Ресурсно-функціональний механізм розвитку системи енергетичної безпеки держави

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія науК україни

інститут економіки промисловості

удк 338.242:519.8:504.062

ресурСно-функціональний механізм розвитку системи енергетичної безпеки держави

Спеціальність 08.00.03 - Економіка та управління національним господарством

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Турченко дмитро кузьмич

Донецьк - 2009

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Донецькому державному університеті управління Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк).

Науковий консультант - академік НАН України, доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Амоша Олександр Іванович, Інститут економіки промисловості НАН України (м. Донецьк), директор інституту.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Андрушків Богдан Миколайович, Тернопільський державний технічний університет ім. І.Пулюя Міністерства освіти і науки України (м. Тернопіль), завідувач кафедри менеджменту підприємницької діяльності;

доктор економічних наук, старший науковий співробітник Микитенко Вікторія Володимирівна, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України (м. Київ), головний науковий співробітник відділу стратегічного потенціалу та макроекономічного аналізу;

доктор економічних наук, професор Поклонський Федір Юхимович, Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України (м. До нецьк), професор кафедри фінансів.

Захист відбудеться “24” червня 2009 року об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.151.01 в Інституті економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

Автореферат розісланий “23” травня 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л. М. Кузьменко

анотація

Турченко Д. К. Ресурсно-функціональний механізм розвитку системи енергетичної безпеки держави. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - Економіка та управління національним господарством. - Інститут економіки промисловості НАН України. - Донецьк, 2009. енергетичний безпека економіка інвестиційний

У дисертації обґрунтовано і розроблено теоретико-методологічні та методичні засади й практичні рекомендації щодо формування та запровадження ресурсно-функціонального механізму розвитку системи енергетичної безпеки держави та забезпечення високої енергоефективності української економіки шляхом реалізації адаптивної стратегії її інноваційно-інвестиційного розвитку в ринкових умовах. Визначено особливості функціонування даного механізму, що полягають у його структурно- й функціонально-об'єктній диференціації сировинно-ресурсних потенціалів із отриманням синергетичного ефекту від їх трансформації, що є домінантним чинником стійкості економіки до деструктивних впливів за рахунок поєднання причинно-наслідкових детермінант інтенсифікації виробничих, інноваційних та еволюційних процесів на базі всебічного розширення, поглиблення, нарощення стратегічного потенціалу і взаємозв'язків на різних рівнях управління. Здійснено оцінку ефективності функціонування основних складових паливно-енергетичного комплексу України, діагностику їх економічних проблем; виявлено особливості функціонування сучасної системи генерування, трансляції та енергоспоживання; запропоновано засоби резервування і шляхи мобілізації резервів для збільшення потенційних можливостей енергетичної системи держави. Розроблено та доведено доцільність використання прикладного інструментарію визначення оптимального обсягу імпортних енергоносіїв для диверсифікації джерел постачання, що відповідає національним економічним інтересам та вимогам до якості життя суспільства.

Ключові слова: ресурсно-функціональний механізм, паливно-енерге тичний комплекс, енергетична безпека держави, стратегія інноваційно-інвестиційного розвитку.

Аннотация

Турченко Д. К. Ресурсно-функциональный механизм развития системы энергетической безопасности государства. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора экономических наук по специальности 08.00.03 - Экономика и управление национальным хозяйством. - Институт экономики промышленности НАН Украины. - Донецк, 2009.

Диссертация посвящена решению теоретико-методологических, методических и прикладных проблем формирования, внедрения ресурсно-функционального механизма развития системы энергетической безопасности государства и обеспечения высокой энергоэффективности украинской экономики путем разработки и реализации адаптивной стратегии её инновационного развития в рыночных условиях.

В диссертационной работе предложены теоретико-методологические основы анализа энерго-сырьевой безопасности государства как стратегического ресурса эндогенного экономического развития. Они базируются на междисциплинарных подходах к его проведению, которые использованы в авторской концепции решения проблем сбалансированного функционирования топливно-энергетического комплекса Украины. Предложено детальное определение качеств экономической системы: “стойкость”, которая проявляется в экстремальных условиях; “стабильность” - при наличии угроз энергетической безопасности; “надежность” - как интегральную способность добиваться максимального результата путем согласования интересов, устранения диспропорций, использования принципов оптимального перераспределения ресурсов, перманентного прогнозирования и корректирования целевых ориентиров; “резистентность” - способность блокировать деструктивное влияние.

Проведена типизация моделей обеспечения и раскрыты структурные особенности ресурсно-функционального механизма энергетической безопасности, а также определены принципы реализации соответствующей политики, которые корреспондируют с законом экономических компромиссов для формирования фронтальных социально-экономических интересов. Данные процедуры позволяют предопределить состояние равновесно-компромиссной динамики экономической системы и согласованность интересов субъектов управления при инкорпорации социально-экономических, технологических, материальных параметров с помощью усредненных (пороговых) технико-экономических показателей. Установлено, что структурно- и функционально-объектная дифференциация сырьевых и ресурсных потенциалов вызывает синергетический эффект при трансформации последних, что становится доминантой стойкости национальной экономики к деструктивным воздействиям за счет объединения причинно-следственных детерминант интенсификации производственных, инновационных и эволюционных процессов при всестороннем расширении, углублении, наращении стратегического потенциала реального сектора и укреплении взаимосвязей между субструктурными элементами на разных уровнях управления экономикой.

Разработан прикладной инструментарий определения оптимального объема импортных энергоносителей для диверсификации источников обеспечения экономического развития. В предложеных к применению моделях, схемах и алгоритмах использованы натуралистические (очерчивают внешнюю сторону явлений) и модельно-экспериментальные (раскрывают внутренние признаки процессов) методы формализации математических задач. Их объединение и согласованность с национальными интересами позволяют сформировать и последовательно реализовать стратегические цели функционирования системы энергетической безопасности государства. Предложена методология оценки взаимосвязи совокупных возможностей экономики и ее энергетического потенциала. Она базируется на учете: аллокационной эффективности перераспределения стратегических ресурсов между секторами национального хозяйства; контуров и моделей бизнес-процессов, которые обеспечивают реализацию целевого функционала; достижения стратегических целей функционирования и надежности функционирования системы экономической безопасности государства. Проведена оценка экономических условий инициирования процессов повышения эффективности использования энергоресурсов в энергоёмких отраслях. Углубленный анализ основан на разборе элементов системы и доминантных рычагов влияния (классифицированных по ограниченному числу признаков) на темпы эндогенного экономического развития с детализированным составом направлений, средств и мероприятий обеспечения высокой энергоэффективности украинской экономики.

Представлены авторские способы формирования и функционирования интегрированных производственно-хозяйственных структур, которые в отличие от существующих технологий используют схемы, позволяющие оценить их конкурентные позиции. Способствуя повышению энергоэффективности, адаптивности последних к рыночным условиям при реализации кластерной стратегии развития энергетического сектора Украины на основах инициирования географических, горизонтальных, вертикальных, латеральных, технологических особенностей предпринимательской сети, можно обеспечить имплементацию государственной экономической, промышленной, технологической и инновационной политик. По результатам моделирования доли и иерархии элементов топливно-энергетического комплекса Украины определены приоритетные направления его развития. Учитывая изменения в мировой и отечественной экономике, была решена проблема поэтапного внедрения в практику хозяйствования ресурсно-функционального механизма развития системы энергетической безопасности. Его функционирование обеспечивает конструирование результативной государственной политики, повышение эффективности процессов перераспределения ограниченных объемов энергоресурсов, накопление стратегического потенциала и упреждение направленности траектории эволюции экономической системы к неперспективным углам. Впоследствии, при моделировании состава и ориентации пространственно-временной организации основных компонент данного ресурсно-функциональ ного механизма, были проведены прогнозно-аналитические расчеты показателей экономической динамики в Украине.

Определено, что проблемным звеном при согласовании интересов субъектов хозяйствования в энергетической сфере может стать обоснование приоритетности инвестиционных программ. Автором предложен алгоритм его решения, который можно реализовать, учитывая геополитическую вариативность темпов и направленность инновационной деятельности отраслей национального хозяйства. Это позволило оценить результативность функционирования производственно-хозяйственных структур с позиции их целевой ориентации на обеспечение высокой энергоэффективности. Доказано, что адаптация последних к условиям рыночной экономики возможна при реализации действенной кластерной стратегии развития энергетического сектора Украины. Кроме этого, необходимо инициирование географической, горизонтальной, вертикальной, латеральной и технологической ориентации предпринимательской сети, что позволит обеспечить: решение задач согласно целевому функционалу; взаимостимулирование государственной, экономической, промышленной, технологической и инновационной политик; переход ТЭК на качественно новый уровень развития.

Ключевые слова: ресурсно-функциональный механизм, топливно-энергетический комплекс, энергетическая безопасность государства, стратегия инновационно-инвестиционного развития.

SUMMARY

Turchenko D.K. Resource-functional mechanism for development of the state energy security system. -- Manuscript.

Thesis for the doctor of economic science in specialty 08.00.03 - Economics and Management of the National Economy. - Institute of Industrial Economics of NAS of Ukraine. - Donetsk, 2009.

The thesis deals with substantiation and development of theoretical-methodological and methodical principles and practical recommendations on formation and practical application of the resource-functional mechanism for development of the system of state energy security and on providing high energy efficiency of Ukrainian economy by realizing adaptive strategy for its innovative-investment development under market relations. Specific features in functioning of the above mechanism have been defined. They include its structural- and functional-objective differentiation of raw materials potentials providing a synergetic effect from their transformation. This is a dominant factor of economic stableness as to destructive influences, which is possible due to combination of cause - effect determinants of production, innovative and evolutional processes on the basis of all-round expansion, intensification and growth of the strategic potential and strengthening of interconnections at different management levels. Efficiency of functioning of main components of the fuel-and-energy complex of Ukraine has been estimated, and diagnostics of main corresponding problems has been done; specific features of generating, transmission and consumption of energy have been defined; means of reservation and ways of mobilization of reserves have been proposed to increase potentialities of the state energy system. The expediency of using applied instruments for estimating optimal volume of imported energy resources for diversification of energy resources has been substantiated and presented, which meets national economic interests and life quality requirements of the society.

Key words: resource-functional mechanism, internal functioning potential, raw materials potentials, typification of models providing energy security, coal mines restructuring policy.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Необхідність системного дослідження сутності та змісту ресурсно-функціональних механізмів забезпечення енергоефективності української економіки, існуючих умов та особливостей використання енергетичних ресурсів у національному господарстві як невід'ємної ключової складової реалізації інноваційно-інвестиційної моделі розвитку держави обумовлена потребами наукового осмислення детермінант процесу забезпечення ендогенно спрямованого економічного зростання країни. Визначення складових, важелів та інструментарію політики забезпечення енергоефективності української економіки на рівні досягнення самодостатнього соціально-економічного ефекту в державному утворенні - новий напрям наукового осмислення сутнісних основ енергетичної безпеки України. Це обумовлено насамперед тим, що у період з 1991 по 2008 р. розробка нових родовищ і джерел енергії, диверсифікація напрямів постачання стратегічних енергоресурсів та раціоналізація їх використання, ініціювання та активізація технологічної модернізації промислового виробництва, розвиток наукоємних галузей і реструктуризація української економіки здійснювались без їх належного теоретичного обґрунтування.

Ключовим фактором посилення державних можливостей України у ХХІ столітті стає нагальна необхідність формування методологічних підходів та методичного розв'язання проблем щодо: оптимізації використання власних та імпортованих енергоресурсів; застосування дієвих технологій стратегічного управління національним господарством; приведення структури та цільового призначення паливно-енергетичного комплексу країни у відповідність із характером зовнішніх та внутрішніх загроз енергетичній безпеці; застосування комплексу адаптивних механізмів забезпечення надійності функціонування економічної системи, яка б була адекватною сучасним вимогам до реалізації національних економічних інтересів та пріоритетних для демократичної держави завдань на сучасному етапі її історичного розвитку.

Значний науковий внесок у вирішення проблем економіки і управління національним господарством та енергетичної безпеки України за рахунок реалізації дієвої політики енергоефективності зробили видатні вчені-економісти О. М. Алимов, О. І. Амоша, С. С. Аптекар, М. Г. Білопольський, І. П. Булєєв, Б. В. Буркинський, В. Ф. Бесєдін, В. М. Геєць, Б. М. Данилишин, І. І. Лукінов. Теоретичні та прикладні аспекти удосконалення організаційного, державно-політичного, структурного, фінансово-економічного, техніко-технологічного механізмів забезпечення результативності функціонування складних систем є предметом аналізу багатьох дослідників, зокрема, інформаційно-техноло гічного напряму: В. А. Жовтянського, В. І. Коновальчука, В. В. Микитенко, Д. К. Прейгера, О. М. Суходолі, С. І. Тулуба; комунікативної і структурної оптимізації: Г. К. Губерної, І. Є. Корнілова, Л. М. Кузьменко, Л. Г. Червової. У цьому контексті варто виділити вагомий науковий доробок, що деталізовано в працях класиків і представників сучасної економічної науки: В. І. Александрової, В. З. Варналія, В. П. Горбуліна, Ю. Г. Лисенка, Л. А. Ме лентьєва, О. А. Макарова, С. І. Пирожкова, Д. М. Сахала, М. Г. Чумаченка, А. К. Шидловського, Ю. П. Ященка.

Зазначеним напрямам наукових досліджень присвячено ґрунтовні розробки установ НАН України та галузевих інститутів. Позитивно оцінюючи результати досліджень, які викладені у вітчизняній та зарубіжній науковій літературі, віддаючи належне теоретичній і практичній цінності попередніх наукових здобутків, а також практичному досвіду у сфері організації управління, планування і регулювання національного господарства, слід зазначити, що існує потреба у системному дослідженні проблеми формування дієвого ресурсно-функціонального механізму розвитку системи енергетичної безпеки держави (РФМРСЕБД). Важливість вирішення науково-прикладних проблем та розробка теоретико-методологічних і методичних засад зазначеного механізму для теорії економіки та управління національним господарством зумовили необхідність деталізації його структури і змісту, а також визначення функцій специфічних системоутворюючих регуляторів, важелів та інструментарію, перш за все у напрямі забезпечення високої енергоефективності української економіки. Вони дозволять сформувати нормативно-правове та організаційно-економічне підґрунтя для досягнення цільових орієнтирів соціально-економічного розвитку України на основі реалізації адаптивної стратегії інноваційно-інвестиційного розвитку національного господарства в ринкових умовах.

Актуальність проведення дослідження зумовлена також необхідністю подальшого розвитку базових положень теорії енергоефективності національного господарства, удосконалення методологічних і методичних аспектів формування комплексу дієвих механізмів реалізації політики енергетичної безпеки за рахунок ефективного використання енергетичних та інших природ них ресурсів, що уможливить ендогенно спрямоване економічне зростання держави. Обрання теми дослідження пов'язане із визначеною закономірністю запровадження механізму, класифікованого за ресурсно-функціональною ознакою на засадах реалізації оригінальної концепції ресурсно-сировинної безпеки з узгодженням процесів резервування й перерозподілу обмеженого стратегічного потенціалу країни. Цьому сприяє структурування її елементів з урахуванням щільного аксиологічного зв'язку між принципами авторської теорії енергетичної безпеки, яка сформована за використання ресурсно-функціональних і структурно-динамічних підходів до опису поведінки економічної системи державного утворення та побудови оптимізаційної моделі стратегічного управління стійкістю її компонент. Ідея дисертаційної роботи полягає у розробці теорії та методології формування і реалізації дії ресурсно-функціонального механізму розвитку системи енергетичної безпеки України з урахуванням: а) специфіки функціонування реального сектору економіки і сучасного рівня технічної підготовки виробництв; б) феноменів енерго-сиро винного ресурсу та новітніх технологій - їхніх видів та рівнів, умов застосування, готовності до цього соціально-економічного середовища; в) зв'язку ланок циклу „видобуток - генерування - постачання - інституціональна оптимізація - використання” та особливостей їх взаємодії; г) ролі процесів забезпечення високої енергоефективності та активізації інноваційної здатності української економіки; д) техніко-технологічних аспектів руху потенціалів системного й універсального функціонування. Зазначене є важливою і необхідною умовою забезпечення результативності національних програм, радикального поліпшення стану економічної безпеки держави, реалізації державної політики реструктуризації промислового виробництва і суспільних трансформацій, і не тільки у найближчому, а й у віддаленому майбутньому.

Відзначене зумовило вибір теми дисертаційної роботи, її мету і завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу підготовлено відповідно до плану науково-дослідних робіт Донецького державного університету управління «Теоретико-методичні основи розвитку маркетингу в управлінні економікою України» (номер держреєстрації 0100U003067, 2000 р.), «Дослідження і аналіз впливу організації виробничої інфраструктури на економічні показники роботи підприємств вугільної галузі» (номер держреєстрації 0105U004416, 2005 р.) та Інституту економіки промисловості НАН України за темою “Управління інноваційним розвитком вугільної промисловості” (номер держреєстрації 0103U005521, 2003 - 2006 рр.), де автором визначено напрями диверсифікації діяльності вуглевидобувних підприємств та оцінено ефективність проведеної політики реструктуризації у вугільній промисловості. У межах завдань, поставлених у відповідності до тем “Підвищення ефективності використання виробничого потенціалу в промисловості” (номер держреєстрації 0102U001230, 2002 - 2005 рр.) та “Моделювання процесів антикризового управління виробничо-економічними об'єктами” (номер держреєстрації 0103U007372, 2003 - 2006 рр.), де було досліджено загальні тенденції розвитку паливно-енергетичного комплексу України та проблеми підвищення ефективності використання енергоресурсів держави, запропоновано критерії оцінювання рівня енерговикористання та етапи реалізації стратегії антикризового управління на промислових підприємствах. Відповідно до теми “Розробка програми реформування ПЕК, удосконалення фінансово-економічного механізму його функціонування” (номер держреєстрації 0102U001228, 2002 - 2006 рр.) автором розроблено оптимізаційні моделі перерозподілу обмеженого ресурсного потенціалу інтегрованих виробничо-господарських структур у ПЕК. Результати дослідження та сформульовані дисертантом висновки є конкретним внеском у розвиток теорії економіки та управління національним господарством України.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка теоретико-методологічних і методичних засад та практичних рекомендацій щодо формування та запровадження ресурсно-функціонального механізму розвитку системи енергетичної безпеки держави і забезпечення високої енергоефективності української економіки шляхом реалізації адаптивної стратегії її інноваційно-інвестиційного розвитку в ринкових умовах. Для досягнення зазначеної мети в дисертації було поставлено та вирішено такі завдання:

обґрунтовано теоретико-методологічні засади дослідження енерго-сировинної безпеки як стратегічного ресурсу ендогенно спрямованого економічного зростання та поширено ідею застосування міждисциплінарних підходів до методологічного аналізу її історико-наукових основ;

уточнено сутність і зміст вихідних категоріальних понять та базових положень сучасної теорії забезпечення енергетичної безпеки держави, встановлено їх взаємозв'язок з іншими категоріями; дефініційно визначено та розмежовано такі концептуальні поняття, як стійкість, надійність, толерантність, резистентність та стабільність функціонування економічної системи;

розкрито проблеми сучасної політики енергоефективності та з'ясовано її місце і роль у системі забезпечення енергетичної безпеки держави, визначено напрями диверсифікації джерел постачання паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР) для забезпечення стійкості економіки в умовах транснаціоналізації світогосподарської системи;

обґрунтовано концепцію формування та запровадження ресурсно-функціонального механізму розвитку системи енергетичної безпеки держави (РФМРСЕБД) на засадах реалізації сучасної парадигми розвитку економічних систем інформаційного типу;

визначено адекватність системи державного регулювання економіки потребам реалізації інноваційно-інвестиційної моделі ендогенного зростання, вимогам до рівня енергоефективності та енерго-сировинної безпеки держави;

оцінено енергетичний потенціал України та розроблено пропозиції щодо вдосконалення системи управління інтенсифікацією процесу його вироблення, нагромадження і раціонального використання в умовах ресурсних обмежень;

розроблено науково-методичні основи формування ресурсно-функціональних відносин у межах економічної системи держави, визначення ключових компонент та дієвих важелів впливу для забезпечення стійкості її функціонування у разі нагромадження загроз і ризиків енергетичній безпеці;

класифіковано елементи державної політики у сфері енергетичної безпеки та розроблено прикладний інструментарій для оцінювання її результативності, а за використання закону економічних компромісів обґрунтовано стратегію рівноважного управління економікою та етапи її реалізації;

розроблено аналітичну схему інкорпорації найвагоміших детермінант процесу забезпечення ендогенно спрямованого зростання в економічний аналіз при побудові оптимізаційної моделі перерозподілу обмеженого ресурсного потенціалу інтегрованих енергетичних виробничо-господарських структур;

розроблено комплекс заходів для забезпечення енергоефективності домінант економічної системи України, оцінено їх результативність на основі оригінальної методики техніко-економічного прогнозування;

проведено експериментальну перевірку та матеріалізовано методологічні засади формування і запровадження у практику господарювання ресурсно-функціонального механізму розвитку системи енергетичної безпеки держави.

Об'єктом дослідження є стратегічне управління видобутком, генеруванням, постачанням та використанням енергоресурсів, що дозволяє забезпечити резистентність української економіки до зовнішніх загроз і ризиків та високий рівень її енергоефективності в ринкових умовах.

Предметом дослідження є теоретичні, методологічні, методичні та прикладні проблеми формування структури, змісту і функцій ресурсно-функціонального механізму розвитку системи енергетичної безпеки держави.

Методи дослідження. Методологічною та теоретичною основою дослідження є наукове осмислення сучасних досягнень у теорії економіки та управління національним господарством з використанням діалектичного й системного підходів, за якими визначено місце і роль процесів енергоефективності в системі забезпечення енергетичної безпеки. Теоретико-методологічну основу дисертації складає порівняльний аналіз фундаментальних досліджень з теорії енергетичної безпеки.

У дисертації застосовано сукупність методів наукового пізнання, що забезпечило реалізацію концепції розв'язання проблеми щодо формування і запровадження в практику господарювання ресурсно-функціонального механізму розвитку системи енергетичної безпеки України. Для досягнення поставленої в дисертаційній роботі мети використано також загальнонаукові й спеціальні методи пізнання явищ і процесів у сфері забезпечення стійкості складних систем, зокрема: аналізу та синтезу, статистичних порівнянь, групування, узагальнення економічних показників, добору для діагностики впливу політики енергоефективності на детермінанти процесу забезпечення енергетичної безпеки держави. Класичні методи математичного аналізу й математичної статистики, рейтинговий метод - для структуризації основних компонент ресурсно-функціонального механізму. Серед прикладних методів застосовано такі: факторний - для зниження розмірності вхідних параметрів; кореляційний та регресійний - для верифікації модельних рішень; функціональний - для дослідження ролі системоутворюючих чинників в інтенсифікації процесів нарощування стратегічного потенціалу української економіки; аналізу систем - для дослідження результативності запропонованого до впровадження РФМРСЕБД.

Інформаційною базою дослідження є закони України та постанови Кабінету Міністрів України у сфері макроекономічного регулювання, імплементації економічної політики, а також матеріали Держкомстату України, інформація комітетів Верховної Ради України та міністерств, результати обстеження галузей, дані річних звітів, інформаційних та аналітичних бюлетенів, економічних і політичних оглядів, ресурси Інтернету.

Емпіричною базою дослідження стали результати багаторічних наукових досліджень, здійснених дисертантом особисто або за його участю, світовий та вітчизняний досвід діяльності у сфері забезпечення високого рівня енергоефективності та ендогенно спрямованого економічного зростання України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці теоретико-методологічних засад і методичних положень, практичних рекомендацій щодо нового вирішення проблеми формування дієвого ресурсно-функціональ ного механізму розвитку системи енергетичної безпеки держави та забезпечення високої енергоефективності української економіки з метою підвищення її конкурентоспроможності в умовах ресурсних обмежень. Найсуттєвішими результатами, які характеризують наукову новизну дослідження та особистий внесок дисертанта, є такі:

вперше:

обґрунтовано номологічну концепцію формування РФМРСЕБД, що поєднує п'ятивимірну структуру положень у межах єдиної методологічної основи, а саме: таксономічну визначеність із власною класифікацію елементів, важелів і регуляторів; цілісну структуру із специфічним рівнем системності; раціональну історико-методологічну основу з реальним еволюційним вектором; потенціал внутрішнього функціонування РФМРСЕБД із принциповою програмою;

розкрито структурні особливості ресурсно-функціонального механізму розвитку системи енергетичної безпеки України, що полягають у його структурно- й функціонально-об'єктній диференціації сировинно-ресурсних потенціалів із отриманням синергетичного ефекту від їх трансформації, що є домінантним чинником стійкості економіки до деструктивних впливів за рахунок поєднання причинно-наслідкових детермінант інтенсифікації виробничих, інноваційних та еволюційних процесів на базі всебічного розширення, поглиблення, нарощення стратегічного потенціалу і взаємозв'язків на різних рівнях управління;

розроблено прикладний інструментарій визначення оптимального обсягу імпортних енергоносіїв для диверсифікації джерел постачання, що відповідає НЕІ та вимогам до якості життя суспільства. У моделях, схемах і алгоритмах такого інструментарію враховано натуралістичні (окреслюють зовнішню сторону явищ) і модельно-експериментальні (розкривають внутрішні сутнісні ознаки процесів) методи формалізації завдань за встановленою послідовністю реалізації етапів формування характерного переліку стратегічних цілей системи енергетичної безпеки держави (СЕБД) і встановлення їх пріоритетності;

удосконалено:

структуру, зміст і функції ресурсно-функціонального механізму розвитку СЕБД шляхом логіко-методологічної деталізації інтеграційних процесів у такій послідовності - аналіз інтеграції: методів і підходів; понятійного апарату; зв'язків з організацією системи управління національним господарством; цілей СЕБД, його функцій, інструментів, ресурсів та їх адекватності засобам, регуляторам і важелям механізму забезпечення економічної безпеки; поєднання ресурсно-функціонального і структурно-динамічного підходів до опису поведінки складної системи та побудови оптимізаційної моделі стратегічного управління стійкістю її компонент;

методичні підходи до прийняття рішень стосовно розвитку СЕБД, якими на відміну від існуючих передбачено типізацію моделей забезпечення енергетичної безпеки; визначення принципів реалізації відповідної політики; дослідження РФМРСЕБД за законом економічних компромісів та забезпечення гармонійності його функціонування шляхом досягнення компромісу при формуванні фронтальних соціально-економічних інтересів за використання усереднених/порогових техніко-економічних показників, які окреслюють стан рівноважно-компромісної динаміки і погодженість інтересів суб'єктів управління;

методику обґрунтування економічних умов та формування чинників ініціювання процесів підвищення ефективності використання енергоресурсів у галузях і виробництвах, яка спирається на систему домінантних важелів впливу (класифікованих за обмеженою кількістю групувальних ознак) на темпи ендогенно спрямованого економічного зростання з деталізованим складом напрямів, засобів і заходів забезпечення високої енергоефективності;

понятійно-категоріальний апарат теорії енергетичної безпеки, а саме дефініційно визначено: стійкість (властивість СЕБД, що проявляється в екстремальних умовах), стабільність (розвиток СЕБД навіть при регулярній наявності ризиків і загроз), надійність (інтегральна здатність досягнення максимального результату внаслідок погодженості інтересів, усунення диспропорцій, оптимального перерозподілу ресурсів, перманентного прогнозування і коригування цільових орієнтирів), толерантність (несприйнятливість до зовнішніх загроз) і резистентність (здатність блокувати і локалізувати деструктивні впливи) української економіки;

дістали подальшого розвитку:

методологія оцінювання щільності взаємозв'язку сукупних можливостей економіки та її енергетичного потенціалу, що базується на урахуванні алокаційної ефективності перерозподілу стратегічних ресурсів між секторами національного господарства, контурів та моделей бізнес-процесів, які забезпечують реалізацію цільового функціоналу, виконання стратегічних цілей функціонування та надійність системи економічної безпеки держави;

методичні принципи та вимоги до інформаційного забезпечення моніторингу енергоекономічних процесів, які полягають у здійсненні заходів з підвищення рівня підготовленості суб'єктів управління до оціночної діяльності, визначенні ролі процесу оцінювання/прогнозування як засобу забезпечення мобілізації власних інтелектуальних, інвестиційних і природних ресурсів, організації процедур генерування в ПЕК ознак системної якості та запровадженні білінгу інноваційних проектів;

теоретичні положення формування і функціонування інтегрованих виробничо-господарських структур, що на відміну від існуючих підходів дозволяє оцінювати їх з позиції орієнтації на підвищення ефективності енерговикористання, адаптації останніх до умов ринкової економіки при реалізації кластерної стратегії розвитку енергетичного сектору України на засадах ініціювання географічної, горизонтальної, вертикальної, латеральної, технологічної якості підприємницької мережі, що обумовить взаємостимулювання державної, економічної, промислової, технологічної та інноваційної політик;

концепції вирішення проблем збалансованості функціонування ПЕК за результатами оцінювання дієвості політики реструктуризації вугледобувних підприємств та процесів трансформації, передачі й використання енергетичних ресурсів у національному господарстві, дотримання яких базується на розробленій з урахуванням паритету НВДЕ системі енергоекономічних моделей, побудованих з використанням критеріальних показників енергоефективності, обчислених за методом експрес-аналізу результативності новацій для забезпечення безперервності прогнозування наслідків запровадження РФМРСЕБД.

Практичне значення одержаних результатів. Реалізація висновків та пропозицій дисертанта сприятиме формуванню і запровадженню в практику господарювання дієвого РФМРСЕБД, що приведе до підвищення енергоефективності та конкурентоспроможності української економіки, а відтак її резистентності до загроз і ризиків. Воно підпорядковане удосконаленню складу РФМРСЕБД та забезпеченню органічного його функціонування. Практичне значення результатів підтверджено довідками та актами впровадження.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні положення, викладені в дисертації, доведені до рівня методичних розробок і практичних рекомендацій, які використовуються Міністерством економіки України (довідка № 146-20/42 від 12.05.2008 р.), виконавчим комітетом Горлівської міської ради (довідка № 3-544 від 29.01.2008 р.), ЗАТ «Дон Трейд» (довідка № 3 від 10.01.2008 р.).

Положення дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки (довідка № 3/371 від 16.12.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є завершеним науковим дослідженням і містить авторські розробки щодо формування ресурсно-функціонального механізму розвитку системи енергетичної безпеки держави. Наукові положення, висновки й рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором самостійно. Обсяг особистого внеску в роботах, опублікованих у співавторстві, наведений окремо у переліку опублікованих праць. Практичне впровадження результатів здійснено на основі особистих наукових ідей.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційної роботи доповідалися та отримали позитивну оцінку на 9 науково-практичних конференціях, зокрема: „Актуальні проблеми підготовки фахівців в умовах реструктуризації органів регіонального управління” (м. Рівне, 2001 р.), „Теорія і практика управління у трансформаційний період” (м. Донецьк, 2001 р.), „Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв'язків та залучення іноземних інвестицій” (м. Донецьк, 2002 р.), „Економічний аналіз діяльності підприємств” (м. Київ, 2002 р.), „Актуальні проблеми підготовки фахівців в умовах реструктуризації органів регіонального управління” (м. Рівне, 2004 р.), „Енергоефективність крупного промислового регіону” (м. Донецьк, 2004 р.), „Держава та ринок: стратегія внутрішнього розвитку промислових регіонів” (м. Донецьк, 2006 р.), „Особливості соціально-економічного розвитку України та її регіонів” (м. Запоріжжя, 2006 р.), „Управління промисловими підприємствами крупного промислового регіону” (м. Донецьк, 2007 р.).

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 35 наукових праць, із них 3 особисті монографії, 22 статті у фахових наукових журналах і збірниках наукових праць, 4 матеріали та тези науково-практичних конференцій і 6 публікацій в інших виданнях. Загальний обсяг публікацій 65,13 д. а., особисто автору належить 60,89 д. а.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 398 сторінок, включаючи 31 таблицю, 24 рисунки і 4 додатки. Список використаних джерел містить 256 найменувань.

основний зміст дисертації

у вступі розкривається стан дослідженості проблеми формування та реалізації функцій ресурсно-функціонального механізму розвитку системи енергетичної безпеки в Україні, її значення для забезпечення загальноекономічного прискорення в державі, формулюються мета і завдання дослідження, визначається наукова новизна, а також показано теоретико-методологічне та практичне значення одержаних у роботі результатів.

У першому розділі “Система енергетичної безпеки держави: концеп туальні основи та особливості реалізації механізмів її проектування і розвитку” розглянуто еволюцію наукових поглядів на роль енергетичної політики в економічному розвитку держави; охарактеризовано особливості реалізації державного механізму розвитку системи енергетичної безпеки у розвинених країнах; досліджено проблеми енергетичного сектору та структуру, зміст і функції ресурсно-функціонального механізму в Україні з урахуванням визначених економічних інтересів та пріоритетів.

На основі аналізу напрямів розвитку теорії гармонізації енергетичної політики та економічного зростання визначено, що сучасний стан дослідження проблеми залежності рівня енергетичної безпеки державного утворення від дієвості механізму її забезпечення характеризується істотною теоретичною невизначеністю і наявністю альтернативних поглядів на структуру, зміст і функції його складових. Обґрунтовано, що система енергетичної безпеки за допомогою економічних концепцій, стратегічних положень і планів розвитку паливно-енергетичного комплексу концентрується в енергетичній політиці держави. Теоретичний аналіз моделей реалізації енергетичної політики в провідних країнах світу свідчить, що відповідно до проголошеного соціально-економічного курсу та взятих зовнішньополітичних зобов'язань енергетична стратегія країни може бути активною, нейтральною, деструктивною, а також комбінованою. Встановлено, що сукупність помилок, які допускаються при виборі та реалізації пріоритетних напрямів збалансованого розвитку і нарощування енергетичного потенціалу держави, негативно позначається на темпах економічного зростання.

Доведено, що розпливчастість положень сучасної теорії розвитку системи енергетичної безпеки держави та її реальних загроз зробила проблематичним добір, адаптацію та прогнозування наслідків запровадження і безпосереднього застосування нововведень в енергетичній сфері. Відзначено, що певному історичному типові держави відповідає їй властивий тип системи енергетичної безпеки, який має бути органічно пов'язаним з інтенсифікацією процесів вироблення, нагромадження та трансформації власного стратегічного потенціалу. У розділі поглиблено та деталізовано розробку сутнісних ознак цільової спрямованості орієнтирів державного розвитку, які екстраполюються на характер процесів генерування, постачання, забезпечення та використання енергетичних ресурсів і відповідно визначають особливості потенціально-факторної взаємодії всіх сфер, які беруть участь у вирішенні енергетичних проблем і становлять стратегічний ресурс втілення у життя нагальної національної ідеї - досягнення органічності та ефективності функціонування системи енергетичної безпеки.

На основі порівняльного аналізу та узагальнення особливостей реалізації макромоделей економічного розвитку окремих країн світу вирізнено декілька ознак результативності системи енергетичної безпеки держави (СЕБД), зокрема: спроможність забезпечити стабільність функціонування національної економіки власною сировиною з видобутку та генерації енергоресурсів; можливість реалізації дієвого контролю за витратами енергоресурсів; здійснення оптимальної диверсифікації джерел і шляхів постачання в країну енергоносіїв; зростання енергоефективності та загальноекономічного прискорення шляхом технологічної модернізації енергоємних виробництв, розвитку наукоємних галузей і реструктуризації економіки. Зазначене обумовило необхідність удосконалення понятійно-категоріального апарату сучасної теорії енергетичної безпеки держави. Важливого значення у зв'язку з цим набуває дефініційне визначення і розмежування понять: стійкість (властивість СЕБД, що проявляється в екстремальних умовах); стабільність (якісна ознака розвитку СЕБД навіть при регулярній наявності ризиків і загроз), надійність (інтегральна здатність досягнення максимального результату внаслідок погодженості інтересів, усунення диспропорцій, оптимального перерозподілу ресурсів, перманентного прогнозування і коригування цільових орієнтирів); толерантність (несприйнятливість до зовнішніх загроз); резистентність (здатність блокувати і локалізувати деструктивні впливи) української економіки.

Обґрунтовано, що в більшості країн СНД не було розроблено і реалізовано таку енергетичну політику, яка б ініціювала процеси нарощення енергетичного потенціалу, зниження енергетичної залежності та підвищення рівня економічної безпеки. За своїми особливостями та характером впровадження такого типу СЕБД ґрунтується на стимулюванні інвестиційної діяльності для підтримки та розширення масштабів існуючої енергетичної бази, але не створює об'єктивних передумов для прискорення інноваційних процесів, зростання енергоефективності виробництв, розвитку економічно організованих наукоємних галузей. Оскільки прикметною рисою сучасного історичного етапу в Україні є недостатність енергетичних, фінансових ресурсів і часу для реалізації національних економічних інтересів, то принципового значення для розуміння енергетичної безпеки як головної рушійної сили для здійснення системних трансформацій має подання її завдань у вигляді функціонально зумовлених форм: 1) матеріалізовані у відповідності до цілей; 2) імовірні цільові орієнтири; 3) резервні, або евентуальні. Визнаючи історичну стійкість напряму розвитку економічної системи України, об'єктивним слід визнати й можливість зворотного розвитку подій: у будь-яку історичну епоху розхитування, ослаблення руйнування певного державного утворення обов'язково передбачало демонтаж його енергетичного потенціалу, ліквідацію національного паливно-енергетичного комплексу (ПЕК) і як наслідок його знищення як самостійного суб'єкта міждержавних стосунків. Тому, не спрощуючи ознак цивілізаційного поступу України і проведену низку виключно прогресивних дій, процесів, визнано існування на рівні державного регулювання економіки логіки спрощеного сприйняття вагомості значення для нашої країни вугільної промисловості, яка навіть у сучасних умовах помітної деградації зберігає статус вагомого чинника формування внутрішньодержавної енергетичної політики.

Визнано, що в Україні відсутні реальні можливості для повної реалізації цільового функціоналу, органічного функціонування та результативності СЕБД. За таких умов найбільш оптимальним є запровадження такої моделі енергетичної безпеки, яка б, відбиваючи не тільки національні, але й регіональні та глобальні зміни у силових підходах до розв'язання конфліктних ситуацій із перерозподілом вуглеводнів і енергетичних джерел, дозволила б виконати оптимізаційний комплекс заходів, орієнтованих на ефективне гарантування національної безпеки держави в цілому. Оскільки проблематика досягнення енергетичної могутності продовжує залишатися актуальним науковим питанням, яке набуває тим помітнішого значення в умовах принципових змін темпів і орієнтирів транснаціоналізації світогосподарської системи як явища планетарного значення, то автор вбачає за доцільне застосування номологічної концепції формування ресурсно-функціонального механізму розвитку СЕБД. Адже в сучасних умовах господарювання потреби як окремих видів економічної діяльності, так і держави в цілому можуть бути задоволені лише за рахунок власних і залучених ресурсів, а також у разі розширення переліку специфічних функцій, важелів і регуляторів, що обумовить реалізацію дії й досягнення цільових орієнтирів шляхом запровадження комплексу заходів алокаційної енергоефективності. В авторській концепції в межах єдиної методологічної основи розвитку СЕБД передбачено поєднання п'ятивимірної структури положень, а саме: 1) таксономічну визначеність ресурсно-функ ціонального механізму із власною класифікацію елементів, важелів і регуляторів; 2) цілісність і цілеспрямованість структурних складових із специфічним рівнем системності; 3) раціональну історико-методологічну основу побудови з реальним еволюційним вектором для повноти реалізації управлінських функцій; 4) потенціал внутрішнього функціонування РФМРСЕБД із принциповою програмою дій його цільових підсистем; 5) матеріальну й закономірну єдність функціонування бінарних пар „ціль - завдання”, „стадії - процедури”, поєднання яких обумовлене змінами зовнішнього середовища і визначеними когнітивно-інформаційними аспектами оцінювання темпів зростання української економіки в умовах енерго- й ресурсних обмежень. При такому окресленні проблеми стає логічним такий висновок:

геополітичною стратегією незалежної України є формування і реалізація концепції збалансованого розвитку та багатовекторної зовнішньої політики, але не в енергетичній сфері;

енергетична залежність та відсутність дієвої системи енергетичної безпеки є родовою характеристикою стосовно загрози національній безпеці та втрати державності;

енергозалежність та низька енергоефективність української економіки засвідчують імовірність нищення економічної системи власної країни, без участі конкретної держави-ініціатора такого проекту;

до головних ознак небезпеки в енергетичній сфері варто віднести: відсутність альтернативних джерел постачання стратегічних ресурсів; низьку енергоефективність промислового виробництва; реалізацію концепції наздоганяючої стратегії при темпах приросту ВВП нижчих, ніж у розвинених країнах; нездатність інфраструктур забезпечити контроль за використанням, розподілом, генеруванням та резервуванням ПЕР; переконаність політичного керівництва країни в раціональності збільшення обсягів енергопостачання як надійного засобу досягнення цілей економічного зростання.

У другому розділі “Теоретико-методологічні засади формування ресурсно-функціонального механізму розвитку системи енергетичної безпеки” розкрито і деталізовано існуючі методологічні підходи до побудови дієвого механізму реалізації енергетичної політики в державі; визначено принципи формування ресурсно-функціонального механізму розвитку системи енергетичної безпеки держави; запропоновано склад РФМРСЕБД та специфічні функції його цільових елементів, а також закономірності еволюції для нівелювання ризиків і загроз економічному зростанню та захисту національних економічних інтересів.

Доведено, що методологічною основою оцінювання результативності функціонування РФМРСЕБД та його складових є базові положення ресурсно-функціонального і об'єктно-цільового підходів, які розглядають кожний важіль і регулятор, що входить до складу РФМРСЕБД як складну структуру та компоненту одночасно. Ресурсно-функціональний підхід забезпечує єдність цільової орієнтації ключових детермінант механізму забезпечення енергетичної безпеки в державі, оскільки він до цього часу є не тільки демонтований лише до рівня життєво важливих інтересів держави, а його важелі балансують у змістовних координатах індустріальної епохи (благополуччя і безпека країни перш за все пов'язувались із розмірами контрольованих територій, обсягами сировинних запасів і енергоресурсів, з яких переважна частина має додаток “резервні”). При цьому енергетична безпека синонімізується із поняттям сировинної, що є методологічною пасткою стосовно футурологічного бачення перспектив розвитку української економіки. Об'єктно-цільовий підхід забезпечує перетворення механізму узгоджуваності суперечностей між інтересами українського соціуму та вимогами до темпів і якості зростання держави завдяки демократичним процедурам, реалізацію запланованого сценарію для виходу із стану невпинного накопичення локальних і глобальних загроз енергетичній безпеці та викликів.

Застосування принципів наукової обґрунтованості на засадах реалізації номологічної концепції формування ресурсно-функціонального механізму розвитку СЕБД дозволяє здійснити складання основних його структурних елементів, зокрема механізмів контролю за його функціонуванням, поновлення соціальних стосунків між стратегічними партнерами із різним енергетичним потенціалом та масштабами виробництва. Обґрунтування конструкції та складу РФМРСЕБД дозволило встановити цільові функціонали для реалізації його дії (рис. 1). При цьому доведено, що чим розвиненішою є система енергетичної безпеки в державі та досконалішим методичний апарат і прикладний інструментарій оцінювання й прогнозування, тим складнішими та агресивнішими стають не тільки деструктивні впливи і загрози, але й контрагресивні заходи зовнішнього оточення. Крім того, стає імовірним швидке і довгострокове постагресивне примирення, оскільки компромісні рішення фактично урівноважують і в кількісному, і в якісному плані агресію зовнішньополітичних і економічних акцій. Упорядкування складу елементів розкриває сутність РФМРСЕБД, метою якого є об'єднання за допомогою управлінських технологій та інформаційно-методичного апарату в єдину конструкцію для досягнення високої енергоефективності, індивідуальної стійкості кожного суб'єкта господарювання в довгостроковій перспективі.