Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

УДК 330 : 378 + 316.422

Спеціальність 08.00.03 - економіка та управління національним господарством

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Трансформація освітнього комплексу економіки в умовах ринкових перетворень: проблеми соціально-економічної ефективності

Свінцов Олександр Миколайович

Донецьк - 2009

Робота виконана на кафедрі економічної теорії Львівської комерційної академії імені М. Туган-Барановського.

Науковий консультант: доктор економічних наук, професор Башнянин Григорій Іванович, Львівська комерційна академія, завідувач кафедри економічної теорії.

Офіційні опоненти:

- доктор економічних наук, професор Мікловда Василь Петрович, член-кореспондент НАН України, Ужгородський національний університет, декан економічного факультету;

- доктор економічних наук, професор Осецький Валерій Леонідович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри економічної теорії;

- доктор економічних наук, професор Сьомкіна Тетяна Віталіївна, Макіївський економіко-гуманітарний інститут, проректор з наукової роботи, завідувач кафедри економічної теорії.

Захист відбудеться "26" січня 2010 р. о 12-00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.055.01 у Донецькому національному університеті економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського за адресою: 83050, м .Донецьк, вул. Щорса, 31

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського за адресою: 83017, Донецьк, б. Шевченка, 30.

Автореферат розісланий "25" грудня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.В. Виноградова.

Анотація

Свінцов О.М. Трансформація освітнього комплексу економіки в умовах ринкових перетворень: проблеми соціально-економічної ефективності. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.03. - Економіка та управління національним господарством. - Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, Донецьк, 2010.

У дисертації, запропоновано концепцію освітнього комплексу як соціальної необхідності в умовах постіндустріальної економічної системи суспільства, досліджено теоретико-методологічні проблеми підвищення соціально-економічної ефективності трансформації освітнього комплексу економіки в умовах ринкової транзиції. Дано визначення поняття "освітній комплекс", розгорнуто його структуру та з'ясовано місце і роль у структурі національної економіки. Розглянуто проблеми перебудови освітнього комплексу транзитивної економіки на ринкових засадах, роль державної політики у регулюванні ринку освітніх послуг. Освітній комплекс інтерпретовано як найважливішу підсистему у структурі механізмів та інститутів постіндустріального суспільства, яка забезпечує формування інтелектуального капіталу, визначає стан соціального капіталу. Проаналізовано основні поняття, показники та методи вимірювання соціально-економічної ефективності державної та ринкової підсистем освітнього комплексу. Обґрунтовано перспективи розвитку освітнього комплексу України в контексті глобалізації економіки та формування єдиного освітнього простору в умовах євроінтеграції.

Ключові слова: освітній комплекс, економічна система суспільства, перехідна економічна система, постіндустріальна економічна система, освітня послуга, ринок освітніх послуг, інтелектуальний капітал, соціальний капітал.

Аннотация

Свинцов А.Н. Трансформация образовательного комплекса экономики в условиях рыночных преобразований: проблемы социально-экономической эффективности. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора экономических наук по специальности 08.00.03. - Экономика и управление национальным хозяйством. - Донецкий национальный университет экономики и торговли имени Михаила Туган-Барановского, Донецк, 2010.

Исследованы теоретико-методологические проблемы повышения социально-экономической эффективности трансформации образовательного комплекса экономики в условиях рыночной транзиции. Дано определение понятия "образовательный комплекс", представлено его структуру и определено место и роль в структуре национальной экономики. Образовательная и экономическая системы интерпретируются как равноценные открытые стационарные системы общества, имеющие причинно-следственные связи, которые формируют структуру обеих систем. Образовательный комплекс рассматривается как базис экономики знаний, которая создает и использует знания для обеспечения собственного роста и конкурентоспособности, рассматривается как экономика, которая не только использует знания в разнообразных формах, но и создает их в виде высокотехнологической продукции, высококвалифицированных услуг, научного продукта.

В работе выделена функциональная структура образовательного комплекса в его взаимосвязи с экономической системой общества, проанализирован характер прямых и обратных связей между системами образования и экономики, что позволяет квалифицировать данное взаимодействие как открытую и стационарную социально-экономическую систему общества.

Осуществлена оценка трансформационных императивов становления рыночных институтов как определяющих механизмов регулирования процессов производства и реализации образовательных услуг в пределах образовательного комплекса экономики. Сформулированы социально-экономические предпосылки формирования рынка и тенденции эволюции на современном этапе в системе образовательного комплекса.

В диссертации предложена модель социально-экономической функции образовательного комплекса на основании классических, неклассических и либералистских экономических теорий в контексте гуманистической парадигмы функционирования экономики.

Рассмотрены проблемы перестройки образовательного комплекса транзитивной экономики на рыночной основе, роль государственной политики в регулировании рынка образовательных услуг. Исследованы проблемы функционирования рынка образовательных услуг на современном этапе. Проанализированы основные понятия, показатели и методы измерения социально-экономической эффективности государственной и рыночной подсистем образовательного комплекса. Определены тенденции и перспективы развития образовательного комплекса в переходной экономике, механизм финансирования образования в транзитивных системах экономики.

Сформулированы стратегические приоритеты развития образования в переходной экономической системе. Образовательный комплекс интерпретирован как подсистема в структуре механизмов и институтов постиндустриального общества, которые обеспечивают формирование интеллектуального капитала, определяет состояние социального капитала, экономическое и социальное развитие страны.

Обоснованы перспективы развития образовательного комплекса Украины в контексте глобализации экономики и формирования единого образовательного пространства в условиях евроинтеграции. На основании системно-синергетической методологии дается интерпретация института образования как критерия цивилизации. Рассматривается эволюция взглядов и значение производства знаний как сферы интеллектуально-духовного производства, что определяет тип экономической системы как материального идентификатора понятия "цивилизация". Определена необходимость и значение структурных изменений в экономике образования Украины под воздействием глобализации и адаптации национальной системы образования к условиям Болонского процесса.

Ключевые слова: образовательный комплекс, экономическая система общества, переходная экономическая система, постиндустриальная экономическая система, образовательная услуга, рынок образовательных услуг, интеллектуальный капитал, социальный капитал.

Annotation

Svincov O.M. Transformation of educational complex of economy under transitional changes: problems of social and economical effectiveness. - Manuscript.

Thesis for obtaining doctor's degree in specialty 08.00.03. - Economy and management of national. - Donetsk National University of Economics and Trade named after Mykhailo Tuqan-Baranovsky, Donetsk, 2010.

Theoretical and methodological problems of increasing socio- economic effectiveness of educational complex in transitional economies are investigated. The definition of category "educational complex" is given, its structure is developed, its place and role in structure in national economy is defined. Problems of changes in educational complex in transition economies on the basis of market economy principles are covered, role of state regulation of education services is considered. Main categories are analyzed, indicators and methods of measuring socio- economical effectiveness are state and market subsystems of educational complex are analyzed. Prospects of development educational complex in context of economic globalization and formation single educational complex in conditions of euro integration.

Key words: education complex, economic system of society, transition economic system, postindustrial economic system, educational services, market of educational services, intellectual capital, social capital.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Важливим фактором підвищення ефективності економіки є якість освіти. Інтеграція економічної та освітньої систем, їх взаємообумовленість та взаємозалежність стали настільки очевидними та прогресуючими, що зумовили появу за останній час в Україні та за кордоном цілої низки наукових досліджень, у яких освітня система розглядається як об'єкт економічної теорії. Тематично ці дослідження охоплюють два вектори аналізу: вплив освіти на економіку ( тобто, освіта розглядається як суспільний інститут відтворення техногенно адаптованого людського ресурсу); вплив економіки на освіту (тобто освіта розглядається як суспільне середовище, в якому відбуваються економічні процеси виробництва, обміну, розподілу, споживання, відтворення, тощо). У цьому випадку мова йде про економіку освіти. Перший вектор аналізу проблем функціонування освіти та економіки представляє освіту як зовнішнє середовище для економіки, з якого на ринок ресурсів поступає енергія думки як ринкова цінність, тобто товар. Тут має місце метаболістичний характер причинно-наслідкових зв'язків між системами освіти та економіки. Другий вектор розглядає освітню діяльність як економічний процес. Тут досліджуються принципи функціонування ринку освітніх послуг, державне управління освітою, механізми фінансування освіти, менеджмент і маркетинг освітнього закладу як суб'єкту господарювання, критерії та показники, методи розрахунку соціально-економічної ефективності освітньої діяльності, а також перспективи розвитку освіти в ритмі інтеграційних процесів світової економіки. Мають місце окремі спроби поєднати ці два вектори у спільний напрям, де освіта і економіка розглядатимуться не фрагментарно, на рівнях функціонування ринку, фінансування, регулювання тощо, а комплексно, як єдина економіко-освітня система. У даному дослідженні зроблена спроба поєднати ці дві тенденції аналізу проблем освіти щоб показати, з одного боку: що освіта, як підсистема економіки, є структурним компонентом виробництва, обміну, розподілу, споживання та відтворення економічних вартостей; з іншого - сама освіта продукує специфічну додаткову вартість, ринковий товар - освітню послугу, що перетворює пересічну людину на рідкісний трудовий ресурс в умовах неймовірно щільної спеціалізації економічної діяльності. З цього випливає прикладний аспект актуальності роботи, передусім, в умовах українських реалій - творення теоретичної моделі організації функціонування освітнього комплексу як активного середовища відтворення і пропозиції найціннішого в наш час ресурсу, здатного забезпечити управління економікою перманентних інновацій - інтелектуального капіталу нації, людини - творця.

Освіта є фактором формування не лише людського, а й суспільного капіталу. Останнє вкрай важливо для перехідних суспільств, оскільки виступає позаекономічним фактором реалізації ідеї суспільства сталого розвитку. Під таким кутом зору система освіти не лише структурний компонент економіки, а рівноцінна економіці відкрита стаціонарна система суспільства, що метаболізує в економічну систему не лише технокультурно-адаптований людський капітал для потреб виробництва і обміну, не лише зумовлює галузеву структуризацію економіки для потреб власного функціонування, а виступає важливим чинником інституціоналізації економіки, формування норм дії, культури мислення, етики бізнесу тощо, тобто, знижує трансакційні витрати, інформаційно заміщує доцільність застосування сили (потоку енергії), а отже - економічних витрат. Однак, цей чинник соціально - економічної ефективності важко піддається кількісному виміру, а значення його для економіки у стані транзиції - стратегічне. Саме такий підхід до розгляду освіти як системної цілісності, що забезпечує розвиток економіки, ліг в основу даного дисертаційного дослідження. З цією метою застосовано термін освітній комплекс суспільства, що являє собою системно-синергетичну єдність освіти і економіки, де об'єктом дослідження є освіта як сфера духовного виробництва.

Джерела дослідження економічної функції освіти у суспільстві започатковані у працях класиків політичної економії Д. Юма, А. Сміта, Д. Рікардо, Т. Мальтуса, К. Маркса, А. Маршалла та інших, а також українських вчених Д. Журавського, М. Бунге, С. Подолинського, М. Туган-Барановського та інших. Сучасні тематичні напрямки дослідження проблем економіки освіти українських та вчених пострадянських країн можна класифікувати за такими, що: пов'язані із впливом освіти на формування людського капіталу: Віфлеємський А., Воронкова В., Геєць В.М., Бєліченко А., Попов О., Гірченко Т., Карлін М., Нуреєв Р., Огнев'юк В., Хроменков Н.; пов'язані із структурним аналізом системи освіти: Гершунський К., Гузієва Г., Давидова І., Кім М., Долішній М., Семів Л., Жильців Є., Ляляєв В., Колот А., Кольчугіна М., Корсак К., Лісогор Л., Сидоренко О., Юрій С., Іващук І.; пов'язані із державним регулюванням освітньої галузі: Алексєєв Ю., Галиця І., Гуревічов М., Козак В., Лелик Л., Лівні Е., Поліщук Л., Луговий В., Малий І., Диба М. Галабурда М., Савченко О., Юхименко В.; пов'язані із порівняльним аналізом освітніх систем: Лукінов І., Башнянин Г., Лутай В., Луценко А., Мільнер Б., Михайлова Л., Тимошенков І., Феліченко А., Фініков Т., Яблонський В.; пов'язані із проблемами підвищення економічної ефективності освіти: Бойко Є., Дайновський А., Дяченко Н., Жамін В., Егізарян Г., Колесников Л., Михаць С., Мортиков В., Одерій Л., Резник С., Тихомиров В., Рубін Ю., Самойлов В., Шевченко К., Хрустальова В.; пов'язані із проблемами фінансування освітньої діяльності: Андрієнко В., Лев Т., Каленюк І., Коваленко В., Красій О., Лагутін В., Лисенко Ю., Новиков В., Левін П., Пересада А., Пирога С., Редіна Н., Самура Ю., Серьогін С., Стельмах О., Шаварина М., Юрченко В.; пов'язані із проблемами становлення ринкових відносин в галузі освіти: Андел І., Патора Р., Воронін А., Шестопалова Є., Добриднєв С., Злупко С., Кендюхов О., Кігель Р., Радомисельський М., Клюєв А., Лукашенко М., Оболенська Т., Попов Є., Євстігнеєєва Т., Рябоконь В., Трубич С., Майкович Т., Чернецький Ю.; пов'язані із проблемами менеджменту і маркетингу освітньої діяльності: Бєлий Е., Романова І., Дмитренко С., Шубін О., Казнова М., Кузьмін О., Матвіїв М., Чупрунов Д., Жильцов Є.; пов'язані із проблемами євроінтеграції, глобалізації та інноваційного розвитку: Арутюнов В., Балабанова Н., Струкова Л., Циганов С., Вовканич С., Жаліло Я., Базилюк Я., Бєлінська Я., Кудін І., Малицький Б., Мокін В., Савельєв Є., Куриляк В., Семенко І., Сорока І.

Сучасну теорію економіки освіти формують такі відомі західні вчені як Ахонен Дж., Бекер Дж., Боувен Г., Брей М., Брукінг А., Кларк Б., Кайлодс Ф., Керноу М., Гептонстал С., Грейсон Дж., Лукас Р., Медісон А., Постман Н., Пеано С., Річ Р., Шульц Т., О'Делл К., Саліван П., Тедеско Дж., Вільямс М., Вудгал М., Вольф Б. та інші. Їхні дослідження присвячені переважно екуменічним проблемам економіки освіти у зв'язку із формуванням інтегративного простору системи світової освіти. Однак, як на Заході, так і в Україні ще недостатньою мірою розроблені проблеми функціонування і розвитку систем освіти та економіки в умовах транзиції на основі системно-синергетичної методології. Ця обставина спонукала автора до праці над темою дисертаційного дослідження.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Основні положення дисертаційного дослідження розглядаються як складова науково-дослідних робіт, які проводилися в Інституті регіональних досліджень НАН України: "Регіональні суспільні системи: організаційно-економічний механізм їх формування і розвитку в умовах соціально-орієнтованої економіки" (номер державної реєстрації 0104U005507); "Інтелектуально-інноваційний розвиток регіону в умовах реалізації євроінтеграційної стратегії України (номер державної реєстрації 0106U013079); "Теоретико-методологічні основи розвитку людського капіталу в умовах формування економіки знань (цільова наукова програма НАН України "Україна - ХХІ століття: стратегічні пріоритети соціально-економічного розвитку") (номер державної реєстрації 0107U003249), де автором було досліджено підходи до розробки моделі освітньої сфери, як регіональної суспільної системи, проаналізовано тенденції її розвитку, умови, в яких забезпечується єдність економічних та соціальних інтересів населення регіону в умовах формування економіки знань. Окрім цього, окремі аспекти науково-дослідної роботи на тему "Стратегія розвитку кооперативного сектору економіки" (номер державної реєстрації 0103U06650), виконаної у Львівській комерційній академії, також стали складовою дисертаційного дослідження в аспекті розгляду концептуальних засад формування Стратегії розвитку Львівської області до 2015 року. В межах наведеної тематики науково-дослідних робіт автором запропоновано концепцію освітнього комплексу, модель освітнього комплексу, виділено функціональну структуру освітнього комплексу у його взаємозв'язку з економічною системою суспільства, а також визначено показники і запропоновано методи вимірювання соціально-економічної ефективності освітнього комплексу в економіках перехідного типу.

Мета і завдання дослідження. Основна мета дисертаційної роботи полягає в обґрунтуванні концепції нового розуміння взаємовпливу освіти та економіки як двох відкритих стаціонарних систем суспільства, та факторів, що зумовлюють підвищення соціально-економічної ефективності трансформації освітнього комплексу економіки в умовах ринкової транзиції.

Досягнення мети дослідження полягає у розв'язанні наступних завдань:

- обґрунтуванні дефініції освітнього комплексу суспільства як передумови економічного розвитку постіндустріальних систем у напрямі ноосферизації і сталого розвитку;

- визначенні структури освітнього комплексу як системи і підсистеми у надсистемі "суспільство";

- моделюванні соціально-економічної функції освітнього комплексу, як чинника ефективності економічної системи;

- здійсненні оцінки трансформаційних імперативів встановлення ринкових інституцій як визначальних механізмів регуляції в процесі виробництва та реалізації освітніх послуг в межах освітнього комплексу економіки;

- формуванні емпіричної теоретико-динамічної моделі функціонування і розвитку транзитивної економічної системи та соціально-економічних передумов формування ринку в межах освітнього комплексу;

- з'ясуванні факторів та показників соціально-економічної ефективності освітнього комплексу у транзитивних економіках на основі аналізу функціональної структури системи освіти;

- розробці моделей вдосконалення організаційної структури управління в закладах освіти;

- окресленні тенденцій та перспектив розвитку освіти та економіки у транзитивній економіці на основі гуманістичної парадигми функціонування економіки, передового досвіду розвинутих країн та існуючих обставин місця і часу, що зумовлюють специфічний стан освітнього комплексу;

- дослідженні проблеми підвищення ефективності функціонування державної підсистеми освітнього комплексу;

- дослідженні проблеми та з'ясуванні джерел фінансування освіти у перехідних системах економіки;

- інтеграції інституту освіти як критерію цивілізації на основі системно-синергетичної методології;

- характеристиці структурних трансформацій освітнього комплексу під впливом глобалізації економіки та утворенням Європейського освітнього простору, а також вплив трансформаційно-інтеграційних процесів у сфері національної освіти на соціально-економічну ефективність функціонування та розвитку економічної системи України.

Послідовність сформульованих тез визначатиме структуру дослідження, в межах якої розгортатиметься зміст об'єкту і предмету теми дисертаційного дослідження.

Об'єктом дослідження виступає динамічний процес ринкових перетворень у освітньому комплексі соціально-економічної системи як сукупність комунікативно-інтеграційних зв'язків акумуляції, руху і використання речовини, енергії та інформації, у формі людських та матеріальних цінностей, між освітньою та економічною системами, що зумовлюють функціонування та розвиток соціально-економічної системи суспільства.

Предметом дослідження є проблеми підвищення соціально-економічної ефективності освітнього комплексу соціально-економічної системи суспільства в умовах інституційної транзиції та ринкових перетворень економіки.

Методологія і методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є новітні економічні теорії становлення і розвитку людського капіталу, постіндустріального суспільства, економіки освіти, макро- та мікроекономічної теорії, системний та історичний методи, теорія футуросинергетики, системології та сталого (збалансованого) розвитку світу.

Для досягнення мети дисертаційної роботи було застосовано міждисциплінарний підхід дослідження факторів зростання соціально-економічної ефективності освітнього комплексу суспільства в умовах економічної транзиції. Застосування міждисциплі-нарного підходу передбачає комплексну інтерпретацію об'єкту дослідження з позицій стикових сфер таких наук як: економічна теорія, макро- та мікроекономіка, економіка освіти, історія педагогіки, історія світової цивілізації, теорія систем і системний аналіз, теорія глобалізації, теорія управління людськими ресурсами, історія культури, етно- та антропологія, соціологія, філософія, економічна історія та історія економічних вчень, теорія перехідних економічних систем, футуросинергетика та прогнозування тощо. Застосовані інструменти наукового дослідження дозволили розширити використані методи, притаманні теоретичному та емпіричному рівням пізнання, а саме методи аналізу та синтезу, індукції та дедукції, системного аналізу, моделювання економічних процесів. Зокрема, моделювання соціально-економічної функції освітнього комплексу здійснено на основі класичних, неокласичних та лібералістських економічних теорій у контексті гуманістичної парадигми функціонування економіки, а на основі системно-синергетичної методології розглядається еволюція поглядів і значення виробництва знань як сфери інтелектуально-духовного виробництва у визначенні типу економічної системи як матеріального ідентифікатора поняття "цивілізація".

Інформаційна база дослідження - закони України, Укази Президента України, нормативно-законодавчі акти, прийняті Верховною Радою та Кабінетом Міністрів України, офіційні матеріали ООН, міжнародних організацій, статистичні публікації міністерств та відомств, монографії та науково - аналітичні статті українських та зарубіжних учених, інформаційні матеріали, опубліковані у статистичних та періодичних виданнях.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі обґрунтовуються основні методологічні положення теорії економіки освіти, як бази для становлення інтелектуального сектору постіндустріально-ноосферних економічних систем, що дозволяє розв'язати важливу науково-практичну проблему підвищення соціально-економічної ефективності освітнього комплексу у транзитивних економіках.

Найбільш істотними теоретико-методологічними результатами слід вважати наступні:

уперше:

- розроблено модель соціально-економічної функції освітнього комплексу на основі класичних, неокласичних та лібералістських економічних теорій у контексті гуманістичної парадигми функціонування економіки. Освітній комплекс забезпечує прояви механізмів як врівноваження, так і видозмінюваності соціально-економічної системи, тобто, лежить в основі як адаптивних, так і трансформаційних механізмів функціонування відкритих стаціонарних суспільних систем економіки;

- доведено, що усі види інтелектуально-духовного відтворення у просторі і часі забезпечуються освітнім комплексом як сутністю інституцій та установ і це передбачає: індивідуальну адаптивність господарського суб'єкта до специфіки функціонального типу економічної системи; динаміко-прогресивний взаємозв'язок між антропо- і техносферами; регенерацію та реалізацію інформації як ключового чинника економічного розвитку; зрушення від субпасіонарності та егоїзму до аттрактивності у системах праці;

- визначено структуру освітнього комплексу суспільства на основі застосування системно-синергетичної методології функціонування економічних систем, а також місце і роль освіти у структурі національної економічної системи, що дозволяє структуру освітнього комплексу інтерпретувати і як підсистему соціально-економічної системи, і як структурний компонент безпосередньо кожної підсистеми у структурі національної економічної системи. У ринковій економічній системі освітня послуга виступає як товар, тому у системі регулювання освітній комплекс підлягає змішаній регуляції як з боку держави, так і з боку ринку. У системі споживання, розподілу і відтворення освітня послуга реалізує свою функцію корисності: по-перше, на ринку ресурсів, по-друге, безпосередньо на робочому місці, де бере участь у створенні вартості як інтелектуального капіталу через процес самовідтворення у виробничих економічних системах;

- виділено функціональний компонент структури освітнього комплексу у його взаємозв'язку з економічною системою суспільства, що включає: 1). виробничу підсистему як сукупність механізмів та способів трансформації економічних ресурсів в інтелектуально-інформаційній товар-освітню послугу; 2). ринкову підсистему, яка у часі переважно невід'ємна від безпосереднього виробництва і являє собою середовище обміну, реалізації освітніх послуг; 3). цінову підсистему як основну умову реалізації угод обміну інформаційних знань на ринку освітніх послуг; 4). фінансову підсистему, що являє собою сукупність механізмів та форм акумуляції, руху та використання фінансових фондів системи освіти; 5). підсистему регулювання, що передбачає структуру розподілу та використання ресурсів, привласнення доходів та визначає вектор розвитку, а отже, галузеву структуру економіки; 6). підсистему споживання освітніх послуг з метою подальшого відтворення попередньо спожитих інформаційних знань для їх застосування у системах праці як людського капіталу;

- запропоновано на основі системно-синергетичної методології інтерпретацію інституту освіти як критерію "цивілізації". Сучасна інформаційна цивілізація включає в себе два явища котрі визначають її суть та вказують напрям еволюції: по-перше - це ноосферізація системи цінностей, причому як індивідуалістично- конкуренційних, так і групово-кооперативних та егалітарно-колективістських; по-друге - становлення постіндустріального типу економічних систем із тенденціями глобалізації між національними підсистемами, що виходять за межі націй-держав: виробничої, ринкової, грошово-фінансової, розподілу і споживання.

удосконалено:

- організаційно-економічний механізм формування комплексної оцінки соціально-економічної ефективності функціонування освітнього комплексу економіки України в умовах європейської інтеграції через еволюційну модифікацію причинно-наслідкових зв'язків у підсистемах виробництва та обміну національної економічної системи України під впливом структурної трансформації освітнього комплексу згідно вимог Болонського процесу, через застосування, зокрема, інтегрального рейтингового індексу;

- науково-методичні підходи до визначення показників та методів вимірювання соціально-економічної ефективності освітнього комплексу в економіках перехідного типу, а саме метод розрахунку редукції, що ґрунтується на такому критерії визначення складності праці як фактичні рівні суспільних витрат на підготовку простої та кваліфікованої робочої сили, метод виміру віддач та вигод від освіти, тобто використання даних про середню заробітну плату робітників за віком, рівнем освіти та галуззю зайнятості, а також метод оцінки соціально-економічної ефективності національної освіти як системи через вимірювання комплексами індикаторів;

- концептуальні засади впливу глобалізації на структурні зміни в економіці освіти України, що проявляється у прискоренні соціально-економічних трансформацій у суспільстві, прискореному розвитку інформаційно-комунікаційних технологій, формуванні глобального мислення. Наслідки структурних змін в національному освітньому комплексі під впливом глобалізації зпроектовано на перспективи економічного розвитку та економічного зростання України, що взаємообумовлює такі комплексні поняття як глобальна економіка та глобальна освіта.

набуло подальшого розвитку:

- науково-методологічні основи визначення тенденції та перспектив розвитку освітнього комплексу в перехідній економіці, що обумовлено факторами системного характеру: реструктуризацією системи освіти під впливом процесів евроінтеграції, процесами економічної глобалізації, структурними зрушеннями в межах економічної системи і у свою чергу зумовлює аналіз існуючих та перспективи формування нових джерел фінансування освіти у транзитивних системах економіки, обґрунтовує роль і значення освіти у стратегії розвитку перехідних економічних систем;

- використання системно-синергетичного підходу на відміну від існуючих методів у оцінці трансформаційних імперативів становлення ринкових інституцій як визначальних механізмів регуляції процесів виробництва та реалізації освітніх послуг в межах освітнього комплексу економіки;

- інноваційний підхід у комплексному аналізі шляхів формування пріоритетів державної політики у регулюванні ринкової системи національної економіки в межах освітнього комплексу для забезпечення приватних та загальнонаціональних інтересів використання традиційних та існуючих способів і методів державного регулювання ринку освітніх послуг;

- дослідження проблеми підвищення ефективності функціонування державної підсистеми освітнього комплексу через більш широке застосування моделі "державного нагляду", яка більшою мірою відповідає змісту, сутності та характеру освіти, стимулює зміни та інновації у освітньому комплексі, у порівнянні із моделлю "державного контролю".

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення одержаних результатів полягає перш за все у створенні підходу на основі системно-синергетичної методології до подальшого дослідження освітнього комплексу як соціальної необхідності в умовах постіндустріальної економіки і сталого розвитку, а також інтерпретації його як найважливішої підсистеми у структурі механізмів та інститутів постіндустріального суспільства, яке забезпечує одержання основного економічного ресурсу сучасності - інформаційно-інтелектуально-інноваційних знань.

Серед одержаних в процесі дослідження наукових результатів необхідно виділити: розробку моделі освітнього комплексу, як сукупність інституцій та установ, що забезпечують усі види інтелектуально-суспільного відтворення у просторі і часі; визначення показників та методів вимірювання соціально-економічної ефективності освітнього комплексу в економіках перехідного типу; визначення сукупності факторів підвищення ефективності функціонування державної та ринкової підсистем освітнього комплексу; пропозицію нових джерел фінансування освіти у транзитивних системах економіки; розробку механізмів фінансування освіти; моделювання соціально-економічної функції освітнього комплексу; здійснення інтерпретації інституту освіти як критерію цивілізації; розробку комплексної оцінки підвищення соціально-економічної ефективності функціонування освітнього комплексу економіки України в умовах європейської інтеграції.

Впровадження результатів дослідження передбачає:

- використання окремих положень дисертаційної роботи при розробці Міністерством освіти і науки України концепційних засад освітньої політики, зокрема, висновки про: тенденції та перспективи розвитку освітнього комплексу в сучасній економіці України; наслідки структурних змін у національному освітньому комплексі під впливом глобалізації; еволюційну модифікацію причинно-наслідкових зв'язків у підсистемах виробництва та обміну національної економічної системи України під впливом структурної трансформації освітнього комплексу згідно вимог Болонського процесу (довідка №4.2-2.3/614 від 06.03.08 р.);

- розробку ряду положень концепційних засад фінансової політики Міністерства фінансів України, зокрема, положення про нові джерела фінансування освіти у перехідних системах економіки, формування інноваційного підходу до реалізації державної політики регулювання ринкової підсистеми національної економічної системи в межах освітнього комплексу для забезпечення приватних інтересів та загальнонаціональних пріоритетів (довідка №31-10000-01-5/8293 від 11.03.08 р.);

- розробку рекомендацій та пропозицій до Стратегії розвитку Львівщини до 2015 року, а також Програми соціально-економічного та культурного розвитку Львівської області, зокрема, в аспекті оптимізації роботи державних та місцевих органів управління у розвитку освітнього комплексу та нових джерел фінансування освіти у Львівській області, підготовлені для Львівської облдержадміністрації (довідка №5-51-1141 від 14.05.2009 р.);

- розробку методики оцінки економічної ефективності функціонування макро-економічних систем перехідного типу, а також визначення критеріїв та факторів соціально-економічної ефективності освітнього комплексу у транзитивних економіках на основі аналізу функціональної структури системи освіти (довідка №196/01-1.08 від 26.02.08 р.);

- теоретичне обґрунтування моделі впливу факторів на соціально-економічну ефективність освітнього комплексу у транзитивних економіках на основі аналізу функціональної структури системи освіти, а також використання комплексної оцінки підвищення соціально-економічної ефективності функціонування освітнього комплексу України, методики визначення показників та вимірювання соціально-економічної ефективності освітнього комплексу в економіках перехідного типу (довідка №483 від 12.05.09 р.).

Поряд із цим, результати проведеного дослідження використовуються у навчальному процесі у Львівській комерційній академії при викладанні дисциплін "Політична економія", "Макроекономічна теорія", "Мікроекономічна теорія", а також при курсовому та дипломному проектуванні (довідка №195/01-1.08 від 26.02.08 р.). У Дрогобицькому державному педагогічному університеті ім. І. Франка результати дослідження знайшли відображення в таких дисциплінах як "Економічна теорія", "Менеджмент освіти", "Основи менеджменту", "Стратегічний менеджмент", "Маркетинг послуг", а також при написанні курсових та дипломних робіт, наукових робіт студентами та аспірантами кафедри менеджменту, маркетингу та підприємництва (довідка №484 від 12.05.09 р.).

Особистий внесок здобувача. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у роботі використані лише ті ідеї та положення, що є результатом особистої роботи здобувача.

Апробація результатів дисертації. Про основні положення, методичні розробки та висновки автор доповідав на міжнародних, зарубіжних та всеукраїнських конференціях і семінарах, серед них на: Міжнародній науково-практичній конференції "Ринкова трансформація економіки України: теорія, практика, перспективи" (Львів, 2003), ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції "Україна у світовій економічній спільноті" (Дніпропетровськ, 2004), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Стан і проблеми трансформації фінансів та економіки регіонів у перехідний період" (Хмельницький, 2004), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Сучасна інтерпретація теоретичних моделей фінансових систем" (Дніпропетровськ, 2004), І Міжнародній науково-практичній конференції "Науковий потенціал світу 2004" (Дніпропетровськ, 2004), ІV Міжнародній науково-теоретичній конференції "ХХІ століття: альтернативні моделі розвиту суспільства. Третя світова теорія" (Київ,2004), VІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Наука і освіта ґ2005" (Дніпропетровськ, 2005), Міжнародній науково-практичній конференції "Інформаційні технології в сучасній економіці, менеджменті та освіті" (Львів, 2005), Науково-методичній конференції "Болонський процес: проблеми реалізації у Львівській комерційній академії" (Львів, 2005), ІV Міжнародній науково-практичній конференції "Динаміка наукових досліджень 2005" (Дніпропетровськ, 2005), ІІІ Міжнародній науково-практичній Інтернет-конференції (Київ, 2007), Международной научно-практической конференции ученых и специалистов "Интеграционные процессы и социально-экономическое развитие" (Симферополь, 2007), V всеукраїнській науково-практичній інтернет-конференції 20-22 травня 2009 року "Наука і життя: українські тенденції, інтеграція у світову наукову думку" (Київ, 2009).

Публікації. Основні ідеї, положення і результати дослідження опубліковано у 40 наукових працях, з яких 3 монографії (одна індивідуальна), 22 статті у фахових наукових журналах і збірниках наукових праць, 17 матеріалів наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій 30 д.а., з яких автором особисто підготовлено 29,5 д.а.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел із 360 найменувань. Дисертація містить 16 таблиць на 25 стор., 36 рисунків на 37 стор. Повний обсяг роботи становить 417 сторінок комп'ютерного тексту.

2. Основний зміст дисертації

У першому розділі "Теоретико-методологічні основи дослідження економічних проблем розвитку та функціонування освітнього комплексу" виділено та розглянуто теоретико-методологічні основи дослідження економічних проблем розвитку та функціонування освітнього комплексу: дано визначення поняття освітнього комплексу суспільства та з'ясовано його статус соціальної необхідності; зосереджено увагу на принципах структуризації освітнього комплексу; окреслено місце освітнього комплексу у структурі національної економіки.

Обґрунтовано, що освітній комплекс - це сукупність інституцій та установ, що забезпечують усі види інтелектуально-суспільного відтворення у просторі і часі. Освітній комплекс забезпечує: 1) індивідуальну адаптивність господарського суб'єкта до специфіки функціонального типу економічної системи; 2) динаміко-прогресивний взаємозв'язок між антропо- і техносферами; 3) генерацію та реалізацію інформації як ключового чинника економічного розвитку; 4) зрушення від субпасіонарності та егоїзму до атрактивності у системах праці.

Освітній комплекс суспільства - це невід'ємний, всепроникаючий елемент у кожну підсистему діючої національної економічної системи (рис. 1). У виробничій економічній системі освітня послуга виступає результатом виробництва внаслідок інтелектуальних витрат та експлуатації матеріально-технічної бази закладу освіти. У ринковій економічній системі освітня послуга виступає як товар, ціна якого визначається компромісною угодою між продавцем (закладом освіти) та покупцем (домогосподарствами, підприємствами і державою), а також між покупцем (закладом освіти) і продавцем (носієм інтелектуального ресурсу - педагогом, викладачем, науковим співробітником та ін.) на ринку ресурсів. У системі регулювання освітній комплекс підлягає змішаній регуляції як з боку держави, так і з боку ринку. Необхідність адміністративного регулювання спричинена завданнями макроекономічного розвитку, а ринкового - короткостроковою кон'юнктурою, зумовленою тимчасовими приватними орієнтаціями агентів економіки. У системі споживання, розподілу і відтворення освітня послуга реалізує свою функцію корисності: по-перше, на ринку ресурсів, по-друге, безпосередньо на робочому місці, де бере участь у створенні вартості як інтелектуального капіталу через процес самовідтворення у виробничих економічних системах.

Аналізуючи дослідження багатьох факторів, слід вважати, що освітній комплекс суспільства має свою внутрішню структуру, тобто функціонує як система, що складається з підсистем та рівнів, які являють собою мережу навчальних закладів, наукових та методичних установ, органів управління та самоврядування в межах державного та приватних секторів.

У сучасній економіці основним рушієм економічного розвитку виступають знання як фактор виробництва. Відбувається перехід до економіки знань, де знання використовуються для виробництва нових знань. Специфіка виробництва такого ресурсу полягає в тому, що на відміну від традиційних ресурсів, які є обмеженими, а при експлуатації кількісно зменшуються, знання при застосуванні кількісно зростають і виступають новим економічним ресурсом постіндустріального суспільства. Виробництво та відтворення знань покладається на освітній комплекс.

Розкрито сутність економіки знань як економіки, яка створює, поширює та використовує знання для забезпечення власного зростання та конкуренто-спроможності, економіки, яка не тільки використовує знання у різноманітних формах, а й продукує їх у вигляді високотехнологічної продукції, висококваліфікованих послуг, наукової продукції. Тому найбільш характерною ознакою економіки знань є домінування у структурі ВВП високотехнологічних галузей, а також сфери високоінтелектуальних послуг, які потребують інтенсивного використання знань.

Відповідно до використаного підходу розглянуто сучасну економіку знань як єдину передумову економічного зростання постіндустріального типу, яку можна сформувати при наявності відповідного людського капіталу, який здатен забезпечувати сучасні конкурентні переваги і значною мірою формується у сфері освіти.

Також обґрунтовано, що структура системи освіти зумовлена підвищенням ролі та значення освітнього комплексу суспільства і забезпечує реалізацію основних напрямків розвитку освіти, які відповідають світовим тенденціям глобалізації, інтернаціоналізації, формування континентальних та планетарної освітніх систем:

- фундаменталізація освіти, яка повинна суттєво підвищити її якість;

- випереджувальний характер системи освіти, її спрямованість на вирішення проблем та завдань постіндустріальної цивілізації, на розвиток творчих здібностей людини;

- індивідуалізація навчальної діяльності з урахуванням плинного характеру ринку праці, потреб, уподобань, особистісних якостей майбутнього фахівця.

У Законі України "Про освіту" (Розділ ІІ, стаття 28) система освіти складається з навчальних Закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти. Саме вища освіта забезпечує фундаментальну, наукову, професійну та практичну підготовку, здобуття громадянами освітньо-кваліфікаційних рівнів відповідно до їх покликань, інтересів та здібностей, удосконалення наукової та професійної підготовки, перепідготовки та підвищення їх кваліфікації.

На основі виявлених закономірностей функціонування освітнього комплексу запропоновано розглядати вищий навчальний заклад як один з важливих компонентів у структурі системи освіти, який прагне мати беззастережні конкурентні переваги на сучасному ринку освітніх послуг, повинен вести свою діяльність з урахуванням сучасних тенденцій розвитку світової освіти, з максимальною орієнтацією на розкриття і розвиток творчого потенціалу людини, на всебічне піклування про його потреби, на формування не тільки високопрофесійного фахівця, а й гармонійно розвиненої особистості.

Саме ринково орієнтована діяльність, зокрема вищих навчальних закладів та освіти загалом як соціально необхідного інституту, що має всі ознаки системності і перш за все емерджентність, здатність створювати додаткову вартість інформаційного характеру - освітню послугу, обумовлює становлення та функціонування освітнього комплексу суспільства - невід'ємної структури компоненту (а в наш час визначального) національної економічної системи.

У другому розділі - "Проблеми перебудови освітнього комплексу економіки на ринкових засадах " - розглянуто ринкові засади перебудови та функціонування освітнього комплексу.

В кожну історичну епоху система освіти еволюціонувала відповідно до ідеально-образних цільових моделей суспільства. В умовах функціонування індустріальних виробничих економічних систем зростає суспільна значимість освітньої послуги з підвищенням попиту на кваліфіковану робочу силу, здатну управляти машинним виробництвом. Освіта стає національною потребою, а отже, стає обов'язковою і зобов'язуючим середовищем циркуляції освітніх знань виступає держава - державні школи та вищі навчальні заклади. Для постіндустріальних виробничих економічних систем освітній комплекс розглядається як первинна ланка у системах соціо-економічної взаємодії, а набута освіта стає критерієм місця людини у суспільній ієрархії.

У цьому розділі розглянуто такі соціально-економічні передумови формування ринку в системі освіти, як: децентралізація управління освітою; атомізація соціуму по вертикалі (індивід - ринок - індивід); поглиблення спеціалізації виробництва; прогресуюча техногенна структура економіки тощо. Інваріантність ринку в межах освітнього комплексу проявляється як поглинання освітою людських ресурсів для формування виробничого простору (професорсько-викладацького складу ВНЗ), забезпечення матеріальної основи функціонування закладу освіти, обміну освітніми послугами в межах навчального процесу, пропозиція кваліфікованих кадрів випускників на ринку праці.

Основна проблема функціонування ринку освітніх послуг на сучасному етапі - відповідність інформаційного наповнення змісту освітніх послуг вимогам виробництва та управління економікою, конкурентоздатність трудових ресурсів в умовах мобільності відкритого суспільства, де чинником попиту з боку фірм є не дешевизна трудомісткості, а рідкісність інформаційної цінності та її носія - висококваліфікованого спеціаліста інноваційної галузі економіки.

Визначено, що важливим компонентом функціонування ринку освітніх послуг є формування фінансового механізму, що проявляється у розширенні та появі нових джерел фінансування, їх диверсифікації, зокрема:

- освітні послуги:

? ліцензовані навчальні курси;

? підготовка спеціалістів на замовлення ринку;

? підготовка до виду діяльності в конкретному регіоні;

? підготовчі курси для абітурієнтів.

- експертні послуги;

- інформаційно-консультаційні послуги;

- дослідницькі послуги;

- проектні послуги;

- організаційні послуги;

- соціально-психологічні послуги.

Метою цінової політики закладів освіти слід вважати компроміс ціни попиту і ціни пропозиції. Структуру ціни на освітні послуги обумовлюють фактори ціноутворення, а для успішного формування ринку освітніх послуг слід утвердити також чітку законодавчу базу.

Основним компонентом ціни на освітні послуги залишається заробітна плата професорсько-викладацького складу, розмір якої перебуває у прямій залежності від рівня його підготовки, чим створюється матеріальна зацікавленість для розширення та оптимізації сфери фінансування освіти.

Окрім цього, ціна освітніх послуг обумовлюється впливом таких факторів, як: рейтинг закладу освіти, його імідж і престижність; місцезнаходження (периферія, столиця, велике місто, невелике місто, сільській район); місцерозташування (центральна частина міста чи околиця); наявність аналогічних закладів у тому чи іншому регіоні, місті; кількість учнів чи студентів; тип, вид закладу (школа, гімназія, ліцей, вищий навчальний заклад); статус закладу освіти (державний, недержавний); великий, середній, невеликий освітній заклад.

Аналіз сучасних поглядів на причини кризових тенденцій у системі вищої освіти визначає основні причини цього явища та обумовлює основні стратегічні напрямки подальшого розвитку вищої освіти:

1) концептуальне забезпечення розвитку освіти;

2) автономізація, демократизація діяльності навчальних закладів;

3) стимулювання державою діяльності закладів освіти через створення належних умов для забезпечення якості навчання.

Держава, органи управління відповідних рівнів покликані виконувати низку важливих функцій у сфері освітнього комплексу, передусім - це правовий захист суб'єктів економіки, споживачів освітніх послуг від монополізму, несумлінності в бізнесі, рекламі, забезпечення якості товарів і послуг, ведення статистики, сприяння проведенню масштабних ринкових досліджень тощо. У сфері вищої освіти держава покликана виконувати специфічні функції - це ініціатива, підтримка і зміцнення сприятливої громадської думки, позитивного іміджу соціальних інститутів освіти тощо. Реалізація Національної доктрини забезпечить перехід до нового типу гуманістично-інноваційної освіти, що сприятиме істотному зростанню інтелектуального, культурного, духовно-морального потенціалу особистості та суспільства. У результаті цього відбудуться позитивні зміни у системі матеріального виробництва, структурі політичних відносин та в культурі, активізуються процеси забезпечення та відтворення інтелектуально-інноваційного ресурсу розвитку національної економічної системи України.

У третьому розділі - "Соціально-економічна ефективність освітнього комплексу в економіках перехідного типу" - розглянуто поняття і методи вимірювання соціально-економічної ефективності освітнього комплексу. Взято до уваги той факт, що економічна система суспільства класифікується як відкрита і стаціонарна, тобто динамічна: еволюційно-прогресуюча, здатна невпинно підвищувати рівень гомеостазу, ускладнюючи свою структуру; еволюційно-реорганізаційна, що перебуває у стані біфуркації, розриву старих зв'язків і залучення адаптаційних механізмів з метою утримання рівня гомеостазу, тобто перехідна. Економіка України ще не пройшла кінцеву стадію перманентних біфуркацій, пов'язану із становленням ринкових інституцій та цінностей громадянського суспільства. Тому місце і роль освітнього комплексу у підвищенні ефективності функціонування перехідної економічної системи все ще має прикладну актуальність.