Системне моделювання важелів регулювання економічного зростання України

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Спеціальність 08.00.03 - Економіка та управління національним господарством

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Системне моделювання важелів регулювання економічного зростання України

Харазішвілі Юрій Михайлович

Тернопіль - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Державному науково-дослідному інституті інформатизації та моделювання економіки Міністерства економіки України

Науковий консультант доктор економічних наук, старший науковий

співробітник, заслужений економіст України

Любіч Олександр Олексійович,

Державний науково-дослідний інститут інформатизації

та моделювання економіки Міністерства економіки

України, директор

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, старший науковий співробітник,

Скрипниченко Марія Іллівна,

Державна установа “Інститут економіки та прогнозування

НАН України”, керівник відділу моделювання економічного розвитку

доктор економічних наук, професор,

Салига Сергій Якович,

Класичний приватний університет, проректор

з науково-педагогічної роботи, директор інституту економіки, м. Запоріжжя

доктор економічних наук, старший науковий співробітник,

Попович Олександр Сергійович,

Центр досліджень науково-технічного потенціалу та

Історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України, завідувач

Міжгалузевої лабораторії МОН та НАН України з проблем

формування та реалізації науково-технічної політики

Захист відбудеться “26” листопада 2009 р. о 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 58.082.01 Тернопільського національного економічного университету за адресою: 46020, м. Тернопіль, вул. Львівська, 11, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Тернопільського національного економічного університету за адресою: 46020, м. Тернопіль, вул. Львівська, 11.

Автореферат розіслано “21” жовтня 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради, к.е.н., доцентО.П. Дудкіна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Економічне зростання ? узагальнюючий критерій результативності функціонування національної економіки. Проблема забезпечення темпів економічного зростання належить до числа найбільш актуальних і гострих проблем сучасності. Від темпів економічного зростання залежать, перш за все, економічна могутність держави, рівень життя населення, пріоритет і орієнтація на першочергове виконання соціальних програм, конкурентоспроможність її економіки. У зв'язку з цим головними завданнями економічної науки є створення нових концептуальних підходів до прогнозування, макроекономічних моделей, побудованих на принципах системного підходу, сценарного аналізу, що об'єднують теоретичні положення різних економічних теорій, формування нових методологічних підходів до оцінювання ефективності та інноваційності соціально-економічного розвитку з урахуванням тіньової складової економіки. Успішне вирішення цих актуальних завдань відкриває нові перспективні можливості макроекономічного моделювання, передбачення можливих сценаріїв розвитку, виявлення найбільш актуальних економічних проблем та розроблення на цій основі основних напрямів ефективної макроекономічної політики економічного зростання.

Вагомий внесок у розвиток теорії економічного зростання та методів і моделей прогнозування соціально-економічних процесів внесли такі відомі західні та вітчизняні вчені, як В. Баумоль, Т. Домар, П. Дуглас, Дж. Ейкерлоф, К. Жугляр, Н. Калдор, Дж. М. Кейнс, Е. Кидланд, Дж. Китчин, Л. Клейн, Б. Клос, Д. Кобб, С. Кузнець, Ф. Лопес, Р. Лукас, Р. Манделл, Г. Мєнкью, Г. Менш, Т. Пеллі, Р. Портер, Е. Прескотт, Р. Пречтер, Ж. Присман, У. Ростоу, Дж. Сакс, Т. Сван, Д. Смолл, Р. Солоу, М. Спенз, Дж. Стигліц, Дж. Тобін, І. Фішер, М. Флемінг, М. Фрідмен, Й. Галман, Е. Гансен, Дж. Гікс, Р. Гаррод, А. Гаузер, Й.А. Шумпетер, О.І. Амоша, А. Анчишкин, О.О. Бакаєв, В.Ф. Беседин, А.С. Гальчинський, А. Ганський, В.М. Геєць, Л. Гумільов, О.В. Дзюблюк, М.З. Згуровський, О.Г. Івахненко, Б.Є. Кваснюк, Т.Т. Ковальчук, Н. Кондратьєв, В.П. Кузьменко, В. Леонтьєв, В.І. Лисіцький, Д.С. Львов, Б.Л. Луців, О.О. Любіч, Б.А. Маліцький, А.Ф. Мельник, М.В. Михалевич, В.І. Мунтіян, А.С. Музиченко, А.С. Попович, С.Я. Салига, І.В. Сергієнко, Є.Є. Слуцький, М.І. Скрипниченко, М. Туган-Барановський, В. Хлебников, О.І. Черняк, А. Чижевський, В.А. Ющенко та ін.

Огляд існуючих моделей, методів і алгоритмів виявив недостатню точність розроблених економічних прогнозів, відсутність системності в дослідженнях, неможливість науково обґрунтованого визначення реального рівня ефективності соціально-економічного розвитку та необхідних умов досягнення бажаного рівня економічного зростання, а також відсутність урахування тіньової складової економіки. В умовах відсутності цілісної державної стратегії економічного розвитку, дослідження з проблем системного моделювання важелів регулювання економічного зростання України є досить актуальним.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. У дисертаційній роботі висвітлені результати наукових і прикладних досліджень, проведених автором в процесі виконання планових науково-дослідних робіт Державного науково-дослідного інституту інформатизації та моделювання економіки (ДНДІІМЕ) Міністерства економіки України, а також науково-дослідних робіт на замовлення Міністерства економіки України та Науково-дослідного економічного інституту (НДЕІ) Міністерства економіки України. Автор був науковим керівником і безпосереднім виконавцем наступних науково-дослідних тем: “Оцінка впливу змін в економічній ситуації на соціальні показники, зокрема підвищення цін на газ, на соціальні видатки державного бюджету, ринок праці, рівень заробітної плати тощо” (№ держреєстрації 0106U010697, 2006); “Розробка заходів для досягнення оптимальної питомої ваги оплати праці у ВВП по Україні та у розрізі видів економічної діяльності” (№ держреєстрації 0106U01069, 2006); “Моделювання сценаріїв розвитку економіки України згідно з проектом Програми Кабінету Міністрів України щодо визначення прогнозних обсягів інвестиційних ресурсів та підвищення конкурентоспроможності” (№ держреєстрації 0107U002498, 2007); “Оцінка методологічних підходів до аналізу залучення інвестицій та їх впливу на макроекономічні показники” (№ держреєстрації 0107U010976, 2007); “Розроблення методологічних засад для модельних розрахунків прогнозу залучення інвестицій на середньострокову перспективу (2008-2010 рр.) та їх можливого впливу на макроекономічні показники” (№ держреєстрації 0107U010975, 2007); “Аналіз залучення інвестицій та прогнозні розрахунки обсягів і структури інвестицій та оцінка їх впливу на макроекономічні показники” (№ держреєстрації 0107U010974, 2007); “Науково-методичні підходи до формування наборів непродовольчих товарів та наборів послуг для встановлення прожиткового мінімуму з урахуванням особливостей перехідного етапу розвитку української економіки” (№ ДР 0107U010490, 2007); “Розроблення методики розрахунку та прогнозування існуючої та оптимальної частки оплати праці найманих працівників у ВДВ (ВРП) та величини фонду оплати праці у регіональному розрізі України та за основними видами економічної діяльності на середньострокову перспективу” (№ держреєстрації 0108U008152, 2008); “Моделювання впливу змін у соціальних стандартах на макроекономічні показники” (№ держреєстрації 0108U008148, 2008); “Аналіз динаміки інтегрального та окремих критеріїв оцінки ефективності. Визначення впливу тіньової економічної діяльності на стан критеріїв оцінки та розроблення пропозицій щодо стратегії розвитку транспортної системи” (№ держреєстрації 0108U008147, 2008).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є формування теоретичного базису системного моделювання важелів регулювання економічного зростання та розроблення методологічного інструментарію для оцінки ефективності соціально-економічного розвитку України, передбачення можливих сценаріїв розвитку та визначення на цій основі головних напрямів ефективної макроекономічної політики економічного зростання.

Досягнення поставленої мети обумовило необхідність вирішення наступних завдань:

1. Здійснити аналіз сучасного стану і науково-методичних підходів до створення моделей аналізу та прогнозування макроекономічної політики для виявлення недоліків, які ускладнюють адекватне передбачення можливих сценаріїв економічного зростання.

2. Розробити методологічний інструментарій системного моделювання важелів регулювання економічного зростання на принципах загальної економічної рівноваги - взаємодії функцій сукупного попиту і сукупної пропозиції для ендогенного визначення рівня інфляції та темпів економічного зростання.

3. Розробити теоретичні засади оцінювання тіньового ВВП та тіньової складової оплати праці, прогнозування існуючої та оптимальної величини заробітної плати та частки ФОП найманих працівників у ВВП (ВРП, ВДВ) на рівні країни, у регіональному розрізі України та за основними видами економічної діяльності для відслідковування динаміки обсягів тіньової економіки та оцінення ефективності заходів щодо детінизації економіки.

4. Розробити теоретико-методологічні засади кількісного оцінювання рівня ефективності соціально-економічного розвитку за інтегральним та окремими критеріями оцінювання та інноваційності економіки країни, регіонів та основних видів економічної діяльності для порівняльного аналізу різних періодів економічного розвитку, рівня використання окремих критеріїв та на цій основі визначення основних напрямів розроблення цілеспрямованої стратегії розвитку.

5. Здійснити моделювання важелів регулювання економічного зростання для цілей аналізу та обґрунтування макроекономічної політики, а саме:

- розробити науково обґрунтований підхід до визначення економічного потенціалу та коефіцієнта корисної дії (к.к.д.) економіки країни для розрахунку обсягів відносного надлишку (нестачі) використовуваних макрофакторів (праці, капіталу) та подальших напрямків розробки на цій основі стратегії розвитку економіки країни;

- вивести кількісну залежність між дефіцитом бюджету та макроекономічними показниками, зокрема інфляцією та економічним зростанням, для обґрунтування величини бюджетного дефіциту відповідно до заданих пріоритетів та цілей;

- встановити взаємозв'язок між зміцненням та знеціненням обмінного курсу гривня/долар та макроекономічними показниками для обґрунтування політики щодо нього; економічний зростання моделювання попит

- розробити методологію прогнозування індексів інфляції на основі індексів-дефляторів основних видів економічної діяльності для обґрунтування можливості управління індексами інфляції через взаємодію попиту та пропозиції за основними видами економічної діяльності;

- розробити методологію моделювання макроекономічних наслідків підвищення ціни на газ в Україні для виявлення кількісного впливу, граничних меж ціни на газ, що унеможливлюють економічне зростання, та ефективності факторів протидії;

- встановити залежність між ВВП та прожитковим мінімумом (ПМ) для обґрунтування його величини, що забезпечує рівень життя в економічно розвинених країнах.

Об'єкт дослідження - процеси регулювання економічного зростання.

Предмет дослідження - механізм моделювання важелів регулювання економічного зростання.

Методи дослідження. У дисертаційній роботі застосовано сукупність методологічних підходів і методів, що дозволило реалізувати концептуальну єдність дослідження. Для вирішення сформульованих завдань використано методологію системного підходу для комплексного аналізу макроекономічної політики, сценарного аналізу для передбачення можливих шляхів розвитку, загальної економічної рівноваги для ендогенного визначення інфляції та темпів економічного зростання, принцип IS-LM-моделей для створення моделі функції сукупного попиту, виробничу функцію Кобба-Дугласа для створення моделі функції сукупної пропозиції; методи: економічної кібернетики для створення інтегрованої аналітичної моделі економічного зростання; теорії чутливості - для оцінення коефіцієнтів чутливості, параметричної оптимізації - для чисельного вирішення нелінійних трансцендентних рівнянь і синтезу керованих параметрів; лінійного програмування - для визначення вагових коефіцієнтів аналітичної формули прогнозування індексів інфляції; теорії ігор - для синтезу інтегрального критерію оцінювання рівня соціально-економічного розвитку регіонів; теорії автоматичного регулювання - для ідентифікації (настроювання) макроекономічної моделі реальній економічній дійсності та моделювання ланки з запізнюванням; теорії диференціальних рівнянь - для описування динамічної моделі з урахуванням перехідних процесів впродовж періоду прогнозування.

Інформаційну базу дослідження становили законодавчі та нормативно-правові акти з питань прогнозування та розроблення програм соціально-економічного розвитку України, офіційні дані Держкомстату України, Міністерства фінансів, Міністерства праці і соціальної політики, монографічні праці та періодичні видання вітчизняних та зарубіжних вчених, Інтернет-ресурс.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у теоретичному узагальненні, постановці і системному вирішенні наукової проблеми, що виявляється в формуванні теоретичного базису системного моделювання важелів регулювання економічного зростання України та створенні методологічного інструментарію для оцінки існуючого стану, прогнозування та управління економічним зростанням в умовах загальної невизначеності.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

вперше:

? розроблено інтегровану аналітичну модель керованого економічного зростання з використанням відомого принципу загальної економічної рівноваги, яка полягає в тому, що поєднує фактори зростання з боку попиту та пропозиції в одній моделі для економічного передбачення можливих сценаріїв розвитку та забезпечує синтез керуючих впливів із ендогенним визначенням інтегрального показника інфляції в економіці країни ? дефлятора ВВП, реального ВВП та темпів його зростання як результату комплексної взаємодії факторів попиту та пропозиції;

? розроблено непрямий макрометод оцінювання обсягів тіньового ВВП і тіньової заробітної плати, заснований на гіпотезі існування оптимального співвідношення між коефіцієнтами еластичності в агрегованій виробничій функції, що підкоряється принципу “золотого перетину” (0,382 - при затратах праці; 0,618 - при затратах капіталу). Наявність розбіжностей між розрахованими коефіцієнтами еластичності виробничої функції для офіційних статистичних даних та оптимальними (визначеними за принципом “золотого перетину”) обумовлює наявність тіньової економіки. Відмінність розробленого методу від існуючих статистичних підходів полягає в аналітичному визначенні обсягів тіньової економіки за допомогою виробничої функції, виключенні суб'єктивних експертних оцінок та можливості оцінювання обсягів та рівня тіньової економіки у галузевому та регіональному аспектах, що свідчить про універсальність запропонованого підходу;

? розроблено методологію кількісного оцінювання рівня ефективності та інноваційності соціально-економічного розвитку, яка полягає в тому, що для формування інтегрального критерію використовуються тільки вихідні показники, які є результатом взаємодії всіх вхідних параметрів з урахуванням їхнього різного рівня чутливості й запізнювання фактора впливу на вихідні макропоказники через макрофункцію економічної системи, що істотно скорочує кількість показників для формування інтегральної оцінки ефективності та інноваційності соціально-економічного розвитку країни. Абсолютне значення інтегрального критерію ефективності буде визначати рівень інноваційності, а його відносні зміни - ступінь інноваційності соціально-економічного розвитку, що дозволяє: оцінити кінцевий результат ефективності соціально-економічного розвитку, розгорнути його в систему певних критеріїв для оцінення складових соціально-економічного розвитку та визначити напрям його підвищення через вплив на структурні елементи;

? розроблено методичний підхід до оцінювання економічного потенціалу та к.к.д. економіки країни, який відрізняється від відомих методів використанням виробничої функції Кобба-Дугласа з врахуванням деяких неточностей, а також введено коефіцієнт завантаження виробничого капіталу та розроблено аналітичний метод його обчислення. Знання поточного значення коефіцієнта завантаження виробничого капіталу та його максимального теоретичного значення дозволяє обчислити потенційний ВВП та розрив ВВП і випуску продукції. Аналітичне визначення оптимального попиту на працю та пропозиції праці дозволяє обчислити коефіцієнт використання праці як результат їх відношення. Отже, добуток коефіцієнтів використання праці та завантаження виробничого капіталу буде визначати ступінь використання двох основних макрофакторів - праці та капіталу, тобто к.к.д. економіки країни;

? розроблено методологічні положення моделювання макроекономічних наслідків підвищення ціни на газ в Україні, які полягають в аналітичному визначенні цього впливу та базуванні на системному підході й принципах загальної економічної рівноваги. Принцип моделювання заснований на підвищенні проміжного споживання (ПС) та зниженні частки ВВП (ВДВ) у випуску продукції, зменшенні інвестиційних витрат і завантаженні виробничого капіталу, збільшенні споживання домогосподарств. Використання отриманих змін зазначених показників в моделі загальної економічної рівноваги дозволяє обчислити їх комплексний вплив на макроекономічні показники у найгіршому разі;

? визначено третій канал впливу інвестицій на економічне зростання, який відрізняється від існуючих теоретичних пояснень (перший - через збільшення сукупного попиту, інфляції, попиту на працю та сукупної пропозиції й економічного зростання в поточному періоді; другий - через нагромадження виробничого капіталу з віддачею в наступному періоді) тим, що збільшення завантаження виробничого капіталу в поточному періоді залежить від обсягу інвестицій в основний капітал та ПІІ з незначним запізнюванням. Кут нахилу цієї залежності визначає розподіл номінального зростання між інфляцією та темпами приросту реального ВВП (чим більше позитивний кут нахилу - тим вищі темпи зростання та менша інфляція, і навпаки);

удосконалено:

? концепцію моделі функції сукупної пропозиції, яка поєднує кейнсіанський та класичний підходи та дозволяє розраховувати не скалярну величину сукупної пропозиції, а її функцію від зміни загального рівня цін ? дефлятора ВВП. Відмінність розробленої моделі функції сукупної пропозиції від існуючих моделей полягає в застосуванні класичної моделі сукупної пропозиції у контексті кейнсіанської теорії (тобто рівень цін впливає на економічну активність), врахуванні уточнень у виробничій функції, введенні коефіцієнта завантаження виробничого капіталу і аналітичним визначенням коефіцієнтів еластичності та коефіцієнта завантаження виробничого капіталу в кожному поточному періоді;

? методичний підхід щодо визначення взаємозв'язку дефіциту бюджету та макроекономічних показників, що дозволило розрахувати кількісну залежність між величиною і спрямованістю дефіциту бюджету та економічним зростанням й інфляцією, змінювану в різні періоди соціально-економічного розвитку країни та зробити вибір між припустимою інфляцією й можливим економічним зростанням та розміром бюджетного дефіциту (профіциту) в кожному окремому періоді відповідно до заданих пріоритетів і цілей. Комплексний вплив факторів попиту та пропозиції дозволив визначити, що при соціальній спрямованості збільшення бюджетного дефіциту на 10,0 млрд. грн. підвищує інфляцію та темпи приросту реального ВВП відповідно: у 2006 р. - на 9,6 і 1,11%; у 2007 р. - на 3,82 і 0,475%; у 2008 р. - на 3,85 і 0,0%; при інвестиційній спрямованості: у 2006 р. - на 8,8 і 1,8%; у 2007 р. - на 3,2 і 0,95%; у 2008 р. - на 3,65 і 0,16%;

? методичний підхід щодо визначення взаємозв'язку обмінного курсу та макроекономічних показників, що дозволило розрахувати кількісну залежність між зміною обмінного курсу гривня/долар та економічним зростанням й інфляцією, яка змінюється в різні періоди соціально-економічного розвитку країни. Комплексний вплив факторів попиту та пропозиції визначив наступне: зміцнення обмінного курсу гривня/долар на 0,1 у поточній економічній ситуації зменшує номінальний ВВП на 15,264 млрд. грн., темпи приросту реального ВВП - на 1,2%, інфляцію (дефлятор ВВП) - на 1,252%; знецінення обмінного курсу гривня/долар на 0,1 у поточній економічній ситуації збільшує номінальний ВВП на 37,972 млрд. грн., темпи приросту реального ВВП - на 1,6%, інфляцію (дефлятор ВВП) - на 4,5%. Тобто зміцнення обмінного курсу знижує цінову й економічну динаміку, зменшує експорт і збільшує імпорт з різною чутливістю в різні економічні періоди, що призводить до витіснення з внутрішнього ринку вітчизняного виробника; знецінення обмінного курсу збільшує як цінову, так і загальноекономічну динаміку, зміцнюючи і розширюючи внутрішній ринок через стимулювання експорту й обмеження імпорту;

набули подальшого розвитку:

? концепція створення моделі функції сукупного попиту, яка поєднує кейнсіанський та монетаристський підходи та дозволяє обчислювати не скалярну величину сукупного попиту, а його функцію від зміни загального рівня цін ? дефлятора ВВП. Відмінність розробленої моделі функції сукупного попиту полягає в оригінальній комбінації існуючих економічних теорій та обраним апаратом моделювання для складових сукупного попиту з метою поєднання їх в єдине ціле з узгодженим функціонуванням усіх елементів. Запропоновано визначення ефекту майна з умови максимізації функції корисності домогосподарств та прогнозування коефіцієнта граничної схильності до споживання з застосуванням аналітичних та статистичних підходів;

? концептуальні засади створення динамічної моделі економічного зростання з урахуванням перехідних процесів впродовж періоду прогнозування. Відмінність розробленої концепції динамічної моделі економічного зростання від відомих статистичних підходів, які використовують часові ряди за допомогою моделей з механізмами довгострокового пристосування, полягає в аналітичних та безперервних макроекономічних функціях. В розробленій концепції фактор врахування запізнювань між параметрами економічної системи моделюється розкладанням експоненти (ідеальної ланки запізнювання) в дробовий ряд Паде, що приводить до її описування системою нелінійних диференціальних та алгебраїчних рівнянь. Застосування методу динамічного програмування Белмана або принципу максимуму Понтрягіна дозволяє отримати керівні функції, а не їх значення на кінець прогнозного періоду, що забезпечує оптимальне управління економікою з заданими критеріями зростання;

? методичні підходи до прогнозування заробітної плати та ФОП, які відрізняються від відомих підходів екстраполяції рядів динаміки, експертних оцінок, комплексним застосуванням статистичних та аналітичних підходів, причому можна обирати окремі прогнозні розрахунки або використовувати середнє значення заробітної плати для подальших прогнозних розрахунків ВВП (ВДВ) та ФОП;

? методичні засади інтегральної оцінки соціально-економічного розвитку регіонів, які відрізняються від існуючих тим, що з численних показників соціально-економічного розвитку регіонів виділяються показники, що характеризують економічну, фінансову, виробничу, інноваційну і соціальну сфери економіки та для кожного блоку показників сфер економіки за допомогою методів теорії ігор знаходяться оптимальні вагові коефіцієнти (позбавлені суб'єктивних експертних оцінок) з подальшим об'єднанням показників за “методом зважених сум”;

? концепція прогнозування індексів інфляції (ІСЦ, індексу цін виробників промислової продукції, індексу інвестицій тощо) на основі індексів-дефляторів основних видів економічної діяльності, що узагальнює принцип загальної економічної рівноваги на рівні основних видів економічної діяльності і розвиває підходи до прогнозування індексів інфляції та відрізняється від екстраполяційних методів встановленням індексів інфляції як зваженої суми індексів-дефляторів у промисловості, сільському господарстві, будівництві, транспорті та сфері послуг з подальшим обчисленням вагових коефіцієнтів за допомогою методів лінійного програмування. Встановлено, що отриманий розподіл вагових коефіцієнтів відбиває специфічні, суто національні особливості конкретної країни, що змінюються значно повільніше, ніж інфляційні процеси за звітний період (рік). Отже, використання основних важелів регулювання факторів попиту та пропозиції в основних видах економічної діяльності дозволяє регулювати відповідні дефлятори, а значить, й індекси інфляції;

? методичні підходи до визначення ПМ, залежного від динаміки ВВП, які відрізняються від існуючих методів (визначення ПМ формуванням мінімального набору товарів і набору послуг - методи “знизу”) визначенням ПМ залежно від соціально-економічного розвитку країни (метод “зверху”). Якщо вважати, що мінімальний перелік товарів і послуг, сформований у 2000 р., був справедливим та розрахувати умовну частку фонду ПМ для різних соціально-демографічних груп у ВВП, то ця частка не повинна знижуватись. Звідси випливають нові значення величини ПМ, пов'язаного з динамікою ВВП. За іншим підходом, значення ПМ перераховувались щорічно не на ІСЦ, а на узагальнений індекс інфляції (дефлятор ВВП) та темпи зростання реального ВВП, що дало практичний збіг результатів. Такий методичний підхід дозволяє врахувати три основні чинники формування ПМ: темпи зростання економіки, інфляцію та структурні зміни наборів товарів та послуг.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження, що розкривають вплив керованих параметрів на економічне зростання та інфляцію, мають практичне значення для оцінювання поточного стану соціально-економічного розвитку країни і, на цій основі, прогнозування та управління процесами економічного зростання, тобто розроблення напрямів адекватної макроекономічної політики в умовах трансформаційної економіки - економічного передбачення в цілому по країні, регіонах та основних видах економічної діяльності. Теоретичні та концептуальні положення доведені до рівня працюючого програмного забезпечення і практичних рекомендацій щодо формування управлінського впливу на економічне зростання та соціально-економічний розвиток країни, регіонів та основних видів економічної діяльності.

Результати дисертаційної роботи та основні науково-практичні результати виконаних НДР знайшли своє безпосереднє застосування у діяльності Міністерства економіки України (довідка № 59-28/38 від 18.01.2008 р., № 3703-25/317 від 15.05.2009, № 3401-28/372 від 10.06.2009) для визначення кількісного впливу підвищення ціни газу на соціальні показники, оптимальної питомої ваги ФОП у ВВП, обґрунтування величини ПМ, пов'язаного з динамікою ВВП, оцінювання ефективності соціально-економічного розвитку, визначення впливу змін у соціальних стандартах на макропоказники; Інституту законодавства Верховної Ради України (довідка №22/710-1-7 від 12.02.2008 р.) для визначення оптимальної частки ФОП у ВВП, тіньової складової оплати праці, встановлення оптимальної величини ПМ; Державного агентства України з інвестицій та інновацій (довідка № 01-184 від 17.07.2008 р.) для оцінювання рівня ефективності соціально-економічного розвитку та розробки Стратегії соціально-економічного розвитку АРК; Херсонської обласної Ради (довідка №14-206-1/51 від 28.05.2008 р.) для аналізу соціально-економічного стану та розробки стратегії соціально-економічного розвитку Херсонської області.

Особистий внесок здобувача полягає у розробці методологічного інструментарію системного моделювання важелів регулювання економічного зростання на принципах загальної економічної рівноваги для ендогенного визначення рівня інфляції, темпів економічного зростання та розкритті механізму використання чинників впливу керованих параметрів на управління національним господарством. Сформульовані в дисертації наукові результати, теоретичні положення, методичні підходи, висновки, рекомендації та пропозиції щодо вдосконалення моделювання макроекономічної політики економічного зростання, винесені на захист, отримані безпосередньо й особисто автором і є його науковим доробком. Особистий внесок у працях, опублікованих у співавторстві, наведено у списку публікацій. Алгоритм перерахунку основного капіталу у виробничій функції розроблявся разом із Б. Дунаєвим [5]. Уточнення виробничої функції стосовно використання затрат праці (добуток чисельності зайнятих на середньорічну заробітну плату) замість чисельності зайнятих - із В. Заводником [44].

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та методологічні положення і результати дисертаційного дослідження оприлюднені на: круглих столах: “Законодавчо-правові засади подолання бідності працюючого населення в Україні” та “Соціально-економічні та політико-правові проблеми подальшої розбудови Української незалежної держави” (Інститут законодавства Верховної Ради України, Київ, 2007 р.); “Тактичні пріоритети та стратегічні перспективи економіки України”, “Економічна криза в Україні: виміри, ризики, перспективи” (Київ, 2008-2009 рр.); “Прогнозування макроекономічних показників соціально-економічного розвитку, демографії і людського потенціалу” (Київ, 2006 р.); міжнародних науково-технічних конференціях: VII Міжнародній науково-технічній конференції “Системний аналіз та інформаційні технології” (Київ, 2005 р.); IX Міжнародній науково-технічній конференції “Системний аналіз та інформаційні технології” (Київ, 2007 р.); X Міжнародній науково-технічній конференції “Системний аналіз та інформаційні технології” (Київ, 2008 р.); 1-й Міжнародній конференції “Керування у великих системах” (Київ, 2004 р.); міжнародних науково-практичних конференціях: V Міжнародній науково-практичній конференції “Інформація, аналіз, прогноз - стратегічні важелі ефективного державного управління” (Київ, 2006 р.); V міжнародній науково-практичній конференції “Дослідження й оптимізація економічних процесів” “Оптимум-2006” (Харків, 2006 р.); XI Міжнародній науково-практичній конференції з проблем розвитку інноваційної діяльності “Проблеми і перспективи інноваційного розвитку економіки” (Алушта, 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Інтелектуальні системи прийняття рішень та інформаційні технології” (Чернівці, 2006 р.); XII Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми та перспективи інноваційного розвитку економіки” (ІНКОН XII) (Скадовськ, 2007 р.); VI Міжнародній науково-практичній конференції “Інформація, аналіз, прогноз - стратегічні важелі ефективного державного управління” (Київ, 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Соціально-економічні аспекти формування громадянського суспільства в Україні” (Умань, 2008 р.); XIV Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми та перспективи інноваційного розвитку економіки у контексті подолання світової фінансової кризи” (Алушта, 2009 р.).

Публікації. Основні положення дисертації опубліковано в одноосібній монографії обсягом 18,6 друк. арк., двох колективних монографіях, в яких особисто авторові належить 1,0 д.а., а також у 28 статтях у фахових виданнях, в яких особисто авторові належить 17,512 д.а., 11 тезах науково-практичних конференцій та у 4 статтях в інших наукових виданнях. У загальному обсязі наукових праць за темою дисертації авторові належить 39,49 д.а.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота містить вступ, п'ять розділів, додатки (на 6 стор.), висновки, список використаних джерел, що містить 268 найменувань (на 24 стор.). Основний зміст роботи викладено на 404 с., з них 60 таблиць займає 15 стор. та 60 рисунків 34 стор.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “Науково-методичні підходи до побудови моделей для аналізу та прогнозування макроекономічної політики” узагальнено теоретичні підходи до прогнозування, проведено аналіз методів та форм державного регулювання та прогнозування макроекономічної політики, проаналізовано та узагальнено досвід побудови моделей прогнозування макроекономічної політики економічного зростання. Уточнено поняття макроекономічної політики, під якою розуміються дії держави, спрямовані на регулювання економіки з метою підтримання стабільних темпів економічного зростання, повної зайнятості й оптимального рівня інфляції, тобто вплив держави на фактори сукупного попиту та сукупної пропозиції з урахуванням їхньої різної чутливості та запізнювання впливу на вихідні макропоказники для забезпечення стійкого (стабільного) економічного зростання країни.

Основна мета регулювання на макрорівні полягає у забезпеченні стійкого економічного зростання, підтриманні фінансово-економічної стабільності й гарантій соціальної справедливості. У цьому сенсі дуже важливо знати міру впливу інструментів зазначених політик (важелів регулювання) на економічне зростання. Тобто державна політика має базуватися на чіткому уявленні оптимальних пріоритетів у постановці цілей та оцінці можливих наслідків від їхньої реалізації. А це, в свою чергу, неможливе без прогнозування та застосування сучасних економіко-математичних моделей.

З точки зору системного підходу, економіка країни являє собою складну функціональну систему з притаманними їй вхідними та вихідними показниками

Трансцендентне рівняння, яке визначає взаємодію функцій сукупного попиту (номінальний ВВП) та сукупної пропозиції (реальний ВВП) для досягнення загальної економічної рівноваги, є макрофункцією економічної системи, що визначає загальну інфляцію P (дефлятор ВВП). Макрофункція F системи як кількісний вираз основної мети дослідження залежить від керуючого впливу (вектора вхідних параметрів) та одночасно забезпечує досягнення впливу на відповідні вихідні показники (вектора вихідних параметрів).

Позначимо як ? вектор інструментів регулювання сукупного попиту і як ? вектор інструментів регулювання сукупної пропозиції. Тоді основне рівняння макроекономічної рівноваги можна записати так:

. (1)

Вектори і є, по суті, векторами макроекономічних рішень, які визначають вектор змінних стану економіки. Мультиплікатор , або коефіцієнт чутливості (наприклад, інфляції до зміни інструментів сукупного попиту), визначається як (2)

, (2)

що є мірою впливу відхилення на рішення Р.

При цьому припускається, що функції сукупного попиту та сукупної пропозиції в (1) є безперервними і диференційованими по вектору макроекономічних рішень. У загальному випадку, коефіцієнти чутливості є нелінійними функціями у доволі широкому діапазоні зміни вхідних параметрів. Це означає, що у конкретних макроекономічних ситуаціях фактор впливу зміни параметрів сукупного попиту та сукупної пропозиції буде різним, передусім, стосовно пропозиції грошей. Визначення коефіцієнтів чутливості робить надлишковими і непотрібними регресійні схеми формування очікувань, зокрема інфляційних.

Змінюючи послідовно керовані параметри, можна визначити їхній адитивний вплив на вихідні макропоказники, що є одним з найважливіших чинників для цілей управління економікою. Знання ступеня впливу дозволяє синтезувати потрібний склад вхідних параметрів для досягнення заданих значень вихідних параметрів.

Аналіз існуючих моделей прогнозування макроекономічної політики економічного зростання дозволив виявити, що в більшості з них не реалізований системний підхід - взаємодія функцій сукупного попиту та сукупної пропозиції для ендогенного визначення інтегрального показника інфляції в економіці країни - дефлятора ВВП, реального ВВП та темпів його зростання. Апроксимація макроекономічних взаємозв'язків лінійними регресійними рівняннями дуже ускладнює відтворення реальної економічної динаміки в умовах перехідної економіки. Більшість моделей не призначені для визначення обсягів тіньової складової економіки.

Аналіз відомих моделей економічного зростання виявив їх недоліки та спрощений підхід, які застосовують або як тезу “пропозиція породжує попит”, або як тезу “попит породжує пропозицію”, але більшість з них свідчить на користь пропозиції. Сукупний попит в неокейнсіанських підходах розглядається в дуже спрощеному уявленні при припущенні про постійність рівня цін та екзогенно задані темпи приросту праці, які безпосередньо пов'язується з темпами економічного зростання.

У другому розділі “Методологічний інструментарій системного моделювання економічного зростання України” обґрунтовано необхідність та запропоновано використання методології соціально-наукового пізнання і соціальної практики, в основу якого покладено дослідження об'єктів різної за своїм внутрішнім змістом природи як систем - системного підходу, сценарного аналізу (передбачення), загальної економічної рівноваги, принцип IS-LM-моделей, виробничу функцію Кобба?Дугласа, методи економічної кібернетики для створення інтегрованої аналітичної моделі економічного зростання. Аналіз і узагальнення відомих підходів та базування на викладених принципах дозволили побудувати макроекономічну модель України з використанням теоретичних положень кейнсіанської, монетаристської та класичної теорій як об'єкт дослідження на засадах методів економічної кібернетики

Як видно зі структурної схеми, модель економіки країни є досить складною системою з прямими і зворотними зв'язками на всіх ієрархічних рівнях. Відмінність розробленої моделі функції сукупного попиту полягає в обчисленні не скалярної величини сукупного попиту, а її функції від зміни загального рівня цін ? дефлятора ВВП, оригінальній комбінації існуючих економічних теорій та обраним апаратом моделювання для складових сукупного попиту з метою поєднання їх в єдине ціле з узгодженим функціонуванням усіх елементів і складових з наступними ознаками, а саме:

модель функції сукупного попиту, яка поєднує модель ринку товарів і послуг з моделями ринку грошей та валютного ринку, побудована за принципом ІS?LM-моделей, запропонованим Хіксом?Хансеном і розвиненим в подальшому Манделом?Флемінгом для умов відкритої економіки. Як функція споживання використовується модифікована М.Фрідменом кейнсіанська функція на підставі введеного їм поняття “перманентного доходу”. На відміну від класичної економічної школи, в моделі ринку грошей використовується не ортодоксальна кількісна теорія грошей, яка враховує тільки трансакційний мотив і мотив обережності, а застосовується модель попиту на гроші Баумоля?Тобіна (трансакційний мотив і мотив обережності) одночасно з моделлю попиту на гроші як майно (теорія переваги ліквідності Кейнса), що змінюються залежно від зміни відсоткової ставки. Модель попиту на гроші Баумоля?Тобіна використовується в модифікованому вигляді, адаптованому В. Ющенком і В. Лисіцьким до умов перехідної української економіки.

З метою подальшого удосконалення концепції побудови моделі ринку товарів і послуг, а саме: функції споживання домогосподарств як постійного члена ? автономного споживання застосовується ефект майна, що дорівнює добутку доходу з майна на душу населення на його чисельність. Доход з майна на душу населення обчислюється у моделі сукупної пропозиції з умови максимізації функції корисності домогосподарств. Для прогнозування коефіцієнта граничної схильності до споживання розроблено метод, що поєднує аналітичні та статистичні підходи до його визначення.

Така побудова моделі сукупного попиту дає змогу досліджувати вплив грошово-кредитної, фіскальної та комбінованої політики на основні макропоказники, що дає можливість отримати кількісну міру впливу (чутливість) одних параметрів моделі на інші. Оскільки рівняння ліній IS-LM-моделі побудовані для заданого Pt, функція [залежність номінального ВВП від зміни загального рівня цін Р (дефлятора ВВП)] визначається шляхом спільного рішення системи рівнянь моделі ринку товарів і послуг та моделі ринку грошей при різних значеннях Р:

(3)

Відмінність розробленої моделі функції сукупної пропозиції від існуючих моделей полягає в обрахуванні не скалярної величини сукупної пропозиції, а її функції від зміни загального рівня цін ? дефлятора ВВП, застосуванні класичної моделі сукупної пропозиції (виробнича функція Кобба-Дугласа у формі Тінбергена) у контексті кейнсіанської теорії, тобто рівень цін впливає на економічну активність, а саме:

макрофактори (праця, капітал) забезпечують випуск, а не ВВП; замість чисельності зайнятих використовуються затрати праці (добуток чисельності зайнятих на величину середньорічної номінальної заробітної плати), інакше маємо розбіжність розмірностей у лівій і правій частинах рівняння, що неприпустимо; у виробництві задіяні не всі основні фонди, а тільки виробничі; виробничий капітал в кожному періоді переоцінюється на дефлятор ВВП; вводиться коефіцієнт завантаження виробничого капіталу. Крім того, з метою подальшого удосконалення методології побудови моделі сукупної пропозиції розроблено аналітичний метод розрахунку коефіцієнтів еластичності та коефіцієнта завантаження виробничого капіталу.

Функція (залежність реального ВВП від зміни загального рівня цін) визначається шляхом спільного вирішення системи рівнянь моделі ринку праці та моделі виробництва у вигляді виробничої функції при варіюванні Р (4):

(4)

Виробнича функція Кобба-Дугласа застосовується з врахуванням зазначених неточностей (5):

. (5)

Реальний ВВП QS(Р) є часткою випуску і характеризується коефіцієнтом структури витрат (у), що визначає частку ВВП у випуску (V) (6):

. (6)

Специфікація виробничої функції визначається аналітичними методами на кожний період окремо на основі фактичних поточних та ретроспективних даних (за попередній період) і не вимагає наявності довгих часових рядів змінних. Загальна рівновага в економіці може бути знайдена лише у взаємодії всіх суб'єктів економіки на всіх агрегованих ринках, тобто на основі взаємодії та

Оскільки аналітичне рішення трансцендентного рівняння (1) досить складне, знаходження рівноважних значень сукупного попиту , ставки відсотка і та інфляції Р формулюється як задача статичної параметричної оптимізації із застосуванням оптимального градієнтного методу з використанням методу Ньютона-Рафсона для вибору максимального кроку в визначеному напрямку.

Об'єднання моделей та дозволяє обчислювати інтегральний показник інфляції в економіці країни - дефлятор ВВП, реальний ВВП та темпи його зростання і визначати вплив на них різних факторів попиту та пропозиції. Запропонована модель дозволяє відповісти на два основних питання: як зміняться вихідні макропоказники при зміні інструментів бюджетно-податкової і грошово-кредитної політики та якими повинні бути керовані параметри, щоб забезпечити задані темпи економічного зростання або інфляції.

Задача побудови моделі економічного зростання формулюється як задача статичної параметричної оптимізації, тому що досліджуваний об'єкт (на конкретному етапі) описується нелінійними алгебраїчними рівняннями зі змінними коефіцієнтами. Передбачається, що усі функції, які описують взаємозв'язки макроекономічних змінних, є безупинними і, принаймні, двічі диференційованими.

Нехай на складові вектора інструментів регулювання сукупного попиту та сукупної пропозиції накладені обмеження: . Тоді можливими критеріями оптимізації можуть бути наступні режими: таргетування інфляції, таргетування темпу зростання, мінімізації розриву ВВП, оптимального вибору між інфляцією та безробіттям та ін.

Таким чином, критерій оптимізації полягає в мінімізації відхилення параметрів моделі економічної системи від деяких заданих характеристик. Необхідно знайти такі значення керованих параметрів для визначених обмежень, щоб мінімізувати критерій якості. Необхідно відзначити той факт, що F ? звичайна функція параметрів Vі. Отже, приведене тут формулювання задачі оптимізації дозволяє розглядати її як задачу із сфери звичайного математичного аналізу (пов'язану з максимізацією чи мінімізацією функцій), а не зі сфери варіаційного числення. Причому, вирішення задачі, одержаної при наявності накладених обмежень, є не оптимальним, а субоптимальним, тому що деякі складові вектора градієнта можуть не дорівнювати нулю.

Запропоновано концептуальні основи динамічної моделі економічного зростання з урахуванням перехідних процесів впродовж періоду прогнозування (модель типу “dynamical”. Розробка динамічної моделі типу “dynamical” припускає необхідність урахування запізнювань між параметрами економічної системи впродовж періоду прогнозування. Передавальна функція ланки з постійним запізнюванням К(р) може бути подана як (7)

. (7)

Методи моделювання ланок із постійним запізнюванням засновані на принципі відтворювання амплітудно-фазових частотних характеристик ланки з передавальною функцією: . Амплітудна і фазова частотні характеристики такої ланки мають вигляд: Якщо прийняти деяку припустиму помилку по фазі, то можна визначити відповідні граничні значення добутку і помилку по амплітуді. Для моделювання запізнювання впливу макропоказників використовується розкладання експоненти в дробовий ряд Паде (8):

(8)

Після перетворень, що дозволяють уникнути диференціювання вхідного сигналу, отримано наступну систему рівнянь, яка моделює запізнювання на проміжок часу ф (9):

(9)

У даному разі модель описується системою алгебраїчних та диференціальних рівнянь (10), де ? вектор стану системи для моменту часу t0, ? r- вимірний вектор управління, причому r ? 44; f ? векторна функція від та .

, (10)

Застосування методу динамічного програмування Белмана або принципу максимуму Понтрягіна дозволяє отримати керуючі функції, а не їх значення на кінець прогнозного періоду, що забезпечують оптимальне функціонування економіки згідно з заданими критеріями розвитку.

У дисертації проведено оцінку точності та прогнозної спроможності макроекономічної моделі та практичну перевірку, що є мірою довіри до прогнозних розрахунків. Оброблені результати прогнозування (усереднені дані консенсус-прогнозів у Міністерстві економіки України за рік та за 5 років) за критерієм (для 13-ти головних макропоказників) засвідчують, що прогнозна спроможність розробленої аналітичної моделі “Альфа” є значно кращою за існуючі статистичні моделі.

У третьому розділі “Теоретичні засади оцінювання тіньового ВВП та тіньової складової оплати праці” проведено аналіз теоретичних засад оцінювання тіньового ВВП за евристичними, статистичними, непрямими, структурними і спеціальними методами та розроблено новий теоретичний підхід оцінювання обсягів тіньового ВВП по країні в цілому, регіонах та за основними видами економічної діяльності, який можна віднести до непрямих макрометодів.

У дисертації констатується, що тіньова економічна діяльність значно знижує ефективність макроекономічного регулювання, погіршує інвестиційний клімат у країні та знижує конкурентоспроможність її економіки. Більшість публікацій стосовно проблем тіньової економіки орієнтовано на визначення причин та основних видів розвитку тіньової економіки, спонукальних мотивів заняття тіньовою діяльністю, напрямків діяльності щодо забезпечення скорочення обсягів тіньової економіки. Безумовно, перелічені питання є досить важливими, але їхнє вирішення неможливе без визначення обсягів і динаміки тіньової економіки по країні в цілому, регіонах та основних видах економічної діяльності, що і є предметом дослідження.

Методологічним інструментом кількісного оцінювання тіньового ВВП та тіньової заробітної плати є складові моделі загальної економічної рівноваги ? функції сукупного попиту та сукупної пропозиції. Певним базовим елементом визначення обсягів тіньової економіки є модель функції сукупної пропозиції, основна складова якої - виробнича функція Кобба-Дугласа (6). Запропонований метод кількісного оцінювання тіньового ВВП віднесено до класу непрямих макрометодів. Ідея методу полягає в тому, що в економіці існує деяке оптимальне співвідношення між коефіцієнтами еластичності макрофакторів виробничої функції - працею та капіталом, які визначають розподіл доходів.

Проведені дослідження дозволили висунути гіпотезу, що розподіл коефіцієнтів еластичності в агрегованій виробничій функції повинен відповідати принципу “золотого перетину” (0,382 - при затратах праці; 0,618 - при затратах капіталу). Відхилення від даного оптимального співвідношення варто пов'язувати, перш за все, з неоптимальними податками і, як наслідок, з наявністю тіньової економіки. Перевірка цього припущення щодо умов ринкової економіки України дає порівняльні дані частки ФОП у ВВП та заробітної плати як в економічно розвинених країнах. Використання запропонованого макрометоду дозволило провести розрахунки обсягів тіньової економіки по країні в цілому та на прикладі деяких регіонів України (виділених за критерієм територіального розташування)

Таким чином, існуюча податкова система та зневажливо низька заробітна плата обумовлює наявність тіньової економіки та значення коефіцієнтів еластичності у виробничій функції при її ідентифікації на рівні 0,123 та 0,877 при затратах праці та капіталу, відповідно.

Отже, розподіл коефіцієнтів еластичності у виробничій функції визначає тіньову складову ВВП та заробітної плати. Тому відношення існуючого коефіцієнта еластичності при затратах праці у виробничій функції Кобба-Дугласа до його оптимального (0,382) значення буде визначати “коефіцієнт соціальної справедливості” .

Як свідчать розрахунки рівень соціальної справедливості (теоретичне значення - одиниця) значно занижений з огляду на аналогічні показники у розвинених країнах, і це притому, що ціни на товари та послуги впритул наблизились до світових. Використання оптимальних значень коефіцієнтів еластичності у виробничій функції дозволяє обчислити оптимальні значення ФОП у ВВП (ВДВ)

Модельні розрахунки дозволили визначити, що номінальна заробітна плата по Україні в цілому в 2008 р. відстає від оптимальної майже в 3,2 раза, по промисловості ? 4,9, сільському господарству ? 6,6, будівництву ? 2,1, транспорту - 2,3, послугах ? 2,2 раза.

Порівняння середньорічних темпів зростання заробітної плати та продуктивності праці у реальному вимірі, розрахованих за одним ціновим індексом з використанням відповідних дефляторів ВВП (ВДВ) галузей, дає результати

Як свідчать розрахункові дані зростання заробітної плати відстає (за виключенням транспорту) від зростання продуктивності праці по основних видах економічної діяльності. Тільки в цілому по Україні зростання заробітної плати на 2,07% перевіщує зростання продуктивності праці. Автор стверджує, що тільки економічно розвинені країни можуть дозволити порівняльні темпи зростання заробітної плати та продуктивності праці.