Економіко-екологічні проблеми розвитку рибогосподарського комплексу України: теорія і практика

Значну увагу в дисертації приділено питанням забезпечення високої якості рибної продукції. Якість продукції визначено як економічну категорію, що відображає сукупність властивостей продукції, які зумовлюють ступінь її придатності задовольняти потреби людини згідно з її призначенням. Оскільки у зростанні якості продукції зацікавлені її виробники, споживачі та держава, визначено напрями вдосконалення методів управління процесом досягнення високих її рівнів в умовах ринкової економіки.

Відповідно до загального методологічного підходу, пов'язаного з необхідністю розвитку рибогосподарської діяльності як розвинутої економіко-екологічної системи, категорія якості готової рибної продукції стає більш змістовною. Відповідно до наведеної схеми, категорія якості виконує подвійну функцію: по-перше, забезпечує контролювання рівня технологічності виробництва продукції, а по-друге, відіграє роль інструмента управління всією економіко-екологічною рибогосподарською системою. Таким чином забезпечується постійне відтворення та узгодження всіх відповідних елементів системи. У рибному господарстві, як і в інших галузях економічної діяльності, конкурентна боротьба за якість супроводжується оперативним використанням ефективних інновацій, зростанням ефективності виробництва, вирішенням проблем соціально-економічного піднесення, зміцненням економічної, екологічної і технологічної безпеки держави. Отже, блок схеми економіко-екологічної рибогосподарської системи "Якість управління гомеостазом рибогосподарської системи" є визначальним у вирішенні проблем якості продукції. Передбачається, що такі її елементи, як якісь рибних ресурсів і технології виробництва, повинні виконувати функцію опосередкованих ланок щодо покращення в цілому екологічного та економічного середовища, тобто спрямовуватися на підтримку концепції сталого розвитку. Із системних позицій, управлінські функції категорії якості готової продукції слід розглядати як безперервний процес підтримки гомеостазу між декількома напрямами її досягнення. Для контролювання цього процесу запропоновано використовувати сукупність показників, які об'єднані у груповому індексі якості продукції I_q, що в математичній формі має наступний вигляд:

I_q = f (Q _r; Q_e; Q_ek; Q_p ; Q_g),

де Q _r - факторний показник якості рибних ресурсів;

Q_e - факторний показник якості екологічного середовища;

Q_ek - факторний показник якості економічного середовища;

Q_g - факторний показник якості виробничої системи;

Q_p - факторний показник якості технології виробництва рибної продукції.

Для ефективного використання показника пропонується вагове середньоарифметичне значення індексу якості рибної продукції , який розраховується за наступною формулою:

де - вагове значення і-го факторного індексу ;

- індекс якості рибної продукції і-го факторного показника (і=r, e, ek, g, p), що визначається за формулою:

де та і-факторні показники, які характеризують процес формування якості рибної продукції відповідно у поточному (t) та базовому (о) періодах.

Отже, значення та роль процесу формування якості рибної продукції, особливо блоку "Якість управління гомеостазом рибогосподарської системи", полягає в орієнтації на гармонізацію всіх складових, що впливають на якість готової продукції. Така увага спостерігається на всіх рівнях управління, починаючи з ООН і закінчуючи кожним господарюючим суб'єктом та споживачем. ООН розробила основний міжнародно-правовий документ "Звід загальних керівних принципів ООН щодо захисту інтересів споживачів", основу якого становлять проблеми якості й безпечності продукції та відповідальності товаровиробників за їх порушення.

• У четвертому розділі "Основні тенденції і закономірності розвитку рибного господарства України" розкрито особливості розвитку рибного господарства внутрішніх водойм та Азово-Чорноморського басейну України, головні проблеми океанічного рибного промислу та здійснено оцінку рибного господарства України за Системою національних рахунків.
• Автором виконана оцінка вітчизняних внутрішніх водойм, які за природною кормовою продуктивністю для риб, багатством видового складу і своєю значущістю можна порівняти з цінністю українських чорноземів для землеробства. Якщо у період до 1983 року жодна держава Європи не вирощували ставової риби більше ніж Україна, то сьогодні рибогосподарські можливості цих водойм використовуються далеко не повною мірою. Фінансові кризові явища в перші роки незалежності України негативно вплинули на стан рибного господарства внутрішніх водойм. Через низку чинників рибницькі господарства не можуть забезпечувати своє виробництво комбікормами, пальним, зарплатою, а індустріальних рибницьких господарств при енергетичних об'єктах - теплою водою. Насамкінець, у рибництві здійснена приватизація таким чином, що призвела практично до занепаду цінне виробництво. У країні припинено будівництво лиманних рибних господарств на мілководних ділянках водосховищ і морів, де згідно з підготовленою проектно-конструкторською документацією можливо вирощувати понад 60 тис. тонн риби. Водосховища дніпровського каскаду відповідно до проектної документації повинні забезпечувати вилов більше як 43 тис. тонн риби. Фактично за останні роки із цих водоймищ виловлюється щороку 7-8% риби від проектної потужності.
• Для України Азово-Чорноморський басейн в основному представлений її морською винятковою економічною зоною. Унікальні рибні запаси морів, як і раніше, експлуатують різноманітні користувачі. У країні запроваджене платне використання водних живих ресурсів, але воно тільки частково сприяло недопущенню переловів та впорядкуванню обліку уловів. У теперішній час рибопромисловий флот басейну представлений 149 одиницями велико- та середньотонажних суден, здатних працювати на промислі в океані, а також 28 малотоннажними суднами та 2262 суднами з двигуном до 55 кВт. При належному підході, велико- та середньотоннажний флот може і повинен відправлятися на океанічний промисел. Але ці факти свідчать про те, що великі рибогосподарські суб'єкти вважають промисел у басейні ефективним та перспективним. У той же час значна кількість господарюючих суб'єктів прибережного рибальства, які називають себе в основному риболовецькими колгоспами, не в змозі подолати інноваційну відсталість і забезпечити впровадження високотехнологічних систем господарювання, а відтак потребують державної підтримки у формуванні організаційних утворень нового, сучасного типу. Загальний стан рибного господарства України в Азово-Чорноморському басейні характеризується тим, що тут рибопромислові фірми забезпечені потужним флотом, береговою інфраструктурою, підготовленими кадрами, здатні здійснювати подальший розвиток рибного господарства басейну на принципах самоорганізації та самовідтворення за умов залучення інвестицій, кредитів, одержання фінансової підтримки уряду тощо.
• Упродовж 1990-2009 років флот океанічного промислу зменшився в 7,2 раза. Із 117 великотоннажних суден рибного господарства України, що були наявні 1990 року, до 2009 року залишилося 25, або 21,4%, а із 34 одиниць середньотоннажних - відповідно лише 4, або 11,8%. Судна океанічного флоту, які залишилися в рибному господарстві, є переважно старими та зношеними. Океанічний флот України не має жодного танкера, морського рятувального буксира та науково-дослідного і виробничо-пошукового судна. Тому відновлення океанічного рибопромислового флоту є пріоритетним напрямом відродження рибного господарства в цілому. Цей процес повинен супроводжуватися розробкою досконалої системи експлуатації флоту, організації експедиційної форми ведення промислу, забезпеченням експедиції необхідними ресурсами, спеціальними суднами для вивезення готової продукції із районів промислу до портів базування, системою збуту продукції, а також забезпечення експедиції інформацією про стан рибних запасів району промислу. Для повноцінної експлуатації відновлюваного рибопромислового флоту важливо відродити систему судноремонту та міжрейсового технічного обслуговування.
• Із втратою флоту держава втратила права на вилов риби у відкритій частині Світового океану та прибережних водах інших країн. У сучасних умовах для відновлення океанічного промислу та відродження рибного господарства разом із проблеми забезпечення галузі океанічними рибопромисловими суднами необхідно вирішувати питання квот і прав на вилов риби в океані.
• Із інфраструктурних підрозділів океанічного флоту в найкращому економічному і технічному стані перебуває портове господарство. Усі чотири морські рибні порти здатні забезпечити потреби галузі у відповідних послугах. Аналіз кількості перероблених вантажів за 2005-2009 роки свідчить про нестабільність кількості оброблених суден, що, безперечно, пов'язане із світовою кризою. Вплинула криза і на види вантажів: значно зменшилися перевантаження металопродукції, але зросли обсяги нафтопродукції та зерна.
• Для України важливим стає вирішення завдань, пов'язаних із відновленням на новій ринковій основі матеріально-технічної бази рибного господарства, упорядкуванням форм власності, відновленням океанічного рибопромислового флоту та прав на вилов риби у відкритій частині Світового океану, а також забезпеченням відтворення необхідних трудових ресурсів. У дисертації визначено цільові орієнтири та напрями розбудови рибогосподарської діяльності на основі формування збалансованої моделі розвитку матеріально-технічного забезпечення з формуванням сучасного рибопромислового флоту, сировинної бази з механізмами її диверсифікації на плечі "зовнішні - внутрішні" ресурси, а також розвинутої системи маркетингу. Об'єкти інфраструктури океанічного рибного промислу - порти, судноремонтні заводи, виробники тари, сіткоматеріалів і знарядь лову, берегові рибообробні і рибопереробні виробництва мають розвиватися та обслуговувати океанічний промисел на спільних державно-приватних засадах з активним залученням комерційних структур, у тому числі з іноземним капіталом.
• Важливим інструментом оцінки показників еколого-економічного розвитку рибного господарства стала Система національних рахунків (СНР), яка в Україні набула достатнього розвитку, але мало використовується. Застосування системи методичних підходів, що відображає особливості об'єкта дослідження, дало можливість дослідити показники рахунку виробництва та утворення доходу, а також проміжного споживання, валової доданої вартості, валового внутрішнього продукту, валового прибутку і змішаного доходу, балансу пропозицій і використання ресурсів за видом економічної діяльності рибальство і рибництво. Наводимо результати аналізу показників рахунку виробництва та утворення доходу в рибальстві й рибництві в основних цінах.
• Випуск - це вартість товарів та послуг, який є результатом виробничої діяльності одиниць - резидентів у звітному періоді.
• Наведені дані свідчать, що випуск в основних цінах економічним видом діяльності рибальство і рибництво протягом семи років в основному збільшувався. Лише 2002 року спостерігався спад проти рівня 2001 року, а 2006-го - порівняно з 2005 роком. Чинники таких змін визначені при аналізі індексів фізичного обсягу, використанні постійних цін та індексу-дефлятора.
• Аналіз валової доданої вартості (ВДВ) рибальства й рибництва за 2001-2008 роки в розрізі секторів національної економіки свідчить, що її створювали лише нефінансові корпорації та домашні господарства і співвідношення між цими секторами змінювалося у бік зростання питомої ваги останніх із різкою зміною показників 2008 р. ВДВ 2007 року перевищувала рівень 2001 року на 0,6 процентного пункту, а її обсяги в домашніх господарствах зросли в 1,63 раза.
• У дисертаційній роботі також здійснено аналіз валового прибутку, змішаного доходу рибництва і рибальства. У розрізі інституційних секторів за 2001-2008 роки їх створювали лише нефінансові корпорації та домашні господарства. При цьому абсолютні обсяги валового прибутку та змішаного доходу в цілому зростали до 2005, а нефінансових корпорацій - до 2006 року. У 2006 році допущено зниження цього показника за рахунок домашніх господарств, де спад проти рівня 2005 року становив 5,2 процентного пункту, а 2007 року спостерігалося загальне зниження проти рівня 2007 р. на 43,5 процентного пункту, у тому числі за рахунок нефінансових корпорацій - відповідно 84,0 процентних пункти.
• Споживання основного капіталу, що являє собою зменшення протягом звітного періоду поточної вартості основних засобів, які перебувають у власності та користуванні виробника, внаслідок їхнього фізичного і морального зносу або випадкових ушкоджень систематично скорочувалося. Таке зменшення, що становило 2008 року 65,5% проти рівня 2001 року, сталося також через вибуття із ладу застарілих об'єктів основних засобів без їхнього оновлення.
• У дисертації проведені розрахунки за допомогою коефіцієнтів повних витрат, що являють собою основу для здійснення аналізу системи показників "витрати-випуск". Вони свідчать про повний вплив зростання кінцевого попиту на виробництво всіх видів економічної діяльності. Ці коефіцієнти, наведені в матричному вигляді, дають змогу визначити технологічну взаємозалежність виробничої системи і відстежити зміни у випуску, виходячи з кінцевого споживчого попиту, який є частиною сукупного кінцевого попиту, з урахуванням внутрішніх зв'язків усієї системи.
• Витрати на кінцеве споживання продукції рибного господарства домогосподарств 2008 року становили 292,6 млн. грн. і на 73,2% (і навіть більше за рахунок податків і націнок, що стосуються імпорту) забезпечувалися імпортованою продукцією. Таким чином, замість розвитку власної рибогосподарської галузі у країні питання забезпечення населення рибною продукцією вирішується шляхом завезення її з-за кордону.
• Здійснені дослідження дають підстави стверджувати, що за матеріалами СНР є можливість аналізувати й оцінювати показники рибогосподарської діяльності. Усі зазначені показники загалом придатні для оцінки стану економічної діяльності та визначення її внеску в загальнодержавні показники, а також для розробки планів економіко-екологічного розвитку рибного господарства країни.
• Вирішення проблем галузі і прийняття управлінських рішень ускладнюється тим, що статистичні органи не виділяють окремо показники рибного господарства (зокрема, виробництво рибної продукції у виді економічної діяльності "Переробна промисловість") і відповідно не сприяють виявленню чинників, що впливають на економічний стан галузі.
• Дані СНР свідчать, що кризові явища в економічній діяльності рибальства й рибництва тривають. Занепад рибного господарства підтверджується малими обсягами виробництва і випуску продукції та послуг, а також низьким рівнем забезпечення домогосподарств кінцевим споживанням продукції.
• З урахуванням наявності потенційних можливостей розвитку рибного господарства, стратегічної важливості його для гарантування продовольчої безпеки, а також необхідності повернути Україні імідж великої морської та рибогосподарської держави потрібно відродити галузь на новому рівні з використанням інноваційних досягнень.
• У п'ятому розділі "Економіко-екологічні напрями розвитку рибогосподарського комплексу України" розроблені концептуальні засади, стратегічні орієнтири, інституціональне забезпечення інноваційного розвитку рибного господарства, а також механізми та інструменти управління його економіко-екологічною рівновагою.

Згідно з наведеною схемою, досягнення ефекту підвищення якісних ознак рибогосподарської діяльності передбачається за умови вирішення питань, по-перше, у рамках технологічно збалансованого економіко-екологічного комплексу, який функціонує на підставах забезпечення системного гомеостазу; по-друге, за умов гармонізації економіко-екологічних інтересів держави, виробника та суспільства; по-третє, забезпечення системних механізмів управління та інструментів реалізації зазначених цільових орієнтирів. На основі виявлення загальних тенденцій організації та управління сучасними господарськими системами визначено стратегічні орієнтири, за якими повинна розвиватися рибогосподарська діяльність. Насамперед підкреслено, що формування оновленого національного рибогосподарського комплексу потребує здійснення відповідних дій щодо ретельного наукового обґрунтування шляхів структурних змін. Створення умов щодо розробки та використання сучасних досягнень науки, техніки i технології, принципів управління, фінансування, організації виробництва i збуту продукції потребує формування щонайменше трьох видів кластерів відповідно до використання ресурсів внутрішніх водойм, Азово-Чорноморського басейну та океанічного промислу. Насамкінець, для здійснення позитивних структурних змін необхідно сформувати відповідне нормативно правове забезпечення, зокрема розробити закон щодо регулювання відносин господарюючих суб'єктів з економіко-екологічного використання рибних ресурсів.

У дисертації запропонована сукупність групових та узагальнюючого індексів, за допомогою яких оцінюється ефективність функціонування рибогосподарської діяльності в Україні. Найбільш узагальненим є індекс сталого розвитку економіко-екологічного рибогосподарського комплексу (ЕЕРК) - І_S, за допомогою якого визначається ефективність стратегічних напрямів формування та функціонування ЕЕРК, а також ідентифікується складність управління процесами забезпечення системного гомеостазу діяльності рибогосподарського комплексу, ураховуючи фактори стану екологічного середовища, виробництва якісної рибної продукції, економічного середовища щодо забезпечення ефективних зв'язків між суб'єктами господарювання та організації високотехнологічного виробництва. Розрахунки індексу І_S можна провести на досить широкій визначальній базі відповідно до специфіки власне рибогосподарської діяльності за наступною загальною формулою:

де I_g(o), I_g(t) - індекси складності управління процесами забезпечення системного гомеостазу функціонування рибогосподарського комплексу відповідно до базового (о) та поточного (t) періодів, які відображають ступінь системної цілісності комплексу;

I_е(о), I_е(t) - групові індекси стану екологічного середовища відповідно до базового (о) та поточного (t) періодів, що відображають рівень якості водного середовища, включаючи зниження біорізноманіття, цілісності водних екосистем, рівень забруднення водного басейну, тощо;

I_q(t), I_q(o) - групові індекси характеристик виробництва якісної рибної продукції відповідно до базового (о) та поточного (t) періодів, які відображають ефективність управління процесом відтворення рибних ресурсів;

I_ek(t), I_ek(o) - групові індекси характеристик економічного середовища щодо забезпечення ефективних зв'язків між суб'єктами господарювання відповідно до базового (о) та поточного (t) періодів, що відображають ефективність економічного стану рибогосподарського комплексу;

I_th(t), I_th(o) - групові індекси характеристик організації високотехнологічного виробництва відповідно до базового (о) та поточного (t) періодів, які відображають ефективність упровадження інноваційних технологій;

n, m, k, z, r - вагові коефіцієнти, що відображають значущість групових індексів характеристик сталості функціонування економіко-екологічного рибогосподарського комплексу I_g, I_е, I_q, I_ek, I_th.

У рамках визначених концептуальних засад розвитку рибного господарства запропоновано комплекс механізмів та інструментів досягнення цільових орієнтирів. Механізми розглянуто як сукупність методів впливу на процеси формування рибогосподарського комплексу та забезпечення стану його збалансованості. Запропоновано дві групи механізмів - організаційні та економічні: до першої віднесено управлінські, законодавчі та нормативно-методичні механізми, до другої - інвестиційні, фінансові, банківські та аудиторські. Серед інструментів управління пріоритетними для національного розвитку рибогосподарського комплексу на сучасному етапі є економічні. Розглядаючи їх як способи управління рибогосподарським комплексом, виявлено, що в сукупності вони пов'язані з формуванням економічних інститутів.

Здійснені наукові розробки сприятимуть досягненню оптимальних обсягів вилову риби і добування морепродуктів. За авторськими розрахунками, перспективи забезпечення обсягів вирощування і вилову водних живих ресурсів господарюючими суб'єктами України наступні.

Розрахунки свідчать про те, що внутрішні водойми та Азово-Чорноморський басейн як високопродуктивні джерела рибної сировини, які менше залежать від міжнародних чинників, значних обсягів інвестицій для відродження океанічного флоту і промисел тут є менш ризикованим порівняно з океанічним, можуть забезпечити випережаючий розвиток із доведенням частки в загальних уловах до 40%.

Структурними складовими розвитку рибогосподарської діяльності в дисертації запропоновано:

· розробку концепції системної організації управління галуззю за рахунок упровадження нових організаційно-правових форм, здатних привести її до фінансового оздоровлення та підвищення ефективності виробництва;

· формування галузевих програм організаційно-економічних, екологічних, правових, технічних заходів, спрямованих на зміну виробничої структури підприємств, з їх орієнтацією на ефективне використання рибних ресурсів та збільшення обсягів випуску конкурентоспроможної продукції;

· регламентацію форм власності на рибні ресурси та рибогосподарську діяльність із завершенням процесу приватизації з урахуванням вітчизняного і міжнародного досвіду;

· розвиток розгорнутих маркетингових структур;

· формування системи організаційно-правового та економічного захисту й підтримку вітчизняного товаровиробника з послідовним підвищенням конкурентоспроможності вітчизняної продукції;

· створення сприятливих умов до підготовки висококваліфікованих кадрів за основними напрямами діяльності, включаючи менеджмент, вилов рибних ресурсів, виробництво готової продукції та забезпечення соціального захисту працюючих у цілому;

· розробку окремих програм упровадження сучасних технологічних процесів переробки риби та інших водних живих ресурсів, удосконалення традиційних технологій, виробництво високоефективних лікарських засобів тощо;

· розробку програми відтворення океанічного промислу шляхом відновлення експедиційної форми організації рибальства з урахуванням нових форм власності, упровадження сучасних технологічних процесів, організації матеріально-технічного забезпечення та реалізації готової продукції, відродження океанічної рибопромислової розвідки для забезпечення інформацією експедицій на промислі;

· розширення асортименту цінних видів продукції за рахунок штучного відтворення осетрових, осетроподібних та лососевих видів риб, вирощування товстолобів великої наважки для баличного виробництва;

· державну підтримку для інвестиційно-інноваційного забезпечення рибного господарства шляхом виділення бюджетного фінансування, надання державних гарантій при отриманні іноземних кредитів та інвестицій, а також при створенні промислово-фінансових груп, лізингових компаній та інших сучасних корпоративних утворень;

· формування програми розвитку малого бізнесу як важливого елементу системної організації рибного господарства України;

· шляхи формування інституціонального середовища для забезпечення інноваційного розвитку сучасних форм рибогосподарської діяльності;

· основні завдання щодо розвитку вітчизняних науково-дослідних і проектно-конструкторських інститутів та навчальних закладів рибного господарства;

· головні положення щодо нормативно-правового забезпечення комплексного вирішення екологічних проблем у рибогосподарському комплексі в ланцюгу "виробництво - навколишнє середовище - водні ресурси - рибні ресурси" з урахуванням специфічних особливостей внутрішніх прісних водойм, Азовського і Чорного морів, районів промислу у Світовому океані;

· пропозиції щодо участі в міжнародних проектах для вирішення екологічних проблем розвитку рибогосподарської діяльності.

Висновки

У дисертаційній роботі вирішено наукову проблему забезпечення економіко-екологічного розвитку рибогосподарського комплексу України з відродженням стратегічно важливого економічного виду діяльності на основі використання сучасних підходів до формування господарських систем.

У теоретичному аспекті розкрито наукові основи функціонально-галузевого підходу, включаючи концептуальну ідею та сукупність поглядів щодо формування економіко-екологічного рибогосподарського комплексу, з орієнтацією на забезпечення системного гомеостазу між шляхами досягнення економічних та екологічних цілей.

У методологічному - запропоновано принципи, положення та методи формування збалансованого економіко-екологічного рибного господарства на засадах сталого розвитку з урахуванням інтересів суб'єктів господарювання та суспільства.

У практичному аспекті розроблено напрями, пропозиції, механізми та інструменти інноваційного розвитку рибогосподарського комплексу на основі використання нових організаційно-правових форм господарювання, які забезпечують ефективне використання внутрішніх і зовнішніх економічних та сировинних ресурсів.

На основі дисертаційного дослідження сформовано такі науково-практичні висновки:

1. Обґрунтовано теоретичні засади ефективного економіко-екологічного розвитку рибного господарства України, побудовані на основі сформованого системного комплексу за схемою (екологічне середовище > рибні ресурси) - (економічне середовище > виробництво продукції). Важливим чинником взаємодії складових комплексу визначено управління їх рівновагою - гомеостазом, що забезпечує можливість функціонування системи. На цих теоретичних основах ґрунтуються змістовні модулі дисертації.

2. Доведено, що занепад рибного господарства, його економічних та екологічних складових знижує ступінь економічної могутності, екологічної безпеки і незалежності України, негативно впливає на її імідж як великої морської і рибопромислової держави, стримує зростання рівня добробуту населення. Це недопустимий і небезпечний чинник, що призведе до втрати Україною стратегічного виробництва продовольства із риби і морепродуктів.

3. З урахуванням складності сучасної екологічної ситуації в Україні запропоновано шляхи вирішення відповідних глобальних, регіональних, галузевих проблем, спрямованих на збереження рибних запасів та зниження темпів забруднення навколишнього середовища і його очищення. Зазначені процеси забезпечені теоретичною оцінкою ефективності функціонування і розвитку економіко-екологічного рибогосподарського комплексу з розробкою сукупності відповідних індексів моніторингу підтримки системного гомеостазу.

4. Для створення ефективної економіко-екологічної виробничої рибогосподарської бази рекомендовано застосовувати такі принципи: системної цілісності, екологічної спрямованості, синергетичної корпоративності, економіко-екологічного управління. Визначено, що основою економіко-екологічного зростання рибогосподарської діяльності в Україні є концепція сталого розвитку.

5. Обґрунтовано, що рибне господарство та його економіко-екологічний напрям розвитку повинні стати важливою складовою системи охорони і раціонального використання океанічного, морського та внутріконтинентального водного простору землі, води, рибних ресурсів, інших водних живих організмів та навколишнього середовища. Для цього запропоновані методи, принципи та критерії екологізації рибного господарства як основи формування базисних інструментів протидії комплексу екологічних загроз збереженню, відтворенню та примноженню рибних запасів та інших водних живих ресурсів, постачання споживачам високоякісної, екологічно чистої продукції. Установлено, що екологізація економічного розвитку рибогосподарської системи України необхідна як для відродження стратегічно важливої галузі національного господарського комплексу, так і вирішення проблем екології.

6. Дослідження світових тенденцій економіко-екологічного розвитку сучасної рибогосподарської діяльності свідчать про стабілізацію на високому рівні вирощування, вилову риби і добування морепродуктів. При цьому спостерігається недовикористання великої кількості океанічних водних живих ресурсів, а світові обсяги вирощування риби і морепродуктів (аквакультура) в останні десятиліття зростають значними темпами. На основі вивчення та врахування світових тенденцій запропоновані напрями активізації інноваційної та інвестиційної діяльності рибного господарства України за рахунок підвищення ефективності зовнішньоекономічного функціонування суб'єктів господарювання і зміцнення їх позицій на міжнародних ринках рибогосподарської продукції.

7. Визначено, що поряд із вирішенням проблем розвитку рибного виробництва, зростання уловів риби і морепродуктів у світі багато уваги приділяється екологічним проблемам. Рибне господарство України активно долучається до світових екологічних процесів і цьому будуть сприяти запропоновані методи збереження сировинної бази океанічного і морського рибного господарства за рахунок екологізації умов промислу, пов'язаних із використанням великих рибопромислових суден та знарядь лову рибних біоресурсів, а також застосування сучасних правил рибальства.

8. Установлено, що рибне господарство України має можливість за рахунок підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання долучитися до процесів економічної глобалізації, сприяти активізації інвестиційних процесів, зміцнити позиції на міжнародних ринках продукції рибного господарства, швидше відновити обсяги виробництва, освоїти світові науково-технічні досягнення з вирощування, добування і переробки риби і морепродуктів та сприяти економічному розвитку країни й зростанню добробуту народу.

9. Доведено, що управління рибним господарством належить досліджувати та вдосконалювати як окремий вид діяльності, що здійснюється системою державних органів виконавчої влади. Розроблені методологічні засади формування структури та організаційно-управлінської складової економіко-екологічного рибогосподарського комплексу України, які базуються на концепції гармонізації внутрішніх та зовнішніх чинників забезпечення держави рибними ресурсами, спрямовані на вдосконалення цієї структури, що є важливою соціально-економічною проблемою і одним із основних чинників його економіко-екологічного розвитку і зміцнення.

10. Як свідчать результати досліджень, для фахівців рибного господарства відомі основні загальні характеристики рибопромислових районів Азово-Чорноморського басейну і Світового океану, а також стан рибних запасів внутрішніх водойм. Проте існує нагальна необхідність удосконалення методичних підходів до оцінки стану використання та примноження зовнішньої і внутрішньої сировинної бази рибного господарства, які враховують особливості взаємодії соціальної та економіко-екологічної компонент у ринкових умовах. Для цього обґрунтовані рекомендації щодо економіко-екологічного розвитку природничо-ресурсного і виробничого потенціалів рибного господарства, які охоплюють океанічний промисел, рибництво і рибальство внутрішніх водойм та Азово-Чорноморського басейну.

11. Оцінено економіко-екологічні проблеми використання рибних запасів на кінцевому етапі випуску продукції - харчової, кормової, технічної та медичної. Така продукція є надзвичайно цінною і попит на неї не може бути задоволений аналогічною продукцією інших галузей. На показники використання рибних запасів впливають обсяги пропозицій та попиту, які, у свою чергу, залежать від матеріально-технічного оснащення виробничих підрозділів галузі, виду продукції, її якості, рівня цін, зовнішнього вигляду, смаків і стану добробуту споживачів тощо.

12. Аргументовано, що у зростанні якості рибної продукції зацікавлені її виробники, споживачі та держава в цілому. У зв'язку з необхідністю вдосконалення методів управління якістю продукції здійснено розробку методичних рекомендацій щодо її економіко-екологічної оцінки як інструменту управління співвідношенням напрямів розвитку сировинної бази та виробництва продукції рибного господарства.

13. Визначено, що для рибогосподарського комплексу України важливе значення має ефективне використання внутрішніх водойм та Азово-Чорноморського басейну як високопродуктивних джерел рибної сировини. Здійснені розрахунки свідчать, що в сучасних умовах необхідно орієнтуватися на випереджаюче зростання обсягів уловів саме із внутрішніх та прибережних водойм. Для всіх напрямів розвитку рибного господарства найважливішими проблемами є залучення інвестицій, кредитів, підтримка держави.

14. Розроблені концептуальні засади, які визначають шляхи вирішення питань функціонування технологічно збалансованого економіко-екологічного рибогосподарського комплексу України на основі забезпечення системного гомеостазу, гармонізації економіко-екологічних інтересів держави, виробника і суспільства. Запропонована система механізмів та інструментів досягнення цільових орієнтирів розвитку рибної галузі, яка охоплює фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності у сферах, що визначають умови розвитку, об'єкти інвестування, які своєю продукцією чи послугами впливатимуть на структурну перебудову та розвиток рибного господарства, а також використання можливостей малого бізнесу для вирішення проблем розвитку галузі тощо.

15. Обґрунтовані принципи інституціонального забезпечення інноваційного розвитку рибогосподарського комплексу, концептуальні положення формування сучасного інституціонального середовища, методи економіко-екологічного інноваційного забезпечення процесів виробництва продукції рибного господарства, пов'язаних із розвитком кластерних організаційних форм, упровадженням гнучких технологічних систем, системною організацією наукового й освітнього забезпечення. Практичний доробок дисертації полягає в сукупності розроблених напрямів, пропозицій, механізмів та інструментів інноваційного розвитку рибогосподарського комплексу на основі застосування нових організаційно-правових форм господарювання, які забезпечують ефективне використання внутрішніх і зовнішніх економічних та сировинних ресурсів.

16. Визначено механізми та інструменти управління економіко-екологічною рівновагою рибогосподарського комплексу. Запропоновані принципи формування інформаційної бази економіко-екологічних проблем розвитку галузі, яка охоплює питання вимірювання та оцінки рівня впливу виробничо-господарської та побутової діяльності на водні екосистеми й рибні ресурси, а також реєстру можливих та наявних природоохоронних заходів щодо вирішення проблемних питань. Стратегічні напрями розвитку національної політики інтенсифікації рибогосподарської діяльності України визначені з урахуванням фактору збереження та відтворення водних екосистем.

екологічний рибництво економіка океанічний

Список опублікованих праць за темою дисертації

Монографії, книги та брошури:

1. Стасишен М С. Екологозбалансований розвиток рибогосподарського комплексу України: [монографія] / М.С. Стасишен. - К.: РВПС України НАН України, Центральний НДІЕ Держкомрибгоспу, 2010. - 323 с.

2. Стасишен М.С. Економічні проблеми розвитку рибного господарства України: [монографія] / М.С. Стасишен; за ред. П.П. Борщевського. - К.: РВПС України НАН України, Центральний НДІ економіки рибного господарства, 1998. - 291 с.

3. Стасишен М.С. Інвестиційні програми і проекти розвитку рибного господарства / М.С. Стасишен. - К.: Товариство "Знання" України, 1996. - 44 с.

4. Стасишен М.С. Бізнес-план рибного господарства / М.С. Стасишен. - К.: Товариство "Знання" України, 1995. - 43 с.

5. Стасишен М.С. Розвиток підприємництва в рибному господарстві України / М.С. Стасишен. - К.: Товариство "Знання" України, 1994. - 57 с.

Статті в наукових фахових виданнях:

6. Стасишен М.С. Стратегічні проблеми екологізації рибного господарства України [Eлектронний ресурс] / М.С. Стасишен // Ефективна економіка. - 2010. - № 6.

7. Стасишен М.С. Методика оцінки економічної діяльності рибного господарства за системою національних рахунків / М.С. Стасишен // Продуктивні сили України. - 2009. - № 1(005). - С. 91-104.

8. Стасишен М.С. Питання теорії і практики економіко-екологічного розвитку рибного господарства / М.С. Стасишен // Продуктивні сили і регіональна економіка: [зб. наук. праць]: у 2 ч. / РВПС України НАН України. - К.: РВПС України НАН України, 2009.

Ч. 1. - 2009. - С. 90-104.

9. Стасишен М.С. Основні тенденції розвитку рибного господарства України в умовах глобалізації / М.С. Стасишен // Економіка природокористування і охорони довкілля: [зб. наук. праць]. - К.: РВПС України НАН України, 2009. - С. 206-219.

10. Стасишен М.С. Висока якість продукції - основа економіко-екологічного розвитку рибного господарства / М.С. Стасишен // Національне господарство України: теорія і практика управління: [зб. наук. праць]. - К.: РВПС України НАН України, 2009. - С. 199-206.

11. Стасишен М. Щодо вдосконалення системи діяльності та оподаткування малого підприємства / М. Стасишен, С. Шканов // Економіст. - 2008. - № 5. - С. 48-50. Особистий внесок: досліджено можливості малого підприємництва в розвитку національного господарського комплексу України.

12. Стасишен М.С. Проблеми інноваційного розвитку рибного господарства України / М.С. Стасишен // Економіка України. - 2007. - № 1. - С. 50-56.

13. Стасишен М. Бухгалтерський облік як чинник економічного розвитку людства / М. Стасишен // Економіст. - 2007. - № 6. - С. 63-65.

14. Стасишен М.С. Фінансові проблеми рибного господарства України / М.С. Стасишен, Н.В. Алесіна // Фінанси України. - 2006. - № 7. - С. 123-130. Особистий внесок: наукове обґрунтування ефективності залучення іноземних кредитів та лізингу для вирішення інноваційних та інвестиційних проблем галузі.

15. Стасишен М.С. До проблеми економічних взаємовідносин господарюючих суб'єктів, окремих галузей та національного господарського комплексу України / М.С. Стасишен // Проблеми підвищення ефективності інфраструктури: [зб. наук. праць].- К.: КУЕТТ, 2006. - Вип. 12. - С. 87-92.

16. Стасишен М.С. Про підвищення ролі обліку у вирішенні проблем економічного розвитку України / М.С. Стасишен, О.В. Ярмоліцька // Проблеми системного підходу в економіці: [зб. наук. праць]. - К.: НАУ, 2006. - Вип. 19. - С. 84-90. Особистий внесок: досліджено можливості економічного розвитку господарюючого суб'єкта за рахунок використання бухгалтерського обліку.

17. Стасишен М.С. Стратегічні проблеми розвитку рибного господарства України / П.П. Борщевський, М.С. Стасишен, Н.В. Алесіна // Стратегія розвитку України: наук. жур. - К.: Книжкове видавництво НАУ, 2004. - № 1-2. - С. 370-388. Особистий внесок: досліджені стратегічні проблеми оновлення рибопромислового флоту, його експлуатації, використання сировинної бази галузі та забезпечення її екологічної чистоти.

18. Стасишен М. Аналіз економічного розвитку рибного господарства України та Росії / П. Борщевський, М. Стасишен, Н. Алесіна // Економіка України. - 2003. - № 7. - С. 28-37. Особистий внесок: досліджені проблеми розвитку рибного господарства Російської Федерації порівняно з аналогічними в Україні, зокрема з інновацій, технології і техніки переробки сировини, розвитку флоту, економічних, екологічних та соціальних проблем тощо.

19. Стасишен М.С. Розвиток ринкових перетворень у рибному господарстві внутрішніх водойм України / М.С. Стасишен // Економіка АПК. - 2001. - № 1. - С. 68-74.

20. Стасишен М.С. Сучасні економічні проблеми розвитку рибообробної промисловості України / М.С. Стасишен // Продуктивні сили і регіональна економіка: [зб. наук. праць]: у 2 ч. - К.: РВПС України НАН України, 2001. - С. 131-139.

21. Стасишен М.С. Фінансово-економічні проблеми розвитку рибного господарства Кримського регіону / М.С. Стасишен // Вестник СевГТУ. - Севастополь: Севастопольский государственный технический университет, 1999. - С. 165-168. - (Вып. 21 "Экономика и финансы").

22. Стасишен М. Про проблеми прихованого безробіття в рибній галузі / М. Стасишен, В. Яковлєв, Л. Зубрицький // Україна: аспекти праці. - 1997. - № 5. - С. 15-17. Особистий внесок: обґрунтовані специфічні шляхи відновлення занятості працюючих у рибній галузі, зокрема з відтворення рибних запасів, попередження браконьєрства та забруднення водойм.

23. Стасишен М.С. Про фінансово-економічні важелі управління ресурсовикористанням у рибному господарстві України / М.С. Стасишен, І.М. Королькова, С.М. Клюшник // Фінанси України. - 1997. - № 5. - С. 105-108. Особистий внесок: обґрунтовані економічні шляхи підвищення ефективності використання сировинних рибних ресурсів внутрішніх водойм та Азово-Чорноморського басейну.

24. Стасишен М.С. Економічні проблеми розвитку морських рибних портів України / М.С. Стасишен // Економіка України. - 1997. - № 6. - С. 27-36.

25. Стасишен М. Рибний ринок України: проблеми і перспективи розвитку / Борщевський П., Стасишен М. // Економіка України. - 1996. - № 3. - С. 51-58. Особистий внесок: досліджені економічні проблеми формування ринку рибної продукції в період переходу України до ринкових відносин і чинники, що на них впливають.

26. Стасишен М.С. Напрями розвитку українсько-німецького співробітництва у рибному господарстві / М.С. Стасишен // Економіка АПК. - 1995. - № 5. - С. 87-89.

Статті в інших виданнях:

27. Стасишен М.С. Проблеми управління економічним розвитком рибного господарства України / М.С. Стасишен // Продовольчий комплекс України: проблеми теорії та практики: [зб. наук. праць]. - К.: РВПС України НАН України, 2006. - С. 93-102.

28. Стасишен Н.С. Пути рационального использования сырьевой базы в условиях рыночных трансформаций экономики рыбной промышленности / Н. Стасишен, И.К. Кавер // Естественно-биологические и экологические проблемы Восточного Крыма. - Керчь: Таврический национальный университет, 2001. - С. 16-23. Особистий внесок: досліджено стан використання сировинної бази рибного господарства Азово-Чорноморського басейну з еколого-економічного аспекту, обґрунтовано шляхи реорганізації рибоколгоспної системи та подолання інноваційної відсталості підгалузі.

29. Стасишен М.С. Виробництво та використання кормового рибного борошна в Україні / М.С. Стасишен // Рибне господарство України. - 2000. - № 6. - С.40-43.

Матеріали наукових конференцій:

30. Стасишен М.С. Проблеми України з підготовки висококваліфікованих кадрів ринкової економіки / О. В. Ярмоліцька, М. С. Стасишен // Тези доповідей наук.-метод. конф. ["Методологічні та науково-практичні аспекти підготовки фахівців транспортної галузі"]. - К.: ДЕТУТ, 2009. - С. 19-22. Особистий внесок: обґрунтовано необхідність підготовки фахівців, спроможних працювати в умовах глобалізації економічних процесів.

31. Стасишен М.С. Економіко-екологічні проблеми розвитку галузей національного господарського комплексу / М.С. Стасишен // Матеріали IV міжнар. наук.-практ. конф. ["Проблеми та перспективи розвитку транспортних систем в умовах реформування залізничного транспорту: управління, економіка і технології"]. - К.: ДЕТУТ, 2008. - С. 43-45.

32. Стасишен М.С. Проблеми розвитку галузі економічного комплексу України в умовах глобалізації / М.С. Стасишен // Матеріали ІІІ міжнар. наук.-практ. конф. ["Проблеми економіки і управління на залізничному транспорті"]. - К.: ДЕТУТ, 2008. - С. 57-59.

33. Стасишен М.С. Про державну політику інвестування розвитку галузей національного господарського комплексу / М.С. Стасишен // Материалы ІІ междунар. науч.-практ. конф. ["Проблемы экономики и управления на железнодорожном транспорте"] Т.2. - К.: КУЕТТ, 2007. - С. 113-115.

34. Стасишен М.С. Проблеми економічного розвитку галузі національного господарського комплексу України / М.С. Стасишен // Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. ["Проблеми економіки і керування залізничним транспортом"]. - К.: КУЕТТ, 2006. - С. 166-168.

35. Стасишен М.С. Економічна ефективність діяльності галузі в ринкових умовах господарювання / М.С. Стасишен // Тези доп. ІІІ наук.-практ. конф. ["Проблеми та перспективи розвитку транспортних систем: техніка, технологія, економіка і керування"]. - К.: КУЕТТ, 2005. - С. 97-99.

36. Стасишен М.С. До питання про підвищення ролі держави у зростанні ефективності вищої школи України / М.С. Стасишен // Тези доп. ІІ наук.-практ. конф. ["Проблеми та перспективи розвитку транспортних систем: техніка, технологія, економіка і керування"].- К.: КУЕТТ, 2004.

Ч. 2: Економіка і управління. - 2004. - С. 128-130.

37. Стасишен Н.С. Экономические аспекты расширения ассортимента и повышения качества рыбопродукции / Н.С. Стасишен, Н.И. Барская // Материалы междунар. конф. ["Повышение качества рыбной продукции внутренних водоемов"]. - К.: УААН, 1996. - С. 24-25. Особистий внесок: обґрунтовані напрями інвестицій з метою забезпечення екологічної чистоти та конкурентоспроможності рибопродукції, відтворення рибних запасів.

38. Стасишен Н.С. Состояние экономики рыбколхозов как фактор эффективности эксплуатации рыбных запасов водохранилищ / Н.С. Стасишен, Н.И. Барская // Материалы междунар. науч. конф. ["Проблемы рационального использования биоресурсов водохранилищ"]. - К.: УААН, ИРХ, 1995. - С. 9-10. Особистий внесок: визначені чинники негативного впливу на рибні запаси, обґрунтовані економічні шляхи вирішення проблем екологічної чистоти та раціонального використання рибних ресурсів водосховищ.

39. Стасишен М.С. Деякі питання економіки і екології рибного господарства внутрішніх водойм України / М.С. Стасишен, Т.В. Смоловик // Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. ["Екологія і освіта: проблеми теорії і практики"]. Т.1. - Умань: Міносвіти України, 1994. - С. 34-36. Особистий внесок: досліджено економіко-екологічні проблеми розвитку рибного господарства внутрішніх водойм та шляхи їх вирішення.

40. Стасишен Н.С. Экономические и технико-технологические вопросы качества рыбной продукции в условиях перехода к рынку / Н.С. Стасишен, Т.В. Смоловик // Материалы междунар. науч. конф. ["Пресноводная аквакультура в условиях антропогенного пресса"]. - К.: УААН, 1994. - С. 263-265. Особистий внесок: узагальнено економічні питання зростання якості рибницької продукції та попередження забруднення її радіонуклідами.

41. Стасишен Н.С. О рыночных рычагах повышения эффективности рыбного хозяйства / Н.С. Стасишен, Н.И. Барская // Материалы междунар. науч. конф. ["Пресноводная аквакультура в условиях антропогенного пресса"]. К.: УААН, 1994. - С. 9-10. Особистий внесок: визначено економічні особливості переходу рибницьких господарств до ринкових відносин.

Размещено на Allbest.ru