Кредитна система ринкового господарства

Все це має вплив на кредитну політику держави щодо управління кредитними відносинами. Сприятлива кредитна політика держави сприяє формуванню належного кредитного забезпечення підприємницької діяльності через залучення кредитних ресурсів підприємства, а це в кінцевому результаті призводить до зростання валового внутрішнього продукту в цілому по країні, що є стратегічною ціллю.

Подальший розвиток підприємницької діяльності аграрних підприємств значною мірою залежатиме від доступу до кредитних ресурсів, однак в умовах сьогодення через відсутність ефективного механізму кредитного забезпечення функціонування найбільш перспективної галузі у національному масштабі залишається кризовим.

Практичне розв'язання проблем кредитного забезпечення підприємницької діяльності аграрних підприємств на перспективу потребує нових підходів щодо вдосконалення існуючих механізмів банківського кредитування та через вдосконалення інфраструктури кредитного ринку - розширення діяльності небанківських фінансово-кредитних установ, що сприятиме посиленню конкуренції між кредитними установами та розширить доступ до кредитних ресурсів всіх без виключення підприємницьких структур, які потребують фінансової підтримки.

Успішне існування та функціонування механізму кредитування аграрного ринку в Україні залежить від низки обставин різного характеру (економічного, законодавчого тощо), які можуть бути забезпечені лише шляхом комплексного вирішення питань реальної та ефективної роботи земельного та супутніх до нього (страхового, фінансового, фондового тощо) ринків.

Встановлено, що ефективність підприємницької діяльності залежить від належного кредитного забезпечення аграрних підприємств.

В банківській практиці повинні застосовуватись важелі і механізми впливу, які задовольняли б обидві сторони кредитних відносин: кредитора і позичальника. Адже "між результативністю функціонування підприємницьких структур і прибутковістю комерційних банків виникає позитивний зворотний зв'язок: збільшення дохідності виробничої діяльності суб'єктів господарювання сприяє підвищенню прибутковості банківських установ".

Основними принципами банківської діяльності в сфері кредитного забезпечення підприємницьких структур аграрного сектора економіки доступними кредитними ресурсами мають бути оптимізація процентної політики, розширення кредитних програм для пріоритетної галузі - сільського господарства, диференційований підхід до кредитування клієнтів з врахуванням особливостей аграрної сфери, створення сприятливого законодавчого поля для розвитку таких відносин.

Отже, стимулювання агропромислового виробництва через застосування дієвого механізму банківського кредитування сприятиме збільшенню частки кредитних ресурсів як необхідного та ефективного джерела фінансового забезпечення, зростанню підприємницької активності в аграрній сфері економіки, прибутковості як основного мотиву підприємницької діяльності, що в кінцевому результаті позначиться на економічному зростанні економіки країни.

3.1 Підвищення ліквідності кредитної системи України шляхом використання кредитної звітності

Згідно світового досвіду кредитне бюро є основним інститутом зниження кредитних ризиків, яке виступає в ролі посередника між кредитором і позичальником в процесі прийняття рішення на видачу кредиту і супроводженні кредитного договору до повного його погашення.

Кредитне бюро це компанія, що забезпечує накопичення, зберігання, обробку інформації, що складає кредитну історію та обмін нею між суб'єктами господарської діяльності, які надають кредити, або товари та послуги з відстрочкою платежу. Світова історія розвитку кредитних бюро свідчить про необхідність даної інституції для розвитку і поліпшення стабільності кредитно-фінансової системи країни.

Особливу роль кредитні бюро відіграють в період фінансової нестабільності на макро економічному рівні і насамперед під час подолання наслідків світової фінансової кризи.

Аналіз останніх наукових досліджень

Становлення і розвиток кредитних бюро України та питання, що стосуються процесу кредитування та місця в ньому кредитної звітності, досліджували такі науковці і практики, як В. Бріжко, С. Кампо, О. Карпов, В. Корнєєв, І. Лазепко, Є. Невмержицький, Л. Примостка, C. Пруський, Г. Терещенко. Вагомий внесок у дослідження кредитної звітності внесли такі зарубіжні вчені, як Д. Беррон, М.Міллер, Ж. Марія Ролдан, М. Статен, А. Тергесен, та ін.

У цих роботах розглянуті різні аспекти проблематики використання кредитних звітів для оцінки кредитоспроможності позичальників і розвитку бюро кредитних історій як установ, що забезпечують кредиторів інформацією, яка складає кредитну історію для управління кредитними ризиками.

Дослідження показали, що кредитне бюро є дієвим механізмом зниження кредитних ризиків на всіх етапах кредитного процесу, а особливо у період фінансової кризи, коли задача стабілізації банківської системи стоїть особливо гостро.

Постановка завдання

-Дослідити вплив фінансової кризи на економіку держави;

-Визначити проблеми розвитку кредитної звітності в Україні;

-Встановити можливості використання державних інформаційних реєстрів через налагодження співпраці з кредитними бюро для управління кредитними ризиками.

-Визначити роль кредитного бюро у управлінні кредитними ризиками в банківських установах;

Результати

До осені 2008 року в Україні спостерігалось динамічне зростання ринку кредитування. Однак, на підставі ряду причин об'єктивного і суб'єктивного характеру, насамперед неузгоджених дій НБУ, Уряду та інших гілок влади

мала місце девальвація гривні і суттєво проявились наслідки

світової фінансової кризи з усіма негативними характеристиками, що притаманні такому стану, а саме:

Зростання безробіття;

Зменшення купівельної спроможності громадян і бізнесу;

Зменшення обсягів виробництва, при чому деякі галузі опинились в дуже скрутному стані, такі як будівництво, металургія, фінансовий сектор економіки;

Майже повне припинення кредитування банками і іншими фінансовими установами.

При цьому в Україні і досі не спостерігається активного використання послуг кредитної звітності не зважаючи на наявність п'яти зареєстрованих кредитних бюро, три з яких активно надають послуги, а саме: "Перше всеукраїнське бюро кредитних історій" (ПВБКІ), "Українське бюро кредитних історій" (УБІК) і "Міжнародне бюро кредитних історій" (МБКІ). Таким чином, ще не сформовано інформаційної системи, яка дозволяла б отримувати комплексну інформацію про виконання позичальниками своїх попередніх фінансових зобов'язань і налагодити ефективне управління кредитними ризиками.

Це обумовлено, насамперед недостатнім досвідом кредиторів щодо співпраці з кредитними бюро по обміну інформацією про своїх позичальників, що дає підстави для збільшення шахрайств з боку несумлінних клієнтів і ставить перешкоди до збільшення обсягів кредитування гарних позичальників.

Особливого значення послуги кредитного бюро набувають у період фінансової кризи. Проявом кризи в Україні є також зменшення ліквідності банківської системи, що у великій мірі обумовлено послабленням можливості Українських фінансових установ залучати кредитні ресурси на міжнародних фінансових ринках з причини світової фінансової кризи, а також на внутрішньому ринку, що обумовлено зменшенням довіри до банківської системи.

Відновлення обсягів кредитування українськими банками відбувається досить повільно з об'єктивних причини нестачі ресурсів, а також у зв'язку з відсутністю у більшості банків сучасних автоматизованих систем управління кредитними ризиками з використанням кредитної звітності. Проблеми ліквідності банків значно посилюються за рахунок неплатежів позичальників по раніше виданим іпотечним, авто, та іншим споживчим кредитам. Оцінка ризиків в умовах фінансової нестабільності при видачі кредиту набуває особливого значення. Перекласти всі проблеми ліквідності на плечі хороших клієнтів, які також потерпають від кризи, шляхом збільшення процентних ставок, різних видів комісійних, зменшення терміну кредитування і збільшенням першого внеску також не вихід зі складного становища, тому що такими діями банки послаблюють клієнтів, які платять і провокують збільшення своїх проблем у довгостроковій перспективі.

Тож замість застосування однакових умов кредитування для всіх клієнтів набагато ефективніше диференціювати позичальників за рівнем їх кредитоспроможності за допомогою послуг кредитного бюро, які важливо використовувати як при прийнятті рішення на видачу кредиту, так і вісь час дії кредитного договору. Оцінка кредитоспроможності позичальника за допомогою кредитних звітів бюро є найефективнішим засобом попередження виникнення поганих боргів у майбутньому при видачі кредиту, а також найкращим інструментом моніторингу фінансового стану позичальника до повного погашення боргу. Зазвичай, на інших ринках в інших країнах де почало роботу кредитне бюро до розуміння необхідності обміну як негативною так і позитивною інформацією в цілях зменшення кредитних ризиків кредитори приходять якнайменш за декілька років.

Особливістю розвитку індустрії кредитної звітності в Україні є початок роботи кредитних бюро, два з яких за своєю функціональністю і структурі відповідають найкращій світовій практиці і учасники бюро одразу погодились на обмін і негативною і позитивною кредитною інформацією, як по фізичним так і по юридичним особам.

Об'єднання зусиль всіх кредитних бюро шляхом запровадження обміну між ними кредитною інформацією на комерційних засадах, що цілком відповідає Українському законодавству, дасть значний поштовх розвитку кредитної звітності, підвищить якість кредитних звітів і суттєво збільшить зацікавленість кредиторів використовувати інформацію кредитних бюро у своїй діяльності з одного боку, а з іншого це збільшить платіжну дисципліну позичальників.

В Концепції створення бюро кредитних історій зазначається, що бюро має одержувати звіти з публічних реєстрів, що існують в країні. Тож необхідність цих даних для розвитку кредитних бюро є загально визнаною і усвідомлювалась на етапі започаткування індустрії кредитної звітності.

На етапі початку роботи кредитних бюро дуже важливим було вивчення можливості використання даних з державних реєстрів а саме: "Єдиний державний реєстр юридичних і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності", який містить ідентифікаційні дані про юридичних і фізичних осіб;

"Реєстр прав власності на нерухоме майно", дані якого є дуже важливими для перевірки майнового стану позичальника; "Державний реєстр іпотек" і "Державний реєстр заборон на відчуження об'єктів нерухомого майна" мають суттєву інформацію не тільки для оформлення угод купівлі-продажу і застави нерухомості, а й для визначення кредитних ризиків; "Державний реєстр виконавчих виробництв" також містить важливу інформацію для встановлення дійсного поточного фінансового стану позичальника. Але, нажаль до теперішнього часу кредитні бюро використовують лише дані "реєстру втрачених паспортів МВС" і "Державного реєстру ідентифікаційних кодів громадян".

Дані всіх перелічених реєстрів можуть бути використані з метою оцінки кредитних ризиків шляхом перевірки майнового стану позичальника, підтвердження правдивості інформації, яку надає позичальник при поданні заявки на кредит та інших дій при прийнятті рішення на видачу кредиту. Для того, що щоб кредитне бюро одержало доступ до цієї інформації, Кабінет Міністрів повинен видати відповідний нормативний акт, що регулює ці питання.

Кредитування великих компаній потребує уважного і детального аналізу фінансових документів потенційних позичальників, інформація про платіжну історію складає дуже гарне підґрунтя для прогнозу, щодо ймовірності виникнення неплатежу для менших позик. Цей факт робить кредитне бюро особливо корисним при кредитуванні приватних осіб, малих і середніх підприємств і дозволяє кредитній звітності бути одним з найважливіших інструментів щодо зменшення кредитних ризиків і забезпечує розширення доступу до кредитування.

Обмін кредитною інформацією має бути збалансованим з захистом приватної інформації. В багатьох країнах світу існують закони, що обмежують обмін інформацією для захисту прав особи на приватне життя. Звичайні механізми включають визначені випадки і цілі при яких можна звернутися за кредитним звітом, надання на це відповідного дозволу. Важливо підкреслити, що це стосується лише приватних осіб. Зазвичай, обмін інформацією щодо компаній не обмежується такими законами.

Для прискорення подолання цих проблем треба проводити навчання серед кредиторів і позичальників, використовувати успішний зарубіжний досвід, формувати позитивне відношення до необхідності створення кредитної історії через засоби масової інформації, семінари та конференції присвячені діяльності кредитних бюро, а також створювати умови для поширення використання послуг бюро через державні регулюючі установи - Національний Банк України, Міністерство Юстиції, Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України.

Зростання проблемної заборгованості потребує від кредиторів збору інформації щодо існуючих і потенційних позичальників не тільки для зменшення ризиків по новим кредитам, а в першу чергу, для моніторингу і контролю портфеля кредитів, які видані раніше.

Як зазначає у своїй статті Юрій Кугаткін, одна з головних проблем взаємостосунків кредиторів, і передусім банків із позичальниками, полягає у відсутності у кредитора повної достовірної інформації про свого позичальника з певною історичною ретроспективою. Кожен банк утримує спеціальні і дорогі служби, завдання яких зібрати і перевірити інформацію про позичальника, про його фінансовий стан, про наявність у нього інших зобов'язань, про те, як він розраховується з іншими кредиторами і таке інше.

Ми погоджуємось з думкою Є.І. Невмержицького, що при будь яких кредитних відносинах, їх основою є рівень довіри кредитора до позичальника, який визначається кредитоспроможністю клієнта, яка встановлюється на підставі кредитної історії. Коли у кредитора нема ніякої інформації про кредитну історію позичальника, рівень довіри може дорівнювати нулю і в цьому випадку кредитор або не надає кредит або бере забезпечення, вартість якого перевищує суму кредиту.

Таким чином, на підставі дослідження ми можемо сказати, що наявність механізму обміну кредитною інформацією, який забезпечується кредитним бюро є суттєвою передумовою розвитку і відповідного функціонування кредитного ринку. Інформація що надається кредитним бюро виконує два основні завдання:

а) вдосконалення управління кредитними ризиками фінансовими установами та суб'єктами підприємницької діяльності, що надають товари та послуги в кредит і зменшення рівня неплатежів;

б) зменшення асиметрії інформації і надає змогу банкам та іншим кредиторам збільшувати обсяги кредитування і надавати позики новим категоріям клієнтів, щодо суб'єктів підприємницької діяльності - дає змогу збільшити товарообіг завдяки комерційному кредиту.

Для стабілізації кредитно-банківської системи і її подальшого успішного розвитку необхідно продовжувати видачу нових кредитів, але при цьому управління

кредитними ризиками має відбуватись шляхом активізації обміну кредитною інформацією через бюро кредитних історій.

Для успішного розвитку

ринку роздрібного кредитування, спрощення доступу до кредитних ресурсів як приватним споживачам так і підприємцям, зменшення процентних ставок на кредити необхідно надати доступ кредитним бюро до державних інформаційних реєстрів, дані яких не містять державної таємниці і можуть бути використані для оцінки кредитних ризиків, будувати комплексну систему управління кредитними ризиками в банківських установах та широко впроваджувати обмін кредитною інформацією через кредитні бюро.

3.2 Особливості системи кредитування в сучасних кризових умовах

Постановка проблеми. Останнім часом банки різних країн усе гостріше відчувають проблему банківського кредитування. Вона ще більш актуальна для вітчизняної банківської системи, рівень простроченої позичкової заборгованості в якій протягом останніх 5-7 років мав стійку тенденцію до зростання. Велика кількість банків терплять втрати від недосконалої оцінки ризику і вимушені завищувати відсоткові ставки за кредитами, від чого, в свою чергу, потерпають позичальники.

Проблематика банківського кредитування не була актуальною для планової адміністративно-командної економіки радянського періоду, тому вітчизняні вчені зіштовхнулися з необхідністю її вирішення лише з розвитком і становленням ринкової економіки. У зв'язку з цим, очевидним є дефіцит наукових досліджень українських аналітиків і практиків банківської справи. У зв'язку з цим для визначення напрямків розвитку необхідним є посилання на досвід інших країн світу. Необхідність впровадження іноземного досвіду в банківську систему України викликана також світовими тенденціями глобалізації. Тому тема банківського кредитування є надзвичайно актуальною, особливо в умовах світової фінансової кризи, коли в економіці країни спостерігається спад виробництва, зменшення прибутків, банкрутства підприємств, тощо.

Основною метою дослідження є дослідження проблем банківського кредитування в сучасних умовах виходу банків з кризи в Україні.

Виклад основного матеріалу. Банки складають невід'ємну частину сучасного грошового господарства. Знаходячись у центрі економічного життя, обслуговуючи інтереси виробників, банки виступають зв'язуючою ланкою між виробником і споживачем. В умовах ринку неминуче банки входять в число основних, ключових елементів економічного регулювання. У цьому плані особливу роль відіграють кредити, перетворюючись, власне кажучи, у єдине джерело додаткових грошових ресурсів національної економіки .

Основною формою кредитних відносин є банківський кредит. Це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на засадах строковості, повернення, платності, забезпеченості та цільового використання, де у ролі посередника виступає банк.

Система банківського кредитування представляє собою модель, що відповідає характеру ринкових відносин, переходу від централізованих до децентралізованих методів кредитування економічних суб'єктів. Вона охоплює принципи, об'єкти та методи кредитування, механізми надання та погашення позик, а також банківський контроль в процесі кредитування.

Сучасна система кредитування представляє собою модель, при якій функціонують нові методи та форми кредитування. Нині принципово змінився підхід банків до організації кредитних відносин; відбувся перехід від пооб'єктного кредитування до кредитування суб'єкта, тобто кредитування юридичної або фізичної особи; до уніфікації методів кредитування клієнтів незалежно від їхнього галузевого підпорядкування та форм власності. Зараз кредити приймають участь в процесі приватизації державних організацій та управлінні державним боргом. Склалась система багатоваріантного кредитування, коли позичальники і банки, користуючись своїм правом, приймають найбільш прийнятну для них форму: як кредити, що постійно знаходяться в обороті позичальника, так і разові, що покривають тимчасовий розрив в платіжному обороті.

У 2009 р. фінансово-економічна криза продовжувалась. ВВП України знизився на 15,1%, а промислове виробництво - на 21,9%. Найвищі темпи падіння економіки спостерігались у першій половині 2009 р. З другого півріччя намітились тенденції до стабілізації економічного становища. Відбулось зниження інфляції, певна нормалізація обмінних курсів валют. Так, гривня за минулий рік знецінилась лише на 2,5% по відношенню до долара. Сукупний дефіцит торгового балансу впав з 16,1 до 5,3 млрд. грн. Підтримка МВФ також допомогла врятувати Україну від дефолту. Проте в цілому фінансовий сектор продовжував залишатись в надзвичайно складному становищі [3, 146].

Через стрімке зростання кількості проблемних кредитів, майже всі банки припинили діяльність у сфері кредитування. Обсяг кредитного портфелю скоротився на 2,1% (747 млрд. грн.). В реальності така цифра є вищою, тому що кредити в 2009 р. масово надавались державними банками в рамках цільових програм. Суттєво впало кредитування фізичних осіб - на 14%. Водночас відбулось зменшення рівня доларизації позик з 59% до 51%.

У сфері депозитів також спостерігалась негативна динаміка. Сукупні об'єми депозитів впали на 8,3%. При чому, найвища швидкість падіння була характерна для депозитів юридичних осіб (18%). Сума депозитів населення майже не змінилась. Частково таку ситуацію можна пояснити високими відсотковими ставками і відсутністю альтернативних джерел вкладення коштів. Оскільки рівень довіри до гривні був підірваний, відбулось зростання частки доларових депозитів (з до 53% серед фізичних осіб).

Незважаючи на деякі ознаки позитивних тенденцій, прибуток банківської системи у 2009 р. мав чітку негативну динаміку. В підсумку загальні збитки досягли 38,5 млрд. грн. Проте варто відзначити, що більшість з них належить п'яти проблемним банкам.

На кінець 2009 р. в Україні функціонувало 182 банки. 14 з них перебувало на етапі ліквідації. Обсяг чистих активів банків у 2009 р. впав з 927,2 до 880,3 млрд. грн. Ринкова частка найбільших 10 банків у загальній сумі активів майже не зазнала змін. Також не відбулось суттєвих зрушень в структурі власності банківської системи та посилення іноземного капіталу. Виняток склали лише депозитні портфелі іноземних банків, котрі виросли з 29 до 39%.

На сьогоднішній день у зв'язку зі світовою фінансовою кризою українські банки опинилися в скрутному становищі. Необхідність повертати залучені за кордоном кошти (близько 17 млрд. доларів), які вже роздані як довгострокові кредити, через відсутність інших джерел фінансування примушує банки і саму державу вживати заходів для забезпечення фінансової спроможності української банківської системи.

Вчасно не скоригувавши свою політику та не вживши ефективних заходів для мінімізації впливу кризи, банки розраховують на компенсацію втрат за рахунок держави і власних клієнтів. Банки переживають кризу ліквідності; їм потрібні гроші, які вони намагаються залучити всіма можливими методами. Арсенал засобів і винахідливість банкірів вражає - вони підвищують відсоткові ставки за наданими кредитами, не повертають депозити як достроково, так і після закінчення строку, затримують проведення платежів, вимагають додаткових платежів та ін.

Зокрема, обсяг виданих позик українськими банками у 2009 році перевищує акумульовані кошти на депозитах у 2,24 рази, при цьому кредитів в американській валюті видано у 2,8 рази більше, ніж залучено валютних ресурсів на депозитах.

У першій половині 2010 р. економіка України продовжила тенденції поступового виходу з кризового стану, котрі намітились ще з другої половини 2009 р. ВВП у І кварталі зріс на 4,9%. Приріст промисловості перевищив 10%. Проте слід відзначити, що такі значні цифри відмічаються на фоні глибокого минулорічного падіння. Тому стверджувати про остаточне подолання симптомів рецесії зарано. Позитивним фоном для відродження фінансової системи є стабільність курсу гривні та відсутність масових банкрутств банків (прийнято рішення про ліквідацію лише 13). Негативним фактором виступає наявність значної кількості пробемних кредитів та майже повна стагнація кредитування [13].

Активи банків демонструють поступове збільшення. За січень-квітень 2010 р. вони виросли з 868,1 до 885,8 млрд. грн. Однак кредитний портфель банків перебуває в стадії стагнації: він навіть скоротився з 730 до 723 млрд. грн. Особливий удар криза нанесла по споживчому кредитуванню фізичних осіб. З початку року спостерігається подальше скорочення обсягів кредитування з 217,3 до 206,1 млрд. грн. Натомість ринок кредитів для суб'єктів господарської діяльності фіксує мінімальний ріст на 3 млрд. грн. Деструктивну функцію в майбутньому може зіграти і зростання грошової маси в економіці: з 480 до 521 млрд. грн. (травень 2010 р.), тоді як в минулий рік було зафіксовано її стабілізацію.

Незважаючи на ознаки симптомів оздоровлення, стан банківської системи продовжує залишатися складним. Свідченням чого є збиток в сумі 7,5 млрд. грн. за п'ять місяців поточного року. Доходи банків за січень - травень 2010 року порівняно з відповідним періодом минулого року скоротилися на 11,3% і склали 53,9 млрд. грн. Витрати банків порівняно з відповідним періодом минулого року зменшилися на 15,6% і становили 61,4 млрд. грн. У структурі доходів найбільшу питома вага належить процентним доходам (86,5%). Комісійні доходи займають 10,7%, результати від торговельних операцій - 0,95%, інші операційні доходи - 1,33%. Серед витрат провідне місце займали процентні (43,4%), потім йшли адміністративні - 31,5%. Частка інших є порівняно незначною. У результаті нестачі власних ресурсів, банки скоротили кредитування економічних суб'єктів. Скорочення кредитування економіки банківським сектором може негативно відбитись на розвитку практично усіх секторів економіки.

Ускладнення доступу до кредитних ресурсів, невизначеність перспектив кон'юнктури ринків та економіко-правового середовища в Україні, значний рівень політичних ризиків дестимулюють інвестування в Україні, сповільнюють темпи кредитування економіки та погіршують якість кредитів, що посилює низхідну динаміку економічного зростання.

Таким чином, імідж вітчизняної банківської системи, що створювався протягом декількох років ціною величезних матеріальних витрат, був зруйнований протягом декількох днів в кінці 2008 року. Сповільнення динаміки і спад в реальному секторі економіки у 2008 році супроводжувалися активним наростанням негативних тенденцій макрофінансової дестабілізації. Погіршення фінансового становища банків відбилося в підвищенні ними жорсткості власної політики: банки згорнули довгострокові програми кредитування, ужорсточили умови надання споживчих позик, підвищили процентні ставки (за рік кредитні ставки банків у національній валюті зросли з 14,4 % до 21,6 % річних). Відбулось зростання частки проблемних кредитів .

Причина, через яку виникла криза в Україні, - залучення банками зовнішніх запозичень з метою кредитування в Україні. Причому важливим є те, що переважно здійснювалося споживче кредитування населення. Тобто гроші направлялися не на реальний розвиток економіки, а на споживання побутової техніки, автомобілів і квартир (на придбання сьогодні того, що хочеться, але на що немає грошей). Головною проблемою стало те, що гроші надавалися споживачам на тривалий строк - 5-7 років для авто й 20-30 років для нерухомості, а закордонні кредити вітчизняні фінустанови залучали на незначний строк - 3-5 років. При цьому наші банки розраховували перекредитовуватися за кордоном на таких же вигідних умовах і надалі. Але через світову фінансову кризу іноземні банки спочатку зробили жорсткішими умови залучення кредитів в Україну, а незабаром взагалі перестали надавати кредити українським банкам

Отже, очевидно, що найбільш значними проблемами банківського кредитування підприємств в Україні є:

- нестабільність фінансової та політичної системи,

- недосконале та непостійне законодавство,

- надто високі кредитні відсотки,

- невигідні умови кредитних угод для позичальників,

- надзвичайно довга процедура розгляду можливості отримання кредиту

Для забезпечення фінансової стабільності банківської системи України та розвитку банківського кредитування у період економічної кризи необхідно:

- підвищити рівень капіталізації банківського сектора шляхом залучення додаткового акціонерного капіталу;

- удосконалити процедури санації, реорганізації та ліквідації банків;

- підвищити конкурентоспроможність банківських послуг шляхом заміщення готівкових розрахунків на безготівкові платіжні інструменти;

- запровадити стимули для комерційних банків, які кредитують інноваційні проекти;

- збільшити кількість державних банків, їх капітальні ресурси та посилити ролі. державних банків на вітчизняному фінансово-кредитному ринку;

- запровадити державне обмеження відсотків за кредитами та здійснювати контроль за дотриманням цього обмеження;

- законодавчо закріпити як критерій проблемного банку скорочення його регулятивного капіталу на 20 і більше відсотків.

- розробити програму покриття бюджетного дефіциту за рахунок, переважно, внутрішніх запозичень [9, 38].

Спираючись на вищезазначені заходи можна сподіватись на оздоровлення національної економіки у найближчий час.

У зв'язку з цим перед банківською системою постала проблема неповернення кредитів. Крім того, зараз населення України фактично позбавлене можливості отримувати кредити.

небанківський фінансовий кредитний глобалізаційний



Висновок

Кредит -це система відносин з приводу акумуляції та використання тимчасово вільних грошових засобів на основі повернення та платності у формі позичкового відсотка.

Структура кредитної системи - сукупність фінансових інститутів та кредитних ринків, через які реалізується рух грошових коштів, здійснюються кредитні та інші фінансові операції.

Основну роль у кредитній системі відіграють банки - спеціальні економічні інститути, що утворюють основну групу кредитних установ і реалізують функції акумуляції грошових коштів, надання кредитів, випуску цінних паперів і т.д.

Банківська система держави - це сукупність різних фінансово-кредитних інститутів у країні в їх взаємозв'язку, діюча в рамках загального грошово-кредитного механізму в певний історичний період. Банківська система - ключова ланка кредитної системи, що концентрує основну масу кредитних і фінансових операцій.

Основною метою банківської системи є обслуговування обігу капіталу в процесі виробництва та обігу товарів. Банківська система є головною ланкою кредитної системи держави, так як на неї падає навантаження по кредитно-фінансовій обслуговуванню господарського обороту країни.

Основні завдання банківської системи:

- забезпечення ефективного і безперебійного функціонування системи розрахунків в народному господарстві;

- акумуляція тимчасово вільних ресурсів в країні;

- кредитування виробництва, обігу товарів і потреб фізичних осіб.

Сучасна кредитна система - це сукупність різних кредитно-фінансових інститутів, діючих на ринку позикових капіталів і що здійснюють акумуляцію і мобілізацію грошового капіталу.

Через кредитну систему реалізуються сутність та функції кредиту. Кредит є рух позичкового капіталу, тобто грошового капіталу, який від

дається в позичку на умовах зворотності за певний відсоток.

Кредит виконує наступні функції:

- акумуляцію і мобілізацію грошового капіталу;

- перерозподіл грошового капіталу;

- економію витрат;

- прискорення концентрації і централізації капіталу;

- регулювання економіки.

На ринку реалізуються дві основні форми кредиту: комерційний і банківський. Вони відрізняються один від одного складом учасників, об'єктом позик, динамікою, величиною відсотка і сферою функціонування.

Актуальність проблеми пояснюється посиленням у світі глобалізаційних процесів, що пов'язані та безпосередньо впливають на зростання зовнішньої заборгованості країн, тому проблема світової боргової кризи за останній 30 років набула неабиякого розмаху. Зростання світової боргової залежності відбувається внаслідок розширення відкритості національних економік та з метою залучення іноземних інвесторів до фінансово-економічного життя країн. Додаткові кредитні ресурси, активізовані через фінансові ринки, дозволяють пришвидшувати у цих країнах процеси ринкового реформування та економічного зростання.



Література

1. Антонов Н. Г., Пессель М. А. Денежное обращение, кредит и банки. - М., 1995. - 130 с. Антонов Н. Г., Пессель М. А. Денежное обращение, кредит и банки. - М., 1995. - 130 с.

2. Башнянев П. И., Лазур П. Ю., Медведев В. С. Политическая экономия. - К., 2000. - 138 с.

3. Бюджетна політика у контексті стратегії соціально-економічного розвитку України: У 6-ти т. Т. 6. Підвищення ефективності боргової політики держави / М.Я. Азаров, Ф.О. Ярошенко, О.І.Барановський та ін. - 2004. - 348 с. (37с)

4. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка. Опорний конспект лекцій - К.: Знання, 2004.

5. Васюренко О.В. Банківський менеджмент [Текст] : навчальний посібник / О.В. Васюренко - К.: Академія, 2001.- 320 c. ISBN 966-580-096-5.

6.Вахненко Т. Реструктуризація зовнішнього державного боргу комерційним кредиторам: методи і умови застосування // Економіст. - 2004. - № 8. - С. 23 - 27. (55с)

6. Васильченко З.М. Структурні диспропорції у розвитку банківської системи України // Фінанси України. - 2009.- № 9.- C. 140-151

7. Воронкова А.А., Куцина Л.В. Проблеми банківського кредитування товаровиробників в Україні // Сучасне банківництво - проблеми та перспективи розвитку. -2009. - С. 33-37.

8. Економічний потенціал банків України: теоретико-методологічні основи/ Воробйова О. І.// Інвестиції: практика і досвід. - 2009. - №23. - С. 36 - 40.

9. Грищенко О. Гроші і грошово-кредитна політика. - К., 1998. - 137 с.

10.Губар В. Основні засади управління державним зовнішнім боргом, сформовані міжнародною практикою // Вісник Націон. акад. держ. упр. при Президентові України. - 2004. - № 3. - С. 247 - 253. (69с)

11. Дзюблюк О. В. Комерційні банки в умовах переходу до ринкових відносин. - Терн., 1996. -163 с.

12. Жуков Е. Ф. Деньги. Банки. Кредит. - М., 1999. - 256 с.

13. Коваленко В.В. Ефективність банківської системи в умовах глобальної конкуренції [Текст] / В.В. Коваленко // Актуальні проблеми економіки. -2008. - 5 (83). - С. 169-176.

14. Карчева Г. Системний аналіз ефективності діяльності банків України [Текст] / Г. Карчева // Вісник Національного банку України. - 2006.- № 11.- C.12-17. Комплексна програма розвитку банківської системи Україна, стратегія на перспективу // Вісник НБУ. - К., 2000. - №8.

15. Козюк В.В. Державний борг в умовах ринкової трансформації економіки України. - Тернопіль: Карт-бланш, 2002. - 238 с. (97с)

16. Корнєєв В. Реструктуризацiя заборгованостi в Лондонському i Паризькому клубах кредиторiв // Економiка України. - 2001. - №3. - C. 13-20. (62ч) Ковальов О.П. Світовий досвід управління кредитним ризиком і можливості його використання в Україні // Актуальні проблеми економіки, 2006. - №3. - С.11-18

17. Лагутін В. Д. Кредитування: теорія і практика. - К., 2001. - 140 с.

18. Лащ Т.А. Проблеми банківського кредитування малого підприємництва // Економічний простір. - 2009. - №23/1. - С.155 - 162.

19. Мещеряков А.А. Організаційно-технологічні аспекти підвищення ефективності функціонування комерційного банку [Текст]: монографія / А.А. Мещеряков - К.: Наук. Світ, 2006. - 347с. - ISBN 966-675-447-9. ISBN 966-675-447-9.

20. Мочерний С. В. Основи економічної теорії. - Терн., 1993. - 234 с.

21. Невмержицький Є.І. Кредитне бюро як інструмент визначення довіри при кредитуванні в інфраструктурі фінансової системи держави/ Інвестиції: практика та досвід, науково-практичний журнал, №11 червень 2010. - С. 42 - 45.

22. Терещенко Г.М. Становлення й розвиток бюро кредитних історій в Україні /Фінанси України, Науково-теоретичний та інформаційно-практичний журнал Міністерства фінансів України, 10 (179) жовтень 2010. - С. 65 - 72

23. Шиян Д. Банківське кредитування та економічна динаміка // Банківська справа. - 2010. - №1. - С.27-38.

24. http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=454

25. http://ukrbanking.com - Банківська система України

26. http://osvita.ua/vnz/reports/econom_theory/21704/

27. http://bintel.com.ua/uk/article/ekonom-mira/

28. http://www.pvbki.com/

Размещено на Allbest.ru