Фінансові та інтеграційні механізми модернізації економіки емерджентного типу

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 330.3: [336 + 334.012.82]

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

ФІНАНСОВІ ТА ІНТЕГРАЦІЙНІ МЕХАНІЗМИ МОДЕРНІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ ЕМЕРДЖЕНТНОГО ТИПУ

08.00.01 - економічна теорія та історія економічної думки

ЛАЗЕБНИК ЛАРИСА ЛЕОНІДІВНА

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економічної теорії в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.

Науковий консультант:

Бодров Володимир Григорович, доктор економічних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України, Національна академія державного управління при Президентові України, завідувач кафедри економічної теорії та історії економіки.

Офіційні опоненти:

Нікіфоров Петро Опанасович, доктор економічних наук, професор, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, декан економічного факультету;

Радіонова Ірина Федорівна, доктор економічних наук, професор, ДВНЗ "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана", професор кафедри макроекономіки та державного управління;

Тарасевич Віктор Миколайович, доктор економічних наук, професор, Національна металургійна академія України, завідувач кафедри політичної економії.

Захист відбудеться 2 грудня 2010 р. о 14.00 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.13 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 90-а, ауд. 203.

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці імені М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к. 12.

Автореферат розісланий 1листопада 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук А.Д. Залєвська-Шишак.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Характерними рисами та особливостями сучасного етапу розвитку світового господарства є посилення процесів транснаціоналізації виробництва і фінансів, глобалізація світової економіки, інтенсивний розвиток інтеграційних процесів. Глобалізаційні та інтеграційні тенденції виводять на передній план для країн з господарськими системами емерджентного типу проблему забезпечення економічної модернізації, запровадження адекватних механізмів її реалізації. Особливостями економіки емерджентного типу є виникнення та нагромадження кількісних і якісних новацій в елементах системи, які породжують багатоваріантність розвитку господарської ситуації. Крім того, в емерджентній економіці спрямованість на прогресивні зміни та новації домінує над функціональними ознаками невизначеності. В цьому зв'язку набувають актуальності завдання наукового пошуку та практичного формування принципово нових джерел і вагомих чинників економічного зростання.

Забезпечення економічної модернізації вирішальною мірою залежить від інституціональної організації економіки. Як показує досвід, активне перетворення інституціональних структур країн-членів ЄС відповідно до світових і європейських інтеграційних процесів забезпечило умови для задіяння складних модернізаційних механізмів, серед яких чільне місце займають фінансові. Створені можливості для аналізу впливу фінансових механізмів на економічне зростання набувають особливого значення для України, економіка якої протягом тривалого часу практично не має сталої позитивної динаміки.

Україна як європейська держава, що стала на позиції демократії та ринкової економіки, не може існувати ізольовано від світових і європейських інтеграційних процесів. Політика європейської інтеграції, орієнтація на ЄС як на еталон успішного розвитку, необхідність наближення саме до європейських стандартів стали для України дороговказом якісних змін у різних аспектах суспільного життя. Це дає вагомі підстави для розробки і здійснення ґрунтовних програм, здатних істотно прискорити інституціональні зміни у ключових секторах національної економіки шляхом адаптації в Україні фінансових механізмів, які діють в ЄС. В цьому напрямку відбуваються процеси модернізації вітчизняної фінансової системи, що знаходить свій прояв у капіталізації банківської системи України за рахунок розширення присутності іноземних банків, імплементації європейських норм фінансового законодавства та ведення фінансового бізнесу у господарську практику. Крім того, природа і механізм сучасної економічної та фінансової кризи показали, що домінуюча англосаксонська філософія розвитку глобалізованої економіки себе не виправдала, а пошук методів подолання кризи виявив тенденції до посилення національних і регіональних підходів. З огляду на це, дослідження проблематики модернізації економіки України з урахуванням об'єктивних процесів фінансової глобалізації та регіональної інтеграції є, на нашу думку, критично значущим.

Стан наукової розробки проблеми. Дослідження, пов'язані з фінансовими механізмами функціонування і розвитку економічних систем, є частиною сучасної економічної теорії, в яку значний вклад зробили такі вітчизняні науковці, як: В. Базилевич, В. Бодров, З. Варналій, В. Геєць, А. Гриценко, Т. Єфименко, П. Єщенко, В. Зимовець, Б. Кваснюк, О. Ковалюк, М. Крупка, І. Луніна, З. Луцишин, І. Лютий, П. Нікіфоров, С. Онишко, В. Опарін, В. Осецький, І. Радіонова, В. Федосов, А. Чухно, Л. Шинкарук, О. Яременко. Аналогічні проблеми та окремі їх аспекти перебувають у центрі уваги таких російських вчених, як: В. Горегляд, Р. Грiнберг, Р. Євстигнєєв, Р. Ентов, В. Іноземцев, В. Кудров, Н. Кузнєцова, В. Мау, В. Сенчагов, Є. Ревякін, В. Усоскін, В. Шемятенков, Ю. Шишков, а також західних економістів М. Алле, Ф. Арістіса, Дж. Б'юкенена, А. Гельба, Х. Едісона, Р. Левіна, Р. Масгрейва, Р. Дж. Маккіннона, Н.Г. Менк'ю, Х.Ф. Мінскі, М. Шулярика.

Проблеми євроінтеграції, валютно-фінансових відносин, інтеграції нових країн у ЄС досить активно вивчаються такими західними дослідниками, як А.-М. Брук, М. Брукнер, Дж. ван Хаген, Д. Дайнен, Р. Лянгхаммер в основному в контексті виконання критеріїв євроконвергенції, впливу країн - нових членів ЄС на його економіку, функціонування економічного та валютного союзу. В Україні ці питання висвітлюються у працях О. Білоруса, І. Бураковського, А. Гальчинського, Д. Лук'яненка, В. Новицького, Ю. Пахомова, О. Плотнікова, О. Рогача, В. Сіденка, А. Філіпенка, В. Чужикова, О. Шниркова.

Тим часом, у науковій літературі не дістали досить обґрунтованого і системного аналізу особливості, що накладаються на розвиток економіки України євроінтеграційними процесами, а також місце запроваджуваних фінансових механізмів у забезпеченні економічної модернізації. У вітчизняній економічній науці залишаються маловивченими проблеми формування модельного інструментарію досліджень економічної динаміки, виявлення суперечностей і тенденцій у політиці економічного зростання в умовах господарської відкритості, методологія системних оцінок впливу інтеграційних процесів на модернізацію господарської системи емерджентного типу. Хоча сьогодні загальновизнано, що саме розвиток економіки в євроінтеграційному напрямі є економікореформуючим процесом, все ж його закономірності з'ясовано не до кінця. На нашу думку, обґрунтованою є необхідність дослідити процес інтеграції і як феномен економічного зростання, і як об'єктивний рух до пізнання економічної модернізації через удосконалення фінансових механізмів. Крім того, потребує уточнення систематизація способів адаптації умов роботи вітчизняної фінансової системи до стандартів ЄС.

Залучення до факторів зростання інтеграційної складової з усіма притаманними їй атрибутами істотно впливає на діяльність господарюючих суб'єктів у будь-якій сфері. Важливими проблемами як з наукової точки зору, так і з прикладної є дослідження фінансових механізмів взаємодії суб'єктів господарювання в умовах інституціональних перетворень, пов'язаних із євроінтеграційним розвитком економіки України, а також виявлення можливості інституціональної трансформації мікроекономіки шляхом запровадження фінансових механізмів країн-членів ЄС на макроекономічному рівні. Розробка теоретичних положень про обопільний вплив мікрорівня економічної діяльності та макрорівня спонукальних мотивів, сформованих модернізованою інституціональною системою, сприятиме обґрунтуванню конструкцій фінансових інститутів, вибору напряму інституціональних змін відповідно до механізмів зростання прибутків. У цьому процесі євроінтеграція набуває ознак механізму модернізації економіки емереджентного типу, перетворюючи його на головний інструмент аналізу економічної динаміки в перспективі.

Системне дослідження співвідношень між елементами економічної системи та зовнішніми проявами дії фінансових механізмів, полегшуючи розв'язання ряду теоретичних економічних проблем, одночасно наддасть допомогу і практикам у їхній діяльності у сфері економічної політики, розширюючи можливості точнішої орієнтації в поточному перебігу подій і закладаючи основи для прогнозів.

Зв'язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою комплексних науково-дослідних держбюджетних тем економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Розвиток внутрішнього ринку України в умовах глобалізації: закономірності та протиріччя" (номер державної реєстрації 0106U0066542), підрозділ кафедри фінансів, грошового обігу та кредиту "Суперечності та тенденції розвитку фінансового ринку України в умовах глобалізації" (шифр №06БФ 040-01), у межах якого досліджено вплив євроінтеграції на модернізацію фінансових механізмів в Україні. Крім того, дисертаційне дослідження проводилося відповідно до науково-дослідної тематики відділу теорії макроекономічного регулювання НДФІ при Міністерстві фінансів України за темами: "Макроекономічні пропорції та пріоритети державної економічної політики" (номер державної реєстрації 0106U005971) і відображені у Р. 8 "Теоретичні засади формування механізмів фінансової підтримки економічного зростання"; "Теоретичні основи євроінтеграційного розвитку фінансової системи України" (номер державної реєстрації 0107U004877) і відображені у Р.6 "Фінансовий механізм управління національною фінансовою системою".

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у виявленні закономірностей дії фінансових механізмів щодо забезпечення економічного зростання та визначенні напрямів їх модернізації в умовах євроінтеграційного розвитку національної економіки, а також у розробці на цій базі теоретико-методологічних засад адекватного фінансового компонента державного регулювання економіки емерджентного типу і пропозицій щодо вдосконалення інституціональних основ фінансового механізму економіки.

Досягнення вказаної мети передбачає постановку і послідовне розв'язання таких головних завдань:

- збагачення методології дослідження економічної модернізації (систематизація категоріального апарату, базових концепцій, принципів і методів дослідження; виокремлення фінансових та інтеграційних механізмів як відносно самостійної сфери і одночасно як чинника впливу на модернізацію економіки емерджентного типу);

- удосконалення наукового інструментарію; уточнення економічних категорій; формулювання авторського бачення фінансових та інтеграційних механізмів у політико-економічному контексті;

- з'ясування причинно-наслідкових ланцюгів впливу глобалізації на розвиток господарських систем емерджентного типу;

- дослідження місця і ролі міжнародної економічної інтеграції в подоланні суперечливих наслідків глобалізації та в розвитку національних економік країн-членів;

- класифікація та систематизація ознак, параметрів і сфер реалізації динамічного ефекту конверсії систем фінансового регулювання;

- аналіз характеру відносин між господарюючими суб'єктами та регулюючими інститутами у сфері формування фінансових механізмів їх взаємодії, а також впливу цих механізмів на ефективність функціонування й розвитку мікро- і макроекономічної систем;

- виявлення організаційно-правових засад та ефективної європейської практики формування державної бюджетної політики у країнах-членах ЄС, з акцентуванням уваги на специфіці, пов'язаній з інтеграційним рухом та на його інституціональному забезпеченні;

- дослідження зростаючої ролі банківської системи України у процесі інтеграційного руху національної економіки в напрямку ЄС; виявлення пов'язаних із цим закономірностей і суперечностей;

- виявлення закономірностей впливу євроінтеграційних процесів на функціонування фондового ринку України;

- розробка пропозицій щодо державного регулювання інституціональних основ фінансового механізму економіки; визначення перспективних форм гармонізації регулюючих функцій у вітчизняній фінансовій сфері з країнами ЄС, які б ґрунтувалися на завданнях забезпечення постійного і динамічного економічного зростання.

Постановка завдань у такому контексті дозволила структурувати логіку дослідження, визначити його об'єкт і предмет.

Об'єктом дослідження є сукупність економічних відносин в процесі формування і дії фінансових механізмів, трансформації державного регулювання та інституціонального забезпечення економічної модернізації відповідно до євроінтеграційних орієнтирів України.

Предмет дослідження - методологічні та теоретико-прикладні аспекти процесу економічної модернізації господарської системи емерджентного типу в єдності фінансових і євроінтеграційних змін.

Методи дослідження. Теоретичну і методологічну основу дослідження складають фундаментальні положення економічної теорії (неокласика, посткейнсіанство та неокейнсіанство, теорії економічної динаміки та неоінституціоналізм). Різні теорії є не стільки концентрованими поясненнями одного феномену економічного розвитку, скільки взаємодоповнюючими поясненнями тісно пов'язаних між собою явищ. Саме це дозволило системно розглянути фінансові та інтеграційні механізми модернізації економіки емерджентного типу.

У процесі роботи використано діалектичний метод, принципи історизму, наукової абстракції, метод руху від абстрактного до конкретного, які дістали застосування в дослідженні фінансових механізмів економічного зростання та висвітленні особливостей їх формування в господарській системі емерджентного типу. В дисертації використано також системний підхід і структурно-функціональний аналіз як найбільш поширені при дослідженні інтеграційних процесів у міжнародних економічних відносинах. Крім того, використовувалися методика порівняльно-економічного аналізу, емпірико-статистичні підходи до дослідження інтеграційних процесів у фінансовій сфері, на базі чого здійснювалися синтетичні оцінки євроінтеграційного розвитку фінансової системи України. Застосовувалися прийоми формалізації та параметризації, математичного моделювання, групування та графічного зображення результатів для більшої наочності отриманих даних.

Інформаційною базою дослідження є офіційні матеріали Держкомстату України, Євростату, нормативні документи, аналітичні матеріали Міністерства фінансів України та НБУ. Основними джерелами статистичних матеріалів, використаних у дисертації, слугували спеціалізовані періодичні та довідкові видання. Корисними для отримання потрібної інформації стали публікації вчених з економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, ДУ "Інститут економіки та прогнозування НАН України", Науково-дослідного фінансового інституту при Міністерстві фінансів України, інформація з євроінтеграційних і фінансових проблем з системи Інтернет.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна одержаних результатів полягає в теоретичному узагальненні модельного інструментарію досліджень економічної динаміки; науковій систематизації оцінок впливу інтеграційних процесів на модернізацію економіки емерджентного типу; визначенні особливостей формування фінансових механізмів економічного зростання в умовах євроінтеграційних процесів; обґрунтуванні інституціональних основ удосконалення фінансового регулювання економічних змін.

Нові наукові результати, які одержані особисто автором і виносяться на захист, полягають у тому, що:

вперше:

- запропоновано теоретичну модель економічної модернізації господарської системи емерджентного типу, особливістю якої є відображення єдності фінансових і євроінтеграційних змін. Визначено, що критеріальною ознакою такої моделі є перехід до операційної (інституціональної) і об'єктної (матеріальної) спрямованості державного регулювання фінансової сфери. Доведено, що модернізаційні зміни відбуваються в результаті взаємодії якісно різних механізмів, які, з одного боку, забезпечують збереження цілісності та сталості економічної системи, а з іншого - стимулюють рухливість і змінюваність її елементів. Виявлено причинно-наслідкові зв'язки механізму модернізації, представлені як взаємодія ключових компонентів зростання з інституціональними змінами у макроекономічній організації;

- обґрунтовано наявність інтеграційної складової у фінансовому механізмі економічної модернізації, у зв'язку з чим розширено поняттєвий і гносеологічний потенціал економічної теорії шляхом: запровадження поняття "динамічні ефекти конверсії систем фінансового регулювання", яке характеризує розвинуте фінансове законодавство як "ресурс" для господарюючих суб'єктів, спроможний впливати на економічне зростання; уточнення змісту поняття "фінансові механізми економічної модернізації", як такого, що виявляє специфіку економічних змін, зумовлених інституціональними імпульсами від інтеграційного об'єднання; розробки методологічного підходу, який забезпечує дослідження еволюційних (фінансових) та адаптивних (інтеграційних) чинників впливу на зростання;

- виявлено і структуризовано рушійні сили економічної модернізації в господарській системі емерджентного типу. Сукупність чинників, які уможливлюють економічну модернізацію, формує "потенціал модернізації", здатний забезпечити оптимальний результат. Визначено ключове джерело забезпечення модернізації - конкурентоспроможність підприємницької діяльності; показано, що індикаторами потенціалу модернізації є коефіцієнт прибутковості підприємницької діяльності та коефіцієнт приросту капіталу; індикатором загроз реалізації потенціалу - відносна величина боргу, нагромадженого в економіці в процесі інвестиційної діяльності. В якості основних умов реалізації наявного потенціалу модернізації виділено державну економічну політику як сукупність стабільних правил діяльності, насамперед, у бюджетній та монетарній сферах;

удосконалено:

- систематизацію поняттєвих основ економічних змін, доведено, що зміни в економіці емерджентного типу є її невід'ємною системною ознакою. Обґрунтована субординація економічних категорій: "зміни", "перетворення", "трансформація", "еволюція", "революція", "розвиток", "зростання", "прогрес", "модернізація". В основу субординації покладено, по-перше, необхідність визначення їх суті та вдосконалення поняттєвого апарату, а також законів, закономірностей і тенденцій їх динамічної трансформації та диверсифікації, специфічних форм прояву, по-друге, взаємозв'язок еволюції їх змісту, функціональної ролі та взаємодії; по-третє, відношення до інтересів як основних детермінант їх розвитку, по-четверте, прийнятність для стратегії регулювання та ефективності державної економічної політики. Обґрунтовано, що макропроцеси розбудови передового сучасного суспільства найточніше характеризує категорія "модернізація" (на відміну від категорій "наздоганяючий розвиток" та "випереджальний розвиток"), яка відповідає такому процесу вдосконалення, що запозичує стандарти організації кращих економічних моделей шляхом свідомого впровадження найбільш впливових механізмів координації та уніфікації розвитку;

- визначення і трактування понять "фінансова сфера" та "фінансова система". Доведено, що в широкому розумінні терміном "фінансова сфера" узагальнюється сукупність фінансових відносин, яка охоплює суб'єктів фінансових відносин і механізми, що забезпечують формування та взаємопристосування наявних фінансових ресурсів і потреб у них господарюючих суб'єктів. До неї належать усі суб'єкти, що прямо і безпосередньо (на відміну від управлінських органів та інституцій) заінтересовані у забезпеченні раціонального і ефективного використання фінансових ресурсів, і процеси, що формують властивості цієї системи. У вузькому ж розумінні категорія "фінансова сфера" характеризує суто фінансові відносини спекулятивного характеру, метою яких не є опосередкування процесу реального відтворення й забезпечення його безперервності. Їх функціональна роль - реалізація інтересів виключно капіталу, здатність слугувати (або не заважати) його самозростанню. Фінансову систему визначено як відповідним чином організовану і керовану фінансову сферу (в широкому розумінні цього терміну);

- методологічні підходи до пояснення взаємозв'язку і взаємозалежності між розвитком інноваційної та фінансової сфер. Традиційний підхід доповнено обґрунтуванням зворотного впливу техніко-економічних зрушень на зміни в організації фінансової системи. З поширенням інновацій для суб'єктів фінансової сфери стає вигідною розробка принципово нових методик їх ринкового фінансування. В результаті ж поширення фінансових та інституціональних нововведень інвестиційні можливості новаторів кумулятивно розширюються, що створює в економіці умови для стрімкої комерціалізації інновацій і переходу до економічного піднесення;

набули подальший розвиток:

- уявлення про сучасні форми прояву суперечностей, закладені в основу формування політики економічного зростання в умовах господарської відкритості. По-перше, широке використання сучасних інформаційних технологій зумовлює модифікацію існуючої моделі зовнішньоекономічних відносин у напрямі інтерактивної взаємодії, що здатне прискорити економічне зростання, але одночасно підвищує імовірність виникнення "фінансових бульбашок" і викликаних ними кризових явищ. По-друге, в умовах глобалізації держави, з одного боку, обмежені як у цілепокладанні, так і в інструментарії, застосовуваному для проведення ефективної економічної політики, а з іншого - набувають вищої міри відповідальності за дії, що можуть спричинити кризові явища більшого масштабу порівняно із "закритою" економікою;

- доведення можливості конвергенції двох основних концептуальних напрямів економічної теорії - мейнстриму та інституціоналізму - як закономірного процесу, обумовленого тісним взаємозв'язком економічних механізмів як системи правил і стимулів, та економічних інститутів, які також структурують результати дій економічних суб'єктів, і реалізації основних теоретичних положень цих наукових шкіл шляхом використання моделі координації фінансових механізмів політики економічного зростання, що забезпечує гнучкість макроекономічного регулювання й виступає найважливішим фактором її ефективності в умовах відкритості господарських систем емерджентного типу, вимагаючи створення сильних інститутів у межах співробітництва України з ЄС;

- методологічні підходи до визначення соціально-економічної сутності фінансового механізму, які полягають у розгляді цієї проблеми з позиції спрямованості цільової функції фінансового механізму на досягнення самоорганізації системи на основі кооперативності процесів фінансової взаємодії та врахування зовнішніх впливів. Це передбачає надання пріоритетності фінансово-інституціональним параметрам. Фінансовий механізм держави є багатофункціональною і складноструктурною динамічною системою, що об'єднує в межах інституціональних взаємозв'язків специфічні грошові обороти. В результаті яких - з урахуванням цільових настанов суб'єктів фінансових відносин на підвищення платоспроможності на основі зростання доходності - проявляється суперечлива єдність процесів формування, розміщення й використання коштів, що в просторі взаємодії мікро- та макрорівнів економіки виступає необхідною передумовою для створення її динамічного потенціалу;

- теоретико-методологічні засади адекватної розбудови фінансового компонента державного регулювання національної економіки на підставі розробки рекомендацій щодо черговості реструктуризації фінансових механізмів. Запропоновано модель, яка дозволяє виявити послідовність реформування фінансових інститутів, що сприяє більш обґрунтованому визначенню напрямів модернізації.

Практичне значення одержаних результатів. Результати проведеного дослідження мають не тільки теоретичну, але й практичну значущість. Практичне значення роботи полягає в тому, що її положення орієнтовано на фахівців, які працюють над розв'язанням проблем модернізації національної економіки, фінансовою політикою та політикою євроінтеграції. Матеріали дослідження можуть бути використані у викладанні деяких економічних дисциплін у вищих навчальних закладах, у системі підготовки й підвищення кваліфікації науково-педагогічних кадрів та державних службовців. Результати дисертаційного дослідження використовувались в навчальному процесі на економічному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка (довідка про впровадження № 013/649 від 30.09.2010 р.) та Інституті післядипломної освіти Національного університету державної податкової служби України (довідка про впровадження № 1877/01-12 від 12.11.2007 р.).

Концептуальні положення дисертаційної роботи щодо фінансових механізмів економічного зростання використано Міністерством фінансів України при розробці Стратегії модернізації системи управління державними фінансами (довідка про впровадження № 31-01050-01-5/25277 від 29.11.2007 р.).

Пропозиції щодо визначення основних напрямів збільшення структурно-інноваційних видатків бюджету з урахуванням забезпечення сталого економічного зростання дістали застосування при розробці проектів бюджету Автономної Республіки Крим на 2007 р. і на 2008 р. (довідка про впровадження № 870 від 13.05.2008 р.).

Наукові розробки на основі узагальнення теорії, методології та практики гармонізації регулюючих функцій держави у фінансовій сфері використано Науково-дослідним центром з проблем оподаткування Національного університету державної податкової служби України в науково-дослідній роботі на замовлення ДПА України на тему "Імплементація міжнародно-правових норм у сфері оподаткування в законодавство України: фінансові, економічні та юридичні аспекти" (номер державної реєстрації 0108U001103) (акт про впровадження від 15.01.2010 р.).

Результати дисертаційного дослідження були використані при експертних оцінках законопроектів, які опрацьовувалися у Комітеті з питань фінансів і банківської діяльності Верховної ради України (довідка про впровадження № 04-37/12-53 від 02.02.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є рукописом самостійно виконаного наукового дослідження, в якому здійснено теоретичне моделювання процесу економічної модернізації в єдності фінансових і євроінтеграційних змін. Наукові розробки, висновки та пропозиції, що містяться в дисертації, належать особисто автору і відображені в наукових працях, опублікованих у фахових виданнях. Внесок автора у працях, що написані у співавторстві, відображено в списку опублікованих робіт за темою дисертації. фінансовий євроінтеграційний модернізація емерджентний

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження доповідалися на 17 науково-практичних конференціях: "Соціально-економічні наслідки ринкових перетворень в постсоціалістичних країнах", Черкаський державний університет імені Богдана Хмельницького (Черкаси, 2003 р.); "Розширення Європейського Союзу, Республіка Білорусь на новому кордоні", Білоруський державний економічний університет (Республіка Білорусь, Мінськ, 2004 р.); "Проекти і реальність Європейська", Ягеллонський університет (Польща, Краків, 2005 р.); "Фінансово-кредитне стимулювання економічного зростання", Волинський державний університет імені Лесі Українки (Луцьк, 2005 р.); "Проблеми сучасної економіки та інституціональна теорія", Донецький національний технічний університет (Донецьк, 2006, 2007, 2008 рр.); "Фінансовий потенціал регіонів України в умовах ринкової економіки", Буковинська державна фінансова академія (Чернівці, 2006 р.); "Розвиток фінансової системи України в умовах трансформаційних перетворень", Науково-дослідний фінансовий інститут при Міністерстві фінансів України (Київ, 2006 р.); "Фінансова система України: становлення та розвиток", Національний університет "Острозька академія" (Острог, 2006 р.); "Тенденції та перспективи розвитку фінансової системи України", Київський національний університет імені Тараса Шевченка (Київ, 2006 р.); "Інтеграційні процеси та розвиток фінансової системи України", Харківський національний економічний університет (Харків, 2006 р.); "Напрямки розвитку фінансової системи України в сучасних умовах", Науково-дослідний фінансовий інститут при Міністерстві фінансів України (Київ, 2007 р.); "Фінансові ринки та інститути", Харківський національний економічний університет (Харків, 2007 р.); "Бюджетно-податкова політика: проблеми та перспективи розвитку", Національний університет державної податкової служби України (Ірпінь, 2008 р.); "Господарський механізм: сутність, структура, подальше вдосконалення на сучасному етапі", Полтавський університет споживчої кооперації України (Полтава, 2008 р.); "Світові тенденції та перспективи розвитку фінансової системи України", Київський національний університет імені Тараса Шевченка (Київ, 2008 р.).

Публікації. Основні результати дослідження автора за темою дисертації викладено в 55 наукових працях загальним обсягом 49,6 др. арк. Зокрема, опубліковано одну індивідуальну монографію (30 др. арк.), 30 статей у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, обсягом 11,95 др. арк., в тому числі 10 статей у співавторстві (особисто автору належать 2,6 др. арк.), 15 тез у збірниках конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, п'яти розділів, висновків, п'яти додатків, списку літератури (470 найменувань). Основний зміст викладено на 400 сторінках комп'ютерного тексту, що містять 37 аналітичних таблиць та 18 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації; визначено сутність, значення і стан розробки наукової проблеми; сформульовано мету, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження; розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих автором результатів, а також зазначено форми їх апробації та оприлюднення.

У першому розділі - "Теоретичні основи формування модельного інструментарію досліджень економічної динаміки" - визначено економічну сутність категорій, які характеризують економічні зміни; здійснено аналіз еволюції наукових поглядів на економічні перетворення; розглянуто і систематизовано теоретичні конструкції представників найвідоміших економічних шкіл щодо рушійних чинників економічної динаміки, що склало теоретичну основу дослідження гносеологічної природи модернізаційних змін.

Вихідною точкою дослідження процесу соціально-економічної модернізації країни стало осмислення дефініцій, що характеризують економічні зміни, і виявлення факторів, які свого часу викликали у науки і практики потребу в їх запровадженні. У роботі висвітлено політекономічну сутність категорій для позначення змін у соціально-економічному житті: власне "зміни", "перетворення", "трансформація", "еволюція", "революція", "реконструкція", "розвиток", "зростання", "прогрес", "регрес", "модернізація". Досліджено змістовні гносеологічні та онтологічні особливості категорій, що характеризують економічні зміни, їх співвідношення та взаємодію. Показано, що класифікація таких категорій дозволяє визначити глибину перетворень, здійснюваних у суспільстві, допомагає у виборі державної стратегії економічного поступу та форм управління цим процесом.

Доведено, що перехідні економіки, до яких належить і національна, являє собою такий феномен змін, коли одна економічна система, вичерпавши свій потенціал, перебуває у стані розпаду, а інша - у стані формування, і характеризуються емерджентністю, тобто виникненням і нагромадженням кількісних і якісних новацій в елементах системи, в їх взаємозв'язках у стані структури в цілому. Термін "емерджентність", який використовується для позначення типу економічної системи, має подвійне тлумачення. По-перше, як запозичений з типології ринків, що означає "виникаючий", "новий", "такий, що має потенціал для розвитку" він використовується для опису явища, для якого характерні зміни. По-друге, як характеристика процесу змін термін "емерджентність" підкреслює ознаку змін, а саме те, що в емерджентній економіці спрямованість на прогресивні зміни та новації домінує над функціональними ознаками невизначеності.

Результати опрацювання наукової літератури засвідчили широке використання категорій "наздоганяючий розвиток" і "випереджальний розвиток" у дослідженнях способів подолання відставання від рівня розвинутих країн. У роботі встановлено, що характеристика "випередження" розвитку притаманна передовим економікам. Випереджальним може бути зростання, що має порівнянні показники виміру в різних країнах і характеризує їх вищі значення. Тим часом для розвитку непередових країн органічно властивою є ознака "наздоганяючий" ? як така, що характеризує об'єкт розвитку (країни, що займають нижчі позиції в певному рейтингу) і несе в собі цільові орієнтири (досягнення рівня країн світового авангарду). Доведено, що макропроцеси розбудови передового сучасного суспільства найточніше характеризує категорія "модернізація", яка відповідає такому процесу вдосконалення, що запозичує стандарти організації кращих економічних моделей.

У дисертації за теоретичну основу формування модельного інструментарію досліджень економічної динаміки обрано фундаментальні світоглядні положення представників класичної та неокласичної шкіл політичної економії, посткейнсіанської та неокейнсіанської версій економічної теорії та неоінституціональної економіки. В роботі зазначено, що ключовою ідеєю моделей класиків щодо економічної динаміки (пропозиції) стала необхідність створити умови для збільшення інвестицій, здатні стимулювати виробників до одержання прибутку. На відміну від класиків, неокласики (С. Кузнєц, Й. Шумпетер, Д. фон Нейман, Р. Солоу, Ф. Рамсей, Е. Фелпс, Т. Купманс, Д. Касс, М. Фрідмен) обґрунтували існування не одного, а декількох способів використання наявних ресурсів, і довели залежність економічного зростання від вибору того механізму, використання якого дозволяє максимізувати функцію оцінки.

Важливе місце в дисертації відводиться важелям державного впливу на підсилення економічного зростання. М. Фрідмен, вважаючи грошові чинники імпульсом економічної динаміки, основним завданням урядової політики вбачав стабільність грошової пропозиції. Вплив економічної політики на господарюючі суб'єкти в межах оцінки сподівань (теорія раціональних сподівань ? Ф. Кюдланд і Е. Прескотт) пояснюється через здатність економічних суб'єктів власними передбаченнями нейтралізувати вплив державної дискреційної політики. В роботі обґрунтовано, що для України монетаризм і теорія раціональних сподівань як методологія державного впливу на економічні процеси, залишаються актуальними.

У дисертаційному дослідженні зазначається, що українським реаліям відповідають також кейнсіанські, посткейнсіанські та неокейнсіанські підходи до рушійних сил економічного поступу, оскільки у вітчизняній традиції - планомірні механізми сприяння економічному зростанню. У цьому зв'язку виявлено доцільність використання ідей Дж. М. Кейнса щодо позитивного впливу на економічне зростання бюджетної політики, побудованої на кредитному фінансуванні, та позиціювання державної заборгованості як фінансово-технічного елемента стабілізаційної політики. В роботі показано, що Р. Харрод, спираючись на теорію Кейнса і включивши до своєї моделі ендогенну функцію інвестицій, що будується на принципі акселерації та очікуваннях підприємців щодо сукупного попиту, обґрунтував, що зростання споживчого попиту (і в результаті інтеграційних процесів в тому числі) робить можливим прискорене зростання сектору інвестиційних товарів.

Для дослідників фінансових чинників економічних змін серйозне значення мають напрацювання представників "монетарного посткейнсіанства" (П. Девідсона, Х.Ф. Мінскі, С. Вайнтрауба), в яких важливу роль відіграють фінансові відносини. У їхніх працях доводиться, що пропозиція грошей в товарно-кредитному господарстві формується ендогенно комерційними банками як відповідь на підвищений попит на позики за допомогою фінансових інновацій (формування пасивів власне банками шляхом позик на ринку вкладів; сек'юритизація виданих банківських позик у цінні папери; відкриття кредитних ліній між фінансовими установами). В економіці з ендогенними грошима збільшується потенціальна амплітуда ділових циклів, яка створює ширші можливості для економічного зростання й розвитку. Але, як довів Х.Ф. Мінскі, фінансовій структурі, породженій ендогенізацією грошей, притаманні кризи (гіпотеза фінансової нестабільності). Ключовим параметром, який визначає ризики нестабільності, є відносна величина боргу, нагромадженого в економіці у процесі фінансування інвестицій.

Для потреб дослідження економічної модернізації та важелів державного впливу на неї особливий інтерес становлять неоінституціональні теоретичні концепції ? теорія суспільного вибору і трансакційна теорія організації. Теорія суспільного вибору представляє інтерес як економічна теорія політики. В цьому контексті заходи економічної політики, спрямовані на перехід до більш ефективної макроекономічної організації можуть стримуватись (явно або приховано) чиновниками, які мають вигоди від чинних адміністративних настанов і обмежень. Трансакційна теорія організації є прийнятною теоретичною основою для нашого дослідження як така, що аналізує блок фінансових витрат фірми з обслуговування ділових міжфірмових угод і контрактів. Аналіз літератури виявив зв'язок між поглибленням фінансової структури та підвищенням ефективності господарських процесів. При цьому фінансові ринки розглядаються як такі, що зменшують трансакційні витрати приватного сектору, перетворюючи заощадження на капітал і забезпечуючи його ефективний розподіл. У свою чергу, необхідними умовами для інтенсивного розвитку фінансових ринків є адекватна реалізація принципів приватної власності, а також послідовне здійснення у правовій системі принципів взаємних стримувань і протидій.

Головними структурними одиницями інституціональної характеристики країни є інститути, що визначаються або як правила гри в суспільстві в поєднанні з механізмами примусу до їх виконання (Д. Норт), або як сукупності рівноважних стратегій учасників взаємодії, що полягають у повторюваних діях (Е. Шоттер). Обґрунтовано, що в контексті нашого дослідження більш прийнятним є перший підхід як такий, що робить можливими зміни в політиці державного регулювання, здатні змінити поведінку економічних суб'єктів в напрямі наближення соціальної межі граничних можливостей національної економіки до їх технологічної межі.

У другому розділі ? "Методологія аналізу і системних оцінок впливу інтеграційних процесів на модернізацію національної економіки в умовах господарської невизначеності" ? розкрито основні тенденції сучасного процесу глобалізації та розвитку вітчизняної зовнішньоекономічної сфери; виявлено суперечності у формуванні політики економічного зростання в умовах господарської відкритості; виокремлено визначальні характеристики взаємозв'язку інтеграції та економічного зростання; з'ясовано способи гармонізації регулюючих функцій держави у фінансовій сфері у процесі інтеграційного поступу.

З метою поглиблення дослідження гносеологічної природи модернізаційних змін розглянуто основні зовнішні спонукальні чинники цього процесу - глобалізаційні тенденції ? та показано можливості, створювані глобалізацією для економічних удосконалень і для зменшення витрат на їх здійснення. Показано, що міжнародна торгівля та міжнародний науково-технічний трансфер супроводжуються модифікацією існуючої моделі зовнішньоекономічних відносин у напрямі уможливлення інтерактивної взаємодії та розвитком організованого фінансового поля, в межах якого формуються і функціонують механізми інтеграції економічних факторів. Таке організоване фінансове поле охоплює як традиційні форми міжнародних фінансових відносин (двосторонні інвестиційні, кредитні, розрахункові), так і більш складні механізми та інструменти (розгалужену розрахунково-клірингову мережу для проведення взаєморозрахунків між учасниками міжнародних економічних відносин; організований біржовий деривативний ринок для забезпечення роботи із зобов'язаннями і правами, спрямованих на потенціальні можливості динамічного зростання виробництва; віртуальну телекомунікаційну мережу електронних серверів для створення "закритого" інформаційного простору з можливостями авторизованого глобального доступу до інформації).

Обґрунтовано, що інтеграція до світових фінансових ринків сприяє підвищенню фінансової ефективності (що, у свою чергу, автоматично спричиняє підвищення ефективності в інших секторах економіки, знижуючи витрати виробництва й споживання) і є потужним джерелом реального економічного зростання. Це підтверджує, що в сучасній економіці провідна роль переходить від сфери реальної економіки до сфери фінансів, яка набуває ознак важливого фактору модернізації економічної системи. Це зумовлює:

1) ускладнення господарських функцій держави в умовах економічної відкритості у бік необхідності брати до уваги більшу кількість чинників, які перебувають за межами її прямого контролю (таких як кон'юнктура світових товарних і фінансових ринків; регулюючі дії іноземних владних структур);

2) потребу в докорінному перегляді багатьох аспектів державної політики щодо фінансового сектору з урахуванням його значення на сучасному етапі розвитку, а також технологічних можливостей, які дістали загальну назву "система електронних фінансів".

У роботі встановлено, що в умовах глобалізації динамізатором економічної модернізації здатна виступити інтеграція у розвинуте торгово-економічне угруповання. Співпраця з країнами ЄС дозволяє впроваджувати у національну господарську систему загальновизнані норми і стандарти статистичної інформації, обліку та аудиту, критерії ефективності та якості продукції, її техніко-технологічних параметрів і цінових характеристик. Апелюючи до механізмів оптимізації господарських систем, яка повинна забезпечити економічну модернізацію, автор доводить інституціональну природу "запущеного" інтеграційного процесу, який несе в собі свідомо сформований функціональний алгоритм. Це доведення спирається на аналіз поглядів представників неокласичної та структурної шкіл. Прихильники неокласичних підходів пояснюють привабливість інтеграційних процесів для країн-учасниць виникненням ефекту економії від масштабів, якого неможливо досягти на обмежених національних ринках. Структурна модель інтеграції ґрунтується на доведенні ефективності для її учасників спільного цілепокладання (зростання виробництва, зайнятості, соціальної стабільності) та досягнення таких цілей шляхом узгодження економічної політики через посилення ролі держави. Дотримуємося позиції більшої прийнятності для використання у вітчизняній економічній політиці з метою забезпечення потреб модернізації національної економіки структурної моделі інтеграції, не відкидаючи при цьому позитивних результатів інтегруючої дії ринкових сил.

Проведено аналіз стану зовнішньоекономічних зв'язків України, рейтингових оцінок її конкурентоспроможності та наближеності вітчизняного законодавства до європейського. Зроблено висновок про незадовільні параметри розвитку в нашій державі технологічної сфери та істотне відставання в її інноваційній сфері не тільки від розвинутих країн, але й від країн?нових членів ЄС. Незважаючи на наближення українського законодавства до законодавства європейських країн, у роботі встановлено його невідповідність критеріям ЄС у сфері конкурентного права. У контексті першочерговості запровадження в Україні запропоновано побудувати таку ієрархію європейських норм: реалізувати вільний рух товарів, послуг і капіталу, адаптувати європейське законодавство про банки та фінансові послуги, корпоративне законодавство, законодавство про банкрутство; вдосконалити регулювання природних монополій, підготувати внутрішнє економічне середовище до європейських вимог, що передбачає досягнення європейського рівня продуктивності праці, прибутковості виробництва і заробітної плати.

Реалії фінансової глобалізації та можливості інтеграції зумовлюють спрямованість вітчизняної євроінтеграційної політики на формування такої системи взаємовідносин між Україною і ЄС, яка б включала інтеграцію фінансової політики, дозволяла запровадити в нашій державі європейські правила та стандарти ведення бізнесу, а також здійснити широкомасштабне підключення до каналів і джерел фінансових ресурсів, до залучення іноземних інвестицій. У роботі дається визначення інтеграції фінансової політики як нормотворчої діяльності на національному та міжнародному рівнях відносно режимів щодо фінансових ресурсів і фінансових інститутів. Виділено форми інтеграції фінансової політики: міжурядова координація; гармонізація фінансових стандартів різних держав; взаємне визнання стандартів урядами країн. Показано напрями сприяння з боку інтеграції фінансової політики економічному зростанню через "інтерналізацію" екстерналій та визначено цілі стратегії фінансової модернізації відповідно до вимог ЄС.

У третьому розділі ? "Фінансові механізми економічного зростання та особливості їх формування в господарській системі емерджентного типу" ? здійснено класифікацію дефініцій фінансової сфери; виявлено закономірності та обґрунтовано можливості використання державних фінансів для економічної модернізації; показано способи забезпечення економічного зростання за допомогою фінансової політики держави.

У роботі поглиблено аналіз поняттєвого апарату фінансової сфери та виділено місце фінансових механізмів, які пояснюють процеси, вбудовані до поточних економічних відносин у координатах фінансових індикаторів. Точка зору дисертанта є такою, що в основі фінансового механізму лежать, з одного боку, внутрішній зміст фінансових відносин, а з іншого ? базові принципи дії економічних механізмів.

У дисертації показано двоїсте трактування фінансового механізму в економічній літературі: як внутрішньої, організаційної будови фінансових відносин, а також як сукупності методів, інструментів і важелів управління соціально-економічним розвитком. Обґрунтовано, що процеси, які відбуваються у сфері фінансово-інституціонального розвитку і об'єктивно зумовлюються наявністю діапазону стратегічного маневрування у фінансовій діяльності економічних суб'єктів, не дістали втілення у визначенні фінансового механізму. В роботі показано, що функціональною підсистемою фінансового механізму є інституціональний механізм, який створюючи організаційно-нормативні умови для стабільної роботи суб'єктів економіки у сфері фінансів, сприяє ефективній реалізації поставлених державою цілей і завдань. Дається авторське трактування терміна "фінансовий механізм" у широкому та вузькому значеннях. У широкому розумінні ця категорія характеризує системне узагальнення сукупності способів організації фінансових відносин у суспільстві. Фінансовий механізм у широкому розумінні складається з ряду конкретних спонукальних інструментів, з комбінацій між господарюючими суб'єктами, а також між господарюючими суб'єктами і регулюючими інститутами, кожна з яких - це окремий фінансовий механізм у вузькому розумінні цього терміну.

Виявлено забезпечувальну роль державних фінансів у модернізації економіки та виділено інструменти впливу на фінансові ресурси, за допомогою яких здійснюється макроекономічне регулювання (вилучення й видатки; пряма заборона, кількісне лімітування або процедура офіційного схвалення способів організації фінансових відносин у суспільстві з метою коригування приватних планів економічних суб'єктів шляхом адміністративної зміни очікуваних вигід і витрат). Показано, що в такий спосіб держава здійснює спробу імітувати результати функціонування ринку через використання фінансових механізмів з позицій ефективності остаточної алокації ресурсів. Через вказані механізми вирішується також завдання формування "довгих" ресурсів, необхідних для забезпечення структурних змін.

Обґрунтовано дієвість бюджетних інвестиційних витрат на модернізацію економіки. Зроблено висновок про наявність в Україні резервів для підвищення як обсягів державних інвестицій в основний капітал, так і їх питомої ваги у ВВП. Це, по-перше, збільшення обсягів бюджетного інвестування; по-друге, стимулювання різних форм акумуляції коштів; по-третє, забезпечення симетричності між потоком і структурою заощаджень, а також потоком і структурою інвестицій; по-четверте, оптимізація потенціалу зовнішніх запозичень.

У дисертаційному дослідженні показано, що імперативне регулювання через формування й використання фінансових ресурсів з метою створення умов для зростання натуральної та грошової баз економіки втілюється у фінансовій політиці. Її ознаками є примусовість, а також різнорівневість і різновекторність формування цілей, завдань і механізмів реалізації. Мета фінансової політики ? запровадження в життя нових фінансових інститутів. Характерна особливість реалізації цієї політики полягає у варіативності формування алгоритмів поведінки економічних суб'єктів. У свою чергу, сталі контакти між суб'єктами продукують нові поведінкові архетипи, що закріплюються, роблячи можливими схильність до певних типів поведінки й нові інституціональні канони.

У контексті можливостей вдосконалення фінансової політики в роботі досліджено її суспільну, техніко-технологічну та організаційно-економічну форми. Оскільки первинні імпульси фінансових відносин формуються у процесі діяльності державних органів влади з управління фінансовими ресурсами у країні, то вважаємо за можливе віднести категорію "фінансова політика" до організаційно-економічних, яким притаманна імперативність і сутнісний зміст яких ґрунтується на об'єктивних і суб'єктивних засадах. Доведено, що оптимізація організаційно-економічних відносин у фінансовій сфері є домінуючим чинником у справі підвищення ефективності фінансової політики.