Генезис та функціонування зв’язано-диверсифікованих систем підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Генезис та функціонування зв'язано-диверсифікованих систем підприємств

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Структурні зміни в соціально-економічній структурі промисловості України зумовили перехід більшості промислових підприємств з державного до недержавного сектору, що змінило роль держави в управлінні галузями, регіонами та різноманітними суб'єктами господарювання змусивши державу відмовитися від адміністративно-централізованого управління та перейти до здійснення регуляторної функції.

Структурні зміни в соціально-економічній структурі промисловості України спричинили не тільки зміни організаційно-правових форм діяльності промислових підприємств, але й виникнення в середині 90-х років минулого століття в українській промисловості великих економічних систем, які згодом перетворилися на надвеликі.

Інтеграційні процеси в українській промисловості на кінець 90-х років минулого століття та їх наслідки - великі економічні системи - викликали значний науковий інтерес. Діяльність великих економічних систем послугувала об'єктом наукових досліджень, які виконували вітчизняні вчені М.Г. Чумаченко, О.І. Амоша, В.М. Геєць, І.П. Булєєв, В.А. Забродський, М.О. Кизим, Г.В. Козаченко та їх російські колеги В.Е. Дементьєв, П.В. Забєлін, С.Ю. Глазьєв, Ю.Б. Вініслав. Науковці вивчали причини виникнення великих економічних систем, особливості їх створення, діяльності, організаційну структуру, достоїнства та недоліки, шляхи та способи використання перших і подолання інших, розробляли рекомендації щодо управління великими економічними системами. Але ці дослідження виконувалися багато в чому з позиції зарубіжного досвіду, що пояснювалося відсутністю на той час вітчизняних розробок щодо такого об'єкта як великі економічні системи.

Подальше зростання великих економічних систем в українській промисловості за останні десять років привело до перетворення їх у надвеликі економічні системи, а, і отже, до зміни їх структурного рівня в економічному просторі: відбувся перехід таких економічних систем з мікрорівня економічного простору (концерн, акціонерне товариство) до мезорівня, тобто рівня регіону, підгалузі. Сучасні надвеликі економічні системи української промисловості багато в чому відрізняються від тих, що склалися наприкінці ХІХ - початку ХХ століття. Діяльність таких систем має величезне значення не тільки для галузей і регіонів України, але й для економіки країни в цілому.

Надвеликі економічні системи української промисловості «переросли» організаційно-правові форми діяльності з чітко окресленими межами діяльності (концерн, корпорація тощо). Вони, скоріше, є групою підприємств, що перебувають під прямим або опосередкованим контролем юридичної або фізичної особи (групи фізичних осіб), котрі пов'язані між собою відносинами, які мають юридичну форму або форму господарських зв'язків, з метою концентрації економічного потенціалу. Багато в чому ці системи відрізняються від тих, що склалися та діють у світовій економіці, зокрема відмінністю є відсутність чіткої організаційно-правової форми діяльності надвеликих економічних систем і завершеності їх реструктуризації.

Діяльність надвеликих економічних систем в українській промисловості не отримала повного системного висвітлення, незважаючи на появу наукових праць О.І. Пушкаря, Ю.Е. Жукова, А.А. Пилипенка, результати колективних досліджень донецьких учених під керівництвом професора Ю.Г. Лисенка та Інституту економіки промисловості НАН України під керівництвом академіка О.І. Амоши. Залишається ще багато нез'ясованих питань.

Українським надвеликим економічним системам належить вагома роль в економіці країни, що й викликає необхідність вивчення їх функціонування, пошуку важелів впливу на неї. Безумовно, великого значення набуває створення відповідного правового поля, розробка та застосування механізмів регуляторної політики, завдяки яким вдалося б спрямувати вектори діяльності вітчизняних надвеликих економічних систем на розвиток української економіки та її успішну інтеграцію до світової економіки. Але і формування правового поля, і створення, а головне - упровадження регуляторних механізмів потребує часу, причому навіть не можна прогнозувати скільки. Тому за відсутності правового поля та регуляторних механізмів доцільним є спостереження за поведінкою вітчизняних надвеликих економічних систем відповідно до впливу таких чинників, як вступ України до СОТ, напрями та форми інтеграції української економіки до світової.

Саме значення надвеликих економічних систем для української промисловості зумовлює доцільність їх дослідження, вивчення, аналізу причин і процесів формування, впливу на стан і вектори розвитку економіки України в цілому та промисловості зокрема. Отже, необхідність узагальнення та подальшого розвитку теоретичних, методичних і прикладних питань щодо генезису та функціонування надвеликих економічних систем, які виникли в промисловості України, моделювання динаміки їх зростання визначили актуальність теми дисертаційної роботи та її практичне значення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до плану наукових досліджень Донецького державного університету управління. При виконанні держбюджетної теми 99.04 «Теоретико-методичні основи розвитку маркетингу в управлінні економікою України» (номер держреєстрації 0100U003067, 1999-2004 рр.) розроблено методологічні основи стратегічного управління у функціональних підсистемах промислових підприємств. При виконанні держбюджетної теми 99.01.07 «Дослідження та оцінка виробничого потенціалу підприємств регіону» (номер держреєстрації 0101U002856, 2001-2004 рр.) подані особливості технічної політики об'єднань промислових підприємств. Вихідні положення реалізації парадигми стратегічного управління на основі моделі інтерактивного менеджменту та системної методології, розроблені здобувачем, використані при виконанні держбюджетної теми 07.04.00 «Теоретико-методичні основи управління соціально-етичним маркетингом» (номер держреєстрації 0107U004221, 2007-2009 рр.), а також госпрозрахункових тем 1/04-05 «Розробка стратегії управління конкурентоспроможністю продукції промислового підприємства при виході на зовнішні ринки» (2005-2006 рр.) та 1/01-07 «Діагностика фінансового стану та розробка рекомендацій щодо підвищення фінансової усталеності» (2007-2008 рр.).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є комплексна розробка теоретичних, методичних і прикладних питань щодо генезису та функціонування зв'язано-диверсифікованих систем підприємств, що виникли внаслідок структурних змін в економіці України, в умовах глобалізації та входження України до міжнародних організацій, з використанням результатів моделювання динаміки зростання таких систем.

Для досягнення мети дослідження поставлено та вирішено такі наукові та практичні завдання:

розглянуто сутність структурних змін в економічній системі та основні поняття, які характеризують їх за масштабом, рушійними силами та наслідками;

проаналізовано структурні зміни, що відбулися в промисловості України;

проаналізовано наслідки структурних змін у соціально-економічній структурі промисловості України - виникнення надвеликих економічних систем;

досліджено генезис українських надвеликих економічних систем;

уточнено понятійно-категоріальний апарат щодо дослідження надвеликих економічних систем, що утворилися в промисловості України;

розглянуто особливості українських зв'язано-диверсифікованих систем підприємств та їх вплив на національну економіку;

проведено системно-структурний аналіз українських зв'язано-диверсифікованих систем підприємств, виявлено головні тенденції у їх функціонуванні;

розроблено моделі для відображення тенденцій зростання у функціонуванні українських зв'язано-диверсифікованих систем підприємств з метою посилення їх цілеспрямованості та керованості;

розглянуто особливості реалізації парадигми стратегічного управління у зв'язано-диверсифікованих системах підприємств;

сформовано інструментарій для реалізації парадигми стратегічного управління у зв'язано-диверсифікованих системах підприємств;

використано розроблені рекомендації щодо реалізації парадигми стратегічного управління у зв'язано-диверсифікованих системах підприємств.

Об'єкт дослідження - зв'язано-диверсифіковані системи підприємств, що утворилися в економіці України внаслідок структурних змін у соціально-економічній структурі.

Предметом дослідження є генезис та функціонування зв'язано-диверсифікованих систем підприємств в умовах глобалізації та відкритості української економіки.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність способів наукового пізнання, загальних методів, прийомів і принципів, що використовувалися в процесі дослідження. Теоретичною основою роботи послугували фундаментальні положення теорії структурних змін, теорії системної динаміки, теорії мінімаксу, системної методології, інтерактивного менеджменту, а також парадигма стратегічного управління, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених у галузі великих економічних систем, стратегічного управління.

Правове поле дослідження склали чинні законодавчі та нормативні документи, що регулюють діяльність зв'язано-диверсифікованих систем підприємств, які утворилися в українській промисловості.

Інформаційною базою послугували статистичні дані, опубліковані у відкритому друці дані про діяльність зв'язано-диверсифікованих систем підприємств, результати власних досліджень.

У роботі використано процесний підхід (при аналізі наслідків структурних змін у соціально-економічній структурі промисловості); системний підхід (при розгляді економічної системи, її структури та виникнення структурних змін); функціональний підхід (при вивченні особливостей реалізації парадигми стратегічного управління у зв'язано-диверсифікованих системах підприємств (ЗДСП)); контент-аналіз, монографічний аналіз, структурно-логічний аналіз (при визначенні понять «структурні зрушення», «структурна перебудова», «структурні перетворення», «структурна трансформація», «зв'язано-диверсифікована система»); дескриптивний аналіз (при вивченні сутності надвеликих економічних систем в українській промисловості, при характеристиці вітчизняних ЗДСП); метод угруповань, метод порівнянь, вертикальний метод (при аналізі структурних змін в економіці України; структури ЗДСП); метод ідентифікацій (при встановленні характеру структурних змін в економіці та промисловості України); метод індукції (при дослідженні перетворення великих об'єднань підприємств, що виникли в українській промисловості наприкінці ХХ століття, на надвеликі економічні системи); системно-структурний аналіз (при аналізі наслідків структурних змін у соціально-економічній структурі промисловості України; вивченні особливостей діяльності ЗДСП; розгляді процесу стратегічного аналізу у зв'язано-диверсифікованих системах підприємств); фактичний аналіз (при аналізі взаємодії ЗДСП з іншими суб'єктами економіки, зокрема державою); структурно-логічний аналіз, історичний метод (при аналізі наслідків структурних змін у соціально-економічній структурі економіки України); метод порівнянь (при встановленні відмінностей вітчизняних надвеликих систем від ТНК, ФПГ); цілісний підхід (при визначенні особливостей реалізації парадигми стратегічного управління у ЗДСП); методи системної динаміки - діаграма каузальних петель і системні архетипи (при моделюванні динаміки зростання ЗДСП); метод експертної оцінки (при визначенні рівня темпових характеристик для моделі динаміки зростання ЗДСП); метод багатокритеріальної оптимізації (у розподілі капіталу при зростанні ЗДСП).

Наукова новизна одержаних результатів. Основний науковий результат дисертаційної роботи полягає у формуванні теоретичних конструкцій, що дозволили показати генезис надвеликих економічних систем у промисловості України, виявити й описати їх особливості, змоделювати динаміку зростання, а також сформувати вихідні положення реалізації парадигми стратегічного управління у зв'язано-диверсифікованій системі підприємств на основі моделі інтерактивного менеджменту.

Наукова новизна результатів дослідження полягає в такому:

уперше:

розкрито сутність і характер процесу перетворення великих об'єднань підприємств в українській промисловості, які виникли наприкінці ХХ століття, на надвеликі економічні системи з мінливими межами, що в різних формах прямо або опосередковано контролюють власні та афільовані промислові активи, а отже, виробництво та збут певних видів продукції, суттєво впливають на створення в країні сприятливого бізнес-клімату для діяльності контрольованих підприємств і розширяють сферу впливу на інші галузі економіки, а також диференціювання надвеликих економічних систем за розміром і локалізацією центрів управління ними;

обґрунтовано доцільність позначати надвеликі економічні системи, що утворилися в промисловості України, як «зв'язано-диверсифіковані системи», оскільки такі системи, як універсальні багатогалузеві комплекси за особливостями створення, належності до глобальних за формою організації інтеграції та реалізацією відносин власності в змішаній формі, складом, типами взаємозв'язків, формами контролю активів, їх розміром і масштабом впливу на економіку, є соціально-економічним феноменом, який не належить до реальних фінансово-промислових груп, промислово-фінансових груп і транснаціональних компаній;

запропоновано показник «індекс меж офіційного контролю (ІМОК)», призначенням якого є оцінка збігу офіційних і неофіційних меж зв'язано-диверсифікованих систем підприємств за результатами визначення співвідношення кількості підприємств, що контролюються ЗДСП через юридичні та господарські відносини;

розроблено модель динаміки зростання зв'язано-диверсифікованої системи підприємств, яка має багатоцільове призначення (відповідно до мети користувачами є держава, керуючі компанії ЗДСП, керівництво її неоструктур, суб'єкти ринкової інфраструктури) і дозволяє спектр можливих рівнів зростання системи в залежності від обмежень зовнішнього середовища та ресурсного забезпечення звести до певного набору архетипів;

уведено поняття «темпова характеристика», яке відображає «опір» зовнішнього середовища зміні конфігурації зв'язано-диверсифікованої системи підприємств, має форму природних або штучно створених обмежень, що визначають вектор і динаміку зростання меж системи, витрати та втрати на таке зростання, і використовується в описі стану ЗДСП на макро - та мікрорівнях шляхом установлення граничних значень системи в певному стані, інвестиційної привабливості ЗДСП для забезпечення її відповідності реальним умовам функціонування системи, а також як критерій обмеження при диверсифікації ризиків зростання ЗДСП;

уточнено:

визначення понять «структурні зрушення», «структурна перебудова», «структурні перетворення», «структурна трансформація», які впорядковані в залежності від ступеня зміни структури економічної системи, набуття нею нових властивостей, масштабу та наслідків структурних змін;

визначення поняття «зв'язано-диверсифікована система», яку пропонується розглядати як надвелику економічну систему, що об'єднує групу підприємств різної галузевої приналежності, котрі діють у різноманітних організаційно-правових формах, перебувають під прямим або опосередкованим контролем юридичної, фізичної особи або групи фізичних осіб, пов'язані між собою відносинами, що мають юридичну форму або форму господарських зв'язків, з метою концентрації економічного потенціалу, що дозволяє зазначеним особам контролювати власні та афільовані промислові активи, виробництво та збут певних видів продукції, суттєво впливати на створення сприятливого бізнес-клімату для діяльності підприємств, що входять до складу системи, розширювати сферу її впливу на інші галузі економіки;

тенденції у функціонуванні українських зв'язано-диверсифікованих систем підприємств (прагнення до зростання масштабу, невідповідність офіційних і неофіційних меж, спрямованість інвестиційної політики на відтворення існуючого третього технологічного укладу, слабкий фінансовий сектор, активний перелив капіталу в бізнес-сфери, що не належать до промисловості, з гарантованою дохідністю, невисоким ризиком), які є несприятливими для національної економіки та її конкурентоспроможності, не позбавляють її сировинно-експортної орієнтації, створюють для української економіки в системі міжнародного поділу праці безперспективні позиції, зумовлюють технологічне відставання національної економіки;

вихідні положення реалізації парадигми стратегічного управління у зв'язано-диверсифікованій системі підприємств на основі моделі інтерактивного менеджменту: модель сприйняття зв'язано-диверсифікованої системи, модель упорядкування підконтрольних їй активів, принципи реалізації парадигми стратегічного управління, сприйняття суб'єктів трансакційного середовища, тип поведінки, тип стратегічного управління;

концепт «стратегічний аналіз» стосовно зв'язано-диверсифікованих систем підприємств шляхом застосування основних положень системної методології, що дало можливість представити його з трьох боків - структури, функцій і процесів на основі інтеграції системного, функціонального та процесного підходів, що дозволяє отримати цілісне уявлення про стратегічний аналіз зв'язано-диверсифікованої системи підприємств з урахуванням складності процесів, що відбуваються в ній;

удосконалено:

інструментарій стратегічного аналізу для вітчизняних зв'язано-диверсифікованих систем підприємств: показники для опису стану неоструктури ЗДСП (коефіцієнти незалежності від влади, незалежності виробництва, спеціалізації капіталу, ринкової диверсифікації, контрольованості власного капіталу, товарно-групової диверсифікації, ринкової спрямованості, кризовий коефіцієнт); показники для опису конкурентного статусу неоструктури ЗДСП (рівень стратегічних капіталовкладень, інвестиційна вартість відсотка приросту частки ринку, показники капіталовіддачі, рівень використання потенціалу, показник відносної конкурентоспроможності); сукупність матричних моделей для опису відповідності конкурентного статусу неоструктури ЗДСП інтенсивності конкуренції на досліджуваному ринку та формулювання її стратегічних альтернатив (матриця відповідності конкурентного статусу інтенсивності конкуренції на досліджуваному ринку, матриця аналізу динаміки конкуренції, матриці й таблиці вибору);

модель Марковіца шляхом використання її в емпіричному дослідженні графічної моделі динаміки зростання зв'язано-диверсифікованої системи підприємств щодо напрямів та умов зростання завдяки поетапному наближенню до реальних умов зростання системи з урахуванням визначених коефіцієнтів привабливості видів економічної діяльності та їх дохідності, бюджету зростання ЗДСП, економічних інтересів системи, ємності інвестиційного ринку, динаміки інфляції, а також ринкового ризику;

отримали подальший розвиток:

фундаментальні положення парадигми стратегічного управління для вітчизняних зв'язано-диверсифікованих систем підприємств шляхом обґрунтування вибору наукової школи стратегічного управління, установлення відповідно до вибраної наукової школи домінуючого аспекту та його форми; розуміння стратегічного управління вітчизняними ЗДСП як цілеспрямованої системи; розробки загальної схеми реалізації парадигми стратегічного управління у вітчизняних зв'язано-диверсифікованих системах, що базується на моделі інтерактивного менеджменту.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані результати та розроблені рекомендації являють собою методичну базу щодо визначення напрямів та умов зростання зв'язано-диверсифікованих систем підприємств і реалізації парадигми стратегічного управління в таких системах.

До результатів, що мають найбільше практичне значення, належать пропозиції щодо:

інструментарію стратегічного вибору неоструктур зв'язано-диверсифікованої системи підприємств та окремих процедур, що проводяться за стадіями стратегічного аналізу;

визначення привабливості активів за видами економічної діяльності при зростанні зв'язано-диверсифікованої системи підприємств;

диверсифікації ризиків зростання зв'язано-диверсифікованої системи підприємств за допомогою адаптованої моделі Марковіца;

тенденцій у функціонуванні українських зв'язано-диверсифікованих систем підприємств.

Результати дисертаційної роботи використано в практичній діяльності промислових підприємств і державних установ, що підтверджується відповідними документами, які містяться в додатку: ЗАТ «Донецьксталь - металургійний завод» (довідка №01/23-27 від 26.05.2008 р.), Міністерство промислової політики України (довідка №01/5-1-600 від 13.05.2008 р.), корпорація «Індустріальна Спілка Донбасу» (довідка №08/37-164 від 22.12.2008 р.), ЗАТ «СКМ» (акт упровадження №01/38-254 від 15.09.2008 р.), Донецька обласна державна адміністрація (головне управління економіки) (довідка №01/15-49 від 21.01.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, розробки та висновки дисертаційної роботи є результатом самостійно проведеного дослідження автора щодо генезису та функціонування зв'язано-диверсифікованих систем підприємств.

Апробація результатів дисертації. Одержані результати наукового дослідження, висновки та пропозиції доповідалися й були схвалені на ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Маркетингові дослідження в Україні» (м. Луганськ, 2002 р.), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Управління у державі ІІІ тисячоліття» (м. Львів, 2003 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Управління підприємствами: проблеми та шляхи їх вирішення» (м. Донецьк, 2003, 2005, 2007 рр.), V Всеукраїнській науково-практичній конференції «Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України» (м. Дніпропетровськ, 2004 р.), научно-практической конференции «Перспективные разработки науки и техники» (г. Белгород, 2004 г.), Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми і перспективи інноваційного розвитку економіки України» (м. Дніпропетровськ, 2006 р.), ІІ Международной научно-практической конференции «Инновационная модель развития промышленного региона: проекты, управление, результаты» (г. Донецк, 2007 г.), Міжнародній науково-практичній конференції вчених, студентів і практиків «Стратегія інноваційного розвитку економіки та соціальної сфери України» (м. Донецьк, 2008 р.), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми інноваційного розвитку держави» (м. Дніпропетровськ, 2008 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток фінансових ринків та інститутів в умовах міжнародної інтеграції» (м. Полтава, 2008 р.).

Публікації. Основні результати дослідження опубліковано в 59 наукових працях, серед яких - 6 монографій, у тому числі одна одноосібна, 14 статей у наукових журналах, 27 статей у збірниках наукових праць та 12 публікацій у матеріалах наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій 116,8 д.а., з яких автору належать 56,7 д.а.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, п'яти розділів і висновків, викладених на 489 сторінках машинописного тексту. Матеріали роботи містять 70 таблиць і 46 рисунків, які подано на 87 сторінках. Список використаних джерел із 431 найменування уміщено на 35 сторінках, 2 додатки - на 8 сторінках.

Основний зміст дисертаційної роботи

диверсифікований економіка управління стратегічний

У дисертаційній роботі на основі проведеного автором дослідження розглядаються такі основні положення.

Розділ 1. Структурні зміни в економіці: сутність, види та наслідки. Структура економічної системи відображає побудову, сукупність відносин, частин та елементів, з яких складається певне економічне ціле - економічна система. Зміна пропорцій економічної системи є наслідком структурних змін, які виникають через зміну окремих елементів і, відповідно, їх ролі в системі, зміну взаємозв'язків елементів та їх взаємовпливу.

Для опису структурних змін в економічній системі в наш час застосовується низка понять: структурні зрушення, структурна перебудова, структурні перетворення, структурна трансформація. До сьогодні єдиного погляду на їх зміст немає. Упорядкування понять у роботі здійснено з таких принципових позицій: використання первісного термінологічного навантаження понять зрушення, перебудови, перетворення, трансформації; вибір як базового та вихідного терміна поняття зміни; з'ясування сутності понять відповідно до їх наслідків з урахуванням інновацій як рушійної сили; використання для впорядкування понять концепції рівнів рівноваги економічної системи.

Установлений зміст понять структурних зрушень, структурної перебудови, структурних перетворень, структурної трансформації представлено в табл. 1.

З використанням понять, що описують структурні зміни різного масштабу та наслідків, проведено аналіз структурних змін в економіці України та, зокрема, в основній її складовій - промисловості.

Аналіз структурних змін проводився з урахуванням того, що суспільний розвиток України знаходиться на індустріальній стадії, на якій превалює промисловість, а домінуючими є третій і четвертий технологічні уклади. Тому вивчалися структурні зміни, що відбулися за останні роки саме щодо промисловості. Для глибшого розкриття структурних змін, що відбулися, підвищення рівня наочності їх характеристики при аналізі використано показники структурних зсувів, швидкості, інтенсивності та результативності структурних змін. Результати аналізу структурних змін у промисловості України зводяться до такого.

Структурні зміни в промисловості України за роки проведення ринкових перетворень привели до виникнення й посилення останніми роками паливно-енергетичної та сировинної орієнтації промислового виробництва. За останнє десятиріччя в промисловості України значно збільшилася частка базових галузей - металургії, хімії, енергетики та паливної промисловості (з 25,6% у 1991 році до 59% у 2007 році). Продукція чорної металургії складає сьогодні майже чверть усієї виробленої в Україні промислової продукції, що в 5-6 раз більше, ніж у розвинутих країнах, тоді як частка легкої промисловості скоротилася у вісім разів.

Економіка з такою структурою за всіма міжнародними стандартами вважається безперспективною.

Вітчизняний паливно-енергетичний комплекс орієнтований на обслуговування потреб важкої промисловості, а також збереження високої матеріало - та енергоємності вітчизняної металургії. Має місце висока негативна корельованість структурних змін у галузях важкої промисловості, що свідчить про обмеженість ресурсів і можливостей серйозних структурних змін - структурної перебудови або структурних перетворень, оскільки галузі важкої промисловості «перетягують» ресурси на себе, що не залишає шансів соціально-орієнтованим галузям для нарощування обсягів виробництва.

З 1996 року спостерігається поєднання девіації вектора структурних змін і суттєвого зменшення їх швидкості та інтенсивності. Деяке збільшення швидкості структурних змін відзначається з 2000 року в галузях важкої промисловості, тоді як у машинобудуванні, легкій і харчовій промисловості продовжується стійке зменшення швидкості позитивних структурних змін, тобто просування до інноваційної моделі розвитку та підвищення соціальної спрямованості. Для низки галузей, зокрема хімічної та нафтохімічної промисловості, електроенергетики при загальному зменшенні швидкості та інтенсивності структурних змін спостерігаються різноспрямовані структурні зсуви, що є ще одним аргументом, який підтверджує відсутність дії як ринкових механізмів, що забезпечують позитивні результати, так і цілеспрямованого регуляторного впливу держави.

Отже, структурні зміни, що відбулися в українській промисловості, спричинили погіршення структурних показників. Відбувалися ці зміни стихійно, за відсутності визначеного та продуманого вектора, на фоні відсутності помітних інновацій (у структурі промислового виробництва скоротилася питома вага наукоємних і високотехнологічних виробництв), без забезпечення інвестиціями, що не сприяло набуттю промисловістю нових властивостей і створенню міцного промислового потенціалу. Зміни, що відбулися в галузевій, виробничо-технологічній структурах промисловості можна, швидше, охарактеризувати за допомогою поняття структурних зрушень, до того ж негативного характеру, підґрунтям чого виступили в тому числі поспішність, непослідовність реформ, зокрема на їх першому етапі - до середини 90-х років минулого століття. Структурні зрушення протягом усього періоду реформ відбувалися стихійно, і тому вони лише пасивно відображають загальний стан промислового виробництва країни. Лише один вид зміни структури промисловості може бути охарактеризований як структурне перетворення - структурні зміни за ознакою власності на засоби виробництва. І тому наслідки таких структурних змін потребують більш уважного дослідження.

Наслідки структурних змін у соціально-економічній структурі промисловості України виявилися не одразу, їх виникнення та розвиток слід розглядати як процес, що триває дотепер. Перебіг процесу формування та розвитку наслідків структурних перетворень відбувався з різною швидкістю та інтенсивністю, і, а отже, з різними наслідками. Етапи, їх зміст і наслідки подані в табл. 2.

Отже, наслідком структурних перетворень у соціально-економічній структурі української промисловості є надвеликі економічні системи. Вони зосереджені переважно в базових галузях промисловості (чорна та кольорова металургія, нафтохімічна промисловість, вуглевидобуток), але відрізняються одна від одної за економічним впливом. Надвеликі економічні системи є складними соціально-економічними утвореннями. Вони відображають соціально-економічні відносини в суспільстві, які віддзеркалюють суспільну форму виробництва та спосіб присвоєння предметів природи в межах певної суспільної форми та за її допомогою, і тому потребують особливо уважного дослідження.

Розділ 2. Аналіз зв'язано-диверсифікованих систем підприємств. Українські надвеликі економічні системи як результат інтеграції переважно промислового капіталу є універсальними багатогалузевими комплексами, до складу яких уходять підприємства різної галузевої приналежності, переважно базових галузей промисловості. Утворення вітчизняних надвеликих економічних систем революційним шляхом зумовило конгломератний характер їх активів, через що у власності таких систем є іноді дуже значна частка непрофільних активів. Фінансовий і торговий капітал у вітчизняних надвеликих економічних системах представлений значно слабше, ніж у традиційних ФПГ.

Результати порівняння існуючих вітчизняних надвеликих економічних систем за низкою ознак з класичними фінансово-промисловими групами показали, що такі системи можна лише з деякою умовністю віднести до реальних ФПГ. Водночас вітчизняні надвеликі економічні системи не є промислово-фінансовими групами в тому розумінні, яке витікає з тлумачення в Господарському кодексі України. Українські надвеликі економічні системи не є транснаціональними корпораціями: вони поступаються ТНК за розміром активів як у цілому, так і зарубіжними зокрема; їх зарубіжні придбання поки що незначні; значення їх не тільки у світовій, а і в європейській економіці є невеликим. За розглянутими характеристиками українські надвеликі економічні системи не можна визнати ТНК, і лише найміцніші з них розпочали рухатися дорогою світових ТНК.

Терміни, якими в економічній літературі та практиці прийнято позначати надвеликі економічні системи, не можна вважати прийнятними для українських надвеликих економічних систем. До сьогодні немає й офіційного терміна для їх позначення. Більше того, і самого визначення таких систем теж немає. Тому доцільним буде позначати їх як зв'язано-диверсифіковані системи підприємств через особливості контрактації діяльності підконтрольних підприємств, належність до глобальних за формою організації інтеграції та реалізацією відносин власності в змішаній формі.

Застосування поняття зв'язано-диверсифікованої системи до українських надвеликих економічних систем зумовило необхідність уточнення його визначення. Зв'язано-диверсифікована система підприємств (ЗДСП) - це надвелика економічна система, що об'єднує групи підприємств різної галузевої приналежності, котрі діють у різноманітних організаційно-правових формах, перебувають під прямим або опосередкованим контролем юридичної, фізичної особи або групи фізичних осіб, пов'язані між собою відносинами, що мають юридичну форму або форму господарських зв'язків, з метою концентрації економічного потенціалу, що дозволяє зазначеним особам контролювати власні й афільовані промислові та фінансові активи, виробництво та збут певних видів продукції, суттєво впливати на створення сприятливого бізнес-клімату для діяльності підприємств, що входять до складу системи, розширювати сферу її впливу на інші галузі економіки.

Зв'язано-диверсифікована система підприємств є свого роду моделлю, що відображає реально існуюче складне соціально-економічне утворення. Вітчизняні зв'язано-диверсифіковані системи підприємств не мають формальної організаційної структури. Офіційно кожну з них очолює керуюча компанія, яка завдяки холдинговій системі контролює діяльність великої кількості підприємств. Але контроль не є очевидним. Отже, можна мати справи з керуючими компаніями або з окремими підприємствами, але не зі зв'язано-диверсифікованою системою підприємств.

Українським зв'язано-диверсифікованим системам підприємств належить вагома роль в економіці країни. Вони виступають у певних випадках як підгалузь базових галузей промисловості.

Стосовно позитивного впливу ЗДСП необхідно вказати на такі його традиційні аспекти, як зменшення кількості центрів управління в економіці, збільшення передбачуваності динаміки цін на певну групу товарів базових галузей промисловості, а також забезпечення валютних надходжень - більш ніж 40% українського товарного експорту забезпечує гірничо-металургійний комплекс, хоча характер експорту ЗДСП відповідає саме індустріальній стадії суспільно-економічного розвитку. З одного боку, експортні поставки, що здійснюють підконтрольні ЗДСП підприємства, дозволяють країні отримувати валютні надходження, а, з іншого - ці експортні поставки є уразливими, що й спричиняє уразливість економіки країни в цілому (зменшуються надходження до бюджету; погіршується соціально-економічне становище в регіонах). Адже головною статтею експортного доходу України є продукція чорної металургії, сировина, а також напівфабрикати для металургійних підприємств. На експорт іде до 80% металопродукції.

Вітчизняні ЗДСП, як феномен української економіки, як явище, що виникло, існує й розвивається, необхідно вивчати за допомогою відповідних теоретичних конструкцій, які дадуть змогу виявити й описати особливості функціонування вітчизняних ЗДСП.

Вивчення особливостей функціонування найбільших зв'язано-диверсифікованих систем підприємств дозволило встановити таке.

Незважаючи на певні відмінності, вітчизняні зв'язано-диверсифіковані системи підприємств є дуже схожими щодо шляхів утворення, вибраних векторів руху та розвитку, існуючих проблем і навіть способів їх розв'язання, а також постулатів ділової політики, якої вони додержуються. У вітчизняній економіці вони відіграють значну роль, але у світовій економіці й навіть в європейській не отримали статусу таких, що помітно впливають на стан ринку будь-якого продукту, що є визначальним в епоху глобалізації, через що не зуміли вивести економіку України на якісно новий рівень.

Усі вітчизняні зв'язано-диверсифіковані системи виникли як наслідок приватизації, подальшого перерозподілу вже недержавної власності та зміни контролю над окремими активами. Цей перерозподіл ще не закінчений, він триває.

У вітчизняних ЗДСП дуже слабко представлений фінансовий сектор. Це можна пояснити тим, що на момент приватизації фінансова система не отримала такого розвитку, який за масштабом відповідав би вимогам ринкової економіки.

Бізнес-інтереси розглянутих потужних вітчизняних ЗДСП знаходяться в базових галузях промисловості, хоча останнім часом спостерігається активний перелив капіталу в бізнес-сфери, що не належать до промисловості, з гарантованою дохідністю, невисоким ризиком.

Системно-структурний аналіз, проведений на основі характеристики вітчизняних зв'язано-диверсифікованих систем, дозволив виділити особливості таких систем. До них належать:

складність структури, відносин власності та форми контролю власності, постійна зміна конфігурації (рух активів - їх придбання, продаж, зміна пакетів акцій), відсутність формальної організаційної структури, через що їх офіційні межі в ряді випадків не збігаються з неофіційними. Офіційні межі ЗДСП можна визначити лише за результатами аналізу часток в акціонерному капіталі тих чи інших акціонерних товариств (і то за наявності доступу до достовірних інформаційних джерел). Про нечіткість офіційних меж аналізованих ЗДСП свідчать значення пропонованого індексу меж офіційного контролю. За його значеннями простежується така тенденція: чим більшою є зв'язано-диверсифікована система, тим більшою є кількість підприємств, які контролюються на основі господарських відносин;

переважання у становленні процесів зовнішнього зростання, результатом чого є утворення всередині ЗДСП неоструктур, які необхідно розуміти як об'єднання за галузевою ознакою підприємств, що контролюються офіційно та неофіційно. Неоструктури у вітчизняних ЗДСП існують невизначений час і характеризуються зміною складу підприємств. За допомогою поняття неоструктури пояснюється нестійкість офіційних і неофіційних меж вітчизняних ЗДСП;

приналежність до голоністичних систем, кожним голоном яких є підконтрольне ЗДСП за юридичними або господарськими відносинами підприємство, що діє в певній організаційно-правовій формі. Кожен голон є відносно автономним (він може формувати власні плани, кооперуватися з іншими голонами, бути частиною іншого голону, але за встановленими правилами). Вітчизняні ЗДСП як голоністичні системи мають певні відмітності від канонічної голоністичної системи, оскільки «за горизонталлю» відбувається обмін інформацією й командами між голонами з питань оперативного характеру, вирішення яких спрямоване на виконання стратегічних завдань, що накреслені головною структурою ЗДСП. У стратегічному управлінні, при вирішенні питань власності, а отже, контролю над активами, переважає ієрархічна («вертикальна») складова;

намагання побудувати вертикально-інтегровані ланцюжки щодо основного виду бізнесу, що вдалося не всім ЗДСП. Їх відсутність призводить до незбалансованості виробництва, залежності від поставок або необхідності імпортувати сировину, якої не вистачає, а це збільшує затрати на виробництво. Проблему браку такої ланки вітчизняні ЗДСП вирішують по-різному: від домовленостей з конкурентами (як у випадку ЗДСП «ММК ім. Ілліча» та ЗДСП «Енерго» щодо Ясинівського КХЗ) до позбавлення від незбалансованих активів (як ЗДСП «Приват» у випадку продажу металургійних активів у 2008 році російській Evraz Group);

несприятлива для національної економіки інвестиційна політика, яка спрямована на відтворення існуючого третього технологічного укладу, що є загрозливим для конкурентоспроможності української економіки, не позбавляє її сировинно-експортної орієнтації, створює для неї в системі міжнародного поділу праці досить безперспективні позиції. Сучасні тенденції інвестування вітчизняних ЗДСП викликають побоювання, що через певний час вони втратять позиції лідерів, що спричинить технологічне відставання національної економіки;

удавання до латеральної диверсифікації, яка передбачає створення певного виробництва за типом галузі (лише деякі ЗДСП) або перелив капіталу при збереженні основної сфери бізнесу (базові галузі промисловості) до безпечних і високодохідних сфер діяльності, які є віддаленими від основного бізнесу (більшість ЗДСП), що сприяє підвищенню стійкості системи, але одночасно призводить до ускладнення та подорожчання управління;

вертикальна побудова бізнес-культури, що має чітко окреслену ієрархію влади та підпорядкування всіх підконтрольних підприємств щодо всіх стратегічних та окремих поточних рішень, що позбавляє значною мірою підконтрольні неоструктури та голони (підприємства) індивідуальної активності. Для бізнес-культури вітчизняних ЗДСП властиві домінування позиції власника, ієрархічність, владність, сувора підпорядкованість від верху до низу, надання підконтрольним підприємствам обмеженої самостійності (переважно щодо виконання прийнятих головною структурою рішень).

Діяльність ЗДСП є причиною подальших структурних змін в українській економіці, вона значною мірою визначає напрями та способи подальшого розвитку окремих галузей національної економіки та регіонів України й не в останню чергу за рахунок однієї з основних тенденцій у їх функціонуванні - тенденції зміни конфігурації, головним чином у вигляді зростання. Саме ця тенденція та її наслідки повинні вивчатися сьогодні.

Розділ 3. Моделювання зростання зв'язано-диверсифікованої системи підприємств. Процес зміни конфігурації зв'язано-диверсифікованих систем підприємств відбувається сьогодні не завжди системно, іноді - під впливом випадкових процесів, зважаючи на міркування сьогодення та причини неекономічного характеру. Якщо цей процес має місце, то його необхідно регулювати, передбачувати, упереджувати негативні наслідки, для чого пропонується модель динаміки зростання ЗДСП (рис. 1).

Модель динаміки зростання зв'язано-диверсифікованої системи підприємств, яку побудовано на основі положень системної динаміки, призначена для відображення процесу зміни меж ЗДСП. Модель містить такі елементи: темпові характеристики; темпи зростання, що відповідають кожному рівню зростання, з відповідною базою знань усіх рівнів зростання; інформаційні потоки, які формують інформаційні ланцюги в моделі, за допомогою яких оновлюються дані в базі знань; рівні зростання системи. Модель динаміки зростання ЗДСП зводить спектр можливих рівнів її зростання або зменшення залежно від обмежень зовнішнього середовища та ресурсного забезпечення до певного набору архетипів. Кожен рівень зростання представлений певним архетипом.

Основоположним елементом моделі динаміки зростання ЗДСП є темпові характеристики. Темпові характеристики відображають «опір» зовнішнього середовища зміні конфігурації ЗДСП і мають форму обмежень різного виду, що існують природно або штучно створені. У моделі динаміки зростання ЗДСП встановлені юридичні, фінансові, економічні, соціальні та організаційні темпові характеристики. Міру «опору» зовнішнього середовища зміні конфігурації зв'язано-диверсифікованої системи підприємств, тобто міру прояву обмежень, що виникають через певний стан зовнішнього середовища, пропонується визначати за допомогою встановлення рівня темпових характеристик.

Рівень темпової характеристики за суттю є оцінкою інтенсивності прояву обмежень певного характеру, показує в кількісному вимірі цю інтенсивність щодо зміни конфігурації зв'язано-диверсифікованої системи підприємств у вигляді розширення її границь. Для моделі динаміки зростання ЗДСП рівень темпових характеристик встановлено експертним шляхом з урахуванням стану зовнішнього середовища Східного регіону, де функціонує більшість зв'язано-диверсифікованих систем підприємств. При визначенні рівня темпових характеристик спочатку визначено їх природу, а потім вибрано інтервал виміру їх рівня - від 0 до 1. Оцінка «0» означає майже повну відсутність обмежень у зовнішньому середовищі, які могли б перешкоджати зміні конфігурації ЗДСП, що є ідеальним варіантом і тому неможливим у функціонуванні таких систем. Оцінка «1» означає надзвичайно несприятливий для зміни конфігурації ЗДСП стан зовнішнього середовища.

Темпові характеристики в моделі динаміки зростання ЗДСП мають багатоцільове призначення, одним з яких є їх використання у визначенні коефіцієнтів привабливості видів економічної діяльності, з використанням яких обґрунтовуються рішення щодо придбання активів.

Поняття привабливості активів розглядається ширше, ніж виключно фінансові наслідки інвестування. Зміна конфігурації ЗДСП у вигляді її зростання не зводиться тільки до процесу вкладання коштів, а є набагато складнішим процесом, від якого очікується не тільки додатковий дохід, але й розширення сфери контролю над певним видом економічної діяльності, створення замкнутих технологічних ланцюгів, усунення залежності від партнерів по бізнесу, зміцнення ринкових позицій, зменшення ризикованості бізнесу, освоєння нових видів діяльності та ін.

У роботі привабливість об'єктів, які планується придбати, оцінюється з позиції сприятливості зовнішнього середовища, тобто інтенсивності прояву його обмежень і, відповідно, можливості ЗДСП подолати їх. Тому складовими привабливості виду економічної діяльності є привабливість стратегічної зони господарювання, бізнесу та території, де розташовані активи, а також ресурсне забезпечення діяльності та розмір ринку.

Коефіцієнти привабливості (табл. 3) розраховані за видами економічної діяльності з урахуванням рівня темпових характеристик: чим ближче значення коефіцієнта до одиниці, тим вищий рівень привабливості виду економічної діяльності, а отже, більш сприятливим є стан зовнішнього середовища для зміни конфігурації ЗДСП.

Значення коефіцієнтів привабливості для умов Східного регіону показують, що перехід ЗДСП на вищий рівень зростання принципово можливий за рахунок будь-якого виду діяльності, оскільки середнє значення коефіцієнтів привабливості за видами економічної діяльності є приблизно однаковим. Однакова привабливість видів економічної діяльності для зростання ЗДСП відображає стан зовнішнього середовища, що склався сьогодні. При однаковій привабливості видів економічної діяльності для зростання ЗДСП необхідний свідомий вибір: віддати перевагу менш ризикованим і менш впливовим, чи більш ризикованим, а значить, більш впливовим об'єктам.

Критерії привабливості видів економічної діяльності для власників ЗДСП не вичерпуються лише коефіцієнтами привабливості. Крім них, потрібно враховувати дохідність виду економічної діяльності; бюджет зростання; ємність інвестиційного ринку; динаміку інфляції, а також ринковий ризик. Це пропонується зробити за допомогою моделі, яка має допоміжний характер і має пояснити й упорядкувати процес зростання зв'язано-диверсифікованої системи підприємств, ураховуючи, з одного боку, достатність бюджету зростання, а з іншого - сукупність названих умов, і послугувати засобом емпіричного дослідження графічної моделі динаміки зростання ЗДСП щодо шляхів та умов зростання системи.

Розділ 4. Спостереження за зростанням зв'язано-диверсифікованої системи підприємств. Модель зростання ЗДСП дозволяє змоделювати процедуру вибору об'єктів для зміни конфігурації зв'язано-диверсифікованої системи підприємств, наслідки такого вибору, перетворити процес зростання системи зі спонтанного на певним чином упорядкований з підготовкою рекомендацій для прийняття рішень щодо вибору об'єктів.

За характером модель зростання ЗДСП є оптимізаційною, базується на положеннях теорії мінімаксу, реалізована в середовищі Mathcad. Спостереження за змінами в конфігурації зв'язано-диверсифікованої системи підприємств відбувається за допомогою вивчення впливу зміни одного з обмежень, при тому що інші обмеження залишаються незмінними. Базою моделі зростання зв'язано-диверсифікованої системи підприємств послугувала модель Марковіца, яку адаптовано до умов вирішуваного завдання шляхом визначення обмежень, що відображають реальні умові функціонування вітчизняних ЗДСП й описані за допомогою параметрів, котрі вводяться поступово. Результати використання моделі відображають розподіл бюджету зростання ЗДСП для придбання об'єктів за критерієм їх дохідності в міру ускладнення умов розподілу.

Реалізація моделі зростання зв'язано-диверсифікованої системи підприємств відбувалася шляхом поетапного наближення ідеальної моделі до реальної, яка відображає реальні умови зростання системи. У процесі такого наближення поступово враховані визначені коефіцієнти привабливості видів економічної діяльності, дохідність об'єктів, бюджет зростання, економічні інтереси системи, ємність інвестиційного ринку, динаміка інфляції, а також ринковий ризик.

В ідеальній моделі враховані параметричні обмеження формального характеру. Дослідження моделі розпочато з вивчення зовнішнього середовища, де передбачається зміна конфігурації ЗДСП, для того, щоб визначити діапазон змін параметрів, які описують стан зовнішнього середовища та характеризують об'єкти.

Поетапне наближення ідеальної моделі зростання зв'язано-диверсифікованої системи підприємств шляхом вибору об'єктів, що належать до певних видів економічної діяльності, до реальної відбувалося поступово:

на першому етапі введені додаткові обмеження економічного характеру, які відображають сприятливість зовнішнього середовища для зростання ЗДСП; ці обмеження представлені коефіцієнтами привабливості видів економічної діяльності. Метою першого етапу є визначення реакції системи на зміни вхідних даних, які описують стан зовнішнього середовища, а результатом - ускладнена модель зростання зв'язано-диверсифікованої системи підприємств. Це ускладнення відбувається шляхом навантаження моделі параметрами обмежень зовнішнього середовища;

на другому етапі введені параметри, які показують фінансові можливості системи щодо зміни її конфігурації. Метою другого етапу є сполучення параметрів, що відображають стан зовнішнього середовища та можливості ЗДСП щодо змін її конфігурації, а результатом - установлена рівновага цих параметрів;

на третьому етапі модель доповнена параметрами, які відображають економічні інтереси системи, що дозволяє визначити економічну вигоду - один з критеріїв зміни конфігурації системи. Метою третього етапу є сполучення параметрів, що відображають стан зовнішнього середовища, фінансові можливості системи щодо змін її конфігурації та економічні інтереси системи, а результатом - збережена рівновага цих параметрів;

на четвертому етапі введені параметри ризику вкладень капіталу в зростання системи та визначений їх вплив на параметри, які відображають економічні інтереси системи. Метою четвертого етапу є оптимізація величини капіталу, що вкладається в зростання системи, визначення параметрів економічної вигоди ЗДСП від її зростання, установлення величини свідомих втрат, що утворюються під впливом ризику, а результатом - реальна модель зростання зв'язано-диверсифікованої системи підприємств, у якій забезпечена рівновага параметрів, що відображають стан зовнішнього середовища та фінансові можливості системи щодо змін її конфігурації, з урахуванням впливу параметрів, які відображають економічні інтереси системи та вплив ризику вкладень капіталу.