Виробнича потужність підприємства
Визначення максимальних обсягів продукції. Аналіз видів виробничої потужності підприємства. Вивчення факторів, що впливають на їх величину і рівень. Методика обчислення показників. Підвищення ефективності, використання резервів, конверсія, диверсифікація.
Рубрика | Экономика и экономическая теория |
Вид | курсовая работа |
Язык | украинский |
Дата добавления | 11.02.2016 |
Размер файла | 165,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Зміст
Вступ
1. Поняття та види виробничої потужності підприємства
2. Фактори, що впливають на величину і рівень потужностей підприємства
3. Методика обчислення виробничої потужності підприємства
4. Система показників виробничої потужності підприємства
5. Підвищення ефективності використання виробничих потужностей
6. Резерви виробничих потужностей і організація їх використання
7. Конверсія й диверсифікація виробничих потужностей за ринкових умов господарювання
Висновки
Література
Вступ
Потенціал економічного розвитку держави визначається ефективністю функціонування виробництва.
Головними господарськими завданнями промислового підприємства є удосконалення асортиментної політики, швидке реагування на зміну суспільних потреб на основі сучасної організації суспільного процесу, забезпечення необхідного рівня виробничої гнучкості. Досягнення фінансової стабільності. Реалізація практичних рішень у цих областях визначає стійку позицію підприємства в конкретному середовищі.
Виробнича потужність підприємства характеризує максимально можливий обсяг випуску продукції (видобутку й переробку сировини або надання певних послуг) заздалегідь визначених номенклатури асортименту та якості за умови найбільш повного використання виробничих площ, обладнання, прогресивної технології та організації виробництва.
Найважливішим параметром, що характеризує потенційні можливості основного виробництва промислового підприємства, є його виробнича потужність.
Під виробничою потужністю підприємства розуміється максимально можливий випуск продукції або переробки сировини у встановленій номенклатурі й асортименті при повному використанні виробничих площ і устаткування.
Відбиваючи максимально можливі обсяги випуску продукції (переробки сировини), виробнича потужність характеризує потенційні можливості підприємства з досягнення основної об'єктивної мети його виробничо-господарської діяльності. Розрахунок виробничої потужності є вихідним пунктом оцінки виробничого потенціалу підприємства і ресурсного обґрунтування його виробничої програми.
1. Поняття та види виробничої потужності підприємства
Виробнича потужність підприємства - це максимально можливий випуск продукції необхідної якості в передбаченій номенклатурі за певний час (зміну, добу, місяць, рік) при повному завантаженні обладнання та виробничих площ у прийнятому режимі роботи з урахуванням застосування передової технології, організації виробництва і праці. Обґрунтування виробничої програми виробничою потужністю проходить два етапи:
1. Визначення максимального обсягу випуску виробів, який повинен бути забезпечений наявною виробничою потужністю підприємства.
2. Обчислення необхідної кількості введення в дію нових (додаткових) потужностей за рахунок технічного переозброєння або розширення підприємства.
Виявлення виробничих потужностей, які будуть функціонувати в плановому періоді, є найважливішим моментом техніко-економічного обґрунтування плану випуску продукції.
Вибуття потужності відбувається з наступних причин:
знос та вибуття обладнання;
збільшення трудомісткості виготовлення виробів;
зміна номенклатури і асортименту продукції, що випускається;
зменшення фонду робочого часу;
закінчення терміну лізингу обладнання.
Виробнича потужність підприємства характеризує максимально можливий річний обсяг випуску продукції (видобутку й переробки сировини або надання певних послуг) заздалегідь визначених номенклатури, асортименту та якості за умови найбільш повного використання прогресивної технології та організації виробництва.
Одиниці виміру виробничої потужності підприємств застосовуються різні залежно від характеру виробництва та галузевої підпорядкованості. Загальне правило таке: виробнича потужність визначається в тих самих одиницях виміру, в яких планується та здійснюється облік продукції, що виготовляється (послуг, що надаються). Здебільшого це натуральні або умовно натуральні вимірники за видами продукції (послуг).
Для багатономенкла турних виробництв потужність може визначатися також вартісним показником усього обсягу продукції (послуг). У паспорті такого підприємства потужність позначають двома вимірниками: у чисельнику натуральні показники за видами продукції; у знаменнику -- загальний вартісний (грошовий) показник.
Розрізняють наступні види потужності: перспективну, проектну, ефективну, резервну та поточну (фактично досягнуту, діючу).
Перспективна виробнича потужність відображає очікувані зміни номенклатури продукції, технології й організації виробництва, закладені в плановому періоді (в перспективі).
Проектна виробнича потужність являє собою величину можливого випуску продукції умовної номенклатури за одиницю часу, задану при проектуванні чи реконструкції виробничої одиниці. Вона є фіксованою величиною, тому що розрахована на постійну умовну номенклатуру і постійний режим роботи. За період проектування (1-2 роки), будівництва (2-5 років) і освоєння потужності (1-2 роки) значно змінюється номенклатура продукції, що випускається, а також ряд технологічних характеристик устаткування. Тому в певний час проектна потужність перестає відображати дійсні можливості підприємства. Вона буде оптимальною за умови, що обсяг, склад і структура запроектованої продукції відповідають обсягу, складу та структурі попиту на цю продукцію.
Ефективна виробнича потужність характеризується тим, що в конкурентних реальних умовах може забезпечити отримання максимального прибутку. Вона менша або дорівнює проектній. Наприклад, на підприємстві є технологічна лінія з випуску продукції, яка не користується попитом. В цій ситуації таку технологічну лінію краще не включати в роботу, тоді підприємство отримає певну економію матеріальних, трудових та фінансових ресурсів.
Резервна виробнича потужність створюється у певних галузях національної економіки (газовій, транспортній, харчовій тощо) для виконання цільових завдань в екстремальних ситуаціях для покриття так званих "пікових" та сезонних навантажень.
Поточна (фактично досягнута, діюча) потужність підприємства (цеху, лінії, агрегату) визначається періодично у зв'язку зі зміною умов виробництва (номенклатури і структури трудомісткості продукції) або перевищенням проектних показників.
Отже, вона має динамічний характер і змінюється відповідно до організаційно-технічного розвитку виробництва. Тому її характеризують такі показники:
ь потужність на початок розрахункового періоду (вхідна);
ь потужність на кінець розрахункового періоду (вихідна);
ь середньорічна потужність.
При визначенні вхідної виробничої потужності враховуються:
· проведення заходів щодо ліквідації "вузьких місць" протягом планового року;
· збільшення кількості устаткування чи заміна його на більш продуктивне;
· перерозподіл робіт між окремими групами устаткування та між
виробничими підрозділами;
· можливість збільшення змінності роботи устаткування чи ділянок, що лімітують випуск продукції.
Під "вузьким місцем" розуміють невідповідність потужностей окремих цехів, дільниць, груп устаткування потужностям відповідних підрозділів, тобто це підрозділи, чи групи устаткування, пропускна спроможність яких найменша в порівнянні з виробничими можливостями інших ланок технологічного процесу.
Вихідна потужність підприємства визначається з урахуванням:
· намічених при визначенні вхідної потужності заходів щодо ліквідації "вузьких місць";
· введення в дію нових потужностей, у тому числі за рахунок розширення, реконструкції, модернізації, автоматизації, а також за рахунок здійснення заходів щодо підвищення ефективності виробництва.
Вихідна виробнича потужність у вартісному виразі (Впвих), обчислюється за формулою:
Впвих = Впвх + Впвв - Впвив,
де Впвх -- виробнича потужність на початок періоду, грн;
Впвв -- введена в календарному періоді виробнича потужність, грн; Впвив -- виведена за календарний період виробнича потужність, грн. Середньорічна виробнича потужність (Впсер.р, грн.) підприємства, цеху, обчислюється за формулою:
Впсер.р = Впвх + Впвв Ч к / 12 - Впвив Ч (12 - к) / 12,
де к - кількість місяців експлуатації обладнання з певною потужністю протягом року.
Приклад 3. На початок планового періоду виробнича потужність підприємства становить 2000 од. У березні виведене обладнання виробничою потужністю 50 од., у липні - 100 од. У квітні ввели в експлуатацію потужність на 100 одиниць, у серпні - на 200 одиниць.
Середньорічна виробнича потужність:
Впсер.р = 2000 + (100 Ч 9 / 12 + 200 Ч 5 / 12) - (50 Ч (12 - 3) / 12 + 100 Ч
Ч (12 - 7) / 12) = 2000 +158 - 79 = 2079 од.
Вимірюється виробнича потужність у тих же одиницях, що й вироблена продукція (штуках, тоннах, метрах, декалітрах і т.д.). Наприклад, потужність цементного заводу визначається в тоннах виготовленого цементу, автоскладального - у штуках, пивзаводу - у декалітрах. Виробнича потужність цукрового заводу, молочного комбінату визначається в тоннах сировини, що переробляється (цукрового буряка і молока відповідно). Крім натуральних, використовуються й умовно-натуральні показники: умовна банка (на консервних підприємствах), тонна умовного палива (у видобувній промисловості) та ін. На ряді підприємств для виміру виробничої потужності використовуються одночасно кілька натуральних показників. Наприклад, потужність трикотажної фабрики визначається як у тоннах, так і в квадратних метрах.
На підприємствах з багатономенклатурним виробництвом для розрахунку потужності використовуються вартісні показники. Так, виробнича потужність верстатобудівного заводу може бути розрахована як сума добутків потужності по кожному виду верстатної продукції в натуральному вимірі (штуках) на його оптову ціну. З цією метою використовуються, як правило, порівнянні оптові ціни.
Виробнича потужність підприємства (цеху, дільниці) - величина не постійна, а динамічна, що змінюється протягом усього розрахункового (планового) року. Збільшення потужності відбувається за рахунок технічного переозброєння, розширення і реконструкції підприємства (цеху, дільниці), зменшення за рахунок вибуття потужності внаслідок старіння; збільшення і зменшення потужності може бути пов'язане зі зміною номенклатури й асортименту продукції, що випускається.
Таким чином, виробнича потужність є моментним показником, внаслідок чого i розраховують кілька її величин: вхідну, вихідну і середньорічну виробничу потужність
2. Фактори, що впливають на величину і рівень потужностей підприємства
При формуванні виробничої потужності приймаються до уваги наступні чинники:
ь номенклатура, асортимент та якість продукції, що виготовляється;
ь структура і обсяг основних засобів;
ь якісний склад обладнання, рівень фізичного і морального зносу;
ь передові технічні нормативи продуктивності обладнання, використання площ, трудомісткість виробів, вихід продукції із сировини;
ь прогресивність технологічних процесів;
ь режим роботи підприємства;
ь ступінь спеціалізації;
ь рівень організації виробництва та праці;
ь якість сировини і ритмічність поставок;
ь фонд робочого часу обладнання.
Вихідні дані та послідовність розрахунків, за якими визначається виробнича потужність підприємства, наведені на рис. 2.1. Розрахунки виконуються технологічними й економічними службами підприємства. Виробничі підрозділи, які за виробничою потужністю нижчі від рівня провідних підрозділів, повинні розглядатися як "вузькі місця", за якими необхідно розробити й впровадити технічні й організаційні заходи, які дадуть змогу довести їх пропускну спроможність до рівня провідних підрозділів підприємства. Може бути вжито заходів щодо заміни устаткування, технології, збільшення змінності роботи на окремих дільницях.
До розрахунків виробничої потужності підприємства входять як встановлене, так і невстановлене устаткування, яке є на підприємстві (крім резервного). Крім того, виробнича потужність розраховується виходячи із максимально можливого річного часу роботи устаткування та використання виробничих площ.
Рис.2.1. Вихідні дані та послідовність розрахунків виробничої потужності підприємства
Розрахунки виконуються технологічними службами підприємства. Виробничі підрозділи, які за виробничою потужністю нижче рівня провідних, повинні розглядатися як "вузькі місця", за якими необхідно розробити й впровадити технічні й організаційні заходи, котрі дозволять довести їхню пропускну спроможність до рівня провідних підрозділів підприємства. Можуть бути вжиті заходи щодо заміни устаткування, технології, збільшення змінності праці на окремих дільницях.
У розрахунки виробничої потужності підприємства включають устаткування, встановлене і невстановлене, яке є на підприємстві (крім резервного). Крім того, виробнича потужність розраховується виходячи із максимально можливого річного часу роботи устаткування та використання виробничих площ.
Розрізняють календарний, режимний (номінальний) і ефективний (корисний) фонди часу.
Календарний фонд часу (Фк) виробничого обладнання є базою для розрахунку інших видів фонду робочого часу в плануванні і визначається як добуток числа днів у даному календарному періоді (Дк) на число годин на добу (Г)
Фк = Дк Ч Т,
Таким чином, виробнича потужність підприємства характеризує максимально можливий річний обсяг випуску продукції (видобутку й переробки сировини або надання певних послуг) заздалегідь визначених номенклатури, асортименту та якості за умови найбільш повного використання прогресивної технології та організації виробництва.
На підприємствах окремих галузей (наприклад цукрової та молочної промисловості) виробнича потужність характеризується кількістю сировини, що переробляється за добу.
Виробнича потужність підприємства (підрозділу) -- це його потенційна здатність випускати максимальну кількість продукції в одиницю часу роботи на встановлену дату за допомогою організованої сукупності наявних на підприємстві знарядь праці, досягнутому рівні їх досконалості та освоєння.
Фактори, що впливають на величину і використання виробничих потужностей фірми, поділяються на дві групи: перша група впливає на збільшення виробничих потужностей, а друга -- дає можливість оцінити рівень їх використання. Це зумовлює необхідність системного підходу до їх розгляду.
Сучасні промислові фірми оснащені взаємоузгодженими високопродуктивними системами машин. Однак зміна об'єктів виробництва, удосконалення технології, розширення масштабів механізації та автоматизації, оновлення і модернізація устаткування обумовлюють порушення рівня узгодженості пропускної здатності устаткування, робочих місць і виробничих потужностей підрозділів.
Вплив пропорційності на величину виробничої потужності підприємства обумовлюється і тим, що процес виготовлення продукції є багатостадійним і здійснюється шляхом комбінацій різнорідних машин і робочих місць, дільниць та цехів.
Таким чином, при визначенні виробничої потужності систему машин необхідно розглядати як сукупний механізм, побудований на основі принципу пропорційності.
Фактори підвищення продуктивності машин (робочих місць) пов'язані, головним чином, з поліпшенням якісного складу технологічного устаткування. Продуктивність машин і устаткування також залежить від якості заготовок, напівфабрикатів, меншого часу їх обробки, що означає виготовлення більшої кількості продукції.
Збільшення продуктивності машин залежить від впровадження прогресивних технологій, що зумовлено рівнем досконалості конструкції виготовлюваних виробів: простіша конструктивна схема виробів і окремих вузлів, вища їх технологічність у виробництві, нижча машиномісткість виготовлюваної продукції і менша її трудомісткість.
Кваліфікація працівників і систематичне підвищення загальної і технічної освіти, удосконалення виробничих навиків працівників підприємства і на цій основі підвищення рівня їх кваліфікації створюють сприятливі соціальні передумови для збільшення продуктивності засобів праці, дозволяють максимально використовувати потенційні можливості техніки ширше впроваджувати прогресивні технологічні процеси, збільшувати виробничі потужності підприємства.
Фактори збільшення виробничої потужності підприємства пов'язані з усіма основними елементами процесу виробництва. Із засобами праці цей зв'язок виявляється у кількісному і якісному аспектах, з предметом праці й самою працею -- тільки в якісному.
Зростання виробничих потужностей підприємства, обумовлене дією факторів, що впливають на підвищення продуктивності технологічного устаткування і робочих місць, знаходить своє відображення у величині машино-місткості (трудомісткості) виготовлюваної продукції. Знаючи величину і структуру машиномісткості продукції, а також ступінь відповідності її структурі парку устаткування і робочих місць, можна визначити можливий приріст випуску продукції за рахунок використання резервів збільшення виробничої потужності окремих підрозділів і підприємства в цілому.
У загальному вигляді класифікація факторів, що впливають на величину виробничої потужності підприємства, показана на рис. 2.2. Особливістю цих факторів є те, що для здійснення заходів, пов'язаних з ними, потрібні інвестиції (капітальні вкладення).
Размещено на http://www.allbest.ru/
Рис 2.2. Класифікація факторів,що впливають на величину виробничої потужності фірми
Цілком іншу природу мають фактори, що впливають на використання виробничих потужностей. Заходи, пов'язані з ними, в основному спрямовані на використання резервів, мають організаційний характер і не вимагають великих капітальних вкладень в основне виробництво. Ці фактори можна розділити на соціально-економічні і організаційно-технічні.
Кількісний вираз факторів, які впливають на поліпшення використання виробничих потужностей, виявляється у співвідношенні часу роботи і часу втрат у плановому періоді. Ці фактори діють у галузі організації функціонування засобів праці в часі. Більш повному використанню виробничих потужностей сприяє скорочення часу непродуктивної роботи устаткування. Фактори використання потужностей мають різну природу залежно від джерела впливу, тобто вони бувають зовнішні і внутрішні. Зовнішні фактори найбільшою мірою зумовлені ринковою кон'юнктурою і конкурентоспроможністю продукції, внутрішні -- організаційно-економічними характеристиками самої фірми (рис. 1.3). Така класифікація може бути застосована для оцінки як зовнішніх можливостей, так і внутрішніх резервів використання виробничих потужностей. Керуючись нею, можна виявити резерви у їх сукупності, визначити питому вагу кожного з них, а також дати їм кількісну оцінку.
Рис.2.3. Класифікація факторів, що впливають на рівень використання виробничої потужності підприємства
3. Методика обчислення виробничої потужності підприємства
Для розрахунку виробничої потужності необхідно мати наступні дані:
плановий фонд робочого часу одиниці обладнання;
кількість одиниць обладнання;
продуктивність обладнання;
трудомісткість виробничої програми;
досягнутий коефіцієнт виконання норми виробітку.
Виробнича потужність підприємства визначається за потужністю провідних цехів, дільниць, поточних ліній, станків (агрегатів) з урахуванням заходів щодо ліквідації "вузьких місць" та можливої кооперації виробництва.
До провідних належать ті виробничі підрозділи підприємства, які виконують головні технологічні процеси (операції) і мають вирішальне значення для забезпечення випуску профільних видів продукції.
Виробничу потужність підприємства визначають за всією номенклатурою профільної продукції. При цьому проводять можливе звуження номенклатури, об'єднуючи окремі вироби в групи за конструктивно-технологічною єдністю з визначенням для кожної із них базового представника. Решту виробів даної групи приводять до характеристик трудомісткості.
Якщо підприємство випускає кілька видів продукції, то виробнича потужність визначається окремо для кожного виду виробів. Наприклад, на металургійних підприємствах (комбінатах) обчислюють окрему потужність доменного, сталеплавильного та прокатного виробництва.
У розрахунки виробничої потужності підприємства включають:
а) усе діюче і недіюче внаслідок несправності, ремонту та модернізації устаткування основних виробничих цехів;
6) устаткування, що перебуває на складі і має бути введене в експлуатацію в основних цехах протягом розрахункового періоду;
в) понаднормативне резервне устаткування;
г) понаднормативне устаткування допоміжних цехів, якщо воно аналогічне технологічному устаткуванню основних цехів.
Виробничу потужність підприємства треба обчислювати за технічними або проектними (не перевершеними) нормами продуктивності устаткування, використання виробничих площ і трудомісткості виробів, нормами виходу продукції з урахуванням застосування прогресивної технології та досконалої організації виробництва. За браком таких норм можна використовувати власні розрахункові технічні норми, які враховують прогресивні досягнення значної кількості (20-25%) робітників однакових професій і ланок виробництва.
Для розрахунків виробничої потужності підприємства береться максимально можливий річний фонд часу (кількість годин) роботи устаткування. На підприємствах із безперервним процесом виробництва таким максимально можливим фондом часу роботи устаткування є календарний фонд (8760 годин на рік) за мінусом часу, необхідного для проведення ремонтів і технологічних зупинок устаткування.
Для підприємства з дискретним процесом виробництва фонд часу роботи устаткування визначають, виходячи з фактичного режиму роботи основних цехів та встановленої тривалості змін у годинах із відрахуванням часу на проведення ремонтів устаткування, вихідних і святкових днів. У сезонних виробництвах фонд часу роботи устаткування регламентується встановленим режимом роботи підприємства (за технічним проектом) з урахуванням забезпечення оптимальної кількості днів роботи окремих технологічних цехів (ліній).
Розрахунок виробничої потужності підприємства повинен проводитись у такій послідовності: агрегати з групи технологічного обладнання - виробничі дільниці - цехи (корпуси, виробництва) - підприємство у цілому.
У загальному вигляді виробнича потужність (Впі) провідного цеху, дільниці або групи технологічного устаткування з виготовлення однорідної продукції може бути визначена за однією з таких формул:
Впі = Пв Ч Ф'п Ч КУс,
Впі = Ф'п Ч(КУс / Тр)
де Bnі - потужність і-го виробничого підрозділу підприємства одиниць продукції;
Пв - продуктивність устаткування у відповідних одиницях виміру продукції за годину;
Ф'п - ефективний (плановий, корисний) річний фонд часу роботи одиниці устаткування, год.;
КУс - середньорічна кількість устаткування;
Тр - трудомісткість виготовлення одиниці продукції з урахуванням коефіцієнта виконання норм, яка визначається за такою формулою:
Тр = tо / Кв.н
де tо - норма часу на виготовлення одиниці продукції (годин);
Кв.н - коефіцієнт виконання норм часу.
Потужність можна визначити також за формулою
Bnі = (Ф'п Ч КУс Ч Кв.н) / tо
Розраховується також технологічна спроможність (потужність) решти виробничих ланок підприємства (поряд із провідними цехами чи дільницями). Такі розрахунки необхідні для виявлення невідповідності між потенційними можливостями з випуску продукції (надання послуг) окремих виробничих підрозділів та забезпечення узгодженої технологічної пропорційності між взаємопов'язаними виробничими ланками. Ступінь відповідності потужностей різних структурних підрозділів підприємства визначають через розрахунок і порівняння коефіцієнтів суміжності, які характеризують співвідношення потужностей провідного підрозділу та решти виробничих ланок.
Виробнича потужність залежить від характеру підприємств, цехів, рівня їх спеціалізації, якими визначається організаційний тип виробництва.
На неперервно-потокових лініях, а також на конвеєрі потужність визначається за формулою:
Bn = Ф'п / r,
де r - такт робочої лінії чи конвеєра.
В умовах потоково-масового виробництва при вузькій спеціалізації робочих місць визначається потужність групи робочих місць, які виконують дану операцію при обробці конкретної деталі, потужність розраховується за такою формулою :
Bn = (Ф'п ЧРМ) / Тр.
В умовах серійного виробництва розрахунок виробничої потужності ускладнюється тим, що за кожним робочим місцем закріплюється велика кількість детале-операцій. Як вимірник виробничої потужності використовується типовий виріб-представник :
Bn =( Ф'п Ч КУс) / Тр.рп,
де Тр.пр - технічно розрахована норма часу на обробку комплекту деталей виробу - представника на даній групі устаткування.
В умовах серійного виробництва з широкою номенклатурою випуску виробів, а також у одиничному та дрібносерійному виробництвах розрахунок виробничої потужності ведеться у такій послідовності:
а) визначається трудомісткість обробки виробів і усієї виробничої програми за групами устаткування :
де TN - трудомісткість виробничої програми (години);
Nі - кількість продукції за виробничою програмою, нат. од.
б) розраховується ефективний фонд часу роботи за групами устаткування, що взаємозамінюються, тобто визначається пропускна спроможність устаткування :
Пспр = Ф'п Ч КУс,
де Пспр - пропускна спроможність устаткування, верстато-годин;
в) ефективний фонд часу по кожній групі устаткування ділять на трудомісткість програми за певним видом робіт і визначають коефіцієнт виробничої потужності цеху чи дільниці (Кпотуж) :
Кпотуж = Пспр / TN.
Коефіцієнт виробничої потужності - це співвідношення пропускної спроможності групи устаткування та трудомісткості її виробничої програми;
г) за провідною групою устаткування встановлюють коефіцієнт виробничої потужності цеху (дільниці) і проектують заходи щодо розширення "вузьких місць";
д) визначають потужність цеху, підприємства у натуральному вимірнику шляхом множення кількості виробів за програмою на прийнятий коефіцієнт виробничої потужності :
Впц = N Ч Кпотуж.
Коефіцієнт завантаження устаткування (Кз.у) визначається так:
Кз.у = 1 / Кпотуж
тобто
Кз.у = TN / Пспр.
При Кз.у = 1 устаткування використовується повністю; при Кз.у > 1 устаткування перевантажене; при Кз.у < 1 - воно недовантажене. Після розрахунку виробничих потужностей усіх цехів будується діаграма потужності підприємства, в якій за кожним цехом визначається резерв потужності чи її недостатність ("вузькі місця") щодо провідного цеху підприємства.
У практиці господарювання рівень використання виробничої потужності діючого підприємства визначається двома показниками:
коефіцієнтом освоєння проектної потужності (співвідношення величини поточної і проектної потужності);
коефіцієнтом використання поточної потужності (співвідношення річного випуску продукції та її планової середньорічної величини).
Способи ефективнішого використання виробничих потужностей такі самі, як і використання основних засобів підприємства.
Згідно вихідних даних маршрутного технологічного процесу на виготовлення деталей типу "Стакан" (див. табл.3.1)визначити кількість верстатів, та коефіцієнт їх завантаження, кількість верстатників та їх завантаження. Програма випуску виробів за рік складає Річний фонд часу верстата Річний ефективний фонд часу верстатника
Таблиця 3.1 Технологічнйи процес і норми часу по операціям
№ опер |
Назва операцій |
Модель верстата |
То,хв |
Тдоп,хв |
Тшт,хв |
Тп.з.,хв |
Тшк, хв |
Розряд роботи |
|
010 |
Токарно автоматна (чорнове точіння поверхі деталі) |
1284 |
2,85 |
0,26 |
3,21 |
28 |
3,35 |
3 |
|
015 |
Токарно автоматна (чистове точіння поверхні деталі ) |
1К282 |
2,65 |
0,26 |
3,08 |
28 |
3,25 |
3 |
|
020 |
Горизонтально фрезерна.( фрезерувати лиски) |
6Р12 |
1,85 |
1,25 |
3,88 |
14 |
4,0 |
3 |
|
030 |
Радіально свердлильна.(Свердлити отвори) |
2Р53 |
1,68 |
1,45 |
3,48 |
14 |
3,85 |
3 |
|
040 |
Внутрішньо-шліфувальні(шліфувати отвір) |
3А225 |
1,76 |
1,45 |
3,48 |
14 |
3,85 |
4 |
|
Розв'язання:
1. Розрахунок верстатів на дільниці знаходимо за формулою:
де - штучно-калькуляційний час на операцію, яка виконується на даному верстаті
- програма випуска деталей за рік, шт.;
-ефективний фонд часу обладнання за рік, годин;
-коефіціент виконання норм 1,,,1,2.
2. Визначаємо річну трудомісткість на операції.
;
;
;
;
;
;
3. Визначаємо кількість обладнання на дільниці.
приймаємо верстат;
приймаємо верстат;
приймаємо верстат;
приймаємо верстат;
приймаємо верстат;
приймаємо верстат;
Усі одержанні дані заносимо в таблицю 3.2
Таблиця 3.2 Розрахунок вжитку належної кількості верстатів
№ опер |
Назва операції |
Модель верстату |
Тш.к(проект) хв. Норма штучно- калькуляц. часу |
Кількість верстатів |
Кз |
Трудомісткіт Ттруд, год |
||
Вр |
Вп |
|||||||
010 |
Токарно автоматна |
1284 |
3,35 |
0,73 |
1 |
0,73 |
2792 |
|
015 |
Токарно автоматна |
1284 |
3,25 |
0,71 |
1 |
0,71 |
2708 |
|
020 |
Горизонтально- фрезерна |
6Р12 |
4,0 |
0,871 |
1 |
0,871 |
3333 |
|
030 |
Радіально-свердлильна |
2Р53 |
3,85 |
0,838 |
1 |
0,838 |
3208 |
|
040 |
Кругло-шліфувальні |
3А225 |
3,85 |
0,838 |
1 |
0,838 |
3208 |
|
Рразом |
18,3 |
3,987 |
5 |
0,798 |
15249 |
4. Вартість транспортних засобів ( пластинчастих транспортерів)-1…2% від балансової вартості обладнання.
виробничий потужність підприємство ефективність
Таблиця 3.3 Зведена відомость характеристика верстатного парку механічної дільниця
Модель верстата |
Габаритні розміри,мм |
Кіль-кість |
Потужність |
Вартість за прейскурантом, тис.грн. |
ТЗВ10% тис.грн. |
Балансована вартість, тис.грн |
|||
|
один |
всього |
один |
всього |
|||||
1284 |
3285х2987 |
1 |
22 |
22 |
170 |
170 |
17 |
187 |
|
1К282 |
3070х2945 |
1 |
22 |
22 |
180 |
180 |
18 |
198 |
|
6Р12 |
6430х2090 |
1 |
7,5 |
7,5 |
48,0 |
48,0 |
4,8 |
52,7 |
|
2Р53 |
5585х1930 |
1 |
5,5 |
5,5 |
37 |
37 |
3,7 |
40,7 |
|
3А130 |
5500х2585 |
1 |
5,5 |
5,5 |
80 |
80 |
8 |
88 |
|
5 |
566,5 |
5. Вартість всієї оснастки на механічну обробку деталі " Стакан" - 0,1…0,2% від балансової вартості обладнання.
6. Сердня одинична потужність обладнаня на механічній дільниці розраховується:
де - підсумкова потужність обладнання, кВт.;
-прийнята кількість верстатів на дільниці, шт.
4. Система показників виробничої потужності підприємства
При обґрунтуванні виробничої програми виробничою потужністю важливо мати інформацію про рівень її використання на підприємстві. Тому для оцінки реального стану її використання потрібна система показників.
Як система показників в цілому, так і окремі з них повинні відповідати певним вимогам. У першу чергу кожний із показників, який входить до тієї чи іншої групи, має чітко визначене призначення в системі аналізу та використовується для оцінки одного із напрямів використання виробничих потужностей. Розглянемо методи розрахунку і призначення кожного із показників, які входять до тієї чи іншої групи та системи в цілому.
Серед показників першої групи слід виділити коефіцієнт використання проектної потужності (Кпп), який характеризує рівень використання введеної в дію нової потужності з метою досягнення стабільного випуску продукції, не нижчого, ніж передбаченого проектом рівня. Він визначається як відношення фактичного випуску продукції, передбаченого проектом, до величини проектної потужності в аналогічних одиницях.
Зовсім інше значення має коефіцієнт використання діючої виробничої потужності (Кдп). Він характеризує рівень використання діючої виробничої потужності, яка за величиною може значно відрізнятися від проектної. У свою чергу виробнича потужність поділяється на певні види, кожен з яких має різне значення при розв'язанні питань планування та організації виробництва. Рівень використання різних видів потужності необхідно розглядати окремо. Насамперед, потрібно оцінити рівень використання прийнятої середньорічної та фактичної виробничої потужності. Цей коефіцієнт можна отримати шляхом ділення планового або фактичного обсягу валової, товарної, реалізованої або чистої продукції на значення потужності відповідного виду.
Важливе значення для характеристики виробничої потужності підприємства має аналіз рівня її використання, а також характеристика його окремих підрозділів. За результатами такого аналізу можна судити про правильність вибору провідної ланки, за якою прийнята потужність підприємства, і про величину резервів збільшення випуску продукції окремими цехами. Рівень використання середньо-розрахункової або нормативної величини виробничої потужності характеризується коефіцієнтом нормативної величини потужності (Кнп) :
Кнп = Вп / Впн,
де Впн - розрахункова нормативна величина виробничої потужності.
За коефіцієнтом використання того чи іншого виду потужності можна оцінити резерви її поліпшення, а також ступінь напруженості планових завдань підприємства.
Об'єктивну оцінку цих резервів можна отримати за допомогою групи показників, які характеризують рівень використання обладнання. До них належать коефіцієнти змінності роботи обладнання, коефіцієнт завантаження обладнання та показник середнього часу роботи однієї машини. Найбільш достовірним методом визначення коефіцієнта змінності роботи обладнання (Кум) є ділення планової розрахункової або фактичної машиномісткості продукції, що виготовляється, на дійсний річний фонд часу роботи всього встановленого обладнання при його роботі в одну зміну :
де - сумарна розрахункова планова або фактична машиномісткість продукції.
Коефіцієнт режимної змінності устаткування показує ступінь його зайнятості по змінах:
Кзм.реж = (2 q2 + 3 q3) / (q2 + q3),
де q2 - кількість верстатів, що працюють у дві зміни, од.;
q3 - кількість верстатів, що працюють у три зміни, од.
Коефіцієнт завантаження устаткування на виробничу програму Кз.у характеризує досягнуту пропорційність між структурою трудомісткості продукції і структурою парку устаткування з урахуванням прийнятого режиму роботи.
Важливим моментом в аналізі використання обладнання є визначення середнього часу його роботи. Показник, який характеризує середній час роботи машини (год.), обчислюється як :
де Cвст - кількість встановленого обладнання.
За такими показниками можна оцінити вплив факторів, які характеризують конструктивно-технологічні особливості продукції, що виготовляється, та досягнутий організаційно-технічний рівень виробництва, відображають наявні ресурси та їх використання в часі. Будь-який із показників відображає, насамперед, використання технологічного обладнання, яке визначає величину виробничої потужності. Динаміка цих показників характеризує не тільки рівень використання виробничої потужності, а й резерви поліпшення її використання.
Важливим етапом в аналізі використання виробничої потужності є оцінка ступеня рівномірності завантаження обладнання при заданому обсязі виробництва або при прийнятій потужності. Це завантаження дає уявлення про існуючий рівень пропорційності у виробничій потужності підрозділів та груп взаємозамінного обладнання. Для кількісної характеристики рівномірності завантаження обладнання існує коефіцієнт пропорційності (Кпр), який належить до другої групи показників. Він визначається як відношення кількості обладнання, зайнятого у виготовленні продукції (Cпр), до загальної кількості встановленого обладнання (Cвст).
Якщо Cпр = Cвст, то коефіцієнт пропорційності дорівнює коефіцієнту завантаження обладнання. У всіх інших випадках вони відрізняються за величиною.
Коефіцієнт пропорційності має деякі особливості. Так, якщо коефіцієнт змінності характеризує використання обладнання в часі, а коефіцієнт завантаження - ступінь використання дійсного фонду часу роботи обладнання при заданому обсязі виробництва, то коефіцієнт пропорційності характеризує рівномірність у роботі парку машин. За допомогою цього показника можна визначити, яка кількість встановленого обладнання у виробничому підрозділі може одночасно працювати при повній структурі парку машин та структурі машиномісткості заданої виробничої програми. Водночас він показує, наскільки масштаб роботи відповідає встановленому обладнанню у певний момент.
Коефіцієнт змінності роботи обладнання і коефіцієнт завантаження обладнання значною мірою залежать від обсягу виробництва. Коефіцієнт пропорційності залишається незмінним при зміні обсягу виробництва. Не змінюється значення коефіцієнта пропорційності і тоді, коли збільшується загальна кількість обладнання в цехах і на ділянках без зміни його структури.
Визначивши за допомогою коефіцієнта пропорційності рівень пропорційності у виробничій потужності, можна встановити ту кількість машин, верстатів, які безперервно беруть участь у роботі, а також виявити ту частину обладнання, яка може бути вилучена з виробничого процесу або частково завантажена роботою.
Найбільш доцільно використовувати таку формулу визначення коефіцієнта пропорційності (Кпр):
Кпр = Кзм.вст / Кзм.н
де Кзм.вст - коефіцієнт змінності роботи встановленого устаткування;
Кзм.н - нормативний коефіцієнт змінності.
Ефективність використання активної частини основних засобів характеризує такий вартісний показник як випуск продукції в розрахунку на 1 грн. вартості обладнання. Цей показник може бути доповнений показником випуску продукції на одиницю обладнання. Він обчислюється як у вартісних, так і в натуральних одиницях. Показник у натуральних одиницях застосовується для оцінки використання виробничих потужностей ливарних, кувальних, зварювальних цехів. Особливу роль цей показник відіграє в міжзаводському аналізі, який проводиться з метою виявлення резервів поліпшення використання потужностей.
Дуже важливим показником є коефіцієнт, який характеризує ефективність використання заводських виробничих площ. Цей показник застосовується при оцінці рівня використання виробничої потужності тих підрозділів, величина потужності яких залежить насамперед від величини виробничих площ.
Коефіцієнт екстенсивного використання обладнання (виробничої потужності):
На робочому місці розраховується за формулою:
,
де Тшті - норма часу на обробку і-ї деталі;
Ni - кількість і-х деталей;
т - кількість видів деталей, що обробляються;
Фд -дійсний фонд роботи обладнання.
На підприємстві :
Кекс = Фд / Фн,
де Фд - дійсний фонд роботи обладнання;
Фн - номінальний фонд часу роботи обладнання.
Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання (виробничої потужності):
На робочому місці (групі робочих місць):
де Тшті - норма часу на обробку і-ї деталі;
Тмі - час машинної і машинно-ручної обробки і-ї деталі;
N, - кількість і-х деталей;
m - кількість видів деталей, що обробляються;
По підприємству:
КІ = Ер / (Впвст Ч Фд),
де Ер - спожита за рік електроенергія;
Впвст - встановлена потужність усіх струмоприймачів;
Фд - дійсний фонд роботи обладнання.
Коефіцієнт інтегрального використання обладнання (виробничої потужності)
Кінтегр = Ке Ч КІ,
де Ке - коефіцієнт екстенсивного використання обладнання (виробничої потужності);
КІ - коефіцієнт інтенсивного використання обладнання (виробничої потужності)
Наведена система показників дає змогу отримати інформацію, на основі якої можна провести комплексний аналіз використання виробничої потужності підприємств та його підрозділів, встановити черговість проведення заходів щодо поліпшення використання виробничої потужності та розробити ефективні шляхи реалізації резервів виробничої потужності.
5. Підвищення ефективності використання виробничих потужностей
За нинішніх умов господарювання, враховуючи інфляційні процеси та спад виробництва за останні десять років, необхідно в кожній галузі виробничої діяльності і практично на кожному виробництві провести інвентаризацію основних фондів і потужностей, тобто привести їх у відповідність до сучасних вимог щодо їх реальної вартості й потужності. За той самий період більшість активної частини основних виробничих фондів і потужностей у галузях народного господарства і морально, і фізично застаріли, оскільки вони майже не використовувались. Рівень розвитку техніки за цей період значно зріс. Тому для покращання використання виробничих потужностей і основних фондів, що беруть участь безпосередньо у виробництві, необхідно розробляти основні напрямки і шляхи підвищення рівня їх використання. До них можна зарахувати:
технічне удосконалення і модернізацію обладнання та заміну застарілого устаткування сучасним, новим, технічно найбільш удосконаленим;
впровадження у виробництво найновіших технологічних ліній, енергозберігаючих технологій з безвідходним або маловідходним виробництвом готової продукції;
стабілізацію виробництва та забезпечення використання виробничих потужностей в дві-три зміни;
збільшення діючої активної частини основних виробничих потужностей і ліквідацію диспропорцій у технологічних лініях і окремих агрегатах;
підвищення інтенсивності роботи обладнання за рахунок: збільшення виробництва продукції за одиницю часу; організації безперервних процесів виробництва; збільшення швидкостей обробки матеріалу; якісної підготовки сировини, напівфабрикатів, матеріалів, які строго відповідають вимогам технологічних процесів та якості виготовлюваної продукції;
6) спеціалізації та кооперації виробництва як галузевої, так і територіальної.
З метою найбільш ефективного використання виробничих потужностей на
підприємствах щорічно розробляються заходи з вдосконалення технології виробництва, найбільш повного завантаження діючих виробничих потужностей, ліквідації простоїв та перебоїв в його роботі. Розробляються заходи з заміни обладнання, яке застаріло й амортизувалося, а також з матеріальної зацікавленості працівників усіх рангів в ефективному використанні його
6. Резерви виробничих потужностей і організація їх використання
Ця проблема може бути розглянута в такому викладі. Мова йде про організацію регулювання виробничих потужностей на основі принципу пропорцій. Організацію регулювання величини і поліпшення використання виробничих потужностей діючих фірм можна представити у вигляді структурної схеми (рис.6.1).
Запропонований процес вирівнювання потужностей шляхом використання внутрішніх резервів є ітеративним. При цьому критерієм досягнення максимально можливої величини потужності фірми в цілому слід вважати найвищий рівень пропорційності між величинами потужностей груп устаткування в кожному підрозділі. Одним з важливих напрямків підвищення рівня пропорційності, а отже, і поліпшення використання виробничих потужностей є оптимізація виробничої програми. її можна здійснити як на рівні спеціалізованих цехів, що виготовляють закінчену продукцію, так і на рівні фірм (блок 8).
Зовсім інший характер має виявлення резервів вирівнювання виробничої потужності фірми шляхом перерозподілу машиномісткості між групами верстатів і устаткування.
Рис. 6.1 Схема процесу регулювання пропорцій у виробничих потужностях
Раціональність і можливість такого перерозподілу повинні встановлюватися в кожному випадку окремо з врахуванням конкретних особливостей функціонування даного підрозділу і підприємства в цілому, а також з врахуванням поставлених перед ними завдань із виготовлення продукції. При цьому необхідно враховувати технологічні можливості наявного в них парку машин і устаткування (блок 12).
Структуру парку устаткування можна змінити у кожному виробничому підрозділі окремо або у всіх підрозділах фірми одночасно. В першому випадку зміна структури парку устаткування, звичайно, обмежується виробничою площею цехів, а в другому -- виробничою площею фірми. Одночасно регулювання внутрішньоцехових пропорцій у потужностях пов'язане із зміною структури не тільки устаткування, але і виробничих площ, що може призвести до значної реорганізації всього виробництва, в тому числі й до модернізації системи машин фірми в цілому. Тому при забезпеченні пропорційності потужностей слід враховувати економічний ефект, який можна одержати в результаті покращання використання виробничої потужності фірми при мінімальних витратах часу і засобів на здійснення організаційно-технічних заходів.
Вирівнювання потужностей дільниць всередині цехів і між цехами слід розглядати як самостійні етапи вирішення однієї проблеми і здійснювати їх окремо. Очевидно, що спочатку необхідно підвищити рівень пропорційності
виробничих потужностей фірми, а потім переходити до ліквідації диспропорцій у потужностях виробничих підрозділів (блок 5).
Як було вказано вище, низький рівень завантаження устаткування, а отже, і низький рівень використання виробничих потужностей часто обумовлюються невідповідністю їх структури структурі машиномісткості виготовлюваної продукції. Підвищення інтенсивності використання діючих потужностей можливе шляхом підвищення завантаження устаткування взагалі і доведення його до нормативного (блок 10), а також в результаті оптимізації структури парку устаткування для виконання, наприклад, пропорційно зменшеної чи збільшеної виробничої програми, або, іншими словами, для одержання фірмою (блок 18), цехом, дільницею (блок 13) заданої величини виробничої потужності.
Згідно з рівнем відповідності структури парку машин структурі машиномісткості виготовлюваної або передбаченої до виготовлення продукції (блоки 9, 10, 13, 15, 18) можна оцінити величину наявних резервів покращання використання виробничих потужностей, а також визначити черговість здійснення вказаних у цих блоках напрямків використання згаданих резервів.
На багатьох підприємствах (фірмах) виникає проблема реалізації зайвого устаткування і придбання потрібного. її можна вирішити шляхом комплексного перерозподілу наявного устаткування як між підприємствами, що входять в одне виробниче об'єднання (блок 19), так і між однотипними цехами, наприклад, механічними, пресовими, зварювальними (блок 17), які функціонують паралельно в структурній системі виробничих фірм.
Але самою зміною структури парку устаткування не вдається повністю усунути внутрішньозаводські диспропорції у виробничих потужностях машинобудівних заводів і підготувати їх до ефективного використання.
Як показують проведені дослідження, кількість вузьких і широких місць у кожному виробничому підрозділі можна звести до мінімуму або усунути їх повністю, якщо одночасно із зміною структури устаткування вдосконалювати технологічне планування (блок 11).
Технологічний план, у відповідності з яким визначаються структура і обсяг роботи на кожному робочому місці, дільниці, цеху, повинен забезпечувати правильний розподіл функцій між окремими робочими машинами, а отже, і зменшення в результаті цього кількості вузьких місць, вирівнювання завантаження устаткування, підвищення рівня узгодженості в його пропускній спроможності. Необхідно також враховувати і можливість усунення диспропорцій у виробничих потужностях шляхом оптимального розподілу капітальних вкладень на закупівлю нових верстатів і модернізацію існуючих, розширення виробничих площ (блок 16).
У кожному конкретному випадку для пропорційного розвитку потужностей підприємств і поліпшення їх використання необхідно користуватися одним або декількома шляхами, розглянутими нами вище.
Організаційною основою вирівнювання завантаження устаткування і забезпечення пропорційності потужностей підрозділів є побудова балансу структури машино-годин устаткування, встановленого уданому підрозділі, які воно може або повинно відпрацьовувати в межах прийнятого режиму.
Одним з шляхів досягнення такої збалансованості є приведення структури машиномісткості програми у відповідність із структурою парку машин, тобто зменшення її на перевантажених групах устаткування і збільшення на недовантажених.
З цією метою слід використати розроблені методи вибору варіантів регулювання пропорцій у виробничих потужностях шляхом розв'язання задач за допомогою запропонованої системи моделей та алгоритмів.
Результатом їх вирішення є виявлення та організація можливості використання внутрішніх резервів підвищення рівня пропорційності в потужностях підрозділів підприємств шляхом найбільш раціонального розподілу робіт при незмінній кількості й структурі встановленого устаткування, з однієї сторони, і шляхом зміни структури устаткування при незмінній загальній його кількості -- з другої.
7. Конверсія й диверсифікація виробничих потужностей за ринкових умов господарювання
Аналізуючи економіку держави за останнє десятиріччя, ми бачимо, що стан її розвитку перебуває в дуже складних умовах. Щоб прискорити ії розвиток необхідно інтенсивно йти шляхом конверсії й диверсифікації виробничих потужностей, оскільки наявний економічний потенціал не спроможний суттєво зрушити розвиток економіки країни, яка вже далеко відстала від розвинутих країн.
Конверсія -- (від лат. сопversiо -- перетворюю, змінюю) -- це суттєве перетворення, принципова зміна умов, заміна одних об'єктів виробництва іншими. Розрізняють такі основні види конверсії: військову; зовнішнього боргу; цінних паперів та валют; фінансову.
Військова конверсія -- це перебудова військового промислового потенціалу на виробництво продукції і товарів для широкого споживача. Адже військовий виробничий комплекс СРСР становив понад 2/3 виробництва всієї продукції, ще більшою ця частка була на Україні. Його конверсія на виробництво продукції, яку ми можемо сьогодні імпортувати, сприяє швидкому зростанню економіки, оскільки у військовому комплексі сконцентрована найбільш нова сучасна техніка і технологія, яку швидко можна переорієнтувати на виробництво товарів народного споживання, зокрема, виробництва складної побутової техніки.
Конверсія зовнішнього боргу -- це скорочення загальних обсягів заборгованості держави внаслідок зміни умов надання кредитів, термінів їх повернення, відсоткових ставок та ін. Тут важливо, щоб держава в цілому здійснювала належний контроль за зовнішнім боргом. Вона має дотримуватися певних розрахункових пропорцій доцільності взяття кредитів з тим, щоб не збільшувати їх і не перевищувати граничну можливість, щоб не потрапити в боргову залежність, від якої важко звільнитись.
Конверсія цінних паперів та валют -- це обмін цінних паперів або акцій та валюти одного виду на інші. Така необхідність може виникати в зв'язку з нерівномірними (неадекватними) обсягами зовнішньоекономічних торгових взаємовідносин, що спонукають йти на такий обмін.
Фінансова конверсія -- це обмін облігацій певного виду на певну кількість акцій. Найбільше спостерігається на біржах з продажу акцій, особливо перспективних галузей, ціна акцій яких за прогнозами зростатиме.
У комплексі з конверсією має здійснюватись диверсифікація виробничих потужностей.
Диверсифікація (лат. diversus -- різний, віддалений і facerе -- робити) -- це розширення номенклатури продукції, що її виробляють окремі фірми, підприємства та об'єднання. Диверсифікація існує у двох основних формах.
1. Розширення асортименту товарів, організація випуску нових видів
продукції в межах "власної" (однієї) галузі, тобто збільшення числа модифікації певного виду товару, яка задовольняє попит окремих груп споживачів.
Подобные документы
Сутність та види виробничої потужності підприємства, методики її розрахунку в умовах потоково-масового та серійного виробництва. Обчислення показників виробничої потужності. Напрямки підвищення ефективності використання технологічного устаткування.
курсовая работа [203,8 K], добавлен 05.11.2013Зміст і порядок розроблення виробничої програми підприємства. Сутність та класифікація норм планування. Методика обчислення виробничої потужності у різних видах виробництва. Аналіз основних шляхів підвищення ефективності діяльності підприємства на ринку.
курсовая работа [30,7 K], добавлен 15.12.2010Загальна характеристика виробничої потужності підприємства. Методики розрахунку виробничої потужності. Принципи обґрунтування максимально можливого випуску продукції при наявній потужності. Ефективне використання виробничої потужності.
курсовая работа [129,4 K], добавлен 16.12.2006Показники ефективності розвитку машинобудівної галузі, індекси обсягу промислової продукції. Аналіз виробничої потужності підприємства, собівартість продукції, використання основних фондів. Заходи по підвищенню ефективності і рентабельності виробництва.
курсовая работа [130,8 K], добавлен 08.10.2010Економічна сутність, склад і структура основних фондів. Основні фінансово-економічні показники діяльності підприємства. Види і чинники формування його виробничої потужності. Шляхи підвищення ефективності її використання. Оцінка основних виробничих фондів.
курсовая работа [147,5 K], добавлен 08.04.2014Сутність і економічні показники виробничої програми. Ресурсне обґрунтування виробничої програми підприємства, розрахунок виробничих потужностей на плановий період. Фактори, що впливають на ефективне використання виробничої потужності підприємства.
курсовая работа [71,1 K], добавлен 17.05.2011Виробнича потужність та програма підприємства. Використання виробничої потужності підприємства та організація додаткового виробництва продукції. Розробка плану організаційно-технічних заходів на підприємстві, їх вплив на показники діяльності підприємства.
курсовая работа [80,3 K], добавлен 16.11.2008Оцінка техніко-економічних показників ТОВ "Київ". Аналіз устаткування поточної лінії по виготовленню деталі "Втулка". Оцінка виробничої потужності підприємства, розробка заходів щодо її підвищення. Розрахунок ефективності запропонованих заходів.
курсовая работа [276,1 K], добавлен 09.06.2014Загальна характеристика підприємства та його організаційно правова структура. Аналіз виробничої програми, асортименту продукції (товарів, робіт, послуг ). Аналіз впливу факторів на зміну обсягів виробництва продукції. Аналіз обсягів виробництва продукції.
курсовая работа [85,4 K], добавлен 14.12.2008Виробнича потужність: суть, визначальні фактори. Методичні підходи до визначення виробничої потужності в різних типах виробництва. Розрахунок потужності підприємства. Вдосконалення методики розрахунку. Резерви збільшення виробничої потужності.
курсовая работа [60,5 K], добавлен 02.03.2002