Банкрутство, санація та реструктуризація підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний транспортний університет

Напрям підготовки 6.030501 «Економіка підприємства»

Кафедра «Економіки»

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Економічне обґрунтування господарських рішень»

на тему:

Банкрутство, санація та реструктуризація комунального підприємства «Пасажир» у Луганській області

Студента 3 курсу 2 групи

Прокопенка А.А.

Керівник: Петровська С.І.

м. Київ - 2015 рік

Реферат

Курсова робота на тему «Банкрутство, санація та реструктуризація комунального підприємства «Пасажир» у Луганській області»

Курсова робота складається з вступу, трьох розділів та висновків загальним об'ємом 79 сторінок, 2 рисунків, 20 таблиць, 5 графіків, 6 додатків, 12 формул.

Перший розділ курсової роботи має назву «Аналітичний огляд теорії питання», має три підпункти та містить 1 рисунок.

Другий розділ курсової роботи має назву «Аналіз основних засобів підприємства», має два підпункти, 1 рисунок, 3 таблиць. В підпунктах представлена структура та динаміка економічних і фінансових показників.

Третій розділ курсової роботи має назву «Пропозиції щодо відновлення рентабельності роботи підприємства», має 2 підпункти, 4 таблиці,. В підпунктах третього розділу математично обґрунтовані заходи, пропозиції щодо санації підприємства та покращення рентабельності підприємства.

ЗМІСТ

• ВСТУП
• Розділ 1. Аналітичний огляд теорії питання
• 1.1 Поняття та характеристика процесу реструктуризації
• 1.2 Основні види і форми реструктуризації підприємства
• 1.2.1 Фінансове оздоровлення суб'єктів господарювання
• 1.2.2 Форми і джерела санації підприємства
• 1.3 Сутність банкрутства
• Розділ 2. Аналіз основних засобів підприємства
• 2.1 Характеристика підприємства
• 2.2 Економічний і фінансовий аналіз діяльності ВАТ «Пасажир»
• Розділ 3. Пропозиції щодо відновлення рентабельності роботи підприємства
• 3.1 Економічне обґрунтування заходів щодо відновлення рентабельності підприємтсва «Пасажир»
• 3.2 Пропозиції щодо санації та реструктуризації
• Висновок
• СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
• ВСТУП
• Становлення і розвиток в Україні ринкової інфраструктури суттєво змінюють економічне, інформаційне і правове середовище функціонування підприємств, зміст їхньої фінансової діяльності. Фінанси підприємств є основою фінансової системи країни. Фінансовий стан підприємств впливає на фінансове становище країни в цілому. Вихід України з тривалої економічної кризи безпосередньо пов'язаний з поліпшенням фінансового стану суб'єктів господарювання всіх форм власності в усіх сферах діяльності.
• За цих умов необхідна сучасна, адекватна ринковій економіці, організація фінансової діяльності кожного підприємства. У процесі становлення ринкових відносин в Україні, питання пов'язані з санацією підприємства мають важливе практичне значення. В умовах, коли майже всі ланки фінансової системи опинилися в кризі, з'явилась необхідність проведення санації підприємств з метою виведення їх з глибокої кризи. В даний час кожен суб'єкт, незалежно від виду основної діяльності і форми власності підприємства повинний реально оцінювати к власний фінансовий стан, так і фінансовий стан потенційних партнерів чи контрагентів.
• Недостатній фінансовий стан підприємства є причиною його неплатоспроможності, погіршення фінансової стійкості, які приводять до незапланованих втрат і не досягнення необхідного фінансового результату чи навіть банкротства. Виходячи з цього питання дослідження фінансових засад проведення санації та стабілізації діяльності підприємства є важливим для забезпечення його подальшої роботи в ринкових умовах.
• Питання розгляду санації для підприємств є досить актуальним, адже від нього залежить життєдіяльність підприємства, тому в даній курсовій роботі я проведу подальше дослідження даної проблеми та узагальню отримані результати.
• Завданням моєї курсової роботи є за допомогою методів фінансового аналізу дослідити та визначити, чому підприємство дійшло до стадії санації та проаналізувати основні шляхи санації підприємства. Необхідно вивчити основні фінансові показники, темпи їх зростання за відповідні періоди, дослідити їх залежність один від одного, дослідити основні витрати та прибутки підприємства та дослідити рентабельність вкладанння коштів в певні сфери діяльності.
• Джерелами інформації для аналізу основних засобів є форми фінансової та статистичної звітності, а також дані аналітичного обліку.
• Перераховані джерела інформації використовуються для проведення ретроспективного аналізу. Оперативний аналіз проводиться за даними первинного бухгалтерського обліку.
• Визначаючи основні тенденції до розвитку підприємства, використовують систему натуральних і вартісних показників. У процесі дослідження вивчається динаміка перерахованих показників, проводиться порівняльний аналіз за різними напрямами, визначаються фактори зміни їх величини.
• Основна мета даної роботи полягає у дослідженні особливостей відновлення платоспроможності підприємства за рахунок проведення фінансового оздоровлення підприємства.
• Об'єкт дослідження курсової роботи - Відкрите акціонерне товариство «Пасажир»
• Практична цінність - виведення підприємства з кризового стану, за допомогою санації та реструктуризації, відновлення платоспроможності, санація фінансових збитків підприємства тощо.
• У своїй курсовій роботі я використовував такі методи: метод порівняння фактично досягнутих результатів із даними минулих періодів, метод зіставлення фактичного рівня показників із плановими, метод визначення поточної оцінки не зношеної частини основних засобів.
• Розділ 1. Огляд теоретичного питання

1.1 Поняття та характеристика процесу реструктуризації

Стабілізація вітчизняної економіки та поступове нарощування економічного потенціалу країни безпосередньо пов'язані з реалізацією активної структурної політики, яка вважається ключовим елементом загальної стратегії розвитку первинних ланок (підприємств, організацій) і в цілому суспільного виробництва.

Сучасний стан економіки на макро- і мікрорівні характеризується деформованою структурою виробництва. Тому одним із стратегічних завдань більш ефективного розвитку виробничого потенціалу є його структурна перебудова. її можна здійснювати, з одного боку, за допомогою проведення ефективної політики реструктуризації та санації потенційно конкурентоспроможних підприємств, а з іншого - через ліквідацію (повне перепрофілювання) збиткових і збанкрутілих підприємств.

Слово "реструктуризація" (restructuring) було введено в професійний вжиток Джеком Велчем із General Electric на початку 80-х років минулого століття і з того часу його трактування набувало різного значення і кожний вкладав у нього різний зміст.

Так серед варіантів трактування реструктуризації можна виділити такі:

комплексні зміни із анти кризовими заходами;

кардинальні зміни організаційно-правової структури суб'єкта господарювання;

комплекс заходів, пов'язаних із перетворенням усіх сфер діяльності підприємства, від структури фінансів, до технічного переозброєння і пошуку нових ніш на ринку;

комплексні та взаємопов'язані зміни структур, що забезпечують функціонування підприємства в цілому;

створення на базі підприємства кількох менших економічних одиниць;

комплекс реорганізаційних заходів, які мають на меті вихід підприємства із кризи і забезпечення його подальшого розвитку.

У вітчизняній літературі стверджують, що реструктуризація - це комплексні зміни з антикризовими заходами. В інших це поняття асоціюється із своєрідним "ярликом" на процесі змін підприємства, який має чітко відображати суть майбутніх змін. А дехто переконаний, що реструктуризація - це кардинальні зміни організаційно-правової структури об'єкта господарювання.

Існує також нормативне визначення терміна реструктуризації. Зокрема, в законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" процес реструктуризації підприємства визначено як здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, що сприятиме його фінансовому оздоровленню, збільшенню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва та задоволенню вимог кредиторів.

За всією різноманітністю наведених визначень можна побачити головну ідею чи постулат, а саме цим постулатом є твердження, що "реструктуризація - це зміни, а зміна - це саме життя". Реструктуризації властивий свій життєвий цикл, своя еволюція зародження, розвитку становлення і подальшої трансформації.

Еволюційний шлях реструктуризації є шлях синтезу форм, спадковості етапів і пошуку нових технологій. Перехід від одного етапу до іншого має прогресивний характер, оскільки характеризується функціональним збагаченням форми реструктуризації і адекватного до неї механізму втілення, тобто своїм набором техніки, технології, інструментарію для реструктуризаційного процесу. Етапність реструктуризації змінювалася відповідно до ступеня розвитку вітчизняного бізнесу. Перший етап реструктуризації вважався анти кризовим і технологія його передбачала процес активного поділу підприємства на дрібніші економічні одиниці, чи просто серйозні зміни організаційної структури. Цей етап не відзначався особливою цілісністю і ринковою логікою дій керівництва, оскільки такі поняття як "клієнт", "ринок", "стратегія" ще не були домінуючими, тому й цілі реструктуризації зводилися до заходів, спрямованих на виживання підприємств, виходу їх з кризового стану (але ще не розвитку). При цьому реструктуризації підлягали, як правило, слабкі, неплатоспроможні підприємства, що стояли на межі банкрутства.

Варіантами проведення реструктуризації на першому етапі є:

· перепрофілювання підприємств;

· виділення окремих структурних підрозділів для подальшої діяльності;

· виділення окремих структурних підрозділів як нових юридичних осіб;

· злиття двох і більше підприємств з утворенням нової юридичної особи.

Після цього етапу почалась епоха реструктуризації з іншими акцентами і ринковим чуттям, тобто ринкова (маркетингова) реструктуризація. Культура такої реструктуризації навіяна "донорськими організаціями" чи консалтинговими компаніями. Змінювався зміст реструктуризації і логіка всіх структурних змін підпорядковувалась одному ключовому завданню, яке ґрунтувалося на відповідному розумінні ринку, своєї клієнтської бази.

Отже, реструктуризація - це комплекс заходів по оздоровленню підприємств, що пов'язані також із зміною організаційної структури підприємства. До поняття реструктуризації входить зміна організаційної структури підприємства, зміни у структурі управління підприємством, зміни у кадровій структурі, що пов'язані із змінами у організаційній структурі підприємства або перепрофілюванням його підрозділів.

1.2 Основні види і форми реструктуризації підприємства

Реструктуризація підприємства спрямована на розв'язання двох основних завдань:

· по-перше, оперативно забезпечити виживання підприємства;

· по-друге, відновити конкурентоспроможність підприємства на ринку.

Відповідно до цих завдань і розглядають взаємопов'язані форми й види реструктуризації підприємств (рис. 1.1).

Рис. 1.1 Форми і види реструктуризації підприємств

Залежно від об'єкту змін реструктуризація поділяється на такі види:

Управлінський - пов'язаний із підготовкою та перепідготовкою персоналу з орієнтацією на конкурентоспроможне функціонування підприємства, зміну його організаційної структури, менеджменту, технологічної, інноваційної та маркетингової політики.

Технічний - пов'язаний із забезпеченням такого стану підприємства, за якого воно досягає відповідного рівня виробничого потенціалу, технології, ноу-хау, управлінських навичок, кваліфікації персоналу, ефективних систем постачання, тобто всього того, що дає підприємству змогу виходити на ринок з конкурентоспроможною продукцією.

Економічний - має забезпечити достатній рівень рентабельності шляхом оптимізації капітальних і поточних витрат, обсягу продажу, збалансованої цінової політики та ін.

Фінансовий - передбачає зміну структури й розмірів власного й позичкового капіталу та інших пасивів підприємства, що вплине на формування структури балансу, за якої показники ліквідності й платоспроможності задовольнять вимоги ринку.

Фінансову реструктуризацію можна здійснити шляхом:

· відстрочки погашення кредиторської заборгованості;

· одержання додаткових кредитів;

· списання безнадійної заборгованості;

· збільшення статутного фонду;

· зниження відсоткової ставки щодо заборгованості;

· заморожування інвестиційних вкладень;

· отримання від інвесторів нових інвестицій.

Реструктуризація відносин власності - стосується зміни розподілу влади на підприємстві і участі у власному капіталі, тобто, характеризується процесами комерціалізації, корпоратизації, зміни організаційної структури та власника державних підприємств.

За формами реструктуризація поділяється на оперативку то стратегічну.

За оперативної реструктуризації підприємствами розв'язуються дві основні проблеми: забезпечення ліквідності й суттєве поліпшення результатів діяльності підприємства. Період оперативної реструктуризації триває приблизно 3-4 місяці.

Оперативні зміни на підприємстві потребують проведення таких заходів:

· зміна окремих складових організаційної структури підприємства;

· створення й відокремлення нових структурних підрозділів;

· оперативне зниження дебіторської заборгованості;

· зменшення обсягу оборотних активів шляхом виявлення та реалізації зайвих запасів;

· відмова від пайової участі в інших підприємствах, якщо попередній аналіз підтвердив недостатню економічну ефективність такої участі;

· зменшення вартості основних засобів через реалізацію зайвого обладнання, транспортних засобів тощо;

· аналітична оцінка та припинення вкладання неефективних інвестицій;

· удосконалення організації виробництва;

· удосконалення управління грошовими потоками;

· економія витрат;

· вилучення збиткових видів діяльності;

· підвищення контролю за якістю продукції та витрачанням фінансових ресурсів.

Відтак комплекс заходів з оперативної реструктуризації містить передусім заходи зі зниження всіх видів витрат (без одержання будь-яких суттєвих інвестицій) і швидкого збільшення обсягу збуту продукції та обороту капіталу. Проте, якщо процес перетворення буде зупинено після завершення оперативної реструктуризації, то підприємство неминуче знов опиниться в кризовому стані.

Стратегічна реструктуризація підприємства забезпечує його довгострокову конкурентоспроможність. Для її досягнення необхідно визначити стратегічну мету підприємства, розробити стратегічну концепцію розвитку, а також напрямів та інструментів реалізації цієї мети.

Стратегічна реструктуризація полягає в розробленні та здійсненні довгострокових заходів для стабілізації виробництва та зміцнення фінансового стану підприємства. Вона здійснюється за рахунок залучення як внутрішніх, так і зовнішніх джерел фінансування.

Основними шляхами цієї реструктуризації можуть бути:

· реструктуризація організаційної структури підприємства та реструктуризація власності;

· впровадження нових технологій;

· придбання та установка нового обладнання;

· розробка нових видів продукції;

· пошук нових ринків збуту;

· підвищення кваліфікації персоналу.

Вибір конкретних реорганізаційних заходів повинен бути індивідуальним по кожному підприємству і залежить від рівня економічного стану підприємства, що реорганізовується.

Для досягнення встановлених значень можуть використовуватися такі заходи: реструктуризація (переоформлення) боргів, додаткова емісія цінних паперів, переоцінювання активів, зниження дебіторської заборгованості тощо. Якщо проблеми підприємства є більш суттєвими, тоді підприємство потребує "усебічної" реструктуризації. Очевидно, що цей тип реформування включає й фінансову реструктуризацію.

"Усебічна" реструктуризація охоплює розробку нової організаційної структури, відповідної продуктової, трудової, технічної та технологічної політики, зміни в менеджменті, організації тощо. Реструктурування підприємства в такий спосіб триває здебільшого до трьох років.

Незважаючи на специфіку виду реструктуризації, вона має певний порядок протікання і певну процедуру здійснення.

Отже, реструктуризація підприємства покликана розв'язати два основних завдання: забезпечити виживання підприємства та відновити його конкурентоспроможність на ринку.

При оперативній реструктуризації підприємство розв'язує дві основні проблеми: забезпечення ліквідності та поліпшення результатів діяльності. Період оперативної реструктуризації зазвичай триває три-чотири місяці і охоплює заходи зниження всіх видів витрат (без одержання будь-яких інвестицій) і швидкого збільшення обсягу збуту продукції та обороту капіталу.

Стратегічна реструктуризація підприємства забезпечує його довготермінову конкурентоспроможність. Тому спочатку аналізується і оцінюється стан підприємства, потім визначається його стратегічна мета, розробляється стратегічна концепція розвитку, а також напрями її реалізації.

Часткова реструктуризація здійснюється для досягнення встановлених значень окремих показників (переоформлення боргів, додаткова емісія цінних паперів, переоцінка активів, зниження дебіторської заборгованості тощо).

Якщо проблеми підприємства суттєвіші, то воно потребує комплексної реструктуризації, насамперед фінансової, а також зміни трудової, технічної та технологічної політики, менеджменту тощо.

Управлінська реструктуризація пов'язана з підготовкою та перепідготовкою персоналу підприємства з орієнтацією на конкурентоспроможне його функціонування, зміну організаційної структури, менеджменту, інноваційної та маркетингової політики.

Технічна реструктуризація спрямована на досягнення високого рівня виробничого потенціалу, технології, застосування ноу-хау, технічних інновацій, що дає змогу підприємству вийти на ринок з конкурентоспроможною продукцією.

Економічна реструктуризація підприємства спрямована на підвищення рівня його рентабельності, що залежить від його капітальних та поточних витрат (собівартості) на виробництво продукції, обсягів продажу, а також ефективної цінової політики.

Після фінансової реструктуризації підприємство матиме таку структуру балансу, за якої показники ліквідності й платоспроможності задовольнять вимоги ринку, позбудеться проблем з виплатою кредитів, відсотків на них тощо.

Організаційно-правова реструктуризація характеризується процесами корпоратизації, зміни організаційної структури та власника.

Можливі такі варіанти виконання реструктуризації:

- об'єднання (злиття) підприємств з утворенням нової юридичної особи;

- перепрофілювання підприємства;

- виокремлення певних структурних підрозділів з метою подальшої діяльності;

- виокремлення певних структурних підрозділів з утворенням нових юридичних осіб;

- передання виокремлених структурних підрозділів у сферу управління іншого органу управління;

- створення холдингової компанії з дочірніми підприємствами.

Форми і методи реорганізації структурних підрозділів підприємства визначають на основі аналізу умов їх функціонування. Особливу увагу при цьому звертають на збереження підрозділів, які беруть участь у забезпеченні найважливіших державних потреб або соціально-економічних потреб регіону. Остаточно вибирають варіант реструктуризації в результаті оцінки реальних ринкових можливостей структурних підрозділів підприємства.

Залежно від характеру застосовуваних заходів розрізняють форми реструктуризації:

1) реструктуризація виробництва;

2) реструктуризація активів;

3) фінансова реструктуризація;

4) корпоративна реструктуризація (реорганізація).

1) Реструктуризація виробництва передбачає внесення змін до організаційної та у виробничо-господарську сферу підприємства з метою підвищення його рентабельності та конкурентоспроможності.

2) Реструктуризація активів передбачає заходи: продаж частини основних фондів; продаж зайвого обладнання, запасів сировини та матеріалів тощо; продаж окремих підрозділів підприємства; зворотний лізинг; реалізація окремих видів фінансових вкладень; рефінансування дебіторської заборгованості.

3) Фінансова реструктуризація пов'язана зі зміною структури й розмірів власного та позичкового капіталу, а також зі змінами в інвестиційній діяльності підприємства. Отже, це такі заходи: реструктуризація заборгованості перед кредиторами; одержання додаткових кредитів; збільшення статутного фонду; заморожування інвестиційних вкладень.

Фінансова реструктуризація обов'язково має супроводжуватися реструктуризацією виробництва, інакше ліквідації підприємства пізніше уникнути не вдасться.

4) Найскладнішим видом реструктуризації є корпоративна реструктуризація. Остання передбачає реорганізацію підприємства, що має на меті змінити власника статутного фонду, створення нових юридичних осіб і (або) нову організаційно-правову форму діяльності. У межах такої реструктуризації виконують: часткову або повну приватизацію; поділ великих підприємств на частини; виокремлення з великих підприємств тих чи інших підрозділів, зокрема об'єктів соцкультпобуту та інших непрофільних підрозділів; приєднання до інших чи злиття з іншими, потужнішими підприємствами.

1.2.1 Фінансове оздоровлення суб'єктів господарювання

Слово "санація" походить від латинського "sanare", що означає оздоровлення або одужання. З "фінансово-кредитного" погляду це поняття треба трактувати як систему заходів, що проводяться для запобігання банкрутству промислових, торгових, банківських підприємств (організацій) і спрямовуються на їхнє майбутнє відродження.

В економічній літературі трапляється й ширше трактування поняття санації як суми всіх розрахованих на стратегічну перспективу заходів організаційного, виробничого, фінансового та соціально-економічного характеру, які використовуються, з одного боку, для подолання неліквідності та усунення капітальних збитків, а з іншого - для відновлення рентабельності, продуктивності праці та інновацій, які забезпечили б прибутковість і життєздатність підприємства в довгостроковому періоді.

Отже, санація - це комплекс послідовних взаємопов'язаних заходів фінансово-економічного, виробничо-технічного, організаційного, соціального характеру, спрямованих на виведення суб'єкта господарювання з кризи і відновлення або досягнення ним прибутковості та конкурентоспроможності.

Закон розрізняє поняття "досудова санація", передбачене також новим Господарським кодексом України.

Досудова санація - це система заходів щодо відновлення платоспроможності підприємства-боржника, які здійснюються органом, уповноваженим управляти майном боржника, з метою запобігання його банкрутству до початку порушення провадження у справі про банкрутство.

Отже, санація - система заходів щодо попередження оголошення підприємства-боржника банкрутом і йото ліквідації.

Санацію підприємство проводить у трьох основних випадках:

· до порушення кредиторами справи про банкрутство, якщо підприємство звертається до зовнішньої допомоги у спробі вийти з кризового стану;

· якщо підприємство, звернувшись до господарського суду із заявою про банкрутство, одночасно пропонує умови своєї санації (характерно для державних підприємств);

· якщо рішення про проведення санації виносить господарський суд на основі одержаних пропозицій задовольнити вимоги кредиторів до боржника і виконати його зобов'язання перед бюджетом.

Внутрішні джерела санації пов'язані зі зниженням витрат і збільшенням грошових надходжень підприємства. До зовнішніх джерел санації відносяться: безповоротна фінансова допомога, зменшення або списання заборгованості, надання санаційних кредитів, випуск облігаційної конверсійної позики, дотації і субвенції за рахунок бюджетних коштів, державне пільгове кредитування.

1.2.2 Форми і джерела санації підприємства

1. Санація підприємства без зміни статусу юридичної особи. Здійснюється з метою усунення неплатоспроможності підприємства, якщо його кризовий стан є тимчасовим. Санація може відбуватись у таких формах:

· погашення боргу підприємства за рахунок бюджетних коштів (тільки для державних підприємств);

· погашення боргу підприємства за рахунок цільового кредиту банку (здійснює комерційний банк, що обслуговує підприємство);

· переадресування боргу на іншу юридичну особу (такою особою може бути підприємство, що виявило бажання у санації підприємства-боржника; повинна бути згода кредитора);

· випуск облігацій або інших боргових цінних паперів під гарантію санатора (здійснює комерційний банк, що обслуговує підприємство).

Санація підприємства зі зміною статусу юридичної особи. Здійснюється за умови глибокої кризи підприємства, має назву реорганізації підприємства; передбачає зміну форми власності, організаційно-правових форм діяльності та інше. Санація може відбуватися у формах:

· злиття підприємства-боржника з іншим фінансово-стійким підприємством;

· поглинання підприємства-боржника підприємством-санатором;

· розділ підприємства (використовується для підприємств з багатогалузевою господарською діяльністю; виділені в процесі розділу підприємства одержують статус нової юридичної особи, а майнові права і обов'язки переходять до кожної з них на основі поділу балансу);

· перетворення у відкрите акціонерне товариство (здійснюється за ініціативою групи засновників);

· передача в оренду (найпоширеніша при санації державних підприємств);

· приватизація державного підприємства (регламентується системою законодавчих актів).

Згідно із законодавством України, санація вводиться на строк не більше як дванадцять місяців. На клопотання комітету кредиторів чи керуючого санацією або інвесторів цей строк може бути продовжено ще до шести місяців або скорочено.

Обґрунтування санаційного процесу для кожного окремого підприємства може бути представлене в різних формах: план фінансового оздоровлення; бізнес-план, техніко-економічне обґрунтування. Не існує стандартно-типової форми та структури такого плану, тому подаємо синтезований варіант структури бізнес-плану санації, який у класичній моделі фінансового оздоровлення підприємства завершує цикл санаційного процесу. Бізнес-план спрямовано на відновлення платоспроможності й досягнення ефективної діяльності з урахуванням наданої державної підтримки для проведення санаційних заходів.

Отже, санація - це комплекс заходів, спрямованих на вихід підприємства з кризи, відновлення його прибутковості та конкурентоспроможності. Фінансова санація передбачає покриття поточних збитків, відновлення платоспроможності, скорочення заборгованості до нормального рівня, формування достатніх фінансових ресурсів для нормального функціонування підприємства. Здійснення санації передбачає доволі широкий діапазон заходів з оздоровлення фінансового стану підприємства, зокрема серед них можна виділити такі:

· реструктуризація підприємства;

· інвентаризація товарно-матеріальних цінностей, продаж зайвих;

· перепрофілювання виробництва;

· закриття нерентабельних виробництв;

· відстрочка, розстрочка або прощення частини боргів згідно мирової угоди;

· ліквідація дебіторської заборгованості;

· виявлення резервів зниження витрат виробництва і обґрунтування шляхів їх реалізації;

· встановлення жорсткого контролю витрат;

· продаж частини майна боржника;

· зобов'язання інвестора про погашення боргу шляхом переводу на нього і відповідальність інвестора за виконання цих зобов'язань;

· інші заходи з відновлення платоспроможності.

Фінансування санації може здійснюватися за рахунок власних коштів підприємства (самофінансування), фінансових коштів власників, за допомогою кредиторів і, як виняток, шляхом одержання державної фінансової підтримки.

За формальними ознаками розрізняють два види санації:

1) санація без залучення додаткових фінансових ресурсів на підприємство;

2) санація із залученням нового фінансового капіталу.

1.3 Сутність банкрутства

Банкрутство -- процес, у якому індивід чи організація, нездатна розрахуватися із кредиторами, за рішенням суду майно боржника розподіляється між кредиторами відповідно до встановленої законом черговості виплати боргів кредиторам, таких як податки і заробітна плата працівникам організації-банкрута. Процес може бути ініційований або особою-боржником (добровільне банкрутство), або будь-ким з кредиторів, якому боржник не може виплатити борг (вимушене банкрутство). Справи про банкрутство підвідомчі господарським судам і розглядаються ними за місцезнаходженням боржника. Доти, доки банкрут не розрахується з боргами, його фінансова діяльність жорстко обмежена. При цьому, важливим моментом є діагностика банкрутства.

Судові процедури банкрутства:

· розпорядження майном боржника;

· мирова угода;

· санація (відновлення платоспроможності) боржника;

· ліквідація банкрута.

Підстава для порушення справи про банкрутство -- письмова заява будь-кого з кредиторів чи боржника до господарського суду. Супровід процедур банкрутства здійснює -- арбітражний керуючий.

При банкрутстві існують такі пріоритети погашення боргів:

1. Невиплачена заробітна плата звільнених працівників

2. Невиплачена заробітна плата працівників

3. Борги перед державним бюджетом (податки) та державними фондами (пенсійний, соцстрах, зайнятості, «нещасні випадки»)

4. Борги перед кредиторами, які про себе заявили в установлені строки

Залишок активів розподіляється між власниками юридичної особи (засновниками чи акціонерами).

Завідомо неправдива офіційна заява громадянина -- засновника (учасника) або службової особи суб'єкта господарської діяльності, а так само громадянина -- суб'єкта підприємницької діяльності про фінансову неспроможність виконання вимог з боку кредиторів і зобов'язань перед бюджетом є фіктивним банкрутством. У випадку завдання великої матеріальної шкоди кредиторам або державі до 17.02.2012 року за фіктивне банкрутство передбачалась кримінальна відповідальність (ст. 218 КК України). Відповідно до змін у законодавстві за правопорушення у сфері банкрутства, кодексом України «Про адміністративні правопорушення» передбачена адміністративна відповідальність у вигляді накладення штрафу від семисот п'ятдесяти до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Умисне приховування громадянином -- засновником (учасником) або службовою особою суб'єкта господарської діяльності своєї стійкої фінансової неспроможності шляхом подання недостовірних відомостей, якщо це завдало великої матеріальної шкоди кредиторові. Відповідно до змін у законодавстві за правопорушення у сфері банкрутства, кодексом України «Про адміністративні правопорушення» передбачена адміністративна відповідальність у вигляді накладення штрафу від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Поняття банкрутства характеризується різними його видами. У законодавчій і фінансовій практиці виділяють наступні види банкрутства підприємств:

1. Навмисне банкрутство - навмисне приховання факту стійкої фінансової нездатності, шляхом надання недостовірних даних.

Ознаки навмисного банкрутства:

· надання недостовірних даних про фінансовий стан боржника;

· причинний зв'язок між такими даними і збитками, що несе кредитор;

· якщо сховане банкрутство є наслідком дії форс-мажорних обставин. Максимальні стягнення за навмисне банкрутство застосовуються у випадках, коли сформована ситуація є наслідком різного роду зловживань і некомпетентного ведення фінансово-господарської діяльності.

2. Фіктивне банкрутство - свідомо помилкове оголошення підприємством про свою неспроможність з метою введення в оману кредиторів для одержання від них відстрочки (розстрочки) виконання своїх кредитних зобов'язань або знижки сум кредитної заборгованості.

Виявлені факти фіктивного банкрутства переслідуються в карному порядку.

3. Навмисне банкрутство - навмисне створення (або збільшення) керівником або власником підприємства його неплатоспроможності; нанесення ними економічного збитку в інтересах інших осіб; свідомо некомпетентне фінансове керування.

Виявлені факти навмисного банкрутства переслідуються згідно закону.

4. Реальне банкрутство - повна нездатність підприємства відновити в майбутньому періоді свою фінансову стійкість і платоспроможність у силу реальних втрат використання капіталу.

Катастрофічний рівень втрат капіталу не дозволяє підприємству здійснювати ефективну діяльність, і воно стає банкрутом.

5. Технічне банкрутство - неплатоспроможність підприємства, викликана істотним простроченням його дебіторської заборгованості. Дебіторська заборгованість перевищує розмір кредиторської заборгованості, а сума активів значно перевершує обсяг фінансових зобов'язань.

Система раннього попередження та реагування на підприємстві інформує керівництво про потенційні ризики, що можуть насуватись на підприємство як зі зовнішнього, так і з внутрішнього середовища; виявляє та аналізує інформацію про приховані обставини, настання яких може привести до виникнення загрози для підприємства чи до втрати потенційних шансів.

Розрізняють дві підсистеми системи раннього попередження та реагування:

1. Внутрішньо зорієнтовану, спрямовану на ідентифікацію ризиків та шансів, які зосереджені всередині підприємства.

2. Зовнішньо зорієнтовану, спрямовану на завчасне прогнозування загроз з боку держави, конкурентів, контрагентів та ін.

Одним із головних завдань системи раннього попередження та реагування є виявлення загрози банкрутства, тобто прогнозування банкрутства. При цьому одним із найважливіших інструментів є дискримінантний аналіз, який полягає в тому, що за допомогою математичних статистичних методів будують функцію та розраховують інтегральний показник, на підставі якого можна з достатньою ймовірністю передбачити банкрутство суб'єкта господарювання.

Дискримінантний аналіз базується на емпіричному дослідженні фінансових показників великої кількості підприємств.

Одна з найбільш відомих моделей прогнозування банкрутства - модель Альтмана.

Розраховують інтегральний показник рівня загрози банкрутства за формулою:

Ј = 1,2А + 1,4В+3,ЗС + 0,6D + 1,0Е,

де А - відношення робочого капіталу (оборотних активів) до загальної вартості активів (валюти балансу);

В - відношення чистого прибутку до загальної вартості активів;

С - відношення чистого доходу до загальної вартості активів;

D - відношення вартості акцій до суми заборгованостей;

Е - відношення обсягу продажу до загальної вартості активів.

Значення показника X пов'язують з імовірністю банкрутства таким чином:

Ј<1,8 - дуже висока ймовірність;

1,81ЈЈ<2,7 - висока ймовірність;

2,71^^^2,99 - можлива ймовірність;

2,991 < 2, - низька ймовірність.

Модель Спрінгейта можна подати таким чином:

Z = 1,03A + 3,07B + 0,66C + 0,4D

де А - робочий капітал/загальна вартість активів;

В - прибуток до сплати податків та процентів/загальна вартість активів;

С - прибуток до сплати податків/короткострокова заборгованість;

Ј > - обсяг продажу/загальна вартість активів.

Вважається, що точність прогнозування банкрутства за цією моделлю становить 92%, проте з часом цей показник зменшується.

Якщо Ј < 0,862, то підприємство є потенційним банкрутом. За кількома методиками прогнозування банкрутства вчені побудували універсальну дискримінантну функцію:

Z = 1,5A + 0,08B + 10C + 5D + 0,3E + 0,1F

де A - Ј кт/ зобов'язання;

B - валюта балансу/зобов'язання;

F - прибуток/валюта балансу;

C - прибуток/виручка від реалізації;

D- виробничі запаси/виручка від реалізації; E - оборотність капіталу (виручка від реалізації/валюта балансу).

Здобуті значення показника можна інтерпретувати таким чином:

7 > 2 - підприємство вважається фінансово стійким, і йому не загрожує банкрутство;

1 < Ј < 2 - фінансова рівновага підприємства порушена, але за умов переходу на антикризове управління банкрутство йому не загрожує;

0 < 2 < 1 - підприємству загрожує банкрутство, якщо воно не здійснить санаційних заходів;

2 < - підприємство є напівбанкрутом.

Зауважу, що у вітчизняній практиці зазначені моделі використовуються не часто, оскільки вони не враховують національних і галузевих особливостей.

Отже, якщо в універсальній моделі значення Ј < 0, то підприємство є напівбанкрутом, якщо 1 < 2 < 2 - фінансова рівновага підприємства порушена, але за умов переходу на антикризове управління банкрутство йому не загрожує.

Невід'ємною частиною аналізу фінансового стану підприємства та визначення загрози банкрутства є розрахунок фінансового левериджу (важелю) - чинника, зміна якого може призвести до зростання чистого прибутку.

Леверидж поділяється на виробничий та фінансовий. Виробничий леверидж характеризується впливом на прибуток чинників виручки від реалізації та витрат на реалізацію продукції. Фінансовий леверидж характеризує вплив на прибуток ціни капіталу на реалізацію проекту і податку на прибуток. Фінансовий леверидж - це потенційна можливість впливати на прибуток шляхом зміни обсягу і структури власного та позикового капіталу.

Аналіз фінансового левериджу має визначити рівень фінансування активів за рахунок позикових коштів. Це одне з головних і складних питань фінансового менеджменту. З одного боку, чим більший власний капітал, тим стабільніший фінансовий стан підприємства і вища безпека кредитів, з іншого позикові кошти звичайно дешевші (хоча в Україні це не завжди так, тому й необхідно знати економічне середовище проекту) і їх буває вигідніше залучати в оборот.

Для аналізу фінансового левериджу застосовуються два основних показники:

Коефіцієнт заборгованості показує, яка частка активів фінансується за рахунок боргу. Чим нижчий коефіцієнт, тим нижчий фінансовий леверидж. Звичайно коефіцієнт заборгованості не повинен бути більший 0,7. Інакше фінансовий стан підприємства буде визнано незадовільним.

Цей показник відображає співвідношення між довгостроковими кредитами і власним капіталом. Фінансовий стан підприємства нормальний, якщо цей показник не більший 1.

Отже, банкрутство -- встановлена господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність і задовольнити визнані судом вимоги кредиторів він здатний лише через застосування ліквідаційної процедури.

Суб'єктами банкрутства можуть бути боржники, неплатоспроможність яких виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом.

Отже, сучасний стан економіки на макро- і мікрорівні характеризується деформованою структурою виробництва. Тому одним із стратегічних завдань більш ефективного розвитку виробничого потенціалу є його структурна перебудова. її можна здійснювати, з одного боку, за допомогою проведення ефективної політики реструктуризації та санації потенційно конкурентоспроможних підприємств, а з іншого - через ліквідацію (повне перепрофілювання) збиткових і збанкрутілих підприємств.

Санація - це комплекс послідовних взаємопов'язаних заходів фінансово-економічного, виробничо-технічного, організаційного, соціального характеру, спрямованих на виведення суб'єкта господарювання з кризи і відновлення або досягнення ним прибутковості та конкурентоспроможності.

Банкрутство -- процес, у якому індивід чи організація, нездатна розрахуватися із кредиторами, за рішенням суду майно боржника розподіляється між кредиторами відповідно до встановленої законом черговості виплати боргів кредиторам, таких як податки і заробітна плата працівникам організації-банкрута. Процес може бути ініційований або особою-боржником (добровільне банкрутство), або будь-ким з кредиторів, якому боржник не може виплатити борг (вимушене банкрутство). Справи про банкрутство підвідомчі господарським судам і розглядаються ними за місцезнаходженням боржника. Доти, доки банкрут не розрахується з боргами, його фінансова діяльність жорстко обмежена. При цьому, важливим моментом є діагностика банкрутства.

автотранспортний фінансовий санація реструктуризація

Розділ 2. Аналіз основних засобів підприємства

2.1 Характеристика підприємства

ВАТ «Пасажир» зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради в 2002 році. Підприємство є власністю міської територіальної громади. Майно передане підприємству на правах повного господарського ведення й оперативного керування.

Організаційно правова форма -- відкрите акціонерне підприємство. Метою діяльності підприємства є надання платних послуг на перевезення пасажирів міським електро- і автотранспортом. Основним видом діяльності ВАТ «Пасажир» на даний час є перевезення трамваями і тролейбусами жителів міста за встановленими Луганською міською Радою маршрутами руху і тарифами.

Джерелами формування майна й коштів підприємства є:

· доходи від надання платних послуг від перевезень населення міським електро- і автотранспортом, а також інших робіт і послуг відповідно до діючого законодавства України;

· дотація з бюджету на покриття збитків від надання послуг населенню з перевезень пільгової категорії міським електротранспортом;

· кошти від надання інших платних послуг;

· кредити банків і інших кредиторів;

· капіталовкладення;

· безоплатні або благодійні пожертвування організацій, підприємств і громадян;

· інші джерела фінансування, що не заборонені чинним законодавством України.

Матеріальна база підприємства:

· Трамвайне депо загальною площею 1852 кв. м. на 28 вагоно-місць.

· Тролейбусне депо площею 5220 кв. м. на 100 машино/місць.

· Будівля виробничого характеру 15 од.

· Тягові підстанції 5 одиниць загальною встановленою потужністю 8,1 тис. квт/год.

· Трамвайна лінія загальною довжиною 44,2 км.

· Тролейбусна лінія загальною довжиною 29,9 км.

· Трамвайні вагони 6 од.

· Тролейбусні вагони 14 од.

Вартість основних засобів підприємства за первісною вартістю складає 6721,4 тис. грн., за залишковою (на 01.04.2014 р.) -- 5396,2 тис. грн.

Середній вік рухливого складу:

-- трамваї -- 14,3 роки зі ступенем зносу 66,0%;

-- тролейбуси -- 11 років, знос яких складає більш 57,0%.

На даний момент необхідне проведення капітального ремонту 3 од. трамваїв, 6 од. тролейбусів, 40 км контактної мережі і 40 км трамвайного шляху, а також потрібен середній ремонт 1 од. трамваїв і 2 од. тролейбусів.

Рух електротранспорту здійснюється за маршрутами:

· Трамвайне сполучення: маршрут №1 «заввод ЯКХЗ -- 66 училище», довжиною 27,2 км; маршрут №6 «д/п «Плеханівський» -- вул. Маліновського» довжиною 14,5 км.

· Тролейбусне сполучення: маршрут №4 «д/п «Дитячий світ» -- Даки» довжиною 16,0 км; маршрут №5 «д/п «Дитячий світ» -- вул. Горностаївська» довжиною 13,9 км. Накладення маршруту №4 на маршрут №5 -- 1,7 км.

Прибутки підприємства формуються з:

· прибутку від основної діяльності;

· прибутку від реалізації виробничих запасів;

· прибутків від здачі приміщень в оренду;

· прибутків від надання послуг стороннім організаціям і підприємствам;

· фінансової підтримки міста;

· субвенції державного бюджету за відшкодування пільгового проїзду;

· прибутку від оприбуткування товарно"матеріальних цінностей у результаті ліквідації основних засобів;

· амортизації безоплатно отриманих основних засобів.

2.2 Економічний і фінансовий аналіз діяльності ВАТ «Пасажир»

Економічний і фінансовий аналіз діяльності підприємства допоможе розібратися не тільки з причинами погіршення фінансового становища, але й створить передумови для пошуку шляхів виходу зі сформованої ситуації, що є важливим в умовах орієнтації підприємства на принципи самооплатності та довгострокового розвитку.

Доцільно окремо розглянути результати діяльності по трамвайному й тролейбусному напрямках з урахуванням пропонованих заходів реорганізаційного характеру -- припинення роботи трамваїв, часткового переносу пасажиропотоку на автобусний рух і розширення перевезень тролейбусами.

Характеризуючи причини збитковості підприємства, необхідно відзначити, що криза не носить характер критичної або системної.

Вона викликана неадекватною структурою перевезень за основними маршрутами, тобто не відповідає основним параметрам транспортного ринку міста.

Таблиця 2.1

Вихідні дані для аналізу використання трамвайного транспорту ВАТ «Пасажир»

Показники	2013 рік	2014 рік	І кв. 2014 р.	І кв. 2015 р.
Кількість рухливого складу, од.	10,0	9,3	10,0	6,5
Коефіцієнт випуску, %	44,7	54,0	41,3	42,8
Випуск на лінію, од.	4,5	5,0	4,1	2,8
Витрати електроенергії, тис. кВт	569,9	768,1	135,6	100,3
Пробіг, км.	229,6	304,3	53,5	40,2
Перевезено пасажирів, тис. чол.	794,2	1262,0	219,8	133,2
в т.ч. платно, тис. чол.	220,0	327,8	57,1	40,0
Прибутки від перевезень, тис. грн.	66,1	98,3	17,1	12,0
Фінансування місцевого бюджету, тис. грн.	330,0	694,0	126,0	118,0
Субвенція з держбюджету, тис. грн.	166,7	392,2	106,6	65,3
Разом прибутки, тис. грн.	562,8	1184,5	249,7	195,3
Витрати, разом, тис. грн.	850,4	1218,7	271,1	324,8
в т.ч. - матеріальні витрати	167,5	157,0	35,7	42,2
електроенергія	161,0	214,0	57,7	34,2
зарплата з нарахуваннями	316,3	542,8	111,7	180,3
амортизація	167,4	242,7	43,4	49,4
інші	38,2	62,2	22,6	18,7
Собівартість проїзду середньо статистичного пасажира, грн.	1,07	0,97	1,23	2,44

Згідно даним табл. 2.1. у 2014 році порівняно з 2013 роком:

Тпр = 9,3 / 10 х 100% = 7,0% - знизилася кількість рухомого складу.

Тпр = 54/44,7 х 100% = 11,1% - збільшився коеф. випуску вагонів.

Знизилася кількість рухливого складу на 7,0%, однак збільшення коефіцієнта випуску за рахунок проведених у 2013 році поточних ремонтів сприяло збільшенню загального випуску вагонів на маршрути на 11,1%.

Тпр = 1262/764,2 х 100% = 48,9% - збільшилася кількість перевезених пасажирів.

Тпр = 98,3/66,1 х 100% = 38,7% - збільшився прибуток.

У 2014 році перевезено пасажирів на 48,9% більше, ніж за попередній рік, що забезпечило збільшення доходів від перевезень на 38,7%.

Варто врахувати, що в загальній кількості пасажирів, що користуються послугами електротранспорту, значну частку складають пільгові категорії городян, що значною мірою знижує прибутки підприємства.

Тпр = 327,8 / 220 х 100% = 28,7% - збільшилась кількість пільгових пасажирів.

Питома вага пільгової категорії пасажирів у 2014 році склав 74,0%,

а в 2013 році -- 72,9%. Збільшення питомої частки пільговиків у 2014 році пояснюється уповільнення темпів зростання доходів від перевезення порівняно з темпами зростання кількості перевезених пасажирів.

Тпр = 1218,7 / 820,4 х 100% = 43,3% - збільшення витрат.

Тпр = 214 / 161 х 100% = 34,8% - збільшення витрат на електроенергію.

Тпр = 304,3 / 229,6 х 100% = 32,5% - збільшення пробігу.

Тпр = 542,8 / 316,3 х 100% = 42,3% - збільшення итрат на зарплату.

Витрати ВАТ «Пасажир» у 2014 році зросли на 43,3%, що було викликано збільшенням витрат електроенергії на 34,8% за рахунок збільшення пробігу на 32,5% і зростанням витрат на оплату праці (протягом року вона підвищувалася двічі).

Тпр = 0,97 / 1,07 х 100% = 9,3% - собівартість проїзду знизилася.

Однак собівартість проїзду середньостатистичного пасажира знизилася з 1,07 грн. до 0,97 грн., тобто на 10 копійок або 9,3%, тому що збільшилася кількість перевезених пасажирів.

Якщо за аналізований період (2013-2014 рр.) відзначалося поліпшення основних економічних показників діяльності підприємства, то в 2015 році відзначається їхнє різке зниження.

Тпр = 6,5 / 10 х 100% = 24,9% - знизився пробіг трамваїв.

Так, за 1 квартал 2015 року порівняно з аналогічним періодом

2014 року, на лінії знаходилося 2,8 вагони, замість 4,1.

Пробіг трамваїв через незадовільний технічний стан скоротився на 24,9%.

Тпр = 133,2 / 212,8 х 100% = 29,8% - знизилася кількість пасажирів.

Пасажирів було перевезено на 39,4% менше, що спричинило за собою зниження прибутків від основного виду діяльності на 29,8%.

Питома вага пільгової категорії пасажирів у 2015 році залишилася на рівні попереднього року (70,0%).

Тпр = 180, 3 / 113,7 х 100% = 61,4% - зростання витрат на зарплату.

Витрати підприємства значно зросли в основному за рахунок підвищення витрат на заробітну плату (на 61,4%).

Таблиця 2.2

Вихідні дані для аналізу використання тролейбусного транспорту ВАТ «Пасажир»

Показники	2003 р.	2004 р.	І кв. 2004 р.	І кв. 2005 р.
К-сть рухливого складу, од.	15,0	14,4	15,0	14,0
Коефіцієнт випуску %	61,6	69,5	59,3	66,0
Випуск на лінію, од.	9,2	10,0	8,9	9,2
Витрати електроенергії, тис. кВт	1368,1	1580,7	255,4	318,8
Пробіг, км.	447,8	514,2	110,2	107,5
Перевезено пасажирів, тис. чол.	2877,2	3480,9	844,3	688,0
в т.ч. платно, тис. чол.	797,0	1034,0	219,3	206,6
Прибутки від перевезень, тис. грн.	237,8	309,2	65,6	61,8
Фінансування місцевого бюджету, тис. грн.	670,0	911,2	259,5	239,7
Субвенція з держбюджету, тис. грн.	605,1	825,4	219,4	338,0
Разом прибутки, тис. грн.	1512,9	2045,2	544,5	639,5
Витрати, разом, тис. грн.	1726,5	2075,2	557,9	656,1
в т.ч. - матеріальні витрати	340,2	267,5	73,3	82,5
зарплата з нарахуваннями	516,8	897,3	140,7	189,7
амортизація	200,3	334,8	70,2	82,6
інші	17,2	34,3	15,3	21,8
Собівартість проїзду середньостатистичного пасажира, грн.	1,34	1,14	1,18	1,47

Згідно даним табл. 2.2. у 2014 році порівняно з 2013 роком:

Тпр = 14,4 / 15 х 100% = 4% - зниження кількості рухомого складу.

Тпр = 69,5 / 61,6 х 100% = 7,9% - збільшення коеф. випуску.

Знизилася кількість рухомого складу на 4,0%, однак збільшення коефіцієнта випуску за рахунок проведених у 2013 році поточних ремонтів сприяло збільшенню загального випуску тролейбусів на маршрути на 7,9%.

У 2014 році перевезено пасажирів на 18,0% більше, ніж за попередній рік, що забезпечило збільшення доходів від перевезень на 26,1%.

Варто врахувати, що в загальній кількості пасажирів, що користуються послугами електротранспорту, значну частку складають пільгові категорії городян, що значною мірою знижує прибутки підприємства.

Питома вага пільгової категорії пасажирів у 2014 році склав 70,3%, а в 2013 році -- 72,9%. Збільшення питомої частки пільговиків у 2014 році пояснюється уповільнення темпів зростання доходів від перевезення порівняно з темпами зростання кількості перевезених пасажирів.

Витрати ВАТ «Пасажир» у 2014 році зросли на 17,3%, що було викликано збільшенням витрат електроенергії на 13,5% за рахунок збільшення пробігу на 13,0% і зростанням витрат на оплату праці (протягом року вона підвищувалася двічі). Однак собівартість проїзду середньостатистичного пасажира знизилася з 1,34 грн. до 1,14 грн., тобто на 20 копійок або 14,7%, тому що збільшилася кількість перевезених пасажирів.

Якщо за аналізований період в 2015 р. відзначається поліпшення економічних показники порівняно із аналогічним періодом в 2014 році.

Так, за 1 квартал 2015 року порівняно з аналогічним періодом 2014 року, на лінії знаходилося 9,2 вагони, замість 8,9.

Пробіг трамваїв через незадовільний технічний стан скоротився скоротися, але не суттєво. Пасажирів було перевезено на 15,3% менше, але відносна кількість перевезеного населення знизилася, тому трати не суттєві.

Прибуток за перший квартал скоротився, лише на 5,8%. Витрати підприємства значно зросли в основному за рахунок підвищення витрат на заробітну плату (на 28,9%). Розглянемо фінансовий стан підприємства на 2014 р. Фонд підприємства «Пасажир» становить 10 млн. грн., збитки - 1 200 000 грн. Вартість основних засобів становить 6 млн. грн., дебіторська заборгованість становить 1,5 млн. грн.

Таблиця 2.3

Баланс підприємства «Пасажир» на 2014 р.