Економіка кожної країни має свої особливості, тому механізм залучення іноземних інвестицій має носити тут індивідуальний характер. У чистому вигляді методи, які застосовувались у розвинутих ринкових економіках та грунтуються на теоретичних розробках кейнсіанців або неолібералів, неприйнятні для України, оскільки її економіка поєднує окремі чинники, котрі вимагають застосування як перших, так і останніх підходів. Так, з одного боку, інфляційні тенденції вимагають скорочення видатків бюджету, однак недостатньо сформований фінансовий сектор і відсутність сучасних систем соціального забезпечення не дають в повному обсязі застосувати його. З іншого боку, кредитна система слабо розвинута, комерційні банки не в змозі фінансувати масштабні інвестиційні проекти через недостатність власних ресурсів і високі інфляційні очікування й пов'язані з цим ризики. Інфляція знецінила власні кошти підприємств, що спрямовувались у виробництво. Тому в цій ситуації бюджет поки що залишається одним з небагатьох джерел збільшення інвестицій [39, с.54].

Виділяють кілька рівнів управління інвестиційною діяльністю: державне регулювання інвестиційної діяльності, регіональне управління інвестиційною діяльністю, управління інвестиційною діяльністю на підприємстві, що показана на рисунку 1.1.

Державне регулювання й регіональне управління інвестиційної діяльності, тобто управління на макроекономічному рівні, спрямоване, насамперед, на створення сприятливих умов здійснення інвестиційної діяльності різних суб'єктів на відповідній території [18, с.29].

Рисунок 1.1 - Рівні управління інвестиційною діяльністю

На мікроекономічному рівні управління інвестиційної діяльності спрямоване на підвищення ефективності інвестиційної діяльності окремого господарюючого суб'єкта. При цьому ефективність цієї діяльності прямо залежить від сприятливості зовнішніх умов її здійснення, тобто від ефективності макроекономічного регулювання інвестиційної діяльності. У прoцeci інвестиційної діяльності на підприємстві вирішується ряд завдань, пов'язаних з різними аспектами інвестування. До таких завдань належать розробка інвестиційної стратегії, вибiр форм i об'єктів інвестування, пошук джерел фінансування цих об'єктів, вибір інвесторів та учасників інвестиційного процесу, розробка, аналіз i оцінкa конкретних інвестиційних проектів, контроль результатів здійснення інвестиційної діяльності. Саме прийняття ефективних управлінських рішень в інвестиційній cферi є запорукою ефективності окремих інвестиційних операцій та інвестиційної діяльності підприємства в цілому.

Регулювання механізму залучення іноземних інвестицій в економіку країни в державі з ринковою економікою здійснюється:

через державну інвестиційну політику, яка визначає та підтримує пріоритетні напрями розвитку економіки;

через індикативне планування певних показників і встановлення нормативів регулювання інвестиційного процесу;

шляхом забезпечення належного функціонування договірно-правової системи;

через порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт.

Державне регулювання інвестиційної діяльності здійснюється з метою реалізації економічної, науково-технічної і соціальної політики. Воно визначається показниками економічного і соціального розвитку України, республіканськими і регіональними програмами розвитку народного господарства, республіканським і місцевими бюджетами, передбачуваними в них обсягами державного фінансування інвестиційної діяльності.

При цьому можуть створюватися пільгові умови інвесторам, що здійснюють інвестиційну діяльність у найбільш важливих для задоволення суспільних потреб напрямах, насамперед соціальній сфері, технічному і технологічному вдосконаленні виробництва, створенні нових робочих місць для громадян, які потребують соціального захисту, впровадженні відкриттів і винаходів в агропромисловому комплексі, в реалізації програм ліквідації наслідків Чорнобильської аварії, у виробництві будівельних матеріалів, в галузі освіти, культури, охорони навколишнього середовища та здоров'я.

Державне регулювання інвестиційної діяльності включає управління державними інвестиціями, а також регулювання умов інвестиційної діяльності та контроль за її здійсненням усіма інвесторами й учасниками інвестиційної діяльності [10, с.3-7].

Управління державними інвестиціями здійснюється республіканськими та місцевими органами державної влади й управління та включає планування, визначення умов і виконання конкретних дій з інвестування бюджетних і позабюджетних коштів.

Регулювання умов інвестиційної діяльності здійснюється шляхом:

податків з диференціацією суб'єктів і об'єктів оподаткування, податкових ставок і пільг. З метою регулювання інвестиційного попиту Верховною Радою України може вводитися диференційований податок на інвестиції;

проведення кредитної та амортизаційної політики, в тому числі шляхом прискореної амортизації основних фондів. Пільги по амортизації можуть встановлюватися диференційовано для окремих галузей і сфер економіки, елементів основних фондів, видів устаткування;

подання фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій, бюджетних позик на розвиток окремих регіонів, галузей, виробництв;

державних норм та стандартів;

антимонопольних заходів;

роздержавлення і приватизації власності;

визначення умов користування землею, водою й іншими природними ресурсами;

політики ціноутворення;

проведення державної експертизи інвестиційних програм та проектів будівництва;

інших заходів.

Рішення щодо республіканських державних інвестицій приймаються на основі прогнозів економічного та соціального розвитку республіки, схем розвитку та розміщення продуктивних сил, цільових науково-технічних і комплексних програм, техніко-економічних обгрунтувань, що визначають доцільність цих інвестицій [25, с.345].

Проекти цільових комплексних республіканських програм розробляються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України з участю заінтересованих державних органів і громадських організацій та подаються Кабінетом Міністрів України на затвердження Верховній Раді України у складі Основних напрямів економічного і соціального розвитку республіки.

Верховна Рада України затверджує у складі Основних напрямів економічного і соціального розвитку республіки обсяги державних інвестицій, здійснюваних за рахунок коштів республіканського бюджету.

Однією із форм реалізації республіканських державних інвестицій є республіканське державне замовлення на виконання робіт у капітальному будівництві.

Державне замовлення розміщується, як правило, на конкурсній основі з урахуванням економічної вигідності цих замовлень для підприємств та організацій.

Прийняття в експлуатацію об'єктів республіканського державного замовлення провадиться в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Обов'язковій державній експертизі у повному обсязі підлягають інвестиційні програми та проекти будівництва,

що здійснюються із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій, Інвестиційні програми та проекти будівництва, що здійснюються за рахунок інших джерел фінансування, підлягають експертизі згідно з ч.1 ст.8 Закону України "Про інвестиційну діяльність" [42].

Державна експертиза інвестиційних програм і проектів будівництва виконується комплексно спеціалізованою державною організацією, яка утворюється і діє у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядок проведення державної експертизи інвестиційних програм і проектів будівництва визначається Кабінетом Міністрів України.

У разі необхідності експертиза окремих інвестиційних проектів і програм може здійснюватись експертними комісіями, створюваними Верховною Радою України.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим та місцеві Ради народних депутатів у межах своїх повноважень здійснюють регулювання інвестиційної діяльності на своїй території, в тому числі шляхом погодження питань про створення виробничих і соціальних об'єктів, використання природних ресурсів суб'єктами інвестиційної діяльності.

Вартість продукції, робіт і послуг у процесі інвестиційної діяльності визначається за вільними цінами і тарифами, в тому числі за підсумками конкурсів (торгів), а у випадках, передбачених законодавчими актами, за державними фіксованими та регульованими цінами та тарифами.

Вартість будівництва визначається з використанням державних кошторисних норм, які є обов'язковими при здійсненні будівництва об'єктів із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств,. установ та організацій [43].

В Україні порядок державного управління інвестиційною діяльністю визначається у Концепції регулювання інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації економіки, затвердженій Постановою Кабінету Міністрів України № 384 від 1 червня 1995 року.

Державне управління інвестиційною діяльністю можна визначити як підзаконну, юридично-владну виконавчу та розпорядчу діяльність відповідних органів виконавчої влади по здійсненню покладених на них функцій управління, необхідних у процесі управління економічним розвитком країни.

Принципом взагалі називають керівну ідею, основне правило поведінки. Щодо принципів управління інвестиційною діяльністю, то це об'єктивні закономірності правильної організації та здійснення державою функцій управління, направлених на забезпечення ефективного залучення та використання інвестицій.

За змістом принципи державного управління інвестиційною діяльністю можна розділити на соціально-політичні, організаційні та спеціальні. Оскільки соціально-політичним та організаційним принципам приділена достатня увага в навчальній літературі з адміністративного права та теорії управління, і вони властиві для всіх сфер управління, зупинимося на виділенні спеціальних принципів, що характерні для державного управління інвестиційною діяльністю.

Державне управління інвестиційною діяльністю повинно базуватися на таких спеціальних принципах, як:

принцип взаємної відповідальності інвесторів і держави;

принцип дотримання основних прав і свобод інвесторів;

принцип юридичної відповідальності інвесторів за порушення вимог законодавства України або міжнародних договорів;

принцип послідовної децентралізації інвестиційного процесу та розширення змішаного фінансування інвестиційних проектів;

принцип залучення іноземних інвестицій переважно для реалізації державних пріоритетних програм (проектів), спрямованих на здійснення структурної перебудови економіки та надання переваги завершенню раніше розпочатих будов, технічному переоснащенню та реконструкції діючих підприємств;

принцип вдосконалення законодавства про інвестиційну діяльність.

Зміст державного управління економікою визначається характером функцій, які реалізуються у процесі цієї діяльності. Функція - слово латинського походження, що означає "діяльність". Будь-яка управлінська діяльність є діяльністю по реалізації різних за змістом, призначенням, об'ємом функцій управління. Функції управління необхідно розглядати як дії, види, напрямки діяльності суб'єкта управління по відношенню до об'єкта, функція - це частина діяльності з управління, що характеризує його зміст [44, с.12].

Під функціями державного управління необхідно розуміти об'єктивно обумовлені дії, складову частину виконавчо-розпорядчої діяльності органів виконавчої влади (їх посадових осіб), що здійснюються від імені держави з метою реалізації її завдань в економічній, соціально-культурній та в адміністративно-політичній сферах суспільного життя.

У процесі управлінської діяльності здійснюються різноманітні за своїм змістом та призначенням функції, які можна об'єднати у три групи: загальні, спеціальні та допоміжні.

До загальних функцій управління відносяться: інформаційна, керівна, прогнозування, планування, організація, координація, контроль [17, с.167-172].

Інформаційна - одна із функцій, яка дає можливість мати уяву про характер і стан об'єкта управління, своєчасно приймати необхідні рішення по досягненню поставлених цілей управління. У зв'язку з цим ні один управляючий орган не може здійснювати діяльність по управлінню, не маючи відповідної інформації. Дана функція передбачає збір, фіксацію, обробку, аналіз інформації та передачу її іншим органам.

У процесі виконання цієї функції при здійсненні державного управління інвестиційною діяльністю є необхідним створення реєстрів інвестиційних проектів, інформаційних банків даних про обсяг, види, форми та об'єкти інвестування. Необхідно мати банки даних з інформацією про потенційних інвесторів та про тих, хто вже здійснює інвестиційну діяльність, про проміжні результати здійснення інвестиційних проектів.

Прогнозування має велике значення при визначенні можливих наслідків іноземного інвестування в країні взагалі й інвестування на рівні окремих галузей, територій, підприємств.

Планування знаходиться в тісному взаємозв'язку з прогнозуванням, а в ряді випадків переплітається з ним і є, за своєю сутністю, формою його вираження. Як функція, планування знаходить своє вираження в актах державних органів, в яких відображаються кількісні та якісні планові показники розвитку економічних процесів на певний період.

Необхідно відзначити, що така функція як планування в процесі державного управління інвестиційною діяльністю може здійснюватися при визначенні об'ємів залучення іноземних інвестицій за певний період часу, встановленні переліку пріоритетних сфер та об'єктів іноземного інвестування, визначенні об'ємів інвестування в конкретні галузі економіки, інші об'єкти інвестування та встановленні інших параметрів інвестування.

Організація - функція, за допомогою якої створюється, формується система, що управляє та система, якою управляють. Цю функцію можна розглядати в двох аспектах: по-перше, як діяльність по побудові та вдосконаленню структури якої-небудь системи та, по-друге, як діяльність по проведенню в життя управлінських рішень в рамках функціонування визначеної та достатньо стабільної системи. Завдяки цій функції, створюються, ліквідуються та реорганізуються суб'єкти державного управління інвестиційною діяльністю, встановлюються та реалізуються їх функції, права та обов'язки, визначається їх структура і т.д.

Керівництво характеризується як функція, за допомогою якої направляється діяльність, поведінка об'єкта управління з метою досягнення запланованих результатів. Через керівництво здійснюється безпосередній зв'язок між суб'єктом і об'єктом управління.

Координація - це функція, що дозволяє узгоджувати дії різних органів, підприємств та організацій при досягненні будь-яких спільних цілей, наприклад, по залученню та використанню іноземних інвестицій в Україні.

Контроль - одна із загальних функцій управління інвестиційною діяльністю. За його допомогою визначається ступінь відповідності процесу функціонування об'єктів інвестування прийнятим управлінським рішенням, виявляються результати впливу органів державного управління на процес інвестування та відхилень від управлінських рішень у цій галузі.

Проаналізувавши спеціальні функції державного управління інвестиційною діяльністю, їх можна умовно поділити на дві групи: функції по залученню інвестицій та функції по використанню інвестицій.

Серед функцій по залученню інвестицій можна виділити:

формування державної політики щодо залучення інвестицій;

участь у міжнародному економічному співробітництві, роботі міжнародних економічних і фінансових організацій з метою залучення іноземних інвестицій, укладення міжнародних договорів з питань іноземного інвестування;

визначення пріоритетних напрямків структурно-інвестиційної політики, пріоритетних напрямків використання інвестицій;

здійснення обліку інформації стосовно джерел інвестицій, потреб у їх залученні, напрямів та ефективності використання;

створення сприятливих умов для діяльності інвесторів на території України та ін.

Виходячи з аналізу змісту положень та статутів про відповідні органи державної влади та інші установи, практики їх діяльності, можна визначити, що зазначені функції відносяться до компетенції Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України, Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, Міністерства закордонних справ України, Національного агентства України з питань розвитку та європейської інтеграції [32, с.46].

До функцій по використанню інвестицій можна віднести:

організацію експертизи та конкурсного відбору інвестиційних проектів і програм, пошук їх виконавців;

організацію збору, вивчення й узагальнення пропозицій суб'єктів інвестиційної діяльності щодо надання та отримання інвестицій, ведення обліку заявок інвесторів та реципієнтів на участь в інвестиційних проектах і програмах;

здійснення реєстрації інвестиційних проектів і програм.

Відповідний аналіз показує, що виконання вказаних функцій, в тій чи іншій мірі, покладено на Міністерство економіки України, Міністерство фінансів України.

Спеціальними функціями державного управління інвестиційною діяльністю, які втілюють в собі таку загальну функцію управління, як інформаційна, є:

інформування відповідних державних органів про можливість надання інвесторам пільг, що можуть бути передбачені законодавством та міжнародними договорами України;

надання консультацій та забезпечення обміну інформацією між українськими та іноземними учасниками інвестиційних процесів, сприяння формуванню інфраструктури для забезпечення інвестиційної сфери міжнародного співробітництва в Україні;

створення системи інформаційного супроводу проектів і програм міжнародного інвестиційного співробітництва, використання нагромадженої інформації для економічної оцінки інвестиційних проектів і програм, надання довідок, ведення звітності.

Ці функції, на сьогодні, в тій чи іншій мірі, відносяться до компетенції місцевих державних адміністрацій, Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України, Національного агентства України з питань розвитку та європейської інтеграції.

Важливими є функції контролю за ефективністю використання інвестицій, за виконанням суб'єктами інвестиційної діяльності вимог законодавства України та зобов'язань за міжнародними договорами, які відносяться до компетенції Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України, Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, Міністерства закордонних справ України та інших органів виконавчої влади (а також правоохоронних органів) [5, с.237-249].

Державне управління інвестиційною діяльністю розглядається як складова частина механізму залучення іноземних інвестицій та державного управління економікою країни в цілому. Звідси можна зробити висновок про те, що форми і методи державного управління інвестиційною діяльністю можна розбити на дві великі групи: форми і методи державного управління економікою країни, що властиві, в тому числі, і для державного управління інвестиційною діяльністю та форми і методи державного управління, що мають свою специфіку і стосуються лише державного управління інвестиційною діяльністю, як одного із важливих напрямів державного управління економікою.

Форма державного управління інвестиційною діяльністю - це юридичне впорядкована діяльність конкретних суб'єктів управління по здійсненню певних дій, необхідних для успішної реалізації закріплених за ними функцій управління інвестиційною діяльністю. Організаційно-правові форми державного управління закріплені прямо в компетенції органу управління чи витікають із неї [13, с.26].

Найбільш типовою класифікацією організаційно-правових форм управлінської діяльності є поділ їх на правові та неправові.

Правові форми державного управління інвестиційною діяльністю пов'язані з встановленням та застосуванням норм права, а їх використання викликає певні юридичні наслідки. До правових форм державного управління відносять видання нормативних та індивідуальних актів управління.

До неправових форм державного управління інвестиційною діяльністю відносять діяльність по здійсненню організаційних та матеріально-технічних дій, направлених на впорядкування інвестиційного процесу. Відомо, що при здійсненні функцій управління не завжди виникає необхідність видання нормативних та індивідуальних актів управління. Ряд питань вирішується в організаційному порядку шляхом інструктування, проведення зборів, нарад, семінарів, контролю, інформацій, розробки та підготовки різноманітних заходів і т.п.

Передбачені в Концепції регулювання інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації економіки, затвердженій Постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 1995 р. №384 форми реалізації державної інвестиційної політики можна поділити на дві групи.

До першої групи можна віднести форми проведення структурної перебудови економіки та залучення інвестицій шляхом сприяння розвитку конкуренції на інвестиційному ринку через залучення інвестицій на основі випуску цінних паперів під конкретні проекти для широкого залучення коштів підприємств та населення, залучення матеріальних, фінансових та інших ресурсів позабюджетних інвестиційних, пенсійних, страхових та інших фондів, страхових компаній, комерційних банків, внутрішніх інвестиційних позик, використання кредитних ліній та кредитів міжнародних фінансових організацій, використання капіталу, що має повернутися в Україну в результаті забезпечення економічної стабілізації та створення відповідної законодавчої бази, проведення податкової політики, спрямованої на стимулювання інвестиційної діяльності суб'єктів господарювання тощо.