Кон'юнктура ринку рослинної олії в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ
1. Теоретичні основи кон'юнктури ринку
2. Економіко-статистичний аналіз кон'юнктури ринку рослинної олії в Україні
3. Прогнозування стану конюнктури ринку рослинної олії в Україні
Висновок
Перелік використаних джерел

Размещено на Allbest.ru



Вступ

Найголовнішим напрямком дослідження ринку є вивчення та прогнозування кон'юнктури ринку - стану економіки в цілому, окремої галузі або конкретного товарного ринку, що формується певними факторами і виражається в кон'юнктурних показниках.

Основними показниками кон'юнктури є: обсяг випуску продукції і капітального будівництва, рух внутрішньої та зовнішньої торгівлі, ступінь використання виробничих потужностей, величина запасів виготовлених виробів, напівфабрикатів та сировини, динаміка цін, прибутків, процентів, курсу цінних паперів, масштаби банкротств, зайнятості та безробіття, рух заробітної плати. В основі формування кон'юнктури лежать циклічні фактори (масштаби та темпи оновлення основного капіталу, попит на споживчі товари, стан кредитно-грошової сфери і т.д.).

Разом з тим коливання обумовлені діями численних постійних і тимчасових факторів: науково-технічного прогресу, концентрації і централізації виробництва і капіталу, розвитку державного монополістичного капіталізму, мілітаризація економіки та гонка озброєння, інфляції та інше. Динамічність, безперервність, а нерідко і різкі коливання - найважливіші характерні риси кон'юнктури. Мінливість кон'юнктури ринку та її дослідження і обумовила актуальність даної теми.

Метою курсової роботи є економіко-статистичний аналіз кон'юнктури ринку рослинної олії в Україні. Для досягнення поставленої мети необхідне вирішення наступних завдань:

дослідження теоретичних основ кон'юнктури ринку;

економіко-статистичний аналіз кон'юнктури ринку рослинної олії в Україні;

прогнозування стану конюнктури ринку рослинної олії в Україні.

У сучасному розумінні кон'юнктура характеризується сукупністю обставин, виявлених завдяки ринку, від яких залежать процеси піднесення або спаду напруги економічного розвитку і які відображають їх. Кон'юнктура - це по суті ринкова ситуація, яка відображає збіг обставин, від яких залежить і завдяки яким виявляється успіх господарської діяльності.



1. Теоретичні основи кон'юнктури ринку

Вивчення кон'юнктури ринку являє собою одне з найбільш актуальних та дієвих завдань як на макро-, так і на мікрорівні. Адже інформація про стан ринку, про конкретну ситуацію, яка склалася на ньому в даний момент часу, а також аналіз, оцінка, передбачення та прогнозування подальшого розвитку подій на ринку вкрай необхідні як на державному рівні для умілого керівництва країною, так і в будь-якому іншому конкретному випадку, будь-то голові правління підприємства чи власнику дрібного господарства. Зрозуміло, що без звернення до історії неможливе жодне серйозне теоретичне дослідження, а звідси - доцільно, іноді просто необхідно, і врешті, цікаво ознайомитися з процесом становлення як поняття «кон'юнктура», так і визначень та теорій, пов'язаних з нею [12].

Термін "кон'юнктура" виникло у древньому Римі й означало "описувати ситуацію, поєднувати різноманітні речі", а починаючи з 17 ст. - "положення речей, тимчасові взаємозв'язки" [11]. Сучасне трактування суті кон'юнктури неоднозначне.

Так, у М. Кондратьєва - це "напрямок і ступінь зміни сукупності елементів функціонування народного господарства в порівнянні з попереднім моментом часу" [10], а в Л. Оболенцевої - "сукупність економічних умов, стан речей, збіг обставин, що може впливати на перебіг і результати процесів у країні, на окремих товарних чи регіональних ринках" [12].

Загальним у сучасних тлумаченнях слова "кон'юнктура" є те, що його, так чи інакше, трактують як "сукупність певних умов, збіг обставин, стан речей, здатних впливати на вирішення, розв'язання якої-небудь справи, питання тощо" [9].

Але навіть за цих умов, кон'юнктура в словосполученні з терміном "ринок" трактується, щонайменше, по-різному. Одні вчені суть кон'юнктури ринку трактують в межах конкретного його виду: І. Бланк - інвестиційного ринку, як форму виявлення на ринку загалом, або на окремих його сегментах системи факторів (умов), які визначають співвідношення попиту, пропозиції, цін та конкуренції [1]; А. Румянцев - світового ринку, як економічну ситуацію на світовому ринку на певний період часу, що знаходить свій прояв в співвідношенні між пропозицією і попитом на товари і послуги [17].

Інші вчені суть кон'юнктури ринку трактують безвідносно до конкретного його виду: О. Оснач - як існуючу на ринку економічну ситуацію, яку характеризують співвідношення між попитом та пропозицією, рівень та динаміка цін, товарних запасів та інші показники [13].

Є й інші тлумачення суті кон'юнктури ринку, у яких, під кон'юнктурою ринку, так чи інакше розуміється сукупність конкретних умов суспільно-економічного, соціального, політичного характеру, що діють у певний час, суттєво впливають або можуть впливати на співвідношення попиту й пропозиції та можуть бути сприятливими, коли ринок збалансований, і несприятливими за умов його розбалансованості. Різняться ці трактування лише кон'юнктуроутворюючими елементами - термінологією та сегментацією факторів, що впливають на функціонування й розвиток певного ринку [9].

Кон'юнктура ринку являє собою «сформовану на ринку економічну ситуацію, що характеризує співвідношення між попитом і пропозицією, рівень цін, товарні запаси та інші економічні показники.

Кон'юнктура - сукупність умов, взаємозв'язків, ситуацій, обставин, здатних вплинути на реалізацію певних планів, програм, вирішити справу, досягти певних результатів. Кон'юнктурою ринку називають сукупність конкретних умов суспільно-економічного, соціального, політичного характеру, що діють у певний час і суттєво впливають на співвідношення попиту і пропозиції в процесі руху товарів із сфери виробництва у сферу торгівлі і сферу споживання.

Кон'юнктура - це найважливіші ознаки, риси, показники, які характеризують поточний і перспективний стан розвитку економіки світового господарства, його окремих регіонів, країн, певної галузі або ринку товарів і послуг. Кон'юнктурою ринку можна вважати економічну ситуацію, яка склалася на ринку і характеризується рівнями попиту та пропозиції, ринкової активності, цінами, обсягами продажу [12].

Поняття кон'юнктура включає в себе сукупність взаємопов'язаних між собою умов, що визначають (обумовлюють) перехід з одного стану в інший. Під економічною кон'юнктурою слід розуміти «напрямок і ступінь зміни сукупності елементів економічних процесів на основі порівняння поведінки (змін) їхніх окремих елементів у динаміці». Економічна кон'юнктура являє собою сукупність економічних умов, стан речей, збіг обставин, що може впливати на перебіг і результати процесів у країні, на окремих товарних чи регіональних ринках. Стан економіки, що характеризується рівнем ділової активності, динамікою виробництва і споживання, рухом цін, процентних ставок, валютного курсу, кредитно- банківської діяльності, зростання доходів, заробітної плати, дивідендів тощо [12].

Ринкова кон'юнктура формується під впливом взаємопов'язаних чинників: попиту, пропозиції, ціни. Нормальне співвідношення попиту і пропозиції - це їх рівновага, тобто відповідність між обсягом і структурою попиту на товари та їх пропозицією. Показники попиту та пропозиції мають особливу роль у характеристиці кон'юнктури ринку цукру. Ці показники відтворюють динаміку ви- робництва та споживання товару. Однак їх недостатньо для цілком обґрунтованих висновків щодо стану ринкової кон'юнктури. Тому доцільно вивчати ще низку по- казників: обсяги виробництва та споживання не тільки у фізичному, а й у вартісно- му виразі, доходи різних суб'єктів ринку, рівень завантаження виробничих потуж- ностей, коефіцієнт задоволення попиту тощо. Кон'юнктура ринку характерна визначеним у часі та просторі певним співвід- ношенням попиту й пропозиції, що формується як сукупність товарно-грошових пропорцій під впливом конкретної комбінації діючих чинників [3].

Показники кон'юнктури ринку [2]:

масштаб ринку (місткість ринку, обсяг операцій з купівлі-продажу товару (товарообіг), число підприємств різних типів, які виступають на ринку);

ступінь збалансованості ринку (співвідношення попиту і пропозиції);

тип ринку (конкурентний, олигополистический, монопольний);

динаміка ринку (зміни основних параметрів ринку, їх вектора, швидкість і інтенсивність, основні тенденції);

ступінь ділової активності (заповненість господарського портфеля фірми, число і розмір замовлень, обсяг і динаміка угод);

рівень стійкості і коливання основних параметрів ринку в динаміці і в просторі;

рівень ринкового ризику (оцінка ймовірності зазнати поразки на ринку);

сила і розмах конкурентної боротьби (число конкурентів, їх активність);

циклічність ринку (положення ринку у визначеній точці / стадії економічного або сезонного циклу);

середня норма прибутку.

Характеристики та фактори кон'юнктурного аналізу. Ринкові індикатори.

Неформальні кон'юнктурні оцінки: купівельні настрої (Чи відображають тенденції оживленности ринку) та інфляційні очікування (Передбачають зміна цін) [2].

Слід зазначити, що хоча кон'юнктура певного товарного чи галузевого ринку розвивається не ізольовано, а пов'язана з кон'юнктурою інших галузевих, товарних ринків та загальногосподарською кон'юнктурою, все ж таки не можна та і не коректно, тенденції та основні характеристики загальногосподарської кон'юнктури механічно переносити на галузеві чи товарні ринки і навпаки. Тобто, несприятлива кон'юнктура, яка склалася в одній галузі, може вплинути на стан справ у суміжній галузі. В зв'язку з цим, при аналізі стану кон'юнктури певної галузі обов'язково потрібно враховувати наявність взаємозв'язків та взаємовпливу даної галузі з іншими галузями і економікою взагалі.

Крім того, кон'юнктура характеризується:

по-перше, постійною мінливістю, значними коливаннями;

по-друге, має суперечливий характер, оскільки різні кон'юнктурні показники в один і той же час відображають протилежні тенденції;

по-третє, нерівномірність, яка проявляється, коли динаміка розвитку різних показників має однаковий напрямок, але не співпадають їхні темпи;

по-четверте, кон'юнктура являє собою єдність протилежностей.

Обов'язковою умовою дослідження кон'юнктури ринку є постійне спостереження за ринком, оскільки ринок розвивається згідно з імовірнісними законами і піддається різним коливанням. Крім того, необхідно сформувати інформаційну базу для якісного та оперативного аналізу [12].

Важливим атрибутом ринкової економіки є сам ринок, механізм його дії не може нормально існувати без розвинутих форм конкуренції.

Позитивна роль конкуренції в ринковій економіці проявляється в ряді функцій, які вона виконує [23]:

по- перше, як переконує світовий досвід, конкуренція охоплює всі зв'язки виробництва і споживання, є єдино можливим засобом досягнення збалансованості між попитом і пропозицією і в кінцевому підсумку - суспільними потребами та виробництвом;

по-друге, конкуренція виконує функцію спілкування (кооперації) та погодження інтересів виробників. У результаті поділу праці інтерес кожного з них пов'язаний і взаємодіє з інтересами інших товаровиробників. Через ринковий механізм конкуренція підпорядковує індивідуальні прагнення суб'єк тів господарювання суспільним інтересам;

по-третє, конкуренція примушує товаровиробників знижувати інди- відуальні виробничі витрати, що вимагає від підприємців постійного вдосконалення технічної бази вироб- ництва, знаходження шляхів економії сировини, матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів, робочого часу;

по- четверте, конкуренція стимулює підвищення якості продукції та послуг і спонукає виробників впроваджувати нові види продукції, а також здійснювати різні модифікації одного й того ж продукту;

по-п'яте, історично важ- ливою функцією конкуренції є формування ринкової ціни. З її допомогою конкуренція забезпечує збалансоване співвідношення між суспільними потребами та суспільним виробництвом.

Виконуючи ці функції, конкуренція безпосередньо впливає на ефективність виробництва, підвищуючи його технічний рівень, забезпечуючи поліпшення якості та розширення номенклатури продукції [23].

Кон'юнктура ринку -- ситуація, що склалася на ринку, збіг обставин чи стан речей на ринку, здатних впливати на господарську діяльність конкретного підприємства і розвиток економіки в цілому.

Вивчення економічної кон'юнктури країни чи окремого товарного ринку необхідно для того, щоб правильно оцінити її поточний стан, передбачити можливі зміни і розробити відповідну стратегію розвитку.

Основою аналізу є визначення й оцінка впливу окремих факторів на кон'юнктуру, а також виділення показників, які найбільш точно характеризують її стан за досліджуваний період [5].

Формою подання результатів аналізу кон'юнктури є кон'юнктурний огляд чи довідка. Він повинен давати уявлення про основні особливості розвитку, з'ясувати причинно-наслідкові зв'язки між різноманітними факторами і показниками кон'юнктури в різних сферах економічної діяльності, розкривати загальні закономірності розвитку кон'юнктури.

Дослідження кон'юнктури ринку виконується в такій послідовності [5]:

1. Дослідження основних рис і особливостей ринку. Для цілей кон'юнктурних досліджень ринки поділяють за такими ознаками:

*за ступенем організації ринкової інфраструктури: організовані (біржі, банківська система, товарні ярмарки, система науково-технічних послуг), 3 неорганізовані (основані на прямих зв'язках суб'єктів ринку);

*за функціональним призначенням товару: товарні (машин і обладнання, сировини, товарів широкого попиту, у тому числі довгострокового і короткострокового користування та товарів повсякденного попиту), факторів виробництва: землі, нерухомості, праці, машин і обладнання, капіталу, кредитно-грошових, інвестицій, послуг: транспортних, населенню, науково-технічні, інші;

*за територіальною ознакою: місцевий, регіональний, національний, міжнародний;

*за обсягами продажу товарів і ступенем конкуренції: ринок чистої конкуренції, конкурентний ринок, ринок монополістичної конкуренції, олігополія, чиста монополія. Чисельність різних типів ринку обумовлює і різноманіття оцінних показників і методів їх дослідження.

2. Вибір (розроблення) методів вивчення кон'юнктури Методи кон'юнктурних досліджень поділяють на такі групи:

*методи економічного загальносистемного аналізу: порівняння, візуально- графічні, балансовий, формально-логічний (експертних оцінок, якісні і кількісні рейтинги тощо);

*економіко-математичні методи: загальноматематичні методи розрахунку економічних показників, методи математичного моделювання;

*економіко-статистичні і методи математичної статистики: аналіз динаміки кон'юнктури (метод відносних величин, метод середніх величин, індексний метод, аналіз рядів динаміки, аналіз часових коливань, зведення і групування, вибіркове спостереження), регресійно-кореляційний аналіз, експертні методи [1].

3. Збір і накопичення кон'юнктурної інформації Збір і накопичення інформації проводиться методами ринкових маркетингових досліджень.

4. Аналіз кон'юнктури виконується за такими напрямками:

*аналіз динаміки і циклічності економічних процесів;

*аналіз загальногосподарської кон'юнктури;

*аналіз рівня і динаміки цін, а також цінових показників кон'юнктури;

*дослідження попиту і пропозиції;

*дослідження особливостей поведінки суб'єктів ринку;

*оцінка потенціалу та основних пропорцій ринку;

*оцінка підприємницького ризику.

5. Прогноз кон 'юнктури Прогнозування кон'юнктури здійснюється за допомогою загаль- ноприйнятих методів маркетингового прогнозування.

Групи показників кон'юнктури [9]:

1.Сталості, циклічності, коливання і динаміки розвитку ринку: середні показники, показники варіації, форми кон'юнктурної хвилі, темпи і вектори зростання (спаду), параметри і функції тренду.

2.Ринкової пропозиції: обсяги, структура і динаміка пропозиції, ціни, еластичність, функціональні можливості пропозиції (максимально можливі обсяги).

3.Ринкового попиту: обсяги, структура, диференціація і динаміка попиту, ціни, еластичність, функціональні можливості попиту (місткість ринку).

4.Пропорційності ринку: співвідношення попиту і пропозиції; структура ринку (види продукції, основні товаровиробники, споживання, товарообіг, обіг капіталів тощо), у т. ч. частки ринку основних товаровиробників, посередників, споживачів, постачальників; територіальна структура ринку; масштаби ринку, рівень монополізації і конкуренції.

5.Ділової активності і комерційного ризику: обсяг, кількість, частота і динаміка угод; індекси ділової активності, макроекономічні показники, виробничі (торгові) можливості пропозиції, збутові можливості пропозиції (портфель замовлень, його склад і динаміка), рівень комерційного ризику (за видами ризику). Розглянемо далі особливості аналізу кон'юнктури ринку за основними 5 з визначених напрямків [5].

Основними джерелами інформації для кон'юнктурного аналізу є дані статистичної та податкової звітності. Також збирають інформацію, використовуючи методи вибіркового спостереження, спеціальних періодичних і моментних обстежень. Для одержання безперервної інформації використовують моніторинг. Кон'юнктурну інформацію можна одержати за допомогою кон'юнктурних індикаторів, тобто оцінюють показники, які характеризують основні параметри ринку, їх стан та зміну. Кон'юнктурна інформаційна база даних повинна обновлятися з певною періодичністю, мати організовану структуру бази даних та репрезентативний ступінь охоплення ринку.

Оскільки значна частина кон'юнктурної інформації має попереджувальний характер, то завдяки цьому можна приймати не лише оперативні рішення з урахуванням конкретної ринкової ситуації, але й вносити зміни в майбутні плани залежно від основних тенденцій розвитку [12].

Слід зазначити, що комплексне дослідження ринку сільськогосподарської продукції часто ототожнюється із аналізом його кон'юнктури. Безумовно, вони є взаємообумовлені і тісно взаємопов'язані. Проте, на наш погляд, комплексне дослідження, хоча і ґрунтується на кон'юнктурному аналізі є значно ширшим поняттям [2].

Комплексне дослідження включає збір, аналіз, оцінку та інтерпретацію даних про стан, тенденції і перспективи розвитку сільськогосподарського ринку в цілому та окремих його елементів зокрема, у тому числі й про стан його кон'юнктури. Кон'юнктурний аналіз ринку дає загальну якісну характеристику його стану (сприятлива або несприятлива кон'юнктура) і визначає кількісні параметри його попиту і пропозиції. Окрім цього, комплексне дослідження включає аналіз конкурентного середовища, ринкової інфраструктури та інституціональної структури ринку, оцінку оптимального територіального розміщення суб'єктів ринку, міжгалузевих і міжтериторіальних обмінів, а також оцінку ефективності управлінських рішень повноважних органів відносно розвитку цього ринку.

Cистема методологічних принципів комплексного дослідження продовольчого ринку включає принципи: цілеспрямованості, комплексності, системності, систематичності, об'єктивності, динамічності, урахування територіальних особливостей, ефективності [21].

Принцип цілеспрямованості вказує, що увесь комплекс досліджень має бути спрямований на вирішення конкретних завдань, а виконання цієї умови дозволяє відкидати зайву інформацію. Цілеспрямованість комплексного дослідження ринку сільськогосподарської продукції та продовольства має досить складну структуру. Слід відмітити, що мета дослідження полягає в характеристиці існуючого стану, поясненні причин ситуації, що склалася, або прогнозі майбутнього стану та конкретні його завдання залежать, від того, хто є споживачем результатів дослідження. У свою чергу, рівень і склад користувачів інформацією залежать від того, ринок якого рівня досліджується (світовий, національний, регіональний або місцевий).

Принцип комплексності означає, що дослідження ринку агропродовольчої продукції має бути усебічним, тобто охоплювати усі елементи і чинники, що впливають на його розвиток. При цьому необхідно ураховувати, що розвиток сільськогосподарського ринку певної території залежить не лише від внутрішніх, але й від зовнішніх чинників.

Досить близьким за значенням є принцип системності, який крім всебічності, розглядає ринок сільськогосподарської продукції та продовольства як складну сукупність взаємопов'язаних елементів.

Рівень розвитку ринку сільськогосподарської продукції та продовольства тієї або іншої території залежить не лише від наявності цих елементів, але і від вдалого або навпаки їх поєднання, взаємного розміщення, що впливає на ефективність розвитку [21].

Систематичність проведення досліджень ринку агропродовольчої продукції допускає їх безперервність, що дозволяє своєчасно відслідковувати зміни, що відбуваються. Більше того, цей принцип орієнтує на організованість і планомірність проведення досліджень, із визначенням основних етапів, часу проведення, відповідальних осіб за окремі види робіт, що дозволяє контролювати процес здійснення дослідження.

Принцип динамічності припускає дослідження сільськогосподарського ринку в його постійному розвитку: з урахуванням минулих тенденцій, що сформувалися і нової економічної ситуації. Дослідження ринку за декілька років дозволяє виявити основні закономірності його розвитку [2].

Крім того, наслідування принципу динамічності під час дослідження агропродовольчого ринку вимагає урахування постійних змін усіх чинників, що впливають на його розвиток, у тому числі і науково-технічного прогресу. Його досягнення скорочують тривалість життєвого циклу товарів, замінюючи їх досконалішими, підвищують вимоги споживачів до якості продукції і процесу продажів, змінюють технології виробництва, упаковки, зберігання, реалізації тощо [21].

2. Економіко-статистичний аналіз кон'юнктури ринку рослинної олії в Україні

Сільське господарство України є однією з найважливіших галузей економіки. Воно забезпечує 8,2 % валової доданої вартості, тут зайнято понад 3 млн населення, використовується основних засобів вартістю понад 100 млрд грн, функціонують майже 56,5 тисяч господарюючих суб'єктів, що використовують 21,6 млн га сільськогосподарських угідь (2010 р.). Вироблена в сільському господарстві 1 гривня продукції дає змогу одержувати понад 12 гривень продукції в інших галузях [20].

Олійно-жирова галузь промисловості України - потужний агропромисловий комплекс, який об'єднує виробників насіння та масложирової продукції. В основному ця галузь орієнтована на виробництво соняшникової олії та пов'язаних з нею продуктів [22].

Україна є вагомим гравцем на світовому ринку рослинної олії, займаючи 4-те місце у рейтингові експортерів завдяки міжнародній торгівлі соняшниковою олією (табл. 2.1).



Таблиця 2.1. Експорт рослинної олії країнами світу, млн.т

Виробництво різних видів рослинних олій є суттєвою складовою світової харчової промисловості, а, внаслідок, великої різноманітності олійних культур даний ринок має безмежні можливості для біржевої торгівлі. Основною сировиною для виробництва рослинних олій є олійні культури, до яких відносяться: ріпак, соя, соняшник, плоди олійних пальм, арахіс, бавовна та інші культури. В цілому світове виробництво виділяє не менше 13 основних видів рослинних олій.

Найбільш відомими та розповсюдженими є соєва, пальмова, ріпакова та соняшникова олія. Вони складають 85% світового олійного виробництва та 90% світової торгівлі, що робить їх визначаючими у ціновій динаміці олійного комплексу.

Використання олійних культур у тваринництві забезпечує зв'язок ринку олійних з ринком зернових, а розвиток виробництва біодизеля пов'язує його з ринком енергоносіїв. Крім того, на дані ринки впливають сезонність посіву, дозрівання, збирання та урожайність олійних. Співвідношення ціни різних олій на олійному ринку відображає стан ринку конкретних культур.

Динаміка цін олійного комплексу обумовлена взаємозаміною олій та визначається єдиним комплексом факторів. Найбільший вплив на ціноутворення має соєвий комплекс через найбільший зв'язок із зерновим ринком, а також з ринком нафти і, скоріше за все, як найбільш динамічний та розвинутий у біржевому розумінні [16].

На сьогодні соняшник - одна з найприбутковіших культур в аграрному виробництві України. У зв`язку з високим попитом на насіння соняшника і рівнем рентабельності цієї культури відбулося значне розширення посівних площ. [4].

Соняшникова олія є одним із найдорожчих видів рослинних олій (зокрема, порівняно з лідируючими за обсягами світового виробництва -- соєвою та пальмовою) і користується великою популярністю в європейських споживачів (територія від Уралу до Піренейського півострова).

Основне виробництво соняшнику зосереджено в Євразії та Південній Америці. Україна, поряд із ЄС, Аргентиною та Росією, входить до четвірки найбільших світових країн -- виробників соняшнику -- та до трійки головних експортерів продукції соняшникового комплексу. ЄС традиційно є нетто-імпортером насіння соняшнику та продукції його переробки. Лідируючі позиції, крім України, у світовому рейтингу по виробництву соняшникової олії займають такі країни, як Аргентина, Росія, США, Китай, Молдова та деякі інші [22].

Соняшникова олія, однак, у структурі світового виробництва рослинних масел займає далеко не перше місце (табл. 2.2).

Таблиця 2.2. Світове виробництво рослинної олії за видами, млн.т

Загальний обсяг світової торгівлі рослинними оліями характеризується тенденцією до зростання і становить близько 66 млн.т, вміст соняшникової олії в яких складає 6,2 млн.т. [18].

Часто для сільськогосподарських підприємств соняшник є основним джерелом прибутку, що також змушує агровиробників нарощувати валове виробництво продукту. Рентабельність вирощування насіння соняшнику у 2012р. в Україні була найвищою серед усіх сільськогосподарських культур і становила 45,8%.

На сьогодні соняшник - одна з найприбутковіших культур в аграрному виробництві України. У зв`язку з високим попитом на насіння соняшника і рівнем рентабельності цієї культури відбулося значне розширення посівних площ [7].

В результаті інтенсивного збільшення частки соняшнику в сівозміні відбувається виснаження ґрунтів в сільськогосподарських підприємствах України. Валовий збір насіння соняшнику формується під впливом двох факторів, а саме: розміру посівних площ та урожайності. Показники виробництва насіння соняшнику в Україні за даними Державної служби статистики України представлені у табл. 2.3. [14].

Останні роки переконливо доводять, що збільшення обсягів виробництва соняшникової олії є сталим. Тож слід очікувати позитивних тенденцій розвитку даного виду продукції як на світовому, так і на вітчизняному ринку.

Таблиця 2.3. Показники виробництва насіння соняшнику в Україні

Роки	Посівні площі, тис. га	Урожайність, ц./га	Валовий збір, тис. т.
1990	1636	15,8	2571
1995	2020	14,2	2860
2000	2943	12,2	3457
2005	3743	12,8	4706
2006	3964	13,6	5324
2007	3604	12,2	4174
2008	4306	15,3	6526
2009	4232	15,2	6364
2010	4572	15,0	6772
2011	4739	18,4	8671
2012	5194	16,5	8387
2013	5051	21,7	11051
2014	5257	19,4	10134

У 2012-2013 маркетинговому році посівні площі під соняшником в Україні становили 5,2 млн. га, що на 11 % більше, ніж у попередньому (4,7 млн. га). Середня врожайність насіння соняшнику в цьому ж році становить 17 ц/га проти 20 ц/га в 2011-12 МР.

Несприятливі погодні умови позначилися також і на якісних характеристиках насіння соняшнику. Зокрема, учасники ринку відзначали велику кількість олієнасіння з низькою олійністю, яка в деяких випадках не перевищувала 38-40 %. У підсумку в 2012 р., незважаючи на всі песимістичні прогнози, в Україні було зібрано достатньо високий, за останні кілька сезонів, і невисокий, порівняно з минулим сезоном, урожай соняшнику, який становив 8,6 млн т (проти 9,4 млн т у 2011/12 МР) [4].

В Україні у 2013 р. виробництво нерафінованої соняшникової олії становило 1,2 млн т, що на 5,8 % менше, ніж у 2012 р., повідомила Державна служба статистики [14].

Згідно з повідомленням, у квітні обсяг виробництва соняшникової олії становив 243 тис. т, що на 22,5 % менше, ніж у квітні 2012 р. і на 20,9 % поступається показникам березня поточного року.

Як повідомляв УНІАН, за прогнозами галузевої асоціації «Укроліяпром», виробництво соняшникової олії в Україні в 2012/13 МР (вересень 2012 - серпень 2013) може скоротитися до 3,6 млн т з 3,8 млн т у минулому маркетинговому сезоні, у зв'язку зі зменшенням врожаю соняшнику[15].

За даними Державної служби статистики України, в І кварталі 2013 р. виробництво нерафінованої соняшникової олії [4].

У 2012р. було перероблено на 32тис. насіння соняшнику більше, ніж було вироблено. Це обумовлено значними перехідними запасами сировини, яка зберігалась у виробників, посередників та переробних підприємствах (табл. 2.4). У 2012 році було майже повністю використано (на 97,3%) можливості виробничих потужностей переробних підприємств, які займаються переробкою насіння соняшнику. За даними Українського науково-дослідного інституту олій та жирів Національної академії аграрних наук України загальні переробні потужності зазначених суб'єктів у 2012 р. складали 8652,5 тис. т насіння соняшнику на рік (з них екстракційних заводів - 7144,7 тис. т, пресових заводів - 1507,8 тис. т) [18].

Таблиця 2.4. Баланс попиту та пропозиції соняшника, тис тонн

	2006-2007	2007-2008	2008-2009	2009-2010	2010-2011	2011-2012	2012-2013
ПРОПОЗИЦІЯ	5796	4795	7208	7155	7006	9480	9017
Запаси на початок періоду	246	198	228	373	474	799	629
Виробництво	5324	4174	6526	6364	6772	8671	8387
Імпорт	6	8	6	7	12	10	1
ПОПИТ	5796	4795	7208	7155	7006	9480	9017
Фонд споживання	907	942	960	949	916	941	917
Експорт (без соняшникової олії)	336	75	767	440	444	257	144
Насіння	19	18	22	23	23	27	24
Втрати та інші витрати	84	84	113	111	108	107	103
Переробка на олію	5159	4390	5933	6471	6352	8460	8223
Запаси на кінець періоду	198	228	373	474	799	629	523

Згідно з даними щотижневого моніторингу Експерт Агро, на внутрішньому ринку України протягом квітня 2013 р. спостерігалося зниження цін на насіння соняшнику. Так, станом на 26 квітня, середня закупівельна ціна на соняшник становила 4585 грн/т на EXW, що на 165 грн/т менше, ніж було у попередньому місяці, і 4760 грн/т на СРТ - на 30 грн/т менше, а з початку 2013 р. - на 145 грн/т і 110 грн/т відповідно. Порівняно з аналогічною датою минулого року, середня закупівельна ціна на соняшник збільшилася на 415 грн/т (EXW) і на 475 грн/т (СРТ-підприємство) [4].

Динаміка ціни попиту на соняшникову олію в Україні у 2012-2013 рр. зображена на рис. 2.1 [15]. кон'юнктура ринок рослинний олія

Рис. 2.1. Ціна попиту на соняшникову олію в Україні, грн/т

На сьогодні в Україні налічується близько 10 найбільших виробників рослинної олії, які контролюють до 90 % усього виробництва.

Найбільшими виробниками соняшникової олії в Україні є:

ДП «Сан-трейд» (Bunge Ltd.);

ЗАТ «АТ Каргілл» (Cargill Inc.);

ЗАТ «Євротек»;

ОДО "Холдинг «Зерноторгова компанія»;

холдинг «Кернел Групп»;

промислова група «КМТ»;

ВАТ «Одеський олійно-жировий комбінат»;

ЗАТ «Пологівский МЄЗ» [4].

В останні роки на ринку спостерігається укрупнення компаній олійно- жирового бізнесу та створення агрохолдингів з повним циклом виробництва. Агрохолдинг як організаційна форма агробізнесу забезпечує концентрацію ресурсів та оптимізацію економічних взаємовідносин між виробниками сировини та її переробниками, що в сукупності створює об'єктивні умови для підвищення рівня ефективності функціонування таких структур [8].

Основні переваги агрохолдингів - це можливість кращого кредитного сервісу та швидкої модернізації матеріально-технічної бази, інноваційного розвитку, що веде до зниження собівартості продукції та зміцненню позиції на ринку. Дана тенденція почалася кілька років тому і за останні роки помітно зміцнилася, що спричинило за собою зміни в розстановці сил на ринку соняшникової олії як в сфері виробництва так і торгівлі.

Основними причинами цього явища є експортна орієнтованість ринку нерафінованої соняшникової олії, високий світовий попит на нього, інвестиційна привабливість галузі і стабільна робота підприємств навіть у кризовий період. У боротьбі за лідерство на ринку компанії не тільки розширюють свій виробничий потенціал за рахунок збільшення діючих потужностей і будівництва нових заводів, а й здійснюють операції поглинання компаній, яких вважають найбільш небезпечними конкурентами [6].

Підприємства олійно-жирової галузі конкурують не тільки між собою, але й на світовому ринку. Світове споживання жирів щороку збільшується, а географія експорту соняшникової олії розширюється. Пріоритетність інтеграції України до світового олійного ринку підтверджується тим, що національна олійно-жирова галузь виступає однією з ведучих експортно-орієнтованих галузей харчової промисловості країни. Стабільність сировинної бази та висока рентабельність галузі сприятимуть нарощуванню виробництва соняшникової олії [6].

У 2011/2012 МР Україна експортувала соняшникову олію у понад 90 країн світу. Основним регіоном, що імпортував вітчизняну олійну продукцію були країни Північної Африки (Єгипет, Алжир), Близького Сходу та Азії (Іран, Туреччина, Китай). Найбільше соняшникової олії закупила Індія - 1113,9 тис.т, або 34% всього обсягу експорту з України (рис. 2.2).



Рис. 2.2. Найбільші імпортери соняшникової олії, виробленої в Україні, тис. т (2011-2012МР)

У 2011/12 МР основними експортерами нерафінованої соняшникової олії з України були компанія «Кернел Трейд» (26%), ЗАТ «АТ «Каргілл» (12%), ПрАТ «Креатив» (7%).

Якщо на експортному ринку української соняшникової олії домінують продукти переробки, то на ринках інших олійних культур (сої та ріпакові) ситуація прямо протилежна. Якщо у 2012р. було експортовано ріпаку та сої 1297,6тис.т та 1480,9тис.т. відповідно, то експорт олії ріпакової та соєвої склав лише 5,2тис.т та 57,8тис.т відповідно. Тому у вітчизняних виробників існують значні можливості для нарощування обсягів переробки олійної сировини і подальшого експорту готової продукції галузі [18].

Україна в останні роки також є великим імпортером тропічних олій, які інтенсивно використовуються у харчовій та інших видах промисловості. Використання пальмової та кокосової олії дає можливість здешевити вартість продовольчих товарів, а також поліпшити їх окремі характеристики. Так, за рахунок високої окислювальної стабільності, зумовленої низьким (порівняно з соняшниковою олією) вмістом поліненасичених і високим вмістом мононенасичених жирних кислот, застосування пальмової олії дозволяє продовжити термін зберігання харчових продуктів.

Необхідно також зазначити, що значна частина ввезеної тропічної олії в подальшому реекспортується в інші країни світу, перш за все до Росії, яка щороку споживає 500-600 тис.т пальмової олії.

Зовнішньоторговельні операції з тропічними оліями в Україні представлені на рис. 2.3 [18].

Рис. 2.3. Зовнішньоторговельні операції з тропічними оліями в Україні, тис.т

Фактичне внутрішнє споживання тропічних олій в Україні коливається в межах 150-200 тис.т на рік і характеризується тенденцією до скорочення. Основним мотивом заміни соняшникової олії пальмовою була відносна дешевизна останньої. Але в 2010- 2012рр. ціни на ці види олії на світовому ринку практично зрівнялися.

Якщо у 2012р. ціна на пальмову олію на зовнішньому ринку становила 1050-1100 дол.США за 1т, то внутрішні ціни на соняшникову олію дорівнювали 9700-10300 грн. за 1т або 1200- 1300 дол. США, що з врахуванням вартості розмитнення та транспортування практично зрівнювало цінові позиції між цими видами рослинних олій в Україні.

Іншим чинником, що змушує скорочувати споживання пальмової та кокосової олії є традиційно негативне ставлення вітчизняного споживача до продуктів які їх містять. Така ситуація призводить до того, що українські виробники приховують інформацію про реальний вміст тропічних олій у їхній продукції, що потребує посилення контролю з боку державних органів та об'єднань споживачів [18].

Значні валютні надходження, високий рівень використання виробничих потужностей підприємств переробної галузі, значний рівень рентабельності усіх підприємств-учасників ринку олійних продуктів є важливими показниками, не враховувати які неможливо. Але у цій ситуації є і негативні сторони.

Перш за все, інтенсивне виснаження ґрунтів через надмірну участь соняшника в сівозміні (особливо у південних та східних областях України). Пошук реальних шляхів мінімізації негативних впливів у ситуації, яка склалась потребує зусиль із трьох сторін: держави, виробників та наукових установ, які повинні розробити стратегію підвищення інтенсифікації вирощування соняшника при одночасному скороченні частки соняшника у структурі посівів. Також необхідне доведення положень цієї стратегії до сільськогосподарських підприємств.

Іншим негативним аспектом функціонування ринку олії і Україні є відсутність обмежень щодо застосування тропічних олій, а також обман споживачів щодо їх вмісту у кінцевій продукції підприємств харчової промисловості. На нашу думку, парадоксальною є ситуація, коли держава є найбільшим експортером соняшникової і одним із найбільших імпортерів пальмової олії [18].

Таким чином, зростання площ посіву під соняшником та стабільна урожайність забезпечили Україні високі валові збори. Серед світових виробників Україна посідає провідне місце за валовим збором насіння цієї культури. Зростання потужностей переробки насіння соняшнику в Україні забезпечили лідерство з експорту олії саме нашій державі.

Враховуючи беззаперечне лідерство України на світовому ринку даної продукції, слід очікувати позитивних тенденцій розвитку ринку соняшникової олії.



3. Прогнозування стану конюнктури ринку рослинної олії в Україні

Олійно- жирова галузь входить до складу агропромислового комплексу України (АПК), який виступає єдиною ціліс ною виробничо-економічною системою, що об'єднує цілу низку сільськогосподарських, промислових, науково- виробничих і навчальних галузей, спрямованих на одержання, транспортування, зберігання, переробку та реалі зацію сільськогосподарської продукції.

За своїм складом та структурою агропромисловий комплекс відрізняється від інших міжгалузевих комплексів і визначає соціально-економічний розвиток країни, рівень життя на селення, продовольчу безпеку та забезпечення промисловості сільськогосподарською сировиною. Характерною ознакою АПК є ланцюгова залежність його галузей у виробничих циклах, наявність регіональних, ринкових, технологічних, ресурсних та економічних зв'язків.

Олійно-жирова галузь, функціонуючи в рамках агропромислового комплексу, виконує лише їй притаманні функції з переробки олійної сировини та виробництва олійно-жирової продукції в єдиному процесі агропромислового відтворення. У зв'язку з цим олійно-жирова галузь є споживачем продукту попередньої ланки - сільського гос подарства, яке є виробником і основним постачальником олійної сировини [23].

Олійножировий підкомплекс в Україні є чи не найдинамічнішим сектором АПК держави, демонструючи високі темпи щорічного зростання. Це обумовлено перш за все, сприятливою зовнішньоекономічною кон'юнктурою на ринку соняшникової олії, яка використовується для продовольчих потреб, а також високим попитом на інші видів рослинних олій, призначених для використання в продовольчій, технічній та біоенергетичній сферах. Ринок рослинної олії серед усіх агропродовольчих ринків в Україні є найбільш втягнутим у глобалізаційні процеси. Так, за оцінками Міністерства сільського господарства США (USDA), із 3,794 млн.т виробленої у 2012-13 маркетинговому році (МР) української соняшникової олії було експортовано 3,4 млн.т [18].

Обсяги і структури виробництва олійної сировини і олійно-жирової продукції повинні відповідати один одному. При цьому важливість раціонального функціонування олійно-жирової галузі зростає. Господарський механізм АПК виконує функцію стійкої орієнтації всього відтворення і діяльності суб'єктів кожної ланки на максимізацію кінцевої мети кожної галузі і функціональної сфери - виробництва кінцевого продукту АПК в необхідних масштабах при суспільно необхідних витратах на його відтворення [18]..

Саме тому збалансований і динамічний розвиток всіх галузей АПК, у тому числі і олійно-жирової, є важливим напрямком агропромислової політики держави. Олійно-жирова галузь являє собою якісно однорідну сукупність господарських одиниць (товаровиробників), які характеризуються єдністю технологічних процесів: переробки олійної сировини (екстракційним або пресовим способом) з метою добування рослинної олії, виробництва маргарину, майонезу, мила та іншої продукції на основі рослинної олії. За видом економічної діяльності олійно- жирова галузь належить до переробної промисловості і входить до складу харчової промисловості.

Переробна промисловість займає найбільшу питому вагу у структурі всієї реалізованої промислової продукції в Україні. На її частку приходиться 65 - 75% від загального обсягу реалізованої промислової продукції в Україні у 2001 - 2014 рр. У 2014 році було реалізовано продукції переробної промисловості на суму 881,1 млрд гривень, що становило 66,3% від загального обсягу реалізованої промислової продукції в Україні [23]..

За період з 2001 р. по 2014 р. динамічний розвиток галузей харчової промисловості дозволив збільшити обсяги реалізації харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів в 6,3 рази. Значне місце у цьому процесі належить олійно-жировій галузі. Так у 2014 р. було реалізовано олійно-жирової продукції на суму 32,7 млрд грн, що становить 17% від загального об- сягу реалізації харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів, 4,5% від загального обсягу реалізованої продукції переробної промисловості та 3,1% від загального обсягу реалізованої промислової продукції в Україні.

Тобто, олійно-жирова галузь є однією із структурофор муючих галузей харчової промисловості. Олійно-жирова галузь протягом останніх років демонструє одні з найвищих темпів виробництва продукції в порівнянні з іншими галузями харчової промисловості.

Так, у 2009 р. обсяги виробництва продукції олійно-жирової галузі зросли на 30,1%, але в наступні роки вони дещо уповільнились - у 2010 р. до 7,5%, а у 2011 р. до 4,5%. Виробництво олій рослинних у 2011 р. в порівнянні з 2000 р. збільшилось в майже в 3,6 рази, у т. ч. нерафіно ваної соняшникової олії - в 3,3 рази з 972,8 тис. т у 2000 р. до 3177 тис. т у 2011 р., маргаринової продукції - в 2,2 рази (з 160,0 до 359,0 тис. тонн), майонезу - в 5,5 рази (з 30,0 до 164,0 тис. тонн) (табл. 3.1) [23].

Таблиця 3.1. Виробництво олійно-жирової продукції в Україні, тис. т

Збільшення обсягів виробництва продукції олійно- жирової галузі, перш за все, пов'язано з підвищеним попитом на рослинну олію як на внутрішньому, так і на світовому ринку. Олійно-жирова галузь відіграє важливу роль у формуванні фонду споживання. Фонд споживання олії вклю- чає споживання рослинної олії (соняшникової, оливкової, кукурудзяної та ін.), а також олію, яка витрачається на виробництво кондитерських і хлібобулочних виробів, марга рину, майонезу, консервів та інших продуктів харчування [8].

Що стосується цін на основні продукти харчування протягом 2002 - 2014 рр., то вони знаходились у стані постійного росту. У 2011 році загальний індекс споживчих цін на продукти харчування в порівнянні з минулим роком збільшився на 6,1%, а в 2008 р. - на 36,7%. Подорожчання відбулося по всім основним групам продуктів харчування, зокрема, ціни на рослинну олію та жири у 2008 р. збільшились на 55,8%. Крім того, ціни на продукти харчування зростають значно більшими темпами, ніж на непродовольчі товари та послуги [23]..

Постійне зростання цін на олійно-жирову продукцію та інші продукти харчування є результатом специфічних причин, характерних для ринків продовольства, та причин гло бального характеру, які мають вплив на всі сфери світової економіки. До останніх відносяться: зростання цін на нафту та енергоносії; високі темпи розвитку економік в країнах, які розвиваються, насамперед Азії; зростання чисельності населення в світі; кліматичні зміни, які обмежують кількість земельних та водних ресурсів, придатних до використання; нестабільність на фінансових ринках [8]. Ці явища безпосередньо впливають на формування продовольчих ринків, у тому числі на цінову кон'юнктуру [23].

Основними експортними продуктами аграрного виробництва в Україні є зернові культури, насіння олійних культур та соняшникова олія. Існують всі підстави вважати, що ця продукція і надалі домінуватиме в структурі українського експорту, а основ ними ринками її збуту будуть Росія, країни СНД, Близького Сходу та Північної Африки.

Слід зазначити, що більшість країн світу застосовують фінансову підтримку національних товаровиробників насіння олійних культур. Зокрема, в країнах ЄС, навіть з прийняттям програми нової сільськогосподарської політики "Agenda 2000", дотації на 1 га сільськогосподарських угідь складають 200 дол. США (раніше дотації на виробництво олійних культур в ЄС були вдвічі більшими, ніж на виробництво зернових) [16].

Крім того, дотації фермерам в ЄС надаються не тільки під виробництво, але й за утримання сільськогосподарських угідь у належному стані, якщо вони не засіваються через зменшення квоти на виробництво тієї чи іншої культури. З ціллю захисту внутрішнього ринку та стабілізації цінової ситуації всередині країни, більшість країн-експортерів насіння олійних культур застосовують експортні мита. Зокрема, розмір експортного мита в Аргентині на насіння соняшника становить 23,5 %, в Україні - 17 %, у Росії на насіння соняшника, ріпаку та сою - 20 % [4].

У цілому ж ціни на олійні культури та продукти їх переробки цілком залежать від кон'юнктури світового ринку. Відносно високі світові ціни на олійні культури та олію обумовлені зростанням світового попиту на цю продукцію. У зв'язку з цим, протягом останніх років світові ціни на ріпак і ріпакову олію зросли майже до рівня цін на соняшник та соняшникову олію, а світові ціни на сою на теперішній час знаходяться на шестирічному максимумі [4].

Покращення економічних показників розвитку в найбільших країнах- імпортерах Азії, Латинської Америки та інших регіонах сприяють збільшенню внутрішнього споживання як рослинної олії, так і кормових компонентів (шротів). Особливе місце тут належить Китаю, частка якого в світовому імпорті соєвих бобів, соєвої, ріпакової та пальмової олії складає відповідно 40 %, 20 %, 18 % і 18 %.

Не дивлячись на декларовану місцевим урядом політику щодо обмеження імпорту сої шляхом використання механізму сертифікації імпортованих генетично модифікованих продуктів, ця країна нарощує закупки сої, а також основних видів рослинної олії. Тому стратегія і тактика цієї країни як потужного світового споживача буде в певній мірі визначати коливання світових цін олійних протягом найближчих років [16].

Не дивлячись на те, що Сполучені Штати втратили лідируючі позиції на світовому ринку рослинної олії в цілому, проте завдяки розміщенню в країні ключового ф'ючерсного ринку соєвої олії (Чикагська біржа) саме коливання американських цін слугують орієнтиром для котирування цього продукту в світі. Проте останнім часом збільшення світових цін на олійні культури та продукти їх переробки в значній мірі пов'язане з прискоренням розвитку біодизельної галузі як галузі альтернативного палива з відновлюваних природних ресурсів.

Необхідність вирішення проблем охорони навколишнього середовища, постійно зростаючі ціни на мінеральне паливо та державні ініціативи в ряді розвинених країн сприяють зростанню споживання біопалива внаслідок подальшого збільшення виробничих потужностей на основі нарощування переробки олійних культур[16].

Українські експортери продемонстрували, що вони можуть за сезон поставляти на зовнішні ринки понад 1,6 млн т соняшникової олії. Сира соняшникова олія користу ється попитом на Близькому Сході, досить великі обсяги Україна поставляє в країни Північної Африки та на Південь Європи, однією з провідних країн-покупців якої виступає Франція. Рафінована соняшникова олія експортується в країни СНД, головним покупцем є Росія.

Також першочерговими завданнями має бути впровадження сучасних технологій та модернізація діючого устаткування. Це пояснюється тим фактом, що у більшості господарств - низький рівень агротехнічних заходів. Через порушення технології вирощування господарства втрачають майже 60 % потенційного врожаю, що зумовлює підвищення собівартості виробництва олії та негативно впливає на розвиток галузі.

Розглядаючи перспективи участі України у світовому ринку соняшникової олії важливо відзначити, що за оцінками міжнародних компаній-трейдерів, дефіцит соняшникової олії в країнах ЄС в найближчі роки буде зберігатись на рівні 2 млн т на рік, що дозволить Україні зміцнити свої позиції в регіоні. Росія також виступає одним з найбільших світових споживачів даної категорії товару. Так, внутрішнє споживання соняшникової олії в Росії складає 1,8 млн т на рік, у той час як аналогічний показник в Україні знаходиться на рівні 550-560 тис. т на рік [23].

Таким чином, отримання високих валових зборів для задоволення попиту на насіння соняшнику можливе лише за умови підвищення урожайності культури. Необхідним є впровадження таких інноваційних технологій, що зможуть забезпечити підвищення урожайності соняшнику та валові збори. Завдяки виведенню високопродуктивних гібридів за останні роки вдалося досягти зростання урожайності та вмісту олії (за середніми показниками урожайність соняшнику в 2009-2011 рр. становила 1,5-1,8 т/га).

Як свідчить практика, у розвинених господарствах України врожайність даної культури може сягати 2,5-3,5 т/га. [20].

Активний розвиток оліє- жирової промисловості вимагає відповідного рівня забезпеченості олійною сировиною. Високий попит на насіння олійної культури - соняшника сприяв розширенню посівних площ сільгоспвиробниками. Порушення науково-обґрунтованих розмірів площ посіву соняшнику, перевантаження його у сівозмінах призводить до негативних явищ, поширенню небезпечних хвороб, шкідників, зниженню родючості та зменшенню воло ги у значних глибинах ґрунтів [19].

Необхідною умовою виникнення конкуренції є наявність на ринку великої кількості незалежно діючих виробників будь-якого конкретного продукту або ресурсу. Якщо виробництво зосереджено в руках одного власника, то панує монополія, яка по суті заперечує конкуренцію [6].

Як вже відмічалось, перспективи розвитку підприємства залежать від конкурентоспроможності галузі. За сучасних умов господарювання ринок рослинної олії серед основних світових продовольчих ринків є найбільш динамічним у своєму розвитку. Даний ринок для України має стратегічно важливе значення, оскільки є стабільним джерелом валютних надходжень.

Отже, подальша участь України на світовому ринку рослинних олій є досить важливою. На світовому агропродовольчому ринку паралельно з процесами глобалізації спостерігається загост рення конкуренції, що вимагає визначення конкурентоспроможності аграрних секторів окремих країн [18].