Формування системи соціально-господарської відповідальності підприємств залізничного транспорту України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Українська державна академія залізничного транспорту

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Формування системи соціально-господарської відповідальності підприємств залізничного транспорту України

08.00.04 - економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

Ворона Олена Василівна

Харків - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Українській державній академії залізничного транспорту Міністерства транспорту та зв'язку України.

Науковий керівник:доктор економічних наук, професор Галуза Станіслав Григорович, Українська державна академія залізничного транспорту, професор кафедри обліку та аудиту.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Горєлов Дмитро Олександрович, Харківський національний автомобільно-дорожній університет, професор кафедри економіки підприємства;

кандидат економічних наук, доцент Зова Вікторія Анатоліївна, Донецький інститут залізничного транспорту, завідувач кафедри економіки підприємства.

Захист відбудеться « 5 » листопада 2010 р. о 15⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.820.05 в Українській державній академії залізничного транспорту за адресою: м. Харків, пл. Фейєрбаха, 7, ауд. 3.501.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Української державної академії залізничного транспорту за адресою: 61050, м. Харків, пл. Фейєрбаха, 7, ауд. 2.209.

Автореферат розіслано « 4 » жовтня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради І.В. Чорнобровка

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Розвиток економіки України, актуалізація соціальних питань, налагодження творчого діалогу між суспільством та господарюючими суб'єктами пов'язані з функціонуванням соціально та економічно відповідального бізнесу. Соціально-господарська відповідальність підприємств (СГВП )стає інструментом зростання ефективності виробництва, інвестиційної привабливості, конкурентоспроможності вітчизняних підприємств, соціального розвитку їх трудових колективів.

Дослідження соціально-економічних відносин у суспільстві започатковані у працях відомих вчених - Г. Емерсона, Р. Оуена, А. Сміта, В. Зомбарта, Е. Карнегі, А. Маслоу, А. Пігу, Й. Шумпетера та ін. Надаючи велику роль соціально-господарської відповідальності як сучасній концепції бізнесу, закордонні вчені Г. Алоні, М. Альберт, І. Буляєва, П. Друкер, О. Корчагін, Н. Кричевський, М. Мескон, Г. Степанова, О. Чапкіна та ін. сформували систему поглядів на її сутність та роль у життєдіяльності підприємств та суспільства в цілому. Серед вітчизняних вчених цьому комплексу питань присвятили праці М. Долішній, М. Дороніна, В. Жуковська, В. Зова, В. Зубов, О. Лазаренко, В. Нижник, І. Савченко, А. Садєков та ін. Окремі напрямки реалізації соціально-господарської відповідальності на транспорті знайшли відображення зокрема в працях: І. Аксьонова, Д. Горєлова, С. Галузи, О. Дейнеки, В. Диканя, А. Золотарьова, О. Іванілова, В. Ільчука, В. Компанієць, О. Криворучко, Л. Позднякової, Л. Української, Н. Чебанової, В. Чекаловця, В. Шинкаренка, В. Щербак та ін.

Разом з тим не дістали належного висвітлення принципово важливі питання комплексного дослідження теоретичних засад СГВП залізничного транспорту; чітко не з'ясовано її сутність, зміст, цілі, умови і чинники, принципи та методи реалізації. Недостатньо розкрито її роль у забезпеченні конкурентоспроможності залізничного транспорту, не розроблено дієвого мотиваційного механізму ефективної праці і господарювання в підрозділах підприємств. Недосконала система оцінки результативності їх соціально-господарської діяльності, практика вибору пріоритетних соціальних програм та заходів, слабкий зв'язок та взаємозалежність цілей соціально-економічної політики галузі та соціально-господарської відповідальності підприємств. Ці обставини визначили вибір теми дисертації, її логіку і структуру.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом науково-дослідної роботи Української державної академії залізничного транспорту за темою «Забезпечення конкурентоспроможності промислових підприємств в умовах міжнародних транспортних коридорів», відповідає цілям Концепції Державної програми підвищення конкурентоспроможності національної економіки на 2007-2015 рр., Концепції розвитку транспортно-дорожнього комплексу України на середньостроковий період та до 2020 р.

Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретичних засад системи соціально-господарської відповідальності (ССГВ) підприємств залізничного транспорту (ПЗТ), обґрунтування концептуальних підходів і практичних рекомендацій щодо її формування, функціонування та розвитку.

Реалізація мети зумовила необхідність вирішення таких завдань:

- дослідити природу категорії «соціально-господарська відповідальність» та удосконалити понятійний апарат її сучасної концепції;

- визначити зміст та структуру ССГВ;

- дослідити світовий досвід організації соціально-господарського відповідального бізнесу;

- проаналізувати сучасний стан залізничного транспорту України в контексті реалізації ССГВ підприємств;

- розкрити особливості впливу ССГВ на забезпечення конкурентоспроможності ПЗТ;

- визначити роль системи управління діяльністю підприємств в реалізації ССГВ на залізничному транспорті України;

- розглянути стратегічні цілі соціально-економічної політики галузі як основи ССГВ підприємств;

- сформувати методичні основи оцінки рівня соціально-господарської відповідальності ПЗТ;

- розглянути можливості удосконалення практики вибору пріоритетних соціальних програм на залізничному транспорті;

- розробити мотиваційний механізм включення працівників в реалізацію ССГВ підприємств залізничного транспорту.

Об'єкт дослідження - процеси соціально-економічних відносин підприємств з суб'єктами зовнішнього і внутрішнього середовища.

Предмет дослідження - теоретичні засади формування, функціонування та розвитку системи соціально-господарської відповідальності підприємств залізничного транспорту в сучасних умовах.

Методи дослідження. Теоретичну та методичну основу дослідження становили: діалектичний підхід до розгляду економічних явищ і протиріч; системний аналіз соціально-економічного розвитку; історико-логічний метод - для вивчення еволюції формування корпоративної соціально-господарської відповідальності; теоретичні узагальнення і порівняння - розгляді категорійного апарату, дослідженні відповідності міжнародному досвіду вітчизняної практики соціального розвитку; абстрактно-логічний метод - для теоретичних узагальнень і формулювання висновків дослідження; SWOT-аналіз - при встановлені потужних та слабких сторін існуючої на ПЗТ практики реалізації ССГВ.

Інформаційну базу дослідження склали: закони України, міжнародні та державні соціальні стандарти, галузеві програми, матеріали Держкомстату України, Державної адміністрації залізничного транспорту України, об'єднання "Південна залізниця", локомотивного депо "Основа" Південної залізниці, Галузева угода між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками на 2002-2006 рр., матеріали науково-практичних конференцій.

Наукова новизна отриманих результатів. Найбільш важливі результати дослідження, що містять елементи наукової новизни, полягають у наступному:

вперше:

- розроблено цілісну концепцію формування, функціонування та розвитку системи соціально-господарської відповідальності підприємств залізничного транспорту, яка містить наступні органічно зв'язані елементи: рівні, напрями, цілі та завдання, суб'єкти та об'єкти, умови та чинники, інструменти та способи, методи та принципи, сфери реалізації відповідальності;

удосконалено:

- визначення сутності поняття «соціально-господарської відповідальності підприємства» як його законодавчо закріпленого та морального обов'язку надавати визначену сукупність благ певним суб'єктам зовнішнього та внутрішнього середовища (суспільству в цілому, галузі, суб'єктам ринкового середовища, власному персоналу);

- уявлення щодо схожості та розрізненості категорій «соціально-господарська відповідальність підприємства» та «внутрівиробничий господарський розрахунок підприємства»: їх подібність полягає в тому, що вони є засобом сполучення інтересів різних суб'єктів суспільних відносин, формою взаємовигідних відносин між ними; їх розрізненість - в тому, що внутрівиробничий госпрозрахунок є специфічною економічною формою, притаманною адміністративно-командній системі, а соціально-господарська відповідальність є атрибутом ринкової (або трансформаційної) економіки;

- методичний підхід до визначення пріоритетних напрямів соціального розвитку галузі і підприємств шляхом урахування пропозицій їх працівників відносно змісту та засобів реалізації цільових соціальних програм та заходів;

- методичні підходи до вибору для підрозділів підприємства планових показників шляхом визначення ступеня їх впливу на досягнення планових показників підприємства в цілому з використанням спеціальної «матриці взаємодії»;

- механізм матеріального стимулювання персоналу структурних підрозділів підприємства з використанням інтегрального коефіцієнта виконання ними планових показників підприємства в цілому та планових показників їх власних структурних підрозділів;

дістали подальшого розвитку:

- характеристика особливостей впливу соціально-господарської відповідальності підприємств на рівень та прояви їх конкурентоспроможності на ринку внутрішніх і міжнародних перевезень;

- узагальнення сильних та слабких сторін і протиріч існуючої практики реалізації соціально-господарської відповідальності підприємств на залізничному транспорті України, що дозволяє визначити стратегічні напрямки розвитку;

- пропозиції щодо підвищення ролі галузевої соціально-економічної політики у вирішенні проблем соціально-господарської відповідальності ПЗТ;

- методичні підходи до оцінки рівня соціально-господарської відповідальності ПЗТ шляхом вимірювання: а) результатів, досягнутих від реалізації відповідних заходів і програм; б) обсягів інвестицій на соціально-господарські цілі.

Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості використання розроблених пропозицій щодо підвищення соціально-господарської відповідальності ПЗТ в їх практичній діяльності, зокрема рекомендацій з удосконалення планування і стимулювання роботи підрозділів підприємств, оцінки результатів реалізації ССГВ, визначення пріоритетних соціальних програм.

Методичні розробки знайшли застосування на Південній залізниці (довідка № НТО-014/157а від 24 червня 2010 року); у діяльності ТОВ «Компанія Агро-Трейд» (довідка № 179-ІІ/15 від 30 жовтня 2009 року); у навчальному процесі в Українській державній академії залізничного транспорту при викладанні дисциплін «Економіка підприємств», «Стратегічний управління підприємством», «Забезпечення конкурентоспроможності підприємств», «Економіка залізничного транспорту», «Планування діяльності підприємств на залізничному транспорті» (довідка від 10 червня 2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаним дослідженням, в якому викладені авторські теоретичні положення та практичні розробки. В науковій праці [1], що виконана в співавторстві, здобувачу належить обґрунтування подвійного характеру господарського розрахунку, а також розкриття особливості госпрозрахункових відносин у межах державної, приватної, колективної власності, в умовах адміністративно-командної системи.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження пройшли апробацію на трьох міжнародних науково-практичних конференціях, перелік яких наведено в авторефераті у списку опублікованих праць.

Публікації. Основні положення і висновки дисертаційної роботи, всі пункти наукової новизни викладено у 12 наукових працях, серед яких 9 статей у наукових фахових виданнях. Загальний обсяг наукових публікацій складає 5,4 друк. арк., з них особисто автору належить 5,3 друк. арк.

Обсяг та структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи складає 203 сторінки, в т. ч. основний текст займає 161 сторінку. Матеріали дисертації проілюстровано 23 рисунками, 10 таблицями та містять 14 додатків. Список використаних джерел налічує 184 найменування.

Основний зміст дисертаційної роботи

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дисертації, сформульовано її мету та завдання, визначено об'єкт, предмет, методи наукового дослідження, охарактеризовано наукову новизну і практичну значимість отриманих результатів.

У розділі 1 "Теоретичні основи системи соціально-господарської відповідальності підприємств залізничного транспорту" викладено методологічні положення щодо понятійного апарату дослідження, зокрема визначено сутність, зміст та структуру цієї системи, її значущість в контексті теорії соціалізації економічних систем.

В сучасних умовах запорукою здійснення соціально-економічного прогресу країни покликана бути соціально-господарська відповідальність підприємства. Феномен соціально-господарської відповідальності сьогодні став надбанням світової господарської практики, привернув увагу зарубіжних та вітчизняних учених, проте як категорія економічної науки він вивчений недостатньо і виступає предметом суперечливих міркувань. На нашу думку, в узагальненій формі сутність соціально-господарської відповідальності підприємства слід розуміти як законодавчо закріплений та моральний обов'язок його трудового колективу надавати певним суб'єктам зовнішнього та внутрішнього середовища визначену сукупність суспільних благ. Категорія «соціально-господарська відповідальність підприємства» має риси, які роблять її і схожою, і розрізненою з близькою їй по змісту категорією «внутрівиробничий господарський розрахунок підприємства». Обидві ці категорії виражають необхідність і можливість сполучення інтересів різних суб'єктів суспільних відносин (держави, галузі, підприємства, його підрозділів, окремих трудящих), формою взаємовигідних відносин між ними. Разом з тим відмінною рисою внутрівиробничого госпрозрахунку підприємства є те, що він служить спеціальною економічною формою, притаманною адміністративно-командній системі, коли ринок був практично відсутнім, а використовувались лише окремі інструменти ринкового типу. Що ж до соціально-господарській відповідальності підприємства, то вона є повноцінним атрибутом ринкової або трансформаційної економіки.

Соціально-господарська відповідальність - категорія складна, багатогранна. Відносно підприємства правомірно говорити про систему соціально-господарської відповідальності, яка до свого складу включає цілий комплекс взаємопов'язаних елементів. Її головними складовими зокрема є: рівні, напрямки, цілі та завдання, суб'єкти та об'єкти, умови та чинники, інструменти та способи, методи і принципи, сфери реалізації ССГВ підприємства.

ССГВ підприємства охоплює чотири рівня відповідальності, тобто зорієнтована на задоволення інтересів чотирьох різних категорій суб'єктів зовнішнього або внутрішнього середовища. До них належать: 1) суспільство в цілому (держава); 2) галузь, до якої входить підприємство; 3) суб'єкти ринку, з якими підприємство має бізнес-партнерські відносини; 4) персонал підприємства, окремі працівники. Підприємство як органічна частина суспільства та його окремих складових в результаті суспільного поділу праці повинно виконувати низку обов'язків, специфічних для кожного рівня відповідальності. В зв'язку з цим уся сукупність обов'язків підприємства диференціюється на декілька головних напрямів, які розпадаються на конкретні цільові орієнтири.

Так, на залізничному транспорті до сфери загальносуспільних відносин входять такі напрями та цілі: задоволення потреб населення і держави в залізничних перевезеннях (визначеного обсягу та якості); підтримання екологічної безпеки (охорона навколишнього середовища та ресурсозбереження); задоволення загальноекономічних потреб і участь у виконанні державних завдань (існуюче законодавство, державні екологічні нормативи, стандарти, плани і програми, відрахування в бюджет і спец фонди тощо).

Що ж до реалізації відповідальності перед бізнес-партнерами, то вона передбачає ведення взаємовигідного, добропорядного етичного бізнесу, впровадження маркетингової та логістичної концепції. Соціально-господарська відповідальність перед галуззю повинна здійснюватись в напряму узгодження її завдань з стратегічними цілями галузевої соціально-економічної політики, виконання планів та цільових програм галузі і головне - збільшення свого внеску в забезпечення конкурентоспроможності залізничного транспорту (підвищення конкурентоспроможності продукції та послуг, досягнення стійкої ефективності використання ресурсного потенціалу та підтримання фінансової стійкості ПЗТ).

Найбільш значущою і водночас найменш вирішеною проблемою ССГВ підприємств є їх відповідальність перед своїм персоналом, обов'язки у справі соціального розвитку колективів і окремих працівників. До цілей цього рівня відповідальності відносяться: підтримка високої зайнятості працівників; зростання рівня та стимулюючої сили заробітної плати; покращення умов та безпеки праці; медичне обслуговування персоналу; професійне зростання кадрів; покращення житлових умов працівників; гармонізація інтересів працівника, роботодавця, держави (соціальне партнерство); розвиток системи корпоративної етики, захисту інтелектуальної власності, інформаційна безпека; встановлення пріоритету особистості як основної суспільної цінності, що визначає успіх діяльності підприємства. Тобто йдеться про забезпечення достойного життя, рівня розвитку людського капіталу, що відповідає вищі меті розвитку економіки та суспільства в цілому, а саме - досягненню соціального добробуту.

В умовах ринкової трансформації економіки, коли ПЗТ набувають першого досвіду функціонування у конкурентному середовищі, зростає значення для держави і галузі такого напряму соціально-господарської відповідальності підприємств, як забезпечення їх конкурентоспроможності на ринку внутрішніх і міжнародних перевезень. Особлива проблемність і складність цього напряму зумовлена тим, що він зорієнтований на різнопланові конкретні цілі, - по-перше, на випуск конкурентоздатної продукції (результати: якість та ціна продукції, послуг; лояльність споживачів; імідж підприємства); по-друге, на досягнення стабільної ефективності виробництва (результати: виробничі витрати, прибуток, рентабельність, оборотність активів, інноваційність виробництва, продуктивність праці); по-третє, на підтримування фінансової стійкості (результати: платоспроможність підприємств, ліквідність їх активів). Кожна з вказаних цілей має своїх виконавців та специфічні методи вирішення, знаходиться у сфері дії різних структурних підрозділів.

Результативність ССГВ підприємств залежить не тільки від власних зусиль, ініціатив і ресурсів, але й від зовнішніх і внутрішніх умов, від цілої сукупності факторів впливу. Насамперед це загальнодержавні фактори, які відображають спроможність держави реалізувати свою соціально-господарську відповідальність перед громадянами, перед суб'єктами економічної системи.

Розділ 2 «Аналіз практики та проблем забезпечення соціально-господарської відповідальності ПЗТ» присвячено розгляду світового та вітчизняного досвіду дослідження ролі та можливостей підвищення корпоративної соціально-господарської відповідальності, сучасному стану залізничного транспорту України в контексті її реалізації.

В розвинених країнах світу організація корпоративної соціально-господарської відповідальності перед суспільством, ринком та персоналом набула значного поширення і доволі інтенсивно досліджується міжнародними та регіональними некомерційними організаціями, особливо в аспекті соціальної відповідальності бізнесу.

Українські підприємства теж виконують деякі з завдань своєї соціально-господарської відповідальності, але вона не має комплексного завершеного характеру, особливо стосовно соціальної складової. Як показало дисертаційне дослідження, впровадження практики соціально-господарської відповідальності бізнесу в Україні обмежене значною мірою такими чинниками: відсутність або обмеженість інформації щодо призначення, доцільності та переваг соціальних заходів, їх позитивних прикладів; недостатнє усвідомлення працівниками ролі підприємств у вирішенні соціальних, економічних, екологічних проблем суспільства та задоволенні соціальних потреб їх власних трудових колективів; низький рівень виконання державними установами своїх соціальних функцій; незрілість законодавчої бази соціальної політики держави та соціальної діяльності підприємств; недосконалість соціальних стандартів та нормативів, що діють в Україні, їх відставання від стандартів розвинених країн; несприйняття окремими керівниками і підприємцями бізнес-структур принципів соціальної відповідальності та перспектив своєї участі у формуванні позитивного соціального іміджу бізнесу; значне недофінансування соціальних заходів на рівні держави, галузей, регіонів, підприємств; відсутність дієвої системи морального та матеріального заохочення ефективної праці та господарювання.

Досягнутий рівень та фактичні напрями соціально-господарської відповідальності на залізничному транспорті України відбивають загальні для країни в цілому риси та результати, але мають і деякі суттєві галузеві відмінності. Проведений в роботі SWOT-аналіз існуючої практики реалізації соціально-господарської відповідальності ПЗТ вказав на її як позитивні, так і на негативні сторони. До позитиву слід віднести наступне: зацікавленість залізниці у збереженні та розвитку кадрового потенціалу галузі; налагоджена система підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів; розвинена науково-дослідна та освітня інфраструктура галузі; достатньо поширена мережа медичних, лікувальних, оздоровчих закладів; можливість взаємодії підприємств залізничного транспорту між собою у вирішенні соціальних проблем; відкритість до змін та обміну досвідом соціальної діяльності з залізницями інших країн, участь у міжнародних організаціях; відсутність заборгованості по платежах перед персоналом та бюджетом; розвинена маркетингова діяльність в галузі і на підприємствах; можливість підвищення якості обслуговування пасажирів; наявність технічних передумов збільшення транзитного потенціалу залізничної мережі; технічна можливість покращення інформатизації перевізного процесу; дієвість профспілок щодо захисту інтересів працівників; розвинена система доплат та надбавок до основної зарплати, зростання рівня оплати праці. Разом з тим мають місце фактори, які заважають ефективно реалізовувати соціально-господарську відповідальність ПЗ, серед них: значні недоліки в управлінні соціально-господарським розвитком на рівні галузі та підприємств; неефективність системи матеріального та морального стимулювання праці за виконання завдань соціально-господарської відповідальності підприємств; невиконання державних та галузевих програм у намічені терміни; недостатня кількість та значимість корпоративних соціально-господарських програм; нерозвиненість корпоративної культури та етики і, як наслідок, недостатня персональна відповідальність працівників за колективні результати; низький рівень сучасних технологій та технологічних змін на підприємствах; нерозвиненість логістичної інфраструктури галузі; обмеженість фінансового забезпечення соціально-господарської відповідальності ПЗТ; значна кредитна заборгованість за позиками, зниження платоспроможності підприємств у зв'язку з кризою; ускладнена технічна сумісність вітчизняної та закордонних залізничних мереж; непрозорість ціноутворення на послуги ЗТ; невирішеність житлових проблем та санітарно-побутових умов праці в галузі; відсутність системного характеру інноваційної діяльності суб'єктів ЗТ.

У розділі 3 «Управлінські передумови формування та функціонування системи соціально-господарської відповідальності підприємств залізничного транспорту України» досліджено можливості удосконалення управління соціально-господарською діяльністю підприємств шляхом: посилення позитивного впливу на неї галузевої соціально-економічної політики, утворення мотиваційного механізму виконання планових показників рівня господарювання ПЗТ та об'єктивної оцінки рівня їх соціальної діяльності.

Посилення соціально-господарської відповідальності ПЗТ передбачає забезпечення більш тісного її взаємозв'язку з галузевою соціально-економічною політикою, яка визначає довгострокові цілі економічного і соціального розвитку та основні умови їх досягнення. В дисертації обґрунтовано принципову схему узгодження цілей галузевої соціально-економічної політики з завданнями соціально-господарської відповідальності ПЗТ, причому в розрізі рівнів відповідальності - окремо по суспільству в цілому, галузі, суб'єктах ринкового середовища, підприємствах та працівниках, що конче доцільно з точки зору практичної реалізації відповідальності підприємств (табл. 1).

В зв'язку з цим на кожному підприємстві необхідно, в доповнення до діючої планової практики, розробляти і щороку доповнювати спеціальний плановий виконавчий документ у формі «матриці взаємодії», в якій кожна стратегічна ціль галузевої соціально-економічної політики повинна знайти відображення у вигляді планових заходів підприємства щодо реалізації всіх керівних настанов. Крім того у «матриці взаємодії» слід зіставляти планові заходи ПЗТ з найбільш суттєвими пропозиціями працівників підрозділів підприємства, які узагальнюються за результатами спеціальних соціальних опитувань.

Таблиця 1. Схема взаємозв'язку галузевої соціально-економічної політики та соціально-господарської відповідальності ПЗТ

Інструментами реалізації заходів, що містяться в «матриці взаємодії», встановлено корпоративні програми і плани, організаційну культуру, кодекс корпоративної етики, систему матеріальних та моральних стимулів, інформаційні системи, суворе дотримання конституційних прав людини у сфері праці та соціального життя. Ефективна озброєність такими інструментами передбачає: пошук нових організаційних, правових, маркетингових, інноваційних, соціально-економічних та інших підходів, що дозволить здійснити якісні перетворення в соціальній сфері, врахувати поточні та перспективі соціальні потреби зовнішнього та внутрішнього середовища залізничного транспорту, усіх зацікавлених сторін при розробці планових заходів, програм соціального розвитку тощо.

Важливим напрямком соціальної відповідальності ПЗТ є забезпечення соціального розвитку трудових колективів, управління яким здійснюється через цільові соціальні корпоративні програми та планові заходи. Враховуючи безпосередню зацікавленість працівників у цих програмах, в дисертації, на відміну від діючої практики, рекомендується в обов'язковому порядку враховувати точку зору персоналу структурних підрозділів ПЗТ відносно змісту та засобів реалізації соціальних заходів. На рис. 1 наведені головні етапи процедури та основні суб'єкти формування та виконання соціальних програм та планових заходів.

господарський відповідальність залізничний транспорт

Рис.1. Схема вибору, планування та реалізації соціальних програм та заходів ПЗТ

Найбільш складним і відповідальним етапом програмування соціальних заходів є визначення пріоритетних напрямів соціального розвитку колективів. Для цього на передплановій стадії доцільно проводити моніторинг та аналіз соціальних проблем структурних підрозділів та запитів їх персоналу, а по їх результатах встановлювати рейтинг пріоритетності напрямів розвитку. Ті напрямки соціального розвитку, що мають порівняно більший реальний попит серед персоналу підприємства, одержують підвищену фінансову підтримку за рахунок зменшення фінансування тих напрямів, що користуються порівняно обмеженим попитом у персоналу.

Однією з вирішальних умов реалізації ССГВ є утворення мотиваційного механізму залучення працівників до здійснення цілей господарювання та соціальної діяльності підприємства. Цей механізм покликаний сприяти вирішенню двоєдиного завдання: з одного боку, орієнтувати працівників структурних ланок на вирішення виробничих завдань, які стоять перед підприємством в цілому - випуск продукції (послуг) потрібного обсягу та якості, ефективне використання ресурсів, охорона навколишнього середовища та ін., з іншого боку - гарантувати виконання соціальної функції підприємства по відношенню до персоналу - забезпечення необхідної оплати та умов праці у відповідності з її результатами. Тобто йдеться про умови погодження економічних інтересів окремого працівника, колективу структурної одиниці та підприємства в цілому.

Мотиваційний механізм реалізації соціально-господарської відповідальності ПЗТ повинен включати до свого складу розробку планових показників роботи низових структурних одиниць та заходи щодо матеріального стимулювання працівників за їх виконання.

Надійність, мобілізуюча сила планів значною мірою залежать від обґрунтованого вибору планових показників роботи. При виборі планових показників структурних підрозділів підприємств слід виходити з необхідності не тільки точного відображення специфіки їх функціонального призначення і результатів діяльності, але й забезпечення тісної кореляції цих показників з плановими показниками підприємства. Рішення цієї проблеми ускладнюється тим, що підрозділи підприємств не є самостійними господарськими ланками, не розраховують фінансові результати своєї діяльності.

В дисертації з метою вибору планових показників підрозділів ПЗТ, які б мали найбільший вплив на досягнення планових показників підприємства в цілому, нами вперше в теорії і практиці планових розрахунків запропоновано використовувати так званий метод «матриці взаємодії». Відповідно цьому методу складається матриця показників, в якій по горизонталі вказуються планові показники підприємства, а по вертикалі - показники його підрозділів (по декілька на кожний показник підприємства). Причому спочатку по вертикалі можна включити необмежену кількість показників, які потім оцінюються на тісноту взаємозв'язку з показниками підприємства за трибаловою системою (2 - істотний взаємозв'язок, 1 - незначний взаємозв'язок, 0 - немає взаємозв'язку). Оцінюють показники методом експертного опитування як працівників структурного підрозділу (керівників підрозділу, майстрів, провідних фахівців), так і співробітників суміжних підрозділів. Показники, що набрали більшу кількість балів, закріплюються за підрозділом як планові показники його діяльності. Дослідження показало, що повнота і точність характеристики діяльності підрозділу досягає 80-90% при використанні трьох-п'яти показників.

На підставі визначених таким чином планових показників структурних підрозділів та директивних показників по підприємству в цілому формується система матеріального стимулювання працівників підрозділів шляхом здійснення шести наступних підготовчих етапів. (Відповідні експериментальні розрахунки проведено на прикладі локомотивного депо «Основа» Південної залізниці).

1-й етап - встановлення коефіцієнтів порівняльної «вагомості» планових показників структурних одиниць () в залежності від сили їх впливу на виконання планових показників підприємства. Сума коефіцієнтів вагомості по кожній структурній одиниці дорівнює 1.

2-й етап - визначення інтегральних зважених коефіцієнтів виконання плану структурною одиницею () в цілому по всіх часткових планових показниках ():

(1)

3-й етап - диференціація підрозділів підприємства по функціонально однорідних групах з урахуванням їх участі в досягненні планових показників підприємства. В роботі по локомотивному депо «Основа» виділено чотири категорії підрозділів з подальшим структурним їх поділенням: керівництво депо, основні виробничі одиниці, обслуговуючі одиниці.

4-й етап - поділ преміального фонду структурних одиниць на дві частини, одна з яких залежить від їх власних планових показників (), а інша - від показників підприємства (). Так, для депо «Основа» по основних виробничих підрозділах запропоновано 0,4 фонду нараховувати за показниками депо, а 0,6 фонду - за показниками його підрозділів, по виробничо-підтримуючих підрозділах маємо відповідно 0,3 і 0,7, по обслуговуючих - 0,2 і 0,8, по керівних ланках весь фонд нараховується по показниках депо. Ця диференціація при преміюванні необхідна щоб врахувати різну силу впливу структурних одиниць на результати діяльності підприємства в цілому.

5-й етап - визначення інтегрального коефіцієнта залежності фонду стимулювання структурної одиниці () від виконання її власного плану () і плану підприємства () за наступною формулою:

(2)

Нижче наведено приклад розрахунку цього коефіцієнта для основних виробничих одиниць депо «Основа» (табл. 2).

6-й етап - розрахунок фактичного нормативу утворення фонду матеріального стимулювання структурної одиниці () шляхом коригування планового нормативу стимулювання () в залежності, по-перше, від ступеня виконання свого плану, а також впливу на виконання плану підприємства (); по-друге, від об'єктивної значущості, порівняльної ролі структурної одиниці у справі досягнення сукупного кінцевого результату ().

(3)

Таблиця 2. Розрахунок інтегрального коефіцієнта залежності фонду стимулювання структурної одиниці локомотивного депо «Основа» від виконання планів

При цьому є єдиний по підприємству плановий норматив утворення фонду матеріального стимулювання структурних підрозділів (у відсотках до їх фонду основної заробітної плати, застосовується при умові 100-відсоткового виконання плану підприємства і структурної одиниці. - коефіцієнт порівняльної функціональної значущості структурної одиниці у справі формування кінцевих результатів діяльності підприємства (підрозділу) в цілому. Цей коефіцієнт встановлюється методом експертних оцінок і збільшує або зменшує (на 5-20%) норматив утворення фонду стимулювання окремих підрозділів в порівнянні з єдиним по підприємству нормативом з урахуванням об'єктивно різної їх спроможності впливати на сукупні виробничо-господарські і соціальні результати. Основні виробничі або керівні структурні одиниці, укомплектовані найбільш кваліфікованими, досвідченими професіоналами, мають сподіватись (за інших рівних умов) на більші премії, ніж це може бути в обслуговуючих, допоміжних структурах.

На заключній стадії процесу стимулювання преміальний фонд підрозділу розподіляється між окремими працівниками з урахуванням реальної трудової участі кожного в досягненні кінцевого колективного результату. Однак, при зростанні кінцевих результатів господарювання на рівні підприємства або підрозділу можливості збільшення матеріальної винагороди за ефективну роботу всього без винятку персоналу об'єктивно зростають. Таким чином, матеріальна зацікавленість кожного працівника в досягненні високого колективного результату створює на підприємстві командний дух діяльності, є запорукою реалізації його соціально-господарської відповідальності.

Обов'язковою складовою управління процесом підвищення соціально-господарської відповідальності ПЗТ є проведення її оцінки, яку слід здійснювати в різних напрямках. Найважливіші з них - це вимірювання: а) результатів, досягнутих після реалізації відповідних заходів і програм, б) обсягів інвестицій у соціально-господарські цілі.

Оцінювати соціальні та господарські результати доцільно по показниках, сгрупованих за адресами відповідальності ПЗТ, а саме їх відповідальності перед персоналом (група показників «Персонал»), суб'єктами ринкових відносин (група показників «Бізнес»), суспільством (група показників «Суспільство»). Нижче наведені деякі з рекомендованих оціночних показників.

1) «Персонал»: кількість працівників, що мають медичну страховку; забезпеченість працівників житлом; кількість працівників, що отримали медичну допомогу та оздоровлення в лікувальних закладах галузі; відповідність санітарно-гігієнічних умов праці технічній та нормативній документації, стандартам; кількість працівників, охоплених соціальними пільгами; рівень профілактики професійних захворювань; кількість працівників, що пройшли перепідготовку та перекваліфікацію; рівень плинності кадрів тощо.

2) «Бізнес»: кількість та суми штрафів за угодами; наявність угод з партнерами про співробітництво; постійність зв'язків з партнерами (кількість угод, що діють понад три роки); розмір кредиторської заборгованості та тривалість її обороту; участь в програмах розвитку бізнесу; рівень задоволеності пасажирів якістю послуг; ступінь відповідності наданих послуг міжнародним вимогам, стандартам тощо.

3) «Суспільство»: економність споживання природних ресурсів; повторне використання та утилізація відходів; протидія забрудненню навколишнього середовища; екологічна безпека перевезень, виробництва та продукції; зниження кількості випадків аварій; участь у розвитку інфраструктури територій; виконання державних планів виробництва та ефективності тощо.

4) «Імідж»: група включає критерії, що свідчать про негативне чи позитивне ставлення до діяльності залізничного транспорту в суспільстві (показники, отримані опитуванням, анкетуванням).

Як показало дослідження, індикаторами рівня соціальних досягнень соціально-господарської діяльності на підприємстві можуть бути показники величини інвестицій у розвиток його соціальної та виробничої сфер. Наприклад, для відображення успішності його діяльності в інтересах суспільства доцільно використовувати показники: витрат на охорону навколишнього середовища, на ресурсозберігаючі технології, на підтримку освітніх, наукових та лікувальних закладів, на охорону здоров'я, благочинну допомогу, боротьбу з бідністю тощо. Діяльність підприємства в інтересах галузі залізничного транспорту відображається зокрема показниками витрат на охорону та безпеку праці, житлові програми, обов'язкове медичне страхування, оздоровлення персоналу, професійну підготовку та перекваліфікацію кадрів, на зростання оплати праці тощо; в інтересах партнерів у ринкових відносинах - показниками витрат на дослідження питань маркетингу та логістики, на заходи щодо якості продукції (послуг), інформатизацію та сервісне обслуговування пасажирів, на сертифікацію та стандартизацію перевізних документів тощо.

Висновки

Основні висновки дисертації полягають у наступному:

1. Формування і розвиток системи соціально-господарської відповідальності підприємств стає однією з центральних проблем підвищення ефективності виробництва і соціального прогресу країни в сучасних умовах.

2. Цілеспрямованість дослідження поставленої проблеми передбачає чітке визначення сутності соціально-господарської відповідальності підприємства як його іманентного обов'язку задовольняти корінні інтереси суспільства, галузі, ринкового оточення та власного персоналу. Причому результативним дослідження може бути лише в тому разі, якщо воно буде вестись не фрагментарно, а комплексно, охоплюючи цілісну систему, яка включає такі органічно взаємопов'язані елементи, як рівні, напрями, цілі, чинники, принципи, методи, інструменти відповідальності тощо.

3. Здійснені в дисертації аналіз та співставлення світового та вітчизняного досвіду функціонування ССГВ бізнесу вказують на реальні можливості і напрями її активізації в сучасних умовах. Так, невідкладного усунення потребують такі серйозні недоліки в практиці реалізації ССГВ підприємств залізничного транспорту України, виявлені в результаті дисертаційного дослідження: слабкість взаємозв'язку цілей галузевої соціально-економічної політики з цілями і завданнями соціально-господарської відповідальності підприємств, недостатня обґрунтованість вибору і планування пріоритетних програм та заходів галузі і підприємств, відсутність дієвого механізму матеріального стимулювання ефективної роботи структурних підрозділів підприємств в доповнення до діючої тарифної та окладної системи оплати праці, відсутність достовірної та прозорої оцінки та звітності відносно результативності соціальної діяльності підприємств, критична обмеженість фінансового забезпечення заходів з соціального розвитку підприємств і соціального захисту їх працівників.

4. В теорії та практиці господарювання спеціальну і особливо серйозну увагу слід приділяти посиленню впливу ССГВ на рівень конкурентоспроможності підприємств в напрямках покращення параметрів продукції (послуг), що випускається, забезпечення стабільної ефективності виробничо-технічної бази підприємств та їх фінансової стійкості.

5. Вирішальна роль в реалізації соціально-господарської відповідальності ПЗТ належить системі управління їх діяльностю, актуальні напрямки удосконалення якої обґрунтовані в дисертації.

6. Зокрема дисертант дійшов висновку щодо доцільності і перспективності удосконалення управління ПЗТ шляхом покращення узгодженості заходів та завдань їх соціально-господарської відповідальності з цілями галузевої соціально-економічної політики, для чого запропоновано на підприємствах створити і використовувати плановий документ у вигляді матриці взаємодії, в якому слід передбачити повний перелік планових обов'язків підприємства, що гарантує безумовну реалізацію галузевих стратегічних цілей, посилює мобілізуючу роль державного регулювання економіки. Крім того цей виконавчий документ повинен містити також співставлення, з одного боку, соціальних пропозицій колективів підрозділів підприємства і, з другого боку, сукупності заходів та ресурсів з соціального розвитку підприємства, що покликано демократизувати процес управління підприємствами.

7. Принципове значення з точки зору реалізації процесу управління роботи ПЗТ має висновок щодо необхідності при виборі пріоритетних соціальних програм і заходів враховувати пропозиції їх персоналу з цього приводу.

8. Конче актуальним напрямом удосконалення управління стає формування мотиваційного механізму ефективної роботи. Причому акцент бажано робити на підвищенні матеріальної зацікавленості працівників в покращенні як персональних трудових досягнень, так і результатів діяльності структурних підрозділів і підприємства в цілому. Така гармонізація інтересів - запорука злагодженої роботи і додаткового сенергетичного ефекту від сумісної праці. Саме такий мотиваційний механізм обґрунтовано в дисертації.

9. Важливою передумовою активізації матеріальних стимулів праці є мотивоване визначення переліку планових показників роботи структурних підрозділів підприємства, суттєвим принципом відбору яких має бути їх тісне взаємоузгодження з директивними показниками підприємства. Відповідні розробки містяться в дисертації.

10. Система соціально-господарської відповідальності ПЗТ не може ефективно функціонувати без достовірної і прозорої оцінки її результатів. Система цієї оцінки повинна, на думку пошукача, включати до свого складу зокрема показники соціального розвитку підприємства у двох аспектах: по-перше, показники обсягу інвестування на соціальні цілі як індикатор того, що було зроблено, по-друге, показники окремих досягнень у соціальній сфері як індикатори того, які наслідки того, що було зроблено в соціальній сфері. Запропоновані в дисертації показники соціально-господарської відповідальності було б доцільно зробити предметом соціального звіту підприємств.

Список праць за темою дисертації

- статті у наукових фахових виданнях:

1. Ворона Е.В. Хозрасчет как тип экономических отношений и метод хозяйствования / С.Г. Галуза, Е.В. Ворона // Вісник ХНУ ім. В.Н. Каразіна. Економ. серія. - 2004. - № 630. - С. 41-47.

2. Ворона Е.В. Определение плановых показателей подразделений предприятий в условиях внутрихозяйственного расчета / Е.В. Ворона // Економіка: проблеми теорії та практики. - 2007. - №. 227. - С. 442-456.

3. Ворона Е.В. Стимулирование труда сотрудников предприятия в рамках внутрихозяйственного расчета / Е.В. Ворона // Вісник ХНУ ім. В.Н. Каразіна. Економ. серія.- 2007. - № 779. - С. 48-56.

4. Ворона Е.В. Внутрифирменное планирование в условиях переходной экономики Украины / Е.В. Ворона // Вісник економіки транспорту і промисловості. - 2007. - № 17. - С. 18-21.

5. Ворона О.В. Основи нематеріальної мотивації на залізничному транспорті / О.В. Ворона // Вісник економіки транспорту і промисловості. - 2009. - № 28. - С. 235-239.

6. Ворона О.В. Соціальна відповідальність як сучасна концепція бізнесу / О.В. Ворона // Вісник економіки транспорту і промисловості. - 2010. - № 29. - С. 410-417.

7. Ворона О.В. Система соціальної відповідальності залізничного транспорту: сутність та цілі створення/ О.В. Ворона // Економіка: проблеми теорії та практики. - 2010. - №. 260, т. 1. - С. 169-177.

8. Ворона О.В. Галузева соціальна політика як основа формування та розвитку системи соціальної відповідальності залізничного транспорту / О.В. Ворона // Наука й економіка. -- 2010. - Вип. 2 (18). - С. 219-227.

9. Ворона О.В. Методичні підходи до оцінки рівня соціальної відповідальності / О.В. Ворона // Вісник економіки транспорту і промисловості. - 2010. - № 30. - С. 127-133.

- тези доповідей на конференціях:

10. Ворона Е.В. Планирование деятельности предприятий и их подразделений в условиях хозрасчетных отношений в переходной экономике / Е.В. Ворона // Европейская наука ХХІ века - 2007: материалы ІІ Междун. наук.-практ. конф., Днепропетровск, 16-31 мая 2007г., т.3: эконом. науки. - Днепропетровск: ДНУ, 2007. - С. 19-21.