Аналіз витрат на оплату праці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ ВИТРАТ НА ОПЛАТУ ПРАЦІ

1.1 Економічна сутність витрат на оплату праці та значення їх аналізу

1.2 Огляд нормативної бази та літературних джерел з аналізу витрат на оплату праці

1.3 Організаційно-інформаційна модель аналізу витрат на оплату праці

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА АНАЛІЗУ ВИТРАТ НА ОПЛАТУ ПРАЦІ

ТОВ «АГРОСВІТ»

2.1 Економічна характеристика діяльності ТОВ «Агросвіт»

2.2 Аналіз динаміки, складу і структури витрат на оплату праці

2.3 Факторний аналіз витрат на оплату праці

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ АНАЛІЗУ ВИТРАТ НА ОПЛАТУ ПРАЦІ НА ТОВ «АГРОСВІТ»

3.1 Узагальнення резервів зниження витрат на оплату праці та заходи щодо їх реалізації

3.2 Удосконалення методики аналізу витрат на оплату праці

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Сучасний стан економіки України характеризується спадом виробництва та поглибленням кризових явищ в економіці, зниженням життєвого рівня населення, офіційним безробіттям та розладом фінансової системи, що вимагає пошуку шляхів забезпечення високого рівня добробуту народу на основі раціональної організації оплати праці та створення достатньої кількості робочих місць.

Все це нерозривно пов'язано з підприємницькою діяльністю суб'єктів господарювання, що в свою чергу потребує витрачання певних коштів для досягнення позитивного результату, тобто отримання прибутку, тому знання сутності витрат на оплату праці є дуже важливі. Адже, як вже було зазначено вище, успіх у досягненні визначених цілей будь-якого підприємства нерозривно пов'язаний з обсягом витрачених коштів.

Необхідно відзначити, що вітчизняний механізм оплати праці неефективний і потребує вирішення низки проблем через застосування вдосконалених правових засад на макро- і мікроекономічному рівнях, враховуючи державні завдання подальшої активізації соціальної політики.

В сучасний період розвитку України існує необхідність у радикальних змінах в організації й стимулюванні ефективності праці, оптимізації диференціації доходів працюючих та їх оподаткування, що є обов'язковою передумовою сталого соціально-економічного розвитку.

Виходячи з цього цілком закономірною є потреба у своєчасній, об'єктивній і достовірній інформації про розрахунки з оплати праці з погляду кожної із сторін соціально-трудових відносин - держави, роботодавця і найманого працівника. У таких умовах особливої актуальності набуває дослідження теоретичних і прикладних аспектів аналізу витрат на оплату праці.

Теоретичні питання суті оплати праці підіймали такі відомі вчені як

Д. Рікардо, У. Бетті, А. Маршал, А. Сміт, Ж.Б. Сей, Дж. Кейнс. Щодо бухгалтерського обліку витрат на оплату праці присвячені праці

В.Д. Баршевича, Ф.Ф. Бутинця, Л. Вознюк, А. Загороднього, С. Мочерного,

Л. Слюсарчук, А. Колот, В. Лагутіна, О. Павловської, Т. Стрибулевич,

С. Цимбалюк та ін. Аналізу витрат на оплату праці присвячували свої роботи наступні вчені економісти: Г.В. Савицкой, Є. В. Мних, І. В. Сіменко, І.В. Саух, Д. Гладких, Спяк Г. І., Кіндрацька Л. М, Снігурськата Л. П., Опарін В.М., та ін.

Метою даної роботи є розкриття методики аналізу витрат на оплату праці в підприємстві та надання пропозицій, щодо вдосконалення аналізу витрат на оплату праці, а також пошук резервів зниження витрат.

Реалізація поставленої в роботі мети вимагає розгляду і вирішення наступних завдань:

дати загальну характеристику теоретичних основ аналізу витрат на оплату праці;

дослідити економічну характеристику діяльності підприємства;

розкрити методику аналізу витрат на оплату праці;

визначити основні шляхи вдосконалення аналізу витрат на оплату праці.

Об'єктом дослідження є Товариство з обмеженою відповідальністю «Агросвіт».

Предметом дослідження є аналіз витрат на оплату праці.

При написанні курсової роботи для проведення аналізу за даною темою використовуються такі методи дослідження: діалектичний метод пізнання, метод наукової абстракції, методи конкретного і абстрактного, логічного та історичного дослідження, системного та порівняльного аналізу. Дані методи аналізу дають змогу зробити всебічний економічний аналіз, що дасть змогу зробити більш достовірні дані, на основі яких можна зробити висновок про діяльність підприємства.

Інформаційною базою для написання курсової роботи стали економічні дослідження, монографії, статті відомих науковців щодо даного питання, періодичні джерела, статистичні матеріали та дані річної фінансової звітності ТОВ «Агросвіт» за аналізований період.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ ВИТРАТ НА ОПЛАТУ ПРАЦІ

1.1 Економічна сутність витрат на оплату праці та значення їх аналізу

Задля ефективного проведення подальшого дослідження пропонуємо дослідити сутність поняття «витрати на оплату праці» шляхом аналізу підходів вчених та науковців щодо його трактування.

Трактування поняття «витрати на оплату праці» в довідковій економічній літературі має значну схожість. Так, наприклад між авторами бухгалтерських, економічних та енциклопедичних словників було виявлено схожість між трактуваннями поняття «витрати на оплату праці» - це елемент собівартості продукції, в яком відображаються витрати на оплату праці основного виробничого персоналу [29].

Щодо навчальної та наукової економічної літератури, то автори цих груп також мають схожий підхід до поняття «витрати на оплату праці», наприклад Ф.Ф. Бутинець вважає, що витрати на оплату праці включають заробітну плату з окладами й тарифами, премії та заохочення, матеріальну допомогу та компенсаційні виплати, оплату відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці [6].

Так само вважає Л.І. Слюсарчук [40] і Т.О. Стрибулевич [43].

Можна зробити висновок, що різними авторами термін «витрати на оплату праці» трактується майже однаково. Оскільки витрати на оплату праці є не єдиним терміном, що окреслює процес витрачання грошових коштів для виплати заробітної плати, лікарняних та відповідних податків та відрахувань, що виникають при утриманні кадрового персоналу, належним є розгляд та співставлення терміну «витрати» з подібним терміном - «затрати».

Теорія бухгалтерського обліку має точний характер і узгоджене використання термінів необхідно з урахуванням їх лексичного та економічного змісту.

Лексичний зміст частково втрачається при перекладі термінів з російської та іноземних мов.

Питанню визначення понять «витрати» та «затрати» присвячено багато наукових праць таких вчених як: Ф.Ф. Бутинець [2], В.В. Сопко [42], О.С. Бакаєв [3], П.С. Безруких [4], Я.В. Соколов [41], А.М. Турило [45], І.Г. Кондратова [27], Є.В. Мних [29], В. Саух [39], Л.М. Кіндрацька [27] та ін.

Дещо іншої думки дотримується С.С. Молчанов, який вказує на те, що поняття «затрати» є ширшим, ніж поняття «витрати», оскільки «затрати» - це засоби (як правило, але необов'язково грошові), витрачені на купівлю будь-яких ресурсів для підприємства, які включають активи[33]. Витрати, автор трактує як витрачені ресурси, які неможливо використати в майбутньому.

Згідно з сучасним економічним словником за редакцією Б.А. Райзенберга, Л.Ш. Лозовського та Є.Б. Стародубцевої [38] затрати - це виражені в грошовій формі витрати підприємства на виробництво, обіг і збут продукції.

У свою чергу поняття «витрати» автори трактують як зменшення майна підприємства і збільшення боргових зобов'язань. До витрат належать: собівартість реалізованої продукції, загальновиробничі та адміністративні витрати, сплата відсотків, орендна плата, сплата податків.

Таким чином, підхід російських авторів базується на тлумаченні понять «витрати» і «затрати» як цілого і частини, множини і одиниці, тобто витрати включають в себе затрати і навпаки.

Варто зауважити, що для потреб виробництва найчастіше використовуються саме ці дві економічні категорії, тому доцільно буде глибше вивчити питання відмінності між «витратами» і «затратами».

Різноманітність підходів до визначення понять «витрати» та «затрати», призводить до виникнення потреби аналізу нормативно-правових актів України, які регламентують сферу дії бухгалтерського обліку.

Так, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [12] не містить визначення термінів «витрати» та «затрати».

В НП(С)БО 1 «Зальні вимоги до фінансової звітності» під витратами розуміють зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками) [35].

В П(С)БО 16 «Витрати» висвітлено сутність «витрат звітного періоду». Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені [36].

П(С)БО 26 «Виплати працівникам» містить визначення виплат працівникам, що включають поточні виплати, виплати при звільненні, виплати по закінченні трудової діяльності, виплати інструментами власного капіталу підприємства, інші довгострокові виплати [37].

Інструкція «Про затвердження плану рахунків бухгалтерського обліку» містить роз'яснення щодо відображення на рахунках бухгалтерського обліку інформації про використанні активи за допомогою рахунків класу 8 «Витрати за елементами» та класу 9 «Витрати діяльності» [23].

Тобто, у нормативно-правових вітчизняних документах термін «затрати» не висвітлено.

Виплати - це всі форми компенсацій, які надає підприємство в обмін на надані працівниками послуги. А щодо затрат, то вважаємо, що краще використовувати це поняття, як поняття, яке стосується підприємства опосередковано, тобто затрати - це оплати підприємством зовнішніх для нього ресурсів.

У результаті проведеного дослідження виявлено, що більш широким за своїм змістовим навантаженням є поняття «витрат», яке охоплює і виплати, і затрати.

Таким чином, з запропонованого розмежування тлумачень понять «витрати», «затрати» та «виплати» видно, що кожне з них відрізняється між собою за логічним і смисловим наповненням, тому їх не можна ототожнюватися.

Витрати підприємства на робочу силу включають витрати на оплату праці виробничих робітників та суму обов'язкових відрахувань на соціальні заходи.

Згідно з П(С)БО 16 «Витрати» до складу елементу витрат «Витрати на оплату праці» включається заробітна плата за окладами і тарифами, премії та заохочення, компенсаційні виплати, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці.

Мета обліку витрат на робочу силу - визначення витрат робочого часу робітниками за видами діяльності; величини виробітку або ступеню виконання змінного завдання; достовірності нарахування заробітної плати; розрахунків із працівниками з оплати праці; контроль за використанням фондів оплати праці.

Витрати на оплату праці не є однорідними, і тому з метою задоволення вимог управління їх класифікують, в основу цієї класифікації повинні бути покладені принципи, які характеризують однорідні явища.

В практиці підприємств застосовується таке групування витрат на робочу силу:

за видами - основна та додаткова;

за елементами - погодинна, відрядна, премії, оплати простоїв, тощо;

за складом працівників - обліковий, обліково-штатний, сумісники, які працюють за договорами підряду;

за категоріями працівників - робітники, службовці, з складу яких виділяють керівників.

Така класифікація передбачена у звітності з праці і нормативних документах.

У цілях калькулювання у більшості випадків вона доповнюється розподілом за напрямами витрат та видами продукції, а для контролю і нарахування заробітної плати - за структурними підрозділами: бригадами, цехами, виробництвами, процесами, по підприємству в цілому [36].

Однак прийнята класифікація характеризується занадто загальними ознаками і мало придатна для управління.

Наприклад, у ній немає інформації за такими процесами управління, як витрати на набір, відбір та скорочення чисельності; витрати, які пов'язані з процесами планування та нормування чисельності персоналу і праці.

Детальна класифікація витрат потрібна для виявлення причин їх виникнення. Крім того, підприємствам надається право у визначенні розмірів і порядку оплати праці, застосуванні різних виплат компенсаційного й стимулюючого характеру, наданні додаткових трудових і соціальних пільг.

За цих умов обмежена диференціація витрат на робочу силу не спроможна задовольнити цілі управління виробництвом.

Керуючись основними цілями управлінського обліку, насамперед необхідно виділити із фонду оплати праці заробітну плату, включену до собівартості продукції.

В класифікації витрат на робочу силу, потрібно акцентувати увагу на таких статтях:

Витрати на оплату праці робітників, безпосередньо зайнятих у процесі виробництва продукції. Сюди входить оплата робіт за відрядними нормами і розцінками, а також роботи, що оплачуються погодинно.

Стимулюючі виплати - надбавки за якість роботи та високу майстерність, стаж роботи, винагороду за вислугу років, за підсумками роботи підприємства за рік, різні премії, пов'язані з виробничою діяльністю.

Непродуктивні виплати - оплата простоїв, оплата за невідпрацьований час, оплата за брак, який виник не з вини робітника, доплати за відхилення від нормальних умов праці, доплати за роботи у нічний час, понадурочні роботи, переведення на іншу роботу, що не відповідає кваліфікації робітника тощо.

Інші види витрат: витрати з найму, відбору робочої сили, витрати з нормування та планування чисельності персоналу і праці, витрати, пов'язані з навчанням і перенавчанням, витрати на оплату праці допоміжних робітників, зайнятих ремонтом обладнання і транспортних засобів, підготовкою та обслуговуванням робочих місць, що включаються до складу загальновиробничих витрат, витрати на оплату праці працівників, зайнятих управлінням виробничих підрозділів, що включаються до складу загальновиробничих витрат, витрати на підготовку керівних кадрів, витрати на оплату праці спеціалістів і керівників, зайнятих управлінням підприємством, що включаються до складу адміністративних витрат [36].

Запропонована класифікація витрат на робочу силу відповідає цілям обліку собівартості і визначення прибутку, а також частково цілям контролю і регулюванню витрат.

витрата оплата праця резерв

1.2 Огляд нормативної бази та літературних джерел з аналізу витрат на оплату праці

При ведені обліку та аналізу витрат на оплату праці на підприємстві працівники бухгалтерії повинні керуватися нормами діючих законодавчих і нормативних документів.

Кодекс законів про працю України [25] регулює трудові відносини всіх працівників усіх підприємств незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої приналежності, затверджує порядок укладання колективного і трудового договорів, умови праці, висвітлює основні положення робочого часу, нормування праці, оплати праці та інше.

Закон України «Про оплату праці» [13] визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами. Згідно цього Закону, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики.

Держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати.

Закон України «Про охорону праці» [13], він визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці. З метою визначення прав, обов'язків та відповідальності працівників, з одного боку, та власника з іншого, на підприємствах усіх форм власності складається колективний договір.

При цьому слід керуватися Законом України «Про колективні договори та угоди» [21]. В колективному договорі узгоджуються умови прийняття на роботу, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови введення і розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат.

Законом «Про працю» передбачено, що підприємства на період подолання фінансових труднощів можуть користуватися нормами, які нижчі за визначені Генеральною угодою, але не нижчі від державних норм. Інтереси працівників при укладанні договору представляють профспілки, або інші наділені правом представництва органи. Умови договору поширюються на усіх працівників підприємства.

Закон України «Про відпустки» [14] встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи. Право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами. Установлюються такі види відпусток: щорічні відпустки; відпустки без збереження заробітної плати; соціальні відпустки; додаткові відпустки у зв'язку з навчанням; творча відпустка.

Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» [16] визначає порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне.

Згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» [20] право на матеріальне забезпечення і соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані громадяни.

В Законі України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування» [18] визначені розміри внесків до фондів страхування.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» [15] визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Страхові тарифи відповідно до класів професійного ризику виробництва встановлені в Законі України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» [19].

Законом України «Про оплату праці» у виняткових випадках передбачена можливість виплати частини заробітної плати в натуральній формі. Перелік товарів, заборонених для виплати заробітної плати натурою, передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.93 р. № 224. При виплаті заробітної плати в натуральній формі підприємство повинно додержуватися ряду законодавчих вимог: можливість виплати частини заробітної плати в натуральній формі має бути передбачена умовами колективного договору на поточний календарний рік та вартість натуральної частини оплати праці має бути еквівалентна оплаті праці у грошовому виразі.

Типові форми первинного обліку особового складу затверджені наказом Міністерства статистики України від 09.10.95 р. № 253. Ці форми використовуються підприємствами для обліку особового складу працівників.

Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках: надання працівникам щорічної відпустки, додаткових відпусток, творчої відпустки, переведення працівників на іншу легшу нижче оплачувану роботу за станом здоров'я, службових відряджень, вимушеного прогулу, інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Інструкція зі статистики заробітної плати [24] містить основні методологічні положення щодо визначення показників оплати праці. Для оцінки розміру зарплати працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування працівникам у грошовій та натуральній формі за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати, фонду додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Крім того для обліку розрахунків з оплати праці використовують наступні нормативні документи: Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [12] визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Цей закон поширюється на всіх юридичних осіб, які зобов'язані вести бухгалтерський облік і фінансову звітність.

П(С) БО № 26 «Виплати працівникам» визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про виплати (у грошовій і не грошовій формах) за роботи, виконані працівниками, та її розкриття у фінансовій звітності. Виплати працівникам включають поточні виплати, виплати при звільненні, виплати по закінченні трудової діяльності, виплати інструментами власного капіталу підприємства, інші довгострокові виплати.

Планом рахунків бухгалтерського обліку [37] для обліку розрахунків за всіма видами оплати праці призначений рахунок № 66 «Розрахунки з оплати праці». Згідно Інструкції про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку, на рахунку № 66 ведеться узагальнення інформації про розрахунки з персоналом, який відноситься як до облікового, так і до не облікового складу підприємства, - з оплати праці, а також розрахунки за не одержану персоналом у встановлений термін суму з оплати праці (розрахунки з депонентами).

Отже, в цьому підрозділі було здійснено огляд законодавчої та нормативно-довідкової бази, яка регулює витрати на оплату праці на підприємстві. На сьогоднішній день існує ряд нормативних актів, за допомогою яких держава регулює питання оплати праці. Це відбувається шляхом встановлення мінімального рівня заробітної плати, рівня оподаткування доходів, встановлення умов і розмірів оплати праці. Законодавча база оплати праці потребує до себе постійної уваги у зв'язку з частими її змінами.

1.3 Організаційно-інформаційна модель аналізу витрат на оплату праці

Одним з основних об'єктів аналізу та оцінки на рівні підприємства є витрати. Адже, вони є важливим фактором формування цін на продукцію, впливу на рівень ефективності виробництва, визначення фінансових результатів діяльності підприємства.

Систематичне зниження витрат підприємства дає змогу при стабільних ринкових цінах збільшувати прибуток, підвищувати конкурентоспроможність продукції, зміцнювати фінансовий стан підприємства.

Аналіз та оцінка витрат підприємства є важливим інструментом управління ними, який дає змогу цілеспрямовано здійснювати формування витрат за їх видами, місцем виникнення та носіями за умов постійного контролю за рівнем витрат і стимулювання їх зниження.

Основними завданнями аналізу фонду оплати праці на підприємствах є:

Визначення суми абсолютної і відносної перевитрати (економії) фонду заробітної плати та виявлення причин, що її зумовили;

Вивчення структури фонду заробітної плати (оплати праці), застосування матеріальних стимулів за високі результати праці;

Визначення резервів, які має підприємство для зменшення витрат на оплату праці і відповідно для підвищення рентабельності його роботи.

Затрати на оплату праці у складі собівартості продукції є одним з найважливіших показників, оскільки вони фактично визначають вартість продукції (робіт, послуг).

Витрати підприємства на робочу силу включають витрати на оплату праці виробничих робітників та суму обов'язкових відрахувань на соціальні заходи.

Згідно з П(С)БО 16 «Витрати» до складу елементу витрат «Витрати на оплату праці» включається заробітна плата за окладами і тарифами, премії та заохочення, компенсаційні виплати, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці [37].

Загалом у більшості галузей промисловості України затрати на оплату праці у складі собівартості продукції мають меншу питому вагу, ніж матеріальні і складають близько 20-30 % (в Скандинавських країнах цей показник досягає 80 %). Тому зниження трудомісткості виробництва значною мірою визначають можливості зниження собівартості продукції.

Зазначимо, що аналіз витрат на оплату праці має бути направлений на виявлення резервів оптимізації витрат на оплату праці, раціональне використання трудових ресурсів.

Для цього необхідно вивчити динаміку витрат на оплату праці, фактори, що визначають їх розмір, оцінити ефективність роботи з управління трудовими ресурсами та її вплив на діяльність підприємства.

Метою аналізу формування та використання фонду оплати праці будь-якого підприємства є оцінка доцільності та ефективності запровадженої системи матеріального стимулювання та визначення «больових точок», що потребують удосконалення або ліквідації.

Для того щоб одержати змістовні глибокі висновки аналізу, слід ретельно продумати організацію робіт до його початку.

Під організацією взагалі розуміють створення злагодженої постійної системи для виконання якихось робіт або досягнення певної кінцевої мети. Організація аналітичної роботи включає розробку загальних засад і порядку проведення аналізу, планування роботи окремих її елементів і етапів; матеріальне, методичне і наукове забезпечення; загальне керівництво, прийом виконаних аналітичних робіт, їх оформлення та контроль за впровадженням розроблених заходів із метою поліпшення діяльності підприємства.

Для аналізу витрат на оплату праці підприємств розроблено організаційно-інформаційну модель, що являє собою спосіб формалізації економічного аналізу та складається з наступних блоків (рис. 1.1).

Блок 1. Об'єкти

Фонд оплати праці в цілому	Основна заробітна плата	Додаткова заробітна плата	Інші заохочувальні та компенсаційні виплати	Продуктивність праці	Середня заробітна плата	Фактори, які впливають на трудові витрати підприємства

Блок 2. Суб'єкти

Структурні підрозділи підприємства	Планова, фінансова та бухгалтерська служби	Вище керівництво підприємства

Блок 3. Система показників

Абсолютні показники	Відносні показники
Натуральні	Вартісні	Показники структури	Показники динаміки	Показники ефективності	Показники якості

Блок 4. Джерела інформації та інформаційне забезпечення аналізу

Джерела інформації	Інформаційне забезпечення
Законодавчі акти	Нормативно-планова документація	Організаційно-розпорядча документація	Облікова інформація	Інформація статистичного обліку	Позаоблікова інформація

Блок 5. Методи обробки економічної інформації

Економіко-логічні (традиційні) методи	Економіко-математичні методи
Блок 6. Методичні прийоми узагальнення і реалізації результатів аналізу
Узагальнення результатів аналізу	Оцінка упущених можливостей	Оцінка резервів ефективного використання трудових ресурсів	Вибір оптимального варіанту прийняття управлінських рішень та забезпечення контролю за їх виконанням

Рис. 1.1. Організаційно-інформаційна модель аналізу витрат на оплату праці

Джерелами інформації аналізу витрат на оплату праці є:

законодавчі акти;

нормативно-планова інформація;

організаційно-розпорядча документація.

Інформаційним забезпеченням аналізу виступає:

первинні облікові документи;

бухгалтерський облік: регістри аналітичного та синтетичного обліку (журнал ордер 5а), Наказ про облікову політику, Баланс, Звіт про фінансові результати;

інформація статистичного обліку:

позаоблікова інформація: матеріали внутрішнього контролю та аудиту, матеріали ревізій, інформація про фактичну укомплектованість кадрів тощо.

Аналіз витрат на оплату праці у собівартості продукції, робіт і послуг є важливим інструментом у системі управління витратами. Він дає змогу вивчити тенденції зміни її рівня, визначити відхилення фактичних витрат від нормативних (стандартних) і їхні причини, виявити резерви зниження виробити заходи з освоєння їх. Загальна сума прямих затрат на оплату праці здійснюється під впливом таких чинників: обсягу виробництва товарної продукції структури товарної продукції, питомої зарплати на одиницю продукції.

Головними завданнями аналізу затрат на оплату праці є визначення абсолютної економії чи перевитрати, оцінка кошторису з оплати праці, обґрунтування зміни коштів на оплату праці, пропозиція заходів для ліквідації причин перевитрат з оплати праці.

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА АНАЛІЗУ ВИТРАТ НА ОПЛАТУ ПРАЦІ НА ТОВ «АГРОСВІТ»

2.1 Економічна характеристика діяльності ТОВ «Агросвіт»

ТОВ «Агросвіт» було утворене відповідно до рішення зборів учасників засновників зареєстровано Вовчанською держадміністрацією за № 123. Повне найменування товариство з обмеженою відповідальністю «Агросвіт».

Скорочена назва підприємства - ТОВ «Агросвіт».

Підприємство є юридичною особою і діє на підставі статуту, відповідно до чинного законодавства.

Також, як і будь-яка юридична установа господарство, має печатку, штамп та інші атрибути, які йому необхідні для ведення діловодства.

Предметом діяльності підприємства є організація сільськогосподарського виробництва та реалізація продукції.

Місце знаходження підприємства: м. Вовчанськ, вул. Ленина 83. Для здійснення своєї діяльності підприємство використовує землі, які належать йому на правах оренди.

ТОВ «Агросвіт» орендує землі у власників земельних часток (паїв) і використовує їх для виробництва сільськогосподарської продукції, заключаючи договори оренди з їх власниками, передбачаючи в них строк та умови оренди.

Основними видами діяльності підприємства є вирощування зернових, технічних і баштанних культур. На підприємстві працюють досвідчені фахівці. Чисельність працівників

ТОВ «Агросвіт» на 2014 рік склала 28 осіб, з яких 18 - рахуються в постійному штаті, 10 - сезонні наймані працівники.

Управління виробничими підрозділами здійснюється на двоступінчатій основі, коли керівники низової ланки підпорядковані директору господарства.

При організації бухгалтерського обліку ТОВ «Агросвіт» керується Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) від 16 липня 1999 р. та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку України, затверджених Міністерством фінансів України.

Бухгалтерський облік у ТОВ «Агросвіт» ведеться за журнально-ордерною формою обліку з використанням ручної обробки бухгалтерської інформації.

Основними реєстрами є Журнали - ордери - накопичувальні документи, в яких систематизація і групування ведуться в хронологічному порядку по кореспондуючих рахунках. Як правило вони призначені для синтетичного обліку господарських операцій діяльності підприємства.

Переваги її в тому, що аналітичний і синтетичний облік не відокремлені одне від одного, не відбувається дублювання одних і тих же записів.

Характеристику підприємства доцільно почати із визначення його основних економічних показників діяльності в динаміці по роках таблиця 2.1.

З даних таблиці видно, що власний капітал протягом аналізованого періоду має тенденцію до зростання, а саме в 2012 р. - 2246,9 тис. грн., 2013 р. - 3366,8 тис. грн., 2014 р. - 3719 тис. грн., це свідчить про те, що підприємство має достатньо власних коштів завдяки яким підприємство здійснює свою діяльність, що в свою чергу позитивно впливає на його фінансову стійкість рис. 2.1.

В свою чергу динаміка позикового капіталу скоротилась з 1310,4 тис. грн. 2012 року до 260,2 тис. грн. 2014 року. Зменшення позикового капіталу обратно пропорційна збільшенню власного, це свідчить про збільшення фінансової стійкості підприємства та зменшення його фінансового ризику.

Середньорічна чисельність працівників на ТОВ «Агросвіт» скоротилась на 12 і 5 чоловік та складає 28 чоловік.

Таблиця 2.1

Основні економічні показники діяльності ТОВ «Агросвіт» за 2012 - 2014 роки

Показники	2012	2013	2014	Зміни в абсолютних величинах 2014 р. від	Темпи зростання (зниження) 2014 р. у % до
				2012	2013	2012	2013
1	2	3	4	5	6	7	8
Капітал (станом на кінець періоду)
Власний капітал, тис. грн.	2246,9	3366,8	3719,9	1473	353,1	165,6	110,5
- у тому числі: власний оборотний капітал	950,7	2255,3	1937,7	987	-317,6	203,8	85,9
Позиковий капітал, тис. грн.	1310,4	699,6	260,2	-1050,2	-439,4	19,9	37,2
- у тому числі: поточна кредиторська заборгованість	236,4	22,9	14,2	-222,2	-8,7	6,0	62,0
Ресурси
Середньорічна чисельність працівників, чол.	40	33	28	-12	-5	70,0	84,8
у т.ч. рослинництво	29	22	18	-11	-4	62,1	81,8
Середньорічна вартість активів, тис. грн.	2914,7	3811,8	4023,2	1108,5	211,4	138,0	105,5
Площа с.-г. угідь, га:	1677,7	1812,0	1792,0	114,3	-20	106,8	98,9
у тому числі ріллі, га	1626,0	1761,0	1741,0	115	-20	107,1	98,9
Економічні показники
Дохід від продажу продукції (товарів, робіт, послуг), тис. грн.	2346,4	3040,5	2911,1	564,7	564,7	124,1	95,7
Чистий прибуток (збиток)	291,8	1119,9	299,3	7,5	7,5	102,6	26,7



Рис. 2.1. Динаміка власного капіталу ТОВ «Агросвіт» за період з 2012 по 2014 р.р.

Середньорічна вартість активів ТОВ «Агросвіт» в 2014 році порівняно з 2012 і 2013 роками збільшилась, що є позитивним явищем для підприємства.

Площа с/г угідь протягом аналізованого періоду змінювалась то в сторону збільшення то в сторону зменшення.

Чистий прибуток в 2014 році зріс в порівнянні з 2012 роком на 102,6 % в порівнянні з 2013 роком зменшився на 26,7 %.

Максимального значення прибутку підприємством одержано в 2013 р. - 1119,9 тис. грн. Зазначене підвищення відбулося за рахунок збільшення кількості товарної продукції.

Велике значення для економічної діяльності господарства має його платоспроможність, яка характеризується достатньою кількістю оборотних активів для погашення зобов'язань протягом року перед кредиторами.

Таблиця 2.2.

Платоспроможність ТОВ «Агросвіт» за 2014 р., тис. грн.

Показники	На початок року	На кінець року	Відхилення (+;-)
1.Активи підприємства	4066,4	3980,1	-86,3
2. Поточні зобов'язання	22,9	14,2	-8,7
Коефіцієнт платоспроможності	177,58	280,289	102,7
Перевищення платіжних засобів	+	+
Перевищення поточних зобов'язань

Коефіцієнт платоспроможності на початок 2014 року склав 177,58, а на кінець 2014 року 280,289 теоретичне оптимальне значення цього показника п. ? 2. тобто підприємство як на початок так і на кінець року було повністю платоспроможне, а саме в змозі погасити свою короткотермінову кредиторську заборгованість за рахунок активів.

Для визначення платоспроможності господарства також розраховують такі показники: коефіцієнт покриття (загальної ліквідності), коефіцієнт швидкої ліквідності, коефіцієнт абсолютної ліквідності.

Коефіцієнт покриття (загальної ліквідності) характеризує достатність обігових коштів для погашення боргів протягом року. Якщо значення коефіцієнту покриття менше 1, то це означає, що господарство має не ліквідний баланс, а якщо коефіцієнт ліквідності має значення від 1 до 1,5, то це говорить про те, що підприємство своєчасно ліквідує свої борги.

Коефіцієнт швидкої ліквідності показує скільки одиниць найбільш ліквідних активів припадає на одиницю термінових боргів.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує готовність підприємства негайно ліквідувати короткострокову заборгованість.

Проаналізуємо фінансовий стан ТОВ «Агросвіт» за даними балансу за 2014 рік на основі розрахунків показників платоспроможності - коефіцієнтів ліквідності таблиця 2.3.

Таблиця 2.3.

Показники ліквідності балансу ТОВ «Агросвіт» за 2014 р., тис. грн.

Показники	На початок року	На кінець року	Відхилення (+;-)
1. Оборотні засоби:	х	х	х
грошові кошти та їх еквіваленти	222,2	4,0	-281,2
дебіторська заборгованість	1187,9	430,7	-757,2
запаси, готова продукція	1546,3	1763,2	216,9
Разом оборотних засобів	2956,4	2197,9	-758,5
2. Поточні зобов'язання	22,9	14,2	-8,7
3.Коефіцієнт ліквідності:
- абсолютної	9,7	0,28	-9,42
- швидкої (проміжний)	61,6	30,6	-31
- загального покриття	129,1	154,7	25,6

З даних таблиці 2.3. можна сказати, що наявність грошових коштів в касі і на поточному рахунку в банку зменшилась на 218,4 тис. грн. і склала 4 тис. грн.

Вартість готової продукції і запасів на кінець 2014 року збільшилась на 216,9 тис. грн. і склала 1763,2тис. грн.

Дебіторська заборгованість на кінець 2014 року зменшилась на 757,2 тис. грн. і склала 430,7 тис. грн.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності на початок року відображає змогу підприємства повністю погасити свої зобов'язання, на кінець року нажаль ТОВ «Агросвіт» втратило таку можливість.

Коефіцієнт швидкої ліквідності зменшився на 31 і складає на кінець 2014 року 30,6. Він показує, що за рахунок грошових коштів, дебіторської заборгованості, реалізації готової продукції на складі, підприємство в змозі погасити поточну заборгованість лише на початок року.

Коефіцієнт загального покриття (ліквідності) збільшився на 25,6 і складає 154,7. З розрахунків таблиці видно, що він і на початок, і на кінець року більше 1, то це говорить про те, що загальна ліквідність балансу постійно зростає, підприємство в змозі погасити кредиторську заборгованість, якщо реалізує частину своїх оборотних активів.

Отже, проаналізувавши показники оцінки фінансового стану підприємства, ми можемо зробити висновок, що господарство знаходиться у задовільному фінансовому положенні.

2.2 Аналіз динаміки, складу і структури витрат на оплату праці

Важливим чинником аналізу трудових показників є аналіз витрат на оплату праці. Метою проведення аналізу витрат на оплату праці на підприємстві є оцінка доцільності застосування форм та систем оплати праці; активності запровадженої системи матеріального стимулювання; виявлення нераціональних витрат на оплату праці, що потребують удосконалення або ліквідації.

Ця стаття витрат обігу характеризує затрати живої праці в діяльності підприємства. Вона займає майже не найбільшу частку у загальній сумі витрат обігу сільськогосподарських підприємств. Тому економія цих витрат є вирішальною для зниження загального рівня витрат обігу.

До статті «Витрати на оплату праці персоналу», відносяться витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати штатних і позаштатних працівників.

Фонд основної заробітної плати включає заробітну плату за виконану роботу (відпрацьований час), нараховану за відрядними розцінками, тарифними ставками, посадовими окладами.

До фонду додаткової заробітної плати відносяться: надбавки і доплати до тарифних ставок і посадових окладів у розмірах, передбачених законодавством; оплата щорічних і додаткових відпусток відповідно до законодавства; премії робітникам, спеціалістам та іншим працівникам за виробничі результати; одноразові заохочення за виконання особливо важливих виробничих завдань; премії за сприяння винахідництву і раціоналізації; різниці між заробітками у разі переведення на нижчеоплачувану роботу; оплата праці працівників, які не перебувають у штаті підприємства торгівлі, але виконують роботи (надають послуги) згідно з договорами цивільно-правового характеру, або разові роботи; сума індексації та інші виплати.

Інші заохочення і компенсаційні виплати (винагороди за підсумками роботи за рік, суми матеріальної допомоги, суми наданих трудових і соціальних пільг тощо) не відносяться до статті витрат на оплату праці.

Рівень витрат на оплату праці залежить переважно від ефективності використання трудових ресурсів на підприємстві (чисельності і кваліфікаційного складу працівників, продуктивності праці, систем оплати праці). На нього впливають також і зовнішні фактори, такі як державне регулювання систем оплати праці, кон'юнктура ринку трудових ресурсів.

Аналіз витрат на оплату праці є не тільки одним з етапів методики аналізу витрат обігу, але і складовою аналізу виконання плану з праці. Тому аналізувати витрати за цією статтею необхідно у тісному взаємозв'язку з аналізом виконання плану з праці і впливу факторів праці на товарооборот

Більшість витрат на оплату праці в сільському господарстві є змінними. Тому їх аналізують за рівнем у відсотках до товарообороту.

Аналіз витрат на оплату праці проводиться в декілька етапів. Спочатку аналізують динаміку, склад і структуру витрат на оплату праці, а потім аналізують її продуктивність та трудомісткість.

То ж проведемо аналіз динаміки і структури витрат на оплату праці по ТОВ «Агросвіт» за 2012, 2013, 2014 роки таблиця 2.4.

З даних таблиці 2.4. видно, що витрати на оплату праці протягом 2014-2012 років зменшуються, більш наочно зазначені зміни можна розглянути на рисунку 2.2.

Зазначені зміни зумовлені зменшенням кількості працівників на підприємстві.

Таблиця 2.4.

Склад і динаміка витрат на оплату праці по ТОВ «Агросвіт»

Склад витрат на оплату праці	2012	2013	2014
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Виплати за окладами і тарифами	120,0	60,2	111,8	69,1	94,25	64,8
Премії та заохочення	9,4	4,7
Компенсаційні витрати
Оплата відпусток	69,7	44,5	60,2	30,9	50,75	35,2
Оплата іншого невідпрацьованого часу	-	-	-	-	-	-
Інші витрати	-	-	-	-	-	-
Всього	199,1	100	172,0	100	145,0	100

Рис. 2.2. і динаміка витрат на оплату праці по ТОВ «Агросвіт»

В 2014 році ТОВ «Агросвіт» повністю ліквідувало тваринництво і тим самім скоротило кількість робітників, зменшення штату відбулося не тільки за рахунок ліквідації галузі тваринництва, ай в рослинництві протягом аналізованого періоду теж відбулося скорочення.

Що стосується складу витрат на оплату праці, то слід відмітити, що основну її питому вагу займають витрати за окладами і тарифами. Високий рівень та зростання питомої ваги основної заробітної плати свідчить про пріоритетність для підприємства таких принципів стимулювання, як гарантованість та стабільність рівня оплати праці.

Друге місце в питомій вазі витрат на оплату праці посідає оплата відпусток, і лише в 2012 році ТОВ «Агросвіт» виплачувала премії та заохочення своїм працівникам.

Керівництву підприємства треба зосередити свою увагу на збільшенні розміру інших заохочувальних та компенсаційних виплат, оскільки саме вони визначають орієнтування системи матеріального стимулювання на результати діяльності підприємства, перш за все, отримання прибутку та участь у ньому найманих працівників, посилення уваги до «не грошових» форм заохочення та закріплення персоналу.

2.3 Факторний аналіз витрат на оплату праці

Для об'єктивної оцінки виконання плану і динаміки витрат необхідно детально і глибоко вивчити вплив факторів на їхній розмір.

Фактори з деякою умовністю можна підрозділити на незалежні від діяльності підприємства і залежні від результатів і якості його роботи.

До незалежних факторів відносяться:

зміна цін реалізації на продукцію власного виробництва і покупні товари;

тарифи і ставки на послуги, ціни на матеріали, паливо, пальне і газ; прийом чи передача підприємств харчування, складів, інші організаційно-структурні зміни усередині організації і т.п.

Залежні фактори включають ступінь виконання плану і динаміку товарообороту; зміни його обсягу, складу і структури; часу обертання товарів і продуктів; підвищення чи зниження рівня продуктивності праці робітників; розширення постачання продуктів від місцевих постачальників, раціоналізацію шляхів і форм товаропостачання; поліпшення використання транспорту; підвищення ефективності використання матеріально-технічної бази підприємств харчування; удосконалювання економічної роботи й ін.

Також угруповання факторів дозволяє визначити дійсний розмір відносної економії (перевитрати) витрат (по окремих статтях і по підприємству в цілому), установити позитивні і негативні моменти в роботі, шляхи і резерви відносного скорочення витрат.

Тож проведемо факторний аналіз витрат на оплату праці на базі ТОВ «Агросвіт».

Спочатку аналізуються прямі трудові витрати, вивчається використання коштів на оплату праці на виробництві окремих видів овочів, як змінилася собівартість одиниці кожного виду овочів за рахунок трудомісткості продукції та рівня середньогодинної оплати праці.

Після цього аналізується зміна кожного виду матеріальних витрат (добрив, насіння).

Відомо, що сума заробітку за обсяг роботи або одиницю виробленої продукції, як при відрядній, так і при погодинній оплаті праці, визначається двома моментами: величиною оплати праці і рівня його трудомісткості. Витрати на оплату праці прямо пропорційні заробітку колгоспника або робочого радгоспу і обернено пропорційні трудомісткості праці.

Маючи дані про трудомісткість і заробіток, за відпрацьовану одиницю часу в базисних і звітних періодах, можна обчислити зміну загальної величини витрат на оплату праці.

Для розрахунку впливу даних факторів можна використовувати прийом абсолютних різниць таблиця 2.5.

За даними таблиці 2.5. видно, що в аналізованому господарстві трудомісткість збільшилася, тому що на виробництво 1 т овочів було витрачено на 0,27 чол. год. більше, ніж планувалося.

У тому числі по огірках на 0,15, а по помідорах - на 0,39 чол. год. Даний факт привів до збільшення заробітної плати за 1 кг на 254 грн. В тому числі: по огірках на 150 грн. і помідорів на 353 грн.

Таблиця 2.5.

Факторний аналіз зарплати на одиницю продукції

Вид продукції	Питома трудомісткість чол. год	Рівень оплати праці за 1 год. грн.	Зарплата на 1 т продукції, грн.	Відхилення від плану
	план	факт	план	факт	план	факт	Всього	в т.ч. за рахунок
								Уте	Уот
Овочі, в т.ч.:	0,12	0,39	942	636	113	248	+135	+254	-119
Огірки	0,07	0,22	1000	309	70	68	-2	+150	-152
Помідори	0,16	0,55	906	136	145	75	-70	+353	-423

Однак, у зв'язку зі зниженням рівня оплати праці на 306 грн., зарплата за одиницю продукції в цілому по овочах знизилася на 119 грн. У тому числі: по огірках на 691 і 152 грн., а по помідорах на 770 та 423 грн. відповідно у загальній сумі, зміна факторів, що впливають на заробітну плату призвели до її підвищення в цілому на 135 грн. Проте, знизилася по огірках на 2 і помідорів на 7 грн.

Витрати праці на виробництво 1 кг продукції у свою чергу залежать від кількості витрачених людино-годин на вирощування і збирання 1м ² та від рівня врожайності овочевих культур таблиця 2.6.

Дані таблиці 2.6. показують, що зниження продуктивності праці відбулося в загальному по вирощуванню у господарстві овочевих культур внаслідок збільшення витрат праці на 1 м ² посівів на 3,69 людино годин і зниження врожайності на 5,1 кг / м ^2.

Дана обставина привела до збільшення витрат праці на виробництво 1 кг овочів на 0,18 люд. год. Також негативно вплинуло зниження врожайності, що призвело до збільшення витрат праці на виробництво 1 кг овочів на 0,09 люд. год. У цілому ж витрати люд. год. на 1 кг продукції збільшилися на 0,27 люд. год.

Таблиця 2.6.

Розрахунок впливу факторів на зміну трудомісткості продукції

Вид продукції	Витрати праці на 1 м 2 людино. годин	Врожайність на, кг / м 2	Витрати на 1 кг продукції, чол. годин	Відхилення від плану
			за планом	фактичних витратах і планової врожайності	фактично	Всього	У т.ч. за рахунок
	план	факт	план	факт					Витрат праці на1м 2	Урожайності
Овочі, в т.ч.:	2,57	6,26	21,2	16,1	0,12	0,30	0,39	+0,27	+0,18	+0,09
Огірки	1,52	7,79	21,5	35,2	0,07	0,36	0,22	+0,15	+0,29	-0,14
Помідори	2,26	5,94	14,2	10,9	0,16	0,42	0,55	+0,39	+0,26	+0,13

За видами культур спостерігається наступна ситуація: витрати праці на 1м² збільшилися по огірках на 7,27 люд. год., а по помідорах на 3,68 люд. год., що призвело до зниження продуктивності праці на 0,29 люд. год. і 0, 26 люд. год. відповідно.

Однак через збільшення урожайності по огірках продуктивність праці збільшилася на 0,14 люд. год. По помідорах, за рахунок зниження врожайності, продуктивність праці знизилась на 0,13 люд. год.

Вплив даних чинників призвело до зниження продуктивності праці в загальному по огірках на 0,15 люд.год., а по помідорах на 0,39 люд. год.

У цілому можна зробити висновок про те, що зростання оплати праці головним чином пов'язаний з інфляційними процесами і підвищенням мінімальної заробітної плати та тарифної ставки першого розряду. Істотний вплив роблять також доплати за напруженість праці, роботу в нічний час, святкові і вихідні дні, класність, стаж роботи, індексації у зв'язку з підвищенням цін на споживчі товари і т.д.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ АНАЛІЗУ ВИТРАТ НА ОПЛАТУ ПРАЦІ НА ТОВ «АГРОСВІТ»

3.1 Узагальнення резервів зниження витрат на оплату праці та заходи щодо їх реалізації

Заробітна плата є основним джерелом доходів працівників і найсильнішим мотиватором трудового потенціалу більшості населення.

В умовах недосконалості ринкових регуляторів формування заробітної плати процеси у сфері оплати праці набули значною мірою стихійного характеру.

Різко погіршилася структура та зменшилася питома вага заробітної плати у валовому внутрішньому продукті. Заробітна плата перестала виконувати свої функції: відтворювальну, стимулюючу та регулюючу. Реальна заробітна плата знизилася до рівня, який не забезпечує працівникові обсягів споживання матеріальних благ і послуг, достатніх для розширеного відтворення його фізичної та інтелектуальної здатності до праці. Дуже повільно зменшуються обсяги заборгованості з заробітної плати. Наслідком цього є різке зниження купівельної спроможності населення, згортання внутрішнього ринку. Неефективність існуючого механізму організації заробітної плати вимагає детального перегляду базових теоретичних основ і практичних втілень.

Для ефективного функціонування суб'єктів господарювання в умовах ринкових відносин найбільше значення має виявлення резервів щодо збільшення об'єму продукції, зниження собівартості, зменшення витрат на оплату праці, росту прибутку.

Щоб постійно забезпечувати зростання прибутку, треба шукати невикористані можливості його збільшення, тобто резерви зростання.

Резерв (франц. reserve, від лат. reservo - зберігаю) - запас чого-небудь (товарів, грошових коштів, іноземної валюти, тощо) на випадок потреби, джерело, з якого черпаються ресурси у разі гострої необхідності їх використання.

Резерви виявляються на стадіях планування та безпосереднього виробництва продукції і її реалізації.

Визначення резервів збільшення прибутку базується на науково - обґрунтованій методиці розробки заходів з їх мобілізації [1].

У процесі виявляння резервів виділяють три етапи:

аналітичний - на цьому етапі виявляють і кількісно оцінюють резерви;

організаційний - розробляються комплекс інженерно-технічних, організаційних, економічних і соціальних заходів, які повинні забезпечити використання виявлених резервів;

функціональний - це практично реалізують заходи і контролюють їх виконання [39].

Резерви збільшення прибутку є можливими:

за рахунок збільшення обсягу випуску продукції (робіт, послуг);

за рахунок зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції;