Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Кафедра економіки підприємства ім. проф. І.Н. Романенка

Кафедра економіки праці та розвитку сільських територій

КУРСОВА РОБОТА

з дисциплін: “Економіка сільського господарства” і “Економіка праці і соціально-трудові відносини”

Студента факультету аграрного менеджменту, 3 курсу, 4 групи,

напряму підготовки “Менеджмент”, денної форми навчання

Плахотнюка Богдана

Керівники:

доцент кафедри підприємства ім. проф. І.Н. Романенка НУБіП України,

к.е.н., доцент Суліма Наталія Миколаївна;

доцент кафедри економіки праці та розвитку сільських територій НУБіП України, к.е.н., доцент Ланченко Євгеній Олександрович

м. Київ ? 2015 р.



Зміст

Вступ

Розділ 1. Наукові основи інтенсифікації виробництва зерна

1.1 Суть інтенсифікації сільськогосподарського виробництва

1.2 Основні положення методики вивчення інтенсифікації виробництва зерна

Розділ 2. Розвиток виробництва зерна на основі інтенсифікації та її економічна ефективність

2.1 Виробничі ресурси господарства та їх використання

2.2 Динаміка рівня інтенсивності і продуктивності виробництва зерна

2.3 Економічна ефективність інтенсифікації зернового господарства

2.4 Перспективні напрямки і рівень інтенсивності зернового господарства та її економічна ефективність

Висновок

Список використаних джерел



Вступ

Актуальність теми. Одним з найважливіших напрямків підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва України в сучасних умовах являється його всебічна інтенсифікація на основі постійного удосконалення господарського механізму, який формується на суттєво новій, ринковій мотивації до праці.

Визначальним показником інтенсифікації сільськогосподарського виробництва на сучасному етапі стає не просте збільшення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції, а випереджаючі темпи зростання кінцевих результатів в порівнянні з витратами. Ринкова економіка вимагає становлення соціально орієнтованого агробізнесового підприємництва. Саме ці відмінності зумовлюють вияв нових тенденцій і закономірностей інтенсивного типу розширеного відтворення, вимагають обґрунтування протизатратної (на одиницю вироблюваної продукції) концепції інтенсифікації сільськогосподарського виробництва.

Розвиток агропромислового комплексу та соціально-економічне зростання всієї країни значною мірою пов'язані з розвитком зернового господарства. У нинішній ситуації, головним, що стримує розвиток зернової галузі, є рівень інтенсивності та ефективності виробництва зерна, який би гарантував товаровиробникам належну зацікавленість та створював умови для розширеного виробництва і успішного функціонування у конкурентному середовищі. Саме тому інтенсифікація виробництва на інноваційній основі виступає одним із пріоритетних напрямів розвитку зернового господарства і спрямована насамперед на підвищення урожайності зернових культур через використання високопродуктивних сортів, удосконалення культури землеробства, застосування науково обґрунтованих норм добрив у системі сівозмін, високоякісне і своєчасне виконання всіх технологічних операцій.

Досліджувана тема роботи та вивчення її на рівні сільськогосподарського підприємства є надзвичайно актуальною, адже відродження зерновиробництва на загальнодержавному рівні залежить від його відродження на рівні первинної ланки економічної системи - підприємства. Лише забезпечивши високу інтенсифікацію виробництва зерна в кожному сільськогосподарському підприємстві, можна розраховувати на потужне, високоефективне зернове господарство країни в цілому.

Аналіз основних досліджень і публікацій. Проблемам розвитку зернової галузі завжди приділялася увага українських науковців, зокрема В.І. Бойка, М.Ю. Куліша, М.Г. Лобаса, О.В. Олійника, П.Т. Саблука, Л.М. Худолій та ін [2].

Об'єктом дослідження є товариство з обмеженою відповідальністю «РОС АГРО», що знаходиться в Кіровоградській області, Кіровоградського р-ну, с. Вишняківка, вул. Молодіжна, 30-Б.

Метою дослідження є обґрунтування основних напрямів інтенсифікації виробництва зерна та шляхи підвищення економічної ефективності у підприємстві «РОС АГРО» Кіровоградської області.

Завданням даної курсової роботи є аналіз інтенсифікації і економічної ефективності виробництва зерна в ТОВ «РОС АГРО» Кіровоградської області та обґрунтування шляхів її підвищення.

Методи дослідження. Методичною основною дослідження є фундаментальні положення економічної теорії, наукові праці вчених економістів-аграрників. В ході проведення дослідження застосовувалися розрахунково-конструктивний, економіко-математичний, економіко-статистичні методи, а також методика визначення точки беззбитковості виробництва продукції.

Матеріали дослідження. Для проведення аналізу діяльності будуть використані бухгалтерські та фінансові звіти ТОВ «РОС АГРО» за 2012р., 2013р., 2014р., а також аналіз виробничо - фінансової діяльності за відповідні роки, наукова спеціальна та додаткова література по темі дослідження.



• Розділ 1. Наукові основи інтенсифікації виробництва зерна

1.1 Суть інтенсифікації сільськогосподарського виробництва

В умовах інтеграції агропромислового комплексу України в світову економіку основним завданням розвитку зернового виробництва є його інтенсифікація, спрямована на підвищення урожайності зернових культур, прискорення його адаптації до ринкових умов, забезпечення виробництва конкурентоспроможної продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Інтенсифікація сільського господарства відбувається на основі додаткових вкладень на одиницю земельної площі, що мають на меті якісне вдосконалення всіх чинників виробництва шляхом інноваційної діяльності. В економічному значенні під інтенсифікацією сільського господарства слід розуміти концентрацію виробничих ресурсів на одній і тій самій земельній площі замість розподілу їх між різними земельними ділянками. При цьому інтенсивний розвиток сільського господарства передбачає якісне удосконалення засобів виробництва та використання прогресивних технологій.

Особливість інтенсифікації сільськогосподарського виробництва полягає в тому, що ефективність технічних вдосконалень засобів і предметів праці виявляється не прямо, а через функціонування землі. Інтенсифікація землеробства базується на тій особливості землі як засобу виробництва, що її родючість при правильному використанні підвищується, забезпечуючи зростання врожайності сільськогосподарських культур [5].

Характеризуючи процес інтенсифікації, зазначу, що сільське господарство розвивається при цьому не шляхом збільшення кількості оброблюваної землі, а через поліпшення якості обробітку, збільшення розмірів засобів виробництва, що їх вкладають у ту саму кількість землі.

Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва базується на додаткових вкладеннях, але не можна пов'язувати її лише з абсолютним зростанням додаткових витрат. У процесі інтенсифікації додаткові вкладення повинні відображати якісне вдосконалення виробництва. Тому додаткові вкладення передбачають широке використання досягнень науково-технічного прогресу, застосування більш ефективних засобів виробництва і прогресивних технологій, що забезпечують підвищення продуктивності земельних угідь і поголів'я худоби.

Послідовна інтенсифікація сільськогосподарського виробництва на основі вдосконалення і раціонального використання всіх його чинників зазвичай забезпечує високі кінцеві результати. При цьому темпи зростання виробництва продукції можуть перевищувати темпи збільшення додаткових витрат. Інтенсифікація всебічно впливає на розвиток сільського господарства, створює нові можливості підвищення економічної ефективності виробництва.

Процес інтенсифікації передбачає створення високопродуктивного сільського господарства на основі підвищення його технічного рівня, широкого використання більш досконалих засобів виробництва і кваліфікованої праці.

Інтенсифікація сільського господарства - це процес концентрації сукупних затрат уречевленої і живої праці на одній і тій самій земельній площі (а в тваринництві - на голову худоби) для збільшення виходу продукції і підвищення економічної ефективності її виробництва. Як економічний процес, інтенсифікація сільського господарства відображає одну з важливих закономірностей його розвитку, що супроводжується науковими, технічними й організаційно-економічними заходами вдосконалення виробництва.

З розвитком науково-технічного прогресу у сільськогосподарському виробництві змінюється співвідношення між затратами уречевленої і живої праці - частка першої зростає, а другої, відповідно, зменшується. Тому інтенсивний розвиток сільського господарства насамперед базується на широкому впровадженні в усіх його галузях комплексної механізації і автоматизації виробництва, що є основою підвищення його економічної ефективності [9].

Інтенсифікація сільського господарства вивчається не тільки як єдиний і цілісний процес, а також відносно до галузей - рослинництва і тваринництва. За характером об'єкта інтенсифікація тваринництва суттєво відрізняється від інтенсифікації сільськогосподарського виробництва в цілому, а також від інтенсифікації рослинництва. В рослинництві об'єктом інтенсифікації є земля, яка в процесі розширеного відтворення підвищує родючість, а тому є вічним засобом сільськогосподарського виробництва і невід'ємною його умовою.

Специфічні особливості об'єктів інтенсифікації виробництва у рослинництві і тваринництві зумовлюють відмінності в організації розширеного відтворення в цих галузях. Збільшення виробництва тваринницької продукції здійснюють за рахунок як зростання поголів'я худоби, так і підвищення її продуктивності. При раціональному поєднанні інтенсивного і екстенсивного шляхів забезпечують високі темпи розвитку тваринництва і підвищення його ефективності.

Інтенсифікація сільського господарства тісно пов'язана з інтенсивним розвитком інших галузей агропромислового комплексу, об'єднаних спільною кінцевою метою. Процес інтенсифікації здійснюють в умовах оптимізування основних пропорцій між аграрним сектором і промисловістю, яка забезпечує його засобами виробництва, а також між галузями, які здійснюють переробку сільськогосподарської продукції і виробниче обслуговування сільського господарства. Це сприяє підвищенню ефективності інтенсифікації сільського господарства на основі економії виробничих ресурсів, а також соціально-економічному розвитку села [3].



1.2 Основні положення методики вивчення інтенсифікації виробництва зерна

Мета інтенсифікації сільського господарства - збільшення виходу високоякісної продукції з розрахунку на 1 га земельної площі, а також підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Засобом розв'язання цієї проблеми є додаткові вкладення, що зумовлюють концентрацію уречевленої і живої праці на одній і тій самій земельній площі. Виходячи з цього вивчення інтенсифікації сільського господарства здійснюють у три етапи на основі систем показників. Залежно від економічного змісту це показники рівня інтенсивності, результату і економічної ефективності інтенсифікації зернового виробництва.

Рівень інтенсивності розраховують як у цілому по сільському господарству, так і в розрізі окремих галузей рослинництва і тваринництва. Він характеризує рівень витрат на одиницю об'єкта інтенсифікації (1 га сільськогосподарських угідь, 1га посіву, 1 гол. тварин). Розрізняють загальні та часткові, вартісні й натуральні показники рівня інтенсивності.

Узагальнюючою характеристикою рівня інтенсивності є сума виробничих витрат на одиницю об'єкта інтенсифікації. Вона включає основні виробничі засоби в тій частині, в якій вони пішли на виробництво даної продукції, вартість оборотних засобів та оплату праці.

До показників рівня інтенсивності належить сума вартості основних засобів та поточних виробничих витрат (без амортизації) з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь. Ця характеристика відображує повні затрати живої та уречевленої праці на одиницю земельної площі й розраховується тільки в цілому по сільському господарству. В розрізі окремих галузей даний показник не визначається, оскільки продукція створюється не всією кількістю основних засобів, а лише в тій частині, в якій вони споживаються і переходять на вартість створеної продукції у вигляді амортизації [9].

Система показників рівня інтенсивності включає й вартість основних засобів виробництва з розрахунку на одиницю об'єкта інтенсифікації. Цей показник характеризує суму уречевленої праці й розраховується як у цілому по господарству, так і по комплексу галузей - рослинництву і тваринництву. При цьому в кожному випадку до розрахунку беруться, засоби відповідних галузей.

Затрати живої праці з розрахунку на одиницю об'єкта інтенсифікації також характеризують рівень інтенсивності сільського господарства або його галузі. Однак, на відміну від інших показників, збільшення затрат живої праці на 1 га або 1 гол. тварин не характерне для процесу інтенсифікації. З підвищенням рівня інтенсивності затрати праці повинні скорочуватися, оскільки дедалі більший обсяг робіт повинен виконуватися за допомогою машин і механізмів. Впровадження прогресивних технологій, спеціалізація та концентрація виробництва також сприяють зниженню затрат живої праці [4].

Щоб визначити рівень інтенсивності виробництва зерна необхідно обчислити суму річних виробничих витрат на 1 га посіву відповідної культури. Показник річних витрат розраховують не лише при визначенні рівня інтенсивності сільського господарства і його галузей, а й при вивченні економічної ефективності інтенсифікації виробництва зерна, зіставляючи його з вартістю валової продукції.

Для характеристики рівня інтенсивності використовують такі натуральні показники:

- кількість мінеральних та органічних добрив з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь, кг;

- кількість спожитої електроенергії на виробничі потреби з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь, кВт. год. ;

- питома вага в структурі посівних площ високо інтенсивних культур (цукрових буряків, картоплі, овочів та ін.), %;

- затрати праці з розрахунку на 1 га земельної площі або на 1 голову худоби, люд. -днів, люд. -год. ;

- площа меліоративних земель;

- обсяг виконаних тракторних робіт в умовних еталонних гектарах на 1 га ріллі.

Результативні показники інтенсифікації сільського господарства це:

- врожайність сільськогосподарських культур;

- продуктивність окремих видів тварин;

- вартість валової продукції на 1 га сільськогосподарських угідь.

Ці результативні показники підвищуються в міру зростання рівня інтенсивності.

Процес інтенсифікації передбачає не тільки сукупні додаткові вкладення в сільське господарство, а й підвищення його ефективності.

Економічну ефективність інтенсифікації сільського господарства характеризують такі показники:

- продуктивність праці;

- капіталовіддача;

- собівартість продукції;

- окупність виробничих витрат;

- норма прибутку;

- рівень рентабельності виробництва;

- окупність додаткових витрат.

В умовах підвищення економічної ефективності інтенсифікації передбачається зниження капітало -; матеріало -; і енергомісткості виробництва.

У сільськогосподарській практиці можливі три варіанти ефективності інтенсифікації сільського господарства:

- окупність додаткових витрат не змінюється, на одиницю земельної площі вони дають стільки ж продукції, як і попередні рівновеликі витрати;

- додаткові витрати забезпечують більший обсяг продукції порівняно з попередніми витратами;

- додатковий вихід продукції менший за додаткові витрати.

В останньому випадку інтенсифікація здійснюється на основі незмінних технічного рівня і агротехніки, без урахування досягнень науково - технічного прогресу.

Проте для характеристики процесу інтенсифікації зернового виробництва використовують такі показники:

- рівень інтенсивності - (визначається з розрахунку на одиницю посівної площі зернових культур) - вартість тракторів, комбайнів та іншої сільськогосподарської техніки;

- витрат добрив і засобів захисту рослин (кг, ц, т, грн.) ;

- витрат праці (за умов вирівняного рівня механізації основних виробничих процесів).

- економічна ефективність характеризується наступним показником - якість зерна сильних і твердих сортів пшениці [8].

Отже, послідовне підвищення економічної ефективності інтенсифікації сільського господарства досягають комплексним використанням земельних, матеріально - технічних і трудових ресурсів на основі впровадження досягнень науково - технічного прогресу.



Розділ 2 Розвиток виробництва зерна на основі інтенсифікації та її економічна ефективність

2.1 Виробничі ресурси господарства та їх використання

ТОВ «РОС АГРО» створено 17.02.2001 року, розташоване на території Вишняківської сільської ради Кіровоградського району, Кіровоградської області, також має орендовані земельні ділянки на території Знам'янського, Компаніївського та Олександрівського районів Кіровоградської області.

ТОВ «РОС АГРО» має весь необхідний, на даний момент, виробничий потенціал для ефективного вирощування та зберігання сільськогосподарських культур. Починаючи з 2007 по 2014р. повністю оновлено тракторний, комбайновий та автопарк підприємства. Товариство має в розпорядженні в результаті проведеної модернізації з устаткуванням новітнього обладнання для збільшення виробничих потужностей сушки та зберігання зернових:

1. В с. Мошорино (Знам'янський р-н) - Елеватор в склад якого входять - 9 складських приміщень та 2 силоні банки, всього 50 тис.тонн зберігання зернових культур зг. Сертифікату відповідності послуг зберігання зерна та продуктів його переробки за №2988, дата видачі 21.09.2009р.

2. В с. Вишняківка (Кіровоградський р-н) - Елеватор (несертифікований) до складу якого входять один склад на 2 тис.тонн зберігання та чотири силосні банки по 3 тис.тонн зберігання, всього 14 тис.тонн зберігання зернових культур.

3. В с. Роздолля (Компаніївський р-н) - Елеватор - потужність обладнання - 80 т/рік, потужність елеватора - 30-35 т/рік.

4. В с. Капустянці (Яготинський р-н) - Елеватор (несертифікований) потужність обладнання силосних банків - 6 т/рік та напольне зберігання 11 т/рік.

ТОВ «РОС АГРО» співпрацює з підприємствами структурних підрозділів та надає в оренду с/г техніку, послуги по обробітку землі та зберігання, сушки зернових культур, надає безвідсоткові фінансові позики для стабільної праці всіх структурних підрозділів, до складу яких входять:

1. СТОВ «ПІК» (Олександрівський р-н) - 362, 47 га

2. ТДВ «КОЛОС» (Знам'янський р-н) - 4570,04 га

3. ТОВ «Агрофірма Лісова» (Компаніївський р-н) - 1181,21 га

4. ПАТ «Кіровоградоблплемпідприємство» (Компаніївський р-н) - 665,02

5. ПП АФ «Кам'янська» (Новомиргородський, Знам'янський р-н) - 3042,18

6. ТОВ АПГ «Аграрник» (Київська обл.) - 1301,92 га

7. ТОВ «Агрофірма Дружба» (Київська обл.) - 1839,73 га

8. ТОВ «Нова Україна» (Київська обл.) - 2075,66 га

Спеціалізується господарство по вирощуванню зернових та технічних культур; вирощуванню бобових культур, які підлягатимуть сушінню, лущінню на зерно для продовольчого споживання, на корм, на насіння; надання послуг у рослинництві, облаштування ландшафту; надання послуг сільськогосподарською технікою разом з обслуговуючим персоналом.

Товариство створене з метою: одержання прибутку та використання його в інтересах учасників Товариства, ефективного управління майном та коштами, як власними, так і залученими, забезпечення суспільних потреб в продукції, роботах та послугах Товариства, задоволення потреб населення в різного роду послугах, товарах народного споживання, продукції науково-дослідного, промислового, сільськогосподарського, виробничо-технічного та іншого призначення, розвитку зовнішньоекономічних зв'язків України для насичення споживчого ринку товарами і послугами підвищеного попиту, розвитку інфраструктури та отримання прибутку.

Область розташована в центрі України, між річками Дніпро та Південний Буг, у південній частині Придніпровської височини. Рельєф території рівнинний на Придніпровській низовині і хвилястий - на Придніпровській височині. Середня висота височини у межах області 150-180 м. Поверхня височини густо розчленована долинами Південного Бугу, Собі, Синюхи, Гірського Тикича, Росі, Інгулу, Інгульця, Саксагані й інших річок.

Клімат області помірно континентальний. Середні температури січня становлять -5-6°С, липня - +20-21°С. Зима м'яка з частими відлигами, літо тепле, сухе. Тривалість безморозного періоду 160-170 днів. Середньорічна кількість опадів становить 430-520 мм, максимальна випадає у теплий період року (близько 70%). Днів з опадами за рік 120-140.

Ґрунти області мають високу родючість. Ґрунтовий покрив області характерний для перехідної зони від південного лісостепу до північного степу. Найпоширеніші ґрунти - чорноземи звичайні середньогумусні, є також чорноземи типові середньогумусні, чорноземи опідзолені, темно-сірі опідзолені ґрунти [10].

Ресурсний потенціал підприємства ? не сукупність ресурсів, що є в розпорядженні підприємства, а також спроможність працівників і менеджерів використовувати ресурси з метою виробництва товарів (послуг) та отримання максимального прибутку. Він характеризує ту частину ресурсу, яка залучена у виробництво з урахуванням економічної доцільності та досягнень науково-технічного прогресу і включає в себе не тільки сформовану систему ресурсів, а й нові альтернативні ресурси та їхні джерела.

Ресурсний потенціал з точки зору підприємства як господарюючого суб'єкта є важливим чинником, який впливає на ефективність фінансово-господарської діяльності, підвищення конкурентоспроможності підприємства.

Ресурсний потенціал підприємства характеризують такі показники:

? реальні можливості підприємств у тій чи іншій сфері економічної діяльності;

? обсяги ресурсів і резервів як залучених, так і не залучених у виробництво;

? спроможність менеджерів до використання ресурсів для створення продукції, товарів і послуг з метою отримання максимального прибутку;

? форма підприємництва і відповідна організаційно-правова структура [7].

Земля є головним і незамінним елементом ресурсного потенціалу. Вона є і знаряддям праці, і предметом праці. Найбільш повне і раціональне використання землі для виробництва продукції є найважливішим завданням сільського господарства.

Розгляну сільськогосподарські угіддя та їх структуру на підприємстві ТОВ «РОС АГРО».

Таблиця 2.1

Склад і структура сільськогосподарських угідь господарства

Угіддя	2012р.	2014р.	2014р у % до 2012р
	га	%	га	%
всього с.г. угідь,га	7015	100	6852	100	97,68
у тому числі:
рілля	7015	100,00	6852	100,00	97,68

Аналізуючи дану таблицю можна дійти висновку, що у 2014 році площа сільськогосподарських угідь зменшилась і становила 6852 га. У 2013 році частина сільськогосподарських угідь була найвищою - 7023 га.

Основою збільшення виробництва сільськогосподарської продукції і підвищення матеріального добробуту населення є раціональне використання трудових ресурсів галузі. Вони є головним складовим елементом продуктивних сил сільського господарства, а їх праця - вирішальним фактором сільськогосподарського виробництва.

Трудові ресурси - частина працездатного населення, яка володіє фізичними й розумовими здібностями і знаннями, необхідними для здійснення корисної діяльності. До трудових ресурсів належить населення в працездатному віці, крім непрацюючих інвалідів та непрацюючих осіб, які одержують пенсію на пільгових умовах, і працюючих осіб пенсійного віку та осіб, молодших працездатного віку [12].

Прослідкую динаміку трудових ресурсів підприємства ТОВ «РОС АГРО».

Таблиця 2.2

Трудові ресурси господарства та їх використання

Показник	2012р.	2013р.	2014р.	2014р у % до 2012р.
Середньорічна чисельність працівників,осіб	277	281	236	85,20
в тому числі у рослинництві	277	281	236	85,20
у тваринництві	-	-	-	-
Відпрацьовано у с.-г. виробництві всього тис. люд.-год.	481925	514501	440944	91,50
у тому числі в рослинництві	481925	514501	440944	91,50
в тваринництві	-	-	-	-
Відпрацьовано одним працівником за рік, люд.-год.	1739,80	1830,96	1868,41	107,39
у тому числі в рослинництві	1739,80	1830,96	1868,41	107,39
в тваринництві	-	-	-	-
Коефіцієнт використання трудових ресурсів	0,96	0,96	0,94	-
в тому числі в рослинництві	0,96	0,96	0,94	-
в тваринництві	-	-	-	-

Аналізуючи таблицю 2.2, можна дійти висновку, що середньорічна кількість працівників по підприємству коливалась від 236 до 281 осіб. Проте такий перепад у кількості робочих місць пов'язаний із розширенням та зменшенням площ сільськогосподарських угідь підприємства.

Для того, щоб сільськогосподарське підприємство функціонувало нормально, необхідно в достатній кількості забезпечити його основним виробничим капіталом.

Основні засоби (ОЗ) - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва чи поставки товарів, надання послуг, здачі в оренду іншим особам чи для виконання адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року [13].

Розвиток матеріально-технічної бази сільського господарства характеризується постійним збільшенням вартості його основного капіталу. Структура і видовий склад основного капіталу формується відповідно до потреб сільськогосподарського виробництва. Економічна ефективність використання основного виробничого капіталу характеризується системою показників такими як: капіталовіддача, капіталомісткість продукції та норма прибутку.

Капіталовіддача - відношення обсягу випуску продукції до розміру витраченого капіталу, а капіталомісткість - зворотний показник капіталовіддачі. Норма прибутку це показник, що характеризує відношення прибутку до середньорічної вартості основних та оборотних засобів, включаючи вартість землі [5].

Щоб знайти капіталовіддаччу та капіталомісткість потрібно знати вартість валової продукції. Валова продукція сільського господарства - це первісний результат взаємодії факторів виробництва, матеріальна і вартісна основа інших кінцевих результатів, що в натуральній формі представлений всіма виробленими протягом року первинними продуктами рослинництва і тваринництва, а у вартісній - оцінений за порівнянними цінами відповідного року [6].



Таблиця 2.3

Динаміка забезпеченості підприємства основним капіталом і його використання

Показник	2012р	2013р	2014р	2014р у % до 2012
Вартість основного капіталу, грн	69886	92166,5	113778,5	131,88
на 1 га с.-г. угідь	9,96	13,12	16,61	131,73
на 1 середньорічного працівника	252,29	327,99	482,11	130,00
Капіталовіддача,грн	536,60	669,42	285,81	53,26
Капіталомісткість продукції,грн	0,00	0,00	0,00	1,88
Норма прибутку, %	22,08	19,48	37,06	Х

Отже, спеціалізація аграрного підприємства визначається структурою грошових надходжень від реалізації товарної продукції, в якій відображується економічне значення окремих сільськогосподарських галузей в господарстві. За економічним значенням галузі сільськогосподарського підприємства розподіляються на головні, додаткові, підсобні.

Головні галузі мають найбільшу частку в структурі товарної продукції. Частка головної галузі в структурі грошових надходжень від реалізації товарної продукції повинна становити понад 20%. Головні галузі характеризують виробничий напрям господарства і визначають його спеціалізацію.

Додаткові галузі мають меншу частку в товарній продукції господарства порівняно з головним. Вони забезпечують сприятливі умови для розвитку головних галузей і ефективніше використання земельних угідь, засобів виробництва і трудових ресурсів.

Визначу спеціалізацію підприємства.

Таблиця 2.4

Структура грошових надходжень від реалізації продукції

продукція	2012р.	2013р.	2014р.	2014 у % до 2012р
	тис.грн	%	тис.грн	%	тис.грн	%
зернові та зернобобові	10211,5	54,13	50841,6	70,73	41805,8	74,84	409,40
ріпак озимий	3319,1	17,59	3160,5	4,40	4,5	0,01	0,14
соняшник	4564,2	24,19	17601,3	24,49	10282	18,41	-
соя	763,4	4,05	273	0,38	267,9	0,48	-
інша продукція рослинництва не названа вище	7,4	0,04	-	-	3501,2	6,27	47313,51
Всього по рослинництву	18865,6	100,00	71876,4	100,00	55861,4	100,00	296,10
всього по підприємству	18865,6	100	71876,4	100	55861,4	100	296,10

Виходячи із даних таблиці структури грошових надходжень від реалізації продукції можна зробити висновок, що ТОВ «РОС АГРО» спеціалізується на виробництві рослинництва. У 2012 році господарство було зерново-соняшнико-ріпакове, у 2013 та 2014 - зерново-соняшникове.

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва означає одержання максимальної кількості продукції з одного га земельної площі, від однієї голови худоби при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції. Ефективність сільськогосподарського виробництва включає не тільки співвідношення результатів і витрат виробництва, в ній відбиваються також якість продукції і її здатність задовольняти ті чи інші потреби споживача. Рентабельність - це відносний показник, який характеризує рівень ефективності господарської діяльності. Рівень рентабельності господарської діяльності підприємства визначається відношенням чистого прибутку до операційних витрат і виражається у%. [14].

Прибуток - це реалізована частина чистого доходу. Прибуток підприємства в загальному значенні являє собою частину вартості додаткового продукту. Прибуток визначається як різниця між виручкою від реалізації продукції і її повною собівартістю. У сільськогосподарському підприємстві величина прибутку залежить від кількості і якості реалізованої продукції, її структури, рівня собівартості і фактичних цін реалізації.



Таблиця 2.5

Результати господарської діяльності підприємства

Показник	2012р	2013р	2014р	2014р у % до 2012р
Вартість валової продукції,грн	94016,8	105660,4	138243	147,04
на 1 га с.г.угідь	13,40	15,04	20,18	150,54
на 1 середньорічного працівника	339,41	376,02	585,78	172,59
на 1 грн виробничих витрат	1,59	2,16	2,21	139,17
Валовий прибуток,грн	75151,2	33784	82381,6	109,62
на 1 га с.г.угідь	10,71	4,81	12,02	112,23
на 1 середньорічного працівника	271,30	120,23	349,07	128,67
Рівень рентабельності підприємства,%	276,23	14,01	64,85	Х

Аналіз даної таблиці показує, що вартість валової продукції збільшилася на 47,04%, прибуток підприємства збільшився на 7230, 4 грн. в 2014 році в порівнянні з 2012 роком. Це досить хороші показники.

Рівень рентабельності збільшився також, адже він складав 276,23% , 14,01% та 64,85% відповідно у 2012, 2013 та 2014 роках. Рівень рентабельності показує, що на 1 грн. виробничих витрат у 2012 році ТОВ «РОС АГРО» отримувало 276,23коп. прибутку, в 2013р. - 14,01коп. прибутку, а в 2014 показник становив 64,85 коп.

Дане сільськогосподарське підприємство має не стабільний рівень рентабельності що дещо затрудняє зробити чіткий висновок, чи зможе господарство покрити свої витрати і здійснювати нормальну господарську діяльність.

2.2 Динаміка рівня інтенсивності і продуктивності виробництва зерна

Виробництво зерна має вирішальне значення для розвитку сільського господарства, всіх його галузей. Рівень розвитку виробництва зерна - це один з найважливіших показників розвитку економіки країни, який має безпосередній вплив на підвищення матеріального добробуту населення. Зерно необхідне і використовується в багатьох напрямках: це цінний і незамінний продукт харчування, основа продовольчого фонду країни; зерно необхідне для задоволення потреб тваринництва в концентрованих кормах, воно є важливим джерелом виробництва молока, м'яса, яєць та іншої продукції тваринництва; зернове господарство постачає сировину багатьом галузям переробної промисловості (борошномельна, спиртова та ін.) ; зерно необхідне для створення і поповнення державних запасів та резервів і є важливим експортним продуктом [3].

Виробництво зернових культур традиційно займає лідируючі позиції в структурі виробництва продукції рослинництва та й загалом всього сільськогосподарського виробництва України. В середньому протягом останніх років в структурі валової продукції сільського господарства зернові культури сформували 18% загального обсягу виробництва сільськогосподарської продукції. Основними товаровиробниками зернових культур в Україні є сільськогосподарські підприємства. Щорічно три чверті врожаю зернових виробляється у відповідній категорії господарств. Україна тривалий час була одним із постачальників зерна на Європейський ринок. Так ось уже майже чверть століття зерна не вистачало навіть для забезпечення власних потреб. Щорічно його закупляли близько 5 млн. т.

Для зміни ситуації потрібні нові підходи до використання землі, які мають зайняти центральне місце в аграрній реформі на базі НТП з урахуванням політичних, соціальних, енергетичних, матеріально-технічних і екологічних умов. В умовах нових виробничих відносин на селі для підвищення конкурентоздатності виробництва зерна значно зростає роль технології. Теоретичною основою інтенсивних технологій вирощування зернових культур на тривалий час залишається забезпечення збільшення виходу потрібної людині продукції (зерна, білка) із загального врожаю, скорочення розриву між потенціальною і реальною продуктивності рослин [5].

Природні умови України є сприятливими для вирощування пшениці. Ґрунти України дають можливість за відповідного рівня агротехніки без труднощів одержувати по 50 ц з гектара пшениці. Рівень розораності ґрунтів країни - один з найвищих у Європі й перебуває на межі екологічної катастрофи, проте він не тільки сприяє отриманню великих валових зборів зернових. Усе це з багатими сировинними ресурсами для виробництва міндобрив у перспективі має зробити Україну «житницею» Європи. За однієї умови - слід підняти сільськогосподарське виробництво на світовий ринок.

Однак, упродовж перших 5 років незалежності України не лише скорочувалися обсяги експорту до інших країн, але й до того виникли проблеми із власним забезпеченням продовольчим зерном. На думку Н. Валькованого, головними факторами, які спричинили таке значне зменшення виробництва зерна в країні, стали скорочення поставок сільгоспвиробникам міндобрив та пестицидів, як через зниження їх виробництва, так і через відсутність коштів на їх придбання; брак та незадовільний стан сільськогосподарської техніки. внаслідок якого збільшились втрати врожаю під час збирання й транспортування.

Недостатність внесення мінеральних та органічних добрив сприяло, також, тому, що рослини виявилися менш стійкими до суворих кліматичних умов, а несправність техніки, відсутність добрив, засобів захисту рослин тощо призвела до недотримання інтенсивних технологій вирощування зернових. Окрім того, рослинам завдавали шкоди шкідники через брак інсектицидів для боротьби з останніми. Загальна економічна криза боляче вдарила по сільському господарству, яке в умовах державних дотацій виявилося абсолютно не готовим до ринкових перетворень, Н. Валькований стверджує, що тільки радикальна реформа цього аграрного сектора України здатна допомогти їй стати житницею Європи [15].

Сільське господарство за останні роки одержало від селекціонерів України нові високопродуктивні сорти і гібриди зернових культур. Це дає змогу добирати з числа районованих найкращі, які за належної технології забезпечують високі і сталі врожаї. Проблем у хліборобів багато і їх потрібно вирішувати найближчим часом. Не слід послаблювати контроль за станом озимих культур, треба завчасно подбати про придбання і завезення в господарства міндобрив і засобів захисту рослин, запчастин, пального та інших матеріально-технічних ресурсів, своєчасно відремонтувати сільськогосподарську техніку і провести її технологічне налагодження, повністю забезпечити потребу у високоякісному насінні.

У структурі агропромислового комплексу зерно-промисловий посідає особливе місце. Його функціональну структуру спрямовано на забезпечення населення хлібом і хлібопродуктами, промисловості сировиною, тваринництва - концентрованими кормами, зовнішньої торгівлі - експортними товарами, а територіальну - на максимальне використання раціональних природних умов і економічних ресурсів для розвитку зернового господарства.

Розвиток виробництва зерна характеризується такими показниками:

* динаміка посівних площ та їх структура;

* динаміка урожайності зернових;

* зміна валового збору зерна.

При визначенні інтенсифікації виробництва зерна проходять три етапи, на кожному з яких визначають відповідні показники.

Першим етапом є визначення рівня інтенсивності виробництва зерна. При цьому визначають такі показники, як річні виробничі витрати на 1 га посіву зернових культур в гривнях та затрати праці на 1 га посіву в люд.-год.

Наступним етапом є визначення результативного показнику інтенсифікації виробництва. В нашому випадку - це урожайність зернових культур в ц з 1 га посіву.

Заключним етапом є визначення економічної ефективності інтенсифікації виробництва. При цьому визначають продуктивність праці - затрати праці на 1 ц зерна, собівартість 1 ц зерна, ціну реалізації 1 ц зерна, прибуток на 1 ц зерна, рівень рентабельності та окупність додаткових витрат.

Вище були наведені дані виробництва зернових по всій Україні. А зараз розгляну динаміку виробництва зернових в ТОВ «РОС АГРО».

Таблиця 2.6

Динаміка виробництва зернових в ТОВ «РОС АГРО»

Показник	2012р	2013р	2014р	2014р у % до 2012р
Площа посіву,га	6049	6091	4764	78,76
Урожайність з 1 га,ц	40,49	73,02	67,75	167,33
Валовий збір зерна,ц	244921	444771	322762	131,78
Реалізовано зерна,ц	370844	577722	400673	108,04

З даних таблиці видно, що площа посіву в період з 2012р. по 2014р. зменшилась з 6049 га до 4764 га , що в процентному співвідношенні зменшилося на 21,24%. При цьому за досліджуваний період урожайність збільшилась на 67,33%, що суттєво не вплинуло на валовий збір зерна. Результатом підвищення урожайності стало збільшення валового збору зерна з 244921 ц. 2012 р до 322762 ц. 2014 р., що в процентному співвідношенні зросло на 31,78%.

Розгляну показники інтенсивності виробництва зерна.

Таблиця 2.7

Показники рівня інтенсивності виробництва зерна

Показник	2012р	2013р	2014р	2014р у % до 2012р.
Виробничі витрати на 1 га, грн	10,35	8,05	12,44	120,18
Затрати праці на 1 га, люд.-год.	79,67	84,47	92,56	116,18

З даних таблиці видно, що виробничі витрати в період з 2012р. по 2014р. збільшились з 10,35 грн/га до 12,44 грн/га. Це зумовлено зростанням сукупних витрат по підприємству. Затрати праці в цей самий період також зросли з 79,67 люд.-год./га в 2012 р. до 92,56 люд.-год/га в 2014р.

Товарна і реалізована продукція не є тотожними. Поняття «товарна продукція» - ширше. У випадку, коли вся товарна продукція продана, ці поняття збігаються. Зазвичай товарна продукція переходить із натуральної форми у вартісну в вигляді грошової виручки, а за надання послуг підприємством на стороні вона набуває форми грошової виручки одразу [2].

Розгляну вплив факторів на зміни валового збору зерна на підприємстві.

Таблиця 2.8

Вплив факторів на зміни валового збору зерна у ТОВ «РОС АГРО»

показник	2012р	2013р	2014р.	відхилення (+,-)
площа посіву,га	6049	6091	4764	-1285
урожайність з 1га,ц	40,49	73,02	67,75	27,26
валовий збір зерна,ц	244921	444771	322762	77841
валовий збір зерна при площі 2014р і урожайності 2012р,ц	192891,99
зміни валового збору зерна,за рахунок,ц: площі посіву	-52029,01
урожайності	251879,01

Проаналізувавши таблицю 2.7, видно, що за 2014р. в порівнянні з 2012р. площа посіву зерна зменшилася на 1285 га, урожайність зерна з 1 га зросла на 27,26 ц., а валовий збір збільшився на 77841 ц. Також слід звернути увагу, що зміни валового збору зерна залежали від зміни таких факторів, як збільшення урожайності на підприємстві.

2.3 Економічна ефективність інтенсифікації зернового господарства

Щоб показати економічну ефективність інтенсифікації виробництва зерна розгляну поступово всі показники, що впливають на ефективність інтенсифікації та безпосередньо відображають її.

Найважливішим якісним показником економічної ефективності сільськогосподарського виробництва є рентабельність. Цей показник характеризує доходність (прибутковість) підприємства, окремих його галузей або видів продукції. Виробництво є рентабельним, коли вартість виробленої продукції і надходження коштів від її реалізації перевищують витрати виробництва цієї продукції, що забезпечує одержання прибутку. Чим вищий рівень рентабельності, тим ефективніше виробництво [11].

На собівартість всієї сільськогосподарської продукції в цілому та зерна зокрема впливає комплекс взаємопов'язаних природноекономічних умов виробництва: родючість ґрунтів; рівень спеціалізації, концентрації та агропромислової інтеграції; ступінь забезпеченості господарства виробничими ресурсами та їх використання; ціни на засоби виробництва і тарифи на послуги, продуктивність праці та рівень її оплати; якість виробленої продукції; організаційно - економічний рівень у господарстві.

Підвищення рівня інтенсивності забезпечує збільшення виробництва с/г продукції, а також сприяє його зростанню його ефективності. Запровадження науково-технічних досягнень необхідне для підвищення ефективності виробництва, а також зростання конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств. Для цього необхідно здійснити розрахунок таких показників, які характеризують економічну ефективність інтенсифікації с/г виробництва:

- повна собівартість виробництва 1 ц основних видів продукції

- затрати праці на 1 ц зерна, люд-год

- ціна реалізації 1 ц зерна

- прибуток з 1 ц зерна

- рівень рентабельності

- окупність додаткових витрат (вартість додаткової валової продукції в розрахунку на 1 грн. додаткових виробничих витрат.

Проаналізуємо собівартість 1 ц. зерна та фактори його формування у таблиці 2.9.



Таблиця 2.9

Собівартість 1 ц зерна і фактори її формування ТОВ «РОС АГРО»

Показник	2012р	2013	2014р	відхилення (+,-)
Витрати на 1га посіву,грн	10,3504712	8,04628	12,44	2,09
Урожайність з 1га,ц	40,49	73,02	67,75	27,26
Собівартість 1ц зерна,грн	0,26	0,11	0,18	-0,07
Собівартість 1ц зерна при витратах 2014р і урожайності 2012р,грн	0,31
Зміни собівартості 1ц зерна,грн	-0,07
У т.ч. за рахунок: витрат виробництва	0,05
урожайності	-0,12

На собівартість всієї сільськогосподарської продукції в цілому та зокрема зерна, впливає комплекс взаємопов'язаних природно-економічних умов виробництва, а саме:

? рівень спеціалізації, концентрації та агропромислової інтеграції;

? ступінь забезпеченості господарства виробничими ресурсами та їх використання;

? ціни на засоби виробництва і тарифи на послуги, продуктивність праці та рівень її оплати;

? якість виробленої продукції;

? організаційно-економічний рівень у господарстві, урожайність, форми організації виробництва.

Розглянемо структуру виробничої собівартості при виробництві зерна у ТОВ «РОС АГРО».

Таблиця 2.10

Структура виробничої собівартості і розмір статей витрат на 1 ц зерна пшениці у ТОВ «РОС АГРО»

Показник	2012р	2013р	2014р
	грн	%	грн	%	грн	%
Витрати на оплату праці,грн	617	6,07	1112,7	10,04	592,7	5,12
Відрахування на соціальні заходи,грн	191,1	1,88	453,9	4,10	338,4	2,93
Прямі матеріальні витрати,грн	7578,6	74,52	7690,7	69,39	9152,9	79,13
з них: насіння та посадковий матеріал	81,8	0,80	256	2,31	1117,5	9,66
мінеральні добрива	2093,8	20,59	1949,5	17,59	2679,8	23,17
нафтопродукти	1394,3	13,71	1850,7	16,70	1773	15,33
оплата послуг і робіт	500	4,92	686,9	6,20	1103,4	9,54
решта матеріальних витрат	3508,7	34,50	2947,6	26,60	2479,2	21,43
амортизація необоротних активів	129,7	1,28	674,5	6,09	408,4	3,53
загальновиробничі витрати	1653,4	16,26	1151,2	10,39	1074,9	9,29
виробнича собівартість - усього	10169,8	100	11083	100	11567,3	100

Виходячи з таблиці структури виробничої собівартості, можна зробити висновок, що упродовж трьох років найбільше затрат відходило на прямі матеріальні витрати, вони коливались від 67% до 74%. З них найбільше затрат витрачалось на мінеральні добрива, це близько 20-30%. На нафтопродукти і решту матеріальних витрат витрачалось близько 5 і 20 % упродовж 3 років. Загалом виробнича собівартість у 2014 році порівняно із 2012 знизилась на 1397,5 грн.

Щоб визначити рівень ефективності господарської діяльності за досліджуваний період проаналізую рівень рентабельності виробництва зерна.

Рентабельність продукції - економічна категорія, що характеризує ефективність реалізації продукції. Визначається як відношення чистого прибутку від реалізації до собівартості продукції.

В сільськогосподарському виробництві величина прибутку підприємства залежить від кількості і якості реалізованої продукції, її структури, собівартості і фактичних цін реалізації.

Таблиця 2.11

Собівартість і рентабельність зерна у ТОВ «РОС АГРО»

Показник	2012р	2013р	2014р	2014р у % до 2012р
Повна собівартість 1ц зерна,грн	36,47	113,47	156,63	429,43
Ціна реалізації 1ц зерна,грн	119,42	129,19	254,48	213,10
Прибуток на 1ц зерна,грн	82,95	15,72	97,85	117,9708543
Рівень рентабельності,%	227,41	13,85	62,47	Х



Отже, проаналізувавши собівартість і рентабельність виробництва зерна можна зробити наступні висновки. Повна собівартість, важливий економічний показник діяльності ТОВ «РОС АГРО», зменшилася на 429,43%. Це досить великий показник. Ціна реалізації 1ц зерна також впала. У 2014 році становила 254,48 грн/ц, а у 2012 - 119,42 грн/ц. Не дивлячись на значне зниження повної собівартості, підприємство не перестало отримувати прибуток. Собівартість і ціна впливають на прибуток: збільшення собівартості призводить до зменшення прибутку, а збільшення ціни - до збільшення прибутку.

Проаналізую вплив факторів на зміни маси прибутку від реалізації зерна в таблиці 12.

Таблиця 2.12

Вплив факторів на зміни маси прибутку від реалізації зерна у ТОВ «РОС АГРО»

показник	2012р	2013р	2014р	відхилення(+,-)
реалізовано зерна,ц	370844	577722	400673	29829
прибуток,тис.грн	30760,50	9081,60	39207,30	8446,80
повна собівартість 1ц зерна,грн	36,47	113,47	156,63	120,16
ціна реалізації 1ц зерна,грн	119,42	129,19	254,48	135,0629562
прибуток на 1ц зерна,грн	82,94727702	15,72	97,85	180,80
зміни маси прибутку,грн	8446,80
у т.ч за рахунок:
обсягу реалізації зерна	2474234,326
собівартості зерна	- 48143514,16
ціни реалізації	54116079,84

Проаналізувавши таблицю 2.11 можна дійти висновку, що господарство працює без збитку, і приріст прибутку на 1 ц зерна становить 180,8 грн. Реалізована продукція зерна збільшилась і загальний прибуток збільшився. Зміна маси прибутку становить 8446,8 грн.

Розгляну показники інтенсифікації та економічної ефективності виробництва зерна.

Таблиця 2.13

Економічна ефективність та інтенсифікація виробництва зерна

Показник	2012р.	2013р.	2014р.	2014р. у % до 2012р.
Урожайність з 1 га, ц	40,49	73,02	67,75	167,33
Затрати праці на 1 ц зерна, люд.-год	1,97	1,16	1,37	69,43
Собівартість 1 ц зерна, грн	36,47	113,47	156,63	429,43
Ціна реалізації 1 ц зерна, грн	119,42	129,19	254,48	213,10
Прибуток на 1 ц зерна	82,95	15,72	97,85	117,97
Рівень рентабельності, %	227,41	13,85	62,47	27,47
Окупність додаткових витрат	х	0,005	0,008	Х

Аналізуючи дані таблиці, можна сказати, що урожайність в 2014р. зросла на 27 ц/га, порівняно з 2012 роком, це пов'язано зі збільшенням валового збору в цей період. Прибуток на 1 ц зерна з 2012 по 2014 роки проглядався в динаміці і був не стабільним, але не дивлячись на це - зріс майже на 10 грн/ц. Підприємство є рентабельним в усі досліджувані роки, що є хорошим показником.

Охарактеризувавши економічну ефективність виробництва зерна в ТОВ «РОС АГРО», можна зробити загальний висновок, що протягом 2012 - 2014 років спостерігається збільшення рівня виробництва зерна. Розглянувши основні показники можна сказати, що виробництво зерна на даному підприємстві рентабельне. Оскільки прогрес не стоїть на місці, кожен день виходить більш ефективна техніка та технологія, за рахунок якої можна виправити ситуацію і досягти кращих результатів, підприємство вимушене боротись за своє місце на ринку. Тому для підтримки своєї конкурентоспроможності і для покращення рентабельності потрібно застосовувати інтенсивну технологію виробництва.

інтенсифікація зерно виробництво сільськогосподарський



2.4 Перспективні напрямки і рівень інтенсивності зернового господарства та її економічна ефективність

Інтенсифікація - це процес, який ґрунтується на впровадженні оптимального комплексу заходів з метою одержання максимальної кількості екологічно чистої, високоякісної продукції та прибутку шляхом підвищення ефективності її виробництва [11].

Процес формування інтенсивного типу розвитку є досить складним і багатогранним, оскільки залежить від багатьох факторів - зовнішніх, притаманних мікро- і макросередовищу функціонування аграрних підприємств, і внутрішніх, які діють і регулюються самим підприємством. У реальному житті спостерігається тісне переплетіння зовнішніх і внутрішніх факторів, а тому сформувати інтенсивний тип розвитку можуть лише ті підприємства, які раціонально і швидко впроваджують у життя сучасні досягнення науково-технічного прогресу, що є результатом змін у макросередовищі і, зокрема, в такій його ланці, як науково-технічне середовище. Тому кардинальне прискорення НТП і впровадження його досягнень у практику розглядаються як один з найважливіших напрямів формування інтенсивного типу розвитку аграрних підприємств.

Зауважу, що напрями забезпечення інтенсивного типу розвитку аграрних підприємств розглядаються як напрями інтенсифікації виробництва в сільському господарстві. Поняття інтенсивності й інтенсифікації мають різний економічний зміст Інтенсивність характеризує якісний і кількісний стан виробництва. Інтенсифікація - це багатогранний процес формування інтенсивного типу розвитку шляхом комплексної механізації та автоматизації виробництва, його хімізації й електрифікації, впровадження енерго- водо- і ресурсозберігаючих технологій та біотехнологій, меліорації землі, вдосконалення організації праці та матеріального стимулювання [12].

Необхідно пам'ятати, що згідно із законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено плату за забруднення навколишнього середовища на основі лімітів викидів і скидів забруднюючих речовин та розміщення відходів сільськогосподарського, будівельного і промислового виробництва. Платежі підприємств за забруднення навколишнього природного середовища в межах ліміту відносять на витрати виробництва, а за перевищення лімітів - стягуються з прибутку, що залишається в їх розпорядженні [11].

Велике значення у формуванні інтенсивного типу розвитку має виважена інвестиційна політика на всіх рівнях - державному, регіональному і господарському, а також забезпечення прискорення обороту авансованих виробничих ресурсів.