Організаційно-економічний механізм державної підтримки розвитку сільських територій

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Організаційно-економічний механізм державної підтримки розвитку сільських територій

08.00.03 - економіка та управління національним господарством

Талавиря Микола Петрович

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному університеті біоресурсів і природокористування

України Кабінету Міністрів України

Науковий консультант

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор, член-кореспондент НААН України, заслужений діяч науки і техніки України Кваша Сергій Миколайович, Міністерство аграрної політики та продовольства України, директор Департаменту економічного розвитку і аграрного ринку

доктор економічних наук, професор,

член-кореспондент НААН України,

заслужений економіст України

Лендєл Михайло Андрійович,

Ужгородський національний університет,

завідувач кафедри міжнародних економічних відносин

доктор економічних наук, доцент Лісовий Андрій Васильович, Національний університет державної податкової служби України, завідувач кафедри аудиту та економічного аналізу

доктор економічних наук, професор

Орлатий Михайло Кузьмович,

Національна академія державного управління при Президентові України, професор кафедри регіонального управління, місцевого самоврядування та управління містом

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Політика держави як внутрішнього, так і зовнішнього спрямування може розглядатися як сукупність конкретних напрямів дій об'єднаних єдиною загальнодержавною метою. Одним із таких напрямів становить аграрна сфера, де останнім часом почали виділяти окреме коло питань, що стосуються розвитку сільських територій. Згадана проблематика у вітчизняній науковій сфері відносно нова, проте недостатня її дослідженість не означає, що проблеми, які вона охоплює, ситуативні та малозначимі. Питання сільських територій та сільського розвитку нині є ключовими в Спільній аграрній політиці Європейського Союзу та інших найбільш розвинених країн світу. Такими вони мають стати і в Україні, яка незважаючи на досить високий промисловий потенціал у цілому може вважатися аграрною країною.

Питання розвитку сільських територій почали підійматися у зв'язку зі все виразнішими проявами суперечностей між сільськогосподарським виробництвом та іншими галузями національної економіки. Зростання поляризації між міськими і сільськими населеними пунктами пришвидшує урбанізацію суспільства, що створює цілу низку загроз державного рівня. Відповідно забезпечення повноцінного розвитку сільських територій повинне бути пріоритетним завданням держави в сфері аграрної політики. Його вирішення передбачає систему заходів регуляторного характеру, де одним із найважливішим виступатиме державна підтримка. Її виділення пояснюється нижчою конкурентоспроможністю сільськогосподарського виробництва відносно інших напрямів господарської діяльності в країні. Разом із тим виробництво сільськогосподарсь-кої продукції є основним видом зайнятості для більшості жителів сільських територій, що закономірно відбивається на їхньому рівні життя. Таким чином, вирівнювання умов проживання значної частини населення країни до об'єктивно необхідних і забезпечення належного розвитку територій, що уособлюють культуру, традиції та інші якісні характеристики підтримки будуть можливим лише за активної позиції держави та її політичної, економічної, соціальної підтримки, що зумовлює актуальність даної теми дослідження.

Значну увагу визначенню місця державної підтримки й обґрунтуванню механізмів її впливу на розвиток економічних процесів приділяли класики еконо-мічної науки, серед яких слід відмітити Дж.Акерлофа, Арістотеля, Дж.Б'юкенена, Дж.Гелбрейта, Л.Ерхарда, Дж.Кейнса, О.Курно, А.Маршалла, Дж.Мілля, В.Нордхауса, В.Паретто, Ф.Перру, Д.Рікардо, П.Самуельсона, А.Сміта, Дж.Стігліца, М.Фрідмена, Й.Шумпетера та інших.

Питаннями регулювання умов проживання в сільських територіях, у тому числі їх державної підтримки займалися такі вітчизняні економісти-аграрники, як В.Г.Андрійчук, О.Г.Булавко, О.Д.Гудзинський, А.Д.Діброва, О.Ю.Єрмаков, М.М.Ільчук, М.В.Калінчик, С.М.Кваша, Д.Ф.Крисанов, А.В.Лісовий, М.А.Лендєл, І.І.Лукінов, М.Й.Малік, М.К.Орлатий, Т.О.Осташко, І.В.Охріменко, О.Л.Попова, І.В.Прокопа, П.Т.Саблук, В.К.Савчук, В.К.Терещенко, А.М.Третяк, Л.О.Шепо-тько,О.В.Шкільов О.М.Шпичак, В.В.Юрчишин та ін. Помітний внесок у формування нової дослідницької парадигми сільських територій зробили представники географічної наукової школи, фахівці з регіоналістики Я.Верменич, М.Долішній, Ф.Заставний, С.Злупко, Н.Павліха, О.Павлов, М.Пістун, Л.Руденко, О.Топчієв, О.Шаблій, Г.Швебс, П.Щищенко та інші, які використали філософські категорії простору та часу для характеристики відносин між географічними об'єктами (фізичними, біологічними та антропними), розташованими на даній території. Більшість сільських проблем, як слушно зауважили В.Меєрс, С.Зоря С.Дем'яненко, Т.Джонсон, вирішується засобами аграрної політики. Територіальний аспект розвитку села розглядають такі фахівці, як В.Мамонова, Н.Нижник, П.Шаповал і В.Яцуба. Разом з тим, незважаючи на увагу вказаних вчених до проблем розвитку сільських територій, ситуація з реальним станом справ у сільських територіях України все ще залишається далекою від бажаної. Зокрема, чимало наукових розробок, попри свою теоретичну правильність, не можуть бути застосованими на практиці через їх неузгодженість з фактичними проблемами села. Методична забезпеченість такої роботи потребує суттєвого удосконалення. Існують проблеми навіть на рівні понятійного апарату, що змушує шукати причини існуючого незадовільного стану ще на етапі розробки методологічних засад організаційно-економічного механізму. Отже, проведення досліджень у напрямі вдосконалення методологічних та методичних основ регулювання розвитку сільських територій на основі державної підтримки досить актуальне, що й зумовило вибір теми дисертаційної роботи, її соціально-економічну спрямованість.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження, результати яких відображено у дисертації, виконані відповідно до тематики науково-дослідних робіт Національного університету біоресурсів і природокорис-тування України, зокрема темах: “Обґрунтування напрямів становлення соціального партнерства та розвитку системи соціально-трудових відносин у сільських територіальних громадах” (номер державної реєстрації 0108U001670), де здобувачем розроблено напрями фінансування державної підтримки сільських територій та “Розробити основні напрямки формування та ефективного функціонування аграрного ринку України” (номер державної реєстрації 0104U004550), у межах даної теми автором розроблені методологічні та методичні підходи до удосконалення організаційно-економічного механізму державної підтримки розвитку сільських територій.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування теоретичних, методологічних засад і розробка практичних рекомен-дацій щодо застосування організаційно-економічного механізму державної підтримки розвитку сільських територій та підвищення нового якісного стану його структури.

Реалізація мети дисертаційної роботи передбачала розв'язання комплексу наступних завдань:

здійснити аналіз наукових праць вітчизняних і зарубіжних вчених з питань державної підтримки сільських територій;

розробити модель організаційно-економічного механізму державної підтримки розвитку сільських територій з урахуванням об'єктивних законо-мірностей та специфічних особливостей фінансового забезпечення цих територій;

розкрити сутність територіально-зонального підходу до визначення розміру державної підтримки сільських територій з метою зіставлення потенційних можливостей сільських жителів різних регіонів;

систематизувати визначення сільської території та знайти її місце в системі державної підтримки на підставі законодавчо-нормативної бази України;

узагальнити класифікацію основних елементів організаційно-економічного механізму розвитку сільських територій з точки зору соціально-економічного та виробничого розвитку держави;

з'ясувати наявність методологічних взаємозалежностей між методикою макроекономічного дослідження економіки та мікроекономічних бачень фінанcу-вання розвитку окремих населених пунктів, з метою підвищення рівня їх фінансового забезпечення;

- запропонувати напрями підвищення ефективності підтримки розвитку сільських територій у контексті регіональних особливостей їх розвитку, що створить умови для якісного поліпшення та спрямованості соціальної політики на покращення фінансової забезпеченості органів місцевого самоврядування;

здійснити розробку стратегії розвитку моделі формування організаційно-економічного механізму державної підтримки сільських територій на рівні сільської територіальної громади, що сприятиме розвитку території як органічної єдності, забезпеченню зайнятості населення і зростанню доходів сільських жителів;

встановити вплив суб'єктів підприємництва у аграрному секторі на стан доходів сільських громад, що сприятиме збільшенню фінансування сільської територіальної громади та стабілізації розвитку на перспективу;

передбачити наслідки зняття мораторію на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення для соціально-економічного розвитку сільських територій, для унеможливлення зловживань у земельних відносинах.

Об'єктом дослідження є організаційно-економічний механізм державної підтримки сільських територій як необхідний чинник для їх подальшого соціально-економічного розвитку.

Предметом дослідження виступають теоретичні та методологічні, практичні засади удосконалення організаційно-економічного механізму з елементами підсистем як на різних рівнях державної підтримки, так і в умовах саморозвитку сільських територіальних громад.

Методи дослідження. За методологічну основу дисертаційного дослідження слугували базові положення економічної теорії, наукові розробки вітчизняних і зарубіжних вчених, довідкова література, відповідні нормативно-правові акти. Методологічне забезпечення дослідження ґрунтується на системному підході, який дозволяє розглядати поняття сільського розвитку та сільських територій як невід'ємну складову будь-яких процесів державотворення. Діалектичний та абстрактно-логічний методи використовувалися при узагальненні теоретичних і методичних засад регулювання розвитку сільських територій, зокрема на основі його державної підтримки. Для моніторингу та аналізу статистичного цифрового виразу даного явища використано економіко-статистичні методи, зокрема такі як порівняння, групування, середні й відносні величини, графічний, побудова рядів динаміки. Проведено моделювання результатів державної підтримки сільських територій на основі запропонованих напрямів її поліпшення. Розрахунково-конструктивний метод дозволив визначити потребу у ресурсах для державної підтримки на основі розрахованих об'єктивно необхідних параметрів. У процесі роботи над дисертацією використовувався історичний метод при узагальненні еволюції поглядів представників різних наукових шкіл і течій.

Інформаційною базою дослідження є законодавча і нормативно-правова база України, офіційні матеріали Державного комітету статистики України, дані Головних управлінь статистики в Київській, Чернігівській, Івано-Франківській, Житомирській та Рівненській областях України, аналітичні огляди Міністерства аграрної політики та продовольства України, статистичні дані міжнародних економічних організацій, зокрема Продовольчої сільськогосподарської організації ООН (ФАО), Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), дані річної та оперативної звітності підприємств сільського господарства, а також монографії й наукові статті вітчизняних та зарубіжних вчених, особисті дослідження автора.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в комплексному обґрунтуванні теоретичних і методологічних засад побудови організаційно-економічного механізму державної підтримки розвитку сільських територій. Найважливішими науковими результатами, що визначають ступінь і характер новизни дослідження та виносяться на захист є наступні:

вперше:

обґрунтовано територіально-зональний підхід до визначення ступеня необхідності та обсягів державної підтримки розвитку сільських територій, сутність якого полягає у зіставленні потенційних можливостей сільських жителів різних регіонів щодо підвищення рівня їхніх доходів за рахунок участі у суспільному виробництві та приватній діяльності домогосподарств на селі з використанням довгострокових прогнозів розвитку сільських територій (С.19);

розроблено модель формування організаційно-економічного механізму державної підтримки розвитку сільських територій на рівні сільської територіальної громади відповідно до напрямів формування концепції та стратегії довгострокового розвитку, ефективності використання цього механізму, з метою підвищення ролі сільської громади у покращенні її самофінансування (С.26);

удосконалено:

- визначення сільської території, яка у сучасному розумінні являє собою складну і багатофункціональну природну, соціально-економічну та виробничо- господарську структуру і характеризується сукупністю притаманних їй особливостей: площею земельних угідь, на яких вона розміщена, чисельністю проживаючих і зайнятих у виробництві чи обслуговуванні людей, обсягами і структурою виробництва та розвитком соціальної й виробничої інфраструктури сільської місцевості (С.11);

- секторіальний зміст поняття сільської території як соціально-економічної категорії, що визначає у просторово-географічному розумінні площу, на якій проживає сільське населення, а також землі, які належать територіальній громаді в особі сільської ради, що дає можливість знаходитися під юрисдикцією сільських рад та раціонального використання грошових ресурсів (С.10);

методологічні підходи щодо визначення організаційно-економічного механізму державної підтримки у взаємозв'язку та взаємозалежністю між методикою макроекономічного дослідження економіки та мікроекономічних бачень фінансування розвитку окремих населених пунктів, з метою підвищення рівня їх фінансового забезпечення (С.9);

систему критеріїв і показників оцінки ефективності на різних ієрархічних рівнях державної підтримки, що спрямовано на підвищення ефективності фінансування сільських територіальних громад (С.24);

класифікацію основних видів державної підтримки: за джерелами фінансування, способами впливу, об'єктами впливу, рівнями підтримки, що сприятиме швидкій адаптації до нових умов господарювання (С.14);

дістали подальший розвиток:

уточнення понятійного апарату, щодо категорій “державна підтримка”, “розвиток”, “механізм” та “сільські території”, що сприяє поліпшенню напрямів державної підтримки сільських територій, а саме запропоновано авторське тлумачення поєднання складових організаційно-економічного механізму державної підтримки сільських територій (С.12);

теоретичні положення щодо змісту принципів і функцій державної підтримки сільських територій, врахування яких дозволяє визначити напрями підвищення ефективності державної підтримки сільських територій, які полягають у диверсифікації такої підтримки за видами та територіально-зональними особливостями (С.22);

структуризація основних видів фінансового забезпечення розвитку сільської територіальної громади через державну підтримку за джерелами фінансування, способами впливу, об'єктами впливу, рівнями підтримки, термінами реалізації, вимогами СОТ та САП і визначено її місце в системі державної підтримки, що сприятиме швидкому адаптуванню в сучасних умовах (С.23);

пропозиції щодо розвитку сільських населених пунктів через залучення інвестицій в обслуговуючу та соціальну сфери на умовах розвитку сільськогоспо-дарської обслуговуючої кооперації (С.16);

пропозиції до перспективного формування добробуту сільського населення у взаємозв'язку з доходами від основної трудової діяльності, пенсійного забезпечення, від виробництва та реалізації продукції в особистому селянському господарстві, плати за земельний пай та інших доходів від землі (С.18);

система державної підтримки спрямованих на збільшення грошових надходжень до місцевих бюджетів у зв'язку із зняттям мораторію на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення для покращення соціально-економічного розвитку сільських територій та унеможливлення зловживань у земельних відносинах (С.22).

Практичне значення одержаних результатів. Визначається тим, що розроблені в дисертації теоретичні та методичні положення доведення до рівня конкретних пропозицій і мають форму придатну до запровадження в практиці організаційно-економічного механізму підтримки сільських територій. Результати дисертаційного дослідження знайшли практичні застосування в навчальному процесі при викладанні дисципліни “Макроекономіка” в Національному університеті біоресурсів і природокористування України (довідка № 28 від 01 червня 2010 р.). Запропонована методика побудови механізму державної підтримки розглядалася та була схвалена Головним управлінням агропромислового комплексу Київської обласної державної адміністрації (довідка № 02-08-1/3007 від 21 жовтня 2010 р.). Запроваджені напрями і способи зміцнення соціальної бази сільських територій, які знайшли практичне застосування при розробці планів Володарсько-Волинської районної державної адміністрації Житомирської області (довідка № 441 від 16 грудня 2010 р.). Дослідження за темою дисертації є складовою частиною плану Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року, яка розроблялася за участю автора Департаментом науково-освітнього забезпечення агропромислового виробництва та розвитку сільських територій Міністерства аграрної політики та продовольства України (довідка № 1 від 24 грудня 2010 р.).

Правильність і практичну корисність пропозицій щодо шляхів та напрямів підтримки розвитку сільських територій було перевірено і на рівні самих територій, зокрема щодо необхідності організації функціонування соціальної інфраструктури сільської ради села Дідівщина Фастівського району Київської області (довідка № 88 від 21 грудня 2010 р.). Розроблена концептуальна схема організації сільських територій, яка знайшла відображення в планах середньострокового розвитку Закритого акціонерного товариства “Західний торгово-промисловий дім” (довідка № 188 від 02 листопада 2010 р.).

Особистий внесок здобувача полягає у поглибленні теоретичних, методологічних, організаційних засад щодо розробки нової стратегії соціальної політики підтримки розвитку сільської поселенської мережі на основі збалансування всієї економічної системи, а також забезпечення фінансової самодостатності органів місцевого самоврядування. Викладені у дисертаційній роботі та публікаціях здобувача результати одержані ним особисто.

Апробація результатів дослідження. Основні наукові положення методо-логічні розробки та результати, одержані у процесі дослідження, доповідалися, обговорювалися й отримали позитивну оцінку на всеукраїнських та міжнародних семінарах і конференціях: Міжнародній науково-теоретичній конференції “Методичні основи сучасного дослідження в аграрній економіці” (м. Житомир, Житомирський державний агроекологічний університет, 3-5 березня 2005 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Розвиток аграрного ринку та продовольча безпека України” (м. Київ, Національний аграрний університет, 8-9 квітня 2005 р.), Міжнародному Форумі молодих вчених “Ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн” (м. Харків, Харківський національний технічний університет сільського господарства ім.Петра Василенка, 19-20 травня 2005 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Соціальноекономічні перетворення в аграрному секторі регіону: висновки і перспективи” (Росія, м. Орел, Орловський державний аграрний університет, 28-30 вересня 2005 р.), Міжнародній науково-практичній конференції молодих учених “Інтенсифікація і сталий розвиток сільськогосподарського виробництва” (м. Харків, Харківський національний аграрний університет, 11-12 квітня 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених “Теоретичні й практичні досягнення молодих вчених аграріїв” (м. Дніпропетровськ, Дніпропетровський державний аграрний університет, 11-12 квітня 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Концептуальні напрями стратегічного розвитку нової аграрної політики України” (м. Луганськ, Луганський національний аграрний університет, 11-12 травня 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Наукові засади реалізації аграрної політики в Україні” (м. Харків, Харківський національний аграрний університет, 7-8 червня 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Фінансові ресурси регіону: організація та управління” (м. Івано-Франківськ, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, 9-10 листопада 2006 р.), Регіональна науково-практична конференція “Стратегічна реструктуризація регіональної економіки та соціальної сфери (у контексті вступу України до СОТ)” (м. Вінниця, Вінницький фінансово-економічний університет, 30 листопада 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Євроінтеграція та конкурентоспроможність продукції агропромислового комплексу України” (м. Київ, Національний аграрний університет, 5-6 жовтня 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Ефективність використання ресурсного потенціалу в умовах сталого розвитку сільського господарства” (м. Харків, Харківський національний аграрний університет, 1-2 березня 2007 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю” (м. Черкаси, Черкаський державний технологічний університет, 8-10 квітня 2009 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Основні напрями інноваційного розвитку виробництва та переробки продукції АПК” (м. Львів, Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З.Гжицького, 6-7 травня 2010 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Ринкові трансформації в АПК та антикризове регулювання аграрного виробництва” (м. Мелітополь, Таврійський агроекологічний університет, 10-11 червня 2010 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю” (м. Черкаси, Черкаський державний технологічний університет, 14-16 квітня 2010 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Ціна, якість, витрати та ефективність виробництва в АПК” (м. Київ, Національний університет біоресурсів і природокористування України, 15-16 квітня 2011 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Розвиток сільських територій: економічний, соціальний і екологічний аспекти” (м. Київ, Національний університет біоресурсів і природокористування України, 17-18 березня 2011 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю” (м. Черкаси, Черкаський державний технологічний університет, 18-20 травня 2011 р.), Всеукраїнська науково-методична конференція “Аграрна політика України: виклики сьогодення і перспективи розвитку” (м. Київ, Національний університет біоресурсів і природокористування України, 3 червня 2011 р.).

Публікації. Основні положення, розробки та результати дисертаційного дослідження автором опубліковані в 39 наукових працях (загальним обсягом 54,5 друк. арк.), у тому числі особиста монографія обсягом 25,8 друк. арк., 26 статтях у наукових фахових виданнях (обсяг 14,6 друк. арк.), 4 статті в інших виданнях (обсяг 3,2 друк. арк.), 3 навчальних посібниках у співавторстві (обсяг 9,5 друк. арк.), 4 тезах конференцій (обсяг 1,4 друк. арк.).

Обсяг та структура роботи. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Основний зміст роботи викладено на 382 сторінках комп'ютерного тексту. У тексті дисертації розміщено 34 рисунки, 48 таблиць, 46 додатків. Список використаних джерел складається із 354 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, відображено їх апробацію та особистий внесок здобувача.

У першому розділі “Теоретичні основи державної підтримки розвитку сільських територій в ринкових умовах” - розглянуто методологічні основи та принципи побудови організаційно-економічного механізму, обґрунтовано теоретичні положення щодо сутності механізму державної підтримки розвитку сільських територій, їх генезис та пріоритетні напрями розвитку сільських територій. Поглиблено зміст організаційно-економічного механізму державної підтримки розвитку сільських територій та систематизовано методичні підходи щодо його застосування в умовах ринку.

На основі аналізу концептуальних точок зору вітчизняних і зарубіжних науковців визначено основні принципи формування державної підтримки розвитку сільських територій в сучасних умовах, до яких належать: пріоритетність державної підтримки щодо нової стратегії соціальної політики та управління соціальним розвитком сільської поселенської мережі; збалансованість всієї системи територіальної влади за принципом партнерських відносин і забезпечення фінансової самодостатності органів місцевого самоврядування; комплексність у вирішенні питань життєдіяльності сільського населення, яка враховує інтереси кожного сільського жителя, громади села, суспільства загалом та наближення рівня життя до Європейських стандартів і нормативів. Бачення довгострокових перспектив розвитку сільських територій полягає у децентралізації процесів соціально-економічної розбудови, яка зумовлює переорієнтацію напрямку державної підтримки сільських територій з макро на мезо та макрорівень, що забезпечить максимальне наближення влади до жителів села, а також у наданні права місцевим самоврядним структурам самостійного формування місцевих бюджетів в інтересах жителів кожного поселенського утворення.

У процесі дослідження проаналізовано вплив теорій і концепцій на вдосконалення організаційно-економічного механізму державної підтримки сільських територій. За неокласичною теорією у вільній ринковій економіці постійно існує необхідність державного втручання. З макроекономічної точки зору значну роль відіграє концепція ендогенного розвитку, яка полягає в ліквідації відсталості регіону і скороченні регіональних диспропорцій, що досягається переважно за рахунок активізації ендогенного потенціалу. Ця теорія також впливає на соціально-економічний розвиток системи в цілому.

На підставі узагальнення виявлено тісний взаємозв'язок основних концепцій державної підтримки розвитку сільських територій за останні два століття, визначено нормативну їх оцінку та можливості практичного застосування (рис.1).

Рис.1. Основні теорії і концепції державної підтримки розвитку сільських територій.

Значну роль відіграє теорія регіональної конкуренції, яка доводить доцільність переливання капіталу до найбільш привабливих територій. В працях багатьох вчених відображена концепція сталого розвитку, яка балансує систему економічних, соціальних і екологічних чинників. Застосовуючи системний підхід до визначення ступеня підтримки сільських території доцільно досліджувати це питання на трьох рівнях: макро-, мезо-, мікрорівнях.

Як засвідчують дослідження вчених, ринковий механізм не спроможний забезпечити оптимальне поєднання ефективності і справедливості, адже останні являють собою несумісні цілі ринкової економіки. Вирішити таку проблему можна тільки за допомогою інституту держави. Держава в змозі пом'якшити негативний вплив ринку на суспільство через створення відповідних інституціональних структур, за своєї участі в розподілі ресурсів, вирішенні проблем, які не можуть бути забезпечені ринковим механізмом.

Оцінка сучасного стану аграрного сектору економіки України доводить, що під розвитком сільських територій слід розуміти багатоаспектний і багатоцільовий, послідовно здійснювальний процес макроекономічної діяльності держави та вихід на такий рівень, який би перетворював кожну сільську територію у привабливий для життя роботи і відпочинку. Розвиток сільських територій охоплює не тільки соціально-економічне відродження, а й збереження і примноження нагромаджених на кожній з них духовних, мовних, народно-культурних, побутових, виробничо-господарських, природоохоронних, екологозабезпечуючих, рекреаційних, пам'яткових та інших надбань і цінностей.

У процесі дослідження встановлено, що всі основні елементи системи сільських територій перебувають між собою в тісній залежності та взаємозв'язку. При цьому доцільно виокремити основні складові елементи сільських територій: соціум (сільська громада, населення); підприємства, заклади, установи, організації; фермерські господарства та господарства населення; природно-ресурсний потен-ціал; органи управління; екологічний стан; соціальна інфраструктура; історичні пам'ятки та культура. Слід враховувати, що визначальним елементом сільської території є соціум, тоді як всі інші - спрямовані на максимальне забезпечення задоволення його потреб та інтересів.

Зазначено, що побудова організаційно-економічного механізму та його впровадження залежна від створення оптимальної структури сільських територій, яка складається з чотирьох підсистем: соціальної, економічної, організаційно-управлінської та природно-ресурсної. Соціальна підсистема охоплює соціум (населення), соціальну інфраструктуру, сільську поселенську мережу, а також матеріальне й соціальне забезпечення селян. Основні елементи економічної підсистеми - продуктивні сили, техніко-економічні, виробничі відносини, право власності та господарський механізм. Природно-ресурсна підсистема складається з природних ресурсів (земельних, водних, мінеральних, лісових, рекреаційних та ін.) та природних умов (географічне розташування, особливості рельєфу, кліматичні тощо). Організаційно-управлінська підсистема сільських територій являє собою сукупність органів державної влади та місцевого самоврядування, через які сільські громади реалізують свої функції.

Ефективність впровадження організаційно-економічного механізму перед-бачає створення високоефективної підтримки на державному рівні. Для збалансованого розвитку сільських територій і подолання найгостріших соціально-економічних проблем необхідна чітка політика, яка базується на організаційно-економічному механізмі. Цим обґрунтовується актуальність дослідження питань удосконалення організаційно-економічного механізму державної підтримки роз-витку сільських територій. На підставі узагальнення проведеного аналізу запропо-новано визначення організаційно-економічного механізму розвитку сільських територій як системи взаємообумовлених і пов'язаних між собою чинників. Саме вони виступають головними елементами механізму впливу на формування доходів сільських громад. Безперечно, що за складом елементів та ефектами впливу організаційно-економічний механізм розвитку сільських територій суттєво відріз-няється від такого ж механізму підтримки сільськогосподарського виробництва.

Основними елементами цього механізму виступають суб'єкти регіонального розвитку, до яких відносяться законодавчі та виконавчі органи влади центру і регіону, органи місцевого самоврядування, а також різні міжрегіональні асоціації, місцеві громади і підприємці. Їх діяльність має базуватися на принципах стратегічного партнерства і створювати організаційну структуру стратегічного розвитку сільських територій на довготермінову перспективу.

Окремим питанням запровадження організаційно-економічного механізму є визначення рівнів державної підтримки розвитку сільських територій, які залежать від того чи розмір підтримки є суб'єктивний, багаторівневий або масштабний. У процесі дослідження проаналізовано основні відмінності між складовими елементами даних механізмів (табл.1).

Таблиця 1 Основні відмінності організаційно-економічного механізму державної підтримки сільських територій та сільськогосподарського виробництва

Вибір організаційної структури має визначати обрана стратегія, а не навпаки. Організаційно-економічний механізм підтримки слід створювати з урахуванням досягнутої стадії розвитку, середовища, в якому воно відбуватиметься, а також специфічних потреб регіонів. Разом із цим, існують загальні постулати побудови високоефективної організаційної структури державної підтримки розвитку сільських територій. Одним із таких напрямів є виконання центральними державними органами функцій, які встановлюють нормування політичного, культурного, екологічного, господарського, архітектурного й іншого середовища життя територіальних співтовариств, а також реалізація проектів, що мають національне значення.

Вивчення механізму розвитку сільських територій засвідчило потребу глибшого підходу до визначення внутрішньої будови державної підтримки, а саме її організації і функціонування. Такий аналіз необхідний для побудови об'єктивних критеріїв, які дозволяють реалізувати кількісний підхід до вивчення процесів механізму державної підтримки розвитку сільських територій. А тому одним із важливих методологічних завдань є удосконалення уявлень про структуру і механізми процесів розвитку сільських територій, а також про їх взаємозв'язок з процесами функціонування.

Особливе значення в побудові організаційно-економічного механізму державної підтримки розвитку сільських територій відіграє соціальна сфера, яка виступає як сфера життєдіяльності суспільства, що охоплює відносини між соціальними спільностями, як в середині цих спільностей, між окремими особами, які мають різне становище в суспільстві і беруть неоднакову участь в соціальному житті, так і за її межами.

У другому розділі “Концептуально-методологічні засади державної підтримки розвитку сільських територій” розглядаються методологічні підходи до інструментарію побудови державної підтримки сільських територій. Узагальнено методологічні підходи до оцінки ефективності державної підтримки розвитку сільських територій з урахуванням політики загальної державної підтримки аграрної сфери розвинених країнах світу та здійснено аналіз їх корисності для потреб України.

Зважаючи на результати дослідження можна стверджувати, що сучасна аграрна політики України, особливо в контексті внутрішньої підтримки сільсько-господарського товаровиробника відзначається певною непослідовністю. Вироб-ленню державної стратегії не сприяє і методологічно неоднозначне трактування самого поняття підтримки в аграрній політиці. Тому на даний час існує гостра потреба в глибокому науковому обґрунтуванні стратегії підтримки в аграрній політиці держави відповідно до світових тенденцій та згідно із напрямами розвитку держави в інтересах селян, держави й суспільства в цілому. Підтримка ж має визначення як “все те, що зберігає життєздатність чого-небудь, підкріплює та зміцнює”, а також “надання різного виду допомоги”.

Вивчення зарубіжного досвіду свідчить, що в розвинених країнах ефектив-ність стратегічно зорієнтованої державної політики визначається за допомогою таких критеріїв: забезпеченням фізичного та економічного доступу вітчизняних споживачів до продукції сільськогосподарського виробництва; підвищенням продуктивності і ефективності його ведення; розвитком аграрного підприємництва та нових джерел несільськогосподарських доходів у сільській місцевості; підвищен-ням конкурентоспроможності власного аграрного сектору та процесу інтегрування в загальноєвропейську сільськогосподарську політику. Необхідно зазначити, що в країнах ОЕСР нагромаджено значний досвід та розроблено методику, критерії і показники оцінки ефективності державної підтримки розвитку сільських територій, економічну сутність яких проаналізовано в дисертації.

Підкреслено, що в умовах СОТ та САП використання зіставних показників оцінки державної підтримки розвитку сільських територій України є невідкладним завданням адаптації національної системи існуючих стандартів до міжнародних вимог. У результаті узагальнення зарубіжного досвіду державної підтримки розвитку сільських територій зроблено висновок, що головними чинниками вибору довгострокової Спільної аграрної політики Європейського Союзу, інших розвинених країн щодо покращання соціально-економічного стану сільських територій є цілий комплекс заходів.

Основними цілями політики розвитку сільської місцевості країн ЄС на 2007-2013 рр. в рамках виплати програм розвитку сільських територій Європейського союзу здійснюється: допомога молодим фермерам; покращення навколишнього середовища та природних умов у сільській місцевості; підвищення рівня життя у сільській місцевості; виплати в рамках агроекологічних програм (табл. 2).

Таблиця 2 Виплати в рамках програм розвитку сільських територій в ЄС* Розмір державної допомоги

Допомога молодим фермерам:

Ранній вихід на пенсію:

*Розраховано за даними статистичної звітності Європейського Союзу.

Досліджуючи напрями державної підтримки фермерів США, можна виокре-мити п'ять основних її каналів, а саме це пряма допомога через систему соціального забезпечення, що розрахована на фермерів, котрі опинилися в скрутному становищі; державна підтримка, яка направлена на підвищення попиту на сільськогосподарську продукцію або зниження витрат виробництва; програма з обмеження посівних площ, унаслідок чого знижується обсяг виробництва і, в силу специфіки галузі, відбувається зростання цін на сільськогосподарську продукцію; програми дотацій, які націлені на покриття різниці між закупівельними і цінами продажів, а також гарантування цін на сільськогосподарську продукцію; інші диференційовані цільові субсидії фермерам.

Оцінюючи європейський досвід, за можливостями сприйняття нововведень польський учений А.Куклінський виділяє три типи регіонів: 1) креативні; 2) адап-тивні; 3) консервативні. При цьому слід зазначити, що такий поділ дуже актуальний і для України, оскільки особливості розвитку окремих територій, соціально-економічна поляризація розміщення залежатимуть насамперед від специфіки поєднання цих трьох типів регіонів.

З огляду на проведений аналіз, було запропоновано визначення раціональної державної підтримки як комплексу дій та заходів, спрямованих державою на підви-щення конкурентоспроможності продукції сільського господарства на внутрішньо-му та світовому аграрному ринку в поєднанні з соціальним захистом населення і розвитком сільських територій (рис. 2).

Рис.2. Напрями державної підтримки розвитку соціальної сфери села та сільських територій.

Головними критеріями раціональності державної підтримки виступають залежність між витратами з державного бюджету та зростанням конкурентоспро-можності сільськогосподарської продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також підвищення добробуту сільського населення. Крім цього було встановлено критерій раціональної державної підтримки сільських територій (Кд.п.) на рівні чотирьох підсистем: соціальної, економічної, організаційно-управлінської та при-родно-ресурсної, а також соціальний благоустрій сільської місцевості (формула (1)):

К д.п. = f У(СП,ЕП,ОУП,ПРП),(1)

де, К д.п. - критерій раціональності державної підтримки сільських територій, грн;

СП - бюджетні витрати соціальної підсистеми, грн;

ЕП - бюджетні витрати економічної підсистеми, грн;

ОУП - бюджетні витрати організаційно-управлінської підсистеми, грн;

ПРП - бюджетні витрати природно-ресурсної підсистеми, грн.

У цілому, вивчаючи головні аспекти державної підтримки сільського господарства різних країн, можна зробити висновок, що світова тенденція передбачає переорієнтацію аграрної політики від підтримки управління сільськогосподарським виробництвом до підтримки розвитку сільських територій, захисту прав споживачів сільськогосподарської продукції, екологічної безпеки аграрного виробництва. Підтвердженням цього є і відповідна зміна назв колишніх міністерств сільського господарства в деяких розвинених країнах.

У третьому розділі “Стан та тенденції розвитку державної підтримки сільських територій” - проаналізовано основні особливості вітчизняних сільських територій та визначено передумови їх подальшого розвитку. Узагальнено основні тенденції впливу на формування механізму державної підтримки сільських територій та оцінено рівень державної підтримки відповідно до бюджетних програм.

Встановлено, що за період державотворення в Україні почав формуватися новий механізм державної підтримки сільських територій на основі якісно нової правової та нормативної бази. Постановою Кабінету Міністрів України від 19 верес-ня 2007 р. № 1158 затверджена “Державна цільова програма розвитку українського села на період до 2015 року”, в якій передбачається проведення паспортизації сільських територій, розроблення з урахуванням її результатів регіональних програм розвитку, визначення обсягів та джерел фінансування.

Макроекономічна стабільність розвитку сільських територій характеризується динамікою основних показників. Так обсяг сільськогосподарського виробництва за 10 років збільшився майже у 2,5 раза, при цьому середньомісячна номінальна заробітна плата підвищилася у 6 раз, доходи населення - у 8 разів. Також за даний період значно зросли заощадження населення і знизився рівень безробіття.

На графіку, наведеному на рис. 3, відображено обсяг підтримки розвитку сільської місцевості в динаміці за останні п'ять років. Найбільшою вона виявилася в 2008 р. проти значного зменшення (а це більше ніж у 6 разів) у 2010 р. Згідно з оптимальним варіантом підтримки розвитку сільської місцевості, її показники відповідно до Програми розвитку українського села до 2015 р. мали бути більшими на 12 млрд грн. Згідно даної програми передбачено виділення фінансових ресурсів для удосконалення системи та механізму оподаткування в розмірі 1686,6 млн грн, що сприятиме поліпшенню надходжень до місцевих бюджетів. На підтримку раціональної організації сільських територій згідно пункту 11 програми виділено 169,4 млн грн, а депресивним територіям - 69,4 млн грн.

Як уже наголошувалося, нині в Україні село знаходиться у складних соціально-економічних умовах. Основна причина відірваність виробничої функції сільського господарства від соціальної. У більшості випадків місцевим бюджетам не під силу повною мірою фінансувати соціальну сферу з причини дефіциту коштів. Особливо несприятлива ситуація щодо бюджетних коштів склалася в сільських, селищних радах і містах районного значення: на їхні бюджети припадає усього 2-3% доходів і видатків зведеного бюджету. Зростає також кількість сіл, де відсутні будь-які об'єкти господарської діяльності. Нині їхня частка становить 37% від загальної чисельності.

Внаслідок інтенсивного розвитку галузі, надто складною залишається ситуація і в соціальній сфері села. Серед найгостріших проблем слід виділити: безробіття, бідність та трудова міграція, занепад соціальної інфраструктури, поглиблення демографічної кризи, обезлюднення та відмирання сіл.

Рис.3. Динаміка бюджетної підтримки розвитку сільської місцевості в Україні.

За проведеними дослідженнями, рівень зареєстрованого безробіття на селі становить понад 7% порівняно з 2,5% у міських поселеннях. Значно знизилася народжуваність. У 17% сіл не проживає жодної дитини віком до 16 років, а у 6% населених пунктів немає молодих людей віком від 18 до 28 років. Продовжує скорочуватись і сама чисельність сільських населених пунктів.

У процесі аналізу з'ясовано, що бідність селян майже не зменшується, так заробітна плата в сільському господарстві залишається найнижчою серед інших галузей. Цей показник на селі нижчий від прожиткового мінімуму. Селянин споживає у чотири рази менше платних послуг соціального призначення, ніж мешканець міста, у тому числі послуг установ культури, відпочинку та розваг - у 8,5 раза, охорони здоров'я - у 30,2, виховання та освіти - у 46,7 раза.

Рівень забезпеченості сільських населених пунктів об'єктами соціальної інфраструктури катастрофічно низький. Так, водогони є лише у 23% населених пунктів, дошкільні заклади освіти - у 29, середні заклади освіти - у 51, фельдшерсько-акушерські пункти - у 55% населених пунктів. За останні п'ять років кількість середніх освітніх закладів в Україні зменшилася на 425 од. (2,8%), дошкільних закладів на 1147 од. (12%), дільничних лікарень на 275 од. (2 % ).

З огляду на кризовий стан сільських територій вважаємо, що для покращання ситуації та забезпечення повноцінного розвитку сільських територій першочергово необхідно здійснити такі заходи. По-перше, зорієнтувати міністерства і відомства сфери обслуговування населення на задоволення потреб сільських жителів з активізацією ініціатив громад і органів місцевого самоврядування щодо розвитку інфраструктури сіл. По-друге, створити умови для розширення сфери зайнятості на селі на основі ефективного використання природо-ресурсного потенціалу сільських територій, стимулювання розвитку підприємництва як у сільському господарстві, так і в несільськогосподарських видах діяльності. По-третє, істотно підвищити доходи та поліпшити соціальний захист сільських жителів, через розвиток сільсько-господарських обслуговуючих кооперативів.

Серед заходів, покликаних поліпшити ситуацію, варто також відмітити реалізацію “Державна цільова програма розвитку українського села на період до 2015 року”. Її виконання передбачає на першому етапі розроблення та прийняття нормативно-правових актів, нових механізмів державної підтримки аграрного сектора, зокрема фінансування сільського розвитку, створення передумов для реалізації Програми та початок її здійснення. На другому етапі здійснюватиметься коригування заходів Програми та їх виконання.

Окрім першочергових заходів, для забезпечення повноцінного розвитку сільських територій в Україні необхідне реформування системи управління аграр-ним сектором, спрямоване на перехід від галузевої до територіально-самоврядної системи управління комплексним розвитком агропромислового виробництва і сільських територій. На часі реформування аграрної науки та освіти з метою забезпечення ефективного трансферу (впровадження) інновацій в агропромислове виробництво. Безперечно необхідним є формування привабливого українського села через збалансований соціально-економічний розвиток сільської поселенської мережі та сільських територій.

Лише реалізація повного комплексу вказаних заходів за активного сприяння держави, зокрема її організаційної та фінансової підтримки, дозволяє розраховувати на досягнення певних успіхів в покращанні соціальних параметрів сільських територій.

У четвертому розділі “Особливості розвитку сільських територій за різних природно-кліматичних та економічних умов” представлено аналіз особливостей функціонування та потенційних можливостей ефективного розвитку сільських територій природно-кліматичних зон України, а саме Полісся, Лісостепу, Степу, Карпат та територій приміських зон.

На сьогодні існує кілька класифікацій території України за природно-кліма-тичними зонами. Зважаючи на загальнометодичну спрямованість дисертаційної роботи в межах проведеного дослідження сільські території були розподілені за природно-кліматичними зонами Полісся, Лісостепу, Степу та пригірських районів Карпат. Оскільки кожній із них притаманні яскраво виражені особливості, це слід враховувати при розробці заходів державної підтримки.

Проведений аналіз за ознакою середнього розміру паю на одну особу дав можливість згрупувати області України на чотири групи (рис.4). В першу групу областей де розмір земельного паю знаходиться в діапазоні від 0,1 до 2 га відносяться: Волинська, Івано-Франківська, Закарпатська, Чернівецька області. До другої групи, від 2,1 до 4 га входять такі області: Вінницька, Житомирська, Хмельницька, Черкаська, Київська. Третя група складається з областей Чернігівська, Сумська, Полтавська, Дніпропетровська, Запорізька, Донецька де розмір паю становить від 4,1 до 6 га. Четверта група від 6,1 до 8 га до якої входять Луганська, Харківська і Донецька області.

На Поліссі багато сільських територій знаходяться в регіонах, які за більшістю показників соціально-економічного розвитку можуть бути віднесені до депресивних. Практично єдиним видом діяльності для більшості жителів сільських територій Полісся залишається сільськогосподарське виробництво. Причому це переважно галузі, які вже стали традиційно збитковими в Україні, зокрема тваринництво. Тому надавати підтримку сільським територіям Полісся необхідно паралельно із вирішенням проблеми збитковості тваринницьких галузей, а також відновлення уже майже втрачених галузей великотоварного виробництва, таких як картоплярство, льонарство, хмелярство.

Рис. 4. Формування основних доходів сільського населення в Україні

Територіальним об'єктом дослідження було обрано Макарівський район Київської області. Дослідження сільських територій даного району показало, що незважаючи на відносно непогані соціально-економічні характеристики, порівняно з деякими іншими територіями зони Полісся, район має чимало проблем як економічного, так і соціального характеру. Насамперед це стосується демографічної ситуації - чисельності сільського населення продовжує зменшуватися. Підприєм-ницька активність дуже низька - частка малих підприємств у загальному обсязі реалізованої продукції в районі складає лише 13 відсотків. Проекти місцевого розвитку, схвалені як керівництвом району, так і населенням, після припинення початкового фінансування згортають свою діяльність. Поряд з вище наведеним у досліджувальній виборці районів, саме Макарівський район має найбільшу частку у доходах районного бюджету від власників транспортних засобів, а це 18 відсотків.