Конкуренція і монополія в ринковій економіці

Таким чином, основна частина монополізованих товарних ринків в Україні - це ринки, монополізація яких зумовлена природними причинами та адміністративними факторами. Основним змістом нового етапу конкурентної політики є захист уже створеного конкурентного середовища, перетворення існуючих конкурентних відносин в ефективніші.

Механізм ринкового саморегулювання не може гарантувати стабільності та пропорційності економічного розвитку. Тому держава й потрібна для відповідної корекції ринкових важелів саморегулювання економіки. Це стосується створення умов конкуренції для реалізації мотивів, що забезпечують ефективне функціонування підприємств. Для української економіки вирішення цього питання значною мірою є новою проблемою.

В окремих сферах економіки конкуренція є небажаною, суперечливою чи навіть неприйнятною формою економічних відносин. Це ті галузі господарської діяльності, що потрапляють до розділу винятків із загального правила, які за своєю технологічною специфікою не вписуються в можливість досконалого конкурентного змагання. До таких відносять підприємства, що забезпечують постачання населення електроенергією, газом, водою, багатьма послугами зв'язку і транспорту.

Необхідність антимонопольного регулювання економіки обумовлена насамперед перевагами вільної конкуренції, завдяки яким досягається суспільний прогрес. До таких переваг необхідно віднести таке.

По-перше, конкуренція забезпечує можливість вибору покупця чи продавця товару, що спричиняє активну боротьбу між ними за отримання відповідного контракту чи угоди. Можливість вибору - це створення умов змагання за відповідний ресурс чи товар. Тобто змагання є активним інструментом впливу однієї сторони обміну на іншу.

По-друге, конкуренція завдяки механізму вільного ціноутворення виконує функцію ефективного розподілу ресурсів і кінцевих товарів. Вільне ціноутворення є необхідною і засадною складовою ринкового механізму.

По-третє, конкуренція виконує контрольну функцію щодо відповідності інтересів приватного підприємництва суспільним інтересам. Тільки ефективне та рентабельне підприємництво залишається учасником ринкової діяльності, всі інші неефективні структури змушені покинути ринкове середовище.

По-четверте, конкуренція створює зацікавленість в удосконаленні системи машин та технології, науково-технічному відновленні виробництва.

Суспільне регулювання діяльності економіки може здійснюватися на основі використання різних форм. Існує необхідність не допускати обмежень конкуренції у випадках, коли державні органи одночасно здійснюють на певному ринку господарську діяльність і функції державного регулювання [17, с. 38].

Стратегічною метою конкурентної політики є державна підтримка ефективної конкуренції і створення рівних умов для всіх агентів ринкових відносин. Стратегічна мета конкурентної політики відбиває її взаємозв'язок з іншими складовими економічної політики в Україні. Головне завдання конкурентної політики - формування такого середовища, за яким дії ринкових агентів, що порушують конкурентні правила, стають економічно невигідними. Мета і завдання конкурентної політики повинні бути поєднані з усім комплексом проблем соціально-економічного розвитку в Україні.

Вирішальним завданням конкурентної політики є створення рівних умов у здійсненні підприємницької діяльності. Реалізація дійової конкурентної політики забезпечує рівні умови здійснення підприємницької діяльності для всіх суб'єктів господарювання незалежно від форми власності.

Чималого значення має забезпечення умов для ефективного функціонування національних товарних ринків. Необхідним є налагодження постійного моніторингу найважливіших ринків, стану конкуренції на них, вивчення реальних проблем попиту та пропозиції, що виникають на цих ринках

В Україні ефективніше з конкурентною політикою мають бути поєднані процеси приватизації. На практиці нерідко приватизація використовується як один із методів активної боротьби з конкурентами. Йдеться про те, щоб на основі приватизації створити ефективне конкурентне середовище на відповідних ринках.

Основними напрямками реалізації конкурентної політики в Україні у сучасних умовах є:

o узгодження промислової, зовнішньоекономічної, регуляторної політики та політики у сфері приватизації з конкурентною політикою;

o забезпечення ефективного розвитку конкурентних відносин та подальше зменшення рівня монополізації вітчизняної економіки;

o підвищення конкурентоспроможності національного виробництва;

o оптимізація діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування як суб'єктів конкурентних відносин;

o удосконалення регулювання діяльності суб'єктів природних монополій;

o розвиток законодавства про захист економічної конкуренції [14, с. 16].

Для результативного проведення конкурентної політики слід забезпечити прозорість, досконалість та ефективність процесів приватизації; захист національних інтересів України на міжнародній арені; сприяння узгодженим діям суб'єктів вітчизняної економіки на світовому ринку тощо.

Головною небезпекою монополізації економіки є знищення нею конкуренції як однієї з основних умов функціонування механізму ринку. За винятком природної монополії тенденції до монополізації у більшості галузей економіки розглядаються як негативне і небезпечне явище, що зумовлює необхідність ведення антимонопольної діяльності з боку держави. Не винятком тут є і Україна.

Монополії в Україні мають певні особливості. Здебільшого вони успадковані від колишнього Радянського Союзу. Політика радянського керівництва була спрямована на забезпечення найвищого ступеня концентрації виробництва в усіх галузях народного господарства. Такий рівень концентрації великомасштабного виробництва автоматично перетворював підприємства на господарства монополістичного типу. Крім виробничих монополій, була сформована система організаційно-галузевих монополій у вигляді різних міністерств, управлінь, комітетів, районних, обласних і республіканських агропромислових об'єднань тощо. Галузева форма організації управління збуту і виробництва ліквідувала всі умови для функціонування як внутрішні, так і міжгалузевої конкуренції.

Становлення української державності поставило перед нею складне і копітке завдання -- подолання монополізму. Одним із найважливіших напрямків у здійсненні цього завдання є рішуча деконцентрація виробництва, а її конкретна форма--розукрупнення більшості об'єднань і великих підприємств в усіх галузях.

Початок антимонопольній діяльності в Україні було покладено прийняттям Законів "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" (1992 р.) та "Про Антимонопольний комітет України" (1993 р.). Згідно із цими законами монопольне становище підприємств на ринку для всіх видів товарів народного споживання, а також для всіх видів робіт і послуг визначається Антимонопольним комітетом України і його територіальними управліннями в межах адміністративної одиниці.

Нині зроблено вагомі кроки на шляху формування антимонопольного законодавства. Так, 18 лютого 1992 р. прийнято Закон України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності", який визначає правові основи обмеження і попередження монополізму, недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності та здійснення державного контролю за додержанням норм антимонопольного законодавства [23].

РОЗДІЛ 3. КОНКУРЕНЦІЯ ТА МОНОПОЛІЯ В УКРАЇНІ

3.1 Розвиток та проблеми конкуренції та монополії в Україні

З перших років своєї незалежності Україна намагається мінімізувати вплив монополій на економічний розвиток держави та створити передумови для створення ринкової економіки. Проведення ефективної антимонопольної політики є одним з найважливіших завдань для України.

Традиційно вважається, що за умов монополії ціна товару вища, а обсяги його виробництва менші, що призводить до суспільних втрат. Виникають змішані, гібридні форми монополій, які засновані на нестандартних формах контрактацій. Існують неформальні угоди, які обмежують можливості для конкуренції .

Саме існування монополії не є порушенням конкурентного законодавства. Домінуюче становище є досить масштабним, воно не зводиться тільки до зловживань цінового характеру, а включає також дискримінаційні дії, неправомірне скорочення пропозиції або попиту, створення перешкод для входу чи виходу з ринку інших фірм . Великі підприємства були і повинні залишатись основними в розвитку економіки України. Великі монополії роблять великий внесок у ВВП країни, забезпечують конкурентоспроможність національної економіки [19, с. 256].

В умовах глобалізації світової економіки монополії видозмінюють конкуренцію, шукають нові перспективні можливості. Монополіст може бути інноваційно активнішим, ніж фірма в конкурентній сфері, мати більшу схильність до інвестування, вищі зарплати.

В Україні монополії мають свої особливості. У світі монополізм є лише у виробничій сфері, а в Україні - майже в усіх. Причиною цього стала командно-адміністративна система колишнього СРСР, наслідки якої спостерігаються і сьогодні.

Розподіл монополій на закриті,відкриті та природні дуже умовна. Деякі підприємства можуть належати одночасно до кількох видів. Фактично всі монополії відкриті. Якщо виробництво продукції однією фірмою обходиться суспільству дешевше, ніж кількома, то галузь є природною монополією. Цей вид монополії вигідний для суспільства [19, с. 156].

Сьoгодні до природних монополій відносять електромережи, трубопровідний транспорт, гірничодобувні підприємства унікальних родовищ корисних копалин, комунальні підприємства.

В Україні від діяльності природніх монополій залежить стан економіки. Близько 10% ВВП приходить на послуги зв'язку і житлово-комунальної сфери, ще 10% - на обсяг виробництва «Нафтогаз України». Але якість їх послуг та рівень розвитку низькі. Монополія блокує розвиток ТЕК України, знижуючи ефективність і конкурентоспроможність підприємств ТЕК і послаблює енергетичну безпеку країни [25, с. 120].

Мета створення і діяльності комунальних підприємств - задоволення соціальних потреб суспільства. Вони регулюються Господарським та Цивільним кодексами, Законами України: «Про природні монополії», «Про захист від економічної конкуренції», «Про житлово-комунальні послуги» тощо. На даний час монополії переживають кризу, з якої його може вивести тільки нове законодавство про місцеве самоврядування і оновлення практики його застосування і захисту. Встановлення реальних цін і тарифів, які дозволятимуть функціонувати підприємствам беззбитково, призводить до соціального вибуху серед населення і значно підвищує кризу комунальних несплат.

Вирішення цих проблем можливе лише за комплексного економіко-правового регулювання статусу комунальних підприємств з урахуванням їх монопольного положення на ринку житлово-комунальних послуг. За вдосконалення правового статусу комунальних підприємств вони зможуть покращити якість послуг, та з дотаційних перетворитись на прибуткові.

Негативною особливістю монополії є встановлення завищених цін на товари і послуги. У свою чергу це призводить до заборгованості споживачів, насамперед монополій інших галузей. Найбільші боржники - теплопостачальні підприємства. Необхідне створення ефективної державного регулювання, яка б змогла підвищити ефективність їх функціонування. Можливе поєднання механізму державного регулювання із виділенням конкурентних сфер і переведення на ринкові умови господарювання.

Для підвищення ефективності діяльності природніх монополій необхідне створення конкурентного середовища, вдосконалення механізму ціноутворення.

Економічними наслідками діяльності монополій можна вважати те, що монополіст витрачає менше на виробництво через зростання обсягів виробництва; монополіст може здійснювати великомасштабні дослідження; неефективна робота монополіста може призвести до підвищення ціни продукції; неефективне використання ресурсів в країні. монополіст може зловживати своєю владою, встановлювати демпінгові ціни.

Держава регулює діяльність монополій. Антимонопольний комітет здійснює державний контроль за дотриманням антимонопольного законодавства, захищає інтереси підприємців від зловживань монопольним положенням і недобросовісної конкуренції.

Сьогодні доказом недосконалості державного регулювання діяльності монополій є зловживання своїм економічним положенням. За даними Антимонопольного комітету України, щорічно близько 60% порушень антимонопольного законодавства чиняться природними монополіями.

Повністю усунути монополізм неможливо, можна тільки звузити його шляхом відокремлення ринків природних монополій від змішаних або впровадження нових технологій [5, c. 81].

Основним документом державного регулювання природних монополій є Закон України «Про природні монополії».

На сучасному етапі розвитку економіки актуальним є формування і проведення розумної конкурентної політики, антимонопольного регулювання економіки. Саме в процесі переходу до ринкової економіки необхідно створити такий механізм демонополізації, який би відповідав сучасному розвитку економіки.

Таким чином, на сьогодні існує проблема монополізму в Україні. Велика кількість монополістичних підприємств є збитковими, що негативно впливає на розвиток економіки в цілому.

Суспільна складова системи захисту економічної конкуренції у цей час знаходиться у стадії розвитку і включає недержавні інституції, діяльність яких сприяє утвердженню в суспільстві чесних звичаїв у підприємництві, розвитку добросовісної, суспільно корисної конкуренції [9, с. 121].

Однак, ця система не є ідеальною, тому існує низка проблем :

- незавершеність системи державного регулювання природних монополій, його недоліки обумовлюють значну кількість зловживань монопольним становищем на цих ринках та призводять до того, що органи Комітету вимушені шляхом застосування механізмів конкуренційного законодавства, компенсувати недоліки регулювання;

- для забезпечення захисту конкуренції від протиправних посягань в Україні, на відміну від більшості країн, майже не використовуються можливості правоохоронних органів;

- недостатньою у здійсненні заходів, що сприяли б запобіганню та виявленню порушень законодавства про захист економічної конкуренції, є участь органів галузевого і територіального управління економікою;

- в Україні відсутня система контролю над державною допомогою суб'єктам господарювання, яка дозволяла б мінімізувати її негативний вплив на конкуренцію;

- відсутні загальнонаціональні програми розвитку і захисту конкуренції, з урахуванням яких мала б формуватися політика Уряду та визначалися б конкретні завдання державних органів у цій сфері;

- недостатньою є культура конкуренції у суспільстві (як у державних органах, так і у підприємництві), що стримує розвиток економічної конкуренції.

3.2 Шляхи вирішення проблем співіснування конкуренції та монополії в Україні

Монополії як господарські організації відіграють вагому роль у соціально - економічному розвитку будь - якої країни. А саме:

По-перше монополіст може мати переваги у виробничо - збутових витратах завдяки вигодам від масштабів виробництва та інновацій.

По-друге, за певних умов випуску продукції монопольної фірми може перевищувати обсяг виробництва при конкуренції, а монопольна ціна не обов'язково буде максимально можливою.

По-третє, величезні монополістичні об'єднання вносять вагомий вклад у ВВП країни, забезпечують конкурентоспроможність національної економіки.

По-четверте, фірма - монополіст може бути інноваційно активнішою, ніж фірма, яка функційноє у конкурентній галузі [18, с. 256].

Проте поряд з позитивними наслідками монополія все ж таки розглядається як негативне явище і несе за собою такі негативні наслідки:

По-перше, монополіст вважає за доцільне продавати менший обсяг продукції та призначати вищі ціни, ніж це зробив би конкурентний виробник.

По-друге, оскільки монополіст - це, як правило, велике підприємство, то на розмірі середніх витрат може позначитись ефект масштабу.

По-третє, монополія суперечливо впливає на науково - технічний прогрес.

По-четверте, чистий монополіст має можливість проводити цінову дискримінацію [18, с. 257].

Тому на державному рівні існують такі шляхи подолання монополізму:

1. У разі суспільної необхідності та з метою усунення негативного впливу на конкуренцію органи державної влади здійснюють заходи антимонопольного регулювання відповідно до вимог законодавства та заходи демонополізації економіки, передбачені відповідними державними програмами, за винятком природних монополій.

2. Органам державної влади та органам місцевого самоврядування забороняється приймати акти або вчиняти дії, спрямовані на економічне посилення існуючих суб'єктів господарювання - монополістів та утворення без достатніх підстав нових монопольних утворень, а також приймати рішення про виключно централізований розподіл товарів.

3. Реорганізація монопольного утворення, що підлягає примусовому поділу, здійснюється на розсуд суб'єкта господарювання за умови усунення монопольного становища цього утворення на ринку.

4. Проти монополій застосовується високе оподаткування монопольних прибутків, контроль за цінами на продукти виробництва монопольних утворень, переведення монополій у державну власність, адміністративне покарання за порушення антимонопольного законодавства, здійснення демонополізації, розукрупнення монополій [25, с. 342].

Українська економіка відрізняється високим рівнем монополізму. Але на відміну від більшості країн світу переважний шлях формування монополізму в Україні - не укрупненням конкуруючих підприємств, а в результаті переходу підприємств - гігантів у недержавні форми власності.

За даними Антимонопольного комітету можна виділити найбільш монополізовані галузі України.

1. Паливно-енергетичний комплекс належить до найважливіших стратегічних галузей національної економіки. Разом із тим, на його ринках існують об'єктивні передумови для порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

2. Також спостерігається монопольне становище на ринку реалізації світлих нафтопродуктів. Сюди можна віднести ТОВ „Оптіма Трейд” та ВАТ „Укрнафта”, які займали монопольне становище на ринках роздрібної торгівлі бензином та дизельним пальним.

3. Ринок послуг із реалізації авіаційного пального. На цьому ринку існують такі підприємства - монополісти: АТ “Укртатнафта”.

4. Вугільна галузь. У 2009 році була прийнята постанова “Про особливості закупівлі вугілля кам'яного”, яка надала статус єдиного продавця вугілля для потреб металургійного комплексу, коксохімічної промисловості підприємству ДП „Вугілля України”.

5. Окрема проблема - це діяльність суб'єктів природних монополій. Сьогодні в Україні налічується 10 загальнодержавних і понад 2300 регіональних природно монопольних ринків [24].

Монополізм має суперечливі економічні наслідки. Однак незаперечним є те, що він підриває конкуренцію як основу ринкового саморегулювання. Тому однією з функцій держави в сучасних умовах вважається обмеження монополізму, підтримка конкурентного середовища.

ВИСНОВКИ

Отже, після всього вищесказаного можна зробити висновок, що в економічній теорії монополія є однією з найбільш суперечливих. Різні провідні економісти постійно намагалися висловити свої думки з приводу них. Ще давні вчені виявили існування такого явища в суспільному житті.

Серед причин їх появи вказуються різні передумови. На сучасному етапі розвитку людства виникли 3 шляхи утворення монополістичних об'єднань: концентрація виробництва і капіталу, централізація того самого виробництва і того ж таки капіталу, та диверсифікація. Ці шляхи виникали послідовно на кожному етапі прогресивного розвитку суспільства і кожен з них мав та має свій механізм дії та застосування.

Форми монополій існують різноманітні і загальною тенденцією розвитку різних монополістичних форм був їх шлях від найпростіших утворень до надвеликих та надмогутніх, прикладами яких можуть слугувати сучасні багатогалузеві концерни та конгломерати. Монополія поділяється на такі види: патент, копірайт та товарний знак.

Монополія, як економічний процес має результатами своєї діяльності певні наслідки. Переважна частина з них була перерахована в роботі, та слід зазначити, що серед цих наслідків, як і скрізь, є позитивні, а є й негативні. І реальність на сьогодні така, що негативні, на жаль, набагато переважають позитивні. Одним з найголовніших таких наслідків є придушення конкуренції, без якої неможливе нормальне існування ринку.

Щоб запобігти деяким з цих негативних наслідків, держава була змушена проводити регулюючу антимонопольну політику, до складу якої входить видання різних актів, які мають силу законів, обмеження сфери впливу монополістичних об'єднань і, звісно, застосування різних санкцій до порушників -- від економічних до кримінальних.

Що стосується конкуренції, то вона є необхідною і визначальною умовою нормального функціонування ринкової економіки. Явище конкуренції має свої плюси й мінуси. До позитивних рис можна віднести: активізацію інноваційного процесу, гнучке пристосування до попиту, висока якість продукції, високу продуктивність праці, мінімізацію витрат, реалізацію принципу оплати праці за її якістю й кількістю, можливість регулювання з боку держави. До негативних наслідків - те, що перемога одних супроводжується тяжкою, а подекуди катастрофічною поразкою інших, застосування нечесних прийомів, надмірна експлуатація природних ресурсів, екологічні порушення і т.і.

Конкуренція виконує такі функції:

* регулюючу;

* аллокаційну або функцію розміщення;

* інноваційну й адаптаційну;

* контролюючу.

В цілому ж, конкуренція має менше негативних ознак, ніж позитивних; конкуренція - значно менше лихо, ніж монополія, яка зловживає своїм панівним положенням в економіці.

Вирішальну роль у створенні на ринку сприятливого конкурентного середовища грають антимонопольне законодавство і діяльність антимонопольних органів, правильне поводження яких сприяє стабілізації всієї економіки в цілому.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Архангельський Ю., Чи є шкода від монополії? / Ю. Архангельський / / Економіка України. - 2009. - № 11. - с. 62 - 69

2. Биконя С.Ф., Поведінка монополій в умовах перехідної економіки / С.Ф. Биконя / / Актуалтні проблеми економіки. - 2008. - №5 (47). - С. 4 - 14

3. Гончарук Т.І. Конкуренція: сучасна економічна характеристика та особливості // Актуальні проблеми економіки. - 2009. -- №2. -- С. 130-145

4. Горобчик Т.Т. Мікроекономіка: Навчально-методичний посібник. - Київ: ЦУЛ, 2008. - 236 с.

5. Економічна теорія. Політекономія: навч. посіб.: / В. М. Семененко, Д. І. Коваленко, В. В. Бугас, О. В. Семененко - 2-ге вид., доп. і перероб. –- К.: Центр учбової літератури, 2011. - 428 с.

6. Економічна теорія. Політекономія: підручник / за ред. В. Д. Базилевича. - 8-е вид., перероб. і доп. - К.: Знання, 2012. - 702 с.

7. Економічна теорія: У 2 кн. Навч. Посібник / За ред. З.Г. Ватаманюка та С.М. Панчишина. - К.: Заповіт, 2009. - 280 с.

8. Загоруйко Ю. Втрачаємо навіть те, що не маємо // Дзеркало тижня. -- 2010, -- №38 (617). -- С. 1-5.

9. Задоя А.О. Мікроекономіка: Курс лекцій: Навч. посібник. - К.:Т-во “Знання”, КОО, 2010. - 176 с.

10. Зайдель. Х , Теммен.Р Основы учения об экономике. М.: Дело ЛТД,1994

11. Кузнєцова Л. В. Політична економія: курс лекцій для студентів напрямів галузі знань 0305 «Економіка та підприємництво» заочної форми навчання / Л. В. Кузнєцова., Н. М. Салатюк, О. М. Соломка. - К.: НУХТ. 2009. - 149 с.

12. Лагутін В., Шкода від монополії і користь від конкуренції: чи все так просто? / В. Лагутін / / Економіка України. - 2010. - № 4. - С. 55 - 61

13. Лісовий А.В. Мікроекономіка: Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2012. - 208 с.

14. Москвіна А.О. Національні конкурентні переваги та особливості їх реалізації в транзитивній економіці: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.01.01 / Харківський національний ун-т ім. В.Н. Каразіна. -- Х., 2008. -- 20 с.

15. Мочерний С.В. Економічна теорія: Посібник. - К.: Видавничий центр “Академія”, 2011. - 656 с.

16. Мочерний С.В., Устинко О.А., Чоботар С.Т. Основи підприємницької діяльності: Посібник. - К.: Видавничий центр “Академія”, 2007. - 280с.

17. Основи економічної теорії/ С.В.Мочерний, С.А.Єрохін, Л.О.Каніщенко та ін. За ред. С.В.Мочерного. - К.: ВЦ “Академія”, 1997.

18. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник / Відп. ред. Г.Н. Климко. - 4-те вид., перероб. і доп. - К.: Знання-Прес, 2009. - 615 с.

19. Основи економічної теорії: Частина 1 / За загальною редакцією А.А. Чухно. - К., 2010. - 456 с.

20. Павловська О.Д. Конкурентоспроможність національних економік в умовах інвестиційної глобалізації: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.05.01 / Київський національний економічний ун-т. -- К., 2012. -- 18 с. : рис.

21. Паламарчук Г.М. Конкурентна політика в перехідній економіці //Актуальні проблеми економіки. - 2009. -- №3-4. -- С. 20-25.

22. Політекономія: Підручник / За заг. ред. Ю.В. Ніколенка. - К.: ЦУЛ, 2011. - 412 с.

23. Політекономія: Підручник. За загальною редакцією Ю.В. Ніколенка. . - Київ: ЦУЛ, 2009. - 412 с.

24. Радченко Ю.М. Управління конкурентоспроможністю вітчизняних товаровиробників на макро- та мікрорівнях в перехідній економіці: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.02.03 / Харківський національний ун-т ім. В.Н.Каразіна. -- Х., 2010. -- 19 с. : рис.

Размещено на Allbest.ru