Ресурсно-функціональний механізм розвитку системи енергетичної безпеки держави

Вимоги світогосподарської системи полягають у тому, що об'єкти повинні реагувати на зміни зовнішнього середовища (як споживчого попиту та економічної ситуації в країні, так і на енергетичні кризи). Тому адаптивне експрес-реагування можливе у разі, якщо цільові складові системи енергетичної безпеки здатні в будь-який час з мінімальними втратами в поточному

У розділі розкрито структурні особливості РФМРСЕБД України, які полягають у його структурно- й функціонально-об'єктній диференціації сировинно-ресурсних потенціалів із отриманням синергетичного ефекту від їх одночасної трансформації. Це є домінантним чинником ініціювання стійкості економіки до деструктивних впливів за рахунок поєднання причинно-наслідкових детермінант інтенсифікації виробничих, інноваційних та еволюційних процесів на базі всебічного розширення, поглиблення, нарощування стратегічного потенціалу української економіки і взаємозв'язків на різних рівнях управління. Відтак, РФМРСЕБД може забезпечити реалізацію інтеграційних і дезінтеграційних процесів не лише з метою досягнення високої енергоефективності національної економіки, але й для створення організаційно-економічних умов стосовно підтримання стійкої конкурентоздатності. При цьому організаційну складову РФМРСЕБД відтворюють елементи як носії характеристик суспільних відносин, а економічну - економічні важелі та регулятори впливу, основу яких складають енергоекономічні показники. РФМРСЕБД - це сукупність елементів, важелів, інструментів та методів організаційно-управлінського характеру, що спрямовані на створення та збереження конкурентних позицій української економіки в умовах обмеженості енергетичного потенціалу і досягнення високої енергоефективності шляхом поглиблення й інтенсифікації процесів вироблення, нагромадження, трансформації, диверсифікації постачання, поширення і практичного використання енергоресурсів. Визначено: 1) інструментальний апарат управління енергозабезпеченням та енергоспоживанням (у вигляді принципів і методів експрес-реагування); 2) організаційну структуру управління і технологію розвитку СЕБД (забезпечує відповідність взаємодії компонент РФМРСЕБД); 3) процесні складові механізму, що відновлюють та удосконалюють СЕБД у динаміці за ключовими функціями дії її підсистем, зокрема моніторингу енергетичних процесів, енергоменеджменту та енерготехнологічного аудиту, розвитку міжгалузевих і промислових мереж.

Досліджено можливості силового регулювання макроекономічних процесів як суспільно-політичної необхідності. Такий підхід доповнює зміст, структуру і функції РФМРСЕБД за рахунок логіко-методологічної деталізації інтеграційних процесів у такій послідовності, а саме аналіз інтеграції, методів і підходів, цілей СЕБД, функцій, інструментів, ресурсів; поєднання ресурсно-функціонального і структурно-динамічного підходів до опису поведінки складної системи; побудова оптимізаційної моделі стратегічного управління стійкістю її компонент. Основою для корегування складу РФМРСЕБД за принциповими позиціями з урахуванням різноспрямованих впливів виступають запропоновані в роботі методологічні схеми оцінювання щільності взаємозв'язку сукупних можливостей економіки та її енергетичного потенціалу, що базуються на урахуванні алокаційної ефективності перерозподілу стратегічних ресурсів між секторами національного господарства, контурів та моделей бізнес-процесів, які забезпечують реалізацію цільового функціоналу, виконання стратегічних цілей функціонування та надійність системи економічної безпеки держави.

У третьому розділі “Макроекономічні аспекти інтенсифікації процесів нарощення і трансформації енергетичного потенціалу економіки України” проведено оцінку ефективності функціонування основних складових паливно-енергетичного комплексу України, діагностику їх економічних проблем; виявлено особливості функціонування сучасної системи генерування, трансляції та енергоспоживання; запропоновано засоби резервування і шляхи мобілізації резервів для збільшення потенційних можливостей енергетичної системи держави.

Відзначено, що чинником посилення енергетичної незалежності України стає збалансований розвиток ПЕК, диспропорції в національному господарстві та необхідність удосконалення структури, змісту і функцій організаційно-економічних механізмів реалізації політики енергоефективності. За показниками-індикаторами енергетичної безпеки досліджено особливості реалізації державної політики в енергетичній сфері, яка впродовж останніх років була проявом лише зовнішньополітичної активності, а не чинником, що достатньою мірою визначив стабільність та прогнозованість внутрішньодержавних перетворень. Наслідки масштабної реструктуризації у державі та суспільстві свідчать, що поряд з інноваційними тенденціями мали місце негативні явища щодо розвитку системи енергетичної безпеки, які у майбутньому можуть деструктивно відбитися на загальному рівні національної безпеки. Це негативно позначилось на темпах економічного зростання. Також визначено, що в Україні ще не розроблені заходи ефективної політики використання енергетичних ресурсів, оскільки вони не підкріплені попередньою оцінкою вартості сучасних технологій та можливостей національного господарства.

Відзначено, що в Україні у 2000 - 2002 рр. не було проведене альтернативне прогнозування на найближчу та середньострокову перспективу можливих змін енергоекономічних показників держави в нових умовах її функціонування, що не могло не вплинути на її еволюційні характеристики. Крім того, не було враховано ресурсні обмеження та надто високі темпи виведення з експлуатації потужностей ПЕК із застарілими технологіями та зношеним обладнанням, а також практично не розроблено засоби подолання наслідків енергозалежності промислового комплексу України від поставок вуглеводнів з Росії. Хоча в Україні понад 53,2 % потреб у ПЕР забезпечується за рахунок імпорту, цей показник відповідає середньоєвропейському. На основі запропонованого дисертантом методичного підходу до прийняття рішень стосовно розвитку СЕБД доведено необхідність проведення типізації моделей забезпечення енергетичної безпеки; визначення принципів реалізації відповідної політики; дослідження РФМРСЕБД за законом економічних компромісів та умов забезпечення гармонічності його функціонування шляхом досягнення компромісу при формуванні фронтальних соціально-економічних інтересів за використання усереднених/порогових техніко-економічних показників, які окреслюють стан рівноважно-компромісної динаміки і погодженість інтересів усіх суб'єктів управління.

Визначено, що у зв'язку із надмірною зношеністю основних виробничих засобів та високою енергоємністю виробництва у вугільній промисловості існує можливість вирішення економічних проблем забезпечення збалансованості функціонування ПЕК за результатами оцінювання дієвості політики реструктуризації вугледобувних підприємств та процесів трансформації, трансляції і використання енергетичних ресурсів у національному господарстві.

Компенсаційним чинником при цьому виступають встановлені вимоги до ринкових механізмів, дотримання яких базується на розробленій з урахуванням паритету НВДЕ системі енергоекономічних моделей, отриманих на основі критеріальних показників енергоефективності, що обчислені методом експрес-аналізу результативності новацій. Зазначена система певним чином формує економіко-організаційне підґрунтя для забезпечення безперервності прогнозування наслідків запровадження РФМРСЕБД. Встановлено, що енергетична безпека держави визначається не лише обсягами її ресурсного забезпечення та енергетичної залежності, а насамперед розвитком паливно-енергетичного комплексу, рівнем енергоефективності економіки та техніко-технологічним рівнем розвитку продуктивних сил і характером виробничих відносин. Оскільки енергетична безпека держави як комплексне явище залежить від особливостей соціально-економічного розвитку країни та міри її залучення у глобальні загальноцивілізаційні економічні й геополітичні процеси, то за таких умов компенсуючі можливості стосовно згаданих недоліків СЕБД продемонстрував політичний потенціал реалізації енергетичних програм. Безпосередніми виразниками зміщення акцентів на користь енергетичної безпеки була б правова нормалізація відносин з усіма державами, що межують з Україною. При цьому необхідно враховувати, що проблеми захисту НЕІ і спроможність протистояти загрозам нарощення енергетичного потенціалу вважаються умовою існування кожної з держав. Підґрунтя такої динаміки визначається: стрімко зростаючою потребою у вуглеводних ресурсах, а їх світові запаси стрімко зменшуються, у зв'язку з чим розширюються та пришвидшуються процеси переконфігурації на світовому енергетичному ринку; внутрішні енергетичні ресурси ЄС, що тепер задовольняють менше ніж наполовину, теж вичерпуються, тоді як споживання зростає; РФ - найближча для України країна-експортер - істотно змінила напрями потоків енергоносіїв; агресивна стратегія США свідчить про активізацію перерозподілу нафтових ресурсів на Близькому Сході та узбережжі Африки.

У четвертому розділі “Методичне розв'язання проблем забезпечення результативності ресурсно-функціонального механізму розвитку системи енергетичної безпеки держави” подано методичне розв'язання проблем повної реалізації функцій підсистемами РФМРСЕБД на основі розроблених методик. При доборі критеріальної бази оцінювання за використання показників-індикаторів енергетичної безпеки розроблено кваліметричний інструментарій обчислення необхідного обсягу імпортних енергоносіїв для визначення диверсифікації джерел постачання, що відповідає НЕІ та вимогам до якості життя суспільства. У запропонованих до використання моделях, схемах і алгоритмах враховано натуралістичні (окреслюють зовнішню сторону явищ) і модельно-експериментальні (розкривають внутрішні сутнісні ознаки процесів) методи формалізації науково-прикладних завдань, а за визначеною послідовністю реалізації етапів встановлення пріоритетності цілей СЕБД запропоновано засоби координації дострокового розвитку й коригування макропоказників за результатами аналізу повноти виконання функцій управління за відхиленнями.

Відштовхуючись від проведеного ресурсно-функціонального та структурного аналізу енергетичної політики в державі, встановлено, що визначальною ланкою її змістовної оптимізації в науково-методичному плані є вироблення відповідної стратегії, втіленої у доктринальному забезпеченні процесу вдосконалення більшості сфер економічної діяльності. Це зумовило необхідність формування методичних принципів для запровадження системи управління витратами енергоресурсів на мікрорівні та розроблення методики ідентифікації вимог до інформаційного забезпечення моніторингу енергоекономічних процесів. Нині енергетична стратегія визначає стратегічні орієнтири розвитку, закладає парадигму діяльності як промисловості, економіки, так і всієї держави загалом. Тому не менш важливими ланками розгортання соціально-політичних явищ виступають процеси прийняття рішень та розробки планів, орієнтованих на реалізацію функцій РФМРСЕБД у конкретно-історичних умовах державної еволюції, яка відбувається в динамічно нестійкому середовищі регіональної і глобальної конкуренції при збільшенні потреб та розбіжності інтересів. Вагомим напрямом нарощування енергетичного потенціалу продовжує бути інформаційне забезпечення вже відпрацьованих, затверджених договорів, рішень і планів. Отримання достовірної інформації та її змістовні особливості позитивно сприймаються, що дозволяє пояснити суб'єктам міжнародної політики характер двосторонніх стосунків, за якими вони перебувають у стані конфронтації з питань енергозабезпечення. Зроблено наголос, що організаційно-практична сутність енергетичної політики має визначатися кількома групами напрямів її втілення у внутрішньо- та міждержавні реалії, а саме:

перша група утворюється шляхом оптимізації процесу управління енергетичною сферою, забезпечення раціонального використання потенціалу. Це означає, що від СЕБД залежить, крім зазначеного, розвиток та надійне ритмічне функціонування виробничого, науково-технічного, технологічного та інших потенціалів, реалізація на їх основі РФМРСЕБД визначення пріоритетів та національних моделей інноваційного розвитку;

друга група - процеси регулювання енергоекономічних відносин з іншими державами, наддержавними об'єднаннями тощо. Практичними заходами є розгалужена система переговорів щодо владнання міждержавних суперечностей в енергетичній сфері, урегулювання проблем постачання енергоре- сурсів, продукування спільних планів з розвитку транспортних систем, верифікаційні кроки, контакти та ін. Важливою умовою застосування методів ущільнення енергетичних інтересів певної країни чи конструктивного вирішення питань є перевага економічної зацікавленості для гальмування чи послаблення енергетичного потенціалу окремої держави, її безпеки;

третя група - процеси управління енерговикористанням та поставкою ПЕР. Енергетична політика покликана здійснювати узгоджені дії з інструментарієм інших стратегій, опосередковано залучати треті сторони до співпраці в напрямі забезпечення високої енергоефективності національної економіки, що унеможливлює продовження утиску та негативного впливу з боку партнерів.

Розглянуті напрями втілення енергетичної політики можна представити як впорядковану взаємодію складових, наслідком чого є структурно-функціональна оптимізація енергетичного потенціалу до вигляду, якість якого дозволить вирішувати актуальні проблеми забезпечення еволюції РФМРСЕБД та макро- і мікрорівнях. Для збереження якісних ознак і темпів економічного зростання розроблено інформаційно-методичні аспекти побудови імовірнісного прогнозу обсягів енергоспоживання та компенсації втрат з опрацюванням архітектури програмно-апаратного комплексу та інформаційної системи управління енергозбереженням.

У сучасних умовах відбувається становлення світового господарства, що характеризується специфічними автономними механізмами забезпечення енергетичної незалежності та розвитку конкурентоспроможної економіки. Для них характерне використання специфічних схем глобального управління видобутком та транспортуванням стратегічних енергоресурсів, новітніх фінансових технологій, зокрема електронних систем телекомунікацій у режимі реального часу для переміщення високоліквідних енергоресурсів практично в глобальних масштабах та для контролю за ними. Однак переваги глобалізації поряд із позитивними наслідками породжують низку ризиків національній економіці, тому реалізація функцій РФМРСЕБ є основою енергетичної політики кожної держави. Зазначене обумовило необхідність розробки ефективного інструментарію для активізації процесів енергоефективності, концептуальними елементами якого є проведення моніторингу та визначення цільового функціоналу розрахунку мотиваційної складової за використання нормативних показників питомих енерговитрат, встановлення критичних меж відхилень від сфери допустимих значень.

У п'ятому розділі “Органічне функціонування та еволюція системи енергетичної безпеки в Україні” досліджено і вирішено проблему запровадження у практику господарювання ресурсно-функціонального механізму озвитку системи енергетичної безпеки з урахуванням змін у світовій і вітчизняній економіці, що забезпечує конструювання дієвої державної політики, підвищення ефективності процесів перерозподілу обмежених енергоресурсів, нагромадження стратегічного потенціалу та упередження спрямованості траєкторії еволюції економічної системи до неперспективних кутів. За результатами моделювання складу і напрямів просторово-часової організації основних компонент РФМРСЕБД здійснено прогнозно-аналітичні розрахунки економічної динаміки основних макропоказників в Україні.

Визначено, що проблемною ланкою при погоджені інтересів суб'єктів господарювання в енергетичній сфері є обґрунтування пріоритетності інвестиційних програм, алгоритм її розв'язання запропоновано реалізовувати з огляду на геополітичну варіативність темпів інноваційної діяльності у промисловості. Це уможливило розробку теоретико-концептуальних положень формування і функціонування інтегрованих виробничо-господарських структур, що дозволяє оцінювати результативність їх функціонування з позиції цільової орієнтації на забезпечення високої енергоефективності. Доведено, що адаптація останніх до умов ринкової економіки при реалізації дієвої кластерної стратегії розвитку енергетичного сектору України на засадах ініціювання географічної, горизонтальної, вертикальної, латеральної, технологічної якості підприємницької мережі обумовить: вирішення завдань за цільовим функціоналом, взаємостимулювання державної, економічної, промислової, технологічної та інноваційної політик; забезпечить підстави для переходу енергетичного сектору на якісно новий рівень розвитку.

За наведеними даними можна стверджувати, що в ресурсно-галузевій структурі національного господарства домінуюче положення займає комплекс базових енергоємних галузей реального сектору економіки, який впродовж 1920-1990 рр. разом із військово-промисловим поглинав основну масу виробничих, сировинних і енергетичних ресурсів без відповідного нарощення темпів випуску продукції кінцевого споживання. Домінування енергоресурсоємних виробництв - електроенергетики, чорної та кольорової металургії тощо - зумовило поглиблення міжгалузевих диспропорцій, суперечностей між виробничими факторами, обсягами видобутку й переробки сировини і особливо ПЕР. Одночасно існуючі структурно-сировинні диспропорції в національному господарстві доцільно розглядати як неусувну умову для формування нового етапу прогресивних структурно-технологічних зрушень, сутнісною особливістю якого стане не згортання металургійного виробництва та знищення ПЕК, а їх модернізація та захист і нарощення енергетичного потенціалу, розробка принципово нових технологій, орієнтованих на якісне удосконалення процесів суспільного відтворення, організаційних форм і способів оптимізації енергоспоживання, ліквідації втрат. Каталізатором цього процесу може стати запровадження ресурсно-функціонального механізму розвитку системи енергетичної безпеки.

Оскільки функціональне призначення СЕБД відбиває цільові вимоги ефективності функціонування ПЕК і захищає державно-економічний статус будь-якого державного об'єднання, то динамічне нагромадження сутнісних змін в енергетичній сфері держави є реальністю сучасної геополітики. Однак за вказаних проблем окреслення достатніх умов і детермінант процесу забезпечення енергетичної безпеки - одне з найскладніших питань державотворчих зусиль в Україні, тому винятково важливою є конструктивна і системна роль регулятора - РФМРСЕБД. Обґрунтовано, що досягнення належного рівня енергетичної безпеки України залежить від вирішення трьох взаємозв'язаних завдань: перше - проведення докорінної реконструкції та модернізації всіх компонент національної інфраструктури паливно-енергетичного комплексу; друге - перехід до більш економного та ефективного використання енергоресурсів; третє - забезпечення стабільного зростання масштабів енергетичної пропозиції на внутрішніх ринках за рахунок збільшення видобутку енергетичної сировини та генерування. В Україні існує хаотичне та безсистемне державне регулювання економіки, проте у провідних країнах високий рівень енергетичної безпеки є об'єктивним результатом реалізації адаптивної енергетичної стратегії. З огляду на тенденції розвитку міжнародної системи енергетичної безпеки, є об'єктивні підстави стверджувати, що наявність у субструктурної складової - організованого сегмента - РФМРСЕБД - дозволяє визначати і корегувати цілі, засоби та технологію управління енергозабезпеченням і споживанням.

Вірогідність матеріалізації методологічних засад розв'язання проблем у конкретних рекомендаціях та наслідки реалізації авторської моделі РФМРСЕБД, перевірка адекватності прогнозних рішень досягнуті за використання комплексного показника-індикатора енергетичної безпеки. Дослідно-експериментальна перевірка методичного та кваліметричного інструментарію, отриманих прогнозно-аналітичних розрахунків із передбаченням наслідків і аналізом прямих порушень здійснена на основі розробленої для проведення розрахунків програми. Базою для формування АРМ можуть стати стандартні пакети програм фінансового моделювання "ЭМФА”, пакети "Місrоsoft Office" у середовищі Windows для вирішення управлінських завдань та системи автоматизації управління "DеІоРrо", бази даних "Access".

Дослідження характеру, обґрунтування доцільності запровадження ресурсно-функціонального механізму розвитку системи енергетичної безпеки держави дозволяють констатувати, що використання цього регулятора ініціюватиме процеси локальної самоорганізації в енергетичній сфері на засадах реалізації номологічної концепції формування РФМРСЕБД, що поєднала п'ятивимірну структуру головних детермінант у межах єдиної методологічної основи: 1) таксономічну визначеність із власною класифікацію елементів, важелів і регуляторів; 2) цілісну структуру із специфічним рівнем системності; 3) раціональну історико-методологічну основу з реальним еволюційним вектором; потенціал внутрішнього функціонування РФМРСЕБД із принциповою програмою; 4) матеріальну й закономірну єдність функціонування пар “ціль - завдання”, “стадії - процедури”; 5) обумовлені змінами у зовнішньому середовищі когнітивно-інформаційні аспекти оцінювання й прогнозування темпів економічної динаміки.

Висновки

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення важливої науково-прикладної та національно-госпо дарської проблеми - обґрунтування теоретико-методологічних засад функціонування і реалізації ресурсно-функціонального механізму розвитку системи енергетичної безпеки держави, яка перебуває на етапі ринкових трансформацій.

1. В останні роки ситуацію, що склалась у паливно-енергетичному комплексі України, можна оцінити як загрозу національній безпеці. Чинниками погіршення стали: різке зниження обсягів виробництва продукції; порушення технологічних режимів; значна зношеність обладнання; малоактивна політика енергозбереження; недосконалість економічного механізму реалізації заходів з енергоефективності на різних рівнях управління. Крім того, різке зниження видобутку вугілля, закриття вугільних шахт, а також значний обсяг імпортних поставок вуглеводнів обумовлюють необхідність провадження комплексу регулюючих і стимулюючих заходів щодо реалізації дієвої політики забезпечення енергетичної безпеки. Реалізацію останньої зумовило загострення проблем стосовно енергозабезпечення національного господарства, зниження рівня екологічної безпеки та підвищення техногенного навантаження на зовнішнє середовище, що не сприяє досягненню соціально-економічних цілей розвитку українського соціуму. До проблемних питань в умовах активізації процесів транснаціоналізації національного господарства належить неадекватність вимогам до темпів загальноекономічного прискорення сучасної системи державного управління, що призводить до нестійкої рівноваги в енергетичній і економічній сферах.

2. У дисертації запропоновано номологічну концепцію формування ресурсно-функціонального механізму, що поєднала п'ятивимірну структуру ключових детермінант у межах єдиної методологічної основи: а) таксономічну визначеність із власною класифікацію елементів, важелів і регуляторів; б) цілісну структуру із специфічним рівнем системності; в) раціональну історико-методологічну основу з реальним еволюційним вектором; потенціал внутрішнього функціонування РФМРСЕБД із принциповою програмою; г) матеріальну й закономірну єдність функціонування пар „ціль - завдання” та „стадії - процедури”; д) обумовлені змінами у зовнішньому середовищі когнітивно-інформаційні аспекти оцінювання й прогнозування темпів економічної динаміки в Україні. Це надає РФМРСЕБД статусу стимулятора та регулятора ендогенно спрямованого економічного зростання за рахунок поєднання у його складі засобів і важелів впливу на підвищення рівня енергетичної безпеки держави.

3. Запропоновано дефініційне визначення РФМРСЕБД як сукупності елементів, важелів, інструментів та методів організаційно-управлінського характеру, що спрямовані на створення та збереження конкурентних позицій української економіки в умовах обмеженості енергетичного потенціалу і досягнення високої енергоефективності шляхом поглиблення й інтенсифікації процесів вироблення, нагромадження, трансформації, диверсифікації постачання, поширення і практичного використання енергоресурсів. Визначено: а) інструментальний апарат управління енергозабезпеченням та енергоспоживанням (у вигляді принципів і методів експрес-реагування); б) організаційну структуру управління і технологію розвитку СЕБД (забезпечує відповідність взаємодії компонент РФМРСЕБД); в) процесні складові механізму, що відновлюють та удосконалюють СЕБД у динаміці за ключовими функціями дії її підсистем, зокрема моніторингу енергетичних процесів, енергоменеджменту та енерготехнологічного аудиту, розвитку міжгалузевих і промислових мереж. Удосконалено понятійно-категоріальний апарат теорії енергетичної безпеки держави, запропоновано дефініційне визначення таких понять: а) стійкість (властивість СЕБД, що проявляється в екстремальних умовах), стабільність (розвиток СЕБД навіть при регулярній наявності ризиків і загроз); б) надійність (інтегральна здатність досягнення максимального результату внаслідок погодженості інтересів, усунення диспропорцій, оптимального перерозподілу ресурсів, перманентного прогнозування і коригування цільових орієнтирів); в) толерантність (несприйнятливість до зовнішніх загроз); г) резистентність (здатність блокувати і локалізувати деструктивні впливи) української економіки.

4. Визначено складові елементи предмета дослідження, що дозволило розкрити структурні особливості ресурсно-функціонального механізму розвитку системи енергетичної безпеки України. Доведено, що їх сутнісні ознаки вказують на структурно- й функціонально-об'єктну диференціацію сировинно-ресурсних потенціалів. Причому за рахунок трансформації зазначених компонент сукупності матеріальних резервів можна отримати додатковий синергетичний ефект, що стане домінантним чинником ініціювання детермінант процесу забезпечення стійкості економіки до деструктивних впливів за рахунок поєднання причинно-наслідкових зв'язків між інтенсифікацією виробничих, інноваційних та еволюційних процесів шляхом всебічного розширення, поглиблення, нарощення стратегічного потенціалу і взаємозв'язків на різних рівнях управління національним господарством.

5. Розроблено наукові положення проведення моніторингу енергоекономічних процесів на макрорівні. Їх перевагами є: забезпечення високої енергоефективності української економіки, отримання синергетичного ефекту за рахунок врахування перехресного впливу зовнішніх і внутрішніх факторів на темпи економічної динамки та нарощення енергетичного потенціалу із редукцією елементів РФМРСЕБД. Це дозволило удосконалити структуру, зміст і функції ресурсно-функціонального механізму розвитку системи енергетичної безпеки держави за рахунок логіко-методологічної деталізації інтеграційних процесів у такій послідовності: аналіз інтеграції процесів для СЕБД; поєднання ресурсно-функціонального і структурно-динамічного підходів до опису поведінки складної системи.

6. На основі аналізу особливостей реалізації різних типів енергетичної стратегії в ринкових умовах обґрунтовано методичні підходи до прийняття рішень стосовно розвитку СЕБД, якими передбачено: а) типізацію моделей забезпечення енергетичної безпеки; б) визначення принципів реалізації відповідної політики; в) дослідження РФМРСЕБД за законом економічних компромісів та забезпечення гармонійності його функціонування шляхом погодження фронтальних соціально-економічних інтересів за використання усереднених (порогових) техніко-економічних показників.

7. За результатами аналізу закономірностей розвитку енергоекономічних явищ у сучасних умовах господарювання запропоновано методологічні схеми оцінювання щільності взаємозв'язку сукупних можливостей економіки та її енергетичного потенціалу, що базується на урахуванні алокаційної ефективності перерозподілу стратегічних ресурсів між секторами національного господарства, контурів та моделей бізнес-процесів для надійності системи економічної безпеки держави. Обґрунтовано, що в умовах ресурсних обмежень, коли відсутні у достатній кількості не лише енергетичні й фінансові ресурси, а час, доцільним є комбінування методичних положень для розробки методики ідентифікації вимог до інформаційного забезпечення моніторингу енергоекономічних процесів.

8. Встановлено, що динаміка енергоекономічних показників тісно пов'язана з набуттям Україною сучасних характеристик стійкості енергетичної системи до деструктивних впливів. Враховуючи підвищену складність, суперечливість, певною мірою нелінійність процесів формування і реалізації функцій РФМРСЕБД, пропонується така послідовність дослідження сутності та змісту зазначеного механізму в складі: 1) механізм усвідомлення особистісних потреб, пов'язаних із визначеністю силового впливу на зовнішнє середовище; 2) засоби реалізації дії механізму перетворення паросилових процесів в енергетичній сфері у силову орієнтованість функціонування; 3) важелі впливу на розроблення й застосування принципів формування індивідуальної агресивної діяльності за детермінантами та визнаною місією державного утворення; 4) інструменти реалізації й підтримки власних НЕІ у разі діяльності в межах наддержавних об'єднань; 5) джерела забезпечення системної мотивації функціонування виробництв в енергетичній сфері; 6) ресурси і методи ранжування цілей функціонування РФМРСЕБД; 7) джерела забезпечення реалізації функцій механізму саморегуляції; 8) методи добору ключових факторів впливу для досягнення орієнтирів та адаптації нового інструментарію до історичних умов; 9) принципи побудови механізму забезпечення ціннісно-орієнта ційної єдності суспільства при побудові СЕБД; 10) інструментарій проектування державно-політичного механізму розвитку СЕБД; 11) засоби побудови ієрархії складових юридичного-правового механізму та принципи визначення складу інструментів і ресурсів для запровадження механізму структурно-функціональної оптимізації СЕБД; 12) прикладний інструментарій оптимізації та способи обчислення обсягу ресурсів шляхом формування пар: „методи формування РФМРСЕБД - ресурси, інструменти” та „фактори впливу - ресурси, інструменти”; 13) реалізація функції контролювання і коригування із концентрацією зусиль на певних об'єктах СЕБД.

9. Дослідження операційної ефективності та наслідків реалізації в Україні політики енергетичної безпеки дозволило встановити економічні проблеми розвитку ПЕК та потенційні можливості збільшення масштабів використання НВДЕ у перспективному ПЕБ, зокрема при розбудові наукоємних секторів промисловості. За результатами аналізу особливостей та характеру сучасних процесів енергоспоживання у національному господарстві доведено щільність зв'язку між змінами в структурі промислового виробництва та показниками енергоефективності української економіки. Зроблено висновок та оцінено пріоритетність заходів з мобілізації резервів для підвищення ефектив ності використання енергоресурсів.

Доведено, що відсоток споживання вугілля в ПЕБ України майже відповідає світовим показникам, але залишається значно нижчим у порівнянні з тими державами, які мають, як і наша країна, значні його запаси. Обґрунтовано, що країна має достатньо можливостей для покриття суспільних потреб в енергії за різних режимів функціонування галузей економіки за умови максимального завантаження існуючих енергогенеруючих потужностей. Це дозволило запропонувати концепцію вирішення проблем збалансованості функціонування ПЕК шляхом оцінювання дієвості політики реструктуризації вугледобувних підприємств та процесів трансформації, трансляції й використання енергетичних ресурсів у національному господарстві.

10. Встановлено, що важливою обставиною усвідомлення природи ресурсно-функціонального механізму є розмежування стихійних чинників, здатних ініціювати силовий перерозподіл енергетичного потенціалу або цілеспрямоване створення структур, орієнтованих на свідоме сприйняття факторів зниження або збільшення енергетичної залежності в сучасних реаліях транснаціоналізації світогосподарської системи. Вони виконують дві взаємосуперечливі функції: об'єктивно сприяють задовільному вирішенню проблем енергетичної безпеки державно організованої спільноти і суб'єктивно спотворюють співвідношення реальних та потенційних загроз стабільному енергозабезпеченню. Це зумовило визначення та формування теоретичних положень забезпечення стабільності функціонування інтегрованих виробничо-госпо дарських структур, які дозволять оцінити їх технологічну здатність з позиції мобілізації можливостей для підвищення ефективності енерговикористання.

11. Для досягнення індивідуальної надійності системи енергетичної безпеки пріоритет повинен надаватись ініціюванню процесів локальної самоорганізації на засадах опрацьованої парадигми пізнання динаміки й формування енергоекономічних, ресурсно-функціональних структур та систем державного управління економікою. Наведені пропозиції базуються на конкретних розрахунках, які одержані за результатами використання інструментарію визначення оптимального обсягу імпортних енергоносіїв для диверсифікації джерел постачання, що відповідає НЕІ та вимогам до якості життя суспільства. У розроблених моделях, схемах і алгоритмах враховано натуралістичні (окреслюють зовнішню сторону явищ) і модельно-експериментальні (розкривають внутрішні сутнісні ознаки процесів) методи формалізації завдань за встановленою послідовністю реалізації етапів формування характерного переліку стратегічних цілей системи енергетичної безпеки держави і встановлення їх пріоритетності.

12. Запровадження активного інструменту реалізації стратегії - ресурсно-функціонального механізму розвитку системи енергетичної безпеки - доз волить вітчизняному бізнесу швидко зайняти вигідні позиції на світових та регіональних ринках. Створення державою сприятливих умов для інвестицій у розвиток інфраструктур у добувних галузях та адаптивних систем управління дозволить вітчизняним підприємствам вийти на світову арену в енергетичній сфері. Активізація діяльності та підвищення ефективності функціонування наукоємних галузей за відносно короткий термін дозволить суттєво знизити енергоємність ВВП та забезпечити високу енергоефективність національної економіки.

СПИСОК ОСНОВНИХ ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Монографії

1. Турченко Д.К. Формирование энергосырьевой безопасности Украины / Д.К.Турченко / НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти. Донецк, 2007. 348 с.

2. Турченко Д.К. Енергозбереження та економіка України / Д.К. Турченко. Донецьк: ДонДУУ, 2006. 310 с.

3. Турченко Д.К. Управление качеством продукции угольной промышленности / Д.К.Турченко / НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти. Донецк, 2003. 156 с.

Статті у наукових фахових виданнях

1. Турченко Д.К. Об энергетической независимости Украины / Д.К. Турченко // Вісник Академії економічних наук України. 2002. № 1. С. 91-95.

2. Турченко Д.К. Основные потенциальные энергоресурсы Украины / Д.К. Турченко // Вісник Українського державного університету водного господарства та природокористування. Економіка: зб. наук. пр. - Рівне: УДУВГП, 2004. Вип. 2 (26), ч. II. С. 355-360.

3. Турченко Д.К. Пути снижения энергоемкости экономики Украины /С.Ф. Поважный, Д.К. Турченко // Менеджер. 2004. № 4 (30). С. 4-11.

Особистий внесок: обґрунтовано напрямки зниження енергоємності галузей національного господарства України.

4. Турченко Д.К. Потенциальные возможности отказа Украины от заимствованных энергетических сырьевых ресурсов / Д.К. Турченко, Н.Г. Белопольский, А.В. Пешко // Вісник економічної науки України. 2005. № 1 (7). С. 121-126.

Особистий внесок: доведено можливість використання потенційних енергетичних запасів України.

5. Турченко Дмитро. Проблеми забезпечення економіки України власними енергетичними ресурсами / Дмитро Турченко // Схід. 2005. № 6 (72). С. 63-65.

6. Турченко Д.К. Про можливості результативного використання енергетичних ресурсів України / Д.К. Турченко // Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины: сб. науч. тр. Донецк: ИЭП НАН Украины, 2005. С. 33-43.

7. Турченко Д.К. Экономические нормативы использования электроэнергии в производстве / Д.К. Турченко // Вісник економічної науки України. 2006. № 1 (9). С. 159-162.

8. Турченко Д.К. Экономические проблемы использования энергетических ресурсов / Д.К. Турченко // Менеджер. 2006. № 1 (35). С. 185-189.

9. Турченко Д.К. Биотопливо энергетическая альтернатива / Д.К. Турченко // Менеджер. 2006. № 2 (36). С. 206-210.

10. Турченко Д.К. Оценки возможности формирования модели механизма управления энергетическими ресурсами / Д.К. Турченко // Вісник економічної науки України. 2006. № 2 (10). С. 164-167.

11. Турченко Д.К. Критериальная база оценки использования энергетических ресурсов в производстве / Д.К. Турченко // Економіка промисловості. 2006. № 4 (35). С. 133-137.

12. Турченко Д.К. Модернізація та впровадження ринкових механізмів для використання потенційних можливостей енергетичних ресурсів України / Д.К. Турченко // Особливості регулювання в державному секторі економіки. Сер. Економіка: зб. наук. пр. Донецького державного університету управління. - Донецьк: ДонДУУ, 2006. Т. VII, вип. 73. С. 5-14.

13. Турченко Д.К. Оцінка ефективності економіко-математичного моделювання процесів управління енергоресурсами / Д.К. Турченко // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Сер.: економічна. Донецьк: ДонНТУ, 2007. Вип. 32 (126). С. 154-157.

14. Турченко Д.К. Перспективи управління ресурсним забезпеченням енергетичної безпеки України / Д.К. Турченко // Вісник економічної науки України. 2007. № 1 (11). С. 164-167.

15. Турченко Дмитро. Проблеми й передумови відродження паливно-енергетичного комплексу України / Дмитро Турченко // Схід. 2007. № 3 (81). С. 10-13.

16. Турченко Д.К. Енергетична ефективність економіки України: проблеми і перспективи / Д.К. Турченко // Схід. 2007. № 5 (83). С. 49-51.

17. Турченко Д.К. Реальны ли перспективы энергетического развития Украины? / А.И.Амоша, В.Г.Федоренко, Н.Г.Белопольский, Д.К.Турченко // Економіка та держава. 2007. № 10. С. 4-9.

Особистий внесок: доведено, що реальна перспектива енергетичного розвитку України можлива.

18. Турченко Д.К. Інноваційний розвиток паливно-енергетичного ком-плексу та забезпечення енергетичної безпеки України / Д.К. Турченко // Менеджер. 2007. № 1 (39). С. 52-54.

19. Турченко Д.К. Управління ресурсним забезпеченням енергетичної безпеки України / Д.К. Турченко // Менеджер. 2007. № 2 (40). С. 239-247.

20. Турченко Д.К. Экономические подходы к эффективному использованию энергетических ресурсов / А.И. Амоша, В.Г. Федоренко, Н.Г. Белопольский, Д.К. Турченко // Економіка та держава. 2008. № 1 (61). С. 4-7.

Особистий внесок: запропоновано науково-методичний підхід до ефективного використання енергетичних ресурсів.

21. Турченко Д.К. Органічне функціонування та еволюція системи енергетичної безпеки в Україні / Д.К. Турченко // Менеджер. 2008. № 3 (45). С. 141-144.

22. Турченко Д.К. Особливості макроекономічних процесів нарощування і трансформації енергетичного потенціалу економіки України / Д.К. Турченко // Схід. 2008. № 7 (91). С. 26-28.

Матеріали та тези наукових конференцій

1. Турченко Д.К. Потенциальные возможности отказа Украины от заимствованных энергоресурсов / Н.Г.Белопольский, Д.К. Турченко // Энер-гоэффективность крупного промышленного региона: матер. междунар. конф. (7-9 июня 2004 г.) / Акад. технологических наук Украины. Донецкое региональное отделение. - Донецк: ООО «Друк-Инфо», 2004. С. 72-80.

Особистий внесок: доведено можливість відмовлення від запозичення енергоресурсів.

2. Турченко Д.К. Мировой опыт стимулирования энергосбережения и эффективности потребления энергии / Д.К.Турченко // Держава та ринок: стратегія внутрішнього розвитку промислових регіонів: матер. Всеукр. наук.-практ. конф. (9-11 черв. 2006 р.). Маріуполь: ПДТУ, 2006. С. 207-209.

3. Турченко Д.К. Система энергетического мониторинга потребления энергоресурсов на промышленном предприятии / Д.К. Турченко // Особливості соціально-економічного розвитку України і регіонів: зб. доп. міжнар. наук.-практ. конф. (5-6 жовт. 2006 р.). Запоріжжя: ГУ “ЗІДМУ”, 2006. Т. 2. С. 271-273.

4. Турченко Д.К. Аспекты управления результативным использованием энергетических ресурсов на государственном и региональном уровнях / Д.К. Турченко // Город, регион, государство: проблемы распределения полномочий: сб. науч. тр. /НАН Украины, Ин-т экономико-правовых исследований. Донецк, 2007. С. 504-509.

Інші видання

1. Турченко Д.К. Концепция программы «Повышение эффективности использования энергоресурсов Украины» / А.В.Пешко, Н.Г.Белопольский, Д.К. Турченко. К.: СМП “Аверс”, 2005. 56 с.

Особистий внесок: запропоновано концепцію альтернативних джерел енергоресурсів.

2. Турченко Д.К. Перспективные направления развития энергетики Украины / Д.К. Турченко // Удачный выбор. 2006. № 42 (март). С. 16-17.

3. Турченко Д.К. Лекарство от газовой недостаточности / Д.К. Турченко // Удачный выбор. 2006. № 45 (июнь). С. 16-17.

4. Турченко Д.К. Экологическое топливо XXI века / Д.К. Турченко // Удачный выбор. 2006. № 47 (сент.). С. 18-19.

5. Турченко Д.К. Перспективы развития биотопливной промышленности /Д.К. Турченко // Удачный выбор. 2006. № 49 (нояб.). С. 20-21.

6. Турченко Д.К. Возобновляемые источники энергии / Д.К. Турченко // Удачный выбор. 2006. № 51 (февр.). С. 14-15.

Размещено на Allbest.ru