Размещено на http://www.allbest.ru/

Аналіз процесів фінансової лібералізації в Європейському Союзі

Зміст

• Вступ
• 1. Основні засади та положення кодексів лібералізації руху капіталу в деяких країнах Європейського Союзу
• 2. Методологічні підходи до обчислення індексів фінансової лібералізації
• 3. Аналіз динаміки фінансової лібералізації в деяких європейських країнах
• Висновки
• Література

Вступ

Фінансова лібералізація як необхідна умова фінансового зростання, впливає на економічний розвиток неоднозначно: часто супроводжується кризами та падіннями, хоча позитивний вплив фінансової лібералізації зазвичай переважає. Однак переважання позитивних наслідків фінансової лібералізації та відкритості економіки не виключають необхідності застосування механізмів захисту від ризиків, викликаних шоковим впливом транскордонного короткострокового руху капіталу. Ліберальний режим руху капіталу найкраще «працює» в розвинених країнах з глибокими та диверсифікованими фінансовими ринками, чесними та компетентними структурами регулювання і макроекономічною політикою, що тримає під контролем державний борг та інфляцію. Позитивним прикладом лібералізаційної відкритості є інтеграція в межах Європейського Союзу, яка характеризується розмаїттям регулятивних факторів, високим ступенем лібералізації фінансових ринків, зокрема, вільного переміщення капіталу.

Процес лібералізації надзвичайно складний, а загальної економічної моделі, яка б описувала всю динаміку розвитку цього економічного механізму, немає.

1. Основні засади та положення кодексів лібералізації руху капіталу в деяких країнах Європейського Союзу

Основні ознаки глобалізаційних процесів. За останні п'ятдесят років світова фінансова система зазнала значних структурних перетворень. Змінилася геополітика і впливи у світі, з'явилися нові технологічні, індустріальні та економічні чинники. Змінився і спосіб провадження зовнішньої та внутрішньої політики у сферах торгівлі, економічного регулювання, фінансових обмежень тощо. Сьогодні зближення держав, інтеграцію економік, культур, фінансів прийнято називати глобалізацією.

Глобалізація докорінно змінила світ, уявлення про його структуру та перебіг історії людства. Глобалізаційні процеси пожвавились у другій половині ХХ ст. і постійно розвиваються. Поняття глобалізації дуже широке і передбачає найрізномінітніші процеси інтеграції та об'єднання в світі. Одними з перших країн, які стали на цей шлях, були розвинені країни Західної Європи, США та низка азійських держав. Їх політичні та економічні системи були найбільш готові до відкритості й об'єднання, а економічні, фінансові та демократичні цінності цих країн у багатьох випадках послужили підґрунттям глобалізаційних процесів.

Переваги від глобалізації вже відчули економіки більшості держав. Зокрема, збільшення обсягів торгівлі, розширення масштабів виробництва, посилення добросовісної конкуренції, зростання вимог до стандартів якості, вільне переміщення товарів і коштів, а також робочої сили зумовили ефективніше розміщення капіталу, що стали спільним надбаннями інтеграційних процесів, - хоча водночас створили низку проблем і нових викликів для глобальної економіки.

Однак для постсоціалістичних країн шлях трансформації був не завжди простим і передбачуваним.

До групи постсоціалістичних країн належать:

– соціалістичні країни централізованого планування (Куба, КНДР, Китай, Лаос, В'єтнам, Монголія);

– центральноєвропейські країни перехідної економіки (Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Румунія, Болгарія, Сербія, Чорногорія, Хорватія, Словенія, Боснія і Герцеговина, Республіка Македонія, Албанія);

– молоді незалежні держави, що утворилися після розпаду Радянського Союзу (Російська Федерація, Україна, Білорусь, Естонія, Латвія, Литва, Молдова, Грузія, Вірменія, Азербайджан, Казахстан, Узбекистан, Туркменистан, Киргистан, Таджикистан).

Після розпаду СССР група постсоціалістичних країн вступила до ЄС, а деякі з них шукають свій шлях розвитку або долучилися до інтеграційного процесу. Зокрема, з постсоціалістичних країн членами ЄС сьогодні є Польща, Чехія, Румунія, Угорщина, Словаччина, Естонія, Литва, Латвія, Словенія, Болгарія та Хорватія. Серед кандидатів на вступ найближчим часом - Республіка Македонія та Албанія.

Неоднозначність наслідків пов'язані з вільним рухом капіталу для фінансових систем, вимагає детального аналізу процесів фінансової лібералізації та її ролі в розвитку кризових явищ. Особливо актуальною ця проблема є для постсоціалістичних країн, які формують свої повноцінні фінансові ринки. Інноваційну основу фінансовій лібералізації в постсоціалістичних країнах становить політика міжнародних фінансових структур - МВФ, Всесвітнього Банку, ЄБРР, ОЕСР, СОТ та ін.

Розглянемо трансформаційні вимоги для вступу в ЄС.

Шлях трансформації та вступу до ЄС для багатьох країн був непростим. Насамперед вони повинні були виконати низку вимог та критеріїв і дотримуватися їх, щоб пройти процедуру аccession criteria.

Умовами вступу до ЄС для країн - кандидатів є Копенгагенські критерії [36], згідно з якими країни - потенційні члени ЄС повинні відповідати полі- тичним, економічним, законодавчим і правотворчим вимогам.

До політичних критеріїв належать стабільність інститутів, що гарантують верховенство права, демократію, повагу до прав людини, повагу і захист прав національних меншин.

Відповідно до Копенгагенських критеріїв, вимоги щодо членства у сфері економіки полягають у наявності як дієвої ринкової економіки, так і здатності витримувати конкурентний тиск і вплив ринкових сил у межах ЄС [79].

Іншими критеріями є здатність країни взяти на себе правотворчі зобов'язання членства в ЄС, включаючи дотримання вимог громадянського суспільства.

Для постсоціалістичних країн, які вирішили долучитися до сучасних європейських цінностей й стати членами ЄС, постали особливо складні економічні та фінансові виклики:

– перехід до ринкової економіки;

– набуття конкурентоспроможності.

Не менш важливою є політична складова, адже повинна утворитися нова політична еліта, законодавча та правотворча основа інтеграційних процесів, а також політична воля і традиції.

Часу, на проведення реструктиризації та інтеграційні процеси в постсоціалістичних країнах було дуже мало порівняно з країнами, які вже десятиліттями йшли шляхом глобалізації та інтеграції.

Отже, економічні вимоги, які ЄС висуває до країн - кандидатів на членство, такі:

– наявність широкого консенсусу щодо засад економічної політики;

– макроекономічна стабільність (цін, державних фінансів і зовнішніх рахунків);

– вільна взаємодія ринкових сил, включаючи лібералізацію цін і торгівлі;

– вільний доступ до ринку і вільний вихід з нього;

– адекватна правова система (право власності тощо);

– розвинений фінансовий сектор. Конкурентоспроможність в ЄС передбачає:

– наявність функціональної ринкової економіки;

– достатній людський і природний капітал (освіта, наука, інфраструктура тощо);

– адекватні секторальні та підприємницькі структури (реструктуризація підприємств, галузеві зрушення, роль малих і середніх підприємств);

– обмежений вплив на стан конкуренції з боку влади, включаючи питання торгової політики, державної допомоги, підтримки малих і середніх підприємств тощо;

– достатній ступінь торгової та інвестиційної інтеграції з ЄС.

Отже, копенгагенські критерії членства в ЄС передбачають процеси економічної та фінансової лібералізації, а також політичної, культурної та суспільної інтеграції.

Після того як країна пройшла аccession criteria, ЄС висуває вимоги до економічної та монетарної політики країни. Інтеграція в європейський економічний і валютний союзи є обов'язковою для країни - кандидата на вступ до ЄС, але входження в єврозону не обов'язкове.

Вступ до європейського економічного та валютного союзу передбачає три стадії:

– підготовка до приєднання;

– приєднання;

– запровадження євро.

На стадії підготовки до приєднання країни-кандидати повинні підготу- вати свою економіку з урахуванням Копенгагенських економічних критеріїв. Процес підготовки включає в себе і процеси внутрішньої та зовнішньої лібералізації фінансової системи.

Вимоги до країн, які бажають приєднатися до ЄС, мають назву Маастрихтські критерії. Базуючись на них, країни-кандидати на вступ до ЄС повинні дотримуватись умов, що випливають з пункту 121 (1) Договору про заснування європейської спільноти [75]:

– відношення державного дефіциту до ВВП не повинно перевищу- вати 3%;

– відношення державного боргу до ВВП не повинно перевищувати 60%;

– достатній рівень стабільності цін і сталість середніх темпів інфляції (цей показник не повинен перевищувати трьох кращих показників держав- членів більше ніж на 1,5%);

– довгострокова номінальна відсоткова ставка не повинна перевищувати трьох кращих показників стабільності цін держав-членів більше ніж на 2%;

– упродовж щонайменше двох років і без значного напруження з боку відповідної країни нормальне відхилення обмінного курсу національної валюти не повинно виходити за граничні значення, передбачені механізмом обмінного курсу країн-членів.

Однак ці критерії є лише засадничими вимогами, заради досягнення яких слід пройти довгий шлях лібералізації. Фінансова ж лібералізація охоплює дуже широкий спектр заходів і реформ, спрямованих на усунення законодавчих бар'єрів для вільного руху коштів і мінімізації державного втручання в фінансовий сектор.

При входженні до міжнародних спілок і організацій, включаючи СОТ, ОЕСР, ЄС, постсоціалістичні країни вимушені були узгодити своє фінансове і валютне законодавство з основними положеннями, нормативних актів, які вимагали лібералізації руху капіталу, недискримінаційного ставлення до іноземних інвесторів тощо.

Основні засади і положення Кодексу лібералізації руху капіталу та Кодексу лібералізації невидимих операцій Організації Економічного Співтовариства та Розвитку.

Фінансова лібералізація - це дерегуляція внутрішніх фінансових ринків та усунення обмежень у рахунках операцій з капіталом. Вплив фінансової лібералізації та її наслідки досі залишаються актуальними, відкритими для дискусій питаннями. З одного боку, фінансова лібералізація прискорює фінансовий розвиток і сприяє тривалому зростанню, а з іншого - спричиняє надмірні ризики фінансовій системі, підвищує макроекономічну волатильність і частіше призводить до криз, проте залишається невід'ємною складовою процесу глобалізації світової економіки.

Організація Економічного Співтовариства та Розвитку (ОЕСР) з часу свого заснування (30 вересня 1961 р.) сприяє лібералізації операцій з рахунками руху капіталу в 34 країнах - учасниках цієї організації. Забезпечення відкритості ринків капіталу в ОЕСР знайшло відображення в двох кодексах з лібералізації - Кодекс лібералізації руху капіталу [149] і Кодексі лібералізації невидимих операцій [150] (стосується транснаціональних послуг) та у більш ніж 260 додатках до них.

У першому з кодексів ОЕСР розглядає права та обов'язки країн - учасниць, а також ступінь їх інтегрованості та лібералізації в міжнародний рух капіталу, а в Кодексі лібералізації поточних невидимих (немоніторених) операцій порівнює лібералізацію, досягнуту кожною країною в сферах бізнесу, транспорту, страхування і пенсійних фондів, банківській та фінансовій сферах, кіно і телебачення, туризму тощо.

Країни ОЕСР (див. Додаток А), до яких належать більшість членів G20, дотримуються вимог обох Кодексів.

Сьогодні членами ОЕСР є шість постсоціалістичних країн, які входять до складу ЄС, а саме: Республіка Польща, Чеська Республіка, Угорська Республіка, Словацька Республіка, Республіка Словенія та Естонська Республіка.

Країни-учасниці, які приєдналися до ОЕСР, мають право користуватися вигодами від проведення лібералізації іншими країнами незалежно від ступеня своєї відкритості і можуть, за необхідності, запроваджувати певні обмеження чи бар'єри на рух капіталу, що детально описано в самих документах (ці обмеження ми проаналізуємо далі).

Оскільки в цьому підрозділі йтиметься, здебільшого, про Кодекс лібералізації руху капіталу, то для спрощення далі будемо називати його скорочено - Кодекс.

Кодекс визнає, що контроль за рухом капіталу може відігравати певну роль за конкретних обставин. Але оскільки підхід «знищ сусіда» може мати негативні колективні наслідки країни домовилися, відповідно до Кодексу, покладатися на добре перевірені принципи, такі як прозорість, відсутність дискримінації, пропорційності та звітності.

Учасники, які підписали Кодекс, повинні поступово взаємно скасувати обмеження на рух капіталу в обсязі, необхідному для ефективної економічної співпраці. Заходи, спрямовані на усунення таких обмежень, далі будемо називати «заходами з лібералізації».

Розглянемо деякі основні положення Кодексу, згідно з якими учасники повинні:

а) ставитися до всіх активів нерезидентів як до внутрішніх активів незалежно від дати їх утворення;

б) дозволяти ліквідацію та передання всіх активів, які належать нерезидентам.

Учасники повинні докладати зусиль, щоб не запроваджувати нових обмежень на рух капіталу або використання фондів нерезидента, уникаючи прийняття суворіших за чинні правил.

Заходи з лібералізації, передбачені у Кодексі, не повинні обмежувати повноважень країн з перевірки переказів і справжності угод та вжиття будь-яких заходів, необхідних для ухиляння від виконання законів і правил.

Учасники повинні спростити якнайбільше формальностей, пов'язаних з переказуванням коштів, авторизацією, перевіркою операцій та, за необхідності, співпрацювати для досягнення окресленої мети.

Наведено перелік операцій, видів діяльності та положень, які свідчать про ступінь лібералізації руху капіталу:

1. Прямі іноземні інвестиції.

2. Ліквідація та виведення прямих іноземних інвестицій.

3. Операції з нерухомістю.

4. Операції з цінними паперами.

5. Операції з грошима.

6. Інші операції з цінними паперами і несек'юритизованими зобов'язаннями.

7. Операції з колективними інвестиційними цінними паперами.

8. Кредитування безпосередньо пов'язані з міжнародними комерційними операціями або наданням міжнародних послуг.

9. Фінансові кредити та позики.

10. Поруки, гарантії та фінансові резервні кошти.

11. Операції з депозитними рахунками.

12. Операції в іноземній валюті.

13. Страхування життя.

14. Приватний рух капіталу.

15. Фізичний рух капіталу та коштів.

16. Відчуження заблокованих коштів нерезидентів.

Кожен з цих пунктів доповнений детальним та вичерпним переліком понять і положень, що описують обмеження на рух капіталу.

Проаналізуємо кожен з них:

1. Прямі іноземні інвестиції - це інвестиції з метою налагодження міцних економічних відносин з підприємством, які дають можливість ефективно впливати на управління ними. Ці інвестиції передбачають такі можливості для резидентів за кордоном і нерезидентів усередині країни:

· створення або розширення підприємства нерезидентами, створення філій або відділень, придбання у повну власність підприємства;

· участь у нових або вже існуючих підприємствах; 1.3) оренда на п'ять років або довше.

2. Ліквідація та виведення прямих іноземних інвестицій передбачає таку можливість для:

2.1) резидентів з-за кордону; 2.2) нерезидентів у країні.

3. Операції з нерухомістю гарантують, що нерезиденти та резиденти мають право вільно купувати, будувати та продавати нерухомість.

4. Операції з цінними паперами щодо пропозиції внутрішніх цінних паперів на зовнішньому та внутрішньому ринках капіталу передбачають:

· випуск шляхом публічного розміщення або відкритого продажу цінних паперів, акцій, облігацій та інших боргових зобов'язань, термін сплати яких перевищує один рік;

· визнання, впровадження акцій, облігацій та інших боргових зобов'язань внутрішнього ринку цінних паперів, термін сплати яких перевищує один рік.

· купівля та продаж акцій, облігацій та інших боргових зобов'язань (термін сплати яких перевищує один рік) для операцій, які провадять резиденти та нерезиденти.

5. Операції з грошима гарантують:

5.1) визнання внутрішніх і зарубіжних цінних паперів та інших документів на іноземному ринку валюти шляхом їх розміщення на біржі або відкритий продаж.

Операції з грішми на валютному ринку в країні, здійснювані нерезидентами та резидентами за кордоном передбачають:

5.2) придбання цінних паперів;

5.3) продаж цінних паперів;

5.4) кредитування та запозичення за допомогою інших інструментів.

6. Під іншими операціями з цінними паперами і несек'юритизованими зобов'язаннями розуміють:

· визнання або впровадження внутрішніх й зовнішніх інструментів та зобов'язань на іноземних фінансових ринках шляхом публічного продажу або первинного розміщення;

· продаж, купівлю та обмін резидентами за кордоном і нерезидентами на внутрішньому ринку.

7. Операції з колективними інвестиційними цінними паперами передбачають:

· визнання внутрішніх або іноземних колективних інвестиційних цінних паперів на зовнішніх ринках, цінних паперів шляхом публічного продажу або первинного розміщення;

· продаж, купівлю та обмін резидентами за кордоном і нерезидентами на внутрішньому ринку.

8. Кредитування, безпосередньо пов'язане з міжнародними комерційними операціями або наданням міжнародних послуг, дозволяє використовувати кредити резидентів і нерезидентів для фінансування комерційних або сервісних трансакцій.

9. Фінансові кредити та позики надають нерезиденти (резиденти) резидентам (нерезидентам).

10. Поруки, гарантії та фінансові резервні кошти у випадках, пов'язаних з міжнародною торгівлею та міжнародними поточними невидимими операціями, або у випадках з операціями, пов'язаними з міжнародним рухом капіталу, в яких бере участь резидент, або ж у випадках, безпосередньо не пов'язаних з міжнародною торгівлею і міжнародним поточними операціями, або ж з невидимими міжнародними операціями з руху капіталу, гарантують нерезидентам (резидентам) на користь резидентів (нерезидентів).

11. Операції з депозитними рахунками нерезидентів (резидентів) провадяться у національній або в іноземній валютах.

12. Операції в іноземній валюті, здійснювані нерезидентами (резидентами), передбачають:

· придбання та продаж національної (іноземної) валюти шляхом обміну іноземної (національної) валюти;

· обмін іноземних валют.

13. Страхування життя та трансферти капіталу, що виникають за договорами страхування життя, забезпечують переказування коштів та інших допомог бенефіціарам-резидентам (нерезидентам) від нерезидентів (резидентів) страховиків.

14. Приватний рух капіталу охоплює:

14.1) позики;

14.2) подарунки та пожертвування; 14.3) придане;

· спадщину і заповідне майно;

· оплату боргів у країні їх походження за еміграційною ознакою; 14.6) активи емігрантів;

· виграші;

· заощадження нерезидентів (заробітчан).

15. Фізичний рух капіталу, коштів, цінних паперів та інших документів про право власності на основні засоби або засоби платежу підлягає імпорту та експорту.

16. Відчуження заблокованих коштів нерезидентів означає їх:

· передання або використання в країні як для операцій капітального характеру, так і для поточних операцій;

· уступку між нерезидентами.

Отже, глобалізаційні процеси економічної діяльності потребують насамперед фінансової лібералізації, що слугує передумовою для таких змін. Від ступеня відкритості світових економік залежить розвиток глобалізаційних процесів, в якому стикаються інтереси різних економічних, політичних і соціальних сил, різноманітних сфер господарства, промислових і фінансових груп та галузей.

Процес лібералізації операцій з рахунком руху капіталу в країнах - членах ОЕСР досягнув такого рівня, що практично у всіх цих країнах було скасовано контроль за рухом капіталу та обмеження на нього. Підхід, на який спирається розв'язуючи проблеми лібералізації ОЕСР, заснований на взаємовигоді, вивченні та оцінюванні перешкод, що постають перед країнами на шляху до відкритості ринків. При цьому враховуються важливість узгоджених норм макроекономічної політики, курс національних валют, щільність і складність взаємозв'язку між процесами фінансової лібералізації, що відбуваються в середині країни та в межах взаємовідносин з іншими державами.

Показники внутрішнього фінансового розвитку та показники, що характеризують роботу системи державного управління і дають змогу оцінити масштабність і жорсткість контролю за переміщенням капіталу в різні моменти, показують різнорідну картину. «Давні» члени ОЕСР відмовилися від жорсткого регулювання в сфері фінансів усередині країни і на міжнародному рівні в момент, коли було налагоджено стабільне функціонування і якісну роботу державних інститутів. Країни, які вступили в ОЕСР нещодавно, не мали достатньо часу для досягнення потрібного рівня функціонуванню державних структур, тому вони пішли коротшим шляхом, паралельно здійснюючи деякі кроки з лібералізації. Досвід країн - членів ОЕСР із поступової зовнішньої фінансової лібералізації був позитивним. Відкритість для припливу іноземного капіталу сприяла зростанню конкуренції та поліпшувала показники роботи фінансових інституцій в цих країнах.

Зазначимо, що жодна із країн - нових членів ОЕСР не скасувала повністю кодекси, тобто не призупинила лібералізаційних заходів, жорсткого контролю за рухом капіталу, розуміючи, що повторне повернення до контролю за рухом капіталу негативно сприйметься учасниками фінансового ринку і може завдати збитків економіці, хоча в кризові періоди деякі країни все ж запроваджували певні обмеження з метою уникнення спекуляцій чи паніки.

Підхід до розв'язання проблеми лібералізації, запропонований в кодексах ОЕСР, підтверджує пріоритетність забезпечення повної свободи для потоків капіталу в сучасному розвиненому світі.

Окремі обмеження постсоціалістичних країн, які підписали Кодекс про лібералізацію руху капіталу.

ОЕСР протягом усього свого існування сприяє поступовій лібералізації операцій з поточними рахунками та рахунками руху капіталу в країнах - членах організації. Процес лібералізації операцій з рахунками руху капіталу на території як країн - членів ОЕСР досягнув рівня, за якого практично в усіх країнах - учасницях було скасовано контроль за рухом капіталу. Досвід, з лібералізації капіталу в країнах ОЕСР може бути корисним для країн, що розвивають ринкову. Це особливо актуально в сьогоднішній ситуації, яка чутлива до ризиків, зумовлених відкриттям національних фінансових секторів для потенційно нестійких потоків капіталу. Підхід до вирішення проблем лібералізації в країнах ОЕСР ґрунтується на усуненні перешкод, на шляху до відкри- тості ринків. Порівнюючи свої національні нормативні документи і заходи з тими, які в межах лібералізації руху капіталу прийняли інші учасники цього процесу, країни одержують допомогу в такій складній галузі політики, як фінансова лібералізація і можуть частково запроваджувати певні обме- ження [90].

Розглянемо тепер обмеження, які запровадили уряди постсоціаліс- тичних країн, що є членами ЄС, незважаючи на приєднання до ОЕСР та підписання Кодексу.

Чеська Республіка приєдналася та підписала Кодекс 1995 р., але правом застосувати певні обмеження на деякі положення скористалася, зокрема, щодо прямих іноземних інвестицій нерезидентів, які стосуються:

- купівлі нерухомості, що належить до сільськогосподарського земельного фонду та лісів;

- операцій філій банків, які займаються іпотекою й уповноважені випускати іпотечні цінні папери на внутрішньому ринку, відповідно до національного законодавства;

- авіакомпаній, заснованих у країні з контрольним пакетом акцій, який повинен належати та ефективно контролюватися ЄС і / або громадянами країн ЄС, допоки інше не передбачено міжнародними угодами, в яких ЄС є учасником;

- лотерейної та ігрової діяльності, за винятком:

а) азартних ігор у казино, дозвіл на які надано юридичним особам, заснованим у Чеській Республіці;

б) споживчих лотерей, в яких приз може бути тільки в натуральній формі, формі послуг або товарів, продукції тощо, за умови, що загальна вартість у натуральній формі призів за один календарний рік не перевищує 200 тис. чеських крон, а вартість одного приза не перевищує 20 тис. чеських крон;

- депозитаріїв колективного інвестування в цінні папери (UCITS) [10].

У сфері регулювання операцій з нерухомістю Чеська Республіка залишила чинними такі обмеження для операцій резидентів за кордо- ном:

- придбання нерухомості за кордоном приватними пенсійними фондами на суму, що перевищує 10% загального обсягу активів цього фонду;

- придбання нерухомості за межами ЄС страховою компанією, якщо активи становлять частину технічних резервів або придбання нерухомого майна, що перебуває в ЄС, страховою компанією, якщо ці активи перевищують 20% технічних резервів компанії.

Щодо операцій з цінними паперами, Чехія запровадила обмеження на первинне розміщення та відкритий продаж іноземних цінних паперів на внутрішньому ринку:

- іпотечних цінних паперів, які виписані на нерухомість за межами ЄС;

- придбання акцій та інших цінних паперів пайового характеру, які мають відношення до регулювання внутрішніх прямих інвестицій та створення підприємств з повітряних перевезень.

Для резидентів за кордоном у Чехії чинні такі обмеження на купівлю цінних паперів:

- купівля недержавним пенсійним фондом облігацій, за винятком тих, які видані урядами і центральними банками країн - членів ОЕСР, облігацій ЄІБ, ЄБРР і МБРР на зовнішньому ринку і облігацій, гарантами яких є країни

– члени ОЕСР.

- купівля недержавним пенсійним фондом акцій або інших цінних паперів, крім тих, які пропонуються на регульованих ринках країн - членів ОЕСР;

- придбання страховою компанією облігацій, крім тих, які видані урядами і центральними банками країн - членів ОЕСР, облігацій ЄІБ, ЄБРР і МБРР на зовнішньому ринку і облігацій, гарантами яких виступають країни - члени ОЕСР, якщо ці активи перевищують 75% покриття своїх технічних резервів;

- придбання страховою компанією інших цінних паперів, випущених у країнах ЄС, якщо ці активи перевищують певний коефіцієнт покриття своїх технічних резервів, відповідно до законодавства Чехії;

- придбання страховою компанією цінних паперів, торгівля якими відбувається на нерегульованому ринку країнами ОЕСР, якщо ці активи перевищують 10% покриття своїх технічних резервів.

Операції на валютному ринку Чехії з випуску та первинного розміщення або відкритого продажу іноземних цінних паперів та інших інструментів на внутрішньому валютному ринку передбачають обмеження лише щодо іпотечних цінних паперів, які виписані на нерухомість, що знаходиться поза межами ЄС.

Обмеження щодо купівлі цінних паперів на іноземному валютному ринку резидентами стосується:

- купівлі недержавним пенсійним фондом цінних паперів, крім тих, які видані урядами і центральними банками країн - членів ОЕСР, облігацій ЄІБ, ЄБРР і МБРР на зовнішньому ринку і облігацій, гарантами яких виступають країни - члени ОЕСР.

- купівлі недержавним пенсійним фондом цінних паперів, крім тих, якими торгують на регульованих ринках країн - членів ОЕСР;

- придбання страховою компанією цінних паперів, крім тих, які видані урядами і центральними банками країн - членів ОЕСР, цінних паперів, випущених ЄІБ, ЄБРР і МБРР на зовнішній ринок, і цінних паперів, гарантами яких є країни - члени ОЕСР, якщо ці активи перевищують більш ніж на 75% покриття своїх технічних резервів;

- придбання страховою компанією інших цінних паперів, випущених в країнах ЄС, якщо ці активи перевищують певний коефіцієнт покриття своїх технічних резервів відповідно до законодавства Чехії;

- придбання страховою компанією цінних паперів, торгівля якими відбувається на нерегульованому ринку країнами ОЕСР, якщо ці активи перевищують більш ніж на 10% покриття своїх технічних резервів.

Обмеження на інші операції з цінними паперами і несек'юритизованими зобов'язаннями в Чехії поширюються на діяльність резидентів за кордоном в таких випадках:

- купівля або своп-операція недержавним пенсійним фондом фінансових інструментів і зобов'язань на іноземних фінансових ринках, крім тих, які видані або узгоджені з урядами і центральними банками країн - членів ОЕСР;

- купівля або своп-операція страховою компанією фінансових інструментів і зобов'язань на іноземних фінансових ринках, крім похідних

фінансових інструментів, що публічно торгуються на ринках ОЕСР, якщо ці активи становлять 5% і більше покриття своїх технічних резервів.

Обмеження на операції за кордоном з колективними інвестиційними цінними паперами у Чехії існують для резидентів у таких випадках:

- купівлі недержавним пенсійним фондом цінних паперів, випущених на зовнішньому ринку;

- придбання страховою компанією цінних паперів, випущених колективними інвестиційними фондами, крім тих, які відповідають вимогам законодавства ЄС, і якщо ці активи перевищують більш ніж на 20% покриття своїх технічних резервів;

- придбання страховою компанією цінних паперів, що котуються на регульованому ринку ОЕСР, якщо ці активи перевищують більш ніж на 10% відсотків покриття своїх технічних резервів.

Обмеження щодо фінансових кредитів і позик резидентів нерезидентам у Чехії стосуються:

- кредитів і позик, наданих позичальникам - нерезидентам недержавними пенсійними фондами, крім урядів і центральних банків країн - членів ОЕСР ;

- кредитів і позик, наданих позичальникам - нерезидентам із країн ЄС страховою компанією, якщо ці активи (позики) перевищують більш ніж на 10% її технічні резерви;

- кредитів і позик, наданих позичальникам - нерезидентам страховою компанією, з якою вони уклали договір страхування, а також якщо ці активи перевищують більш ніж на 5% її технічні резерви.

Обмеження на операції з депозитними рахунками у національній і іноземній валюті з установами-нерезидентами у Чехії стосуються:

- депозитів в установи-нерезиденти недержавним пенсійним фондом, якщо організація-нерезидент не є банком з юридичною адресою, або філією

іноземного банку в Чеській Республіці, або банком з юридичною адресою в країнах - членах ОЕСР;

- депозитів страхових компаній, якщо установа-нерезидент не має ліцензії, виданої в одній з країн ЄС, і якщо ці активи перевищують більш ніж на 50% її технічні резерви.

Користуючись умовами кодексів, Угорська Республіка також запровадила деякі обмеження для нерезидентів щодо прямих іноземних інвестицій у таких галузях і сферах:

- авіакомпанії, засновані в країні, повинні належати та бути підконтрольні ЄС і/або громадянам країн ЄС, якщо інше не передбачено міжнародними угодами;

- купівлі ліцензії на судноплавство та діяльність у міжнародних водах, що призначена для підприємств, створених в Угорщині, та експлуатації морських суден, зареєстрованих у державах - членах ЄС;

- надання послуг з управління активами філіями та підрозділами інвесторами - нерезидентами, що знаходяться за межами ЄС, внутрішнім обов'язковим і добровільним приватним (недержавним) пенсійним фондам;

- депозитаріїв проведення колективного інвестування в цінні папери (UCITS) [10].

Обмеження на операції з нерухомістю для нерезидентів в Угорщині стосуються:

- придбання земель сільськогосподарського призначення громадянами ЄС, які хочуть активно займатися фермерством і безперервно легально проживають в Угорщині хоча б три роки;

- придбання громадянами ЄС нерухомості, крім земель сільськогосподарського призначення, юридичними особами та некорпоративними об'єднаннями, зареєстрованими в ЄС;

- придбання вторинного (неосновного) житла громадянами ЄС, які легально проживають в Угорщині впродовж чотирьох років безперервно.

Для резидентів Угорщини обмеження стосуються лише купівлі нерухомості за межами ЄС, якщо ці активи стануть частиною технічних резервів страхових компаній, а покупцем виступає добровільний спільний інвестиційний фонд або обов'язковий пенсійний фонд.

Операції з цінними паперами в Угорщині для нерезидентів включають обмеження на купівлю акцій та інших цінних паперів пайового характеру, на які поширюється чинність правил і законів регулювання внутрішніх прямих інвестицій, створення компаній повітряного транспорту та компаній, які мають ліцензію на діяльність у міжнародних водах.

На резидентів Угорщини за кордоном поширюються також певні обмеження на придбання цінних паперів, випущених нерезидентами ЄС на зовнішньому ринку, якщо ці активи спрямовуються на формування технічних резервів страхових компаній.

На операції на зовнішньому валютному ринку та операції з колективними цінними паперами на зовнішніх ринках також поширюються деякі обмеження для резидентів Угорщини щодо придбання цінних паперів, випущених нерезидентами ЄС на зовнішньому ринку, якщо ці активи будуть використані для формування технічних резервів страхових компаній.

Певні бар'єри в Угорщині передбачені і для операцій з депозитними рахунками, зокрема, для резидентів у національній та іноземній валютах з установами-нерезидентами щодо депозитів коштів у фінансових установах нерезидентах - ЄС страховою компанією, якщо ці активи сформують частину її технічних резервів.

Угорщина також запровадила обмеження на операції купівлі резидентами іноземної валюти закордоном шляхом обміну на національну валюту, якщо ці активи сформують частину технічних резервів страхової компанії.

Своїм правом члена ОЕСР також скористалась Республіка Польща і запровадила низку заборон для прямих іноземних інвестицій нерезидентів у країну щодо:

- операцій філій банків, які займаються іпотекою згідно з польським законодавством і є установою, уповноваженою випускати іпотечні цінні папери на внутрішньому ринку відповідно до національного законодавства;

- надання послуг з управління активами філіями чи представництвами інвесторами-нерезидентами, внутрішнім пенсійним фондам;

- придбання земель, відведених для сільського господарства і лісів, а також придбання акваторій без надання авторизації;

- авіакомпаній, заснованих у країні, контрольний пакет акцій яких повинен належати та перебувати у розпорядженні ЄС і / або громадян країн ЄС, якщо інше не передбачено міжнародними угодами країн ЄС;

- інвестицій у телерадіокомпанії, де частка іноземного капіталу в статутному фонді перевищує 33%;

- інвестицій у підприємства, що працюють у секторі азартних ігор і тоталізаторів, окрім як через підприємства, які функціонують у Польщі, де частка іноземного капіталу становить 49% або менша;

- інвестицій у судна, які ходять під прапором Польщі, окрім підприємств, зареєстрованих у Польщі;

- депозитаріїв проведення колективного інвестування в цінні папери (UCITS) [10].

На операції з нерухомістю для нерезидентів не поширюється обмеження на купівлю житла, якщо іноземець проживав у Польщі не менше як 5 років.

Обмеження щодо купівлі нерухомості резидентами за кордоном існують лише для страхових компаній.

Обмеження на операції з цінними паперами шляхом первинного розміщення або публічного продажу на внутрішньому ринку Польщі стосуються лише іпотечних цінних паперів.

Нерезидентам забороняється купівля акцій та інших цінних паперів пайового характеру, передбачених регулятивними нормами прямих іноземних інвестицій.

Резидентам Польщі також забороняється придбання цінних паперів, випущених нерезидентами, якщо ці активи становлять більше ніж 5% технічних резервів страхової компанії або активів власників зобов'язань у професійних пенсійних фондах, що перебувають у приватному управлінні.

Заборона на іноземному валютному ринку стосується резидентів Польщі щодо купівлі цінних паперів, випущених нерезидентами, якщо ці активи становлять більше ніж 5% технічних резервів страхової компанії або активів власників зобов'язань у професійних пенсійних фондах у приватному управлінні.

Обмеження щодо інших операцій з цінними паперами і несек'юритизованими зобов'язаннями та операцій з колективними інвестиційними паперами резидентів за кордоном у сфері купівлі стосуються, зокрема, операцій з фінансовими інструментами і зобов'язань на зовнішньому ринку, якщо ці активи перевищують 5% технічних резервів страхової компанії або активів власників зобов'язань у професійних пенсійних фондах, що перебувають у приватному управлінні. Такі ж обмеження стосуються фінансових кредитів та позик, які надаються резидентами нерезидентам, а також операцій резидентів Польщі з депозитними рахунками в національній валюті та іноземній валюті з установами-нерезидентами.

У Словацькій Республіці існує значно менше обмежень на операції з рухом капіталом, ніж у попередніх трьох країнах. Наведемо деякі з тих, що стосуються прямих іноземних інвестицій для нерезидентів, щодо:

- роботи лотерей і подібних ігор філіями установ-нерезидентів;

- авіакомпаній, заснованих у країні, контрольний пакет яких повинен належати та бути ефективно контрольований ЄС і / або громадянами країн ЄС, якщо інше не передбачено міжнародною угодою, учасником якої є ЄС;

- депозитаріїв колективного інвестування в цінні папери (UCITS) [10].

У здійсненні операцій з нерухомістю нерезиденти в Словаччині, мають такі ж права, як і резиденти.

Щодо операцій з цінними паперами для нерезидентів у Словаччині існують обмеження на придбання акцій та інших цінних паперів пайового характеру, які можуть підпадати під чинність регулятивних норм внутрішніх прямих інвестицій у сфері повітряного транспорту та операцій у сфері лотерейного і грального бізнесу.

У Словенській Республіці також існує низка обмежень на прямі іноземні інвестиції для нерезидентів щодо:

- депозитаріїв колективного інвестування в цінні папери (UCITS) [10].

- володіння нерезидентами ЄС контрольним пакетом акцій морських суден, які ходять під прапором Словенії;

- володіння нерезидентами ЄС контрольним пакетом акцій авіакомпаній.

Нерезиденти, які не є членами ОЕСР, не мають права здійснювати в Словенії операції з нерухомістю, а операції з цінними паперами не мають права здійснювати нерезиденти, якщо ці операції стосуються купівлі акцій та інших цінних паперів пайового характеру і можуть підпадати під чинність регулятивних норм про внутрішні прямі інвестиції та їх заснування.

Естонська Республіка при приєднанні до ОЕСР та Кодексу запровадила значно менше обмежень. Зокрема, у сфері регулювання прямих іноземних інвестицій нерезидентів у країну вони стосуються:

- придбання сільськогосподарських земель і лісів, нерухомості на островах Естонії (за винятком чотирьох найбільших) і в 18 регіонах місцевого самоврядуваннях, які межують з Російською Федерацією;

- володіння негромадянами ЄС контрольним пакетом акцій під- приємств чи морських суден, які ходять під естонським прапором, окрім підприємств, створених чи зареєстрованих в Естонії нерезидентами;

- володіння контрольним пакетом акцій авіакомпаній нерезиден- тами ЄС;

- депозитаріїв колективного інвестування в цінні папери (UCITS) [10].

Обмеження на придбання сільськогосподарських земель і лісів в Естонській Республіці втратило чинність 31 травня 2011 р.

Обмеження на операції з цінними паперами для нерезидентів в Естонії поширюється тільки на купівлю акцій та інших цінних паперів пайового характеру, які мають відношення до законів і регулювань внутрішніх прямих інвестицій і створення підприємств.

Для операцій резидентів Естонії за кордоном з облігаціями та іншими борговими зобов'язаннями існують обмеження лише, якщо депозитарії колективного інвестування в цінні папери (UCITS) не можуть інвестувати в іпотечні облігації, які випускаються некредитною (фінансовою) устано- вою ЄС.

Досвід застосування Кодексу у постсоціалістичних країнах, узагальнено у формі таблиці (табл. 2.1), в якій наведено усі 16 положень Кодексу, за допомогою яких контролюється рух капіталу в цих країнах. Оскільки, відповідно до Кодексу, країни мають право запроваджувати певні обмеження щодо деяких положень, то зміст обмежувальних заходів здебільшого відрізняється у кожній країні, тому в таблиці наведено лише галузі та суб'єкти (нерезиденти, резиденти), для яких були запровадженні обмеження.

Таблиця 2.1. Обмеження на рух капіталу в постсоціалістичних країнах - членах ОЕСР

Обмеження

Чехія

Естонія

Угорщина

Польща

Словаччина

Словенія

ПІІ

НР

НР

НР

НР

НР

НР

ЛПІІ

ОН

НР

Р

НР

НР

Р

НР

Р

НР

НР

ОЦП

НР

Р

НР

Р

НР

Р

НР

Р

НР

НР

ОГ

НР

Р

Р

Р

ОІ

Р

Р

ОКІЦП

Р

Р

Р

КМОП

ФКП

Р

Р

Р

ПГФРК

ОДР

НР

Р

НР

Р

НР

Р

ОІВ

Р

СЖ

ПРК

ФРКК

ВЗКН

Примітки: НР - нерезиденти; Р - резиденти; ПІІ - прямі іноземні інвестиції; ЛПІІ - ліквідація та виведення прямих іноземних інвестицій; OH - операції з нерухомістю; ОЦП - операції з цінними паперами; ОГ - операції з грошима; ОІ - інші операції з цінними паперами і несек'юритизованими зобов'язаннями; ОКІЦП - операції з колективними інвестиційними цінними паперами; КМОП - кредити безпосередньо пов'язані з міжнародними комерційними операціями або наданням міжнародних послуг; ФКП - фінансові кредити та позики; ПГФРК - поруки, гарантії та фінансові резервні кошти; ОДР - операції з депозитними рахунками; ОІВ - операції в іноземній валюті; СЖ - страхування життя; ПРК - приватний рух капіталу; ФРКК - фізичний рух капіталу та коштів; ВЗКН - відчуження заблокованих коштів нерезидентів.

Обмеження в постсоціалістичних країнах, відповідно до Кодексу лібералізації невидимих операцій.

У табл. 2.2 наведено перелік поточних невидимих операцій у постсоціалістичних країнах - членах ОЕСР, що свідчать про ступінь лібералізації капіталу.

Таблиця 2.2. Перелік поточних невидимих операцій в постсоціалістичних країнах - членах ОЕСР

Операції	Чехія	Угорщина	Польща	Словаччина	Словенія	Естонія
БП
ЗТ
Т	+	+	+	+	+	+
СНПФ	+	+	+	+	+
БФП	+	+	+	+	+	+
ДК
ПТ
Ф
ОДВ
ГДВ
З	+	+	+		+	+

Примітки: БП - Бізнес і промисловість; ЗТ - Зовнішня торгівля; Т - Транспорт; СНПФ - Страхування та недержавні пенсійні фонди; БФП - Банківські та фінансові послуги; ДК - Дохід від капіталу; ПТ - Подорожі та туризм; Ф - Фільми; ОДВ - Особисті доходи і витрати; ГДВ - Громадські доходи і витрати; З - Загальні.

Підкреслимо, що характер обмежень, запроваджених постсоціаліс- тичними країнами, які є членами ЄС, здебільшого збігаються й охоплюють, головно, страхування товарів у міжнародній торгівлі, страхування життя, приватні пенсійні фонди, компанії з управління активами, консалтингові агентства та професійні послуги. Головною характерною вимогою в цих галузях є громадянство даної країни або приналежність до громадянства чи юридичної реєстрації в ЄС/ОЕСР тощо.

Найбільше обмежень для нерезидентів щодо руху капіталу запровадила Польща, тоді як Естонія була до них найлояльнішою.

Підсумовуючи, зазначимо, що за кількістю обмежень на рух капіталу, згадані постсоціалістичні країни, мабуть, займають проміжні позиції. Для усіх країн - членів ОЕСР характерна приблизно однакова тенденція у сферах регулювання руху капіталу, хоча й з корективами стосовно умов та обставин. Деякі аспекти глобалізаційних передумов і розвитку постсоціалістичних країн висвітлені в публікації Г. Колодка [35].

2. Методологічні підходи до обчислення індексів фінансової лібералізації

Багато країн світу з різним рівнем економічного розвитку докладають чимало зусиль для лібералізації своїх економік з метою економічного зростання, що сприяє до їх відкритості. Центральним показником відкритості економіки є лібералізація фінансової системи, під якою розуміють насамперед комплекс заходів, що дають змогу перейти від закритої національної фінансової системи з високим рівнем державного регулювання до ринково-орієнтованої. Однак фінансові кризи останніх десятиліть, спричинені фінансовою лібералізацією, виявили також слабкі сторони деяких економік. Тому сьогодні не існує оптимальних рецептів реформування національних економік з метою зростання, передусім, зміни пріоритету монетарної, фіскальної та валютної політики в процесі фінансової лібералізації.

У науковій літературі дотепер точаться дискусії навколо питань урегулювання всіх чинників фінансової лібералізації і створення повної картини відкритості економік з їх суперечностями та наслідками. Щоб оцінити ступінь фінансової лібералізації, багато вчених світу пропонують різні підходи та моделі оцінювання, що ґрунтуються на кількісних класифікованих показниках щорічних звітів МВФ, використовують індекс лібералізації (Financial Liberalization Index).

У цьому підрозділі проаналізовано методологічні підходи та моделі визначення індексів фінансової лібералізації та їх вплив на фінансову відкритість і фінансову інтеграцію економік.

Основними джерелом аналізу всіх індексів фінансової лібералізації є щорічний звіт МВФ AREAR у формі тексту і таблиць, який ведеться з 1967 р., а починаючи з 1996 р. із суттєвим розширенням.

Над проблемою визначення індексів працювало чимало зарубіжних науковців. Відзначимо насамперед тих, чиї, праці опубліковані в останнє десятиріччя: А. Абіад [53], Н. Брюне [72], Д. Квінн [155], М. Чінн та Г. Іто [73], С. Шмуклер і Г. Камінські [115] та ін.

У вітчизняних виданнях публікацій з проблематики визначення індексів фінансової лібералізації майже немає, однак питання впливу макроекономічних чинників на лібералізацію руху капіталу та доцільність фінансової відкритості висвітлювали Я. Белінська [2], Г. Бережна [3], Н. Вовк [6], А. Гриценко [9], A. Єпіфанов [12], Н. Жмурко [14], З. Луцишин [39; 40], Ю. Пікуш [42], О. Романчук [44], Н. Стукало [46], О. Щербакова [48] та ін.

Для проведення фінансової лібералізації, зазвичай, пропонують й емпірично реалізують два підходи, перший з яких спрямований на поступову лібералізацію, починаючи з внутрішнього фінансового ринку, та обережне просування до зовнішньої інтеграції. Передумовами цього є поступова перебудова фінансових ринків, досягнення стабільності для задоволення потреб зовнішньої лібералізації. Цей підхід було застосовано в повоєнній

Європі, де лібералізація рахунку операцій з капіталом завершилася до кінця 80-х років минулого століття.

Другий підхід реалізують за допомогою швидкої «шокової» лібералізації. Оскільки фінансові репресії служать потужним приватним і політичним інтересам, які роблять усе для того, щоб перешкодити реформам, логіка швидкої лібералізації найбільш підпорядкована такому сценарію [179].

Відповідно до таких підходів, наукові дослідження можна поділити на дві групи. Перша з них - дослідження рахунку операцій з капіталом, зміни в якому викликають так звані екзогенні шоки (інфляцію), зміну внутрішніх економічних умов (платіжного балансу, обсягу заощаджень) та зміну інституційної поведінки (незалежність центрального банку). Друга генерація досліджень, трактувань і підходів пояснює наслідки міжнародної інтеграції та подальші зміни в економічній структурі й сферах впливу на реалізацію урядами фінансової лібералізації як необхідної складової сучасного світового процесу.

Огляд таких досліджень можна знайти в праці Д. Квінна, М. Шіндлера та А. Тойоди [155]. Усі індекси лібералізації автори поділяють на три категорії за способом підходу до вимірювання: de facto, de jure і гібридні.

Наголосимо, що основним джерелом і базою даних для аналізу більшості всіх індексів є звіт МВФ AREAR [60]. Електронна версія звіту започаткована у 1979 р. та містить відомості про обмеження на рахунок поточних капітальних операцій щодо резидентів і нерезидентів низки країн і дає можливість вивести de jure індикатор фінансової лібералізації й відкритості. У цьому звіті є підсумкова таблиця, за допомогою якої можна зробити кросс-аналіз щодо торговельних та обмінних режимів країн - учасниць МВФ. Доречно зазначити, що з 1996 р. в таблицю внесено багато змін, зокрема, суттєво розширено низку параметрів для оцінки руху капіталу та відкритості економік, тобто у табличних варіантах реалізовано регресійні дослідження за даними МВФ, які виражені як бінарні показники.

Крім уже згаданих зарубіжних учених, над визначенням індексів фінансової лібералізації працювали, Г. Епштейн і Й. Шор [87], А. Алесіна, В. Гріллі та Г. Мілесі-Ферретті [58], Г. Гарретт [95], Д. Лебланг [131], Д. Едісон і Ф. Варнок [82] та ін. На розширеній з 1996 р. версії таблиці МВФ ґрунтуються дослідження Н. Таміріси [171], Р. Джонстон і Н. Таміріси [112] та Л. Россі [159]. Інший підхід до обробки баз даних МВФ застосували Дж. Мініан [140], Н. Брюне та А. Гуісінгер [72], А. Абіад і А. Муді [53], А. Абіад, Е. Детраджіч та Т. Трессел [54], А. Муді та А. Маршід [143], М. Чінн і Г. Іто [73]. Виведення de jure-індикаторів не з готової таблиці МВФ, а шляхом самостійного декодування тексту AREAR здійснив, зокрема, Д. Квінн [155] зі співавторами. Такий підхід дав можливість дослідити не лише факт наявності, а й інтенсивність та силу фінансових обмежень. Очевидно, що це більш трудомісткий підхід, але він дає ширше розуміння процесів фінансової лібералізації. До такого методологічного кроку вдавались Д. Квінн [153; 154], Г. Камінські та С. Шмуклер [115], М. Шіндлер [163]. До de jure-індикаторів, які ґрунтуються не на AREAR, варто віднести і працю Ж. Бекаерта, С. Харві та С. Лунблада [67], в якій автори вибудували власну модельну базу фінансових реформ та індекс економічної свободи, який публікує Heritage Foundation. Ідейно іншим за методологією є дослідження процесів фінансової лібералізації та інтеграції за допомогою de facto-показників, зокрема, відстеження грошових потоків, експорту, імпорту, платіжного балансу держав тощо. Однак тут у процесі дослідження важко зрозуміти взаємозв'язок макроекономічних показників з правовими обмеженнями та виокремити їх природу. Тому такі показники, зазвичай, розбивають ще на три суб-категорії та провадять дослідження у сфері кількісних змін, цінових і змішаних показників [155]. Кількісні показники досліджували, наприклад, П. Лейн і Г. Мілесі-Ферретті [128]. Змішані показники вивчали Г. Едісон та Ф. Варнок [82], А. Дрегер, Н. Ґастон та

П. Мартенс [77]. На цінових показниках ґрунтуються роботи Й. Леві, С. Шмуклера та Н. Ван Хорена [133], а також Д. Квінна та Р. Якобсона [152].

Отже, всі дослідження фінансової лібералізації, фінансової інтеграції й фінансової відкритості, а також фінансових реформ і обмежень можна поділити на de jure, de facto і гібридні та зобразити схематично (Рис. 2.1)/



Рис. 2.1 Підходи до вимірювання фінансової лібералізації

За основу для огляду наведених індексів з урахуванням кількості країн, які вони покривають, часових меж, підходів, переваг і недоліків можна взяти дослідження Д. Квінна, М. Шіндлера та А. Тойоди [155], розширення якого з урахуванням інших індексів дає змогу акцентувати на фінансову лібералізацію. Фінансову відкритість і фінансову інтеграцію вже потрібно розглядати як наслідок процесів лібералізації, які, своєю чергою, впливають на макроекономічну ситуацію, зокрема, на інфляційну динаміку, платіжний баланс держави та державний борг (див. рис 2.2).