Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ПВНЗ "ЄВРОПЕЙСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ"

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Організація та управління інноваційною діяльністю аграрних підприємств

08.00.04 - економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

Громов Олексій Антонович

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в ПВНЗ "Європейський університет"

Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник:

доктор економічних наук, доцент Прокопенко Наталія Семенівна, ПВНЗ "Європейський університет", завідувач кафедри економіки, обліку та аудиту

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, старший науковий співробітник Стецюк Петро Антонович, головний науковий співробітник відділу фінансових відносин Національного наукового центру "Інституту аграрної економіки";

кандидат економічних наук, доцент Крейдич Ірина Миколаївна, Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут", доцент кафедри теоретичної та прикладної економіки.

Захист відбудеться "21” червня 2011 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.063.01 ПВНЗ "Європейський університет" за адресою: 03115, м. Київ, бульвар Вернадського 16-в, к.218.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці ПВНЗ "Європейський університет" за адресою: 03115, м. Київ, вул. Депутатська, 15/17.

Автореферат розісланий "___" травня 2011р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук, доцент О.П. Луцій

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Інноваційна діяльність є важливою складовою підвищення ефективності розвитку сільськогосподарських підприємств. Її результативність залежить від професійного рівня наукових кадрів та спеціалістів аграрного виробництва. Незважаючи на великий інноваційний потенціал аграрної науки, використовується він недостатньою мірою і щороку втрачається. Сучасні проблеми функціонування аграрних підприємств зумовлені економічною дискримінацією, відсутністю необхідних преференцій та державних заходів стосовно подолання наслідків економічної кризи. Інноваційна політика має забезпечувати сталий розвиток господарюючих суб'єктів на основі організації та управління інноваційною діяльністю аграрних підприємств. Авторські права на інноваційні розробки недостатньо захищені, а відсутність налагодженої системи економічних відносин між учасниками інноваційного процесу не стимулює впровадження новацій у виробництво.

Впровадження і ринкове освоєння новацій стримується також й іншими чинниками. Серед них як найвагоміші слід виокремити низьку платоспроможність господарств і відсутність достовірної та повної інформації про новітні вітчизняні наукові розробки в галузі сільського господарства. Ряд аспектів стратегії інноваційного розвитку аграрного виробництва поки що принципово не визначено. Зокрема, йдеться про механізми стимулювання та державну підтримку інноваційної діяльності, розширення комерційних можливостей фінансування інноваційних розробок і венчурного підприємництва, поглиблення інформаційних та економічних взаємозв'язків між наукою й виробництвом у процесі використання інтелектуальної власності.

Теоретичні і практичні засади інноваційної діяльності висвітлені у класичних працях І. Шумпетера. Окремі аспекти, пов'язані з розробкою та реалізацією стратегії інноваційної діяльності, її інвестиційного й ресурсного забезпечення, а також інформування сільськогосподарських товаровиробників щодо новітніх розробок сільськогосподарської науки і використання інтелектуальної власності в аграрній сфері, були предметом досліджень вітчизняних вчених, серед яких: О.І. Ареф'єва, О.Б. Бутнік-Сіверський, В.І. Благодатний, А.Ф. Бондаренко, Л.І. Воротіна, Л.М. Ганущак, В.М. Геєць, О. Є. Гудзь, В.В. Дергачова, С.М. Кваша, М.І. Кісіль, І.М. Крейдич, О.В. Крисальний, М.Ф. Кропивко, П.А. Лайко, М.І. Лобанов, Л.О. Мармуль, Н.С. Прокопенко, П.Т. Саблук, Н.М. Сіренко, П.А. Стецюк, Л.І. Худолій, В.С. Шебанін, С.В. Шолудченко, В.Г. Щербак, В.М. Яценко, а також російських науковців: Г.І. Андрєєва, С.Д. Ільєнкової, В. Дергачова, Г.А. Романенка, Л.М. Хогберга, Р.А. Фатхутдінова та ін. Проте деякі аспекти стратегії і практики активізації інноваційної діяльності в аграрних підприємствах у ринкових умовах господарювання залишаються недостатньо вивченими.

Актуальність окресленого кола проблем, недостатній ступінь їх дослідження стосовно засад багатоукладної економіки, наявність невирішених і дискусійних питань зумовили вибір теми, мети і завдання дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до теми науково-дослідної роботи економічного факультету Європейського університету "Управління довгостроковим розвитком сільськогосподарських підприємств та АПК" (номер державної реєстрації 0107U002008). В її межах автором здійснено обґрунтування механізму управління інноваційною діяльністю аграрних підприємств з метою підвищення їх конкурентоспроможності.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є: визначення теоретичних засад та обґрунтування практичних рекомендацій щодо напрямів розвитку організації та управління інноваційною діяльністю аграрних підприємств, виявлення передумов активізації й домінант розширення інноваційних доходів при стимулюванні діяльності суб'єктів аграрної сфери за умови розбалансування фінансового середовища.

У контурі зазначеної мети потребували вирішення наступні завдання:

- поглиблення розуміння сутності інновацій та об'єктивної потреби в інноваційній діяльності;

- визначення організаційно-економічного механізму впровадження інновацій та методичних підходів щодо оцінки економічної ефективності інноваційної діяльності;

- виявлення особливостей становлення системи організації та управління інноваційною діяльністю аграрних підприємств;

- з'ясування рівня впливу інновацій на розвиток аграрних підприємств;

- проведення оцінки управління впровадження інновацій в аграрне виробництво;

- обґрунтування шляхів активізації наукових досліджень та інформаційного обслуговування аграрних підприємств щодо інновацій та напрямів удосконалення управління фінансово-інноваційного їх забезпечення;

- розробка рекомендацій щодо удосконалення організації та управління інноваційною діяльністю аграрних підприємств через державну підтримку.

Об'єктом дослідження є сукупність процесів організації та управління інноваційною діяльністю аграрних підприємств в умовах дестабілізації фінансового простору.

Предметом дослідження є організація та управління інноваційною діяльністю аграрних підприємств у контексті теоретичних, прикладних та методичних аспектів.

Методи дослідження. Базисом теоретичних і методичних наукових розробок стали здобутки вітчизняних і зарубіжних наукових спільнот та загальновизнані положення й методичні підходи економічної теорії з проблем інноваційної діяльності. Так, при дослідженні теоретичних і методичних засад інноваційної діяльності було застосовано діалектичний метод пізнання та системного підходу, методи синтезу й узагальнень; в аналітичних дослідженнях - індексний, графічний та аналітичний методи, методи оцінки структурних динамічних зрушень, порівнянь і монографічний; під час обґрунтуванні прогнозу впровадження інновацій - розрахунково-конструктивний; у процесі моделювання схем технологічної модернізації сільськогосподарських підприємств - метод ситуаційного моделювання.

За інформаційно-фактологічне поле для теоретичних узагальнень і висновків дисертаційного дослідження слугували: законодавчі акти України, статистична звітність Міністерства аграрної політики та продовольства України, Державної податкової адміністрації України та Державного комітету статистики України, наукові розвідки вітчизняних і зарубіжних вчених із відповідної тематики, а також результати власних досліджень і розрахунків.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в обґрунтуванні принципово нових науково-теоретичних, економічних конструкцій і розробці прикладних розгорнутих рекомендацій та структурно-логічних методичних підходів щодо активізації врівноваженого розвитку інноваційної діяльності аграрних підприємств, а саме:

вперше:

розроблено модель формування та активізації інноваційного розвитку аграрних підприємств за окремими варіантами орієнтації розвитку регіону, де пріоритетними напрямами є: створення конкурентних переваг на внутрішньому традиційному ринку; реформування й реструктуризація аграрної економіки; створення інтерактивних моделей; розвиток зовнішніх вертикальних і горизонтальних зв'язків; застосування стратегічної інтеграції на внутрішньому й зовнішньому ринках на основі визначення ефективних варіантів організації та управління інноваційною діяльністю аграрних підприємств. У результаті її використання, можливо систематизувати порядок; параметри впровадження інновацій при активізації економічних процесів в аграрній сфері; забезпечити прийняття виважених управлінських рішень у царині інноваційної політики;

удосконалено:

науковий супровід системи формування попиту на інновації в аграрному секторі економіки через визначення та узгодження цілей суб'єктів інноваційного процесу і регіональних особливостей їх розміщення, що на відміну від існуючих положень сприятиме підвищенню дієвості прийняття рішень;

сукупність заходів державної підтримки стимулювання інноваційного розвитку аграрних підприємств із диференціацією по групах державних пріоритетів через формування попиту на інноваційну продукцію, підвищення рівня сприйняття, аграрними підприємствами інноваційних нововведень, що дозволяє забезпечити підвищення якості державних рішень;

організаційну структуру інноваційної діяльності в сільськогосподарському науково-виробничому комплексі, що виробляє наукоємну продукцію та включає внутрішні венчури, державно-приватні підприємства і науково-технічні об'єднання (НТО), консорціуми спільних міжфірмових досліджень, центри і лабораторії у провідних вищих навчальних закладах, які фінансуються науково-виробничим комплексом (НВК), центри і лабораторії в системі академії наук, що фінансуються НВК, яка на відмінну від існуючих розробок дасть змогу підвищити ефективність виробництва в аграрному секторі та збільшити рівень використання інновацій;

дістали подальший розвиток:

теоретичні засади організації та управління інноваційними процесами в аграрних підприємствах через системне впровадження інновацій у взаємопов'язані сфери діяльності. Це дозволяє при розробці таких засад акцентувати увагу на здійсненні постійної і стабільної підтримки монополізованого сільського господарства через впровадження інновацій з метою гармонізації соціальних активізацій економічного розвитку аграрної сфери;

процеси визначення елементів формування організаційно-економічного механізму управління інноваційним розвитком на основі представленого у вигляді дванадцяти послідовних, логічно пов'язаних етапів, спрямованих на утворення інноваційної аграрної структури, виділених на підставі наукового обґрунтування та схематичної інтерпретації;

механізм реалізації створення інноваційної підприємницької структури, яка на основі потенціалу власного підприємства або на основі об'єднання потенціалів підприємств дозволяє з'ясувати потенціал інноваційної структури господарюючого суб'єкта, тобто можливості самофінансування розвитку, система управління яким полягає у трансформації відносно модернізованих вимог господарювання агроформувань через використання одно або двосторонніх партнерських відносин інноваційних підприємницьких структур.

Практичне значення одержаних результатів. Обґрунтовані у дисертаційній роботі результати формують наукову основу для практичного вирішення проблем поліпшення інноваційного клімату з метою збільшення обсягів інвестування в інноваційну діяльність аграрних підприємств.

Науково-методичні положення, висновки і рекомендації автора щодо активізації інноваційної діяльності та впровадження моделі інноваційного розвитку аграрних підприємств використані при розробці регіональної програми розвитку Херсонської області "Стратегія економічного і соціального розвитку до 2015 р." (довідка Головного управління економіки Херсонської обласної державної адміністрації № 300-2/301-09 від 22.12.10 р.); рекомендації з організації моніторингу напрямів та заходів інноваційного розвитку аграрних підприємств впроваджені у практику діяльності Головного управління агропромислового розвитку Херсонської обласної державної адміністрації (довідка № 8-700-4/496 від 21.12.2010 р.); окремі положення дисертаційного дослідження стосовно бюджетно-податкового регулювання інноваційних процесів знайшли застосування в практичній роботі Науково-дослідного центру з проблем оподаткування Національного університету державної податкової служби України (довідка № 35 від 31.03.2011 р.).

Результати дослідження задіяні у навчальному процесі Європейського університету при викладанні дисциплін "Інноваційний менеджмент”, "Інтелектуальна власність”, "Інвестиційний менеджмент” (довідка Херсонської філії ПВНЗ "Європейський університет" № 402 від 23.12.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати одержані автором самостійно. Особистий внесок автора полягає у розробці науково обґрунтованих пропозицій стосовно поглиблення теоретичних і методичних засад інноваційної діяльності аграрних підприємств регіону, пропозицій щодо інноваційного розвитку сільського господарства і удосконалення економічних відносин між суб'єктами інноваційної діяльності.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження доповідалися та обговорювалися на: Всеукраїнській науково-практичній конференції "Економіка: сучасні проблеми та перспективи розвитку" (м. Київ, 2007 р.); II Міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми і перспективи розвитку підприємництва" (м. Харків, 2008 р.); міжнародній науково-практичній конференції "Фінансово-бюджетна політика в контексті соціально-економічного розвитку регіонів" (м. Дніпропетровськ, 2009 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції "Фінансова система України: стан, проблеми, перспективи" (м. Херсон, 2010 р.); міжнародній науково-практичній конференції "Сучасні тенденції економічної теорії і практики: світовий досвід та вітчизняні реалії" (м. Херсон:, 2010 р.), міжнародній науково-практичній конференції "Ринкова трансформація національної економіки: досягнення теорії та проблеми практики” (м. Полтава, 2010 р.); міжнародній науково-практичній конференції "Облік, контроль та аналіз на підприємствах АПК: стан та перспективи розвитку" (м. Вінниця, 2010 р.), щорічних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Європейського університету (м. Київ, 2008-2010 рр.).

Публікації. Основні положення дисертації викладені у 12 наукових працях, з них 5 - у фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій становить 3,7 друк. арк., з яких 3,7 друк. арк. належать особисто автору.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Обсяг основної частини дисертації становить 205 сторінок комп'ютерного тексту, містить 45 таблиць, 22 рисунки. Повний обсяг дисертації 237 сторінок, до нього входить 11 додатків. Список використаних джерел налічує 205 найменувань.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дисертаційного дослідження, визначено його мету, основні завдання, предмет, об'єкт, методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення, наведено дані про апробацію та впровадження результатів роботи.

У першому розділі "Теоретико-методичні засади інноваційної діяльності аграрних підприємств" досліджено сутність інновацій та організаційно-економічний механізм впровадження останніх у діяльність аграрних підприємств, узагальнено методичні підходи щодо оцінки економічної ефективності інноваційної діяльності у сільськогосподарському виробництві.

Спираючись на основні принципи пізнання, здійснений аналіз визначень термінів "новація" й "інновація" виявив широкий спектр точок зору і розбіжностей з цих питань, які часто ототожнюють. Доцільно використовувати визначення згаданого поняття як функціонування організаційних структур на кожному етапі інноваційного процесу від створення новацій (здійснення маркетингових досліджень, проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок, їх експериментального освоєння й апробації, оформлення у вигляді звітів, матеріального стимулювання науковців і винахідників, охорони новацій як об'єктів інтелектуальної власності) до впровадження у виробництво (перетворення в інновації). Тому вважаємо доречним категорію "інновація" трактувати, насамперед, як процес, у ході якого наукова ідея або технологічний винахід доводять до стадії практичного використання, який починає давати економічний ефект, а результат інноваційного процесу позначити терміном "нововведення".

В умовах ринку аграрні підприємства мають орієнтувати свою діяльність на задоволення потреб і запитів споживачів, займатися питаннями пошуку і реалізації існуючих та перспективних ринкових можливостей, насамперед - можливостей інноваційного розвитку. Це передбачає зростання ступеня відкритості господарського механізму сільськогосподарських підприємств, а також ступеня взаємодії з проміжним і зовнішнім середовищем. Відповідно, організаційно-економічний механізм аграрних підприємств повинен функціонувати в тісній взаємодії з ринковими і регулюючими механізмами. Доведено, що наявність формування організаційно-економічного механізму управління інноваційним розвитком аграрних підприємств (ОЕМУІР) чи, принаймні, трансформація організаційно-економічного механізму підприємств у даному напрямі повинна здійснюватися з метою його адаптації до нових економічних умов. Це визначає особливості формування ринкових відносин у аграрному виробництві та відмінність його інноваційного розвитку.

Визначено, що домінантами організаційно-економічного механізму функціонування аграрних підприємств є такі: принцип системності, комплексності, орієнтації на інноваційний шлях розвитку, підтримки рівноваги між споживанням і відновленням природних ресурсів, гнучкого реагування, виправданого ризику, балансу інтересів суб'єктів інноваційного процесу, альтернативності варіантів розвитку, "розумної" орієнтації на задоволення запитів споживачів, "виваженої крайності" ринкових позицій; принцип цілісності (принципова неможливість зведення властивостей системи до суми властивостей її елементів; залежність кожного елемента властивості від його місця в системі функцій усередині цілого).

Доведено, що модель інноваційного розвитку аграрних підприємств повинна базуватися на інтегрованій, комплексній системі, яка охоплюватиме продуктові, операційні, організаційні, управлінські, техніко-технологічні, біологічні та інформаційні інновації. Специфіка видів інновацій в аграрному виробництві зумовлена його особливостями. По-перше, це залучення до виробничого процесу природних ресурсів, що зорієнтовує інновації на збереження екологічної рівноваги, раціональне використання природного потенціалу. По-друге, інноваційні процеси в аграрних підприємствах диференціюються на економічний, організаційний, технологічний, технічний тощо. Вони об'єднані єдиною метою - створення нових або вдосконалення існуючих видів сировини та продукції, технологій, засобів господарювання. По-третє, виходячи з того, що сільськогосподарська продукція як елемент забезпечення життєдіяльності спричиняє істотний вплив на здоров'я людини та рівень життєстійкості останньої, інновації в аграрній сфері повинні зумовлювати пріоритетність підвищення якості сільськогосподарської продукції, її безпеки і збереження природних властивостей.

Обґрунтовано, що мета моніторингу комплексного аналізу, оцінки ефективності інноваційної діяльності аграрних підприємств полягає в обґрунтуванні найбільш ефективних її напрямів інноваційної діяльності, інноваційних програм і проектів. Основними завданнями аналізу є: визначення відповідності фінансового стану підприємства його цільовим параметрам щодо інноваційного розвитку; оцінка потенціалу інноваційного розвитку; розробка та вибір ефективних інноваційних проектів; оцінка показників інноваційної діяльності; виявлення невикористаних резервів підвищення ефективності інноваційної діяльності, її ризиків і проблем; оцінка впливу інноваційних рішень на результати діяльності створення аграрних підприємств.

Крім того, використання сучасних підходів до формування системи організації й управління інноваційною діяльністю підприємств аграрного сектору України повинно відповідати вимогам комплексної побудови складних процесів та визначати послідовність (етапи) дій в процесі організації та управління інноваційної діяльності: моніторинг середовища господарювання; аналіз внутрішнього середовища й ефективності інноваційних проектів та програм, бізнес-планів і оцінки ефективності інноваційної діяльності та шляхи її підвищення.

Проведення комплексної оцінки інноваційної діяльності на основі викладених методичних підходів сприятиме обґрунтуванню найбільш ефективних напрямів інноваційної діяльності, інноваційних програм та проектів аграрних підприємств, що дає можливість досягти високої ефективності виконання прийнятих рішень.

У другому розділі "Становлення системи організації і управління інноваційною діяльністю аграрних підприємств України" проаналізовано систему організації інноваційної діяльності господарських формувань; досліджено рівень впливу інновацій на розвиток аграрних підприємств; здійснено оцінку управління впровадження інновацій в аграрне виробництво.

Аналіз впливу зовнішніх факторів на діяльність аграрних підприємств свідчить про наявність потенційного попиту в інноваціях. Як показали результати проведеного дослідження, розширення ринкових трансформацій в аграрному секторі позначилося на тренді аграрного виробництва. Характерним є факт, що в середньому за останні п'ять років виробництво валової продукції сільського господарства зросло на 11,5 млрд грн, а у 2009 році отримано 104 млрд грн, у т. ч. рослинництва - на 9,3 млрд грн, а тваринництва - на 2,2 млрд. грн.

Символічно, що параметри здійснення фінансування розвитку АПК залежать від макроекономічної ситуації як на світовому, так і вітчизняному ринках. У 2009 р. обсяг останніх зменшився відносно попереднього року на 24%, що можна пояснити негативними тенденціями, пов'язаними зі світовою фінансовою кризою. При цьому, за досліджуваний період в сільському господарстві простежувалося незначне зростання обсягів виробництва на 2,3%, в основному завдяки тваринництву (збільшилося поголів'я великої рогатої худоби, свиней, птиці відповідно на 12; 5; 2,4%).

З'ясовано, що за період з 2005 р. по 2009 р. включно динаміка суми видатків державного бюджету на агропромислове виробництво, як складової загального фінансування, мала тенденцію до збільшення, але при цьому не досягла 10% загальних видатків державного бюджету, визначених законодавством. Проте напрями розподілу видатків державного бюджету залишаються непередбачуваними. За результатами досліджень, у середньому за 2005-2009 рр. 57,4% видатків державного бюджету припадало на фінансування управління галузі АПК - 27,8%, на соціальну сферу - 14%, тоді як на наукові дослідження було спрямовано лише 1,9% (табл. 1).

Таблиця 1. Напрями видатків на наукові дослідження в АПК, млн грн

Встановлено, що при розподілі коштів на наукові дослідження для підприємств АПК не враховувалися особливості та науково-обгрунтована спеціалізація за природно-економічними зонами. Із аналізу зонального розподілу коштів для вище зазначених цілей, у середньому за 2005-2009 рр. найбільша частка видатків на наукові дослідження припадала на Центральний економічний район - 21, 2%, Причорноморський - 16,9, Поліський - 14,6 та Карпатський - 13,1%, у той час як для Подільського, Східного, Придніпровського та Донецького було виділено лише відповідно по районах: 10,0%, 8,8%, 9,8%, 5,6% загальної суми фінансування по Україні.

Зафіксовано, що у 2009 році в структурі фінансування наукових досліджень у галузі АПК з державного бюджету найбільший відсоток займали: дослідження і експериментальні розробки в системі агропромислового комплексу - 55,6 %; прикладні розробки Національного університету біоресурсів і природокористування України у сфері сільськогосподарських наук - 15,8%; прикладні наукові та науково-технічні розробки, виконання робіт за державними цільовими програмами і державними замовленнями у сфері розвитку агропромислового комплексу, фінансова підтримка підготовки наукових кадрів - 12, 0 %. Поряд із цим виявлено, що зменшення фінансування наукових досліджень у 2009 році супроводжувалося зростанням податкових надходжень до зведеного бюджету від аграрного сфери на 7,8 млрд грн, а у 2009 році останні перевищили фінансову підтримку галузі, що досліджується (рис. 1). Наведене свідчить про необ'єктивне ставлення до інноваційної діяльності при розподілі бюджетних коштів.

аграрний інновація економічна ефективність

Рис. 1. Тренд податкових надходжень до бюджету від аграрних підприємств та структура фінансування наукових досліджень у галузі АПК з державного бюджету

Примітка: І дослідження і експериментальні розробки в системі агропромислового комплексу; ІІ прикладні розробки Національного університету біоресурсів і природокористування України у сфері сільськогосподарських наук; ІІІ прикладні наукові та науково-технічні розробки, виконання робіт за державними цільовими програмами і державними замовленнями у сфері розвитку агропромислового комплексу, фінансова підтримка підготовки наукових кадрів; ІV фінансування наукових досліджень у галузі АПК з державного бюджету, всього; V податкових надходжень до бюджету від аграрних підприємств.

Під час діагностики процесу організації та управління інноваційною діяльністю аграрних підприємств було використано маркетингове дослідження: проведено соціологічне опитування аграрних підприємств, що здійснюють впровадження інноваційних розробок; експертне опитування управлінського персоналу.

За результатами проведеного анкетування досліджуваних агроформувань, підприємства аграрного бізнесу недостатньо опіковуються проблемами інноваційного розвитку. Так, майже 90 % агроформувань - респондентів ніяким чином не регламентують потенціал інноваційної діяльності, 81 % враховують дані щодо проявів негативних факторів і ризиків у своїй діяльності при незастосуванні інноваційних розробок, а 19 % використовують частково певні орієнтири для оцінки інноваційного потенціалу. Загальні цілі підприємств, що займаються інноваційною діяльністю є рівноцінними, але їх спеціалізація визначає зміст оперативних цілей підприємства та процес їх функціонування; недостатньо використовується інноваційний потенціал досліджуваних підприємств (аналіз динаміки економічних показників діяльності агроформувань свідчить, що основну роль у досягненні прогнозних показників відіграють маркетингові заходи; організаційні структури управління досліджуваних агроформувань однотипні (для більшого відсотка з них характерний комбінований (лінійно-функціональний) тип організаційної структури управління, основними проблемами якого є ускладнена координація діяльності функціональних підрозділів з упровадження інноваційних програм та утруднена реалізація внутрішньовиробничих конструкторських і технологічних новацій без залучення керівників вищих ланок; ряд проблем пов'язано з невмінням формувати колектив, неспроможністю навчати підлеглих та недостатньої адаптації управлінської праці до нових умов господарювання.

У цілому, слід вказати на досить низьку активність у здійсненні інноваційних інвестицій як держави, так і приватного сектору, відставання України за більшістю показників від розвинених країн, невідповідність основних пропорцій фінансування (співвідношення прикладних і фундаментальних досліджень, державного й приватного фінансування) світовим нормам.

У третьому розділі "Основні напрями удосконалення організації та управління інноваційної діяльності” розглянуто шляхи активізації наукових досліджень та інформативного обслуговування аграрних підприємств щодо інновацій; напрями удосконалення управління фінансово-інвестиційного забезпечення інновацій; оптимізація організації та управління інноваційною діяльністю аграрних підприємств через державну підтримку.

Перехід агропромислового виробництва на нову інноваційну основу потребує зосередження зусиль на відтворенні нормальних виробничих умов у агропромисловому виробництві, стимулюванні науково-технічного прогресу в усіх ланках його розвитку: наука - перетворення результатів науково-дослідних робіт в інновації (винахід), винахід - у технології, технології - в наукоємний продукт. Доведено, що нині вітчизняна аграрна наука перебуває на етапі, коли необхідно прискорено здійснювати реструктуризацію науково-методичних центрів, галузевих інститутів, які ведуть фундаментальні й прикладні науково-дослідні роботи, вибудовувати механізми функціонування аграрної науки, що відповідають ринковим умовам. Як показали визначені в дисертаційному дослідженні особливості системи управління фінансово-інвестиційного забезпечення інновацій, вона не має внутрішнього механізму, який би підтримував макроекономічну рівновагу.

Розвиток інноваційної діяльності підприємств аграрного бізнесу не може відбуватися без наявності сприятливих об'єктивних і суб'єктивних передумов, ендогенних та екзогенних чинників. Запропонована система орієнтирів оцінки ефективності від інноваційних заходів: рентабельність доходу від інновацій, %; рентабельність витрат на інноваційні процеси, %; частка прибутку від впровадження інновацій в загальному прибутку, %; дохід від інноваційних заходів до суми власного капіталу, %; прибуток від застосування інновацій на одного працівника підприємства, грн; прибуток від інноваційних заходів до витрат на здійснення таких заходів, грн. Кожен елемент цієї системи сигнальних орієнтирів суттєво важливий.

Обґрунтовано етапи стратегії розвитку інноваційної діяльності аграрних підприємств:

1. Визначення напрямів економічної політики щодо стратегії інноваційного розвитку підприємства;

2. Розробка механізмів реалізації інноваційних заходів;

3. Адаптація до зовнішнього та внутрішнього середовища;

4. Обґрунтування засобів і пошук фінансових джерел розвитку інноваційної діяльності з оцінкою передбачуваного ризику;

5. Аналіз складової людського капіталу підприємства: конкурентне середовище (робота в команді, безпека і справедливість); підтримка корпоративної культури;

6. Моніторинг клієнтської складової;

7. Визначення векторів стратегії інноваційного розвитку та відбір методів мінімізації ризиків;

8. Здійснення процесу реалізації стратегії інноваційного розвитку діяльності підприємств та застосування засобів мінімізації ризиків;

9. Моніторинг стратегії розвитку інноваційної діяльності суб'єкта господарювання;

10. Контроль виконання елементів в стратегії інноваційного розвитку та оцінка результатів мінімізації ризиків;

11. Аналіз стратегічної відповідності організаційних одиниць середнього і нижчого рівня зі стратегією всього підприємства;

12. Використання результатів для конкретизації напрямів стратегії інноваційного розвитку підприємства.

Аргументовано, що з метою активізації інноваційної діяльності вітчизняних аграрних підприємств необхідно зосередити зусилля на створенні законодавчої, нормативно-правової бази, використанні механізму бюджетно-податкового регулювання цих процесів, що сприяло б здійсненню й підтримці інноваційної діяльності. Система впровадження інновацій має орієнтуватися на пошук їх в інформаційному просторі та оцінку і застосування модернізованих технологій, що спонукали б до високої конкурентоспроможності, високої ринкової вартості. Як засвідчив аналіз державної політики стосовно активізації інноваційної діяльності аграрних підприємств, ще не повною мірою використовується система прямої підтримки цих процесів за допомогою податкових заходів. Обґрунтовано, що для широкого запровадження інноваційних процесів у аграрне виробництво нагальною є потреба адаптувати механізми організації й управління інноваційною діяльністю аграрних підприємств до практики європейських країн. Для стимулювання інновацій необхідно використовувати елементи податкового регулювання: податкові пільги для тих, хто вкладає кошти в нові технології, податкові кредити, податкові "канікули", для заохочення до інвестування цих процесів. Доведено, що для розвитку інноваційної діяльності в Україні потрібно зосередити зусилля на удосконаленні законодавчої, нормативно-правової бази, яка б забезпечила можливості для підприємств здійснювати і підтримувати інноваційну діяльність. Обґрунтовано, що на державному рівні необхідно модернізувати систему підтримки інноваційної діяльності за допомогою механізмів кредитної, податкової, бюджетної політики, запровадити пільгове поле діяльності при створенні та використанні нових технологій.

Для обґрунтування удосконалення системи організації та управління інноваційною діяльністю аграрних підприємств при виборі одного з трьох способів організації інноваційної діяльності (на основі внутрішньої та зовнішньої організації, а також, за допомогою контрактів чи венчурів) сформовано концепцію створення інноваційної підприємницької структури, яка на основі потенціалу власного підприємства або на основі об'єднання потенціалів підприємств дозволяє з'ясувати потенціал інноваційної структури господарюючого суб'єкта, тобто можливості самофінансування розвитку, система управління яким полягає у трансформації відносно модернізованих вимог господарювання агроформувань через використання одно або двосторонніх партнерських відносин інноваційних підприємницьких структур (рис. 3).

Ефективність інноваційної діяльності як на односторонній основі так і за допомогою співпраці господарюючих одиниць за даною концептуальною моделлю досягається на основі аналітичного осмислення показників стосовно вимірів (кількісних та якісних) ефекту, що очікується, ще до створення інноваційної підприємницької структури. Це дає можливість якомога ширше використати інформаційну та аналітичні елементи процесу прийняття рішення про створення інноваційного агроформування.

З метою створення позитивного інноваційного середовища у сфері аграрного бізнесу, як одного із заходів стимулювання розвитку інноваційної діяльності та інструменту нівелювання його слабких сторін, було здійснено аналіз основних факторів, що сприяють активізації інноваційної діяльності аграрних підприємств: правових, виробничих, фінансово-економічних, соціальних. У свою чергу, по кожній сукупності чинників виокремлено позитивні та негативні фактори розвитку інноваційної діяльності агроформувань.

Результати групування негативних чинників показали їх відносний взаємозв'язок, а також виокреслили панівне значення фінансово-економічних факторів в активізації інноваційної діяльності аграрного бізнесу. Найбільш впливовими заходами є впровадження податкових пільг стимулювання розвитку інноваційної діяльності. Згідно з розрахунками, зниження на 10 % фіксованого сільськогосподарського податку для інноваційних аграрних підприємств сприятиме збільшенню обсягу виробництва і споживання продукції, нарощуванню потенціалу галузі.

Запропонована модель вирішує проблему на ближчі три роки та орієнтована на збільшення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції та економічних показників діяльності.

Дотримання таких умов дозволить, спираючись на ключові домінанти при розробці стратегічних інноваційних програм, під час їх впровадження, забезпечити ефективність регулювання інноваційної діяльності: отримання додаткових доходів, розширення бази оподаткування через стратегічну сутність відповідних структур (владних, бізнесових, зовнішніх і внутрішніх партнерів), що спонукатиме органи державного управління до розробки спеціальних урядових програм розвитку інноваційних процесів в аграрному секторі України.

В умовах дефіциту бюджетних коштів пропонується їх розподіл здійснювати за природно-економічними зонами, з метою виробництва саме тих видів сільськогосподарської продукції, які забезпечують найбільший економічний ефект. У зв'язку з цим слід переглянути структуру фінансування за природно - економічними районами, зокрема збільшити видатки для Східного, Донецького і Придніпровського регіонів, оскільки фінансування на наукові дослідження в середньому за 2005-2009 рр. складають відповідно 1,96; 1,82; та 1,46 грн на 1 га сількогосподарських угідь, тоді як за цей же період у Центральний Карпатський та Поліський район досліджуваний показник відповідно становив: 9,35; 8,3; 4,9 грн на 1 га сільськогосподарських угідь.

Висновки

1. Запропоновано, зважаючи на виклики часу та враховуючи необхідність осмислення й наукового поглиблення змісту інноваційного розвитку, категорію "інновація" розглядати насамперед як процес, у ході якого наукова ідея або технологічний винахід доводять до стадії практичного використання, який починає давати економічний ефект, а результат інноваційного процесу позначати терміном "нововведення". Така позиція відповідає науковому підходу до побудови системи організації і управління інноваційною діяльністю, дає змогу поліпшити процес планування інноваційного сприяння.

2. Доведено доцільність систематизації домінант організації та управління інноваційною діяльністю, які ранжируються у такий спосіб: принцип системності, комплексності, орієнтації на інноваційний шлях розвитку, підтримки рівноваги між споживанням і відновленням природних ресурсів, гнучкого реагування, виправданого ризику, балансу інтересів суб'єктів інноваційного процесу, альтернативності варіантів розвитку, "розумної" орієнтації на задоволення запитів споживачів, "виваженої крайності" ринкових позицій, принцип цілісності (принципова неможливість зведення властивостей системи до суми властивостей її елементів; залежність кожного елемента властивості системи від його місця в системі, функцій усередині цілого). Запропоноване упорядкування сприятиме науковому підходу до побудови системи організації та управління інноваційною діяльністю господарюючих суб'єктів.

3. Умотивовано доцільність застосування комплексного аналізу інноваційної діяльності аграрних підприємств за наступною ієрархічною домінантою: моніторинг середовища господарювання (аналіз досягнень науково-технічного прогресу в даній і суміжній галузях, аналіз ринку нововведень, у т. ч. ризиків і загроз, аналіз конкурентного середовища); аналіз внутрішнього середовища (оцінка інвестиційної привабливості, оцінка інноваційного потенціалу, оцінка ефективності організації виробництва, оцінка конкурентоспроможності продукції); аналіз ефективності інноваційних проектів та програм, бізнес-планів (вибір критеріїв та показників ефективності інноваційних проектів, оцінка результатів господарювання, визначення економічних, соціальних, екологічних та інших результатів, обґрунтування напрямів інновацій); оцінка ефективності інноваційної діяльності та шляхів її підвищення (оцінка показників інноваційної діяльності, аналіз тенденцій та проблем впровадження інновацій, факторний аналіз результатів інноваційної діяльності), що сприятиме забезпеченню прийняття ефективних управлінських рішень.

4. Встановлено скорочення суми видатків на наукові дослідження в АПК у 2009 році по відношенню до 2005 року а майже на 18%. Також простежувалася тенденція за вищезазначений період, до скорочення частки видатків на вирішення цих питань у загальній сумі видатків державного бюджету у два рази, хоча фінансування розвитку агропромислового виробництва в цілому за цей період збільшилося в 1,7 раза. Це дає підстави переглянути структуру фінансування розвитку агропромислового виробництва, зокрема видатки на наукові дослідження АПК розподілити пропорційно тенденції загального фінансування розвитку аграрного виробництва та суми податкових надходжень.

5. Обґрунтовано незначне зростання за останні роки обсягів аграрного виробництва - на 2,3%. В основному ця тенденція пов'язана з розширенням тваринництва (збільшилося поголів'я великої рогатої худоби, свиней, птиці відповідно на 12,0; 5,0; 2,4%%). Проте напрями розподілу видатків державного бюджету на фінансування сільського господарства залишаються непередбачуваними: за 2005-2009 рр. вони становили 54,7%, на управління галузі АПК - 27, 8, на соціальну сферу - 14, тоді як на наукові дослідження лише 1,9%. Разом із тим, на програму "Дослідження і експериментальні розробки в системі агропромислового комплексу" обсяг фінансування за 2005-2009 рр. збільшився на 46%, на програму "Наукові розробки у сфері стандартизації та сертифікації сільськогосподарської продукції" виділено майже 19%. Але по цих двох програмах зростання фінансування відбувалося в основному за період з 2005-го по 2008 р. - відповідно на 228% та 102%. Уже в 2009 р. простежується різкий спад - в 2009 р. до 2008 р. по першій програмі зменшення відбулося на 39,7 млн грн, по другій майже у 6 разів. Аналогічна ситуація спостерігається і з фінансуванням програми "Прикладні наукові та научно-технічні розробки, виконання робіт за державними цільовими програмами і державними замовленнями у сфері розвитку агропромислового комплексу, фінансова підтримка підготовки наукових кадрів", коли за 2005-2008 рр. збільшення фінансування відбулося у 5 разів, а у 2009 р. скоротилося відносно 2008 р. на 12%, що зважаючи на необхідність інноваційних перетворень неприпустимо.

5. Виявлено, що агроформування не в повній мірі використовують інноваційний потенціал, про що заявило 90 % опитуваних респондентів. Більше 80 % враховують негативні чинники і ризики при не використанні інновацій і майже 20 % застосовують у своїй діяльності чіткі орієнтири стосовно визначення інноваційного потенціалу.

6. Аргументовано, що існуюча система агроформувань стосовно впровадження інноваційних розробок неефективна., а існуючі проблеми перешкоджають інноваційному розвитку підприємств досліджуваної галузі, що вказує на можливість підвищення ефекту організації та управління, що полягає у виборі виду організації та у процесі керівництва господарюючим суб'єктом.

7. Визначено стосовно напрямів удосконалення організації та управління інноваційною діяльністю аграрних підприємств етапи корпоративного шаблону стратегії розвитку інноваційних процесів досліджуваних бізнес-структур: виокремлення напрямів економічної політики, відносно стратегії інноваційного розвитку підприємства; розробка механізмів реалізації інноваційних заходів; адаптація до зовнішнього та внутрішнього середовища; обґрунтування засобів і пошук фінансових джерел розвитку інноваційної діяльності з оцінкою передбачуваного ризику; аналіз складової людського капіталу підприємства; моніторинг клієнтської складової; визначення векторів стратегії інноваційного розвитку та відбір методів мінімізації ризиків; здійснення процесу реалізації стратегії інноваційного розвитку діяльності підприємств та застосування засобів мінімізації ризиків; моніторинг стратегії розвитку інноваційної діяльності суб'єкта господарювання; контроль виконання елементів стратегії інноваційного розвитку та оцінка результатів мінімізації ризиків; аналіз стратегічної відповідності організаційних одиниць середнього і нижчого рівня зі стратегією всього підприємства; використання результатів для конкретизації напрямів стратегії інноваційного розвитку підприємства. Це дозволить підвищити результативність впровадження інновацій у виробничі процеси.

8. Розроблено, за системного підходу в дослідженнях, ключові напрямки удосконалення організації та управління інноваційною діяльністю підприємств аграрної сфери в контексті забезпечення їх сталого розвитку, з урахуванням зовнішнього та внутрішнього рівнів. Наголошено, що для якісного розвитку інноваційної політики в аграрному секторі необхідно застосовувати елементи податкового регулювання: податкові пільги для тих, хто вкладає кошти в нові технології; податкові інвестиційні кредити, "податкові канікули" для заохочення до інвестування цих процесів, що дозволить значною мірою розширити можливості для впровадження інновацій.

9. Опрацьовано модель активізації інноваційної діяльності аграрних підприємств України, яка включає: розробку інноваційних карт відносно обсягів виробництва, втрат бюджету від запровадження пільгового режиму, що визначатиме політику держави на макро- і мікрорівнях стосовно організації управління інноваційною діяльністю аграрних підприємств; дослідження напрямів активізації інноваційних процесів в аграрній сфері - виділення рентабельних проектів як для суб'єктів господарювання, так і для розвитку сільських територій та розробка відповідних стратегічних інноваційних програм; виокремлення домінант організації та управління ефективності інноваційного розвитку аграрних підприємств - розробка і застосування комплексу кредитних, бюджетно-податкових інструментів, що дозволить активізувати надходження інновацій в підприємства аграрного бізнесу; впровадження системи заохочення до інновацій через кредитні, бюджетно-податковий інструментарій - законодавче, нормативно-правове забезпечення застосування окресленого інструментарію, постійний контроль результату діяльності; використання результатів аналізу для конкретизації стратегічних напрямів розвитку інноваційної діяльності аграрних підприємств. Представлена модель сприятиме інформованості стосовно способів і прийомів застосування нових технологій, об'єктивному вибору механізмів при розробці стратегічних інноваційних програм.

10. Розроблено концепцію створення інноваційного аграрного підприємства основою якої є побудова на результатах дослідження системи організації і управління інноваційною діяльністю агроформувань в регіонах України, яка дає можливість встановити ступінь впливу складових на інноваційний та економічний розвиток і розкрити потенціал зростання.

11. Узагальнення заходів інноваційно-регіональної політики дало змогу довести, що розподіл коштів на наукові дослідження в аграрну галузь має здійснюватися за регіональною ознакою, включаючи спеціалізацію, з метою стимулювання виробництва тих видів аграрної продукції, що забезпечують найбільший економічний ефект.

Список опублікованих праць за темою дисертації

У фахових наукових виданнях:

1. Громов О.А. Сучасний стан фінансування впровадження інновацій у аграрне виробництво / О.А. Громов // Наукові праці Південного філіалу Національного університету біоресурсів і природокористування "Кримський агротехнологічний університет". - Сімферополь, 2009. - Вип.120. - С.224 - 231.

2. Громов О.А. Роль інноваційного процесу в ефективності залучення інвестиційних ресурсів у сільське господарство / О.А. Громов // Збірник наукових праць Вінницького нац. аграрного ун-ту. - Вінниця, 2010. - Спец. випуск 4 (52). - С.56 - 61.

3. Мамуль Л.О. Державна підтримка інноваційної діяльності розвитку аграрних підприємств / Л.О. Мармуль, О.А. Громов // Вісник аграрної науки Причорномор'я. - Миколаїв; 2010. Спец. випуск 42. - С.123 - 131.

4. Громов О.А. Формування складових механізму інноваційної діяльності аграрних підприємств / О.А. Громов // Вісник Харківського нац. техн. ун-та. ім. П. Василенка: Економічні науки - Харків, 2010. - Вип.98. - С. 204-210.

5. Громов О.А. Сутність інновацій та розвиток інноваційної діяльності аграрних підприємств / О.А. Громов // Таврійський наук. вісник: зб. наук. праць. - Херсон, 2010. Вип. 70. - С.231-236.

В інших виданнях:

6. Громов О.А. Особенности формирования инновационного аспекта стратеги развития государства в процессе глобализации / О.А. Громов // Фінансово-бюджетна політика в контексті соціально-економічного розвитку регіонів: міжнар. наук.-практ. конф., 10 - 20 берез. 2009 р: тези доп. - Дніпропетровськ, 2009-Т.1. - С.57-58.

7. Громов О.А. Інноваційний розвиток української економіки / О.А. Громов // Проблеми і перспективи розвитку підприємництва: друга Міжнар. наук.-практ. конф.,19 груд. 2008 р.: тези. доп. - Харків, 2008. - С.12-13.

8. The development of the economic framework at farm level / О.А. Громов // Економіка: сучасні проблеми та перспективи розвитку: всеукр. наук.-практ. конф., 23 берез. 2007 р.: тези доп. - К., 2007. - С.52-54.