Рис. 2.2. Взаємозв'язок між категоріями фінансової відкритості

Одним з головних джерел інформації для відстеження обмежень на рух капіталу є МВФ та його щорічний звіт AREAR, матеріали якого більшість науковців беруть за основу своїх досліджень. Цей звіт містить відомості про обмеження на транзакції поточного та капітального рахунків держав. Відповідно, сам МВФ пропонує власний індекс відкритості (IMF binnary). У випадку обмежень це позначається 1, коли ж їх немає, то 0. Контроль за рухом капіталу може відрізнятися спрямуванням відносно припливу чи відпливу, а також цілей фінансових потоків або ж суб'єктів щодо резидентів чи нерезидентів. На жаль, за своєю природою, такий індекс не містить інформації про інтенсивність та суворість обмежень. Часто неможливо розрізнити існування, de facto чи de jure обмежень. Звісно, аналіз відомостей про всі деталі законодавчого регулювання фінансових потоків в окремих країнах вимагає колосальних людських і фінансових ресурсів. Тому дехто з науковців удається до самостійного декодування тексту звіту AREAR, щоб створити власну базу індексів. При цьому більшість учених, як зазначив Г. Едісон [83], для дослідження інтенсивності та динаміки фінансової лібералізації використовують відношення часу (років), витраченого на лібералізацію, до тривалості загального досліджуваного періоду. Однак такий метод не дає змоги з'ясувати, що саме відбулося: процес фінансової лібералізації чи зворотний йому процес фінансових обмежень.

Індекси CAPITAL та FIN_CURRENT Д. Квінна враховують інформацію про фінансові обмеження щодо резидентів і нерезидентів, а також інтенсивність цих обмежень та охоплюють 122 країни впродовж 1948- 2007 рр., базуючись на AREAR. У своїх ранніх дослідженнях Д. Квінн вивчав взаємозв'язок між міжнародними фінансовими регулюваннями та довгостроковим економічним зростанням, оподаткуванням, державними витратами, нерівномірністю розподілу доходів, на підставі значно меншої вибірки країн та їх часового покриття. Автор використав багатофакторний регресійний аналіз чисельної змінної регулювання міжнародних фінансових трансакцій, в основу якого поклав моделі Р. Барро [63], Е. Лемера [130] та ін. База даних і динаміка індексів Д. Квінна публічно не доступні, а скористатись можна лише його висновками та основними результатами. З часом науковець розширив територіальні та часові межі свого індексу. Разом з М. Тойодою [154] вони створюють регресійну модель зростання ВВП з набором стандартних контрольних змінних на підставі динамічної регре- сійної панелі з фіксованими ефектами, використовуючи економетричний узагальнений метод моментів. У цю модель залучені змінні фінансової лібералізації, доходу, торговельної відкритості, інвестицій та приросту населення.

Індекс KAOPEN М. Чінна та Г. Іто ґрунтується на бінарній таблиці AREAR і відображає ступінь відкритості рахунку операцій з капіталом 181 країни впродовж 1970-2010 рр. До 1996 р. (якісне та кількісне розширення даних AREAR), KAOPEN складався з чотирьох параметрів (змінних), які вказували на:

- наявність множинних обмінних курсів (k1);

- обмеження в рахунку поточних операцій (k2);

- операції з рахунком капітальних операцій (k3);

- вимоги про обмеження на експорт (k4).

Пізніше автори розширили їх за зразком і методом А. Муді та А. Маршіда [143]. В індексі KAOPEN вони використали реверсні значення фінансової відкритості, що відрізняє його від індексів МВФ, тобто значення індексу 1 свідчить про те, що обмежень на рахунок капітальних операцій не існує. Для змінної (k3), використовують середнє значення в п'ятирічному вікні. Цей параметр М. Чінн та Г. Іто називають

SHARE k3,t= ( k3,t + k3,t?1 + k3,t?2 + k3,t?3 + k3,t?4 )/5. (2.1)

Для побудови KAOPEN використано статистичний метод факторного аналізу - метод головних компонент змінних k1t, k2t, SHARE k3, k4t. Отже, беззаперечною перевагою індексу є те, що він враховує змінні k1, k2, k4, а також згладжений k3, що дає можливість точніше визначити інтенсивність контролю за рухом капіталу. Водночас індекс складається лише з чотирьох компонент, що не завжди дає змогу виявити обмеження на потоки капіталу, які запроваджують держави. Також змінні k1, k2, k3, k4, корелюють між собою, і через що неможливо виключити певну причинно-наслідковість між ними. Підкреслимо, що KAOPEN відзначається простотою, зрозумілістю та легкістю відтворення.

Дослідник Н. Брюне свій індекс FOI побудувала на декодуванні тексту AREAR, охопивши 187 країн за період 1965-2007 рр. Автор розширила та удосконалила технологію й заходи, які використовували Р. Джонстон і Н. Таміріса [112] та Д. Мініане [140]. Зокрема, Р. Джонстон та Н. Таміріса усереднили бінарні показники МВФ за 13 категоріями для 45 країн, подібний підхід запропонував також Д. Мініан, для тривалішого проміжку часу, але для меншої кількості країн, не вирізняючи обмеження на приплив і відплив капіталу. Індекс FOI складається з опису таких 12 компонент рахунку поточних і капітальних операцій:

1) механізми обмінного курсу;

2) платежі торгового балансу послуг (платежі за консалтинг, роялті тощо);

3) доходи торгового балансу послуг;

4) доходи від експорту;

5) контроль (регулювання) внутрішніх транзакцій на валютному ринку;

6) контроль (регулювання) зовнішніх транзакцій на валютному ринку;

7) контроль за внутрішніми кредитними операціями;

8) контроль за зовнішніми кредитними операціями;

9) контроль за припливом прямих іноземних інвестицій;

10) контроль за відпливом прямих іноземних інвестицій;

11) операції з нерухомістю;

12) контроль стану та операцій комерційних і кредитних організацій.

Кожній компоненті присвоєно оцінку від 0, що означає повне регулювання або обмеження, або ж 1 - повна лібералізація та відсутність регулювань. Відповідно, індекс FOI [0; 12], - це сума всіх оцінок 12 компонент для кожної країни. Сумування компонент під номерами 5, 7, 9 та 11 дає індекс відкритості до припливу капіталу, а сума компонент 6, 8 та 10 визначає індекс відкритості до відливу капіталу.

Індекс відкритості Н. Брюне FOI є чутливішим за індекс МВФ до фінансової відкритості, він також поєднує в собі рахунки поточних і капітальних операцій і, як уже згадувалося, розрізняє обмеження на приплив та відплив капіталу, а також загальні трансакції, пов'язані з нерухомістю та регулюванням діяльності комерційних банків.

Використовуючи FOI як залежну змінну, Н. Брюне проаналізувала детермінанти фінансової відкритості щодо припливу та відпливу капіталу в різних категоріях. Аналітичні результати отримані та перевірені за допомогою статистичного узагальненого методу моментів Ареллано-Бонда [61] для динамічної оцінки вибраної бази даних. Оскільки узагальнений метод моментів використовують тоді, коли кількість умов на моменти перевищує кількість параметрів, які необхідно оцінити, то загалом однозначного розв'язку поставленого завдання немає. Тому проводиться мінімізація цільового функціоналу, що характеризує інтегральний ступінь дотримання моментних умов.

Кожен економетричний тест має недоліки, які випливають з базових припущень та узагальнень. Зокрема, тест Ареллано-Бонда передбачає, що в досліджуваній базі даних немає серійних кореляцій між похибками математичної моделі, яка охоплює індивідуальні ефекти, відставання залежної та суто екзогенних змінних.

Часто результати економетричних досліджень є недосконалими через те, що сама фінансова лібералізація недостатньо вивчена, а процеси і суть їх природи змінні та не завжди логічні.

Г. Бекаерт, С. Харві та С. Лундблад [67] пропонують свій індекс EQUITY, виведений та побудований на їхій власній базі даних, яка є хронологією лібералізаційних реформ. Такий індекс відображає de jure процеси, а 1 означає, що іноземні інвестори можуть на рівних умовах з резидентами провадити операції на внутрішньому ринку. Індекс EQUITY охоплює 95 країн з 1980 до 1999 р. і є частиною економетричної моделі, в якій автори досліджують залежність економічного зростання та фінансової лібералізації. Модель Г. Бекаерта, С. Харві та С. Лундблада подібна до моделі Д. Квінна й М. Тойоди, хоча в ній використано дещо інший набір контрольних змінних, зокрема, освітню складову. Для обчислення автори використовують звичайний метод найменших квадратів у структурі зовнішньо не пов'язаних рівнянь, а також узагальнений метод моментів. Самі ж дослідники зауважують, що хоча їхні моделі й дають чіткий закономірний результат, але вони, насамперед, показують зв'язок, а не причинність.

П. Лейн і Ж. Мілесі-Ферретті пропонують індекс TOTAL [128], який de facto визначають шляхом обчислення прямих інвестицій і зобов'язань, як частини ВВП. До недоліків цього індексу треба віднести те, що він спочатку визначає торговельну відкритість, яка не завжди є наслідком фінансової лібералізації. Через це, як зазначила Н. Брюне, зміни на рівні цін і вартості активів можуть вплинути на індекс без реальної зміни напрямку чи характеру грошових потоків або ступеня відкритості. Індекс TOTAL охоплює 145 країн упродовж 1970-2007 рр. Для обчислення індексу TOTAL відомості про міжнародні трансакції, власність, рух капіталу класифікують за категоріями:

- портфельні інвестиції, які поділяються на звичайні (інвестиційні) цінні папери та боргові цінні папери (в тому числі облігації та інструменти грошового ринку);

- прямі іноземні інвестиції;

- інші інвестиції (у тому числі боргові інструменти, зокрема, кредити, депозити та торговельні кредити);

- фінансові деревативи;

- резервні активи.

Усі відомості П. Лейн і Ж. Мілесі-Ферретті зібрали з багатьох джерел та баз даних, зокрема Світового Банку, МВФ, національних статистичних бюро, Банку міжнародних розрахунків тощо. Визначник міжнародної фінансової інтеграції науковці розраховують за формулою

IFI = (FA+FL)/GDP, (2.2)

де FA - це фінансові активи, FL - фінансові зобов'язання, GDP - ВВП країни. Формула показує відсоткове співвідношення міжнародних фінансових активів і фінансових зобов'язань до ВВП, що можна трактувати як глибину проникнення чужоземного фінансового капіталу в економіку країни, а отже, і як мірило фінансової інтеграції. Автори виводять ще низку подібних формул для оцінки торговельної інтеграції та інших показників, схожим, є сам метод оцінювання, оскільки він розглядає фінансову інтеграцію de facto та не характеризує ступінь лібералізованості дослі- джуваних економік, а шляхи проникнення капіталу розглядає надто загально. Однак перевагою методу слід вважати те, що він показує глобальний тренд та оцінює розвиток і руху капіталу між країнами, хоча проаналізувати процес фінансової лібералізації та його наслідки і впливи не може.

Індекс М. Шіндлера під назвою KA, який виводиться з декодування тексту AREAR, а отже, є індексом de jure та охоплює інформацію про шість типів фінансових інструментів, а також напрям руху капіталу та його спрямованість відносно резидентів і нерезидентів. Перевагами цього індексу є глибокий і детальний огляд фінансових обмежень, його зрозумілість і багатовимірність, спроможність відстежувати інтенсивність обмежень, а недоліком - відносно обмежене часове охоплення - з 1995 до 2005 р., а також трудомісткість відтворення й розширення індексу.

Запропонований Г. Едісоном і М. Варноком [82] індекс FOR є гібридною версією між індексами de facto та de jure характеризує ступінь відкритості рахунку капітальних операцій через співвідношення капіталізації ринку цінних паперів іноземцями на підставі відомостей про 31 країну за 1989-2006 рр. До беззаперечних переваг індексу FOR відносять щомісячне відслідковування змінної фінансової відкритості, а недоліком вважають обмеженість часового покриття і його фокусування лише на контролі за рухом капіталу щодо портфельних інвестицій. Як вважають самі автори, результати їхніх досліджень близькі до результатів Г. Бекаерта та С. Харві, проте відображають ступінь фінансової лібералізації, а також її еволюцію в часі. В основу своїх досліджень Г. Едісон та М. Варнок поклали індекси Standard & Poor's/International Finance Corporation - Global index (IFCG) (реальна ринкова капіталізація, за винятком урядової власності тощо) та Investable index (IFCI) (частка ринку, доступна для іноземних інвесторів).

Показник рівня обмежень для іноземного володіння на ринку конкретної країни науковці виводять за співвідношенням

, (2.3)

де МС - ринкова капіталізація в час t для і-ої країни за індексами IFCI та IFCG. Відповідно, показник може змінюватися від 0, що означає відсутність обмежень, до 1, що характеризує закритість для іноземних інвесторів.

База даних фінансових реформ, яку розглядають А. Абіад, Е. Детраджіч та Т. Трессел [54] є прототипом використаної А. Абіадом та А. Муді [53], які вивели індекс, що ґрунтується на семи компонентах фінансової лібералізації, а саме: кредитному контролі; контролі відсоткових ставок; вхідних бар'єрах; державному регулюванні банківського сектору; політики на ринку цінних паперів; обмежень рахунку капітальних операцій; частки держави в банківському секторі. Кожна компонента оцінюється від 0, що означає повне обмеження, до 3 - повна лібералізація, потім результати додаються. Спираючись на базу даних для 91 країни у період 1975-2005 рр., вони використовують складові, пов'язані з регулюванням цінних паперів.

В. Гастанага, Ж. Нугент та Б. Пашамова [96] вивели індекс, який виокремлює ефект розмаїття економічної політики стосовно прямих іноземних інвестицій, що пізніше в економічній літературі почали називати електичною теорією Дж. Даннінга [78]. Автори проаналізували розвиток 49 країн, в 1970-1995 рр., концентруючись на впливі прямих міжнародних інвестицій, на корпоративних податках, тарифах, ступені відкритості для міжнародного переміщення капіталу, обмінних курсів ризику націоналізації, бюрократії та корупції. Таке дослідження належить до категорії de facto і має на меті показати вплив прямих іноземних інвестицій на економічні показники, а також на параметр відкритості для потоку капіталу (DGOPEN). В основу дослідження покладено дані AREAR, закодовані в межах від 0 до 10, а для обґрунтування математичної моделі використано багатофакторний кореляційно-регресійний аналіз методу найменших квадратів з урахуванням впливу параметрів на прямі іноземні інвестиції у часі.

У своєму дисертаційному дослідженні П. Потчаманавонг [151], оперуючи даними МВФ і текстом AREAR, теж вивів свій індекс контролю за припливом і відпливом капіталу та результатом його впливу на фінансові кризи. Цей індекс описує лише фактичний контроль за рухом капіталу і не охоплює глибоких процесів фінансової лібералізації, залишаючись ідеологічно близьким до індексу KAOPEN, обчисленого М. Чінном та Г. Іто [73]. Дослідженням охоплено 26 країн, що розвиваються, впродовж 1995- 2004 рр. На жаль, жодна з досліджуваних країн не є членом ЄС. У праці використано економетричний метод найменших квадратів для оцінки впливу 20 видів обмежень руху капіталу на економічні чинники.

Г. Камінські та С. Шмуклер [115] подали хронологію фінансової лібералізації у 28 країнах упродовж 1973-2005 рр. Їх градація передбачає, що країни чи складові державної фінансової системи або повністю лібералізовані, або лібералізовані частково, або ж зовсім не лібералізовані. Завдяки тому, що їхні дані є помісячними, можна з великою точністю відтворити або виокремити ефекти тих чи інших лібералізаційних процесів. Дослідження лібералізації у цих науковців ґрунтуються на трьох компонентах: лібералізації внутрішнього фінансового сектору, зокрема, контролі за відсотковими ставками та кредитуванням, відкритості ринку капіталу для нерезидентів, лібералізації рахунку поточних і капітальних операцій.

Хронологію фінансової лібералізації для 19 країн ОЕСР упродовж 1951-1998 рр. також запропонували С. Кастнер та Ц. Ректор [118]. Підхід цих науковців є, радше, геополітичним, оскільки в процесі дослідження вони перевіряють вплив так званих вето-гравців, на процеси фінансової лібералізації та різних політичних партій на відкритість рахунку капітальних операцій, застосовуючи теорію ігор.

С. Хаггард і С. Максфілд [104], не використовуючи відомості МВФ, подають огляд інтернаціоналізації в країнах, що розвиваються (Чилі, Індонезія, Корея, Мексика) у 1970-1990 рр. й описують процес фінансової лібералізації в цих країнах.

Індекси de facto і дослідження, пов'язані з ними за суттю, моніторять фінансову інтеграцію, адже вивчення фінансової лібералізації та обмежень на рух капіталів передують цим процесам. Отже, за часовим критерієм дослідження de facto та de jure з фінансової лібералізації не є паралельними, а радше послідовними та взаємодоповнювальними.

Гібридні ж дослідження перебувають у часі між de jure та de facto.

Щоб зберегти послідовність і логічність викладу історії дослідження індексів лібералізації, повернімося до засадничих тверджень і теорій Р. Маккіннона [136] та Е. Шоу [166], з яких і розпочалися дискусії щодо фінансової лібералізації, фінансової інтеграції та їх впливу на економічне зростання й відсоткову ставку. Гіпотеза Р. Маккінона та Е. Шоу полягає в тому, що фінансове поглиблення сприяє не лише ефективнішому розмі- щенню капіталу, а й збільшенню обсягів заощаджень, результатом якого є зростання обсягів інвестицій. Для перевірки цієї гіпотези було застосовано різні механізми та підходи.

На підставі аналізу методологічних підходів до визначення індексів фінансової лібералізації складено, (наведемо в Додатку В) таблицю з основними характеристиками методів їх обчислення.

Отже, більшість науковців все ж використовує економіко-математичні моделі та складні економетричні методи, ґрунтуючись на даних AREAR або ж на власних, зібраних з різних джерел даних.

Водночас існують індекси, виведені без застосування економетричних засобів, і вони випливають з простих і зрозумілих розрахункових формул без використання даних AREAR. Тому з одного боку, дані AREAR викликають певну критику за недостатність висвітлення обмежень на рух капіталу та інтенсивність цих обмежень, проте ці ж дані використовуються для обчислення параметрів математичних моделей із застосуванням еконо- метричних методів, щоб охопити рівень фінансової лібералізації та відкритості. Критичні зауваження до показників МВФ висловлює в Б. Айхенгрін [85]. Подібний шлях дослідження обрали Д. Квінн, М. Чінн і Г. Іто, Н. Брюне та ін.

Деякі науковці, усвідомлюючи недосконалість AREAR, для обчислення фінансової лібералізації сформували власні бази даних. До них, зокрема, належать Г. Бекаерт, С. Харві та С. Лунблад, а також П. Лейн і Ж. Мілесі- Ферретті, В. Гастанага, Ж. Нугент і Б. Пашаманова, Л. Камінські та С. Шмуклер. Зазвичай, запропоновані ними споси обчислення індексів є більш трудомісткими.

Гібридний метод, в основу якого покладено текст AREAR та шкалу градації для обчислення показника фінансової відкритості країни, засто- совано, наприклад, у працях А. Абіада, Е. Детраджіча та Т. Трессела [54].

Усі індекси фінансової лібералізації, запропоновані згаданими науковцями, мають високий рівень кореляції між собою. Незначні розбіжності зумовлені різницею в тлумаченні понять фінансової відкритості, фінансової лібералізації та мобільності капіталу, оскільки ці поняття дуже часто описують явища й події, які у часовому вимірі різняться за суттю тощо, а також різними методами обчислення.

Виокремити індекс, який би висвітлював процес фінансової лібералізації найкраще, неможливо, адже це поняття доволі широке і кожен з описаних індексів певною мірою відображає процеси лібералізації залежно від того, яку мету ставили дослідники, які обмеження - de jure чи de facto - висвітлювали, чи залежно від інтенсивності потоків капіталу тощо. Однак не викликає сумніву те, що індекси еволюціонують за критерієм точності відображення процесів і стану фінансової лібералізації, що дає змогу краще розуміти світові фінансові процеси.

На підставі аналізу світової літератури доходило висновку про те, що єдиного підходу до методологічного визначення індексів фінансової лібералізації немає. Для обчислення індексів вчені застосовують різні показники, що впливають на ступінь відкритості світової економіки.

Основним джерелом інформації про різноманітні фінансові, економічні, торговельні обмеження для розробки індексів фінансової лібералізації став МВФ. Науковці самі вирішують, як цю інформацію трактувати у процесі розробки своїх індексів. Це й спричинило розмаїття досліджень фінансової лібералізації: de facto, de jure, гібридні. Як правило, розробка індексу фінансової лібералізації - дуже трудомісткий і складний процес, який до того ж, доводиться регулярно обновлювати та модернізовувати. Водночас індекси є ефективним інструментом моніторингу процесів у державі, даючи можливість чітко зрозуміти динаміку, оцінити ступінь і тенденцію фінансової відкритості кожної держави. Попри розмаїття індексів фінансової лібералізації простого способу обчислення ступеня фінансової відкритості держав не існує. Можливо, такий спосіб буде знайдено в найближчому майбутньому, не існує й ідеального, повного чи всеохоплюючого, індексу фінансової лібералізації, отже, слід продовжувати дослідження в цьому напрямі.

фінансовий лібералізація капітал європейський

3. Аналіз динаміки фінансової лібералізації в деяких європейських країнах

Для аналізу динаміки фінансової лібералізації в деяких європейських країнах, визначення оптимальних умов фінансової лібералізації, моделю- вання впливу фінансової лібералізації на показники їх внутрішньої та зовнішньої макроекономічної рівноваги та всебічного аналізу згаданих процесів використано макроекономічні показники внутрішньої та зовнішньої рівноваги [109,177], а також низку індексів і змінних. Проаналізовано показники за 1960-2013 рр. таких 35 країн Європи:

1. Австрія	13. Кіпр	25.	Словаччина
2. Бельгія	14. Латвія	26.	Словенія
3. Білорусь	15. Литва	27.	Туреччина
4. Болгарія	16. Люксембург	28.	Угорщина
5. Велика	17. Мальта	29.	Україна
Британія	18. Нідерланди	30.	Фінляндія
6. Греція	19. Німеччина	31.	Франція
7. Данія	20. Норвегія	32.	Чехія
8. Естонія	21. Польща	33.	Швеція
9. Ірландія	22. Португалія	34.	Швейцарія
10. Ісландія	23. Росія	35.	Хорватія
11. Іспанія 12. Італія	24. Румунія

Для спрощення викладу надалі будемо використовувати такі умовні позначення та скорочення:

KAOPEN - індекс М. Чінна та Г. Іто;

FINREFORM - індекс А. Абіада, Е. Детраджіча, Т. Трессела; LANE (TOTAL) - індекс П. Лейна, Ж. Мілесі-Ферретті; KASHI - індекс М. Шіндлерa;

FORU - індекс Г. Едісона та М. Варнока; CASH_CD - дефіцит бюджету;

CUR_GPD - рахунок поточних операцій,% ВВП; EX_DEBT - зовнішній борг;

EX_RATE - обмінний курс; GDP_GR - зростання ВВП,%; GOV-DEBT - державний борг; INF_DEF - дефлятор ВВП; LEN_I - облікова ставка;

PFI - портфельні іноземні інвестиції; REAL_I - реальна відсоткова ставка; FDI - прямі іноземні інвестиції;

GDP_CONST - ВВП у постійних цінах, дол. США; UNEM - безробіття.

Деяких показників, що характеризують певні часові періоди в окремих країнах, немає, або через те, що, такі дослідження не проводились, або ж через те, що вони не доступні. Загалом наша база даних налічує понад 70 тисяч спостережень.

Серед усіх досліджених та описаних індексів фінансової лібералізації для найповнішого аналізу візьмемо FINREFORM, KAOPEN, КASHI, FORU, та LANE (TOTAL). Для їх порівняння наведемо кореляційні матриці. Вони, як і усі інші наведені в цьому підрозділі таблиці, графіки, рисунки та діаграми, розраховані автором на підставі даних із [109; 177].

Кореляційна матриця індексів

Sample (adjusted): 1973-2005

Included observations: 660 after adjustments

Balanced sample (listwise missing value deletion)

Correlation t-Statistic

Таблиця 2.3

Probability	FINREFORM KAOPEN LANE
FINREFORM	1,000000 ----- -----
KAOPEN	0,724218 t=26,94031 prob=0,0000	1,000000 ----- -----
LANE	0,506339	0,475363	1,000000
	15,06186	13,85989	-----
	0,0000	0,0000	-----

Як видно з матриці (табл.2.3), ступінь кореляції між трьома індексами FINREFORM, KAOPEN та LANE є достатньо високим, що свідчить про їх подібність. Кореляція між цими трьома індексами обчислена при вибірці 660 перетинів у часовому проміжку 1973-2005 рр. Ступінь кореляції індексів FINREFORM та KAOPEN достатньо високий - 0,72. Менше ці індекси корелюють з LANE, що пояснюється різним підходом до їх обчислення, тобто LANE визначає торговельну відкритість країн, що є наслідком фінан- сової лібералізації.

Якщо до кореляційної матриці додати індекс KASHI, то матимемо, зміни, відображені в табл. 2.4.

Кореляційна матриця індексів

Sample (adjusted): 1995-2005

Included observations: 248 after adjustments

Balanced sample (listwise missing value deletion)

Correlation t-Statistic

Таблиця 2.4

Probability	FINREFORM	KAOPEN	LANE	KASHI
FINREFORM	1,000000
	-----
	-----
KAOPEN	0,753094	1,000000
	17,95347	-----
	0,0000	-----
LANE	0,466206	0,397203	1,000000
	8,265344	6,788367	-----
	0,0000	0,0000	-----
KASHI	-0,566482	-0,751616	-0,321435	1,000000
	-10,78170	-17,87238	-5,324057	-----
	0,0000	0,0000	0,0000	-----

Кореляція індексу KASHI з іншими індексами (див. табл. 2.4) є від'ємною, що пояснюється часовим покриттям, обмеженим 10 роками, 248 перетинами, а також способом обчислення індексу КАSHI, який охоплює напрям руху капіталу.

Якщо до цієї кореляційної матриці додати індекс FORU, то отримаємо його від'ємну кореляцію з іншими індексами, що також пояснюється методом обчислення індексу, який показує ступінь відкритості рахунку капітальних операцій через пропорцію капіталізації ринку цінних паперів іноземцями та лише 63 перетинами впродовж 1995-2005 рр. (табл.2.5).

Таблиця 2.5 Кореляційна матриця індексів Sample (adjusted): 1995-2005

Included observations: 63 after adjustments Balanced sample (listwise missing value deletion) Correlation t-Statistic

Probability	FINREFORM	KAOPEN	LANE	KASHI	FORU
FINREFORM	1,000000
	-----
	-----
KAOPEN	0,632133	1,000000
	6,371617	-----
	0,0000	-----
LANE	0,341926	0,626225	1,000000
	2,841816	6,273359	-----
	0,0061	0,0000	-----
KASHI	-0,319444	-0,625360	-0,147579	1,000000
	-2,632888	-6,259121	-1,165391	-----
	0,0107	0,0000	0,2484	-----
FORU	-0,346312	-0,318829	-0,153084	0,570199	1,000000
	-2,883202	-2,627242	-1,209885	5,421009	-----
	0,0054	0,0109	0,2310	0,0000	-----

Аналізуючи доступні для дослідження індекси та їх кореляцію, методи їх обчислення, часове покриття та кількість країн, для аналізу динаміки фінансової лібералізації в європейських країнах оберемо такі основні індекси: KAOPEN, FINREFORM та LANE (TOTAL).

Усереднені значення для 35 досліджуваних країн індексу KAOPEN упродовж 1970-2005 рр. наведені на рис.2.3.

KAOPEN

Рис. 2.3. Усереднені значення індексу KAOPEN

З графіка динаміки KAOPEN видно, що деякі європейські країни за останніх 40 років пройшли повний шлях фінансової лібералізації, а фінансова лібералізація відбувалася в декілька етапів. Почалися ці процеси в Західній Європі і поступово переміщувалися на схід, північ і південь. Швидкість їх поширення Європою, здебільшого, була зумовлена політичною ситуацією.

Для визначення циклів фінансової лібералізації використаємо фільтр Ходріка - Прескотта, з якого видно, що графік KAOPEN для останніх сорока років чітко демонструє тенденцію зростання та чотири цикли. Можна припустити, що перший цикл - 1970-1976 рр., пов'язаний з фінансовою лібералізацією в західноєвропейських країнах. Саме цей період більшість науковців вважають початком фінансової глобалізації в світі. В цей час відбувався перехід від Бреттон-Вудської до Ямайської валютної системи, що

передбачала повну демонетизацію золота і перехід до спеціальних прав запозичення, які розробляв МВФ. Розвинені економіки Європи, підхопивши цей тренд, демонстрували стійке економічне зростання.

Hodrick-Prescott Filter (lambda=100)

Рис. 2.4. Фільтр Ходріка - Прескотта для усередненого значення KAOPEN

Другий цикл фінансової лібералізації в Європі припав на середину 80-х років, зокрема, в скандинавських країнах та країнах Центральної Європи.

Третій найактивніший цикл зумовлений розпадом СССР, падінням берлінської стіни, розпадом Югославії, поваленням низки диктатур в європейських країнах. Значна частина з цих країн стала на шлях фінансової лібералізації одразу, що сприяло їх економічному піднесенню.

Останній, четвертий, цикл фінансової лібералізації відбувався у

2000-х рр. в країнах Східної Європи.

Якщо розглянути динаміку фінансової лібералізації, яку відображає індекс FINREFORM, то стає зрозумілим, що тренд і темпи фінансової лібералізації серед досліджуваних європейських країн збереглись, проте графік FINREFORM відрізняється від графіка KAOPEN. Це пояснюється різними способами обчислення індексів (див. рис. 2.5).

Рис. 2.5. Усереднене значення для індексу FINREFORM

Скориставшись фільтром Ходріка-Прескотта для виокремлення трива- лого часового тренду з FINREFORM упродовж 1970-2005 рр. теж спосте- рігаємо чіткий позитивний тренд та чотири цикли фінансової лібералізації. Їх межі не такі чіткі, як при аналізі таких трендів KAOPEN за допомогою цього фільтра, однак їх часові межі та характер збігаються (рис. 2.6).

Hodrick-Prescott Filter (lambda=100)

Рис. 2.6. Фільтр Ходріка-Прескотта для усередненого значення FINREFORM

Графічне порівняння індексів KAOPEN та FINREFORM (рис. 2.7), свідчить про те, що індекси поводяться майже однаково. Можна зауважити певні часові лаги для FINREFORM, а також його гладкість. Це ще раз підтверджує те, що в процесі дослідження потрібно звертати увагу на різні індекси фінансової лібералізації, кожен з яких має свої особливості та характеристики.

Рис. 2.7. Порівняння усереднених індексів FINREFORM та KAOPEN

Користуючись наведеною базою даних, проведемо тест Грейнджера [98] з метою перевірки причинно-наслідкових зв'язків між часовими рядами індексів фінансової лібералізації та макроекономічними показниками досліджуваних країн. Згідно з тестом Грейнджера, значення часового ряду x(t), які є причиною змін часового ряду y(t), повинні передувати змінам цього часового ряду, а також бути значущими для прогнозування його значень. Тест Грейнджера показує не глибини чи сили впливу одного ряду на інший, а лише причинність. Враховуючи викладене, проаналізувавши причинно-наслідковий зв'язок фінансової лібералізації, вираженої індексами KAOPEN, FINREFORM і LANE (TOTAL) та дослідивши низку макроекономічних показників, ми одержали такі результати.

Зміна ступеня фінансової лібералізації, виражена індексом KAOPEN, була причиною зміни у рахунку поточних операцій, зовнішньому боргу, обмінному курсі, кількості прямих іноземних інвестицій, зростанні ВВП, облікової ставки та реальної відсоткової ставки досліджуваних країн упродовж 1970-2013 рр. За такого підходу причиною зміни ступеня фінан- сової лібералізації був лише обсяг державного боргу. Не виявлено жодних причинно-наслідкових зв'язків між ступенем фінансової лібералізації, вираженим індексом KAOPEN, та дефіцитом бюджету, ВВП в постійних цінах і портфельними інвестиціями.

З метою поглиблення розуміння взаємозв'язків такого характеру було проведено аналогічний тест Грейнджера для цих макропоказників з іншим індексом фінансової лібералізації FINREFORM. У цьому випадку було визначено лише вплив фінансової лібералізації на прямі іноземні інвестиції, облікову ставку та реальну відсоткову ставку. На відміну від KAOPEN, індекс FINREFORM показує причину зміни обсягу державного боргу. Зазначимо, що можна визначити й обернений вплив реальної відсоткової ставки на FINREFORM. Інших же впливів не виявлено. Така відмінність від KAOPEN пояснюється способом обчислення індексу, тобто підтверджує, що різні індекси відображають процеси фінансової лібералізації на різних етапах, що також свідчить про часову спрямованість фінансової лібералізації. Ще один аналогічний тест Грейнджера було проведено з індексом LANE (TOTAL). У цьому випадку результати знову змінилися, збільшилася кількість статистично значущих причинно-наслідкових зв'язків. Зокрема, вдалося з'ясувати, що зміни в фінансовій лібералізації, вираженій індексом LANE (TOTAL), залежать від змін дефіциту бюджету, рахунку поточних операцій, обсягу зовнішнього боргу та кількості портфельних інвестицій. А прямі іноземні інвестиції, державний борг, облікова ставка та реальна відсоткова ставка залежать лише від ступеня фінансової лібералізації.

Відмінність в отриманих за допомогою тестів Грейнджера результатах для причинно-наслідкових зв'язків між фінансовою лібералізацією та макроекономічними показниками можна пояснити різними способами обчислення індексів фінансової лібералізації. Це дає підстави для висновку про те, що різні індекси відображають ефект фінансової лібералізації по- різному (табл. 2. 6).

Таблиця 2.6 Причинність фінансової лібералізації за індексами KAOPEN, FINREFORM та LANE (TOTAL)

Показник	KAOPEN	FINREFORM	LANE (TOTAL)
Дефіцит бюджету	x	x	>
Рахунок поточних операцій,% від ВВП	<	x	>
Зовнішній борг	<	x	>
Обмінний курс	<	x	x
ПІІ	<	<	<
ВВП у++ постійних цінах	x	x	x
Зростання ВВП	<	x	x
Державний борг	>	<	<
Облікова ставка	<	<	<
Прямі портфельні інвестиції	x	x	>
Реальна відсоткова ставка	<	< >	<

Примітки: < - один з індексів лібералізації є причиною зміни певних макропоказників; > - макропоказник впливає на фінансову лібералізації; - взаємозв'язків не виявлено.

Інтерпретуючи результати цього дослідження, важливо враховувати те, що тест Грейнджера проводиться для великої вибірки країн (35 країн) на значному відрізку часу, а тому причинно-наслідкові зв'язки між фінансовою лібералізацією чи макроекономічними показниками, які існували в певний період, потрібно правильно інтерпретувати як в часовому, так і в географічному вимірах. Для цього в межах однієї бази даних треба зробити декілька умовно-логічних, часових і територіальних поділів.

Аналізуючи одержані результати, доходимо висновку, що індекс LANE (TOTAL) є, радше, de facto показником фінансової лібералізації, яку часто називають фінансовою глобалізацією або фінансовою відкри- тістю.

Щоб провести ще низку тестів Грейнджера лише для індексу KAOPEN, розіб'ємо досліджуваний період на три: 1971-1990; 1991-2000; 2001-2013 рр. Додамо ще три макроекономічних показники: дефлятор ВВП, інфляцію за рівнем споживчих цін та рівень безробіття. Такий тест дасть змогу проаналізувати фінансову лібералізацію як динамічне явище у часі (табл. 2.7).

Виокремлення трьох часових періодів допомагає розглянути взаємозв'язок фінансової лібералізації та макроекономічних показників у контексті 35 країн Європи в часовому вимірі. Очевидно, що фінансова лібералізація не чинить постійного закономірного впливу на низку показників, а змінюється динамічно. Отже, фінансова лібералізація не є трансцендентним явищем, а, насамперед, таким, що докорінно змінює структуру економіки, її рівновагу та, як наслідок, може спричинити зворотні впливи.

Таблиця 2.7. Причинність фінансової лібералізації для індексу KAOPEN

Показник	1971-1990	1991-2000	2001-2013
Дефіцит бюджету	x	x	x
Рахунок поточних операцій,% ВВП	x	>	<
Зовнішній борг	>	x	<
Обмінний курс	x	>	>
ПІІ	x	x	<
ВВП у постійних цінах	<	x	x
Зростання ВВП	x	x	<
Державний борг	x	x	>
Облікова ставка	<	x	x
Прямі портфельні інвестиції	>	x	x
Реальна відсоткова ставка	x	<	x
Інфляція. Дефлятор ВВП	<	< >	< >
Інфляція за рівнем споживчих цін	x	<	< >
Безробіття	x	<	x

Враховуючи те, що причинно-наслідкові зв'язки змінюються у трьох часових періодах, у часовому періоді 1960-2013 рр. для індексу KAOPEN поділимо країни на дві групи . Умовно розділимо досліджувані періоди за таким логічним принципом:

- група «нові = 0» - країни, що розпочали процес фінансової лібералізації після 90-х років, і країни, які провадили фінансову лібера- лізацію раніше, але зазнали економічних потрясінь чи криз в економіці.

- група «нові = 1» - країни, що проводили фінансову лібералізацію до

1990 р. та не зазнали значних економічних труднощів в майбутньому.

До групи «нові = 0» належать Білорусь, Болгарія, Хорватія, Кіпр, Чехія, Естонія, Угорщина, Греція, Ісландія, Ірландія, Латвія, Литва, Мальта, Польща, Португалія, Румунія, Росія, Словаччина, Словенія, Іспанія, Туреччина, Україна. До групи «нові = 1» - Австрія, Бельгія, Данія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Італія, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Швеція, Швейцарія, Велика Британія. Графік на рис. 2.8 характеризує середні значення макроекономічних показників для груп «нові = 1» та «нові = 0» у досліджуваний період 1960- 2013 рр.

Динаміка KAOPEN (на графіку - середня крива), KAOPEN для «нові = 0» та «нові = 1», яку на графіку позначено KAOPEN_0 (нижня крива) та KAOPEN_1 (верхня крива), відповідно, показує, що ці групи країн провадили приблизно однакову політику фінансової лібералізації, хоча й на різних рівнях. Це слугує підставою для припущення про синхронність реакції сучасного світу на процеси фінансової лібералізації. Також з графіка видно, що темпи фінансової лібералізації в групі країн «нові = 0», починаючи з 90-х років, були стрімкішими, ніж у групі «нові = 1».

Рис. 2.8. Динаміка KAOPEN (1), KAOPEN_0 (2) та KAOPEN_1 (3)

Побудувавши аналогічний графік (рис.2.9) для FINREFORM, де FINREFORM_1 відповідає групі країн «нові = 1», а FINREFORM_0 - «нові = 0», відповідно, бачимо, що зниження ступеня фінансової лібералізації в 90-х роках зумовлене лише динамікою фінансової лібералізації для груп країн «нові = 0». Зазначимо, що це зниження зумовлене здебільшого політичними чинниками. Пізніше динаміка фінансової лібералізації значно прискорилась і стала подібною до відображеної графіком для KAOPEN.



Рис. 2.9. Динаміка FINREFORM (1), FINREFORM_0 (2) та FINREFORM_1 (3)

Враховуючи різницю початкових умов в різних країнах, в яких проводилася фінансова лібералізація, в Додатку Ґ подаємо діаграми макроекономічних показників для груп «нові = 1» та «нові = 0», що допомагають зрозуміти, наскільки відрізнялися за станом економіки країни у досліджуваному періоді.

Різниця навіть між усередненими значеннями показників в цих країнах свідчить про різні шляхи економічного розвитку за умов фінансової лібералізації.

Якщо середні значення розділити за періодами: 1960-1970 (period = 1); 1971-1990 (period = 2); 1991-2000 (period = 3); 2001-2013 (period = 4), то можна побачити динаміку зміни цих індексів за групами «нові = 1» та «нові = 0».

Щоб визначити волатильність макроекономічних показників у ці періоди, потрібно врахувати їхнє середньоквадратичне відхилення.

Наведемо результати тесту Грейнджера для країн у групі «нові = 1» та «нові = 0» для індексу KAOPEN.

Таблиця 2.8. Тест Грейнджера для груп країн «нові = 1» та «нові = 0»

Показник	KAOPEN
	Нові = 0	Нові = 1
Дефіцит бюджету	x	x
Рахунок поточних операцій,% від ВВП	x	<
Зовнішній борг	x	<
Обмінний курс	x	<
ПІІ	<	x
ВВП у постійних цінах	x	x
Зростання ВВП	<	<
Державний борг	x	x
Облікова ставка	<	<
Прямі портфельні інвестиції	x	x
Реальна відсоткова ставка	x	x
Інфляція. Дефлятор ВВП	<	<
Інфляція за рівнем споживчих цін	< >	<
Безробіття	x	x

Порівнянням отриманих результатів не виявлено причинно- наслідкових зв'язків лише між фінансовою лібералізацією та дефіцитом бюджету. Мабуть, відсутність такого взаємозв'язку пояснюється тим, що для більшості європейських країн дефіцит бюджету є пріоритетним макропо- казником, який уряди країн суворо контролюють. Можна припустити, що вплив фінансової лібералізації на дефіцит бюджету міг знайти вираження в інших макропоказниках, зміною яких довелося знехтувати.

Фінансова лібералізація, виражена індексом KAOPEN, є причиною зміни рахунку поточних операцій, що підтверджено тестом Грейнджера, а також іншими аналогічними тестами стосовно групи «нові = 1» для часового періоду 2000-2013 рр., в який більшість з цих країн провадили фінансову лібералізацію. Зворотний зв'язок впливу рахунку поточних операцій на фінансову лібералізацію простежується лише у 1991-2000 рр., коли більшість країн перебували в умовах економічної кризи та переходу від планової до ринкової економіки, що обмежувало заходи захисту ринку.

Маємо підстави стверджувати, що фінансова лібералізація впливає на зовнішній борг країн групи «нові = 0»; зворотного напряму цей вплив набув лише в 1971-1990 рр., коли зовнішній борг стримував фінансову лібералізацію в країнах Західної Європи. Державний борг також є причиною зміни обсягів фінансової лібералізації, гальмуючи її.

Очевидним є причинно-наслідковий зв'язок між фінансовою лібералізацією та зростанням ВВП. Хоча зміна ВВП у постійних цінах, такого зв'язку майже не засвідчує, окрім періоду 1971-1990 рр., коли активно розвивались ринки в Західній Європі.

На підставі аналізу результатів тесту Грейнджера для ПІІ та ППІ доходимо висновку, про те що ППІ вплинули на фінансову відкритість у 1971-1990 рр. для розвинених країн Європи, що з часом вплинуло і на країни Східної Європи, які стали реципієнтами цих інвестицій.

Очевидно, що зміни рівнів фінансової лібералізації впливають на зміну реальної відсоткової та облікової ставок, а також обмінного курсу з метою уникнення перетікання коштів і дисбалансів у вартості капіталу.

Оскільки більшість європейських країн використовують політику таргетування інфляції, то можна припустити, що існує взаємозалежність між дефлятором ВВП, інфляцією споживчих цін і фінансовою лібералізацією, що змушує уряди країн утримувати баланс між рівнем фінансової відкритості та обсягом грошової маси в країні.

Причинно-наслідкові зв'язки між фінансовою лібералізацією та безробіттям виявлено лише у 1991-2000 рр., коли значна частина досліджуваних країн переходила до ринкової економіки.

Висновки

Глобалізація економічної діяльності вимагає її лібералізації, від рівня якої залежить прогрес розвитку економічних, соціальних і політичних чинників. Яскравим прикладом глобалізації світових ринків є локалізована фінансова лібералізація в Європейському Союзі, яка провадилася поетапно й опиралася на заходи зміцнення вітчизняних економік. Очевидно, що ці заходи повинні бути взаємоузгоджені в часі і здійснюватися з урахуванням реальної ситуації в кожній країні.

Шлях інтеграційних перетворень постсоціалістичних країн, які є членами ЄС, був непростим і деколи непередбачуваним, насамперед у справі виконання трансформаційних вимог вступу до ЄС, включаючи політично- економічні та правотворчі. Лібералізації переміщення капіталу в цих країнах сприяла Організація економічного співтовариства та розвитку (ОЕСР) через кодекс лібералізації руху капіталу й Кодекс лібералізації невидимих операцій і додатків до них.

Постсоціалістичні країни Європи, підписуючи Кодекси із заувагами, запровадили деякі обмеження на придбання нерухомості, землі, цінних паперів, регулювання кредитної та депозитної політики банків, управління активами тощо. Зазначимо, що для всіх цих країн була характерна майже однакова тенденція переміщення капіталу.

Для оцінювання ступеня фінансової лібералізації використовують різні моделі та методологічні підходи, що ґрунтуються на кількісних класифікаційних показниках щорічних звітів МВФ, індексах фінансової лібералізації, над обчисленням яких працювало чимало науковців. Залежно від способів їхнього вимірювання усі індекси поділяють на три категорії: de jure, de facto і гібридні (для їх обчислення, зазвичай, використовують максимальну кількість компонент рахунку поточних і капітальних операцій).

Єдиного підходу, чи методології визначення індексів фінансової лібералізації, на жаль, не існує.

Для оцінювання динаміки фінансової лібералізації в деяких країнах Європи найчастіше використовують такі основні індекси лібералізації: KAOPEN, FINREFORM, FORU, LANE (TOTAL), KASHI. Із графіків

динаміки цих індексів у європейських країнах випливають циклічність, причинність, часовий, географічний та політичний виміри фінансової лібералізації з урахуванням початкових (стартових) умов для різних економік, а також широкого спектру основних волатильних макроекономічних показників.

Література

1. Директива Ради 85/611/ЄЕС «Про узгодження законів, підзаконних та адміністративних положень, що стосуються інститутів спільного

(колективного) інвестування в цінні папери, що підлягають обігу (ICI)» від 20 груд. 1985 р. [Електронний ресурс] / ВР України. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_293.

2. Дробышевский С. М. Некоторые подходы к розроботке системы индикаторов мониторинга финансовой стабильности / С. М. Дробышевский. - М.: ИЭПП, 2006. - 305 с.

3. Єпіфанов А. О. Лібералізація руху капіталу в ході євроінтеграції: досвід країн Центральної Європи: монографія / А. О. Єпіфанов, С. М. Козь- менко, М. І. Макаренко, Ф. І. Шпиг та ін.; за заг. ред. А. О. Єпіфанова. - Суми : УАБС НБУ, 2007. - 109 с.

4. Жамалдінов Р. А. Регулювання ринків, що розвиваються, в умовах фінансової лібералізації: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: 08.05.01 «Світове господарство і міжнародні економічні відносини» / Р. А. Жамалдінов. - К., 2002. - 21 с.

5. Жмурко Н. Роль валютного регулювання у системі економічних відносин / Н. Жмурко // Вісн. Львів. нац. ун- ту. Сер. екон. - Вип. 41. - С. 180-189.

6. Иванов Е. И. Валютная либерализация и национальная экономика /

Е. И. Иванов, М. В. Ершов // Деньги и кредит. - 2003. - № 6. - С. 44-47.

7. Кирилич Ю. В. Підходи до формування сучасної парадигми внутрішньої та зовнішньої фінансової лібералізації / Ю. В.Кирилич // Вісн. Львів. ун -ту. Сер. міжнародні відносини. - 2012. - Вип. 31. - С. 322-330.

8. Кирилич Ю. В. Макроекономічні наслідки фінансової лібералізації / Ю. В. Кирилич // Вісн. Тернопіль. нац. економ. ун-ту. - Сер. екон. науки. - 2012. - Вип. 5 (1). - С. 65-69.

9. Кирилич Ю. В. Роль финансовой либерализации и финансовых ограничений в обеспечении экономического роста / Ю. В. Кирилич // Социально-гуманитарный вестник Юга России. - 2013. - №9 (40). - C. 118-125.

10. Кирилич Ю. В. Еволюційна компаративістика фінансової лібералізації / Ю. В. Кирилич // Актуальні проблеми міжнародних відносин : зб. наук. праць КНУ ім. Т. Шевченка. Інститут міжнародних відносин. - 2013.

- Вип. 114. - Ч. 2. - С. 168-172.

11. Кирилич Ю.В. Деякі підходи до визначення індексів фінансової лібералізації / Ю.В.Кирилич // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. економічна. - 2013. - Вип. 49. - С. 67-81.

12. Кирилич Ю. В. Лібералізація руху капіталу: нормативно-правове забезпечення / Ю. В. Кирилич // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. міжнародні відносини.

- 2013. - Вип. 33. - С. 231-238.

13. Кирилич Ю. В. Вплив фінансової лібералізації на ефективність державного управління/ Ю. В. Кирилич// Вісн. ОНУ ім. І.І. Мечникова. - 2013.

- T. 18. - Вип. 4/2. - С. 47-51.

14. Кирилич Ю.В. Влияние финансовой либерализации на нелегальные финансовые потоки в странах центрально-восточной Европы/ Ю.В. Кирилич // Вестн. Тбилис. ун-та. Economisti. - 2013. - №4. - С. 62-67.

15. Кирилич Ю. В. До питання аналізу динаміки фінансової лібералізації в деяких європейських країнах / Ю.В. Кирилич // Галицький економ. вісник. - 2014. - № 1 (44). - С. 131-138.

16. Кирилич Ю. В. Роль та виклики фінансової глобалізації / Ю. В. Кирилич // Третя міжнар. наук.-практ. конференція «Сучасні національні економічні моделі та перспективи розвитку». Т. 1. Сімферополь, 24 груд. 2010 р. - Сімферополь : Кримський інститут бізнесу, 2010. - С. 31-32.

17. Кирилич Ю. В. Проблеми оцінки рівня фінансової лібералізації/ Ю. В. Кирилич // Восьма наук.-практ. конференція молодих вчених «Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденція глобалізації». Ч. І. Тернопіль, 24-25 лют. 2011 р. - Тернопіль : Екон. думка ТНЕУ, 2011. - С. 49-51.

18. Кирилич Ю. В. Феномен фінансової лібералізації / Ю. В. Кирилич // Третя міжнар. наук.-практ. конференція молодих учених та студентів «Стратегія економічного розвитку країн в умовах глобалізації»: матеріали конф. Т. 1. Дніпропетровськ, 17-18 лют. 2012 р. - Дніпропетровськ : Біла К. О., 2012. - С. 108.

19. Кирилич Ю. В. Критичний погляд на фінансову лібералізацію/ Ю. В. Кирилич // Дванадцята міжнар. наук.-практ. конференція молодих науковців «Сучасні моделі, концепції і стратегії інноваційного розвитку країн світу та України: економіка, фінанси, право, систематичний аналіз». Київ, 23 березня 2012 р. - К. : УДУФМТ, 2012. - С. 224-226.

20. Кирилич Ю. В. Фінансові обмеження на противагу фінансовій лібералізації: актуальність та ефективність / Ю. В. Кирилич // Друга міжнар. наук.-практ. конф. «Актуальні проблеми міжнародних відносин: політичні, економічні, правові аспекти». Львів, 19 вересня 2012 р. - Львів : Львів. нац. ун-т ім. І.Франка, 2012. - С. 102-104.

21. Кирилич Ю. В. Обмеження руху капіталу: досвід постсоціалістичних країн / Ю. В. Кирилич // Міжнар. наук.-практ. конф. «Актуальні проблеми теорії та практики менеджменту». Сімферополь, 16-17 серпня 2013 р. - Сімферополь: НО «Economics», 2013. - С. 6-8.

22. Кирилич Ю. В. Вашингтонський консенсус як архітектура фінансової глобалізації / Ю. В. Кирилич // Форми і методи державного регулювання національних економік : збірник матеріалів міжнар. наук.-практ. конф., Київ, 23-24 серпня 2013 р. - К. : ГО «Київ. екон. наук. центр», 2013. - С. 78-81.

23. Кирилич Ю. В. Процеси фінансової лібералізації в сучасних умовах / Ю. В. Кирилич // «Економіка і фінанси: теорія та практика : матеріали І міжнар. наук.-практ. конф., Феодосія, 26-28 верес. 2013 р. - Луганськ : Ноулідж, 2013. - С. 326-328.

24. Кирилич Ю. В. Ефективність фінансової лібералізації / Ю. В. Кирилич // Державне антикризове управління економікою в умовах глобалізації: матеріали міжнар. наук.-практ. конф., Київ, 26-27 листоп. 2013 р.

- К. : КНЕУ, 2013. - С. 146-149.

25. Кирилич Ю.В Кореляція індексів фінансової лібералізації в деяких європейських країнах / Ю.В. Кирилич // Стратегія розвитку світової економіки в умовах глобалізації: матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 27-28 груд. 2013 р. Черкаський держ. ун-т. - Черкаси : Видав. дім «Гельветика», 2013. - С. 155-158.

26. Колодко Г. Глобалізація і перспективи розвитку постсоціалістичних країн / Г. Колодко. - К. : Основні цінності, 2002. - 248 с.

27. Копенгагенські критерії членства в Європейському Союзі [Електронний ресурс] / Міністерство закордонних справ України. - Режим доступу: http://www.mfa.gov.ua/mfa/en/publication/content/19083.htm

28. Коуз М. Э. Ограничения на либерализацию счета операций с капиталом / М. Э. Коуз, И. Прасад // Финансы и развитие. - 2004. - № 9. - С. 50-51.

29. Криничанский К. В. Факторы финансового развития и их влияние на динамику роста / К. В. Криничанский // ІV Международная научно- практическая конференция «Экономическое развитие в современном мире: динамика рыночних процессов и преобразований бизнес - среды». - Екатеринбург : Изд-во УрГУ, 2007. - С. 54-58.

30. Луцишин З. Трансформація світової фінансової системи в умовах глобалізації / З. Луцишин. - К. : ВЦ «ДрУк», 2002. - 320 с.