Порівняно з більшістю економічно-розвинених країн Україна не використовує повною мірою інноваційних факторів зростання. В країні до цього часу не створено умов для належного фінансування розвитку науки та освіти, стимулювання інвестицій у технологічні інновації. Сьогодні вартість наукомістких технологій, комп'ютерного програмного забезпечення, ліцензій, патентів тощо в національному багатстві України становить лише 0,1%. В основному загальна кількість витрат на інноваційну діяльність має тенденцію до збільшення - з 2000 р. по 2010 р. - з 1760,1 до 7949,9 млн. грн. З них на дослідження і розробки - з 266,2 до 846,7 млн. грн., придбання нових технологій - з 72,8 до 115,9 млн. грн. Але загальна частка підприємств, які займаються інноваційною діяльністю знижуються (з 18 до12,8%), це свідчить про поступове збільшення економічної концентрації. Зокрема серед промислових підприємств, питома вага які займаються інноваційною діяльність теж зменшується: з2000 р. по 2010 р. - з 14,8 до 10,7%. Впровадження нових технологічних процесів у промисловості за ці роки збільшилося -з 1403 до 1893. Але питома вага реалізованої інноваційної продукції в обсязі промисловості має схильність дот зменшення - з 6,8 до 4,8%, що свідчить про неефективність використання інноваційного потенціалу (див. додаток 1, 2).

Проблемами розвитку національної інноваційної системи слід вважати такі.

Відсутність чіткої концепції інноваційних національних пріоритетів, цілеспрямованого, послідовного та системного управління інноваційними процесами з боку держави, незадовільне інституційне забезпечення інноваційних зрушень, нестабільність, фрагментарність та суперечливість нормативно-правової бази інноваційної діяльності.

Існування системних проблем у розвитку наукової та науково-технічної сфери, деградація інтелектомістких секторів національної економіки, недостатнє використання інноваційного потенціалу української науки та освіти. За останні роки, незважаючи на зростання обсягу виконаних наукових і науково-технічних робіт в Україні, їхня питома вага у ВВП постійно скорочується [5].

Незадовільне фінансування наукової та науково-технічної діяльності.

Низька інноваційна діяльність вітчизняних господарюючих суб'єктів.

Неготовність національної економіки до повноцінного функціонування в глобальних мережах та структурах.

Для забезпечення нормального існування інноваційної діяльності, що позитивно впливатиме на національну конкурентоспроможність національного виробника потрібні наступні дії:

-розвиток наукомістких галузей, що потребують науково-технічні розробки для якісного покращення продуктивності праці;

-концентрація матеріальних, фінансових та інтелектуальних ресурсів для інноваційного розвитку; збільшення частки ВВП, що інвестується у дослідження та науково-технічні розробки;

-концентрація фінансових, матеріальних та інтелектуальних ресурсів на розвиток галузей з високотехнічним виробництвом;

-розвиток інфраструктури інноваційної системи;

-створення ефективної системи державних замовлень на науково-технічну продукцію;

-стимулювання та підтримка розвитку перспективних інноваційних підприємств;

-заохочувати суспільство до споживання наукомісткої продукції, нарощування інвестицій розвиток інтелектуального капіталу, збільшення оплати праці в наукомістких галузях;

-підтримка великого підприємництва - потужних національних корпорацій, які мають потенціал до високої конкурентоспроможності на міжнародному ринку високотехнологічної продукції.

За сучасних умов міжнародної глобалізації економіки для забезпечення конкурентоспроможності національного виробника «якісним шляхом» необхідний високий рівень інноваційної діяльності. А на це потрібні значні як фінансові, матеріальні так і інтелектуальні ресурси. На міжнародному ринку інновації є не тільки запорукою успіху, а і являють собою умовою існування на ньому. Інформація починає виступати головним фактором виробництва, природно виникає потреба у інтелектуальних ресурсах, а це стимулює розвитку науки та освіти. До того ж, підприємства, основою яких є інноваційна діяльність, зазвичай мають великі прибутки, частина яких перерозподіляється державою у соціальну сферу, таким чином покращуючи добробут народу.

Висновки

Список використаних джерел

1.Аптекар С. Розвиток конкуренції в Україні. - 2009. - №7.

2.Буянова Н. Основні функції та стан конкуренції в Україні//Формування ринкових відносин в Україні. - 2007. - №6.

3.Годляк Ю. Теоретичні аспекти конкурентоспроможності стратегічних галузей Української економіки//Актуальні проблеми економіки. - 2006. - №6.

4.Горняк О. Розвиток теоретичних підходів до аналізу взаємозв'язків ринкових структур, конкуренції та концентрації//Економічна теорія. - 2009. - №1.

5.Гражевська Н. Забезпечення конкурентоспроможності національної економіки в глобальному постіндустріальному вимірі//Економіка України. - 2008. - №9.

6.Грецький Р. Теоретичні підходи до визначення природи і сутності конкуренції//Формування ринкових відносин в Україні. - 2007. - №12.

7.Кіндзерський Ю. Проблеми національної конкурентоспроможності та пріоритети конкурентної політики в Україні//Економіка України. - 2006. №8.

8.Макконелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы, політика. Москва, Республика, 1995. Т.2.

9.Мартиненнко В. Методи оцінки конкурентоспроможності суб'єктів господарювання//Формування ринкових відносин в Україні. - 2008. - №10.

10.Марцин В. Конкуренція як засіб антимонопольного регулювання ринків та місце в ньому держави//Економіка. Фінанси. Право. - 2007. - №10.

11.Механік О. Інновації, Історія їх виникнення, суть та значення для підвищення конкурентоспроможності України//Формування ринкових відносин в Україні. - 2006. - №2.

12.Паламарчук Г. Проблеми концентрації виробництва в Україні//Економіка України. - 2008. - №11.

Додаток 1

Інноваційна активність

Додаток 2

Впровадження інновацій на промислових підприємствах

Додаток 3

Структура визнаних порушень законодавства про захист економічної конкуренції за галузями

Размещено на Allbest.ru