Размещено на http://www.allbest.ru/

[Введите текст]

Зміст

• Вступ
• 1. Сучасні економічні системи і світове господарство
• 1.1 Сутність, функції та види економічної конкуренції і особливості її проявів у сучасній та вітчизняній економіці
• 1.2 Сучасні проблеми становлення конкурентного підприємницького середовища та його захисту в Україні
• 2. Характеристика ринкових структур залежно від ступеня обмеження конкуренції: мікроекономічний аспект
• 2.1 Значення, умови існування та механізм досконало конкурентних фірм і галузей
• 2.2 Неповна конкуренція і монополія в економіці України. Соціально-економічні наслідки монополії
• 2.3 Монополістична конкуренція та олігополія в сучасній економіці
• 3. Проблеми національної конкурентоспроможності та пріорітети конкурентної політики в Україні
• 3.1 Ресурсний потенціал економічного зростання як фактор конкурентоспроможності національної економіки
• 3.2 Конкурентоспроможність робочої сили: макроекономічний аспект
• 3.3 Значення інновацій для підйому конкурентоспроможності України
• Висновки
• Список використаних джерел
• Додатки

Вступ

Сучасна світова економіка перебуває у стані глибоких змін, коли традиційні принципи та орієнтири структуризації та розвитку національного господарства втрачають свою дієвість через такі процеси як глобалізація, активний технічно-інформаційний прогрес. Виникає потреба у оновленні теорії та практики. Зокрема поняття «конкуренція» та «конкурентні відносини» потребують глибшого аналізу.

Проблема конкуренції в економічній науці є завжди актуальною, хоча поняття конкуренція, методи конкурентної боротьби та механізм конкуренції є досить детально проаналізованими багатьма дослідниками. Зокрема цими поняттями займалися такі зарубіжні та вітчизняні вчені, як А.Сміт, Д.Рікардо, Д.С.Міль, К.Маркс, А.Маршал, Ф.Еджуорт, Ф.Курно, Дж.Робінсон, Е.Чемберлін, Дж.Кейнс, Й.Шумпетер, Ф.А.Хайек, Ф.Найт, К.Р.Макконелл, С.Л.Брю, М.Портер, Г.Л.Азоєв, Д.Ю.Юданов, І.Дахно, А.Гальчинський, А.Чухно. Кожен з них залежно від свого часу відкривали певні сторони конкуренції. конкурентний україна ресурсний економіка

Конкуренція - категорія товарно-ринкової економіки. Її зародження і виникнення історично належать до простого товарного виробництва. У процесі конкуренції кожний дрібний виробник намагається створити для себе найбільш вигідні умови виробництва і збуту товарів. Особливого розвитку конкуренція набула з переходом до великого товарного виробництва. У ХХ і на початку ХХІ ст. конкуренція в усіх країнах свідомо використовується як одна з рушійних сил економічного і соціального прогресу.

Сама конкуренція є невід'ємною складовою ринкових відносин, тому вона піддається еволюції, як саме поняття так і методи її досягнення на практиці. Тобто поняття «конкуренція» завжди потребує додаткового вивчення та аналізу.

Сьогоднішня тенденція до глобальної інтеграції змушує пристосовуватися національним економікам до специфіки міжнародного ринку, що потребує нових конкурентних відносин, нової структуризації ринку. На сучасному етапі конкуренція є важливим та дієвим механізмом, який забезпечує високоефективність, пропорційність та динамічність ринкових відносин як у галузі виробництва, так і реалізації товарів чи послуг.

Проблематика конкуренції є особливо гострою і для національної економіки України. Останні роки існування України як незалежної країни вказали на ряд помилок , які перешкоджають подальшому розвитку багатьох сфер, зокрема і економічної. Пріоритетним питанням у розвитку економіки є забезпечення конкурентоспроможності національного виробника, досягнення її високого рівня. Але ми маємо ряд проблем пов'язаних з недосконалістю конкурентної та антимонопольної політики, невизначеністю конкурентної тактики та стратегії. Це зумовлено відсутністю необхідної бази: інституціональної структури, інструментів, спеціалістів, досвіду та інше - що також потребує детального дослідження такого ринкового явища як конкуренція.

1. Сучасні економічні системи і світове господарство

1.1 Сутність, функції та види економічної конкуренції і особливості її проявів у сучасній та вітчизняній економіці

Конкуренція є основною частиною ринкової економіки, тому вона пройшла великий шлях розвитку. Класична та неокласична економічні школи трактували конкуренцію, як суперництво за найбільш вигідні умови виробництва та збуту товарів. При чому, до уваги бралися лише дві форми конкуренції - чиста конкуренція та монополія, як повна її протилежність, існування чогось середнього не передбачалося. Справжню революцію даного поняття спричинили Дж.Робінсон та Е. Чемберлін, які більшою мірою відобразили реальну ситуацію на ринку. Були детально розглянуті олігополія та монополістична конкуренція, а чиста конкуренція трактувалася як недосяжна, зауважуючи, що в реальній економіці не існує умов для чистої конкуренції.

При монополії на ринку існує єдиний товаровиробник певного виду продукції, він має повну владу на формування ціни, забезпечення пропозиції даного товару. При спробі входження на ринок конкуренти зустрічаються з рядом перешкод: патенти та авторські права, монопольне володіння рідкісними ресурсами компанією-монополістом, високі капітальні та інвестиційні затрати для початку справи.

Монополія не є абсолютно негативним явищем, в деяких галузях присутність великої кількості учасників є небажаною ситуацією через їх технічну специфіку. Тоді має місце природна монополія. На приклад, вона характерна для комунального господарства, залізничної дороги, державних організацій. Ці галузі або належать державі, або знаходяться під її контролем.

Найпоширенішою формою конкуренції є монопольна конкуренція. Вона поєднала в собі як елементи досконалої конкуренції, так і монополії. Монопольна конкуренція є результатом диференціації товарів з метою, кожної фірми виділити свою продукцію, яка може мати велику кількість аналогів. Тобто, при вході на ринок суб'єкт пропонує певний товар чи послугу, який відрізняються від інших товарів чи послуг, представлених в даний час на ринку, але мають схожі корисні властивості, і зіштовхується з великою кількістю конкурентів. Особливістю недосконалої або монопольної конкуренції є те, що поняття самої конкуренції значно розширилося, і конкурентна поведінка може виникнути між різногалузевими виробниками. Наприклад, якщо покупець має певну суму грошей і хоче її витратити, то перед ним постає питання, що придбати, і це може бути не вибір між буханкою хліба 1-го чи 2-го Хлібозаводу, а або придбати хліб, або поповнити рахунку на мобільному телефоні. В цей момент вибору оператор мобільного зв'язку та Хлібозавод стають конкурентами, їх метою стає переконання, що їх товар є найпотрібнішим. При недосконалій конкуренції зростає вплив такого фактору як інформація, що може суттєво впливати на попит продукції.

Олігополія існує при невеликій кількості товаровиробників певної продукції на ринку, що дає їм змогу більше впливати на конкурентів різними маркетинговими прийомами, ніж це можливо при недосконалій конкуренції. В окремих випадках, з метою одержання більшого прибутку олігополісти можуть об'єднуватися. Таким видом олігополії є картель. Картель дає змогу його членам домовлятися про розподіл ринків збуту, розподіл ресурсів та встановлення договірної ціни, яка буде значно вищою за ринкову, але все ж нижчою від монопольної. В більшості країн світу картель є забороненою практикою.

Концепція, конкуренція як елемент ринкового механізму. Тут конкуренція є механізмом, що врівноважує попит та пропозицію, скоординовує та узгоджує поведінку суб'єктів ринку. Вона діє через попит, пропозицію та ціну.

За структурною концепцією, конкуренцію розглядають як критерій, за яким визначається тип структури галузевого ринку: ринок чистої конкуренції, монополії, монополістичної конкуренції чи олігополії.

Поведінкова концепція - конкуренція розглядається як змагальність на ринку. Більшість сучасних визначень конкуренції даються згідно цієї концепції. Тобто конкуренція є поведінкою суб'єктів ринку, а саме, це боротьба підприємців за одержання прибутку шляхом використання найвигідніших умов виробництва, збуту продукції. Закон України трактує конкуренцію як змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, мають можливість вибрати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання, не може визначити умови обороту товарів на ринку.

Функціональна концепція - конкуренція як боротьба старого з новим. Для того, щоб стати лідером потрібні абсолютно нові ідеї, впровадження не тільки нових товарі та послуг, а створення зовсім нових ніш в економіці витісняючи старі; потреба в радикальних інноваціях.

Отже, конкуренція виконує такі функції:

-рівноважна - досягнення збалансованості між попитом та пропозицією;

-стимулююча - стимулювання впроваджень досягнень науково-технічного прогресу у виробництво;

-ціноутворююча - визначення вартості товарів та формування ринкової ціни;

-санаційна - вибору найбільш ефективних форм власності та господарювання через механізм фінансового банкрутства;

-структурна - визначає тип структури галузевого ринку;

-розподільча - розподіляє між товаровиробниками ресурси, прибутки, ринки збуту;

-регулююча - щоб перемогти, підприємець повинен виготовляти товар, якому надає перевагу споживач;

-мотиваційна - підприємець,що пропонує кращу за якістю продукцію або виготовляє її за меншими витратами, одержує винагороду у вигляді прибутку.

Сучасний ринок характеризується глобалізацією, що в свою чергу створює абсолютно нові конкурентні відносини. Тобто, можна стверджувати про майбутню революцію у конкурентних відносинах. Так, у книзі Г.Хамела «Революція в бізнесі», йдеться мова про створення компаній ХХІ ст., основою яких є «нелінійні» інновації. Щоб увійти у майбутнє, треба відкинути практично все, що складали основу менеджменту ХХ ст. Конкуренція - це вже не «продукт проти продукту», «ефективність проти неефективності», а «нелінійна» інновація проти «лінійної» [20, с.35].

Але ідеї Г.Хамела вважають занадто революційними і вони піддалися жорсткій критиці, особливо через такі принципи: обов'язкове запровадження абсолютно нових видів бізнесу та будування майбутнього - ця справа є досить затратною та непередбачуваною, до того ж Хамел пропонує план створення компаній-лідерів, що не є досяжним для кожного.

Конкурентне середовище сучасної української економіки досить складне. З одного боку, національний політичний курс направлений на посилення внутрішнього конкурентного середовища: демонополізація, приватизація, підтримка малого та середнього бізнесу. За часи незалежності, що супроводжуються поступовим рухом в ринкову економіку, на вітчизняному ринку з'явилися нові типи господарювання, утворення нових ринкових ніш, що загострило конкурентну боротьбу та надало нові потенціальні можливості для учасників ринку. Але безсистемність запровадження економічних перетворень в Україні не змогла забезпечити формування дієвого конкурентного середовища. З одного боку вітчизняна система конкурентного права відповідає міжнародним стандартам та адаптоване до відповідного законодавства Європейського Союзу, але з іншого боку - факти реального життя свідчать про її недосконалість.

Структура ринку України змінилася, так з 2000р. по 2005р. помітно збільшилася частка ринку з конкурентними ознаками та зменшилася частка з ознаками домінування та монополії. Проте збільшилася частка ринків з олігополістичною структурою [1, с.14]. Найвищим рівнем конкуренції характеризується такі види економічної діяльності як торгівля та посередництво, тобто сфера послуг, через швидкість та малозатратність інновацій в порівнянні з виробничою сферою. А найвищий рівень конкуренції мають паливно-енергетичний комплекс, транспорт та зв'язок - вони переважно відносяться до монополій.

1.2 Сучасні проблеми становлення конкурентного підприємницького середовища та його захисту в Україні

Як було зазначено, сучасні економічні відносини рухаються в бік активної інтеграції, що тягне за собою серйозні структурні зміни ринку, особливо в країнах, що розвиваються. Інтеграція розглядається як інструмент глобальної конкуренції,а інформація, як ресурс, стала головним рушійним елементом.

Рух до глобалізації та інтеграції, звісно, не оминув і Україну. До останнього часу в основу визначення напрямів конкурентної політики та антимонопольного законодавства було покладено ліберальну концепцію ідеальної конкуренції, яка була сформована теоретиками часів раннього капіталізму, вона на півтора століття відстає від сучасності та значно втратила свою дієздатність. Сучасний ринок не має постійної структури, його учасники безперервно змінюються - малі підприємства об'єднуються, а монополісти розпадаються, утворюючи менші структури.

Основним економічним курсом нашої країни з початку незалежності був перехід до ринкових відносин, а одним з основних принципів - надання рівних можливостей всім, хто бажає займатися підприємницькою діяльністю в межах державного законодавства. Досить активною стала інтеграція до міжнародного ринкового простору, що в свою чергу потребує високий рівень конкурентоспроможності, як національної економіки в цілому, так і її окремих складових - підприємств. Та даний курс не зміг повністю виконати основні поставлені задачі через дуже серйозні помилки. По-перше, даний курс не має й на сьогодні чіткої системності. По-друге, неефективність правової бази. По-третє, при русі до міжнародної економічної інтеграції економіка України стала однією з найвідкритіших у світовій економіці, при чому національні підприємства залишилися беззахисними перед зовнішнім впливом. По-четверте, в напрямі конкурентної політики не були закладені еволюційні зміни конкурентної боротьби.

Існують два шляхи забезпечення конкурентоспроможності національної економіки - верхній та нижній. Верхній шлях ґрунтується на освоєнні нових знань, технологій, запровадження інновацій. Якщо країна йде верхнім шляхом, то основним її завданням є підвищення продуктивності праці в межах інноваційних технологій, що вимагає високоосвіченої, кваліфікованої робочої сили з високим рівнем оплати праці. В свою чергу формується стабільний середній клас і соціальна макроструктура - підвищення рівня освіти та соціальних стандартів. Інтеграція у світову економіку нижнім шляхом базується на експорті продукції переважно добувної промисловості та галузей, що здійснюють первинну обробку та збагачення сировини для виготовлення напівфабрикатів. В цьому випадку високі технології та знання не використовуються. Зростає потреба у кадрах, які не потребують університетської бази знань. Конкурентною стратегією являється збільшення обсягів виробництва. Прагнення зменшення затрат задовольняється зменшенням оплати праці. Формування середнього класу стає неможливим. Значно скорочується національна економіка і країна перетворюється на сировинний придаток значно сильніших і розвиненіших країн, це деградує соціальну, економічну та культурну сфери країни.

На жаль, сучасні джерела формування конкурентоспроможності економіки України відповідають нижньому шляху її нарощування, що спричиняє відповідні соціальні наслідки [12]. При переході до верхнього шляху основні зусилля повинні бути спрямовані на збільшення ВВП за допомогою якісних параметрів. Орієнтирами для зрушень національної економіки повинно бути:

-збільшення рівня заробітної плати, скорочення субсидій на виробництво та імпорт і частки податків;

-збільшення частки домашніх господарств;

-скорочення частки промисловості та сільського господарства, збільшення інших видів діяльності - фінансової, охорони здоров'я, освіти.

Сьогоднішня необхідність у ретельному аналізі та критичного переосмислення моделі розвитку сучасної української економічної системи, зокрема і конкурентних відносин, зумовлюється реакцією на кризові прояви влади, соціальних суперечностей та й самої економіки.

Завдання держави полягає у формуванні культури конкурентних відносин, що сприятиме розвитку малого, середнього та великого бізнесу, впровадження нових принципів підприємницької діяльності. Основним завдання конкурентної політики повинно бути посилення конкурентоспроможність національного виробника не тільки в рамках національного економічного простору, а й на міжнародному, що пояснюється стрімкою інтеграцією. Завданням антимонопольної політики повинно бути не ліквідація великих монопольних компаній, а максимально зменшити їх зловживання, які можуть позначитися на економічній та соціальній стабільності. Негативними наслідками монополізму в Україні є спад виробництва, створення надприбутків, _нти інно економіки, вилучення капіталів закордон, втрата наукового потенціалу, соціальних гарантій, духовних цінностей, зростання злочинності, корумпованість влади.

З-поміж видів економічної діяльності найвищим рівнем конкуренції характеризується торгівля та посередництво, частка таких ринків збільшується. Натомість в агропродовольчому секторі та машинобудуванні частка ринків з конкурентною структурою зменшилася, найнижчим рівнем конкуренції характеризується ринок паливно-енергетичного комплексу, транспорту та зв'язку. Найвищим рівнем монополізації відзначається транспорт та зв'язок, бо вони відносяться до монопольної діяльності.

Для ефективної міграції у міжнародне економічне поле Україна має піти верхнім шляхом розвитку економіки. Основним інструментом мають стати інноваційні введення, що якісно підвищить конкурентоспроможність національного виробника. Але для цього необхідна база: фінансові ресурси та інтелектуальний потенціал. До того ж, проведена демонополізація економіки України була своєрідною організаційною та інституціональною _нти інновацією, яка практично унеможливила розробку і впровадження у виробництво технологічних інновацій, які вимагають великих витрат, а тому не під силу дрібним підприємствам. З 2000р. по 2009р. питома вага підприємств, що займаються інноваційною діяльність зменшилася на 5,2%, а загальна сума витрат на інноваційну діяльність має тенденцію до збільшення (див. додаток 1, 2). Дана тенденція свідчить про збільшення концентрації виробництва, що є позитивною тенденцією, бо сприяє накопиченню фінансових ресурсів, які йдуть на інноваційні впровадження. Це підвищує з якісної сторони конкурентоспроможність підприємства (прискорення виробничого процесу та покращення якості товару чи послуги). Що стосується малих та середніх підприємств, то необхідно розвивати сіткову форму співробітництва господарюючих суб'єктів з метою посилення взаємодії між ними та об'єднання ресурсних баз, тобто створення кластерів. Такі об'єднання активізують інноваційну діяльність, виникнуть нові можливості для ведення господарства. Відбудуться зміни у конкурентних відносинах, бо вони будуть базуватися не тільки суперництві, а й на взаємодопомозі. При чому, основна увага антимонопольної політики повинна бути прикута до контролю за цінами і не перешкоджати утворенню таких груп. А конкурентна політика повинна встановити чіткі межі діяльності господарюючих суб'єктів, визначити їх зобов'язання. В іншому випадку є активна загроза перетворення країни у постачальника дешевих ресурсів, руйнування чи зникнення цілих галузей.

Що стосується становлення малого та середнього підприємництва, слід прийняти наступні міри:

-необхідні дієві державні проекти, щодо підтримки малого та середнього підприємництва, які мають передбачати створення гнучкої системи надання підприємцям регіонів кредитів та фінансової допомоги, посередництва в контактах з інвестиційними фондами, лізинговими, ощадно-позичковими компаніями;

-зняти бар'єри вступу на ринки нових господарюючих суб'єктів через удосконалення системи реєстрації, лізингування, сертифікації, оподаткування, митного та адміністративного регулювання підприємницької діяльності;

-надання пільг при вході нових господарюючих суб'єктів на ринки з небажаною високим рівнем монополізованості;

-активізувати залучення коштів місцевих бюджетів, асоціацій, громадських об'єднань, організацій і підприємств на фінансування пріоритетних проектів;

Отже, сучасне українське економічне середовище потребує чіткої та дієвої нормативної бази, перебудови якісної та структурної організації управління, шляхи розвитку виробничого та інноваційного процесів.

2. Характеристика ринкових структур залежно від ступеня обмеження конкуренції: мікроекономічний аспект

2.1 Значення, умови існування та механізм досконало конкурентних фірм і галузей

3.1 Ресурсний потенціал економічного зростання як фактор конкурентоспроможності національної економіки

В цілому комплексний розвиток усіх напрямів ресурсозбереження дасть змогу сформувати нову основу господарювання, що базується на економному використанні наявної ресурсної бази, оптимальному співвідношенні первинних і вторинних ресурсів та маловідходному виробничому циклі. Для цього необхідні відповідні інновації в даній сфері. Саме вони забезпечать найкраще використання ресурсного потенціалу, що дасть змогу фірмам отримувати вищі прибутки і сприятиме підвищенню конкурентоспроможності національної економіки.

3.2 Конкурентоспроможність робочої сили: макроекономічний аспект

Конкуренція на ринку праці, на відміну від економічної конкуренції, є дуже жорсткою і може призвести до негативних соціально-економічних наслідків. Перш за все на конкурентоспроможність робочої сили є кон'юнктурні умови, що відображають відношення між попитом та пропозицією робочої сили. В Україні кількість офіційно зареєстрованих безробітних поступово зменшується, так з січня 2007 р. по березень 2011 р. їх відсоткове відношення до працездатного населення становить - 2,8% до 1,8%, але навантаження на робоче місце значно зросла, навантаження на 10 вільних робочих місць з 50 до 83. Це зумовлюється тим, що потреба підприємств у працівниках має тенденцію зниження - з 177,7 тис. осіб до 71 тис. осіб.

Зниження рівня заробітної плати в перехідній економіці, спотворення її економічного змісту та сутності, не врахування у витратах праці вартості професійного навчання та підготовки, створили негативні передумови до навчання, перенавчання, постійного підвищення кваліфікації. Низька оплата праці, відсутність гідної трудової зайнятості зі своєї кваліфікації та професійного профілю на вітчизняному ринку праці призводять до зниження рівня конкурентоспроможності осіб, що мають високу кваліфікацію, науковий ступінь. Висококваліфікована робоча сила на вітчизняному ринку незапотребувана, тому має місце трудова міграція, до того ж вона перетворилася на джерело дешевої робочої сили, що виконує низькокваліфіковані чи взагалі некваліфіковані види робіт.

В умовах нерозвиненості елементів ринкового механізму створюються передумови для розвитку тіньового сектору економіки. В таких умовах різко зростає тіньова зайнятість, наслідки якої є протирічними: з одного боку, тіньова зайнятість зменшує тиск безробіття через створення додаткових робочих місць, з іншого боку, часом гарантії працевлаштування отримують люди, які не мають належної освіти і які є неконкурентними в офіційному секторі економіки. Тому займаються робочі місця, на які потенційно можуть бути претенденти, що мають вищі освітньо-кваліфікаційні характеристики, і з точки зору суспільства різко знижується суспільна ефективність використання людських ресурсів та гальмується розвиток конкурентного середовища.

Для забезпечення формування конкурентоспроможності в цілому необхідне комплексне вирішення взаємопов'язаних завдань стимулювання розвитку виробництва, технологічної модернізації, якісного підвищення характеристик робочої сили, розвитку елементів ринкової інфраструктури, підвищення життєвого рівня тощо.

3.3 Значення інновацій для підйому конкурентоспроможності України

Необхідність урахування системності впровадження інновацій при проведенні конкурентної політики до останнього часу в Україні практично не бралася до уваги. Основний акцент робився здебільшого на здійсненні організаційного та інституціонального реформування. Проте обрані засоби не можна назвати інноваційними, навпаки, вони породили антиінновації в організаційному, інституціональному й особливо в структурному реформуванні, призупинивши тим самим розробку техніко-технологічних інновацій.