Дослідження інвестиційного середовища в Україні свідчить про те, що, з одного боку, ключову роль у його формуванні відіграє уряд, який визначає амортизаційну, грошово-кредитну, бюджетну, податкову політику тощо. З другого боку, на динаміку інвестицій істотно впливає ступінь розвитку фінансової та фондової інфраструктури вітчизняної економіки. Не менш суттєвим є й те, що ці визначення є взаємопов'язаними, а напрям впливу може бути двостороннім. Наприклад, кредитна й інвестиційна репутація уряду впливає на фондові індикатори. І навпаки, низька активність портфельних інвесторів на внутрішньому ринку країни є показником недовіри інвесторів до її економічної політики. Загалом же це свідчить про необхідність використання усього комплексу важелів (державних і ринкових) для формування привабливого інвестиційного середовища і залучення потрібного обсягу інвестиційних ресурсів у вітчизняну економіку [54, с.11].

Останні показники економічного і соціального розвитку України свідчать, що вітчизняна економіка поступово починає виходити з кризи.

Попередня оцінка Держкомстатом динаміки ВВП також підтверджує той факт, що економіка України з кожним місяцем просувається уперед на шляху подолання кризи. Якщо за підсумками І кварталу 2009 року (до відповідного періоду 2008 року) відмічалось падіння на рівні 20,3 відсотка, то вже у ІІІ кварталі воно скоротилося до 15,9 відсотка. Отже, Україна за підсумками ІІІ кварталу увійшла до групи країн, що покращили свою динаміку.

Приріст прямих іноземних інвестицій за 9 місяців 2009 року склав 3,9 млрд. дол. США. В цілому за 9 місяців 2009 року приріст сукупного обсягу іноземного капіталу, з урахуванням його переоцінки, утрат і курсової різниці склав майже 3 млрд. дол. США, що становить 36,8% рівня відповідного періоду попереднього року.

Дефіцит інвестиційних ресурсів та відповідне скорочення інвестування, окрім України, відчувають більшість країн світу. Погіршення фінансового стану підприємств, різке зменшення прибутковості і кредитоспроможності підприємств, скорочення позичкових ресурсів (національних - через кризу ліквідності та підвищення вартості запозичень, зовнішніх - внаслідок розвитку фінансової кризи), а також високий ступінь невизначеності щодо глибини та тривалості кризових явищ позначились не лише на здатності виконувати поточні зобов'язання, а і стали основною причиною пролонгованого згортання інвестиційної діяльності. Як наслідок, обсяги інвестицій в основний капітал за 9 місяців 2009 року реально скоротились на 43,7% по відношенню до відповідного періоду 2008 року [22, с.28].

Збільшення обсягів та оптимізація структури іноземного інвестування можливі лише за умов підвищення привабливості інвестиційного середовища і створення відповідно до ринкових засад механізму взаємодії іноземного інвестора й органів державної влади, державного апарату.

Безумовно, моделювання інвестиційного середовища приймаючою країною є важливим елементом розробки державної політики заохочення та регулювання прямого іноземного капіталу, оскільки воно, по-перше, дає системне уявлення про чинники, які впливають на іноземного інвестора, по-друге, надає можливість зрозуміти та осмислити мотивацію поведінки іноземного інвестора і дозволяє, по-третє, краще зрозуміти ситуацію в країні. І, навпаки, аналіз та оцінка державної політики регулювання є однією зі складових частин процесу моделювання інвестиційного середовища країни [2, с.22]. Усі наявні розвинені економічні системи є такими, що поєднують у собі ринкові засади, які ґрунтуються на об'єктивних економічних законах і механізмах державного регулювання.

Враховуючи вище наведену інформацію проведемо аналіз та оцінку ефективності функціонування механізму залучення іноземних інвестицій в економіку України.

Організаційно-економічний механізм - це сукупність політико-правових, економічних, організаційних, інформаційних чинників та ринкових інструментів, які використовує держава у сфері регулювання іноземних інвестицій та ефективне використання яких впливає на надходження в країну іноземних інвестицій. Основні взаємопов'язані складові механізму - це сприятливе інвестиційне середовище, державна політика та ринкові інструменти у сфері організації іноземних інвестицій [3, с.2].

Тому, здійснюючи аналіз та оцінку ефективності функціонування механізму залучення іноземних інвестицій в економіку України, доцільно доцільно враховувати як якісні, так і кількісні показники.

Для оцінки ефективності функціонування механізму залучення іноземних інвестицій в економіку держави, визначимо місце України у міжнародних рейтингах.

Для аналізу механізму залучення іноземних інвестицій розглянемо більш детальніше чинники що впливають на механізм залучення іноземних інвестицій в Україні. Розділимо їх на чотири головні блоки:

політично-правові;

економічні;

організаційні;

інформаційні.

Первинними є політико-правові чинники залучення іноземних інвестицій. Як показують численні дослідження, при прийнятті рішення про здійснення іноземних інвестицій завжди приділяють особливу увагу поряд із показниками економічного характеру й показникам політичної стабільності країни-реципієнта, оскільки останні є передумовою виникнення та невизначеності, як наслідок, ризиків, з якими інвестори будуть змушені зіткнутися. У зв'язку з цим варто зазначити, що політичне середовище механізму залучення іноземних інвестицій в Україні тривалий час було не зовсім привабливим для належного розвитку як інвестиційної діяльності, так і підприємництва загалом. Постійні зміни в суспільстві, що ведуть до перерозподілу власності, часті зміни у структурі діяльності Кабінету Міністрів України та численні перестановки в інститутах влади, як і багато інших подій політичного характеру, негативно впливають на мотивацію іноземних інвесторів. Так, наприклад, той факт, що через часту змінюваність уряд керується коротко - або середньостроковими цілями і не в змозі повною мірою приділяти увагу довгостроковій інвестиційній політиці, а це вкрай негативно сприймається іноземними інвесторами. Крім того, українські структури влади, на жаль, і досі вбачають своє призначення в контролі, а не у створенні партнерських стосунків із місцевими підприємствами, стосунків, що покладають зобов'язання не тільки брати, а й давати.

Відносно правового аспекту української системи залучення іноземних інвестицій цікавою є думка експертів Міжнародного банку реконструкції та розвитку (МБРР), які характеризують українське законодавство як надмірно складне і як таке, що постійно змінюється [5, с.11]. На їхню думку, в Україні мають місце найнесприятливіші для іноземного інвестора умови. У доповнення до частих змін законодавства нові закони часто мають зворотну силу, що загрожує інвесторові необмеженим ризиком. Прозорість і передбаченість дії законодавства, які необхідні для функціонування ринкової економіки, тривалий час були відсутні в Україні.

Важливим є також порівняння величини українського показника "законодавча нестабільність" з іншими країнами Центральної та Східної Європи, Росії та Чеської Республіки, що було виконане в рамках дослідження Німецькою консультативною групою привабливості інвестиційного клімату України. Згідно з результатами цієї структури, чинник "законодавча нестабільність" розцінюється як найбільша перешкода для інвестування в країнах Центральної та Східної Європи, Росії та Україні [7, с.132].

Причина існування великої кількості різноманітних ризиків криється у відставанні законодавчої бази у сфері регулювання іноземних інвестицій від реального процесу економічних перетворень. Так, в Україні розроблено законодавство про іноземні інвестиції, яке нараховує понад 100 різноманітних правових та нормативних документів, законів, постанов, указів, положень, інструкцій [8, с.124].

В останній час вдалося досягти певних позитивних результатів у сфері формування чіткої та прозорої правової бази, що покликана регулювати та сприяти заохоченню іноземних інвестицій до нашої країни шляхом поліпшення інвестиційної привабливості економіки України. Проте варто ще раз зазначити, що загалом вся українська законодавча база щодо заохочення та регулювання іноземних інвестицій має принаймні дві основні вади:

1) нестабільність і ненадійність;

2) відсутність комплексності і наявність протиріч у самих законодавчих актах.

Про нестабільність законів у сфері регулювання іноземних інвестицій свідчить те, що за роки незалежності в Україні шість разів змінювались умови інвестиційної діяльності для нерезидентів [9, с.84]. Нестабільність, у свою чергу, обумовлює неможливість спрогнозувати виробничо-господарську та фінансову діяльність об'єктів інвестування. У той же час саме забезпечення стабільності нормативної бази має для іноземного інвестора більше значення порівняно з пільгами [10, с.28].

Україні бракує не тільки "добрих" законів, а й чітких та вичерпних інструкцій з їх застосування. Зрозуміло, що в період економічної перебудови наша країна перебуває в пошуку найбільш адекватних законодавчих важелів щодо регулювання іноземних інвестицій, однак діючі в Україні компанії повинні мати хоча б мінімальні гарантії стабільності для планування власної діяльності. Крім того, слід тісніше координувати зусилля різних державних відомств і приділяти більше уваги розробленню чітких інструкцій із застосування законів. Як відомо, в Україні працює достатня кількість іноземних фахівців із питань оподаткування, послуги яких оплачують західні держави. Саме з цього і треба скористатися при удосконаленні законодавства у сфері регулювання іноземних інвестицій. Окрім нечітких формулювань законів та законодавчих актів, саме їх велика кількість спричиняє виникнення плутанини. Крім того, некоординованість дій різних відомств та органів державної влади є ще одним виявом законодавчої нестабільності в Україні загалом та у сфері державного регулювання іноземних інвестицій зокрема.

Суттєво впливає на інвестиційну привабливість країни та її імідж на міжнародній арені прозорість і ефективність роботи судової системи. В Україні виконання судових рішень зволікається, та й рівень їх недостатній, що обертається суттєвими економічними втратами для компаній. На думку експертів, сьогодні слід підвищити вимоги з боку тих державних установ, які зобов'язані контролювати дотримання законів і виконання судових рішень, оскільки інвестори реагують не на декларацію їхніх прав, а на реальний і дієвий механізм їх дотримання [12, с.9]. Водночас актуальним є питання удосконалення правової та організаційної бази для підвищення дієздатності механізмів забезпечення сприятливого інвестиційного клімату й формування основи збереження та підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки.

Проведемо аналіз економічних чинників, що впливають на механізм залучення іноземних інвестицій в економіку України. Податкова система в Україні нині недостатньо відповідають вимогам ринкової економіки і відштовхують як вітчизняних, так і іноземних інвесторів, бо перебувають у стані постійного реформування. Це призводить до порушення основних складових ефективності, справедливості, визначеності та зручності для платників податків. Податкова система деформована через значну кількість пільг, які перешкоджають поліпшенню фінансового і виробничого стану підприємств, здійсненню капіталовкладень, при-зводячи до необгрунтованого перерозподілу фінансових ресурсів між окремими суб'єктами господарювання. Для впорядкування пільг необхідно скасувати ті з них, які не мають економічного обґрунтування. Є ще ряд інших негативних моментів у економічному блоці залучення іноземних інвестицій і, перш за все, це - бюрократичні вади, легітимна невизначеність у процесі приватизації; відсутність соціально та економічно ефективної приватизації, ефективного закону про приватизацію землі; обіг на внутрішньому ринку грошових одиниць західних країн; відсутність правового забезпечення кредитування, страхування, валютного обігу; обмежені канали репатріації прибутку, в основному шляхом вивезення виготовленої продукції видобувних та сировинних галузей, що мають попит на світових ринках, тощо.

Що стосується корупції, питання про боротьбу, з якою неодноразово піднімалося громадськістю, то половина з опитаних компаній оцінили її як перешкоду для їх інвестиційної діяльності, у той час як решта, що видалася на диво спокійними в цьому питанні, сприймають корупцію як одну із статей своїх витрат [12, с.10]. Існуюча загальна ж економічна ситуація сприймається однією категорією інвесторів як чинник не на користь здійснення іноземних інвестицій та їх ефективного регулювання з боку держави і не береться серйозно до уваги іншими, залежно від галузі економіки, де вони працюють. Для більшості іноземних інвесторів вона все ж є несприятливим чинником. Однак слід зазначити, що при цьому переважна більшість опитаних іноземних інвесторів не відмовляє Україні у великому потенціалі для майбутнього економічного піднесення [11, с.17].

Недостатня розвиненість фондового ринку і наявність малого числа фінансових інструментів на ньому, низький рівень корпоративної культури на вітчизняних підприємствах, нездатність чинного законодавства регулювати спірні питання, що виникають на цьому ринку, стримують на сьогодні інвестиційну діяльність в Україні. Іноземні інвестори не дуже сподіваються на стабільний дохід з акцій українських підприємств. Для фондового ринку України характерний низький рівень капіталізації і низька ліквідність акцій, випущених в обіг. З метою активного розвитку ринку цінних паперів потрібно, щоб функція контролю за ринком цінних паперів здійснювалася інституцією, незалежною від політичних, урядових, лобістських, тіньових і корумпованих сил. Необхідно забезпечити виконання вимог законодавства усіма учасниками фондового ринку.

Предметом особливої уваги є зовнішній борг. Країни, що сумлінно сплачують зовнішні борги, мають повагу і закордонних урядів, і закордонних інвесторів.

На рівень іноземного інвестування впливає й рівень банківського відсотка, а також облікова ставка центрального банку. Залежність активності іноземних інвесторів від банківського відсотка визначається тим, що норма прибутковості інвестиційного проекту за участі нерезидента, кредитованого комерційними банками приймаючої країни, повинна перевищувати банківський відсоток, який встановився. Зниження банківського відсотка приваблює будь-якого інвестора, що вкладає кошти в реальний сектор економіки.

Аналіз організаційних та інфраструктурних факторів свідчить про те, що низьким залишається рівень розвитку ринку корпоративних цінних паперів в цілому та незначний рівень торгівлі цінними паперами на організованому сегменті фондового ринку (6% від загального обсягу торгів у 2009р.).

Існують недоліки в інформаційному забезпеченні потенційних інвесторів внаслідок відсутності в Україні достатньої кількості (особливо у сільській місцевості) консалтингових центрів, маркетингових фірм, бірж тощо.

Низькою є активність з боку Українського банку реконструкції та розвитку (УБРР) щодо фінансування інвестиційних проектів.

Нерозвиненою залишається система страхування інвестицій, згідно даних Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, за 9 міс. 2009 р. валові надходження страхових платежів за страхуванням інвестицій становили всього 1,53 млн. грн.

Отже, серед основних причин низького рівня інвестиційної активності, що є наслідками недосконалого функціонування механізму залучення іноземних інвестицій в економіку України, слід виокремити:

посилення ризиків дестабілізації на валютному ринку;

збереження складної ситуації у банківській сфері, зокрема недостатні обсяги довгострокового кредитування вітчизняної економіки;

незадовільна кон'юнктура зовнішнього ринку за традиційними товарними групами українського експорту;

низька купівельна спроможність населення, що звужує ємкість внутрішнього ринку;

обмежені можливості доступу до фінансових ресурсів як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках;

зниження рівня прибутковості українських підприємств;

збільшення курсової різниці розрахункових обсягів кумулятивного показника залучених прямих іноземних інвестицій в Україну у зв'язку із падінням офіційного курсу гривні до долара США, тощо.

Потенційно наша країна, володіючи значним внутрішнім ринком, розгалуженим промисловим і сільськогосподарським потенціалом, багатими та різноманітними природними ресурсами, а також вигідним геополітичним розташуванням, може стати одним із провідних європейських реципієнтів інвестицій. Україною успадкована потужна інфраструктура виводу добутої сировини, металів, хімічних добрив та зернових на світові ринки. Це нафто - і газопроводи, портове господарство, залізниця тощо. Водночас в Україні поки що невисока порівняно з розвиненими країнами частка оплати праці у ВВП. Країна здатна абсорбувати додатковий капітал, маючи, по-перше, людські ресурси (трудові, управлінські, адміністративні), що володіють навичками, необхідними для перетворення інвестиційних засобів (заощаджень) у реальні інвестиції, по-друге - ефективний платоспроможний попит на продукцію, вироблену в результаті інвестицій.

Проведемо оцінку ефективності функціонування механізму залучення іноземних інвестицій в економіку України.

Інформацію для проведення оцінки отримуємо завдяки рейтинговим агенціям. Так, наприклад, завдяки рейтингам Standard & Рoor's, Moody's та Fitch інвестор вивчає перспективність капіталовкладень у той чи інший проект. Трапляється, що будівничі рейтингів помиляються, й інвестор програє. Порте це не привід нехтувати оцінками "аналітичної трійки", адже альтернативи цим впливовим агенціям наразі не існує.

Інвестор, який шукає місце для капіталовкладень за кордоном, здебільшого вивчає два рейтинги: оцінки надійності свого потенційного партнера (якщо його діяльність оцінена фахівцями "трійки") і так званий суверенний рейтинг країни, в економіку якої він збирається вкладати кошти.

Фахівці провідних рейтингових агенцій, зазвичай, виставляють свої оцінки так, щоб рейтинг кредитоспроможності окремої компанії не був вищим за суверенний рейтинг держави, в якій її зареєстровано.

Найстарішою міжнародною рейтинговою агенцією є Standard & Рoor's, яка веде свою історію з 50-х років XIX ст. У ті часи ще не було спеціалізованих агенцій, не існувало й Standard & Рoor's, а був Генрі Пур - головний редактор журналу American Railroad Journal, що розповідав про будні американської залізниці. Американські магістралі були на той час об'єктом підвищеної уваги з боку європейських банків. Однак не кожен банкір зі Старого Cвіту ризикував укладати капітали в США: до залізничних концесій нерідко долучалися шахраї, і знайти надійного партнера за океаном європейцям було вельми складно.

Між трьома рейтинговими "китами" складно знайти серйозні відмінності. Наймолодшу - Fitch IBKA прийнято вважати найменш впливовою. Найстарша - Standard & Рoor's - має репутацію найконсервативнішої. У своїх рейтингових класифікаціях усі троє дуже схожі між собою. Принцип розподілу залишився незмінним з часів Джона Муді: зобов'язання інвестиційного ґатунку, спекулятивні та зобов'язання країн, що перебувають у стані дефолту. Відповідно рейтингові позиції мають свою літеру: А - найкраща, С - найгірша. Існує чимало проміжних підвидів, що у рейтингах Standard & Рoor's і Fitch IBKA позначені знаками "плюс" та "мінус", а в рейтингах Moody's - цифрами від 1 до 3.

За цими рейтингами можна визначили кілька макроекономічних показників: за методологією Standard & Рoor's рейтинг ААА відповідає рівню інфляції від 0 до 10%, АА - 4-15%, А - 7-25%, ВВВ - 10-50%, ВВ - 25-100%. Дохідність облігацій за стандартами Moody's визначається так: Ааа - 6,7% річних, Аа - 6,9%, А - 7,1% і Ваа - 7,3% [75].

Таблиця 2.6.

Місце України у рейтинговому дослідженні Міжнародної фінансової корпорації "Ведення бізнесу - 2010" у розрізі окремих показників

Для банків агенції розробили окрему систему класифікації - рейтинг внутрішньої фінансової стійкості (категорії A, B, C, D, E). Завдяки цьому рейтингу інвестор має можливість оцінити фінансову політику установи поза зовнішніми економічними та політичними ризиками.

Слід зауважити, що в жовтні-листопаді поточного року Урядом надано доручення органам виконавчої влади здійснити ряд заходів, націлених на покращення інвестиційного клімату в країні та підвищення місця України в рейтинговому дослідженні Міжнародної фінансової корпорації, група Світового банку, з метою покращення показників.

Доказом позитивної діяльності у цьому напрямі стало оприлюднення 09.09.2009 Міжнародною фінансовою корпорацією результатів проведеного рейтингового дослідження "Ведення бізнесу - 2010", у якому серед 183 країн, що досліджувалися, Україна посіла 142 місце, покращивши минулорічний результат на чотири позиції [79].

Таблиця 2.7.

Місце України у міжнародних рейтингах за 2006-2010рр.

Індикатори фінансової безпеки водночас є й індикаторами стану фінансово-економічної сфери регіону, які характеризують процеси та явища, що відбуваються в ній на макрорівні. Ці показники доцільно згрупувати за такими сегментами: бюджетний, грошово-кредитний, валютний, банківський, інвестиційний, фондовий і страховий (табл.2.7.).

У 2010 році Україна посіла 162 місце (із значенням індексу 46,4%), погіршивши свій минулорічний результат на 10 позицій і скотившись до рівня кінця 1990-х (у 1999 році - 43,7%).

Динаміка Індексу економічної свободи очевидно демонструє, як після стрімкого покращення результату, починаючи з кінця 90-х років, Україна після 2005 року розпочала стійкий рух назад. Але навіть найкращий результат України - 55,8%, якого вона досягла у 2005 році, був нижчим на 3,8 % за середньосвітове значення (59,6%), тоді як у 2010 році - вже на 13 в. п. нижче. Фактично за всіма складовими Індексу Україна має нижчі показники за середньосвітові, окрім компонентів "Торговельна політика" та "Фіскальна політика".

Аналіз основних складових зведеного Індексу економічної свободи 2010 свідчить, що найбільш провальними були дії української влади в таких питаннях, як:

інвестиції, де розрив між середньосвітовим значенням та індексом України становив 29,0 відсоткових пункти через обтяжливу бюрократію та правила, які стримують приплив інвестицій; заборону на володіння землею іноземними інвесторами;

регуляторна політика (оцінюється ступінь свободи щодо процедур, пов'язаних з відкриттям, закриттям підприємства, та його функціонуванням відповідно до вимог законодавства країни), де розрив між середньосвітовим значенням та індексом України становив 25,7 відсоткових пункти;

втручання уряду (оцінюється ступінь навантаження на бюджет видатків уряду, частка державного сектору та втручання уряду у політику приватних підприємств), де розрив між середньосвітовим значенням та індексом України становив 23,9 відсоткових пункти;

фінансова політика (оцінюється ступінь розвитку фінансової системи та органів регулювання), де розрив між середньосвітовим значенням та індексом України становив 18,5 відсоткових пункти. Причинами такого низького результату є те, що фінансова система України залишається слабкою і нерозвиненою, ринок капіталу перебуває на зародковій стадії; реструктуризація банківської системи відбувалась повільно;

корупція (оцінюється ступінь поширення корупції), де розрив між середньосвітовим значенням та індексом України становив 15,5 відсоткових пункти;

право власності (оцінюється ступінь захищеності прав власності), де розрив між світовим значенням та індексом України становив 13,8 відсоткових пункти;

монетарна політика (оцінюються заходи, націлені на підтримку цінової стабільності в країні), де розрив між середньосвітовим значенням та індексом України становив 9,4 відсоткових пункти через високу інфляцію (в середньому 20,7% в період 2006-2008 рр.); адміністративне регулювання цін (встановлення мінімальних цін на товари та послуги), через що спотворюється внутрішнє ціноутворення.

У 2009 році Україна продовжила низхідний тренд за індексом сприйняття корупції 2 Transрarency International, опинившись практично на рівні 2001 року. Поруч з Україною знаходяться такі країни, як Росія, Кенія, Зімбабве, Еквадор, Камерун та Сієра - Леоне.

У 2009 році Україна з індексом 2,2 посіла 146 місце за рівнем корумпованості, тоді як у 2008 році Україна посідала 134 місце.

Погіршення ситуації в сфері розповсюдження корупції як в державному, так й в приватному секторах, спеціалісти Transрarency International пояснюють політичною нестабільністю в країні, а також достатньо толерантним відношенням громадян України до дій осіб, задіяних в корупційних схемах.

Міжнародне рейтингове агентство Standard & Рoor's підвищило довгостроковий суверенний кредитний рейтинг України в іноземній валюті до "В" з "В-" і в національній валюті - до "В+" з "В". Аналітики Standard & Рoor's вважають, що Україна поліпшила політичну координацію. Зокрема, країні вдалося поліпшити на державному рівні відносини з основними зовнішніми торговельними партнерами, скоротити на 30% тарифи на російський газ у поточному році. Прогноз за рейтингами - "Позитивний".

Тим часом короткостроковий суверенний кредитний рейтинг за міжнародною шкалою був підвищений до "B" з "C", в національній валюті рейтинг не змінився.

Інше міжнародне рейтингове агентство - Fitch Ratings - змінило прогноз по рейтингах України з "негативного" на "стабільний". Агентство підтвердило довгострокові рейтинги дефолту емітента України по зобов'язаннях в іноземній і місцевій валюті на рівні B - і короткостроковий рейтинг в іноземній валюті на рівні B.

За даними офіційної статистики, щорічний приріст надходжень іноземного капіталу в країну складає близько 15%, але це без обліку грошей, вивезених іноземцями назад. Настільки сумна статистика свідчить, що зі світових інвестиційних засобів українська економіка отримує занадто мало коштів.

Згідно з результатами, 69% опитаних інвестиційних компаній не збираються найближчим часом розглядати питання про інвестування в економіку України. При цьому 34% іноземних інвесткомпаній, які вже працюють в Україні, збираються не вкладати своїх коштів в економіку України, а 26% - заморозити поточні проекти. Для порівняння, ще рік тому тільки 13% інвестиційних компаній планували не вкладати своїх коштів в економіку України [72].

У національній економіці існує ряд перешкод, які можуть обмежувати, як самі інвестиції, так і ефективний попит на них. Серед причин, які перешкоджають істотному збільшенню надходження іноземних інвестицій в економіку України, іноземні інвестиційні компанії називають: кризу у фінансово-економічній системі України (98%), відсутність ефективної моделі інвестиційних стимулів (97%), політичну нестабільність (95%), відсутність реальних державних гарантій захисту іноземних інвестицій і прав власності (92%). Значне збільшення ролі фактора корумпованості законодавчої, виконавчої та судової влади: у жовтні 2009 р. цей фактор став вирішальним для 91% компаній, тоді як в 2007 р. на ньому акцентували всього 74% [2].

На нашу думку, основними перешкодами для підвищення привабливості в очах як іноземних, так і внутрішніх інвесторів є обтяжливі регуляторні процедури, зокрема:

складність адміністрування податків, місце України у рейтинговому дослідженні Міжнародної фінансової корпорації, група Світового банку (далі - МФК)"Ведення бізнесу" за показниками "система оподаткування" - 181 серед 183 країн, що досліджуються. За цим показником ми випереджаємо лише Республіку Білорусь та Венесуелу;

кількість та складність отримання дозволів, місце України у рейтинговому дослідженні МФК "Ведення бізнесу" за показниками "дозвільна система у будівництві" - 181 серед 183 країн, що досліджуються. За цим показником ми випереджаємо лише Російську Федерацію та Еритрею (країна в північно-східній Африці);

у 2008 році загальна пряма вартість дотримання дозвільних процедур для приватного сектора України становила близько 3 млрд. грн. В середньому термін отримання дозволів триває 54 дні та коштує 6900 грн.54 % підприємств отримували дозволи;

технічне регулювання (сертифікація та стандартизація), продукція 41% усіх підприємств та 67% промислових підприємств регулюється або обов'язковими стандартами, або технічними умовами. Підприємство потребує 88 календарних днів для підготовки та реєстрації всіх технічних умов, що коштує 15600 грн. Загальна пряма вартість дотримання вимог системи технічного регулювання становила для приватного сектора України близько 2,8 млрд. грн.;

перевірки органів державного нагляду, у 2008 році 75 % підприємств перевірялись принаймні одним органом. Кожне перевірене підприємство перевірялось 56 разів. Всі перевірки коштували підприємству 3400 грн. Загальна пряма вартість процедури перевірок становила для приватного сектора України 2,4 млрд. грн.

Таким чином, проведений аналіз та оцінка ефективності функціонування механізму залучення іноземних інвестицій в економіку України дають підстави стверджувати, що економічний механізм залучення іноземних інвестицій, незважаючи на недоліки, що мали місце в цьому процесі в Україні, в цілому повинен значно більше стимулювати прихід ефективного інвестора в промисловість, транспорт, будівництво через створення умов для розвитку недержавного сектору, що сприятиме прискореному розвиткові економіки країни. Інвестиційний клімат в Україні сприймається міжнародним і внутрішнім діловими співтовариствами як неякісний.

Україна демонструє регрес у більшості світових рейтингів, зокрема складених Всесвітнім економічним форумом за індексом глобальної конкурентоспроможності, the Heritage Foundation & the Wall Street Journal за індексом економічної свободи, Transрarency International за індексом сприйняття корупції. Це переважно пояснюється нерозв'язаними інституційними проблемами (насамперед, йдеться про низьку прозорість та неефективність державної політики, відсутність незалежної судової влади та захисту прав власності, марнотратство державних коштів тощо). Майже в усіх рейтингах позиції України погіршені через зрослу корупцію, рівень якої є одним з найвищих у Європі.

Сукупність названих факторів призводить до погіршення макроекономічних показників і слабкості фінансової системи, а отже, зумовлює подальше послаблення позицій України у світових рейтингах. Тому необхідно здійснити реформи, які забезпечать прорив для української економіки і поставлять її на нову спіраль економічного розвитку.

2.3 Вплив основних економічних показників на механізм залучення іноземних інвестицій в економіку України