Оцінка ділової активності та ефективності господарювання підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КРИВОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

Кафедра інноваційного менеджменту та управління бізнес-процесами

КОМПЛЕКСНА КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Економіка та фінанси підприємства»

на тему: «Оцінка ділової активності та ефективності господарювання підприємства»

Виконала: студентка 2 курсу, групи МН-13-2

Напряму підготовки 6.030601 - «Менеджмент»

денної форми навчання

Денисюк А.В.

Керівник асистент Пилипчук А.А.

м. Кривий Ріг - 2015 рік

ВСТУП

Сучасний етап розвитку економіки України вимагає значних перетворень, що у подальшому сприятимуть підвищенню ефективності діяльності вітчизняних підприємств. Проблема ефективного функціонування підприємств завжди була однією з найважливіших і залишається актуальною сьогодні. А, отже необхідно чітко розуміти, що являє собою «ефективність» як економічна категорія та «ділова активність підприємства».

Вивчення сутності поняття «ефективність» та «ділова активність підприємства», а також розв'язання питань щодо методології оцінки фінансово-майнового стану підприємства та її складових знайшли відображення у роботах багатьох вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів, таких як Е. Дж. Долан, П. Ф. Друкер, Д. Хан, І. І. Мазур, В. Д. Шапіро, Н. Г. Ольдерогге, Т. А. Сініцина, О. Л. Устенко, І. А. Маркіна, В. М. Ячменьова, М. В. Височина, О. Й. Сулима, П. А. Орлов та ін.

Метою комплексної курсової роботи є вивчення теоретичних основ та практичних методик оцінки ефективності та ділової активності промислового підприємства та розробка методичних рекомендацій щодо напрямків їх покращення в умовах ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Досягнення вказаної мети передбачає послідовного вирішення таких завдань:

- дослідити теоретико-методичні аспекти визначення сутності та аналізу ефективності та ділової активності підприємства;

- проаналізувати діяльність ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та оцінити основні показники фінансово-господарської діяльності підприємства, зокрема показники ефективності та ділової активності;

- виявити шляхи покращення показників ефективності та ділової активності ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Предметом дослідження виступають методологічні та методичні аспекти аналізу ефективності та ділової активності промислового підприємства.

Об'єктом дослідження є фінансова звітність ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

При написанні курсової роботи нами були використані такі методи дослідження: статистичний, монографічний, історичний, нормативний, табличний, аналітичний.

Інформаційною базою для вивчення та аналізу даної теми виступили базові підручники з фінансів підприємств, фінансового аналізу, фінансового менеджменту та фінансової діяльності акціонерних товариств, дані бухгалтерського обліку, наукові праці і монографії вітчизняних і зарубіжних економістів, статті фахових видань, а також фінансова звітність підприємства ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

РОЗДІЛ 1. Ділова активність ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ господарювання підприємства В СИСТЕМІ ПОКАЗНИКІВ фінансово-МАЙНОВОГО стану підприємства

1.1 Змістовна характеристика фінансово-майнового стану підприємства

Актуальним для підприємств України сьогодні є питання їх фінансово- майнового стану. В умовах ринкових відносин кожне підприємство самостійно відповідає за свою роботу та ухвалює рішення щодо подальшого розвитку. Як наслідок, виживає той, хто найкраще використовує наявні ресурси з метою отримання максимальної суми прибутку за результатами здійснення господарської діяльності.

Фінансово-майновий стан - найважливіша характеристика функціонування підприємств в ринкових умовах. Він є визначальним чинником конкурентоспроможності і усталеного розвитку підприємства. Стійкий фінансово-майновий стан - це результат ефективного управління всією сукупністю господарських факторів, що визначають результати діяльності підприємства.

Теоретичне визначення поняття «фінансовий-майновий стан підприємства» є принциповим з огляду на його подальше практичне використання, оскільки дослідження нормативних документів свідчить про відсутність єдиних підходів щодо трактування цього поняття.

Дослідивши сутність фінансово-майнового стану та проаналізувавши різні точки зору щодо його визначення, можна окреслити концептуальні основи цього поняття (див. рис. 1.1).

Визначення основних положень сутності поняття «фінансово-майновий стан» дає змогу сформулювати таке визначення: фінансово-майновий стан - рівень забезпеченості фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства, що характеризується системою показників майнового стану, ліквідності та платоспроможності, ділової активності, фінансової стійкості, рентабельності, грошових потоків, ризиків. Фінансово-майновий стан - показник, що характеризує реальні можливості підприємства та фінансові перспективи, характеризує конкурентоздатність, надійність та спроможність саморозвитку.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1 Визначення сутності поняття «фінансово-майновий стан підприємства»

Аналіз фінансово-економічного стану є важливим складником ефективного управління формуванням, розміщенням і використанням ресурсів підприємства. Фінансово-майновий стан визначається величиною, складом і структурою активів, власного капіталу і зобов'язань, які зумовлюють фінансову стійкість, ліквідність та платоспроможність суб'єктів господарювання.

У працях зарубіжних і вітчизняних економістів досліджено широке коло питань, пов'язаних з аналізом фінансового-економічного стану підприємства, його оцінюванням та управлінням. Серед науковців, які приділяли значну увагу дослідженню фінансово-господарського стану підприємств, виокремимо таких, як І. Т. Балатанов, Л. А. Беистайн, І. О. Бланк, Ю. Брігхем, Т. Р. Карлін, А. П. Ковальов, М. Н. Крейніна, Л. А. Лахтіонова, Г. В. Савицька та інші.

Слід зазначити, що фінансово-майновий стан підприємства - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Деякі економісти зазначають, що об'єктивна необхідність врахування дійсного фінансово-майнового стану при прийнятті перспективних управлінських рішень дозволяє досягти:

- забезпечення сумісності стратегії з можливостями підприємства;

- оптимального співвідношення ресурсів;

- виявлення ступеня ризику [27].

До того ж, систематичний аналіз фінансово-майнового стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості необхідний тому, що дохідність будь-якого підприємства, розмір його прибутку багато в чому залежать від його платоспроможності [55].

Варто відмітити, що метою оцінки фінансово-майнового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

Для досягнення зазначеної мети необхідно вирішення взаємозалежного набору аналітичних задач:

- визначення фінансово-майнового стану підприємства на момент проведення аналізу;

- виявлення тенденцій і закономірностей розвитку підприємства;

- визначення «вузьких» місць, які негативно впливають на фінансово-майновий стан підприємства;

- виявлення резервів, які підприємство може використовувати для поліпшення свого фінансово-майнового стану [24].

Окрема група дослідників у цій сфері зазначають, що до основних завдань, які комплексно вирішуються в процесі оцінки фінансово-майнового стану підприємства, належать:

- встановлення позиції підприємства на основі розроблених фінансових показників, а саме виявлення забезпеченості підприємства оборотними засобами, правильності встановлення обсягів запасів товарно-матеріальних цінностей, розрахунок оптимального рівня заборгованості, виявлення економічних і фінансових результатів;

- виявлення шляхів і можливостей подальшого поліпшення фінансової діяльності, тобто встановлення відхилень від критичних значень показників фінансово-майнового стану підприємства, виявлення причин цих відхилень і розробка відповідних рекомендацій сприяє в кінцевому результаті поліпшенню всієї виробничої діяльності підприємства;

- використання окремого показника для виявлення тенденцій зниження збитковості, за допомогою якого можна визначати ефективність реалізованих заходів, спрямованих на удосконалення організації виробництва, технології та техніки [42].

Заслуговує на увагу те, що інші економісти виділяють дещо інакшу групу завдань аналізу фінансово-майнового стану підприємства корпоративного типу:

- дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;

- дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;

- об'єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності;

- оцінка становища суб'єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;

- аналіз ділової активності та його становища на ринку цінних паперів;

- визначення ефективності використання фінансових ресурсів [58].

На нашу думку, можна узагальнити виділені групи завдань аналізу фінансово-майнового стану підприємства у вигляді схеми (див. рис. 1.2).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.2 Завдання фінансового аналізу економічної діяльності, аналізу та оцінки фінансово-майнового стану підприємства

Слід відзначити, що інформаційною базою аналізу фінансово-майнового стану підприємства є, в основному, фінансова звітність.

Фінансова звітність являє собою систему показників, що відображають інформацію про фінансово-майновий стан організації на звітну дату, а також фінансові результати її діяльності за звітний період [39].

Склад, зміст, вимоги та інші методичні основи фінансової звітності на підприємствах України регламентовані Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Згідно з П(С)БО, фінансова звітність складається з утворюючих єдине ціле взаємозалежних показників балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до них. Головними вимогами до фінансової звітності є достовірність, повнота та відкритість для ознайомлення користувачів.

Баланс підприємства (форма №1) служить індикатором для оцінки загального фінансового стану підприємства. Підсумок балансу дає орієнтовну суму коштів, що знаходяться в розпорядженні підприємства. Для загальної оцінки фінансово-майнового стану підприємства складають агрегований баланс, у якому об'єднують у групи однорідні статті. При цьому скорочується число статей балансу, що підвищує його наочність і дозволяє порівнювати з балансами інших підприємств [12].

Крім того, варто відмітити, що для одержання загальної оцінки динаміки фінансово-майнового стану можна зіставити зміни результату балансу зі змінами фінансових результатів господарської діяльності (виручкою від реалізації продукції, прибутком від реалізації, прибутком від фінансово-господарської діяльності), використовуючи форму № 2 «Звіт про фінансові результати».

Примітки до фінансової звітності повинні розкривати суть поданої звітної інформації, облікову політику організації і забезпечувати користувачів звітності додатковими даними, які недоцільно включати в баланс, звіт про фінансові результати та інші звітні документи, але які є необхідними користувачам фінансової звітності для реальної оцінки майнового, фінансового стану організації і фінансових результатів її діяльності.

Варто також відмітити, що відповідно до методики, затвердженої Міністерством економічного розвитку і торгівлі, основними джерелами інформації для проведення поглибленого аналізу є такі документи:

- баланс підприємства (форма № 1);

- звіт про фінансові результати (форма № 2);

- звіт про рух грошових коштів (форма № 3);

- звіт про власний капітал (форма № 4);

- примітки до річної фінансової звітності (форма № 5);

- звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос) (форма №11-ОЗ);

- обстеження технологічних інновацій промислового підприємства (форма №1-інновація);

- звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість (форма №1-Б);

- звіт з праці (форма №1-ПВ);

- звіт про стан умов праці, пільги та компенсації за роботу зі шкідливими умовами праці (форма № 1-ПВ (умови праці));

- звіт про використання робочого часу (форма № 3-ПВ);

- інша інформація, необхідна для якісного здійснення аналізу та виявлення резервів виробництва [34].

Основними показниками системи оцінки фінансово-майнового стану підприємства є такі:

1. Показники майнового стану: коефіцієнти зношення основних засобів, мобільності активів і частка обігових виробничих активів;

2. Показники ліквідності: коефіцієнти поточної, абсолютної ліквідності та співвідношення короткотермінової дебіторської і кредиторської заборгованостей;

3. Показники платоспроможності: коефіцієнти забезпеченості власними обіговими коштами, фінансового левериджу і маневреності власних обігових коштів;

4. Показники ділової активності: коефіцієнти обіговості активів, дебіторської заборгованості, основних засобів і період фінансового циклу;

5. Показники рентабельності: коефіцієнти рентабельності власного капіталу, період окупності капіталу і стійкості економічного зростання [60].

діловий активність оборотність актив

1.2 Показники ділової активності та ефективності в системі оцінки фінансово-майнового стану підприємства

Ефективність виступає дуже важливою категорією в економічній науці і в цілому визначається як здатність приносити ефект, результативність процесу, проекту тощо, які визначаються як відношення ефекту, результату до витрат, що забезпечили цей результат.

Отже поняття «ефективність» тісно пов'язане із категорією «ефекту». Однак у науковій літературі чітко розмежовують ці поняття. На думку різних авторів, ефект - це результат, наслідок яких-небудь причин, дій, господарських заходів або корисний результат, виражений у вартісній оцінці.

Але ефект неповно характеризує окремий вид діяльності. Для більш повної характеристики необхідно знати, які результати, протягом якого часу та за допомогою яких витрат ресурсів необхідно було досягти. Відповідь на ці питання дає поняття «ефективність», що визначається як відношення ефекту до витрат, які його забезпечили.

Можна виділити цілу низку визначень поняття «ефективність» різними авторами (див. дод. А, табл. А.1).

Представлені в додатку А визначення поняття «ефективність» свідчать про те, що немає єдиного підходу щодо його трактування. Однак можна виділити деякі спільні риси у поняттях різних авторів. Вони відзначають, що ефективність - це перш за все складна (комплексна категорія) [30, 57, 62, 66].

Більшість [29, 30, 41, 51, 56, 66] акцентують увагу на тому, що ефективність - це величина відносна, тобто проявляється через порівняння отриманого ефекту з вартістю використаних ресурсів. Значна кількість авторів розуміють ефективність через результативність діяльності та рентабельність [29, 30, 31, 40, 57, 62].

Отже, під ефективністю слід розуміти комплексну категорію, що є виключно відносною величиною, тобто проявляється через порівняння отриманого ефекту (результату) з вартістю використаних ресурсів (матеріальних, фінансових, трудових та ін.) з урахуванням фактору часу.

Термін «ділова активність» почав використовуватися у вітчизняній обліково-аналітичній літературі порівняно недавно у зв'язку з впровадженням широко відомих у різних країнах світу методик аналізу фінансової звітності на основі системи аналітичних коефіцієнтів. Безумовно, трактування даного терміна може бути різним. У широкому розумінні ділова активність означає весь спектр зусиль, спрямованих на просування фірми на ринках продукції, праці, капіталу. У контексті аналізу фінансово-господарської діяльності цей термін розуміють вужче - як поточна виробнича й комерційна діяльність підприємства. У цьому випадку словосполучення «ділова активність» являє собою, можливо, не цілком вдалий переклад англомовного терміна «business activity», який якраз і характеризує відповідну групу коефіцієнтів з системи показників оцінки фінансово-майнового стану суб'єктів підприємницької діяльності [25].

За Коваленко Л. О. ділова активність підприємства - це комплексна характеристика, яка втілює різні аспекти діяльності підприємства і визначається такими критеріями, як місце підприємства на ринку,репутація, інноваційно-інвестиційна діяльність, конкурентоспроможність [28, c. 382].

Заікіна О. О. визначає дану категорію як весь спектр зусиль, спрямованих на просування підприємства на ринках продукції, праці, капіталу [14, c. 144-148]. Шеремет О. О. дає схоже визначення.

Мец В. О. характеризує ділову активність як зусилля, які підприємство докладає для виходу на ринок продукції, праці, капіталу [35, c. 210-216].

Ділова активність підприємства оцінюється сукупністю кількісних і якісних параметрів (зростання економічного потенціалу підприємств, обсяги поставок на експорт, імідж підприємства, його соціальна і природоохоронна активність) [6, c. 63].

На сьогоднішній день ділова активність розглядається з трьох позицій: індивідуума; підприємства (мікрорівень); країни (макрорівень).

На рівні підприємства ділова активність найчастіше розглядається як результативність роботи підприємства щодо величини авансованих ресурсів або величини їх споживання в процесі виробництва [5, с.38].

В зв'язку з тим, що ділова активність виникла в ринкову епоху, то вона передбачає оцінку ринкової ситуації, яка характеризується обсягом виробництва, інвестицій, кількістю і розміром угод, станом портфелю замовлень, динамікою зайнятості, цін, завантаження виробничих потужностей, що в кінцевому підсумку у фінансовому аспекті проявляється, передусім, у швидкості обороту його засобів [28, с. 321].

Аналізуючи думки різних авторів з приводу ділової активності, наведемо загальне визначення цього поняття. Ділова активність -- це складна, інтегрована за багатьма показниками характеристика бізнес-середовища підприємства, яка визначає його стан на ринку, забезпеченість та ефективність використання усіх видів ресурсів та характеризує результати господарювання. Можливо, абсолютно точним назвати його не можна, однак подане визначення втілює комплексний підхід до даного поняття, є універсальним і всебічно висвітлює економічну сутність ділової активності підприємства.

Оскільки результати аналізу ділової активності є підґрунтям і вагомою складовою у розробці заходів щодо забезпечення результативності суб'єкта господарювання, доцільно при оцінюванні його стану виділити рівні ділової активності та притаманні їм виробничо-господарські ситуації, які зумовлюють певні результати фінансово-господарської діяльності підприємства.

В умовах нестабільної економіки рівень ділової активності можна кваліфікувати як:

1) високий (достатній);

2) середній (задовільний);

3) низький (незадовільний).

Слід зазначити, що кожному рівню ділової активності відповідає характерна виробничо-господарська ситуація, у зв'язку з чим виділяють нормальну, проблемну і кризову ситуації.

Нормальна ситуація властива високому рівню ділової активності та означає такий збіг умов і обставин, коли створюються сприятливі умови для функціонування суб'єкта господарювання, за яких формується стійка тенденція підвищення темпів зростання оціночних показників.

Проблемна ситуація існує на підприємстві, рівень ділової активності якого відповідає середньому і визначається як збіг господарських умов та чинників, за яких формується тенденція до погіршення стану підприємства та спостерігається нестійка динаміка оціночних показників ділової активності.

Кризова ситуація характеризує низький рівень ділової активності і виникає в разі відсутності оперативного реагування на стратегічні питання, які потребують термінового вирішення. Її можна визначити як збіг обставин, які формують стійку негативну тенденцію оціночних показників ділової активності та загрожують підприємству банкрутством.

Визначення проблемної, а тим більше кризової, ситуації при оцінці стану ділової активності зумовлює необхідність термінового регулювання виробничо-господарської діяльності шляхом прийняття оперативних управлінських рішень [2].

Ділова активність оцінюється системою показників (коефіцієнтів), які характеризують найважливіші сторони діяльності підприємства.

Досліджуючи динаміку абсолютних показників, необхідно виявити, на скільки вона відповідає їх оптимальному співвідношенню, яке дістало назву «золоте правило економіки підприємства»:

Трп >Трв >Тра >100% (1.1)

де Трп , Трв , Тра -- темп зростання відповідно прибутку, виручки від реалізації, активів.

Перше співвідношення показує, що випередження темпу зростання прибутку в порівнянні з темпом зростання обсягу реалізації свідчить про зниження собівартості продукції, як основного чинника збільшення прибутку.

Якщо темпи зростання прибутку і обсягу продажів більші темпів зростання активів, то це свідчить про ефективність використання останніх.

1.3 Методологія оцінки ефективності та ділової активності підприємства

Оскільки аналіз ділової активності та ефективності діяльності підприємства є частиною системи оцінки фінансово-майнового стану підприємства, тому вона ґрунтується на використанні загальних методів аналізу фінансово-майнового стану. Слід зазначити, що традиційна практика аналізу фінансово-майнового стану підприємства опрацювала певні прийоми й методи його здійснення. Можна назвати шість основних прийомів аналізу:

- горизонтальний (часовий) аналіз - порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом;

- вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат;

- трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показників, очищеної від впливу індивідуальних особливостей окремих періодів (за допомогою тренду здійснюється екстраполяція найважливіших фінансових показників на перспективний період, тобто перспективний прогнозний аналіз фінансово-майнового стану);

- аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язків показників;

- порівняльний аналіз - внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими показниками самого акціонерного товариства та його дочірніх підприємств (філій), а також міжгосподарський аналіз показників даної фірми порівняно з показниками конкурентів або із середньогалузевими та середніми показниками;

- факторний аналіз - визначення впливу окремих факторів на результативний показник детермінованих або стохастичних прийомів дослідження [10, 26].

Для аналізу фінансово-майнового стану використовують методи фінансового аналізу. Методи фінансового аналізу - це комплекс науково-методичних інструментів та принципів дослідження фінансово-майнового стану підприємства.

Варто відзначити, що в економічній теорії та практиці існують різні класифікації методів економічного аналізу взагалі та фінансового аналізу зокрема.

Перший рівень класифікації виокремлює неформалізовані та формалізовані методи аналізу [42].

Неформалізовані методи аналізу ґрунтуються на описуванні аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв'язках та залежностях. До неформалізованих належать такі методи: експертних оцінок і сценаріїв, психологічні, морфологічні, порівняльні, побудови системи показників, побудови системи аналітичних таблиць [34].

На нашу думку, ці методи характеризуються певним суб'єктивізмом, оскільки в них велике значення мають інтуїція, досвід та знання аналітика.

До формалізованих методів фінансового аналізу належать ті, в основу яких покладено жорстко формалізовані аналітичні залежності, тобто такі методи: ланцюгових підстановок, арифметичних різниць, балансовий, виокремлення ізольованого впливу факторів, відсоткових чисел, диференційний, логарифмічний, інтегральний, простих і складних відсотків, дисконтування.

Крім того, слід додати, що в процесі фінансового аналізу широко застосовуються і традиційні методи економічної статистики (середніх та відносних величин, групування, графічний, елементарні методи обробки рядів динаміки), а також математико-статистичні методи (кореляційний аналіз, дисперсійний аналіз, факторний аналіз, метод головних компонентів).

Використання видів, прийомів та методів аналізу для конкретних цілей вивчення фінансового стану підприємства в сукупності становить методологію та методику аналізу [20].

Аналіз ділової активності підприємства можна подати у вигляді системи чотирьох самостійних складових (блоків) аналітичних досліджень:

- аналізу ефективності використання оборотних коштів підприємств;

- аналізу використання власного і залученого капіталу;

- аналізу ефективності кредитних відносин підприємства з комерційними банками;

- аналізу дебіторської і кредиторської заборгованостей.

Тобто, проведення аналітичних досліджень ділової активності підприємств дає змогу оцінити, наскільки ефективно сформована структура їх капіталу, як складаються їх взаємовідносини з постачальниками та замовниками, а також з комерційними банками.

Ефективність використання фінансових ресурсів, насамперед, пов'язують з їх оборотністю [28, с. 321-323]. Оборотні кошти є найбільш мобільною частиною господарських засобів. Прискорення оборотності оборотних коштів має важливе значення для стабільності фінансово-майнового стану підприємств з таких причин:

- швидкість обороту коштів визначає розмір їх річного обороту;

- прискорення оборотності веде до зниження витрат підприємства;

- прискорення обороту на тій чи іншій стадії кругообороту коштів веде до прискорення обороту на інших стадіях.

Під час аналізу дається оцінка окремих статей оборотних активів із врахуванням галузевої специфіки підприємства, виду діяльності та особливостей випуску продукції. Крім того, визначають і аналізують основні показники оборотності оборотних коштів. За результатами аналізу визначають основні причини нераціонального формування оборотних активів і вживають заходи для усунення цих причин.

Наступним важливим блоком аналізу у складі оцінки ділової активності підприємств є оптимальне співвідношення власного і залученого капіталів та ефективність їх використання. Показники ефективності використання капіталу відображають швидкість його руху та віддачу капіталу.

Ефективність капіталу найкраще характеризується його рентабельністю. Для оцінки використання капіталу підприємства доцільно використовувати метод подовження факторних систем, за яким рентабельність капіталу визначається двома чинниками: чистою рентабельністю реалізації продукції та оборотністю капіталу. Факторний аналіз дає змогу виявити резерви підвищення рентабельності капіталу.

Аналіз власного капіталу підприємства включає оцінку:

- достатності, динаміки та структури власного капіталу;

- причин змін окремих його складових [54, с. 347-350].

З метою факторного аналізу власного капіталу останній доцільно розраховувати як добуток трьох величин:

- чистої рентабельності реалізації продукції;

- коефіцієнта оборотності капіталу;

- коефіцієнта фінансової залежності.

Рівень прибутковості власного капіталу можна підвищити шляхом залучення в оборот позикового капіталу, відсоткова ставка за який буде меншою, ніж прибутковість підприємства. Це поняття у фінансовій літературі отримало назву «ефект фінансового важеля» [28, с. 296-301]. Цей інструмент доцільно використовувати для формування оптимальної структури капіталу. Він дає змогу розрахувати «плече» фінансового важеля, тобто частку позикового капіталу, яка забезпечить підвищення рентабельності власного капіталу підприємства.

Результати аналізу капіталу мають показати, наскільки ефективно сформована його структура, який ступінь ризику існує для інвесторів, чи є підприємство фінансово стійким. Для покриття тимчасово збільшеної потреби у фінансових ресурсах підприємство, як правило, використовує банківські кредити.

Методика аналізу кредитних відносин підприємства з банками включає три основні етапи [54, с. 281-286]:

І етап - визначення оборотності кредитів. На цьому етапі показники оборотності кредитів порівнюються зі швидкістю обороту власних оборотних коштів. Якщо кредитні ресурси обертаються швидше, то зиск від їх використання вищий;

ІІ етап - визначення ціни кредиту і ступеня вигідності купівлі грошей. Для цього визначається середньорічний відсоток, який фактично сплатило підприємство комерційному банку за звітний період, для зіставлення з середнім позичковим відсотком, який можна вважати прийнятним у звітному періоді (з врахуванням середньо-ринкової норми доходності і темпів інфляції);

ІІІ етап - обчислення частки прибутку, одержаної за рахунок банківських позичок та зіставлення її зі сплаченими відсотками за кредит.

Важливою складовою оцінки ділової активності підприємств є аналіз стану дебіторської та кредиторської заборгованостей [13, с. 262-267]. Розмір дебіторської заборгованості визначається умовами підприємства щодо розрахунків зі своїми клієнтами. Послаблення вказаних умов має як переваги, так і недоліки. Перевагами є зростання обсягу реалізації та прибутку, а недоліками - нестача оборотних коштів, уповільнення оборотності капіталу, можливість збільшення суми безнадійних боргів.

Тому кожне підприємство має бути зацікавленим у скороченні термінів погашення платежів шляхом удосконалення розрахунків, своєчасного оформлення розрахункових документів, передоплати, впровадження вексельної форми розрахунків. У процесі аналізу поточних активів підприємства вивчається динаміка, склад, структура, причини та терміни виникнення дебіторської заборгованості.

Контроль за станом дебіторської заборгованості становить:

- вживання термінових заходів для стягнення прострочених платежів;

- орієнтацію якщо можливо на більшу кількість покупців для диверсифікації ризику неповернення коштів;

- надання знижок під час дострокової оплати.

Методика аналізу кредиторської заборгованості включає вивчення складу, динаміки та термінів її виникнення; дослідження наявності, частоти та причин виникнення простроченої заборгованості перед бюджетом, постачальниками, працівниками; встановлення суми виплачених санкцій за прострочення платежів.

Оскільки кредиторська заборгованість є, як правило, джерелом покриття дебіторської, то з аналітичною метою проводять їх порівняння за величиною шляхом складання розрахункового балансу. Значне перевищення кредиторської заборгованості порівняно з дебіторською може бути наслідком неплатоспроможності підприємства, його нездатності вчасно розраховуватись за своїми зобов'язаннями або прагненням затягнути виплату коштів, використавши їх як джерело фінансування.

Таким чином, оцінка ділової активності полягає у дослідженні можливості підприємства мобілізувати з різних джерел фінансові ресурси, а також ефективно їх використовувати, забезпечуючи зростання прибутку та капіталу.

Оцінка ефективності проводиться з певною метою (оцінювання розвитку бізнесу, оцінювання доцільності інвестування капіталу) для конкретних споживачів такої інформації (власники підприємства, менеджери, інший персонал), на певному рівні в межах підприємства (можна оцінювати ефективність діяльності підприємства в цілому, а можна - ефективність використання окремих груп його активів), на підприємствах різних розмірів та організаційно-правових форм, публічних (цінні папери яких обертаються на ринку) і непублічних. Використовують декілька методичних підходів оцінки ефективності.

Традиційний підхід базується на класичній моделі Дюпона «Рентабельність капіталу», передбачає оцінку ефективності на основі двох груп показників: узагальнюючих - показників першого рівня, які характеризують ефективність діяльності підприємства в цілому, порівнюючи результативні показники з витратами усіх ресурсів, та показників другого рівня, які оцінюють ефективність використання окремих видів ресурсів підприємства.

Багатофакторний підхід пропонується в науковій економічній літературі, проте рідко застосовується на практиці. Передбачає використання агрегованих індексів ефективності, що є складними і важкими для інтерпретації, а тому і не стали загальновизнаними.

Оцінка ефективності діяльності на основі концепції «Performance Management» (управління результативністю) передбачає використання так званої збалансованої системи індикаторів (Balancea Scorecard (BSC)), яка включає різні фінансові й нефінансові показники, що дають змогу комплексно оцінити вартість підприємства й ефективність його діяльності. Показники рентабельності використовуються в цій системі як другорядні, а основним є економічна додана вартість (EVA).

Ще одним важливим інструментом управління та аналізу прибутку у руках фінансового менеджера є розрахунок левериджу (див. табл. 1.1).

Фінансовий леверидж є механізмом, який характеризує використання підприємством позичкових засобів, яке впливає на зміну коефіцієнта рентабельності власного капіталу. Питання теорії та методології застосування ефекту фінансового левериджу розглядалися багатьма ученими-економістами як західними, так і вітчизняними: Ю. Бригхем, Л. Гапенски; И. А. Бланк, Е. С. Стоянова тощо.

Логіка такого перегрупування полягає в наступному. Величина чистого прибутку залежить від багатьох факторів. На неї впливають:

а) раціональне використання наданих підприємству фінансових ресурсів;

б) структура джерел коштів.

Таблиця 1.1

Взаємозв'язок прибутку (чистого доходу) і ефекту важеля (левериджу)

Ефект операційного важеля (виробничий леверидж)	Виручка від реалізації (за мінусом ПДВ і акцизів) - Витрати на виробництво реалізованої продукції + Сальдо доходів і витрат від іншої реалізації та позареалізаційних операцій = Валовий прибуток (прибуток до виплати відсотків і податків)	Повний ефект важеля (виробничо-фінансовий леверидж)
Ефект фінансового важеля (фінансовий леверидж)	- Відсотки за довгостроковими позиками = Оподатковуваний прибуток - Податок на прибуток та інші обов'язкові платежі з прибутку = Чистий прибуток

Відповідно операційний важіль та фінансовий впливають на результуючий показник роботи підприємства.

Висновки до розділу 1

Дослідивши безліч точок зору щодо визначення поняття «фінансово-майновий стан» ми дійшли висновку про те, що - це рівень забезпеченості фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства, що характеризується системою показників майнового стану, ліквідності та платоспроможності, ділової активності, фінансової стійкості, рентабельності, грошових потоків, ризиків.

Оскільки фінансово-майновий стан є комплексним поняттям в його систему, як правило, включаються основні показники його оцінки, а саме: показники майнового стану, показники ліквідності, показники платоспроможності, показники ділової активності: коефіцієнти обіговості активів, дебіторської заборгованості, основних засобів і період фінансового циклу; показники рентабельності: коефіцієнти рентабельності власного капіталу, період окупності капіталу і стійкості економічного зростання [60].

Проаналізувавши літературні джерела ми можемо визначити «ефективність» та «ділову активність» діяльності підприємства як частину системи показників фінансово-майнового стану. Зокрема, «ефективність» вважаємо за доцільне визначати як комплексну категорію, що є виключно відносною величиною, тобто проявляється через порівняння отриманого ефекту (результату) з вартістю використаних ресурсів (матеріальних, фінансових, трудових та ін.) з урахуванням фактору часу, а «ділову активність» як складну, інтегровану за багатьма показниками характеристику бізнес-середовища підприємства, яка визначає його стан на ринку, забезпеченість та ефективність використання усіх видів ресурсів та характеризує результати господарювання.

Розглянувши основні методологічні аспекти аналізу ефективності та ділової активності підприємства, ми визначили, що з цією метою використовуються традиційні методи та прийоми фінансового аналізу, а також система специфічних показників, а саме: показники рентабельності та оборотності коштів.

РОЗДІЛ 2. Оцінка ділової активності та ефективності господарювання ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»

2.1 Загальна характеристика підприємства

Компанія АрселорМіттал є світовим лідером з виробництва сталі. АрселорМіттал займає провідні позиції на основних світових ринках збуту металу, включаючи такі галузі як автомобілебудування, будівництво, виробництво побутової техніки та упаковки. Також володіє великими запасами сировини та ефективною системою збуту. Є світовим лідером з виробництва сталі. Компанія АрселорМіттал, штат якої налічує більше 245 тис. співробітників, має представництва в 60 країнах світу.

АрселорМіттал веде свою металургійну діяльність на чотирьох континентах, включаючи як розвинені ринки, так і ринки, що розвиваються. Близько 35% сталі виробляється в Америці, 47% - в Європі і 18% - в інших регіонах, серед яких Казахстан, Південна Африка та Україна. АрселорМіттал лідирує на ринках металу Північної і Південної Америки, Західної та Східної Європи, країн СНД та Африки.

Гірничодобувна галузь є основою розвитку компанії АрселорМіттал. В даний час ведеться видобуток руди в таких країнах, як Алжир, Боснія і Герцеговина, Бразилія, Канада, Казахстан, Ліберія, Мексика, Росія, Україна і США. У планах - розвиток гірничодобувних підприємств в Австралії, Мавританії, Мозамбіку, Сенегалі та Південній Африці.

Група структурно поділена на шість операційних сегментів: Плоский вуглецевий прокат Америки, Плоский вуглецевий прокат Європи, Довгомірний вуглецевий прокат Америки та Європи, AACIS (Азія, Африка, країни СНД), Гірничодобувний сегмент і Збут. Кожне підприємство компанії відноситься до одного з цих сегментів.

Допоміжні підрозділи включають в себе закупівлі, енергопостачання, постачання, інформаційні технології, юридичний напрямок, нерухомість і збут неосновних видів продукції.

Переваги ПАТ «Арселорміттал Кривий Ріг»:

- власний видобуток залізної руди знижує залежність від коливань цін на сировину;

- географічна близькість до джерел енергоресурсів - вугілля і газу;

- низькі витрати металургійного виробництва;

- присутність на ринках з високим потенціалом зростання (внутрішній ринок, Західна і Північна Африка, Близький Схід, СНД та Балкани);

- географічна близькість до Європи і СНД - залізничне сполучення;

- близькість до портів Чорного моря - відкритий доступ до світових ринків.

Говорячи про відносини з клієнтами, ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» використовує єдиний стандарт взаємодії із споживачами, що поширюється як на українських, так і на зарубіжних замовників. Поступаючи від клієнта, замовлення на виробництво та продаж продукції реєструється в службі маркетингу ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Отримавши чіткі параметри замовлення, виробничі цехи приступають до виготовлення металопродукції в заздалегідь обумовлені з клієнтом строки.

У 2013 році підприємство відвантажило металопродукцію в 43 країни світу. Основними ринками збуту металопродукції є регіони Близького Сходу та країни СНД. Результати проведених анкетувань, відгуки клієнтів і оцінка продукції - головна підстава для підвищення якості сталі та покращення технологічних процесів ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

На сьогоднішній день ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» готове до виконання нестандартних запитів клієнтів. Підприємству вдається виконувати більшість побажань клієнтів, серед яких: нанесення маркування на необхідному замовникові мовою; виробництво металопродукції нестандартних розмірів і властивостей; виробництво продукції за стандартом, наданому клієнтом; а також розробка нових сортаментів продукції.

У 2013 році фахівцями департаменту з якості був проведений контроль якості металопродукції , що відвантажується ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на етапах: навантаження у вагони на території підприємства, вивантаження по прибутті в морські торговельні порти (м. Миколаїв, м. Одеса) та навантаження продукції на судно. Така процедура необхідна, адже якість виконання робіт з перевантаження продукції безпосередньо впливає на цілісність упаковки, маркування, якісні характеристики продукції, що не може не відбитися на задоволеності кінцевого споживача.

Далі мова піде про конкурентів ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», найважливіші з яких є за основними видами продукції, що виробляється та реалізується: Маріупольський меткомбінат ім. Ілліча, комбінати «Азовсталь», «Запоріжсталь», Дніпровський метзавод, Алчевський меткомбінат.

Для визначення стратегічних перспектив для ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» нами було проведено SWOT- аналіз, наведений в Додатку Б.

За результатами аналізу ми бачимо, що на даний момент у підприємства більше загроз, ніж можливостей, тому треба сконцентруватися на підтримці реалізованих об'ємів продукції та збереженні економічних партнерських зв'язків з клієнтами. Нажаль, в Україні склався несприятливий інвестиційний клімат, а оскільки власником підприємства є іноземна компанія, це зрозумілим чином впливає на інвестиційні потоки, що направляються на удосконалення роботи підприємства ПАТ «Арселорміттал Кривий Ріг».

2.2 Аналіз фінансово-економічних показників діяльності ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»

Аналіз фінансово-економічних показників діяльності ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» ми проводитимемо на підставі офіційної фінансової звітності підприємства за період 2012-2014 рр., що в агрегованому та проаналізованому вигляді представлена в Додатку В.

Першопочатково проаналізуємо динаміку основних техніко-економічних показників діяльності підприємства за аналізований період. Результати розрахунків представимо у вигляді табл. 2.1.

Таблиця 2.1 Основні техніко-економічні показники роботи ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» в 2012-2014 рр.

Показники	2012	2013	2014	Абсолютне відхилення, тис. грн.	Темпи росту, %
				2013/2012	2014/2013	2013/ 2012	2014/ 2013
Обсяг випуску продукції в натуральному виразі, тис. тон	5437,9	5759,7	5515,1	321,8	(244,6)	105,9	95,8
Обсяг виробництва продукції у вартісному виразі, тис. грн.	26692123,1	25397495,8	34096235,5	(1294627,3)	8698739,7	95,1	134,3
Виручка від реалізації продукції, тис. грн.	29250745	28630091	34836146	(620654)	6206055	97,9	121,7
Чисельність робітників, чол.	32539	30324	28731	(2215)	(1593)	93,2	94,7
Середньорічний виробіток на одного працівника, тис. грн./ чол.	64,79	72,53	79,63	7,74	7,1	111,9	109,7
Фонд заробітної плати персоналу, тис. грн.	2108370,4	2199655,2	2288097,5	91284,8	88442,3	104,3	104,0
Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.	(30411865)	(28268842)	28131710	2143023	56400552	92,9	99,5

З розрахованих даних табл. 2.1 ми бачимо, що обсяг виробництва продукції у 2014 році більше у порівнянні з попередніми роками на 8698739,7 тис. грн. Завдяки цьому виручка також зросла на 6206055 тис. грн.

Наступним етапом в аналізі фінансово-економічних показників діяльності підприємства є діагностика ефективності використання майнових ресурсів ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та оптимальності джерел їх формування. Для цього ми проаналізуємо баланс підприємства за 2012-2014 рр. в агрегованому вигляді. Результати горизонтального та вертикального аналізу балансу ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» за аналізований період наведено в додатку В.

Загальна сума активу за 2014 р. збільшилась на 32908395 тис. грн. В основному, це відбулося за рахунок збільшення необоротних активів (на 24049547 тис.грн.). Вартість основних засобів збільшилась на 21582868 грн., це відбулося за рахунок списання основних засобів.

Дебіторська заборгованість збільшилася на 226040 гривень, це негативний фактор. Грошові кошти збільшилися на 1367500 гривень, що перевищує дебіторську заборгованість, тому можна говорити про те, що не має загрози фінансового стану підприємства.

Складовою аналізу майнових ресурсів підприємства є оцінка ефективності використання основних виробничих фондів. Таку оцінку ми провели, використовуючи ряд показників ефективності використання ОВФ й результати розрахунків згрупували в табл. 2.2.

Таблиця 2.2 Аналіз стану та ефективності використання основних засобів на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» за 2012-2014 рр.

Показник	Період	Темп росту, %
	2012	2013	2014	2013/ 2012	2014/ 2013
Вартість основних засобів	31335305	30398919	50001021	97	164,4
Вартість активної частини основних засобів	26246487	25147312	41237645	95,8	163,9
Питома вага активної частини основних засобів	349,9	351,2	379,9	100,4	108,1
Сума нарахованої амортизації	3354509	2914391	4175381	86,9	143,3
Надійшло основних засобів	43006295	44882241	43656539	104,4	97,3
Вибуло основних засобів	16397227	13546936	15238386	82,6	112,5
Коефіцієнт зносу	0,38	0,3	0,34	78,9	113,3
Виручка від реалізації	29250745	2,9E+07	3,5E+07	97,9	121,7
Фондовіддача	0,93	0,94	0,70	100,89	73,98
Середньоспискова чисельність персоналу	32539	30324	28731	93,19	94,75
Фондоозброєність	963,01	1002,47	1740,32	104,10	173,60
Фондомісткість	1,07	1,06	1,44	99,11	135,18
Продуктивність праці	898,94	944,14	1212,49	105,03	128,42

За аналізований період відбулися наступні зміни: вартість основних фондів збільшилась на 64,4%, а також збільшилась вартість активної частини ОПФ на 63,9%. Це позитивна тенденція в діяльності підприємства.

Ще бачимо, що знос збільшився на 13,3%, що означає поступове зношування основних засобів. Це означає, що підприємство працює, закуповує нове обладнання і користується старим.

Виручка від реалізації продукції зросла на 21,7%. На фоні скорочення фондовіддачі на 16,02% через випереджаючі темпи росту ОВФ порівняно з виручкою від реалізації продукції та середньосписковою чисельністю робітників 5,25% (політика бонусного скорочення працівників) зросла фондомісткість на 35,18% та фондоозброєність на 73,6%. Продуктивність праці за рахунок постійної модернізації обладнання та автоматизації та за скорочення чисельності персоналу зросла на 28, 42%, що є позитивним у роботі підприємства.

Тепер для того, щоб визначити ефективність використання оборотних коштів підприємства побудуємо аналітичну табл. 2.3.

Таблиця 2.3 Аналіз ефективності використання оборотних коштів на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» за 2012-2014 рр.

Показник	Період	Темп росту, %
	2012	2013	2014	2013/ 2012	2014/ 2013
Валюта балансу	42019270	41621981	74530376	99,05	179,06
Вартість оборотних коштів	8816193	9265194	18124042	105,09	195,61
Питома вага оборотних коштів в активах підприємства	20,98	22,26	24,32	106,10	109,24
Власні джерела формування оборотних коштів	4747548	4713270	7835801	99,28	166,25
Коефіцієнт забезпеченості ВОК	0,54	0,51	0,43	94,47	84,99
Вартість запасів	3319565	3062623	5166098	92,26	168,68
Питама вага запасів в оборотних активах	0,38	0,33	0,29	87,79	86,23
Дебіторська заборгованість	5349454	5548330	10472519	103,72	188,75
Питома вага дебіторської заборгованості в оборотних активах	0,61	0,60	0,58	98,69	96,49
Виручка від реалізації продукції	29250745	28630091	34836146	97,88	121,68
Коефіцієнт оборотності оборотних коштів	3,20	3,12	2,03	97,33	65,00
Тривалість одного обороту	112,34	115,43	177,59	102,75	153,85
Коефіцієнт завантаження оборотних коштів	0,30	0,32	0,52	107,37	160,77

За аналізований період відбулися наступні зміни:

1. Загальна вартість активів в 2014 році збільшилася на 79,06%, а також вартість оборотних активів збільшилась на 95,61%, що є позитивною тенденцією. Ще бачимо, що збільшилась у звітному році питома вага оборотних активів на 9,24%. Для формування оборотних активів підприємство використовує власні джерела, проте крім свого капіталу воно користується ще й позиковими коштами. Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами, знизився в 2014 році з 0,51 до 0,43. Все це свідчить про часткову втрату підприємством фінансової стійкості, воно стало більш залежним від позикових джерел.

2. Питома вага запасів збільшилась на 68,68% - це негативна тенденція. Вкрай негативним фактором є збільшення дебіторської заборгованості на 88,75%, тому у підприємства стало менше грошей в обороті. Підвищення виручки від реалізації позитивно позначається на діяльності підприємства. Проте коефіцієнт оборотності оборотних коштів скоротився на 35% й склав 2,03, що говорить про те, що в зв'язку з політико-економічною ситуацією в країні та кон'юнктурою на світових ринках підприємство розширювало свою виробничу діяльність, але зіткнулось зі збутовою кризою, яка спричинила зростання запасів, дебіторської заборгованості й уповільнення обертання оборотних коштів поряд з різким збільшенням тривалості одного обороту оборотних активів на 53,85%. Зростання виробничої активності при одночасній збутовій кризі призвело до збільшення завантаження оборотни активів на 60,77%.

Виходячи з усього перерахованого вище, слід зазначити, що для підвищення ефективності використання оборотних коштів підприємству, насамперед, слід оптимізувати обсяги виробництва продукції відповідно до складних умов збуту або шукати нові ринки збуту, паралельно скорочуючи дебіторську заборгованість.

Проаналізувавши майнові ресурси ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», дослідимо основні джерела їх формування в 2012-2014 рр. За допомогою вертикального та горизонтального аналізу пасиву агрегованого балансу підприємства (див. дод. В, табл. В.1).

Сума власного капіталу на кінець 2014 року збільшилась на 24316270 тис. грн., при скороченні питомої ваги на 1,3%, що є негативною тенденцією в діяльності підприємства.

Довгострокові пасиви збільшилися в звітному році на 2855808 тис. грн. або на 56,07% це свідчить про те, що підприємство користується довгостроковими кредитами для модернізації та онвлення основних виробничих фондів, капітального будівництва.

Що ж стосується кредиторської заборгованості, то її сума в звітному році збільшилася на 1920557 тис. грн. або на 77,06%, Це негативна тенденція, тому що збільшилася фінансова залежність нашого підприємства. З балансу видно (див. дод. В, табл. В.1), що основна сума кредиторської заборгованості припадає на заборгованість перед постачальниками та підрядниками і перед бюджетом, що знову ж таки пов'язано з погіршенням умов збутової діяльності й порушення платіжного балансу.

Загалом короткострокові пасиви збільшили свій показник у 2014 році на 5736317 тис. грн. або на 11,88% порівняно з 2013 роком. При цьому слід зазначити, що темпи росту власного та довгострокового капіталу є значно меншими за темпи росту короткосрокових зобов'язань, що може негативно відобразитись на фінансовій стійкості підприємства. В цілому структура пасиву балансу підприємства на кінець 2014 року є якісною, оскільки частка власного капіталу в сукупних джерелах коштів складає 75,53%.

Не менш важливим етапом фінансово-економічного аналізу є визначення ліквідності та платоспроможності підприємства, що формує його кредитний портрет перед позичальниками. Розпочинають цей аналіз з групування активів та пасивів за ступенем ліквідності та визначення загальної ліквідності балансу. Проведемо таке групування для ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» за період 2012-2014 рр. Результати розрахунків представлено в додатку Г.