Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

АВТОРЕФЕРАТ

Механізм збереження трудового потенціалу села

Спеціальність 08.00.07 - демографія, економіка праці,

соціальна економіка і політика

Лучик Світлана Дмитрівна

Донецьк - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Подільському державному аграрно-технічному університеті Міністерства аграрної політики України (м. Кам'янець-Подільський, Хмельницька обл.).

Науковий консультант - доктор економічних наук, професор,

Василенко Валерій Миколайович,

Інститут економіко-правових досліджень

НАН України, заступник директора по

науковій роботі (м. Донецьк).

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,

Вітвіцький Володимир Валентинович,

НДІ „Украгропромпродуктивність”

Міністерства аграрної політики України, директор ( м. Київ);

Ткаченко Валентина Григорівна,

Луганський національний аграрний університет

Міністерства аграрної політики України, ректор (м. Луганськ);

доктор економічних наук,

старший науковий співробітник

Якуба Катерина Іллівна,

ННЦ „Інститут аграрної економіки” Української академії

аграрних наук, головний науковий співробітник (м. Київ).

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Соціально-економічний розвиток будь-якого суспільства базується, передусім, на ефективному використанні трудового потенціалу. Кризові процеси, що розпочались в Україні у 90-х роках, призвели до масштабних втрат трудового потенціалу і деформації його структури. Основними причинами виникнення проблеми, пов'язаної з формуванням, відтворенням трудового потенціалу села, є високий рівень передчасної смертності сільського населення та критично низький рівень народжуваності; значна трудова міграція кваліфікованих сільських працівників; низький рівень зайнятості селян, високий рівень сільського безробіття і нерегламентованої тіньової зайнятості; низький рівень доходів сільського населення, зниження якості його життя.

Тенденції значного скорочення трудового потенціалу села характерні для всіх розвинених країн світу, в тому числі й країн Західної Європи. Бурхливий розвиток будівництва, вищий рівень зайнятості та доходів міських жителів, привабливі умови для проживання та праці сприяють переміщенню селян у міста. Проте, такі процеси при їх подальшому поглибленні можуть призвести до втрати та занепаду соціальної й культурної життєздатності багатьох сільських районів. В Україні третина населення проживає у сільській місцевості. Проведені аграрні реформи суттєво вплинули на звуження сфери застосування праці сільських мешканців, спричинили масові вивільнення працівників. Збереження та поглиблення зазначених тенденцій здатне загрожувати національній безпеці країни та обмежувати суспільний розвиток у майбутньому. Зупинити руйнацію структури та скорочення трудового потенціалу можна шляхом використання механізму його збереження.

Формування механізму збереження і примноження трудового потенціалу села залежить від внутрішніх закономірностей його розвитку і зовнішніх умов використання. Україна поступово набуває статусу країни з ринковою економікою. Прийняття її до Світової організації торгівлі підтверджує цей факт і передбачає подальший інтенсивний розвиток національної економіки на базі посилення конкурентоспроможності. Що, в свою чергу, вимагає підвищення трудової та соціальної активності, покращення якісних та кількісних характеристик трудового потенціалу села та приведення їх у відповідність до стандартів, які діють у глобальних євросистемах.

Таким чином, актуальність теоретичних, методологічних і практичних питань формування механізму збереження трудового потенціалу села, значущість досліджуваної проблеми, відсутність системних розробок щодо її вирішення, визначили мету, задачі та зміст дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи виконана як складова наукової проблематики Подільського державного аграрно-технічного університету Міністерства аграрної політики України. Наукові результати, основні теоретичні положення і висновки дослідження знайшли своє відображення у темах дослідження: „Розробити механізм мотивації формування і використання трудового потенціалу в аграрному секторі Поділля” (ДР № 0198U005239), у межах якої здійснено аналіз демографічних процесів і оцінено зайнятість населення, розроблено механізм мотивації формування і використання трудового потенціалу, виконано прогноз чисельності населення і визначено економічну оцінку дій механізму формування трудового потенціалу; „Розробити економічний механізм організації ефективного розміщення сільськогосподарського виробництва в регіоні” (ДР № 0102U003536), у рамках якої здобувачем було розроблено рекомендації щодо ефективного розміщення виробництва в агроформуваннях Хмельницької області; „Соціально-економічний механізм управління трудовим потенціалом села” (ДР № 0108U006669), у рамках якої сформовано наукові основи соціально-економічного управління трудовим потенціалом села, вдосконалено методичні підходи до формування та відтворення трудового потенціалу аграрної сфери в період трансформованої економіки, поглиблено методичні та організаційно-економічні засади збереження та подальшого розвитку трудових ресурсів села.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є удосконалення механізму збереження трудового потенціалу села на основі узагальнення теоретико-методологічних та розробки методичних засад формування, відтворення і використання сільського населення, спрямованих на забезпечення умов соціалізації ринкових відносин.

Відповідно до мети дослідження поставлено і вирішено наступні завдання:

уточнено сутність трудового потенціалу села в умовах соціалізації ринкової економіки і посилення глобалізації;

розкрито особливості відтворення трудового потенціалу села;

охарактеризовано способи збереження трудового потенціалу села;

досліджено еволюцію наукової думки щодо формування трудового потенціалу села;

виявлено трансформаційні зміни, які відбулись в аграрному секторі країни та визначено їх вплив на використання трудового потенціалу села;

оцінено умови розвитку аграрного сектору економіки як основної сфери реалізації трудового потенціалу села;

оцінено вплив демографічних чинників на формування і відтворення людських ресурсів у сільській місцевості;

досліджено якісні складові трудового потенціалу села;

виявлено регіональні тенденції формування та використання трудового потенціалу села;

проаналізовано стан зайнятості сільського населення;

виявлено взаємодію попиту і пропозиції на робочу силу у контексті використання трудового потенціалу;

оцінено рівень доходів сільськогосподарських працівників як складової регулювання кон'юнктури сільського ринку праці;

здійснено моделювання та прогнозування збереження трудового потенціалу села;

запропоновано напрямки інвестиційно-інноваційної діяльності щодо ефективного розвитку сільського господарства і збереження його трудового потенціалу;

визначено методи забезпечення ефективної зайнятості сільського населення;

окреслено шляхи подолання бідності й підвищення якості життя сільського населення.

Об'єктом дослідження є процеси формування, відтворення і використання трудового потенціалу села в умовах соціалізації ринкових відносин.

Предметом дослідження є методи і способи збереження трудового потенціалу села.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертаційної роботи стали класичні положення ринкової економічної теорії, соціально-філософські концепції, комплексні теорії суспільного розвитку, гуманізації суспільства і соціальної стабільності, фундаментальні праці вітчизняних і зарубіжних вчених у сфері формування та використання трудового потенціалу села.

Теоретико-методологічні засади ринку праці, трудового потенціалу сформулювали і розвинули А. Сміт, Д. Рікардо, Ж.-Б. Сей, Т. Мальтус, Дж. Кейнс, Е. Хансен, П. Самуельсон, Р. Солоу, М. Фрідман, А. Маршал, Дж. К. Гелбрейт, Дж. М. Кларк, М.І. Туган-Барановський.

Теорії і практиці відтворення і використання трудового потенціалу в умовах економічних перетворень присвячені праці вітчизняних науковців: Д.П. Богині, Н.П. Борецької, В.Я. Брича, Н.Ю. Брюховецької, В.М. Василенка, В.С. Васильченка, О.А. Грішнової, М.І. Долішнього, С.М. Злупка, А.М. Колота, Ю.М. Краснова, Е.М. Лібанової, П.М. Макаренка, В.О. Мандибури, С.В. Мочерного, В.В. Онікієнка, С.І. Пирожкова, а також російських вчених-економістів: Н.К. Долгушкіна, А.Е. Котляра, В.Г. Костакова, Б.П. Панкова.

Визнаними вченими у питаннях дослідження проблем формування ринку аграрної праці і використанні трудового потенціалу села є В.Г. Андрійчук, О.М. Бородіна, О.А. Бугуцький, В.В. Вітвіцький, І.Ф. Гнібіденко, В.С. Дієсперов, О.І. Здоровцов, Г.І. Купалова, В.І. Лишиленко, М.Й. Малік, П.Т. Саблук, С.Г. Саєнко, В.Г. Ткаченко, Р.І. Тринько, Л.О. Шепотько, К.І. Якуба.

При опрацюванні наукових джерел, законодавчих і нормативно-правових документів щодо збереження і розвитку трудового потенціалу села застосований метод монографічного опису. Сутність трудового потенціалу села як соціально-економічної категорії, механізм його формування визначені за допомогою методів аналізу, синтезу, індукції, дедукції та наукової абстракції. Методологічною базою дослідження трудового потенціалу села є загальнонаукові методи пізнання: системний, діалектичний, логічний, синергетичний та історичний. Оцінку основних передумов формування і стану використання трудового потенціалу села здійснено за допомогою методів графічного і порівняльного аналізу. Методи економіко-математичного моделювання були використані для визначення напрямків збереження і примноження трудового потенціалу, зокрема, кореляційно-регресійний аналіз - для визначення зв'язку між обсягами інвестицій в аграрну галузь і зайнятістю сільського населення; прогнозування - для визначення демографічної ситуації у селі на перспективу, планування - для розробки концепції комплексної цільової програми.

Правове поле дослідження склали діючі законодавчі та нормативні акти Верховної Ради України і Кабінету Міністрів України, нормативні акти, розпорядження і накази органів державної влади і місцевого самоврядування, що стосуються питань здійснення аграрної реформи, відродження села і агропромислового комплексу, державні цільові програми розвитку земельних відносин та збереження і розвитку трудового потенціалу України.

Інформаційною базою дослідження трудового потенціалу села та обґрунтування висновків і пропозицій щодо його збереження й примноження стали матеріали Державного комітету статистики України, обласних управлінь статистики, окремих сільськогосподарських підприємств, наукова інформація із всесвітньої комп'ютерної мережі Internet, результати особистих спостережень автора.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що у дисертаційній роботі обґрунтовано теоретико-методологічні та методичні засади формування, відтворення і використання сільського населення, що забезпечують удосконалення механізму збереження трудового потенціалу села в умовах соціалізації ринкових відносин.

У результаті проведеного дослідження вперше:

визначено методи забезпечення продуктивної зайнятості сільського населення на основі створення нових робочих місць в аграрному секторі за рахунок прогнозованого збільшення обсягів сільськогосподарського виробництва в Україні і у несільськогосподарському - шляхом розбудови соціальної інфраструктури села, що дозволить призупинити трудові міграції і зберегти трудовий потенціал села;

розроблено концептуальні основи комплексної цільової програми збереження і примноження трудового потенціалу села, які базуються на дотриманні вимог діючих нормативно-правових актів, що забезпечить системний характер подолання бідності та підвищення якості життя сільського населення;

запропоновано механізм збереження трудового потенціалу села, що об'єднує сукупність правових норм, методів, важелів, інституцій державного, приватного і громадського впливу на трудовий потенціал села, з метою призупинення його втрати і деформації структури;

удосконалено:

прийоми відбору показників, які характеризують вплив демографічних чинників на особливості збереження трудового потенціалу села, що дозволить забезпечити позитивні зрушення у сфері соціально-трудових і шлюбно-сімейних відносин;

визначення умов поліпшення якості життя сільського населення на основі підвищення стандартів медицини та освіти, що дозволить більш повно використати існуючий трудовий потенціал села;

регіональний підхід до оцінки існуючого трудового потенціалу села на основі врахування його особливостей, що дозволяє визначитись з можливими стратегіями відтворення і використання трудових ресурсів;

секторальний підхід до аналізу тенденцій зайнятості сільського населення на основі виділення сільськогосподарської і несільськогосподарської зайнятості, що дозволяє формувати дієву державну політику для кожного виду з метою відновлення трудового потенціалу села;

прийоми визначення взаємодії попиту і пропозиції робочої сили з урахуванням її якісного складу, що дозволить більш ефективно використовувати висококваліфіковані кадри;

методи визначення вартісної складової кон'юнктури сільського ринку праці щодо рівнів доходів працівників, що забезпечить підвищення ефективності використання трудового потенціалу;

прийоми розробки коротко- і середньострокових прогнозів народжуваності, смертності та чисельності сільського населення на основі виявлених трендів, що дозволяє визначитися з складовими механізму збереження демографічного потенціалу села;

одержали подальший розвиток:

сутність трудового потенціалу села як існуючі сьогодні і передбачувані трудові ресурси сільського населення, які характеризуються резервом нереалізованих можливостей, що обумовлені розбіжністю потенційно сформованих якостей працівників з потребами виробництва в умовах їх практичного застосування, що дозволяє розробити ефективний механізм збереження трудового потенціалу села;

зміст деформації і подальшої втрати трудового потенціалу, викликаних невдалими аграрними реформами, що дозволить визначити напрями відтворення і збереження сільського населення;

поняття „продуктивна зайнятість сільського населення” як таке співвідношення між зайнятою робочою силою та її резервом, що сприяло б досягненню максимальної ефективності функціонування виробництва й зростанню доходів селян, що розширює понятійний апарат соціальної економіки і політики;

умови збереження трудового потенціалу села шляхом врахування особливостей історичного розвитку сільських територій, сільського населення і сільського господарства для соціалізації ринкових відносин;

уявлення про зміст трансформаційних змін в аграрному секторі економіки шляхом визначення рівня ефективності діяльності створених господарських структур ринкового типу, на основі яких можливе підвищення їх розвитку та забезпечення конкурентоздатності;

визначення умов пріоритетного розвитку складових аграрного сектору для збільшення використання трудового потенціалу села на основі сільськогосподарської кооперації, що забезпечить його збереження;

зміст напрямків нарощення інвестиційно-інноваційного потенціалу аграрної галузі на основі покращення матеріально-технічного постачання і забезпечення модернізації основних засобів, що дозволить підвищити конкурентоспроможність сільського господарства та забезпечити ефективне використання трудового потенціалу села.

Практичне значення одержаних результатів. Основні теоретичні положення, обґрунтовані автором у дисертації, доведені до рівня методичних і практичних рекомендацій щодо збереження трудового потенціалу села шляхом розробки механізму державного втручання та активізації діяльності місцевих органів влади. Особливу практичну значимість мають:

пропозиції щодо збереження демографічного потенціалу сільського населення з урахуванням тенденцій народжуваності, смертності на основі розроблених демографічних прогнозів для використання органами державної влади, місцевого самоврядування;

рекомендації щодо підвищення інвестиційно-інноваційного потенціалу аграрної галузі на основі сучасної модернізації і матеріально-технічного постачання, що дозволить підвищити конкурентоспроможність сільського господарства та забезпечити ефективне використання трудового потенціалу села, для використання органами державного управління та місцевого самоврядування, суб'єктами господарювання;

заходи щодо забезпечення продуктивної зайнятості сільського населення на основі підвищення інтелектуальної складової, що дозволить призупинити трудові міграції і зберегти трудовий потенціал села для використання органами державної влади, місцевого самоврядування, суб'єктами господарювання;

концептуальні основи комплексної цільової програми збереження і примноження трудового потенціалу села, які базуються на основних положеннях нормативно-правових документів, затверджених на державному рівні, що забезпечить системний характер подолання бідності та підвищення якості життя сільського населення, для використання органами державного управління та місцевого самоврядування.

Впровадження результатів наукових досліджень підтверджено довідкою Міністерства аграрної політики України про використання методичних підходів до формування трудових колективів та економічних заходів з продуктивної зайнятості селян (№27-2-04/110 від 17.04.2009 р.), відповідним документом від Чернівецької обласної державної адміністрації про використання механізму управління трудовим потенціалом села та методики планування та прогнозування трудових ресурсів села при формуванні програм розвитку агропромислового комплексу області та визначенні напрямів підвищення ефективного управління трудовим потенціалом аграрного сектору (довідка №01.38/65-667 від 25.03.2008 р.). Також результати дисертаційної роботи використані у діяльності Головного управління статистики у Хмельницькій області Державного комітету статистики України при здійсненні оцінки сучасного стану трудового потенціалу українського села (довідка №02-01-35/205 від 27.06.2008 р.), Хмельницького обласного центру зайнятості Державного центра зайнятості Міністерства правці та соціальної політики України - при розробці рекомендацій щодо забезпечення продуктивної зайнятості (довідка №17-01/1145 від 07.05.2008 р.), Ордена Леніна сільськогосподарського кооперативу „Летава” Чемеровецького району Хмельницької області - при розробці бізнес-плану та виробничих програм СГК „Летава” (довідка №121 від 15.05.2008 р.).

Теоретичні розробки дисертаційної роботи використано в навчальному процесі Подільського державного аграрно-технічного університету Міністерства аграрної політики України за програмами підготовки студентів економічних спеціальностей при викладанні дисциплін „Економіка праці та соціально-трудові відносини”, „Аграрні соціально-трудові відносини”, „Управління персоналом”, також при підготовці навчальних посібників, виданих з грифом Міністерства освіти і науки України (довідка №71-08-342 від 03.06.2008 р.).

Особистий внесок здобувача полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних засад дослідження трудового потенціалу села та визначенні основних напрямків його збереження. Наукові положення, розробки та висновки дисертаційної роботи є результатом самостійно проведеного дослідження і містяться в опублікованих роботах. У наукових роботах, опублікованих у співавторстві, використані лише ті ідеї та положення, які є результатом особистої роботи здобувача. Особистий внесок здобувача у наукових роботах, опублікованих у співавторстві, конкретизовано у списку праць за темою дисертації.

Апробація результатів дисертаційної роботи. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися, обговорювалися й одержали схвалення на: Міжнародній науково-практичній конференції „Фінансові важелі економічного зростання України на сучасному етапі” (м. Чернівці, 2000 р.); І Міжнародній науково-практичній конференції „Соціально-економічні умови ефективного функціонування АПК в пореформений період” (м. Сімферополь, 2002 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Ринкові трансформації та розвиток продуктивних сил аграрного сектора” (м. Харків, 2004 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Концептуальні напрями стратегічного розвитку нової аграрної політики України” (м. Луганськ, 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Інтенсифікація і сталий розвиток сільськогосподарського виробництва” (м. Харків, 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Економічні проблеми сільськогосподарського виробництва в контексті забезпечення продовольчої безпеки держави” (м. Кам'янець-Подільський, 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Наукові засади реалізації аграрної політики в Україні” (м. Харків, 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Ефективність використання ресурсного потенціалу в умовах сталого розвитку сільського господарства” (м. Харків, 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми удосконалення управління в сучасних умовах” (м. Кам'янець-Подільський, 2008 р.); ІІ Міжнародній практичній конференції „Соціально-економічний розвиток України в ХХІ столітті: проблеми, пріоритети і перспективи” (м. Кам'янець-Подільський, 2009 р.); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Аспекти стабільного розвитку економіки в умовах ринкових відносин” (м. Умань, 2009 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Розвиток ринкової економіки на Поділлі: здобутки, проблеми, перспективи” (м. Хмельницький, 2003 р.); науково-практичній конференції „Організаційно-економічні проблеми забезпечення продовольчої безпеки в умовах економічної кризи”, присвяченій 35-річчю кафедри економіки підприємств і соціально-трудових відносин Подільського державного аграрно-технічного університету (м. Кам'янець-Подільський, 2009 р.); науковій конференції викладачів, докторантів і аспірантів, присвяченій 90-річчю Кам'янець-Подільського національного університету (м. Кам'янець-Подільський, 2008 р.); науково-теоретичних конференціях професорсько-викладацького, аспірантського складу та науковців Подільського державного аграрно-технічного університету (м. Кам'янець-Подільський, 2000-2002, 2004-2008 рр.).

Публікації. Основні результати дослідження опубліковані у 36 наукових працях, у т.ч. двох монографіях, 27 наукових статтях у фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій - 34,83 друк. арк., у тому числі особисто автору належить 33,12 друк. арк.

Структура й обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи - 398 сторінок комп'ютерного тексту. Дисертація включає 66 таблиць, 44 рисунки, 5 додатків на 18 сторінках, список використаних джерел із 332 найменувань на 33 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету та задачі дослідження, наукову новизну, практичне значення, апробацію результатів, повноту викладу наукових і прикладних результатів дисертації в опублікованих роботах.

Розділ 1. Теоретичні основи дослідження трудового потенціалу села. У даному розділі досліджено сутність трудового потенціалу села, особливості його відтворення та способи збереження.

У роботі на підставі дослідження теорії трудового потенціалу, узагальнення наукових поглядів щодо сутності трудового потенціалу села доведено, що, незважаючи на досить недавню появу цього поняття в економічній літературі, відсутнє загальновизнане тлумачення поняття „трудовий потенціал села”. Показано, що існують різноманітні підходи до трактування цього поняття, при цьому найбільш загальними для багатьох фахівців є демографічний, трудоресурсний, соціально-економічний підходи. Проте, сучасні світові соціально-економічні процеси детермінують зміни у теоретичних поглядах на трудовий потенціал села у контексті наближення його сутності до особливостей ринкових відносин в умовах соціалізації економіки. Беручи до уваги, що процес соціалізації супроводжується стрімким зростанням цінності кожного окремого працівника, який володіє значним обсягом необхідних знань, навичок, запасом творчого потенціалу, у дисертаційній роботі визначено, що трудовий потенціал села можна визначити як існуючі сьогодні і передбачувані трудові ресурси сільського населення, які характеризуються резервом нереалізованих можливостей, що обумовлені розбіжністю потенційно сформованих якостей працівників з потребами виробництва в умовах їх практичного застосування.

Досліджено, що трудовий потенціал села формується в результаті взаємодії багатьох чинників, які реалізуються інститутами родини, моралі та релігії, психології, освіти, охорони здоров'я, права, ринку. Найбільш важливими визначено демографічні, економічні, соціальні, психофізіологічні, інтелектуальні чинники відтворення, які є взаємозалежними та сприяють задоволенню первинних і вторинних потреб людей, гарантують безпеку їх праці та соціальний захист.

У дисертації доведено, що ефективні формування та відтворення трудового потенціалу села в період поглиблення ринкових реформ детермінують потребу постійно враховувати специфіку трудового потенціалу сільського господарства та аналізувати фактори, що впливають на тенденції його трансформації. Такими особливостями визначено: деформацію усіх демографічних структур і процесів у сільській місцевості; зниження психофізіологічного потенціалу сільських працівників за рахунок зростання рівня захворюваності, інвалідності та смертності сільського населення; значне трудове навантаження, зумовлене зниженням рівня механізації у галузі сільського господарства, високим рівнем ручної праці, порушення санітарно-гігієнічних і техніко-організаційних умов праці; додаткове навантаження на сільських працівників роботою в особистих підсобних господарствах; сезонний характер виробництва, залежність від природнокліматичних умов; низький рівень заробітної плати і доходів селян; зниження інтелектуального потенціалу селян (рис. 1).

Як показали результати дослідження, відсутність системного механізму, який би забезпечив регулювання процесу відтворення трудового потенціалу села на всіх фазах з урахуванням сформованих особливостей, призвела до його поступової втрати. Тому подолання причин руйнування трудового потенціалу, попередження причин виникнення загроз скорочення та деформації його структури є головною задачею збереження трудового потенціалу села.

Теоретичне дослідження зайнятості сільського населення виявило, що саме вона є головною формою забезпечення збереження трудового потенціалу. Ринкова трансформація сільської економіки, глобалізаційні та інтеграційні процеси негативно вплинули на зайнятість сільського населення та соціально-трудові відносини, зумовивши високий рівень прихованого безробіття, деінтелектуалізацію праці, відплив висококваліфікованої частини трудового потенціалу села.

У дисертаційній роботі обґрунтовано необхідність забезпечення продуктивної зайнятості сільського населення, тобто підтримки такого співвідношення між зайнятою робочою силою та її резервом, яке сприяло б досягненню максимальної ефективності функціонування виробництва й зростанню доходів селян. Як форма реалізації трудового потенціалу села продуктивна зайнятість забезпечує потребу селян у підвищенні професійно-кваліфікаційного рівня, розвиток інтелектуального потенціалу, реалізацію духовних потреб селян, формування гармонійно розвинених особистостей. Зростання економічної активності сільського населення, що проявляється у прагненні підтримання особистої працездатності, активному пошуку свого місця на ринку праці та постійної готовності реалізувати право на працю, вимагає подальшого розвитку гнучких, нетрадиційних форм сільської зайнятості, який повинен бути надійно підкріплений державними програмами.

Розділ 2. Методологічні основи формування трудового потенціалу села. У розділі досліджено еволюційний характер формування трудового потенціалу села, висвітлено вплив трансформаційних змін на реалізацію трудового потенціалу села, визначено умови розвитку аграрного сектору економіки країни.

У дисертаційній роботі провідними методологічними принципами дослідження процесу формування трудового потенціалу села визначено об'єктивність, системність, розвиток, історизм, соціальний підхід. Однак, матеріали проведеного дослідження свідчать, що формування і використання трудового потенціалу села відбуваються в умовах нестабільного соціально-економічного розвитку, що проявляється в коливаннях обсягів національного продукту, зайнятості, цін. Тому обґрунтовано потребу у новій методологічній концепції формування і використання трудового потенціалу села, яка повинна яка повинна враховувати історичні, демографічні, соціальні, економічні, національні та регіональні особливості розвитку нашої держави.

У роботі підкреслено, що історичне формування України як аграрної країни вимагає спрямування аграрної політики держави і приватного капіталу, насамперед, на селянина, на забезпечення його ефективного використання у сільському господарстві, харчовій і переробній промисловості, соціальній сфері, що дозволить зберегти існуючий трудовий потенціал села. Підвищення ролі сільського самоврядування, потенціалу сільських органів влади та активна участь громадськості у розбудові сільського господарства забезпечить відродження сільських територій, ефективне використання їх трудового потенціалу.

У ході дослідження виявлено, що суттєва трансформація умов господарювання в аграрному секторі призвела до появи і функціонування аграрних структур ринкового типу, заснованих на приватній власності на землю. Це - сільськогосподарські підприємства, фермерські і особисті селянські господарства. Досліджено, що за період 1990-2007 рр. частка продукції сільськогосподарського виробництва сільськогосподарськими підприємствами знизилась від 69,4% у 1990 р. до 39,9% у 2007 р. Господарства населення, навпаки, збільшили виробництво продукції з 30,6% до 60,1% загального обсягу. Фермерські господарства на кінець 2007 р. виробляли 3,9% від загального виробництва продукції сільського господарства. Встановлено, що новостворені сільськогосподарські підприємства ринкового типу і фермерські господарства не змогли забезпечити реалізацію накопиченого трудового потенціалу села, особливо, інтелектуального, що призвело до масштабного безробіття на селі. Найбільш пристосованими до виживання в умовах економічної кризи виявились господарства населення, які значною мірою забезпечили трудову зайнятість селян і виконали функцію своєрідного буфера в умовах безробіття.

Проведені дослідження засвідчили, що реформування аграрного сектора економіки України призвело до прискореної концентрації та поглиблення спеціалізації виробництва сільськогосподарських підприємств, створення агропромислових формувань шляхом вливання капіталу у сільськогосподарську галузь з інших сфер економіки, залучення іноземних інвестицій, руху капіталу у середині галузі від одних власників до інших. Проте, процес капіталізації аграрного сектору економіки загрожує руйнуванням спеціалізації галузей за рахунок культивації окремих прибуткових культур, монополізмом на ринку землі і збуту сільськогосподарської продукції та недовикористанням сільської робочої сили. У роботі запропоновано, щоб політика держави була спрямована на удосконалення правової і зростання фінансової підтримки усіх без виключення господарських формувань, які надають роботу селянам, створюють додаткові робочі місця, залучають молодих спеціалістів, забезпечують належні умови праці і проживання на селі, розв'язують проблеми розвитку сільських територій. Фінансові ресурси повинні концентруватись безпосередньо у сільськогосподарських товаровиробників.

Доведено, що розвиток сільськогосподарської кооперації сприятиме зміцненню економічного і соціального статусу товаровиробників, покращенню умов господарювання, забезпеченню економічного захисту селян. За сучасних умов створення підприємств шляхом добровільної кооперації селян є найбільш ефективним шляхом досягнення високотоварного і конкурентоспроможного сільськогосподарського виробництва, використання сформованого трудового потенціалу села.

У ході теоретичного дослідження виявлено, що постіндустріальна модель сільського розвитку передбачає зменшення чисельності зайнятих працівників в аграрному виробництві та переміщення працездатного населення для збереження сільської поселенської мережі в інші сфери, наприклад, обслуговування. Оцінка умов розвитку аграрного сектору національної економіки доводить, що різке скорочення чисельності працюючих на селі викликано зниженням обсягів виробництва сільськогосподарської продукції і поголів'я худоби, виробничого потенціалу сільськогосподарських підприємств. Значне зниження технічного рівня сільськогосподарського виробництва, масштабів хімізації і меліорації призвело до погіршення структурно-якісного складу аграрних кадрів, недовикористання таких фахівців, як механізатори, агрономи, зоотехніки тощо. Занепад аграрного сектору не тільки стримує розвиток інших секторів аграрно-продовольчої системи України, а й негативно впливає на розвиток соціальної інфраструктури села.

У дисертаційній роботі доведено, що перехід України до постіндустріальної моделі розвитку є логічним, проте відбуватись він повинен еволюційно, тому що використання трудового потенціалу села, вирішення соціальних проблем на селі, комплексний розвиток сільських територій в сучасних умовах може забезпечити лише конкурентоспроможне аграрне виробництво. Обґрунтовано, що конкурентоспроможність сільського господарства має спрямовуватись на розвиток фінансового ринку та його інфраструктури у сільській місцевості. Надання доступу усім категоріям сільськогосподарських товаровиробників до кредитів, насамперед, середньо- та довгострокових, допоможе забезпечити розширене відтворення сільськогосподарського виробництва. Запровадження системи кредитування під заставу землі, сільськогосподарської продукції, розвиток іпотечного кредитування сприятиме розширенню аграрного виробництва, оновленню матеріально-технічної бази підприємств.

Розділ 3. Виявлення об'єктивних умов сучасного використання трудових ресурсів на селі. У розділі наведено результати оцінки демографічних чинників формування людських ресурсів сільської місцевості, охарактеризовано якісні складові трудового потенціалу села, визначено регіональні особливості використання трудових ресурсів села.

Отримана оцінка демографічних чинників відтворення сільського населення слугувала основою для формування механізму збереження трудового потенціалу села. Встановлено, що найбільш сільськими районами в Україні за часткою сільського населення, яке в них проживає, є Карпатський, Подільський, Столичний, Північно-Східний регіони. Структурно-динамічні зрушення чисельності сільського населення України призвели до швидкого його старіння і звуження відтворення (табл. 1). Найбільші резерви трудових ресурсів, тобто населення молодшого працездатного віку, мають такі області, як Волинська, Закарпатська, Рівненська та Чернівецька (19-21%). Найгірша ситуація у таких областях, як Донецька, Луганська, Дніпропетровська, а також у Сумській та Чернігівській. Частка пенсіонерів тут становить 25-30%, що створює значне демографічне навантаження. Темпи зниження сільського населення у 2007 р. були у 2,9 рази вищими, ніж у 1990 р. На падіння природного руху сільського населення впливає надзвичайно високий показник смертності селян. У 2005 р. був зафіксований самий високий показник смертності селян за період 1990-2007 рр. - 20,5 (для порівняння у міських поселеннях цей показник склав 14,8).

Таблиця 1

Показники демографічного потенціалу і трудових ресурсів сільських територій регіонів України за період 1990-2007 рр.

Перехід до простого і навіть звуженого типу відтворення поглиблюється міграційним зменшенням населення. Усі регіони України, крім Автономної Республіки Крим, Дніпропетровської та Одеської областей, у 2007 р. мали від'ємне сальдо міграції серед сільського населення. Крім цього, у таких областях, як Івано-Франківська, Київська, Миколаївська, Тернопільська та Чернівецька відмічено зростання числа сільських мігрантів. Особливу загрозу для трудового потенціалу села створює міграція фахівців.

У дисертаційній роботі обґрунтовано, що поліпшення демографічних передумов збереження трудового потенціалу села, насамперед, народжуваності, необхідно пов'язувати з позитивними зрушеннями у соціально-економічній сфері.

Подолання безробіття і підвищення рівня життя та добробуту сільського населення дозволять зберегти ті тенденції зростання народжуваності, які відмічено протягом 2005-2007 рр. Проте, поширення таких негативних явищ в українських селах, як зниження рівня шлюбності, підвищення віку укладання шлюбу, поширеність неповних сімей, є підґрунтям для призупинення зростання народжуваності. Тому державна політика обов'язково повинна включати не тільки заходи, спрямовані на економічний розвиток сільських територій, але й забезпечувати підвищення ролі інституту сім'ї, сімейного способу життя, статусу дитини в українському суспільстві.

У дисертаційній роботі зроблено висновок про те, що державна політика повинна бути також спрямована на підвищення якості медичної допомоги сільському населенню з метою призупинення негативних тенденцій його скорочення.

Особливо небезпечним для відтворення трудового потенціалу села є поширення онкологічних хвороб, туберкульозу, хвороб кровообігу, органів дихання, хронічного алкоголізму серед працездатного населення, особливо молоді. Безробіття та неспроможність заробити на життя руйнує психіку селян, призводить до серцево-судинних, нервових і навіть психічних захворювань.

Розвиток мережі закладів надання первинної медико-санітарної допомоги сільському населенню, покращення діяльності системи надання екстреної медичної допомоги, впровадження практики сімейної медицини повинні забезпечуватись спільними зусиллями як з боку держави, так і місцевих органів влади. Особливої уваги потребують охорона й профілактика здоров'я дітей і молоді.

У роботі визначено, що розвиток освіти допоможе подолати кризові явища у суспільстві, підвищити якість людського життя. Проте, ситуація з доступом селян до якісної освіти є незадовільною. Протягом дослідженого періоду скорочення дошкільних закладів у сільській місцевості країни відбулось практично у півтора рази. Процес зменшення чисельності учнів у загальноосвітніх навчальних закладах, як наслідок природного скорочення населення та зниження народжуваності, набув особливої гостроти. Матеріально-технічна база сільських шкіл слабка і не відповідає потребам сучасності. Переважна більшість шкіл не мають спортивних залів. Фактично призупинено фінансування державою позашкільної роботи у сільських загальноосвітніх навчальних закладах. Як наслідок, невпинно зростає зловживання учнями шкіл наркотиків, поширюються правопорушення.

Сільські бібліотеки, які втратили централізовану державну підтримку і перейшли на утримання органів місцевої влади, потребують ремонту, їх фонд практично не оновлюється. Клуби та будинки культури часто знаходяться у запустінні й теж потребують капітального ремонту.

На основі результатів здійсненого аналізу встановлено, що для реалізації накопиченого інтелектуального потенціалу села як першоджерела національної культури та його подальшого розвитку потрібна цілеспрямована і системна політика держави, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, спрямована на підтримку розвитку і модернізації освіти у сільській місцевості, залучення інвестицій у сферу освіти, культури для забезпечення формування високого рівня культурного обслуговування селян, підвищення якості людського життя. Сільська молодь повинна одержувати якісну освіту, щоб гідно конкурувати на національному і світовому ринках праці.

Виконане дослідження дозволило виявити тенденції зближення окремих регіонів країни і одночасно суттєві диспропорції у їх розвитку, характері зайнятості населення і використанні трудового потенціалу села. З'ясовано, що на 5 регіонів з 25 припадає 50,5% валового регіонального продукту, відмінності у розмірі середньомісячної заробітної плати перевищують 2,2 рази, а за рівнями зареєстрованого безробіття регіони відрізняються у 2,1 рази. У традиційно аграрних економічних районах, таких як Карпатський, Причорноморський, Подільський, Південно-Східний, при збереженні загальних тенденцій підвищення економічної активності та зниження безробіття, спостерігається різке скорочення числа зайнятих у галузі сільського господарства. Найбільше скорочення працівників сільського господарства за період 1995-2007 рр. зареєстровано в таких агарних районах, як Західно-Волинський і Подільський (у 6 разів у порівнянні з 1995 р. і в 4 рази - з 2000 р.), а також Карпатському (у 5,2 і 2,7 рази відповідно).

Обґрунтовано, що політика продуктивної зайнятості сільського населення повинна враховувати досвід тих регіонів країни, які мають найвищий рівень соціально-економічного розвитку.

Розділ 4. Визначення проблем використання робочої сили у сільській місцевості. У розділі оцінено тенденції зайнятості населення на селі, виявлено взаємодію попиту та пропозиції на сільському ринку праці, визначено вартісну складову регулювання кон'юнктури сільського ринку праці.

Отримана оцінка зайнятості сільського населення за період 1990-2007 рр. підтвердила статус сільського господарства як головної сфери зайнятості сільського населення України (50,6% усього зайнятого сільського населення). У несільськогосподарському секторі зайнятість селян склала відповідно: у галузі освіти - 15,2%, охорони здоров'я - 6,3%, торгівлі - 6,7%, промисловості - 5,0%, транспорті - 3,7%. Виявлені тенденції скорочення числа найманих працівників села. Так, на підприємствах сільського господарства, мисливства, лісового та рибного господарства працювало лише 17% загальної чисельності зайнятого сільського населення, з них на державних підприємствах було зайнято лише 4,4%, комунальних - 0,5%.

У ході дослідження виявлено надто високий рівень зайнятості сільського населення у неформальному секторі економіки (рис. 2).

Участь працездатного населення у неформальному секторі 2007 р. досягла 44,2% проти 9,0% зайнятості міського населення. Сільське населення старше працездатного віку практично усе (92,8%) зайнято у неформальній сфері економіки. Використання селян у цьому секторі, як правило, відбувається з порушенням трудового законодавства. Найбільш високий рівень зайнятості населення у неформальному секторі економіки зареєстровано у Карпатському (зокрема у Чернівецькій (51,4%), Закарпатській (40,4%), Івано-Франківській (33,7%) областях), Причорноморському (Херсонська область (46,0%), АР Крим (33,6%)) та Подільському районах (Вінницька (32,2%) і Тернопільська (38,5%) області).

Масовий вимушений перехід працівників із суспільного сектору аграрного виробництва в особисті підсобні господарства не призвів ні до підвищення ефективності праці, ні до конкуренції за робочі місця у новостворених формах господарювання. Він „приховав” появу загрозливих тенденцій, а, саме, зростаюче сільське безробіття. Якщо у 2000 р. частка сільських безробітних склала 23,2% усіх безробітних, то 2007 р. вона становила вже 51,7%. Молодь серед безробітних на селі складає 10,2%. Це сама чисельна група сільських безробітних, що створює серйозні проблеми для села. Випускники загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних училищ, ліцеїв, вищих навчальних закладів усіх рівнів потрапляють до категорії безробітних одразу ж після одержання освіти у зв'язку з відсутністю робочих місць або їх невідповідністю вимогам молодих людей. Отже, відбувається девальвація набутих знань, гальмується професійний розвиток.

Запропоновано повернутись до розгляду правового статусу зайнятості селян в особистому підсобному господарстві з урахуванням досвіду Європейського Союзу, інших розвинених країн.

У процесі дослідження виявлено, що при зростаючому попиті на робочу силу у сільському господарстві темпи вибуття працівників з підприємств перевищують темпи поповнення. Встановлено, що реформування аграрного сектору економіки країни, створення і розвиток аграрних підприємств нового типу, з одного боку, сприяє зменшенню кількості працюючих з одночасним покращенням їх якісних характеристик. З іншого боку, збільшення кількості господарств населення і охоплення ними значного числа сільських мешканців, кількісно розширює кадровий потенціал даних аграрних формувань, тим самим знижуючи питому вагу кваліфікованих кадрів. Особливістю вітчизняної аграрної галузі є висока питома вага працівників, які зайняті на посадах, що не потребують кваліфікації. Їх частка складає 55,0% від загальної чисельності зайнятого населення, що практично у 5 разів перевищує аналогічну професійну групу серед міського зайнятого населення. За рахунок скорочення чисельності кваліфікованих кадрів у галузі сільського, лісового господарства, риборозведення та рибальства практично удвічі скоротилась питома вага працівників села з повною вищою освітою.

Обґрунтовано, що для збереження інтелектуального потенціалу села потрібні дієві заходи з боку держави з метою матеріального стимулювання і підтримки тих фахівців, які підготовлені для роботи в аграрній галузі і повинні в ній продуктивно працювати. Запропоновано удосконалити порядок формування та розміщення держзамовлення на фахівців в аграрних навчальних закладах; стимулювати навчальні заклади, які здійснюють професійну підготовку кадрів відповідно до потреб сільського ринку праці; підтримувати творчі здібності і мислення студентів аграрних навчальних закладів, сприяти впровадженню їх новітніх розробок, раціоналізаторських пропозицій у сільське господарство, стимулюючи їх участь у науковій та виробничій діяльностях. Для ефективного розвитку сільського господарства потрібні висококваліфіковані, конкурентоспроможні робітники, які вміють гнучко реагувати на зміни умов виробничої діяльності, бажають і вміють працювати у команді.

У дисертаційній роботі обґрунтовано, що встановлення рівня заробітної плати під впливом кон'юнктури ринку праці, що змінюється, стимулює працівників до опанування професій, на які підвищується попит в умовах ринку. Проте, підйом сільськогосподарського виробництва в країні відбувається занадто повільними темпами, залишаючи умови праці селян важкими, а рівень заробітної плати низьким. У семи районах аграрний працівник не забезпечує прожиткового мінімуму для себе та своєї родини за рахунок заробітної плати, у чотирнадцяти областях (56% від загальної кількості) - отримує нижчу заробітну плату, ніж в середньому в країні. Найнижча заробітна плата у сільському господарстві 2007 р. була зафіксована у Волинській області - 480 грн. Незадоволеність селян умовами та оплатою праці у сільськогосподарському секторі викликає їх трудові міграції.

Низький рівень заробітної плати працівників, міжгалузеві, міжпосадові й міжкваліфікаційні деформації в оплаті праці, наявність заборгованості із її виплатою призвели до втрати заробітною платою її стимулюючої, регулюючої, мотиваційної та соціальної функцій. Підвищення реальної заробітної плати повністю залежить від зростання номінальної заробітної плати і темпи її зростання повинні випереджати темпи зростання споживчих цін на товари і послуги. Поглиблення бідності, соціальної нерівності в суспільстві заважає нормальному функціонуванню економіки країни, негативно впливає на загальний інвестиційний клімат, породжує нестабільність у державі, знижує якість життя. Запропоновано, щоб рівень заробітної плати у сільському господарстві встановлювався на рівні середнього показника для економіки країни і поступово збільшувався до середньоєвропейського з урахуванням галузевих, технологічних та інших умов виробничої діяльності конкретних сільськогосподарських підприємств, а механізм індексації заробітної плати, щоб забезпечував захист її від знецінення внаслідок інфляції. Посилення мотивації праці сільськогосподарських працівників повинно передбачати збільшення тарифних ставок (враховуючи кваліфікацію працівника, стаж його роботи) та виплат заохочувальних премій за високу якість продукції.