Умови поєднання праці та навчання робітника на підприємстві

До періоду десяти місяців включаються лише учбові місяці. Тривалість навчального семестру визначається вищим навчальним закладом (п. 4.1 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах). Однак при вирішенні питання про тривалість навчальних семестрів враховуються вимоги навчальних планів і програм. У будь-якому випадку лише вищий навчальний заклад здатен точно визначити період у десять місяців перед початком державних іспитів (підготовки дипломної роботи (проекту)). Наведемо приклад. За умови одержання права на додаткову оплачувану відпустку на період підготовки та захисту дипломного проекту (роботи) з 1 березня 2003 року (з урахуванням того, що липень і серпень звичайно не є навчальними місяцями) один вільний від роботи день на тиждень повинен надаватися в період з 1 березня 2002 року по 1 березня 2003 року (за винятком липня і серпня 2002 року).

Очевидно, не лише при п'ятиденному робочому тижні, але й при підсумованому обліку робочого часу кількість наданих працівникові вільних від роботи днів може змінюватися таким чином, щоб загальна кількість робочих годин, протягом яких працівник звільняється від роботи, залишалася незмінною.

Працівники, які навчаються у вищих закладах освіти без відриву від виробництва, мають право вимагати надання їм на період десяти місяців перед початком виконання дипломного проекту (роботи) або складання державних іспитів одного-двох вільних від роботи днів на тиждень без збереження заробітної плати. Цьому праву кореспондує відповідний обов'язок власника.

Стаття, що коментується, надає особам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі, право на одержання протягом усіх чотирьох років навчання одного вільного від роботи дня на тиждень з оплатою в розмірі 50 відсотків середньої заробітної плати, яка обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати. Протягом четвертого року навчання в аспірантурі власник зобов'язаний також надавати таким працівникам, за їх бажанням, один вільний від роботи день на тиждень без збереження заробітної плати. Частина друга ст. 25 Закону "Про відпустки" непрямо визнає надання працівникам протягом четвертого року навчання в аспірантурі одного вільного від роботи дня без збереження заробітної плати різновидом відпустки без збереження заробітної плати.

З урахуванням частини другої ст. 218 КЗпП слід зробити висновок про те, що зазначені вільні дні (один день на тиждень) надаються з розрахунку шестиденного робочого тижня. При п'ятиденному робочому тижні та підсумованому обліку робочого часу надання вільних від роботи днів не повинне змінювати загальної кількості годин робочого часу, протягом якого працівник має право на звільнення від роботи.

У ст. 219 КЗпП говориться, що власник або уповноважений ним орган оплачує працівникам, які навчаються у вищих закладах освіти з вечірньою та заочною формами навчання, проїзд до місця знаходження закладу освіти і назад один раз на рік на настановні заняття, для виконання лабораторних робіт і складання заліків та іспитів - у розмірі 50 відсотків вартості проїзду.

У такому ж розмірі провадиться оплата проїзду для підготовки і захисту дипломного проекту (роботи) або складання державних іспитів.

На власників незалежно від форми власності підприємства покладається обов'язок оплачувати проїзд працівників, які навчаються без відриву від виробництва у вищих закладах освіти, до місцезнаходження навчального закладу та назад у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості проїзду. Ст. 219 КЗпП не містить обмежень щодо виду транспортного засобу і класу вагона (каюти). Вона також не містить посилань до будь-яких актів, які такі обмеження встановлюють. За таких умов оплата проїзду повинна провадитися відповідно до правил оплати проїзду при відрядженнях.

Оплата в такому ж розмірі вартості проїзду до місця знаходження навчального закладу та назад для підготовки та захисту дипломного проекту (роботи) або складання державних іспитів не ставиться в залежність від того, що в цьому навчальному році працівник уже використовував право на проїзд до місця знаходження навчального закладу та назад у зв'язку з поїздкою на настановні заняття, для виконання лабораторних робіт, складання іспитів та заліків.

3.2 Пільги для працівників, які навчаються в загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах

Стаття 220 Обмеження надурочних робіт для працівників, які навчаються визначає, що працівників, які навчаються без відриву від виробництва в середніх і професійно-технічних закладах освіти, забороняється залучати в дні занять до надурочних робіт.

Стаття, що коментується, забороняє залучення до надурочних робіт у дні занять лише працівників, які навчаються без відриву від виробництва в загальноосвітніх школах і професійно-технічних закладах освіти. Однак у силу ст. 202 КЗпП, яка ставить за обов'язок власникові створювати працівникам умови для поєднання роботи з навчанням, вимоги не залучати до надурочних робіт у дні занять можуть пред'являти і працівники, які навчаються без відриву від виробництва у вищих закладах освіти. Така вимога буде особливо обґрунтованою, якщо залучення до надурочних робіт позбавляє працівника можливості відвідувати заняття. Але й у власника, який вирішив залучити такого працівника до надурочних робіт, будуть аргументи для відстоювання своєї позиції. Він буде посилатися на те, що там, де законодавець хотів заборонити залучення працівників, які навчаються без відриву від виробництва, до надурочних робіт, він цю заборону сформулював цілком чітко.

ВИСНОВОК

Важливість права на працю та права на освіту обумовлюється тим, що вони є передумовою реалізації всіх інших соціально-економічних прав, є необхідними умовами влаштування життя людини в цивілізованому суспільстві. Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями. в галузі освіти.

Законодавством України на роботодавця покладено обов'язок створювати працівникам, які проходять виробниче навчання або навчаються в навчальних закладах без відриву від виробництва необхідні умови для поєднання роботи з навчанням.

В Кодексі законів про працю України, а саме в Главі ХІV встановлено ряд пільг для працівників, які поєднують роботу з навчанням. В трудовому законодавстві України закріплені наступні пільги для працівників, які поєднують навчання з роботою: пільги в організації навчання, адже в більшості випадків навчання організовується роботодавцем; пільги в оплаті праці; пільги в наданні додаткових відпусток; заохочення працівників, які поєднують навчання з роботою; скорочення робочого часу; надання роботи у зв'язку із здобутою кваліфікацією; неприпустимість залучення осіб, які поєднують роботу і навчання до надурочних робіт. Кодекс законів про працю України є соціально спрямованим щодо працівника, адже забезпечує можливість реалізації ним своїх трудових прав, у тому числі й права на працю, а також надає можливість поєднувати працю з навчанням. Водночас правові гарантії права на працю та права на поєднання роботи з навчанням створює більше обов'язків для роботодавця ніж для працівника. Я вважаю, що не повинні обмежуватися права роботодавця та порушуватися його інтереси щодо забезпечення високопрофесійного штату працівників, розвитку господарської діяльності та отримання прибутку. Побудова сучасної системи юридичних гарантій трудових прав повинна будуватися на принципі гармонійного поєднання інтересів обох сторін трудового договору, відповідно я вважаю, що на працівників, які поєднують роботу з навчанням необхідно покласти обов'язок звітувати перед роботодавцем про хід здобуття нової кваліфікації.

Проаналізувавши норми Кодексу законів про працю України, можна стверджувати, що вони досить детально регламентують пільги, якими наділяється працівник під час поєднання роботи з навчанням. Але на практиці використовуються далеко не всі з них. Сучасні форми організації навчального процесу в закладах освіти дають можливість працівникові здобувати освіту у вільний від роботи час (вечірній час або вихідні дні), тому роботодавець у деяких випадках може навіть не знати про навчання працівника. Натомість гарантії зазначених пільг - це загальні гарантії, які використовуються в трудовому праві. Саме тому, я вважаю, що доцільно в Главу ХІV Кодексу законів про працю України внести зміни шляхом доповнення її статтями, які були б присвячені виключно правовим гарантіям пільг для працівників, які поєднують навчання з роботою.

Законодавство України стимулює нормативними документами навчання та підвищення професійної освіти.

Для професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників, особливо молоді, роботодавець організовує індивідуальне, бригадне, курсове та інше виробниче навчання за рахунок підприємства, організації, установи, створюються необхідні умови для поєднання роботи з навчанням.

За час проходження виробничого навчання, перекваліфікації або навчання іншим спеціальностям працівникам виплачується заробітна плата в порядку і у розмірах, що визначаються законодавством.

Працівникам, які успішно навчаються на вечірніх відділеннях та заочних у професійно-технічних та вищих навчальних закладах надаються додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, а також інші пільги, передбачені законом.

На час додаткових відпусток у зв'язку з навчанням за працівниками за основним місцем роботи зберігається середня заробітна плата.

Власник або уповноважений ним орган оплачує працівникам, які навчаються у вищих закладах освіти з вечірньою та заочною формами навчання, проїзд до місця знаходження закладу освіти і назад один раз на рік на настановні заняття, для виконання лабораторних робіт і складання заліків та іспитів - у розмірі 50 відсотків вартості проїзду.

Працівників, які навчаються без відриву від виробництва в середніх і професійно-технічних закладах освіти, забороняється залучати в дні занять до надурочних робіт.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

праця навчання професійний

1. Конституція України від 28 червня 1996р. із змінами і доповненнями, станом на 02 березня 2014 р.

2. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р., із змінами та доповненнями станом на 01 квітня 2014 р.

3. Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах. Затв. Наказом Міністерства освіти України від 02.06.93. № 161. - Сборник законодательных и нормативных актов об образовании. - Випуск 1. - К., 1994. - с. 111.

4. Закон України «Про освіту» від 23.05.1991 р. зі змінами і доповненнями станом на 10.03.2013 р.

5. Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 р.зі змінами і доповненнями станом на 09.12.2012 р.

6. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю / В. Г. Рогань, І. В. Зуб, Б. С. Стичинський, - 6-е вид., доп. І перероб. - К.: А. С. К., 2005. - 976.

7. Болотіна Н.Б. Трудове право України. - К.: Вікар, 2004

8. Бойко М.Д. Трудове право України. - К.: Атіка, 2006.

9. Бойко Ю. Розмежування правового регулювання законодавства про працю та законодавства про зайнятість населення // Право України. - 1994. - №10.

10. Адамчук В.В., Ромашов О.В., Сорокіна М.Е. Економіка і соціологія праці : Підручник для вузів. - Москва : ЮНИТИ, 1999. - С.49-51.

11. Ярошенко М.О. Проблеми та перспективи правового регулювання зайнятості та праці молоді / О.М. Ярошенко // Вісник Академії правових наук України. - 2004. - № 4.

12. Трудове право України // В. І. Прокопенко // Харків 2002

13. Навчальний посібник «Ринок праці» - Волкова О.В.Київ-2007р

14. Трудове право України: Підручник За ред. Н.Н. Болотіної, Г.І. Чанишевої. -- 2-гевид., стер. -- К.: Т-во "Знання", КОО, 2001

15. Економіка праці та соціально-трудові відносини - Іляш О.І.

16. Петюх В.М. Ринок праці та зайнятість: Навч. посіб. -- Київ : МАУП, 1997.С.28-30.

17. Рофе А.И.Збишко Б.Г., Ишин В.В. Ринок труда, зайнятість населення, економіка ресурсів для праці: Навч. посібник. -- Москва: МИК, 1997.- С.30-38.

18. Трудове право України: Навчальний посібник. -- Вид. 2-ге, змінене і доповнене / За ред. П. Д. Пилипенка. -- К.: Істина, 2007. - 208 с.

19. Діденко Я. Формування ефективної політики зайнятості в Україні // Україна: аспекти праці. - 2012. - №2. - С. 3-8.

20. Мазурок П. Ринок праці: проблеми заробітної плати // Україна: аспекти праці. - 2012. - №5.

21. Сабченко О.В. Деякі проблеми зайнятості у межах соціальної функції трудового права. // Теорія і практика. 2005.

22. Положенням про професійне навчання кадрів на виробництві, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства освіти і науки України від 28 березня 2001 р. № 127/151

23. Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 р. № 309

Размещено на Allbest.ru