Організаційно-економічний механізм державної підтримки розвитку сільських територій

Для сільських територій Лісостепової зони притаманні чи не найсприятливіші умови розвитку як з природно-кліматичної, так і соціально-економічної точок зору. З позиції виробництва їхньою основною проблемою є незбалансованість між рослинництво і тваринництвом, яке поступово занепадає. Наявні проблеми і в інших галузях, наприклад, згортання цукровиробництва та скорочення кількості цукрових заводів, що дуже негативно позначається на якості життя сільського населення.

Особливості розвитку сільських територій в зоні Лісостепу вивчалися на прикладі Кагарлицького району Київської області. Попри те, що і Кагарлицький, і розглянутий у попередньому підрозділі Макарівський райони належать до однієї області, географічно вони є типові представники своїх природно-кліматичних зон. Таким чином, стосовно репрезентативності, то вивчення особливостей розвитку сільських територій зони Лісостепу на прикладі Кагарлицького району буде цілком правомірним.

Важливим фактором у розвитку сільських територій є обсяг і структура формування місцевого бюджету району. Розглянуте в дисертаційній роботі планування бюджету на прикладі Кагарлицького району Київської області показує, що місцевий бюджет складається: податок з доходів фізичних осіб майже 44%, плата за землю до 16%, плата з власників транспортних засобів близько 18%, єдиний податок на підприємницьку діяльність орієнтовно 12%, фіксований сільськогос-подарський податок до 5%, і комунальний та ринковий збори близько 5 відсотків. Згідно з розрахунками, фіксований податок може збільшитися в розмірі до 20 відсотків. У зв'язку зі зняттям мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення, значних надходжень необхідно очікувати до статті бюджету розмірів плати за землю (рис. 5).

Незважаючи на відносно непогані показники забезпечення соціальної сфери сільських територій району бюджетними коштами порівняно із зоною Полісся, фінансові питання утримання об'єктів соціальної сфери в Кагарлицькому районі повністю ще не вирішені, що призводить до негативних наслідків і руйнації соціальної сфери на селі. Наприклад, на кожні 10 тис. сільського населення діє лише шість медичних працівників. Де 15% сіл не мають первинних закладів охорони здоров'я.

Рис. 5. Структура формування надходжень доходів до місцевих бюджетів у різних природно-кліматичних зонах України, 2009 р.

У зоні Степу предметом державного регулювання має стати структура надходжень до місцевих бюджетів сільських рад. Більшість сільськогосподарських підприємств, намагаючись поліпшити свій фінансово-економічний стан, орієнтуються на монокультуру. Причому шкода для навколишнього середовища може бути ще відносно невеликою у випадку із озимою пшеницею. Але при масових посівах соняшнику та ріпаку стан ґрунтів може перетворити такі сільські території на безперспективні на тривалий період.

Особливості сільських територій зони Степу досліджувалися на прикладі Бериславського району Херсонської області. Цей вибір також зумовили фактори,за якими він є типовим степовим районом без впливу інших чинників - близькості великих міст, потужних промислових об'єктів чи морських рекреаційних зон.

Так, загальний пай у даному регіоні є одним з найбільших в Україні, що становить 18% податку плати за землю в доходах місцевого бюджету. В той час доходи від підприємств комунальної власності є найменші серед вибірки досліджуваних районів.

Тенденції розвитку сільських територій в пригірських районах Карпат полягають у кількості невеликих населених пунктів із не завжди достатньо розвиненою шляховою та культурно-побутовою інфраструктурою. Можливості цих територій у сільськогосподарському виробництві обмежені й зведені до кількох основних видів продукції, прибутковість яких на аграрному ринку України досить невисока. Разом із тим сільські території у пригірських районах Карпат виокремлюються найсприятливішими умовами для зеленого туризму, ніж будь-де по Україні. Хоча потенціал, яким вони володіють, є ще далекий від реалізації.

Сільські території в пригірських районах Карпат вивчалися на прикладі Косівського району Івано-Франківської області, який можна вважати типовим представником згаданого регіону. В даному регіоні суб'єкти господарювання відрізняються незначними обсягами землекористування, що закономірно відбивається на їх господарській діяльності. Досліджено, що у структурі надходжень до місцевого бюджету частка податку на доходи фізичних осіб складає 48% і є найбільшою серед інших районів, в той час плата за землю всього близько 1%. Виявлено особливості і щодо кадрового забезпечення. Зокрема, інтенсивнішими порівняно з іншими природно-кліматичними зонами є міграційні процеси. Це пов'язано з досить складною ситуацією з працевлаштуванням та близькістю кордону з країнами Європейського союзу.

Комплексне вирішення питань життєдіяльності сільських жителів має поступово наближатися до європейських стандартів і нормативів, які враховують інтерес кожного жителя, громади села, держави, суспільства загалом. Тобто, особливість такого вирішення полягає в подальшій децентралізації процесів соціально-економічної розбудови, яка зумовлює зміщення центру управління розвитком сільських територій з макро- на мікрорівень та максимальне наближення влади до жителів села. Саме місцевим самоврядним структурам має надаватися право самостійного формування соціально-виробничої інфраструктури за принципом територіальних пріоритетів, реальних фінансових можливостей та інтересів жителів кожного поселенського утворення. Їхні функціональні пов-новаження повинні охоплювати створення таких умов, щоб селянин прагнув жити і працювати в селі, а кожний керівник на місцевому, регіональному і державному рівні - максимально створював для цього відповідні умови, розвиваючи територію як органічну єдність: селянин -- поселення -- сільськогосподарський виробник -- громада -- територія адміністративно-територіального утворення.

З метою забезпечення поступального розвитку сільських територій рівень зайнятості молоді має зрости з 54,2 до 80%, зокрема за рахунок розширення сфери послуг, а частка витрат на продовольство у структурі витрат сільських домо-господарств повинна зменшитись від 68,2 до 42%. При цьому необхідно створити нові суб'єкти підприємницької діяльності зайняті несільськогосподарськими видами робіт, щоб зайняти близько 60 тис. осіб. Кількість лікарів із розрахунку на 10 тисяч населення має зрости від 6,3 до 14 медичних працівників, а частка видатків місцевих бюджетів на цільові програми соціально-економічного розвитку громади досягати 30%. Показник забезпеченості об'єктами соціальної інфраструктури повинна зрости від 42,5 до 49,2% (табл. 4).

Разом із тим, слід вказати на сприятливі умови для розвитку приміських сільських територій практично незалежно від їх природно-кліматичної зони. Адже таке розміщення дозволяє використовувати для свого розвитку і частину міських ресурсів, зокрема за рахунок збуту продукції власного виробництва на ринках збуту та виступаючи у ролі рекреаційних зон для міських жителів.

Комплексний підхід до розвитку приміських сільських територій розглядалися на прикладі Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області, який знаходиться поблизу м. Києва. Слід очікувати, що чисельність населення залишатиметься майже без зміни, оскільки відтік до міста мешканців села буде компенсуватиметься жителями міста, які виноситимуть свої оселі за місто як з екологічних, так і фінансових причин. На віддалену перспективу можливе навіть його зростання. Загалом сільські території на зразок цієї мають значні потужності для самозабезпечення фінансовими ресурсами для наповнення місцевого бюджету і подальшого розвитку.

Таблиця 4 Прогноз основних показників ефективності соціально-економічного розвитку села

Узагальнення структури доходів районів різних природно-кліматичних зон України дало підстави визначити, що 2/3 доходів місцевих бюджетів формується за рахунок податку з доходів фізичних осіб, плати за землю і податку з власників транспортних засобів. В найближчій перспективі значних надходжень слід очікувати саме від земельної реформи. Згідно проекту закону «Про ринок земель» № 9001-1 згідно з яким максимальна площа земельної ділянки, яка може знаходи-тись у власності однієї людини на Поліссі складає 1,5 тис. га, Лісостепу - 1,75 тис. га, Степу - 2,1 тис. га, Карпатській гірській місцевості - 900 га, Кримській гірській місцевості - 1,1 га. Ст. 14 Конституції України від 28.06.1996 р. № 254к.96-ВР визнає землю основним національним багатством. Таким чином, основний Закон України, яким закладено основні засади суспільно-правових відносин щодо набуття та реалізації права власності на землю, визначає прямим обов'язком держави зміст усіх суб'єктів права власності на землю та забезпечення соціальної спрямованості економічних відносин.

В результаті проведеного аналізу місцеві бюджети є найчисельнішою ланкою і їхня кількість становить 12014 од., з яких бюджети сіл становлять 10256 од., селищ - 793 од.

З метою оцінки стану соціально-економічного розвитку виділених природно-кліматичних зон проведено кореляційний аналіз, який показав найбільш тісну залежність між показниками четвертої групи, яка характеризує демографічно-розселенську підсистему. Серед окремих показників найтісніша кореляційна залежність склалася між обсягами реалізованої продукції на одну особу та часткою зайнятих у сільському господарстві (r=0,61), часткою власних доходів бюджету та доходами бюджету району у розрахунку на одну особу (r=0,69), природним приростом всього населення та динамікою чисельності сільського населення (r=0,94), між щільністю сільського населення та середньою людністю сіл (r=0,65).

У п'ятому розділі “Основні напрями розвитку та підтримки сільських територій” обґрунтовано теоретико-методологічні засади вдосконалення механізму державної підтримки розвитку сільських територій та розроблено методичні підходи щодо запровадження поліпшення фінансового стану сільських територіальних громад. Наведено пропозиції з необхідних заходів для фінансування розвитку сільських територій та рекомендованих дій держави, які б забезпечили їх здійснення.

За результатами дослідження було визначено, що основними напрямами реформування системи державної підтримки сільських територій будуть наступні: необхідно розмежувати заходи підтримки сільського господарства та сільської території, щоб виявити реальну ситуацію стосовно підтримки і не допустити штучного завищення в одній з них; система державної підтримки має відповідати сучасним світовим тенденціям, вимогам СОТ і стандартам ЄС; надання підтримки фермерським та особистим селянським господарствам; посилення підтримки сільських територій з низьким рівнем розвитку сільського господарства та несприятливими кліматичними умовами.

В процесі дослідження розроблено основні напрями реалізації довгострокової стратегії державної підтримки розвитку сільських територій. Потреба у зміні підходів до механізму державної підтримки зумовлена як необхідністю підвищення соціально-економічних параметрів розвитку сільських територій, так і формування цілісної системи державної підтримки з метою попередження можливості виникнення кризових явищ та мінімалізації дії негативних наслідків (рис. 6).

Відповідно ст. 63 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», власні та закріпленні доходи є основою самостійності місцевих бюджетів. Однак частка цих доходів ще досить низька, що підтверджують дані табл. 5. Для поліпшення ситуації в короткостроковій перспективі власні доходи повинні збільшитися до 25%, закріплені - до 35%, що дасть змогу знизити трансферти на 7 відсотків. Дослідженням встановлено, що на довгострокову перспективу власні доходи повинні зрости до 50%, закріплені - до 40%, що забезпечує, зменшення трансфертів до 10 відсотків.

Рис. 6. Основні напрями реалізації довгострокової стратегії державної підтримки розвитку сільських територій.

Згідно з Бюджетним Кодексом 2011 р., у процесі формування місцевого бюджету сільської ради всі податки розподіляють на власні - 21% (місцеві податки й збори, плата за землю, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), закріплені - 32% (ПДФО, доходи і збори лісових ресурсів, плата за державну реєстрацію і інші), трансферти - 47 відсотків. Дослідження дає підстави стверджувати, що для більш повного задоволення територіальних громад у фінансуванні є потреба збільшити єдиний податок на підприємницьку діяльність, з якого у місцевих бюджетах залишається 25% довести до 50 відсотків. Суттєвого збільшення потребують також місцеві податки і збори, які в країні нині становлять 2-3 відсотків. Їх слід збільшити до 5-6% у короткостроковій і суттєво до 50% в довгостроковій перспективі. Наприклад, як зазначено в табл.5, у США вони становлять 58%, Японії -55%, Англії - 38 відсотків.

Таблиця 5

Формування фінансових ресурсів місцевих бюджетів України в 2010 р.

В результаті проведеного дослідження побудована модель формування організаційно-економічного механізму розвитку сільських територій на рівні сільсь-кої територіальної громади (рис. 7). Як відзначалось раніше, основний напрям реформування базується, по-перше, з бюджетною підсистемою через бюджетні видатки і субвенції, по-друге, з природно-ресурсною підсистемою через збільшення розмірів плати за землю, по-третє, за соціальною підсистемою, яка полягає в зміні розмірів податку з доходів фізичних осіб, плати з власників транспортних засобів, єдиного податку на підприємницьку діяльність, комунального та ринкового збору, по-четверте, виробничо-організаційної підсистеми, яка полягає у зміні фіксованого сільськогосподарського податку, плати з власників транспортних засобів та кому-нального і ринкового зборів. На формування бюджету сільської ради значною мірою впливають соціальні, екологічні, економічні, нормативно-правові фактори, а також зайнятість і доходи сільського населення.

Рис. 7. Модель формування організаційно-економічного механізму розвитку сільських територій на рівні сільської територіальної громади.

Звідси висновок, що ключову роль у становленні системи самостійних місцевих бюджетів відіграють їх доходи та способи, на основі яких вони формуються. Основні напрями зміцнення дохідної бази місцевих бюджетів залишаються традиційні, а саме: збільшення доходів від місцевого господарства, забезпечення прибутковості комунальних підприємств; збільшення частки власних доходів місцевих бюджетів, посилення фіскального значення місцевих податків і зборів; сприяння розвитку малого і середнього бізнесу; реформування житлово-комунального господарства та припинення їх дотаційності. Важливе значення має зменшення частки трансфертів у доходах місцевих бюджетів та пошук альтернатив-них джерел власних доходів з активним використанням місцевих позик як доходного джерела місцевих бюджетів. Для бюджетів міст районного значення, селищ і сіл не менш важливим напрямом діяльності є забезпечення економного й цільового використання бюджетних коштів та оперативний контроль з боку місцевих фінансових органів за формуванням і використанням коштів місцевих бюджетів. державна підтримка сільський самоврядування

Для бюджетів міст районного значення, селищ і сіл не менш важливим напрямом діяльності є забезпечення економного й цільового використання бюджетних коштів та оперативний контроль з боку місцевих фінансових органів за формуванням і використанням коштів місцевих бюджетів.

Під час розробки механізму стимулювання розвитку сільських територій слід брати до уваги складові структури села, сільського соціуму, врахувати його духовну, культурну та етнічну сутність. На доцільність підтримки саме сільських територій, а не окремих галузей чи секторів економіки, вказує досвід країн Європейського Союзу, інших розвинених країн світу. Як уже зазначалося нові концептуальні підходи до розвитку сільських територій набули відображення у програмі «Державна цільова програма розвитку українського села на період до 2015 року». У ній наголошується на важливості комплексного підходу до розвитку сільських територій, їх пріоритетності. Проте недостатність загального обсягу фінансування свідчить про відсутність єдиних підходів для вирішення цього гострого та болючого питання.

Разом з тим запропонований підхід дозволяє спрогнозувати різноваріантну потребу фінансових ресурсів для державної підтримки та створення умов для розвитку сільських територій з метою забезпечення розширеного відтворення їх у довгостроковій перспективі.

За результатами дослідження, з урахуванням світових тенденцій стратегія розвитку сільського господарства має базуватися на раціональному розподілі фінансової підтримки, орієнтуючись на заміщення підтримки сільськогосподарсь-кого виробництва наданням можливості розвитку ринкової і соціальної інфраструктури села. Відповідно, державна підтримка в сфері соціально-економіч-ного розвитку села має передбачати:

а) створення сприятливих умов для розвитку приватної ініціативи та підприємництва у сільській місцевості, як основного механізму підвищення рівня життя сільського населення: удосконалення нормативно-правової бази; запровад-ження фінансово-кредитної та інвестиційної підтримки малого підприємництва у сільській місцевості; розбудову інфраструктури;

б) створення умов для реалізації сільськими територіальними громадами повноважень з розв'язання проблем соціально-економічного розвитку населених пунктів: удосконалення відносин державної та комунальної власності, міжбюджетні відносини з метою зміцнення матеріальної і фінансової бази сільських громад; запровадження підвищення кваліфікації представників органів місцевого само- врядування у питаннях впровадження нових підходів до вирішення проблем соціально-економічного розвитку сільських громад і територій, ефективних методів управління громадою; запровадження ефективних механізмів реалізації молодіжної політики; забезпечення доступу сільського населення до інфраструктури громадських інституцій;

в) розробку механізмів підтримки соціально-економічного розвитку села, підвищення стандартів життя у сільській місцевості: активне впровадження політики зростання привабливості сільської місцевості через втілення ефективних заходів, спрямованих на забезпечення поетапного наближення стандартів життя сільського населення до міського; створення соціальних умов та економічних стимулів для молоді в сільській місцевості; наближення якості надання медичної допомоги та отримання освіти сільського населення до якості у міських умовах; створення умов для розвитку дрібнотоварного виробництва.

Проектом нового Податкового Кодексу України передбачаються додаткові можливості для наповнення місцевих бюджетів. Так суттєво, майже на 80 %, збільшиться податок з власників транспортних засобів, відрахування до місцевих бюджетів за рахунок місцевих податків і зборів на 20 %, податок з доходів фізичних осіб - на 25%, плата за забруднення навколишнього середовища - на 60 відсотків.

Зважаючи на наведене вище, основними заходами, які спрямовані на соціально-економічний розвиток та підтримку села, будуть: розширення сфери зайнятості, підвищення добробуту населення; заохочення молоді до роботи і проживання в сільських населених пунктах; поліпшення інфраструктури сільських населених пунктів, форм обслуговування сільських жителів; посилення уваги до поселенських та регіональних аспектів вирішення соціального розвитку села та їх законодавчого забезпечення (рис. 8).

Із проведеного аналізу сучасного стану розвитку сільських територій зроблено висновок, що державна підтримка розвитку сільської місцевості має бути спрямована на істотне поліпшення транспортного, побутового, житлово-кому-нального, медичного, освітнього, культурного та іншого соціального обслуго-вування населення.

Науково доведено, що підтримка розвитку сільської території має істотні переваги над підтримкою сільськогосподарського виробництва.

По-перше, розвиток інфраструктури життєзабезпечення сільського населення відкриває нові напрями зайнятості селян: сільське будівництво, комунальне, побу-тове, соціальне обслуговування тощо. По-друге, розвиток сільської території забезпечує підтримку всіх сільськогосподарських виробників незалежно від форм власності та господарювання, спеціалізації виробництва, кон'юнктури ринку тощо. По-третє, розвинута сільська територія - це висока якість життя сільського населен-ня взагалі, та працівників сільського господарства зокрема, відтворення робочої сили галузі, підвищення її кваліфікації тощо.

Рис. 8. Порівняння складових фінансового механізму стимулювання розвитку сільських територій.

На перспективу до 2015 р. механізмами державної підтримки сільської території має стати фінансування з бюджету дорожньо-транспортного, побутового, житлово-комунального, медичного, освітнього, культурного та інших галузей соціальної інфраструктури села на рівні не нижче 0,5% від валового внутрішнього продукту країни та фінансування з бюджету заходів захисту навколишнього середовища на рівні не нижче 0,05% валового внутрішнього продукту країни.

Зокрема, зазначено, що система державної підтримки має бути передбачуваною, незмінною протягом 5-10 років, прозорою й відкритою для всього суспільства. Значного удосконалення потребує законодавче забезпечення державної підтримки розвитку сільських територій на довготермінову перспективу. Визна-чальним нормативно-правовим актом, покликаним забезпечити досягнення підтримки розвитку сільських територій доцільно визначити розробку проекту програми “Про Концепцію Загальнодержавної програми сталого розвитку сільських територій до 2020 року”. Виконання Програми необхідно здійснювати шляхом удосконалення: нормативно-правового, суспільно-політичного, інституційного та фінансового забезпечення Програми; організаційно-економічних основ розвитку сільсько-господарського виробництва і на цій основі підвищення добробуту селян; розвитку соціальної сфери сільських територій; забезпечення техногенної та екологічної безпеки.

ВИСНОВКИ

Аналіз наукових праць за темою дисертаційної роботи засвідчує, що проблеми державної підтримки розвитку сільських територій України є для вітчизняної науки новим і недостатньо дослідженим напрямом наукової думки. Майже не розглядалися питання державної підтримки сільських територій в цілому та особливо на рівні сільських громад.

У дисертації зроблено теоретичне узагальнення та запропоноване нове вирішення науково-практичної проблеми регулювання розвитку сільських територій через удосконалення організаційно-економічного механізму їх державної підтримки, яким притаманні оригінальність, наукова новизна, комплексність. Результати проведеної роботи дають змогу констатувати наступне:

Виявлено, що держава як політично-економічне утворення вже протягом тривалого історичного періоду існує як об'єктивно необхідний інститут суспільства. Така необхідність зумовлена цілим рядом факторів, серед яких одним з основних виступає виконання державою певних функцій, перелік яких на різних етапах її існування міг бути різним. На даний час поряд із функціями політичного та еконо-мічного характеру в усіх розвинених країнах до найбільш пріоритетних віднесено і функції соціального спрямування. Таким чином, забезпечення населенню тієї чи іншої країни гідних умов проживання, належним чином обґрунтованих з позицій освіти, медицини, побутового обслуговування та інших сфер життя суспільства є безпосереднім обов'язком держави.

Виконання державою своїх функцій, в тому числі й соціальної, закономірно, потребує відповідного методичного забезпечення. Основним інструментом в цій роботі виступатиме державне регулювання. Попри тривалу еволюцію наукових шкіл та поглядів щодо втручання держави в різні сфери національної економіки на даний час практично в усіх країнах державне регулювання розглядається як науково доведене та обов'язкове. Запропонована модель організаційно-економічного механізму дає можливість узагальнити наукові підходи для регулювання сільських територій з активним регулюванням соціальних процесів. При цьому слід розуміти, що державне регулювання та адміністративне втручання держави в економіку є далеко не тотожними поняттями, і регулювання може успішно здійснюватися ринковими методами.

3. Визначено, що однією зі сфер національної економіки, де державне регулювання є обов'язковою передумовою забезпечення її функціонування, уже традиційно є сільськогосподарське виробництво. Через цілу низку об'єктивних факторів воно значно поступається перед більшістю інших галузей як за рівнем прибутковості, так і за можливостями свого розвитку. Низька інвестиційна привабливість сільськогосподарського виробництва відповідно до класичних ринкових законів робить його аутсайдером, який, згідно з теоретичними постулатами ринкової економіки має піти з ринку. Зрозуміло, що такий розвиток подій буде цілком неприйнятним для держави в цілому, оскільки окрім вирішення проблем продовольчої безпеки сільськогосподарське виробництво вирішує і цілий пласт соціальних проблем. Тому державне регулювання розвитку сільськогосподарського виробництва має відбуватися переважно у формі державної підтримки.

4. Доведено, що розвиток сільських територій може бути ефективним лише за умови його всебічного і надійного соціального, організаційного, нормативно-правового, економічного та іншого необхідного для цього забезпечення. У дисертації опрацьовано їх науково-методологічні, методичні і прикладні складові. Приймається, що за повної рівності всіх інших забезпечуючих чинників, ключовим серед них виправдано вважати організаційний.

5. Показано, що низький рівень дохідності сільськогосподарського виробництва закономірно відбивається і на економічному, а, відповідно, і соціальному аспектах життя сільських територій. Значна частина населення країни прямо чи опосередковано залежить від прибутковості аграрної сфери економіки, адже для більшості жителів сільських територій сільськогосподарське виробництво є основним видом зайнятості. Тому, враховуючи таку залежність, наявні підстави стверджувати про державну підтримку сільськогосподарського виробництва в контексті розвитку сільських територій, оскільки не лише сільськогосподарське виробництво впливає на рівень розвитку сільської території, а й рівень розвитку території значною мірою визначає ефективність ведення сільськогосподарськоговиробництва.

6. Розглянуто визначальну роль сільських територій у формуванні економічних результатів сільськогосподарського виробництва хоч і є визначальною, але не єдиною. Сільська територія являє собою осередок виконання багатьох завдань, які знаходяться в основі формування держави та нації. Сільські території виступають місцем фізичного та духовного оздоровлення нації, а сільське населення - оберегом національних звичаїв та традицій. На проблематиці сільських територій зав'язані питання моралі, духовності, культури народу. Окремим, надзвичайно важливим питанням варто виділити екологічний аспект. У високорозвинених країнах саме ці фактори є основоположними при оцінці ролі сільських територій у збереженні державності та розвитку суспільства. Відповідно, беручи на себе зобов'язання щодо забезпечення здорового, високодуховного та економічно достатнього розвитку країни, держава зобов'язана створити для цього всі необхідні передумови, що визначатиме й можливості для розвитку сільських територій.

7. Встановлено визначальну роль сільських територій в процесах державотворення, яка спостерігалася на багатьох етапах історії людства. Разом з тим дослідження цього явища науково розпочалося відносно недавно. Причому, якщо за кордоном уже сформувалося певне бачення цього поняття як наукової категорії, то в Україні цей процес поки що не завершено, тому часто виникають питання навіть на рівні понятійного апарату. На наш погляд, сільську територію не можна ототожнювати лише з територіально-просторовим утворенням. Вона має розглядатися як системне явище, яке крім певної території як такої охоплює собою множинну точок простору, або все те, що у тій чи іншій формі тут функціонує .

8. Підтверджено низьку прибутковість сільськогосподарського виробництва та тривале ігнорування проблематики сільських територій наукою. Ситуація, яка склалася з розвитком сільських територій в Україні, є не лише незадовільною, але і певною мірою небезпечною для держави. Сільські території вже протягом тривалого періоду часу постійно знаходяться під загрозою деградації чи навіть повного вимирання. Весь час погіршуються кількісні та якісні характеристики демографічних процесів на селі, знижується рівень зайнятості, посилюються безробіття та міграційні процеси. Рівень оплати праці значно нижчий, ніж у середньому по національній економіці, більше третини селян мають доходи нижче прожиткового мінімуму, а п'ята частина домогосподарств взагалі перебувають за межею бідності. Сфера освітнього, медичного і побутового обслуговування забезпечена ресурсами менше, ніж наполовину. Тому підтримка державою процесу розвитку сільських територій в нинішніх умовах безальтернативна.

Удосконалено методичні підходи до визначення критеріїв підтримки сільських територій різних природно-кліматичних зон, внаслідок чого виявлено спільні, так і відмінні характеристики. Так спільними для сільських територій усіх природно-кліматичних зон є вищевказані проблеми - низький рівень життя, складна демографічна ситуація, безробіття і т.ін. Виявлені відмінності стосуються переваж-но різних економічних можливостей, пов'язаних з тими чи іншими видами сільськогосподарського виробництва та підсобних промислів. Відповідно відмінни-ми будуть і проблеми, пов'язані з цим виробництвом - надмірні площі соняшнику й ріпаку в Степу, згортання цукровиробництва та закриття цукрових заводів в Лісостепу, збитковість тваринницьких галузей Полісся тощо. З огляду на ці та ін. проблеми і має будуватися державна підтримка, з урахуванням конкретних потреб даної групи територій, що забезпечить її максимальну ефективність.

З'ясовано, що на окрему уваги заслуговують сільські території приміських зон. Об'єднуючим аспектом для їх є відсутність суттєвих відмінностей в умовах розвитку залежно від природно-кліматичних зон. Крім того, ці умови значно сприятливіші для життєдіяльності, ніж у сільських територій. Таке розміщення дозволяє використовувати для свого розвитку і частину міських ресурсів, зокрема для збуту продукції власного виробництва на ринках міста, виступати рекреаційними зонами для міських жителів. Разом із тим, це зумовлює підвищені вимоги до якості проживання на території приміських населених пунктів, достатнє кадрове забезпечення власних виробничих потужностей, пов'язане з відтоком кваліфікованої робочої сили та інші проблеми, властиві міським територіям.

Доведено важливість значного впливу державної підтримки підприємств великотоварного укладу на соціально-економічний розвиток сільських територій. Проте важливим напрямом державної підтримки сільських територій має стати підтримка й інших форм господарювання, зокрема фермерських господарств. Хоча в Україні фермерство не набуло такого поширення, як в країнах Західної Європи та США, але як показує світовий досвід малі та середні фермерські господарства слід розглядати не стільки з позицій економічного ефекту, скільки в соціальному та екологічному аспектах. Крім того, фермер є досить мобільною виробничою одиницею для участі у різноманітних програмах підтримки, які передбачають взяття на себе зобов'язань, вигідних державі. Таким чином, держава забезпечує підтримку жителів сільських територій паралельно з досягненням власних цілей у ефективному веденні всієї аграрної політики.

12. Показано, що важливим напрямом державної підтримки сільських територій є створення належних умов для функціонування сільських домогос- подарств, господарська діяльність яких виступає суттєвим фактором підтримки дохідності жителів сільських територій на хоча б якомусь прийнятному рівні.

Оскільки оплата праці в сільських домогосподарствах у структурі грошових доходів становить лише 34% (2009 р.), а в сільській поселенській мережі проживає третина населення країни, то така ситуація є прямим сигналом для держави до здійснення заходів підтримки щонайменше за двома векторами. Перший - підвищення оплати праці в сільській місцевості, що може бути досягнуто за рахунок підтримки сільськогосподарського виробництва. Другий - створення умов для зростання доходів за іншими напрямами діяльності, зокрема, збільшення орендної плати за паї, створення сприятливого клімату для дрібного підприємництва, організація вигідних для села каналів реалізації продукції, виробленої в господарствах населення.

З'ясовано, що вступ України до СОТ та бажання максимальної інтеграції до ЄС прямо впливають на стан сільських територій та перспективи їх розвитку в нашій країні. Насамперед це стосується різних форм державної підтримки, межі яких чітко визначені, а умови конкретизовані. В більшості країн світу спостерігається тенденція до скорочення державної підтримки сільськогоспо-дарського виробництва на користь саме сільських територій. Відповідно в Україні з поки-що незначними обсягами державної підтримки безпосередньо сільських територій подібна тенденція може розглядатися як винятково позитивне явище. Таким чином, процеси глобалізації дають підстави вважати, що в майбутньому стан сільських територій в Україні принаймні під дією зовнішніх факторів має покращитися як в економічному, так і в соціальному аспектах.

Обґрунтовано відповідно до плану Державної цільової програми розвитку Українського села на період до 2015 року песимістичний та оптимістичний прогнози щодо обсягів і напрямів державної підтримки сільських територій. Система державної підтримки має бути передбачуваною, потребує удосконалення законодав-чого забезпечення і повинна спрямовуватись безпосередньо на підвищення рівня життя сільського населення. Визначено, що під організаційно-економічним механізмом державної підтримки слід розуміти сукупність взаємопов'язаних та взаємообумовлених елементів системи, в основі якої знаходяться: економічний, соціальний, екологічний та виробничий чинники які тісно взаємодіють в економічній системі. Доведено, що під механізмом державної підтримки розвитку сільських територій слід розуміти сукупність взаємопов'язаних та взаємообумов-лених елементів системи виробничих, екологічних, соціальних, фінансово-кредитних чинників, що реалізуються в інструментах впливу безпосередньо на розвиток цих територій через фінансовий механізм, який включає власні, закріплені податки та трансфертні платежі.

Встановлено, що комплексне вирішення питань життєдіяльності сільських жителів має поступово наближатися до європейських стандартів і нормативів, які враховують інтерес кожного жителя, громади села, держави, суспільства загалом. Саме місцевим самоврядним структурам має надаватися право самостійного формування соціально-виробничої інфраструктури за принципом територіальних пріоритетів, реальних фінансових можливостей та інтересів жителів кожного поселенського утворення. Їхні функціональні повноваження повинні охоплювати створення таких умов, щоб селянин прагнув жити і працювати в селі, а кожний керівник на місцевому, регіональному і державному рівні - максимально створював для цього відповідні умови, розвиваючи територію як органічну єдність.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографія

1. Талавиря М. П. Шляхи удосконалення організаційно-економічного механізму розвитку сільських територій/ Талавиря М. П. : Монографія. - Ніжин, 2009. - 356 с.

Статті у наукових фахових виданнях

Талавиря М.П. Фіскальна політика і державний бюджет / М.П.Талавиря // Науковий вісник Національного аграрного університету. - 2002. - №56. - С. 58-60.

Талавиря М.П. Державна підтримка сільськогосподарських товаро-виробників в умовах ринку / М.П. Талавиря // Держава та регіони Гуманітарного університету «ЗІДМУ» Серія: Економіка та підприємництво. - 2005.- №2. - С. 166-168.

Талавиря М.П. Вплив держави на дискреційну фіскальну політику / М.П.Талавиря // Агроінком. - 2005. - №3-4. - С. 75-78.

Талавиря М.П. Підвищення ролі державного регулювання сільськогоспо-дарського виробництва в ринкових умовах / М.П. Талавиря // Збірник наукових праць Житомирського державного агроекологічного університету.- 2005. - Ч.3. - С. 166-169.

Талавиря М.П. Заходи соціально-економічного розвитку та державної підтримки зайнятості сільського населення / М.П.Талавиря // Держава та регіони Гуманітарного університету «ЗІДМУ» Серія: Економіка та підприємництво. - 2005.- №6. - С. 307-310.

Талавиря М.П. Напрями державної підтримки аграрного виробництва на шляху вступу до СОТ / М.П.Талавиря // Вісник Харківського національного технічного університету сільського господарства: Економічні науки. - 2006.-Вип.36. - С.323-329.

Талавиря М.П. Удосконалення фінансової підтримки аграрного сектора економіки України / М.П.Талавиря // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. - 2006. - №4(37). - С. 122-127.

Талавиря М.П. Державні засади розвитку нової аграрної політики України / М.П.Талавиря // Збірник наукових праць Луганського національного аграрного університету Серія: «Економічні науки». - 2006. - №61(84). - С. 136-139.

Талавиря М.П. Заходи державної підтримки розвитку галузі рослинництва / М.П.Талавиря // Вісник Харківського національного аграрного університету. Серія «Економіка АПК і природокористування». - 2006. - №1. - С.349-356.

Талавиря М.П. Необхідність державної підтримки розвитку свинарства в Україні / М.П.Талавиря // Вісник аграрної науки Причорномор'я Миколаївського державного аграрного університету. - 2006. - №1(33). - С.69-75.

Талавиря М.П. Підтримка сільського господарства як складова аграрної політики держави / М.П.Талавиря // Вісник Харківського національного аграрного університету. Серія «Економіка АПК і природокористування». - 2006. - №8. - С.308-313.

Талавиря М.П. Вплив держави на розвиток домогосподарств у сільській місцевості / М.П.Талавиря // Держава та регіони Гуманітарного університету «ЗІДМУ». Серія: «Економіка та підприємництво». - 2006. - №3. - С. 308-310.

Талавиря М.П. Вплив держави на розвиток сільського господарства в Чехії / М.П.Талавиря // Держава та регіони Гуманітарного університету «ЗІДМУ». Серія: «Економіка та підприємництво». - 2006. - №4. - С. 345-348.

Талавиря М.П. Заходи підтримки економічного розвитку сільських територій / М.П.Талавиря // Агроінком. - 2006. - №2. - С. 110-113.

Талавиря М.П. Етапи розвитку підтримки сільського господарства в Чеській Республіці в період вступу до Європейського Союзу / М.П.Талавиря // Економіка АПК. - 2006. - №3. - С. 120-125.

Талавиря М.П. Методичні підходи щодо проведення державної підтримки сільського господарства / М.П.Талавиря // Вісник Полтавської державної аграрної академії. - 2006. - №1. - С.71-74.

Талавиря М.П. Основні напрямки політики державної підтримки сільського господарства / М.П.Талавиря // Науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки. - 2006. - №1. - С.58-63.

Талавиря М.П. Роль державної підтримки в сучасній аграрній політиці України / М.П.Талавиря // Науковий вісник Національного аграрного університету.- 2006. - №97. - С. 277-282.

Талавиря М.П. Підтримка розвитку соціальної сфери сільських територій / М.П.Талавиря // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. - 2007. - №2(39). - С. 62-65.

Талавиря М.П. Основні проблеми розвитку сільських територій / М.П.Талавиря // Актуальні проблеми розвитку економіки регіону: Науковий збірник Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. - 2007. - Вип.ІІІ. - Т.2. - С. 360-363.

Талавиря М.П. Вплив конкурентоспроможності на розвиток сільськогосподарських підприємств / М.П.Талавиря // Науковий вісник Національного аграрного університету. - 2007. - №110. - С. 281-285.

Талавиря М.П. Сільські території з погляду відродження і сталого розвитку аграрної сфери економіки / М.П.Талавиря // Вісник Харківського національного аграрного університету. Серія: «Економіка АПК і природокористування». - 2007. - №3. - С.237-244.

Талавиря М.П. Державна підтримка реструктуризації сільськогоспо-дарських підприємств / М.П.Талавиря // Збірник наукових праць Подільського державного аграрно-технічного університету. - 2008. - Вип.16. - Т.3. - С.163-166.

Талавиря М.П. Сучасний розвиток соціальної сфери сільських територій / М.П.Талавиря // Науковий вісник Національного аграрного університету. - 2008. - №120. - С. 317-321.

Талавиря М.П. Соціальні напрямки розвитку сільських територій на шляху вступу до Європейського союзу / М.П.Талавиря // Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. Серія: «Економічні науки". - 2009. - Вип.13. - Ч.1. - С.114-117.

27. Талавиря М.П. Шляхи покращення організаційно-економічного механізму державної підтримки розвитку сільських територій в сучасних умовах / М.П.Талавиря // Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. Серія: «Економічні науки". - 2010. - Вип.18. - Ч.1. - С.51-54.

28. Талавиря М.П. Теоретичні основи організаційно-економічного механізму державної підтримки розвитку сільських територій / М.П.Талавиря // Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. Серія: «Економічні науки". - 2011. - Вип.23. - Ч.1. - С.31-34.

Публікації в закордонних виданнях:

29. Талавыря М.П. Влияние государства на структурные изменения в сельском хозяйстве Украины / М.П.Талавыря // Социально-экономические преобразования в аграрном секторе региона: итоги и перспективы. Орловский государственный

аграрный университет. - Орел, 2005. - Ч.2. - С. 32-34.

30. Талавыря М.П. Социальные направления развития сельских территорий на пути вступления в Европейский союз / М.П.Талавыря // Проблемы экономики.

Белорусской государственной сельскохозяйственной академии. - Минск, 2006. -Вып.2. - С. 118-126.

31. Talavyria M.P. New agrarian policy of Ukraine // IAMO Forum 2006

“Agriculture in the Face of Changing Markets, Institutions, and Policies: Challenges and Strategies”. - Halle, Germany. - 2006, 53-56 p.

32. Talavyria M.P. Ukrainian rural population employment support // IAMO Forum 2009 “20 Years of Transition in Agriculture: What has been achieved? Where are we heading?”. - Halle, Germany. - 2009, 81-85 p.

Підручники та навчальні посібники:

33. Макроекономіка. Навчальний посібник/ Талавиря М.П., Побережець Т.І.,

Болгарова Н.К., Гуща І.О., Гойчук О.І. - Ніжин: Міланік. - 2009. - 560 с.

34. Macroeconomics: A train aid is for students of economic specialities/ Talavyria M., Gushcha I. - Nizhun: Milanik, 2009. - 83 p.

35. Macroeconomics:Aggregate Theory and Policy/ Talavyria M., Gushcha I.,Paschenko O. - Nizhun: Milanik, 2011. - 198 p.

Матеріали конференцій:

Талавиря М.П. Державна підтримка розвитку фермерських господарств : [“Аграрний форум-2006”], матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. Сумського національного аграрного університету, (вер., 2006) / М.П.Талавиря. - Суми: СНАУ, 2006. - С. 108-109.

Талавиря М.П. Поліпшення фінансової підтримки сільськогосподарського виробництва: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф.молодих вчених Дніпропетровського державного аграрного університету, (вер., 2006) / М.П.Талавиря. - Дніпропетровськ: ДДАУ, 2006. - С. 143-148.

Талавиря М.П. Соціальні напрямки розвитку сільських територій на шляху вступу до Європейського союзу: матеріали VІ Міжнар. наук.-практ. конф. Черкаського державного технологічного університету: [“Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю”], (квіт., 2009) / М.П.Талавиря. - Черкаси: ЧДТУ, 2009. - С. 56-58.

39. Талавиря М.П. Теоретичні основи організаційно-економічного механізму державної підтримки розвитку сільських територій: матеріали VІІІ Міжнар. наук.-практ. конф. Черкаського державного технологічного університету: [“Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю”], (квіт., 2011) / М.П.Талавиря. - Черкаси: ЧДТУ, 2011. - С. 31-33.

АНОТАЦІЇ

Талавиря М.П. Організаційно-економічний механізм державної підтримки розвитку сільських територій. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка та управління національним господарством. Національний університет біоресурсів і природокористування України. - Київ, 2011.

У дисертації узагальнено методичні підходи до формування організаційно-економічного механізму державної підтримки розвитку сільських територій та його функціонування в ринкових умовах.

Обґрунтовано, що для розвитку сільських територіях державна підтримка є обов'язковою умовою, а самі території виконують цілий ряд важливих для держави функцій, куди окрім соціальних входять економічні, екологічні, культурологічні та багато інших.

Вдосконалено структурні складові системи сільських територій регіону. Виявлено, що для підвищення ефективності соціальної складової аграрного виробництва необхідне реформування системи управління аграрним сектором, спрямоване на перехід від галузевої до територіально-самоврядної системи управління комплексним розвитком агропромислового виробництва і сільських територій. Запропоновано основні напрями розвитку та підтримки сільських територій.

Ключові слова: сільський розвиток, сільські території, сільська поселенська мережа, державна підтримка, державне регулювання, соціальна сфера.

Талавиря Н.П. Организационно-экономический механизм государствен-ной поддержки развития сельских территорий. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени доктора экономических наук по специальности 08.00.03 - экономика и управление национальным хозяйством. Национальный университет биоресурсов и природопользования Украины. - Киев, 2011.

В диссертации обоснованно, что одной из сфер, где государственное регулирование является обязательным, как в Украине, так и за рубежом, уже в течение длительного времени остается жизнедеятельность сельских территорий. В силу традиционно низкого уровня жизни в селе сельские территории постоянно находятся под угрозой деградации. В свою очередь низкая конкурентоспособность аграрного производства - основного вида хозяйственной деятельности в сельских территориях, сравнительно с другими отраслями, лишает их инвестиционной привлекательности, что не позволяет утверждать о полноценном их развитии на основе рыночных подходов.

Вместе с тем, выполнение сельскими территориями целого ряда важных для государства функций обязывает ставить значимость их развития выше обычного оценивания их доходности. Поэтому обеспечение государством развития сельских территорий является безальтернативным, а учитывая их экономические возможности и нынешнее состояние, такое развитие станет реальным лишь при обоснованном, многоаспектном государственном регулировании. Причем, исходя из вышеизложенного, становится понятным, что такое регулирование будет иметь преимущественно форму поддержки.

Определенно, что проблематика развития сельских территорий сочетает в себе сразу целый комплекс вопросов государственного значения, куда кроме социальных входят экономические, экологические, культурологические и много других. Их решение выходит далеко за пределы задания по наполнению бюджета государства, а потому они не могут оцениваться лишь с позиций определения уровня доходности отрасли или сферы.

Проведен анализ современного состояния сельских территорий, в результате чего выявлено, что инвестиции на развитие социальной сферы села в настоящее время составляют лишь 7,6 млрд грн/год, что намного ниже потребности в них. Как следствие, ухудшаются количественные и качественные характеристики демографических процессов на селе, снижается уровень занятости, усиливаются безработица и миграционные процессы. Уровень оплаты труда в сельском хозяйстве на 40% ниже среднего по экономике, 43% крестьян имеют доходы ниже прожиточного минимума, а 17% сельских домохозяйств вообще находятся за чертой бедности.

Отсутствие доходов в отрасли делает ее бесперспективной с точки зрения занятых в ней. Не имея соответствующих стимулов, работники сельского хозяйства будут пытаться изменить место работы, которая приведет к кадровому голоду на селе. Уже сегодня в 49% сельских населенных пунктов отсутствуют любые производственные управленческие подразделения. Особенно это касается тех сельскохозяйственных предприятий, где рядом есть альтернативные виды деятельности. В то же время упадок производства приводит к упадку всей поселенческой сети, разрушаются традиционные жизненные устои и ценности, территории превращаются в депрессивные, безработица и бедность становятся наследственными. Такая ситуация заключает в себе чрезвычайно большую социально-психологическую опасность, которая уже не может рассматриваться как проблема каждого отдельного села или сельскохозяйственного предприятия.

Выявлено, что для повышения эффективности социальной составляющей аграрного производства необходимо реформирование системы управления аграрным сектором, направленное на переход от отраслевой к территориально-самоуправной системе управления комплексным развитием агропромышленного производства и сельских территорий. Требуют незамедлительного реформирования аграрной науки и образования, направленное на обеспечение эффективного трансферта (внедрения) инноваций в агропромышленное производство. На этом этапе развития необходимо формирование привлекательного украинского села через сбалансированное социально-экономическое развитие сельской поселенческой сети и сельских территорий.