Статистичне дослідження рівня життя в Україні
Сутність поняття "рівень життя". Система критеріїв якості та рівня життя населення. Аналіз рівня життя на прикладі населення України. Статистичні методи оцінки доходів і витрат, заощаджень населення. Особливості впливу чинників на рівень і якість життя.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 19.04.2016 |
| Размер файла | 99,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Тема: "Статистичне дослідження рівня життя в Україні"
Реферат
Курсова робота: ___с., 3 рис., 8 табл.,40 джерел.
Об'єкт дослідження - процес формування рівня життя населення України.
Предмет дослідження - сукупність методів комплексного аналізу рівня життя населення.
Мета роботи - розкрити сутність поняття "рівень життя", провести аналіз рівня життя населення України.
Сьогодні більшість українських громадян почувають себе приниженими через надзвичайну бідність і неможливість забезпечити собі й своїй сім'ї нормальні умови життя. Доходи значної частини населення не досягають прожиткового мінімуму, що негативно відбивається на соціальному самопочутті, психічному і фізичному здоров'ї людей. Це суттєво гальмує процеси соціальної трансформації українського суспільства, створення середнього класу, котрий у розвинених країнах є гарантом соціально-політичної стабільності, головною продуктивною силою суспільства.
Можна зробити висновок, що основними причинами бідності населення України є: відсутність оплачуваної роботи для частини працездатного населення, низька оплата праці працездатному населенню, важкі умови праці, існування певних диспропорцій в заробітній платі, тощо. Реалізація соціальної політики має стимулювати економічну динаміку, а економічне зростання є запорукою стабільного нарощування соціальних показників, зокрема зростання доходів населення та поліпшенню його соціального забезпечення.
Зміст
- Вступ
- Розділ 1. Теоретико-методологічні засади статистичного оцінювання рівня життя населення України
- 1.1 Сутність поняття "рівень життя" і "якість життя" населення
- 1.2 Сутність доходів і витрат населення
- 1.3 Система критеріїв якості та рівня життя населення
- Розділ 2. Методологічні основи статистичного вивчення рівня та якості життя населення
- 2.1 Завдання статистичного вивчення рівня та якості життя населення
- 2.2 Статистичні методи оцінки доходів і витрат населення України
- 2.3 Система показників якості і рівня життя населення
- Розділ 3. Статистичний аналіз узагальнюючих показників рівня та якості життя населення
- 3.1 Статистична оцінка доходів і витрат населення України
- 3.2 Статистична оцінка заощаджень населення
- 3.3 Статистичний аналіз впливу чинників на рівень і якість життя
- Висновки
- Список використаних джерел
Вступ
У суспільних науках існує безліч загальноприйнятих понять, сутність яких, на перший погляд, лежить на поверхні, здається всім зрозумілою, і начебто не потребує пошуку спеціальних визначень та трактувань. Проте саме такі поняття якнайбільше вимагають пошуку концептуальних підходів, що є складнішим процесом, ніж трактування специфічних термінів, оскільки вони містять цілий спектр більш чи менш явних обмежень. Будь-яке поняття мусить мати своє визначення навіть у тих випадках, коли воно здається зрозумілим і природним та не несе в собі нічого виняткового та невідомого. Так складається ситуація з безробіттям, робочим часом, соціальними класами, бідністю, малограмотністю та іншими визначеннями. Проте ці поняття розрізняються за ступенем умовностей, які у випадку з рівнем життя мають найбільші прояви. Наприклад, поняття соціального класу залежить від гіпотетичної теоретичної схеми; у сфері зайнятості окремі умовні поняття стають предметом переговорів між соціальними партнерами, офіційне визначення бідності, здебільшого, спирається на політичне рішення. Поняття ж рівня життя має менш формалізований характер, до того ж у самому понятті закладено оціночне судження, чого не можна сказати, наприклад, про безробіття [1].
Соціально-економічна ситуація, що склалась в Україні, має специфічні особливості, які вносять певні корективи у класичні підходи до вивчення процесів та явищ, що відбуваються в нашому суспільстві. Представлена у даній роботі концепція дослідження рівня життя населення України в сучасних умовах виходить за рамки оцінки матеріального становища, однак не розширюється до рамок концепції якості життя.
На сучасному етапі досліджень у вітчизняній та зарубіжній практиці можна виокремити два основні підходи, що мають концептуальний характер і можуть бути визначені як основні концепції дослідження рівня життя населення:
перша концепція розглядає рівень життя як матеріальне становище населення (у розумінні наявності необхідних матеріальних благ у вигляді доходу для підтримання основних життєвих потреб, забезпеченості певним рухомим та нерухомим майном тощо). Основна увага приділяється питанням визначення раціональних норм споживання та відповідності реального споживання цим нормам, рівня та купівельної спроможності доходів, обґрунтуванню їх диференціації в суспільстві, встановленню соціальних стандартів. Добробут окремої особи розглядається через призму загальнонаціонального добробуту;
друга концепція (якості життя) базується на визнанні необхідності задоволення потреб людини не тільки в матеріальних благах, а й в умовах для розвитку й життєдіяльності, та означає частковий перехід від макроекономічного до мікроекономічного розуміння [2]. Теоретичною основою стали наукові праці О. Мельниченко, Н. Федірко, В. Литвинова, В. Скуратівського, М. Федорової, М. Татаревської, О. Кухарєвої, М. Папієва, В. Куценко, О. Крентовської, П. Мазурок, Н. Сітнікової, І. Мандибури та інших учених.
Мета роботи - розкрити сутність поняття "рівень життя", провести аналіз рівня життя населення України.
Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов'язаних завдань:
розглянути поняття та показники рівня життя;
дослідити рівень і якість життя населення України;
напрацювати шляхи підвищення рівня життя населення України.
Об'єкт дослідження - процес формування рівня життя населення України.
Предмет дослідження - сукупність методів комплексного аналізу рівня життя населення.
рівень життя населення україна
Розділ 1. Теоретико-методологічні засади статистичного оцінювання рівня життя населення України
1.1 Сутність поняття "рівень життя" і "якість життя" населення
Рівень життя населення - це соціально-економічна категорія, яка характеризує можливості суспільства щодо забезпечення життя, діяльності та всебічного розвитку. Він виражається сукупністю суспільних відносин і умов, що характеризують життя, працю, побут та інтелектуально-культурний розвиток людей, їх свободу та правову захищеність.
Рівень життя населення - це одна з найважливіших соціальних категорій, що формується під впливом взаємодії всіх суб'єктів економічних відносин. Його підвищення (соціальний прогрес) має бути пріоритетним напрямом державної соціально-економічної стратегії, зокрема спрямованої на реалізацію засад соціально орієнтованої ринкової економіки.
Категорія "рівень життя" акумулює широкий спектр соціально-економічних відносин, котрі виявляються через багаторівневу систему індикаторів стану та умов життєдіяльності особи, домогосподарства, соціальних груп, населення країни та її регіонів. Цю категорію можна розмежувати на три взаємозалежні поняття: умови життя, власне рівень життя, якість життя [3].
Розрізняють такі показники рівня життя населення (див. рис. 1.1).
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Рис. 1.1 Показники рівня життя населення
Умови життя (середовище існування) - це сукупність показників, які характеризують розселення, екологію, умови життя, умови праці, розподіл бюджету часу, наявність закладів охорони здоров'я, освіти, побутового та комунального обслуговування, торгівлю, транспорт, зв'язок і систему комунікацій, культуру обслуговування тощо.
Власне рівень життя - це рівень споживання матеріальних і нематеріальних благ та послуг.
Якість життя - ступінь відповідності умов і рівня життя певним стандартам чи нормативам.
Для того щоб управляти процесом підвищення рівня і якості життя населення, необхідно оцінювати їх компоненти, а це вимагає конкретизації переліку елементів, що входять до складу тієї або іншої компоненти [4].
Основними критеріями, котрі характеризують рівень життя населення, є показники прибутків і витрат, споживання матеріальних благ та надаваних послуг, умови життя, ВВП душу населення, вільний час та інших. Ці показники вивчаються загалом всьому населенні та соціальним групам. Для характеристики доходів населення використовують показники номінальних, наявних і реально наявних доходів. Такі самі показники обчислюють для характеристики заробітної плати працівників.
Термін "якість життя" інтерпретується в широкому та відносно вузькому розумінні. У широкому розумінні під якістю життя розуміють задоволеність населення життям з точки зору різних потреб та інтересів і включають в його зміст характеристики та індикатори рівня життя, умови праці та відпочинку, житлові умови, соціальне забезпечення, екологію, суб'єктивні оцінки тощо. У більш вузькому трактуванні з якості життя вилучаються економічні характеристики (власне характеристики рівня життя - доходи, споживання, вартість життя) [5].
Рівень та якість життя характеризує досягнутий на певний проміжок часу в суспільстві ступінь задоволення різноманітних потреб населення, що є предметом соціального захисту - необхідного елемента функціонування будь-якої розвиненої держави, який слугує основною складовою соціально-розвинутої держави, адже його предметом є людина та можливості її всебічного розвитку.
Невиважена політика у сферах ціноутворення і заробітної плати призводить до подальшого зниження рівня життя українського населення, знецінення мотивації трудової діяльності, підсилює соціальну напруженість і стихійні тенденції в розвитку суспільства. Рівень соціальної захищеності українського населення є низьким порівняно зі стандартами розвинутих країн не стільки через слабку соціальну спрямованість державних витрат, скільки через низький рівень оплати праці.
Як зазначають експерти, кожному третьому мешканцю України заробітної плати не вистачає для придбання необхідних життєвих потреб, а кожний другий працездатний мешканець України працює на умовах вторинної, третинної зайнятості, одержуючи доходи в тіньовому секторі економіки, які не оподатковуються.
З метою забезпечення нормального рівня життя держава визначає розмір прожиткового мінімуму. В Україні його визнано базовим державним соціальним стандартом. Прожитковий мінімум визначається на основі так званого кошика споживача. Кошик споживача - вартість стандартного набору товарів та послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і
культурних потреб особистості. Розмір прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць у 2014 року представлений у таблиці (табл.1.1) [6].
Таблиця 1.1
Прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у 2014 році
|
Соціальні і демографічні групи населення |
Розмір прожиткового мінімуму |
|
|
Діти віком до 6 років |
1032 грн. |
|
|
Діти віком від 6 до 18 років |
1286 грн. |
|
|
Працездатні особи |
1218 грн. |
|
|
Особи, які втратили працездатність |
949 грн. |
|
|
Загальний показник |
1176 грн. |
Отже, не дивлячись на те, що прожитковий мінімум із року в рік зростає, він ледве забезпечує первинні або фізіологічні потреби людини та практично ігнорує соціальні потреби, які є невід'ємною складовою гідного життя.
Якість життя населення можна розділити на: якість населення, рінень добробуту населення, якість соціальної сфери, якість екології, природно-кліматичні умови.
Таким чином, найважливішим напрямом соціально-економічної політики уряду та держави повинно бути досягнення стійкої позитивної динаміки добробуту населення на основі збільшення платоспроможного попиту, зокрема підвищення заробітної плати працюючого населення. Вважаю, що рівень життя населення України не забезпечує якісне життя, що призводить до негативних наслідків: сім'ї не хочуть народжувати дітей, тому що будуть не взмозі забезпечити потрібний рівень життя, люди працють більше, ніж встановлено нормою (8 годин), жінки та підлітки працюють на складних работах, щоб мати змогу забезпечити гідний рівень життя. Також вважаю, що необхідно встановити реальний прожитковий мінімум, удосконалити методику його визначення, яка має узгоджуватися із соціально-економічними умовами, що постійно змінюються в країні [7].
1.2 Сутність доходів і витрат населення
В останні роки особливу актуальність здобувають проблеми, пов'язані із забезпеченням росту доходу населення. За даними Держкомстату України, у структурі доходів населення основну частину (більш 50%) складає заробітна плата. Зміна співвідношення середньої заробітної плати і величини прожиткового мінімуму в останні роки складалося не на користь заробітної плати. Збільшення доходів населення, ріст купівельної спроможності і споживчого попиту багато в чому залежать від пожвавлення і розширення промислового виробництва. У свою чергу, підвищення добробуту населення і зв'язане з ним збільшення платоспроможного попиту будуть сприяти розвитку економіки країни.
В умовах сучасного функціонування ринкового механізму та структурних змін в економіці держави зазнало трансформації формування доходів населення, їх використання та система розподілу. Найбільшу питому вагу у структурі грошових доходів населення становить оплата праці. Заробітна плата як соціально-економічна категорія є основним джерелом грошових доходів працівників і разом з тим є головним рушієм соціально-економічного розвитку держави. Вона забезпечує не лише відтворення робочої сили, але й стає вагомим чинником відтворення суспільного виробництва та виступає основним регулятором ринку праці [8].
Доходи населення - це сукупність коштів і витрат у натуральному виразі для підтримання фізичного, морального, економічного й інтелектуального стану людини. Сутність політики доходів полягає в безпосередньому встановленні державою такої верхньої межі збільшення номінальної заробітної плати, яка сприяла б виконанню основних задач і реалізації пріоритетів, що стоять перед економікою.
Конкретне формулювання окремих положень політики доходів в різних країнах різне. На практиці не існує двох повністю ідентичних варіантів розвитку політики доходів. У механізмі здійснення і формах прояву цієї політики в кожній конкретній державі розрізняються наступні особливості, що зумовлені: соціально-економічним і політичним розвитком тієї або іншої країни; ступенем і характером втручання держави в питання регулювання заробітної плати; традиціями висновку колективних договорів; соціальною напруженістю у суспільстві.
У загальному вигляді систему сукупних доходів населення за критеріями їх походження можна представити таким чином (табл. 1.2). Така структура свідчить про складність і багатогранність доходів як соціально-економічної категорії. Не всі означені аспекти входять у сферу дослідження життєвого рівня, для вивчення залучаються лише ті складники, що мають безпосередній зв'язок з метою дослідження [9] (див. табл. 1.2).
Таблиця 1.2
Система сукупних доходів населення за критеріями їх походження та формування
|
Критерії |
Складові системи сукупних доходів |
|
|
Ресурсний |
Доходи від найманої праці Доходи від підприємницької діяльності Доходи від власності (на капітал, нерухомість тощо) Трансферти |
|
|
За способом одержання |
Законні (від діяльності, яка не суперечить чинному законодавству) Незаконні (контрабанда, продаж зброї і т.п.) |
|
|
За правом власності |
Власні (отримані від праці, власності та у вигляді трансфертів) Запозичені (позика, кредит) |
|
|
За відношенням до процесу праці |
Трудові (підприємницький дохід, заробітна плата) Нетрудові (спадщина, проценти на вклади і т. ін.) |
|
|
Натурально-речовинний |
Матеріальні (грошові, натуральні) Нематеріальні (покращення умов життя та праці, доступності соціальних послуг) |
|
|
За ступенем ризику |
Пов'язані з ризиком ринкової діяльності (дохід від підприємницької діяльності, дивіденди, проценти і т. ін.) Відносно не пов'язані з ризиком (заробітна плата, пенсії, стипендії, допомоги, орендний дохід) |
|
|
Розподільчий |
Первинні (заробітна плата, прибуток) Вторинні (пенсії, соціальні виплати) |
|
|
Методико-методологічний |
Нараховані (до сплати податків та обов'язкових платежів) Наявні (після сплати податків та обов'язкових платежів) |
|
|
За споживчою спроможністю |
Номінальні (фактичні у поточних цінах) Реальні (скореговані на індекс споживчих цін) |
|
|
За рівнем споживання |
Індивідуальні Родинні Колективні |
Обсяг нарахованих в грошовій та натуральній формі (заробітна плата, прибуток та змішаний доход, соціальна допомога) складають бюджет сім'ї. Бюджет складається з двох частин - дохідної і витратної. На доходи і витрати сімей впливають фактори, обумовлені типом сім'ї, який, у свою чергу, залежить від чисельного і соціально-демографічного складу, співвідношення працюючих і утриманців тощо, характеру зайнятості, рівня отримуваних доходів, забезпеченості житлом, предметами культурно-побутового характеру, місця проживання, характеру розселення, району проживання тощо.
У структурі джерел сукупного доходу сімей (як і особистого, і всього населення) за останні роки відбулися певні зміни. Частка доходів у вигляді оплати праці, що становить основну частину сукупного доходу сімей, має тенденцію до зниження; збільшується питома вага доходів від особистого підсобного господарства, питома вага інших джерел також має тенденцію до зростання.
Доходи та витрати є одними із ключових характеристик матеріального становища населення, а тому слід досить детально дослідити основні тенденції та структурні зрушення саме цих елементів матеріального добробуту [10].
Витрати домогосподарств як економічна категорія - це сукупність грошових коштів та матеріальних благ, які витрачаються у процесі виконання ними (передусім, сім'ями) економічних функцій, з приводу витрачання яких між членами сім'ї, сім'єю у цілому, з одного боку, різними гілками державної влади, фінансово-кредитними інститутами та іншими суб'єктами з другого боку, формуються відносини приватної та неприватних типів власності в окремих сферах суспільного відтворення.
Структура сукупних витрат домогосподарства характеризує співвідношення ресурсів домогосподарств, що були ними витрачені для задоволення своїх як продовольчих, так і не продовольчих потреб. Так само, як і раніше, в цілому по країні, основною статтею сукупних витрат домогосподарств залишаються витрати на харчування (див. табл.1.3). Найістотнішого зменшення питома вага витрат на харчування зазнала в 2000-2001 рр. При порівнянні з 1999 р. у 2000 р. питома вага витрат на харчування у структурі сукупних витрат домогосподарств зменшилася на 2,3 в. п., в 2001 р. - на 2,4 в. п. У наступні роки ця тенденція також мала ознаки зменшення, хоча її інтенсивність дещо уповільнилась. Такі структурні зрушення, передусім, є свідченням поліпшення рівня матеріального добробуту населення, адже частка витрат на харчування у структурі сукупних витрат домогосподарства є дуже чутливим показником, що безпосередньо віддзеркалює рівень життя населення країни. За умов зменшення частки витрат на харчування у структурі витрат домогосподарств має місце зростання питомої ваги інших витрат, а саме: витрат на непродовольчі товари, послуги, заощадження тощо [11].
Таблиця 1.3
Витрати населення
|
Витрати: |
317 251 |
100,0 |
|
|
придбання товарів та послуг |
271 604 |
85,6 |
|
|
доходи від власності (сплачені) |
7 261 |
2,3 |
|
|
поточні податки на доходи, майно та інші сплачені поточні трансферти |
22 998 |
7,3 |
|
|
поточні податки на доходи, майно тощо |
16 143 |
5,1 |
|
|
внески на соціальне страхування |
3 739 |
1,2 |
|
|
інші поточні трансферти |
3 116 |
1,0 |
Основними статтями витрат домогосподарств є: податки, витрати на харчування, витрати на одяг і взуття, витрати на оплату квартири, транспортні витрати, витрати на оплату комунальних послуг (електроенергії, води, газу, телефону), витрати на отримання освіти, витрати на відпочинок, подорожі та розваги, внески у фонди соціального страхування, нагромадження, добровільні пожертвування та внески на громадські організації, придбання цінних паперів, сплата заборгованості за кредит, інші витрати. Зміна вартості продуктового кошика та його співвідношення з основними показниками соціальних стандартів є яскравим індикатором стану матеріального становища населення країни. Темпи зростання вартості продуктового кошика та реальної заробітної плати наведені в таблиці (див. табл. 1.4) [12].
Таблиця 1.4
Показники динаміки вартості продуктового кошика на місяць у розрахунку на одну особу та реальної заробітної плати за 1999-2005 рр.
|
1999 |
2000 |
2001 |
2002 |
2003 |
2004 |
2005 |
||
|
Вартість продуктового кошика (грн.) |
90,0 |
113,4 |
123,9 |
130,7 |
149,8 |
181,5 |
242,1 |
|
|
Зростання вартості продуктового кошика, % |
- |
26,0 |
9,3 |
5,5 |
14,6 |
21,2 |
33,4 |
|
|
Зростання реальної заробітної плати, % |
-8,9 |
--0,9 |
19,3 |
18,2 |
15,2 |
23,8 |
20,3 |
У цілому, аналізуючи динаміку показників продуктового кошика за 1999-2005 рр., слід відзначити тенденцію до зростання купівельної спроможності. Проте досі рівень купівельної спроможності залишається на дуже низькому рівні, в 1999 р. на середньостатистичну заробітну плату можна було купити лише 1,98 продуктового кошика, у 2005 р. - 3,33 продуктового кошика.
1.3 Система критеріїв якості та рівня життя населення
Рівень життя показує ступінь розвитку і задоволення потреб людини. Для аналізу й оцінки життєвого рівня населення використовують різні показники, такі як обсяг валового внутрішнього продукту, національного і реального доходу на душу населення, обсяг послуг на душу населення, середній рівень заробітної плати, забезпеченість житлом та інші. Окрім того, життєвий рівень населення країни характеризують показники середньої тривалості життя, народжуваності і смертності населення. На рівень життя населення впливає ряд економічних, соціальних, політичних, культурних, інноваційних, екологічних та інших факторів. Різноплановість поняття "якість" життя обумовлена різноманіттям показників. Останні можуть характеризувати окремий елемент якості життя або всю сукупність. Відповідні показники включають:
1) Здоров'я:
а) можливість вести здоровий спосіб життя на всіх щаблях життєвого циклу;
б) вплив порушення здоров'я на окремих осіб;
2) Індивідуальний розвиток шляхом навчання:
а) засвоєння дітьми основних знань і навичок, а так само цінностей, необхідних для їх індивідуального розвитку та успішної діяльності як члена суспільства;
б) можливість продовження самоосвіти та вміння використовувати ці вміння;
в) використання та розвиток індивідуумами своїх знань, навичок та мобільності, потрібних для реалізації їх економічного потенціалу і при бажанні дають можливість для їх інтеграції з економічним процесом;
г) збереження і розвиток культурного розвитку індивідуумом для того, щоб внести свій внесок у благополуччя членів різних соціальних груп;
3) Зайнятість та якість трудового життя:
а) наявність вигідної роботи для тих, хто прагне її отримати;
б) характер трудової діяльності;
в) Задоволення індивідуума своєї трудової життям;
4) Час і дозвілля:
а) можливість вибору свого часу;
5) Можливість придбання товарів і користування послугами:
а) особиста можливість придбання товарів і користування послугами;
б) кількість людей, що зазнають матеріальні нестатки;
в) ступінь рівності у розподілі товарів і послуг;
6) Особиста безпека і правові органи
5) Соціальні можливості і соціальна активність.
Показники, що використовуються для характеристики рівня життя, можна з деякою часткою умовності розділити на 3 види:
1) Синтетичні вартісні показники (ВНП, фонд споживання, сукупні доходи населення і т.д.).
2) Натуральні показники, що вимірюють обсяг споживання конкретних матеріальних благ (забезпеченість особистим майном, споживання продуктів харчування, кількість перевезених пасажирів і т.д.).
3) Показники, що демонструють пропорції і структуру розподілу добробуту (розподіл населення за дохідними групами, показники концентрацій і диференціації доходів споживання і т.д.). Основні критерії якості життя представлені в таблиці (див. табл. 1.5).
Таблиця 1.5
Основні критерії якості життя
|
Критерії |
Основні параметри якості життя та її складові |
|
|
Фізичні |
Сили, енергія, втомлюваність, біль |
|
|
Психологічні |
Дискомфорт, сон, відпочинок, позитивні емоції, мислення, мова, самооцінка |
|
|
Рівень |
Повсякденна активність, працездатність, залежність від ліків |
|
|
Суспільне життя |
Міжособистісні стосунки, громадська цінність |
|
|
Оточуюче середовище |
Добробут, безпека, побут, забезпеченість |
Критерії рівня життя населення представлені на рисунку (див. рис.1.2). [12].
Рис. 1.2 Критерії рівня життя населення
В Україні система показників для оцінки рівня життя населення використовується при плануванні соціально-економічного розвитку. Серед офіційно прийнятих та найбільш використовуваних є методика, заснована лише на системі соціально-економічних індикаторів без врахування екологічної складової, відсутні показники, які характеризують взаємозв'язок людини та навколишнього природного середовища. Таким чином, дана система показників не може комплексно характеризувати якість життя населення. До того ж відсутній єдиний інтегральний показник, який дозволив би однозначно оцінити стан якості життя населення того чи іншого регіону.
Сучасний характер розвитку науково-технічного прогресу, скорочення темпів впровадження його досягнень у практичну діяльність суб'єктів господарювання відкривають нові можливості для комплексного вирішення економічних, соціальних, екологічних проблем, зростання якості життя населення. Проблема підвищення добробуту має свою специфіку у пострадянських країнах. Незважаючи на широту охоплених вченими проблем в даній галузі, без належної уваги залишаються питання вдосконалення існуючих підходів до обґрунтування та оцінки якості та рівня життя [13].
Розділ 2. Методологічні основи статистичного вивчення рівня та якості життя населення
2.1 Завдання статистичного вивчення рівня та якості життя населення
Основне завдання статистичного вивчення рівня та якості життя населення - виявлення закономірностей зміни добробуту населення. І тому проводяться дослідження, що охоплюють як усю країну і її регіони, так і соціально-демографічні групи населення, і ще різні типи домашніх господарств. Це дозволить простежити розбіжності у рівні життя залежно від економічних, національних, природно-кліматичних та інших особливостей, і навіть від рівня прибутків населення. Результати дослідження можуть мати або загальний характер, або приватний, пов'язані, наприклад, з оцінкою споживання населенням конкретних благ і забезпеченості його різними послугами.
Зростання рівня життя створить матеріальну базу підвищення якості життя.
Характеризуючи сутність якості життя слід підкреслити ряд її особливостей: якість життя надзвичайно широке, ніж "рівень життя", оскільки охоплює всі сфери суспільства, якість життя має дві сторони: об'єктивну і суб'єктивну. Критерієм об'єктивної оцінки якості життя служать наукові нормативи потреб та інтересів людей, за співвідношенням, із якими можна об'єктивно оцінювати рівень задоволення цих потреб та інтересів. З іншого боку, потреби й інтереси людей індивідуальні і рівень задоволення можуть оцінити лише самі суб'єкт, якість життя перестав бути категорією, відмежовану від інших соціально-економічних категорій, але об'єднує чимало їх [14].
Досягнення якнайкращої якості життя є пріоритетне завдання соціальної ринкової економіки. Однією з найважливіших передумов, які забезпечують реалізацію завдання, є проведення ефективної політики добробуту населення. Центральне місце у політиці добробуту займають доходи населення, їх диференціація, постійне зростання рівень життя громадян.
Якість життя людей невідривно від цілей, що вони ставлять перед своїм життям, тобто, пов'язані з ефективністю, з метою задовольнити своє особисте життя, задовольнити своє положення у країні й у світі, яке віддзеркалюється в самопочутті людей [15].
2.2 Статистичні методи оцінки доходів і витрат населення України
Для оцінки якості і рівня життя населення використовуються такі методи: метод угруповання, метод середнього розміру й економічні показники варіації, методи аналізу основний тенденції серед динаміки.
Метод угруповання - розчленовування безлічі одиниць досліджуваної сукупності на групи з певним істотним їм ознаками. Вирізняють такі види угруповання: типологічний угруповання - цей поділ досліджуваної різнорідною сукупності на класи, соціально-економічні типи, однорідні групи одиниць на відповідність до правилами наукової угруповання; структурне угруповання, у якій відбувається поділ однорідної сукупності на групи, що характеризують її структуру за ознакою; аналітичне угруповання, яке виявляє взаємозв'язок між явищами та його ознаками.
Метод середнього розміру й економічні показники варіації - узагальнюючий показник, що дає кількісну характеристику ознаки у статистичній сукупності за умов конкретного місця й часу. Вирізняють такі види середніх статечних: гармонійна, геометрична, арифметична, квадратична, кубічна тощо. Поруч із середніми величинами також розраховуються структурні середні:
мода, що описує величину ознаки найчастіше зустрічається у цій сукупності;
медіана, яка ділить ряд навпіл.
Методи аналізу основний тенденції серед динаміки - укрупнення інтервалів, що є перехід від початкового значення динамічного низки до низки з більшими на тимчасовими проміжками.
У зв'язку з переходом до ринкових відносин останніми роками в Україні різко загострився процес розшарування суспільства, виникла потреба застосування методик аналізу соціально-економічної диференціації населення за грошовим доходом з урахуванням вибіркового обстеження бюджетів домашніх господарств [16].
До найважливіших методів вивчення диференціації доходів населення належить побудова варіаційних рядів, і основі, - статистичних рядів розподілу населення за рівню середньодушових грошових доходів, що становлять ранжирування і згруповані у певних інтервалах за величиною доходу результати спостереження.
Для характеристики диференціації доходів населення і побудову рівня бідності розраховуються такі показники:
децильний коефіцієнт диференціації доходів населення, що складає, скільки раз мінімальні доходи 10% найбагатшого населення перевищують максимальні доходи 10% найбіднішого населення;
коефіцієнт фондів - співвідношення між середніми доходами у десятій і першій групах;
коефіцієнт концентрації доходів Джині, що характеризує ступінь нерівності у розподілі доходів населення [17].
Коефіцієнт Джині - це кількісний показник, що показує ступінь нерівності різних варіантів розподілу доходів, розроблений італійським економістом, статистиком і демографом Коррадо Джині (1884-1965 р. р.). Розмір доходу супроводжується випереджаючим збільшенням його "сберігаємої" частини. Виняткова складність ринкової економіки полягає в тому, що пропорція між "споживанням" і "заощадженням" доходів зумовлює величини сукупних витрат і сукупних заощаджень у суспільстві (з усіма витікаючими звідси наслідками для макроекономічних процесів), і в той же час ця пропорція сама відображає ступінь збалансованості макроекономічних процесів. Ось чому мистецтво регулювання ринкової економіки полягає не в знаходженні якихось універсальних "рецептів" управління нею, а в умінні визначити домінуючий фактор в даній ринковій ситуації. І часом виявляється, що таким фактором є пропорція, в якій рядовий доходоотримувачів вирішує розділити свій дохід між споживанням і заощадженням. Схилити його до прийняття оптимального для суспільства рішення - така деколи "надзавдання" механізму регулювання ринкової економіки в конкретній ситуації.
Крива Лоренца - це метод графічного зображення рівня концентрації явища. Для її побудови на обидві осі координат наносять процентну масштабну шкалу (від 0 до 100 %). Для точок кривої абсциссами служать одиниці сукупності, а ординатами - значення ознаки. Рівномірний розподіл ознаки буде представлено в такому випадку діагоналлю, званої "лінією рівномірного розподілу", а нерівномірне - "лінією Лоренца", відхилення якої від діагоналі і характеризує ступінь нерівномірності.
Сьогодні найперспективнішим методом в оцінці якості життя населення представляється соціологічний метод, що дозволяє отримати повну інформацію про соціальну диференціацію якості життя, про проблему задоволення специфічних потреб різних груп і верств населення.
Є різноманітні види соціологічних досліджень, до числа ставляться:
зондажно-інформаційне обстеження, основними етапами якого є збір відомостей про стан інфраструктури міста, збір статистичної інформації про кількість, складі - й динаміці міграційних процесів;
контент-аналіз чи інформативно-цільовий аналіз друкованих видань, виходять у місті та районі, теле - і радіопередач, листів громадян, у редакції газет;
власне соціологічні опитування, основна мета якого є глибше вивчення виявлені у ході попередніх етапів проблем [18].
2.3 Система показників якості і рівня життя населення
Загалом систему показників можна згрупувати таким чином (див. рис. 2.1) [19].
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Рис. 2.1 Система кількісних і якісних показників рівня життя населення
Система показників статистики якості і рівня життя включає: доходи населення, витрати та споживання населенням матеріальних благ та надання послуг, заощадження, накопичене майно і забезпеченість населення житлом, диференціація доходів населення, рівень добробуту й кордону бідності, соціально-демографічні характеристики, узагальнюючі оцінки життя населення. Їх застосування пов'язана з тим, що показники, зазвичай аналізовані як найважливіші для аналізу рівень життя (дохід, споживання), але вони не охоплюють усі його аспекти [20].
Заради повноти характеристики добробуту населення використовують показники соціальної статистики, що відбивають якість життя (показники демографічної статистики, гніву й охорони здоров'я, якості і структури споживаних продуктів, рівня грамотності, розвитку соціальної сфери, і ін.).
Серед усіх можливих показників, що характеризують рівень кваліфікації і якості життя, найважливішими є показники прибутків і витрат населення.
Первинні доходи (ПД) - доходи, отримані домашніми господарствами внаслідок первинного розподілу доданій вартості: оплата праці (включаючи відрахування на соціальне страхування), змішані доходи, чисті прибутки від власності, прибуток і прирівняні до неї прибутки від житлових послуг, які надають задля власного споживання власником займаного їм житла. Національний дохід - сума первинних доходів резидентів за певного періоду в ринкових цінах.
НД = ЧНП - непрямий податок на бізнес (2.1)
де ЧНП - чистий національний продукт.
Частина первинних доходів передається до інших сектору економіки: поточні податки з доходів і власність, відрахування на соціальне страхування, добровільні внески і пожертвування, штрафи. Домашні господарства також отримують поточні трансферти: соціальні виплати (пенсії, стипендії, посібники), страхові премії і відшкодування тощо.
Наявні доходи (РД):
РД = ПД + ТТ (2.2)
де ТТ - сальдо поточних трансфертів, здобутих і переданих інших секторів.
Наявний національний дохід - національний прибуток із урахуванням сальдо поточних трансфертів. За рахунок наявного доходу здійснюються витрати домашніх господарств на кінцеве споживання, а відмінність між ними утворюють суму заощадження даного сектора.
Скоригований наявний дохід (СРД) - наявний прибуток із урахуванням трансфертів у натуральній формі (безкоштовні послуги закладів охорони здоров'я, освіти, культури та т.д.):
СРД = РД + СП (2.3)
де СП - соціальні трансферти у натуральній формі, одержувані домашніми господарствами від органів управління і некомерційних організацій, обслуговуючих домогосподарства [21].
Фактичне кінцеве споживання домашніх господарств - кінцеве споживання з урахуванням одержуваних соціальних трансфертів у натуральній формі. Найбільш кращий показник з метою оцінки рівень життя.
Грошовий дохід - обсяг коштів, що у розпорядженні домашніх господарств задля забезпечення своїх витрат і шляхом створення заощаджень без залучення раніше заощаджених грошей, позичок і кредитів. Визначається з суми вироблених домом грошових витрат і зміни фінансових активів у період (сальдо між сумою заощаджень, зроблених рахунок власних коштів, і сумою накопичених раніше коштів).
Валовий дохід домашніх господарств включає грошові доходи та вартість натуральних надходжень. Розраховується середні ціни товару у регіоні, вартість наданих у натуральному вираженні дотацій й відповідних пільг для придбання товарів чи послуги, що дорівнює сумі повного чи часткового погашення вартість цих товарів (послуг).
ВД = ЦxQ (2.4)
де Ц - ціна продажу продукції (товару, робіт, послуг), грн.;
Q - кількість проданої продукції (товару, робіт, послуг), нат. од. ізм.
Наявні ресурси домашніх господарств - сума валових доходів населення і накопичених раніше коштів, позичок і кредитів, використаних на покриття витрат домашніх господарств за певного періоду.
Грошові витрати домашніх господарств - сума фактичної витрати членів домашнього господарства за певного періоду, куди входять: споживчі витрати, витрати, які пов'язані зі споживанням (податки та збори, платежі зі страхування, внесок у громадські організації, повернення банківських позичок, відсотки товарний кредит та інших.). Грошові витрати не включають: інвестиції, видатки придбання іноземної валюти, цінних паперів, кошти, призначені на банківські рахунки [22].
Важливо розрізняти номінальну і реальну заробітну плату. Номінальна заробітна плата - це сума грошей, яку одержує працівник за годину, день, місяць. Реальна заробітна плата виражається в кількості товарів і послуг, які працівник може придбати за свою грошову (номінальну) заробітну плату. Динаміка реальної заробітної плати залежить від зміни номінальної заробітної плати та зміни цін на товари та послуги.
Ірзп = Інзп / Іц (2.5)
де Ірзп - індекс реальної заробітної плати;
Інзп - індекс номінальної заробітної плати;
Іц - індекс цін на товари і послуги.
Споживчі витрати домашніх господарств - включають видатки придбання споживчих товарів та послуг, незалежно від цього, призначені вони для споживання рамках домогосподарства або за межами його: продуктів харчування, непродовольчі товари для особистого споживання, особисті послуги та інше. Споживчі витрати не включають: купівлю ювелірних виробів, оплату будівництва й капітального ремонту житла.
Витрати на кінцеве споживання домашніх господарств включають: споживчі витрати, вартість натуральних надходжень продуктів, вартість наданих натуральному вираженні дотацій й відповідних пільг.
Для окремого домашнього господарства не включають вартість продуктів, придбаних для споживання за рамками даного домашнього господарства. [23].
Розділ 3. Статистичний аналіз узагальнюючих показників рівня та якості життя населення
3.1 Статистична оцінка доходів і витрат населення України
Для того, щоб надати статистичну оцінку доходам населення, спочатку досліджувалось співвідношення динамік реальної та номінальної заробітної плати пересічного громадянина України, а потім вони порівнювались між собою. В Україні зросла середня номінальна зарплата. Так, середня номінальна зарплата в країні зросла за період січень-березень 2014 р., склала 3244 грн. Номінальна зарплата зросла в порівнянні з показником першого півріччя 2013 р. на 8,9%. При цьому зросла зарплата в липні 2013 року в порівнянні з показником червня - на 1,5 %.
Зниженню рівня життя населення сприяє поширення безробіття - перехід працюючих до категорії безробітних з відповідним зменшенням рівня доходу та перебування у цьому стані досить тривалий час. Вже у 2009 р., за даними щоквартальних обстежень домогосподарств, рівень безробіття населення України склав 11,7 % проти 10,2 %, за тими ж даними 2008 р., що майже у 3 рази перевищує офіційний. Не дивлячись на деяке підвищення, все ще низьким залишається рівень допомоги по безробіттю. У грудні 2009 р. допомогу з безробіття отримувало 627,3 тис. осіб в середньому у розмірі 59,4 гривень.
У 2006 році середня заробітна плата за місяць по Україні перевищила межу 1000 гривень та склала 1041,47 грн., при цьому її приріст становив 29,2% порівняно із 2005 р. У 2010 році економічна ситуація у країні набагато покращилася і темп зростання номінальної заробітної плати досяг 120 % [24].
Темпи зростання реальної та номінальної заробітної плати представлені у таблиці (див. табл. 3.1) [25].
Таблиця 3.1
Темпи зростання реальної та номінальної заробітної плати
|
Номінальна заробітна плата |
Реальна заробітна плата |
||||
|
Рік |
До попереднього року |
Грудень до грудня попереднього року |
До попереднього року |
Грудень до грудня попереднього року |
|
|
1995 |
514,2 |
356,7 |
110,6 |
128,1 |
|
|
1996 |
171,4 |
121,7 |
96,6 |
86,2 |
|
|
1997 |
113,7 |
109,4 |
96,6 |
97,6 |
|
|
1998 |
107,2 |
106,2 |
96,2 |
87,2 |
|
|
1999 |
115,7 |
124,3 |
91,1 |
103,4 |
|
|
2000 |
129,6 |
135,4 |
99,1 |
103,6 |
|
|
2001 |
135,2 |
127,7 |
119,3 |
120,4 |
|
|
2002 |
121,0 |
117,0 |
118,2 |
115,6 |
|
|
2003 |
122,8 |
124,4 |
115,2 |
113,8 |
|
|
2004 |
127,5 |
127,7 |
123,8 |
120,8 |
|
|
2005 |
136,7 |
144,9 |
120,3 |
131,5 |
|
|
2006 |
129,2 |
125,2 |
118,3 |
111,7 |
|
|
2007 |
129,7 |
131,1 |
112,5 |
110,3 |
|
|
2008 |
133,7 |
119,5 |
106,3 |
97,0 |
|
|
2009 |
105,5 |
111,6 |
90,8 |
99,1 |
|
|
2010 |
120,0 |
120,1 |
110,2 |
110,5 |
|
|
2011 |
117,6 |
116,2 |
108,7 |
111,0 |
|
|
2012 |
114,9 |
110,6 |
114,4 |
111,1 |
|
|
2013 |
107,9 |
107,2 |
108,2 |
106,7 |
Наявний доход населення у 2002 року складав 185073 млн. грн., у 2012 - 1457864 млн. грн. Тобто за 10 років доход населення збільшився на 1272791 млн. грн (див. табл. 3.2) [26].
Таблиця 3.2
Доходи та витрати населення України
|
2002 |
2003 |
2004 |
2005 |
2006 |
2007 |
2008 |
2009 |
2010 |
2011 |
2012* |
||
|
Доходи - всього |
185073 |
215672 |
274241 |
381404 |
472061 |
623289 |
845641 |
894286 |
1101175 |
1266753 |
1457864 |
|
|
заробітна плата |
78950 |
94608 |
117227 |
160621 |
205120 |
278968 |
366387 |
365300 |
449553 |
529133 |
609394 |
|
|
прибуток та змішаний доход |
33540 |
36330 |
43828 |
58404 |
69186 |
95203 |
131139 |
129760 |
160025 |
200230 |
224920 |
|
|
доходи від власності (одержані) |
5297 |
6706 |
8337 |
11072 |
13855 |
20078 |
28432 |
34654 |
67856 |
68004 |
80769 |
|
|
соціальні допомоги та інші одержані поточні трансферти |
67286 |
78028 |
104849 |
151307 |
183900 |
229040 |
319683 |
364572 |
423741 |
469386 |
542781 |
|
|
соціальні допомоги |
31601 |
35318 |
52035 |
84617 |
103092 |
124472 |
180455 |
204101 |
237213 |
263633 |
301621 |
|
|
інші одержані поточні трансферти |
6656 |
8281 |
11500 |
12545 |
14510 |
18209 |
26092 |
32984 |
34397 |
40978 |
48333 |
|
|
соціальні трансферти в натурі |
29029 |
34429 |
41314 |
54145 |
66298 |
86359 |
113136 |
127487 |
152131 |
164775 |
192827 |
Доход населення на 2013 рік складає 1539406 млн. грн., тобто доход збільшився на 108 %, порівняно з 2012 роком.
Незважаючи на позитивні показники зростання номінальної заробітної плати в Україні, говорити про високий рівень життя її населення не доводиться, оскільки показники реальної заробітної плати мають надто повільні тенденції до зростання. Це викликано, передусім, впливом інфляційних процесів в країні, які фактично зростають, що відповідно викликає здешевлення національної грошової одиниці, зниженням рівня добробуту населення в Україні, а за офіційними даними індекс інфляції має уповільнені темпи зростання упродовж всього періоду нашого дослідження [27].
Якщо порівняти мінімальну заробітну плату у 2002 році та 2014, то вона зросла з 165 грн. до 1210 грн., при цьому прожитковий мінімум на 2014 рік склав 1176 грн. Треба сказати, що до 2009 року прожитковий мінімум був більший, ніж мінімальна заробітна плата, що каже про край негативну економічну ситуацію в країні.
Варто відмітити, що значне підвищення рівня інфляції в Україні припало на події "Помаранчевої Революції" та періоду політичної нестабільності в державі, та, як наслідок цих подій, відбулося і підвищення рівня мінімальної заробітної плати з 605 грн. у 2009р. до 869 грн. у 2011р., при цьому приріст сягнув рівня 43,64%, або зріс на 264 грн. Найменший додатній приріст припадає на перше січня 2013 року і становить лише 8,29% або 72 грн.
Вміст споживчого кошика суцільно не змінювався вже 13 років і включає в себе:
хліб білий та чорний - 260 г/добу;
м'ясо-115 г/добу;
ковбаса - 25 г/добу;
сало - 5 г/добу;
риба - 30 г/добу;
молоко - 340 г/добу;
сир твердий - 9 г/добу;
яйця 0,6 шт/ добу;
картопля - 260 г/добу;
гречка - 5 г/добу;
рис - 7 г/добу;
макарони - 11 г/добу;
помідори або огірки - 50 г/добу;
фрукти та ягоди - 175 г/добу.
Експерти стверджують, що обсяг споживчого кошика потрібно збільшити на 20-25 %, адже передбачені норми значно занижені і не відповідають реальним потребам людини, (наприклад, кошик включає 53 кг м'ясопродуктів на рік, а реальна потреба - 83 кг, 148 кг молока при фізіологічній нормі - 380 кг). У споживчому кошику дорослого українця немає кави, какао, чаю, спецій і навіть солі [28].
Оскільки первинні статистичні дані або не відповідають фактичним даним, які були добуті у формі анкетування, або подаються в статистичній звітності у відносних показниках, а не в абсолютних, що унеможливлює отримати вірогідний та достовірний стан та розвиток процесів в економіці та державі. Статистично представлені у офіційній звітності, середні величини не можуть відобразити весь стан речей, які відбуваються в економіці, фінансах та добробуті населення. Так як відхилення від середніх величин, тобто варіювання даних, може мати великий відсоток розмаху.
За рахунок, вище означених факторів об'єктивно визначити ситуацію у країні та прийняти ефективне рішення дуже складно через невірогідну офіційну статистичну інформацію, оскільки вона не співпадає з фактичними даними опитування респондентів [29].
Аналізуючи в цілому стан матеріальної забезпеченості населення України за 2013 рік, можемо відзначити суттєві зрушення в бік його поліпшення. Цього року відбулося значне збільшення реальних розмірів доходів, також значно поліпшилася структура доходів та витрат домогосподарств. Важливим є також значне зменшення різниці між розмірами витрат та доходів домогосподарств як середньодушових, так і в розрахунку на одного умовно дорослого. Однак рівень доходів в Україні все ще залишається на досить низькому рівні, структура витрат свідчить про низький рівень матеріального добробуту (питома вага витрат на харчування становить 58,1%).
3.2 Статистична оцінка заощаджень населення
Немотивовані заощадження домогосподарств виникають внаслідок перевищення платоспроможності над рівнем потреб. Це може відбуватися у таких випадках: рівень доходів досить великий, тобто домогосподарство має змогу задовольнити нинішні потреби; рівень пропозиції та якість пропонованих товарів або послуг не може задовольнити попит споживачів; у державі реалізується ефективна політика, спрямована на підвищення рівня заощаджень домогосподарств. Заощаджувати спонукає людей необхідність створення грошового резерву для забезпечення майбутнього (особливо в разі очікування збільшення витрат у майбутньому), фінансової незалежності та забезпечення майбутнього дітей (витрати на навчання, спадок тощо). Згідно з теоретичними припущеннями, за нестабільної економічної ситуації та відсутності захищеності вкладів від інфляції, населення починає збільшувати споживання, особливо товарів тривалого використання, що, своєю чергою, зумовлює швидке зростання попиту. У таких умовах своєрідним видом заощадження є придбання населенням таких товарів, як предмети розкоші, нерухомість (дачі, квартири), автомобілі тощо.
Заощадження населення по рокам представлені в таблиці (див. табл. 3.3) [30].
Таблиця 3.3
Заощадження населення України
|
2002 |
2003 |
2004 |
2005 |
2006 |
2007 |
2008 |
2009 |
2010 |
2011 |
2012 |
||
|
Нагромадження нефінансових активів |
2464 |
1680 |
3254 |
4444 |
7159 |
9939 |
29515 |
10493 |
19578 |
-1159 |
-2954 |
|
|
приріст фінансових активів |
14594 |
14597 |
28380 |
41207 |
37044 |
37840 |
22496 |
69884 |
142289 |
124282 |
150234 |
|
|
з них: |
||||||||||||
|
- приріст грошових вкладів та заощаджень в цінних паперах |
10184 |
21592 |
20475 |
53297 |
54880 |
94526 |
91212 |
2528 |
81024 |
43607 |
71689 |
|
|
- заощадження в іноземній валюті |
-825 |
-3881 |
13288 |
7200 |
17961 |
19908 |
32561 |
75834 |
44406 |
75922 |
63625 |
|
|
- позики, одержані за виключенням погашених |
-2103 |
6236 |
6256 |
19355 |
45766 |
77043 |
116629 |
-39172 |
-31639 |
-8288 |
-13533 |
Треба відмітити, що нагромадження нематеріальних активів у 2011-2012 року не відбувалось, тобто населення не має змогу відкладати гроші на майбутнє. Відмічається приріст грошових вкладів та заощаджень у цінних паперах, тобто вважається, що цінні папери-менш ризикований спосіб заощадження.
На сучасному етапі розвитку економіки основними чинниками, що
впливають на ощадну активність домогосподарств в Україні, є такі:
1. Очікування домогосподарств щодо динаміки цін і кількості товарів на ринку.
2. Очікування домогосподарств щодо змін обсягу доходів та фінансового становища у майбутньому.
3. Відсоткові ставки. Окремі економісти вважають, що реальні відсоткові ставки не здійснюють значного впливу на динаміку заощаджень, проте деякі вчені відслідковують позитивний зв'язок між реальною відсотковою ставкою та обсягом заощаджень.
4. Податкові ставки. Збільшення податкових ставок зменшує дохід кінцевого використання домогосподарств і, як наслідок, скорочує їхнє споживання і заощадження.
5. Розвиток системи державного соціального забезпечення.
6. Розвиток ринків капіталу. Ринок капіталу виконує подвійну функцію акумулювання заощаджень і видачі кредитів для домогосподарств. Якщо ринок пропонує різноманітні працездатні інструменти для здійснення заощаджень та інвестування, їхні обсяги в остаточному підсумку збільшуються.
7. Демографічні чинники: вік, стать, соціальний стан, освіта особи, яка приймає рішення щодо фінансової поведінки домогосподарства загалом. Позитивний вплив на ощадну активність формує рівень освіченості домогосподарств [31].
3.3 Статистичний аналіз впливу чинників на рівень і якість життя
Важливим показником життєвого рівня населення у будь-якій країні є стан забезпечення його належними умовами проживання. На сьогодні житло є не лише життєвою необхідністю для людини, а й індикатором рівня життя населення, а саме: житлові умови, що відповідають європейським стандартам, асоціюються, на жаль, не з необхідністю, а з заможністю. За роки, економічних перетворень ринкові відносини глибоко проникли у сферу розподілу житла. Однак формування сучасного ринку житла обмежено низькими матеріальними можливостями українських домогосподарств. Досі основні операції на ринку житла здійснюються лише за готівковий рахунок.
Неодмінною умовою для забезпечення можливостей отримання населенням вищих доходів є економічне зростання, яке надає людям можливість самостійно підвищити свій життєвий рівень та захистити себе від ризику бідності. Крім того, без підвищення національного доходу і, відповідно, бюджетних ресурсів важче здійснювати необхідні інвестиції у соціальний, людський та фізичний капітал, реалізовувати відповідні заходи стосовно перерозподілу доходу з метою підвищення життєвих стандартів та захисту найбідніших верств суспільства. Отже, стале економічне зростання є обов'язковою передумовою для підвищення добробуту всіх груп населення [32].
Подобные документы
Поняття та показники рівня життя. Економічна суть поняття „рівень життя населення”. Показники, які застосовуються для виміру рівня життя населення. Рівень і якість життя населення України та проблеми їх оцінки. Шляхи підвищення рівня життя в Україні.
курсовая работа [193,0 K], добавлен 10.03.2007Поняття та показники рівня життя. Показники, які застосовуються для виміру рівня життя населення. Рівень і якість життя населення України та проблеми їх оцінки. Підходи до оцінки рівня життя в Україні. Шляхи підвищення рівня життя в Україні.
курсовая работа [192,4 K], добавлен 30.03.2007Основні напрями державної соціальної політики в Україні. Показники, які застосовуються для виміру рівня життя населення України. Моніторинг доходів та рівня життя населення. Підвищення рівня життя людей. Створення умов для гармонійного розвитку людини.
реферат [112,7 K], добавлен 23.11.2010Економічна сутність, види та джерела формування доходів населення. Доходи та рівень життя населення в системі економічних категорій. Вдосконалення державної політики регулювання рівня життя та доходів населення: світовий досвід та вітчизняна практика.
курсовая работа [59,2 K], добавлен 22.09.2013Економічна сутність, види й джерела формування доходів населення. Рівень задоволення життєвих потреб. Вартість життя, грошова оцінка благ та послуг. Вартість життя населення, його споживчий попит. Міра споживання, умови життя. Рівень зайнятості населення.
курсовая работа [1,0 M], добавлен 29.04.2014Сутність та джерела формування доходів та витрат населення. Оцінка впливу інфляції на рівень життя населення. Статистична оцінка споживання населенням матеріальних благ. Кореляційно-регресійний та кластерний аналіз регіонів України за рівнем доходів.
дипломная работа [4,2 M], добавлен 15.12.2011Доходи населення як політико-економічна категорія. Крива Лоренца і коефіцієнт Джині. Джерела, функції та структура доходів населення. Основні показники рівня життя населення в Україні. Основні зміни структури доходів населення України, їх причини.
курсовая работа [1000,5 K], добавлен 05.06.2009Соціальний захист населення, регулювання доходів та споживання. Державне регулювання оплати праці. Мінімальна зарплата та її рівень. Принципи формування раціональної системи соціального захисту та зростання впливу цих процесів на рівень життя населення.
контрольная работа [36,8 K], добавлен 20.03.2009Об’єкт дослідження населення та окремі соціальні групи. Соціально-економічна категорія і рівень життя населення. Закономірності розвитку суспільства та зміна структури потреб людей. Екологічні проблеми і відновлення навколишнього природного середовища.
курсовая работа [147,9 K], добавлен 01.12.2011Поняття "доходи населення". Аналіз доходів українців. Коливання зарплати в територіальному розрізі, за видами економічної діяльності. Оцінка диференціації доходів за допомогою кривої Лоренца, квінтильного коефіцієнту. Шляхи підвищення рівня життя.
курсовая работа [689,8 K], добавлен 14.09.2014
