Економіко-екологічні проблеми розвитку рибогосподарського комплексу України: теорія і практика

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

ЕКОНОМІКО-ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ РИБОГОСПОДАРСЬКОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА

Стасишен Микола Савович

Київ - 2010

Анотація

Стасишен М.С. Економіко-екологічні проблеми розвитку рибогосподарського комплексу України: теорія і практика. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.06 - економіка природокористування та охорони навколишнього середовища. - Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, Київ, 2010.

Дисертаційна робота присвячена вирішенню важливої наукової проблеми - забезпечення економіко-екологічного розвитку рибогосподарського комплексу України в напрямі відродження стратегічно важливого для держави економічного виду діяльності на основі використання сучасних підходів до формування господарських систем. У дисертації отримано сукупність результатів теоретичної, методологічної та практичної спрямованості. Зокрема, розкрито наукові основи функціонально-галузевого підходу, включаючи концептуальну ідею та різні погляди щодо формування економіко-екологічного рибогосподарського комплексу, з орієнтацією на забезпечення системного гомеостазу між шляхами досягнення економічних та екологічних цілей. Методологічний аспект проблеми представлено у вигляді принципів, положень та методів формування збалансованого економіко-екологічного рибогосподарського комплексу на засадах сталого розвитку з урахуванням інтересів суб'єктів господарювання та суспільства. Практичний доробок дисертації полягає в розробленні напрямів, пропозицій, механізмів та інструментів інноваційного розвитку рибогосподарського комплексу на основі застосування нових організаційно-правових форм господарювання, які забезпечують ефективне використання внутрішніх та зовнішніх економічних і сировинних ресурсів.

Дисертаційні дослідження базуються на вимогах Кодексу поведінки ФАО при відповідальному рибальстві. У роботі послідовно розкрито шляхи вирішення проблеми попиту і пропозицій рибної продукції з використанням рибних ресурсів як внутрішніх штучних та природних водойм і Азово-Чорноморського басейну, так і Світового океану. Обґрунтовано напрями національної політики відродження та подальшого зростання економіко-екологічної ефективності рибогосподарського виробництва країни.

Ключові слова: рибогосподарський комплекс, системний підхід, економіко-екологічний розвиток, управління, ефективність.

Аннотация

Стасишен Н.С. Экономико-экологические проблемы развития рыбохозяйственного комплекса Украины: теория и практика. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.00.06 - экономика природопользования и охраны окружающей среды. - Совет по изучению производительных сил Украины НАН Украины. - Киев, 2010.

Диссертационная работа посвящена решению важной научной проблемы - обеспечения экономико-экологического развития рыбохозяйственного комплекса Украины на основе использования современных системных подходов к формированию стратегически важного для государства экономического вида деятельности.

В диссертации разработана совокупность теоретических, методологических и практических положений функционально-отраслевого решения поставленной проблемы. В частности, представлена авторская идея и научные взгляды диссертанта на формирование рыбохозяйственного комплекса с выраженной эколого-экономической составляющей, построенной на концепции обеспечения системного гомеостаза на путях достижения экономических и экологических интересов. Методологический аспект проблемы в диссертации представлен совокупностью принципов и методов формирования, сбалансированного в экономико-экологическом отношении рыбохозяйственного комплекса, который учитывает положения устойчивого развития и фактор гармонизации интересов хозяйствующих субъектов и общества в целом. С практической точки зрения, в диссертации разработаны предложения, механизмы и инструменты обеспечения инновационного развития рыбохозяйственного комплекса, включая организационно-правовые формы хозяйствования, которые обеспечивают эффективное использование внутренних и внешних экономических и сырьевых ресурсов.

Обоснованы основные положения национальной политики возрождения и дальнейшего развития рыбохозяйственной деятельности Украины.

Диссертационные исследования базируются на требованиях Кодекса ответственного рыболовства. В этой связи в работе последовательно раскрываются пути решения проблемы экологии, обеспечения спроса, предложения чистой и безопасной рыбной продукции с использованием ресурсов внутренних водоемов, Азово-Черноморского бассейна и Мирового океана.

Исследованием определено место и роль рыбного хозяйства как важнейшей составной части системы взаимоотношений подразделений разных уровней экономической деятельности. Раскрыто значение рыбохозяйственной деятельности в создании валового национального продукта, показана необходимость мобилизации усилий хозяйствующих субъектов на решение задач удовлетворения потребностей в ее продукции, а также определены ориентиры обеспечения ее конкурентоспособности за счет внедрения прогрессивных технических и технологических новшеств, подготовки квалифицированных кадров и защиты экономических интересов субъектов хозяйствования. По результатам исследования информационной базы системы национальных счетов проведена оценка динамики показателей вида деятельности рыболовство и рыбоводство и установлено, что вследствие спада производства он стал наименьшим подразделением национального хозяйственного комплекса Украины. В то же время затраты на потребление продукции рыбного хозяйства на 73,2% обеспечивается за счет импорта.

В работе рассмотрены возможности и предложены пути привлечения инвестиций для развития рыбного хозяйства, в том числе от международных кредитных систем, путем создания отраслевого банка и лизинговых структур. Разработаны рекомендации по совершенствованию планирования, маркетинга, бухгалтерского учета отрасли, развития малого и среднего бизнеса. Раскрыты возможности экономико-экологического развития рыбного хозяйство Украины путем повышения эффективности внешнеэкономической деятельности, изучения и внедрение опыта развитых стран мира по вопросам ведения аква- и марикультуры, осуществления рыбодобывающих и рыбообрабатывающих технологий. Важной проблемой внешнеэкономической деятельности рыбного хозяйства Украины является адаптация к условиям сотрудничества со структурами МОТ и Европейским Союзом.

Ключевые слова: рыбохозяйственный комплекс, системный подход, экономико-экологическое развитие, управление, эффективность

Annotation

Stasyshen M.S. Economic and ecology problems of development of fish culture complex of Ukraine: theory and practice. - Manuscript.

Dissertation on competition of a scientific degree of the doctor of economic sciences ona speciality 08.00.06 - economy of management of nature and protection of the environment. Council on study ing of productive forces of Ukraine NAS of Ukraine, Kyiv, 2010.

The dissertation is devoted to the decision of important scientific problem of providing on economic and ecology development of fish culture complex of Ukraine in the direction of revival strategically of important for Ukraine economic type of activity on the basis of using modern approaches of forming of the economic systems. In dissertation the aggregate of results of theoretical, methodological and practical orientation are got. The scientific bases of functional of a particular branch approach are exposed in particular, including a conceptual idea and aggregate of looks in relation to forming on economic and ecology fish culture complex, with the orientation on providing af system gomeostazou between the ways of achievement the economic and ecological purposes. The methodological aspect of problem is presented as an aggregate of principles, positions and methods of forming of the balanced economic ecology of the fish culture complex on the bases of steady development taking into account interests of economic entity and society. Practical reserve of the dissertation is presented by the aggregate of the developed directions, suggestions, machineries and instruments of innovative development of the fish culture complex on the basis of application of new organizations and legal forms of manages, which provide the effective use of internal and external economic and raw material resources.

The dissertation researches are based on the requirements of Code of the responsible fishing. In the research the ways of decision the problem of demand and supplies of fish products are consistently exposed, with using the fish resources of both internal ornamental and natural waters and Azov Black Sea pool, and World ocean. Directions of national policy of revival and subsequent growth of economic and ecology efficiency of high culture production in country are substantiated.

Key words: fish culture complex, systems approach, economic and ecology development, management, efficiency.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Необхідність вирішення проблеми економіко-екологічного розвитку рибного господарства України обумовлена загальними тенденціями, що склалися у світовому використанні природних продовольчих біоресурсів, з яких рибні є одними з найважливіших. Перш за все проблема пов'язана із розумінням катастрофічності процесів зниження не тільки кількісних, але й якісних характеристик рибних ресурсів. В умовах їх обмеженості загострилися питання, пов'язані із пошуком виходу з цієї ситуації. У зв'язку з викладеним досягнення національних інтересів повинно здійснюватися як у внутрішній, так і зовнішній, міжнародній площинах. Проте і в першому, і в другому випадку необхідне створення ефективних механізмів подолання кризових явищ, які мають різну сутнісну і масштабну природу. Для того, щоб не допустити помилок на цьому шляху, потрібно створити відповідну теоретичну базу, що відповідала б сучасним умовам розвитку економічних систем, спираючись на які можна суттєво покращити практику ведення рибного господарства.

Ураховуючи логіку формування негативних явищ у процесах світового й національного використання рибних ресурсів, теоретичні дослідження повинні проводитися комплексно в економічному та екологічному аспектах. Особливо важливо підкреслити, що екологічну складову необхідно розглядати не лише як обмежуючий фактор економічної рибогосподарської діяльності, але й як пріоритетний імператив її впорядкування. А це потребує формування нової, нетрадиційної стратегії розвитку. Саме на вирішення зазначеної проблеми і спрямоване дисертаційне дослідження.

Слід наголосити, що окремі аспекти економічних та екологічних проблем розвитку рибного господарства України знайшли відображення у роботах багатьох провідних учених України та зарубіжжя, серед яких Азізов Я., Алесіна Н., Андросович Т., Гринжевський М., Гробокопатель М., Зубрицький Л., Івченко В., Кавер І., Кузін В., Кокарев Ю., Мазур Ю., Мурін В., Новік Л., Оболєнцева К., Рижова К., Серьогін С., Сисоєв М., Уланчук В., Ушаков В., Хвесик М., Чернявський Г., Шарко М., Яковлєв В. та інші.

Суттєвий вплив на визначення шляхів вирішення проблеми економіко-екологічного розвитку рибного господарства України в період переходу до ринкової економіки мали фундаментальні роботи в галузі економіки природокористування таких українських науковців, як Бистряков І., Борщевський П., Бутнік-Сіверський О., Данилишин Б., Дейнеко Л., Дорогунцов C., Геєць В., Гончар А., Гурнак В., Заїнчковський А., Коваль Я., Куценко В., Лисецький А., Олійник Я., Онищенко О., Панасюк Б., Прейгер Д., Руснак П., Саблук П., Савченко О., Сингаївський І., Степаненко А., Фурдичко О., Харічков С., Хлобистов Є., Чернюк Л., Шпичак О., Юрчишин В., Якубовський М. та інших.

Проте поза їх увагою залишилися важливі питання формування та розвитку сучасного національного економіко-екологічного рибогосподарського комплексу, визначення особливостей його взаємодії зі світовою господарською системою, а також вплив на них відносин глобалізаційних процесів. Не розроблені й відповідні стратегічні підходи і моделі вирішення зазначених проблем. У зв'язку з цим потрібні глибокі додаткові економіко-екологічні дослідження, які визначають сукупність основних принципів, методів, моделей та механізмів сталого розвитку, подальшого економічного зміцнення рибогосподарської діяльності в Україні. Актуальність досліджень зазначеної проблеми визначається та підтверджується також необхідністю зміцнення економічної, екологічної та продовольчої безпеки нашої держави за рахунок розвитку окремих галузей національного господарського комплексу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дисертаційного дослідження пов'язаний із планами наукових робіт Центрального науково-дослідного інституту економіки рибного господарства Державного комітету рибного господарства України, зокрема темами: "Розробка інноваційної моделі розвитку рибної галузі та механізмів упровадження інноваційного менеджменту" (номер державної реєстрації 0107U006804), "Науковий аналіз сучасного стану регулювання та державного управління у сфері рибного господарства" (номер державної реєстрації 0108U010811), "Науковий аналіз діяльності рибної галузі в умовах світової фінансової кризи та розробка ефективних заходів з переходу галузі до стану стійкого розвитку" (номер державної реєстрації 0109U007768), у межах яких автором обґрунтовано інноваційні моделі розвитку рибного господарства та механізмів упровадження інноваційного менеджменту, напрями вдосконалення державного управління у рибній сфері, визначено рівень впливу світової фінансової кризи на рибне господарство України та шляхи його подолання, а також науково-дослідними роботами Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за темою ІІІ-3-05(87) "Дослідження проблем модернізації національного господарства в контексті світових тенденцій сталого розвитку" (номери державної реєстрації 0106U005193(39), 0106U0055261(48)), а саме підтемою "Інституціональне та організаційно-економічне забезпечення розвитку водогосподарського та рекреаційного комплексів в умовах модернізації національного господарства", де дисертантом обґрунтовано місце і роль економіко-екологічних процесів рибного господарства в забезпеченні розвитку водогосподарського комплексу України.

Мета і завдання дослідження. Основною метою дисертаційного дослідження є визначення теоретичних та методологічних засад економіко-екологічного формування та розвитку сучасного рибного господарства України в контексті становлення ринкових відносин, розробка науково обґрунтованих пропозицій з їх практичного застосування.

Для досягнення мети дисертаційної роботи поставлені та вирішувалися такі основні завдання:

· дослідити теоретичні основи формування ефективної еколого-економічної рибогосподарської системи України;

· визначити світові тенденції розвитку сучасної рибогосподарської діяльності в контексті еколого-економічного використання рибних ресурсів;

· розробити методологічні основи забезпечення екологоорієнтованого розвитку рибного господарства;

· сформувати комплекс принципів та критеріїв екологізації рибної галузі;

· розробити методи економіко-екологічної оцінки розвитку та управління рибним комплексом;

· розробити методологічні засади оцінки якості рибної продукції та методи управління нею;

· здійснити критичний аналіз сучасного стану розвитку рибного господарства України;

· сформувати напрями розвитку конкурентоспроможного еколого-економічного рибогосподарського комплексу України;

· запропонувати концептуальні підходи до формування економіко-екологічної бази рибного господарства в сучасних умовах;

· розробити пропозиції щодо формування інституціонального середовища забезпечення інноваційного розвитку рибогосподарської галузі;

· сформувати комплекс механізмів та інструментів відновлення та подальшого розвитку виробництва продукції із риби і морепродуктів, визначити основні напрями досягнення їх конкурентоспроможності на внутрішньому і світових ринках;

· запропонувати економічні, фінансові і технічні важелі економіко-екологічного розвитку океанічного промислу, рибництва, рибальства на внутрішніх водоймах і в Азово-Чорноморському басейні;

· здійснити економіко-екологічну оцінку та розробити методи підвищення ефективності зовнішньоекономічних зв'язків рибного господарства України в умовах глобалізації економіки.

Об'єктом дослідження є процес економіко-екологічного розвитку рибного господарства України в сучасних умовах удосконалення економічних відносин використання природних ресурсів.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні та прикладні аспекти забезпечення формування економіко-екологічного рибогосподарського комплексу України.

Методи дослідження. Теоретичну основу дисертаційного дослідження становлять фундаментальні положення теорії економіки природокористування, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених з питань еколого-економічного розвитку рибогосподарського комплексу України. Методологічною основою дослідження є економічне моделювання - для формування моделі економіко-екологічного рибогосподарського комплексу та моделі його інноваційного розвитку; методи стратегічного аналізу, менеджменту і програмування - для визначення стратегічних економіко-екологічних проблем розвитку рибного господарства України, стратегічних програм вирішення проблем океанічного рибного промислу і його флоту, шляхів розвитку рибного господарства внутрішніх водойм і Азово-Чорноморського басейну; економіко-статистичні методи обробки та аналізу інформації - для оцінки стану об'єкта дослідження за допомогою кореляційного, факторного, дисперсійного, регресійного аналізу; принцип детермінізму, методи систематизації, порівняння, екстраполяції, графічного подання інформації - для здійснення причинно-наслідкового аналізу явищ, що вивчаються.

Інформаційною базою дослідження стали дані органів державної статистики, нормативно-правові акти України, показники бухгалтерської, статистичної та оперативної звітності господарюючих суб'єктів рибного господарства, узагальнені показники виробничих структурних підрозділів і управлінь державного органу управління рибним господарством, бізнес-плани, інвестиційні проекти підприємств, експертні оцінки, наукові монографії, матеріали економічних, економіко-екологічних публікацій у періодичній науково-практичній пресі, науково-дослідних - у тематичних збірниках вітчизняних та іноземних авторів.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційна робота містить сукупність наукових результатів, висновків і пропозицій, які характеризуються новизною та вирішують важливу наукову проблему: забезпечити ефективний економіко-екологічний розвиток рибогосподарського комплексу України в контексті створення сучасних організаційних корпоративних форм економічної діяльності з урахуванням вимог Кодексу відповідального рибальства і стратегічних напрямів державної політики розвитку економіки.

Найважливіші наукові результати дисертаційного дослідження полягають у наступному:

вперше:

· розроблено теоретичні основи ефективного економіко-екологічного розвитку рибного господарства України як системного комплексу, сформованого за схемою: (екологічне середовище > рибні ресурси) - (економічне середовище > виробництво продукції);

· визначено методичні засади формування структури та організаційно-управлінської складової економіко-екологічного рибогосподарського комплексу України, які базуються на концепції гармонізації внутрішніх та зовнішніх чинників забезпечення держави рибними ресурсами;

· запропоновано методологічні засади економіко-екологічної оцінки якості продукції як інструменту управління співвідношенням напрямів розвитку сировинної бази та виробництва продукції рибного господарства;

· обґрунтовано рекомендації з економіко-екологічного розвитку природно-ресурсного і виробничого потенціалів рибного господарства, що охоплюють океанічний промисел, рибництво і рибальство внутрішніх водойм та Азово-Чорноморського басейну;

удосконалено:

· методичні підходи до оцінки стану використання та примноження сировинної бази рибного господарства внутрішніх водойм та Азово-Чорноморського басейну, яка враховує особливості взаємодії соціально-економічної та еколого-біологічної компонент у ринкових умовах;

· концептуальні положення відновлення експедиційної форми організації океанічного рибного промислу, що, на відміну від існуючої, передбачає широке використання нових форм власності, організації функціонування рибопромислового флоту, портів, виробництва знарядь лову, рибообробних потужностей;

· методичні підходи до вирішення економіко-екологічних, фінансових і технологічних проблем відновлення і зростання ефективності використання інфраструктури океанічного рибного промислу за рахунок системного використання вітчизняного та зарубіжного досвіду;

· механізми активізації інвестиційних процесів у рибному господарстві України за рахунок підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання та зміцнення позицій на міжнародних ринках продукції рибного господарства;

· стратегічні напрями вдосконалення національної політики інтенсифікації рибогосподарської діяльності України за рахунок збереження та відтворення водних екосистем;

набули подальшого розвитку:

· система принципів маркетингового забезпечення конкурентоспроможності продукції рибного господарства України на внутрішньому та світових ринках на основі формування національної моделі урівноваження внутрішньо-зовнішнього попиту та пропозиції;

· ринкові механізми подолання інноваційної відсталості риболовецької системи прибережного рибальства за рахунок розвитку господарств корпоративного типу;

· методи наукового та освітнього забезпечення рибного господарства в Україні на основі розвитку кластерних організаційних форм;

· методи обґрунтування економіко-екологічного інноваційного забезпечення процесів виробництва продукції рибного господарства, пов'язаних з упровадженням гнучких технологічних систем;

· концептуальні підходи до завершення приватизації державного майна в умовах, що склалися в рибогосподарському комплексі України;

· напрями розвитку малого підприємництва як важливого елементу системної організації рибного господарства України.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні положення, висновки і пропозиції щодо стратегії економіко-екологічного розвитку рибного господарства є методологічною основою для прикладних розробок із розбудови його окремих підрозділів та господарюючих суб'єктів, розробки проектів нормативно-правових актів.

Науково-методичні розробки автора використовуються в системі Державного комітету рибного господарства України при вирішенні економічних та екологічних проблем розвитку рибного господарства, зокрема при підготовці проектів таких нормативно-правових актів: Закону України "Про рибне господарство"; наказу Держкомрибгоспу України "Про затвердження документації з питань запровадження та функціонування системи управління якістю в Держкомрибгоспі" (довідка № 3-8-19/1466 від 02.04.2010 р.)

Результати дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у комплексних розробках Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України з інституціонального та організаційно-економічного забезпечення розвитку водогосподарського та рекреаційного комплексів в умовах модернізації національного господарства (довідка № 01-11/189 від 01.04.2010 р.)".

Основні теоретичні положення й результати дослідження стосовно врахування інтересів еколого-економічного розвитку рибогосподарського виробництва та поєднання їх із проблемами розвитку водного господарства України використані Державним комітетом України по водному господарству при підготовці проекту Закону України "Про загальнодержавну цільову програму розвитку водного господарства на період до 2020 року" (довідка № 11/6/4/11-10 від 24.03.2010 р.); Керченським державним морським технологічним університетом МОН України при розробці навчально-методичних комплексів і викладанні дисциплін "Економіка рибної промисловості", "Економіка промислового флоту", "Особливості бухгалтерського обліку на підприємствах рибної промисловості" (довідка № 575а від 12.04.2010 р.); Млинівським державним технікумом ветеринарної медицини Мінагропрому України при вивченні дисциплін "Економіка рибоводного господарства", "Менеджмент і маркетинг у рибництві", "Організація виробництва в рибництві", "Основи бухгалтерського обліку в рибництві" (довідка № 157 від 24.09.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, яка має теоретичне та практичне значення. Опубліковані наукові праці містять положення, висновки і пропозиції, сформульовані особисто автором, і відображають його конкретний внесок у розвиток економічної науки. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, використані лише ті положення та ідеї, що належать особисто здобувачеві. Робота не містить матеріалів кандидатської дисертації.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дисертаційного дослідження апробовано на 13 всеукраїнських та міжнародних науково-практичних конференціях, зокрема: Міжнародній науково-практичній конференції "Екологія і освіта: проблеми теорії і практики" (м. Умань, 1994 р.), Міжнародній науковій конференції "Прісноводна аквакультура в умовах антропогенного пресу" (м. Київ, 1994 р.), Міжнародній науковій конференції з питань прісноводної аквакультури (м. Київ, 1994 р.); Міжнародній науковій конференції "Проблеми раціонального використання біоресурсів водосховищ" (м. Київ, 1995 р.), Міжнародній конференції "Підвищення якості рибної продукції внутрішніх водойм" (м. Київ, 1996 р.), ІІ науково-практичній конференції "Проблеми та перспективи розвитку транспортних систем: техніка, технологія, економіка і управління" (м. Київ, 2004 р.), ІІІ науково-практичній конференції "Проблеми та перспективи розвитку транспортних систем: техніка, технологія, економіка і управління" (м. Київ, 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми економіки і управління на залізничному транспорті" (м. Судак, 2006 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми економіки та управління на залізничному транспорті" (м. Судак, 2007 р.), IV міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми та перспективи розвитку транспортних систем в умовах реформування залізничного транспорту: техніка, технологія, економіка і управління" (м. Київ, 2008 р.), ІІІ міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми економіки і управління на залізничному транспорті" (м. Судак, 2008 р.), науково-методичній конференції "Методологічні та науково-практичні аспекти підготовки фахівців транспортної галузі" (м. Київ, 2009 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми економіки та управління на залізничному транспорті" (м. Київ, 2009 р.).

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 42 наукових праць, загальним обсягом 72,08 друк. арк. (особисто автору належить 66,25 друк. арк.), з них 3 одноосібні монографії, 2 одноосібні брошури, 21 статей у наукових фахових виданнях, 3 статті - в інших виданнях, 13 - у матеріалах наукових конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, п'яти розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 431 стор. комп'ютерного тексту, у тому числі 31 таблиця, 5 рисунків, перелік умовних скорочень на 4 стор., 5 додатків, що займають 35 сторінок, список використаних джерел із 418 найменувань на 39 сторінках.

2. Основний зміст дисертації

• У Вступі наведено загальну характеристику роботи, зокрема обгрунтовано актуальність теми, розкрито мету, завдання, об'єкт, предмет і методи дисертаційного дослідження, охарактеризовано наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, особистий внесок здобувача у розробку обраної теми.
• У першому розділі "Теоретичні засади розвитку ефективної економіко-екологічної рибогосподарської системи" розкрито теоретичні засади формування ефективної економіко-екологічної рибогосподарської системи, основи економіко-екологічної оцінки розвитку рибного господарства, а також визначено основні принципи створення ефективної економіко-екологічної виробничої рибогосподарської бази.
• Рибогосподарська галузь як економіко-виробниче організаційне утворення є генетичним виразником особливостей продукції, техніки, виробничих технологій, кадрового забезпечення та кадрової спадковості, носієм традицій окремого типу діяльності. Таким чином виникає необхідність її виділення в особливий підрозділ для вивчення та вирішення проблем у рамках концепції сталого економіко-екологічного розвитку.
• Вивчення вітчизняного та зарубіжного досвіду стосовно напрямів організації рибогосподарської діяльності свідчить, що проблема підвищення її ефективності перебуває у площині вибору організаційних та управлінських рішень. Для умов України ця теза орієнтує на розв'язання суперечностей, що створюються галузевим організаційним принципом. Досягнення цієї мети потребує в першу чергу системних перетворень. Тобто суттєвого покращення ситуації в рибогосподарській галузі можливо досягнути лише за рахунок формування сучасної економіко-екологічної рибогосподарської системи, яка об'єднує в одне ціле проблеми відтворення рибних ресурсів, формування відповідного екологічного середовища та високих технологій виробництва.
• Запропонована схема відображає основні проблемні блоки вивчення системного розвитку рибного господарства. Відповідно до цього визначено домінуючими два теоретико-методологічні аспекти: по-перше, основи економіко-екологічної оцінки розвитку рибного господарства і, по-друге, визначення принципів створення ефективної економіко-екологічної виробничої рибогосподарської бази.
• Оцінку розвитку рибогосподарської діяльності необхідно здійснювати паралельно в декількох напрямах: вивчення запасів рибних ресурсів, установлення якісних характеристик і параметрів екологічного середовища та рибних ресурсів, економічні, виробничі й технологічні параметри функціонування, а також забезпечення збалансованості і стабільності рибогосподарської системи в цілому. Цільова орієнтація економіко-екологічної оцінки рибогосподарської діяльності полягає в забезпеченні її здатності відновлювати та відтворювати природні ресурси водних живих організмів.
• Для вирішення завдань економіко-екологічної оцінки розвитку рибного господарства визначені напрями формування інформаційної бази рибогосподарської діяльності. При цьому показано, що акцент необхідно робити на забезпеченні раціонального співвідношення внутрішніх та зовнішніх обсягів рибних ресурсів як основи формування рибогосподарської політики на коротко- та довгострокову перспективи. Для такої оцінки запропоновано метод порівняння показників різних регіонів та країн у площині забезпечення рибогосподарської діяльності нормативно-правовими актами, нормами, нормативами, стандартами та ін. Проблема полягає, з одного боку, у відродженні океанічного рибного промислу на основі океанічного флоту та формування обслуговуючої його берегової інфраструктури, а з іншого - у підвищенні якісних характеристик рибогосподарської діяльності на внутрішніх водоймах, водах Азово-Чорноморського басейну. Стосовно цього доведено, що еколого-економічний фактор рибогосподарської діяльності повинен закладатися на рівні формування інвестиційної політики. Стає очевидною необхідність контролю за інвестиційними процесами шляхом порівняння показників ефекту та ефективності інвестицій у складових економіко-екологічної системи рибогосподарської діяльності. Очікуваний інтегральний економіко-екологічний ефект інвестиційного проекту доцільно визначати за допомогою показника E_w, який використовується при визначенні найефективнішого проекту з декількох пропозицій:

E_w = E_i P_i,

де E_i - інтегральний економіко-екологічний ефект інвестиційного проекту при i -х умовах реалізації;

P_i - вірогідність реалізації інвестиційного проекту.

Критичне використання світового досвіду здійснення рибогосподарської діяльності дає можливість сформулювати основні системні принципи її організації і для умов України. До основних з них, за допомогою яких необхідно формувати сучасне рибне господарство, слід віднести принципи системної цілісності, екологічної спрямованості, синергетичної корпоративності, економіко-екологічного управління.

Принцип системної цілісності орієнтує на формування рибогосподарських комплексів за визначенням ієрархічно збалансованого співвідношення матеріально-виробничих та ресурсно-екологічних складових. При цьому забезпечення рівноваги досягається за рахунок використання управління системним гомеостазом та врахування фактору конструктивної емерджентності. Принцип екологічної спрямованості визначає необхідність урахування екологічного чинника в усіх складових рибогосподарської системи, включаючи матеріально-виробничу, ресурсно-екологічну, економічну та управлінську ланки. Принцип синергетичної корпоративності передбачає саморозвиток рибогосподарської системи, в якій її складові одиниці формують загальну цілісність на основі дотримання правила системно-динамічної комплементарності та конгруентності. Принцип економіко-екологічного управління орієнтує на формування системи управління розвитком рибогосподарської системи на основі використання корисних природних ланцюгових реакцій, у тому числі закономірностей процесів відтворення рибних ресурсів у відповідному екологічному середовищі.

Особливу увагу приділено аспектам вимірювання та оцінки рівня впливу виробничо-господарської та побутової діяльності на водні ресурси та рибу і морепродукти в умовах формування різноманітних форм власності. Підкреслено, що сучасний стан економічного середовища характеризується тим, що господарюючі суб'єкти як основна ланка економіки є об'єктом колективно-приватної власності та управляються підприємцями з метою отримання прибутків. При цьому їх пріоритетами є ринки збуту та потреби споживачів, а стримуючим чинником - недостатня забезпеченість інвестиціями.

Господарюючі суб'єкти вийшли із підпорядкування галузевих органів управління. Тому існує проблема об'єднання їх зусиль для вирішення загальнодержавних економіко-екологічних проблем, зокрема шляхом формування колективних форм управління - асоціацій, корпорацій, акціонерних компаній, кластерів, холдингів тощо.

Основою забезпечення економіко-екологічного зростання рибогосподарської діяльності в Україні є концепція сталого розвитку. Дотримання складових сталого економічного розвитку потребує розробки додаткового державного законодавчого та нормативно-правового супроводження, а також удосконалення системи контролю за виконанням та дотриманням вітчизняних і міжнародних стандартів розвитку рибного господарства. Цей напрям вимагає вибору та застосування додаткових принципів формування ефективної виробничої бази. До них відносяться принципи: узгодженості цілей у межах ділової спільноти, збалансованості зв'язків бізнесу і влади, домінування та підтримки національних інтересів, концентрації виробництва та використання прогресивних технологічних досягнень, адаптації методів розвитку рибного господарства України до вимог Європейського Союзу, забезпечення конкурентоспроможності рибної галузі за рахунок ефективної державної підтримки.

У другому розділі "Методологічні основи дослідження екологоорієнтованого розвитку рибогосподарського комплексу" послідовно розкрито питання екологізації економічного розвитку рибного господарства, світові економіко-екологічні тенденції сучасної рибогосподарської діяльності та методологічні аспекти вдосконалення управління ними.

Екологічний фактор забезпечення рибогосподарської діяльності визначено пріоритетним з низки причин, перша з яких пов'язана з концептуальними засадами сталого розвитку економіки країни в цілому. Тут основними шляхами екологізації є вдосконалення існуючих та створення нових технологічних процесів вирощування і вилову водних живих ресурсів, спрямованих на недопущення порушення екологічної рівноваги, забезпечення охорони, збереження та відтворення природних ресурсів і навколишнього середовища, досягнення цілей виробництва екологічно чистої продукції.

Запропоновано екологоорієнтовану спрямованість розвитку рибогосподарської діяльність формувати на основі сукупності принципів та критеріїв. Принципи наукового дослідження екологізації розглядаються як основні положення, ідеї та правила, що забезпечують конструктивність у досягненні екологічних цілей рибогосподарської діяльності в рамках її загальної системної організації. Принципи екологізації систематизовано за трьома групами. Перша охоплює процеси, пов'язані із забезпеченням екологічної чистоти рибних ресурсів, друга - орієнтована на досягнення цілей екологізації виробництва рибної продукції, третя - спрямована на забезпечення екологоорієнтованого управління рибогосподарською діяльністю і, зокрема, системного гомеостазу. Детальна характеристика зазначених груп така: до першої групи відносимо принципи Ле Шательє-Брауна, видового збідніння, ілюзорного благополуччя, послідовного заміщення і невизначеності; до другої - принципи комплексності екологоорієнтованих дій, екологічної доцільності, екологічного вдосконалення технологій виробництва, до третьої - принципи т.зв. м'якого управління, забезпечення екологічної цілісності, екологічної кореляції та економіко-екологічної раціональності.

Відповідно до забезпечення екологічних напрямів розвитку рибогосподарської діяльності в роботі сформована сукупність критеріїв, які відображають основні ознаки, що дають змогу провести оцінку управлінських рішень. Критеріями оцінки порушення принципів екологізації є такі: перелов риби та погіршення процесу її відтворення; забруднення водойм речовинами, які негативно впливають на кисневий режим та призводять до отруєння риб; негативний вплив гідроспоруд на режим стоку річок, розподілу біогенних речовин, шляхи риб до місць нересту та забору молоді риб у канали для технічного та сільськогосподарського водопостачання; пересихання чи обміління річок, що погіршує умови життя риб; рівень солоності води внутрішніх водойм; зниження рівня екологічної чистоти берегових систем усіх видів водойм; недотримання режимів охолодження сировини та готової продукції у процесі добування, обробки, транспортування тощо.

На основі визначення сукупності критеріїв оцінки порушення принципів екологізації рибогосподарської діяльності сформовано пошуковий простір забезпечення ефективної системи показників, які б адекватно характеризували стан і перспективи сталого розвитку рибогосподарського комплексу. На цій основі запропоновано інтегральний показник сталого розвитку рибогосподарського комплексу D_s, який має наступний формалізований вигляд:

D_s = f (Q; P; R_t; R_n ;E; T),

де Q - показник популяційного стану рибних ресурсів;

P - показник забруднення водойм шкідливими речовинами;

R_t - показник порушень гідрорежиму водойм техногенного походження;

R_n - показник порушень гідрорежиму водойм природного походження;

E - показник якісного стану берегових екологічних систем;

T - показник якості технологічного забезпечення виробництва рибної продукції.

Параметризація критеріїв порушення принципів екологізації у всіх випадках оцінюється на підставі відповідних стандартів, норм, вимог, які повинні бути науково розробленими та в установленому порядку затвердженими. Так, для недопущення переловів риби необхідні дослідження стану їх запасів та встановлення гранично допустимих обсягів вилову. Для попередження забруднення води розробляються гранично допустимі концентрації відповідних речовин. У більшості випадків такі нормативи існують і здійснюється контроль за їх дотриманням.

Критерії та принципи екологізації рибного господарства конкретизуються залежно від категорій водойм - внутрішні прісні водойми, Азовське і Чорне моря, райони промислу у Світовому океані, а також від різних видів діяльності - рибництво, рибальство, рибообробка і рибопереробка.

Основними показниками, що покладені в основу раціонального ведення рибальства, визначені допустимі обсяги вилову різних видів риб без шкоди їх відтворювальним системам, віковий склад уловів, сезонний графік вилову, створення умов нересту.

Важливими показниками щодо оцінки світового розвитку рибного господарства є зростання обсягів вирощування водних живих ресурсів у прісних та солоних водах, а також недовикористання їх великої кількості у Світовому океані.

На економіко-екологічні процеси в рибному господарстві України впливають стан і тенденції розвитку цієї галузі у світі. Проте різке зниження обсягів виробництва за часів незалежності держави відбулося на фоні зростання світових показників вилову водних живих ресурсів та ефективності рибогосподарського виробництва.

Світові процеси в рибному господарстві зазнають значного впливу глобалізації економіки. Дослідження підтвердили, що рибогосподарська галузь України має можливість і необхідність активно долучатися до останніх. Великі можливості застосування світових досягнень з питань рибництва і рибальства, ринкових відносин, інвестування в Україні виникають при налагодженні співпраці із міжнародними організаціями, що здійснюють свою діяльність під егідою ООН/ФАО.

Важливим шляхом уходження рибного господарства України в глобальні процеси є розвиток зовнішньоекономічної діяльності, співпраці із міжурядовими, міждержавними та міжнародними неурядовими організаціями. Для цього необхідно враховувати фактор адаптації національного типу господарювання до світового рівня, насамперед те, що поряд із вирішенням питань зростання уловів у світовому рибному господарстві багато уваги приділяється розв'язанню екологічних проблем. Зокрема, значний вплив на світові заходи щодо проблем екології мають основоположні стандарти серії 14000 "Управління якістю навколишнього середовища" та Кодексу поведінки ФАО при відповідальному рибальстві. Вирішення проблем світового рибного господарства оцінено на основі глобального аналізу масштабів виконання і впливу Кодексу, який здійснює ООН/ФАО. Особливу місію рибогосподарської діяльності, що сприяє отриманню високоцінних продуктів харчування та охороні природного середовища, визнала ООН. Вона високо оцінює Кодекс поведінки ФАО при відповідальному рибальстві, де знайшли відображення досягнення світового еколого-економічного знання, і внесла його до переліку 60 напрямів своєї діяльності, що сприяють зміні світу на краще.

Дослідження в цілому свідчать про позитивні тенденції економіко-екологічного розвитку світового рибного господарства та його вплив на рибне господарство України. Проте недостатньо використовуються можливості його зовнішньоекономічної діяльності. Конкретними проблемами долучення вітчизняного рибогосподарського комплексу до світових досягнень є повна адаптація до умов співпраці із країнами і структурами СОТ та інтеграція до Європейського Союзу.

Загалом рибне господарство України має інтенсифікувати співпрацю із міжнародними організаціями з метою доступу до ресурсів відкритих районів Світового океану, посилення впливу на їх розподіл та залучення інновацій і інвестицій. Для цього необхідно насамперед вирішувати питання відновлення рибопромислового флоту та активізувати діяльність у рамках міжнародних рибогосподарських організацій, вирішити питання бюджетного фінансування членства України в них і фінансування такого членства з боку підприємств галузі.

Оцінюючи методологічні аспекти вдосконалення управління економіко-екологічним розвитком рибного господарства як цілісного утворення, в дисертації здійснене його системне дослідження, визначена його економічна значимість, специфічність, охарактеризована та оцінена структура галузі за видами діяльності, підпорядкованістю підприємств, їх формою власності, здійснена оцінка ефективності органів управління середньої ланки та центрального державного органу управління, інших органів рибного господарства України. З метою розробки пропозицій з подальшого вдосконалення організаційно-управлінської структури галузі проаналізовані принципи побудови таких структур і зміст національної політики рибальства в інших країнах. Обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення організаційно-управлінської структури на всіх рівнях управління рибного комплексу України.

Перед органом управління рибним господарством України повинно стояти завдання формування і всебічного відпрацювання, а також поетапного здійснення єдиної стратегічно спрямованої національної політики економіко-екологічного, технічного і технологічного розвитку галузі.

Національна політика розвитку рибного комплексу з урахуванням його специфіки повинна спрямовуватися на те, щоб у державі була запроваджена рибна ідея харчування, яка б сприяла зміцненню здоров'я нації, функціонально-галузевої форми організації рибного господарства, формуванню його як цілісної економіко-екологічної, технічно і технологічно могутньої системи. У рамках посилення ефективності державної форми управління рибогосподарської галуззю рекомендовано, щоб її виробництво було виділене в окрему галузь національного господарського комплексу. Це сприяло б можливості формування та впровадження нових сучасних важелів впливу на суб'єкти господарювання в суспільних інтересах. У такому разі рекомендовано Державний комітет рибного господарства України підпорядкувати безпосередньо Кабінету Міністрів України. Важливим чинником підвищення ефективності розвитку галузі є її забезпечення сучасною нормативно-правовою базою, яка б відповідала ринковим формам господарювання. Для цього в першу чергу необхідно прийняти Закон України "Про рибне господарство України". Для підвищення соціальної орієнтації рибогосподарської діяльності в дисертації рекомендовано створити громадський орган працівників галузі, який би періодично засідав, обговорював проблеми, оцінював здійснені заходи чи бездіяльність, розробляв пропозиції. Важливо, щоб галузь мала свої положення і методи заохочення працівників рибного господарства всіх форм власності та центрального апарату як морально, так і матеріально.

• У період становлення ринкової економіки, роздержавлення власності, створенням секторів приватних і колективних підприємств, акціонерних та інших статутних товариств рекомендовано формування сучасних корпоративних утворень різного типу та створення рибогосподарського кластера з регіональними дочірними філіями.
• У третьому розділі "Методичні підходи до забезпечення якості рибної продукції" відпрацьовано основи формування сировинної бази рибного господарства України, вирішення проблем використання рибних запасів та методичні підходи до управління якістю рибної продукції в ринкових відносинах.
• Найважливішою умовою економічної діяльності підприємств рибного господарства є забезпечення її сировинними запасами риби i морепродуктів у морських, океанічних водах та природних внутрішніх водоймах, створення умов щодо їх відтворення, а також забезпечення охорони і раціонального використання цих видів ресурсів. У дисертації проведено детальний аналіз процесу формування сировинної бази рибогосподарської діяльності в Україні. На доступ до сировинної бази в морях i океанах існують міжнародно-правові обмеження. Тому необхідно активізувати процес укладання угод з прибережними державами, а для того, щоб вести промисел у відкритому океані, потрібно бути учасником конвенції. Суттєві особливості формування сировинної бази притаманні різним категоріям внутрішніх водойм. У ставах, садках, басейнах риба i морепродукти вирощуються в умовах, керованих людиною. Таким чином, у цьому випадку рибні ресурси створюються людиною з використанням природних процесів. Тому обґрунтовано, що перспективним для України є напрям переходу до формування сировинної бази за рахунок цілеспрямованого управління створенням iхтiофауни, вселенням у водойми цінних видів риб. Подальше збільшення вилову риби із ставів, садків, басейнів та інших рибницьких водойм повинно здійснюватися з використанням досягнень генетики та бiотехнологiї щодо нових високопродуктивних видів і порід риб, а також ефективного використання виробничих площ рибництва, продуктивних можливостей господарств різних географічних зон та високоефективних ресурсозберігаючих технологій.
• Рибне господарство є нестабільним виробництвом, яке залежить від багатьох природних, технічних, технологічних та антропогенних чинників. Воно має сезонний характер і часто виникають пролови та інші ризиковані події, коли окремі аспекти путини недооцінюються керівниками промислу чи експедиції.
• Здійснено оцінку рівнів добування риби із різних категорій водойм. У цілому за період 1990-2009 рр. обсяг вилову риби і добування інших морепродуктів господарюючими суб'єктами рибного господарства України зменшився в 4,1 раза і 2009 року становив 24,1% від рівня 1990 року. При цьому найбільший спад обсягів вилову (у 5,1 раза) допущено з океанічного промислу. Із внутрішніх водойм вилов за цей період зменшився у 2,1, а із Азовського i Чорного морів - у 3,3 раза. Це відбулося не через погіршення сировинної бази, а внаслідок занепаду матеріально-технічної бази рибництва та рибальства.

Якщо океанічний улов підприємств України був найбільшим 1989 року, то до 1994 року цей показник систематично знижувався і становив 25,0% від 1989 року. У 1995 році цей показник зріс майже на 10 відсоткових пунктів проти 1994 року і на такому рівні утримувалися чотири роки. Потім відбувалися спад до найнижчого рівня 2007 року - 14,2% порівняно з 1989 роком.

Ступінь вивчення океану, його біоресурсів і середовища їх життя тепер досяг такого рівня, що виникла потреба і можливість створити біоекономічний кадастр, який би сприяв активізації формування океанічної сировинної бази рибного господарства та міг би використовуватися для здійснення збалансованої науково-технічної, рибогосподарської, природоохоронної діяльності.

Зростання рівня попиту на окремі види продукції вимагає пошуку та освоєння нових джерел сировинних запасів та інтенсифікації їх експлуатації. Якщо для економічно розвинених країн вилов риби і добування морепродуктів залежать від стану їх запасів, результатів пошукових робіт, виявлення нових джерел сировини, нових місць промислу, то в Україні на обсяги виробництва, крім розвитку техніки і технології рибальства, впливають ще й економічні умови, тобто можливості організації промислу, виготовлення продукції, її збуту тощо.