Размещено на http://www.allbest.ru/

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 331.522.4:338.432

ФОРМУВАННЯ РЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ

08.00.03 - економіка та управління національним господарством

Автореферат дисертації на здобуття на наукового ступеня

кандидата економічних наук

Ігнатенко Микола Миколайович

Біла Церква 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Білоцерківському національному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Даниленко Анатолій Степанович, Білоцерківський національний аграрний університет, ректор.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Єрмаков Олександр Юхимович, Національний університет біоресурсів і природокористування України, професор кафедри аграрної соціології та розвитку села;

кандидат економічних наук, доцент Іртищева Інна Олександрівна, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, докторант.

Захист відбудеться “25” березня 2010 р. о 10⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 27.821.03 у Білоцерківському національному аграрному університеті за адресою: 09117, м. Біла Церква, Соборна площа, 8/1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Білоцерківського національного аграрного університету за адресою: 09117, м. Біла Церква, Соборна площа, 8/1.

Автореферат розісланий 24 лютого 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради І.М. Паска

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Радикальні реформи, що відбулися в Україні, призвели до кардинальних змін у розвитку аграрного виробництва, ресурсокористування, виробничо-економічних відносин на селі. В аграрній сфері отримали поширення приватна та інші види власності на засоби виробництва, багатоукладність економіки, нові форми організації виробництва, нові механізми використання ресурсного потенціалу території. Суттєво змінилися умови та принципи функціонування виробничої та соціальної інфраструктури села, загострилися проблеми зайнятості сільських жителів, відбувається диференціація селян за рівнем доходів та якості життя. Зазначене зумовлює необхідність застосування комплексного підходу до вирішення проблем сільського розвитку. При цьому розробка напрямів, шляхів, засобів функціонування сільських територій, враховуючи посилення ролі місцевого самоврядування у структурі адміністративно-територіального устрою, є стратегічним завданням та пріоритетом розвитку економіки і суспільства в цілому.

Відзначимо, що термін “сільські території” введено в науковий обіг порівняно недавно. Його ідентифікація та дослідження пов'язані насамперед з науковими публікаціями О.М. Бородіної, О.М. Варченко, П.І. Гайдуцького, О.Д. Ґудзинського, А.С. Даниленка, Б.М. Данилишина, М.І. Долішнього, О.Ю. Єрмакова, В.К. Збарського, Е.М. Лібанової, П.М. Макаренка, М.Й. Маліка, Л.І. Михайлової, О.І. Павлова, І.В. Прокопи, П.Т. Саблука, В.К. Терещенка, О.М. Шпичака, В.В. Юрчишина, К.І. Якуби. У вказаних роботах дається визначення сільських територій як об'єкту дослідження, оцінюються умови та проблеми їх розвитку, обґрунтовуються напрями соціально-економічної політики на селі. Водночас більшої уваги потребує аналіз ресурсного потенціалу розвитку сільських територій з огляду на його значення у забезпечені всіх сфер сільської життєдіяльності, а також у зв'язку з критичним зниженням ефективності використання, що спричинило суттєву диференціацію сільських територій за рівнем економічного розвитку, умовами життя та відтворення населення.

Тому формування підґрунтя для ефективного розвитку сільських територій на основі раціонального використання їх ресурсного потенціалу є першочерговим, теоретично та практично значним завданням, що зумовило вибір теми дисертаційної роботи, її актуальність, мету, завдання, новизну результатів дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програми, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною бюджетної наукової теми економічного факультету Білоцерківського національного аграрного університету № 1/32 від 04.09.2006 р. “Формування механізму запобігання втратам АПК в умовах функціонування вільної економічної зони: “ЄС - Україна”” (номер державної реєстрації 0106U009620). У її межах автором визначені проблеми формування та напрями використання основних складників ресурсного потенціалу, пріоритети розвитку сільських територій в цілому, обґрунтовані шляхи та засоби їх досягнення.

Метою дисертаційного дослідження є розробка наукових та практичних засад формування, раціонального використання і відновлення ресурсного потенціалу ефективного розвитку сільських територій.

Досягнення поставленої мети ґрунтувалося на вирішенні наступних завдань:

- ідентифікувати сільські території та виявити їх сутність, відмінності, складові, умови та принципи функціонування у системі сільського розвитку й аграрної політики України;

- узагальнити та поглибити методичні засади оцінки ефективності розвитку сільських територій та використання їх ресурсного потенціалу;

- проаналізувати природно-ресурсний потенціал (ПРП) сільських територій, динаміку обсягів матеріально-технічних ресурсів аграрного виробництва, показників соціального облаштування села, населення та трудових ресурсів;

- здійснити оцінку ефективності розвитку сільських територій з позиції його узгодженості зі структурою і величиною ресурсного потенціалу та виявити основні проблеми й тенденції такого розвитку;

- обґрунтувати засоби та резерви посилення державної підтримки комплексного розвитку сільських територій;

- розробити організаційно-економічні й інноваційні засади вдосконалення ресурсокористування;

- запропонувати шляхи та механізми посилення соціальної спрямованості розвитку та диверсифікації економіки сільських територій.

Об'єктом дослідження є процеси формування та комплексного розвитку сільських територій, їх ресурсного забезпечення.

Предметом дослідження є сукупність науково-теоретичних та практичних аспектів ресурсного забезпечення комплексного розвитку сільських територій. сільський аграрний ефективність ресурсний

Методи дослідження. Наукові засади дисертаційної роботи формують діалектичний та історичний методи пізнання, фундаментальні положення економічної теорії, аграрної економіки, економіки природокористування, демографії, праці відомих учених з проблем сільського розвитку, системно-структурний аналіз економічних явищ і процесів. При обґрунтуванні теоретичних аспектів формування та розвитку сільських територій були застосовані монографічний та абстрактно-логічний методи, компонентної бальної та грошової оцінки природно-ресурсного потенціалу території. При проведенні аналізу аграрного виробництва та інших видів діяльності було використано статистичні методи порівняння, групування, абсолютних та відносних величин, кореляційного аналізу. Методи спостереження, вимірювання, математичні, графічного зображення застосовувалися при опрацюванні соціально-економічних та екологічних показників у процесі всього дослідження. Методи SWOT-аналізу, екстраполяції, інвестиційного проектування, цільового програмування були основними при обґрунтуванні комплексного розвитку сільських територій, посилення їх державної підтримки, забезпечення раціонального ресурсокористування, соціальної спрямованості на перспективу.

Інформаційну базу дослідження склали законодавчі акти України, нормативно-правові та методичні документи Міністерств і відомств щодо сільського розвитку, ресурсокористування, аграрного виробництва, сільського туризму, демографічної політики; аналітичні та статистичні дані Державного комітету статистики України, Державного комітету земельних ресурсів; Головного управління агропромислового розвитку, управлінь статистики, земельних ресурсів, трудових ресурсів та економіки праці Херсонської обласної державної адміністрації, районних адміністрацій, сільських та селищних рад Херсонської області, дані здійсненого соціологічного опитування, власні спостереження автора.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні ефективного розвитку сільських територій в контексті їх ресурсного забезпечення, зокрема:

вперше:

- здійснена типізація сільських територій регіону за рівнем ресурсної забезпеченості, різноманітності природно-ресурсного потенціалу, рівнем та обсягами виробництва, соціальним облаштуванням, зайнятістю та доходами населення з метою удосконалення їх організації та управління;

удосконалено:

- організаційно-економічну модель розвитку сільських територій з урахуванням вимог СОТ (поглиблення зв'язків сільського господарства з розвитком території, диверсифікація діяльності та посилення багатофункціональності, забезпечення раціонального ресурсокористування, зменшення диференціації доходів селян, підтримка конкурентоспроможних підприємств, фінансування спеціальних територіальних програм, активізація соціальної спрямованості, країнотворчих та культурозберігаючих функцій);

- економічний аналіз процесу формування та розвитку сільських територій (запропоновано здійснювати їх групування за розміщенням, компонтною структурою ПРП, ефективністю аграрного виробництва, наявністю альтернативних видів діяльності, демографічною ситуацією, зайнятістю, рівнем та умовами життя сільського населення), що дозволяє підвищити обґрунтованість його результатів;

- оцінювання сукупного ресурсного потенціалу сільських територій через розширення існуючої системи показників за рахунок бальної оцінки компонентів ПРП, рівня забезпеченості матеріально-технічними ресурсами аграрного виробництва, соціально-культурними, побутовими послугами та житловими умовами відносно нормативних значень, показників відтворення та зайнятості сільського населення, обсягів фінансування сільського розвитку;

набули подальшого розвитку:

- наукові засади надання державної підтримки розвитку сільських територій, яку пропонується формувати з урахуванням вимог СОТ до фінансування аграрного виробництва, регіональної специфіки, у т.ч. ризиків і пріоритетів виробничо-економічної діяльності, а також необхідності забезпечення комплексності та сталості сільського розвитку;

- напрями ефективного розвитку сільських територій, до яких віднесено: застосування інновацій у ресурсокористуванні (стаціонарне та краплинне зрошення, ресурсозбереження, оборотне водопостачання), раціональну спеціалізацію аграрного виробництва (зменшення посівів соняшнику та збільшення посівів кормових трав, розвиток плодівництва, овочівництва, баштанництва, садівництва, виноградарства, органічного землеробства), поглиблення диверсифікації діяльності, підтримку суспільної та економічної активності населення через служби дорадництва, інформаційно-консультаційне забезпечення, діяльність сільських громад та спілок (фермерів, підприємців, сільського туризму тощо).

Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертації можуть бути використані органами влади на рівні сільських, районних та обласних рад, державних адміністрацій, управліннями агропромислового розвитку для удосконалення організації сільських територій, сільського розвитку, забезпечення раціонального ресурсокористування, активізації аграрного підприємництва та альтернативних видів діяльності на селі, підвищення зайнятості, доходів та рівня життя сільського населення.

Здійснений аналіз природно-ресурсного потенціалу, розроблені заходи щодо збереження та розвитку природних ресурсів, безпечного середовища сільської життєдіяльності були враховані Головним управлінням економіки Херсонської обласної державної адміністрації та використані при розробці Програми економічного, соціального та культурного розвитку області на 2010 рік (довідка № 300-21/345-01 від 17.11.2009 р.).

Результати дисертаційної роботи було використано Головним управлінням агропромислового розвитку Херсонської обласної державної адміністрації при розробці шляхів і заходів ефективного розвитку сільськогосподарського виробництва області з урахуванням диференціації сільських територій (приміські та приморські передового розвитку, середнього рівня розвитку, депресивні) (довідка № 8-700-4/16 від 15.11.2009 р.).

Рекомендації щодо розробки бюджету, заходів соціально-економічного та екологічного розвитку сільських територій було впроваджено Управлінням праці та соціального захисту населення Каховського району (довідка № 2-5/435 від 05.11.2009 р.).

Результати досліджень впроваджені у навчальний процес Білоцерківського національного аграрного університету при викладанні дисциплін “Аграрна політика”, “Методи і методологія наукових досліджень” та “Основи методики економічних досліджень”, у науково-дослідній роботі (довідка №66-09 від 18.11.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, у якій викладено авторські розробки щодо формування та розвитку сільських територій, їх ресурсного забезпечення та ефективного ресурсокористування. Опубліковані наукові праці за темою дисертації містять положення, висновки та пропозиції, які сформульовані особисто автором і відображають його особистий внесок у теорію та практику організації й розвитку сільських територій.

Апробація результатів дослідження. Основні наукові положення дисертаційного дослідження доповідалися на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Сучасний стан та перспективи розвитку банківської справи” (м. Херсон, 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Стратегія економічної безпеки: держава, регіон, підприємство” (м. Херсон, 2007 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Економіка і підприємництво: теоретико-методичні аспекти обліку, фінансів та аудиту” (м. Полтава, 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні” (м. Київ, 2008 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Фінансове та облікове забезпечення функціонування аграрних підприємств” (м. Херсон, 2009 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми соціально-економічного розвитку регіонів в контексті сучасних процесів міжнародної інтеграції” (м. Херсон, 2009 р.); на щорічних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Білоцерківського національного аграрного університету (м. Біла Церква, 2007 - 2009 рр.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 12 наукових праць загальним обсягом 2,8 ум. друк. арк., з них 8 у фахових наукових виданнях обсягом 2,2 ум. друк. арк. (з них 7 одноосібних загальним обсягом 1,9 ум. друк. арк.).

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 217 сторінках комп'ютерного тексту, з них 189 сторінок основного тексту. Вона складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури із 186 найменувань на 18 сторінках, містить 35 таблиць, 9 рисунків, 6 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, ступінь розробки наукової проблеми, мету і завдання дослідження, визначено його об'єкт, предмет, сформульовано наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі “Наукові засади ефективного розвитку сільських територій” обґрунтовані сутність, склад, структура, чинники та завдання розвитку сільських територій; визначений їх ресурсний потенціал, його основні компоненти та функції, розроблені методичні засади економічної оцінки ресурсів та ефективності функціонування сільських територій у цілому.

Сільські території визначають як складні відкриті системно-структурні утворення, що включають природні та матеріально-технічні ресурси, соціальну та виробничу інфраструктуру, сільське населення та систему розселення, характеризуються компактністю, мають територіально-адміністративні межі та організаційно-управлінську підсистему і забезпечують здійснення виробничої та соціально-економічної діяльності (рис. 1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1 Структура, чинники, функції та завдання розвитку сільських територій

Підсистему управління та організації сільських територій представляють: сільські та селищні ради, сільські громади, органи управління об'єктів виробничо- та соціально-економічної діяльності, представництва громадських суспільно-економічних, соціальних та екологічних організацій, асоціацій, фондів. Центрами організації сільських територій виступають села та селища (з розміщеними в них сільськими та селищними радами), населені пункти, які їм підпорядковуються, окремі фермерські поселення. Безпосередній управлінський вплив на розвиток сільських територій здійснюють районні та обласні органи місцевого самоврядування та в загальнодержавному масштабі - органи державної влади. Просторову структуру сільських територій формують землі населених пунктів та розміщених у їх межах аграрних та інших підприємств.

Маючи складну структуру та значні ресурсні, виробничі можливості, сільські території покликані здійснювати наступні функції: ефективного, екологобезпечного та конкурентоспроможного виробництва, раціонального ресурсокористування, ресурсозбереження та охорони природних ресурсів; сприяння розширеному відтворенню сільського населення; забезпечення зайнятості та належного рівня й якості життя; впровадженню інновацій та вдосконалення облаштування не тільки сільських населених пунктів, але й прилеглих до них територій; активізації діяльності сільських громад, гармонійного розвитку особистості кожного селянина, виховання почуття патріотизму, відродження історичних та формування нових культурних традицій.

Ми вважаємо, що основними чинниками формування та функціонування сільських територій є: регіональні (ресурсні, чинники місця розміщення, умови розвитку; функціональна сумісність різних видів діяльності на певній території); управлінські, що включають рішення та обґрунтування щодо стратегій розвитку сільських територій; самоорганізації; невизначеності. При цьому сільські території мають певні обмеження (імперативи) ефективного розвитку та функціонування: недосконале законодавство, недостатня державна підтримка, у т.ч. фінансова та інвестиційна; слабке інформаційне забезпечення та соціальна захищеність селян; недостатнє матеріально-технічне та інфраструктурне забезпечення аграрного виробництва та інших видів діяльності; екологічні обмеження; недосконала організація території та недостатня мотивація для цього; підприємницькі ризики. На нашу думку, визначення сільських територій як основного об'єкту сільського розвитку буде сприяти вирішенню вказаних проблем, оскільки вони, на відміну від інших об'єктів (сіл та аграрного виробництва) охоплюють більшу сферу діяльності, забезпечують комплексне використання довкілля, а на відміну від сільської місцевості - наділені ознаками управління та організації.

Важливе значення для дослідження сільських територій та управління ними має їх систематизація на основі групування, типізації, класифікації або кластеризації, визначення закономірностей та принципів функціонування. На нашу думку, основним критерієм групування є рівень соціально-економічного розвитку та екологічної безпеки. За ним можна виділити депресивні території (основні соціально-економічні та екологічні показники нижче середньореспубліканських значень), середнього рівня (відповідають їм); передового розвитку (мають вищі за середні показники розвитку).

За здійсненням функцій, диверсифікацію діяльності доцільно виділити моно- та поліфункціональні сільські території (аграрного виробництва; аграрного виробництва і переробка продукції; аграрного виробництва і сільського туризму тощо). За кількістю поселень, особливістю організації виділяються моно- та поліцентричні території (з одним або декількома сільськими поселеннями). За розміщенням та характером переважаючих ландшафтів сільські території поділяються на степові, лісостепові, лісові, приморські, гірські, приміські. За рівнем господарського навантаження на довкілля сільські території визначаються як екологобезпечні із раціональним ресурсокористуванням; з допустимими навантаженнями; критичного екологічного стану; кризового стану. За перцепційною рейтинговою оцінкою сільські території є престижними, середньої привабливості для життєдіяльності, непривабливими (непрестижними).

Основними закономірностями, які характерні для формування та розвитку сільських територій, є наступні: територіально-просторова детермінованість; залежність від наявних агроландшафтів та їх подальше формування; історичність, пріоритетність аграрного виробництва; переважання сезонної зайнятості населення; наявність та врахування відмінностей між містом і селом, міським і сільським способом життя; почуття у селян любові до землі та живої природи, без яких ефективне господарювання не можливе; ринкові закони та чинники (вартості, прибутку, конкуренції). Вказані закономірності визначають принципи розвитку сільських територій: демократичного централізму в організації та управлінні; надання більших повноважень сільським громадам; соціальна спрямованість; розвиток екологобезпечного конкурентоспроможного виробництва; дотримання світових стандартів якості продукції і життєдіяльності в цілому. Вказані категорії, класифікаційні ознаки впливають на обґрунтування стратегій розвитку сільських територій. На нашу думку, їх можна об'єднати у 3 основні: ресурсно-сировинна стратегія (передбачає раціональне використання внутрішніх ресурсів та резервів); інноваційно-інвестиційна (залучення інновацій та фінансових ресурсів); комплексна (поєднання всіх позитивних факторів).

У методиці досліджень формування та розвитку сільських територій, їх ресурсного забезпечення виділяються насамперед соціологічний, галузевий, територіальний підходи. Відзначимо, що ефективним методичним прийомом оцінки ефективності формування та функціонування сільських територій є визначення в якості їх критеріїв (синтетичних індикаторів) рівнів (рейтингів) соціально-економічного розвитку, ресурсного забезпечення, екологічної безпеки. Усі методики визначення вказаних рівнів є подібними і ґрунтуються на обрахунку сумарних індексів відхилень від відповідних середньодержавних значень. Тому скільки дослідників, скільки і варіантів сукупності показників, а, отже, й ранжування територій. Отже, визначення відсталих або депресивних територій, на користь яких здійснюється розподіл бюджетних коштів, є досить суб'єктивним явищем, лобіюється регіональними елітами.

На нашу думку, вибір кількісних показників оцінки визначається наявністю та доступністю статистичної інформації. Впливовість їх може істотно різнитися або виражати вплив фактично одного чинника. Тому головним методичним завданням є ідентифікація саме результуючих показників. В їх якості обґрунтовані такі, що відображають результативність сумісності та взаємодії різних об'єктів та процесів життєдіяльності населення, сільських територій, а також сталість сільського розвитку.

У другому розділі “Формування, ресурсне забезпечення та рівень розвитку сільських територій” здійснена оцінка стану та рівня розвитку сільських територій, їх групування за основними соціально-виробничими та екологічними показниками, ресурсного забезпечення, ефективності аграрного виробництва та інших видів діяльності, виявлені проблеми та тенденції розвитку.

У 2008 р. у 18 адміністративних районах Херсонської області функціонувало 259 сільських територій. Центрами їх організації було 657 сільських поселень або 2-4 на одну територію. Кількість сіл за останні 40 років скоротилася на 175 одиниць або на 20,0%. Вони характеризуються малою людністю, значно віддалені одне від одного, недостатньо озеленені та обводнені. Найбільшу частку становлять малі села (до 500 чол.) - 54,5 %. Найкомфортнішими для життя вважають села з кількістю жителів 1000-2000 чол. (24,4 %). До безлюдних та деградуючих віднесено 40 сіл або 6,0 %. Загалом у сільській місцевості проживало 427,2 тис. чол. або 38,8 % населення області.

Сільські території Херсонщини відрізняються найбільшою в Україні землезабезпеченістю населення, одноманітністю агроландшафтів, найменшою щільністю сільського населення (15,0-16,0 чол.) та переважаючим розвитком аграрного виробництва. Проте його функціонування на більшості території характеризується спадом, розбалансованістю структури, зменшенням прибутковості та рівня доходів селян. Це відбулося у т.ч. і внаслідок того, що регіональні особливості сільських територій у процесі ринкових реформ були враховані недостатньо. Замість 276 колгоспів і радгоспів було сформовано удесятеро більше (2760) аграрних підприємств.

Як наслідок, на одній сільській території розміщується 1-2 середні або відносно велике аграрне підприємство та фермерські господарства площею землекористування від 93,6 до 346,9 га. Масова поява недосвідчених власників та керівників, багатоукладність, необґрунтовані зрушення у спеціалізації, порушення агротехнологій, занепад матеріально-технічної бази та системи зрошення (на 60,2%) призвели до спаду обсягів аграрного виробництва за останні 20 років на 50-60%, галузей тваринництва - у 2,5-3,7 разів. Це негативно позначилося на інфраструктурному облаштуванні сільських територій, рівні доходів сільських жителів. Бальні оцінки основних показників розвитку сільських територій Херсонської області дозволили уточнити, що депресивними є 30,6%, середній розвиток мають 51,2%, 18,2% займають передові позиції. Депресивні території розміщуються у внутрішніх районах області. Їх функціонування пов'язане виключно з аграрним виробництвом (розорано 98,8 % земель), нестабільною екологією, низькими доходами селян (у 1,5-2,1 разів менше середньообласних значень). Успішний розвиток демонструють приморські, придніпровські та приміські території, де рівень життя у 1,9-2,7 разів вищий, ніж у середньому в області, а проживання є престижним.

Для сільських територій Херсонської області характерний значний природно-ресурсний потенціал. Так, за потенціалом земельних ресурсів вони займають 4-е місце в Україні, рекреаційних - 6-е, фауністичних - 12-е. У структурі ПРП вкрай недостатньо водних та лісових ресурсів. По всіх компонентах ПРП спостерігається значне середньодушове забезпечення. Найбільшою продуктивністю земельних ресурсів відрізняються сільські території Голопристанського, Каховського, Цюрупинського, Скадовського, Бериславського районів (102-151 балів). Найбільша у країні землезабезпеченість сільських жителів (423,3 га/чол.), рівень розораності (до 98,2%), масштаби зрошення (21,6% всіх угідь) історично зумовили розвиток тут високотоварного виробництва. Проте ці переваги використовуються вкрай недостатньо. Ресурсозбереження та охорона ресурсів перебувають на низькому рівні. Як наслідок, різко зменшилася родючість ґрунтів (62 бали згідно з кадастровими даними), 18,6% орних земель є еродованими, щорічно підтоплюється 18,0-31,5% території, лісовкрита площа є найменшою в Україні - 4,6%.

Незважаючи на значні обсяги водокористування (1080 млн. м³ або 8,4% загальнодержавного обсягу), у 2008 р. зрошувалося тільки 170,1 тис. га угідь (39,8%). 26,0% води було втрачено при транспортуванні. Окрім цього, для аграрного виробництва характерне скорочення оборотних засобів (табл. 1),

Таблиця 1

Динаміка економічних показників сільськогосподарського виробництва у Херсонській області^*

капітальних вкладень, темпів оновлення основних засобів, нерівномірне їх розміщення, зменшення вартості сільськогосподарської техніки за останні 20 років у 3,5-7,0 разів, зниження енергетичних потужностей у 2,7-3,2 разів. Площі багаторічних насаджень скоротилися у 2,9 разів, виноградників - на 60,0%. Це призвело до значного зниження урожайності, падіння обсягів виробництва сільськогосподарської продукції, його рентабельності, прибутковості (збитковими вважається до 1/3 аграрних підприємств).

Враховуючи, що аграрне виробництво є основним джерелом доходів сільських жителів, а решта видів їх виробничої діяльності є недостатньо диверсифікованою (зокрема, сільським туризмом та рекреацією займаються тільки 42 фермерські господарства та 102 агрооселі, переробні галузі представлені 36 підприємствами). Його спад негативно позначився на доходах сільських жителів, їх зайнятості, ринку праці в цілому. Так, з 242,4 тис. чол. економічно активного населення зайнятими були 224,0 тис. чол. Рівень безробіття досягнув 7,6%, а рівень економічної активності склав 74,5%.

Найбільше навантаження на 1 робоче місце - 981 особа, зафіксоване у Каланчацькому районі. Великим є рівень демографічного навантаження, - у середньому 675-793 особи на 1000 чол. працездатного населення. Середній рівень доходів сільських жителів залишається дуже низьким і становить 1716,1 грн./чол. У їх структурі переважає заробітна плата - 26,8%. Доходи від оренди земельних паїв є незначними і дорівнюють 320-480 грн./га. Це, а також недостатній розвиток інфраструктури сільських територій, зумовлює скорочення кількості населення (на 3,0-3,5 тис. чол. щорічно), його старіння, зменшення чисельності трудових ресурсів.

Умови проживання у селах значно поступаються міським. Так, майже 75,0% житлових будинків побудовано до 80-х років. У середньому на 1 жителя припадає 22,1 м² житла проти 15,4 м² у містах (табл. 2).

Таблиця 2

Показники благоустрою сільських територій Херсонської області та їх динаміка

Забезпеченість житла основними комунікаціями складає 30,8%, у т.ч. водопроводом - 45,5%, каналізацією - 28,6%, центральним опаленням - 24,7%. Дошкільні установи є в 49,8% сіл, школи - у 60,0%. В умовах великих розмірів території щільність шляхів сполучення у 2,4 разів менша за середній показник по державі, залізниць - на 57,0%. Погане екологічне облаштування та планування сільських територій, їх віддаленість від міст спричиняє також відтік молоді із сіл.

Здійснене нами анкетування населення свідчить, що 68,5% опитаних не знали, де шукати роботу, як відкрити власну справу. Ще 60,1% вважають життя на селі не престижним. Разом з тим у Херсонській області на дорадництво було виділено тільки 250,5 тис. грн., з них освоєно - 180,1 тис. грн. Визначені закономірності, тенденції та проблеми розвитку сільських територій свідчать про необхідність першочергових дій по стабілізації їх розвитку та функціонування.

У третьому розділі “Вдосконалення управління розвитком сільських територій та використанням їх ресурсного потенціалу” обґрунтовані напрями державної підтримки та забезпечення сталого розвитку сільських територій, визначені організаційно-економічні засади раціонального ресурсокористування на інвестиційно-інноваційній основі, заходи щодо диверсифікації аграрної та інших видів діяльності, підвищення рівня доходів та якості життя сільського населення.

Сільські території Херсонської області, маючи потужний природно-ресурсний потенціал, конкурентні переваги щодо розміщення, наявності ринків збуту, транспортної доступності, багатовіковий землеробський досвід населення, залишаються недостатньо ефективними та стійкими суспільно- та еколого-виробничими системами. Причини цього - ґрунтовиснажлива система землеробства, застаріла агротехніка, демографічна криза, диспаритет цін, недостатність інвестицій, слабка ринкова інфраструктура. У регіоні переважає дрібнотоварне виробництво, майже 80,0 % сільськогосподарської продукції припадає на особисті господарства населення. Інвестиції забезпечують 10,0 % потреби, а кредити у сільськогосподарську галузь становлять 10,3-17,5 % обсягу витрат. При цьому для сільських територій характерна значна внутрішньо-регіональна диференціація за рівнем економічного розвитку, інфраструктурним облаштуванням, функціями, екологічною ситуацією, умовами та престижністю проживання населення. Тому заходи державної підтримки сільських територій повинні бути диференційованими відповідно до виявлених проблем розвитку (табл.3).

Проте 62,5% обсягу бюджетних коштів, що планується використати у 2010р., направлено на здешевлення кредитів товаровиробників. Ми вважаємо, що їх структуру потрібно змінити у напрямах виділення бюджетних засобів для здійснення агролісомеліорації, будівництва сільської інфраструктури та житла, компенсацію вартості сільськогосподарської техніки, підготовку та перепідготовку кадрів. Це стосується, насамперед, депресивних сільських територій Великолепетиського, Великоолександріського, Верхньорогачицького, Високопільського, Горностаївського, Іванівського, Каланчацького, Нижньосірогозького, Нововоронцовського, Новотроїцького, Чаплинського адміністративних районів. Протягом останніх років не передбачена компенсація товаровиробникам за наслідки несприятливих погодних явищ. Разом з тим аграрні підприємства та сільські території щорічно терплять збитки від посух, суховіїв, підтоплення угідь. Враховуючи це, необхідно планувати страхові виплати за розміщення в зоні ризикованого землеробства.

Таблиця 3

Структура та динаміка бюджетних коштів, виділених на розвиток сільського господарства Херсонської області, тис. грн

Важливе значення для зменшення депресивності сільських територій Херсонщини має забезпечення раціонального ресурсокористування та підвищення ефективності виробництва. Його формами є як цільові обласні програми (“Зерно”, “Рис”, “Виноград”, “Зрошення”), так і окремі організаційно-економічні заходи, здійснювані на основі інвестиційно-інноваційного підходу. В області необхідно збільшити мережу державних науково-дослідних господарств з 4-х до 18-ти. Вони обґрунтовуються як центри інноваційної організації виробництва сільських територій.

Раціональне природокористування без значних фінансових затрат забезпечать: впровадження краплинного зрошення (потенційна площа 16,0 тис. га), відродження традиційного зрошення площею 170,1тис. га. Це дозволить збільшити прибутки від сільськогосподарської діяльності на 50,0% щорічно. Важливе значення має забезпечення раціональної спеціалізації сільського господарства через скорочення посівів соняшнику на 25,0%, розвиток раннього городництва, плодівництва та баштанництва, збільшення посівів кормових культур на зрошенні на 21,0%.

Враховуючи монофункціональність 90,0% сільських територій регіону, для забезпечення їх сталого розвитку, соціальної спрямованості, збільшення доходів населення, необхідним є поглиблення диверсифікації виробничо-економічної діяльності. Мова йде про розвиток переробки аграрної продукції у внутрішніх, сільського туризму та рекреації - у приморських сільських територіях. Це можна здійснити за рахунок коштів приватних інвесторів, місцевого населення.

Важливими організаційно-економічними заходами при цьому є функціонування обласних відділків Асоціації фермерів України, Асоціації зеленого туризму, формування мережі інформаційно-консультаційних служб, логістично-маркетингових центрів з метою здійснення бізнес-планування, інвестиційного проектування традиційних або нових прибуткових видів діяльності (бджільництва, рибництва, квітникарства, тепличного господарства), моніторингу продовольчого ринку. Стале функціонування сільських територій регіону забезпечить формування бюджетів їх розвитку.

ВИСНОВКИ

1. Сільські території з огляду на їх системно-структурну організацію обґрунтовуються як основні об'єкти сільського розвитку, аграрної політики, державної підтримки в умовах членства в СОТ. При цьому вони мають чітку просторову локалізацію, опорний каркас та центри організації території у вигляді мережі взаємопов'язаних компактно розміщених сільських поселень, аграрне виробництво як основний системоформуючий вид діяльності. Враховуючи ресурсно-сировинну детермінованість функціонування виробничо-економічної діяльності, в управлінні сільськими територіями виділяються ресурсні стратегії з виходом на ресурсозбереження, охорону довкілля і екологічну безпеку, виробничі (орієнтація на забезпечення рентабельності та прибутку), соціальні (досягнення високих стандартів життя населення та високих показників його відтворення), екологічні, сталого розвитку.

2. Принципами формування та розвитку сільських територій визначені: узгодження місцевих, регіональних та загальнодержавних інтересів, цілісності, комплексності, відкритості, економічної ефективності виробництва, соціальної спрямованості, ресурсозбереження, раціонального планування, сталого розвитку. Обґрунтовано нові прояви розвитку сільських територій (скорочення сільського населення, сільських поселень, їх людності, ресурсні та екологічні обмеження, застосування інновацій у виробництві, розвиток підприємництва та диверсифікація діяльності, посилення соціальної спрямованості). Визначені типи сільських територій регіону за рівнем ресурсної забезпеченості, різноманітності природно-ресурсного потенціалу, наявністю природоохоронних територій, територій екологічної нестабільності.

3. Методичні засади оцінки ресурсного забезпечення сільських територій ускладнюються наявністю цілого комплексу різнопланових показників, які часто підбираються суб'єктивно, не забезпечені відповідною статистичною інформацією. На нашу думку, їх кількість доцільно обмежити, застосувавши синтетичні (бальні) показники рівня розвитку, типізації, ресурсного забезпечення сільських територій, ефективності виробництва, зайнятості, рівня та якості життя сільських жителів.

4. На сільські території приходиться 81,6% території Херсонської області та 38,8% населення. Центрами їх організації є 259 сільських поселень з сільськими радами та 347 інших поселень. Особливості їх розвитку визначають: найбільший в Україні земельний потенціал, одноманітні, нестійкі до природних навантажень ландшафти розміщення, практично не диверсифікована діяльність. За обсягами ВВП, рівнем економічного розвитку здійснене групування сільських територій. До групи високого розвитку увійшли 47 або 18,2% сільських територій, середнього розвитку - 133 або 51,2%, депресивних - 79 або 30,6%. Природно-ресурсний потенціал сільських територій Херсонської області оцінюється як дуже значний. Особливо це стосується земельних та рекреаційних ресурсів. За умови зрошення урожайність сільськогосподарських культур та обсяги аграрного виробництв можна збільшити вдвічі. Наявність приморських та прирічкових, автентичних степових ландшафтів сприяє розвитку сільського туризму та рекреації. Проте потенціал рекреаційних ресурсів використовується тільки на 1/3. Таким чином, сільські території мають значні резерви для економічного зростання.

5. У сільськогосподарському виробництві сільських територій регіону відбулися негативні структурні зрушення, що призвели до значного падіння показників його ефективності, зменшення доходів працівників, соціального розшарування селян. Мова йде про збільшення посівів енергоємних культур високого ринкового попиту - соняшнику та ріпаку (на 70,5%), зменшення площ під кормовими культурами (з 30,5 до 9,1%), практичну ліквідацію тваринницької галузі. У структурі товарної продукції на рослинництво приходиться 74,4 %, а на тваринництво - 25,6 %. Тому для підвищення ефективності господарювання першочергове значення має дотримання агротехнологій та раціональної спеціалізації виробництва.

6. Трудоресурсний потенціал та ринок праці на селі характеризуються значними дисбалансами. Незважаючи на значну економічну активність населення (74,5%), демографічне навантаження є дуже значним і досягає 792 чол./1000 чол. працюючих. Сільське населення скорочується на 11 чол./1000 чол. щорічно. Безробіття коливається у межах 7,5-8,0%. Проте є потреба у рядових працівниках масових професій - водіях, механізаторах, скотарях, а також учителях, медичних працівниках. Натомість мережа професійно-технічної освіти у сільських регіонах практично ліквідована. Рівень доходів сільських жителів Херсонщини у 1,5-2,0 рази поступається рівню доходів міських. Крім того, вони мають здебільшого важкі умови праці, її сезонність, неможливість відпусток літом, гірші умови проживання та доступність до благ цивілізації (кінотеатри, театри, виставки, концерти тощо). Згідно з проведеним опитуванням, 60,1% населення вважають сільські території не престижними для проживання.

7. Визначення проблем та тенденцій функціонування сільських територій Херсонської області дозволило розробити модель їх розвитку на перспективу. Вона включає: наукові засади здійснення (світоглядні, теоретико-методологічні, нормативно-законодавчі, стратегії, концепції, програми, плани, проекти); завдання (розширення функцій, раціональне використання та охорона ресурсів, диверсифікація та підвищення ефективності діяльності, інфраструктурне облаштування, соціальна спрямованість, комплексний та сталий розвиток); засоби та ресурси (державна підтримка, обласні та місцеві бюджети, приватні інвестиції).

8. Низький рівень доходів сільських жителів, недостатня прибутковість аграрних та інших підприємств зумовлюють важливість державної фінансової підтримки розвитку сільських територій. При цьому пріоритетним є фінансування заходів “зеленої” скриньки, оскільки вони стосуються власне сільських територій. Для забезпечення належної ефективності такої підтримки доцільно враховувати групування територій за рівнем розвитку. Заходи “зеленої” скриньки, зокрема, матимуть велике значення для страхування врожаїв та втрат фермерських господарств через їх розміщення у зоні ризикованого землеробства. Проте на це виділяються недостатні кошти, які до того ж не завжди освоюються через необізнаність фермерів щодо механізмів надання такої підтримки.

9. Важливим напрямом сталого розвитку сільських територій є забезпечення раціонального ресурсокористування та екологічної безпеки. Найбільш масштабними заходами його вирішення є дотримання науково обґрунтованих агротехнологій, сівозмін, спеціалізації. З цією метою необхідно посилити контроль владних структур за виробничими процесами, а також доповнити діюче законодавство України положеннями щодо збільшення відповідальності за порушення агротехнологій. Законодавчої підтримки вимагає подальший розвиток зрошуваного землеробства, що охоплює 25,0% площі сільськогосподарських угідь регіону.

10. Сталому розвитку сільських територій, ресурсозбереженню, забезпеченню їх соціальної спрямованості сприятиме подальша диверсифікація виробничої діяльності сільського населення, зокрема, через рекреацію та сільський туризм. Він не вимагає значних затрат, може розвиватися на базі агроосель, фермерських господарств, забезпечить зростання зайнятості, доходів населення, облаштування сільських територій. Організаційно-економічне забезпечення ефективного функціонування сільських територій охоплює розробку бюджетів розвитку сільських та селищних рад, формування мережі дорадництва, інформаційно-консультаційного обслуговування, створення маркетиногово-логістичних центрів, розвиток підприємництва.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У фахових наукових виданнях:

1. Ігнатенко М.М. Про бюджетну підтримку технічного переоснащення сільського господарства / М.М. Ігнатенко // Бізнес - навігатор // Наук.-виробн. журн. Вип. 12 (2). Херсон: МУБіП, 2007. С. 28 - 32.

2. Ігнатенко М.М. Концептуальні підходи щодо функціонування механізму державного управління в аграрному секторі економіки / М.М. Ігнатенко, А.М. Собченко // Вісник аграрної науки Причорномор'я // - Наук.-теорет. жур. Вип. 2 (45). Миколаїв: ДАУ, 2008. С. 95 - 100. (автором обґрунтовано концептуальні засади механізму державного регулювання аграрного сектору).

3. Ігнатенко М.М. Ефективність використання земельних ресурсів сільських територій / М.М. Ігнатенко // Вісник ХНТУСГ // Наук. вид.: Економічні науки. Вип. 72. Харків: ХНТУСГ, 2008. С. 193 - 196.

4. Ігнатенко М.М. Формування економічних механізмів вдосконалення структурної політики в аграрній сфері / М.М. Ігнатенко // Таврійський науковий вісник // Зб. наук. праць. Вип. 62, Ч. ІІ. Херсон: Айлант, 2009. С. 18 - 21.

5. Ігнатенко М.М. Формування, особливості та тенденції розвитку трудового потенціалу сільського населення України / М.М. Ігнатенко // Таврійський науковий вісник // Зб. наук. праць. Вип. 63. Херсон: Айлант, 2009. С. 206 - 213.

6. Ігнатенко М.М. Особливості земельних ресурсів сільських територій Херсонської області та еколого-економічна оцінка їх використання / М.М. Ігнатенко // Таврійський науковий вісник // Зб. наук. праць. Вип. 64. Херсон: Айлант, 2009. С. 138 - 143.

7. Ігнатенко М.М. Фінансування підготовки кадрів для сільськогосподарського виробництва / М.М. Ігнатенко // Таврійський науковий вісник // Зб. наук. праць. Вип. 65. Херсон: Айлант, 2009. С. 126 - 131.

8. Ігнатенко М.М. Концепція управління диверсифікацією діяльності аграрних підприємств / М.М.Ігнатенко // Матер. міжнар. наук.-практ. конф. [Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні], (Київ, 23 - 24 жовтня 2008 р.) - Київ: РВПС України НАН України, Ч. І, 2008 р. С. 207 - 208.

В інших виданнях:

9. Ігнатенко М.М. Основні проблеми та тенденції кредитування розвитку сільських територій / М.М. Ігнатенко // Зб. тез Всеукр. наук.-практ. конф. [Сучасний стан та перспективи розвитку банківської справи], (Херсон, 19-20 квітня 2007 р.). Херсон: ХДАУ, 2007. С. 48 - 50.

10. Ігнатенко М.М. Трансформація механізму державного регулювання розвитку аграрного підприємництва / М.М. Ігнатенко // Стратегія економічної безпеки: держава, регіон, підприємство // Зб. наук.-метод. праць. Херсон: ХДУ, 2008 - С. 44 - 47.

11. Ігнатенко М.М. Основні проблеми та шляхи регулювання зайнятості працівників аграрних підприємств / М.М. Ігнатенко // Зб. тез Всеукр. наук.-практ. конф. [Фінансове та облікове забезпечення функціонування аграрних підприємств], (Херсон, 16-17 квітня 2009 р.). Херсон: ХДАУ, 2009. С. 78 - 81.

12. Ігнатенко М.М. Соціальні аспекти розвитку сільських територій / М.М. Ігнатенко // Матер. міжнар. наук.-практ. конф. [Проблеми соціально-економічного розвитку регіонів в контексті сучасних процесів міжнародної інтеграції], (Херсон, 18-20 вересня, 2009 р.) - Херсон: ПП Вишемирський, 2009. С. 112 - 116.

АНОТАЦІЯ

Ігнатенко М.М. Формування ресурсного потенціалу розвитку сільських територій. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка та управління національним господарством. - Білоцерківський національний аграрний університет. Біла Церква, 2010.

В дисертаційній роботі обґрунтовані наукові основи формування, розвитку та ресурсного забезпечення сільських територій. Визначені їх зміст, структура, ресурси та умови формування, функції, завдання, пріоритети, ризики й обмеження розвитку. Здійснена типологія сільських територій за системоутворюючими ознаками та рівнем розвитку. Проаналізовано стан, ресурсний потенціал, ефективність, проблеми та тенденції функціонування сільських територій Херсонської області. Обґрунтовані заходи вдосконалення управління сільськими територіями та раціонального ресурсокористування: посилення державної підтримки (заходи “зеленої та жовтої скриньок”, збільшення обсягів страхування аграрного виробництва в зоні ризикованого землеробства, поширення крапельного зрошення, нових агротехнологій, дотримання сівозмін, диверсифікація діяльності з метою підвищення зайнятості та рівня життя сільських жителів).