Теоретико-методологічні засади нелінійності розвитку економіки України

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку

Спеціальність 08.00.03 - економіка та управління національним господарством

УДК 332.1

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Теоретико-методологічні засади Нелінійності розвитку економіки України

Гейман Олег

Айзікович

Харків - 2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Науково-дослідному центрі індустріальних проблем розвитку НАН України

Науковий консультант: доктор економічних наук, професор Кизим Микола Олександрович,

Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, директор

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Амосов Олег Юрійович,

Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, перший заступник директора

доктор економічних наук, професор Благун Іван Семенович, Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника (м. Івано-Франківськ), завідувач кафедри економічної кібернетики доктор економічних наук, с.н.с. Скрипниченко Марія Іллівна, ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України», керівник відділу моделювання економічного розвитку

Захист відбудеться «26» березня 2010 року об 11.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.251.01 у Науково-дослідному центрі індустріальних проблем розвитку НАН України за адресою: 61022, м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 7 під'їзд, 8 поверх.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Науково-дослідного центра індустріальних проблем розвитку НАН України за адресою: 61022, м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 7 під'їзд, 8 поверх.

Автореферат розісланий «25» лютого 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О. М. Красноносова

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Економіки країн світу, включаючи Україну, все більше стають нестійкими. Світова фінансова криза, яка почалася в 2007 р., у котрий раз підтвердила це. У світі спостерігаються нелінійні коливання розвитку національних економік під впливом екзогенних та ендогенних чинників, що призводить до політичної та соціальної напруги у суспільстві. Урядам країн світу потрібно відслідковувати дію цих чинників і запроваджувати таку економічну політику, яка б забезпечувала згладжування нелінійного розвитку національних економік і не припускала або пом'якшувала кризи.

Проблемою нелінійного розвитку соціально-економічних систем займалися такі вчені, як: В.-Б. Занг, С. Капіца, Є. Князєв, М. Кизим, Б. Кузнєцов, С. Курдюмов, Л. Лєсков, Г. Малінецький, В. Мілованов, Р. Ніжегородцев, І. Прангішвілі, А. Потапов, В. Нусратуллін, І. Пригожин, Л. Сергєєва, М. Скрипниченко, І. Стенгерс, Г. Хакен, А. Хатько та ін., але вони недостатньо приділили уваги дослідженню синергетичного впливу екзогенних та ендогенних чинників на нелінійність розвитку тієї чи іншої економіки країн світу.

Особливої уваги заслуговує проблема дослідження впливу нерівномірності розвитку регіонів країни на нелінійність її економіки. У свою чергу, проблемою нерівномірності розвитку регіонів країн світу займалися такі вчені, як: І. Благун, А. Гранберг, Є. Гришина, М. Долішній, Д. Деджун, Д. Лук'яненко, Х. Мартін, З. Матковський, Р. Морено, І. Новак, А. Олександрова, А. Полиньов, С. Рей, Х. Сала-і -Мартін, Р. Барро, І. Сторонянська, Я. Столярчук, Т. Сван, Г. Фетісов, В. Чужиков та ін., але деякі аспекти цього явища не були ними вирішені. Так, більшість вчених нерівномірність розвитку регіонів країни розглядало як статичну характеристику, що не давало змоги дослідити її вплив на нелінійність економіки країни в цілому.

Великою проблемою дослідження нерівномірності економічного розвитку регіонів країни є й ідентифікація їх особливостей (типів), які обумовлені економічною політикою, що в них проводилася. Типологізацією регіонів за різними критеріями займалися такі вчені, як: О. Амосов, М. Бородулін, Б. Бутс, М. Вяльшин, Г. Гутман, А. Гранберг., М. Долішній, С. Дробишевський, Л. Зайцева, В. Коломійчук, О. Кочеткова, В. Петров, В. Пєтросянц, О. Хехт, Я. Шевчук, О. Юдін та ін., але їх дослідження не давали змоги об'єднати типологізації регіонів за різними критеріями в пов'язаний причинно-послідовний ланцюжок, який би забезпечував можливість для кожного типу регіону країни визначати свою економічну політику, яка б здійснювалася в регіонах певного типу та забезпечувала зменшення нерівномірності його розвитку.

Наведене вище підтверджує, що проблемою нелінійності економіки України, яка обумовлена нерівномірним розвитком її регіонів, учені не займалися, що і обумовило актуальність теми дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з планами наукових досліджень Науково-дослідного центру індустріальних проблем розвитку (НДЦ ІПР) НАН України та Харківського національного економічного університету (ХНЕУ) МОН України. За темою фундаментального наукового дослідження НДЦ ІПР НАН України: «Циклічна динаміка економіки України та моделювання соціально-економічного розвитку» (номер державної реєстрації 0106U003213) здобувачем обґрунтовано необхідність дослідження нелінійних процесів розвитку економіки країни, побудовано модель нелінійності розвитку економіки України, запропоновано методичний підхід до оцінки нерівномірності економічного розвитку регіонів України. За темою фундаментального наукового дослідження НДЦ ІПР НАН України: «Обґрунтування стратегічних напрямків соціально-економічного розвитку регіону в умовах євроінтеграційних процесів» (номер державної реєстрації 0105U004636) здобувачем запропоновано методику типологізації регіонів України за рівнем і темпами економічного зростання, розроблено когнітивну модель функціонування економіки регіону. За темою фундаментального наукового дослідження ХНЕУ МОН України: «Циклічність у розвитку соціально-економічних систем» (номер державної реєстрації 0108U000472) здобувачем обґрунтовано доцільність використання синергетичної парадигми для дослідження нелінійності розвитку економіки країни, побудовано моделі впливу екзогенних та ендогенних чинників на нелінійність розвитку економіки, запропоновано концепцію впливу нерівномірності розвитку регіонів України на нелінійність її економіки, розроблено модель впливу деструктивних конвергентно-дивергентних процесів регіонального розвитку на нелінійний характер економіки країни.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в розробці та обґрунтуванні концепції впливу деструктивних конвергентно-дивергентних процесів регіонального розвитку на нелінійний характер економіки України.

Для досягнення мети в роботі було визначено такі завдання:

обґрунтувати доцільність використання синергетичної парадигми при дослідженні нелінійного характеру розвитку економіки країни;

побудувати нелінійну модель розвитку економіки України;

визначити екзогенні та ендогенні чинники, які впливають на нелінійний характер розвитку економіки України;

провести аналіз характеру економічного розвитку регіонів України;

побудувати конвергентні статичні та динамічні моделі економічного розвитку регіонів України;

побудувати модель впливу деструктивних конвергентно-дивергентних процесів регіонального розвитку на нелінійний характер економіки України;

висунути ряд гіпотез та обґрунтувати концепцію впливу деструктивних конвергентно-дивергентних процесів регіонального розвитку на нелінійний характер економіки країни;

запропонувати методичній підхід до причино-послідовної типологізації регіонів країни за різними критеріями;

здійснити типологізацію регіонів України і визначити головні напрямки економічної політики, яка здійснювалася у цих регіонах;

обґрунтувати необхідність застосування сценарного імітаційного моделювання для визначення головних напрямків економічної політики, яку потрібно проводити в регіонах різного типу для зменшення нерівномірності їх розвитку та згладжування нелінійності економіки країни;

розробити імітаційну модель та побудувати можливі сценарії економічного розвитку для регіонів України різного типу.

Об'єктом дослідження є динамічний процес нелінійного розвитку економіки України.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади та методичні рекомендації згладжування нелінійності економіки України за рахунок зменшення нерівномірності розвитку її регіонів.

Методологія і методи дослідження. Методологічною основою дослідження в роботі є модель наукових революцій і парадигм Т. Куна. Теоретичні положення дисертації ґрунтуються на синергетичній парадигмі. У процесі дослідження було використано такі загальні та часткові методи: діалектики - для вивчення еволюції теорії економічного розвитку; логічного підходу та контент-аналізу - для уточнення сутності низки понять; аналізу та синтезу - для дослідження нерівномірності економічного розвитку регіонів; порівняння - для визначення типів регіонів країни; індукції та дедукції - для доведення гіпотез концепції впливу деструктивних конвергентно-дивергентних процесів регіонального розвитку на нелінійний характер економіки України; моделювання: трендові нелінійні моделі різного виду - для опису нелінійного характеру розвитку економіки України; статичні та динамічні конвергентні моделі - для визначення характеру економічного розвитку регіонів країни; кореляційно-регресивного аналізу - для дослідження впливу деструктивних конвергентно-дивергентних процесів розвитку регіонів країни на нелінійний характер її економіки, для визначення екзогенних та ендогенних чинників впливу на нелінійний характер розвитку економіки країни: кластерного аналізу - для типологізації регіонів країни за різними критеріями та інші.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі акти Верховної Ради України й Кабінету Міністрів України, нормативні документи міністерств і відомств України, міжнародні законодавчі та нормативні акти й угоди світових організацій, статистичні дані Державного комітету статистики України та обласних управлінь статистики.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі сформульовано новий напрям наукових досліджень нелінійності економіки України, обумовленої нерівномірним розвитком її регіонів, на основі чого обґрунтовано концепцію впливу деструктивних конвергентно-дивергентних процесів регіонального розвитку на нелінійний характер економіки України.

У процесі дослідження отримано такі найбільш суттєві наукові результати різного ступеня новизни:

вперше:

з позиції синергетичної парадигми обґрунтовано концепцію впливу деструктивних конвергентно-дивергентних процесів регіонального розвитку на нелінійний характер економіки України, яка забезпечує зменшення нерівномірності розвитку регіонів та згладжування коливань національної економіки;

запропоновано матрицю класифікації конвергентно-дивергентних процесів в економічному розвитку регіонів України, яка дає можливість визначати як конструктивний, так і деструктивний її характер;

запроваджено методичний підхід до побудови системи взаємопов'язаних моделей: у-конвергенції та в-конвергенції (абсолютної та умовної), який дозволяє здійснити динамічну оцінку впливу нерівномірності розвитку регіонів України на нелінійний характер її економіки;

доведено необхідність і запропоновано методичний підхід до типологізації регіонів України за різними критеріями згідно з причинно-наслідковим ланцюжком, який дозволяє визначити головні напрямки економічної політики, що здійснюються у регіоні відповідного типу;

розроблено механізм вибору напрямків економічної політики в регіонах України різного типу, який базується на сценарному імітаційному моделюванні їх економічного розвитку, що дає можливість зменшувати нерівномірність, а, відповідно, ї згладжувати нелінійність економіки країни;

набули подальшого розвитку:

методологічний підхід до використання синергетичної парадигми в економічних дослідженнях, який на відміну від існуючих пов'язує її принципи з гіпотезами, в яких вони знаходять своє застосування і які доводяться в дослідженні;

методичний підхід до визначення нелінійності розвитку економіки України та синергетичного впливу на неї екзогенних та ендогенних чинників, який на відміну від існуючих включає в себе систему економетричних моделей, що дозволяють прогнозувати можливі коливання національної економіки;

використання когнітивного підходу до побудови моделі взаємозв'язку показників типологізації регіонів України, який на відміну від існуючих дозволяє визначити критерії причинно-наслідкової типологізації регіонів України;

застосування матричного підходу до проведення причинно-наслідкової типологізації регіонів України за різними критеріями, який на відміну від існуючих забезпечує ідентифікацію напрямків економічної політики, яка здійснюється в них;

удосконалено:

методику оцінки нерівномірності економічного розвитку регіонів, яка на відміну від існуючих враховує як його рівень, так і темпи зміни, що забезпечує більш об'єктивне визначення тих регіонів, які потребують першочергової підтримки держави;

методику визначення країн світу, що здійснюють домінантний вплив на нелінійний розвиток економіки України, яка на відміну від існуючих ґрунтується на використанні економетричної моделі і передбачає спочатку ідентифікацію груп країн зовнішнього домінантного впливу на економіку України, а потім виділення з їх складу найбільш важливих країн;

методичний підхід до уточнення низки понять, який на відміну від існуючих ґрунтується на використанні логічного підходу та контент-аналізу, що дає змогу привести їх у відповідність зі змістом, обсягом і призначенням.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані в процесі дослідження теоретичні результати та методичні підходи знайшли впровадження в таких організаціях та установах:

Головному управлінні економіки Харківської обласної державної адміністрації - схвалений і використовується в практичній діяльності механізм вибору напрямків економічної політики в регіонах різного типу, який базується на сценарному імітаційному моделюванні процесів зменшення нерівномірності їх економічного розвитку (довідка № 43/1 від 15.09.2009 р.);

Головному управлінні зовнішньоекономічних зв'язків та європейської інтеграції Харківської обласної державної адміністрації - у практичній діяльності використовується методичний підхід до побудови системи взаємопов'язаних моделей абсолютної та умовної конвергенції, який дозволяє здійснити динамічну оцінку впливу нерівномірності розвитку регіонів країни на нелінійний характер її економіки (довідка № 01-15/127 від 12.05.2009 р.);

Північно-східному науковому центрі МОН і НАН України - теоретичний підхід до типологізації регіонів країни за різними критеріями, який дозволяє визначити головні напрямки економічної політики, що здійснюються в регіоні відповідного типу і використовуються в практичній діяльності (довідка № 156 від 20.05.2009 р.);

Харківському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України - при викладенні навчальних курсів з державного управління використовується концепція згладжування нелінійності економіки України за рахунок зменшення нерівномірності розвитку її регіонів шляхом проведення відповідної економічної політики (довідка № 211 від 26.05.2009 р.).

Особистий внесок автора в результати досліджень. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до вирішення наукової проблеми визначення впливу деструктивних конвергентно-дивергентних процесів регіонального розвитку на нелінійний характер економіки України. Наукові положення, висновки, рекомендації та отримані результати, що винесено на захист, отримані автором самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертаційній роботі використані лише ті здобутки, які отримані автором самостійно. Особистий внесок здобувача у працях, опублікованих у співавторстві, наведено в списку праць за темою дисертації.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні й практичні положення та результати дослідження доповідалися на міжнародних науково-практичних конференціях, зокрема: «Інноваційний розвиток України: наукове, економічне та правове забезпечення» (м. Харків, 2006 р.); «Соціально-економічний розвиток регіонів України: проблеми науки та практики» (м. Харків, 2007 р., 2009 р.); «Конкурентоспроможність та інноваційний розвиток України: проблеми науки та практики» (м. Харків, 2007 р., 2008 р., 2009 р.); «Макроекономічна політика в Україні: проблеми науки та практики» (м. Харків, 2007 р.); «Сучасні проблеми моделювання соціально-економічних систем» (м. Харків, 2009 р.); «Перспективні розробки науки і техніки» (м. Дніпропетровськ, 2009 р.).

Публікації. Основні наукові результати проведених досліджень, методологічні та теоретичні положення, практичні рекомендації опубліковано у наукових працях, у тому числі в 1 індивідуальній монографії (32,1 ум.-др. арк.), 10 колективних монографіях (3,76 ум.-др. арк.), 20 статтях у наукових фахових виданнях (7,88 ум.-др. арк.), 9 матеріалах і тезах міжнародних науково-практичних конференцій. Загальний обсяг опублікованого матеріалу, який належить особисто здобувачеві становить 45,08 ум.-др. арк.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, 5 розділів, висновків, списку використаних джерел (326 найменувань), та додатків. Робота проілюстрована 97 рисунками та 86 таблицями. Загальний обсяг основного змісту роботи становить 278 сторінок.

2. Основний зміст роботи

У розділі 1 «Методологічні засади та методичний підхід до визначення екзогенних та ендогенних чинників нелінійності розвитку економіки України» обґрунтовується доцільність використання синергетичної парадигми при дослідженні нелінійного характеру розвитку економіки України, розробляються економетричні моделі нелінійного розвитку економіки України та визначення впливу на неї екзогенних та ендогенних чинників.

Процес наукового знання, у тому числі й в області економіки, характеризується різними моделями, серед яких найбільш обґрунтованою є модель наукових революцій та парадигм Т. Куна. Ця модель наукового знання виділяє чотири революції, серед яких остання ґрунтується на синергетичній парадигмі, яка на сьогоднішній день найбльіш об'єктивно та обґрунтовано характеризує явища та процеси, у тому числі й в економіці. У даному дослідженні в основу наукового знання про нелінійну динаміку економічного розвитку України і покладено синергетичну парадигму.

Одним із ключових принципів синергетичної парадигми є нелінійність, що властива динаміці розвитку економік країн світу. Виходячи з цього принципу синергетичної парадигми, у роботі було висунуто гіпотезу (1) про нелінійний характер розвитку економік країн світу, включаючи Україну.

Проведений аналіз динаміки світового ВВП і темпів його зміни у різних групах країн світу свідчить про наявність тенденції висхідного вектора з точкою прогину в 2007 р. При цьому найбільший вплив на нелінійний характер розвитку світової економіки здійснює група розвинених країн, у першу чергу домінантного впливу: США, Німеччина, Англія, Франція, Японія та Італія. Разом з тим дослідження показало, що світова економіка сповільнює процес нелінійного висхідного розвитку зі зниженням сили впливу з боку груп розвинених країн і посиленням впливу країн і ринків, що розвиваються.

Характер розвитку економіки України було досліджено в довгостроковому (річному) та короткостроковому (квартальному) періодах. Для аналізу тенденції розвитку економіки України в довгостроковому періоді в роботі було побудовано ряд нелінійних трендових економетричних моделей різного виду. Серед них найбільш адекватною моделлю, яка апроксимує часовий ряд ВВП на душу населення в річному розрізі, було визначено поліноміальну залежність четвертого ступеню (рис. 1), а моделлю, що апроксимує часовий ряд темпів зміни ВВП на душу населення,- поліноміальну залежність третього ступеня.

Аналіз побудованих моделей дозволяє зробити висновок про те, що довгострокова тенденція динаміки економіки України характеризується нелінійним висхідним трендом розвитку з темпами приросту, які знижуються. Це свідчить або про можливе виникнення стагнаційних процесів, або про появу точки біфуркації, яка характеризує зміну довгострокової тенденції розвитку.

Для аналізу тенденції розвитку економіки України в короткостроковому періоді побудовано ряд нелінійних трендових економетричних моделей різного виду. Серед них найбільш адекватною моделлю, яка апроксимує часовий ряд ВВП на душу населення в квартальному розрізі, було визначено експоненціальну залежність (рис. 2).

Рис. 2. Модельні та фактичні значення ВВП України в короткостроковому періоді

Однак амплітуда коливань фактичних даних біля лінії тренду, яка збільшується, обумовлює необхідність дослідження залишків і темпів зміни показника ВВП на душу населення. Аналіз отриманих результатів дозволяє зробити висновок, що у короткостроковому періоді розвиткові економіки України властива закономірність зростання нелінійної стохастичності, що свідчить про високу нестійкість сформованого атрактора розвитку економіки й про можливості виникнення ефекту резонансного збудження кризових явищ при незначному збуренні зовнішнього середовища.

Таким чином, у проведеному вище емпіричному дослідженні було доведено висунуту гіпотезу (1) про нелінійний характер розвитку економік країн світу, включаючи Україну.

Ґрунтуючись на принципі відкритості синергетичної парадигми та аналізі статистичних даних про динаміку ВВП країн світу, обсяги експорту України, обсяги виробництва по галузях економіки, у дослідженні було висунуто гіпотезу (2) про синергетичний вплив екзогенних та ендогенних чинників на нелінійний характер розвитку економіки України. Для доведення цієї гіпотези у роботі було запропоновано методичний підхід, який включає в себе три етапи: 1) виділення країн домінантного впливу зовнішнього оточення на нелінійний розвиток економіки України; 2) виділення галузей домінантного впливу внутрішнього середовища на нелінійний розвиток економіки України; 3) моделювання синергетичного впливу ендогенних та екзогенних чинників на нелінійний розвиток економіки України.

Згідно з методикою було проведено дослідження та побудовано ряд економетричних моделей впливу окремо екзогенних і ендогенних чинників, а потім їх синергетичної сукупності на нелінійний характер розвитку економіки України (табл. 1).

Таблиця 1 Розрахунок показників сили впливу екзогенних і ендогенних чинників на нелінійний характер розвитку економіки України для комплексу розроблених моделей

Країна / галузь	в-коефіцієнт	Коефіцієнт приватної кореляції	Сила впливу (·)	Доля впливу ()
Модель впливу екзогенних чинників
Росія	0,91	0,99	0,90	0,91
Китай	-66	-0,09	0,05	0,05
ЄС-27	0,1	0,29	0,03	0,03
Модель впливу ендогенних чинників
Металургійна промисловість	0,59	0,63	0,37	0,53
Машинобудування	0,33	0,41	0,14	0,42
Країна / галузь	в-коефіцієнт	Коефіцієнт приватної кореляції	Сила впливу (·)	Доля впливу ()
Модель сукупного впливу екзогенних та ендогенних чинників
Росія	0,84	0,84	0,71	0,92
Металургійна промисловість	0,28	0,26	0,07	0,09

Аналіз отриманих результатів дозволяє зробити такі висновки:

1. Країнами світу, які здійснюють найбільший вплив на нелінійний характер розвитку економіки України (екзогенні чинники), через обсяг експорту продукції до них, є Росія, ЄС-27 і Китай. Найбільший вплив серед вищеперелічених країн на економіку України здійснює Росія.

2. Національними галузями промисловості України (ендогенними чинниками), що здійснюють істотний вплив на формування тенденцій й атракторів розвитку економіки країни, виступають металургійна промисловість та машинобудування,

з домінуючим положенням першої з них.

Динаміка темпів зростання обсягів виробництва металургійної промисловості й машинобудування має негативну спадну траєкторію. Тому дані галузі, при їхньому високому впливі на економіку України, виступають джерелами, що провокують виникнення спадної стадії її розвитку.

3. Загальна тенденція нелінійного розвитку економіки України визначається синергетичним впливом екзогенних (обсягом експорту в країни домінантного впливу) і ендогенних (обсягом промислового виробництва галузей домінантного впливу) чинників, з перевагою перших з них.

Таким чином, на основі проведеного вище дослідження було доведено гіпотезу (2) про синергетичний вплив екзогенних та ендогенних чинників на нелінійний характер розвитку економіки України.

У розділі 2 «Нерівномірність регіонального розвитку і нелінійність економіки України» аналізується нерівномірність економічного розвитку регіонів України, досліджуються методи оцінки нерівномірності їх розвитку, будуються конвергентні статичні та динамічні моделі економічного розвитку регіонів країни та впливу деструктивних конвергентно-дивергентних процесів регіонального розвитку на нелінійний характер економіки України.

Принципи нестійкості й нерівномірності синергетичної парадигми та аналіз статистичних даних по регіонах України за період 1998 - 2007 рр. визначили необхідність висунути в роботі гіпотезу (3) про нерівномірність економічного розвитку регіонів країни. Для обґрунтування цієї гіпотези в роботі було досліджено нерівномірність економічного розвитку регіонів України за показником ВРП на душу населення (табл. 2).

Таблиця 2 Характеристика групування регіонів України за величиною ВРП на душу населення

Групи регіонів відносно середньої величини ВРП на душу населення по країні, %	1998 р.	2007 р.
	Число регіонів	Частка в сумарному ВРП, %	Частка населення, %	Число регіонів	Частка в сумарному ВРП, %	Частка населення, %
понад 151	2	19,2	13,2	1	18,9	5,9
від 126 до 150	2	10,1	7,2	2	22,6	17,1
від 101 до 125	3	22,5	19,6	3	14,6	13,3
від 76 до 100	11	31,3	34,9	5	15,4	17,4
від 51 до 76	9	16,9	25,1	14	26,4	42,0
менше 50	-	-	-	2	2,1	4,3
Усього регіонів	27	100,0	100,0	27	100,0	100,0

Розрахунки показали, що регіони України мають украй диференційований рівень економічного розвитку (ВРП на душу населення). Так, у 2007 р. 14 регіонів (51,9%) мали його на рівні від 51 до 75% до середнього по країні, 5 регіонів (18,5%) - на рівні від 76 до 100%.

Дані, наведені у роботі, свідчать про те, що регіони України мають украй диференційовані й темпи економічного зростання ВРП. Так, у 2007 р. різниця в темпах зростання ВРП по регіонах країни склала від 119,4% (Херсонська область) до 142,7% (м. Київ).

Таким чином, згідно з наведеними вище даними, було обґрунтовано гіпотезу (3) про нерівномірність економічного розвитку регіонів України.

Проведений у роботі аналіз методів оцінки нерівномірності економічного розвитку регіонів України дозволив зробити висновок про те, що теорія конвергенції, основою якої є неокласичні моделі зростання Солоу та Свана, є найбільш прийнятною для цих цілей. Здобувачем було запропоновано матрицю класифікації конвергентно-дивергентних процесів в економічному розвитку країн, яка визначає їх конструктивний або деструктивний характер (табл. 3).

Для визначення, які саме - конвергентні або дивергентні процеси спостерігаються в регіональному розвитку України - та який вплив вони спричиняють на нелінійний характер її економіки, у роботі був запропонований методичний підхід до побудови системи взаємопов'язаних моделей: у-конвергенції та в-конвергенції (абсолютної та умовної), який дозволяє визначити характер процесу та здійснити динамічну оцінку впливу нерівномірності розвитку регіонів України на нелінійний характер її економіки.

Таблиця 3 Матриця класифікації конвергентно-дивергентних процесів за їх характером

Процес	Висхідний атрактор розвитку країни	Спадний атрактор розвитку країни
Конвергенція	Конструктивна конвергенція	Деструктивна конвергенція
Дивергенція	Деструктивна дивергенція	Конструктивна дивергенція

Принципи нестійкості і нерівномірності синергетичної парадигми та аналіз даних про рівні і темпи економічного розвитку регіонів України за період 1997 - 2007 рр. дозволяють висунути гіпотезу (4) про деструктивний характер конвергентно-дивергентних процесів економік регіонів країни, викликаних їхнім нерівномірним економічним розвитком.

Для доведення цієї гіпотези у роботі було зроблено розрахунки у-конвергенції та побудовано моделі абсолютної та умовної в-конвергенцій.

Розрахунки показників у-конвергенції (табл. 4) за показником ВДВ на душу населення свідчать про наявність деструктивної дивергенції в економічному розвитку центру (м. Київ) та периферії (інші 25 регіонів України).

Таблиця 4 Розрахунки показників у-конвергенції (з м. Київ) за ВДВ на душу населення

Рік	MMR	Cvu (%)	Vw (%)	Gw	T	АS
1997	3,603015	30,109683	29,03472	0,14000	0,018038	1,417887
1998	3,531262	31,965185	30,70874	0,15	0,01872	1,505097
1999	3,725982	34,790737	33,53421	0,16	0,022115	1,776883
2000	4,266619	36,8292882	36,11093	0,172	0,025227	1,982361
2001	5,937372	54,2368565	56,01131	0,1892	0,049072	3,828248
2002	5,853064	54,7410747	56,45738	0,1825	0,049752	3,824428
2003	8,814621	56,9690975	58,2126	0,1059	0,052751	3,311543
2004	6,715428	58,34088	58,90467	0,2034	0,05416	3,799571
2005	6,316038	56,4170933	56,36694	0,201	0,050509	3,710864
2006	6,150241	56,518264	58,70059	0,2104	0,055266	3,566691
Рік	MMR	Cvu (%)	Vw (%)	Gw	T	АS
2007	6,57906	61,99496	64,54708	0,22676	0,06426	3,76171
2008	6,42685	62,27630	65,31694	0,23127	0,06506	3,86938

Умовні позначки: MMR - коефіцієнт нерівності; Cvu (%) - коефіцієнт варіації; Vw (%) - коефіцієнт варіації Уільямсона; Gw - коефіцієнт Джіні; T - індекс Тейла; AS - показник асиметрії.

Проведені розрахунки, згідно з моделлю абсолютної конвергенції, свідчать про нестійку конвергентно-дивергентну тенденцію регіонального економічного розвитку в Україні з перевагою деструктивного дивергентного характеру.

Для доведення гіпотези (4) у роботі було побудовано і моделі абсолютної та умовної в-конвергенцій (табл. 5).

Таблиця 5 Розрахунки значень параметра b і в коефіцієнтів умовної конвергенції між регіонами України в 1997 - 2008 рр.

Коефіцієнт	1998/1997	1999/1998	2000/1999	2001/2000	2002/2001	2003/2002
b	- 0,182	- 0,04	0,124	0,137	0,1	- 0,12
в	- 0,167	- 0,039	0,132	0,147	0,105	- 0,113
Коефіцієнт	2004/2003	2005/2004	2006/2005	2007/2006	2008/2007	2008/1997
b	0,17	0,35	0,06	- 0,27	0,25	0,081
в	0,186	0,431	0,062	- 0,239	0,288	0,084

Розрахунки, згідно з моделлю умовної конвергенції, вказують на тенденцію в Україні групової деструктивної конвергенції в регіональному економічному розвитку.

Таким чином, наведене вище дослідження довело висунуту гіпотезу (4) про деструктивний характер конвергентно-дивергентних процесів регіонів України, викликаних їхнім нерівномірним економічним розвитком.

Принципи випадковості і нелінійності синергетичної парадигми викликали необхідність доведення в роботі гіпотези (5) про вплив на нелінійність економіки України деструктивних конвергентно-дивергентних процесів у регіонах, що обумовлено їхнім нерівномірним розвитком.

Для доведення цієї гіпотези у роботі було побудовано економетричну модель впливу абсолютної і умовної в-конвергенцій на темпи економічного зростання України в цілому (табл. 6).

Таблиця 6 Розрахунки параметрів впливу умовної та абсолютної конвергенції між регіонами України за період 1997 - 2008 рр. на темпи економічного зростання країни в цілому

N = 11	БЕТА	Стандартна помилка БЕТА	Параметр В	Стандартна помилка В	Критерій Стьюдента t (22)	Рівень значущості p-рівень
Вільний член			0,159369	0,004752	33,53445	0,000000
Умовна конверген-ція	-0,392614	0,315206	-0,041914	0,033650	-1,24558	0,248162
Абсолютна конверген-ція	-0,211110	0,315206	-0,013308	0,019870	-0,66975	0,521874

Отримані розрахунки свідчать про наявність суттєвого зв'язку між абсолютною і умовною конвергенціями регіонального розвитку та темпами зміни економіки України в цілому.

Наведене вище підтверджує висунуту вище гіпотезу (5) про вплив деструктивних конвергентно-дивергентних процесів у регіонах, що викликані нерівномірним їхнім розвитком, на нелінійність економіки України.

У розділі 3 «Концептуальні засади впливу нерівномірності регіонального розвитку країни на її нелінійний характер економіки» досліджено діюче законодавство України та зарубіжний і вітчизняний досвід щодо зменшення нерівномірності розвитку регіонів країн світу, висунуто ряд гіпотез та обґрунтовано концепцію впливу деструктивних конвергентно-дивергентних процесів регіонального розвитку на нелінійний характер економіки України.

Правова база державного регулювання регіонального розвитку в Україні склалася фактично в 2001 - 2009 рр., з прийняттям Верховною Радою, Президентом та Кабінетом Міністрів України цілої низки нормативно-правових актів. Аналіз цих документів, у першу чергу, Указу Президента України «Про концепцію державної регіональної політики», Закону України «Про стимулювання розвитку регіонів», Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року» та ін., свідчить про їхню неузгодженість і загальний характер, що не дозволяє об'єктивно визначити регіони країни, які в першу чергу потребують державної підтримки.

У зв'язку з недосконалістю діючого в Україні законодавства фактично в країні не приступили до зменшення диспропорцій в економічному розвитку регіонів. На державному рівні відсутній офіційно визнаний перелік депресивних територій, а звідсіля й їх підтримка та стимулювання до виходу з цього стану.

Аналіз стратегій соціально-економічного розвитку по 22 регіонах України показав, що в жодній з них не визначені депресивні території й відповідно не запропоновані заходи по виходу з цього стану.

Дослідження територіального розвитку інших країн світу свідчить про суттєві диспропорції в економічному розвитку їх регіонів. Це стосується як розвинених держав, так і тих, що розвиваються. Так, наприклад, 100% територій Греції, Ірландії та Португалії підпадають під різні програми політики підтримки ЄС із різних спеціалізованих структурних фондів. Крім того, більшість розвинених країн світу й тих, що розвиваються, мають національні програми, спрямовані на зменшення нерівномірності розвитку територій. нелінійний регіон економічний політика

Ґрунтуючись на проведеному вище дослідженні, аналізі діючого законодавства і вітчизняної та закордонної практики зменшення нерівномірності розвитку регіонів країн світу, а також на вивченні цілого ряду робіт вчених з питань наукового дослідження, проблем нелінійної динаміки, диференціації регіонів за рівнем економічного розвитку, типологізації регіонів, сценарного підходу, імітаційного моделювання, у даній роботі були висунуті та доведені такі гіпотези: 1 - про нелінійний характер розвитку економік країн світу, включаючи Україну; 2 - про синергетичний вплив екзогенних та ендогенних чинників на нелінійний характер розвитку економіки України; 3 - про нерівномірність економічного розвитку регіонів України; 4 - про деструктивний характер конвергентно-дивергентних процесів регіонів України, що викликані нерівномірним економічним розвитком; 5 - про вплив деструктивних конвергентно-дивергентних процесів регіонів, викликаних нерівномірним їхнім розвитком, на нелінійність економіки України; 6 - про ідентифікацію регіонів України, що вимагають першочергової державної підтримки для зменшення нерівномірності економічного розвитку на основі їх типологизації; 7 - про причинно-наслідкову типологизацію регіонів України за різними критеріями для ідентифікації основних напрямків економічної політики, яка в них проводиться; 8 - про багатоваріативність економічної політики, що проводиться в регіонах різного типу і яка спрямована на зменшення нерівномірності їхнього розвитку й згладжування нелінійності економіки України.

Доведення поданих вище гіпотез дозволило сформувати у роботі концепцію впливу деструктивних конвергентно-дивергентних процесів регіонального розвитку на нелінійний характер економіки України.

Ця концепція ґрунтується на синергетичній парадигмі, принципи якої знайшли своє відображення в таких її гіпотезах (табл. 7).

Таблиця 7 Взаємозв'язок принципів синергетичної парадигми і гіпотеза концепції

Принципи синергетичної парадигми	Гіпотези, в яких принципи знаходять своє відображення
Нелінійність	Гіпотеза 1
Відкритість	Гіпотеза 2
Принципи синергетичної парадигми	Гіпотези, в яких принципи знаходять своє відображення
Випадковість	Гіпотези 3 - 5
Нерівноважність Нестійкість	Гіпотези 6 - 7
Багатоваріативність	Гіпотеза 8

Сформульовані й висунуті в роботі гіпотези і отримані на їх основі положення концепції впливу деструктивних конвергентно-дивергентних процесів регіонального розвитку на нелінійний характер економіки України взаємопов'язані у структурно-логічну схему.

Основні положення концепції впливу деструктивних конвергентно-дивергентних процесів регіонального розвитку на нелінійний характер економіки України формується таким чином: 1 - економіки країн світу, включаючи Україну, розвиваються нелінійно; 2 - на нелінійний характер розвитку економіки України здійснюють синергетичний вплив екзогенні та ендогенні чинники; 3 - регіони України мають різний рівень і неоднакові темпи економічного розвитку; 4 - конвергентно-дивергентні процеси регіонів України, викликані їхнім нерівномірним економічним розвитком, носять деструктивний характер; 5 - деструктивні конвергентно-дивергентні процеси регіонів, викликані нерівномірним їхнім розвитком, впливають на нелінійність економіки України; 6 - ідентифікація регіонів України, що вимагають першочергової державної підтримки для зменшення нерівномірності економічного розвитку, повинна здійснюватися шляхом типологизації їх як за рівнем, так і за темпами зростання; 7 - для ідентифікації основних напрямків економічної політики, яка проводиться в регіонах України, потрібно здійснювати причинно-наслідкову їх типологізацію за різними критеріями; 8 - економічна політика, яка здійснюється в регіонах різного типу й спрямована на зменшення нерівномірності їхнього розвитку й згладжування нелінійності економіки України, повинна носити багатоваріативний характер.

У розділі 4 «Теоретичні аспекти типологізації регіонів України і економічна політика в них» досліджено теорію та практику типологізації регіонів, запропоновано методологічний підхід до причинно-наслідкової типологізації регіонів країни за різними критеріями, здійснено типологізацію регіонів і ідентифіковано головні напрямки економічної політики, яка здійснюється в них.

Проведений аналіз свідчить про те, що в різних країнах світу використовується багато критеріїв, за якими визначаються регіони країни, що потребують першочергової підтримки держави. Так, для визначення нерівномірності економічного розвитку у більшості країн світу, у тому числі й в Україні, застосовується показник ВРП на душу населення.

Треба зазначити, що цей показник визначає досягнутий рівень, але не відображує динаміку економічного процесу, який протікає в регіоні. У роботі пропонується для визначення регіонів, що потребують першочергової державної підтримки, здійснювати їх типологізацію за двома критеріями: рівнем і темпами економічного розвитку.

Здійснена у роботі типологізація регіонів України за цими двома критеріями дозволила визначити такі 16 з них, які потребують першочергової підтримки з боку держави: Вінницька, Волинська, Житомирська, Закарпатська, Івано-Франківська, Кіровоградська, Львівська, Миколаївська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька та Чернігівська області.

Однак, треба зазначити, що наведена вище типологізація регіонів України не дозволяє ідентифікувати основні напрями економічної політики, яка проводиться в регіонах і призводить до того стану, в якому знаходиться кожний з них.

Ґрунтуючись на принципах відкритості та випадковості синергетичної парадигми, аналізу статистичних даних за різними показниками розвитку регіонів країни, у роботі висунуто гіпотезу (7) про причинно-наслідкову типологізацію регіонів України за різними критеріями для ідентифікації основних напрямків економічної політики, яка в них здійснюється.

Для доведення цієї гіпотези в роботі запропоновано методичний підхід до типологізації регіонів за різними критеріями згідно з причинно-наслідковим ланцюжком. Для визначення критеріїв типологізації регіонів і побудови такого причинно-наслідкового ланцюжку пропонується когнітивна модель взаємозв'язку показників, які характеризують діяльність регіонів країни (рис. 4).

На основі наведеної вище когнітивної моделі в роботі була розроблена матриця причинно-наслідкової типологізації.

Згідно з матрицею (табл. 8) можливо ідентифікувати головні напрямки економічної політики, яка здійснювалася в тому чи іншому регіоні країні та яка призвела до відповідного стану його економіку.

Для регіонів України матриця причинно-наслідкової типологізації усереднено за період 2001 - 2007 рр., має такий вигляд (табл. 8).

Таблиця 8 Матриця причинно-наслідкової типологізації регіонів України у 2001 - 2007 рр.

Рівень і динаміка економічного розвитку	Структура та направленість функціонування економіки	Рівень фінансування функціонування та розвитку економіки	Регіони-представники
Високого рівня та динаміки економічного розвитку (1)	Старопромислові експортоорієнтовані (1)	Середнього рівня фінансування функціонування та розвитку економіки (2)	Запорізький
	Інноваційні внутрішньоорієнтовані (2)	Високого рівня фінансування функціонування та розвитку економіки (1)	м. Київ
Високого рівня та низької динаміки економічного розвитку (2)	Старопромислові експортоорієнтовані (1)	Середнього рівня фінансування функціонування та розвитку економіки (2)	Дніпропетровський Полтавський
		Низького рівня фінансування функціонування та розвитку економіки (3)	Донецький
Низького рівня та високої динаміки економічного розвитку (3)	Старопромислові експортоорієнтовані (1)	Низького рівня фінансування функціонування та розвитку економіки (3)	Луганський
	Інноваційні внутрішньоорієнтовані (2)	Високого рівня фінансування функціонування та розвитку економіки (1)	АР Крим Харківський Одеський
	Аграрно-обслуговуючі (3)	Середнього рівня фінансування функціонування та розвитку економіки (2)	Київський
Низького рівня та динаміки економічного розвитку (4)	Інноваційні внутрішньоорієнтовані (2)	Середнього рівня фінансування функціонування та розвитку економіки (2)	Сумський
		Низького рівня фінансування функціонування та розвитку економіки (3)	Волинський
	Аграрно-обслуговуючі внутрішньоорієнтовані (3)	Високого рівня фінансування функціонування та розвитку економіки (1)	Львівський

Таким чином, виходячи з наведеного вище, можна стверджувати, що висунуту у роботі гіпотезу (7) при причинно-наслідкову типологізацію регіонів України за різними критеріями для ідентифікації основних напрямків економічної політики, які в них здійснюються, доведено.

У розділі 5 «Сценарне імітаційне моделювання зменшення нерівномірності економічного розвитку регіонів України» обґрунтовано необхідність застосування сценарного імітаційного моделювання для визначення можливих варіантів проведення економічної політики в регіонах різного типу з метою зменшення нерівномірності їх розвитку і згладжування нелінійності економіки України, розроблено імітаційну модель та побудовано можливі сценарії економічної політики для регіонів України різного типу.

Ґрунтуючись на принципі багатоваріантності синергетичної парадигми, в роботі висунуто гіпотезу (8) про багатоваріантність економічної політики, що проводиться в регіонах різного типу, і яка спрямована на зменшення нерівномірності їх розвитку й згладжування нелінійності економіки України.

Для доведення цієї гіпотези в роботі пропонується використовувати сценарний підхід, який дозволяє провести прогноз наслідків проведення можливих варіантів економічної політики в регіонах різного типу в умовах невизначеності.

Як інструмент прогнозування різних варіантів економічної політики в регіонах країни в роботі пропонується імітаційне моделювання. Цей клас моделей дозволяє розглядати регіон як динамічну систему, усі головні показники якої змінюються в часі.

Дослідження свідчать, що серед концепцій імітаційного моделювання тільки системна динаміка дозволяє моделювати процеси, що протікають в регіоні, на високому рівні агрегування, що і необхідно в нашому випадку.

Імітаційна модель прогнозування можливих сценаріїв економічної політики, яка спрямована на зменшення нерівномірності розвитку регіонів країни, включає в себе такі укрупнені блоки:

1. Блок «Населення», який відображає соціально-демографічні процеси, динаміку населення, формування його доходів і структуру видатків.

2. Блок «Бюджет», який відображає формування й використання державного та регіонального бюджетів з урахуванням відрахувань із регіону, субсидій, цільових вкладень в його економіку.

3. Блок «Економіка», який моделює динаміку ВРП у розрізі основних галузей економіки, джерел їх формування та напрямків використання. На рис. 5 подано більш детально блок «Економіка» імітаційної моделі, яка побудована в роботі.

4. Блок «Інвестування», який включає внутрішньорегіональні інвестиції, зовнішні інвестиції з інших регіонів, іноземні інвестиції, цільове державне фінансування в розрізі основних галузей економіки.

5. Блок «Зовнішньоекономічна діяльність», який відображує експортно-імпортні операції регіону, інвестиції з нього.

6. Блок «Інноваційна діяльність», який включає динаміку інноваційного потенціалу регіону, його інноваційну діяльність, цільове фінансування інноваційних програм.

Кожний з блоків включає як внутрішні регіональні змінні, так і ті, що відображають дію зовнішнього середовища.

Для реалізації імітаційної моделі розвитку регіонів країни в роботі була синтезована програма в середовищі імітаційного моделювання Vensim 5.7.

Для окремих з ідентифікованих вище типів регіонів України (Полтавської, Кіровоградської, Запорізької та Харківської областей) у роботі було проведено серію експериментів, які відображують різні сценарії економічного розвитку регіону з урахуванням зміни найбільш суттєвих для них чинників зовнішнього середовища.

Наприклад, для Харківського регіону, який характеризується низьким рівнем та високою динамікою економічного розвитку і є інноваційно-внутрішньо-орієнтованим, з високим рівнем фінансування функціонування та розвитку економіки, у роботі розглядаються такі серії сценаріїв економічного розвитку (табл. 10).

Таблиця 10 Серії сценаріїв економічного розвитку Харківської області

Серія сценаріїв	Характеристика сценаріїв
С0	Базовий сценарій, що відображає тенденції, що склалися
С1	Екстенсивний розвиток галузей за рахунок збільшення бюджетного інвестування
С2	Збільшення внутрішніх резервів за рахунок зменшення податкового навантаження
С3	Інноваційне інвестування, яке передбачає збільшення бюджетного інвестування в інноваційні технології галузей з лагом запізнення
С4	Інноваційне інвестування, яке орієнтоване на збільшення інвестиційно-інноваційної привабливості регіону і залучення іноземних інвестицій в інноваційні технології

У табл. 11 наведено серію сценаріїв інноваційного інвестування в Харківський регіон за рахунок збільшення бюджетного інвестування інноваційних технологій у промисловості (С3).

Згідно з наведеним сценарієм при збільшенні бюджетного інвестування інноваційних технологій у промисловості на 50,8% ВРП Харківської області відносно базового сценарію збільшиться на 6,5%.

Проведене вище дослідження дає змогу стверджувати, що гіпотезу (8) про багатоваріантність економічної політики, яка проводиться в регіонах різного типу і спрямована на зменшення їхнього нерівномірного розвитку і згладжування нелінійності економіки країни, доведено.

Таблиця 11 Серія сценаріїв інноваційного інвестування в Харківський регіон за рахунок збільшення бюджетного інвестування інноваційних технологій у промисловості (С3)

Сценарії	Рік	Приріст показників, %
	2009	2010	2011	2012
ВРП, тис.грн.
С3_50_2 - Збільшення бюджетного фінансування інновацій у промисловості до 50,8%	37109040	43598112	52323840	64417228	6,5
С3_0 - Базовий сценарій	37109040	43597792	51190256	60482616
Сільське господарство, тис.грн.
С3_50_2 - Збільшення бюджетного фінансування інновацій у промисловості до 50,8%	2494635	2590808	2654998	2734341	0,001
С3_0 - Базовий сценарій	2494635	2590801	2654982	2734312
Промисловість, тис.грн.
С3_50_2 - Збільшення бюджетного фінансування інновацій у промисловості до 50,8%	8203693	9160102	11217675	15161125	35,0
С3_0 - Базовий сценарій	8203693	9159990	10084598	11227439
Торгівля, тис.грн.
С3_50_2 - Збільшення бюджетного фінансування інновацій у промисловості до 50,8%	4388497	4767682	5234626	5811786	0,004
С3_0 - Базовий сценарій	4388497	4767632	5234509	5811582
Транспорт і зв'язок, тис.грн.
С3_50_2 - Збільшення бюджетного фінансування інновацій у промисловості до 50,8%	4194469	4675078	5089074	5424604	0,002
С3_0 - Базовий сценарій	4194469	4675048	5088999	5424478
Інші, тис.грн.
С3_50_2 - Збільшення бюджетного фінансування інновацій у промисловості до 50,8%	17827748	22404442	28127468	35285372	0,002
С3_0 - Базовий сценарій	17827748	22404324	28127170	35284808

Таким чином, у роботі доведено всі гіпотези, які висувалися, і можна зазначити, що концепцію впливу деструктивних конвергентно-дивергентних процесів регіонального розвитку на нелінійний характер економіки України обґрунтовано.

Висновки

У дисертації розроблено новий концептуальний підхід до вирішення актуальної наукової проблеми дослідження впливу деструктивних конвергентно-дивергентних процесів регіонального розвитку на нелінійний характер економіки України.

Проведене у роботі дослідження дозволило отримати цілу низку взаємопов'язаних наукових та практичних результатів різного рівня: методологічного, теоретичного та емпіричного.

На методологічному рівні у роботі одержано наступні основні наукові результати:

1. Доведено, що на сьогоднішній день найбільш обґрунтованою моделлю наукового знання є модель наукових революцій та парадигм Т. Куна. З позиції цієї моделі і розглядається наукова проблема, що досліджується в роботі.

2. Модель наукового знання Т. Куна виділяє чотири наукові революції, для яких характерна своя парадигма, що складає їх основу. Остання четверта наукова революція ґрунтується на синергетичній парадигмі. В роботі з'ясовано, що синергетична парадигма дозволяє системно та найбільш реально до дійсності описувати явища та процеси, в тому числі в економіці. Тому саме ця парадигма і прийнята в роботі за основу при вирішенні наукової проблеми.

3. Синергетична парадигма моделі наукового знання базується на відповідних принципах. В роботі розглянуто і виділено ті з них, які стосуються безпосередньо наукової проблеми, що досліджується. До цих принципів відносяться такі: відкритості, нерівноважності, нестійкості, випадковості, багатоваріантності і нелінійності.