Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЛІЗИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

Спеціальність 08.00.03 - економіка та управління національним господарством

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ФОМІНА ОЛЕНА ОЛЕКСАНДРІВНА

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Донецькому державному університеті управління Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк).

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор Поважний Олександр Станіславович, Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк), ректор.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Костирко Лідія Андріївна, Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України (м. Луганськ), завідувач кафедри „Фінанси”;

доктор економічних наук, доцент Смерічевський Сергій Францевич, Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк), професор кафедри маркетингу.

Захист дисертації відбудеться: 17 грудня 2009 р. об 11-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 11.128.01 у Донецькому державному університеті управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, пр. Б.Хмельницького, 108, ауд. 201.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 163 а.

Автореферат розісланий 16 листопада 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Р.Р. Ларіна.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Значимим чинником повільного розвитку українських підприємств є дефіцит фінансових ресурсів. Розвитку суб'єктів господарювання перешкоджає безліч обставин: недосконалість законодавчих актів, нестача власних фінансових ресурсів, труднощі пошуку джерел фінансування й отримання кредиту, надмірний податковий тягар, недостатній розвиток сфери лізингових послуг, відсутність досвіду й обмеження можливості використання консалтингових послуг. В цих умовах особливого значення набуває розробка нових фінансових інструментів, які могли б забезпечити залучення кредитного капіталу й ефективне формування фінансових ресурсів підприємствами України.

Одним із розповсюджених у світі фінансових інструментів кредитування є лізинг. Лізинг сприяє скороченню циклу проектно-конструкторських робіт, освоєнню виробництва техніки нових поколінь і створює сприятливі умови для підтримки платоспроможного попиту на цю техніку. Тим самим прискорюється впровадження у виробництво новинок, підтримується науково-технічний прогрес і зміцнюється конкурентоспроможність усіх задіяних у лізингових операціях учасників. Подібні властивості лізингу є особливо актуальними в умовах назрілої необхідності структурної перебудови економіки України і відновлення основних фондів підприємств, обумовленої, серед іншого, рецесією світової фінансової системи і падінням попиту на продукцію експортно-орієнтованих галузей національної економіки. В цій ситуації коректне державне регулювання лізингових відносин може сприяти прискоренню процесу технічної переозброєності українських підприємств, зниженню розриву між третім (доіндустріальним), характерним для України, і п'ятим (постіндустріальним), домінуючим в розвинених економіках, технологічними укладами. Рішення цієї проблеми обумовлює необхідність розробки методологічного підходу до реалізації державного регулювання лізингової діяльності в Україні.

Проблеми впровадження, розвитку й удосконалення лізингових відносин в Україні досліджувалися такими авторами, як В.Андрійчук, Н.Коваленко, В.Гайдук, В.Парнюк, О.Радионенко, Ю.Човник. Ними були запропоновані економічно обґрунтовані моделі і параметри лізингових відносин, застосування яких активізує лізингову діяльність в рамках національної економіки. Особливої уваги заслуговує дослідження зарубіжних експертів і рекомендації, розроблені для законодавчого забезпечення розвитку лізингу в Україні, запропоновані С.Гільяртом.

Проте, більшість перерахованих авторів зосереджують увагу на сутності лізингових відносин і оптимізації властивих їм фінансових потоків. У меншому ступені розглядаються питання державного регулювання лізингової діяльності як у концептуальному, так і в методологічному аспектах.

Говорячи про державне регулювання лізингових відносин, дослідники підходять до цього питання з погляду законодавства, що у тому чи іншому ступені оптимізує фінансові потоки. Не розглянутими в цьому зв'язку залишаються питання доцільності стимулювання лізингових відносин у різних галузях національної економіки, що особливо важливо в період зниження активності фінансових посередників, зменшення частки спекулятивної складової економічних операцій і концентрації уваги на розвитку реального сектора економічних систем. Підхід до регулювання лізингових відносин з позицій збереження розвитку національної економіки як цілісної системи неможливо реалізувати без врахування результатів досліджень закономірностей економічного розвитку, викладених у роботах Я.Жаліла, З.Варналія, В.Воротіна, О.Поважного, Г.Губерної, Л.Костирко, Р.Ларіної, І.Петенко, С.Смерічевського, Г.Черниченка.

Вищевикладене обумовило вибір теми, мети, завдань і структури даного дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота підготовлена відповідно до плану науково-дослідної роботи Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України в рамках теми «Фінансовий механізм державного управління економікою України» (2006 р., номер державної реєстрації 0104U008798). Матеріали дисертаційної роботи є частиною розробок теоретичних і методичних положень комплексного підходу до вирішення задачі управління економікою України в сучасних умовах.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка методологічного підходу до реалізації державного регулювання лізингової діяльності в Україні.

Для досягнення поставленої мети в роботі визначений такий комплекс завдань:

проведено аналіз ролі і функцій лізингу в економіці;

сформульовано функції держави в регулюванні лізингової діяльності;

проведено порівняльний аналіз зарубіжного досвіду державного регулювання лізингових операцій;

сформульовано галузеві пріоритети лізингової діяльності в Україні на основі аналізу стану національної економічної системи в галузевому розрізі і з урахуванням тенденцій розвитку світової економіки;

розроблено підхід до реалізації моніторингу макроекономічних показників у галузевому розрізі, що визначає необхідність стимулюючого (дестимулюючого) державного регулювання лізингової діяльності у визначеній галузі;

визначено напрямки державного регулювання параметрів лізингової угоди з урахуванням поточного і прогнозного стану макроекономічних показників в Україні й у світі;

розроблено рекомендації щодо регулювання лізингових відносин у галузях пріоритетного розвитку в Україні;

сформульовано рекомендації щодо державного стимулювання лізингових відносин на рівні регіональних економічних систем, спрямованого на становлення регіональних кластерів.

Об'єкт дослідження - процес державного регулювання лізингової діяльності.

Предмет дослідження - методологічний підхід до реалізації державного регулювання лізингової діяльності в Україні.

Методи дослідження. В дисертації використані загальнонаукові і спеціальні методи, що дозволили розробити методологічний підхід до реалізації державного регулювання лізингової діяльності в Україні. Зокрема, були застосовані методи: аналізу теоретичних підходів до регулювання лізингової діяльності, порівняльного аналізу - у процесі розгляду параметрів лізингової угоди в економічно розвинених країнах; аналізу даних економічної статистики - для визначення стану розвитку лізингових відносин в Україні, а також для обґрунтування необхідності розвитку лізингових відносин на рівні регіональних економічних систем; метод дедукції - для формування принципів і основних положень методологічного підходу до реалізації державного регулювання лізингової діяльності в Україні, який передбачає використання методу сценаріїв, концепції галузей пріоритетного розвитку, моделі життєвого циклу галузі й ієрархії потреб А.Маслоу.

Інформаційною базою дослідження є вітчизняні і зарубіжні публікації, відображені в них результати теоретичних і методологічних розробок; дані вторинних джерел, що містять статистику і експертні оцінки розвитку лізингу в Україні й у світі; законодавство України, що регулює лізингові відносини; результати досліджень провідних наукових організацій України, а також досліджень, проведених безпосередньо автором.

Наукова новизна одержаних результатів. Основний науковий результат дисертаційної роботи полягає в розробці методологічного підходу до реалізації державного регулювання лізингової діяльності в Україні.

Цей результат розкривається в наступних положеннях:

уперше:

розроблено методологічний підхід до реалізації державного регулювання лізингових відносин, заснований на використанні методу сценаріїв, концепції галузей пріоритетного розвитку і моделі життєвого циклу галузі;

сформульовано принципи державного стимулювання-дестимулювання лізингових відносин у національній економічній системі;

удосконалено:

параметри лізингової угоди на основі приведення їх у відповідність поточному і прогнозному стану макроекономічних показників в Україні і тенденціям розвитку світової економіки;

наукові підходи до законодавчого регулювання лізингової діяльності в Україні;

напрямки державного стимулювання суб'єктів лізингових відносин, які передбачають концентрацію уваги на діяльності лізингодавців з метою уникнення розвитку спекулятивної складової їх діяльності;

дістали подальшого розвитку:

концепція і методологія формування регіональних кластерів, реалізовані за допомогою розвитку лізингових відносин на рівні регіону;

напрямки державного регулювання галузей пріоритетного розвитку, які включають рекомендації щодо стимулювання лізингових відносин у цих галузях національної економіки.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення має запропонований методологічний підхід до реалізації державного регулювання лізингової діяльності, заснований на використанні методу сценаріїв, концепції галузей пріоритетного розвитку і моделі життєвого циклу галузі.

Рекомендації щодо необхідності формування регіональних кластерів шляхом державного стимулювання лізингових відносин на рівні регіонів, прийняті до впровадження керівництвом головного управління промисловості та розвитку інфраструктури Донецької обласної державної адміністрації (довідка про впровадження № 03/12-1770 від 12.01.2009 р.).

Положення дисертаційного дослідження в теоретичній та методичній частинах впроваджено в навчально-методичну роботу Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України (довідка про впровадження №01-12 / 7а від 09.01.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є завершеним дослідженням. У ній автору належать аналіз теоретичних підходів до регулювання лізингової діяльності, розробка методологічного підходу до державного регулювання лізингових відносин і формулювання рекомендацій щодо регулювання лізингових відносин у галузях пріоритетного розвитку в Україні. Внесок автора у колективні роботи конкретизовано у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні, методологічні і практичні результати проведених досліджень, а також концептуальні положення і загальні висновки були представлені у вигляді доповідей: на ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Освіта і наука без кордонів - 2008” (м. Дніпропетровськ, 2008 р.), на IV студентській науково-практичній конференції «Менеджмент XXI століття: еволюційне та революційне» (м. Донецьк, 2008 р.), на VII Міжнародній науково-практичній конференції «Стан і проблеми оподаткування в умовах ринкової економіки» (м. Донецьк, 2007 р.), на першій міжвузівській студентській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми економіки України» (м. Донецьк, 2003 р.), а також на щорічних конференціях професорсько-викладацького складу Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України за підсумками науково-дослідної роботи у 2004-2009 р.р.

Публікації. По темі дисертаційного дослідження автором опубліковано 14 робіт, з них: 1 стаття у науковому журналі, 9 - у збірниках наукових праць, 4 статті - у збірниках матеріалів конференцій. Загальний обсяг публікацій складає 4,73 д.а., з них 3,9 д.а. належать особисто автору.

Структура й обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, викладених на 170 сторінках. Робота містить 17 таблиць і 24 рисунки, які наведено на 26 сторінках, список використаних джерел із 138 найменувань, який приведено на 12 сторінках, два додатки на двох сторінках.

У розділі 1 „Теоретичні підходи до регулювання лізингової діяльності” проаналізовано роль і функції лізингу в економіці, сформульовано функції держави в регулюванні лізингової діяльності, досліджено зарубіжний досвід державного регулювання лізингових операцій.

У 1988 р. у м. Оттаві конвенцією УНІДРУА (Міжнародного інституту з уніфікації приватного права) було прийнято наступне визначення лізингу: це угода, при якій одна сторона (лізингодавець) за дорученням (специфікацією) іншої сторони (лізингоотримувача) вступає в угоду про постачання з третьою стороною (виробником), за умовами якої лізингодавець здобуває машини, засоби виробництва чи інше устаткування на умовах, схвалених лізингоотримувачем, оскільки вони стосуються його інтересів, і вступає в угоду (лізинговий контракт) з лізингоотримувачем, надаючи лізингоотримувачу право використання устаткування в обмін на сплату лізингових платежів.

Лізинг має подвійну природу. З одного боку, його можна охарактеризувати як вкладення ресурсів на зворотній основі в основний капітал. Надаючи орендарю компоненти основного капіталу, власник у визначений термін отримує її назад. За свою послугу він одержує винагороду у вигляді лізингових платежів, що дозволяє забезпечити реалізацію принципу платності. Отже, по своїй суті лізинг відповідає кредитним відносинам і відповідає сутності кредитних операцій. З іншого боку, оскільки займодавець і позичальник оперують капіталом не в грошових одиницях, а в продуктивних, то за формою лізинг подібний до інвестиційного фінансування.

Сутнісна основа лізингу виявляється у виробничій, збутовій, фінансовій (кредитній), інвестиційній і інших функціях, що докорінно відрізняються від функцій відповідних форм підприємницької діяльності.

У цілому, лізинг є неоднозначним фінансовим інструментом: з одного боку, збільшуючи гнучкість і адаптацію підприємств до зовнішнього середовища, і з іншого боку, даючи можливість використання основних засобів тим компаніям, які не відповідають нормам кредитоспроможності, збільшуючи також собівартість їх продукції. Виходячи з цього, просте стимулювання лізингових відносин державою не є панацеєю і потребує детального аналізу у випадку з кожною окремою галуззю національної економіки.

Застосування кожного з фінансових інструментів доцільно аналізувати з погляду його впливу на результати діяльності соціально-економічних систем на різних рівнях деталізації: на рівні національної економіки, на галузевому рівні і на рівні підприємств, що використовують ці фінансові інструменти з метою оптимізації своєї діяльності. Емпіричне узагальнення впливів фінансових інструментів на показники макроекономічного розвитку дає можливість сформулювати принципи державного регулювання, які складаються в стимулюванні-дестимулюванні використання зазначених інструментів у тих чи інших галузях національної економіки.

Природа лізингу, сутність і функції в економіці обумовлює його вплив на показники макроекономічного розвитку з урахуванням особливостей галузей національної економіки.

Застосування лізингу в галузях національної економіки з різними характеристиками ступеня зносу основних фондів, тривалістю виробничого циклу, нормою рентабельності в галузі і періодом окупності устаткування по-різному може впливати як на показники динаміки ВВП країни, так і на рівень інфляції й індекс споживчих цін. Виходячи з цього, стимулювання використання лізингу як фінансового інструменту активізації ділової активності в ряді галузей національної економіки має бути детально вивчене на рівні державного регулювання економічного розвитку.

Проте, для кожного окремого підприємства основний результат діяльності складається в забезпеченні конкурентоспроможності продукції шляхом оптимізації співвідношення якість-ціна. Тому, якщо у випадку застосування лізингу як фінансового інструменту відбувається зниження показників конкурентоспроможності в результаті значного збільшення собівартості продукції, і, отже, цільової ціни на споживчих ринках, тоді доцільність застосування лізингу може виявитися неоднозначною. Саме по собі відновлення основних фондів підприємства не є панацеєю, і тому тези про повсюдне застосування лізингу потребують детального аналізу в кожному окремому випадку.

Враховуючи неоднозначність ролі лізингу у розвитку економіки як на мікро- , так і на макроекономічному рівнях, у роботі сформульовано принципи державного регулювання лізингової діяльності, які включають:

1) принцип моніторингу впливу лізингової діяльності на показники макроекономічного розвитку в галузевому розрізі, який передбачає необхідність аналізу ролі лізингових відносин у кожній галузі економіки та оцінку впливу цих відносин на показники продуктивності праці та собівартості продукції;

2) принцип вибірковості державного регулювання лізингової діяльності в різних галузях національної економіки. Згідно з цим принципом, стимулювання лізингових операцій доцільно здійснювати в галузях із двома типами галузевих стратегій: стратегією реструктуризації, обумовленою максимальним ступенем зносу основних фондів, і стратегією інноваційного розвитку, тому що саме ці два типи галузей потребують особливої державної уваги. Галузі, що знаходяться в стадіях зростання та зрілості, не потребують стимулювання за рахунок надання пільгових умов функціонування;

3) принцип дестимулювання лізингової діяльності в галузях, де природа лізингових операцій визначається ухиленням від сплати податків, де спостерігається істотне збільшення собівартості продукції, особливо в ситуаціях із природними монополіями і галузями, представленими на олігопольних ринках;

4) принцип стимулювання організації діяльності лізингодавців по напрямках: організації сервісного обслуговування предметів лізингу, консультування з питань ефективного використання предметів лізингу, стимулювання лізингодавців-імпортерів високотехнологічного устаткування, що впливає на розвиток технологічного прогресу національної економіки. Цей принцип спрямований на становлення оперативного лізингу та орієнтований на підтримку технологічного переустаткування підприємств.

В остаточному підсумку, використання лізингу як фінансового інструмента має бути погоджене з потребами національної економіки і стратегією соціально-економічного розвитку країни.

У процесі аналізу зарубіжного досвіду розвитку лізингових відносин серед іншого було визначено, що законодавство, яке регулює лізингову діяльність, відрізняється в залежності від галузевої структури економіки країни - пріоритетних галузей розвитку і їх фінансово-технологічного стану. Зокрема, урахування в законодавстві інтересів держави, лізингодавця, лізингоотримувача чи виробника, визначається галузевою структурою економіки. Розвиток галузей, які виробляють потенційні об'єкти лізингу, впливає на домінування інтересів лізингодавців. Якщо країна споживає імпортні об'єкти лізингу - у регулюючому законодавстві переважають інтереси лізингоотримувача. У випадках, коли економіка країни знаходиться на достатньому рівні технологічного розвитку, враховуються інтереси держави щодо бюджетних надходжень (рис. 1).

лізинг економіка державний регулювання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Вплив стимулюючого регулювання держави на суб'єктів лізингової діяльності

Відмічено також можливість вибіркової підтримки державою галузей пріоритетного розвитку, яка реалізується шляхом стимулювання лізингової діяльності відповідних суб'єктів господарювання:

при стимулюванні ринку галузі виробника, законодавчо захищаються інтереси виробничих компаній, розвивається виробництво;

стимулювання ринку галузі лізингоотримувача приводить до збільшення конкуренції на певному ринку, тому що більша кількість виробників товарів і послуг може вийти на ринок з мінімальними вхідними бар'єрами;

стимулювання лізингодавців сприяє збільшенню конкуренції у фінансовому секторі, а також спрямоване на технічну переозброєність галузей національної економіки.

Існує також і можливість регулювання лізингових відносин в цілому, рівновіддалених від інтересів кожного суб'єкта. Цей тип регулювання використовується в тому випадку, коли цілі держави спрямовані на регулювання бюджетних надходжень, а більшість галузей економіки не має потреб у технічній переозброєності. В інших випадках регулювання лізингових відносин на користь певного типу суб'єктів є більш виправданим для досягнення цілей пріоритетного галузевого розвитку.

У розділі 2 „Методологічний підхід до реалізації державного регулювання лізингової діяльності в Україні” проаналізовано стан економіки України і зроблено висновки щодо галузевих пріоритетів лізингової діяльності, доведено необхідність моніторингу макроекономічних показників у галузевому розрізі, що визначає необхідність стимулюючого (дестимулюючого) державного регулювання лізингової діяльності, визначено параметри лізингової угоди, адекватні поточному і прогнозному стану макроекономічних показників в Україні й у світі.

Визначено, що для України, яка гостро відчуває потребу у відновленні основних фондів у всіх галузях економіки, необхідність розвитку ринку лізингових послуг є особливо актуальною. За експертними оцінками Україна потребує щонайменше 172 млрд. дол. США інвестицій в основні фонди з метою їх відновлення. За експертними оцінками зношеність рухомого майна - машин, устаткування і транспортних засобів в Україні найбільша і досягає 80-90%. В цьому сутність поточного стану економіки країни.

Прогнозний стан, враховуючи кризові тенденції світової економіки, є невтішним. Зокрема, Міжнародний валютний фонд (МВФ) очікує, що загальносвітове зростання ВВП складе у 2009 р. 2,2%, у той час як у жовтні 2008 р. фонд прогнозував його на рівні 3,0%. Що стосується економіки України, то МВФ прогнозує падіння на 3,0% у 2009 р. після очікуваного зростання на 6,0% у 2008 р. Таким чином, криза, яка буде розвиватися у світовій економіці і надалі, приведе до спаду: 1) у експортно-орієнтованих галузях - через рецесію на світових товарних ринках; 2) у міжнародній торгівлі - що обумовлено необхідністю забезпечення позитивного сальдо торгово-платіжного балансу; 3) у галузях, що складають інфраструктуру міжнародної торгівлі - транспорт, зв'язок і фінансові послуги, які забезпечують рух товарів і капіталу на світових ринках. Обмеження імпортних операцій в кожній з національних економік стимулює розвиток внутрішніх товарних ринків. При цьому найбільш конкурентоспроможними виявляться не самі по собі товари внутрішнього виробництва, але ті з них, у структурі собівартості яких найменша частка імпортної сировини. З іншого боку, економічна криза, пройдена правильно, приводить до відновлення галузевої структури економіки і технологій виробництва. Коректне проходження національної економіки кризового періоду можливо у випадку державного регулювання, спрямованого на становлення економіки як системи в новій якості.

Кризові тенденції змінять і характер лізингових відносин в Україні. В процесі аналізу лізингових відносин в Україні виявлено факт їх динамічного розвитку протягом останніх років, що відзначається збільшенням кількості лізингових компаній. При цьому, регіональна структура лізингових компаній орієнтована на м. Київ і відрізняється слабким регіональним представництвом. Крім того, негативним чинником є використання у діяльності лізингодавців банківських кредитів як основного джерела фінансування лізингових операцій, а також досить висока ставка авансового платежу. Донедавна найбільш популярними предметами лізингу на українському ринку були транспортні засоби: легкові автомобілі, транспорт для вантажоперевезень і для пасажирських перевезень, а також - виробниче устаткування. Що стосується вартості лізингових операцій, то лідерами були водний і залізничний транспорт, легкові автомобілі і транспорт для вантажоперевезень.

У цілому, сформована структура фінансування лізингової діяльності в умовах кризи світової фінансової системи дозволяє прогнозувати зниження частки кредитів банків-нерезидентів, а також кредитів міжнародних організацій, що вплине на галузевий аспект розвитку лізингових відносин і проявиться в дестимулюванні лізингових відносин у сфері транспортних перевезень. У подібній ситуації актуалізується роль держави в стимулюванні лізингової діяльності шляхом надання державних кредитів і пільг лізингодавцям, діяльність яких сконцентрована в галузях пріоритетного розвитку.

З огляду на вищевизначені тенденції, рішення про стимулювання- дестимулювання лізингової діяльності у певній галузі національної економіки доцільно приймати з використанням методу сценаріїв, який запропоновано покласти в основу методологічного підходу до регулювання лізингових відносин. Сценарії, що визначають ухвалення рішення про стимулювання-дестимулювання лізингової діяльності в заданій галузі економіки можуть бути складені на основі наступного алгоритму. При визначених чи допущених початкових умовах, які можуть вплинути на лізингову діяльність у галузі, складається кілька сценаріїв можливого розвитку подій. Потім реалізується експертна оцінка ймовірності кожного зі сценаріїв і вибирається найбільш ймовірний, виходячи з якого приймається остаточне рішення про напрям державного регулювання. Запропоновано приймати остаточне рішення з урахуванням: 1) стану національної економіки (необхідності структурних зрушень, антициклічного регулювання, галузей пріоритетного розвитку); 2) внутрішньогалузевих тенденцій (стратегії розвитку галузі, зносу основних фондів, періоду окупності устаткування); 3) кінцевого результату для споживачів (собівартість товару, послуги і її вплив на розвиток інших галузей) (рис. 2).

У кожному окремому випадку принципи стимулювання - дестимулювання повинні обгрунтовуватись виходячи з ситуації, зважуючи всі «за» і «проти» наслідків прийнятого рішення. Якщо держава шляхом представлення податкових пільг і режиму прискореної амортизації дозволяє в заданій галузі розвиватися лізинговим відносинам, вона істотно впливає на ринок цієї галузі, збільшуючи пропозицію продукції на ньому. Ця пропозиція повинна бути забезпечена попитом і не повинна приводити до значного підвищення собівартості продукції. Тому будь-які заходи щодо стимулювання виробництва в галузі повинні бути проаналізовані до стадії кінцевої реалізації продукції.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Ухвалення рішення щодо державного стимулювання дестимулювання лізингових відносин у заданій галузі економіки

У період кризи світових ринків пріоритетними є галузі національної економіки, орієнтовані на внутрішній ринок. Серед них ранг за значущістю може бути визначений на основі аналізу потреб громадян - за допомогою піраміди А.Маслоу. Виходячи з цього, держава повинна забезпечити задоволення основних потреб громадян за рівнем їх значущості: фізіологічні потреби обумовлюють стимулювання харчової промисловості, житлово-комунального господарства (у тому числі постачання газу, тепла і води), легкої промисловості; потреба у безпеці актуалізує увагу держави на функціонуванні правоохоронних органів, системи охорони здоров'я, банківської системи; соціальні потреби громадян реалізуються на допомогою розвитку комунікацій, транспорту і зв'язку; системи освіти.

Значущим інструментом для ухвалення рішення про державне стимулювання лізингових відносин у галузі є також модель життєвого циклу. У життєвому циклі галузі виділяють стадії зародження, росту, зрілості і спаду. Особливої уваги держави вимагають галузі, що: 1) переживають спад і мають велике значення для виживання суспільства; 2) високо технологічні галузі, які знаходяться в стадії зародження і потребують зовнішнього стимулювання. Галузі, що знаходяться в стадіях зростання і зрілості, потребують державного контролю і законодавчого регулювання, але не можуть претендувати на додаткове фінансове, у тому числі податкове, стимулювання.

У розділі 3 „ Рекомендації щодо регулювання лізингових відносин у галузях пріоритетного розвитку в Україні” розроблено рекомендації щодо регулювання лізингових відносин у галузях пріоритетного розвитку в Україні. Зокрема, досліджено лізингові відносини в секторі АПК, у галузях, що потребують реструктуризації активів, і у високотехнологічних галузях. Проаналізовано регіональний аспект лізингової діяльності та обґрунтовано можливості її стимулювання на рівні регіонів.

Доведено, що комп'ютерне виробництво і ринок вторинного устаткування потребують державного стимулювання в Україні. По кількості комп'ютерів на 1000 чоловік Україна займає 53 місце з 55 оцінюваних країн. Такі показники комп'ютерної грамотності не дозволять сформувати в Україні економіку знань, не дозволяють розвиватися електронним комунікаціям, які є більш економічно вигідними, ніж транспортні, що збільшує ефективність підприємницької діяльності і малого бізнесу. Крім того, організації сфери освіти в недостатньому ступені обладнані комп'ютерною технікою. Виходячи з цього, рекомендується розвивати оперативний лізинг комп'ютерів і оргтехніки, спрямований на формування вторинного ринку, становлення якого буде сприяти розширенню сегмента населення, яке активно використовує сучасні технології.

Стимулювання лізингових відносин потребує і вугільна галузь. Закон України «Про підвищення престижності шахтарської праці» відзначає в ст.2 необхідність створення умов для високопродуктивної і безпечної праці. Згідно з законом, держава сприяє розвитку вугільної і гірничодобувної промисловості і створює умови для високопродуктивної і безпечної праці на основі механізації і впровадження новітніх технологій у виробничі процеси. Центральні органи виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики у вугільній і гірничодобувній промисловості затверджують для кожного вуглевидобувного і гірничодобувного підприємства програму модернізації, технічного переоснащення виробництва і безпеки праці. Отже, введення в дію цього закону передбачає стимулювання модернізації вугільних підприємств, що також доцільно реалізувати із застосуванням лізингового механізму. Крім того, лізинг шахтного устаткування може бути ефективний і на неглибоких копалинах, що сприятиме розвитку малого бізнесу у вугільній галузі.

Транспортна галузь потребує уваги держави стосовно розвитку лізингових відносин. В Програмі соціального й економічного розвитку України на 2008 рік було передбачено в якості мети більш повне задоволення потреб населення й економіки країни в послугах транспорту, подальший розвиток мережі автомобільних доріг загального користування, у першу чергу, за напрямками міжнародних транспортних коридорів. Про досягнення мети свідчитиме зростання обсягів перевезень вантажів на 3,7%; перевезень пасажирів - на 2,8%, збільшення переробки вантажів у портах на 1,9%. Основні задачі і заходи для досягнення поставленої мети включають: забезпечення високих темпів відновлення основних виробничих фондів усіх видів транспорту і дорожнього господарства на основі використання продукції вітчизняної промисловості з застосуванням сучасних фінансових механізмів; придбання залізничного рухливого складу за рахунок застосування механізму лізингу і залучення кредитних коштів - Мінтрансзв'язку. Ці задачі успішно вирішувались в другому кварталі 2008 р., коли обсяг ринку автолізингу в Україні виріс на 47%. Основна частка клієнтів лізингових операторів - юридичні особи.

Проте, недостатньо розглянутим є лізинг будівельного і будівельно-дорожнього устаткування. Будівництво автомобільних доріг є пріоритетним завданням стратегії соціально-економічного розвитку України і її становлення як транзитної країни. Житлове й інше будівництво, у свою чергу, стимулює розвиток внутрішнього ринку. Таким чином, стимулювання оперативного лізингу в цих галузях буде сприяти їх прискореному розвитку.

Узагальнені рекомендації, що стосуються стимулювання лізингу в галузях пріоритетного розвитку України, представлені в табл. 1.

Таблиця 1

Стимулювання лізингових відносин у галузях пріоритетного розвитку

З табл. 1 видно, що саме оперативний лізинг є самостійною послугою, яка не конкурує з банківським кредитуванням. У той же час, в галузях, де технологічно обґрунтований фінансовий лізинг, вартість цієї послуги не повинна перевищувати послуги банківського кредитування, що дозволяє контролювати собівартість кінцевих продуктів і послуг.

Далі проаналізовано регіональний аспект лізингової діяльності в Україні. Визначено, що у процесі адаптації економіки України до функціонування в умовах світової рецесії оптимальним способом розвитку регіональних економічних систем є становлення кластерів.

Кластер в економічній літературі визначається як індустріальний комплекс, сформований на базі територіальної концентрації мереж спеціалізованих постачальників, основних виробників і споживачів, пов'язаних технологічним ланцюжком, і які виступають альтернативою секторальному підходу. З погляду теорії М.Портера, для формування конкурентоспроможних кластерів державні органи регіонального управління повинні забезпечити просування цілей, що ведуть до стійкого інвестування. Зокрема, направляти зусилля на стимулювання істотних вкладень у підвищення кваліфікації працівників, інновації, а також матеріальні активи. При цьому самим потужним засобом збільшення норми інвестицій у галузь є податковий стимул для довгострокового доходу від приросту капіталу. Крім того, одним із способів інвестування в основні засоби є стимулювання лізингових відносин в регіоні. У зв'язку з чим, запропоновано формування спеціальних бюджетних й інших фінансових фондів, що фінансують лізингодавців на пільгових умовах. Такий підхід на рівні регіонів дозволить регулювати становлення кластерів шляхом стимулювання конкуренції на певних галузевих регіональних ринках.

ВИСНОВКИ

Основний науковий результат дисертаційної роботи полягає у розробці методологічного підходу до реалізації державного регулювання лізингової діяльності в Україні. Цей результат можна характеризувати за допомогою наступних положень.

1. Визначено, що суть лізингу складається в чіткому розмежуванні влади власника і користувача над процесом відтворення: економічна влада власника обмежується відтворенням об'єктів, що здаються в лізинг, а економічна влада користувача - використанням узятих у лізинг об'єктів. Складна сутнісна основа лізингу виявляється у виробничій, збутовій, фінансовій (кредитній), інвестиційній і інших функціях, які докорінно відрізняються від функцій відповідних форм підприємницької діяльності. Лізинг як послуга є прямим конкурентом банківському кредитуванню, що змушує і користувачів цієї послуги, і її регуляторів звертатися до аналізу переваг і недоліків зробленого вибору в контексті індивідуального, мікроекономічного розвитку, і в макроекономічному контексті - на рівні національної економіки.

2. Сформульовано функції держави в регулюванні лізингової діяльності. Доведено, що сфера державного регулювання лізингової діяльності залежить від еволюції її форм. По мірі їх ускладнення виникає все більше потреб у державному регулюванні, у нормуванні лізингових відносин, у захисті інтересів їх учасників. Доведено, що використання лізингу як фінансового інструменту має бути погоджено з потребами національної економіки і стратегією соціально-економічного розвитку країни.

Сформульовано принципи державного регулювання лізингової діяльності: принцип моніторингу впливу лізингової діяльності на показники макроекономічного розвитку в галузевому розрізі; принцип вибірковості державного регулювання лізингової діяльності в різних галузях національної економіки; принцип дестимулювання лізингової діяльності в галузях, де природа лізингових операцій визначається уникненням від сплати податків і спостерігається істотне збільшення собівартості продукції; принцип стимулювання оперативного лізингу та лізингодавців-імпортерів високотехнологічного устаткування.

3. Порівняльний аналіз зарубіжного досвіду державного регулювання лізингових операцій довів, що:

лізингові операції в більшості країн світу набули найбільшого поширення в умовах надання державних податкових пільг, що стимулюють розвиток лізингу, і сприятливої амортизаційної політики держави;

законодавче регулювання лізингової діяльності використовується державою з метою антициклічного регулювання економіки, у періоди спаду ділової активності - реалізується податкове стимулювання лізингових операцій, в умовах економічного підйому - увага держави направляється на запобігання використання лізингу з метою зменшення оподатковування. У період «перегріву» економіки держава скасовує пільги, що стимулюють розвиток лізингу;

законодавство, яке регулює лізингову діяльність, відрізняється в залежності від галузевої структури економіки країни - пріоритетних галузей розвитку і їх фінансово-технологічного стану: 1) першим відмітним чинником є врахування у законодавстві інтересів держави, виробника, лізингодавця чи лізингоотримувача в залежності від галузевої структури економіки; 2) другим відмітним чинником є можливість вибіркової підтримки державою галузей пріоритетного розвитку, яка реалізується шляхом стимулювання лізингової діяльності відповідних суб'єктів господарювання;

за інших рівних умов, стимулювання лізингової діяльності доцільно проводити для галузей: технологічний рівень розвитку яких істотно нижче загальносвітового; основні засоби яких мають найбільш високі показники зносу і потребують негайного відновлення; які визначені як галузі пріоритетного розвитку національної економічної системи.

4. Сформульовано галузеві пріоритети лізингової діяльності в Україні на основі аналізу стану національної економічної системи в галузевому розрізі і з урахуванням тенденцій розвитку світової економіки. Визначено, що коректне проходження національної економіки України кризового періоду можливо у випадку державного регулювання, спрямованого на становлення економіки як системи в новій якості. Для України нова якість економіки характеризується еволюційним переходом від технологій третього - до домінування технологій четвертого технологічного укладу, які відрізняються високим ступенем автоматизації виробництва в промисловості і сільському господарстві. Цей перехід обумовлює необхідність державного стимулювання лізингу промислового і сільськогосподарського устаткування, тобто стимулювання інвестицій у реальний сектор економіки.

5. Розроблено підхід до реалізації моніторингу макроекономічних показників у галузевому розрізі, що визначає необхідність стимулюючого (дестимулюючого) державного регулювання лізингової діяльності в певній галузі. Рішення про державне стимулювання (дестимулювання) лізингової діяльності в певній галузі національної економіки доцільно приймати з використанням методу сценаріїв, який запропоновано покласти в основу методологічного підходу до регулювання лізингових відносин. Крім зазначеного, для формування методологічного підходу до реалізації державного регулювання лізингової діяльності в Україні, запропоновано використання концепції галузей пріоритетного розвитку, моделі життєвого циклу галузі й ієрархії потреб А.Маслоу. Остаточне рішення про стимулювання лізингових відносин у визначеній галузі економіки приймається з урахуванням стану національної економіки, внутрішньогалузевих тенденцій, кінцевого результату для споживачів.

6. Визначено напрями державного регулювання параметрів лізингової угоди з урахуванням поточного і прогнозного стану макроекономічних показників в Україні й у світі. Доведено, що лізингові угоди можуть вважатися оптимальними в сучасних умовах в Україні, якщо: 1) об'єкт лізингу сприяє відновленню основних фондів у реальному секторі економіки в галузях, орієнтованих на внутрішній ринок; 2) лізингова маржа нижче кредитної ставки; 3) лізингодавець використовує власний капітал, або залучені без відсотків зовнішні ресурси - спеціальні бюджетні і суспільні фонди. Виконання цих умов нівелює спекулятивну складову діяльності лізингодавців, а також буде сприяти довгостроковим інвестиціям, спрямованим на технічну переозброєність українських підприємств. Через те, що виконання цих умов є сферою непрямого регулювання лізингових відносин, доцільно введення ліцензування лізингодавців у пріоритетних галузях економіки, що дасть можливість державі більш чітко сформулювати умови діяльності цих фінансових посередників. Зазначені заходи обумовлені кризою світового фінансового ринку й актуальною необхідністю структурної перебудови економіки України.

7. Розроблено рекомендації щодо регулювання лізингових відносин у галузях пріоритетного розвитку в Україні. Рекомендується державне стимулювання фінансового лізингу у всіх галузях переробної промисловості, в секторі АПК, у вугільній галузі, а також оперативного лізингу, спрямованого на становлення вторинного ринку - в сфері дорожнього і житлового будівництва, на ринку комп'ютерів і оргтехніки. Доцільним є дестимулювання лізингових відносин на споживчих ринках - переважно, транспортних засобів невиробничого призначення.

8. Рекомендації щодо державного стимулювання лізингових відносин на рівні регіональних економічних систем спрямовані на становлення регіональних кластерів. Рекомендується стимулювання лізингових відносин на рівні регіонів шляхом формування спеціальних бюджетних і інших фінансових фондів, що фінансують лізингодавців на пільгових умовах. Пріоритетом розвитку лізингу в регіонах є галузі, котрі забезпечують становлення регіональних кластерів: «точки росту», інфраструктурні об'єкти, розвиток малого і середнього бізнесу.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Фоміна О.О. Оподаткування операцій фінансового лізингу / О.О.Фоміна, К.В.Дзюба, О.В.Іванська // Економічний простір: Збірник наукових праць. - № 23/2. - Дніпропетровськ: ПДАБА, 2009. - С.5-11.

Особистий внесок: досліджено вплив механізму оподаткування на ефективність операцій фінансового лізингу.

2. Поважний О.С. Принципи державного регулювання лізингової діяльності / О.С.Поважний, О.О.Фоміна // Менеджер. - 2008. - №1(43). - С.4-7.

Особистий внесок: сформульовано принципи державного регулювання лізингової діяльності.

3. Фоміна О.О. Розвиток лізингу: зарубіжний досвід / О.О.Фоміна // Розвиток фінансових методів державного управління національною економікою: зб. наук. Праць Донецького державного університету управління. - Донецьк, 2007. - т.VІІІ, вип.85, серія „Економіка”. - С.185-195.

4. Фомина Е.А. Развитие лизинговых операций в деятельности коммерческих банков / Е.А. Фомина, С.С. Настюк // Теорія та практика управління економікою у період соціально-економічних трансформацій: зб. наук. праць Донецького державного університету управління. - Донецьк, 2007. - т. 8, вип. 89, серія “Економіка”. - С.146-154.

Особистий внесок: досліджено розвиток лізингових операцій в діяльності комерційних банків.

5. Волощенко Л.М. Влияние параметров лизингового соглашения на эффективность применения лизингового механизма / Л.М.Волощенко, Е.А.Фомина // Економіка: проблеми теорії та приктики: зб. наук. праць ДНУ.- Дніпропетровськ, 2003. - вип. 181: В 2 т., Том II. - С. 397-406.

Особистий внесок: досліджено вплив параметрів лізингової угоди на ефективність запровадження лізингового механізму.

Статті в інших фахових виданнях:

6. Фоміна О.О. Вплив фінансових посередників на становлення ринку фінансових послуг / О.О.Фоміна // Фінансовий механізм державного управління економікою України: зб. наук. праць Донецького державного університету управління. - Донецьк, 2007. - т. VIІІ, вип. 86, серія “Державне управління”. - С.133-142.

7. Фоміна О.О. Розвиток державного регулювання діяльності небанківських фінансових інститутів в Україні / О.О.Фоміна // Фінансовий механізм державного управління економікою України: зб. наук. праць Донецького державного університету управління. - Донецьк, 2006. - т. VII, вип. 65, серія “Державне управління”. - С.197-206.

8. Фомина Е.А. Реализация возможностей создания института саморегулирования деятельности участников рынка финансовых услуг в Украине / Е.А.Фомина // Фінансовий механізм державного управління економікою України: зб. наук. праць Донецького державного університету управління. - Донецьк, 2005. - т. VI, вип. 49, серія “Державне управління”. - С.334-342.

9. Степанчук С.С. Вплив державної амортизаційної політики на оновлення основних засобів / С.С.Степанчук, О.О.Фоміна // Фінансовий механізм державного управління економікою України: зб. наук. праць Донецького державного університету управління. - Донецьк, 2004. - т.V, вип. 32, серія “Державне управління”. - С.237-246.

Особистий внесок: проаналізовано вплив державної амортизаційної політики на оновлення основних засобів.

10. Фомина Е.А. Государственное регулирование лизинговой деятельности в Украине: проблемы и перспективы / Е.А.Фомина // Механізм державного управління економікою України: зб. наук. праць Донецького державного університету управління. - Донецьк, 2003. - т.IV, вип. 28, серія “Державне управління”. - С.162-173.

Друковані праці наукових конференцій:

11. Фоменко Е.В. Надежность коммерческих банков Украины / Е.В.Фоменко, Е.А.Фомина // Менеджмент XXI століття: еволюційне та революційне: IV студентська наук.-практич. конф., 14-15 трав. 2008 р.: тези допов. - Том І. - Донецьк: Цифрова типографія, 2008. - С.247-249.

Особистий внесок: аналіз надійності комерційних банків України.

12. Фоміна О.О. Стан, проблеми та перспективи розвитку ринку спільного інвестування / О.О.Фоміна, К.В.Рябенко // Менеджмент XXI століття: еволюційне та революційне: IV студентська наук.-практич. конф., 14-15 трав. 2008 р.: тези допов. - Том І. - Донецьк: Цифрова типографія, 2008. - С.230-232.

Особистий внесок: аналіз стану, формулювання проблем та дослідження перспектив розвитку ринку спільного інвестування.

13. Фоміна О.О. Податкові перспективи фінансового лізингу в Україні / О.О.Фоміна // Стан і проблеми оподаткування в умовах ринкової економіки: VII Міжнарод. Наук.-практич. конф. - Донецьк: ДонНУЕТ ім. М.Туган-Барановського, 2007. - С.180-182.

14. Фомина Е.А. Влияние торговой надбавки на условия лизингового соглашения / Е.А.Фомина // Актуальные проблемы экономики Украины: сб. матер. первой межвузовской студенческой науч.-практич. конф.. - Донецьк: ДонІЕК, 2003. - С.28-29.

АНОТАЦІЯ

Фоміна О.О. Державне регулювання лізингової діяльності в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка та управління національним господарством. - Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України, Донецьк, 2009.

Дисертацію присвячено розробці методологічного підходу до реалізації державного регулювання лізингової діяльності в Україні. У роботі проаналізовано роль і функції лізингу в економіці, сформульовано функції держави в регулюванні лізингової діяльності, досліджено зарубіжний досвід державного регулювання лізингових операцій. Проаналізовано стан економіки України і зроблено висновки щодо галузевих пріоритетів лізингової діяльності, доведено необхідність моніторингу макроекономічних показників у галузевому розрізі, які визначатимуть необхідність стимулюючого (дестимулюючого) державного регулювання лізингової діяльності. Визначено параметри лізингової угоди, адекватні поточному і прогнозному стану макроекономічних показників національної економіки. Розроблено рекомендації щодо регулювання лізингових відносин у галузях пріоритетного розвитку в Україні. Проаналізовано регіональний аспект лізингової діяльності та обґрунтовано можливості її стимулювання в процесі становлення регіональних кластерів.