Размещено на http://www.allbest.ru

МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІЗНЕСУ І ПРАВА

САВЕНКО ІГОР ІВАНОВИЧ

УДК 001.891.3: [005.936.3:664.724]

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ

ЗАГОТІВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ ХЛІБОПРОДУКТІВ

Спеціальність 08.00.04 - економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Херсон - 2011Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Одеській національній академії харчових технологій Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий консультант: доктор економічних наук, професор Наумов Олександр Борисович, Міжнародний університет бізнесу і права, проректор з науково-методичної роботи.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Гаркуша Олексій Миколайович, Миколаївський державний аграрний університет, професор кафедри організації виробництва та агробізнесу;

доктор економічних наук, доцент Покотилова Валентина Іванівна, Херсонський економіко-правовий університет, ректор;

доктор економічних наук, професор Сахацький Микола Павлович, Одеська державна академія будівництва і архітектури, завідувач кафедри менеджменту і маркетингу.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці за адресою: м. Херсон, вул. 49 Гвардійської дивізії, 37-а.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради І.С. Кайтанський

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У доіндустріальний період господарського розвитку міжнародний розподіл праці визначався наявністю у країн природних ресурсів: водних та лісових, клімату, ґрунтів, надр. Подальший розвиток і поглиблення спеціалізації базується на різниці в забезпеченості країн такими факторами виробництва, як капітал, трудові ресурси, підприємницький потенціал, знання. Згідно з принципами міжнародного розподілу праці одним із визначальних напрямів спеціалізації економіки України є вирощування та експорт продукції землеробства. Особливу роль тут відіграють зернові та олійні культури.

Результати кризових явищ у системі виробництва зерна негативно впливають на діяльність заготівельних підприємств хлібопродуктів. Незважаючи на тривалий трансформаційний період відносини між виробниками сільськогосподарської продукції і зерновими складами до теперішнього часу не врегульовані.

Проблеми функціонування світового й вітчизняного зернового ринку досліджуються у працях таких українських науковців, як В.І. Бойко, В.М. Гейця, В.М. Ганганова, О.М. Гаркуші, І.В. Кобути, З.П. Ніколаєвої, О.В. Олійника, В.І. Покотилової, П.Т. Саблука, В.П. Ситника, Л.М. Худолій, О.Г. Шпикуляка, О.М. Шпичака та інших. Теоретичні й методологічні засади функціонування заготівельних підприємств хлібопродуктів у структурі агропромислових формувань висвітлено у працях науковців П.І. Гайдуцького, А.В. Гордеєва, С.І. Дем'яненко, А.Н. Жигалова, С.М. Кваші, А.Ю. Кирсанова, Т.Г. Логутової, О.Б. Наумова, М.П. Сахацького, С.І. Соколенка, Є.І. Ходаківського, В.В. Юрчишина та інших. Важливість запровадження логістичного підходу у функціонуванні підприємств розглядається у роботах Є.В. Крикавського, Р.Р. Ларіної, М.А. Окландера, М.Я. Постана, О.В. Посилкіної, Н.І. Чухрай та інших науковців. Однак, невирішеними залишаються питання місця і ролі заготівельних підприємств хлібопродуктів у складі зернового ринку, тенденцій і закономірностей їх розвитку, галузеві особливості формування конкурентних переваг на інноваційній основі.

Створення ефективного механізму функціонування заготівельних підприємств хлібопродуктів в інтегрованих структурах потребує врахування багатьох факторів, характеру їх зв'язків, особливостей взаємодії. Таким чином, необхідність вивчення, узагальнення й розвитку теоретичних положень, розробки методологічних підходів, методичних та прикладних рекомендацій щодо формування організаційно-економічного механізму функціонування зернозберігаючих підприємств у післятрансформаційний період визначають актуальність теми дослідження, її теоретичне й практичне значення. агропромисловий зерновий ринок хлібопродукт заготівельний

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт Одеської національної академії харчових технологій за темами “Економічна ефективність функціонування Одеського портового елеватора в залежності від збільшення обсягів перевалювання зерна з урахуванням коефіцієнтів кореляції витрат на основі статистичних даних 2003 - 2004 рр.” (реєстраційний номер 0106U011574), “Логістична складова інноваційних процесів у галузі зберігання зерна” (реєстраційний номер 0107U002146), “Роль інтелектуального капіталу в функціонуванні мікрологістичних систем (на прикладі зернозберігаючої галузі) (реєстраційний номер 0107U012264).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування та розробка теоретичних положень, методологічних підходів і науково-практичних рекомендацій щодо формування організаційно-економічного механізму функціонування заготівельних підприємств хлібопродуктів (ЗПХ) у складі агропромислових формувань.

Для досягнення означеної мети були поставлені та вирішені такі завдання:

- визначити тенденції розвитку та структуру ринку зерна як сфери функціонування ЗПХ;

- визначити основні закономірності розвитку агропромислових формувань у структурі зернового ринку;

- визначити місце і роль ЗПХ у зерновому господарстві України, їх ключові компетенції та провести класифікацію згідно з визначеними критеріями;

- узагальнити та розвинути наукові доробки щодо організаційно-економічного механізму функціонування ЗПХ;

- проаналізувати економічну сутність категорій “організаційно-економічний механізм”, “послуга зернового складу”, “віртуальне підприємство”, “бізнес-зв'язки” з наступною конкретизацією понятійно-категоріального апарату;

- дослідити характер зв'язків, які виступають провідним фактором у формуванні кластерів;

- визначити вплив клієнтського капіталу, партнерських відносин та привілейованих стосунків на ефективність функціонування підприємств зберігання та перевалювання зерна;

- визначити основні стратегії розвитку ЗПХ у післятрансформаційний період;

- виявити особливості та роль матеріальних, інформаційних і фінансових потоків у функціонуванні ЗПХ та сформулювати сутність інтегрованих потоків як об'єктів управління на засадах логістики;

- провести техніко-економічне обґрунтування впровадження інноваційних екологічно чистих методів зберігання та доробки зерна;

- розробити організаційну структуру зернового кластера, організаційну структуру координації діяльності підприємств у кластері та центру інформаційної підтримки кластерного формування;

- обґрунтувати можливість функціонування віртуальних підприємств (ВП) у сфері зернового ринку та розробити механізм реалізації проектів ВП за участю зернового складу;

- розробити концептуальну модель інтегрованого управління інноваційним процесом створення нової послуги в рамках ВП;

- розробити механізм створення умов виникнення синергетичного ефекту в процесі взаємодії зернового складу із поклажодавцем.

- розробити метод розподілення системного ефекту між учасниками інтеграції.

Об'єктом дослідження виступає процес функціонування ЗПХ у складі агропромислових формувань.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні положення і науково-практичні рекомендації щодо формування організаційно-економічного механізму функціонування ЗПХ у складі агропромислових формувань.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертаційної роботи є фундаментальні положення економічної науки, теорії управління, роботи провідних вітчизняних і закордонних учених у сфері управління та маркетингу. Джерелами інформації послужили законодавчі акти Верховної Ради України, укази Президента України, розпорядження Кабінету Міністрів України, офіційні статистичні матеріали, результати досліджень вітчизняних і закордонних учених, а також досвід, результати проведених автором досліджень, матеріали науково-практичних конференцій.

У процесі дослідження були використані сучасні загальнонаукові та спеціальні методи дослідження, зокрема: історичний - при дослідженні виникнення, формування і розвитку галузі зберігання зерна; процесів сушіння, очищення, знезараження зерна в період закладання на зберігання і в процесі зберігання; технології та техніки для зберігання, сушіння, очищення та обеззараження зерна; термінологічний - при вивченні історії термінів “послуга із зберігання зерна”, “аутсорсинг”, “кластерне формування”, “віртуальне підприємство”, “інновації“, “потоки”, “концепції”, “парадигми” у логістиці; системного підходу - при комплексному дослідженні інтегрованих структур, діючих у системі зернового ринку, для виявлення тенденцій, що сформувалися в зернозберігаючій галузі України; синтетичний (узагальнення), аналізу та синтезу - при обґрунтуванні теоретичних положень і принципів формування організаційно-економічного механізму функціонування ЗПХ у складі агропромислових формувань; методи економіко-математичного моделювання - для розробки моделі механізму управління інтегрованими системами зернового комплексу на засадах логістики; ієрархічної класифікації - для групування зернових складів залежно від ознак власності та виконуваних функцій; фасетної класифікації - для систематизації типів ринків, які мають специфічні ознаки і є складовими елементами агрегованого ринку зерна; формалізації - для розробки економіко-математичних моделей діяльності зернозберігаючих підприємств, економіко-математичних моделей отримання максимального прибутку від реалізації виробленої зернової продукції фермерським господарством; статистичні методи (спостереження, статистичного групування, обробки і порівняння даних, динамічних рядів) - при вивченні динаміки валового збору зернових культур.

Наукова новизна одержаних результатів. Отримані результати дисертаційної роботи вирішують важливу науково-прикладну проблему створення конкурентного середовища на ринку послуг із зберігання зерна шляхом удосконалення організаційно-економічного механізму функціонування ЗПХ у складі агропромислових формувань.

Основні положення дисертаційної роботи, що визначають її наукову новизну, полягають у такому:

вперше:

- розроблено концепцію організаційно-економічного механізму функціонування ЗПХ у складі кластерів та віртуальних підприємств на зерновому ринку, які є полярними за тривалістю взаємодії: перші створюються на довготривалий період, другі - для реалізації визначеного проекту, що забезпечує отримання стійких конкурентних переваг ЗПХ;

- запропоновано модель інтегрованого управління інноваційним процесом створення нового товару (послуги) в рамках ВП, характерною відмінністю якої є одночасне залучення розробників всіх етапів технологічного ланцюга до процесу розробки нового продукту (послуги) з централізованою координацією їх діяльності;

- розроблено концептуальний підхід щодо визначення і розподілу системного ефекту між учасниками інтеграції, що ґрунтується на теоретичних засадах синергетики, інституціоналізму, партнерських зв'язків, і передбачає застосування нового угрупування витрат за функціональними ознаками (виробничі, логістичні, трансакційні), визначення частки прибутку через систему пропорційного вкладу кожного учасника у створення вартості в ланцюгу розширеного відтворення й економії від запровадження інтеграційного процесу;

удосконалено:

- економічний механізм створення умов виникнення синергетичного ефекту в процесі взаємодії зернового складу із поклажодавцем, який ґрунтується на підсиленні загального ефекту завдяки виробничо-господарським зв'язкам в інтегрованих структурах;

- техніко-економічне обґрунтування впровадження інноваційних екологічно чистих технологій зберігання та доробки зерна, якими виступають КА-технологія, охолодження та застосування безелеваторного методу “Силобег” (зберігання зернової продукції в полімерних мішках-рукавах “Ipesa-Silo”). Застосування названих методів дасть змогу подовжити технологічний ланцюг органічного землеробства;

- науково-практичні засади формування клієнтського капіталу, партнерських відносин та привілейованих зв'язків у сфері зернового ринку, які забезпечують упорядкування відносин в агропромислових формуваннях і є для ЗПХ дієвим механізмом визначення власного сегменту на ринку послуг із зберігання збіжжя;

- організаційно-економічний механізм реалізації проекту віртуальним підприємством експорту партії зерна. При цьому учасниками виконання проектів на зерновому ринку у віртуальному підприємстві можуть бути окремі підприємства, підрозділи підприємств чи окремі фахівці, які є носіями ключових компетенцій;

- організаційна структура зернового кластера шляхом застосування аутсорсингу, координації діяльності підприємств у кластері та механізму формування його інформаційної підтримки через створення інформаційного центру з рівнями: нижнім - корпоративними мережами абонентів, середнім - організованими за територіальною ознакою локальними вузлами і верхнім рівнем - центральним інформаційним вузлом кластера як елементом організаційного механізму управління ЗПХ на засадах логістики;

дістали подальшого розвитку:

- класифікація ЗПХ в післятрансформаційний період за ознаками форми власності і ключових компетенцій, що дозволило визначити їх місце на зерновому ринку, вплив на ринкові процеси та шляхи подальшого розвитку цих підприємств;

- визначення характеру та еволюції зв'язків в інтегрованих структурах: зв'язків правового характеру, бізнес-зв'язків, асоціативних та партнерських зв'язків. Рівень партнерських зв'язків виступає провідним фактором у формуванні кластерів, і при його еволюційному досягненні створюються умови формування зернового кластера;

- понятійно-категоріальний апарат сфери зернового ринку, з конкретизацією дефініцій організаційно-економічний механізм, послуга зернового складу, віртуальне підприємство та бізнес-зв'язки;

- обгрунтування перспектив розвитку ЗПХ на основі поглиблення спеціалізації у сфері зберігання зернової продукції, диференціації видів діяльності з доробки зерна, співпраці на рівні партнерства в інтегрованих структурах, реалізація яких забезпечує ЗПХ володінням ключовими компетенціями і створює стійки конкурентні переваги;

- класифікаційні ознаки щодо матеріальних потоків підприємств галузі, що доповнуються такими характеристиками, як: участь у виробничих процесах - основних та допоміжних, здатність створювати запаси, придатність до відтворення, потреба в утилізації. Доповнення у класифікації сприяє системності дослідження за даними потоками;

- наукові положення щодо розвитку національного зернового ринку, що характеризується циклічністю валового збору зерна, на якому ЗПХ продовжують виконувати обслуговуючу функцію. Діюча структура системи хлібозаготівель “заготівельні - проміжні - виробничі зернові склади” під впливом економічних зрушень видозмінилася у структуру “сировинні та транскордонні склади”;

- обгрунтування щодо створення агропромислових формувань холдингового типу: “мінімізатори” - платники фіксованого сільськогосподарського податку та інтегровані структури - платники податків за звичайною схемою.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що на основі теоретико-методологічних положень дисертаційної роботи запропоновано методичні рекомендації та конкретні прикладні шляхи вирішення завдань щодо організаційно-економічного механізму функціонування ЗПХ у складі інтегрованих агропромислових формувань.

Положення і висновки дисертаційної роботи використані Головним управлінням агропромислового розвитку Одеської облдержадміністрації (довідка про впровадження № 16-3-04-10-120 від 14.02.2011 р.), ДП ДАК “Хліб України” Одеський КХП (довідка про впровадження № 17-07-815-10 від 25.11. 2010 р.), ТОВ “Компанія Укрмілл” (довідка про впровадження № 117/02-13 від 07.02.2011 р.), ТОВ “Іллічівський зерновий термінал” (довідка про впровадження № 135-04 від 11.04.2011 р.).

Теоретичні узагальнення і висновки дали змогу отримати такі практичні результати: розробити нову класифікацію ЗПХ залежно від форм власності та ключових компетенцій; визначити ретроспективу розвитку ЗПХ на сучасному етапі; обґрунтувати критерії вибору постачальників послуг із зберігання зерна; визначити специфіку та характеристику матеріальних, інформаційних, фінансових та сервісних потоків у системі зберігання зерна; встановити відповідність мереж зберігання та перерозподілу зерна вимогам логістичних систем, що дає можливість застосовувати логістичний підхід щодо функціонування мереж зберігання та перерозподілу зерна; розробити концептуальні основи розвитку зернових кластерів як однієї із перспективних інтегрованих форм агропромислових формувань; визначити основні стратегії та напрями інноваційної діяльності ЗПХ; розробити економіко-математичну модель отримання максимального прибутку ЗПХ; розробити методику розрахунку місткості зерносховищ заготівельного підприємства; визначити екологічно чисті методи зберігання і доробки зерна та методику економічного обґрунтування ефективності методу зберігання зерна “Силобег”; визначити специфіку формування клієнтського капіталу в мікрологістичних системах; обґрунтувати роль партнерських та привілейованих стосунків у створенні конкурентних переваг підприємств хлібопродуктів; визначити місце та задачі ВП у сфері зернового ринку України; розробити методику вибору бізнес-партнерів для участі у виконанні проектів ВП; розробити модель інтегрованого управління інноваційним процесом створення нової послуги в рамках ВП; розробити методику розподілення системного ефекту між учасниками інтеграції.

Результати дослідження використовуються в навчальному процесі Одеської національної академії харчових технологій Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України при розробці робочих програм, методичних вказівок, проведені лекційних, практичних та лабораторних занять з дисциплін “Організація та планування виробництва. Управління підприємством”, “Логістика”, “Основи підприємництва”, “Планування діяльності підприємства”, (довідка про впровадження №1 від 03.02.2011 р.).

Особистий внесок здобувача. Всі наукові результати, викладені в дисертаційній роботі і винесені на захист, отримані автором самостійно. Із праць, опублікованих у співавторстві, використано лише ті положення та ідеї, що є результатом особистих досліджень здобувача. Конкретний внесок здобувача в цих роботах зазначений у переліку публікацій за темою дисертаційної роботи. У даній роботі матеріали і висновки кандидатської дисертації не використовувалися.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, методологічні підходи і науково-практичні рекомендації апробовані на 18 науково-практичних конференціях, зокрема на Міжнародній науково-практичній конференції “Розвиток економіки в трансформаційний період: глобальний та національний аспекти” (м. Запоріжжя, 20 квітня 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми сучасних наук: теорія та практика” (м. Дніпропетровськ, 1 - 8 червня 2005 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Управління організаційно-технічними та фінансово-економічними змінами на промислових підприємствах” (м. Київ, 23 - 24 березня 2006 р.); Наукових читання пам'яті академіка П.П. Борщевського у зв'язку з 70-річчям від дня народження “Продовольчий комплекс України: проблеми теорії та практики” (м. Київ, 14 квітня 2006 р.); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 45-й річниці Полтавського університету споживчої кооперації України “Методологія та практика менеджменту на порозі ХХІ століття: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти” (м. Полтава, 10 - 12 травня 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Управління інноваційним процесом в Україні: проблеми, перспективи, ризики”
(м. Львів, 11 - 13 травня 2006 р.); VI Міжнародній науково-практичній конференції “Маркетинг та логістика в системі менеджменту” (м. Львів, 9 - 11 листопада 2006 р.); 66 науковій конференції ОНАХТ (м. Одеса, 25 квітня - 19 травня 2006 р.); VI Міжнародній науково-практичній конференції “Хлібопродукти 2006” (м. Одеса, 26 - 28 вересня 2006 р.); II Міжнародній науково-практичній конференції “Харчові технології 2006” (м. Одеса, 17-19 жовтня 2006 р.); III Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми соціально-економічного розвитку регіонів” (м. Сімферополь, 19 квітня 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Управління підприємством: проблеми та шляхи їх вирішення” (м. Ялта, 4 - 6 жовтня 2007 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Наукові концепції та практика реалізації стратегій інноваційного розвитку України та її регіонів” (м. Донецьк, 5 - 6 листопада 2007 р.); І Міжнародній науково-практичній конференції “Інноваційно-інвестиційна модель розвитку національної економіки” (м. Донецьк, 26 лютого 2008 р.); VIII Міжнародній науково-практичній конференції “Хлібопродукти 2008” (м. Одеса, 8 - 10 жовтня 2008 р.); VII Міжнародній науково-практичній конференції “Маркетинг та логістика в системі менеджменту” (м. Львів, 6 - 8 листопада 2008 р.); ІХ Міжнародній науково-практичній конференції “Хлібопродукти 2009” (м. Одеса, 7 - 9 жовтня 2009 р.); II Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми соціально-економічного розвитку регіонів” (м. Сімферополь, 2009 р.); Спеціалізованій виставці-конференції транспортно-логістичної інфраструктури зернового ринку “Агро-Логістика” (м. Одеса, 2 - 4 червня 2010 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано в 53 наукових працях загальним обсягом 42,82 др. арк., у тому числі у двох одноосібних монографіях обсягом 23,6 др. арк., 28 статях у наукових фахових виданнях (із них - 3 у співавторстві), з яких автору належить 13,62 др. арк.; 9 статтях у галузевих журналах обсягом 1,8 др. арк.; 14 публікаціях - тез і матеріалів конференцій обсягом 3,8 др. арк.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, 5 розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Робота виконана на 417 сторінках, з яких 394 займає основний текст, містить 22 сторінки додатка, 33 рисунки, 36 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження і доцільність розробки наукової проблеми, розкрито зв'язок роботи з науковими програмами, темами; визначено мету і завдання дослідження, його об'єкт, предмет і методи; розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, особистий внесок здобувача; наведено дані про апробацію, публікації, обсяг і структуру дисертації.

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади функціонування заготівельних підприємств хлібопродуктів в умовах розвитку інтеграційних процесів” визначено сутність та структуру організаційно-економічного механізму функціонування ЗПХ у складі агропромислових формувань, досліджено понятійно-категоріальний апарат функціонування ЗПХ, проведено аналіз структур агропромислових формувань, діючих на зерновому ринку України, та окреслено методологію дослідження функціонування ЗПХ у складі агропромислових формувань.

В умовах ринкової економіки для ЗПХ одним з актуальних питань є формування організаційно-економічного механізму їх функціонування у ринковому середовищі, який спроможний забезпечити ефективність функціонування, стабільність розвитку та конкурентоспроможність цих підприємств.

Аналіз сучасного стану ЗПХ дав змогу виокремити ряд суттєвих проблем. Перша проблема пов'язана з функціональною приналежністю ЗПХ до обслуговуючих підприємств у технологічному ланцюгу виробництва, зберігання та переробки зерна, які працюють в умовах невизначеності. У роки з добрим урожаєм власники зерна користуються послугами зернових складів, у неврожайні - не користуються. Однак підприємства несуть витрати на підготовку будівель, обладнання до сезону приймання зерна на збереження.

Другою є проблема невідповідності організаційних структур управління підприємствами сутності виробничих відносин. Об'єднувальним елементом організації виступає організаційна структура управління підприємством, яка забезпечує функціонування як єдиного організаційно-економічного механізму всіх інших структур. Організаційна структура управління розглядається як засіб досягнення обраної стратегії підприємства. Необхідність у гнучкому підході до організаційних структур управління з'явилася в результаті ускладнення і укрупнення масштабів ділової активності, а також у зв'язку із зміною форм власності та умов функціонування сучасних підприємств. Обґрунтовано, що до приватизації всі заготівельні підприємства хлібопродуктів, які розміщувалися на території України, функціонально відносилися до Міністерства хлібопродуктів СРСР і всі підприємства при формуванні ОСУ користувалися єдиною типовою методикою.

Названі типові ОСУ належать до лінійно-функціональних і на більшості хлібоприймальних підприємств залишилися такими самими, як і при плановій системі управління. Вони є жорсткими і не дають можливості приймати гнучкі та оперативні управлінські рішення. Зміна ситуації можлива тільки при демонтажі названих ОСУ і запровадженні більш гнучких та горизонтальних структур управління.

Третя проблема полягає в тому, що діюча раніше система “заготівельні - проміжні - виробничі ЗПХ” трансформувалася в “заготівельні та транскордонні склади”. При цьому всі ЗПХ надають повний перелік послуг з метою покращення власного економічного стану, незалежно від функціональної приналежності та місця розташування.

Озвучені ситуації спонукають проводити дослідження функціонування інтегрованих агропромислових формувань і можливості співпраці в їх структурі ЗПХ. Процес інтеграції на зерновому ринку спрямований на отримання додаткових переваг від об'єднання ресурсів, що створює передумови отримання синергетичного ефекту.

Досліджено, що створення інтегрованих формувань в агропромисловій сфері здійснюється двома шляхами. Перший - “прямої” інтеграції, пов'язаний з диверсифікацією аграрних підприємств, які створюють власні переробні потужності та торговельні мережі. При другому - капітал з інших сфер господарювання вливається в переробну промисловість і, створивши потужну сучасну базу переробки та власну торговельну мережу розвиває власне сільськогосподарське виробництво, тобто інтегрується “зворотно”. Розширення масштабів виробництва, збуту, підвищення мобільності в розподілі фінансових ресурсів досягаються за рахунок ефектів від вертикальної інтеграції, яка пов'язана з об?єднанням підприємств, що знаходяться на різних стадіях технологічного ланцюга виробничого процесу. Така інтеграція може забезпечити нижчі витрати виробництва та ефективніший розподіл і використання ресурсів.

Обґрунтовано, що ефективними формами організації аграрного виробництва виступають агропромислові формування, в яких інтегруються виробництво сільськогосподарської продукції, зберігання, переробка, транспортування і реалізація готової продукції як на внутрішніх, так і на світових ринках. Великі інтегровані сільськогосподарські підприємства є найперспективнішою з організаційно-правових форм господарювання, оскільки здатні об'єднувати виробництво, переробку та реалізацію сільськогосподарської продукції, реалізовувати ефект масштабу, використовувати нові технології, які фінансово не можуть дозволити собі інші типи підприємств, мінімізувати трансакційні витрати, диверсифікувати виробництво, акумулювати фінансові потоки.

Результати дослідження показали: основними формами інтеграції в Україні є агрохолдинги-“мінімізатори”, що сплачують тільки фіксовані сільськогосподарські податки, та агропромислові об'єднання, які сплачують податки залежно від видів діяльності. Безконтрольне з боку сторони держави укрупнення агрохолдингів-“мінімізаторів”, які розглядають сільські території як промисловий ресурс, а не сферу проживання населення, призводить до занепаду соціальної сфери та припинення діяльності в таких регіонах самостійно діючих зернозберігаючих та переробних підприємств. Практика агропромислових реформ в Україні довела необхідність докорінної перебудови всієї системи економічних відносин, яка охоплює виробництво, розподіл, обіг та споживання зернової продукції.

Ілюстрація принципів отримання ефектів господарювання при самостійній роботі та в інтегрованій структурі виробничого ланцюга наведена на рис. 1. При самостійній роботі суб'єкт господарювання отримує прибуток. При співпраці в інтегрованій структурі суб'єкт отримує додатково частину інтегрованого ефекту, синергетичного, емерджентного та ефекту, заснованого на партнерських відносинах.

Рис. 1. Принципи отримання ефектів господарювання при самостійній роботі

Доведено, що в останні роки світова економіка зіткнулася із феноменом “відмови ринкових механізмів”. У зв'язку з цим як методологічне підґрунтя дослідження процесу функціонування ЗПХ у структурі агропромислових формувань доцільно використати інституціонально-синергетичну парадигму. Будь-які зміни, ініційовані державою, владними структурами, є інституціональними за природою. Аграрна реформа, яка продовжується в Україні й спрямована на підвищення ефективності аграрного ринку, є проявом фундаментальних інституціональних змін. Ефективність аграрного ринку можуть забезпечити взаємодоповнювальні державні та ринкові інституції та інститути: державно-владні - нормативно-правова база, владні структури загальнодержавного і місцевого рівнів та ринкові - закони ринку (попит і пропозиція, конкуренція), виробники, споживачі, інфраструктура.

Досліджуючи ситуацію на зерновому ринку України, слід відзначити неврівноваженість попиту і пропозиції на послуги ЗПХ із доробки та зберігання зерна, що є продовженням неефективності регулювальних функцій ринку. Названі проблеми потребують застосування при їх вирішенні державного втручання. У цьому зв'язку як методологічне підґрунтя вирішення проблеми функціонування ЗПХ в структурі агропромислових формувань доцільно використати інституціональну парадигму.

Державне регулювання ринку зерна, встановлення норм, нормативів та правил дій учасників на названому ринку повинно здійснюватися шляхом, який дасть найбільший ефект. Такий шлях базується на синергетичній парадигмі. Перший вихідний принцип синергетичної парадигми розкриває головне протиріччя синергетичних систем: світ виступає як послідовність деструктивних та креативних процесів. Деструктивне начало направлене на ліквідацію упорядку вання будь-якої системи організації, тобто переведення її в максимально хаотичний стан. При досягненні синергетичною системою максимально хаотичного стану (точки біфуркації) в ній виникають нові центри організації. Деякі із цих центрів стають атракторами, які притягують до себе всю множину можливих “траєкторій” розвитку системи. Коли система попадає в конус атрактора, вона обов'язково еволюціонує до стійкого стану. Друга структуруюча сторона головного синергетичного протиріччя полягає у ліквідації всього зайвого і непотрібного в процесі розвитку синергетичних систем, що уможливлює виникнення синергетичного ефекту.

У другому розділі “Тенденції та перспективи розвитку світового та вітчизняного зернових ринків” визначено інститути регулювання ринку зерна, здійснено аналіз розвитку світового та вітчизняного ринків зерна, визначено та розвинуто ретроспективу розвитку ЗПХ та розвинуто підхід до ЗПХ як до багатоканальних транспортно-складських систем.

Провідними міжнародними організаціями, які координують роботу суб'єктів зернового ринку, виступають: Міжнародна рада з зерна (IGC); Міжнародна асоціація торгівлі зерном і кормами (GAFTA); Організація з питань продовольства та сільського господарства ООН (FAO). Названі організації продукують значні обсяги важливої щодо державних та комерційних рішень інформації, сприяють обговоренню та визначенню на найвищому рівні позицій країн щодо зернових питань, а також виконують на світовому ринку зерна системоутворювальну функцію.

Результати аналізу функціонування світового ринку зерна показали, що країни-експортери зерна приділяють велику увагу регулюванню зернового ринку на рівні держав. Так, у США з 1929 р. діє федеральна Рада з фермерства, яка встановила безпосередній контроль над пропозицією та попитом зерна. Урядові програми реалізуються посередництвом фермерського Акта 1996 р., Закону PL-480 щодо організації інспекції якості та стандартів експортованого зерна та експортних служб.

Регулювання ринку зерна в Австралії здійснює Управління з пшениці при Федеральному департаменті сільського господарства. Управління вирішує питання закупівлі зерна, організації його зберігання, доставки на термінальні елеватори та продаж на експорт і для внутрішнього споживання.

У Канаді управління ринком зерна здійснюють дві державні організації - Пшеничний комітет і Канадська зернова комісія. За їх допомогою уряд вирішує питання торгівлі, зберігання та транспортування зерна.

Державне регулювання зернової галузі країн ЄС здійснюється через внутрішню цінову підтримку, бюджетне фінансування та експортний контроль.

Аналіз сфери зернового ринку України показує, що на ньому здійснюють діяльність такі державні структури: Аграрний фонд, Державний комітет з матеріальних ресурсів (Держрезерв), Державна акціонерна компанія “Хліб України” та Державне підприємство “Державна продовольчо-зернова корпорація України”. Контролюючим органом на зерновому ринку виступає “Державна інспекція з контролю якості сільськогосподарської продукції та моніторингу ринку” (Держконтрольсільгосппрод). Державним органом в Україні, який покликаний здійснювати випуск складських документів на зерно і продуктів його переробки та контроль за їх обігом виступає підприємство “Держреєстри України”. Із недержавних організацій, що активно діють у сфері регулювання зернового ринку в Україні, виступає Українська зернова асоціація (УЗА). Основною метою діяльності УЗА є сприяння формуванню та розвитку загальнонаціонального ринку зерна в Україні. УЗА бере активну участь у розробці законодавства, що регулює зернову галузь, допомагає побудувати ефективний діалог між владою та зерновим бізнесом. Вивчення тенденцій і закономірностей сучасного розвитку ЗПХ дало змогу доповнити ретроспективу розвитку галузі сучасним етапом, який характеризується реструктуризацією державної галузі закупівель хлібопродуктів під впливом МВФ.

Проведені дослідження дозволили класифікувати підприємства за ознаками майнової належності та ключових компетенцій по шести групах. Підприємства першої групи підпорядковані державній акціонерній компанії “Хліб України”. Другу групу складають державні підприємства, які згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 11 серпня 2010 р. № 764 та від 9 лютого 2011р. № 85 передані урядом державному підприємству “Державна продовольчо-зернова корпорація України”.

До третьої групи ввійшли державні підприємства, які знаходяться в підпорядкуванні Державному комітету з матеріального резерву України (Держкомрезерв України).

Четверту групу складають елеватори та хлібоприймальні підприємства недержавних форм власності, що створили ринок послуг для сільгоспвиробників, які не мають власних зерносховищ.

П'яту групу представляють елеваторно-складські потужності агропромислових формувань, які здійснюють повний цикл виробництва, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції.

До шостої групи віднесено підприємства, які викупили чи побудували потужні закордонні зернотрейдери. Результати проведеного автором економіко-історичного аналізу розвитку суб'єктів ринку зерна дозволяють стверджувати, що за останні роки швидкими темпами розвивається новий сегмент зернового ринку - зерноперевалювальні термінали, які побудовані в морських та річних портах і забезпечують експортні операції з зерном (табл. 1).

Таблиця 1

Характеристика зерноперевалювальних терміналів України

Термінал	Порт	Місткість зерносховища, тис. т	Потужність перевалки, млн т /рік
АБС-термінал	Керч	40,0	0,6
Авліта	Севастополь	100,0	2,0
Боріваж	Південний	126	2,5
ЗАТ “Ніка-Тера	Миколаїв	15,0	4,0
ЗАТ “Іллічівськзернотранс”	Іллічівськ	116
“Нортек-Азот”	Херсон	40,0	0,2
Нібулон	Миколаїв	122,0	1,3
Південно-східний зерновий термінал	Бердянськ	20	1,5
Трансінвестсервіс	Південний	290	3,5
Трансбалктермінал	Іллічівськ	200	5,2
Укрелеваторпром	Одеса	210	2,5

Прогнозний аналіз зернового ринку (рис. 2) дав змогу визначити основні тенденції його розвитку: продовольче споживання зерна знаходиться вище рівня науково обґрунтованих норм, і при зростанні добробуту населення слід очікувати зниження продовольчого споживання; промислова переробка має тенденцію до зростання, що пов'язано з освоєнням технологій вирощування та переробки ріпаку; кормове споживання має тенденцію зростання, однак темпи зростання будуть незначними у зв'язку із жорсткою конкуренцією з боку міжнародних імпортерів м'яса; експорт зерна та продуктів його переробки буде зростати, оскільки експорт виступає одним із шляхів збалансованості виробництва зерна.

Рис. 2. Прогнозний аналіз зернового ринку

Дослідивши загальні ознаки ЗПХ, їх властивості і поведінку, можна констатувати, що названі підприємства є відкритими детерміновано-імовірнісними транспортно-складськими системами, які характеризуються такими особливостями:

- різноманіттям структури, що характеризується великою кількістю структурних елементів (фронти розвантаження; галереї горизонтального переміщення зерна; обладнання для визначення видів збіжжя, його якісних та кількісних характеристик; маневрові локомотиви, морські чи річкові причали, склади тощо) і безліччю зв'язків між ними;

- багатокритеріальністю, що є однією з характерних властивостей виробничо-економічних систем. Безліч критеріїв оцінює систему з різних сторін: за працездатністю, економічністю, екологічністю, задоволенням соціальних вимог тощо.

У третьому розділі “Логістичні технології забезпечення ефективного функціонування заготівельних підприємств хлібопродуктів у складі агропромислових формувань” визначено механізм застосування логістики в управлінні суб'єктами зернового ринку, досліджено та доповнено характеристики матеріальних, інформаційних та фінансових потоків у системі заготівлі та зберігання зерна, набув подальшого розвитку механізм надання послуг із зберігання зерна на основі використання маркетингових та логістичних підходів, визначено роль логістичного сервісу як фактора підвищення конкурентоспроможності підприємств галузі.

Дослідження показало, що мережі ДАК “Хліб України”, Держкомрезерву України, вітчизняних та закордонних зернотрейдерів відповідають всім системоутворювальним ознакам макрологістичних систем, що дає можливість застосування логістичного підходу. Логістичний підхід дозволяє комплексно з системних позицій охопити всі сфери технологічного ланцюга: забезпечення, виробництво, зберігання, транспортування та розподілення. Здійснити оптимізацію не окремих компонентів виробничо-комерційного процесу, а їх сукупності, тобто оптимальне використання всього ресурсного потенціалу галузі.

В основу логістичного підходу автором покладені принципові положення:

- взаємопов'язані функції розглядаються як інтегрований потік;

- управління інтегрованим потоком здійснюється відповідною структурою координації діяльності підприємств агропромислового формування. У рамках таких формувань сумарний ефект від оптимізації потоку значно перевищує прибуток від локальної оптимізації окремих його функцій та операцій за рахунок синергетичного, емерджентного ефектів та ефекту співпраці на рівні партнерських стосунків (зниження трансакційних витрат);

- оцінювання ефективності діяльності агропромислового формування здійснюється не тільки з урахуванням витрат, але й втрат прибутку, зумовлених нераціональним використанням ресурсів потоку;

- кожний учасник агропромислового формування отримує прибуток пропорційно доданій вартості в ланцюг накопичення вартості.

Проведене автором, методом анкетування, дослідження стану запровадження та розвитку логістичних підходів в управлінні потоками на ЗПХ дозволило отримати такі результати:

- знайомі зі специфікою логістичного підходу до управління потоками

66,7 % респондентів;

- відділи логістики створено на 15,0 % підприємств;

- передача непрофільних функцій зовнішнім агентам (аутсорсерам) здійснюється на 26,2 % підприємств, що свідчить про низький рівень запровадження логістичних підходів на ЗПХ.

Дослідження зернового ринку дало змогу виявити ряд невирішених питань та визначити шляхи їх реалізації на основі логістичного підходу

Доведено, що в Україні зернопромисловий комплекс працює в режимі “виштовхувальної” системи, тобто незважаючи на потреби логістичної системи кількість виробленого зерна не регламентовано і не упорядковано. Виробництво зерна характеризується нестабільністю, прослідковуються чотирирічні цикли з різкими спадами та підйомами у виробництві зерна (рис. 3). Згідно із логістичним підходом у таких системах (“витягувального” типу) повинна вирощуватися, зберігатися, перероблятися та реалізовуватися тільки визначена кількість зерна, величина якої визначається потребами у кінцевій ланці системи.

Рис. 3. Динаміка валового збору зернових в Україні, млн т

А це - внутрішні поточні потреби держави (продовольчі, виробничі, фуражні, страхові запаси, насіннєвий, інтервенційний фонд) та можливості з експортної реалізації зернової продукції. При такому підході не буде різкого, непрогнозованого перевиробництва зерна.

Аналіз взаємовідносин між підприємствами зернового ринку та структури технологічного ланцюга показав, що підприємства працюють як самостійні господарюючі суб'єкти, на ринку працює велика кількість посередників, які не створюють корисної доданої вартості. В ряді випадків при формуванні корабельних партій зерно перепродається від 5 до 7 раз, що не дає змоги створити умови виникнення синергетичного, емерджентного ефектів та ефекту від партнерської співпраці. Відсутність системи рівноправних взаємовідносин призводить до того, що аграрні, переробні та торговельні підприємства діють у різній системі економічних координат. У кожного з них свої економічні інтереси, плани, різні доходи і, відповідно, умови відтворювального процесу. У результаті цього відомчо-галузевий інтерес набуває переваги, а будь-які спроби поглиблення процесу агропромислової інтеграції не забезпечують необхідного ефекту.

З точки зору гомеостатики на зерновому ринку України спостерігається системна неврівноваженість протиріч, яка повинна компенсуватися державним регулюванням у напрямку прозорості та унеможливлення протікання тіньових процесів.

Аналіз методів господарювання в розвинених країнах дозволяє стверджувати, що розвиток логістики характеризується передачею логістичних функцій спеціалізованим компаніям-аутсорсерам. Встановлено, що виникнення аутсорсингу є закономірним процесом у поглибленні розподілу праці, її спеціалізації на умовах логістичного підходу. Передача на зберігання зернових та олійних культур на елеватори та ХПП зерновиробниками, які не мають власних місткостей, чи зберігання у них є дорожчим, виступає механізмом часткового аутсорсингу. У даному випадку елеватори та ХПП виступають у ролі традиційних логістичних посередників (2PL-провайдерів). Доведено, що перспективним шляхом розвитку ЗПХ є відмова від традиційних самодостатніх організаційних структур, зосередження на виконанні ключових компетенцій, передача непрофільних функцій третім особам, для яких вони є профільними.

Провівши аналіз матеріальних, фінансових та інформаційних потоків, автор вважає за необхідне внести доповнення до класифікації матеріальних потоків за ознаками: участь у виробничих процесах, здатність створювати запаси, придатності до відтворення, потреба в утилізації.

Досліджено застосування механізму фінансового левериджу для визначення критичного розміру боргу та відсотків зростання прибутковості власного капіталу за рахунок залучення позикових коштів в оборот ЗПХ. У зв'язку з тим, що зернозберігаючі підприємства мають явно виражений сезонний характер роботи і величини кредитних ресурсів мають велике коливання протягом усього року, для зернозберігаючих підприємств при проведенні подібного аналізу необхідно розраховувати середньорічні показники не на початок і кінець року, а використовувати помісячні результати діяльності. Важливим фактором підвищення конкурентоспроможності заготівельних підприємств є логістичний сервіс, що визначається як певна сукупність послуг, які надаються в процесі взаємовідносин підприємства зі споживачем із застосовуванням при цьому логістичного підходу. Результатом дослідження характерних для ЗПХ видів сервісу стала їх класифікація:

1. Сервіс задоволення споживчого попиту, який визначається такими показниками: повнотою переліку та якістю надаваних послуг (основних, допоміжних та супутніх), як комплексних так і поодиноких, готовністю, безвідмовністю та своєчасністю, надійністю, прозорістю у співпраці.

2. Сервіс із надання послуг охоплює сукупність видів сервісного обслуговування при постачанні послуг із зберігання зерна, починаючи від моменту укладання договору, до моменту відвантаження зерна за вимогами споживача.

Невирішеним залишається питання черг автотранспорту на портові термінали, вирішення якого лежить у площині інтеграції роботи приймальних засобів з транспортом.

3. Сервіс інформаційного обслуговування характеризується сукупністю інформації, яка надається споживачу: про умови надання послуг, рекламну діяльність, розповсюдження каталогів та прейскурантів, проведення на підприємствах тематичних інформативних семінарів.

4. Сервіс фінансово-кредитного обслуговування становить сукупність різних варіантів оплати за виконану роботу із зберігання зерна, системи знижок та пільг, надаваних споживачу.

У четвертому розділі “Інноваційний розвиток діяльності заготівельних підприємств хлібопродуктів” узагальнено основні стратегії діяльності заготівельних підприємств, визначено вплив інновацій на ефективність функціонування підприємств галузі, досліджено запровадження інновацій у фізичний та інтелектуальний капітал підприємств галузі, визначено інновації в екологічно чисті методи із зберігання та доробки зерна. Доведено, що сучасний рівень розвитку виробництва визначається такими поняттями, як: інноваційність, самоорганізація, компетенції та віртуальність і взаємодія.

Визначено три стратегічні напрямки розвитку ЗПХ.

1. Глибока спеціалізація у сфері зберігання зерна, зернових, зернобобових, олійних та дрібнонасіннєвих культур; продовольчого, фуражного, насіннєвого зерна; сухого, вологого зерна; консервування за допомогою охолодженого повітря; зберігання в контрольованій атмосфері (інертних газах); зберігання персоніфікованих та неперсоніфікованих партій зерна.

2. Диференціація видів діяльності: розвантаження та завантаження із залізничного, автомобільного та водного видів транспорту; зберігання; сушіння; очищення; формування однорідних партій зерна; підготовка експортних партій зерна за спеціальними вимогами; знезараження; підготовка насіннєвого матеріалу; калібрування кукурудзи; транспортування; консультування; грошове та товарне кредитування.

3. Співпраця на рівні партнерства як з окремими учасниками ланцюга створення вартості, так і в якості учасника інтегрованого ланцюга створення вартості і ланцюга постачання з метою отримання оптимального позитивного результату від синергетичного ефекту в ланцюгах постачання, у віртуальних підприємствах.

Проведене дослідження запроваджених на підприємствах галузі інновацій із застосуванням табличної моделі (табл. 2) дозволяє стверджувати, що впровадження інновацій ведеться із семи класифікаційних порядків.

Таблиця 2

Класифікація інновацій за глибиною змін у зернозберігаючій галузі

Класифікаційний порядок інновацій	Характеристика порядку інновацій	Приклади в галузі
Нульовий	Збереження (відновлення) існуючих функцій системи.	Інновації в ремонт обладнання, споруд.
Перший	Зміна кількісних властивостей системи.	Диверсифікація функцій підприємства (операції із зберігання зерна, експорту зерна, надання кредитів, консультацій).
Другий	Перегрупування підрозділів системи з метою покращення її функціонування.	Інновації в ОСУ, виробничі структури.
Третій	Адаптивні зміни елементів виробничої системи з метою пристосування один до одного.	Створення безупинних механізованих і автоматизованих ТТЛ.
Четвертий	Новий варіант, найпростіша якісна зміна, що виходить за рамки простих адаптивних змін; первісні ознаки системи не змінюються - відбувається деяке поліпшення їхніх корисних властивостей.	Заміна зерносушарок застарілого типу ДСП-32 на більш ефективні вітчизняні типу А1-ДСП-50 або закордонні типу DELUXE.
П'ятий	Нове покоління; змінюються всі або більшість властивостей системи, але базова структурна концепція зберігається.	Заміна складів напільного зберігання елеваторами силосного типу, заміна залізобетонних силосів металевими.
Шостий	Новий вид, якісна зміна первісних властивостей системи, первісної концепції без зміни функціонального принципу.	Зберігання методом “Силобег” у полімерних мішках-рукавах “IPESA-Silo”.
Сьомий	Новий рід, вища зміна у функціональних властивостях системи і її частини, що змінює її функціональний принцип.	Робота елеватора у складі ланцюгів постачання, мережевих та віртуальних підприємствах.

Враховуючи, що ЗПХ виступають постачальниками послуг із зберігання та доробки зерна, були досліджені рівні вартості, пропоновані клієнтам.

Дослідження дозволило виокремити чотири рівні вартості, пропоновані клієнтам, що беруть участь у процесі побудови конкурентної переваги ЗПХ на зерновому ринку.

Перший рівень становить основну вартість, яка визначає основну користь, визначена умовами договору і отримана клієнтом за оплату вартості згідно з діючим тарифом. Ця користь пов'язана з отриманням клієнтом послуг із зберігання зерна, а також споріднених послуг, без яких неможливо надати основну послугу (розвантаження та навантаження зерна на транспортні засоби, зважування, проведення аналізів для визначення характеристик зерна).

Другий рівень вартості для клієнта становлять додаткові послуги - послуги з доробки хлібопродуктів (сушіння, очищення, обмолот, калібрування кукурудзи), а з боку витрат - умови платежів (попередня оплата, помісячна, з відстрочкою платежів), інших витрат, які несе клієнт, зокрема втрати часу, незручності, негативні емоції (роздратування, пов'язане із незручностями при отриманні послуг).