Сталий розвиток економіки в умовах глобалізації: теорія і методологія

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Донецький національний університет

УДК 330.342

Сталий розвиток економіки в умовах глобалізації: теорія і методологія

Спеціальність 08.00.01 - економічна теорія та історія економічної думки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Фоміна Марина Валеріївна

Донецьк 2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі економічної теорії Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк).

Науковий консультант: доктор економічних наук, професор, академік НАН України, Заслужений діяч науки і техніки України Чумаченко Микола Григорович, Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, професор кафедри економічної теорії (м. Донецьк).

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, академік НАН України, Заслужений діяч науки і техніки України Пахомов Юрій Миколайович, Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, директор (м. Київ);

доктор економічних наук, професор, Заслужений працівник народної освіти України Тарасенко Галина Дем'янівна, Донецький національний технічний університет Міністерства освіти і науки України, професор кафедри економічної теорії (м. Донецьк);

доктор економічних наук, професор Задорожний Григорій Васильович, Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України, професор кафедри економічної теорії та економічних методів управління (м. Харків).

Захист відбудеться 26 жовтня 2010 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.051.01 у Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: вул. Челюскінців, 198-а, м. Донецьк, 83015, великий зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України (вул. Університетська, 24, м. Донецьк, 83001).

Автореферат розісланий 24 вересня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Г.С. Овечко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У ХХІ століття світове співтовариство увійшло з рядом революційних науково-технічних і технологічних досягнень. Зміни, які відбулися, особливо у розвинутих країнах, свідчать про перехід суспільства від постіндустріального етапу розвитку до інформаційного. Радикально трансформувалися і міжнародні економічні відносини, форми і принципи їхньої організації. Поглиблення взаємозв'язку і взаємозалежності національних економік закономірно призвело до глобалізації світової економіки. Сучасна економічна реальність переконливо свідчить, що перспективи, темпи і загальний вектор соціально-економічного прогресу національних господарств у тій, чи іншій мірі визначається глобалізаційними процесами та спроможністю національних економік протистояти глобальним викликам.

Відмінністю сучасного етапу розвитку є виникнення великої кількості загроз і протиріч, які ставлять під загрозу майбутнє людства. До них належать: імовірність виникнення глобальної екологічної катастрофи, загострення протиріч між багатими та бідними країнами, невідповідність організації і механізмів функціонування світової фінансової системи сучасним реаліям, посилення протистояння між різними релігійними цивілізаціями, поглиблення протиріч між цільовими орієнтирами на зростання споживання та обмеженими ресурсними спроможностями щодо їх забезпечення.

У зв'язку з цим перед світовою економічною наукою постає завдання пошуку нових концептуальних підходів, шляхів і механізмів соціально-економічного розвитку, тому що зміни, які відбуваються у соціально-економічних відносинах, значно випередили їхнє теоретичне осмислення, а тим більше обґрунтування.

Однією з нових теоретичних доктрин, що зробила спробу відповісти на сучасні виклики, є концепція сталого розвитку. Сутність її полягає у тому, що соціально-економічний розвиток має бути спрямований на гармонізацію еколого-економічного простору з урахуванням поточних інтересів і потреб кожної особистості і суспільства в цілому без загрози для інтересів і потреб майбутніх поколінь. Теоретичні дослідження сталого розвитку і глобалізації відбуваються паралельно, хоча ці явища тісно пов'язані та взаємообумовлені, при цьому вони є діалектично суперечливими. Виходячи з цього, головною проблемою є гармонізація і синхронізація сталого розвитку і процесу глобалізації, обґрунтування спроможності їх одночасної реалізації.

Динаміку процесів глобалізації наочно характеризує розвиток провідних міжнародних інститутів, таких, як СОТ (ГАТТ), Світовий банк (МБРР), Міжнародний валютний фонд. Так, станом на 1.01.1948 р. Генеральна угода по тарифам і торгівлі об'єднувала 23 країни, з 1.01.1995 р., після перетворення ГАТТ у СОТ, кількість країн-членів зросла до 120, у 2008 р. до складу СОТ входить 151 країна, на які приходиться 90% обсягів світової торгівлі. Кількість країн-учасниць таких міжнародних організацій, як Світовий банк і Міжнародний валютний фонд зросла з 44 на момент створення (1944 р.) до 184 (2005 р.).

Глобалізація - це складний, об'єктивно-суб'єктивний процес, який формує безліч протиріч розвитку між: глобальною і національною економікою; глобальним і сталим розвитком; глобальним характером виробництва і капіталу та транснаціональною корпоративною формою привласнення. Наслідком таких суперечностей є посилення загроз і ризиків, що гальмують суспільний розвиток. Її можливості і переваги сконцентровані в обмеженій кількості країн, а загрози мають світові масштаби (економічній стабільності і безпеці; соціальному устрою, сталому розвитку соціально-економічних систем). Проблеми функціонування соціально-економічних систем викликають необхідність проведення теоретичних досліджень щодо обґрунтування їхнього місця у глобальному середовищі, сумісності глобального і сталого розвитку, особливостей реалізації сталого розвитку національних економік в умовах глобалізації. Негативні прояви глобалізаційних процесів, у першу чергу, позначаться на країнах з трансформаційною економікою (і на Україні у тому числі) і країнах, що розвиваються, яким притаманні нестійкість і нестабільність.

Складність завдання визначається тим, що не усі соціально-економічні системи здатні до сталого розвитку, тому необхідне проведення комплексного дослідження рівноваги, стабільності і сталості як характеристик процесу розвитку суспільства. Причому необхідним є розгляд теоретичних концепцій та моделей, практики їх використання у різних економічних середовищах. Це важливо для узагальнення світового досвіду, адаптації його до трансформаційної економіки України.

Значний вплив на формування наукових уявлень про сталий розвиток, стабільність, глобалізацію формують праці класиків теорії і методології розвитку економічних систем; розробників теорії циклів та криз; представників фізико-біологічного концептуального підходу в економіці; дослідників теорії глобалізації, стабільного та економічно безпечного розвитку. Методологічним підґрунтям дослідження стали наукові праці українських та зарубіжних авторів: О. Білоруса, М. Блауга, Б. Боулінга, О. Бухвальд, В. Вернадського, А. Гальчинського, В. Гейця, П. Герста, С. Глазьєва, М. Горожанкіної, Дж.К. Гелбрейта, Л. Дмитриченко, М. Єрмошенка, Г. Задорожнього, А. Іларіонова, Дж.М. Кейнса, М. Кондратьєва, Р. Коуза, П. Кругмана, В. Леонтьєва, Д. Лук'яненка, В. Лукашевича, К. Маркса, І. Малого, Р. Нуреєва, Г. Одума, В. Ойкена, А. Олійника, Ю. Пахомова, С. Подолинського, Д. Рікардо, А. Сміта, Г. Тарасенко, А. Чаусовського, М. Чумаченка.

Але, не дивлячись на суттєвий науковий заділ, низка проблемних питань залишається недослідженою, зокрема, невизначеними залишаються шляхи та механізми реалізації сталого екологічно та економічно безпечного розвитку в межах нестійких соціально-економічних систем. Все це свідчить про актуальність і складність обраного напрямку дослідження, формує його мету і завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана за планом науково-дослідної роботи Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського „Соціальні пріоритети перехідної економіки й економічна безпека” (номер держреєстрації 0101U002487, 2001-2003 рр.), згідно з яким розроблено концептуальні засади теорії та практики економічної безпеки, методику аналізу економічної безпеки мікрорівня економіки, запропоновано модель стратегії економічно безпечного розвитку різних рівнів економіки; „Проблеми стійкого розвитку України: економічне зростання і соціалізація” (номер держреєстрації 0106U007014, 2004-2008 рр.), розроблено концептуальні основи сталого розвитку, обґрунтовано принципи, умови, фактори сталого розвитку та систему індикаторів їх оцінки; планом науково-дослідної роботи Донецького державного інституту штучного інтелекту “Дослідження і розробка методології діагностики і запобігання тінізації економіки України з використанням інтелектуальних систем прийняття рішень” (номер держреєстрації 0104U000121, 2004-2008 рр.), досліджено і систематизовано сфери та методи функціонування тіньової економіки, визначено її вплив на соціально-економічний розвиток та „перспективи” тіньової економіки в умовах глобалізації.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методологічних концептуальних засад сталого розвитку нестійких соціально-економічних систем в умовах глобальних перетворень.

Досягнення мети пов'язане із розв'язанням комплексу проблемних питань, їх пріоритетність визначена актуальністю потреби у сталому розвитку економіки, станом та динамікою глобальних економічних процесів, у межах яких поставлено і вирішено такі завдання:

визначено сутність процесу сталого розвитку економіки на основі детального аналізу концептуальних підходів щодо обґрунтування його сутності та еволюції теорій економічного розвитку;

досліджено принципи, умови та фактори сталого розвитку соціально-економічних систем;

проаналізовано існуючі й обґрунтовано якісно нові методологічні принципи дослідження сталого розвитку соціально-економічних систем;

розроблено класифікацію соціально-економічних систем за спроможністю до сталого розвитку на основі детального дослідження теорії ринкової рівноваги;

розроблено метод визначення ступеня спроможності соціально-економічних систем до сталого розвитку та її програмне забезпечення;

доведено циклічний характер сталого розвитку економіки на основі дослідження теорій циклічності та їх впливу на сталість соціально-економічних систем;

проаналізовано ознаки, сутнісні причини, наслідки світової фінансово-економічної кризи, що дозволило виявити її специфічні риси та тип;

визначено об'єктивно-суб'єктивний характер глобалізації, що сприяє появі низки протиріч у світовому економічному розвитку;

розроблено метод здійснення порівняльного аналізу глобалізації та сталого розвитку на основі системно-синергетичного концептуального підходу, що дозволило довести їх несумісність у нестійких трансформаційних соціально-економічних системах;

запропоновано методи здійснення внутрішнього аналізу і зовнішнього (рейтингового) моніторингу поточного стану економіки України з метою встановлення рівня її стабільності, стійкості та місця в глобальному просторі;

досліджено існуючі моделі сталого розвитку економіки в умовах глобалізації з метою узагальнення та адаптації досвіду до реалій розвитку нестійких соціально-економічних систем (на прикладі України);

розроблено стратегію сталого розвитку нестійких соціально-економічних систем і механізми її реалізації на основі забезпечення економічної безпеки реального сектору економіки та інвайронментальної політики;

обґрунтовано концепцію інвайронментального паритету як можливого компромісу у вирішенні екологічних суперечок між окремими країнами.

Об'єктом дослідження є економічні відносини в умовах глобалізації, що формують сталий розвиток соціально-економічних систем.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні основи взаємодії і взаємовпливу сталого розвитку і глобалізації, механізми їх реалізації в умовах трансформаційних соціально-економічних систем.

Методи дослідження. У процесі дисертаційного дослідження застосовано системний метод наукового пізнання, згідно з яким усі економічні процеси і явища аналізуються у взаємозв'язку, взаємозалежності, розвитку. У роботі використано такі методи: аналізу і синтезу, які дали змогу дослідити систему базових процесів з подальшим їх узагальненням, узгодженням, встановленням взаємозалежностей; історичного і логічного аналізу в процесі дослідження еволюції формування теорії сталого розвитку, підходів до розв'язання його проблем; системно-історичного аналізу - для встановлення та оцінки історичних передумов формування та розвитку глобалізації; системно-синергетичного підходу - для обґрунтування сумісності процесів глобального та сталого розвитку. Економіко-статистичні методи використано для проведення комплексного дослідження поточного економічного стану України, а метод рейтингових оцінок покладено в основу зовнішнього моніторингу соціально-економічного стану держави з метою встановлення тенденцій і закономірностей її розвитку, місця в глобальному просторі. Програмно-цільові методи стали базою для формування прикладних рекомендацій щодо реалізації стратегії сталого розвитку в Україні.

Інформаційно-нормативною основою дослідження є законодавчі і нормативні акти України, офіційні статистичні матеріали і дані, оприлюднені засобами масової інформації, результати соціологічних і економічних досліджень, наукові видання: монографії, статті, матеріали міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференцій та семінарів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у вирішенні актуальної наукової проблеми розробки теоретико-методологічних засад сталого розвитку нестійких соціально-економічних систем в умовах глобалізації. Основними результатами дослідження, що є особистим внеском автора та складають наукову новизну, вважаються:

вперше:

обґрунтовано теоретико-методологічні основи сталого розвитку трансформаційних соціально-економічних систем в умовах глобалізації, а саме - діалектику процесу переходу економіки до сталого розвитку від базисної до цільової моделі, відповідно від сталого зростання економіки до сталого розвитку суспільства. Доведено, що трансформаційні соціально-економічні системи не спроможні стало розвиватися і потребують підтримуємого розвитку як початкового етапу сталого економічного розвитку;

встановлено циклічний характер сталого розвитку соціально-економічних систем на основі дослідження теорій циклів, він нараховує три фази: стабілізаційний розвиток (стимулювання економічного зростання), підтримуємий розвиток (створення економічних умов для сталого розвитку), сталий розвиток (сталий еколого-економічний розвиток суспільства);

доведено, що сучасна фінансово-економічна криза - це якісно новий тип криз: криза надвиробництва вторинних цінних паперів, на основі дослідження темпів зростання обсягів ринку вторинних цінних паперів та ринку товарів та послуг. Ринок вторинних цінних паперів практично відірвався від реальної економіки і набув спекулятивного характеру, що призвело до протиріччя між цими секторами. Наведене і є основною причиною виникнення сучасної глобальної кризи;

доведено, що є протиріччя між глобальним і сталим розвитком на основі здійснення комплексного аналізу сутності і чинників глобалізації, її впливу і взаємозв'язку зі сталим розвитком, проведеного з використання системно-синергетичного підходу. Ці процеси не можна ототожнювати, глобалізація не спростовує спроможність системи до сталого розвитку, але і не є його основою, так само, як і сталість не є характерною рисою складних соціально-економічних систем;

розроблено модель стратегії підтримуємого розвитку, метою якої є створення середовища для задоволення соціально-економічних, інформаційно-інноваційних, екологічних, культурних потреб та інтересів суспільства в умовах ефективного економічного розвитку та мінімізації впливу на оточуюче середовище. Економічна політика держави в межах підтримуємого розвитку повинна базуватися на інноваційному розвитку, забезпеченні економічної безпеки та інвайронментальній політиці;

удосконалено:

методологічні основи дослідження процесу сталого розвитку соціально-економічних систем на базі принципів підтримуємого розвитку, що дозволяє розглядати як єдине ціле взаємопов'язані процеси: стале зростання, підтримуємий розвиток, сталий розвиток економіки;

теоретичні підходи до аналізу світової фінансово-економічної кризи, на базі логічного і системно-історичного аналізу, що дало змогу визначити її специфіку і особливості (глобальний характер, відсутність альтернативи капіталістичному способу виробництва і вільному ринку, системно-інституційний і інноваційний характер, кризу сучасного світоустрою і світоглядної основи розвитку), протиріччя (між глобальним характером виробництва і капіталу та транснаціональною корпоративною формою привласнення) та причини (фундаментальні - системні проблеми світового соціально-економічного розвитку, специфічні - становище і роль економіки США у світі; особливі - специфіка розвитку нестійких соціально-економічних систем);

метод оцінки рівня сталості в частині її приведення у повну відповідність до особливостей розвитку нестійких соціально-економічних систем (обґрунтування кількості та уточнення вагових значень кожного показника) та розроблено її програмне забезпечення, що надає змогу не тільки оцінити рівень сталості, а і визначити пріоритетний напрямок розвитку соціально-економічної системи;

запропоновано концепцію інвайронментального паритету як модель управління трансграничними ризиками на основі принципів інвайронментальної політики, що дає змогу створення взаємовигідної корпоративної угоди між окремими країнами;

одержали подальшого розвитку:

методи дослідження стану і динаміки розвитку економіки України, що побудовані на основі внутрішнього і зовнішнього (рейтингового) аналізу, що дало змогу визначити її як нестійку соціально-економічну систему, яка потребує розробки і реалізації підтримуємого розвитку;

стратегія забезпечення економічної безпеки реального сектору економіки, що побудована на заходах по стабілізації техніко-технологічної, енергетичної, інвестиційної, продовольчої його складових, реалізація означеної стратегії дозволить стабілізувати реальний, а як наслідок - і фінансовий сектор вітчизняної економіки;

адаптивні інструменти, які побудовані на узгодження напрямків та перспектив розвитку міжнародної та державної екологічної політики, що надають змоги реалізувати ефективний захисту довкілля і раціональне природокористування.

Практичне значення одержаних результатів. Запропоновані в дисертаційній роботі положення, узагальнення, висновки та рекомендації мають теоретичне і прикладне значення. Комплексне дослідження сталого розвитку є методологічною базою розробки та впровадження державної політики у процесі стабілізації економіки, формування базису довгострокового розвитку, прискоренню адаптації України до глобального економічного простору.

Теоретичні висновки і прикладні рекомендації схвалено і впроваджено на регіональному та виробничому рівнях, а саме при обґрунтуванні довгострокової стратегії розвитку Луганської і Донецької областей, у навчальному процесі Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського МОН України, Донецького державного інституту штучного інтелекту МОН України, Донецького інституту міського господарства Державної академії житлово-комунального господарства.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою, основні положення і висновки опубліковано у наукових виданнях. Більшість публікацій є самостійними, розробки співавторів, з якими були підготовлені окремі статті, у дисертації не використовувалися. Робота не містить матеріалів кандидатської дисертації.

Апробація результатів дисертаційної роботи. Основні теоретичні положення і результати дослідження обговорювалися на 36 наукових та науково-практичних конференціях, семінарах і симпозіумах національного і міжнародного рівнів, основні з них: „Теорія та практика управління у трансформаційний період” (жовтень, 2001; Донецьк); „Глобалізація економіки: нові можливості чи загроза людству?” (березень, 2001; Донецьк); „Прикладна соціальна політика: проблеми використання та розповсюдження” (жовтень, 2002; Донецьк); „Исследование и оптимизация экономических процессов «Оптимум - 2003»” (грудень, 2003; Харків); „Стан і проблеми трансформації фінансів та економіки регіонів у перехідний період” (квітень, 2004; Хмельницький); „Управління підприємством: проблеми та шляхи їх вирішення” (жовтень, 2005; Ялта); „Стан і проблеми оподаткування в умовах ринкової економіки” (листопад, 2006; Донецьк); „Стратегія інноваційного розвитку системи вищої освіти в Україні” (жовтень, 2007; Донецьк); „Стратегія інноваційного розвитку економіки та соціальної сфери України” (жовтень, 2008; Ласпі); „Проблеми сталого розвитку: економічне зростання та соціалізація” (жовтень, 2008; Донецьк); „Інноваційно-інвестиційна модель розвитку національної економіки” (лютий, 2008; Донецьк); „Інноваційні стратегії підвищення конкурентоспроможності та забезпечення економічної безпеки регіонів України” (березень, 2008; Донецьк); „Економічна безпека і проблеми господарсько-політичної трансформації соціально-економічних систем” (травень, 2009; Полтава).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 42 наукові праці загальним обсягом 53,7 д.а. (особисто автору належать 51,7 д.а.), у тому числі: 1 індивідуальна монографія, 2 колективні монографії, 23 статті у фахових виданнях і збірках наукових праць, 15 публікацій за матеріалами конференцій і 1 в інших виданнях.

Структура й обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку літератури із 267 джерел, 10 додатків. Основний текст викладено на 370 сторінках, матеріали ілюструють 31 таблиця і 18 рисунків.

економічний сталий нестійкий глобальний

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, стан її поточного наукового опрацювання, сформульовано мету і задачі, визначено предмет і об'єкт, методологію дослідження, наукову новизну, доведено теоретичну і прикладну значимість одержаних результатів.

У першому розділі „Теоретико-методологічні основи сталого розвитку економіки” здійснено детальний аналіз теоретико-методологічних підходів до обґрунтування сутності сталого розвитку, визначено умови і фактори, які впливають на сталість соціально-економічної системи, запропоновано методологічні принципи його дослідження.

Теоретичні концепції сталого розвитку сприймаються як відкриття сучасної наукової думки, але будь-яка концепція завжди має підґрунтя. Характерно, що з моменту зародження економічних знань, в тій або іншій мірі, висвітлювалися питання, які в сучасній інтерпретації можна віднести до предмету даного дослідження. Так, Аристотель здійснив спробу обґрунтування двоїстого характеру величини вартості. Фома Аквінський вперше ввів у науковий обіг термін „багатство природи”. В. Петті вирішив проблему економічної оцінки природних факторів (землі, ресурсів, клімату) нарівні з працею. А.Сміт і Д.Рікардо обґрунтували концепцію трудової теорії вартості. Дж. Мілль фактично підірвав логічні основи трудової теорії вартості і поклав початок „маржинальної революції” в буржуазній політекономії. Перш за все, це пов'язано із доповненням статичної теорії рівноваги теорією руху - динамікою. Маль-тус висловив припущення, що за відсутності перешкод населення зростає в геометричній, а виробництво параметрів споживання - в арифметичній прогресії, що призведе до кризи перенаселення та соціально-екологічної катастрофи. К. Маркс досліджував засоби виробництва суспільного користування, випереджуючи появу інформаційної економіки. У. Джевонс, М. Вальрас і К. Менгер обґрунтували концепцію загальної рівноваги соціально-економічної системи. Інституціоналісти довели, що інформаційні фактори є активною компонентою соціально-економічної системи, яка визначає напрямки та рівень ефективності розвитку. Було б нелогічно, досліджуючи еколого-економічні основи, не звернутися до науковців, які представляють фізико-біологічний концептуальний підхід в економіці. Їхні праці пов'язані із обґрунтуванням опти-мального екологічного навантаження виробничих структур на екосистеми, яке б відповідало несучій здатності або ємності остан-ніх, а у зв'язку з оприлюдненням Концепції сталого розвитку набули якісно нового змісту. Цілком природно, що значимість подібних досліджень зростає у міру загострення проблеми „виживання майбутніх поколінь” (В. Вернадський, С. Подолинський).

Існують чітко визначені та задекларовані у Концепції сталого розвитку аксіоматичні основи, вони є домінуючими для кожного рівня економіки, але не регламентують стратегії окремих суб'єктів з досягнення сталого розвитку, яка повинна визначатися в межах конкретної соціально-економічної системи, в залежності від рівня її стійкості або нестійкості. Їх доцільно доповнити суто науковими, бо процес переорієнтації розвитку на якісно нову сталу основу має тривалий і невизначений характер, що ускладнює прогнозування можливих наслідків розвитку. Додатковими або такими, що спрямовані на досягнення мети сталого розвитку, є принципи: керування метою і передбачення наслідків; холостичної перспективи; суттєвих елементів; адекватних меж; практичного фокусу; відкритості; ефективних комунікацій; розширеної участі; постійної оцінки; інституційних спроможностей.

Загальноприйнятим критерієм сталого розвитку є стійкість (стабільність). Стійкість - це такий стан соціально-економічної системи, коли немає причин для порушення досягнутої рівноваги. Головною умовою сталого розвитку є досягнення ринкової рівноваги, тобто такої симетричності процесів, що збалансовує деструкцію і відновлення, розпад і з'єднання, розподіл і інтеграцію. Найсучаснішим підходом до дослідження ринку є теорія хаосу. На жаль, її здобутки несумісні з класичною наукою, тому що висунуті наукові гіпотези повинні бути підтверджені практикою, однак коли вивчається хаотична система, не можна отримати точних прогнозів і перевірити їх з часом. Такий стан речей не є свідченням неправильності теорії хаосу, яка підтверджена емпіричними розрахунками та прикладами розвитку природних систем. Ще не існує науково обґрунтованого апарату для прикладного її використання у процесі економічних досліджень (наприклад, ринкової рівноваги, цін, біржової торгівлі). Але наявність означеної теорії дозволяє стверджувати, що суспільство є надчуттєвою складною системою, яка постійно знаходиться на грані хаосу. Такими ж є екологічні, соціальні і економічні системи, що входять до її складу. Тому, приймаючи стійкість (стабільність) рівноваги як головну умову сталого розвитку, доцільно сприймати її як ринкову. Ринкова рівновага - рівність попиту і пропозиції, на які впливають різноманітні фактори, спроможні стабілізувати або дестабілізувати рівноважний стан. Їх визначено як „фактори сталості” і умовно поділено на безпосередні, які сприяють зміні кількісних параметрів системи, та опосередковані, які сприяють зміні якісних і кількісних параметрів системи одночасно.

Розрізняють суспільно-соціальний, еколого-економічний і економіко-екологічний підходи до обґрунтування концепції сталого розвитку. Перший підхід носить глобальний характер і стосується проблем розвитку цілісної особистості на основі підпорядкування їй природи та економіки. Сучасне суспільство не набуло таких ознак розвитку, що дозволяють говорити про спроможність його реалізації. Бідність, нерівність, відсталість, нерозвиненість - це далеко не всі гальма, які перешкоджають сталому соціально орієнтованому розвитку. Тому більш детального вивчення потребують інші підходи: еколого-економічний і економіко-екологічний. Еколого-економічний підхід уособлює первинність екологічної складової, яка є і основною метою, і головним джерелом реалізації сталого розвитку. Економіко-екологічний - маючи на меті сталий екологічний розвиток, джерелом його досягнення вважає економічну складову. Таким чином, мова йде вже не про сталий, а про підтримуємий розвиток.

Доцільність введення в науковий обіг нової категорії „підтримуємий розвиток” обґрунтована самою сутністю процесу сталого розвитку, бо головною умовою його реалізації є досягнення стійкої (стабільної) рівноваги, тобто потрібен початковий етап, метою якого є формування базису для здійснення такої трансформації за рахунок стабілізаційних економічних програм, стимулювання економічного зростання, досягнення стійкого рівноважного стану. Підтримуємий розвиток - це процес приведення економіки у стійко рівноважний стан з метою формування основи для сталого економічного розвитку (рис. 1).

Глобальною метою людства є прямування до сталого розвитку суспільства. Трансформація моделей соціально-економічної системи при цьому повинна здійснюватися в декілька етапів (рис. 2)

Методологія дослідження економічних процесів і явищ потребує постійного оновлення. Серед напрямків її вдосконалення пропонується: досліджувати причинність з позиції складної системи взаємодії різноякісних за своєю природою сил; аналізувати не тільки прямі, але і зворотні зв'язки у системі; здійснювати обґрунтування процесів і явищ на основі комбінації імовірного і необхідного та враховувати самозбудливість і хаотичність процесів. Виходячи з цього, запропоновано методологію дослідження процесу переходу до сталого розвитку суспільства, які сприяють дослідженню трьох взаємопов'язаних процесів: стале економічне зростання - підтримуємий розвиток - сталий розвиток економіки, як єдиного цілого.

Рис. 2 Трансформація моделей соціально-економічної системи при прямуванні до сталого розвитку суспільства

У другому розділі „Формування нової парадигми економічних відносин у сучасних умовах розвитку” розглянуто теорію ринкової рівноваги і визначено спроможність нестійких систем стало розвиватися, запропоновано систему індикаторів сталості, досліджено циклічність та світову фінансово-економічну кризу 2008 року.

Початок нового століття характеризується рядом нових тенденцій світової економіки, які визначають її розвиток. Вони полягають у наступному: глобалізація економічної діяльності; лібералізація, регіоналізація, інформатизація світової економіки. Кожна з визначених тенденцій знаходиться під впливом як національних особливостей, історичних традицій, економічної структури окремих країн, так і усього міжнародного економічного і політичного оточення. Тому форми їх прояву не завжди прогнозовано змінюються, ускладнюючи загальну ситуацію, яка і без того сповнена протиріч, пов'язаних із посиленням міжнародної конкуренції. Окрім цього, вказані тенденції знаходяться у тісному взаємозв'язку, утворюючи в сукупності динамічну, складну і суперечливу систему сучасної світової економіки. Економічна наука, на жаль, досі не змогла знайти ефективні рішення проблем соціально-економічної практики, особливо це стосується трансформаційних економічних систем. Емпіричні дослідження сучасної економіки не призвели до обґрунтування фундаментальних законів або закономірностей універсального характеру, які б могли бути базою для теоретичних засад. Формування нової парадигми економічних відносин, зважаючи на те, що об'єктом дослідження є складні соціально-економічні системи, повинно будуватися на відмові від традиційних постулатів: хаос - це деструктивний початок світу; випадковість - другорядний фактор; неврівноваженість і нестійкість треба переборювати; процеси, які відбуваються у світі, є зворотними в часі та передбаченими на довгострокових часових інтервалах; світ пов'язаний із жорсткими причинно-наслідковими зв'язками; економічні процеси мають лінійний характер.

Зміна парадигми економічних відносин завжди пов'язана з великою кількістю трансформацій соціально-економічних систем, яким є передумовою два типи чинників: об'єктивний розвиток суспільства і цілеспрямоване реформування сукупності наявних інституцій та взаємозв'язків між ними. Тривалість трансформаційного періоду залежить від спроможності соціально-економічної системи до саморозвитку, яка визначається на основі рівня стабільності та стійкості.

Класичною умовою рівноваги є рівність попиту і пропозиції, але досягнення рівноважного стану не завжди свідчить про стабільність системи. За ступенем стабільності економічні системи доцільно поділяти на: стабільні, нестабільні, стало нестабільні. Доведено, що стабільні системи є стійкими і спроможними до сталого розвитку. Тоді як нестабільні системи - нестійкі, тому потребують підтримуємого розвитку як початкового етапу сталого розвитку. Для стало нестійких систем необхідна реалізація низки оздоровчих та стимулюючих економічне зростання заходів, за умови ефективної реалізації яких може бути створена основа для підтримуємого розвитку.

Ступінь здатності (або нездатності) соціально-економічної системи до сталого розвитку можна визначити за допомогою системи індикаторів. Існує велика кількість концептуальних підходів до дослідження сталості соціально-економічної системи: багатофакторні динамічні моделі, динаміка відносних показників, показники економічної безпеки, математичні моделі прогнозування ризику розвитку. Найбільш розповсюдженою є методика індексної оцінки рівня сталості економічної системи, яку запропоновано Комісією ООН зі сталого розвитку, яка передбачає розрахунок економічних, соціальних, екологічних та інституціональних індикаторів, що узагальнюються за допомогою інтегрального показника, але вона потребує вдосконалення.

Серед напрямків вдосконалення системи показників оцінки рівня сталості пропонується: використання обмеженої кількості показників (15 індикаторів, які відображають вплив факторів сталості); перегляд вагової оцінки окремих факторів сталості в підсумовуючому інтегральному показнику, тому що, не дивлячись на загальні принципи і єдину мету сталого розвитку для всього людства, резерви і засоби їх досягнення дуже різняться в залежності від рівня стійкості кожної конкретної соціально-економічної системи. Одержані в результаті розрахунку підсумовуючого інтегрального показника дані необхідно інтерпретувати. Для цього розроблено шкалу результатів, яка дозволяє визначити пріоритетні напрямки розвитку соціально-економічної системи.

Практична реалізація запропонованої методики є досить складною. З метою спрощення процедури її застосування створено програмне забезпечення, яке на основі вхідної інформації розраховує індикатори, підсумовуючий інтегральний показник і, виходячи з нього, визначає напрямки розвитку соціально-економічної системи, яка досліджується. Для написання програми методики розрахунку рівня сталості соціально-економічної системи на основі мови Delphi використано процедури Write Edit (яка забезпечує вивід на екран похідної інформації і результатів розрахунку); Read Edit (процедура, яка забезпечує розрахунок змінних за заданими формулами); основою програми є Gen Form.pas (рис. 3).

Дослідження теорій циклічності є актуальним і цінним для обґрунтування головних тенденцій та закономірностей розвитку реального економічного процесу, а також з метою обґрунтування теоретичних узагальнень та прикладних рекомендацій щодо вирішення практичних проблем суспільства. У теоріях економічного циклу використовується альтернативний підхід до аналізу причин коливань: циклічність пояснюється в контексті дослідження постійного та тимчасового впливу на цикл та його тренд кризових явищ - економічних шокових станів. При цьому тренд розглядається як результат впливу чинників, які спричиняють стабільне та довгострокове економічне зростання, що знаходить свій прояв у позитивній динаміці головних макроекономічних показників. Відповідно економічний цикл є коливанням активності навколо тренда.

Сучасній економічній науці відома велика кількість типів циклічності, їх дослідження дозволило визначити чинники та тривалість циклу, які ними спричинено: надвиробництво (комерційний цикл, 2-4 роки), інвестиційні коливання (інвестиційний цикл, 7-12 років); обсяги житлового будівництва (будівельні цикли, 16-25 років), нові технології (технічні цикли, 40-60 років), галузева специфіка (спіритичні цикли, 200 років); розвиток цивілізації (цивілізаційні цикли, 1000-2000 років). За типовою характеристикою та часом, економічні цикли відповідно визначено як мінімальні короткострокові, короткострокові, мінімальні середньострокові, середньострокові, мінімальні довгострокові, довгострокові.

Рис. 3 Схема процесу застосування методики розрахунку рівня сталості соціально-економічної системи

Існуючі економічні та психологічні теоретичні підходи до вивчення циклів дали змогу стверджувати, що трансформаційні зміни, які відбуваються у сучасній сві-товій економіці, здійснюють визначальний вплив на струк-туру ринкової кон'юнктури, що зумовлює необхідність пе-регляду попередніх концепцій циклічних коливань та пошуків нових наукових підходів до вирішення проблеми структурних, фінансових та системних криз суспільного ви-робництва. Сучасна ринкова кон'юнктура спричиняє необхідність застосування у процесі аналізу циклів системи, що включають чотири, а не дві фази, а також урахування суттєвого змен-шення глибини та складності кризових ситуацій із одночас-ним збільшення частоти їх повторення. Окрім того, дослі-дження сучасних вчених-економістів поступово зосереджуються на аналізі зміни пропорційних співвідношень між фа-зами циклів -- економічний спад скорочується, а підйом стає тривалішим.

Доцільно враховувати здобутки альтернативного підходу до трактування циклів, а саме - реформування як основу циклічності (на прикладі Китаю), тому що цей досвід є корисним для України, оскільки: Китай - це постсоціалістична держава, яка трансформується; для китайської економіки характерна неврівноваженість (нестійкість); формально механізм циклічних коливань у сучасному Китаї є відмінним від механізмів розвинутих країн, а більше відповідає трансформаційним економікам.

Існує певний зв'язок між циклічністю і сталістю розвитку соціально-економічних систем. Сталий розвиток теж має циклічний характер та нараховує три фази розвитку: стабілізаційний розвиток (стимулювання економічного зростання); підтримуємий розвиток (створення економічних умов для сталого розвитку); сталий розвиток (сталий еколого-економічний розвиток суспільства). Означені стадії описують поступовий перехід від нестійкої неспроможної до сталого розвитку системи до стійкої системи, яка спроможна стало розвиватися.

Сучасну світову кризу слід розглядати як відмінну від колишніх криз, хай менш руйнівну за масштабами і глибиною, але похідну з самої природи капіталістичного ладу. Представляється, що її специфіка і особливості полягають в її характері: глобальний, системно-інституційний, технологічний, інноваційний. Глибинна, сутнісна причина економічних криз криється в суперечності між генетично властивим капіталізму прагненням до наживи, заснованим на егоїзмі окремих людей, суспільних груп, держав і їх різних об'єднань, і можливостями та механізмами її досягнення. В умовах глобалізованої світової економіки означене положення виявляється через суперечність між глобальним характером виробництва і капіталу і транснаціональною корпоративною формою привласнення. Вказана суперечність, тією чи іншою мірою, сформувала причини сучасної кризи. Їх можна умовно розділити на три групи: фундаментальні, системні проблеми світового соціально-економічного розвитку; специфічні, особливості і проблеми економіки США, її становище, роль у світовій економіці; особливі причини, породжені характером, станом і специфікою розвитку нестійких економік.

Сучасна фінансово-економічна криза - це якісно новий тип - криза надвиробництва вторинних цінних паперів, що виникла в результаті зростання обсягів ринку вторинних цінних паперів випереджуючими темпами по відношенню до ринку товарів та послуг, що призвело до протиріччя між цими секторами ринку. Ринок вторинних цінних паперів практично відірвався від реальної економіки і набув спекулятивного характеру. Це і є основною причиною виникнення глобальної кризи.

Глобальних програм щодо виходу з кризи світова політекономічна еліта не має. Тому вироблення заходів по усуненню її негативних наслідків є завданням національних економік. Тут можна спостерігати досить-таки широку палітру: від традиційних (заходи по порятунку банківської системи, збільшенню споживчого попиту, стимулювання інвестицій) до абсолютно протилежних. Не ставлячи за мету глибокий аналіз їх ефективності, слід відзначити, що в основному вони базуються на двох протилежних теоретичних концепціях: неоліберальній і кейнсіанській. Попередній досвід розвитку капіталізму, починаючи з Великої депресії, наочно продемонстрував, що їх об'єднання в якийсь симбіоз практично неможливе, оскільки як цілі, так і заходи щодо їх досягнення, у цих шкіл протилежні. Таким чином, наразі реалізуються тактичні заходи, які не зачіпають сутнісних причин глобальної кризи і не створюють необхідних умов для запобігання її повторення з більш руйнівними наслідками.

Стратегічні заходи пов'язані, звичайно, з кардинальним перевлаштуванням сформованого економічного порядку, повинні будуватися на двох фундаментальних напрямках: переформатуванні „пірамідального” устрою світової валютно-грошової системи; створенні дієвих інститутів, здатних ефективно здійснювати регулятивні функції з глобального стабільного розвитку.

Вплив глобальної кризи на українську економіку має подвійну економіко-політичну основу. Без вирішення політичних проблем практично неможливо нейтралізувати і усунути існуючі негативні економічні наслідки кризи. Інституційно не розвинута економічна структура України найповніше сприйняла всі недоліки ліберальної економіки, а не маючи її переваг, вона не може адекватно реагувати на всі можливі наслідки кризи.

Існують чотири сфери впливу антикризової політики держав, які застосовуються в різних країнах світу: стабілізація банківської системи, заходи грошово-кредитної політики, підтримка реального сектору економіки, підтримка населення. Серед перерахованих Україна обрала не найбільш ефективні: фінансова підтримка банків, включаючи їх націоналізацію; знецінення національної валюти та підвищення суми гарантій по вкладах. За такої антикризової програми неможливо швидко подолати наслідки кризи.

У третьому розділі „Глобалізація економіки та її вплив на сталий розвиток” досліджено сутність та протиріччя глобалізації, здійснено порівняльний аналіз глобального та сталого розвитку з метою з'ясування їх взаємозалежності, оцінено існуючі моделі сталого розвитку в умовах глобалізації, обґрунтовано стратегію реалізації сталого розвитку трансформаційних економік (на прикладі України).

Глобалізація як складний за своєю структурою процес, розвивається під впливом низки чинників: політичних, ідеологічних, культурологічних, цивілізаційних. Це зумовлює подвійний характер процесу. З одного боку, він є об'єктив-ним як результат розвитку виробничих сил та відповідних їм економічних відносин, а, з іншого, -- суб'єктивний -- як результат певної політики, яка проводиться найбільш потужними країнами. У цій роздвоєності приховується одна з суперечностей гло-балізації. З одного боку, суб'єктивний глобалізм використовує об'єктивний процес розподілу праці з метою реалізації своїх економічних інтересів та переформатовує міжнародні зв'язки у бажаних для себе напрямках для отримання доступу до економічних та фінансових ресурсів. З іншого - об'єктивна глобалізація, маючи на меті формування простору здійснення ефективного обміну для максимального задоволення потреб кожної особи у світовому суспільстві, обмежує можливості суб'єктивних глобалістів, які прагнуть досягнення індивідуальної мети.

Зважаючи на неоднозначність та багатосторонність процесу глобалізації, сучасні наукові школи використовують різні методологічні підходи до його дослідження: культурологічний (в загальному цивілізаційному контексті); економічний (як процес доведення національних економічних норм до рівня, що сформувався у світовій економіці, по суті, -- універсалізація економічних процесів); екологічний (екологічний розподіл, тобто раціональність використання природних ресурсів); комплексний (комплексне геополітичне, геоекономічне, геокультурне явище, яке впливає на всі сфери життєдіяльності суспільства, що включені у глобальний процес).

Політекономічні концепції глобалізації базуються на різних методологічних підходах: перший - засновано на позиції, що глобалізація є суто ідеологічною конструкцією і що ідея нової, високо інтернаціоналізованої економіки, яка фактично не контролюється та заснована на диктаті монополізованого ринку, не має права на існування.

Другий - діаметрально протилежний. Глобальна економіка - це економіка, в межах якої транснаціональний капітал підпорядковує собі національні економіки. Національні економіки, особливо країн, що розвиваються, втрачають спроможність протистояння фінансовому натиску і примусово формують єдиний економічний простір, у межах якого все регламентується „правом найсильнішого”.

Третій - підтримує об'єктивність процесу глобалізації та суб'єктивну тенденцію розподілу світових прибутків, їх поляризацію. Але вважається, що це не шкодить національним державам і не послаблює їх. Тобто, в основу глобалізації покладено формування міжнародних відносин, у підґрунтя яких закладено цінності національних економік, тобто вони самостійно здійснюватимуть процес перерозподілу економічних ресурсів, але, як правило, не на свою користь.

Четвертий - відстоює значимість якісних трансформацій у суспільстві, які відтворюються в усіх сферах його життєдіяльності. Домінує точка зору щодо необхідності переосмислення співвідношення між глобальним та національним; національним та регіональним; національним, регіональним та особистим. Саме цей підхід виглядає найбільш раціональним, тому що для розвитку, а особливо сталого, потрібне наукове обґрунтування взаємодії всіх рівнів національної та глобальної економіки, а не спрощене підпорядкування цілям окремих держав.

У дисертації запропоновано якісно новий концептуальний підхід до дослідження процесу глобалізації, особливо з огляду на його сумісність із сталим розвитком суспільства, - системно-синергетичний, який базується на синергетичній парадигмі сучасної економічної теорії та системному аналізі. Синтез системного аналізу та синергетичного підходу є об'єктивно можливим завдяки їх миттєвій і логічній сумісності, що обумовлено загальним діалектичним походженням. Застосування означеного концептуального підходу дало змогу визначити специфічні властивості складних систем: нелінійність розвитку; спроможність до саморозвитку; наявність причинно-наслідкових зв'язків; циклічність розвитку складних систем.

Порівняльна характеристика глобального та сталого розвитку (табл. 1) дозволила виявити протиріччя в самій сутності цих процесів: з одного боку, глобалізація спрямована на створення єдиного економічного простору з метою отримання безперешкодного доступу до національних ринків та максимізації прибутків, тобто домінує економічна складова.

Сталий розвиток має на меті оптимізацію співвідношення в системі „економіка-екологія” та створення умов для виживання людства, тобто домінує соціально-цивілізаційна складова. З іншого боку - неможливо реалізувати сталість соціальної сфери та підвищити якісні показники життя усіх членів суспільства без стабілізації економіки та стимулювання економічного зростання. Таким чином, твердження стосовно тотожності глобального і сталого є помилкою. Глобалізація не спростовує спроможність сталого розвитку, але не є його основою, як і сталість не є характерною рисою складних глобальних систем.

Існує велика кількість підходів до ранжування країн у світовій економіці за такими критеріями: етап розвитку, рівень промислового розвитку, ступінь свободи трансформаційних економік, рівень доходу (ВВП на душу населення), регіональність, спеціалізація, фінансова (кредитна) залежність. Розроблена і запропонована класифікація соціально-економічних систем базується на двох критеріях: стійкість рівноважного стану системи, спроможність системи до сталого розвитку, що передбачає класифікацію країн на: промислово розвинуті (стійкі, спроможні до сталого розвитку), країни з трансформаційною економікою (нестійкі, спроможні до підтримуємого розвитку); нерозвинені країни (стало нестійкі, неспроможні до сталого розвитку).

З метою виявлення поточного соціально-економічного стану і пріоритетних напрямків розвитку України здійснено її внутрішній аналіз та зовнішній моніторинг.

Внутрішній аналіз дозволив, з одного боку, встановити тенденції соціально-економічного розвитку, а з іншого боку, виявити невідповідність статистичної інформації дійсності (табл. 2).

На основі детального аналізу соціально-економічного розвитку України констатовано: відсутність обґрунтованої стратегії в економічній політиці; пріоритети і економічні моделі розвитку, які періодично обговорюються (соціально орієнтована ринкова модель, інноваційна модель економічного розвитку) далі „паперових” варіантів і узгоджень не просунулися; відсутність національної стратегії сталого соціально-економічного розвитку та її правової бази; домінування політики над економікою. В Україні не політика - це концентроване відбиття економіки, а економіка - концентроване вираження політики; не використано мультиплікативний ефект від компонування матеріально-речовинного потенціалу і нової ринкової системи організації економіки; негативні наслідки розриву традиційних кооперативних зв'язків, які існували в межах колишнього СРСР. Отже, наочним є висновок: Україна має яскраво виражений нестійкій стан, який характеризується наявною тенденцію до його погіршення.

Таблиця 1

Глобальний та сталий розвиток, їх вплив на соціально-економічну систему

Ознака процесу	Глобальний розвиток	Сталий розвиток
Сутність процесу	Формування єдиного ринкового простору	Створення умов для виживання людства
Діалектика процесу	Протиріччя як основа розвитку	Механізми вирішення протиріч
Мета реалізації	Створення умов для безперешкодного доступу до ринків (товарів, послуг, економічних ресурсів) з метою отримання максимальних прибутків	Оптимізація співвідношень у системі „економіка-екологія” з метою забезпечення рівності та підвищення загального рівня якості життя

Подобные документы

• Сталий розвиток економіки

  Сталий розвиток: сутність та еволюція поглядів науковців. Особливості реалізації сталого економічного розвитку в умовах глобалізації. Вивчення триєдиної концепції стійкого розвитку. Глобальний та сталий розвиток, їх вплив на соціально-економічну систему.
  
  курсовая работа [472,6 K], добавлен 28.03.2015
  

• Концепція сталого розвитку та її реалізація в умовах України

  Еволюція і суть концепції сталого розвитку: цілі, завдання, критерії, механізми та інструменти фінансування. Економічний розвиток України: структура, тенденції, екологічний, соціальний і гуманітарний стан. Напрями стимулювання сталого розвитку України.
  
  реферат [433,8 K], добавлен 19.04.2012
  

• Основні характеристики та показники сталого розвитку

  Оцінка сталого розвитку в просторі економічного, екологічного та соціального вимірів. Ступінь гармонізації сталого розвитку. Оптимальне використання обмежених ресурсів. Характеристика та індикатори екологічного виміру. Стабільність соціальних систем.
  
  реферат [23,0 K], добавлен 30.05.2012
  

• Модель сталого розвитку та організаційний механізм її впровадження в Україні

  Визначення позицій сталого розвитку. Основні принципи, на яких базується державна політика України щодо сталого розвитку. Економічні, соціальні, екологічні індикатори сталого розвитку. Особливості інтегрування України в світовий економічний простір.
  
  реферат [22,5 K], добавлен 06.12.2010
  

• Теорія соціально-технологічної парадигми як методологія визначення пріоритетів економічного розвитку України

  Оцінка технологічного розвитку української економіки в контексті світової еволюції технологічних парадигм. Зв’язок між впровадженням у виробництво науково-технологічних інновацій і довгостроковими коливаннями циклічного розвитку економічних процесів.
  
  научная работа [35,9 K], добавлен 11.03.2013
  

• Сталий розвиток ВАТ "Павлоградвугілля"

  Сучасний стан проблеми сталого розвитку гірничодобувних підприємств. Особливості даної промисловості України. Природоохоронна діяльність та діагностика рівня забезпечення сталого розвитку ВАТ "Павлоградвугілля". Напрямки удосконалення його механізму.
  
  дипломная работа [246,7 K], добавлен 14.05.2011
  

• Історія виникнення та розвитку регіональної економіки як науки

  Генетичні корені регіональної економіки. Класичні теорії та концепції регіонального розвитку. Сучасні теорії та концепції регіонального розвитку. Теорії економічного районування. Принципи соціально-економічного районування. Компонентна структура.
  
  реферат [54,2 K], добавлен 07.11.2008
  

• Глобальні стратегії фінансування сталого розвитку

  Визначення, засоби, методи та інструменти фінансування сталого розвитку. Аналіз світового досвіду використання глобальних стратегій акумуляції, вивільнення і надходження грошових коштів. Результати використання механізмів і методів фінансування в світі.
  
  курсовая работа [286,5 K], добавлен 09.12.2010
  

• Економічна стратегія розвитку соціально-економічних систем України

  Необхідність проведення реформ для переходу України до країн з ринковою економікою. Інновації й інноваційний шлях розвитку - рушійна сила, що спроможна забезпечити економічну незалежність України. Основні риси інноваційної моделі розвитку економіки.
  
  статья [19,7 K], добавлен 09.09.2010
  

• Побудова системи діагностики резервів соціально-економічного розвитку підприємства

  Визначення місця соціально-економічної політики в управлінні розвитком фармацевтичного підприємства, дослідження структури його соціально-економічного потенціалу. Діагностика існуючого рівня соціально-економічного потенціалу і розвитку ЗАТ "Біолік".
  
  дипломная работа [1,8 M], добавлен 07.07.2011
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам