Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ ЛЬВІВСЬКА ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА АКАДЕМІЯ

Спеціальність: 08.00.03 - економіка та управління національним господарством

УДК [338.439.5 +339.13.017] : 635.1/8

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ФОРМУВАННЯ ТА ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ОВОЧІВ У АГРАРНОМУ СЕКТОРІ ЕКОНОМІКИ

ФЕДОРЧУК НАТАЛІЯ

ВІКТОРІВНА

Львів - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі економіки підприємств і соціально-трудових відносин Подільського державного аграрно-технічного університету Міністерства аграрної політики та продовольства України

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор, заслужений працівник освіти України Лотоцький Іван Іванович, Подільський державний аграрно-технічний університет Міністерства аграрної політики та продовольства України, завідувач кафедри економіки підприємств і соціально-трудових відносин

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Баланюк Іван Федорович, Прикарпатський національний університет імені

Василя Стефаника Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, завідувач кафедри обліку і аудиту;

кандидат економічних наук, доцент Гнаткович Оксана Дмитрівна, Львівський національний аграрний університет Міністерства аграрної політики та продовольства України, доцент кафедри міжнародної економіки та менеджменту зовнішньоекономічної діяльності

Захист відбудеться “21” жовтня 2011 р. о 14.30 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.886.01 у Львівській державній фінансовій академії Міністерства фінансів України за адресою: 79000, м. Львів, вул. Коперника, 3.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Львівської державної фінансової академії Міністерства фінансів України за адресою: 79000, м. Львів, вул. Коперника, 3.

Автореферат розісланий “19” вересня 2011 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Б.А. Карпінський

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Нині, на сучасному етапі ринкових перетворень в Україні, аграрний сектор в економіці держави виступає особливою галуззю, тому що його розвиток, значною мірою, впливає на рівень і якість життя українського народу.

Вже в процесі переходу аграрного сектору від планової економіки до ринкової особливої актуальності набуває розробка наукових положень щодо державного регулювання аграрного виробництва, відповідного ринковим умовам. Відтак у розвитку аграрного сектора особлива роль має належати державі, яка, в свою чергу, буде проводити галузеву реформу та формувати умови для прибуткового виробництва сільгосппродукції.

Одним з важливих напрямів реформування аграрного сектору економіки країни є забезпечення ефективного функціонування ринку овочів як на державному, так і регіональному рівні. Основним чинником регулювання виробництва продукції овочівництва стають ринкові відносини. Адже на ринку овочів співвідношення між попитом і пропозицією впливає на рівень і динаміку цін та є ключовим чинником формування доходів товаровиробників.

Овочі займають особливе місце серед важливих продуктів харчування людини. Для України вирощування овочів є традиційним напрямком діяльності завдяки досить сприятливим грунтово та природно-кліматичним умовам для вирощування основних овочевих культур, тому й овочівництво має усі передумови для отримання тут значного розвитку. Однак, використовується наявний потенціал незадовільно через ряд чинників, серед яких законодавче забезпечення розвитку овочівництва в умовах ринку, сучасні особливості ціноутворення на продукти харчування (в тому числі й на овочі), платоспроможний попит в державі, рівень і стійкість виробництва, оптова та роздрібна торгівля залишаються недостатньо розвинутими.

Причин, що зумовили такий стан справ, досить багато, але головна з них - це низька ефективність державного регулювання через відсутність стратегії розвитку галузі, послідовної державної політики щодо підтримки розвитку аграрного сектора, безсистемність і некомплексність розв'язання завдань аграрної реформи, відсутність зваженої державної політики розвитку села та механізмів її реалізації.

Актуальність наявних проблем спонукає до проведення наукових досліджень державного регулювання ринку овочів та обґрунтування основних напрямів його становлення, ефективного розвитку та функціонування.

За останні роки економічними дослідженнями проблеми реформування агропромислового комплексу займається велика група вчених і практиків, які представляють різні наукові заклади, школи і напрямки. Більшість цих досліджень направлені на розробку концепцій реформування АПК в цілому, але механізм державного регулювання в овочепродуктовому виробництві розроблений ще недостатньо.

Дослідженню різних аспектів формування та державного регулювання продовольчих ринків, зокрема й овочевого, присвячені роботи В.Г. Андрійчука, І.Ф.Баланюка, О.А. Біттера, В.І. Бойка, П.Ю. Буряка, П.М. Гарасима, О.Д.Гнаткович, В.С.Желабаєва, Б.А. Карпінського, В.І. Криворучка, І.І. Лотоцького, М.Й. Маліка, Л.О. Мармуль, В.Я. Мессель-Веселяка, В.О.Муковоза, В.П. Рудь, П.Т. Саблука, В.А. Семенова, В.М. Скупого, Р.І. Тринька, О.М. Шестопаля, О.Г. Шпикуляка, О.М. Шпичака, А.І. Шумейка, В.В. Юрчишина та інших.

Однак, вирішення нових проблем, які з'явилися на ринку овочів із розвитком ринкових відносин, не знайшло достатнього відображення в сучасних працях, що стримує подальший його ефективний розвиток.

Також, в сучасних умовах необхідні комплексні підходи до вивчення механізму державного регулювання розвитку аграрного сектора економіки України загалом та ринку овочів зокрема. Міра участі держави в регулюванні аграрного сектора є однією з невирішених проблем. Тому проблема оптимального поєднання ринкового та державного механізмів регулювання розвитку овочевого ринку у аграрному секторі сьогодні є надзвичайно актуальною і потребує глибоких досліджень.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною плану науково-дослідних робіт Подільського державного аграрно-технічного університету, зокрема у відповідності до наукової теми Інституту бізнесу і фінансів ,,Розробка заходів з підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва на основі втілення досягнень науково-технічного прогресу, раціонального використання виробничого та трудового потенціалу, фінансових, кредитних, інвестиційних та інформаційних ресурсів, запровадження ефективного менеджменту, застосування передових досягнень в обліку та аудиті” (номер державної реєстрації 0110U005064) і було направлене на розробку теоретичних, науково-прикладних засад формування та державного регулювання ринку овочів у аграрному секторі економіки і на підвищення ефективності його функціонування.

Мета та завдання дослідження. Метою дослідження є обґрунтування теоретичних положень та практичних рекомендацій щодо формування та державного регулювання ринку овочів, розробка напрямів підвищення ефективності його функціонування на основі аналізу динаміки змін основних показників розвитку галузі овочівництва, оцінки його сучасного стану, обґрунтування з наукової точки зору організаційно-економічних та технологічних чинників підвищення ефективності та конкурентоспроможності пропозиції овочів, визначення стратегії та перспектив розвитку.

Реалізація мети зумовила вирішення таких завдань:

- розглянути у ретроспективі формування ринкових відносин в аграрному секторі економіки;

- розкрити теоретичну сутність економічної ефективності виробництва овочів, з'ясувати і охарактеризувати особливості державного регулювання ринку цієї продукції;

- узагальнити методичні підходи до виконання теми досліджень;

- проаналізувати сучасний стан і тенденції розвитку виробництва і реалізації овочевої продукції;

- визначити доцільність державного регулювання пропозиції на ринку овочів та вплив різних факторів на ефективність виробництва і споживання овочевої продукції;

- виявити резерви підвищення якості і скорочення втрат овочевої продукції на стадіях виробництва, зберігання, переробки і реалізації;

- розробити пропозиції щодо вдосконалення системи збуту овочевої продукції та формування належної інфраструктури ринку овочів;

- сформувати стратегію та перспективи розвитку державного регулювання ринку овочів.

Об'єктом дослідження є економічні відносини щодо формування та державного регулювання ринку овочів у аграрному секторі.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних та практичних положень щодо формування, державного регулювання і визначення ефективності функціонування ринку овочів у аграрному секторі.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічно основою досліджень є праці класиків економічної теорії, наукові роботи вітчизняних та зарубіжних вчених з досліджуваної проблеми.

У роботі використовувалися такі методи наукових досліджень: абстрактно-логічний, діалектичний, монографічний - теоретико-методичне обґрунтування ефективності виробництва овочів, теоретичні узагальнення, формування висновків і пропозицій; аналіз і синтез, порівняння, графічний, табличне відображення аналітичних даних, економіко-статистичний (статистичні групування, індексний, кореляційно-регресійний аналіз) - оцінка сучасного стану виробництва овочів відкритого ґрунту та результатів їх реалізації; розрахунково-конструктивний, маркетингові дослідження, спостереження - формування та оцінка різних каналів реалізації продукції овочівництва; анкетні опитування, прогнозування - обґрунтування стратегії та перспектив розвитку виробництва овочів і формування ринку цієї продукції на державному та регіональному рівні.

Інформаційними джерелами дослідження стали законодавчі та нормативні акти Верховної Ради і Уряду України з питань реформування вітчизняного аграрного ринку та функціонування суб'єктів ринкових відносин; матеріали Державного комітету статистики України та Хмельницького обласного управління статистики, Головного управління агропромислового розвитку ОДА; інформаційні джерела мережі Internet; анкетні опитування, результати власних досліджень і спостережень автора; наукові літературні джерела.

Наукова новизна одержаних результатів досліджень полягає у наступному:

вперше:

- визначено найбільш привабливі сегменти ринку, де споживчий попит на овочі буде більш сформованим шляхом проведення анкетного опитування міського населення;

- оцінено природно-економічний потенціал для вирощування овочевих культур, внаслідок чого виділенні зони спеціалізації для виробництва основних видів овочів.

удосконалено:

- визначення поняття ,,ринок овочів” та ,,національний ринок овочів”;

- обґрунтування тези про послаблення саморегулівної функції ринку і посилення необхідності державного регулювання на національному, регіональному і місцевому рівнях;

- визначення сутності ефективності функціонування ринку овочів;

- комплексний підхід до проведення аналізу розвитку ринку овочів на регіональному рівні, через поглиблене дослідження виробництва, реалізації та кон'юнктури ринку овочів.

набули подальшого розвитку:

- обґрунтування системи показників ефективності для усіх учасників ринку;

- визначення впливу основних організаційно-економічних та технологічних чинників підвищення ефективності та конкурентоспроможності пропозиції овочів.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження спрямовані на вирішення нагальних питань перспективного розвитку ринку овочів у аграрному секторі економіки та його державного регулювання. Їх використано управлінням агропромислового розвитку Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації при розробці заходів, спрямованих на виконання Програми розвитку агропромислового комплексу Кам'янець-Подільського району Хмельницької області до 2011 року (довідка №53/1/01-09 від 07.02.2011р.) та Головним управлінням агропромислового розвитку Хмельницької обласної державної адміністрації при розробці Програми розвитку агропромислового комплексу Хмельницької області на 2010-2015 рр. та Стратегії регіонального розвитку Хмельницької області на 2011-2020 рр. (довідка № 03-02/946 від 04.04.2011р.).

Теоретичні та методичні положення дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі Подільського державного аграрно-технічного університету в лекційних темах за проблематикою, а саме, в курсах дисциплін: ,,Економіка АПК”, ,,Аграрний ринок України”, ,,Державне регулювання економіки”, ,,Національна економіка” (довідка № 71-14-300/1 від 19.01.2011р.).

Особистий внесок здобувача. Результати наукових досліджень, що викладені у дисертації і виносяться на захист самостійно отримані здобувачем. Особистий внесок автора полягає у розроблені науково-практичних положень та заходів подальшого перспективного розвитку ринку овочів в регіональному аграрному секторі.

Апробація результатів дослідження. Результати досліджень дисертаційної роботи доповідалися на науково-теоретичних конференціях професорсько-викладацького складу, аспірантів, магістрів та науковців Подільського державного

аграрно-технічного університету (м. Кам'янець-Подільський, 2004-2009), Міжнародній науково-практичній конференції „Наукові засади реалізації аграрної політики в Україні”, присвяченій 190-річчю з дня заснування Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва (м. Харків, ХНАУ, 2006), Міжнародній науково-практичної конференції молодих вчених (у заочній формі) ,,Розвиток аграрного виробництва в умовах світової фінансово-економічної кризи” (м.Київ, ННЦ ,,Інститут аграрної економіки” УААН, 2009), П'ятій міжнародній науково-практичній конференції ,,Розвиток наукових досліджень'2009” (м. Полтава, 2009), Державній науково-практичній конференції ,,Проблеми економічного розвитку АПК” (м.Біла Церква, 2010), Міжнародній науково-практичній Інтернет-конференції ,,Важелі і механізми формування сталого розвитку економіки в умовах світової глобалізації” (9-10 грудня 2010р., web-сайт www.conftiapv.at.ua).

Публікації. Основні матеріали та результати дисертаційного дослідження опубліковано у 14 працях, з них 11 у наукових фахових виданнях, загальним обсягом 5,6 умовних друкованих аркушів.

Обсяг та структура дисертаційної роботи. Дисертація викладена на 257 сторінках комп'ютерного тексту. Складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 243 найменування, відомостей, що підтверджують участь автора в наукових розробках і впровадженнях їх у виробництво, містить 36 таблиць, 25 рисунків та 14 додатків.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано мету, завдання, об'єкт, предмет та методи дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі - ,,Теоретико-методологічні засади формування та державного регулювання ринку овочів у аграрному секторі економіки” розглянуто теоретичні засади формування ринкових відносин в аграрному секторі економіки, державного регулювання ринку овочів та методологічні підходи до обґрунтування сутності категорії ефективності на ринку овочів.

Ретроспективний огляд формування ринкових відносин в аграрному секторі економіки України, свідчить, що всі ці процеси пройшли тривалий період, який був зумовлений гальмуванням змін в економічних і виробничих відносинах через брак активного втручання держави у ринкові відносини та створення відповідної ринкової інфраструктури.

В сучасному аграрному секторі економіки залишається ще не сформованим ринок сільськогосподарської продукції, у якому певна частка належить ринку овочів. Ринок овочів у загальному вигляді є специфічним і самостійним сектором аграрного ринку. Встановлено, що це сукупність відносин у сферах виробництва, розподілу, обміну і споживання овочепродукції, а національний ринок овочів - це система товарного руху овочів на державному рівні, яка включає їх виробництво і переміщення до споживача.

Основними категоріями такого ринку є попит і пропозиція на вирощену овочеву продукцію, яка реалізується через оптову і роздрібну торгівлю.

Ринковий попит на овочі формується під впливом таких факторів як кількість потенційних споживачів, розмір їх доходів, якість та ціна на овочепродукти та цінові очікування покупців.

В свою чергу ринкова пропозиція овочів - це кількість і якість тих продуктів, які реалізуються. Залежить вона від природних умов (клімат, родючість ґрунтів), рівня вітчизняного виробництва овочів, розвитку інфраструктури ринку, державного протекціонізму, оптової та роздрібної торгівлі.

Особливості формування первинного регіонального ринку продукції овочівництва полягають у визначенні та оцінці суб'єктів попиту і пропозиції. Саме завдяки їм формується загальний обсяг пропозиції вирощених овочів.

* Власна розробка автора

Ринок овочів суттєво вирізняється поміж інших ринків сільськогосподарської продукції такими особливостями, як різноманітність видового складу (буряк столовий, цибуля, капуста білоголова, капуста цвітна, морква, огірок, помідор, кабачок, баклажан, редис, кріп, петрушка), трудомісткість виробництва продукції, біологічна особливість вирощуваних рослин (продукція швидко псується і є низькотранспортабельною). Але, не зважаючи на це, він продовжує своє становлення, перш за все, завдяки властивостям його товару.

Основним чинником впливу на рівень споживання овочів є обсяг виробництва всіма категоріями товаровиробників, який, в свою чергу, залежить від кліматичних факторів, погодних умов, технології вирощування і врожайності, площ, відведених для посіву та якості посівного і посадкового матеріалу. Далі йде імпорт продукції, який задовольняє попит споживачів, в основному в зимово-весняний період. І, звичайно, оптово-роздрібні ціни, як на овочі, так і на інші продукти харчування, які переважно формуються залежно від величини пропозиції. Незаперечними факторами є кількість населення та його грошові доходи.

Процес виробництва передбачає певні вкладення, витрати ресурсів, які уможливлюють отримання результативного економічного ефекту. Але на однакову кількість авансованого капіталу (основні і оборотні засоби, земля, людський капітал) виробники можуть отримати на однакові за величиною результати. Тому, в усіх, без винятку, підприємствах процес виробництва ведеться з різною ефективністю.

У сучасних умовах наш товаровиробник ще неспроможний конкурувати за вказаними параметрами з імпортною продукцією. До того ж, овочева продукція загалом є продукцією з низькою конкурентоспроможністю тому, що кожен з товаровиробників овочепродуктів має незначну питому вагу. А у конкуренції лідирує той, хто досягає певних переваг на ринку: своєчасно і за прийнятними цінами поставлятиме вирощену продукцію.

Розвитку ринку овочевої продукції сприятиме проведення популяризації серед населення щодо вживання свіжих овочів. Зазначено, що у світі, а особливо у нашій країні, здоровий спосіб життя має стати неупередженою аксіомою. А це, у першу чергу, пов'язано із споживанням овочів у свіжому вигляді. Адже овочі будучи багатими на природні вітаміни, мікроелементи, мінеральні сполуки є життєво необхідними в раціоні кожної людини, а також важливими для здоров'я лікувальними і профілактичними засобами. Таким чином, усе це впроваджувати у життя повинні не тільки безпосередні виробники овочевої продукції, а й медичні заклади та органи державного самоуправління. А отже необхідна цільова державна програма розвитку овочівництва.

Основні передумови повноцінного розвитку виробництва овочевої продукції перш за все пов'язані зі змінами його кон'юнктури та опосередковані об'єктивними законами ринку. Тому виробництво овочів необхідно зорієнтувати на задоволення потреб споживачів як кінцеву мету ринку. При цьому збалансований попит і пропозиція на ринку овочів, конкуренції на основі покращення їх якісних показників, створення ринкової інфраструктури, служб маркетингу, розвиток систем інформаційного забезпечення, дієва державна підтримка нададуть пріоритетності у створенні повноцінного регіонального ринку овочів.

У другому розділі - ,,Аналіз механізму державного регулювання економічного середовища ринку овочів у аграрному секторі” проаналізовано ефективність державного регулювання попиту на овочі, визначено доцільність державного регулювання пропозиції на ринку овочів та обґрунтовано ефективність механізму державного регулювання щодо попиту та пропозиції на ринку овочів.

Нині одним із головних завдань аграрної політики нашої держави є створення умов ефективного функціонування агропромислового комплексу з метою забезпечення населення високоякісними продуктами харчування, а переробної промисловості сільськогосподарською сировиною в обсягах, які гарантуватимуть досягнення рівня споживання харчових продуктів на душу населення до рекомендованих фізіологічних норм. Формувати його потрібно як цілісну систему стратегічних організаційно-економічних заходів та правових законів щодо забезпечення продовольчої безпеки країни з підвищенням ролі вітчизняного товаровиробника.

Основою збалансованого харчування є рівень споживання овочевої продукції. Проблема повноцінного забезпечення населення нею надзвичайно актуальна тому, що овочі є незамінним продуктом харчування.

Найважливішим показником добробуту населення, однією з основних характеристик рівня життя та основою його відтворення є споживання продуктів харчування домогосподарствами, як показник, що найбільш повно відображає основні передумови ринкових перетворень української економіки та створення регіональних ринків сільськогосподарської продукції, зокрема й овочевої. Адже, сьогодні основна частина овочів купується на ринку і тому рівень споживання, окрім рівня і динаміки цін на ці продукти, визначається й величиною грошових доходів населення, за допомогою яких і формується платоспроможний попит.

На ринку овочів спостерігається тенденція до диференціації у споживанні різними верствами населення залежно від величини середньодушового загального доходу. Так споживання овочів у 2009 р. показує що, місячний рівень споживання коливається від 5 кг на Хмельниччині та 5,2 кг в Україні при 300 грн. у місяць до 13,6 кг при доході понад 1920 грн. в Україні та 13,8 кг при доході 1560,1 - 1740,0 грн. Це означає що, при збільшенні середньодушових загальних доходів рівень споживання овочевої продукції зростає. Відповідно до цього, одним із першочергових завдань вітчизняного агропромислового комплексу є забезпечення усіх категорій населення доступними і якісними продуктами харчування, у тому числі й овочами.

У нашій державі дія закону попиту має свою специфіку - попит на продукти харчування в цілому достатньо еластичний. Тому й підвищення рівня доходів населення, завжди при розстановці пріоритетів споживання тих чи інших продуктів, ставитиме свіжі овочі на останнє місце.

У процесі досліджень було визначено еластичність споживання овочів, залежно від величини сукупних та грошових витрат, різними групами домогосподарств за середньодушовими загальними і грошовими доходами.

2010 року інтегрований зважений коефіцієнт еластичності споживання овочів залежно від величини сукупних витрат становив 58,6%, а від величини грошових витрат - 49,1%. Таким чином, зростання загальних доходів населення на 1% спричиняє зростання сукупних та грошових витрат на продовольство, зокрема на овочі, на 0,59% і 0,49% відповідно. Попит буде еластичним лише у разі його перевищення 1. У нашому випадку має місце явище інфраеластичності.

У період ринкових трансформацій у нашій державі першочергове значення у формуванні продуктових ринків, зокрема й овочевого, має споживчий попит населення, який, в повній мірі, залежить від його купівельної спроможності.

Для визначення найбільш привабливих сегментів ринку, де споживчий попит на овочі буде більш сформованим, проведено анкетне опитування міського населення з різним рівнем доходу, у трьох найбільших містах Хмельницької області (Хмельницький, Кам'янець-Подільський, Шепетівка). За результатами якого виявлено, що структура харчування населення змінюється з підвищенням матеріального добробуту населення. При цьому зростає частка і абсолютна маса овочів у раціоні людей. Дослідження показали, що при середньомісячному розмірі доходу на 1 особу до 1000,0 грн. споживання капусти білоголової, помідор, буряків столових на 10,3%, 7,7%, 20% менше за норму, відповідно, а огірків, моркви столової та цибулі ріпчастої перевищує встановлену норму споживання на 14%, 77,8%, 11%, відповідно. При доході 1001-1500 грн. на 1 особу - на 10,3%, 80%, 2,6%, 10%, 88,9 та 77,8% перевищує встановлену норму споживання по даному переліку овочевих культур та при доході понад 1500 грн. споживання даного видового складу овочів більше за діючу норму на 20,7; 90; 7,7; 30;44,4% відповідно (табл. 1).

Таблиця 1 Залежність споживання овочів від доходу на 1 особу, кг*

Види овочів	Розмір доходу на 1 особу, грн.
	до 1000	1001-1500	більше 1500
Капуста білоголова	26	32	35
Огірки	14	18	19
Помідори	36	40	42
Буряк столовий	8	11	13
Морква столова	10	10	12
Цибуля ріпчаста	10	16	19

*Дані спостережень автора

У вирішені проблеми найповнішого забезпечення потреб населення у свіжих овочах важливе значення мають організація, розміщення овочівництва по районах і внутрішньообласних зонах. При позитивному вирішенні цих питань складаються усі передумови для збільшення обсягів виробництва за рахунок кращого використання природних умов та наявних ресурсів, підвищується якість продукції і розширюється асортимент.

У зв'язку з цим проведено оцінку зональної ефективності вирощування овочевих культур шляхом поділу Хмельницької області за кліматичними умовами на внутрішньообласні зони: Південну, Південно-східну, Південно-західну, Центральну, Північну, Північно-східну, Північно-західну, Східну і Західну.

До складу кожної зони входить два-три адміністративних райони. При поділі на внутрішньообласні зони, їх природні умови є постійно діючим фактором, що визначає ефективність виробництва овочевої продукції. Тоді як своєрідним критерієм відповідності ґрунтово-кліматичних умов районів, які входять у внутрішньозональний поділ, біологічним потребам овочевих культур є показники зональної економічної ефективності виробництва овочепродуктів

Завдяки цьому можливо виключити економічно недоцільні перевезення овочевої продукції на великі відстані, а вирощувати районовані для природно-економічних умов кожної зони сорти основних видів овочевих культур (столового буряка, моркви столової, капусти білоголової, цибулі ріпчастої, огірків, помідор). Тому й вирощування цих сортів у різних внутрішньообласних зонах держави дасть змогу отримувати більш якісні овочі, підвищувати їх урожайність і своєчасно задовольняти потребу у них споживачів. Адже для інтенсивного розвитку овочівництва і підвищення його ефективності велике значення має сорт. Необхідно використовувати сорти овочевих культур, які вирізняються високою потенціальною врожайністю, придатні для механізованого вирощування, стійкі до хвороб та шкідників, мають високі господарські, біологічні і технологічні якості. Але поки що потенціальна можливість сорту використовується в даний час лише всього на 40 - 50%.

З огляду на умовний поділ на внутрішньообласні зони слід сказати, що існує тісний зв'язок у змінах посівних площ окремих овочевих культур між адміністративними районами. Це свідчить про те, що райони усіх областей держави можуть вступати у міжзональний обмін. Тобто із районів однієї зони вивозити продукцію тих культур, які відповідно до природно-кліматичних умов цієї території, є традиційними і надходять у інші, у яких є дефіцит цієї продукції. Таким чином, щоб забезпечити населення овочевою продукцією в повній мірі необхідно збільшувати власне виробництво овочів, адже для цього існує певний потенціал.

Основною вимогою до товаровиробників в умовах ринкового механізму виступає конкурентоспроможність продукції, яка формується під дією низки факторів. В умовах вітчизняної аграрної економіки найважливішим фактором як для споживача, так і для виробника є якість і ціна. Перший хоче купувати якісну продукцію за оптимальними цінами, другий має виробляти якісну продукцію, щоб мати можливість реалізувати за високою ціною. овочевий виробництво переробка збут

За власними спостереженнями проведено аналіз зміни цін на найбільш уживані населенням овочі за період з 2004 по 2009 роки на територіальних ринках. Сезонність цін на моркву та буряк столовий, цибулю ріпчасту, часник і капусту білоголову спостерігається протягом року. Так, зниження цін на овочі в області приходиться на літньо-осінній період, коли формується пропозиція населенням та сільськогосподарськими підприємствами. Також в міру зменшення запасів овочепродукції спостерігається тенденція до їх зростання. При надходженні на ринок першого врожаю овочів вони досягали найвищого рівня і в міру насичення ринку знижувалися.

Слід відмітити, що дослідження зміни ринкових цін на овочеву продукцію довели, що в межах окремих місяців ціни не залишаються стабільними - вони змінюються. Але варто враховувати їх зміну не лише протягом тривалого часового періоду (місяць, півроку, рік), а й за більш короткі проміжки часу (день, декаду). На найбільш вживану овочеву продукцію, яка вирощується у нашому регіоні, ціни змінюються подекадно і залежать від якості товарного сорту, попиту споживача, виду продукції та збільшення надходження на ринок. Тому товаровиробникам для досягнення найвищого ефекту у вирощуванні овочевої продукції варто визначати свою маркетингову стратегію, на яку значною мірою впливатиме її якість та зміна цін реалізації у часі, враховуючи при цьому й кон'юнктуру конкретного року та ті закономірності, які сформувалися у минулому.

Наукові розробки і передовий досвід свідчать, що в справі поліпшення якості свіжих овочів є великі резерви, використання яких при комплексному застосуванні дасть змогу різко підвищити товарність вирощуваної продукції і тим самим зробити галузь високоефективною, і, в свою чергу, налагодити здоровий механізм ціноутворення. Між якістю і ціною існує тісний зв'язок. Якщо овочева продукція надходить на міські ринки з кращою якістю, має привабливий зовнішній вигляд і відповідає вимогам споживачів, то така продукція, відповідно й реалізується за високими цінами, і навпаки. Саме продаж на ринку є найбільш гнучким у нових умовах господарювання.

У третьому розділі - ,,Напрями вдосконалення державного регулювання та підвищення ефективності ринку овочів у аграрному секторі економіки” запропоновано стратегічні напрями та перспективи розвитку державного регулювання ринку овочів, визначено основні організаційно-економічні та технологічні чинники підвищення ефективності та конкурентоспроможності пропозиції овочів, обґрунтовано шляхи розвитку інфраструктури та формування каналів збуту на ринку овочів.

В умовах ринкової економіки першочерговим завданням держави у напрямку підтримки розвитку овочевого ринку на найближчу перспективу є підвищення врожайності овочевих культур з метою повного забезпечення потреб внутрішнього ринку. Адже визначальним параметром, що безпосередньо впливає на розвиток овочівництва є дія об'єктивних законів ринку, серед яких провідне місце займають попит і пропозиція та ефективність виробництва. Тому й виникає необхідність, з одного боку, спрямувати виробництво овочів на повне задоволення потреб споживачів, а з другого - одержання виробниками цієї продукції максимального прибутку.

Сучасний рівень виробництва овочів в Україні та на Хмельниччині, зокрема, протягом останніх десяти років характеризувався значним покращенням. Так, 2009 року виробництво овочів у всіх категоріях господарств перевищило рівень 1990р. на 25,1% в державі і на 19% в регіоні та досягло 8341,0 і 220,7 тис. т при урожайності 217,7 і 182,8 ц/га проти 117,5 і 149,0 та 120,8 і 112,3 відповідно у 1990 і 2000 роках.

Відповідною позицією передбачення перспектив формування та державного регулювання ефективного ринку овочів є розрахунок його прогнозних оцінок.

Передбачення показників розвитку виробництва овочів в Україні на 2015 та 2020 роки, показало, що дрібнотоварний сектор все ще буде тримати ведучі позиції у вирощуванні овочевих культур. Хоча, при скорочені посівних площ у сільськогосподарських підприємствах спостерігається ріст урожайності та валового збору. У 2015р. на 87,3 та 2,7% відповідно, а у 2020р. урожайність зросте у 3,3 рази, валовий збір - на 14,3% більше ніж у 2009 році. Це буде досягнуто шляхом поширення нових, перспективних високоврожайних сортів та сучасних технологій вирощування (табл.2).

Таблиця 2 Фактичні і прогнозні показники розвитку виробництва овочів в Україні

Показники	Фактичні (2009р)	Прогнозні	Відхилення
		2015р.	2020р.	2015р. від 2009р.	2020р. від 2009р.
				±	%	±	%
Усі категорії господарств
Площа, тис. га	450,6	400,0	380,0	-50,6	88,7	-70,6	84,3
Урожайність, ц/га	182,8	251,0	325,0	68,2	137,3	142,2	177,8
Валовий збір, тис. т	8341,0	10500,0	13100,0	2159,0	125,9	4759,0	157,1
Сільськогосподарські підприємства
Площа, тис. га	44,6	21,0	17,0	-23,6	47,1	-27,6	38,1
Урожайність, ц/га	256,3	480,0	840,0	223,7	187,3	583,7	327,7
Валовий збір, тис. т	1120,1	1150,0	1280,0	29,9	102,7	159,9	114,3
Господарства населення
Площа, тис. га	406,0	408,0	418,0	2,0	100,5	12,0	103,0
Урожайність, ц/га	175,0	230,0	276,0	55,0	131,4	101,0	157,7
Валовий збір, тис. т	7220,9	9500,0	11800,0	2280,0	131,6	4579,1	163,4

Для поліпшення прогнозної ситуації в державі загалом, потрібно відшукувати шляхи і невикористані резерви покращення виробництва, збирання та зберігання вирощеної продукції, що сприятиме інтенсифікації овочівництва. Внутрішній ринок овочів регіону буде забезпечувати потреби населення у овочевій продукції через власне виробництво, так у 2015 році виробництво овочів на одну особу передбачається у кількості 210,0 кг, що на 45,0 кг перевищить показник 2009 року та збільшиться споживання свіжих овочів - до 170 кг на рік, що на 43,7% вище 2009 року.

Розширення виробництва овочів та передбачення збільшення їх споживання у свіжому вигляді на одну особу в державі зумовлює потребу розвитку та вдосконалення відповідної інфраструктури ринку.

Створення сприятливих умов для формування в Україні оптових ринків агропродукції залежить не тільки від держави, але й значною мірою від влади на місцях.

Важлива роль у створенні територіального оптового продовольчого ринку, де б реалізувалися свіжі овочі, має належати об'єднанням (асоціаціям) сільськогосподарських виробників овочепродуктів на кооперативних засадах (рис.2).

Рис.2. Модель організаційної структури об'єднання (асоціації) овочевиробників*

* Власна розробка автора

Це буде саме та ланка, яка займатиметься безпосередньо реалізацією продукції з функцією передпродажної доробки - формування торгівельної партії, пакування та відправка оптовому споживачеві, а далі у роздрібну торгівлю.

Стратегія розвитку регіонального оптового ринку сільськогосподарської продукції повинна ґрунтуватися на утворені вертикально інтегрованих структур за участю виробників овочів та оптових торгівельних закладів (виробник - оптова структура - споживач). Між виробником овочепродуктів і споживачем має бути дуже коротка відстань та невелика за розміром націнка на товар. Аграрії будуть мати власні торгівельні потужності, які даватимуть їм можливість отримувати справжню ціну.

Слід відзначити, що можна виділити два основних шляхи та способи розв'язання проблеми створення цієї структури:

1. Розвиток мережі оптових ринків шляхом самостійного залучення ними кредитів та інвестицій.

2. Надання державної підтримки разом із забезпеченням сприятливих умов для залучення інвестицій, зокрема шляхом спрощення процедури виділення земельних ділянок під будівництво приміщень для оптових ринків.

У нашій державі та в регіоні, зокрема, більшість сільськогосподарських підприємств в силу економічної ситуації, яка склалася, мають галузь овочівництва збитковою або низькорентабельною. Вони не мають власних нагромаджень для формування і відтворення виробництва овочевих культур на промисловій основі. І тому у найближчі роки господарства без активного державного протекціонізму не зможуть подолати руйнування галузі і забезпечити її подальший розвиток.

ВИСНОВКИ

За результатами дисертаційного дослідження сформовано висновки та пропозиції щодо формування та державного регулювання ринку овочів у аграрному секторі економіки, а саме:

1. Ретроспективний огляд формування ринкових відносин в аграрному секторі економіки України, зокрема й аграрного ринку, свідчить, що всі ці процеси пройшли тривалий період, який був зумовлений гальмуванням змін в економічних і виробничих відносинах через брак ефективного державного регулювання їх в умовах формування ринкових відносин та створення відповідної ринкової інфраструктури.

2. Реальні труднощі адаптування сільськогосподарського виробництва в ринкових умовах вимагають від держави вирішення питання про особливе місце аграрної галузі загалом та ринку овочів зокрема, у межах діючого державного регулювання аграрного сектору економіки.

3. Основні передумови повноцінного піднесення виробництва овочевої продукції передусім пов'язані зі змінами його кон'юнктури та опосередковані неупередженими законами ринкової економіки. Тому державне регулювання ринку овочів необхідно зорієнтувати на задоволення потреб споживачів як кінцеву мету ринку. При цьому збалансований попит і пропозиція на ринку овочів, конкуренції на основі покращення їх якісних показників, створення ринкової інфраструктури, служб маркетингу, розвиток систем інформаційного забезпечення, дієва державна підтримка нададуть пріоритетності у створенні повноцінного регіонального ринку овочів.

4. В основі методичних підходів з оцінки економічної ефективності й визначення її на ринку овочів та виявлення впливу організаційно-економічних факторів на її підвищення лежить необхідність забезпечення населення країни високоякісними свіжими овочами, що можливо за умови пріоритетного розвитку галузі.

Дослідження вітчизняного й закордонного досвіду свідчить про те, що існуючі на сьогодні проблеми вітчизняного овочевого ринку пов'язані саме з усуненням держави від вирішення питань його регулювання. Закордонний досвід підтверджує також актуальність, ефективність і поширеність форми кооперативної взаємодії господарюючих суб'єктів, що має ряд переваг, але поки що не розвинений належною мірою в Україні.

5. Визначено еластичність споживання овочів залежно від величини сукупних та грошових витрат різними групами домогосподарств за середньодушовими загальними й грошовими доходами. Розраховано коефіцієнти еластичності як відсоток зростання сукупних та грошових витрат домогосподарств на продовольчі товари з розрахунку на один відсоток зростання сукупних і грошових витрат у кожній із груп. Зважений коефіцієнт еластичності обчислено як середня зважена групових коефіцієнтів еластичності. Зокрема, у Хмельницькій області 2010 року інтегрований зважений коефіцієнт еластичності споживання овочів залежно від величини сукупних витрат становив 58,6%, а від величини грошових витрат - 49,1 відсотків. Таким чином, зростання загальних доходів населення на 1% спричиняє зростання сукупних та грошових витрат на продовольство, зокрема на овочі, на 0,59% і 0,49% відповідно. Попит буде еластичним лише у разі перевищення ним 1. Тобто у нашому випадку має місце явище інфраеластичності.

6. В результаті проведеного анкетного опитування міського населення у трьох найбільших містах Хмельницької області (Хмельницький, Кам'янець-Подільський, Шепетівка) встановлено, що за середньомісячного розміру доходу на 1 особу до 1000,0 грн. споживання капусти білоголової, помідор, буряків столових менше за норму на 10,3%, 7,7%, 20,0% відповідно, а огірків, моркви столової та цибулі ріпчастої перевищує встановлену норму споживання відповідно на 14,0%, 77,8% і 11,0 відсотків. При доході 1001-1500 грн. на 1 особу - на 10,3%, 80,0%, 2,6%, 10,0%, 88,9 та 77,8% перевищує встановлену норму споживання з даного переліку овочевих культур. При доході понад 1500 грн. споживання даного видового складу овочів більше за діючу норму на 20,7; 90,0; 7,7; 30,0 і 44,4 відсотків. Таким чином, в регіоні характерною є така особливість: споживання цінних видів овочевих культур (капуста білоголова, огірки, помідори, буряк столовий, морква столова, цибуля ріпчаста) збільшується при підвищенні доходу.

7. У Хмельницькій області у період 1970-1990 рр. обсяг валового виробництва зменшився з 1948 до 1854 тис. ц, або на 4,8%, а за період з 1990 по 2009 рр. навпаки спостерігається зростання на 19,0 відсотків. За допомогою вирівнювання рядів динаміки встановлено, що валове виробництво овочевої продукції в області щорічно зростало в середньому на 48,1 тис.ц.

8. Прослідковано тенденції динамічного ряду валових зборів овочів в Україні за період з 1990 по 2009 роки. Найвище значення показника валових зборів було у 2006 та 2009 роках. У цей період абсолютні показники валових зборів дорівнювали відповідно 80580 та 83410 тис. ц. Вирівнювання вказує на те, що у межах цього динамічного ряду щорічно валовий збір овочів збільшувався на 1233,5 тис. ц.

9. Для цієї адміністративно-територіальної одиниці характерним є концентрація посівів овочевих культур більшою мірою у господарствах населення. Зокрема, частка найбільш сприятливих для вирощування у області овочевих культур зросла, а саме, капусти білоголової з 14,2 до 14,9%, огірків - з 8,9 до 9,8%, буряка столового - з 6,2 до 15,0%, моркви столової - з 5,5 до 13,2%, цибулі ріпчастої - з 7,6 до 12,1%. І що найприкметніше, посіви цих культур в основному сконцентровані у господарствах населення, а не у сільгосппідприємствах. Таку ситуацію у розвитку виробництва овочів не можна назвати прогресивним, оскільки лише великотоварне виробництво спроможне повною мірою використовувати новітні прогресивні технології та новації, ефективно використовувати техніку та обладнання.

10. Оцінено зональну ефективність вирощування овочевих культур шляхом поділу Хмельницької області за кліматичними умовами на внутрішньообласні зони: Південну, Південно-східну, Південно-західну, Центральну, Північну, Північно-східну, Північно-західну, Східну і Західну.

Зонами ефективного виробництва капусти білоголової і помідорів є Північно-східна зона, огірків - Південно-східна, буряка столового - Північно-західна, моркви столової та цибулі-ріпчастої - Західна внутрішньообласна зона.

11. Одним з основних факторів ефективності поряд із ціною, є якість вирощеної продукції, як комплексний і стратегічний інструмент формування ринку овочів в Україні. На найбільш вживану овочеву продукцію, ціни змінюються подекадно і залежать від якості товарного сорту, попиту споживача, виду продукції та збільшення надходження на ринок. Тому й товаровиробникам для досягнення найвищого ефекту у вирощуванні овочевої продукції варто визначати свою маркетингову стратегію, на яку найбільше впливатиме її якість та зміна цін реалізації у часі, враховуючи при цьому й кон'юнктуру конкретного року та ті закономірності, які сформувалися у минулому.

12. Сучасний рівень виробництва овочів в Україні протягом останніх десяти років характеризувався значним покращенням. 2009 року виробництво овочів у всіх категоріях господарств перевищило рівень 1990р. на 25,1% в державі і на 19,0% в регіоні та досягло 8341,0 і 220,7 тис. т при урожайності 217,7 і 182,8 ц/га проти 117,5 і 149,0 та 120,8 і 112,3 відповідно у 1990 і 2000 роках.

13. На основі проведених досліджень нами передбачено, що в Україні на 2015 та 2020 роки при скороченні посівних площ у сільськогосподарських підприємствах спостерігається зростання урожайності та валового збору. У 2015р. на 87,3 та 2,7% відповідно, а у 2020р. урожайність зросте у 3,3 рази, валовий збір - на 14,3 відсотків. Очевидно, це буде досягнуто шляхом поширення нових, перспективних високоврожайних сортів та сучасних технологій вирощування.

На Хмельниччині у дрібнотоварному секторі спостерігається позитивна динаміка по усіх розрахованих показниках, окрім площі посіву, яка буде мати тенденцію до зменшення, Так у 2015 та 2020р. передбачено підвищення врожайності овочів у сільгосппідприємствах на 69,8% та у 3,1 рази відповідно. Але можливе зниження валового збору через недосконалі технології збирання, післязбиральної доробки, зберігання та логістики.

14. На розвиток галузі негативно впливає відсутність належної інфраструктури та ефективного механізму державного регулювання. Одним із шляхів вирішення цієї проблеми є створення в області регіонального оптового продовольчого ринку, де б реалізувалися свіжі овочі. Важливе місце у їх створенні відводиться регіональним об'єднанням (асоціаціям) сільськогосподарських виробників овочепродукції на кооперативних засадах. Учасники таких асоціацій мають створювати заготівельно-збутові кооперативи, які будуть займатися безпосередньо реалізацією продукції з функцією передпродажної доробки - формування торгівельної партії, пакування та відправка оптовому споживачеві, а далі у роздрібну торгівлю.

15. Державне регулювання оптового ринку сільськогосподарської продукції має ґрунтуватися на утворенні вертикально інтегрованих структур за участю виробників овочів та оптових торгівельних закладів (виробник - оптова структура - споживач). Між виробником овочепродукції й споживачем має бути дуже коротка відстань та невелика за розміром націнка на товар. Аграрії будуть мати персональні торгівельні потужності, які даватимуть їм можливість отримувати справжню ціну.

16. Запропоновано у Стратегію регіонального розвитку Хмельницької області на 2011-2020 рр, яка була розроблена на підставі Закону України „Про стимулювання розвитку регіонів”, з урахуванням Державної стратегії регіонального розвитку України та досвіду реалізації „Стратегії економічного та соціального розвитку Хмельницької області на 2004-2015 роки”, додати у конкретизованому вигляді пропозиції щодо створення ефективного територіального ринку овочів, які сприятимуть інтенсифікації овочівництва та дадуть можливість Хмельниччині зайняти лідируючі позиції на державному і світовому овочевих ринках.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях

1. Федорчук Н.В. Аналіз виробництва та споживання овочевої продукції на Хмельниччині / Н.В. Федорчук // Збірник наукових праць ПДАТУ. Кам'янець-Подільський, 2005. - Вип. 13. - С. 371 - 374.

2. Федорчук Н.В. Державний протекціонізм формування та розвитку регіонального ринку овочів / Н.В. Федорчук // Збірник наукових праць ПДАТУ. Кам'янець-Подільський, 2009. - Вип. 17. - С. 224 - 228.

3. Федорчук Н.В. Споживчий ринок та розвиток інфраструктури товарного ринку овочів у регіоні / Н.В. Федорчук // Вісник ХНАУ. Серія ,,Економіка АПК і природокористування”. - Харків,2006. - Вип. 8. - С. 217 - 223.

4. Федорчук Н.В. Стандарти контролю якості та система забезпечення якості овочевої продукції: введення в маркетингові стандарти Європейського Союзу / Н.В. Федорчук // Збірник наукових праць ПДАТУ. Кам'янець-Подільський, 2007. - Вип. 15. - С. 438 - 440.

5. Федорчук Н.В. Сучасний стан розвитку овочепродуктового підкомплексу регіону / Н.В. Федорчук // Збірник наукових праць ПДАТУ. Кам'янець-Подільський, 2004. - Вип. 12 - С. 308 - 310.

6. Федорчук Н.В. Удосконалення системи товарного руху овочевої продукції в регіоні / Н.В. Федорчук // Економіка АПК. - 2006. - № 9. - С. 117 - 120.

7. Федорчук Н.В. Формування ринку збуту овочевої продукції в регіоні / Н.В. Федорчук // Економіка АПК. - 2005. - № 9. - С. 129 - 132.

8. Федорчук Н.В. Формування споживчого попиту на овочі у Хмельницькій області / Н.В. Федорчук // Економіка та управління АПК: Збірник наукових праць БНАУ. Біла Церква, 2010. - Вип.4 (81). - С. 82 - 85.

9. Федорчук Н.В. Ціни, якість та ефективність овочевої продукції в регіоні / Н.В. Федорчук // Економіка АПК. - 2005. - № 2. - С. 76 - 79.

10. Федорчук Н.В. Якісні показники овочевої продукції як основний чинник її конкурентоспроможності / Н.В. Федорчук // Збірник наукових праць ПДАТУ. Кам'янець-Подільський, 2006. - Вип. 14. - С. 375 - 378.

В інших виданнях

1. Овчарук В.І., Букшій В.Д., Федорчук Н.В. Вирощування і зберігання овочевої продукції (Серія ,,Порадник господаря”) / В.І. Овчарук, В.Д. Букшій, Н.В. Федорчук. - Кам'янець-Подільський : ПП Мошак М.І., 2007. - 128 с. [Особистий внесок - обґрунтування економічної вигоди від вирощування овочів]

2. Федорчук Н.В. Шляхи розвитку ринку овочів на Хмельниччині / Н.В. Федорчук // Розвиток аграрного виробництва в умовах світової фінансової кризи : матеріали міжнародної науково-практичної конференції молодих вчених (у заочній формі) / Редкол.: П.Т. Саблук та ін. - К.: ННЦ ІАЕ, 2009 - С. 136 - 138.

3. Федорчук Н.В. Особливості формування ринку в галузі овочівництва / Н.В. Федорчук // Розвиток наукових досліджень '2009 : матеріали п'ятої міжнародної науково-практичної конференції, 23-25 листопада 2009 р. - Полтава : Вид-во ,,ІнтерГафіка”, 2009. - Т. 15. - С. 79 - 80.

4. Федорчук Н.В. Перспективні напрями розвитку регіонального ринку овочів / Н.В. Федорчук // Важелі і механізми формування сталого розвитку економіки в умовах світової глобалізації : матеріали міжнародної науково-практичної Інтернет-конференції, 9-10 грудня 2010р. - Тернопіль :Крок, 2010. - Ч.2. - С. 257 - 258.

АНОТАЦІЇ

Федорчук Н.В. Формування та державне регулювання ринку овочів у аграрному секторі економіки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка та управління національним господарством. - Львівська державна фінансова академія Міністерства фінансів України, Львів, 2011.

У дисертаційній роботі досліджено теоретичні і методологічні аспекти формування та державного регулювання ринку овочів у вітчизняному аграрному секторі економіки. Розглянуто ретроспективу формування ринкових відносин, сучасний стан та ступінь насичення ринку овочевою продукцією, особливості державного регулювання ринку овочів. Проведено оцінку споживання, виробництва і реалізації овочепродуктів та механізму державного регулювання щодо попиту і пропозиції на ринку овочів.

За результатами проведених досліджень обґрунтовано основні напрями вдосконалення державного регулювання та підвищення ефективності ринку овочів у аграрному секторі. Зокрема, визначено стратегію та перспективи розвитку державного регулювання ринку овочів, удосконалено основні організаційно-економічні та технологічні чинників підвищення ефективності та конкурентоспроможності пропозиції овочів, запропоновано шляхи розвитку інфраструктури та формування каналів збуту на ринку овочів.