Методологічні засади управління конкурентоспроможністю страхових компаній

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

“УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ”

Спеціальність 08.00.08 - Гроші, фінанси і кредит

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Методологічні засади управління конкурентоспроможністю страхових компаній

Кравчук Ганна Вікторівна

Суми - 2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Чернігівському державному технологічному університеті та Державному вищому навчальному закладі “Українська академія банківської справи Національного банку України” (м. Суми).

Науковий консультант -доктор економічних наук, доцент

Козьменко Ольга Володимирівна,

Державний вищий навчальний заклад

“Українська академія банківської справи

Національного банку України”,

професор кафедри менеджменту;

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Осадець Семен Степанович,

ДВНЗ “Київський національний економічний

університет імені Вадима Гетьмана”, професор кафедри страхування;

доктор економічних наук, професор

Мних Микола Володимирович,

Інститут економіки і менеджменту

Відкритого університету розвитку людини “Україна” (м. Київ), директор;

доктор економічних наук, доцент

Школьник Інна Олександрівна,

Державний вищий навчальний заклад

“Українська академія банківської справи

Національного банку України”, професор кафедри фінансів

Захист дисертації відбудеться “19” листопада 2010 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 55.081.01 у Державному

вищому навчальному закладі “Українська академія банківської справи Національного банку України” за адресою: 40030, м. Суми, вул. Петропавлівська, 57.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Державного вищого навчального закладу “Українська академія банківської справи Національного банку України” за адресою: 40030, м. Суми, вул. Покровська, 9/1.

Автореферат розісланий “18” жовтня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради І.М. Бурденко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Динамічні зміни, що відбуваються у фінансовій сфері України, вплив світової фінансової кризи та об'єктивна турбулентність ринкового середовища зумовлюють необхідність формування ефективних механізмів управління ризиками, зокрема - побудови відповідної системи страхування.

Страховий ринок відіграє важливу роль в отриманні національних конкурентних переваг, тому проблема підвищення рівня конкурентоспроможності його суб'єктів сьогодні набуває особливого значення. Враховуючи суттєві зміни в організації страхової справи, особливої актуальності набувають проблеми розширення сфери і підвищення якості страхових послуг, удосконалення механізму мобілізації та використання ресурсів для забезпечення надійного страхового захисту усіх суб'єктів життєдіяльності і господарювання. Зростання актуальності вирішення цієї проблеми нерозривно пов'язано з розвитком процесів лібералізації фінансового ринку в контексті вступу України до СОТ і зняття обмежень щодо присутності іноземних страховиків на українському ринку, оскільки це обумовлює більш жорсткі вимоги до конкурентоспроможності страховиків та збільшує інтенсивність конкуренції. Зацікавленість страхових компаній у розробці стратегій позиціонування на ринку, що відповідають сучасним умовам бізнес-відносин, обумовлює необхідність розробки відповідних теоретико-методологічної бази і методичних підходів до оцінки рівня конкурентоспроможності страховиків, а також практичних механізмів та системи заходів щодо управління нею.

В Україні проблемі розвитку страхового ринку, його ролі та місця у фінансовій системі присвячені праці В.В. Базилевича, О.Д. Василика, Н.М. Внукової, К.Г. Воблого, О.О. Гаманкової, О.І. Барановського, О.М. Залєтова, О.Д. Заруби, О.В. Козьменко, М.Д. Лутака, М.В. Мниха, С.С. Осадця, В.П. Унинець-Ходаківської, В.М. Федосова, В.М. Фурмана, І.О. Школьник. Належне місце у формуванні теоретичного підґрунтя вирішення цієї наукової проблеми посідають роботи російських економістів Є.В. Коломіна, Ф.В. Коньшина, А.Б. Крутика, Л.А. Могильова, Л.О. Орланюк-Малицької, В.К. Райхера, Л.І. Рейтмана, В.О. Сухова, В.В. Шахова, М.Я. Шимінової та інших.

Слід також підкреслити, що на сьогодні досить інтенсивно ведуться наукові дослідження питань, пов'язаних з оцінкою рівня конкурентоспроможності страхових компаній, формуванням методології управління конкурентоспроможністю економічних агентів на фінансовому і страховому ринку. Загальні методологічні засади управління конкурентоспроможністю на рівні країн та окремих суб'єктів економіки знайшли відображення в доповідях Всесвітнього Економічного Форуму, дослідженнях Інституту Кенделла-Рассела щодо корпоративної конкурентоспроможності, працях Міжнародного інституту розвитку менеджменту, в роботах М. Портера, С. Гареллі, Ф. Котлера, Й. Шумпетера, А. Слоана, П. Друкера, Р. Солоу, Н. Негропонте та ін.

Разом з тим узагальнення досягнень світової та вітчизняної економічної думки з даної проблематики свідчать, що, незважаючи на значну кількість наукових робіт в галузі розвитку страхового ринку, вони носять загальний характер, акцентують увагу на досліджуваній проблемі або мають фрагментарний та незавершений характер. Потреба у комплексному та системному осмисленні окремих питань обумовлює необхідність формування принципово нової концепції управління конкурентоспроможністю страхових компаній з урахуванням розвитку глобалізаційних процесів та інтеграції українського страхового ринку до світового. Важливість дослідження вказаних проблем та недостатній рівень їх теоретико-методологічного обґрунтування визначили вибір теми дисертаційної роботи, свідчать про її актуальність, теоретичну та практичну значимість.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота узгоджується з основними напрямками науково-дослідних робіт, над якими працює колектив Державного вищого навчального закладу “Українська академія банківської справи Національного банку України”. Так, зокрема, пропозиції автора щодо визначення залежності між розвитком страхового ринку та підвищенням рівня конкурентоспроможності страхових компаній-резидентів включено до звіту за науково-дослідною темою “Сучасні технології фінансово-банківської діяльності в Україні” (номер держ. реєстрації 0102U006965); пропозиції щодо розробки моделі подальшого розвитку страхового ринку України з урахуванням вимог “Солвенси-2” - до звіту за темою “Реформування фінансової системи України в умовах євроінтеграційних процесів” (номер держ. реєстрації 0109U006782); пропозиції щодо визначення фінансових параметрів формування рейтингу страхових компаній - до звіту за темою “Формування страхового ринку України в контексті сталого розвитку” (номер держ. реєстрації 0107U012113).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розвиток методологічних засад управління конкурентоспроможністю страхових компаній, поглиблення науково-методичного забезпечення щодо оцінки її рівня, розробка практичних рекомендацій щодо підвищення конкурентних переваг страховиків.

Поставлена мета зумовила необхідність вирішення наступних завдань:

провести теоретико-методологічний аналіз базових понять конкуренції та конкурентоспроможності страхових компаній та систематизувати методичні підходи до визначення рівня конкурентоспроможності і конкурентної позиції страхової організації і страхової послуги;

проаналізувати загальну динаміку розвитку страхового ринку України, його основних показників та конкурентних позицій провідних страхових компаній;

формалізувати змістовне навантаження та взаємозв'язки страхового продукту, страхової операції і страхової послуги, здійснити систематизацію бізнес-процесів у страхових компаніях;

оцінити доцільність застосування процесно-орієнтованого підходу до дослідження діяльності страхової компанії як виробничої операційної системи з надання послуг;

довести доцільність застосування страхового маркетингу в управлінні конкурентоспроможністю страхової компанії, страхового продукту, страхової операції і страхової послуги та уніфікувати методику застосування принципів стратегічного менеджменту при оцінці конкурентоспроможності страхової компанії;

розробити модель конкурентоспроможності страхових компаній на основі синергетичного підходу шляхом застосування методології оптимізації внутрішніх факторів діяльності страхової компанії для оцінки конкурентоспроможності з урахуванням граничних умов зовнішнього середовища; конкурентоспроможність страховий ринок

поглибити наукові уявлення про формування конкурентних стратегій страхових компаній на базі оптимуму конкурентних переваг;

здійснити моделювання залежності життєвого циклу страхової компанії від стадій життєвих циклів страхових послуг на основі врахування конкурентних переваг;

поглибити методичні підходи до оцінки наслідків світової фінансової кризи для страхових ринків країн світу, здійснити аналіз перспектив розвитку страхового ринку України після світової фінансової кризи та запропоновувати нові методичні підходи до прогнозування його розвитку.

Об'єктом дослідження є економічні відносини, що виникають між суб'єктами страхового ринку з приводу формування конкурентних переваг в процесі боротьби за платоспроможний попит.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади і науково-методичне забезпечення управління конкурентоспроможністю страхових компаній.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є фундаментальні положення теорії фінансів, страхування та маркетингу, сучасні концепції операційного та страхового менеджменту, а також теоретичні напрацювання вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів, які присвячені проблемам підвищення ефективності управління конкурентоспроможністю страхових компаній.

Для вирішення сформульованих завдань використовувались загальнонаукові та специфічні методи: абстрактно-логічний - при формуванні системи показників оцінки конкурентоспроможності страхової компанії та страхової послуги; порівняння - при вивченні динаміки і закономірностей розвитку страхового ринку; синтезу, системного підходу, структурний - при дослідженні особливостей розвитку страхової компанії як учасника відносин у сфері формування конкурентоспроможності на страховому ринку; статистичний - для аналізу тенденцій розвитку страхового ринку, методи кореляційно-регресійного, факторного аналізу та методи моделювання - для вивчення взаємозв'язків між окремими складовими системи управління конкурентоспроможністю страхових компаній.

Інформаційно-фактологічною базою дисертаційного дослідження є: дані фінансової звітності вітчизняних страхових компаній; законодавчі і нормативні документи України, офіційні дані Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, інших органів державного і регіонального управління; аналітична інформація науково-дослідних установ; монографічні дослідження та наукові публікації з питань розвитку страхової справи.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у вирішенні наукової проблеми розробки методологічних засад до оцінки та управління конкурентоспроможністю страхових компаній, а також теоретичного і методичного забезпечення підвищення їх конкурентних переваг.

Найбільш вагомими науковими результатами дисертаційного дослідження є такі:

вперше:

обґрунтовано можливість застосування процесно-орієнтованого підходу до дослідження діяльності страхових компаній, що дозволило формалізувати змістовне навантаження загальної виробничої системи страхової компанії як сукупності взаємодіючих між собою елементів ланцюга причинно-наслідкових взаємозв'язків процесу перетворення страхових продуктів у страхові послуги шляхом здійснення страхових операцій;

розроблено концептуальні засади оцінки конкурентоспроможності страхової компанії на підставі визначення співвідношення систематизованих бінарних характеристик її конкурентних переваг, обумовлених зовнішніми та внутрішніми чинниками формування конкурентного середовища на страховому ринку, що, у свою чергу, дозволило розробити науково-методичний підхід до вибору оптимальної конкурентної стратегії страховика;

розроблено механізм врахування синергетичного ефекту при визначенні рівня конкурентоспроможності страхової компанії на основі просторової та часової компонент, що забезпечує досягнення порівнянності при оцінці рівнів конкурентоспроможності різних страхових компаній, діяльність яких поширена на території різних країн, а також формалізувати умови досягнення незнижуваного рівня конкурентоспроможності страхових компаній як граничного значення для отримання можливості управління терміном дії окремих стадій їх життєвого циклу;

запропоновано науково-методичний підхід до встановлення залежності життєвого циклу страхової компанії від стадій життєвих циклів страхових послуг, що дозволило встановити необхідні та достатні умови (у тому числі частку страхової послуги у страховому портфелі) досягнення страховиком найвищого рівня конкурентоспроможності на відповідному сегменті страхового ринку та розробити механізм оцінки конкурентних переваг страхової компанії на основі розрахунку доходів страховика від реалізації конкретної послуги в конкретний проміжок часу;

удосконалено:

науково-методичний підхід до прогнозування базових та похідних показників результативності функціонування страхового ринку, що дозволило провести комплексне дослідження тенденцій розвитку страхового ринку України, визначити причини та спрогнозувати кількісні параметри циклічних і сезонних коливань його параметрів;

науково-методичний підхід до оптимізації структури портфеля страхових послуг страховика з метою підвищення його конкурентоспроможності на страховому ринку;

наукові засади розмежування виробничої і операційної систем страхової компанії за їх функціональним навантаженням, структурою, методами вирішення управлінських завдань, що дозволило формалізувати механізм їх взаємодії та визначити просторово-структурні межі функціонування;

теоретико-методичні засади структуризації бізнес-процесів у страховій компанії за центрами відповідальності шляхом виокремлення виробничої системи страхової компанії першого порядку (ВССК1), яка включає сукупність підрозділів, що безпосередньо задіяні у створенні страхових продуктів, та виробничої системи другого порядку (ВССК2), яка, отримавши від ВССК1 страховий продукт, перетворює його на страхову послугу;

методичний підхід до інтегральної оцінки конкурентоспроможності страхової компанії на основі попередньої діагностики її діяльності за технічними та економічними параметрами, який, на відміну від існуючих, базується не лише на оцінці конкурентної позиції компанії по окремим показникам її діяльності, а й відображає результативність при формуванні конкурентних переваг в процесі боротьби за платоспроможний попит з урахуванням кон'юнктури страхового ринку та потреб споживачів;

механізм комплексної діагностики поточної конкурентної позиції страховика, який передбачає дослідження: динаміки розвитку страхового ринку, роботи мідл-офісу і страхових посередників, рівня задоволення конкретним страховим продуктом різних груп клієнтів, потреб потенційних клієнтів та основних перешкод при роботі з ними, основних конкурентів. Для оцінки внутрішніх конкурентних переваг страховика запропоновано систему показників, що характеризують його фінансово-економічний стан, а для оцінки ефективності діяльності персоналу - механізм оцінки внеску персоналу у досягнення цілей компанії (внеску для клієнтів, інноваційного внеску, фінансового внеску, внеску у внутрішню організацію бізнесу тощо);

матричний підхід до оцінки конкурентоспроможності страхової послуги на основі “жорстких” параметрів (відповідність міжнародним і національним стандартам, нормативам, законодавчим актам тощо) та “м'яких” параметрів (опосередковані якісні характеристики послуги, що визначають особливості її сприйняття споживачами, суб'єктивні порівняльні переваги), формалізовано вимоги до оцінки якості страхової послуги з точки зору страховика та страхувальника, а також систему найбільш релевантних факторів впливу;

набули подальшого розвитку:

концептуальні засади застосування принципів і методів стратегічного менеджменту та страхового маркетингу у страховій справі як інструментів забезпечення рівня конкурентоспроможності страхової компанії, що дозволило розглядати їх через призму необхідності взаємного врахування інтересів і потреб страховика і страхувальника та взаємовигідність процесу створення страхової послуги;

визначення економічного змісту понять “страховий продукт”, “страхова операція”, “страхова послуга”, відповідно до чого пропонується розуміти: 1) страховий продукт як сукупність процедур (організаційних, інформаційних, фінансових, юридичних) і правил, об'єднаних єдиною технологією обслуговування клієнтів - як законодавчо встановлених, так і розроблених самостійно страховою компанією, щодо ефективного здійснення конкретних видів страхування даною компанією у відповідності з її політикою і корпоративною культурою і в обов'язковому порядку формалізованих у відповідній документації, через яку даний продукт пропонується (може бути запропонованим) на ринку страхових послуг потенційним споживачам; 2) страхові операції як такі види діяльності страхової компанії, які безпосередньо пов'язані з проведенням страхування, а саме: оформлення і розрив договорів добровільного майнового і особистого страхування; облік і оцінка майна, яке підлягає обов'язковому страхуванню; розрахунок обсягу страхових платежів і їх стягнення; організація інкасації і безготівкових розрахунків; ведення особових рахунків страхувальників; складання страхових актів; визначення і виплата страхового покриття (страхових сум); організація перестрахування значних ризиків; створення резервних фондів і т.д.; 3) страхову послугу як результат виконання страхових операцій;

сутнісна характеристика економічної категорії “конкурентоспроможність” на різних рівнях ієрархічно-структурного узагальнення: по відношенню до страхового продукту, страхової послуги та страхової компанії. Так, під “конкурентоспроможністю страхового продукту” запропоновано розуміти ступінь його відповідності на певний момент вимогам цільових груп споживачів щодо страхового захисту; під “конкурентоспроможністю страхової послуги” - ступінь відповідності страхових продуктів, які входять до її складу, і процесів виконання страхових та інших операцій, що забезпечують її надання, вимогам цільових груп споживачів у порівнянні з аналогічними послугами компаній-конкурентів, представлених на страховому ринку. “Конкурентоспроможність страхової компанії” запропоновано трактувати як комплексну порівняльну характеристику, яка відображає рівень переваги сукупності оціночних показників діяльності, що визначають успіх компанії на певному сегменті страхового ринку за певний проміжок часу по відношенню до сукупності показників конкурентів, в основі якої лежить сукупність критеріальних ознак та збалансоване поєднання обраних показників економічної активності, фінансової стійкості, рентабельності, достатності капіталу,

соціальних інтересів та фінансово-інвестиційної діяльності страховиків, яка забезпечує загальний економічний ефект та фінансовий результат функціонування страховика.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання при обґрунтуванні стратегічної позиції страхових компаній на ринку, розробці системи заходів щодо її досягнення, що в сукупності формує підґрунтя для підвищення якості надання страхових послуг і розширення їх спектра. Основні наукові положення та методологічні узагальнення дисертаційного дослідження доведено до рівня методичних розробок і практичних рекомендацій, які призначені для використання в практиці оцінки та прогнозування рівня конкурентоспроможності страховиків, у процесі розробки державних програмних документів, що визначатимуть стратегію розвитку страхового ринку України.

Наукові результати дисертаційної роботи знайшли практичне застосування в діяльності окремих установ, що підтверджується відповідними актами та довідками про впровадження, зокрема: Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України (довідка від 13.10.2010 № 13377/34-10), ВАТ НАСК “Оранта” (довідка від 15.06.2010 № 51/01), ЗАТ СК “Кремень” (довідка від 22.06.2010 № 19-1), СК “ПЗУ Україна” (довідка від 03.06.2010 № 37/4), АТ “Страхова група “ТАС” (довідка від 28.05.2010 № 785).

Результати наукових досліджень автора використовуються у навчальному процесі ДВНЗ “Українська академія банківської справи Національного банку України” при викладанні дисциплін “Страхування”, “Страхові послуги”, “Ринок фінансових послуг” (акт від 23.06.2010).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним завершеним науковим дослідженням. Наукові положення, результати, висновки і рекомендації, що виносяться на захист, одержані автором самостійно. Особистий внесок у працях, опублікованих у співавторстві, вказано у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати виконаного наукового дослідження були оприлюднені на всеукраїнських та міжнародних науково-практичних конференціях, серед яких: Міжнародна науково-практична конференція “Особливості функціонування національних фінансових систем в умовах поглиблення глобалізаційних процесів (м. Ірпінь, 2009 р.), Міжнародна конференція “Єврорегіон “Дніпро” (м. Чернігів, 2004 р.), Міжнародна науково-практична конференція “Соціально-економічний розвиток України і її регіонів” (м. Харків, 2010 р.), VІІІ Міжнародна науково-практична конференція “Наука і освіта - 2005” (м. Дніпропетровськ, 2005 р.), Міжнародна науково-практична конференція “Конкурентоспроможність та інноваційний розвиток України: проблеми науки та практики” (м. Харків, 2009 р.), Всеукраїнська науково-практична конференція “Управління фінансами в умовах вступу до СОТ” (м. Харків, 2009 р.), Всеукраїнська науково-практична конференція “Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України” (м. Суми, 2009 р.) та ін.

Публікації. Основні наукові положення, висновки і результати дослідження опубліковано в 51 науковій праці загальним обсягом понад 87,45 друк. арк., з яких особисто автору належать 57,87 друк. арк., у тому числі 2 одноосібні монографії, 3 колективні монографії, 23 статті у наукових фахових виданнях, 11 публікацій у збірниках матеріалів конференцій, 4 підручники (у співавторстві).

Структура і зміст роботи. Дисертація складається із вступу, шести розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків.

Повний обсяг дисертації 489 сторінок, у т.ч. на 116 сторінках розміщено 57 таблиць, 66 рисунків, 2 додатки і список літератури з 417 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі “Системний підхід до аналізу операційної діяльності страхової компанії” застосовано процесно-орієнтований підхід до аналізу діяльності страхової компанії; здійснено аналіз взаємозв'язку страхового продукту, страхової операції і страхової послуги; розвинуто методичні підходи до застосування системного підходу до аналізу діяльності страхової компанії.

У сучасних дослідженнях необґрунтовано мало уваги приділяється ролі перетворення страхового продукту на страхову послугу як дієвого інструмента реалізації політики управління результативністю діяльності страхової компанії, в той же час автором як методологічне підґрунтя подальшого дослідження обрано саме такий підхід.

У більшості наукових праць страховий продукт розуміється переважно як комплекс зобов'язань страховика. При цьому передумови і обставини виконання зобов'язань, тобто момент виникнення страхового продукту, збігається з моментом першого страхового внеску страхувальником або з моментом підписання договору. На відміну від таких трактовок автором запропоновано розуміти страховий продукт як сукупність процедур (організаційних, інформаційних, фінансових, юридичних) і правил, об'єднаних єдиною технологією обслуговування клієнтів, - як законодавчо встановлених, так і розроблених самостійно страховою компанією, щодо ефективного здійснення конкретних видів страхування даною компанією у відповідності з її політикою і корпоративною культурою й в обов'язковому порядку формалізованих у відповідній документації, через яку даний продукт пропонується (може бути запропонованим) на ринку страхових послуг потенційним споживачам.

Вітчизняними та закордонними дослідниками страхова операція найчастіше визначається як операція, віднесена до “виду фінансових послуг” або процес надання та споживання певних фінансових послуг. На відміну від існуючих підходів, страхові операції запропоновано трактувати як види діяльності страхових організацій, безпосередньо пов'язані з проведенням страхування: оформлення і розрив договорів добровільного майнового і особистого страхування; облік і оцінка майна, яке підлягає обов'язковому страхуванню; розрахунок обсягу страхових платежів і їх стягнення; організація інкасації і безготівкових

розрахунків; ведення особових рахунків страхувальників; складання страхових актів; визначення і виплата страхового покриття (страхових сум); організація перестрахування значних ризиків; створення резервних фондів і т.д.

В усталеному розумінні страхова послуга трактується як: специфічний товар, запропонований на страховому ринку або трудова доцільна діяльність апарату страхової компанії і страхових посередників, результати якої виражаються у корисному ефекті, що задовольняє страхові інтереси клієнтури (страхувальників). Крім цього, автором страхова послуга розуміється як результат виконання страхових операцій, що мають характерні ознаки: абстрактність; невіддільність послуги від джерела і невіддільність виробництва від споживання; неоднаковість або непостійність попиту; договірний характер; зв'язок з грошима; протяжність в часі; вторинність потреб, що задовольняються.

У роботі використовується системний підхід до дослідження страхових компаній. Під системним підходом до управління діяльністю страхової компанії розуміється сукупність спеціальних функцій і послідовних дій менеджерами страхових компаній, спрямованих на адаптацію процесів операційної діяльності страховиків з елементами перетворення страхового продукту на страхову послугу для підвищення ефективності їх діяльності на страховому ринку.

Доведено, що для оцінки конкурентоспроможності страховика страхову діяльність слід розглядати як процес виробництва (функціонування виробничої системи), а саме процес перетворення страхових продуктів у страхові послуги шляхом здійснення страхових операцій (рис. 1, 2).

Рис. 1. Послідовність визначення понять “страховий продукт”,

“страхова операція”, “страхова послуга”

Виходячи з цього, автором розмежовано виробничу і операційну системи страхової компанії через систематизацію бізнес-процесів, які забезпечують виконання різних функцій для досягнення сукупної мети функціонування страховика.

Виробничу діяльність страхової компанії з урахуванням системного підходу запропоновано розглядати як загальну виробничу систему страхової компанії (ЗВССК), тобто як сукупність взаємодіючих між собою різноманітних елементів ланцюга причинно-наслідкових взаємозв'язків процесу надання страхових послуг шляхом використання страхових продуктів при виконанні страхових операцій, найбільш оптимально організованих з метою задоволення потреб клієнтів у перерозподілі страхових ризиків.

У межах ЗВССК запропоновано виокремити: 1) виробничу систему першого порядку (ВРСК1), яка охоплює сукупність елементів по виробництву (створенню) страхового продукту; 2) виробничу систему другого порядку (ВССК2), яка отримавши від ВССК1 страховий продукт, перетворює його на страхову послугу.

До складу операційної системи страхової компанії (ОССК), крім ЗВССК, необхідно включити елементи (підрозділи), які виконують функції планування, контролю, маркетингу тощо, тобто які безпосередньо задіяні у просуванні продукту (послуги) на ринок і його реалізації (ВССК1, ВССК2, відділи маркетингових досліджень, стратегічного планування, економічного аналізу та бюджетування). У роботі доведено, що операційна система страхової компанії є більш широкою, ніж виробнича, за своїм змістом, функціями і структурою, обсягами управлінської діяльності, методами вирішення управлінських завдань.

У другому розділі “Теоретико-методологічні засади реалізації системного підходу до оцінки конкурентоспроможності страхової компанії” визначено методологічні засади формування системи оцінки конкурентоспроможності страховиків; виокремлено місце рейтингів в системі інструментів реалізації концепції конкурентоспроможності страховиків, визначено напрями суб'єктно-об'єктного взаємозв'язку параметрів конкурентоспроможності для певних суб'єктів ринку.

Автором “конкуренція на страховому ринку” розглядається як економічний процес, який полягає у взаємодії, взаємозв'язку та боротьбі діючих на певному сегменті ринку страхових компаній та направлений на забезпечення кращих можливостей для реалізації страхових послуг, задоволення потреб клієнтів і одержання максимального прибутку.

Під конкурентоспроможністю страхового продукту у роботі розуміється ступінь його відповідності на певний момент вимогам цільових груп споживачів щодо страхового захисту; під конкурентоспроможністю страхової послуги - ступінь відповідності страхових продуктів, які входять до її складу, і процесів виконання страхових та інших операцій, що забезпечують її надання, вимогам цільових груп споживачів у порівнянні з аналогічними послугами компаній-конкурентів, представлених на страховому ринку.

Системний підхід до процесів визначення й оцінки конкурентоспроможності страхових компаній обумовлює його розуміння як комплексної порівняльної характеристики, яка відображає рівень переваги сукупності оціночних показників діяльності, що визначають успіх компанії на певному сегменті страхового ринку за певний проміжок часу по відношенню до сукупності показників конкурентів. В основі такої характеристики лежить сукупність критеріальних ознак та збалансоване поєднання обраних показників економічної активності, фінансової стійкості, рентабельності, достатності капіталу, соціальних інтересів та фінансово-інвестиційної діяльності страховиків, яка забезпечує загальний економічний ефект та фінансовий результат функціонування страховика. Таким чином, конкурентоспроможність страхових компаній трактується як наявні можливості для надання таких страхових послуг, яким з боку потенційних страховиків буде надано пріоритет перед послугами компаній-конкурентів, які знайдуть попит і будуть з успіхом реалізовані на страховому ринку, забезпечуючи таким чином успішне функціонування даної організації у довгостроковій перспективі.

Автором здійснено порівняльний аналіз найбільш поширених науково-методичних підходів до оцінки конкурентоспроможності страховиків та розвинуто їх шляхом розробки механізму інтегральної оцінки конкурентоспроможності страхової компанії на основі попередньої діагностики за технічними та економічними параметрами. Такий підхід, на відміну від існуючих, базується не лише на оцінці конкурентної позиції через ефективність менеджменту, а відображає результативність діяльності страхової компанії з приводу формування конкурентних переваг в процесі боротьби за платоспроможний попит з урахуванням кон'юнктури страхового ринку та потреб споживачів (рис. 4).

Рис. 4. Алгоритм оцінки конкурентоспроможності страхової компанії

Страхові компанії, здійснюючи операції у фінансовому секторі економіки, формують результативні показники своєї діяльності на основі оцінки конкурентоспроможності, що дозволяє ранжувати дану діяльність і визначати пріоритети. З іншого боку, опосередковано про конкурентоспроможність страхової компанії можна судити за рейтингуванням страховиків, що є досить поширеним методом у зарубіжній практиці, де визначенням рейтингу організацій займаються спеціальні компанії і служби. До найбільш визнаних у світі рейтингових агентств належать: Financial, Time, Fortune, Value Line, Moody's, Standard & Poor's. Автором у роботі наведено характеристику таких рейтингувань.

У третьому розділі “Оцінка динаміки розвитку страхового ринку України і конкурентних позицій провідних страхових компаній” обґрунтовано місце страхового ринку у структурі фінансового ринку та фінансовій системі країни, досліджено його структуру та конкурентні позиції провідних страхових компаній, досліджено особливості функціонування страхового ринку України.

Дослідження сутності страхового ринку дозволило автору впорядкувати суб'єктно-об'єктні взаємозалежності, що виникають між його інфраструктурними елементами, а також систему взаємозв'язків в межах фінансового ринку. Сферою перетину інтересів страхового та фінансового ринків в межах фінансової системи країни є фінансові потоки, які формують систему взаємодії між страховими компаніями, страховими посередниками і страхувальниками, в той час як сферою перетину інтересів ринку страхових послуг та ринку фінансових послуг є види і технології страхування.

Розглядаючи страховий ринок з точки зору управління конкурентоспроможністю страхової компанії, автор визначає страховий ринок як поле для конкурентної боротьби за досягнення тих або інших цілей страховиками, страховими посередниками і, навіть, страхувальниками. У цілому страховий ринок є складною багатофакторною динамічною системою, що об'єднує низку взаємопов'язаних і взаємообумовлених підсистем: страхових продуктів, тарифів, організації продажів і формування попиту, інфраструктури тощо.

Автором поглиблено класифікацію страхового ринку шляхом виділення наступних підходів: за рівнем інтеграції страхового ринку (на рівні Світової організації торгівлі та на рівні ЄС); за рівнем концентрації страхового капіталу; за рівнем перерозподілу ризиків по каналам міжнародного перестрахування.

З метою дослідження динаміки розвитку страхового ринку України і конкурентних позицій провідних страхових компаній визначено його структуру та систему взаємозв'язків. Ретроспективний аналіз результативних показників функціонування страхового ринку України (табл. 1) дозволив визначити ряд взаємозалежних позитивних тенденцій, зокрема: реальне зростання обсягів страхових операцій з усіх видів страхування; зростання загальної суми страхових платежів, отриманих страховиками; структурні зміни на користь добровільного страхування і його довгострокових видів; збільшення кількості договорів страхування (перестрахування), укладених за сприяння страхових брокерів; зростання показників фінансової надійності страховиків, формування фінансових груп за участю страховиків; поступове збільшення на вітчизняному страховому ринку чисельності страхових компаній з іноземним капіталом.

Таблиця 1

Динаміка основних показників діяльності страхового ринку за період I півріччя 2007 р. - I півріччя 2009 р.

Показник	І півріччя 2007 р.	ІІ півріччя 2007 р.	І півріччя 2008 р.	ІІ півріччя 2008 р.	І півріччя 2009 р.	І півріччя 2009 р. / І півріччя 2008 р.
						млн. грн.	%
Кількість договорів, крім договорів з обов'язкового страхування від нещасних випадків на транспорті, в тому числі:	8 885 441	11 294 499	11 246 303	11 582 428	9 549 050	-1 697 253	-15,1
- зі страхувальниками - фізичними особами	7 186 125	9 261 214	8 869 284	9 816 186	8 142 250	-727 034	-8,2
Валові страхові премії, млн. грн.	7 673,1	10 335,1	11 279,5	12 729,1	9 514,0	-1 765,5	-15,7
Чисті страхові премії , млн. грн.	5 325,6	7 028,2	7 601,9	8 379,9	6 313,4	-1 288,5	-16,9
Валові страхові виплати, млн. грн.	1 784,7	2 428,3	3 376,0	3 674,7	3 275,5	-100,5	-3,0
Рівень валових виплат, %	23,3	23,5	29,9	28,8	34,4	4,5	15,1
Чисті страхові виплати, млн. грн.	1 599,9	2 284,1	3 223,5	3 322,6	2 916,7	-306,8	-9,5
Рівень страхових виплат, %	30,0	32,5	42,4	39,6	46,2	3,8	9,0
Сплачено на перестрахування (млн. грн.), у т.ч.	2 772,2	3 651,7	4 229,4	4 835,2	3 754,3	-475,1	-11,2
- перестраховикам-нерезидентам	424,8	344,7	551,8	486,0	553,8	2,0	0,4
Виплати, компенсовані перестраховиками (млн. грн.), у т.ч.	239,2	415,5	418,5	508,0	471,5	53,0	12,7
- перестраховиками-нерезидентами	54,4	274,6	266,2	155,7	112,6	-153,6	-57,7
Отримані страхові премії від перестраховиків-нерезидентів, млн. грн.	51,6	60,6	115,4	202,1	131,6	16,2	14,0
Виплати, компенсовані перестраховикам-нерезидентам, млн. грн.	113,0	391,1	436,1	619,5	392,9	-43,2	-9,9
Обсяг сформованих страхових резервів, (млн. грн.), у т. ч.	6 256,8	8 423,3	9 127,2	10 904,1	9 619,6	492,4	5,4
- резерви зі страхування життя	762,2	991,3	1 166,5	1 609,0	1 603,6	437,1	37,5
Загальні активи страховиків, млн. грн.	26 274,3	32 213,0	35 561,7	41 930,5	41 999,5	6 437,8	18,1
Активи, млн. грн.	16 410,9	19 330,3	20 852,2	23 904,9	22 947,2	2 094,9	10,0
Обсяг сплачених статутних фондів, млн. грн.	9 351,7	10 633,6	11 970,5	13 206,4	13 627,1	1 656,6	13,8

40

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

До негативних тенденцій розвитку страхового ринку України слід віднести наступні: велика кількість страхових компаній з незначним капіталом не забезпечує значну капіталізацію вітчизняного страхового ринку; недостатність резервів (гарантійний фонд сформувала 441 страхова компанія (на загальну суму 13,2 млрд. грн.), з яких у 43 компаній він був меншим 5 тисяч гривень; вільні резерви, які мають бути сформовані страховими компаніями з метою забезпечення платоспроможності, сформував тільки 81 страховик (на загальну суму 2,8 млрд. грн.)); значна частина українських страхових компаній використовується для оптимізації оподаткування та легалізації коштів; зростаюча чисельність страхових компаній (табл. 2). Автор наголошує на необхідності встановлення оптимальної кількості страхових компаній, що здатна буде забезпечити достатній рівень капіталізації страхового ринку, високий рівень конкурентоспроможності, а також дозволить скоротити чисельність суб'єктів моніторингу для Держфінпослуг, що позитивно позначиться на регулюванні ринку та його подальшому розвитку.

Таблиця 2

Концентрація ринку ризикового та лайфового страхування в Україні

в 2003-2009 рр.

Показники	Період
	2003 р.	2004 р.	2005 р.	2006 р.	2007 р.	2008 р.	2009 р.
Концентрація ринку ризикового страхування в Україні
Частка перших 3 компаній, %	23,3	22,55	12,5	12,2	12,6	12	11,2
Частка перших 50 компаній, %	77,7	83	75,5	74,7	74,4	72,7	75,2
ННІ (індекс Херфіндаля-Хіршмана), од.	282,1	315,9	167,6	162,7	169,1	-	-
Концентрація ринку лайфового страхування в Україні
Частка перших 3 компаній, %	69,2	56,2	52,1	58,5	52,1	51,2	54,3
Частка перших 10 компаній, %	95,3	93,0	91,2	90,1	86,4	79,8	80,9
ННІ (індекс Херфіндаля-Хіршмана), од.	1941,8	1443,9	1257,7	1466,0	1234,0	-	-

Проведене дослідження конкурентних позицій провідних страхових компаній України довело, що саме перші двадцять страховиків у рейтингу визначають вектор розвитку страхового ринку в цілому, а отже виявлені негативні тенденції в його функціонуванні притаманні і діяльності компаній-лідерів.

На сьогодні розвиток страхового ринку України продовжує характеризуватися незбалансованістю між окремими видами страхування. Підтвердженням даного факту є значне переважання ризикових видів над страхуванням життя. При цьому серед ризикових видів страхування провідне місце займає добровільне майнове страхування.

В докризовий період за рахунок стрімкого зростання страхових премій страхові компанії забезпечували поточні страхові виплати і не звертали увагу на стратегію формування і якість страхових резервів та ліквідність власних активів. Протягом останніх двох років така політика страхових компаній лише посилила негативний вплив на стабільність їх функціонування. Крім цього, особливо гострою постала проблема випереджаючого зростання валових страхових виплат та збільшення їх рівня, яке відбулось в результаті погіршення економічної ситуації в Україні. Враховуючи, що більшість вітчизняних страхових компаній дотримуються політики виплати власних зобов'язань за рахунок нарощення страхових платежів, то виникає проблема збереження фінансової стійкості страховиків у нових умовах функціонування страхового ринку.

У четвертому розділі “Застосування страхового маркетингу і стратегічного менеджменту при наданні послуг і оцінці конкурентоспроможності страхової компанії” визначено місце страхового маркетингу та стратегічного менеджменту в загальній системі управління конкурентоспроможністю страхової компанії і страхової послуги.

Дієвим інструментом страховиків в конкурентній боротьбі за платоспроможний попит на ринку є страховий маркетинг, який, на відміну від існуючих підходів, автор розглядає через призму необхідності взаємного врахування інтересів і потреб страховика і страхувальника, бо створення страхової послуги є їх спільним і взаємовигідним процесом. Під управлінням конкурентоспроможністю страхової послуги запропоновано розуміти сукупність заходів з системного і постійного її удосконалення та просування до клієнта на основі інструментів комплексу маркетингових комунікацій, а саме реклами, стимулювання збуту, суспільних зв'язків (РR), персональних продажів, образного іміджу, директ-маркетингу тощо.

Автором формалізовано сучасні тенденції у розвитку страхового маркетингу, що дозволяє стверджувати наступне: 1) намітилась тенденція до розвитку маркетингу інноваційних страхових послуг на основі детального врахування вимог ринку; 2) багато страхових компаній відходять від примітивного погляду на маркетинг як на інструмент безвідповідального продажу страхового продукту; 3) страховий маркетинг еволюціонує в бік усе більш повного впровадження у повсякденне життя компаній; 4) страховий маркетинг перестає існувати як незалежний інструмент, а перетворюється на засіб досягнення загальних цілей компанії; 5) поступово удосконалюється набір маркетингових інструментів; 6) страхові компанії прагнуть до соціальної орієнтації бізнесу.

Автором досліджено перспективи застосування принципів і методів стратегічного менеджменту у страховій справі та обґрунтовано, що це є одним із інструментів забезпечення рівня конкурентоспроможності страхової компанії на основі створення альтернатив стратегічного розвитку страхової компанії через чітке розмежування їх взаємовпливу та взаємозв'язку. Проведено аналіз переваг, недоліків та меж застосування страховиками різноманітних стратегій формування та підтримки конкурентних переваг, а саме: лідерство за витратами; диференціація або індивідуалізація; концентрація на вузькому сегменті ринку на основі низьких витрат; концентрація на вузькому сегменті ринку на основі диференціації; найкраща вартість.

Доведено, що точність оцінки конкурентоспроможності страховика буде досягнуто лише за умов системної (з чітко визначеною базою порівняння) оцінки, яка повинна містити параметри не лише фінансового спрямування, а й результати менеджменту, ефективності застосування маркетингового інструментарію, якісних характеристик страхової послуги та сервісного обслуговування страхувальника. На рис. 5 наведено приклад заходів щодо підвищення конкурентоспроможності страхової послуги.

У роботі сформовано наступний алгоритм комплексної діагностики поточної конкурентної позиції страховика: загальний огляд страхового ринку з метою одержання чіткого уявлення про стан, динаміку, проблеми, тенденції і перспективи його розвитку; виявлення поточних проблем у роботі працівників мідл-офісу і страхових посередників з метою одержання уявлення про основні перешкоди на шляху збільшення обсягів надання страхових послуг і покращення якості їх надання, розробка пропозицій щодо усунення цих перешкод; аналіз рівня задоволення конкретним страховим продуктом різних груп клієнтів з метою одержання “зворотного зв'язку” (мотиви придбання продукту, задоволеність процесом надання послуги, основні претензії, запити, бачення подальшого співробітництва); аналіз потреб потенційних клієнтів з метою з'ясування основних мотивів обрання іншої страхової компанії, з'ясування основних потреб клієнтів, їхніх очікувань, рівня інформованості про компанію та її страхові продукти і послуги, оцінки ступеня зацікавленості у послугах і зміні страхової компанії; вивчення основних конкурентів, які працюють у даному сегменті страхового ринку з метою оцінки переваг і недоліків власного страхового продукту; матричний аналіз конкурентоспроможності страхової послуги і компанії в цілому з метою оцінки сильних сторін і можливостей розвитку, слабких сторін і загроз.

Для оцінки внутрішніх конкурентних переваг страховика у роботі наводиться система показників, що характеризують його фінансово-економічний стан (статутний капітал, основні засоби, кількість укладених договорів, обсяги страхових платежів та виплат, сукупні доходи та витрати, прибутки у тарифах, від інвестиційної діяльності, фактичний та чистий, страхові резерви), а також систему показників рентабельності та ліквідності за окремими напрямками діяльності страхової компанії, показників фінансової спроможності та стійкості.

Для оцінки ефективності діяльності персоналу страхової компанії пропонується застосовувати оцінку внеску співробітника у досягнення цілей компанії (внеску для клієнтів, інноваційного внеску, фінансового внеску, внеску у внутрішню організацію бізнесу).

Всі параметри конкурентоспроможності страховика та страхової послуги пропонується розділити на дві категорії: “жорсткі” (параметри відповідності міжнародним і національним стандартам, нормативам, законодавчим актам тощо) та “м'які” (параметри, які є опосередкованими якісними характеристиками компанії або послуги, визначають особливості сприйняття їх споживачами, а також суб'єктивні порівняльні переваги). Проведення кількісної оцінки за м'якими параметрами ускладнено, тому запропоновано здійснювати його через зіставлення параметрів об'єкта аналізу з параметрами бази порівняння (потреба споживачів, послуги конкурентів, гіпотетичний зразок послуги, група аналогічних послуг, величина корисного ефекту) шляхом використання диференціального, комплексного і змішаного методу оцінки.

Автором формалізовано вимоги до оцінки якості страхової послуги з точки зору як страховика, так і страхувальника. Для розрахунку інтегрального показника конкурентоспроможності страхової послуги з точки зору страхувальника розроблено шкалу оцінювання послуг, сформовано систему найбільш релевантних факторів впливу та обґрунтовано наступні рівні їх значущості: оптимальність при співвідношенні “ціна/якість” - 0,15; імідж та репутація страховика - 0,15; фінансове положення та рейтинг страхової компанії - 0,2; компетентність та професіоналізм персоналу - 0,1; доброзичливість та культура обслуговування - 0,05; менеджмент якості добросовісного виконання зобов'язань - 0,1; повнота наданої інформації та її достовірність - 0,05; умови страхування - 0,05; місцезнаходження страхової компанії - 0,05; можливість отримання повного пакета послуг, у який входять всі ризики, що цікавлять страхувальника - 0,1.

Інтегральну оцінку конкурентоспроможності страхової послуги з точки зору страхувальника запропоновано здійснювати на основі матриці “Параметри/Рівні”, формалізовано також граничні межі оціночних інтервалів.

На основі проведеного дослідження найбільш релевантними факторами інтегральної оцінки конкурентоспроможності страхової послуги з точки зору страховика запропоновано вважати: рентабельність страхової послуги; витрати на заробітну плату; витрати на підвищення кваліфікації кадрів; витрати на підбір кадрів; витрати на впровадження новітніх технологій; адміністративні витрати; витрати на інформацію; витрати на виплату відшкодувань; витрати на оренду приміщення; витрати на створення резервів.

У п'ятому розділі “Розвиток науково-методичних підходів до оцінки конкурентоспроможності на страховому ринку з застосуванням економіко-математичного апарату” здійснено моделювання конкурентоспроможності страхових компаній, оптимізацію внутрішніх факторів діяльності страховиків, поглиблено методичні підходи до формування конкурентних стратегій страхових компаній, розроблено модель залежності життєвого циклу страхової компанії від стадії життєвих циклів страхових послуг на основі врахування конкурентних переваг.

Для оцінки конкурентоспроможності страхової компанії автором розроблено економіко-математичну модель, яка враховує синергетичний ефект на основі просторової та часової компонент. Відповідно до цієї моделі рівень конкурентоспроможності s-ї страхової компанії (РКs) запропоновано визначати на основі співвідношення конкурентних переваг, які надають виділені економічні чинники впливу даному страховику, та усіх можливих конкурентних переваг, досягнення яких є можливим в рамках конкурентного середовища на страховому ринку:

,(1)

де - загальна кількість усіх конкурентних переваг, досягнення яких є можливим в рамках конкурентного середовища на страховому ринку; - кількість конкурентних переваг s-ї страхової компанії.

Середній рівень конкурентоспроможності усіх страхових компаній, які функціонують на території певної країни (середній рівень у просторі ) має дорівнювати середньому рівню конкурентоспроможності певної страхової компанії за визначений час її функціонування на страховому ринку (середній рівень у часі ). Просторова компонента конкурентоспроможності страхових компаній визначається на основі рівнів конкурентоспроможності страховиків:

,(2)

де-середній рівень конкурентоспроможності страхових компаній у просторі;

-рівень конкурентоспроможності -ї страхової компанії на території визначеної країни функціонування;

-кількість страхових компаній, діяльність яких поширена на території визначеної країни.

Часова компонента конкурентоспроможності конкретної страхової компанії визначається на основі рівнів конкурентоспроможності страховиків за визначений проміжок часу:

,(3)

де-середній рівень конкурентоспроможності страхової компанії у часі;

-рівень конкурентоспроможності страхової компанії станом на

-й проміжок часу функціонування;

-взятий для аналізу проміжок часу діяльності страхової компанії (в межах часу з моменту виникнення та виходу на страховий ринок до поточного моменту часу).

На основі наведених вище середнього рівня конкурентоспроможності у просторі та середнього рівня у часі пропонується визначати незнижуваний рівень конкурентоспроможності ( - граничне значення для отримання можливості продовження життєвого циклу діяльності на страховому ринку) страхових компаній:

.(4)

Математична формалізація конкурентних переваг оцінки рівня конкурентоспроможності страхових компаній досягається в межах страхового ринку, на якому вони функціонують. Отримання страховиками додаткових конкурентних переваг на внутрішньому страховому ринку можна проводити на основі синергетичної взаємообумовленості економічних чинників конкурентного середовища.