Інтенсифікація виробництва зерна і шляхи підвищення її економічної ефективності

Важливе місце серед показників економічної ефективності виробництва належить собівартості зерна, від рівня якої залежить рентабельність виробництва та прибуток господарства. Собівартість зерна залежить від загальної суми витрат на його виробництво і реалізацію та обсягів виробництва зерна. Тому затрати на виробництво 1 ц зерна можуть бути знижені, якщо зменшити суму виробництва при незмінному валовому виході зерна, або коли вихід зерна зростатиме більшою мірою, ніж затрати на його виробництво. У всіх випадках вирішальне значення має підвищення врожайності зернових культур [14].

На собівартість всієї сільськогосподарської продукції в цілому та зерна зокрема впливає комплекс взаємопов'язаних природноекономічних умов виробництва: родючість ґрунтів; рівень спеціалізації, концентрації та агропромислової інтеграції; ступінь забезпеченості господарства виробничими ресурсами та їх використання; ціни на засоби виробництва і тарифи на послуги, продуктивність праці та рівень її оплати; якість виробленої продукції.

При визначенні економічної ефективності виробничої діяльності малих підприємницьких структур аграрного бізнесу необхідно розрахувати: 1) маржинальний дохід; 2) критичний обсяг виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції.

Маржинальний дохід визначається як різниця між виручкою від реалізації продукції та змінними витратами за формулою:

(2.1)

де - виручка від реалізації продукції, грн.

- загальна величина змінних витрат, грн.

Маржинальний дохід на 1 ц продукції визначається як різниця між ціною реалізації та змінними витратами у собівартості одиниці продукції за формулою:

(2.2)

Одна з головних умов успішного господарювання - це досягнення обсягів продажу продукції, які б забезпечили прибуток. Прогнозний розрахунок повинен дати відповідь: скільки необхідно реалізувати продукції, щоб виручка відшкодувала витрати. Виходячи з цього, при визначенні найефективнішого варіанту організації виробництва важливим є розрахунок критичного обсягу випуску продукції, досягнення якого забезпечує рентабельність підприємства.

Критичний обсяг виробництва певної продукції в натуральному виразі називається точкою беззбитковості. Критичний обсяг випуску продукції - це такий обсяг виробництва, за якого виручка від реалізації певного виду продукції дорівнює сукупним витратам на її виробництво і реалізацію.

У процесі планування виробництва в сільськогосподарських підприємствах необхідно приймати рішення щодо раціонального розміру виробництва продукції та її асортименту. Для цього використовують метод визначення точки беззбитковості. Сутність цього методу полягає в тому, що точка беззбитковості - це рівень фізичного обсягу продажу при заданій ціні протягом окремого періоду часу (місяць, квартал, рік), за рахунок якого підприємство покриває витрати. Дохід у підприємства виникає за точкою беззбитковості. Точка беззбитковості показує, за якого обсягу виробництва і реалізації продукції виручка від реалізації дорівнює витратам на виробництво. Для підприємства має сенс виробляти продукцію, якщо проект дозволить забезпечити виробництво і реалізацію товару в обсязі, що перевищує поріг беззбитковості, тільки тоді проект починає приносити прибуток. За обсягів випуску продукції, що нижчі за поріг беззбитковості, підприємство понесе збитки. Розрахунок даного показника передбачає розмежування постійних і змінних витрат у структурі собівартості продукції:

де - сума постійних витрат на одиницю продукції, грн.

- сума змінних витрат на одиницю продукції, грн.

Ц - ціна реалізації 1 ц продукції, грн. [9]

Розрахунок маржинального доходу та точки беззбитковості для ТОВ «РОС АГРО» за даними 2014р. приведений в табл. 2.14.

Таблиця 2.14

Визначення беззбиткового обсягу виробництва і реалізації продукції в ТОВ «РОС АГРО»

Розглянемо динаміку рівня інтенсивності, результату та економічної ефективності інтенсифікації виробництва зерна.

Таблиця 2.15

Динаміка рівня інтенсивності, результату та економічної ефективності інтенсифікації виробництва зерна на ТОВ «РОС АГРО»

Аналізуючи дані таблиці 2.13, можна зробити висновки, що річні виробничі витрати з розрахунку на 1 га за 2014р. збільшились на 20,18% у порівнянні з 2012р. В результаті інтенсивного розвитку виробництва зерна урожайність збільшилась на 67,33% відповідно. Економічну ефективність інтенсифікації сільського господарства характеризують такі показники, як собівартість продукції, ціна реалізації, розмір прибутку, рівень рентабельності виробництва. Дані таблиці свідчать про те, що прибуток на підприємстві коливався по великій амплітуді.

Технологія сільськогосподарського виробництва значною мірою залежить від ґрунтово-кліматичних умов а також від застосування машин. При цьому на ефективність сільськогосподарського виробництва має значний вплив впровадження в практику господарювання новітніх досягнень науки і техніки. Адже застосування більш ефективних машин у сільськогосподарському виробництві значно скорочує витрати господарства на виробництво. В господарствах постійно відбувається зміна ручної праці машинною, тобто, основні фонди замінюють працівників, отже, при введенні в дію таких машин скорочуються витрати на оплату праці.

Надзвичайно хороші результати дає впровадження в господарювання досвіду передових господарств. Адже деякі підприємства вдаються до тих чи інших нововведень як до експерименту. Якщо це дає позитивний результат, тобто, підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, варто перейняти досвід даного господарства [14].

Важливим для підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, а, отже, зменшення виробничих витрат є енергозбереження. При впровадженні у виробництво нових машин на цю їх властивість слід звернути увагу. Одним із важливих факторів, який впливає на енергозбереження в сільськогосподарському виробництві, є спосіб обробітку ґрунту. Важливим фактором, який впливає на ефективність інноваційної техніки і технології в сільському господарстві є оновлення сортів, вирощування високоврожайних, стійких до хвороб та шкідників районованих сортів сільськогосподарських культур.

В усьому світі підживлення вважається потужним фактором підвищення врожайності сільськогосподарських культур. Тому організація і планування потреби в мінеральних добривах займають виключно важливе місце в системі запровадження інноваційної техніки і технології [3].

Певна кількість продукції кращої якості (вищого технічного рівня) здатна повніше задовольнити суспільні потреби, ніж та ж або навіть більша кількість гіршого ґатунку. Це означає, що підвищення якості (технічного рівня) продукції у кінцевому підсумку еквівалентне збільшенню її виробництва з меншими загальними витратами суспільної праці. Йдеться про багатоспрямований вплив підвищення якості продукції не лише на виробництво, його ефективність, але й на імідж підприємства в цілому. Поліпшення якості продукції є специфічною формою прояву закону економії робочого часу. Практика господарювання свідчить; що загальна сума витрат на виготовлення і використання продукції більш високого ґатунку, навіть якщо досягнення останнього зв'язане з додатковими витратами у виробництві, істотно скорочується.

Підвищення якості (технічного рівня) насамперед знарядь праці справляє не абиякий вплив на прискорення темпів певних напрямків науково-технічного прогресу [6].

Акцент на якість веде до зменшення продуктивності. Думка, що якість може бути отримана тільки за рахунок кількості - широко розповсюджена серед керівників виробництва помилка. Ця точка зору є останньою з того періоду, коли управління якістю полягало у фізичному огляді кінцевого виробу. У цій ситуації більш жорсткі вимоги контролю призводили до відбраковки більшої кількості готової продукції. Але з того часу контроль якості став більш скрупульозним. В сучасній структурі управління якістю акцент змінився на попередження недоліків на стадіях розроблення і виготовлення. Тому дефектні вироби, перш за все, не виробляються. Зусилля, потрачені на те, щоб поліпшити якість і зберегти кількість, сприяли тому, що поліпшення якості призводить як правило, до більш високої продуктивності.

На якість впливає структура праці робочої сили. Виробники звертають вину за низьку якість своїх виробів на відсутність розуміння якості і низьку культуру праці своїх працівників. Більш глибокий аналіз цього питання показує, що працівники можуть нести відповідальність тільки в тому випадку, якщо керівництво забезпечило:

- всебічне навчання операторів обладнання;

- працівників детальними інструкціями щодо роботи;

- засобами для перевірки або оцінювання результатів дій цих робітників;

- засобами для регулювання обладнання або процесу у випадку, якщо результат являється незадовільним.

Правдива оцінка виробників скоріше всього покаже, що їх керівництво нездатне забезпечити ці дуже важливі вихідні умови на більшості робочих місць. І замість того, щоб шукати винних працівників, компаніям необхідно вивчити слабкі місця своїх систем управління.

Сувора перевірка якості. Контроль був першим офіційним механізмом управління якістю на початку цього століття, і більшість виробників досі впевнені, що якість може бути поліпшена за допомогою суворого контролю. Слід відмітити, що перевірка може привести тільки до відокремлення якісних виробів від неякісних. Сама по собі вона не може поліпшити якість виготовленої продукції. Більш того, тоді як останні дослідження показали, що від 60 до 70% всіх дефектів, виявлених на виробництві, прямо або посередньо відносяться до помилок, допущенних на таких ділянках, як проектування, технологічна підготовка виробництва і закупівля матеріалів, майже всі перевірки і дії з управління якістю все-таки спрямовані на виробничу ділянку. Щоб бути ефективним, цей процес повинен охоплювати операції всіх відділів, включаючи ті, які займаються маркетингом, проектно-конструкторськими розробками, технологією, виробництвом, пакуванням, диспетчеризацією і транспортуванням [7]

Висновки

На всіх етапах розвитку суспільства проблема ефективного виробництва зерна належала до числа актуальних питань аграрної політики. Особливого значення вона набуває в сучасних умовах помітного спаду усього сільськогосподарського виробництва. Ситуація ускладнюється через коливання цін на зерно, і нестабільну ситуацію на ринку зернових.

У даній роботі основна увага приділялася дослідженню інтенсифікації виробництва зерна на підприємстві ТОВ «РОС АГРО».

Мета інтенсифікації сільського господарства - збільшення виходу високоякісної продукції з розрахунку на 1 га земельної площі, а також підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва.

Збільшення виробництва сільськогосподарської продукції можна здійснити двома способами - екстенсивним та інтенсивним. Розвиток сільського господарства відбувається на основі відтворення в розширеному масштабі екстенсивним шляхом, коли розширюється тільки поле діяльності, та інтенсивним, коли застосовуються більш ефективні засоби виробництва.

Важлива задача інтенсифікації - усунення різких коливань у врожайності зернових культур. Тому для визначення економічної ефективності інтенсифікації необхідно використовувати показник стійкості зернового виробництва.

Одержані у курсовій роботі результати досліджень свідчать про те, що ТОВ «РОС АГРО» є досить ефективним та рентабельним господарством. В агрофірмі постійно оновлюється матеріально-технічна база: закуповується нова техніка, проводиться будівництво нових об'єктів господарського призначення. Раціонально використовують трудові ресурси, про що свідчить збільшення обсягів виробництва валової продукції з розрахунку на одного середньорічного працюючого. Ефективно використовують земельний фонд.

Дивлячись на структуру с/г угідь за 2012-2014 рр. то вона зростає перші 2 досліджувані роки, а в 2014 зменшилась. Найбільша їх кількість була зосереджена на підприємстві у 2013 році, їхня площа становила 7023 га.

Дослідивши і проаналізувавши динаміку розвитку зерновиробництва ТОВ «РОС АГРО», слід відмітити, що найбільша питома вага в структурі посівних площ припадає на зернові та зернобобові, так у 2012 році вони займали 6049 га, а в 2014 році 4764 га.

Найбільшу суму грошових надходжень протягом 2012-2014р. становить зернова продукція. У 2012 році господарство було зерново-соняшнико-ріпакове, у 2013 та 2014 - зерново-соняшникове

Дослідивши і проаналізувавши розвиток зернового виробництва на досліджуваному підприємстві, обґрунтовуються заходи щодо досягнення проектних (перспективних) показників підвищення ефективності функціонування виробництва зерна, а саме інтенсифікація виробництва зерна і зернопродуктів має базуватися на нових рішеннях в галузі технології, техніки, організаційних форм і економічних методів господарювання. Опрацювання, прийняття і реалізація таких рішень складають зміст інноваційних процесів. Ступінь важливості різних видів інновацій визначається можливими кінцевими результатами.

В умовах кризи одним із основних напрямів стабілізації та підвищення ефективності виробництва зерна є розробка ресурсозберігаючих моделей технології його вирощування та визначення шляхів їх біологізації, застосування біологічних стимуляторів росту.

Список використаних джерел

1. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств. : Підручник. ? 2-ге вид., доп. і перероблене. / В.Г. Андрійчук. ? К. : КНЕУ, 2002. ? 624с.

2. Господарський Кодекс України// Голос України. - 14. 03. 2003

3. Грицаєнко Г.І., Романюк Т.М. Соціально-економічна сутність інтенсифікації сільськогосподарського виробництва // Економіка АПК - 2006 - №4 - С. 131-134.

4. Довгаль, Н.С. Ресурсний потенціал підприємства: теоретичні основи/ Н.С. Довгаль // Науково-технічна інформація. - 2009. - 42-43 с.

5. Дієсперов В.С. Економіка сільськогосподарської праці. - К. : ІАЕ УААН, 2004. - 448с.

6. Економіка виробничого підприємства. Навчальний посібник. За ред.. Й. М. Петровича 3 ви: «Знання», КОО, 2002. - 405 с.

7. Економіка сільського господарства П.П. Руснак, В.В. Жебрак, М.М. Рудий, А.А. Чалий; За ред. П.П. Руснака. - К. : Урожай, 1998. - 320с.

8. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 2/ Редкол. : С.В. Мочерний (відп. ред.) ? К. : Видавничий центр „Академія”, 2000. ? 864с.

9. Економіка і фінанси підприємства (модуль ІІ). Суліма Н.М // Київ - НУБіП України, 2015

10. Екологічний портрет Кіровоградської області / Центральна бібліотека Новоукраїнського району / [Електронний ресурс]: https://sіtes.google.com/sіte/nucenlіb/Home/scenarііe/-ekologіcnіj-portret-kіrovogradskoіe-oblastі-den-іnformacііe

11. Онищенко О. Фінансова результативність сільськогосподарських підприємств // Економіка України ? 2005 ? №2 ? С. 59-65

12. Рябчик І.В. Нові підходи до аналізу ефективності сільськогосподарських підприємств. // Економіка АПК. - 2006. - №3. - с. 108.

13. Савенко М.М. Організація виробництва в сільськогосподарських підприємствах. - К. ВШ, 1987 с. 237

14. Черняков Б.А. Економіка с. -г. і переробних підприємств. 2001. №11. -с. 13

15. Шашула А.О. Екологічний стан ґрунтів та виробництво с.-г. продукції // Економіка АПК.-2009.-№12.-с.17.

Размещено на Allbest.ru