Конкуренція і монополія в ринковій економіці

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Кафедра економічної теорії

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни “Політична економія”

На тему: «Конкуренція і монополія в ринковій економіці»

м. Київ - 2015 рік



ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ КОНКУРЕНЦІЇ ТА МОНОПОЛІЇ

1.1 Сутність, умови виникнення конкуренції та види конкуренції

1.2 Функції конкуренції

1.3 Монополія: сутність, причини та шляхи виникнення

1.4 Види монополій та їх особливості

РОЗДІЛ 2. КОНКУРЕНЦІЯ ТА МОНОПОЛІЯ: ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОДІЇ

2.1 Позитивні та негативні наслідки функціонування конкуренції

2.2 Позитивні та негативні наслідки функціонування монополії

2.3 Конкурентна та антимонопольна політика держави: особливості розвитку та механізми

РОЗДІЛ 3. КОНКУРЕНЦІЯ ТА МОНОПОЛІЯ В УКРАЇНІ

3.1 Розвиток та проблеми конкуренції та монополії в Україні

3.2 Шляхи вирішення проблем співіснування конкуренції та монополії в Україні

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ



ВСТУП

Актуальність теми. У повсякденному житті ми все частіше зустрічаємо слова: "конкуренція", "конкурентоспроможність", "конкурентна боротьба", "конкурентний ринок". Цим термінам інколи надаються різні значення, але всі вони можуть бути зведені до двох понять - "конкурентна боротьба" й "конкурентний ринок". Перше стосується способів поведінки окремих фірм на ринку, друге - ринкових структур і охоплює всі аспекти ринку будь-яких товарів, які впливають на поведінку й діяльність фірм.

Сучасна ринкова економіка являє собою складний організм, що складається з різноманітних виробничих, комерційних, фінансових та інформаційних структур, які взаємодіють на тлі розгалуженої системи правових норм, і об'єднуються єдиним поняттям - ринок.

Конкурентність ринку визначається тими межами, в рамках яких окремі фірми здатні впливати на ринок, тобто на умови реалізації своєї продукції, насамперед на ціни. Найвищий ступінь конкурентності ринку досягається тоді, коли окрема фірма на нього не впливає зовсім. Це можливо лише в разі, коли на ринку товарів діє так багато фірм, що кожна з них зокрема ніяк не може вплинути на ціну товару, й сприймає її як таку, що визначається ринковим попитом і пропозицією. Такий ринок називається досконало конкурентним. Якщо ж окремі фірми мають можливість впливати на умови реалізації своєї продукції, то вони ведуть між собою конкурентну боротьбу, але ринок, де ця можливість реалізується, досконало конкурентним уже не вважається.

Конкуренція - категорія явно суперечлива. З одного боку існує твердження, що без конкуренції ринку не буває, а з іншого, - цілком конкурентним є той ринок, на якому учасники (фірми) не ведуть між собою конкурентної боротьби. І далі, якщо конкурентна боротьба існує, такий ринок не вважається досконало конкурентним. Більш того, чим сильніша конкуренція, тим повніше формуються умови для її обмеження. Але ринок рухається вже не до цілком конкурентного, а до монопольного. Ця суперечливість конкуренції виступає передумовою найпротилежніших оцінок її ролі в економіці. Одні економісти стверджують, що конкуренція - це велике благо, інші наполягають на тому, що конкуренція, протиставляючи суб'єктів ринку і породжуючи монополію, - велике зло для економіки.

Мета дослідження - дослідження сутності конкуренції та монополії як категорії ринкової економіки.

Завдання роботи: дослідити сутність, умови виникнення та види конкуренції та монополії; розглянути функції конкуренції та монополії; розкрити позитивні та негативні наслідки функціонування конкуренції та монополії; визначити конкурентну та антимонопольну політика держави, її особливості розвитку та механізми; дослідити розвиток та проблеми конкуренції та монополії в Україні; визначити шляхи вирішення проблем співіснування конкуренції та монополії в Україні.

Методи дослідження - Теоретичною основою дослідження стало вивчення й переосмислення основних здобутків економічної теорії про конкуренцію та монополію. Для досягнення поставленої мети дослідження застосовувалися наступні методи: діалектичний - при розкритті сутності конкуренції та монополії а також в обґрунтуванні проблеми конкуренції та монополії в Україні; аналіз - для виявлення позитивні та негативні наслідки функціонування конкуренції та монополії; системний аналіз - при розгляді функції конкуренції та монополії; абстрактно-логічний - при формулюванні висновків; економіко-математичний істатистичний методи - під час аналізу проблеми конкуренції та монополії в Україні та шляхи вирішення цих проблем.

Об`єкт дослідження - конкуренція та монополія.

Предмет дослідження - сутність, умови винекнення, види та функції конкуренції та монополії.

Структура роботи Відповідно до мети, завдань, логіки дослідження курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, поділених на 3 підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг курсової роботи складає 40 сторінок.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ КОНКУРЕНЦІЇ ТА МОНОПОЛІЇ

1.1 Сутність, умови виникнення конкуренції та види конкуренції

Конкуренція є необхідною умовою та характерною ознакою ринку. Адже якщо в основу функціонування економіки ринкового типу покладено панування приватної власності на засоби виробництва, що, в свою чергу, виступає запорукою свободи вибору для підприємців у їхній діяльності, то неодмінно виникає й конкуренція між ними.

Самостійно вирішуючи, що їм виробляти чи в якій сфері запропонувати свої послуги підприємці постійно зіштовхуються між собою у боротьбі за потенційних клієнтів. Таке змагання має вирішальне значення для встановлення ринкових цін, які є головною ознакою економіки ринкового типу.

Слід наголосити, що конкуренція -- це не прерогатива лише виробників та постачальників товарів і послуг на ринок [3, с. 25]. В умовах ринкової економіки конкурують справді усі суб'єкти відносин, що виникають під час виробництва та реалізації будь-якої продукції. Мова йде про конкуренцію покупців.

Конкуренцію покупців розрізняють трьох видів:

§ грошова, що має у своїй основі використання головного принципу розподілу благ в умовах ринку -- хто заплатив більше грошей, той і отримав дане благо;

§ на основі особистих даних, що дає перевагу тим, хто має кращі розумові та фізичні здібності, має кращу освіту чи більший досвід за допомогою яких має можливості отримати певне благо раніше за інших;

§ на основі особистих зв'язків, що надає перевагу тим, хто має більш впливових та високо посадових родичів, друзів, знайомих.

Конкуренція покупців має величезне значення для функціонування ринкового механізму. Слід пам'ятати про те, що споживання може бути не тільки особистим, а й виробничим. Споживаються не лише ті блага, які являють собою їжу, одяг та інші предмети особистого споживання. Виробниче споживання означає використання в процесі виробництва товарів і послуг: машин та устаткування, сировини та природних ресурсів.

Тобто самі виробники виступають на ринку як покупці та споживачі обладнання та матеріалів. Ринок буде функціонувати дуже по-різному залежно від того, який вид конкуренції покупців домінуватиме на ньому: грошова, на основі особистих даних або на основі особистих зв'язків. Так, з точки зору темпів розвитку ринкової економіки домінування на ринку грошової конкуренції можна розглядати як нейтральний варіант, що є нормою. Найгіршим варіантом для економічного розвитку країни є конкуренція покупців на основі особистих зв'язків. За таких умов відкривається простір для неефективного використання та прямого розбазарювання ресурсів, що потрапляють у руки людей наближених до владних структур, проте які не мають потрібних для підприємницької діяльності здібностей.

Конкуренцію продавців розрізняють таких видів.

Цінова конкуренція. Її суть полягає у тому, що виробники та постачальники на ринок товарів і послуг намагаються запропонувати їх за цінами, нижчими за ціни конкурентів. З одного боку, виробники та продавці товарів повинні були б бути зацікавлені у високих цінах на свою продукцію для отримання більш високих прибутків [6, с. 36].

Нецінова конкуренція. Це поняття включає у себе всі інші способи ведення конкурентної боротьби, що не суперечать діючому в країні законодавству, а саме:

Поліпшення якості продукції. Поліпшення якісних показників продукції дає змогу збільшувати обсяги її продажу без зниження ціни порівняно з конкурентами. Більше того, поліпшення якісних показників товару, часто дозволяє розширювати обсяги його продажу навіть при підвищенні ціни на нього.

Реклама продукції. Значного розширення обсягу реалізації продукції вдається досягати тим продавцям, які успішно використовують можливості рекламної діяльності. Вдало проведена рекламна кампанія дозволяє іноді збільшувати продаж товару навіть не витрачаючи зусилля на поліпшення його якісних характеристик.

Кращі умови продажу товарів та послуг. Кращі порівняно із конкурентами умови продажу товарів та послуг можуть означати цілу низку заходів, до яких вдається продавець певної продукції для більш прихильного ставлення до нього потенційного покупця. Це може бути більший термін гарантії на проданий товар, безплатна його доставка покупцеві та монтаж і введення в експлуатацію співробітниками підприємства-виробника. Умови продажу включають у себе як рівень обслуговування клієнта у магазині під час здійснення ним покупки, так і обслуговування його у період після її здійснення. Потенційний покупець може заохочуватись додатковими призами та подарунками, що виступають обов'язковим додатком до зробленої покупки чи розігруються на умовах лотереї.

Усі способи нецінової конкуренції об'єднує єдина риса--можливість вести конкурентну боротьбу не знижуючи ціни на продукцію, що пропонується на продаж. Іноді це єдиний можливий спосіб конкуренції, якщо ціна товару перебуває на межі витрат підприємця на його виробництво. Хоча набагато частіше методи нецінової конкуренції застосовуються через небажання продавців знижувати ціни на свої товари, навіть якщо вони мають таку можливість.

Поєднання методів цінової та нецінової конкуренції дає найкращі результати в конкурентній боротьбі за завоювання певного споживчого ринку. Проте іноді конкуруючим між собою продавцям цих методів не вистачає, і тоді вони починають застосовувати прийоми, що об'єднуються поняттям нечесної конкуренції.

Нечесна конкуренція поєднує в собі всі способи конкурентної боротьби , що засуджуються суспільством та, відповідно, переслідуються згідно з чинним законодавством [16, с. 85].

Серед найпоширеніших способів нечесної конкуренції можна навести такі:

Дезінформація про власний товар (нечесна реклама). Даний спосіб завоювання прихильності споживачів справедливо вважається забороненим, бо може бути небезпечним для суспільства.

Незаконне використання чужих товарних знаків. Фактично, це спосіб обдурювання покупця, що є модифікацією попереднього. Зазвичай чужі товарні знаки використовують виробники, які не можуть забезпечити високої якості власної продукції.

Компрометація товарів конкурентів. Ще один спосіб незаконної конкуренції. В більшості розвинутих країн світу діють закони про рекламу, де окремо підкреслюється, що рекламування власної продукції не повинно відбуватись за допомогою поширення компрометуючих даних про продукцію конкурентів.

Тиск на постачальників ресурсів для конкурентів -- один з найбільш витончених способів незаконної конкуренції. Перевагу над конкурентом можна отримати, позбавивши його потрібних йому ресурсів. Тому, якщо існує одне джерело отримання сировини чи обладнання для декількох конкуруючих між собою виробників, у них може виникнути бажання не змагатися на засадах цілком законної грошової конкуренції, а натиснути в той чи інший спосіб на постачальника ресурсів з метою позбавлення їх конкурентів.

Промислове шпигунство. Теж є таємною, прихованою формою діяльності, що відноситься до способів незаконної конкуренції. Сучасні технології виготовлення високоякісної продукції іноді є секретом фірми, іноді продаються, але коштують надто дорого. Тоді застосовується промислове шпигунство як дешевший спосіб отримання потрібної інформації.

Демпінг. Демпінг--це збут продукції на ринку за ціною, що не покриває витрат на її виготовлення [10, с. 65]. Зрозуміло, що якщо один з продавців запропонує таку занижену ціну, то це може значно підірвати позиції його конкурентів на даному ринку. До такого способу незаконної конкуренції вдаються, як правило ті, хто продають свою продукцію на різних, не зв'язаних між собою ринках, отже, мають можливість дозволити собі тимчасові збитки на одному з них.

Міжгалузева конкуренція виникає внаслідок різної прибутковості виробництва і реалізації продукції в різних галузях. Вона набирає вигляд відтоку капіталу з менш прибуткових галузей і накопичення його у більш прибуткових галузях. Відтік капіталів з певної галузі має наслідком утворення дефіциту виготовлюваної тут продукції відносно існуючого попиту. Це дозволяє тим виробникам, що залишились у ній, піднімати ціни на свої товари і отримувати більші ніж раніше прибутки. Протилежна картина спостерігається у галузях, де капітал накопичується через високу прибутковість виробництва у них. Тут з часом прибутковість починає падати внаслідок надлишку продукції відносно існуючого попиту і відповідного падіння цін. Перетікання капіталів з одних галузей в інші в пошуках більш вигідного їх застосування має наслідком вирівнювання прибутковості виробництва різних видів продукції. Інакше кажучи, міжгалузева конкуренція веде до утворення середньої норми прибутковості виробництва для усіх галузей господарства [7, с. 102].

Описаний механізм дії міжгалузевої конкуренції не слід абсолютизувати і розуміти буквально. В реальній практиці можна зустрітись із ситуацією, коли в окремих галузях висока прибутковість застосування капіталу порівняно з іншими зберігається непохитною досить тривалі проміжки часу. Головною причиною такого явища є перешкоди на шляху проникнення у ці галузі нових капіталів. Ці перешкоди можуть мати як об'єктивну основу, так і виникати через штучні обмеження. Відповідно, різні товарні ринки мають різні ступені конкурентності.

До позитивних наслідків конкуренції можна віднести: зниження витрат на виробництво, ефективне використання ресурсів, підвищення продуктивності праці, стимулювання науково-технічного прогресу, підвищення якості продукції.

До негативних наслідків конкуренції можна віднести проблеми, що виникають через банкрутство підприємств, які програли у конкурентній боротьбі. Насамперед, це проблема постійно виникаючого безробіття. Люди, що втратили роботу, завжди є серйозною проблемою для суспільства. Проте з другого боку, банкрутство переможених у конкурентній боротьбі можна розглядати як санацію певної галузі і цілком об'єктивний процес, а проблема безробітних найчастіше розв'язується за рахунок переможців, які розширюють обсяги виробництва і відчувають потребу у додатковій робочій силі, або за рахунок виникнення нових підприємств.

Міжгалузева конкуренція виникає внаслідок різної прибутковості виробництва і реалізації продукції в різних галузях. Вона набирає вигляд відтоку капіталу з менш прибуткових галузей і накопичення його у більш прибуткових галузях. Відтік капіталів з певної галузі має наслідком утворення дефіциту виготовлюваної тут продукції відносно існуючого попиту. Це дозволяє тим виробникам, що залишились у ній, піднімати ціни на свої товари і отримувати більші ніж раніше прибутки. Протилежна картина спостерігається у галузях, де капітал накопичується через високу прибутковість виробництва у них. Тут з часом прибутковість починає падати внаслідок надлишку продукції відносно існуючого попиту і відповідного падіння цін. Перетікання капіталів з одних галузей в інші в пошуках більш вигідного їх застосування має наслідком вирівнювання прибутковості виробництва різних видів продукції. Інакше кажучи, міжгалузева конкуренція веде до утворення середньої норми прибутковості виробництва для усіх галузей господарства.

За ступенем конкурентності розрізняють такі види ринків: ринок чистої конкуренції, ринок монополістичної конкуренції та олігополістичний ринок. Ринок чистої конкуренції називають ще досконалою конкуренцією, а два інших відносять до ринків із недосконалою конкуренцією.

Чиста конкуренція -- ринкова ситуація, за якої численні, незалежно діючі виробники продають ідентичну продукцію і жоден з них не в змозі контролювати ринкову ціну [15, с. 34].

Дуже велика чисельність виробників. Основною рисою ринку чистої конкуренції є наявність великої чисельності на ньому незалежно діючих продавців, що пропонують свою продукцію на високоорганізованому ринку.

Стандартизована продукція. Конкуруючі виробники виробляють стандартизовану або однорідну продукцію. При існуючій ціні споживачеві байдуже, у кого з продавців купується продукт.

Єдність цін. На ринках чистої конкуренції окремі виробники здійснюють незначний контроль над ціною продукції. Ця властивість випливає з двох попередніх. В умовах чистої конкуренції кожен виробник виробляє настільки незначну частину від загального обсягу виробництва, що збільшення або зменшення її випуску не буде відчутно впливати на загальну пропозицію і, відповідно, на ціну продукту. Інакше кажучи, окремий конкуруючий виробник погоджується з існуючою ціною. Конкурентна фірма не може встановлювати ринкову ціну, а може лише пристосовуватись до неї.

Вільний вступ та вихід з галузі. Нові фірми мають можливість вільно входити, а існуючі фірми--вільно виходити з суто конкурентних галузей. Не існує жодних серйозних перешкод -- законодавчих, технологічних, фінансових та інших, які могли б завадити виникненню нових фірм і збуту їх продукції на конкурентних ринках.

Ринки чистої конкуренції мають як позитивні, так і негативні риси. До переваг, що забезпечує чиста конкуренція, по-перше, можна віднести забезпечення на її основі найбільш ефективного використання економічних ресурсів. Досліджуючи ринкову економіку чистої конкуренції, що була притаманна Англії кінця XVIII ст., А.Сміт сформулював теорію "невидимої руки", згідно з якою дії підприємців за цих умов цілком відповідають інтересам суспільства [6, с. 85].

Ще одним позитивним моментом ринків чистої конкуренції можна вважати те, що вони забезпечують можливість отримання споживачами товарів за найнижчими з можливих цін. Оскільки для даних ринків характерною є цінова конкуренція, ціни тут максимально наближаються до витрат на виробництво продукції.

Проте чиста конкуренція має і певні недоліки. Головною проблемою чисто конкурентної ринкової економіки вважається дуже нерівномірний розподіл доходів у ній. Нерівномірний розподіл доходів, в свою чергу, веде до недоцільного з точки погляду суспільства використання ресурсів. Реагуючи на структуру попиту, яка є похідною від структури розподілу доходів, виробники починають більше уваги звертати на виробництво дрібниць для багатіїв, ніж на виробництво предметів споживання для задоволення основних потреб бідних прошарків населення.

Друга проблема ринків чистої конкуренції стосується побічних витрат та суспільних благ. В умовах чистої конкуренції кожен виробник буде йти тільки на ті витрати, які повинні окупитись. Це означає, що існують значні витрати, яких виробники можуть уникнути, які пов'язані з проблемами забруднення навколишнього середовища. З точки зору конкуруючих виробників, витрати на природозахисні споруди -- марна трата грошей.

З другого боку, ринки чистої конкуренції не виділяють ресурсів для забезпечення побічних благ. Мова йде про суспільні чи державні блага, такі як: національна оборона, безплатна всезагальна освіта, всезагальне безоплатне медичне обслуговування населення тощо.

Крім чистої, досконалої конкуренції розрізняють два види недосконалої конкуренції: монополістичну конкуренцію та олігополію.

Монополістична конкуренція--ринкова ситуація, за якої численні продавці реалізують схожі товари, намагаючись надати їм реальних чи уявлених виняткових якостей [12, с. 20]. Різниця між чистою та монополістичною конкуренцією досить вагома. Для монополістичної конкуренції не потрібно сотень або тисяч фірм, достатньо відносно великої їх чисельності, скажімо 25, 35, 60 чи 70.

Така кількість фірм, що діють на певному ринку, визначає кілька важливих ознак монополістичної конкуренції. По-перше, кожна фірма здійснює контроль над відносно невеликою часткою всього ринку, отже, вона має дуже обмежений вплив на ринкову ціну. Крім того, наявність відносно невеликої чисельності фірм до того ж гарантує, що таємні домовленості, узгоджені дії фірм з метою обмеження обсягу виробництва та штучного підвищення цін неможливі.

На противагу чистій конкуренції, однією з основних ознак монополістичної конкуренції є також диференціація продукту. Фірми в умовах чистої конкуренції виробляють стандартизовану, або однорідну продукцію; виробники в умовах монополістичної конкуренції випускають різновиди даного продукту. При цьому диференціація продукту може набувати різноманітних форм.

Якість продукту. Продукти можуть розрізнятися за своїми фізичними або якісними параметрами. "Реальні" розбіжності, включаючи функціональні особливості, матеріали, дизайн і якість роботи, є вкрай важливими складовими диференціації продукту.

Послуги. Послуги та умови, пов'язані з виробництвом продукту, є важливими аспектами диференціації продукту.

Розташування. Продукти також можуть бути диференційовані на основі розташування та доступності.

Стимулювання збуту. Диференціація продукту може також бути результатом уявних розбіжностей, створених за допомогою реклами, упаковки та використання торгових знаків і торгових марок [11, с. 58].

Диференціація продукту є основою того, що незважаючи на наявність відносно великої чисельності фірм, виробники в умовах монополістичної конкуренції мають певний ступінь контролю над цінами на власну продукцію.

В умовах монополістичної конкуренції економічне суперництво зосереджується не тільки на ціні, а й на таких нецінових чинниках, як якість продукту, реклама та умови, пов'язані з його продажем. Диференційованість дає можливість розраховувати на те, що з часом вони можуть бути видозмінені і що риси диференціації продукту кожної фірми будуть залежати від реклами та інших форм стимулювання збуту.

Слід звернути увагу на те, що вступати у галузі із монополістичною конкуренцією відносно легко. В умовах монополістичної конкуренції виробники представляють собою відносно невеликі за розміром фірми. Це означає, що необхідний для вступу у галузь капітал, є невеликим. З другого боку, порівняно з чистою конкуренцією можуть виникнути деякі додаткові фінансові бар'єри, зумовлені необхідністю отримання продукту, який відрізняється від продукції конкурентів, та обов'язком рекламувати цей продукт. Вже існуючі у галузі фірми можуть володіти патентами на свою продукцію та авторськими правами на власні фабричні клейма і торгові знаки, що збільшує труднощі та витрати фірм, які тільки вступають у галузь.

Ще одним видом недосконалої конкуренції є олігополія.Олігополія -- це панування на ринку декількох фірм, що виробляють ідентичні або схожі товари.

Визначальною рисою олігополії є нечисленність. Коли відносно мала кількість фірм займає пануюче становище на ринку товарів чи послуг, галузь є олігополістичною.

Олігополії можуть бути однорідними або диференційованими, тобто в олігополістичній галузі можуть вироблятись стандартизовані чи диференційовані продукти [6, с. 95]. Багато промислових продуктів: сталь, цинк, мідь, алюміній, свинець, цегла, технічний спирт та ін. -- є у фізичному розумінні стандартизованими продуктами. З другого боку, багато галузей, що виробляють споживчі товари: автомобілі, миючі засоби, листівки, тютюнові та горілчані вироби, побутові електроприлади, є диференційованими олігополіями.

Ефект масштабу. Існують галузі, де ефективне виробництво можливе тільки при незначній кількості виробників; іншими словами, ефективність потребує, щоб виробничі потужності кожної фірми забезпечували більшу частку сукупного ринку. Збільшення деяких фірм обов'язково буде відбуватись за рахунок конкурентів.

Перешкоди для вступу у галузь. Однією з причин виникнення олігополії є перешкоди до вступу інших фірм у дану галузь. Володіння патентами та контроль над стратегічною сировиною надзвичайно важливі в електроніці, хімічній та алюмінієвій промисловості.

Спонукаючі мотиви для злиття фірм. Приводом для злиття можуть виступати різні причини. Безпосередньою причиною є те, що з'єднання двох чи більше конкуруючих фірм може істотно збільшити їх ринкову частку і дати можливість новій, більшій виробничій одиниці досягнути більшого ефекту масштабу. Іншою важливою причиною,що спонукає фірми до злиття, є досягнення ринкової влади.

Конкуренція серед невеликої кількості фірм породжує новий ускладнюючий фактор: загальну взаємозалежність. Загальна взаємозалежність, що проявляє себе у необхідності для фірми враховувати можливі зворотні дії конкурентів у разі зміни її цінової політики є виключною властивістю олігополії. Велика кількість конкурентів, яка характеризує як чисту, так і монополістичну конкуренцію, виключає існування загальної залежності у цих ринкових структурах. Відповідно олігополію можна визначити як ситуацію, за якої чисельність фірм у галузі настільки мала, що кожна з них при формуванні власної цінової політики повинна брати до уваги реакцію з боку конкурентів.

1.2 Функції конкуренції

З метою забезпечення безперебійної роботи механізму функціонування ринку конкуренція виконує такі функції:

* регулюючу: конкуренція впливає на пропозицію товарів і послуг у такий спосіб, щоб вона максимально відповідала попиту споживачів. Згідно з класичною ринковою моделлю власне споживач через попит визначає, що і в якій кількості має бути виготовлено;

* аллокаційну або функцію розміщення, яка виявляється в тому, що в кінцевому підсумку ресурси і вироблені продукти завжди концентруються там, де можуть забезпечити максимальну віддачу: робоча сила мігрує в райони з максимальною заробітною платою; земля і капітал концентруються в руках тих, хто здатен забезпечити їх використання з найбільшою віддачею. Тільки ефективніше використання всіх виробничих можливостей може принести максимальну винагороду;

* інноваційну й адаптаційну: завдяки конкуренції суб'єкти ринкової економіки змушені підвищувати продуктивність праці. В результаті господарство загалом рухається до оптимуму економічної ефективності. Життєво необхідними стають інновації, оскільки виробники повинні постійно прагнути до збільшення віддачі і водночас пристосовувати структуру виробництва до змін попиту споживачів;

* контролюючу: за умови реальної конкуренції жоден виробник або потенційний споживач не може домогтися панівного становища на ринку й ставити свої вимоги іншим його учасникам [19, с. 165].

1.3 Монополія: сутність, причини та шляхи виникнення

Монополія - це окремі крупні підприємства, об'єднання підприємств, господарські товариства, які виробляють значну кількість продукції певного виду і таким чином займають монопольне становище на ринку, впливають на процес ціноутворення і отримують більш високі прибутки. Наприкінці ХІХ ст. ринок чи не вперше за багатовікову історію свого існування та розвитку зіткнувся з серйозними проблемами. Саме в той час виникла досить реальна загроза функціонування того атрибуту, існування якого було просто необхідним для існування самого ринку -- конкуренції. На її шляху виникли вагомі та істотні перепони у вигляді монополістичних утворень. Ще видатний давньогрецький філософ Арістотель згадував про неї, відносячи її до “мистецтва наживати майно”. Він зазначав, що “вигідно в розумінні наживання майна, якщо хтось зуміє захопити будь-яку монополію” [13, с. 86].

Англійський філософ Томас Гоббс описував монополії, створені ще феодальною державою для зарубіжної торгівлі. Він їх називає корпораціями, зазначаючи, що “метою подібної корпорації є збільшення прибутків шляхом монопольного права купівлі і продажу як вдома, так і за кордоном”.

Взагалі монополістичні тенденції в різних формах та з різною силою проявлялися на всіх етапах розвитку ринкового, проте панівними вони стають лише наприкінці ХІХ ст. Саме в цей час почалася їх новітня історія. Взаємопов'язаність цих двох явищ -- криз та монополій -- показує одну з причин монополізації, а саме: намагання багатьох фірм вберегтися від кризових потрясінь у монополістичній практиці. Не випадково тогочасна економічна література давала досить дотепну і влучну назву монополіям: “діти криз”.

Найбільш визначальним критерієм монопольного утворення є панування на ринку. Таке домінування дає змогу підприємцю самостійно, або разом з іншими підприємцями обмежувати конкуренцію на ринку певного товару .

Існують різні види монополій, які можна звести до трьох основних: природної, адміністративної та економічної [5, с. 96].

Природна монополія виникла внаслідок об'єктивних причин. Вона відбиває ситуацію, коли попит на даний товар чи послугу найкраще задовольняється однією або декількома фірмами. В її основі полягають особливості технології виробництва та обслуговування споживачів. Тут конкуренція неможлива, та вона й небажана. Прикладом могуть слугувати енергозабезпечення, телефонні послуги, зв'язок, трубопровідний транспорт і т.д. Уявімо на хвилинку, що б було, якби наше суспільство обслуговувала більш ніж одна електрична компанія. Тоді кожен споживач повинен був би мати власну лінію напруги, технічне забезпечення, трансформатор і т. ін. Ці галузі зосереджує, як правило, у своїх руках держава. Заборона або розукрупнення таких монополій є справою економічно недоцільною.
Адміністративна монополія виникає внаслідок дії державних органів. З одного боку, це надання одній або декільком фірмам виключного права на виконання певного роду діяльності. З іншого боку, це організаційні структури для державних підприємств, коли вони об'єднуються і підпорядковуються різним главкам, міністерствам, асоціаціям.

Економічна монополія є найпоширенішою. Її поява зумовлена економічними причинами, вона виростає на базі закономірностей господарського розвитку. Ці причини пов'язані передусім зі змінами в технологічному способі виробництва.

Передумовою цих змін була промислова революція кінця XVIII - початку ХІХ ст., поява цілої низки винаходів, виникнення нових галузей промисловості та швидкий розвиток виробництва в багатьох із них [6, с. 35].

До завоювання підприємцями монопольного становища на ринку ведуть два основні шляхи. Перший з них полягає в концентрації виробництва, тобто зосередженні засобів виробництва, працівників та обсягів виробництва на крупних підприємствах. Якщо процес концентрації виробництва відбувається безперервно протягом тривалого часу, є сталим і внутрішньо необхідним для розвитку економіки, то він вже набуває рис закону концентрації виробництва, дія якого з різною інтенсивністю спостерігалася на всіх етапах розвитку капіталізму, тобто починаючи з XVI ст. Щоб вижити у конкурентній боротьбі, яка була неминучою для процесу концентрації, підприємці були змушені впроваджувати нову техніку, розширювати далі масштаби виробництва. При цьому відбувалося розшарування підприємців на дрібних, середніх та крупних. І саме перед найкрупнішими з них нарешті постала проблема вибору: або продовжувати між собою виснажливу боротьбу, яку однозначно б “пережили” не всі, або дійти згоди щодо масштабів виробництва, цін, ринків збуту тощо. Звичайно, далекоглядні виробники віддавали перевагу другому шляху і укладали між собою угоди, які й зараз є однією з найхарактерніших рис монополізації економіки.

Тепер давайте з'ясуємо, що є причинами виникнення та подальшого розвитку монополістичних тенденцій. Думки з цього приводу в економічній літературі розділилися. Перша точка зору звинувачує державу, яка, з одного боку, сама організовує монополії і провокує до цього підприємців, а з другого -- своєю бездіяльністю дозволяє їм створити і використовувати монопольне становище. Бачимо, що монополізм тут розуміється не як притаманний ринковому господарству, а як випадковий процес.

Ще однією важливою причиною монополістичних тенденцій в економіці є перетворення індивідуальної капіталістичної власності на гальмо розвитку продуктивних сил. Виникнувши в масовому порядку, акціонерна власність за період понад сто років стала надзвичайно поширеною. В наш час кожне велике підприємство, і навіть переважна більшість середніх існує у формі акціонерних. Щоправда, акції цих середніх та дрібних підприємств не котуються на фондових біржах, бо вони є акціонерними підприємствами закритого типу [18, с. 105].

Сучасна теорія виділяє три типи монополій:

1) монополія окремого підприємства;

2) монополія як угода;

3) монополія, що засновується на диференціації продукту.

Досягти монопольного положення першим шляхом нелегко, про що свідчить самий факт винятковості цих утворень. Крім цього, цей шлях до монополії можна вважати "порядним", оскільки він передбачає постійне підвищення ефективності діяльності, досягнення переваги над конкурентами.

Більш доступним і поширеним є шлях угоди декількох крупних фірм. Він дає можливість швидко створити ситуацію, коли продавці виступають на ринку "єдиним фронтом", коли зводиться на ніщо конкурентна боротьба, на самперед цінова, покупець надається в безальтернативних умовах.

Розрізняють п'ять основних форм монополістичних об'єднань. Монополії монополізують усі сфери суспільного відтворення: безпосередньо виробництво, обмін, розподіл і споживання. На основі монополізації сфери обертання виникнули найпростіші форми монополістичних об'єднань - картелі і синдикати.

Картель - це об'єднання декількох підприємств однієї сфери виробництва, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва і зроблений продукт, виробничу і комерційну самостійність, і домовляються про частку кожного в загальному обсязі виробництва, цінах, ринках збуту [27, с. 78].

Синдикат - це об'єднання ряду підприємств однієї галузі промисловості, учасники якого зберігають засоби на засоби виробництва, але втрачають власність на вироблений продукт, а виходить, зберігають виробничу, але втрачають комерційну самостійність [27, с. 79].

Трест - це об'єднання ряду підприємств однієї або декількох галузей промисловості, учасники якого втрачають власність на засоби виробництва і зроблений продукт, виробничу і комерційну самостійність, тобто об'єднують виробництво, збут, фінанси, управління, а на суму вкладеного капіталу власники окремих підприємств отримують акції тресту , які дають їм право брати участь в управлінні і привласнювати відповідну частину прибули тресту [27, с. 80].

Багатогалузевий концерн - це об'єднання десятків і навіть сотень підприємств різних галузей промисловості, транспорту, торгівлі, учасники якого втрачають власність на засоби виробництва і зроблений продукт, а головна фірма здійснює над іншими учасниками об'єднання фінансовий контроль.



1.4 Види монополій та їх особливості

Є певні види монополій, усунення яких лише зашкодить прогресу суспільства, тому держава не лише не усуває їх , а, навпаки, сприяє їм. Це монополія на результати винахідництва, іншу творчу діяльність, а також на використання товарних знаків. Тут основну роль відіграють такі поняття, як патент, копірайт, товарний знак.

Патент - це монополія, яка надається від імені уряду і на чітко встановлених законом підставах [21, с. 112]. Патентна монополія на винахід - це монополія на технічне рішення, яке до даного винаходу не було відоме суспільству. Патент надає виняткове право його власнику виготовляти, використовувати і продавати об'єкт, у якому втілено винахід, протягом певного періоду.

Копірайт - це право виготовлення якогось твору. Американський “Правничий словник Блека” пояснює, що копірайт - це право на літературну власність, яке законодавством надається автору певної літературної чи мистецької роботи як єдиний і винятковий привілей на розповсюдження цієї роботи”. В Україні ця гілка права називається “Авторське право та суміжні права”. Суспільство тому запроваджує копірайтну монополію, бо вважає, що шкода від неї для економічної конкуренції буде меншою, ніж втрати суспільства в інших галузях за відсутності копірайтної системи.

Товарний знак - один із найпоширеніших видів монополій; це плоский чи об'ємний символ для відрізнення товарів чи послуг одного підприємства від аналогічних товарів чи послуг іншого суб'єкта підприємницької діяльності у процесі торгівлі. Конкретний товарний знак - це монополія конкретного суб'єкта підприємницької діяльності.



РОЗДІЛ 2. КОНКУРЕНЦІЯ ТА МОНОПОЛІЯ: ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОДІЇ

2.1 Позитивні та негативні наслідки функціонування конкуренції

Ринок недосконалої конкуренції передбачає чисту монополію, монополістичну конкуренцію, олігополію. Чиста монополія. Існує, якщо одна фірма є єдиним виробником продукту, що не має до того ж близьких замінників. Цій моделі притаманні чотири характерні риси:

· продавець виступає як єдиний; галузь - синонім фірми, оскільки фірма всього одна;

· реалізований продукт унікальний в тому сенсі, що немає його хороших чи близьких замінників;

· монополіст має ринкову владу, контролює ціни, поставки на ринок;

· на шляху входу в ринок монополіста встановлюються нездоланні для конкурента бар'єри як природного, так і штучного походження [18, с. 142].

У першому випадку говорять про природні монополії. Це підприємства громадського користування - електричні і газові компанії, підприємства водопостачання, лінії зв'язку і транспортні підприємства.

До штучних бар'єрів відносяться патенти і ліцензії, надаються деяким фірмам на виключне право функціонувати на даному ринку. Наприклад, зареєструвавши патент на технічний винахід, яка-небудь фірма має виняткову можливість виробляти і продавати новий товар; конкуренти на час залишаються за бортом.

¦ Монополістична конкуренція - ринкова ситуація, при якій відносно велика кількість виробників пропонує схожу, але не ідентичну продукцію. В умовах чистої конкуренції фірми виробляють стандартизовану, або однорідну продукцію, при монополістичної - диференційовану. Диференціація стосується передовсім якість продукту чи послуг, завдяки чому у споживача складаються нецінові переваги. Продукція може бути диференційована також за умовами післяпродажного обслуговування, за близькістю до покупців, інтенсивності реклами. Звідси випливає, що фірми на ринку монополістичної конкуренції вступають в суперництво не тільки через ціни, але і через всебічну диференціацію продукції і послуг.

Ще одна важлива характеристика ринку монополістичної конкуренції - відносна легкість вступу на ринок. Виробники, працюючі на ці ринки, зазвичай не є особливо великими, тому порівняно невеликий і потрібний для їх становлення початковий капітал.

Кожна фірма і умовах диференціації продукції володіє в деякій мірі монопольною владою над своїм товаром; вона може підвищувати або знижувати ціну на нього незалежно від дій конкурентів, хоч ця влада і обмежується як наявністю виробників аналогічних товарів, так і значною свободою входу в галузь. Крім того, на ринках монополістичної конкуренції поряд з дрібними і середніми можуть діяти і досить великі фірми.

¦ Олігополія. Головна її особливість - нечисленність учасників конкуренції. Коли відносно мала кількість фірм панує на певному ринку товарів або послуг, галузь слід визнати олигополистической. Чітко встановлених меж між різними ринками, зрозуміло, немає, тому модель олігополії охоплює велику область, що тягнеться від чистої монополії до монополістичної конкуренції [17, с. 75].

Олігополії можуть виробляти як однорідні, так і диференційовані товари. Однорідність переважає на ринках сировини і напівфабрикатів: руди, нафти, сталі, цементу, технічного спирту, диференціація - на ринках споживчих товарів.

Нечисленність фірм сприяє їхнім монополістичним угодам: по встановленню цін, розділу чи розподілу ринків або щодо інших способів обмеження конкуренції між ними. В результаті олігополія зближується з монополією.

Важлива відмінність олігополістичного ринку від ринку досконалої конкуренції пов'язано з динамікою цін. Якщо на конкурентному ринку ціни пульсують безупинно і безсистемно в залежності від коливань попиту і пропозиції, то на олігополістичному - мають тенденцію до стійкої фіксації і змінюються не так часто.

¦ У відповідності з методами здійснення розрізняють цінову і неценовую конкуренцію. Цінова конкуренція передбачає продаж товарів або пропозиція послуг за більш низькими цінами, ніж інші конкуренти. В умовах цивілізованого ринку зниження ціни відбувається за рахунок або зниження витрат виробництва, або зменшення прибутку. Дрібні і середні фірми, щоб утриматися на даному ринку, зазвичай претендують лише на невелику частку прибутку.

Останнім часом до цінової конкуренції знову зріс інтерес в розвинених країнах у зв'язку з впровадженням ресурсозберігаючої техніки і економії на витратах виробництва.

Нецінова конкуренція передбачає пропозицію товарів більш високої якості, з кращими показниками надійності і терміном служби, з більш високою продуктивністю, а також більш широкого асортименту. Особливого значення набувають такі параметри продукції, як екологічність, енергоємність, ергономічні та естетичні показники, що її безпека. В останні роки нецінова конкуренція, пов'язана з суперництвом за досягнення найбільш високої якості продукції, придбала домінуючу роль.

Усвідомлення творчої сили конкуренції, що призводить до зниження витрат виробництва, швидке оновлення асортименту продукції, поліпшенню її якості і тим самим підвищенню конкурентоспроможності даної продукції та фірми, її виробляє, спонукають державу забезпечити її правовий захист шляхом розробки законодавства [25, с. 67].

Недобросовісна конкуренція. В умовах жорсткої боротьби між товаровиробниками часто використовуються методи, пов'язані з порушенням норм і правил конкуренції, тобто недобросовісна конкуренція. Вона виражається: у демпінгових цінах продажу товарів за ціною нижче собівартості; зловживання домінуючим становищем на ринку; встановлення дискримінаційних цін або комерційних умов; введення обмежувальних умов і агентських угод при збуті продукції, визначають, коли, кому, в яких кількостях і на яких умовах здійснювати поставки; таємних змовах на торгах; неправдивої інформації та рекламу, що вводить конкурента в оману; несумлінне копіюванні товарів і продукції конкурентів; порушення стандартів і умов поставок товарів і послуг.

2.2 Позитивні та негативні наслідки функціонування монополії

Незважаючи на те що ринок в умовах монополії є рівноважним, а монополіст може мати ефективне виробництво, монопольні ринки є неефективними. В умовах монополії ринкова ціна продукції вище граничних витрат її виробництва, що свідчить про неефективне розподілі ресурсів.

Монопольний випуск менше конкурентного і здійснюється при середніх довгострокових з-МС держки вище мінімальних, що вказує на більш низьку ефективність використання ресурсів. Здійснюючи занадто мало продукції і продаючи її за дуже високими цінами, монополія веде до скорочення суспільного добробуту. Суть проблеми полягає не в перерозподілі добробуту на користь монополіста, а в тому, що монополізм призводить до чистих втрат суспільного добробуту. Що представляють собою суспільні витрати неефективності, чисті втрати добробуту є соціальною ціною монополії. Причому, навіть якщо частина монопольного прибутку буде перерозподілено на користь споживачів за допомогою її оподаткування, повної ефективності досягнуто не буде, тому що обсяг пропозиції в умовах монополії менше конкурентного.

Втрати «мертвого вантажу» - не єдина форма зниження ефективності в умовах монополії. Відсутність тиску конкурентних сил дозволяє фірмі функціонувати не в оптимальному режимі, тому що виникає при цьому вона може компенсувати за рахунок наявної ринкової влади [5, с. 47].

Монополія призводить не тільки до негативних наслідків - вона дає і деякі вигоди. По-перше, дозволяючи отримувати економічний прибуток, ринкова влада створює більш широкі можливості для інноваційної діяльності фірм і сприяє науково-технічному прогресу, особливо коли бар'єри проникнення в галузь невисокі. По-друге, ринкова влада веде до економії на інформаційних витратах, оскільки сама фірмова марка вже є інформацією для споживача. По-третє, в умовах монополії існує можливість більш повного вилучення економії від масштабів і, отже, виробництва при більш низьких, ніж в умовах досконалої конкуренції, витратах.

2.3 Конкурентна та антимонопольна політика держави: особливості розвитку та механізми

Проблемою залишається вирішення питання щодо пошуку оптимального поєднання держави і ринку в контексті їх взаємодії в короткостроковому та довгостроковому періодах з урахуванням конкретних завдань перед економікою, які необхідно розв'язати в кожній окремій країні на певний історичний період. Річ у тім, що ринкова реформа в постсоціалістичних країнах за моделлю "шокової терапії" розпочинається з так званої "лібералізації", тобто різкого обмеження економічної ролі держави та її відходу зі сфери економіки. На першому етапі ринкових реформ політика лібералізації була необхідною і виправданою, оскільки привела до демонтажу командної, планово-розподільної системи і відкрила шлях розвиткові ринкових відносин. Проте етап "лібералізації" в Україні надмірно затягнувся, а тому призвів до ряду негативних наслідків, посиливши стихійний характер багатьох перехідних процесів [24, с. 49].

З огляду на особливості перехідної економіки, очевидно, що місце держави в таких економіках повинно суттєво відрізнятися від того місця, яке посідає держава в країнах з розвинутою економікою. Особлива роль держави реалізується в умовах необхідності розвитку приватного підприємництва та специфіки діалектики економіки та політики. Якщо у розвинених країнах посилення економічних функцій держави відбувається внаслідок високого рівня виробництва, проведення макроекономічної стабілізації, то в країнах з транзитивною економікою зміцнення економічних функцій держави є результатом відсталості, значної архаїчності та дезінтегрованості соціально-економічної структури. конкуренція монополія суперництво політика

Оскільки на початку 90-х років ХХ-го ст. в українській економіці повсюдно панував монополізм, то головний акцент у законах, які розроблялися і приймалися в той час, робився на його подоланні. Українське законодавство, що регулює економічну конкуренцію, зароджувалося насамперед як антимонопольне законодавство. Першим правовим актом України щодо регулювання монополізму став Закон України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" від 18 лютого 1992 р. Структура, компетенція, організація діяльності та підзвітність Антимонопольного комітету України були визначені Законом України "Про Антимонопольний комітет України" від 26 листопада 1993 р. Верховна Рада України 21 грудня 1993 р. прийняла Постанову "Про Державну програму демонополізації економіки і розвитку конкуренції", а Указом Президента України від 21 березня 1995 р. було створено Міжвідомчу комісію з питань демонополізації економіки, що до 2001 р. була постійно діючим органом, спеціально створеним для координації дій міністерств, відомств, інших державних органів та органів місцевого самоврядування. У результаті цього на загальнодержавних і регіональних ринках з'явилися десятки тисяч самостійних суб'єктів господарювання, що стало передумовою для подальшого розвитку конкурентного середовища [20].

Державна політика у сфері обмеження монополізму та захисту конкуренції остаточно набула рис політики конкурентної. Антимонопольне законодавство трансформовано в законодавство про захист економічної конкуренції. У 2002 р. набрав чинності Закон України "Про захист економічної конкуренції", який визначає правові засади підтримання і захисту конкуренції.

Виділяємо основні етапи розвитку конкурентної політики в Україні:

o І етап, який передбачав започаткування конкурентних механізмів, включення ринкових регуляторів, лібералізацію цін, проведення демонополізації товарних ринків, намагання застосувати адміністративну модель регулювання цін монопольних утворень, започаткування антимонопольного законодавства;

o II етап, котрий передбачав трансформацію економічних відносин власності, структурну перебудову економіки, масову демонополізацію економіки, реструктуризацію монополізованих ринків, організацію постійного антимонопольного контролю, подальший розвиток антимонопольного законодавства;

o III етап, який передбачає налагодження ринкових механізмів дня досягнення світового рівня соціально-економічної ефективності, становлення реальної конкуренції, дію ефективного механізму запобігання монополізму товарних ринків, набуття чинності Закону України "Про захист економічної конкуренції", який сформував основи національного конкурентного законодавства. [9, с. 70]

З огляду на відносно невеликий досвід роботи АмКУ щодо захисту економічної конкуренції в Україні активна діяльність його обмежується низькою правовою культурою та недосконалістю розмежування прав між суб'єктами господарювання та державними органами управління.

Антимонопольний комітет України здійснює свої повноваження з додержанням Конституції та Законів України незалежно від органів влади, органів адміністративно-господарського управління та контролю, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та суб'єктів господарювання, а також об'єднань громадян чи їх органів.

Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах законності, гласності, захисту прав суб'єктів господарювання на засадах їх рівності перед законом та пріоритету прав споживачів.

Основними напрямками діяльності Антимонопольного комітету України як регулятивного органу влади є: стимулювання конкуренції на внутрішньому та зовнішньому ринках, формування конкурентного середовища на внутрішньому ринку, сприяння розвиткові добросовісної конкуренції, контроль за економічною концентрацією.

Серед монополізованих загальнодержавних ринків переважають ті, для яких є характерними високі бар'єри входження внаслідок значної фондомісткості, а також обмеженості ресурсів. Це - ринки продукції машинобудування, металургії, хімічної та нафтохімічної промисловості. Серед монополізованих регіональних ринків найбільше ринків природних монополій, а також ринків комунальних послуг. Монополізованими залишаються регіональні ринки послуг, пов'язаних зі здійсненням функцій держави та самоуправління [4, с. 76].