Конкурентоспроможність продукції. Життєвий цикл товару

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

1. Оцінка середовища для бізнесу та формування власної ринкової пропозиції

2. Планування конкурентоспроможної продукції(послуг). Сутнісна характеристика конкурентоспроможності продукції(послуг)

3. Планування виробництва продукції та його ресурсного забезпечення

4. Ефективність і способи підвищення конкурентоспроможності продукції(послуг)

5. Сутність організації виробництва її модель. Зміст і предмет організації виробництва

6. Система створення та освоєння нової продукції. Життєвий цикл продукції. Характеристика етапів життєвого циклу

7. Характеристика етапів життєвого циклу товару

8. Процес організації виробництва схема класифікації структур виробництва

9. Технологічна підготовка. Цілі,зміст і логіка технологічної підготовки. Системи технологічної підготовки виробництва

10. Виробничий і технологічний процеси. Сутність, зміст і структури виробничого процесу

11. Принципи раціональної організації виробничого процесу

12. Освоєння нового продукту(технології). Порівняльна характеристика показників нового виробу і рівня виробництва

1. Оцінка середовища для бізнесу та формування власної ринкової пропозиції

Бізнес-план як документ власне розпочинається з опису підприємства. Реалізація проекту може здійснюватись як на основі вже діючого підприємства, так і нового. Нову сферу бізнесу для діючого підприємства оцінюють передусім з позицій її географічних меж. Для нового підприємства вибір місцезнаходження може мати принципово важливе значення. Крім цього, слід обґрунтувати рішення про нове будівництво або оренду помешкання, його реконструкцію тощо.

Важливим є правильне формулювання мети бізнесу -- бажаного стану, якого хотілося б досягти. Загальна мета визначає проміжні цілі, етапи в досягненні поставленої мети, а також пріоритетність цілей. Під час формулювання цілей можуть виникнути деякі суперечності між ними, тому варто узгодити їх між собою, а також уточнити способи досягнення та критерії оцінювання.

Бізнес-план, що обґрунтовує злиття підприємства з іншим або поглинання іншого, має охоплювати характеристику підприємства, з яким відбуваються ці дії. Підлягає додатковому висвітленню питання про природу погіршення показників господарської діяльності та можливості поліпшення ситуації, виходу з кризи. Якщо приймають рішення про продаж підприємства, то особливої уваги потребує обґрунтування його ринкової вартості, а також впливу чинників, що її визначають, а саме:

вартість і вік майна;

терміни погашення дебіторської заборгованості;

вік і стан основних виробничих фондів;

наявність заборгованості та ймовірності її успадкування під час купівлі.

Якщо бізнес-план передбачає участь підприємства у франчайзній системі, то партнерські відносини між франчайзою та франчайзером мають бути чітко визначені. Ними можуть бути: співучасть у пошуках кваліфікованих кадрів, отримання сировини за пільговими цінами, використання технологій, рекламних матеріалів головної фірми франчайзою. Водночас франчайза зобов'язується перераховувати франчайзеру частину свого прибутку як гонорарну плату за послуги, рентну плату, а також інвестувати в підприємство-франчайзер якусь частку свого капіталу.

Розроблення розділу бізнес-плану, присвяченого опису продукту (послуги), для виробництва якого, власне, задумувався проект, потребує особливої чіткості. Підготовка до його складання охоплює з'ясування таких питань, як призначення (функція) продукту, можливі сфери його застосування (використання), основні параметри, оригінальні та унікальні характеристики, цінність для споживача, адаптаційна здатність у разі зміни ринкових умов. Важливим є також подання об'єктивних даних про слабкі вразливі сторони продукту, а також оцінки можливості та спроможності підприємства забезпечити успішний випуск і розповсюдження продукту.

Досягнення стійкого зростання обсягу продажу можливе лише за умови успішних стратегічних і тактичних рішень, що приймаються за умови досконалого знання про середовище бізнесу, ринок продукту. Середовище для бізнесу визначається за станом конкуренції в галузі виробництва продукту. Для оцінки рівня конкуренції спочатку визначають профіль галузі (за продуктовою ознакою, а не відомчою підпорядкованістю), місткість ринку, тенденції його зростання. Далі аналізують вплив різних чинників на бізнес. Діагностичну процедуру аналізу конкуренції виконують, як правило, за методикою М. Портера, що охоплює оцінювання п'яти основних сил:

суперництво серед підприємств галузі;

потенційна загроза входження в галузь нових конкурентів;

загроза з боку підприємств -- виробників товарів-замінників;

економічна можливості та торговельна здатність постачальників;

економічні можливості й купівельна спроможність споживачів.

Повнота використання методики залежить від завдань, що стоять перед розробниками бізнес-плану та особливостей галузі. Виділення в результаті проведеного аналізу основних чинників успіху в галузі та обґрунтування заходів оволодіння ними дасть змогу уточнити концепцію бізнесу, дати об'єктивну характеристику продукту й визначити основних споживачів, оцінити конкурентів.

Ситуація в галузі є визначальною для обґрунтування маркетингової стратегії, цінової та нецінової політики. Для складання цього розділу бізнес-плану найдоцільніше скористатися методичними підходами, які використовують професійні маркетологи, а саме: сегментування ринку, вибору каналів збуту, встановлення умов продажу, сервісного обслуговування, організації рекламної діяльності тощо.

Формування плану маркетингу здійснюється за такою схемою:

загальна стратегія маркетингу: опис ринкової філософії та стратегії підприємства у своїй ринковій ніші; опис нинішніх і потенційних споживачів; новаторські маркетингові концепції; масштаби ринку на початковому етапі (локальний, регіональний) і в майбутньому;

ціноутворення: власна цінова політика порівняно з політикою конкурентів; оцінювання прибутковості продукту; аналіз взаємозв'язку ціни, частки ринку та прибутку;

тактика реалізації продукту: опис методів реалізації; порівняльний аналіз ефективності різновидів реалізації продукту; вибір посередників і торговельних представників; план створення власної торговельної мережі з обґрунтуванням систем і форм стимулювання працівників;

політика післяпродажного обслуговування й надання гарантій: оцінювання важливості системи гарантій для споживачів; опис умов надання гарантій; оцінювання прибутковості післяпродажного обслуговування;

реклама та просування товару на ринок: вибір різновиду рекламної кампанії; плани участі в загальних рекламних акціях, виставках, ярмарках; оцінка витрат на рекламу та прогноз її ефективності;

реалізація продукції: опис методів і каналів реалізації; розрахунок транспортних витрат; особливості реалізації на зарубіжних ринках.

На основі плану маркетингу визначають прогноз продажу -- яку кількість продукту можна буде продати за різних рівнів ціни. Для цього враховують еластичність попиту, що впливає на зміну обсягу продажу за умови зміни рівня цін. Обсяги продажу продуктів з нееластичним попитом майже не змінюються за зростання цін. Продукти еластичного попиту характеризуються значною залежністю обсягу продажу від змін цін: за зростання цін обсяги продажу швидко падають. Точної оцінки еластичності попиту досягають у результаті складних досліджень фахівців. Для приблизних оцінок можна скористатися результатами експертного аналізу досвідчених спеціалістів, що працюють у сфері торгівлі аналогічними продуктами.

За отриманими даними можна відстежити динаміку зміни валового виторгу залежно від продажу продукту.

Аналіз зміни затрат на залежно від динаміки продажу прибутку дасть змогу уточнити комерційну політику підприємства з урахуванням прибутковості різних прогнозних варіантів обсягу продажу й ціни продукту. Концептуально важливим є визначення так званої точки беззбитковості -- критичного обсягу виробництва, за якою валовий виторг досягає рівня валового виторгу підприємства. Досягнення такого рівня та нарощення прибутковості має відбутись якнайшвидше за допомогою раціонального поєднання політики ціноутворення й виробництва продукту.

2. Планування конкурентоспроможної продукції(послуг). Сутнісна характеристика конкурентоспроможності продукції(послуг)

Планування конкурентоспроможності підприємства можна здійснювати на основі двох принципово різних підходів.

Перший підхід - "від досягнутого", т. Е. Розробка планових заходів щодо підвищення конкурентоспроможності базується на оцінці окремих показників конкурентних позицій, рівні їх керованості і мінливості, а також з урахуванням ресурсних можливостей їх зміни. Ці заходи мають точковий характер і передбачають покращення позицій в основному в короткостроковому періоді з невеликими змінами в діяльності підприємства.

Другий підхід базується на принципово нових довготривалих стійких конкурентних перевагах. Цей підхід використовує концепцію управління конкурентоспроможністю підприємства на основі інноваційної моделі. При цьому спочатку визначається ідеально ськомпонованноє майбутній стан підприємства з високим потенціалом конкурентоспроможності за рахунок маневреності та інноваційності, а потім "від майбутнього" формується траєкторія розвитку. На відміну від першого підходу при такому плануванні необхідно забезпечити комплексність заходів, їх взаємоув'язки, взаємопідтримку, а також систему управлінських заходів щодо формування і підтримання високої конкурентоспроможності підприємства на всій траєкторії його розвитку.

При другому підході логіку обгрунтування стратегії конкурентоспроможності можна представити у вигляді п'яти етапів, на яких вирішуються різні завдання по збалансованості розвитку підприємства при формуванні конкурентних переваг. Основні етапи і завдання, які вирішуються на них, представлені на рис. 8.

В даний час найбільш широко поширений перший підхід, оскільки його результати відчутні практично відразу і заходи не настільки ресурсо- та затратоемкость.



Рис. 8. Логіка обгрунтування стратегії конкурентоспроможності підприємства

Відповідно з позиціями на ринку і конкурентоспроможності формується план заходів щодо вдосконалення господарської діяльності підприємства, основні результати якого або включаються в бізнес-план, або в поточні плани господарської діяльності за відповідними розділами. Ці заходи обговорюються з персоналом, так як від їх дій залежить реалізованість планових завдань щодо підвищення конкурентоспроможності підприємства.

Така практика оцінки й планування конкурентоспроможності підприємств повинна здійснюватися не рідше одного разу на рік. При цьому найбільш важливі з точки зору реалізації концепції та досягнення поставлених цілей заходу плану конкурентоспроможності включаються до цільові програми, що мають пріоритетні позиції по фінансуванню і реалізованості.

Для забезпечення обгрунтованості і реалізованості заходів щодо підвищення конкурентоспроможності, а також для включення показників цих планів у зведені плани підприємства їх доцільно диференціювати:

- За напрямками діяльності;

- Показниками, які забезпечують підвищення конкурентоспроможності;

- Обсягом ресурсів, необхідних для виконання намічених заходів;

- Тимчасовому ефекту проведених заходів.

У комплекс заходів доцільно включити завдання, спрямовані на створення умов формування конкурентних переваг, до яких відносяться: стійко високий рівень професійної підготовленості та компетентності працівників підприємства, своєчасна модернізація технологій виробництва та реалізації товарів і послуг, вдосконалення системи управління і мотивації персоналу.

У рамках планування конкурентоспроможності підприємства доцільно виділити найбільш значущі для його ефективного розвитку конкурентні переваги його товарів (послуг) і сконцентрувати на них зусилля і планові заходи.

Конкурентна перевага послуги чи товару слід вибирати, якщо воно відповідає наступним вимогам:

· важливості - вбрання конкурентну перевагу приносить більше вигод і користь клієнтам;

· неповторності - конкуренти не пропонують дана відмінність;

· доступності - товар або послуга територіально досяжні і доступні для реалізації досить великому колу потенційних споживачів;

· незрівнянності - конкурентам важко перейняти цю перевагу;

· доступності за ціною - покупці можуть заплатити за дану перевагу;

· прибутковості - це перевага може забезпечити прибутковість підприємства.

Формування комплексу заходів щодо забезпечення конкурентоспроможності підприємства доцільно диференціювати за термінами виконання, обсягу необхідних ресурсів, ступеня досягнення конкурентних переваг. І тут найбільш адекватним є програмно-цільовий метод, що включає розробку комплексних цільових програм та механізм їх реалізації.

З конкурентоспроможністю тісно пов'язане поняття надійності роботи підприємства, хоча вони і не ідентичні. Надійність роботи підприємства - це його здатність виконувати у встановлені терміни і в повному обсязі свої зобов'язання перед клієнтом, державою, партнерами, економічними агентами, персоналом.

Конкурентоспроможність впливає на надійність роботи підприємства, що в планових розрахунках слід врахувати як ефективність заходів щодо формування надійності роботи підприємства.

3. Планування виробництва продукції та його ресурсного забезпечення

Для здійснення проектів, спрямованих на виробництво продукту, особливої уваги набуває опис його забезпеченості у виробничо-технологічному й організаційному аспектах. Сутність обґрунтованості таких проектів оцінюють саме через здатність підприємства реально виробляти потрібну кількість продукту в певні терміни й заданої якості.

План виробництва продукту в бізнес-плані формують на методичній основі та з використанням інструментарію традиційного тактичного планування виробничої програми підприємства з обґрунтуванням її виробничою потужністю, матеріально-технічним забезпеченням та системою організації праці. Подавати в бізнес-плані повний комплекс обґрунтувань немає потреби, тому частину деталізованих обчислень та розрахунків можна винести в додаток.

Для розроблення плану виробництва продукту використовують таку інформацію:

· структура виробництва;

· технологічний процес (маршрут);

· трудомісткість виконання операцій;

· схема розподілу виробничого процесу в часі та просторі;

· тарифи (розцінки) оплати праці основних робітників;

· кваліфікація та структура персоналу;

· перелік матеріалів, комплектуючих виробів, потреба в них: кількість, ціна й вартість;

· основні постачальники матеріалів і комплектуючих виробів, обсяги й умови постачання;

· потреба в енергоносіях, ціна одиниці їх споживання;

· перелік послуг сторонніх організацій, які задіяні у виробництві та реалізації продукту; кількість і вартість послуг.

Виробництво продукції може здійснюватися на вже існуючому підприємстві. У такому разі обґрунтуванню підлягають придбання додаткового обладнання, варіант лізингу тощо. Якщо виробництво є зовсім новим, то слід визначити потребу в обладнанні та виробничих площах і план збільшення їх кількості (розширення) у проектному періоді.

Весь виробничий процес має бути описаним з відображенням рішень про субконтракти на комплектуючі вироби, що обґрунтовані з погляду витрат на підтримання запасів, кваліфікації робочої сили, розмірів партії продукту тощо.

Потребу в персоналі визначають за окремими його категоріями з використанням типових методичних прийомів. Якщо потрібна додаткова підготовка (перепідготовка) працівників певної кваліфікації, то слід передбачити план зазначених заходів і витрати на їх здійснення.

Розроблення організаційної структури управління має ґрунтуватися на врахуванні переваг і недоліків наявних різновидів та виборі раціональної моделі для даних умов господарювання, масштабів виробництва, філософії фірми тощо. У малому бізнесі організаційна структура може набувати ознак гетерархії.

Підготовка виробничого плану супроводжується формуванням інформації про динаміку витрат залежно від обсягу виробництва з виокремленням витрат на матеріали, працю, покупні компоненти, а також загальновиробничих і загальногосподарських витрат. Відповідно до певних обсягів виробництва має бути визначено рівень запасів.

Під час формування розділу бізнес-плану, який має назву «Організаційний план», обов'язковим для новоствореного підприємства є також опис правової (юридичної) його форми з чітким визначенням прав власності та розподілу прибутку.

4. Ефективність і способи підвищення конкурентоспроможності продукції(послуг)

Конкурентоспроможність продукції - це:

- сукупність властивостей продукції, які відображають ступінь задоволення конкурентного попиту на неї порівняно з представленою на ринку аналогічною продукцією;

- здатність продукції бути більш привабливою для споживача порівняно з іншими товарами аналогічного виду і призначення як результат того, що її якісні та вартісні характеристики більшою мірою відповідають потребам певного ринку і споживчим цінам;

- порівняльна характеристика, яка відображає відмінність продукції від продукції конкурента та містить комплексну оцінку всієї сукупності її властивостей (окремі з яких можуть не мати кількісного вираження) відносно виявлених вимог ринку чи властивостей іншої продукції.

Рівень конкурентоспроможності продукції оцінюється покупцем, який купує продукцію на ринку, визнаючи таким чином її відповідність своїм потребам. Отож, щоб надати об'єктивну оцінку конкурентоспроможності, виробник повинен при здійсненні аналізу використовувати ті самі критерії, якими оперує споживач.

Конкурентоспроможність продукції визначається шляхом порівняння споживачем ціни, якості та рівня сервісу, що може бути йому наданий до і після купівлі продукції. Порівнянню підлягає також такий показник, як рівень маркетингового оточення (супроводу) товару, тобто стан розширених характеристик товару (маркетинг-логістика, сервіс, гарантії, реклама, імідж, упаковка, брендинг тощо).

В результаті оцінки конкурентоспроможності продукції можуть бути прийняті наступні шляхи підвищення конкурентоспроможності [5, с.31]:

· Зміна складу, структури застосовуваних матеріалів (сировини, напівфабрикатів), комплектуючих виробів та / або конструкції продукції;

· Зміна порядку проектування продукції;

· Зміна технології виготовлення продукції; методів випробувань, системи контролю якості виготовлення, зберігання, упакування, транспортування і монтажу;

· Зміна цін на продукцію, цін на послуги, по обслуговуванню і ремонту, і цін на запасні частини;

· Зміна порядку реалізації продукції на ринку;

· Зміна структури і розміру інвестиції в розробку, виробництво і збут продукції;

· Зміна структури та обсягів коопераційних постачань при виробництві продукції і цін на комплектуючі вироби і складу обраних постачальників;

· Зміна системи стимулювання постачальників;

· Зміна структури імпорту і видів імпортованої продукції.

Стратегія підвищення якості товару є найважливішою складовою частиною стратегії фірми. Об'єктами прогнозування є показники якості товару, що уступають аналогічним показникам товарів конкурентів.

5. Сутність організації виробництва її модель. Зміст і предмет організації виробництва

Під час побудови виробничих систем і удосконалення організації виробництва використовуються прийоми організаційного моделювання, що становлять метод вивчення виробничих систем за допомогою розробки й аналізу організаційних моделей. Модель використовується для спрощеного відображення й опису реального об'єкта, тобто виробничої системи, її підсистем, тих або інших організаційних ситуацій.

Конкретні виробничо-технічні умови в об'єднаннях і на підприємствах промисловості надзвичайно різноманітні. Разом з тим єдність принципових основ організації промислового виробництва дає змогу розробити загальну модель організації, що може бути адаптована до конкретних умов.

Головна мета організації виробництва -- забезпечити високу економічну і соціальну ефективність функціонування підприємств. Водночас із генеральною метою підприємства -- виробництвом і реалізацією матеріальних благ для задоволення потреб покупців -- підприємство прагне досягти безліч окремих цілей: економічних, соціальних, техніко-технологічних, екологічних та ін.

Завдання підприємства реалізуються з використанням різних шляхів і методів, але методи організації виробництва відіграють істотну роль. Тому безліч цілей підприємства визначає різноманітні завдання і напрями організаційної діяльності (табл. 3.1).

Таблиця 3.1. Основні цілі організації виробництва і напрями роботи щодо їх реалізації

Галузі діяльності	Основні цілі організації виробництва	Напрями роботи щодо реалізації цілей організації виробництва
Виготовлення і постачання продукції споживачам	Задоволення попиту споживачів, постачання продукції відповідно до замовлень і договорів. Виконання планів виробництва з номенклатури, асортименту і якості продукції	Організація маркетингових досліджень; оперативного планування виробництва; виробничих процесів; матеріального і технічного забезпечення виробництва; збуту і реалізації продукції
Підвищення якості і забезпечення конкурентоспроможності продукції	Розробка нових видів продукції й удосконалення виробів, що пускаються, відповідно до вимог ринку. Забезпечення стабільності випуску продукції високої якості, скорочення браку	Організація маркетингових досліджень; підготовка виробництва й виосвоєння нових видів продукції; робота щодо забезпечення якості продукції і організації технічного контролю; метрологічне забезпечення
Раціональне використання виробничих ресурсів	Підвищення продуктивності праці працівників. Поліпшення використання основних фондів і виробничих потужностей. Скорочення тривалості виробничого циклу і запасів товарно-матеріальних цінностей. Раціоналізація інформаційних потоків	Організація праці працівників, функціонування знарядь праці, руху предметів праці у виробництві. Організація інформаційних потоків
Науково-технічний і організаційний розвиток виробництва	Удосконалення виробничо-технічної бази підприємств і підвищення рівня організації виробництва	Реалізація робіт зі складання і виконання планів технічного розвитку й удосконалення організації виробництва
Удосконалення економічних відносин на підприємстві	Створення умов для забезпечення єдності інтересів суспільства, колективу і його членів	Надання економічної самостійності підрозділам підприємств і налагодження госпрозрахункових відносин між ними
Соціальна організація колективу підприємства	Створення умов для підвищення якості трудового життя й активізації творчої активності працівників	Організація праці працівників. Залучення їх до вирішення завдань організації та управління виробництвом

Засобами для досягнення головної мети організації виробництва є цілі другого рівня -- основні цілі, що, у свою чергу, визначаються характером діяльності підприємства.

Ступінь досягнення головної й основної цілей організації виробництва повинен оцінюватися системою кількісно виражених показників. Комплексна оцінка досягнення цілей організації виробництва може бути здійснена, якщо кожна мета буде зазначена, проранжована, а рівень досягнення мети -- обмірюваний і зіставлений із критерієм досягнення мети.

Система організації виробництва -- це сукупність організаційних форм, методів і правил, здійснення яких забезпечує раціональне функціонування елементів виробничої системи Під час формування системи організації виробництва можна виокремити приватні функції організаційної діяльності, згрупувавши їх у вигляді відособлених комплексів -- підсистем. В основу виділення цих приватних функцій покладений цільовий підхід. Охарактеризовані в табл. 3.1 сфери діяльності підприємства, основні цілі організації виробництва і напрями діяльності за їхньою реалізацією дозволяють спочатку виокремити, а потім і згрупувати види організаційної роботи з підсистем організації виробництва (за елементами, функціями на основі інтеграційного підходу).

Основними елементами виробничого процесу є знаряддя праці, предмети праці і сама праця. Організація виробництва повинна забезпечити погоджене й ефективне функціонування цих елементів у рамках виробничої системи. Для вирішення цього організаційного завдання в системі організації виробництва виокремлюють три взаємозалежні підсистеми: організації праці, організації функціонування знарядь праці, організації руху предметів праці у виробництві. Погоджена взаємодія всіх трьох підсистем досягається формуванням структури виробничого процесу, що виражає кількісний і якісний склад елементів, спосіб організації їхніх зв'язків, особливості процесів, які відбуваються між ними. Використання робочої сили пов'язане з виокремленням двох виробничих ресурсів: праці та підприємливості (заповзятливості). Тому поряд з організацією праці сучасна теорія організації виробництва розглядає питання організації виробництва, що дає змогу з максимальною вигодою для підприємства використовувати підприємницькі здібності персоналу.

У складі виробничого процесу виокремлюються групи процесів, різнохарактерних за змістом, принципами і методами організації. Відповідно в складі системи організації виробництва виокремлюються кілька підсистем, що враховують особливості тих або інших виробничих процесів. Цей комплекс підсистем включає функціональні підсистеми: організації підготовки виробництва й освоєння випуску нової продукції, організації основних виробничих процесів, організації виробничої інфраструктури, організації робіт із забезпечення якості продукції, організації матеріального забезпечення виробництва, організації збуту і реалізації продукції (рис. 3.9).

Щоб забезпечити інтеграцію всіх груп процесів у єдиний виробничий процес, система організації виробництва здійснює інтеграційні функції, що реалізуються шляхом створення виробничої структури, системи оперативного планування виробництва і системи економічних відносин.

6. Система створення та освоєння нової продукції. Життєвий цикл продукції. Характеристика етапів життєвого циклу

Життєвий цикл виробу та інновації.Більшість товарів, які здатні задовольнити існуючі потреби багатьох покупців, є втіленням єдиного правильного рішення, що вибране з множини варіантів. Змінюваний рівень потреб у будь-яких виробах зумовлює зміни обсягів продажу й отримання прибутку у часі. З погляду попиту товари та послуги мають свій природний життєвий цикл, який складається зі стадій (фаз): упровадження, зростання, зрілості, насичення, спаду. Концепція життєвого циклу товару розглядає динаміку конкурентоспроможної присутності його на ринку. Стосовно виробництва цикл життя виробу охоплює період від зародження, початку його промислового освоєння, нарощування випуску, стабілізації, спаду випуску до повного припинення виготовлення. Таким чином, життєвий цикл виробу -- це сукупність взаємопов'язаних процесів створення і послідовної зміни його стану від формування вихідних ринкових вимог до закінчення експлуатації або споживання.

Зростаюча конкуренція змушує підприємства проводити активну товарну політику, що враховує тенденції ринкового середовища і технологічного прогресу. Концепція життєвого циклу товарів наочно показує, що незалежно від успіху на ринку будь-який виріб через певний час неминуче йде з ринку. Підприємства у зв'язку з цим змушені постійно здійснювати інноваційну діяльність, вести комплекс робіт з підготовки та випуску нових виробів чи надання нових видів послуг.

Конкуренція змушує самостійні фірми бути зацікавленими в оновленні продукції, що зумовлює необхідність ринкового відбору конкуруючих нововведень. Відомо, що в основу економічного життя покладені інноваційні процеси, їх утілення в нових продуктах та новій техніці. Інноваційний процес являє собою підготовку та здійснення конструктивних змін і складається з взаємопов'язаних фаз, що створюють єдине, комплексне ціле. Результатом такого процесу є зміна -- інновація, яка реалізована і використана.

З нарощуванням глобалізації ринків товарів значно підвищилися вимоги до продукції, що виробляється в різних країнах, з боку споживачівта посередників, які б хотіли бути впевненими в її якості. Ймовірність того, що створена продукція відповідатиме вимогам споживача, підвищується, якщо на підприємстві діє ефективна система забезпечення якості продукції або послуг. Ці обставини зумовили включення до комерційних контрактів на постачання продукції поряд з традиційними показниками вимог до систем якості та їх перевірки в постачальника. Такий підхід змушує розглядати життєвий цикл виробу з позиції забезпечення його конкурентоспроможності на 12 етапах, починаючи з етапу маркетингу і закінчуючи утилізацією.

Життєвий цикл виробу охоплює такі етапи:

1) маркетинг, пошуки і вивчення ринку (необхідно встановити, яка продукція потрібна споживачу, якої якості та за якою ціною -- МРК);

2) проектування і (або) розробка технічних вимог, розробка виробу (конструкторська підготовка виробництва -- КПП, конструктор встановлює можливість виготовлення продукції, матеріали та орієнтовну ціну);

3) матеріально-технічне забезпечення (МТО);

4) підготовка та розробка виробничих процесів (технологічна підготовка виробництва -- ТПВ);

5) виробництво (ВР);

6) контроль, проведення випробувань та обстеження (КВО);

7) упакування і збереження (УЗ);

8) реалізація та розподіл продукції (РРП);

9) монтаж і експлуатація (МІЕ);

10) технічна допомога в обслуговуванні (ОБС);

11) сервіcпісля продажу (СП);

12) утилізація після використання (УТ).

Новий товар може бути нововведенням чи модифікацією існуючого, що споживач вважає значущим. Переваги нового товару визначаються унікальними властивостями, що виділяють його серед аналогічних за призначенням виробів. Унікальність властивостей товару характеризується ступенем утілення в ньому бажаних для споживача функціональних параметрів і якістю виконання. Для комерційного успіху нового товару важливо, щоб споживачі вчасно мали інформацію про його характеристики. Для виробника має не менше значення визначити терміни початку модернізації або проектування та освоєння нових виробів. Відповідь на ці питання залежить від рівня організації комплексу взаємопов'язаних робіт, які охоплюють весь цикл створення та освоєння продукції.

Послідовність стадій створення й освоєння нових виробів у виробництві та взаємозв'язок обсягів, термінів і витрат на їх здійснення, можливості скорочення циклу виконання комплексу робіт показано на рис. 13.1. бізнес ринковий конкурентоспроможність товар

Розробити і впровадити у виробництво новий виріб означає реалізувати знання, нову ідею в матеріальному продукті, який задовольняє певні потребиспоживачів. Матеріалізація знань, ідей потребує значних затрат часу та витрат фінансових ресурсів. Ринкова конкуренція ініціює збільшення рівня новизни продукції та частоти зміни її моделей, що, у свою чергу, збільшує потребу в інвестиціях у проектування та виробництво. Наприклад, тільки витрати на виготовлення нового виробу в перший рік його випуску перевищують удвічі і більше витрати п'ятого року випуску.

Тому важливо забезпечити такий вибір оптимального періоду зміни моделей виробів, щоб сумарні витрати на розроблення і впровадження у виробництво, а також утрати від морального зносу були мінімальні, а рівень їх економічної ефективності був максимальним. З позиції чинника часу, життєвий цикл продукції охоплює період від початку розробки нової продукції, дальшим її освоєнням, виготовленням та зняттям з виробництва.

Система комплексної підготовки виробництва. На машинобудівних підприємствах процеси створення та освоєння виробництвом нової продукції утворюють систему комплексної підготовки виробництва, як невід'ємної частини процесу виробництва. Комплексна підготовка виробництва являє собою сукупність взаємопов'язаних маркетингових і наукових досліджень, технічних, технологічних і організаційних рішень, спрямованих на пошук шляхом досліджень нових можливостей задовольнити потреби споживачів у конкретних видах продукції чи наданні існуючим необхідних функціональних властивостей; створення нових, модернізацію діючих конструкцій техніки, споживчих властивостей товарів, технологічних процесів, методів організації й управління виробництвом, включаючи стадії експлуатації та утилізації цих виробів; забезпечення конкурентоспроможності нової продукції.

Комплексну підготовку виробництва слід розглядати з позиції системного підходу. Системний підхід завдяки взаємодії частин або елементів, які входять до комплексу, забезпечує посилення його функції, спрямованої на досягнення поставленої цілі й отримання ефекту.

Система комплексної підготовки виробництва охоплює певні взаємопов'язані стадії життєвого циклу нового виробу:

1)науково-дослідні роботи (НДР);

2)дослідно-конструкторські роботи (ДКР);

3)конструкторська підготовка виробництва (КПВ);

4)технологічна підготовка виробництва (ТПВ);

5) організаційна підготовка виробництва (ОПВ);

6)освоєння нового виробу в промисловому виробництві (ОСВ).

Перші дві стадії НДР та ДКР утворюють підсистему науково-дослідної підготовки виробництва. КПВ, ТПВ та ОПВ, у свою чергу, складають підсистему технічної підготовки виробництва.

У практичній діяльності комплексну підготовку іноді називають науково-технічною підготовкою виробництва.

Підсистема науково-дослідної підготовки охоплює роботи з комплексного дослідження ринку, покупців і конкурентів; вивчення зарубіжної патентної інформації; пошуку ідеї (задуму) нового товару; комерційного аналізу, оцінки і відбору ідей; розроблення концепції товару ринкової новизни і визначення його конкурентоспроможності; створення передових, досконалих, спрощених конструкцій виробів; завоювання частки ринку. Організація виконання цієї фази підготовки виробництва на підприємстві покладається на службу маркетингу. Науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи відносно конкретної продукції можуть виконуватися відповідними науково-дослідними підрозділами підприємства або спеціалізованими науково-технічними організаціями.

Підсистема технічної підготовки виробництва охоплює сукупність процесів проектно-технічного, технологічного та організаційного характеру, спрямованих на розроблення конструкторської документації та освоєння виробництвом нових видів конкурентоспроможної продукції.

До основних завдань технічної підготовки виробництва (ТПВ) належать: створення комплекту креслень нової продукції з використанням результатів прикладних НДР та ДКР, забезпечення функціональності та заданого рівня якості об'єкта проектування; використання прогресивних технологічних процесів для виготовлення нових виробів; скорочення тривалості виробничого циклу «проектування -- виготовлення»; економія трудових, матеріальних і фінансових ресурсів; оперативне реагування на зміну потреб споживачів; підготовка всіх організаційно-технічних заходів для ритмічного та високопродуктивного функціонування виробництва.

Усі стадії комплексної підготовки виробництва потребують всебічної інформаційної підготовки, екологічної підготовки, а також економічного обґрунтування, завдяки чому підрозділи, що виконують роботи зі створення та освоєння випуску нового виробу, системно й ефективно взаємодіють для досягнення поставленої мети задоволення споживачів та отримання прибутку.

Стадії науково-технічної підготовки виробництва принципово нових складних видів продукції мають свою спрямованість і характерні особливості.

Науково-дослідні роботизні створення продукції -- це комплекс досліджень, що проводиться з метою отримання нових знань, обґрунтованих вихідних даних, пошуку нових ідей, принципів, методів та шляхів створення нової або модернізації продукції, що випускається.

Дослідно-конструкторські роботи -- сукупність взаємопов'язаних процесів зі створення нових або модернізації діючих конструкцій виробів згідно з установленими вимогами замовників, виготовлення та випробування їх дослідних або головних зразків.

Конструкторська підготовка виробництва -- створення комплекту креслень для виготовлення і випробування макетів, дослідних зразків (дослідної партії), настановної серії та документації для серійного і масового виготовлення нових виробів з використанням результатів прикладних НДР та ДКР.

Технологічна підготовка виробництва об'єднує роботи зі створення та вдосконалення технологічних процесів виготовлення продукції, документального їх оформлення, проектування та виготовлення необхідного технологічного оснащення, планування розташування устаткування та виробничих підрозділів, екологічного моніторингу параметрів спроектованих виробів та процесів.

Організаційна підготовка виробництва являє собою сукупність взаємопов'язаних процесів з вибору форм і методів організації виробництва нових виробів, забезпечення їх необхідними матеріалами і комплектуючими, підготовки і перепідготовки кадрів, оперативно-виробничого планування.

Освоєння виробництва передбачає перевірку і вдосконалення спроектованих конструкцій та технологічних процесів, освоєння нових форм організації виробництва та оволодіння практичними прийомами виготовлення продукції зі стабільними показниками і в заданому обсязі.

Кожна стадія науково-технічної підготовки виробництва розподіляється на певні етапи, а етапи, у свою чергу, на окремі роботи.

Наведений розподіл процесу створення та освоєння нової продукції за стадіями має умовний характер, особливо на сучасному етапі використання інформаційних комп'ютерних технологій. За наявності програмного забезпечення різноманітні роботи, етапи та стадії виконуються паралельно або паралельно-послідовно за певними варіантами пошуку оптимальної моделі не тільки виробу, а й самої виробничої системи.

Система розроблення й освоєння виробництва нової продукції залежить від номенклатури, технічного рівня виробів, що випускаються; періодичності та глибини зміни їх конструкції; складності технології, що застосовується; технічного рівня устаткування; матеріального забезпечення; організації праці та виробництва; кваліфікації персоналу, його мотивації та ін. Підприємства різних галузей мають певну техніко-технологічну та організаційно-економічну специфіку, тому кожне з них формує свою систему комплексної підготовки виробництва, яка передбачає певний склад робіт та порядок їх проведення в межах життєвого циклу продукції.

Організація робіт з підготовки виробництва. Процес створення та освоєння нових виробів має низку особливостей, які необхідно враховувати під час його організації: комплексність, зростання складності та масштабів наукових досліджень стосовно об'єктів, що розробляються; імовірний характер процесів підготовки виробництва, який зумовлений новизною, ступенем об'єктивності первісної інформації та невизначеністю кінцевих результатів; не повторюваність, динамічність науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт; людський чинник.

У науково-технічній підготовці виробництва нових виробів бере участь велика кількість підрозділів підприємства. За функціями, що виконуються, вони групуються на тематичні, функціонально-тематичні, виробничі, обслуговуючі підрозділи, а також функціональні служби управління.

До тематичних підрозділів належить: дослідні, схемо-технічні відділи та лабораторії, які є головними розробниками конкретних виробів; конструкторські, конструкторсько-технологічні та технологічні відділи і лабораторії.

До функціонально-тематичних підрозділів належать відділи головного технолога, технологічного устаткування, вимірювальної техніки, випробувань, технічного контролю, які за своїм профільним напрямом виконують роботи для всіх тематичних підрозділів.

Виробничими підрозділами вважаються дослідні виробництва, цехи, дільниці, які є експериментальною базою для перевірки результатів дослідно-конструкторських робіт (макетів, дослідних партій, нових виробів).

Підрозділи, що забезпечують обслуговування всього комплексу робіт з технічної підготовки виробництва, -- це відділи матеріально-технічного забезпечення, комплектації, спеціального лабораторного обладнання, науково-технічної документації.

Функціональні служби управління забезпечують виконання робіт за відповідними напрямами: кадрової, економічної роботи, фінансової діяльності, організації праці та заробітної плати, обліку, стандартизації та ін.

Тематичні підрозділи можуть спеціалізуватися за науковими напрямами; типами об'єктів, що створюються; функціональним призначенням.

Науково-дослідні, дослідно-конструкторські, технологічні розробки та роботи з упровадження їх результатів можуть виконуватися силами підрозділів виробничого підприємства або різноманітними спеціалізованими науково-технічними організаціями, які мають різний статус, форми власності і підпорядкування. Структура таких організацій залежить від зовнішніх (спеціалізація, рівень кооперування з іншими розробниками, підпорядкованість, кількість замовників-споживачів) та внутрішніх (обсяг замовлень чи завдань, чисельність персоналу, ступінь технічного оснащення робіт, методи організації досліджень і проектних розробок, рівень спеціалізації та інтеграції підрозділів) чинників.

У ринкових умовах значного поширення набув так званий венчурний бізнес, де переважно створюються венчурні фірми з організаційно-правовим статусом товариств з обмеженою відповідальністю, які покликані сприяти прискореному впровадженню створення науково-технічних новацій.

Бізнес у науково-технічній сфері завжди пов'язаний з ризиком в одержанні очікуваних наукових, технічних і фінансових результатів. Це випливає з природи новаторської діяльності. Ризикований характер роботи визначає конкурентна боротьба за споживача.

У системі створення та освоєння нових видів товарів і виробів до сфери венчурного підприємництва належать такі фірми: дослідні, діяльність яких поширюється на стадії досліджень та розробок; впроваджувальні, що спеціалізуються на практичному освоєнні науково-технічних розробок; обслуговуючі (сервісні), що спеціалізуються на технічному обслуговуванні новин; експертні (аналітичні, консультативні), які виконуютьаудиторські роботи, консультують та здійснюють інші види послуг.

7. Характеристика етапів життєвого циклу товару

Будь-яка продукція за час свого виготовлення проходить різні етапи і стадії життєвого циклу - неперервного у часі процесу перетворення ідеї, матеріальних та інших ресурсів у продукцію, включаючи її реалізацію, експлуатацію і утилізацію (рис. 1.3).

1. Повний життєвий цикл продукції, що складається з періоду її створення і життєвого циклу виробництва.

2. Період створення продукції, який включає :

2.3. виникнення потреби або ідеї;

2.4. проведення НДР (етап І);

2.5. виконання дослідно-конструкторських робіт (технології, виробництва, етап ІІ);

Етап ІІ може також передбачити дослідне виробництво, відпрацювання окремих процесів і технологій, нових форм організації та управління.

Життєвий цикл виробничої продукції включає:

2.6. період освоєння і початок виробництва (етап ІІІ, інколи довготривалий, що зумовлюється складністю процесів та інертністю ринку, системи збуту та реалізації);

2.7. період різкого збільшення обсягів реалізації (збуту) та випуску (етап IV), короткотривалий період;

2.8. період стихійного збуту (реалізації) та виробництва продукції (етапи V.1 і V.2). Як правило, цей період поділяють на частини:

2.8.1. зону модернізації продукції А для підтримання збуту (етап V.1 на рис.1.3 - модернізація базової продукції А);

2.8.2. зону заміни базової продукціїї А на нову продукцію Б (етап V.2);

2.9. період спаду збуту та виробництва продукції (етап VІ);

2.10. період зняття з виробництва (етап VІІ).

Життєвий цикл виробу традиційно складається із наступних етапів, стадій і робіт:

1-й етап - науково-дослідні роботи (НДР):

* фундаментальні дослідження - виконують державні науково-дослідні інститути за держзамовленням або за замовленням великих підприємств.

* прикладні НДР - пошук вирішення конкретних комерційних проблем.

2-й етап - формування технічного завдання (ТЗ) - визначаються мета проектно-конструкторських робіт, основні джерела фінансування, основні показники розроблення (проекту), терміни виконання окремих робіт та виконавці, порядок контролю й приймання робіт, орієнтовні строки виконання окремих стадій і т.п.

3-й етап - дослідно-конструкторські роботи, які включають:

- розроблення технічних пропозицій варіантів виробів;

2.11. ескізний проект (макети, принципові схеми тощо), після обговорення якого затверджують основний варіант проекту;

2.12. технічний проект - розробляються деталі ескізного проекту, підбираються матеріали, вирішуються основні питання проектування виробу, розраховуються техніко-економічні показники (ТЕП), готується необхідна документація. Технічний проект розглядається на технічній раді та затверджується замовником.

2.13. Розроблення робочої документації, виготовлення дослідних зразків.

4-й етап - технологічна та організаційна підготовка виробництва й освоєння випуску (ТПВ), що включає:

- розроблення технологічного маршруту руху деталей і виробів;

- проектування та виготовлення нестандартного оснащення, його налагоджування й передачу цехам;

- підготовку організації виробництва: визначення порядку й часу передачі партій виробів, взаємозв'язку між окремими робочими місцями, дільницями, цехами;

- впровадження автоматизованих та поточних ліній і т.д.;

- встановлення послідовності й терміну переходу на виробництво нової продукції (освоєння нових технологій, надання послуг);

- перепідготовку та навчання робочих, інженерно-технічних працівників усіх рівнів виробництва, обслуговування й управління і т.п.;

- відлагодження процесів у цехах, приведення всієї інфраструктури підприємства у відповідність до виконання нових функцій.

5-й етап - власне виробництво (найбільш складний і довгостроковий процес).

6-й етап - реалізація, яка охоплює:

2.14. зберігання продукції на складах підприємства;

2.15. транспортування;

2.16. монтаж продукції у споживача;

2.17. налагодження продукції;

2.18. передачу в експлуатацію.

7-й етап - експлуатація (етап VІІІ на рис. 1.3), яка включає систему сервісного обслуговування, ремонту, модернізації, постачання матеріально-технічних ресурсів.

8-й етап - утилізація (етап ІХ на рис.1.3), що обов'язково розглядається на етапі проектування, особливо для шкідливих продуктів.

При організації виробничої діяльності необхідно прагнути до скорочення терміну створення й освоєння випуску продукції і максимально продовжити тривалість її конкурентоспроможного виробництва.

8. Процес організації виробництва схема класифікації структур виробництва

Для забезпечення конкурентоспроможності виробників особливе значення має швидкість їх реакції на зміну ситуації на ринку, задоволення нових вимог споживачів до продукції.

Для виробництва продукції необхідно формування сукупності взаємопов'язаних технологічних процесів, спрямованих на перетворення природних речовин у продукти промышленною і побутового застосування, званої виробничим процесом.

Технологічний процес - це частина виробнича процесу, яка являє собою суму прийомів і способів цілеспрямованого впливу на предмет праці з метою його зміни.

1. В залежності від ряду ознак технологічні процеси підрозділяються на три основні групи (рис. 10.1).

Рис. 10.1. Класифікація технологічних процесів

Перша. Залежно від особливостей використовуваного сировини технологічні процеси бувають двох основних видів: використовують сільськогосподарську сировину (рослинного, тваринного походження); використовують мінеральну сировину (паливно-енергетичне, металургійне, технічне будівельне та інше).

Друга. Використання конкретного виду сировини визначає спосіб впливу на нього та дозволяє виділити три групи технологічних процесів: з механічним впливом на предмет праці з метою зміни його конфігурації, розмірів (процеси різання, стругання, свердління, фрезерування тощо); з фізичним впливом на предмет праці з метою зміни його фізичного складу (термічна обробка); апаратурні, що протікають в спеціальному обладнанні для зміни хімічного складу предметів праці (плавлення сталі, виробництво пластмас, продуктів перегонки нафти).

Третя. Технологічні процеси механічного і фізичного типу здійснюються шляхом поступового просування предмета праці від операції до операції. При цьому реалізація операції, як правило, вимагає непропорційних витрат часу, що викликає перерви між ними. Інакше кажучи, механічні та фізичні технологічні процеси мають дискретний характер. На відміну від них апаратурні процеси безперервні по своїй суті - від моменту надходження сировини і матеріалів у виробництво до виходу готової продукції.

Особливості технологічних процесів, що реалізуються на підприємстві, накладають відбиток на протікання виробничого процесу. У процесі виробництва відбуваються зміни у предметах праці, перетворення фізичної, хімічної їх структури, розмірних та інших характеристик.

Виробничий процес, будучи сукупністю взаємопов'язаних технологічних процесів, залежить від галузевої приналежності та особливостей виробленої продукції. Необхідність аналізу виробничих процесів визначається значимістю розробки і впровадження сучасних систем менеджменту якості.

У ГОСТ Р ІСО 9000-2008 зазначено, що, для того щоб результативно функціонувати, організація повинна визначати і здійснювати менеджмент численних взаємопов'язаних і взаємодіючих процесів. Часто вихід одного процесу є безпосереднім входом наступного. Систематичне визначення і менеджмент процесів, застосовуваних організацією, і особливо взаємодію цих процесів можуть розглядатися як "процесний підхід".

Серед численних процесів, що забезпечують ефективне виробництво якісної продукції, виробничі процеси займають провідне положення.

2. Поєднання технологічних процесів, утворює виробничий процес виготовлення продукції, забезпечує його технологічну спрямованість. Відповідно в залежності від технологічних особливостей та галузевої належності, виробничі процеси можуть бути синтетичними, аналітичними і прямими (рис. 10.2).

Прямий виробничий процес

Синтетичний виробничий процес

Аналітичний виробничий процес

Рис. 10.2. Види виробничих процесів

Особливості даних процесів ілюструють табл. 10.1.

Таблиця 10.1 Особливості технологічних процесів

Вид виробничого процесу	Зміст	Область застосування
Синтетичний (від гр. зведений, узагальнений, об'єднаний)	Продукція виготовляється з різних видів сировини, об'єднується безліч дискретних технологічних процесів з механічним та фізичним впливом на предмети праці	Машинобудування, виготовлення будівельних матеріалів
Аналітичний (від гр. розчленований, розкладаний, розбирається)	З одного виду сировини виготовляється безліч видів продукції; реалізується через використання безперервних технологічних процесів, апаратурного характеру

Подобные документы

• Конкурентоспроможність продукції

  Складові конкурентоспроможності товару, її оцінка. Дослідження впливу виробничих процесів на конкурентоспроможність продукції. Дослідження рівня конкурентоспроможності ВАТ "Світло Шахтаря". Розробка заходів по підвищенню конкурентоспроможності продукції.
  
  дипломная работа [592,6 K], добавлен 30.04.2012
  

• Міжнародна конкурентоспроможність підприємства та шляхи її підвищення

  Поняття та оцінка конкурентоспроможності продукції. Основні напрями підвищення міжнародної конкурентоспроможності продукції підприємства. Розрахунок основних техніко-економічних показників роботи організації, планування річної виробничої програми.
  
  курсовая работа [52,9 K], добавлен 19.01.2015
  

• Сучасна методологія оцінки конкурентоспроможності товару

  Класифікація факторів конкурентоспроможності продукції. Методика розрахунку рівня конкурентоспроможності промислових товарів. Аналіз заходів по підвищенню конкурентоспроможності на прикладі великого акціонерного товариства. Три рівні класифікації товару.
  
  дипломная работа [269,9 K], добавлен 25.07.2009
  

• Життєвий цикл підприємства, принципи управління

  Концепція життєвого циклу підприємства, характеристика етапів його розвитку. Аналіз управління підприємством на етапах життєвого циклу на прикладі ЗАТ "Бакалія". Застосування реклами на даному етапі життєвого циклу. Методи стимулювання продажів.
  
  курсовая работа [770,8 K], добавлен 07.07.2011
  

• Конкурентоспроможність товару

  Конкурентоспроможність — якісні і вартісні характеристики товару, що забезпечують задоволення конкретної потреби. Методики її визначення та алгоритм оцінювання. Заходи щодо підвищення конкурентоспроможності товару та оцінювання витрат на їхню реалізацію.
  
  контрольная работа [48,6 K], добавлен 16.11.2010
  

• Конкурентоспроможність продукції на зовнішньому ринку та шляхи її підвищення на прикладі ВАТ "Київхліб"

  Конкурентоспроможність та фактори, що впливають на неї, місце та значення в сучасних умовах ринкової економіки. Загальна характеристика виробничо-господарської діяльності ДП ВАТ "Київхліб", шляхи підвищення конкурентоспроможності його продукції.
  
  курсовая работа [1,1 M], добавлен 28.09.2009
  

• Управління якістю й конкурентоспроможністю продукції підприємства

  Поняття якості та конкурентоспроможності продукції. Аналіз основних показників діяльності підприємства "ВКФ С-КОРТ". Оцінка цінових та нецінових параметрів конкурентоспроможності продукції фірми. Пропозиції щодо зниження собівартості продукції компанії.
  
  курсовая работа [294,0 K], добавлен 13.04.2014
  

• Вимірювання та забезпечення підвищення рівня якості та конкурентоспроможності продукції

  Аналіз забезпечення підвищення рівня конкурентоспроможності продукції. Розробка комерційної ідеї та оцінка її на предмет можливості реалізації. Розрахунок стартового капіталу, необхідного для початку бізнесу. Розрахунок величини основних видів податків.
  
  курсовая работа [261,0 K], добавлен 03.12.2009
  

• Конкурентоспроможність продукції підприємства та шляхи її підвищення

  Економічна сутність та основні параметри конкурентоспроможності продукції сучасного підприємства, методи та етапи її оцінки. Економіко-математична модель та порядок проведення оцінки, шляхи підвищення конкурентоспроможності продукції ТОВ "Сілікатчик".
  
  курсовая работа [2,3 M], добавлен 20.06.2012
  

• Аналіз конкурентоспроможності продукції ПАТ "ЗТР"

  Сутність конкурентоспроможності продукції, фактори забезпечення, етапи оцінки. Організаційно-економічна характеристика ПАТ "ЗТР". Аналіз фінансово-економічних показників діяльності фірми. Розробка резервів зростання конкурентоспроможності продукції.
  
  дипломная работа [191,1 K], добавлен 16.12.2013
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам