Трансформація ринкових структур в умовах глобалізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

УДК 339.13.012

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Трансформація ринкових структур в умовах глобалізації

Спеціальність 08.00.01 - економічна теорія та історія економічної думки

Филюк Галина Михайлівна

Київ 2010

Загальна характеристика дисертаційної роботи

Актуальність теми. Глобалізація економіки зумовлює зміну характеру взаємодії окремих економічних одиниць на всіх рівнях господарювання - від суперництва до співробітництва між собою та із своїм зовнішнім оточенням, і навпаки. Це об'єктивно спричиняє зміну ринкових структур, їх трансформацію. Динамічність цих процесів у сучасних умовах, їх непередбачуваність і суперечливий вплив на конкурентоспроможність національних економік загострюють потребу в економіко-філософському осмисленні сутності, специфіки, причин і факторів трансформації ринкових структур. Важливого значення також набуває розробка теоретико-методологічної концепції вдосконалення інституційного регулювання цих процесів у транзитивній економіці.

Дослідження окресленої проблеми актуалізується в умовах світової фінансово-економічної кризи, яка засвідчила недосконалість системи наднаціонального регулювання конкурентно-монопольних процесів. Протягом останніх років на мегарівні сформувався своєрідний симбіоз національних держав і ТНК, механізм реалізації якого є таким: з одного боку, держави, вступаючи у взаємодію з транснаціональним капіталом, використовують його у конкурентній боротьбі з іншими країнами; з другого боку, посилюється вплив транснаціонального капіталу на економічні рішення і політику урядів в інтересах глобальних монополій, а не суспільства. Тим часом з багатьох об'єктивних і суб'єктивних причин, країни з транзитивною економікою не здатні ефективно контролювати діяльність ТНК на своїх територіях. З огляду на це, для транзитивних економік питання забезпечення високого конкурентного статусу, системного розвитку конкурентного середовища та конкурентних відносин на внутрішньому ринку, підвищення конкурентоспроможності у глобальному середовищі є пріоритетними напрямами наукових досліджень і практичної діяльності.

В Україні проблеми трансформації ринкових структур набувають особливого науково-теоретичного та практичного значення. Це зумовлено тим, що в національній економsці процес формування і трансформації ринкових структур відрізняється від його аналогів у країнах з розвинутими ринковими відносинами не тільки за кількісними характеристиками, але й за якісними. Наприклад, як правило, у розвинутих країнах, при загальній тенденції до посилення концентрації ринків, зберігається їх високий конкурентний статус, а в Україні, як і в багатьох інших транзитивних економіках, мають місце тенденції до зниження інтенсивності конкуренції на ринках і прояви монополізму з боку окремих господарюючих суб'єктів. Лише за 2005-2008 рр. кількість монополізованих ринків в Україні збільшилася майже на 15% і на 1 січня 2009 р. становила 78,8% зальної кількості вітчизняних ринків. Втрати українського суспільства від монопольної влади сягають 4% ВВП. Водночас у національній економіці існують бар'єри для розвитку конкуренції та для реалізації конкурентної політики. Все це свідчить про нагальну необхідність комплексного наукового дослідження особливостей трансформації ринкових структур в Україні, розробки концептуальних засад удосконалення макроекономічного регулювання цього процесу.

Стан наукової розробки проблеми. Теорії найпростіших ринкових структур - вільної конкуренції та чистої монополії - присвячено значну кількість праць німецьких, англійських, французьких та російських авторів XVIII-XIX і початку ХХ ст. Вагомі теоретико-методологічні напрацювання в цьому напрямі належать видатним вченим: В. Войтинському, Л. Вальрасу, Дж. Б. Кларку, Дж. М. Кларку, А. Курно, К. Марксу, А. Маршаллу, Ф. Найту, А. Пігу, Дж. Робінсон, А. Сміту, П. Сраффі, Г. Хоттеллінгу, Е. Чемберліну та ін. На рубежі ХІХ-ХХ ст. з'явилася значна кількість праць українських економістів, присвячених дослідженню конкуренції та монополії в економічній теорії, їх взаємозв'язку та взаємодії, - А. Антоновича, М. Бернацького, С. Булгакова, М. Бунге, В. Желєзнова, І. Кулішера, Д. Піхна, Є. Слуцького, М. Соболєва, І. Тугана-Барановського, Л. Федоровича, П. Фоміна.

Відособлення теорії ринкових структур як специфічної галузі економічного знання припадає на 30-50-ті роки ХХ ст. - початок активного розвитку теорії організації промисловості, у рамках якої ринкові структури набувають нових характеристик (Дж. Бейн, Е. Мейсон, В. Ойкен, Г. фон Штакельберг). Серед сучасних зарубіжних дослідників, які внесли значний вклад у розвиток теорій ринкових структур, - лауреати Нобелівської премії у галузі економіки Р. Коуз, П. Кругман, Дж. Стіглер, Дж. Стігліц, О. Уїльямсон, Ф. фон Хайєк, Дж. Хікс, а також інші відомі економісти - Дж. Гелбрейт, М. Кастельс, Д. Морріс, Р. Патюрель, М. Портер, Дж. Росс, Д. Старк, Ж. Тіроль, Е. Тоффлер, Д. Хей, Ф. Шерер, Й. Шумпетер та ін.

Творчий вклад у дослідження проблем формування та розвитку ринкових структур зробили російські (зокрема, С. Авдашева, О. Бутиркін, І. Клюзіна, Ю. Коробов, О. Кусакіна, С. Нікітін, В. Новіков, Н. Розанова, Ю. Рубін, І. Стародубовська, Р. Самсонов, В. Третяк, О. Хвалько, А. Шастітко, А. Юданов) і вітчизняні (Л. Антонюк, В. Базилевич, О. Білорус, В. Бодров, З. Борисенко, З. Варналій, О. Гаврилюк, В. Геєць, О. Горняк, А. Гриценко, Н. Гражевська, Б. Данилишин, В. Дементьєв, П. Єщенко, О. Костусєв, Т. Ковальчук, І. Крючкова, В. Лагутін, П. Леоненко, І. Мазур, І. Малий, В. Мандибура, В. Новицький, Г. Паламарчук, Ю. Пахомов, С. Пахомов, О. Пустовойт, С. Соколенко, В. Точилін, В. Фещенко, А. Філіпенко, А. Чухно, О. Шнипко, Л. Шостак) економісти. У їхніх працях аналізуються проблеми недосконалої конкуренції, економічної концентрації, досягнення та підвищення конкурентоспроможності у глобальній економіці, розвитку національного ринку, регулювання процесів трансформації ринкових структур.

Тим часом, незважаючи на очевидні здобутки економічної компаративістики у контексті дослідження проблематики морфології ринків, ряд питань, пов'язаних із сутнісною характеристикою та особливостями трансформації ринкових структур в умовах глобалізації, залишаються невирішеними. Йдеться про виявлення факторів, закономірностей і суперечностей, які виникають при формуванні та перетворенні ринкових структур; обґрунтування концепції управління цими процесами на мікро- і макрорівнях, спрямованої на підвищення конкурентоспроможності вітчизняних компаній та економіки в цілому; створення шляхів і механізмів ефективної реінтеграції України у глобальне світогосподарське середовище; забезпечення сталого економічного розвитку Української держави в епоху глобалізації.

Таким чином, необхідність концептуального усвідомлення та всебічного дослідження процесів трансформації ринкових структур, недостатній ступінь розробки теоретико-методологічних підходів до ефективного регулювання цих процесів в умовах глобалізації, актуальність вирішення окреслених проблем як для економічної науки, так і для господарської практики зумовили обрання теми, мету та завдання дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою комплексної науково-дослідної держбюджетної теми економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Розвиток внутрішнього ринку України в умовах глобалізації: закономірності та протиріччя», підрозділ «Трансформація внутрішнього ринку промислових товарів в умовах глобалізації» (ТЗ НДР №06БФ040-01). Особистий вклад автора у розробку зазначеної теми полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних засад дослідження соціально-економічних наслідків монополізації ринків, виявленні впливу економічної концентрації на трансформацію ринкових структур, наданні практичних рекомендацій щодо гармонізації конкурентної та промислової політики в Україні в умовах глобалізації. Проведене дослідження та аргументовані висновки є певним вкладом у розвиток економічної теорії.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методологічних засад трансформації ринкових структур в умовах глобалізації, а також надання обґрунтованих рекомендацій щодо вдосконалення інституційного регулювання цього процесу.

У роботі передбачаються постановка і вирішення комплексу завдань, спрямованих на досягнення сформульованої мети:

· дослідити еволюцію теорій ринкових структур на основі аналізу і творчого осмислення наукових поглядів представників західної та української економічної думки;

· розкрити сутнісні характеристики та інституційні параметри сучасних ринкових структур, обґрунтувати авторський підхід до їх типологізації;

· теоретично обґрунтувати методологічні засади дослідження монополії та монопольних ринків і на основі аналізу системи інтересів визначити спонукальні мотиви підприємців до здобуття та реалізації монопольної влади;

· вдосконалити науковий інструментарій, конкретизувати економічні категорії, подати авторське визначення поняття «трансформація ринкових структур»;

· обґрунтувати авторський підхід до визначення сутності, ролі та суперечностей прояву гіперконкуренції;

· дослідити вплив інформаційно-технологічної революції на формування і перетворення ринкових структур на мікро-, макро- і мегарівнях;

· з'ясувати причини та природу процесу трансформації ринкових структур; систематизувати його основні фактори в умовах глобалізації; визначити загальні та специфічні особливості цього процесу в розвинутих країнах і у країнах з транзитивною економікою;

· розкрити соціально-економічні наслідки монополізації ринків у сучасних умовах;

· проаналізувати інституційно-організаційні механізми регулювання процесу трансформації ринкових структур у межах національних економік і на наднаціональному рівні;

· виявити суперечності інституційного регулювання процесу трансформації ринкових структур в Україні та обґрунтувати шляхи їх розв'язання;

· обґрунтувати стратегічні пріоритети економічної політики Української держави щодо регулювання трансформації ринкових структур у сучасних конкретно-історичних умовах.

Об'єктом дослідження є ринкові структури в економічній системі.

Предметом дослідження є соціально-економічні відносини у процесі трансформації ринкових структур в епоху глобалізації.

Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дисертаційної роботи є інструментарій міждисциплінарного синтезу - соціально-філософські методи, методологічні підходи, концепції та гіпотези класичної науки. Застосовано фундаментальні положення неокласичної, інституційної та еволюційної теорій, методологічні постулати економічної теорії щодо дослідження ринку, механізмів його функціонування, трансформації та регулювання.

Предмет і мета дослідження зумовили застосування таких методологічних і методичних надбань світової та вітчизняної економічної науки: використання діалектичного методу дозволило розкрити взаємозв'язок економічних відносин з політичною і правовою надбудовами та відповідними їм формами суспільної свідомості (розділи 1, 4); вивченню розвитку теорій морфології ринків та їх економічного регулювання сприяли історико-генетичний та еволюційно-інституційний методи економічних досліджень (пп. 1.1, 1.3 і 4.1); для поглибленого аналізу сутності ринкових структур, здійснення їх науково обґрунтованої типологізації, дослідження обмежень процесу трансформації ринкових структур в умовах глобалізації застосовано системний підхід та компаративний метод (пп. 1.2, 2.2, 3.3); на основі вивчення єдності загального та часткового висвітлено причини і фактори трансформації ринкових структур, напрями та методи економічного регулювання цього процесу, а також його особливості у транзитивних економіках (розділи 2 і 3, п. 4.2); системний та інституційний підходи використано для розкриття сутності та напрямів інституційного регулювання процесу трансформації ринкових структур у сучасних умовах (розділи 4 і 5); поєднання аналізу та синтезу, перехід від абстрактного до конкретного дозволили дослідити процес трансформації ринкових структур та особливості поведінки економічних суб'єктів у транзитивній економіці, а також виявити стратегічні пріоритети вдосконалення конкурентної політики в умовах глобалізації (розділи 3,5).

Інформаційну базу дослідження становлять законодавчі та нормативні акти України з питань формування і захисту конкурентного середовища в Україні, регуляторної та промислової політик; аналітичні матеріали Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Антимонопольного комітету України, Державної установи «Інститут економіки та прогнозування НАН України»; дані Міністерства економіки України, Державного комітету статистики України та міжнародних інститутів (ЮНКТАД, ОЕСР, МФК, СБ, СОТ). У дослідженні використано монографії, збірники, дані річних звітів, інформаційних та аналітичних бюлетенів, економічних і політичних оглядів, тижневиків, ресурси мережі Інтернет, періодичні видання вітчизняних і міжнародних організацій, неурядових інститутів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у комплексному теоретико-методологічному та практичному обґрунтуванні закономірностей і суперечностей процесу трансформації ринкових структур в умовах глобалізації, у розробці концептуальних засад удосконалення конкурентної політики з урахуванням специфіки транзитивних суспільств. Наукова новизна та особистий вклад автора підтверджені тим, що:

вперше:

· запропоновано методологічний підхід до дослідження системного характеру процесу трансформації ринкових структур в умовах глобалізації економіки з урахуванням гетерогенного ускладнення зв'язків і механізмів конкурентної взаємодії між суб'єктами господарювання, які функціонують у системі жорстких бюджетних обмежень в одному інституційно-інформаційному просторі; у рамках запропонованого методологічного підходу сформульовано нове наукове поняття «трансформація ринкових структур» як процес їх переходу з одного якісного стану в інший під дією екзогенних (розвиток інформаційно-технологічної революції, зростання рівня ризику і невизначеності у підприємницькій діяльності, посилення асиметрії інформації) і ендогенних (економічна концентрація; зміна механізмів, форм і методів ведення конкурентної боротьби; наявність нестратегічних бар'єрів та квазібар'єрів входу на ринок та виходу з нього; опортуністична поведінка господарюючих суб'єктів; конкурентна політика) факторів; обґрунтовано, що таке перетворення зумовлює необхідність адаптації суб'єктів господарювання до нового рівня розвитку продуктивних сил та нової системи соціально-економічних відносин, а головним мотивом монопольного контролю стає прагнення зменшити невизначеність зовнішнього середовища;

· доведено, що в умовах несформованості національного інституційного середовища та посилення асиметрії інформації у транзитивних економіках виникають «квазібар'єри» - специфічні інституційні перешкоди, здебільшого, адміністративного характеру, які необґрунтовано ускладнюють або унеможливлюють розвиток конкурентного середовища як на монополізованих ринках, так і на структурно конкурентних, стримуючи прогресивну трансформацію ринкових структур; затрати господарюючих суб'єктів (як тих, які функціонують на ринку, так і потенціальних) на створення та подолання цих бар'єрів є чистими втратами суспільного добробуту, оскільки є непродуктивними, сприяють виникненню негативних екстерналій і стримують соціально-економічний розвиток країни;

· обґрунтовано стратегічні пріоритети Української держави щодо забезпечення ефективного контролю над процесом трансформації ринкових структур: 1) перехід від паралельної реалізації промислової і конкурентної політики до «політики конкурентоспроможності», під якою слід розуміти комплекс державних заходів та інструментів, спрямований, з одного боку, на підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств на глобальному ринку, а з другого - на забезпечення ефективної конкуренції на внутрішньому ринку; 2) гармонізація конкурентної політики із зовнішньоекономічною, з фіскальною, з інноваційно-інвестиційною, з регуляторною; 3) зниження бар'єрів входу на ринок та виходу з нього; 4) реалізація заходів щодо адвокатування конкуренції;

удосконалено:

· методологічні підходи до типологізації ринкових структур, що дозволило виокремити два їх типи: з ефективною конкуренцією та з неефективною конкуренцією (монополізовані); перший з них характеризується наявністю та значною інтенсивністю реальної або потенціальної конкуренції, що забезпечують високу соціально-економічну ефективність діяльності суб'єктів цих ринкових структур (досконала конкуренція, монополістична конкуренція, олігополія (ситуація відсутності змови між учасниками ринку), квазіконкурентний ринок, мережеві симетричні структури); другий тип ринкових структур представляють ті з них, де конкуренція між учасниками ринку відсутня взагалі або є дуже слабкою, що істотно знижує їх ефективність для економіки і для суспільства (ринки чистої монополії, з домінуючою фірмою, олігополії (ситуація наявності узгодженої поведінки між учасниками ринку), асиметричні мережеві структури);

· положення про визначальну та системоутворюючу роль державних і наддержавних інститутів у формуванні конкурентного середовища як економіко-правового порядку, який створює рамкові умови для процесу трансформації монополізованих ринкових структур у конкурентні, а також сприяє розвиткові ефективної конкуренції на національних і глобальному ринках;

· систематизацію сучасних принципів конкурентної політики держави в умовах відкритої економіки, які, на відміну від існуючих (об'єктивності, транспарентності, контролю, заборони, превентивності), включають також принципи системності, комплексності, достатності, гарантованості, холізму;

· трактування поняття «конкурентна культура», яка розглядається як невід'ємна складова конкурентної політики, що відображає рівень поінформованості всіх членів суспільства про роль конкуренції у піднесенні добробуту нації, підвищенні соціальної відповідальності і раціональності у прийнятті економічних рішень і проявляється у дотриманні всіма суб'єктами господарювання законодавчих і морально-етичних норм, а також чесних звичаїв у відношенні до своїх контрагентів, держави та суспільства.

дістали подальший розвиток:

· систематизація наукових підходів до аналізу морфології ринків, які, на відміну від існуючих досліджень, присвячених аналізу західних наукових шкіл, включають погляди представників української економічної думки - зокрема, А. Антоновича, М. Бернацького, С. Булгакова, М. Бунге, В. Желєзнова, І. Кулішера, Д. Піхна, А. Рафаловича, М. Соболєва, І. Тугана-Барановського, Л. Федоровича, П. Фоміна;

· характеристика сучасного етапу трансформації ринкових структур на підставі виділення двох основних форм: 1) трансформація у рамках класичних моделей - монополізованих ринкових структур у конкурентні, і навпаки; 2) трансформація класичних моделей ринкових структур у нові; це передбачає формування мережевих асиметричних і симетричних, гетерархічних структур, зміст яких можна визначити так: асиметрична - модель, яка характеризується наявністю великої компанії та сукупності малих і середніх фірм, у рамках якої партнерство набуває ліцензійно-субпідрядної форми, що здійснюється під «зонтичною» корпорацією, зокрема, на засадах аутсорсингу; симетрична - горизонтальна модель, яка створена рівноправними партнерами і функціонує як сукупність близьких за розмірами підприємств, більшість з яких є юридично самостійними; партнерство у рамках симетричної ринкової структури набирає форм кросс-холдингу, кластера або стратегічного альянсу; гетерархічна - модель поперечно організованих мережевих структур, яка передбачає складне співробітництво між мережами і характеризується відносинами сильної взаємозалежності;

· різноплановість впливу глобалізації на процес трансформації ринкових структур у транзитивних економіках; доведено, що глобалізація, з одного боку, сприяє прискоренню процесу трансформації монопольних ринкових структур у конкурентні та розвиткові ефективної конкуренції на національних ринках, а з другого - створює умови для монополізації транснаціональними корпораціями найбільш перспективних, прибуткових і динамічно зростаючих сегментів внутрішніх ринків, а також для перенесення на територію економічно підпорядкованих їм країн виробництв з видобування та первинної переробки природних ресурсів, що, у свою чергу, значно погіршує екологічне середовище цих країн, негативно впливає на використання їх природного та соціального потенціалу.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні положення, викладені автором у дисертації, доведено до рівня методичних розробок і прикладних рекомендацій.

Науково-практичні висновки та рекомендації щодо переходу України на інноваційну модель розвитку, стимулювання конкуренції на внутрішніх ринках товарів і послуг, структурної модернізації національної економіки, підвищення її конкурентоспроможності в умовах глобалізації використано Міністерством економіки України при підготовці проекту стратегії національного розвитку «Україна-2020: Стратегія національної модернізації», а також проекту Закону України «Про державну фінансову підтримку експорту» (довідка №2601-26/10 від 13.07.2009 р.).

Викладені у дисертаційній роботі висновки та рекомендації щодо подальшої лібералізації підприємницької діяльності, усунення адміністративних бар'єрів для доступу на ринок потенціальних конкурентів, удосконалення державної регуляторної політики використано Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва у процесі підготовки проектів законодавчих актів, зокрема: Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» (щодо встановлення єдиних вимог до процедури видачі документів дозвільного характеру, відмови у їх видачі, анулювання, припинення дозвільних документів); Закону України «Про внесення змін до статті 30 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (щодо повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань державної регуляторної політики); Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (щодо скорочення переліку видів діяльності, які підлягають ліцензуванню); Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про комітети Верховної Ради України» (щодо приведення його у відповідність із Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності») та постанови Верховної Ради України «Про внесення змін до регламенту Верховної Ради України» (щодо порядку здійснення державної регуляторної політики) (довідка №9173/0/2-07 від 06.12.2007 р.).

Окремі положення та висновки дисертаційної роботи щодо актуальних проблем співвідношення та взаємодії конкуренції та монополії в умовах глобалізації використано Антимонопольним комітетом України при підготовці нормативно-правових актів, зокрема, при розробці проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 5.06.2007р. № 3626 і проекту Закону «Про внесення змін до Закону України «Про захист економічної конкуренції (щодо державної допомоги)» від 2.03.2007 р. №3263 (довідка №10-29/10-5352 від 16.08.2007 р.).

Результати дисертаційної роботи щодо концепції управління інноваційно-інвестиційною діяльністю компанії, посилення вертикальної інтеграції з метою підвищення її конкурентоспроможності на внутрішньому та зовнішніх ринках в умовах глобалізації використовуються у практичній діяльності НАК «Нафтогаз України» (Акт №12/1-587 від 21.05.2008 р.)

Висновки і результати дисертації використовуються у навчальному процесі Київського національного університету імені Тараса Шевченка при викладанні дисциплін «Економічна теорія», «Мікроекономіка», «Державне регулювання економіки», «Економіка галузевих ринків», «Конкурентна політика держави» (довідка №013/422 від 01.07.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є завершеним науковим дослідженням, у якому викладено авторський підхід до системного аналізу процесу трансформації ринкових структур в умовах глобалізації та обґрунтовано концептуальні засади реалізації шляхів і способів мікро- та макроекономічного регулювання цього процесу в Україні на основі узагальнення теорії та практики розвитку ринкових та перехідних економік. Концептуальні положення, висновки та рекомендації, що виносяться на захист, одержано автором самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у роботі використано лише ті положення та ідеї, що є результатом особистих досліджень здобувача.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження обговорювалися на засіданнях і методологічних семінарах кафедри теоретичної та прикладної економіки, на засіданнях Вченої ради економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка впродовж 2006-2009 рр.

Найважливіші теоретичні, методологічні та методичні положення і результати дисертаційної роботи доповідались автором та одержали схвальну оцінку на 22 міжнародних наукових та науково-практичних конференціях, а саме: Міжнародній науково-практичній конференції «Ринкова трансформація економіки України: теорія, практика, перспективи» (24-25 жовтня 2003, м. Львів); Міжнародній науково-практичній конференції «Банківська система в умовах трансформації фінансового ринку України» (21-23 травня 2003 р. м. Київ); ІV Міжнародній науково-практичній конференції «Перспективи розвитку внутрішнього ринку промислових товарів в Україні» (26 березня 2004р. м. Київ); Міжнародній науково-практичній конференції «Формування нової парадигми страхування» (1-2 грудня 2005 р., м. Київ); VI Міжнародній науково-практичній конференції «Стратегія інвестування промислового виробництва в Україні» (14-15 квітня 2006 р., м. Київ); Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасний стан та проблеми інноваційного розвитку держави» (6-7 жовтня 2006 р., м. Луцьк); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Світові тенденції формування та функціонування ринку страхових послуг: національний аспект» (6 грудня 2006 p., м. Київ); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Формування конкурентоспроможного страхового ринку України в умовах глобалізації» (6-7 грудня 2006 p., м. Київ); Міжнародній науково-практичній конференції «Фінансові ресурси регіону» (10-12 листопада 2006 р., м. Івано-Франківськ); VIІ Міжнародній науково-практичній конференції «Конкурентоспроможність національної економіки» (23-24 березня 2007 р., м. Київ); Міжнародній науково-практичній конференції «Проблемы современной экономики и институциональная теория» (19-20 квітня 2007 р., м. Донецьк); Міжнародній науково-практичній конференції «Ресурсозберігаючі технології в нафтогазовій енергетиці» (16-20 квітня 2006 р., м. Івано-Франківськ); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Управління людськими ресурсами: проблеми теорії і практики» (17-18 травня 2007 р., м. Київ); ХІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми і перспективи функціонування інноваційної системи держави в умовах глобалізації» (27-28 вересня 2007 р., м. Луцьк); ІV Міжнародній науково-практичній конференції «Тенденції та перспективи розвитку фінансової системи України» (4-6 жовтня 2007 р., м. Київ); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Wiadomosci naukowej mysli - 2007» (1-15 листопада 2007 p., м. Дніпропетровськ); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальные проблемы и перспективы развития экономики Украины» (4-6 жовтня 2007 р., м. Алушта); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Наукові концепції та практика реалізації стратегій інноваційного розвитку України та її регіонів» (5-6 листопада 2007 р., м. Донецьк); VIІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Конкурентоспроможність національної економіки» (28-29 березня 2008 р., м. Київ); Міжнародній науково-практичній конференції «Людський розвиток в україні: регіональні аспекти, сучасні проблеми, пріоритетні напрями» (29-30 травня 2008 р., м. Івано-Франківськ); IХ Міжнародній науково-практичній конференції «Конкурентоспроможність національної економіки» (28-29 березня 2009 р., м. Київ); Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми економіки підприємств у сучасних умовах» (19-20 березня 2009 р., м. Київ).

Публікації. Основні результати та найважливіші висновки дисертації викладено у 34 наукових працях, загальним обсягом 40,8 друк. арк., у тому числі в одноосібній монографії «Конкуренція і монополії в епоху глобалізації» (26,1 обл.-вид. арк.), 27 статтях у фахових наукових журналах і збірниках наукових праць (особисто автору належать 13,8 друк. арк.); 6 праць у наукових збірниках, тезах доповідей і виступів на міжнародних і всеукраїнських наукових і науково-практичних конференціях (особисто автору належать 0,9 друк. арк.).

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, п'ятьох розділів, висновків, списку використаних джерел і 9 додатків. Основний зміст дисертації викладено на 403 сторінках комп'ютерного тексту, що містить 28 таблиць та 9 рисунків.

Основний зміст дисертаційної роботи

трансформація ринковий структура глобалізація

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, показано стан наукової розробки поставленої проблеми, окреслено зв'язок дисертаційної роботи з науковими програмами, сформульовано мету, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, наведено дані щодо їх апробації.

У першому розділі - «Теоретико-методологічні основи дослідження ринкових структур» - здійснено критичне переосмислення та систематизацію наукових поглядів на змістову сутність ринкових структур, запропоновано їх авторську типологізацію з позицій сучасних соціально-економічних процесів та авторське визначення поняття «трансформація ринкових структур», окреслено методологічні аспекти дослідження конкурентних і монополізованих ринків, розкрито роль і значення гіперконкуренції.

Дослідження еволюції наукових пошуків засвідчило широке різноманіття теоретичних поглядів на змістову сутність і характеристики ринкових структур, їх формування та трансформацію. Концептуальне вивчення ідей економістів різних економічних шкіл і напрямів показало, що розвиток ринкових структур у різних соціально-економічних формаціях і в різні історичні періоди має свою специфіку, зумовлену динамікою економічних, технологічних та інституційних факторів, зміною реакції ринку на державне регулювання.

У дисертаційній роботі теоретично узагальнено вклад у розвиток теорій ринкових структур українських вчених ХІХ - початку ХХ ст. Їхні праці було присвячено не тільки аналізу досвіду становлення ринкових відносин у країнах Західної Європи, але й вивченню особливостей розвитку національного ринку. Хоча представники вітчизняної економічної думки основну увагу приділяли розробці теорії ціни у крайніх моделях ринкових структур (досконалій конкуренції та монополії), все ж предметом їхніх наукових пошуків були всі чотири класичних моделі ринкових структур. Українські дослідники задовго до своїх західних колег окреслили такі актуальні для ХХ ст. проблеми, як диверсифікація виробництва та ефект заміщення, а також проаналізували вплив соціальних, правових і моральних факторів на поведінку економічних агентів. На сьогодні проблематика ринкових структур досліджується у рамках окремого розділу економічної науки - економічної компаративістики, орієнтованої на дослідження морфології ринків.

Проведений у дисертаційній роботі аналіз категоріального апарату, запропонованого як вітчизняними, так і зарубіжними дослідниками, засвідчив, що поняття «ринкова структура» розглядається крізь призму внутрішніх структурних елементів (чисельність і розмір учасників ринкових угод) та факторів, які визначають її якісний зміст (тип продукції, доступність інформації, наявність і висота бар'єрів входу на ринок і виходу з нього). Встановлено, що англомовний термін «ринкові структури» («market structures») відповідає німецькому «ринкові форми («market Formen») і французькому «типи ринку» («types de marche»). Дисертант дотримується англомовного терміна «ринкові структури», якому віддають перевагу вітчизняні фахівці, і пропонує визначення ринкової структури як внутрішньої організації (будови) ринку, яка формується складною системою зв'язків і соціально-економічних відносин, а також певним кількісним співвідношенням між його елементами, характеризується такими якісними домінантами, як ступінь диференціації продукції, наявність вхідних і вихідних бар'єрів, мобільність ресурсів, інтенсивність і види інновацій, рівень розвитку реальної та потенціальної конкуренції.

Згідно з принципом методологічного плюралізму, ринкові структури можуть бути типологізовані з різних позицій. На думку дисертанта, типологізація ринкових структур означає групування ринкових структур, які мають спільні риси, що проявляються в єдності закономірностей, тенденцій і особливостей їх розвитку на основі схожих економічних явищ і процесів (усталеної системи соціально-економічних відносин між суб'єктами господарювання, інтенсивності та характеру конкуренції, методів ведення конкурентної боротьби, а також результативності функціонування ринків). На сучасному етапі цінність такої типологізації полягає в тому, що за її допомогою з'являється можливість охарактеризувати особливості функціонування сучасного ринку на національному рівні та у глобальному масштабі; відобразити об'єктивні ознаки схожості у явищах, які формують один тип ринкової структури; встановити чіткі критерії особливого, що проявляється у відмінностях усередині певного типу ринкової структури; визначити тенденції до подолання або посилення схожості та розбіжності між типами ринкових структур шляхом виявлення особливостей їх взаємодії.

У роботі доведено певну обмеженість широко представленої у науковій літературі класифікації ринкових структур (досконала конкуренція, чиста монополія, монополістична конкуренція, олігополія), оскільки вона не описує всіх можливих варіантів поведінки фірми в епоху глобалізації. Підвищення ступеня невизначеності ринкового середовища, посилення тенденції до фрагментації ринків внаслідок диференціації ринкового попиту, зміна регулюючої функції держави, розвиток суспільних інститутів сприяють тому, що ринкові структури не є статичними. Дія різноманітних екзогенних та ендогенних факторів постійно змінює їх, сприяючи перетворенню кожної з них. У результаті конкурентної еволюції відбувається безперервний перерозподіл ринкової влади між суб'єктами ринку, що спричиняє модифікацію та трансформацію ринкових структур.

Дослідження, проведені на основі загальнонаукових методів пізнання (аналізу і синтезу, індукції та дедукції, формалізації, систематизації та порівняння), дали дисертанту підстави класифікувати ринкові структури за ознакою «ефективність конкуренції», яка, у свою чергу, впливає на ефективність функціонування ринків. Ринкова структура з ефективною конкуренцією характеризується наявністю і високим ступенем розвитку реальної або потенціальної конкуренції, низькими бар'єрами входу підприємств на ринок та виходу з нього, високою соціально-економічною ефективністю. До цього типу належать досконала конкуренція, монополістична конкуренція, олігополія (ситуація відсутності змови між фірмами), симетричні мережі та гетерархічні ринкові структури. Ринкові структури з неефективною конкуренцією - це ринкові структури, де конкуренція між учасниками ринку відсутня взагалі або є дуже слабкою, що істотно знижує її ефективність для економіки і суспільства (чиста монополія, ринок з домінуючою фірмою, олігополія (ситуація наявності змови між учасниками ринку), асиметричні мережі.

У дисертації набула подальшого розвитку запропонована у науковій економічній літературі методологія дослідження монополії, монопольних і конкурентних ринків. Проведений аналіз засвідчив відсутність серед науковців єдності поглядів на трактування сутності понять «монополія», «монополізм», «монополізація», що зумовлено наявністю різних наукових підходів до їх тлумачення (структурного, поведінкового, інституційно-функціонального). Уточнено сутність категорій. Монополія - ринкова структура, коли одна фірма виступає виробником унікальної продукції і, внаслідок цього, може контролювати обсяг випуску (реалізації) значної частини або навіть усього ринку (цілої галузі). Економічний зміст монополії реалізується через монопольну владу, юридичний - через монопольне право. Монополізм - тип економічних відносин, при якому монопольні утворення, спираючись на свою економічну могутність, реалізують антиконкурентні стратегії, нав'язуючи власні інтереси своїм контрагентам, а нерідко - і суспільству в цілому. Монополізація - дії господарюючих суб'єктів, спрямовані на перемогу у конкурентній боротьбі, усунення конкуренції, встановлення домінуючого становища одного з учасників або їх групи на ринку. Зміст процесу монополізації (досягнення монопольного становища) утворюють як конкурентні, так і монопольні форми господарювання (обмежена ділова практика).

Дисертантом обґрунтовано методологічний підхід до дослідження системного характеру процесу трансформації ринкових структур в умовах глобалізації на основі врахування гетерогенного ускладнення зв'язків і механізмів конкурентної взаємодії між суб'єктами господарювання. У рамках запропонованого методологічного підходу сформульовано визначення категорії «трансформація ринкових структур» як процесу їх переходу з одного якісного стану в інший під дією екзогенних (розвиток інформаційно-технологічної революції, зростання рівня ризику і невизначеності у підприємницькій діяльності, посилення асиметрії інформації) і ендогенних (економічна концентрація; зміна механізмів, форм і методів ведення конкурентної боротьби; наявність нестратегічних бар'єрів та квазібар'єрів входу на ринок та виходу з нього; опортуністична поведінка господарюючих суб'єктів; конкурентна політика держави) факторів. У результаті такого перетворення змінюються суб'єктивні переваги компаній, відбувається їх адаптація до нового рівня розвитку продуктивних сил і нової системи соціально-економічних відносин, а головним мотивом монопольного контролю замість максимізації прибутку стає прагнення зменшити ризики і невизначеність у підприємницькій діяльності.

Показано, що процес трансформації ринкових структур з національного рівня розширюється на наднаціональний. Поява глобальних компаній сприяла перетворенню національних ринків на окремі сегменти єдиного глобального ринку. Це, у свою чергу, викликає загострення конкуренції, яка, стираючи національні кордони, сприяє трансформації внутрішніх ринків у більш розвинуті глобальні конкурентні структури. Як результат, чисті національні монополії функціонують в умовах розвинутих олігопольних ринків або ринків з монополістичною конкуренцією. Таким чином, транснаціоналізація господарських зв'язків і глобалізація економіки спричиняють загострення конкурентної боротьби між надвеликими компаніями за ринки і сфери впливу, сприяючи виникненню, з одного боку, нових форм цієї боротьби, а з другого - нових видів монопольної практики, які стримують розвиток конкуренції.

Проаналізовано сутність гіперконкуренції, особливості та характер її суб'єктів, а також суперечності її прояву в сучасних умовах, що дозволило визначити це явище як жорстку конкурентну боротьбу між макро- та мегаекономічними суб'єктами (ТНК, глобальними компаніями, окремими державами, регіональними об'єднаннями) за використання ресурсних потенціалів національних економік і територій, за домінування на глобальному ринку. Суперечливість впливу гіперконкуренції на процес трансформації ринкових структур проявляється в тому, що вона веде, з одного боку, до загострення конкурентної боротьби між ТНК, глобальними компаніями, окремими державами, регіональними об'єднаннями, а з другого - до скорочення кількості суб'єктів ринку, зменшення загального масштабу конкуренції та посилення монополізації економіки у глобальному масштабі.

Між структурою ринку та його ефективністю може існувати як прямий, так і зворотний зв'язок. На думку автора, це зумовлено тим, що у глобальній економіці стратегічна поведінка стає нормою для компанії в будь-якій ринковій структурі, навіть у чистій монополії. Конкурентність ринку визначається тими межами, в яких окремі фірми здатні впливати на ринок, тобто реалізувати свою ринкову владу.

У другому розділі - «Фактори трансформації ринкових структур в епоху глобалізації» - розкрито суперечливий вплив економічної концентрації на трансформацію ринкових структур, проаналізовано основні бар'єри, що впливають на цей процес у рамках класичних моделей, показано роль інформаційно-технологічної революції у формуванні ринкових структур нового типу.

В умовах прогресуючої глобалізації та прискорення науково-технологічного прогресу особливої значущості та динамічності набувають процеси економічної концентрації, яка об'єднує концентрацію праці, концентрацію капіталу, концентрацію виробництва, концентрацію власності, концентрацію ринків. Виявлено, що економічна концентрація здійснює суперечливий вплив на трансформацію ринкових структур. З одного боку,

концентрація капіталу як процес його зростання, тобто перетворення частини доданої вартості на капітал, зумовлює концентрацію виробництва - зосередження його на великих підприємствах. Концентрація виробництва, концентрація капіталу і концентрація власності нерідко спричиняють скорочення на ринку кількості суб'єктів, які конкурують між собою. Інакше кажучи, ці види концентрації викликають посилення концентрації ринку, а відтак - його монополізацію. З другого боку, така економічна концентрація не тільки не призводить до згасання конкуренції за рахунок скорочення кількості її учасників, а навпаки - стимулює її. На ринках з високою концентрацією між економічними агентами загострюється суперництво за підвищення якості продукції та її унікальність, за першість у сфері науково-дослідних і проектно-конструкторських розробок. Зростаюча глобалізація змушує компанії активізувати концентрацію капіталу, концентрацію виробництва і концентрацію власності з метою повнішого використання ефекту масштабу, а також досягнення обсягу виробництва, необхідного для забезпечення їх конкурентоспроможності на глобальному ринку і перемоги у конкурентній боротьбі. Крім того, сам процес економічної концентрації відбувається у гострій конкурентній боротьбі, надаючи їй нового розмаху і гостроти, зумовлюючи зміни у ринкових структурах.

Обґрунтовано, що в основі ринкової концентрації лежить співвідношення ринкових сил різних господарюючих суб'єктів, які впливають на стан ринкового середовища як у межах національних економічних систем, так і на глобально-планетарному рівні. Зростання концентрації ринку виступає одночасно передумовою, фактором і наслідком трансформації ринкових структур на мікро-, макро- та мегарівнях.

У дисертаційній роботі досліджено бар'єри входу на ринок і виходу з нього, а також показано їх вплив на трансформацію ринкових структур. Визначено, що бар'єр входу на ринок - це сукупність технологічних, соціально-економічних, інституційних факторів стратегічного і нестратегічного характеру, які ускладнюють або взагалі унеможливлюють вхід на ринок нових суб'єктів господарювання і створюють надійний захист підприємствам, які функціонують на ньому, для проявів монополізму. Зроблено висновок, що бар'єри виходу з ринку є додатковою перешкодою для входу на нього нових фірм, тобто, по суті, різновидом вхідних бар'єрів.

Наявність і висота бар'єрів входу на ринок або на окремий його сегмент (або виходу з них) визначають характер і строки прийняття підприємницьких рішень, впливають на формування стратегії і тактики поведінки компанії, на ступінь монополізації (або конкурентності) ринку. Висота таких бар'єрів залежить від характеру ринку (або галузі), рівня розвитку науково-технологічного прогресу, пропонованої продукції та розвитку конкурентних відносин в економіці країни взагалі. Доведено, що бар'єри входу на ринок і виходу з нього - це явище, іманентно суперечливе за своєю природою. З одного боку, високі бар'єри входу сприяють монополізації ринку, яка може супроводжуватися зниженням ефективності функціонування не тільки цього ринку, але й усієї національної економіки. З другого боку, високі бар'єри входу на ринок створюють для фірм, які функціонують на ньому, стимули до впровадження інновацій, що загострює конкуренцію між ними, а отже - є причиною трансформації монополізованих ринків у конкурентні.

Дисертантом показано суперечливість феномена адміністративних бар'єрів. З одного боку, такі бар'єри перешкоджають незаконній діяльності компаній та спрямовані на забезпечення ефективного контролю над якістю продукції та послуг. З іншого боку, вони породжують рентоорієнтовану поведінку компаній, які «вкоренилися» на ринку, що, у свою чергу, спричиняє трансформацію конкурентних ринків у монополізовані, а також зумовлюють значні економічні втрати суспільства - прямі (зростання трансакційних витрат, а отже - і цін на продукцію) та опосередковані (зростання вхідних бар'єрів, зниження рівня конкуренції на ринку, недовиробництво ВВП). Проте, в умовах інформаційно-технологічної революції та конкурентної еволюції відбуваються зниження і модифікація галузевих бар'єрів, що супроводжується перерозподілом ринкової влади і змінює ринкові структури.

Глобалізація економіки та бурхливий розвиток інформаційно-технологічної революції зумовили зміну парадигм в організації виробництва і ринків. Загострення гіперконкуренції змушує учасників глобального ринку переходити від суперництва до співробітництва між собою та своїм зовнішнім оточенням і навпаки. Здебільшого відбувається перехід від моделі вертикальної бюрократії до моделі горизонтальної корпорації, яка передбачає децентралізацію структурних одиниць, надання їм автономії й можливості конкурувати одна з одною у рамках загальної стратегії. В результаті таких перетворень на сучасному етапі розвиваються мережеві - асиметричні, симетричні, гетерархічні. Асиметрична - модель, яка характеризується наявністю великої компанії та сукупності малих і середніх фірм, яким доручено виконання різних спеціальних завдань. Симетрична - горизонтальна модель, яка створена рівноправними партнерами, більшість з яких є юридично самостійними, а партнерство у рамках такої ринкової структури набирає форм кросс-холдингу, кластера або стратегічного альянсу. Гетерархічна - модель, яка характеризується мінімальним рівнем ієрархії та організаційною гетерогенністю, а також передбачає складне співробітництво між мережами.

Третій розділ - «Трансформація ринкових структур у сучасних економічних системах» - присвячено дослідженню особливостей процесу трансформації ринкових структур у країнах постіндустріального розвитку та у країнах з транзитивною економікою, аналізу проблем формування ринкових структур з ефективною конкуренцією у національній економіці, виявленню найважливіших факторів, які необґрунтовано перешкоджають формуванню ефективного конкурентного середовища в Україні.

У дисертаційній роботі зазначено, що в епоху глобалізації економіки на ринку одночасно зміцнили свої позиції протилежні види взаємодії суб'єктів господарювання - суперництво і співробітництво, зіткнення яких призводить, зокрема, до таких наслідків: конкуренція втрачає класичні форми і стає глобальною за характером; трансформуються механізми конкуренції, її форми і методи; активізуються процеси транснаціоналізації виробництва й капіталу; розширюється і поглиблюється співробітництво між ТНК; докорінно змінюється роль багатьох монополій; активізується співробітництво між національними державами і ТНК; з'являються нові форми взаємодії конкурентних і монопольних сил, зумовлені розвитком інформаційно-технологічної революції; активно формуються та розвивають кластери; змінюються форми взаємовідносин малого і середнього бізнесу з великими компаніями.

За результатами проведеного дослідження встановлено, що на сучасному етапі конкуренція та монополія як різні сторони ринкового механізму взаємодоповнюють одна одну. Стан і рівень розвитку економічної конкуренції визначається не відсутністю монопольних тенденцій, а певним кількісним співвідношенням між секторами економіки, де домінують конкурентні відносини, та монополізованими секторами. Конкуренція вносить у взаємодію фірм елементи стихійності та боротьби. У свою чергу, монополія як антипод конкуренції протиставляє руйнівній силі стихійності конкурентної боротьби функції співробітництва і планомірності. Всупереч традиційній для радянської науки ідеї протиставлення плану і ринку, у реальній практиці відбувається їх поєднання. Отже, будучи властивими для всіх сфер економічного (і не тільки) життя суспільства, конкуренція та монополія формують певну органічну цілісність, створюючи значне різноманіття ринкових структур, у тому числі нові форми організації бізнесу (мережеві та ін.).

Аргументовано, що у багатьох пострадянських країнах з транзитивною економікою значну частку займають монопольні, олігопольні та асиметричні (з домінуючою фірмою) ринкові структури. Тим часом вони переважають у сфері первинних виробничих ресурсів, які визначають рівень цін по всьому технологічному ланцюгу, а також виходять далеко за межі, що диктуються сучасним ринком.

В Україні, як і в інших країнах з транзитивною економікою, рівень монополізації ринків відрізняється не тільки за обсягом, але й за якісними характеристиками. Так, у країнах з розвинутими ринковими відносинами, при загальній тенденції до посилення економічної концентрації, як правило, має місце формування ринкових структур з ефективною конкуренцією, а у транзитивних суспільствах спостерігається тенденція до трансформації конкурентних ринкових структур у монопольні. Підтвердженням цьому є той факт, що в Україні протягом 2005-2008 рр. частка структурно конкурентних ринків скоротилась на 14,8%. За розрахунками, за цей самий період на 14,1% збільшилася кількість ринків чистої монополії та на 6,4% - ринків з домінуючою фірмою.

У дисертації показано суперечливість поєднання високого рівня монополізації національної економіки та низької конкурентоспроможності вітчизняних монополістів. Втрати українського суспільства від монопольної влади сягають близько 4% ВВП. Спостерігається значна роздрібненість компаній як усередині галузей, так і в міжгалузевому вимірі. Нечисленні українські вертикальноінтегровані компанії мають аморфну конгломератну структуру і надто широку спеціалізацію, діють не у високотехнологічному, а в сировиннодобувному секторі економіки. Великі вітчизняні компанії, що беруть участь у міжнародній кооперації, теж, здебільшого, зосереджуються на виробництвах з невисоким рівнем кінцевої доданої вартості.