Умови поєднання праці та навчання робітника на підприємстві

Размещено на http://allbest.ru

ВСТУП

Актуальністю даної теми є поєднання праці з навчанням, підвищення кваліфікації працівниками безпосередньо на виробництві, а також у закладах освіти різних форм власності. Загальна декларація прав людини гарантує кожному право на працю і на освіту. Держава виступає гарантом цього права, що закріплено в Конституції України.

Наявність висококваліфікованої робочої сили є одним із найважливіших чинників підвищення продуктивності праці, забезпечення випуску конкурентоспроможної продукції, інтеграції України у світове економічне співтовариство. Для професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників, особливо молоді, власник або уповноважений ним орган організовує індивідуальне, бригадне, курсове та інше виробниче навчання за рахунок підприємства, організації, установи, створюються необхідні умови для поєднання роботи з навчанням.

Отже, здобувши освіту, перед кожним із нас постане питання працевлаштування. І тому ми від сьогодні прагнемо, щоб держава забезпечила нам всі необхідні умови для того, щоб кожен із нас був забезпечений роботою. А ми, в свою чергу, як громадяни своєї держави повинні підкорятись їй і головне мати бажання працювати. Саме тому, ця тема є актуальною не лише в нашій державі, а й будь-якій іншій.

Мета даної курсової роботи - дати аналіз поєднання праці і навчання. Розкрити особливості правового регулювання працівників, що поєднують працю з навчанням. Як оплачуються такі роботи і які надаються пільги.

Об'єктом наукової роботи виступає поєднання праці і навчання в Україні, пільги і оплата праці працівників, що поєднують працю і навчання.

Предметом дослідження виступають методи державного регулювання працівників, що поєднанують працю та навчання.

На основі поставленої мети завданнями даної роботи буде:

- охарактеризувати працю та навчання;

- дати аналіз поєднання праці та навчання в Україні;

- показати методи державного регулювання щодо працівників, які поєднують працю з навчанням.

Структура моєї роботи включає такі розділи:

1. Загальна характеристика поєднання праці та навчання, який поєднує пункти

1.1 Особливості правового регулювання праці осіб, які поєднують працю із навчанням

1.2 Первинна професійна підготовка робітників

1.3 Продуктивність праці та кваліфікація працівника

2. Оплата праці працівників, які поєднують роботу з навчанням, який включає такі пункти

2.1 Оплата праці у разі індивідуального навчання професій робітників

2.2 Оплата праці у разі навчання в бригадах

3. Пільги, що надаються працівникам,які поєднують роботу з навчанням

В процесі дослідження були використані безліч джерел, а саме: Конституція України, Кодекс законів про працю, безліч законів, що регулюють дану тему, а також підручники з трудового права України.

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОЄДНАННЯ ПРАЦІ ТА НАВЧАННЯ

праця навчання професійний

1.1 Особливості правового регулювання праці осіб, які поєднують працю із навчанням

Конституція України встановлює, що кожен має право на освіту. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі. [1]

Відповідно до п. 7 ст. 41 Закону України "Про освіту" громадяни можуть одержати професію, підвищити кваліфікацію, пройти перепідготовку безпосередньо на виробництві. [4]

Наявність висококваліфікованої робочої сили є одним із найважливіших чинників підвищення продуктивності праці, забезпечення випуску конкурентоспроможної продукції, інтеграції України у світове економічне співтовариство. Очевидно, що розв'язати економічні проблеми у найближчі роки Україна не зможе шляхом простого нарощування кількості зайнятого населення. Дедалі більшого значення набувають такі показники, як професіоналізм, компетентність, здатність до одержання знань упродовж життя, рівень культури тощо.

Отже, крім освітніх закладів, навчанням громадян займаються безпосередньо підприємства, установи, організації. Ця сфера освіти регулюється трудовим правом. Закони та інші нормативно-правові акти про працю створюють умови для одержання працюючими базової та загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти у відповідних навчальних закладах шляхом встановлення зобов'язань для власників або уповноважених ними органів із створення сприятливих умов для навчання без відриву від роботи, надання працівникам різноманітних пільг, які сприяють успішному навчанню.

Відносини виробничого навчання регулюються КЗпП України (статті 201 -207), Законом України "Про професійно-технічну освіту", Положенням про професійне навчання кадрів на виробництві, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства освіти і науки України від 28 березня 2001 р. № 127/151, а також іншими правовими актами. Окремо вирішене питання про організацію професійної підготовки, підвищення кваліфікації та перепідготовки вивільнюваних працівників та незайнятого населення.

Для професійного навчання кадрів на виробництві застосовуються такі його види:

- первинна професійна підготовка робітників; перепідготовка робітників;

- підвищення кваліфікації робітників;

- підвищення кваліфікації керівних працівників та фахівців.

1.2 Первинна професійна підготовка робітників

Первинна професійна підготовка робітників - це професійно-технічне навчання осіб, які раніше не мали робітничої професії, що забезпечує рівень професійної кваліфікації, необхідний для продуктивної професійної діяльності. На виробництві воно здійснюється із числа осіб, зарахованих на роботу на підприємства учнями. Як правило, на виробництві готують кадри зі спеціальностей, які не потребують тривалих строків навчання. Професійна підготовка нових робітників здійснюється за рахунок власних коштів роботодавця.

Основними формами навчання є: індивідуальне, бригадне та курсове. Виробниче навчання і теоретичні заняття проводяться в межах робочого часу, встановленого КЗпП України для робітників відповідного віку, професії, виробництва.

За час виробничого навчання робітникам виплачується заробітна плата, розмір якої залежить від форми навчання, специфіки професії, яка вивчається, та системи оплати праці, що діє на підприємстві за цими професіями і визначається відповідно до Положення про оплату праці за час виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших професій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 р. № 700. Строки навчання нових робітників, як правило, не перевищують одного року. По закінченні професійного навчання на виробництві робітнику надається робота відповідно до отриманої кваліфікації (розряду, класу, категорії).

Перепідготовка - це професійно-технічне навчання, спрямоване на оволодіння іншою професією робітниками, які здобули первинне професійне підготування. Воно може здійснюватися для навчання робітників, що вивільняються у зв'язку з перепрофілюванням, реорганізацією підприємства тощо; для розширення їх професійного профілю, підготовка до роботи в умовах колективної форми організації праці; при потребі змінити професію у зв'язку з відсутністю роботи, що відповідає професії робітника, або втратою здатності виконувати роботу за попередньою професією.

Виробниче навчання включає і підвищення кваліфікації. Під підвищенням кваліфікації розуміється професійне навчання, спрямоване на послідовне вдосконалення професійних знань, навичок та вмінь із набутої професії, що дає змогу розширювати і поглиблювати раніше здобуті знання, вміння та навички на рівні вимог виробництва чи сфери послуг. Воно може здійснюватися і для розширення професійної майстерності працівника, для роботи не тільки за основною професією, а й за професією, яку він суміщає. Різноманітність цілей підвищення кваліфікації зумовлює і широку систему форм навчання. Робітники підвищують кваліфікацію на виробничо-технічних курсах, курсах цільового призначення або в інших формах, визначених підприємствами. Заняття на курсах проводяться в групах чисельністю від 5 до 30 чоловік або індивідуально. Підвищення кваліфікації керівних працівників та фахівців здійснюється з метою вдосконалення знань, умінь та навичок за наявною спеціальністю, оволодіння ними новими функціональними обов'язками і особливостями трудової діяльності в умовах ринкових відносин, освоєння основ менеджменту, маркетингу, вдосконалення навичок управління сучасним виробництвом, раціональної та ефективної організації праці тощо. Підвищення кваліфікації керівників та спеціалістів здійснюється за такими формами: спеціалізація, довгострокове підвищення кваліфікації, короткострокове підвищення кваліфікації, стажування та в інших формах.

По закінченні підвищення кваліфікації і проведенню підсумованого контролю працівникам видається відповідний документ (диплом, довідка або свідоцтво). Відповідні записи про професійне навчання робітників та підвищення кваліфікації керівних працівників і спеціалістів заносяться до трудової книжки працівника.

Згідно зі ст. 202 КЗпП України працівникам, які проходять виробниче навчання або навчаються в закладах освіти без відриву віл виробництва, власник або уповноважений ним орган повинен створювати необхідні умови для поєднання роботи з навчанням. Вони ґрунтуються безпосередньо на нормах закону, але конкретні заходи, пільги, порядок їх застосування слід передбачати в першу чергу в колективних договорах. [2]

Особи, які навчаються без відриву від виробництва, не можуть залучатись у дні занять до надурочних робіт. У період виробничого навчання, перекваліфікації або навчання іншим спеціальностям працівники не можуть використовуватися на будь-якій роботі, що не стосується спеціальності, яка ними опановується. Час підвищення кваліфікації з відривом від роботи включається до трудового і страхового стажу.

Відповідно до ст. З Закону України "Про освіту" громадяни України мають право на безкоштовну освіту в усіх державних навчальних закладах незалежно від статі, раси, національності, соціального і майнового стану, роду та характеру занять, світоглядних переконань, належності до партій, ставлення до релігії, віросповідання, стану здоров'я, місця проживання та інших обставин. Це право забезпечується різними формами навчання: очною, вечірньою, заочною, екстернатом, педагогічним патронажем. [4]

Загальна середня освіта в Україні є обов'язковою. З метою створення належних умов для її одержання передбачено функціонування в системі навчальних закладів системи загальної середньої освіти вечірніх (змінних) шкіл - загальноосвітніх навчальних закладів II -III ступенів для громадян, які не мають можливості навчатися у школах з денною формою навчання.

Учні, які навчаються у вечірній (змінній) загальноосвітній школі без відриву від трудової діяльності і успішно виконують річний навчальний план, мають право на скорочений робочий час за місцем роботи, додаткову оплачувану відпустку та інші пільги, передбачені законодавством. Для працівників, які успішно навчаються в середніх загальноосвітніх вечірніх (змінних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах, на період навчального року встановлюється скорочений робочий тиждень на один робочий день або на відповідну йому кількість робочих годин (при скороченні робочого дня протягом тижня). Ці особи звільняються від роботи протягом навчального року не більш як на 36 робочих днів при шестиденному робочому тижні або на відповідну їм кількість робочих годин. При п'ятиденному робочому тижні кількість вільних від роботи днів змінюється залежно від тривалості робочої зміни при збереженні кількості вільних від роботи годин. За час звільнення від роботи таким працівникам виплачується 50 % середньої заробітної плати за основним місцем роботи, але не нижче мінімального розміру заробітної плати. Ця гарантійна норма може бути підвищена в колективному договорі.

Роботодавець має право надавати без шкоди для виробничої діяльності працівникам, які навчаються в загальноосвітніх установах, за їх бажанням у період навчального року додатково один або два вільних від роботи дні на тиждень без збереження заробітної плати.

Для успішного закінчення навчання важливу роль відіграють додаткові відпустки, що надаються на період випускних іспитів. Тривалість відпусток залежить від того, у якій школі навчається учень.

Працівникам, які здобувають загальну середню освіту у вечірніх (змінних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах, надається додаткова оплачувана відпустка на період складання випускних іспитів в основній школі - тривалістю 10 календарних днів; у старшій школі - тривалістю 23 календарних дні. На період складання перевідних іспитів в основній та старшій школах надаються відпустки тривалістю від 4 до 6 календарних днів. Працівникам, які складають іспити екстерном за основну або старшу школу, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю відповідно 21 і 28 календарних днів.

Слід зазначити, що навчальні відпустки не можуть бути перенесені на інший, не пов'язаний з іспитами час або додаватися до відпустки, що буде надана в наступному році. Додаткові відпустки надаються на підставі довідки відповідного загальноосвітнього закладу, де вказується, що даний учень допущений до складання випускних іспитів.

Учні, які навчаються у вечірніх (змінних) загальноосвітніх закладах, також користуються пільгою при наданні щорічних відпусток. За їх бажанням ці відпустки надаються з таким розрахунком, щоб вони могли бути використані до початку навчання. Працівник може скористатися щорічною відпусткою, додавши її до періоду складання іспитів. Щоб створити більш сприятливі умови для навчання, закон забороняє залучати учнів загальноосвітніх закладів до надурочних робіт.

Пільги для осіб, які навчаються у професійно-технічних навчальних закладах. Відповідно до Закону України "Про професійно-технічну освіту" громадяни України мають рівні права на здобуття професійно-технічної освіти відповідно до своїх здібностей і нахилів. Професійно-технічна освіта здійснюється у професійно-технічних навчальних закладах за денною, вечірньою (змінною) формами навчання, з відривом і без відриву від виробництва або за індивідуальними навчальними планами. З метою створення учням професійно-технічних навчальних закладів сприятливих умов для успішного навчання без відриву від роботи їм надаються різні пільги. Цій категорії працівників встановлюється скорочений робочий тиждень або скорочена тривалість щоденної роботи із збереженням заробітної плати в установленому порядку, їх заборонено залучати в дні занять до надурочних робіт.

Працівникам, які успішно навчаються на вечірніх відділеннях професійно-технічних закладів освіти, надається додаткова оплачувана відпустка для підготовки та складання іспитів загальною тривалістю 35 календарних днів протягом навчального року.

Щорічні відпустки за бажанням осіб, які здобувають без відриву від виробництва професійно-технічну освіту, приєднуються до часу проведення установчих занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів, часу підготовки і захисту дипломного проекту та інших робіт, передбачених навчальною програмою. Право на щорічну відпустку за перший рік роботи на підприємстві виникає в учня до настання шестимісячного строку безперервної роботи.

Пільги у зв'язку з навчанням у вищих навчальних закладах, навчальних закладах післядипломної освіти та аспірантурі. У Законі України "Про освіту" визначено, що вища освіта забезпечує фундаментальну, наукову, професійну та практичну підготовку, здобуття громадянами освітньо-кваліфікаційних рівнів відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей, удосконалення наукової та професійної підготовки, перепідготовку та підвищення їх кваліфікації. Підготовка спеціалістів у вищих навчальних закладах може проводитися з відривом (очна), без відриву від виробництва (вечірня, заочна) шляхом поєднання цих форм, а з окремих спеціальностей - екстерном. [4]

Основними формами підготовки наукових кадрів є аспірантура і докторантура, але відповідно до Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 р. № 309, аспірантура відкривається з відривом від виробництва та без відриву від виробництва, а докторантура - з відривом від виробництва. [23]

Держава створює умови громадянам України для реалізації їх права на здобуття вищої освіти. Працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах із вечірньою і заочною формами навчання, надаються додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, а також інші пільги, передбачені законодавством. Обсяг пільг визначається рівнем акредитації навчального закладу (від першого до четвертого), формою (заочна чи вечірня) і тривалістю навчання (курс, на якому навчається студент).

Для забезпечення можливості вступу до вищого навчального закладу працівникам, допущеним до вступних іспитів, надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю 15 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу і назад. Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва на підготовчих відділеннях при вищих навчальних закладах, у період навчального року надається за їх бажанням один вільний від роботи день на тиждень без збереження заробітної плати.

Основна пільга для тих, хто навчається без відриву від роботи у вищих навчальних закладах, навчальних закладах післядипломної освіти та аспірантурі, - це додаткова оплачувана відпустка, яка надається для відвідування установчих занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів. Для осіб, які здобувають вищу освіту за заочною формою навчання на першому і другому курсах, тривалість відпустки складає 30 календарних днів, на третьому і наступних курсах - 40 календарних днів. Якщо форма навчання вечірня, на першому і другому курсах студентам вищих закладів освіти першого і другого рівнів акредитації надається додаткова відпустка тривалістю 10 календарних днів, на третьому і наступних курсах - 20 календарних днів. Студентам вищих навчальних закладів освіти третього і четвертого рівнів акредитації надаються відпустки тривалістю відповідно 20 і 30 календарних днів. Ці відпустки надаються упродовж навчального року.

Для успішного завершення навчання надаються відпустки на період складання державних іспитів у вищих навчальних закладах незалежно від рівня акредитації тривалістю 30 календарних днів; для підготування і захисту дипломного проекту (роботи) студентам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання першого та другого рівнів акредитації - два місяці, а у вищих навчальних закладах третього і четвертого рівнів акредитації - чотири місяці.

Тривалість додаткових оплачуваних відпусток працівникам, які здобувають другу (наступну) вищу освіту за заочною (вечірньою) формою навчання, визначається як для осіб, що навчаються на третьому і наступних курсах вищого навчального закладу відповідного рівня акредитації.

Працівникам, допущеним до складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, для підготовки та складання іспитів надається один раз на рік додаткова оплачувана відпустка з розрахунку 10 календарних днів на кожний іспит.

Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів та за їх бажанням протягом чотирьох років навчання - один вільний від роботи день на тиждень з оплатою Його в розмірі 50 % середньої заробітної плати працівника.

Для працівників, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості, законодавством може встановлюватись інша тривалість відпусток у зв'язку з навчанням.

Відпустки, передбачені для осіб, які поєднують працю і навчання у вищих навчальних закладах і аспірантурі, надаються упродовж навчального року лише тим, хто успішно навчається. Підтвердженням успішного навчання і одночасно підставою для надання додаткової відпустки є довідка-виклик закладу освіти на сесію із зазначенням строку її проведення. Подання працівником виклику на сесію створює для роботодавця обов'язок надати відпустку саме в цей період.

У системі пільг для працівників, які навчаються у вищих навчальних закладах та аспірантурі, важливе значення має скорочення робочого часу шляхом надання вільних від роботи днів. Особам, які навчаються на останніх курсах вищих навчальних закладів, протягом десяти навчальних місяців перед початком виконання дипломного проекту (роботи) або складання державних іспитів надається щотижнево при шестиденному робочому тижні один вільний від роботи день для підготовки до занять з його оплатою в розмірі 50 % одержуваної заробітної плати, але не нижче мінімального розміру заробітної плати. При п'ятиденному робочому тижні кількість вільних від роботи днів змінюється залежно від тривалості робочої зміни за умови збереження загальної кількості вільних від роботи годин. За бажанням цих працівників їм може бути надано додатково один-два вільних від роботи дні на тиждень без збереження заробітної плати.

Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі, за їх бажанням протягом чотирьох років навчання надається один вільний від роботи день на тиждень з його оплатою в розмірі 50 % середньої заробітної плати, а протягом четвертого року навчання - додатково один вільний від роботи день на тиждень без збереження заробітної плати.

Закон передбачає оплату власником або уповноваженим ним органом працівнику, який навчається у вищих навчальних закладах із вечірньою та заочною формами навчання, проїзду до місця знаходження закладу освіти і назад один раз на рік на установчі заняття, для виконання лабораторних робіт і складання заліків та іспитів - у розмірі 50 % вартості проїзду. У такому самому розмірі оплачується проїзд для підготовки і захисту дипломного проекту (роботи) або складання державних іспитів.

1.3 Продуктивність праці та кваліфікація працівника

Загальна декларація прав людини гарантує кожному право на працю і на освіту. Держава виступає гарантом цього права, що закріплено в Конституції України від 28 червня 1996 p. Згідно із ст. 43 професійно-технічне навчання, підготовка та перепідготовка кадрів є складовими елементами державної гарантії права на працю. Право людини на освіту закріплено в ст. 53 Конституції України. [1]

Повна загальна середня освіта є обов'язковою. Держава забезпечує: доступність і безплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійної, вищої освіти в державних і комунальних закладах освіти; розвиток дошкільної, повної загальної середньої освіти, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій і пільг учням і студентам.

Освіта -- основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального та економічного розвитку суспільства і держави. Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей; підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями.

Наявність різних форм навчання, зокрема заочної і вечірньої, дозволяє значній кількості громадян поєднувати свою трудову діяльність з навчанням у різних закладах освіти. Працівники, котрі поєднують працю з навчанням, беруть участь у двох паралельних правовідносинах: у трудових правовідносинах з власником підприємства та в адміністративно-правових -- із закладом освіти. Трудові відносини цієї категорії працівників мають усі ті ознаки, що притаманні будь-яким трудовим правовідносинам. Але разом із загальними ознаками, ці правовідносини мають певні особливості, що проявляються в спеціальних правах й обов'язках суб'єктів трудових правовідносин, пов'язаних з поєднанням навчання з працею. Так, для осіб, котрі поєднують працю з навчанням, передбачена система особливих пільг, гарантій, обсяг і види яких залежать від типу закладу освіти, від форми навчання, а також від того, в якому класі та на якому курсі навчається працівник. Крім закладів освіти, навчання громадян здійснюється і на підприємствах. Ця галузь освіти регулюється трудовим правом. Закони та інші нормативно-правові акти про працю вирішують завдання сприяння працюючим громадянам в отриманні освіти шляхом створення на підприємствах, в установах і організаціях відповідних умов для навчання без відриву від роботи.

У нормативно-правових актах містяться норми, які, з одного боку, встановлюють різного роду пільги для працівників, котрі поєднують працю з навчанням, з другого -- регламентують права та обов'язки роботодавця і працівника з приводу організації професійного навчання та його юридичних наслідків. Такі правові норми утворюють самостійний інститут трудового права, норми якого регулюють відносини з приводу поєднання роботи і навчання та підвищення кваліфікації працівниками безпосередньо на виробництві, а також у закладах освіти різних форм власності. Основним у цих відносинах є те, що головним суб'єктом їх є найманий працівник (а не будь-який громадянин), який має свого роду "подвійний статус": або поєднує роботу з навчанням, з підвищенням кваліфікації, або уклав учнівський договір з роботодавцем про попереднє навчання з подальшим працевлаштуванням згідно з отриманою професією, спеціальністю та кваліфікацією.

Пільги працівникам, котрі поєднують роботу з навчанням, виражаються в наданні їм більше вільного від роботи часу для успішного навчання та підвищення кваліфікації і передбачені главою XIV КЗпП України (статті 201--220) "Пільги для працівників, що поєднують роботу з навчанням". [2]

Такі пільги поділяються на групи за видами правовідносин:

а) щодо надання відпусток;

б) щодо робочого часу та відпочинку протягом робочого дня, тижня;

в) щодо оплати вартості проїзду для складання екзаменаційної сесії;

г) щодо режиму роботи і побутового обслуговування.

Право на пільги при поєднанні праці з навчанням виникає у працівника, якщо є адміністративний акт про його зарахування до закладу освіти. Надалі це право виникає за умови успішного навчання. Вважається, що успішно навчаються працівники, які склали всі заліки та іспити, передбачені навчальним планом, а також виконали лабораторні, письмові та інші роботи за дисциплінами навчального плану даного семестру або склали кваліфікаційний іспит з виробничого навчання. Праву на пільги кореспондується обов'язок працівника успішно навчатися, цілеспрямовано використовувати вільний час, а власник підприємства чи уповноважений ним орган зобов'язаний надати пільги, передбачені законодавством.

У відповідності до ст. 202 КЗпП законодавець зобов'язує власника або уповноважений ним орган створювати необхідні умови для поєднання роботи з навчанням для осіб, котрі проходять виробниче навчання або навчаються в закладах освіти без відриву від виробництва. Це положення може служити базою для конкретних правил нормативного характеру й зобов'язань виконання умов, які передбачаються у колективному договорі. З переходом України до ринкової економіки і появою підприємств різних форм власності та видів господарської діяльності ця норма відіграє велике значення і виступає гарантом пільг для даної категорії працівників. На жаль, не можна не помітити і того факту, що багато приватних підприємств намагається зменшити обсяг пільг такого роду, а іноді -- взагалі їх не надавати. [2]

Будемо сподіватися, що це тимчасове явище, яке властиве економічній кризі, оскільки власник підприємства повинен бути зацікавлений у високій кваліфікації своїх працівників. Більше того, одним із засобів забезпечення зростання кваліфікації працівників є організація відповідного навчання на виробництві.

В умовах зростання кількості незайнятого населення, одним із заходів подолання безробіття є організація професійного навчання. До основних закладів, що здійснюють професійне навчання, відносять навчальні підрозділи підприємств. Тому питання організації професійного навчання на підприємствах набуло значення, ще й з точки зору забезпечення зайнятості населення.

РОЗДІЛ 2. ОПЛАТА ПРАЦІ ПРАЦІВНИКІВ, ЯКІ ПОЄДНУЮТЬ РОБОТУ З НАВЧАННЯМ

2.1 Оплата праці у разі індивідуального навчання професій робітників

Оплата праці за час виробничого навчання, перекваліфікації або навчання іншим спеціальностям, визначає: «За час проходження виробничого навчання, перекваліфікації або навчання іншим спеціальностям працівникам виплачується заробітна плата в порядку і у розмірах, що визначаються законодавством».

Особливий порядок оплати праці при виробничому навчанні безпосередньо на підприємстві встановлено Положенням про оплату праці за час виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших професій. Дія цього Положення поширюється на підприємства, установи і організації усіх форм власності.

У разі індивідуального навчання професій робітників з відрядною оплатою праці праця учнів оплачується в таких розмірах: за перший місяць навчання- у розмірі 75 відсотків; за другий - 60; за третій - 40; за четвертий і всі наступні місяці до закінчення терміну навчання, передбаченого програмою - 20 відсотків встановленої на підприємстві тарифної ставки першого (іншого нижчого розряду, якщо відповідно до довідника кваліфікаційних характеристик за даною професією немає першого розряду) розряду відповідної професії. Крім того, за виготовлену придатну продукцію учням нараховується заробітна плата за діючими на підприємстві нормами і розцінками.

У разі індивідуального навчання професій робітників з почасовою оплатою праці оплата праці учнів провадиться в таких розмірах: за перший і другий місяці навчання - у розмірі 75 відсотків; за третій і четвертий - 80; за всі наступні місяці аж до закінчення навчання відповідно до програми - 90 відсотків установленої на підприємстві тарифної ставки першого (іншого нижчого) розряду відповідної професії.

Такий же порядок оплати діє при навчанні професій робітників з відрядною оплатою праці, якщо виробниче навчання здійснюється на устаткуванні, на якому працюють ті, хто навчає.

2.2 Оплата праці у разі навчання в бригадах

У разі навчання в бригадах оплата праці учнів провадиться в таких розмірах: за перший місяць навчання - у розмірі 75 відсотків; другий - 60; третій - 40; за четвертий і всі наступні місяці до закінчення терміну навчання, передбаченого програмою - 20 відсотків установленої на підприємстві тарифної ставки першого (іншого нижчого) розряду відповідної професії. Крім того, починаючи з другого місяця навчання, учням з відрядного заробітку бригади провадиться доплата до 100 відсотків установленої на підприємстві тарифної ставки першого (чи іншого нижчого) розряду.

Якщо учні включаються до складу бригади, яка працює на агрегаті, що виключає збільшення випуску продукції у зв'язку із збільшенням кількості працівників у бригаді, оплата праці учнів провадиться за правилами, встановленими для навчання професій з почасовою оплатою праці.

Оплата праці учнів, які навчаються за професіями робітників, яким відповідно до законодавства встановлені місячні оклади, провадиться виходячи з установленого на підприємстві мінімального місячного окладу в порядку, встановленому для тих, хто навчається професій з почасовою оплатою праці.

За час перекваліфікації або навчання робітників нової професії з урахуванням потреб виробництва оплата провадиться за перший місяць у розмірі 100 відсотків; другий - 70; третій - 40 відсотків середнього заробітку за попередньою роботою. Крім того, починаючи з другого місяця перекваліфікації (навчання) робітники мають право на оплату виготовленої ними придатної продукції за діючими на підприємстві нормами і розцінками.

У разі навчання зазначених робітників на устаткуванні, на якому працюють самі ті, хто навчає, оплата за весь період навчання, передбачений програмою, провадиться в розмірі середнього заробітку за попередньою роботою.

Уже сама назва Положення про оплату праці за час виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших професій показує, що виплати за період виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших професій правотворчий орган відносить до категорії заробітної плати. На оплату праці за час виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших професій поширюють правила про мінімальну заробітну плату.

Істотні особливості встановлені для оплати праці учнів за час їх навчання професій робітників, зайнятих на підземних роботах, а також для оплати праці робітників за час їх навчання інших професій зазначених робітників:

За час навчання техніки безпеки і ознайомлення з гірничими виробками оплата праці тих, хто навчається, провадиться почасове з розрахунку 50 відсотків тарифної ставки, встановленої для робітників, які мають нижчий розряд за професією, яку освоюють ті, хто навчається. Після закінчення навчання техніки безпеки і ознайомлення з гірничими виробками оплата праці тих, хто навчається, провадиться згідно з діючими на підприємстві нормами і розцінками.

Якщо при цьому заробіток тих, хто навчається, складає менше 50 відсотків тарифної ставки нижчого розряду за професією, що її освоюють ті, хто навчається, протягом перших двох місяців (після закінчення навчання техніки безпеки і ознайомлення з гірничими виробками) провадиться доплата до 50 відсотків зазначеної тарифної ставки. Починаючи з третього місяця навчання оплата праці провадиться без будь-яких доплат. При цьому пропонується виконану тими, хто навчається, роботу враховувати окремо. Забороняється роботу, яка виконана тими, хто навчається, включати в рахунок виробітку тих робітників, що навчають професії.

У разі потреби оплата праці робітників, що навчаються індивідуально професій з відрядною оплатою праці, провадиться почасово з розрахунку 50 відсотків тарифної ставки нижчого розряду за професією, яку освоює той, хто навчається (у тому ж розмірі, як і за період навчання техніки безпеки і ознайомлення з гірничими виробками). Оплата в такому розмірі провадиться протягом двох місяців навчання професії, що обчислюються з дня закінчення навчання техніки безпеки і ознайомлення з гірничими виробками. Після закінчення цього строку оплата провадиться за діючими нормами і розцінками.

При навчанні в складі виробничих бригад і неможливості визначення обсягу індивідуально виконаних робіт, для розподілу бригадного заробітку між членами бригади особам, що проходять перекваліфікацію або навчання нових професій, на перші два місяці встановлюється тарифна ставка, що дорівнює 60 відсоткам тарифної ставки, встановленої на підприємстві для робітників найнижчого розряду за професією, яку освоюють ті, хто навчається, а за наступні місяці - 80 відсотків. При цьому для визначення відсотка виконання бригадою норми виробітку ці норми для тих, хто навчається, встановлюються в розмірі 60 відсотків діючих норм у перші два місяці і 80-у наступні.

При навчанні професій робітників з почасовою оплатою праці за час навчання, встановлений належне затвердженими навчальними планами (до одержання самостійного робочого місця), виплачується 50 відсотків тарифної ставки нижчого розряду за професією, яку освоюють ті, хто навчається. Якщо до закінчення встановленого строку навчання робітник переводиться на самостійну роботу, до закінчення цього строку йому виплачується 80 відсотків зазначеної вище тарифної ставки.

При навчанні робітників, зайнятих на підземних роботах, інших професій, що відносяться до професії робітників, зайнятих на підземних роботах, встановлені такі правила:

а) вони "можуть бути" звільнені від основної роботи на весь строк виробничого навчання. Варто звернути увагу на ту обставину, що законодавство не зобов'язує звільняти від основної роботи, а інше допускає таку можливість;

б) оплата праці провадиться за діючими нормами та розцінками;

в) не більше ніж на період тривалістю два місяці, провадиться доплата до середнього заробітку за попередньою роботою.

Для осіб, які навчаються (незалежно від того, має місце первинне навчання або навчання інших професій) професій робітників, зайнятих на підземних роботах, встановлена ще одна додаткова гарантія: оплата їх праці за період навчання в будь-якому випадку не може бути нижчою тарифної ставки першого розряду найбільш низько оплачуваної професії на підприємстві. [7]

РОЗДІЛ 3. ПІЛЬГИ, ЩО НАДАЮТЬСЯ ПРАЦІВНИКАМ, ЯКІ ПОЄДНУЮТЬ РОБОТУ З НАВЧАННЯМ

3.1 Пільги для працівників, які навчаються у вищих навчальних закладах

Стаття 215 КЗпП визначає:

Працівникам, які навчаються у вищих закладах освіти з вечірньою та заочною формами навчання, надаються додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, а також інші пільги, передбачені законодавством.

Стаття 215 КЗпП встановлює загальне правило про надання працівникам, які навчаються без відриву від виробництва, оплачуваних відпусток та інших пільг. Воно стосується тих, хто навчається у цих закладах освіти з вечірньою та заочною формами навчання. Правило ст. 215 КЗпП не є нормою прямої дії, а відсилає до спеціальних норм. [2]

Під закладами освіти з вечірньою та заочною формами навчання слід розуміти також відділення і будь-які інші підрозділи вищих закладів освіти з вечірньою або заочною формами навчання. Однак право на пільги дає навчання лише у вищих навчальних закладах, які мають ліцензії на підготовку спеціалістів відповідного профілю та освітньо-кваліфікаційного рівня.

У статті 216 Додаткова відпустка у зв'язку з навчанням у вищих навчальних закладах, навчальних закладах післядипломної освіти та аспірантурі стверджується: що працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, надаються додаткові оплачувані відпустки:

1) на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на першому та другому курсах у вищих навчальних закладах:

першого та другого рівнів акредитації з вечірньою формою нявчання - 10 календарних днів,

третього та четвертого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання - 20 календарних днів,

незалежно від рівня акредитації з заочною формою навчання - 30 календарних днів;.

2) на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на третьому і наступних курсах у вищих навчальних закладах:

першого та другого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання - 20 календарних днів,

третього та четвертого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання - 30 календарних днів,

незалежно від рівня акредитації з заочною формою навчання - 40 календарних днів;

3) на період складання державних іспитів у вищих навчальних закладах незалежно від рівня акредитації - 30 календарних днів;

4) на період підготовки та захисту дипломного проекту (роботи) студентам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання першого та другого рівнів акредитації, - два місяці, а у вищих навчальних закладах третього і четвертого рівнів акредитації - чотири місяці.

Тривалість додаткових оплачуваних відпусток працівникам, які здобувають другу (наступну) вищу освіту за заочною (вечірньою) формою навчання у навчальних закладах післядипломної освіти та вищих навчальних закладах, що мають у своєму підпорядкуванні підрозділи післядипломної освіти, визначається як для осіб, які навчаються на третьому і наступних курсах вищого навчального закладу відповідного рівня акредитації.

Працівникам, допущеним до складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, для підготовки та складання іспитів надасться один раз на рік додаткова оплачувана відпустка з розрахунку 10 календарних днів на кожний іспит.

Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів.

Для працівників, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості, законодавством може встановлюватися інша тривалість відпусток у зв'язку з навчанням.

Відпустки, передбачені пунктами 1 і 2 частини першої та частиною четвертою цієї статті, надаються впродовж навчального року.

Відпустки, передбачені ст. 216 КЗпП, надаються лише працівникам, які успішно навчаються в зазначених навчальних закладах без відриву від виробництва. 2

Тривалість додаткової оплачуваної відпустки диференціюється за цілою низкою критеріїв:

а) форма навчання (вечірня, заочна);

б) рівень акредитації навчального закладу;

в) курс, на якому працівник навчається.

На період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів працівниками, які навчаються на першому та другому курсах вищих закладів освіти:

а) першого та другого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання - щорічно надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів;

б) третього і четвертого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання - щорічно надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 20 календарних днів;

в) усіх рівнів акредитації з заочною формою навчання - щорічно надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів.

На час настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів - працівникам, які навчаються на третьому і наступних курсах вищих закладів освіти:

а) першого та другого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання - щорічно надається додаткова відпустка тривалістю 20 календарних днів;

б) третього та четвертого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання - щорічно надається оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів;

в) незалежно від рівня акредитації з заочною формою навчання - надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 40 календарних днів.

Законом від 2 листопада 2000 р. ст. 15 Закону "Про відпустки" доповнена новою частиною другою, відповідно до якої працівники, які здобувають другу (наступну, тобто третю також) вищу освіту в навчальних закладах післядипломної освіти та вищих навчальних закладах, які мають у своєму складі підрозділи післядипломної освіти, мають право на додаткову оплачувану відпустку тієї ж тривалості, що й працівники, які навчаються на третьому і наступному курсах вищих навчальних закладів відповідних рівнів акредитації.

Надання відпусток щорічно означає, що вони повинні надаватися протягом навчального року. На це прямо зазначається в частині шостій ст. 15 Закону "Про відпустки" у редакції від 2 листопада 2000 року. 5

На період складання державних іспитів у вищих навчальних закладах усіх рівнів акредитації працівники, які навчаються без відриву від виробництва, мають право на надання їм додаткової оплачуваної відпустки тривалістю 30 календарних днів.

На період підготовки та захисту дипломного проекту (роботи) працівники, які навчаються без відриву від виробництва у вищих закладах освіти з вечірньою та заочною формами навчання першого та другого рівнів акредитації, мають право на додаткову оплачувану відпустку тривалістю два місяці, а третього та четвертого рівнів акредитації - чотири місяці.

Оскільки планування навчального процесу належить до компетенції вищих закладів освіти (ст. 17 Закону "Про освіту"), їм належить право розподілу встановленої законом тривалості додаткової оплачуваної відпустки протягом навчального року. Власник зобов'язаний надавати працівникові відпустку саме в той час, який визначений вищим навчальним закладом. Ненадання відпустки в цей час не може бути обґрунтовано виробничою необхідністю для підприємства, оскільки ст. 202 КЗпП покладає на власника обов'язок створювати працівникам умови для поєднання роботи з навчанням. [2]

Частина друга ст. 216 КЗпП допускає можливість встановлення законодавством (отже не лише законами, але й підзаконними актами) для осіб, які навчаються без відриву від виробництва у вищих навчальних закладах, де навчальний процес має свої особливості, іншої тривалості відпусток. Відповідно до цього Кабінет Міністрів України затвердив Порядок, тривалість та умови надання щорічних відпусток працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості. [2]

Передбачено, що крім додаткових оплачуваних відпусток, встановлених ст. 216 КЗпП і ст. 15 Закону "Про відпустки", щорічно надаються такі відпустки:

а) 10 календарних днів із збереженням заробітної плати і 10 календарних днів без збереження заробітної плати працівникам, які успішно навчаються у вищих закладах освіти всіх рівнів акредитації з вечірньою та заочною формами навчання за спеціальністю "культура (народна художня творчість)", "музичне мистецтво (фортепіано, орган, оркестрові струнні інструменти, оркестрові духові та ударні інструменти, спів, диригування, композиція, музичне мистецтво естради, звукорежисура, музичне виховання)";

б) 20 календарних днів із збереженням заробітної плати та 10 календарних днів без збереження заробітної плати працівникам, які успішно навчаються у вищих закладах освіти всіх рівнів акредитації з вечірньою та заочною формами навчання за спеціальностями "театральне мистецтво (акторське мистецтво, режисура, хореографія, сценографія)", "кіномистецтво (кінорежисура, телережисура, кіно-, телеоператорство)";

в) 10 календарних днів без збереження заробітної плати працівникам, які успішно навчаються у вищих закладах освіти всіх рівнів акредитації з вечірньою та заочною формами навчання за спеціальністю "філологія (мова та література)".

Відпустки, зазначені вище, як виняток із загального правила, дозволено за рішенням вищих закладів освіти в разі потреби перерозподіляти між курсами навчання в межах загальної тривалості навчального процесу.

Надання відпусток без збереження заробітної плати працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва у вищих закладах освіти, на період проїзду до місцезнаходження навчального закладу та назад (для забезпеченої наданням додаткової відпустки участі в заходах, передбачених навчальним планом) не передбачено. Вони можуть надаватися за погодженням сторін трудового договору (ст. 84 КЗпП; ст. 26 Закону "Про відпустки"). Працівник має право також вимагати надання відпустки без збереження заробітної плати на період проїзду до місцезнаходження навчального закладу та назад, посилаючись на ст. 202 КЗпП, яка ставить за обов'язок власникові створювати працівникам умови, необхідні для поєднання роботи з навчанням.

Згідно статті 217 КЗпП на час додаткових відпусток у зв'язку з навчанням за працівниками за основним місцем роботи зберігається середня заробітна плата. [2]

Заробітна плата за час додаткової оплачуваної відпустки, яка надається у зв'язку з навчанням без відриву від виробництва, виплачується відповідно до загального правила ст. 21 Закону "Про відпустки" не пізніше трьох днів до початку відпустки.

Якщо за період відпустки працівник не зміг скласти іспити, заліки або виконати інші передбачені навчальним планом роботи, відрахування із заробітку працівника раніше виплачених грошових сум не можуть провадитися. У той же час додатково оплачувана відпустка має суворо цільове призначення. Тому, наприклад, у випадках захисту дипломного проекту (роботи) до закінчення встановленого строку додаткової відпустки працівник зобов'язаний вийти на роботу наступного дня після захисту (негайно або з урахуванням можливості виїхати до місця роботи). Порушення цього обов'язку є підставою для застосування до працівника дисциплінарного стягнення. Однак, стягнути з працівника суму, виплачену йому за період відпустки і в цьому випадку не можна: для цього немає правової підстави. Більш того, навіть за умови нецільового використання додаткової відпустки, наданої у зв'язку з навчанням без відриву від виробництва, застосовувати до працівника заходи дисциплінарного стягнення можливо, але стягнути суму, виплачену за час відпустки, не можна.

Стаття 218 стверджує:

«Працівникам, які навчаються на останніх курсах вищих закладів освіти, протягом десяти учбових місяців перед початком виконання дипломного проекту (роботи) або складання державних іспитів надасться щотижневе при шестиденному робочому тижні один вільний від роботи день для підготовки до занять з оплатою його в розмірі 50 відсотків одержуваної заробітної плати, але не нижче мінімального розміру заробітної плати.

При п'ятиденному робочому тижні кількість вільних від роботи днів змінюється залежно від тривалості робочої зміни за умови збереження загальної кількості вільних від роботи годин.

Протягом десяти навчальних місяців перед початком виконання дипломного проекту (роботи) або складання державних іспитів працівникам, за їх бажанням, може бути надано додатково ще один-два вільних від роботи дні на тиждень без збереження заробітної плати.

Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі, за їх бажанням протягом чотирьох років навчання надасться один вільний від роботи день на тиждень з оплатою його в розмірі 50 відсотків середньої заробітної плати працівника.

Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі, протягом четвертого року навчання надасться за їх бажанням додатково ще один вільний від роботи день на тиждень без збереження заробітної плати».

Визначення періоду, протягом якого працівник має право на одержання щотижневе при шестиденному робочому тижні одного вільного від роботи дня для підготовки до занять з оплатою його в розмірі п'ятидесяти відсотків середньої заробітної плати, але не менше мінімального розміру заробітної плати, залежить від навчального плану. Якщо навчальним планом передбачене складання державних іспитів, то вони звичайно складаються в останній місяць останнього року навчання. До початку цього місяця і відраховується період у десять навчальних місяців, протягом якого працівник має право на пільги, встановлені ст. 218 КЗпП.