Реструктуризація підприємства: політекономічні аспекти

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Спеціальність 08.00.01 - економічна теорія та історія економічної думки

• РЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВА:
• ПОЛІТЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ
• ЧЕРНЯВСЬКА ЄВГЕНІЯ ІВАНІВНА

Донецьк - 2009

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі управління персоналом і економічної теорії Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України (м. Луганськ).

Науковий консультант

доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Гончаров Валентин Миколайович, Луганський національний аграрний університет Міністерства аграрної політики України, завідувач кафедри економіки праці і соціально-трудових відносин (м. Луганськ).

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор, академік НАН України Амоша Олександр Іванович, Інститут економіки промисловості НАН України, директор (м. Донецьк);

доктор економічних наук, професор Семенов Анатолій Григорович, Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри економічної теорії (м. Донецьк);

доктор економічних наук, професор Горняк Ольга Василівна, Одеський національний університет ім. І.І. Мечнікова Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри економічної теорії та економічної думки (м. Одеса).

Захист дисертації відбудеться 25 березня 2009 р. о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.051.01 у Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 198-а, великий зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України (83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24).

Автореферат розіслано 24 лютого 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.С. Овечко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Ринкові перетворення економіки передбачають реформування не тільки на рівні держави як цілісного утворення, але й на рівні окремих структур, підрозділів, зокрема підприємства - первинної структурної ланки цієї системи. Важливу роль в подальшому реформуванні підприємств, особливо тих, що за своїм потенціалом відносяться до ринків недосконалої конкуренції, на сучасному етапі відіграє їх реструктуризація.

У більшості економічних праць, на законодавчому рівні, у практиці реформування реструктуризація розглядається в контексті неокласичної теорії, яка розглядає підприємство з точки зору виробничої функції, підґрунтя якої складають ринкові відносини та приватна власність на ресурси. Реструктуризація підприємств в контексті роздержавлення власності має принципове значення. Однак методологія неокласичного підходу є певною мірою абстрактною і обмеженою, оскільки на рівні базових принципів ігнорує важливі елементи соціально-економічної форми підприємства, не враховує процеси його еволюції, принципові зміни в системі внутрішньофірмових і міжфірмових відносин.

Попередні ринкові реформи в формі лібералізації цін, приватизації державних підприємств та такого іншого, що було проведено в Україні за методологією неокласичної теорії, як відомо, в цілому не дали позитивних результатів. Причиною цього стало те, що вони не забезпечили становлення нової системи виробничих відносин як цілісного утворення, що відповідає потребам прогресивного розвитку продуктивних сил. Неодноразово з метою врятування національної економіки уряд змушений був втручатись в економічну діяльність підприємств за допомогою адміністративних заходів. Але проблема конкурентоспроможності підприємств як суб'єктів ринку поки що не є вирішеною. За підсумками 2007 року збитково працювало 32,5 % підприємств від загальної кількості підприємств за виключенням бюджетних установ. Збитки складали 47096,5 млн. грн., або 34,7 % від фінансового результату економічної діяльності. В промисловості в цей час збитково працювало 33,4 % підприємств. Збитки складали 13256,0 млн. грн., або 30,3 % від фінансового результату економічної діяльності. Необхідно також підкреслити, що за період ринкових реформ було погіршено структуру виробництва, значних розмірів набув відтік за кордон капіталу та висококваліфікованих фахівців, скоротилась чисельність населення.

Логіка економічних перетворень в Україні в якості реформ, що мають забезпечувати прогресивний розвиток підприємств, становлення підприємства потребують комплексних, системних удосконалень виробничих відносин, удосконалення соціально-економічної форми підприємства, зокрема відносин власності на засоби виробництва та відносин з приводу послуг праці. Сьогодні закономірно на цю роль висувається такий інструмент, як реструктуризація. Актуальність реструктуризації підприємств в такому ракурсі обумовлює необхідність відповідних теоретико-методологічних досліджень та розробок цього засобу.

Наукові теоретичні напрацювання та дослідження проблем реструктуризації підприємства в контексті політекономічного підходу закладались у роботах зарубіжних науковців: Р. Акоффа, М. Аокі, Т. Веблена, П.А. Гохана, Фр.Ж. Гуіяра, Дж. Кейнса, Р. Коуза, К. Маркса, А. Маршалла, Ф. Махлупа, Л.фон Мизеса, Д. Норта, М. Портера, Г.А. Саймона, А. Сміта, О. Уїльямсона, Е. Шмаленбаха та ін, зокрема російських вчених - М.Д. Аїстової, В.В. Кулікова, Ю.Я.Ольсевича, В.Т. Рязанова, В.Л. Тамбовцева, А.К. Тутунджяна, В.Д. Шапіри.

Значну роль в постановці та вирішенні проблеми реструктуризації підприємства відіграють законодавчі акти України, роботи вітчизняних економістів, в яких досліджуються питання сутності трансформаційних процесів в економіці, ринкових перетворень на рівні підприємства, еволюції форм власності на засоби виробництва, формування нового характеру соціально-трудових відносин, відносин між підприємством та державою. Значний внесок у розвиток вказаних теорій внесли О.І. Амоша, В.В.Близнюк, Д.П. Богиня, П.І.Гайдуцький, А.С. Гальчинський, В.М. Геєць, В.М. Гончаров, О.В. Горняк, В.В. Дементьєв, Л.І. Дмитриченко, Б.Є.Кваснюк, І.І. Лукінов, С.В. Мочерний, С.С. Ніколенко, Ю.М. Пахомов, А.К. Покритан, А.Г. Семенов, О.М. Чаусовський, А.А. Чухно та ін.

Безпосередньо розробка теорії та моделей реструктуризації підприємства в умовах ринкового реформування економіки пов'язана з роботами І.М. Акімової, О.І. Амоши, А.С. Афоніна, В.М. Геєця, В.М. Заболотного, Л.Ф. Кальниченка, А. Мендрула, М.О. Колоша, В.В. Кондратьева, В.Б. Краснової, І.І. Мазура, С. Маслова, О.Г. Тарасенка, О.О. Терещенка та ін.

Але відсутність спеціальних праць, присвячених дослідженню політекономічних аспектів реструктуризації підприємства обумовлює необхідність подальших наукових досліджень, розгляду реструктуризації підприємства в аспекті удосконалення системи виробничих відносин, соціально-економічної форми підприємства як умови прогресивного динамічного розвитку продуктивних сил, що обумовлює актуальність обраної теми, її мету і завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано за планами наукових досліджень кафедри управління персоналом і економічної теорії Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (м. Луганськ), згідно з планами науково-дослідних робіт за темою: "Дослідження і формування механізму забезпечення стійкості фінансових і промислових компаній регіону", номер держреєстрації 0103U000094 (2003-2005 рр.), де автором розроблено науково-методичні положення щодо визначення принципових напрямків реструктуризації підприємств реального сектору економіки; а також відповідно з тематикою наукових досліджень НДІ соціально-трудових відносин Міністерства праці та соціальної політики України (м. Луганськ) за темою: "Розробка проекту стратегії соціально-економічного розвитку Білокуракинського району на 2005 -2015 рр.", номер держреєстрації 0104U005924, де автором визначено концептуальні засади щодо планування заходів Стратегії соціально-економічного розвитку Білокуракинського району; та відповідно з тематикою наукових досліджень Міжнародної Академії науки і практики організації виробництва (м. Вороніж) за темою: "Стратегічне управління корпораціями" (2001-2003 рр.) (довідка № 179 -Л від 18.06.04) під керівництвом доктора економічних наук, професора В.М. Гончарова, де автором визначено теоретико-методичні підходи до реструктуризації корпорацій в умовах перехідної економіки.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є постановка та розв'язання важливої науково-практичної проблеми визначення теорії та методології реструктуризації як процесу перетворення соціально-економічної форми підприємства на сучасному етапі ринкової трансформації економіки, розробки головних напрямів реструктуризації підприємства, встановлення ролі соціально-економічних інститутів в удосконаленні діяльності підприємств як конкурентоспроможних структур ринку.

Для досягнення поставленої мети в дисертації було вирішено наступні завдання:

в рамках політекономічного підходу обґрунтовано сутність реструктуризації як процесу структурного розвитку виробничих відносин та як соціально-економічної форми підприємства;

досліджено закономірності еволюції та характерні риси підприємства в умовах сучасної ринкової економіки, об'єктивні основи ринкової трансформації командно-адміністративної системи та підприємств;

розроблено методологічну концепцію дослідження реструктуризації підприємства як процесу перетворення виробничих відносин, його соціально-економічної форми в умовах ринкового реформування економіки України;

в рамках політекономічного підходу виокремлено і розглянуто сутність реструктуризації підприємства за двома головними напрямами: реструктуризація підприємства як процес перепроектування його соціально-економічної форми, що включає зміни у відносинах власності, соціально-трудових відносинах, відносинах між підприємством і державою, організаційно-правової форми, та як процес перетворення організаційно-економічних, технологічних, кадрових підсистем в умовах конкретного конкурентного зовнішнього середовища;

визначено сутність та головні елементи сутності реструктуризації підприємства як політекономічної категорії;

визначено головні напрями реструктуризації підприємства в аспекті перетворення його соціально-економічної форми, становлення в якості первинної структурної ланки сучасної ринкової економіки;

виявлено закономірності організації, функціонування та розвитку акціонерних товариств, акціонерної форми власності як форм розвитку корпоративного виробництва, інформаційної економіки;

розглянуто напрями докорінної зміни характеру соціально-трудових відносин, організації праці, формування нової системи мотивації персоналу відповідно до умов становлення та розвитку підприємства як первинної структурної ланки ринкової економіки сучасного типу, переходу до інформаційної економіки;

запропоновано концепцію визначення основних форм реструктуризації підприємства в ракурсі інституціоналізації виробничих відносин і організаційних механізмів, що забезпечують перетворення реальних підприємств у конкурентоспроможні структури ринку;

обґрунтовано нові підходи до розробки методологічних аспектів реструктуризації державних підприємств, а також підприємств, що реструктуризуються на підставі процесів банкрутства на сучасному етапі трансформації економічної системи;

визначено систему показників та індикаторів, що визначають критерії ефективності процесів реструктуризації підприємства.

Об'єктом дослідження є процеси структурних змін у системі виробничих відносин в умовах реструктуризації підприємств України.

Предметом дослідження є політекономічні аспекти реструктуризації соціально-економічної форми підприємства в контексті методології та теорії формування підприємства в якості первинної структурної ланки ринкової економічної системи, перетворення підприємств України у конкурентоспроможні структури ринку.

Методи дослідження. Основу методології дисертаційної роботи становлять фундаментальні положення економічної теорії, теорії організації, корпоративного управління, державного регулювання, праці зарубіжних і вітчизняних науковців, законодавчі та нормативні акти, державні програми з питань реструктуризації підприємств. У ході дослідження використовувалися діалектичний і системний методи при розкритті сутності реструктуризації як структурного закону розвитку виробничих відносин, соціально-економічної форми підприємства; абстракції - при визначенні сутності інституту; сходження від абстрактного до конкретного - при визначенні сутності реструктуризації як реформи соціально-економічної форми підприємства; комплексного аналізу - при визначенні закономірностей еволюції підприємства, формування корпоративної системи управління в умовах ринкової трансформації економіки, партнерського характеру соціально-трудових відносин; системного підходу - при розкритті сучасних рис підприємства, сутності конкурентоспроможності підприємства; логічного та історичного підходів - при дослідженні еволюції підприємства, відносин з приводу послуг праці, економічних функцій держави; методів аналізу і синтезу - при визначенні сучасних напрямів і організаційних форм реструктуризації підприємства в якості ринкової реформи.

Інформаційну основу дисертації складають фундаментальні дослідження вітчизняних і зарубіжних фахівців з питань реструктуризації підприємства; законодавчі та нормативні акти, статистичні дані і матеріали Кабінету Міністрів України, корпорації "Укрбудматеріали", державного комітету статистики України, окремих підприємств.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці і удосконаленні комплексу методологічних, теоретичних і практичних положень щодо реструктуризації виробничих відносин, соціально-економічної форми підприємства в умовах ринкової перебудови економіки, становлення підприємства як первинної структурної ланки нової економічної системи. В процесі дослідження автором були отримані наступні наукові результати:

вперше:

-на підставі системного підходу, фундаментальних положень політекономічної теорії реструктуризацію визначено як закон структурного розвитку виробничих відносин, що визначає розвиток, еволюцію економічної системи та підприємства як її первинної структурної ланки;

-згідно всезагального закону відповідності виробничих відносин характеру і рівню продуктивних сил реструктуризацію підприємства розглянуто як механізм і процес структурних змін в системі виробничих відносин, соціально-економічної форми підприємства, що є концептуальною основою розробки методології реструктуризації підприємств;

-на підставі теорії та практики еволюції підприємства, а також процесів глобалізації економічних відносин визначено методологічну концепцію реструктуризації підприємства на сучасному етапі ринкових реформ, формування підприємства як первинної структурної ланки нової економічної системи;

-на основі теоретичного дослідження сутності реструктуризації підприємства розроблено політекономічну концепцію реструктуризації підприємства як ринкової реформи, що включає два напрями перетворень: перетворення соціально-економічної форми і перетворення, які відображають процеси адаптації конкретних підприємств до умов зовнішнього середовища. Це дозволяє виокремити питання соціально-економічних, інституціональних основ перетворення підприємств у суб'єкти ринкових відносин і питання ефективної адаптації підприємств до умов зовнішньої конкурентної середи;

удосконалено:

-теорію закономірностей розвитку виробничих відносин. Обґрунтовано, що зміни в системі виробничих відносин можуть здійснюватися не тільки революційно, але й еволюційно, що дає можливість в процесах реструктуризації підприємства використовувати широке коло механізмів і соціально-економічних інститутів: програм, законів, норм, специфікації прав, оплати і умов праці, розподілу доходів між усіма учасниками економічної діяльності за об'єктивними критеріями відтворення факторів виробництва, національної економіки, якості життя, прогресивного розвитку суспільства;

-принципи щодо перетворення відносин власності в процесі приватизації підприємств недосконалої конкуренції. Визначено, що перетворення відносин власності повинно відбуватися в контексті сучасних сутнісних рис акціонерної форми виробництва: централізації капіталів, розбудови національної системи корпоративного управління з урахуванням міжнародних стандартів, мотивації праці на підставі сучасних теорій демократизації управління і власності персоналу, які складають методологічну основу для вирішення питань перетворення підприємств у конкурентоспроможні структури сучасного ринку;

-визначення місця та ролі персоналу в процесах реструктуризації підприємства як ринкової реформи. Аргументовано, що перетворення підприємств у конкурентоспроможні суб'єкти ринкової економіки пов'язано не тільки з перетвореннями в системі відносин власності на засоби виробництва, але й зі змінами в системі відносин з приводу послуг праці, оскільки товарна форма робочої сили визначає фундаментальні основи ринкового підприємства, механізм поєднання робочої сили з засобами виробництва;

-концепцію партнерського характеру відносин між роботодавцями і найманими працівниками. Визначено, що основи партнерського характеру відносин знаходяться в площині кооперації праці як вихідного пункту організації капіталістичного виробництва. Показано, що відносини між приватним власником засобів виробництва і найманими працівниками в умовах альтернативних форм зайнятості або механізмів гарантій прав власності усіх учасників економічної діяльності створюють умови для розвитку відносин співробітництва, динамічного розвитку виробництва, удосконалення його технологічної основи, організаційних та організаційно-правових форм;

-концепцію організаційних форм реструктуризації підприємств. Проаналізовано роль державних, галузевих програм реструктуризації, реструктуризації в справах про банкрутства як структурної перебудови соціально-економічної форми підприємства, пристосування підприємств до реалій зовнішнього конкурентного середовища;

дістали подальшого розвитку:

-теорія критеріїв ефективності реструктуризації підприємства. В якості показників реформування виробничих відносин запропоновано використання оцінок міжнародних економічних організацій, зокрема Всесвітнього економічного форуму, його звітів про стан глобальної конкурентоспроможності, показників соціально-економічного розвитку національної економіки, економічних і соціальних індикаторів, які дозволяють оцінювати і управляти процесами реструктуризації соціально-економічної форми підприємства;

-методологічні підходи до реструктуризації державних підприємств, зокрема - реструктуризації неплатоспроможних підприємств, які відрізняються від існуючої метології тим, що реструктуризація розглядається в якості ринкової реформи підприємства. Це передбачає чітке визначення суб'єктів підприємства, суб'єктів проекту реструктуризації, організаційне, техніко-економічне обґрунтування в контексті вирішення проблеми конкурентоспроможності виробництва, розвитку за критеріями прибутку та рентабельності, механізмів, джерел фінансування, контрактних угод як механізму узгодження інтересів учасників проекту реструктуризації та їх відповідальності.

Практичне значення одержаних результатів. Проведене дослідження і його висновки є внеском у розвиток економічної теорії перехідної економіки взагалі та економіки України зокрема. Запропонований підхід до реструктуризації підприємства відкриває можливості більш глибокого розуміння механізму перетворення командно-адміністративної системи в ринкову економіку, перетворення підприємств у конкурентоспроможні структури сучасного ринку. Результати роботи доповнюють теоретичні погляди на сутність підприємства, закономірності його еволюції, ролі відносин власності, соціально-трудових відносин, стимулів, правової системи у прогресивному розвитку процесу праці, підприємств. Дослідження є кроком у напряму побудови ефективної макроекономічної політики, яка б відповідала умовам ринкової трансформації економіки, перетворення підприємств у конкурентоспроможні структури сучасного ринку.

Практичне значення роботи полягає в тому, що її матеріали використовувались в розробці концепцій реструктуризації та стратегії розвитку на період 2001-2007 рр. з метою відновлення платоспроможності та одержання прибутку ЗАТ "Луганський ливарно-механічний завод" (довідка №1555 від 13.09.07), Програми реструктуризації та підвищення конкурентоспроможності продукції ЗАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" (довідка № 2143 від 25.10.04), в удосконаленні корпоративної системи управління та залучення інвестицій в холдинговій корпорації ВАТ "ХК "Луганськтепловоз" (довідка № 019-179 від 27.09.07), удосконаленні програми стратегічного розвитку і реструктуризації дочірнього підприємства ТОВ "Завод ім. Кірова" (довідка № 73/667 від 10.09.07), ВАТ "Південдизельмаш" (довідка № 73/889 від 10.09.07), в розробці планів приватизації Фонду майна України (довідка № 1-3/2615 від 09.11.07), в роботі НДІ соціально-трудових відносин Міністерства праці та соціальної політики України (довідка № 01/583 від 07.09.07).

Отримані наукові результати використовуються в Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля при викладенні курсів "Політична економія", "Управління персоналом", "Державна політика зайнятості" для студентів економічних спеціальностей (довідка № 108.115-2242/77 від 02.11.07).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною науковою працею. З робіт, опублікованих у співавторстві, використано лише ті положення, що належать автору особисто. Дисертація не містить матеріалів кандидатської дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати наукових досліджень доповідалися і одержали схвалення на 15 міжнародних і науково-практичних конференціях. Основні з них такі: Міжнародна науково-практична конференція "Тенденції розвитку ринку праці в Україні та проблеми працевлаштування" (м. Луганськ, 2001 р.); Міжнародна науково-практична конференція "Управління людськими ресурсами: проблеми теорії та практики" (м. Київ, 2001 р.); Міжнародний семінар "Нова економіка і вища освіта" (м. Донецьк, 2003 р.); Перша щорічна наукова конференція "Проблеми сучасної економіки і економічна теорія" (м. Донецьк, 2003 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція "Регіональні проблеми зайнятості і ринку праці" (м. Тернопіль, 2004 р.); ІІІ Міжнародна науково-практична конференція "Управління людськими ресурсами: держава, регіон, підприємство" (м. Донецьк-Маріуполь, 2004 р.); Всеукраїнська науково-методична конференція "Сучасні аспекти фінансового управління економічними процесами" (м. Севастополь, 2005 р.); Міжнародна науково-методична конференція "Соціально-психологічні технології управління персоналом" (м. Харків, 2006 р.); ІІІ Міжнародна науково-практична конференція "Управління людськими ресурсами: проблеми теорії і практики" (м. Київ, 2007 р.).

Структура, основні положення дисертації обговорювались також на науково-методичних семінарах кафедр управління персоналом і економічної теорії, економіки підприємства Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля.

Публікації. За результатами проведеного дослідження автором опубліковано: 1 індивідуальна монографія обсягом 15,3 д.а.; 32 статі у наукових фахових виданнях обсягом 17,18 д. а.; 12 тез конференцій загальним обсягом 1,75 д. а.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, п'ятьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 402 найменувань, 2 додатків. Основний зміст викладено на 456 сторінках тексту, включає 25 таблиць, 15 рисунків.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету і завдання роботи, об'єкт і предмет, визначено наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, їх апробацію.

Перший розділ - "Теоретико-методологічні засади реструктуризації підприємства". Покладаючись на те, що методологія визначає основні принципи, підходи і методи проведення аналізу, розкриває та характеризує логіку теоретичних напрацювань, автор досліджує сутність реструктуризації і в контексті еволюції підприємства в умовах ринкової економіки і командно-адміністративної системи розкриває напрями його реструктуризації в рамках ринкової трансформації економіки України, перетворення підприємств у конкурентоспроможні структури сучасного ринку, переходу до інформаційної економіки.

В загальному плані реструктуризація - це процес структурних змін, відновлення структури, що є будовою або внутрішньою формою явища, об'єкту. Структура також визначається як "правила" ("глибинна структура"), на підставі яких організується та функціонує явище, об'єкт. У такому разі реструктуризація означає перехід до нових правил, що обумовлюють подальший розвиток об'єкту. Категоріальне дослідження реструктуризації показує, що в політекономічному плані реструктуризація підприємства - це закон, процес структурного розвитку виробничих відносин, соціально-економічної форми підприємства. Причому структурні зміни в системі виробничих відносин, соціально-економічної форми підприємства відбуваються не тільки на рівні організаційно-економічних та соціально-економічних відносин, але й на рівні системи інститутів (рис. 1).

Реструктуризація підприємства обумовлена необхідністю приведення виробничих відносин, тобто соціально-економічної форми підприємства, у відповідність до потреб подальшого розвитку процесу праці, продуктивних сил. Дослідження напрацювань теоретичних наукових концепцій показують, що в умовах ринкової трансформації економіки України процеси реструктуризації підприємств є більш складними, що обумовлено факторами ринкової трансформації, глобалізацією економічних відносин, швидким розвитком НТР, підвищенням рівня невизначеності умов діяльності (середовища), ролі суб'єктивних факторів, необхідністю структурних технологічних змін.

Головною метою реструктуризації підприємства в умовах ринкової трансформації економіки є формування базових основ підприємства як первинної структурної ланки нової економічної системи, в практичному плані - це вирішення проблем перетворення підприємств у конкурентоспроможні структури сучасного ринку (як національного, регіональних, так і світового).

В дисертаційному дослідженні обґрунтовано, що досягнення головної мети в процесах реструктуризації є можливим за умов врахування закономірностей як еволюції підприємства в умовах ринкової системи, так і в контексті зняття тих протиріч в системі виробничих відносин, що гальмували розвиток процесу праці, продуктивних сил в рамках командно-адміністративної системи та вже виникли в ході помилок на перших етапах ринкових реформ.

Аналіз еволюції підприємства за умов ринкової економіки показує, що підприємство в своєму розвитку закономірно проходить три етапи: "машини", "організму", "організації". Для капіталізму вільної конкуренції типовим було підприємство як "машина", тобто підприємство як виробнича структура. Підприємство як машина не має власної мети, не виступає суб'єктом ринкових відносин і не є платником податків. Всі ці функції виконує індивідуальний власник як власник підприємства. Метою власника є одержання прибутку. При цьому в організації виробництва власником не враховуються цілі ані підприємства, ані найманих працівників. З переходом до ринків недосконалої конкуренції на місце індивідуального підприємства в якості первинної структурної ланки приходить промислова корпорація - підприємство як "організм". Концепція підприємства як організму виходить з того, що підприємство, як і власники (акціонери), набуває своїх власних цілей, головними з яких стають виживання і зростання. Безумовно, досягнення вказаних цілей стає можливим за умов одержання прибутку. Найбільш характерною рисою сучасного підприємства є те, що воно стає організацією; в системі цілей починають враховуватися не тільки цілі власників, підприємства, але й інтереси персоналу.

Аргументовано, що підґрунтя еволюції підприємства складає розвиток соціальної компоненти, тобто соціально-економічної форми, кооперації праці як вихідного пункту капіталістичного виробництва. Відносини між підприємцем і найманими робітниками структурують кооперацію як капіталістичне виробництво, підприємство. Розглянуто конкурентні переваги капіталістичного підприємства. Показано, що реалізація конкурентних переваг пов'язана з наявністю в суспільстві таких детермінант, як приватна власність на ресурси, характер соціально-трудових відносин, конкуренція на ринках, система відповідних інститутів. Дослідженням встановлено, що характер соціально-трудових відносин певним чином залежить від наявності в суспільстві альтернативних форм зайнятості або низки соціальних інститутів, що визначають специфікацію прав власності, включаючи права найманих працівників та їх захист. ХІХ ст. - це історія порушення та формування інститутів захисту прав найманих працівників: законодавче регулювання тривалості робочого дня, умов праці жінок та дітей, визнання профспілок, виокремлення трудового права в самостійну галузь права. Наприкінці ХІХ - початку ХХ ст. боротьба проти зловживань монополій також благополучно завершується прийняттям антитрестовського законодавства.

Перетворення підприємства в організацію визначає сучасний контекст розвитку капіталу: державне регулювання параметрів економічної діяльності, суспільна відповідальність бізнесу, персонал, творчий характер праці стають ведучою силою ефективності підприємства. Еволюція підприємства в організацію спотворює перетворення найманих працівників у суб'єктів підприємства. Колективні угоди, контракти стають однією з форм регулювання відносин з приводу послуг праці, стають засобом формування стратегії розвитку підприємства, складання балансу інтересів між головними учасниками економічної діяльності. Значної ваги набуває розвиток власності персоналу, демократизація управління.

Визначаючи сутність реструктуризації підприємств в умовах ринкової перебудови економіки, необхідно враховувати те, що соціалістичне підприємство за структурою соціально-економічної форми мало риси організації: гарантована зайнятість та рівень доходу, що є необхідним для розширеного відтворення робочої сили, участь в управлінні, соціальний захист. Але реальна відчуженість від засобів виробництва, прийняття рішень щодо розвитку, стратегії підприємства об'єктивно обумовлювали нівелювання інтересів персоналу, його опортуністичну поведінку. Доведено, що за часи соціалістичного виробництва укладались також колективні договори, але вони також значною мірою носили формальний характер. З цього випливає, що реструктуризація підприємства в умовах ринкової перебудови трансформації повинна орієнтуватись на створення підприємства як організації.

Обґрунтовано, що в процесах реструктуризації підприємства необхідно враховувати, що сучасний стан підприємницької діяльності потребує низки соціально-економічних інститутів. В роботі на підставі аналізу різних точок зору економічні інститути визначаються в якості організаційних форм виробничих відносин. Створення теорії інститутів ще не завершено. В контексті реструктуризації підприємства як процесу формування первинної структурної ланки сучасної ринкової економіки вживання поняття інституту передбачає виокремлення трьох найбільш значимих і разом з цим взаємопов'язаних характеристик: 1) духовних позицій учасників; 2) економічних організацій; 3) правил, норм, законів. Формування підприємства як первинної структурної ланки нової економічної системи пов'язано з низкою інститутів, вагомішими серед яких є: специфікація прав власності на ресурси, параметризація соціально-трудових відносин, гарантії легальних прав, податкове законодавство ринкового типу.

Реструктуризація як перехід до нової соціально-економічної форми передбачає також перепроектування організаційної форми процесу праці, розбудову сучасного підприємства за принципами конкурентоспроможності.

Таким чином, розглянуті сутність реструктуризації підприємства в політекономічному плані, закономірності підприємства в умовах ринкової та командно-адміністративної економік визначають методологічне підґрунтя процесів ринкового реформування підприємства, перетворення реальних підприємств у конкурентоспроможні структури сучасного ринку.

У другому розділі - "Реструктуризація як процес ринкової реформи підприємства" на підставі існуючих точок зору щодо сутності реструктуризації в умовах ринкової системи та трансформаційної економіки обґрунтовано, що в політекономічному плані на сучасному етапі ринкової трансформації реструктуризація підприємства закономірно є його ринковою реформою. Цілісне, системне реформування системи виробничих відносин або соціально-економічної форми, приведення її у відповідність до потреб прогресивного розвитку процесу праці складає головний зміст і відмінність реструктуризації підприємства в умовах ринкової трансформації.

Визначено, що реструктуризація підприємства як ринкова реформа об'єктивно включає два ракурси системних перетворень: реструктуризацію соціально-економічної форми підприємства як механізму приведення виробничих відносин у відповідність до потреб прогресивного розвитку процесу праці, продуктивних сил та структурні зміни, перепроектування, що обумовлюють пристосування реальних підприємств до конкретних умов конкурентного ринкового середовища (рис. 2).

В концептуальному плані перетворення соціально-економічної форми підприємства пов'язане, перш за все, з переходом до економічної моделі розвитку, що в формі формули має вигляд: Г-Т-Г'. Формула як вираження основного закону ринкової економічної системи (капіталізму) розкриває вищу мету і фундаментальний принцип організації діяльності підприємства як суб'єкту ринку - орієнтацію на максимізацію прибутку.

Сутнісні моменти реструктуризації соціально-економічної форми підприємства відображають структурні зміни також і в системі відносин власності на засоби виробництва. З формальної точки зору - це достатньо простий процес. В економічному плані мова йде про встановлення такого характеру відносин власності, який забезпечує ефективний розвиток засобів виробництва і на цій підставі - підприємства в цілому. Попередні ринкові реформи, що здійснювались на підставі неокласичної теорії, мали багато в чому руйнівний характер, оскільки не враховували пануючий характер ринків недосконалої конкуренції, розвиток корпоративної власності як підґрунтя сучасного виробництва. Найважливішим елементом соціально-економічної форми підприємства є також відносини з приводу послуг праці. Приватна власність на засоби виробництва и на робочу силу створюють інститут найманої праці, яка є однією з форм зайнятості, формою відтворення та розвитку робочої сили та підґрунтям сучасної фірми.

Доведено, що становлення нових відносин власності на фактори виробництва обумовлює необхідність відповідних структурних змін у стосунках між державою і підприємством. Перехід до приватної власності на засоби виробництва об'єктивно потребує, по-перше, передачу державою частини доданої вартості, тієї частини, що складає підґрунтя розвитку засобів виробництва; по-друге, - чіткого визначення інституціональних рамок економічної і юридичної самостійності підприємств, гарантій їх прав і відповідальності; по-третє, держава також повинна відмовитись від тієї частини необхідного продукту, завдяки якому відбувався розвиток житлового будівництва, оплачування комунальних послуг і т.д.

Головною метою реструктуризації соціально-економічної форми підприємства є створення фундаментальних основ підприємства як суб'єктів ринку, становлення підприємства в якості первинної структурної ланки нової економічної системи, що відбиває об'єктивну потребу продуктивних сил в принципово новій системі виробничих відносин.

Доведено, що реструктуризація необхідна всім підприємствам, що ведуть свою історію з соціалістичного періоду. У цьому плані вона є явищем макроекономічного порядку і виступає основою ринкових перетворень економіки. В концептуальному та практичному плані реструктуризація підприємства передбачає необхідність врахування еволюційного типу підприємства та визнання визначальної ролі держави перш за все, через інституціоналізацію виробничих відносин у становленні та розвитку економічної системи.

Реструктуризація в ракурсі пристосування підприємств до умов конкурентного середовища передбачає на основі аналізу фінансово-господарської діяльності, потенціалу підприємства, зовнішнього середовища розробку концепції і бізнес-проекту з визначенням поточних і стратегічних цілей, учасників, мотивації, етапів проведення, критеріїв ефективності, можливостей коректувань у ході реалізації проекту. Аргументовано, що частина проблем (перепроектування організації праці) своїми коріннями уходить в практику соціалістичного розвитку, а частина проблем є породженням вже практикою ринкового реформування: безконтрольність менеджменту, розповсюдження безтарифних систем оплати праці, зниження оплати праці нижче рівня якісного відтворення робочої сили, погіршення умов праці та ін.

В аспекті пристосування до умов зовнішнього середовища реструктуризація підприємств, за аналогією з реструктуризацією західних компаній, включає більш широкий спектр напрямів, механізмів, засобів: перетворення організаційної структури виробництва і управління, реінжиніринг бізнес-процесів, управління персоналом, формування відповідної корпоративної культури та ін. Разом з цим проведення даної реструктуризації фактично завжди супроводжується внесенням відповідних змін у параметри корпоративного розвитку.

Аргументовано, що в сучасних умовах трансформації економічної системи реструктуризація підприємства є економічною категорією. З цього випливає необхідність залучати до процесів реструктуризації трудові колективи, персонал на підставі спеціальних угод.

Обґрунтовано, що контекстом реструктуризації як ринкової реформи є інституціоналізація виробничих відносин. Без відповідних інститутів: специфікації прав власності та механізмів їх захисту, параметризації функцій держави, відповідальності державних службовців і т.д. неможливо ефективно вирішити питання ринкової трансформації економіки, перетворення підприємств у конкурентоспроможні структури ринку за світовими критеріями, ефективного пристосування підприємств до динамічного конкурентного середовища. Причому без створення відповідних інституціональних рамок відповідно до вимог виробництва неможливо забезпечити орієнтацію економіки на інформаційну стадію розвитку і подолання протиріч у розвитку продуктивних сил, з якими зіштовхнулося виробництво за часи централізованого управління.

Аргументовано, що ринкова трансформація економіки та підприємства може відбуватись під різними гаслами: "реформування", "реорганізація", "реструктуризація", але їх реальний зміст більш чітко і точно розкривається поняттям реструктуризації, що відбиває процеси докорінної зміни системи виробничих відносин.

В розділі визначено, що методика реструктуризації підприємства в контексті адаптації до умов зовнішнього конкурентного середовища повинна містити вирішення базових питань становлення та розвитку підприємств як суб'єктів ринкової економіки.

У третьому розділі - "Зміни відносин власності і формування корпоративної системи управління" розглянуто практичні результати ринкового реформування в формі приватизації державних підприємств і визначено напрями перетворення відносин власності на засоби виробництва в контексті реструктуризації соціально-економічної форми підприємства, формування підприємства в якості первинної структурної ланки нової економічної системи.

Обґрунтовано, що ринкова трансформація економіки, розбудова підприємства в якості первинної структурної ланки нової економічної системи пов'язані з роздержавленням власності та встановленням необхідних параметрів для розвитку корпоративного виробництва. Доведено, що роздержавлення власності може здійснюватись за чотирма формами, або способами: 1) лібералізація економічної діяльності, створення індивідуальних і колективних підприємств на основі приватної власності, об'єднання коштів та іншого майна інвесторів; 2) перетворення державних підприємств в акціонерні товариства з капіталізацією персоніфікованої частини чистого прибутку та наступними підписками на капітал; 3) створення на основі об'єднання майна державних підприємств і ресурсів приватних власників (юридичних та фізичних осіб) нових підприємств, компаній; 4) приватизація майна державних підприємств. До цього необхідно також додати, що в розвинутих країнах в сучасних умовах відбувається активний перехід до "підприємницької" моделі держави, відмінністю якої є широке застосування у роботі державних органів влади підприємницького, тобто комерційного, підходу.

Доведено, що найбільш високим потенціалом роздержавлення власності відрізняється перша форма. Для її розвитку на першому етапі реформ в Україні були всі підстави. В країні існувала гостра потреба в нових підприємствах, особливо в галузі інформаційних технологій (ІТ). За даним показником СРСР, у тому числі й Україна, істотно відставали від розвинутих країн. Причому структура засобів обчислювальної техніки, яка випускалась підприємствами СРСР, не була орієнтована на завдання комплексного впровадження ІТ. Але особливо серйозним було відставання за ІТ в соціальній сфері. Масовий споживач не мав можливості і не був підготовлений до сприйняття ІТ у побуті, задоволенні своїх потреб в інформації, освіті, підвищенні кваліфікації і т.д. Украй низьким був рівень телефонізації країни. На початку ринкових реформ в країні існували фінансові ресурси; були прийняті і створені перші інституціональні основи для розвитку приватного бізнесу, розвитку акціонерних і пайових товариств, ринків ресурсів.

У роботі розглянуто потенціали усіх форм роздержавлення власності, показано, що найменшим потенціалом ефективності, вирішення питань ринкової трансформації економіки та переходу до інформаційної стадії розвитку володіє широкомасштабна прискорена, фактично безкоштовна приватизація державних підприємств в якості цілісних майнових комплексів. І саме цей засіб роздержавлення власності в Україні, як і в інших країнах СНД, було обрано на початку 90-х рр. Найбільш суттєвими недоліками обраного способу роздержавлення власності стало: перетворення відносин власності поза контекстом сучасної їх структури, форм розвитку економічних організацій, НТП; ігнорування еволюційних закономірностей як ринкової економіки і його підприємств, так і командно-адміністративної системи і його підприємств; реформування підприємств поза контекстом формування фундаментальних основ підприємства як первинної структурної ланки нової економічної системи, причому в формі корпорацій, корпоративного сектору, що відповідає вимогам розвитку сучасних продуктивних сил; орієнтація на перерозподіл між громадянами, приватними особами вже створеного національного багатства, що стало підставою для створення нових адміністративних механізмів регулювання економічної діяльності, виникнення гострих соціальних конфліктів, протиріч.

На 1 січня 2006 р. процеси роздержавлення та приватизації державної власності, державних підприємств фактично завершились. Основна частина підприємств, об'єктів ЄДРПОУ за формами власності відноситься до приватних структур (табл. 1).

Але проблеми ефективного розвитку економіки, соціально-економічного прогресу фактично залишились невирішеними (табл. 2.).

Таблиця 1. Кількість суб'єктів ЄДРПОУ (на момент завершення роздержавлення власності)

	Відсотків	За формами власності
		Приватна	державна та державна корпоративна	комунальна та комунальна корпоративна
Всього	100	87,2	4,5	8,3
Промисловість	100	93,9	2,4	3,7

Дані таблиці показують, що у порівнянні з 1990 роком у 1995 році, коли процеси роздержавлення власності здійснювались переважно шляхом комерціалізації економічної діяльності підприємств, в процесах ринкового реформування спостерігались не тільки негативні (падіння ВВП, зростання чисельності збиткових підприємств), але й позитивні зміни - підвищення продуктивності основних засобів. З 2000 р. Україна перейшла до стадії економічного зростання, основна частина підприємств і організацій (86,5%) за ЄДРПОУ стала відноситись головним чином завдяки процесам приватизації до недержавних форм власності, але вагомі показники соціально-економічного розвитку відносно 1990 року залишаються низькими і незадовільними.

Визначено, що параметризація корпоративної власності має декілька ракурсів, форм. На сучасному етапі принципового значення набуває удосконалення системи корпоративного управління. Концептуальним положенням виступає те, що корпоративне управління є системою внутрішньофірмових і міжфірмових відносин. Корпоративне управління розглядається в широкому і вузькому сенсах. Це дозволяє комплексно розглянути проблеми розвитку відносин корпоративної власності та корпоративного виробництва.

В широкому сенсі проблема корпоративного управління розглядається в рамках ефективної діяльності підприємств (корпорацій) як суб'єктів ринку. Доводиться, що проблема корпоративного управління є складним поняттям, охоплює елементи управління корпорацією як виробничою структурою з визначенням ролі всіх контрагентів у вирішенні проблем ефективності та конкурентоспроможності корпорації.

Таблиця 2. Окремі показники фінансової діяльності підприємств України

Показники	Роки
	1990	1995	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007*
1. ВВП, в % до 1990р.	100	47,8	43,2	47,2	49,7	54,4	61,0	62,7	67,3	72,4
2. Продуктивність основних заходів в економіці1	0,35	0,50	0,20	0,22	0,23	0,26	0,30	0,35	0,38	0,36
3. Продуктивність основних заходів в економіці2	0,11	0,16	0,02	0,02	0,02	0,02	0,04	0,05	0,05	0,07
4. Рентабельність операційної діяльності за видами економічної діяльності3, %	25,65	20,0	2,7	4,5	4,2	4,3	6,4	7,0	6,6	6,8
5. Збиткові підприємства за видами економічної діяльності4, у % до загальної кількості	11,45	22,2	37,7	38,2	38,8	37,1	34,8	34,2	33,5	32,5

^* - дані попередні;

¹ - відношення ВВП до вартості основних засобів;

² - відношення прибутку (крім бюджетних установ) до вартості основних засобів;

³ - За 1990, 1995 рр. рентабельність розраховується як відношення прибутку від реалізації до витрат на виробництво реалізованої продукції, за виключенням банків, малих підприємств та бюджетних установ; З 2000 р. - крім банків та бюджетних установ;

⁴ - 1990, 1995р. - крім банків, малих підприємств та бюджетних установ; 2000 р. - 2003 - крім банків та бюджетних установ; з 2004 р. - крім бюджетних установ;

⁵ - У 1994 р.

Суттєве удосконалення корпоративної системи управління на сучасному етапі ринкової трансформації передбачає наступні системні кроки:

1) суб'єктивація відносини між підприємством і суспільством, специфікація прав власності. У цьому аспекті головний зміст корпоративного управління визначає проблема соціальної відповідальності бізнесу і проблема інституціональних основ, рамок розвитку корпоративного виробництва;

2) в рамках законодавства, корпоративного права, колективних угод прийняття положень, правил, норм по узгодженню інтересів між усіма учасниками корпоративних відносин: державою, менеджментом, акціонерами, персоналом, постачальниками, споживачами;

3) розробка моделей управління в контексті відносин між менеджментом і наглядовою радою.

Інтеграція всіх трьох елементів у єдину систему управління становить необхідну передумову вирішення завдань перетворення підприємств у конкурентоспроможні структури сучасного ринку, становлення і розвитку корпоративного сектору, корпорації як первинної структурної ланки нової економічної системи.

У вузькому сенсі сутність проблеми корпоративного управління полягає у характері відносин між менеджментом і наглядовою радою. Доведено, що на сучасному етапі менеджмент фактично безконтрольно розпоряджається ресурсами корпорації у своїх особистих інтересах. Удосконалення корпоративного управління потребує: удосконалення принципів управління, прийняття необхідних корпоративних актів, укріплення наглядових рад, розширення їх кількісного і якісного складу, введення механізмів відповідальності керівників за результати діяльності корпорацій і ін.

Структурна перебудова відносин власності у напряму розвитку корпорацій тісно пов'язана з вирішенням проблеми залучення інвестицій. Дослідження показало, що ринковими реформами поки що не вирішено питання інвестиційної активності приватних структур. Недержавні підприємства протягом 1997-2005 років показували більш низьку активність інвестиційної діяльності у порівнянні з підприємствами державної власності, (табл. 3, табл. 4.).