Глобальна інституціональна взаємодія міжнародних авіаційних організацій з аеропортами України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 339.942 : [656.7:061.25]:656.71(477) (042.3)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ГЛОБАЛЬНА ІНСТИТУЦІОНАЛЬНА ВЗАЄМОДІЯ МІЖНАРОДНИХ АВІАЦІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ З АЕРОПОРТАМИ УКРАЇНИ

Спеціальність 08.00.02 - світове господарство і міжнародні економічні відносини

ПОЛТОРАЦЬКА ОЛЬГА ТЕОДОЗІЇВНА

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі міжнародної економіки Інституту економіки та менеджменту Національного авіаційного університету Міністерства освіти і науки України, м. Київ

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор, заслужений економіст України ЩЕЛКУНОВ Володимир Ігорович

Інститут економіки та менеджменту Національний авіаційний університет, завідувач кафедри економіки

Офіційні опоненти:доктор економічних наук, професор

ЧУЖИКОВ Віктор Іванович

ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», професор кафедри міжнародної економіки кандидат економічних наук, доцент

РЕЗНІКОВА Наталія Володимирівна

Інститут міжнародних відносин Київський національний університет імені Тараса Шевченка, науковий співробітник кафедри світового господарства і міжнародних економічних відносин

Захист відбудеться “21” травня 2010 р. о 16⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д26.062.02 Національного авіаційного університету за адресою: 03680, м. Київ, просп. Космонавта Комарова, 1, корпус 2, ауд. 418.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного авіаційного університету за адресою: 03680, м. Київ, просп. Космонавта Комарова, 1.

Автореферат розісланий “19” квітня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої радиВ.В. Матвєєв

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

інституціоналізація аеропорт глобальний

Актуальність теми. Складовою частиною світової економіки є повітряний транспорт, який має складну багатофакторну структуру. Для світового господарства в умовах розвитку міжнародного поділу праці та диверсифікації міжнародних економічних зв'язків значення повітряного транспорту стає дедалі більш важливим та значущим, адже в умовах сьогодення його середньорічні темпи розвитку у 2 рази більші ніж аналогічні показники в інших сферах економіки. В умовах глобалізації міжнародне економічне співробітництво в цій сфері перетворилося в складну організаційно-економічну систему, у рамках якої активно діють уряди й авіаційні адміністрації, міжнародні авіаційні компанії й авіапідприємства, міжнародні авіаційні організації (МАО), а також об'єднання цивільної авіації країн, що представляють різні суспільно-політичні і соціально-економічні угрупування, що існують у сучасному світі.

Частка міжнародних авіаперевезень у загальному обсязі всіх країн - членів Міжнародної організації цивільної авіації (ІСАО) постійно збільшується, а система повітряного транспорту вже зараз охоплює понад 40 тисяч цивільних аеропортів та 1300 авіатранспортних компаній. Підприємства цивільної авіації функціонують в глобальному просторі, який є джерелом живлення підприємств ресурсами, що врешті - решт є необхідною умовою підтримання внутрішнього потенціалу підприємства на належному рівні.

В системі міжнародних повітряних сполучень беруть участь всі держави світу, проте їхні інтереси далеко не завжди співпадають, адже багато з них формують стратегію розвитку повітряного транспорту як продовження загальнополітичного курсу держави. Серед авіасуб'єктів виділяють потужні авіатранспортні компанії, які володіють парком в декілька сотень повітряних суден, обслуговують регулярні і нерегулярні авіасполучення, виконують роботу авіації загального призначення. Ефективне регулювання повітряних перевезень стало можливим завдяки діяльності міжнародних авіаційних організацій, які виступають інститутами та координують діяльність авіасуб'єктів.

Проблемною ланкою сучасного авіатранспорту України є аеропортові комплекси, в яких обмежені можливості щодо впровадження нових технологій, сервісного обслуговування клієнтів, зручної трансекспедиції та наявністю фактичної кількості пасажирів. Тільки деякі аеропорти, зоокрема «Бориспіль», «Донецьк», «Одеса», «Львів» та «Дніпропетровськ», що обслуговують значні потоки міжнародних рейсів, мають відносно хороші фінансові результати. Проте й у них є проблеми: обмеження пропускної спроможності терміналів, відсутність необхідних капіталовкладень для модернізації інфраструктури тощо.

Методологічним фундаментом здійснення дослідження даної тематики стали праці українських та зарубіжних науковців різних напрямків. Проблеми функціонування та розвитку транспорту досліджували В. Єлагін, В. Загорулько, Ю. Кулаєв, О. Ложачевська, В. Могилевич, Є. Сич, Ю. Цвєтов, В. Щелкунов, Л. Ященко та ін. Дослідженнями економічних відносин, включаючи економіку аеропорту, займалися Н. Ашфорд, Р. Баран, В. Запорожець, С. Опанасенко, Ю. Паламарчук, Н. Полянська, З. Румянцева, Н. Шаповал та ін. Зовнішньоекономічну діяльність міжнародних організацій у своїх працях досліджували: С. Бартєнєва, О. Білорус, О. Вільямсон, В. Леонтьєв, Д. Лук'яненко, І.Мальтус, А. Маршалл, В. Медведєв, Д. Мілль, В. Новицький, Д. Норт, Ю. Пахомов, М.Портер, В. Пятницький, Р. Радаєв, Р. Ріхтер, В. Сіденко, М. Тодаро, В. Томас, В.Чужиков, А. Шастітко, К. Шмітгофф, А. Юданова тощо. Методикою дослідження ефективності інституціоналізму займалися Г. Адамс, А. Алчіан, І. Бентам, О. Білорус, В.Будкін, Дж. Бьюкеннен, Т. Веблен, К. Ейрс, Я. Жаліло, В. Іноземцев, У. Клер, Дж.Коммонс, А. Кредісов, Д. Лук'яненко, І. Луніна, К. Менар, В. Нечипоренко, Р. Познер, Г.Саймон, В. Смірнов, А. Філіпенко та ін. Зокрема діяльністю і формуванням інститутів займалися - А. Маршалл, Н. Резнікова, Р. Ріхтер, А. Шастітко та ін.

Проте в жодному з раніше виконаних наукових досліджень не розглядалися особливості глобальної інституціональної взаємодії міжнародних авіаційних організацій з аеропортами України та інтеграції до глобального авіаційного простору. Таким чином, актуальність цієї теми зумовлюється тим, що поглиблення співробітництва міжнародних авіаційних організацій з аеропортами України вимагає перегляду існуючих технологій наземного обслуговування авіаперевізників, пасажирів та вантажів в аеропортах. Для приведення цивільних аеропортів України у відповідність до міжнародних стандартів потрібно, в першу чергу дослідити інституціональну взаємодію МАО з вітчизняними аеропортами та розробити ефективну модель їх співпраці, провести реконструкцію чи будівництво нових терміналів, отримати сертифікати на певні види діяльності аеропорту, підвищити якість сервісу пасажирів та обслуговування літаків, що й зумовило актуальність дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження визначається положеннями Повітряного кодексу України, Державної комплексної програми розвитку авіаційного транспорту України та іншими державними й галузевими програмами розвитку транспорту України.

Дисертаційна робота виконана відповідно до тематики науково-дослідних робіт кафедри міжнародної економіки Національного авіаційного університету у рамках кафедральних науково-дослідних тем: «Організаційно-економічний механізм управління міжнародною кооперацією в умовах глобалізації» (державний реєстраційний номер № 0107U012280) та «Стратегія розвитку авіаційної галузі України в системі міжнародних відносин» (державний реєстраційний номер № 67/11.01.01а). Автором була розроблена частина наукової теми щодо питань міжнародних економічних відносин між аеропортами України та міжнародними авіаційними організаціями у глобальному авіаційному просторі.

Мета і завдання дослідження. Основною метою даної роботи є системне дослідження методології глобальної інституціоналізації процесів на авіаційному транспорті, розробка та реалізація напрямків співробітництва МАО з аеропортами України, які приводять до посилення глобалізації світового господарства і визначають місце вітчизняних аеропортів у міжнародній авіаційній системі.

Поставлена мета зумовила необхідність вирішення таких завдань:

- визначити основні характеристики глобальної інституціоналізації економіки, регулюючу сутність інститутів та економічних організацій як елементів інституційної системи світового господарства;

- розкрити сутність економічної категорії «ієрархічна інституціональна система координації» і визначити її вплив для формування взаємодії МАО з аеропортами України;

- проаналізувати тенденції розвитку сучасних міжнародних аеропортів в системі глобального ринку транспортних послуг;

- проаналізувати характер та напрямки інституціональної взаємодії міжнародних авіаційних організацій з аеропортами України;

- провести позиціонування аеропортів України в глобальному авіаційному просторі;

- розробити методичні підходи до побудови моделі ієрархічної інституціональної системи координації міжнародних авіаційних організацій з вітчизняними аеропортами;

- визначити сутнісні ознаки процесу координації взаємодії міжнародних авіаційних інститутів з аеропортами України, підґрунтям яких є принципи ефективної співпраці;

- розробити практичні рекомендації щодо впровадження глобального інституціонального співробітництва міжнародних авіаційних організацій з аеропортами України.

Об'єктом дослідження є процеси глобальної інституціоналізації світового авіаційного простору.

Предметом дослідження є механізми та інструменти інституціональної взаємодії міжнародних авіаційних організацій з аеропортами України.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційної роботи становлять діалектичний метод наукового пізнання закономірностей розвитку економічних процесів та явищ, загальнонаукові методи пізнання (узагальнення, порівняльного аналізу, статистичного аналізу, метод узагальнення даних, порівняльний та економіко-математичний методи).

У процесі дослідження використано методи узагальнення (при проведенні аналізу теоретичних досліджень щодо глобальної інституціональної економіки (п.1.1)); метод наукової класифікації та систематизації (використовується для дослідження теоретичних та методичних підходів до регулюючої сутності інститутів та організацій (п.1.2)); метод логічного узагальнення (застосовується для обґрунтування нової економічної дефініції «ієрархічна інституціональна система координації» (п.1.3)); метод порівняльного аналізу та синтезу (для аналізу світового досвіду функціонування сучасних аеропортів (п.2.1)); інституціональний метод (для дослідження взаємодії МАО з вітчизняними аеропортами (п.2.2)); методи статистичного аналізу (для проведення позиціонування національних аеропортів (п.2.3)); систематизації та абстракції (при розробці методичних підходів до побудови моделі взаємодії міжнародних авіаційних організацій з аеропортами України (п.3.1)); принципи координації (використовується для застосування принципів оцінки взаємодії, узгодження взаємодії, прогнозування взаємодії (п.3.2)); ітераційний та оптимізаційний метод (використовується для організації процесу координації дворівневої системи та критеріїв оптимальності взаємодії МАО з аеропортами України (п.3.2 - п.3.3), а також використовувалися методи встановлення причинно-наслідкових, логічних та формування функціональних зв'язків.

Теоретичну основу роботи склали економічні дослідження вітчизняних та зарубіжних учених. При написанні дисертації автор спирався на положення статутів ООН, Міжнародної організації цивільної авіації (ІСАО), Міжнародної асоціації повітряного транспорту (ІАТА), Міжнародної Ради аеропортів (АСІ), постанови Мінтрансзв'язку України та інші нормативно-правові акти України, а також матеріали Державного комітету статистики. Фактологічною та статистичною основою слугували щорічні звіти ІСАО, ІАТА, АСІ, аналітичні розробки цих організацій, відповідні сайти в Internet, статистичні щорічники України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці теоретичних положень та обґрунтуванні методичних підходів щодо організації глобального інституціонального співробітництва міжнародних авіаційних організацій з аеропортами України в структурі інституційної системи світового господарства через узагальнення тенденцій розвитку міжнародних аеропортів та всебічного аналізу світової практики взаємодії МАО з суб'єктами авіаційної галузі.

Основні положення та результати дослідження, що розроблені особисто автором, полягають у наступному:

вперше:

- визначено сутність економічної дефініції «ієрархічна інституціональна система координації» як сукупність її елементів певним чином організована в глобальному економічному просторі за принципом вертикального поділу функцій на вищому і нижчому рівнях управління з визначенням субординації та підпорядкованості аеропортів міжнародним авіаційним організаціям при здійсненні ними упорядкованого процесу взаємодії з певною структурою відносин, правил, норм та обмежень для досягнення спільної мети. Характерними рисами ієрархічної інституціональної системи є максимальне врахування взаємних інтересів аеропортів і МАО та досягнення узгодженості дій між ними;

- запропоновано модель ієрархічної інституціональної системи координації міжнародних авіаційних організацій з аеропортами України, в основу створення якої покладено ітераційний метод та оптимізаційний підхід щодо організації процесу координації дворівневої системи та критерії ефективності взаємодії МАО з аеропортами України, що дозволило ідентифікувати глобальний координуючий вплив цієї інституції на аеропорти для забезпечення ефективності узгодження дій даних суб'єктів авіаційного транспорту;

удосконалено:

- підходи до позиціонування аеропортів України на міжнародному ринку авіаційних перевезень, що здійснено у тривимірному просторі через показники, які відображають специфіку авіаційного транспорту, рівень виконання вимог міжнародних авіаційних інститутів та обсяг міжрегіональних зв'язків аеропорту з країнами світу. В якості індикаторів в даному дослідженні використовувалися пасажиропотоки, що проходять через аеропорти, наявність сертифікованих видів діяльності національних аеропортів у відповідності до стандартів ІСАО та напрями авіарейсів, що обслуговуються аеропортами. Позиціонування дозволило визначити місце вітчизняних аеропортів в «полі ділової активності» світових аналогів на міжнародному ринку авіаперевезень, що свідчить про втрату їх конкурентних переваг;

- інструментарій організації узгоджувальних процесів на основі дворівневої системи координації та досягнення цілей співробітництва за допомогою використання апарату математичної логіки. В даному дослідженні складної багаторівневої системи взаємодії МАО з аеропортами глобальний та національний рівні виступають в якості основних модулів дворівневої системи, що дозволяє виділити найбільш вагомі взаємозв'язки МАО з аеропортами України для визначення ефективних напрямків подальшої координації;

набули подальшого розвитку:

- систематизація інституцій авіаційного транспорту за глобальним, регіональним, національним та субнаціональним рівнями, на яких реалізується взаємодія МАО з аеропортами України для системної ідентифікації взаємозв'язків і взаємовпливів даних підсистем, а також оптимізації економічних, технічних, політичних і соціальних процесів розвитку міжнародного повітряного простору. Ефективне співробітництво міжнародних авіаційних організацій з аеропортами України приведе до швидкого зростання кількості авіаперевезень, підвищення якості, надійності, безпеки польотів та регулярності авіаперевезень. Дане співробітництво вимагає перегляду існуючих технологій наземного обслуговування авіаперевізників, пасажирів та вантажів в аеропортах;

- стратегія взаємодії МАО з аеропортами України, що заснована на узгодженні інтересів сторін та прогнозуванні процесів взаємодії, внаслідок якої відбувається реалізація ефективного координуючого впливу міжнародних авіаційних організацій на вітчизняні аеропорти для забезпечення їх конкурентоспроможності в глобальному середовищі.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що робота дозволяє відстежити роль глобальної інституціональної взаємодії міжнародних авіаційних організацій з аеропортами України. Останнє є необхідним при визначенні оптимального координаційного впливу міжнародних авіаційних організацій на аеропорти України. З цією метою доцільно запропонувати створення координаційного органу при Міністерстві транспорту і зв'язку України або як самостійного суб'єкту господарювання, який би на субнаціональному рівні виконував функції організації взаємодії та координації з аеропортами України. З метою оптимізації координації міжнародних авіаційних організацій запропоновано наступні напрямки взаємодії з аеропортами України: координування шляхом прогнозування взаємодії; координування шляхом оцінки взаємодії; координування шляхом узгодження взаємодії; координування шляхом створення конкурентних відносин між аеропортами; координування типу «наділення відповідальністю».

Результати дисертаційної роботи реалізовані в практичній діяльності Європейського регіонального навчального центру ІСАО з безпеки авіації (Акт впровадження від 21.02.2009 р.), навчального центру ІСАО з авіаційної безпеки ДП МА «Бориспіль» (Акт впровадження від 25.06.2009 р.), Державної авіаційної адміністрації (Акт впровадження від 10.11.2009 р.), що дозволило вказаним суб'єктам розробити низку заходів щодо інституціональної взаємодії міжнародних авіаційних організацій з аеропортами України.

Матеріали дисертаційного дослідження використовуються в навчальному процесі Національного авіаційного університету у вивченні дисциплін «Міжнародні транспортні послуги», «Міжнародні організації», «Економічна інтеграція і глобальні проблеми сучасності» (Акт впровадження від 15.05.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є результатом самостійно виконаного дослідження, в якому використано авторський підхід щодо розв'язання наукового завдання - розроблення моделі визначення оптимального координаційного впливу міжнародних авіаційних організацій на аеропорти України.

З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використано лише ті ідеї та положення, що є результатом особистої роботи здобувача, про що вказано в переліку основних публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження доповідалися та обговорювались на шести науково-практичних конференціях та семінарах, зокрема: на VII Міжнародній науковій конференції студентів і молодих учених «Політ-2007» (м. Київ, 12-13 квітня 2007 р.) «Історія створення і класифікація міжнародних авіаційних організацій», ІХ Міжнародній науково-технічній конференції «Авіа-2009» (м. Київ, 21-23 вересня 2009 р.) «Теоретико - методологічні проблеми інституціональної економіки», ІІІ Міжнародній науковій конференції «Современные достижения в науке и образовании» (м.Тель-Авів, Ізраїль, 16-23 вересня 2009 р.) «Особливості ефективного функціонування аеропорту в умовах глобалізації», Міжнародній науково - практичній конференції «Сучасні тенденції розвитку світової економіки» (м. Харків, 16-17 жовтня 2009 р.) «Сучасна модель взаємодії вітчизняних аеропортів з міжнародними авіаційними організаціями», IV Міжнародній науково - практичній конференції «Сучасні проблеми глобальних процесів у світовій економіці» (м.Київ, 1 грудня 2009 р.) «Використання оптимізаційного підходу взаємодії міжнародних авіаційних організацій з аеропортами України», ХІ науково-практичній конференції «Соціально-економічні проблеми регіонального розвитку» (м. Дніпропетровськ, 11 грудня 2009 р.) «Обґрунтування властивостей дворівневої системи взаємодії міжнародних авіаційних організацій з аеропортами України».

Публікації. Основні результати дослідження викладено у 11 публікаціях, з них 5 - у фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій становить 3,54 друк. арк.

Обсяг і структура роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 188 найменувань, викладена на 201 сторінці, містить 18 таблиць, 34 рисунки та 4 додатки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, завдання, предмет і об'єкт дослідження, охарактеризовано методологічне підґрунтя і джерельну базу, визначено наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, наведено інформацію щодо їх апробації та впровадження.

У розділі 1 «Методологічні основи глобальної інституціоналізації» розглядаються методологічні засади дослідження глобальної інституціоналізації, регулююча сутність інститутів, міжнародних економічних організацій та ієрархічна система взаємодії міжнародних інститутів з господарськими суб'єктами в інституціональній системі світового господарства.

Для розкриття сутності інституціональної взаємодії було проаналізовано теорію інстутиціоналізму, яка відрізняється від інших теорій доведенням того, що у процесі розвитку суспільства здійснюється природний відбір інститутів, система яких утворює своєрідну культуру і визначає тип цивілізації. Самі інститути є особливими формами життя, людських зв'язків і відносин, що носять сталий характер, формують у суспільстві духовні цінності та властивості. Проаналізовано соціально-технологічний, соціально-психологічний і соціально - правовий інституціоналізм. Представники першого напрямку за основу економічного розвитку вважали впровадження науки і техніки у виробництво і, виходячи з цього, обґрунтовували індустріальне, постіндустріальне, інформаційне та інші, позбавлені конфліктів, форми суспільства. Соціально-психологічний інституціоналізм передбачав, що підґрунтям суспільного розвитку є майстерність, родинні почуття тощо, а в основі соціально-правового інституціоналізму лежать правові відносини.

Досліджуючи еволюцію наукових поглядів в економіці від класичної політекономії до інстутиціоналізму відстежено роль держави в регулюванні економічних процесів країн та процесів глобалізації. Представники інституціоналізму виступили з різкою критикою маржиналізму, неокласичної теорії ринкової рівноваги з її базовими категоріями граничної корисності та продуктивності, в яких бачили лише формалізовані абстракції з ідеєю обмеження ринку і ринкової рівноваги як універсального механізму розподілу обмежених ресурсів. Вони стверджували, що концепція класичного суспільства вільної конкуренції XIX ст. перестала відповідати реаліям сучасності, а ринок став одним з численних економічних інститутів, таких, як корпорація, держава та ін. На відміну від маржиналістів, які досліджували економіку «в чистому вигляді», відкидаючи соціальний бік, інституціоналісти, навпаки, розглядають її лише як частину соціальної системи. З точки зору класичної політичної економії економіка представляє собою основу або «базис» для науки, культури та політики; кейнсіанство відкриває нові можливості для індивідів, адже вперше розглядаються макроекономічні чинники та їх вплив на економіку країни, а інституціоналізм вважає ці поняття рівноправними та взаємопов'язаними. Проведене дослідження засвідчило, що дії індивіда спрогнозувати неможливо через нездатність врахувати всі фактори (економічні та позаекономічні), що впливають на поведінку людини. Тому, завдання економічної науки полягає не лише в тому, щоб скласти прогноз, зрозуміти систему взаємозв'язків, але й дати рекомендації, обґрунтувати рішення відповідних змін в політиці, поведінці, суспільній свідомості.

Інстутиціоналізм охоплює сукупність основоположних соціальних, політичних, юридичних і економічних правил, які визначають рамки людської поведінки, що відповідає сучасним тенденціям розвитку економічних процесів. Зміст інституціонального підходу полягає в тому, щоб не обмежуватися аналізом економічних категорій та процесів, а включити в аналіз діяльність інститутів, врахувавши позаекономічні фактори. Інститути розглядаються з точки зору організацій, тобто як групи індивідів, пов'язаних між собою спільним прагненням для досягнення певних цілей.

Взаємодія інститутів здійснюється через правила, норми, які повністю визначають поведінку людини. Вони лише обмежують набір альтернатив, із яких кожен може вибрати ті, що відповідають власним критеріям залежно від ролі, яку інститути відіграють в економічній системі. Тому взаємодія між ними є інституціональною. В дисертаційній роботі досліджено інститути, які взаємодіють між собою на різних рівнях ієрархії. Цю взаємодію можна представити як ієрархію взаємозв'язків між суб'єктами вищого та нижчого рівня. Вона реалізується через координацію дій цих рівнів. Тому виникла необхідність запропонувати економічну дефініцію «ієрархічна інституціональна система координації».

Відзначено, що функціональна ієрархія або координації виникає у зв'язку з основними варіантами прийняття рішень, в умовах глобальної інституціональної економіки: вибір стратегії, яка повинна враховуватися в процесі реалізації конкретного рішення; зменшення або усунення ризиків; пошук кращого або припустимого способу дій, що задовольняє заданим умовам та обмеженням. Ієрархічна система відповідає наступним властивостям: система складається з сукупності чітко виділених взаємодіючих підсистем; деякі з них можна умовно назвати вирішальними елементами, тобто такими, де приймаються та координуються рішення. Дані елементи розташовуються ієрархічно так, що деякі з них знаходяться під впливом або координуються іншими вирішальними елементами системи. Характерними рисами ієрархічної інституціональної системи є врахування інтересів кожного елементу (аеропортів та МАО) та досягнення узгодженості дій між ними.

Інститути вирішують координаційні проблеми шляхом створення інформаційної інфраструктури та забезпечення доступу до неї всіх потенційних учасників відносин. Координація реалізується через вплив вищого рівня на нижчий за допомогою координуючого сигналу. Сигнал, в даному випадку, - це порція інформації, яка використовується для передачі повідомлення, що поступає від підсистеми вищого рівня (координуючий сигнал) або для обміну інформацією між нижчими елементами (зв'язуючий сигнал)).

У розділі 2 «Аналітичні дослідження глобальних інституціональних процесів в авіаційному транспорті» розглянуто сучасний стан міжнародних аеропортів, проаналізовано особливості глобальної інституціональної взаємодії міжнародних авіаційних організацій з аеропортами України та проведено їх позиціонування в глобальному авіаційному просторі.

Проведено систематизацію інституцій авіаційного транспорту за глобальним, регіональним, національним та субнаціональним рівнями, на яких відбувається взаємодія МАО з аеропортами України для більш глибокого осмислення взаємозв'язків і взаємовпливів даних підсистем, а також оптимізації економічних, технічних, політичних і соціальних аспектів розвитку міжнародного повітряного простору. В контексті дослідження більш детально розглянуто взаємодію та контроль МАО на кожному з рівнів (рис. 1).

Глобальний рівень передбачає досягнення згоди щодо певних принципів і заходів, щоб міжнародна цивільна авіація могла розвиватися безпечним і упорядкованим чином і, щоб міжнародні повітряні сполучення могли встановлюватися на основі паритету можливостей і здійснювалися раціонально та економічно.

Рис.1. Взаємодія міжнародних авіаційних організацій з аеропортами України

Відзначено, що Міжнародна організація цивільної авіації (ІСАО) виступає координатором в авіаційній галузі. Саме тому відносини ІСАО з міжнародними регіональними організаціями базуються на визнанні необхідності обміну інформацією про діяльність аеропортів, сфери компетенції та консультації з питань, що представляють взаємний інтерес. Основними цілями ІСАО є розробка принципів і методів аеронавігаційних засобів для міжнародної цивільної авіації; сприяння планування і розвитку аеропортів міжнародної цивільної авіації в усьому світі; задоволення потреби світового суспільства в безпечному, регулярному, ефективному та економічному повітряному транспорті; уникнення дискримінації у відношенні держав та інше. Доведено, що практична діяльність ІСАО з аеропортами України полягає у здійсненні своїх функцій різними способами. Серед них найбільш поширеними є: підготовка проектів міжнародних конвенцій та інших документів по повітряному праву; розробка та затвердження стандартів і рекомендованої практики, а також інструкцій з різних проблем безпеки повітряної навігації та охорони навколишнього середовища; вивчення конкретних проблем повітряного транспорту та надання результатів дослідження зацікавленим державам. Діяльність ІСАО здійснюється за наступними основними напрямками: аеронавігація, повітряні перевезення, економіка (спільне фінансування), міжнародне повітряне право, боротьба з незаконним втручанням в діяльність міжнародної цивільної авіації, надання технічної допомоги.

Досліджено на глобальному рівні діяльність міжнародних неурядових організацій таких як Міжнародна асоціація повітряного транспорту (ІАТА) та Міжнародна Рада аеропортів (АСІ). Комерційними питаннями та вирішенням проблем діяльності авіапідприємств, в основному, займається ІАТА, а аеропортовими комплексами - АСІ. Обґрунтовано, що вони сприяють розвитку економічного, безпечного та регулярного повітряного транспорту; заохочують комерційну діяльність авіапідприємств, відстоюють заходи, спрямовані на поліпшення економічних результатів їхньої діяльності та вивчення пов'язаних з цим проблем, розробці заходів для розвитку співробітництва між авіапідприємствами, які прямо або побічно беруть участь у міжнародних повітряних сполученнях; а також сприяють розвитку співпраці з ІСАО та іншими міжнародними організаціями.

Виявлено, що Міжнародна Рада аеропортів сприяє співпраці серед аеропортів, світових організацій авіації та ділових партнерів. Саме вона забезпечує організацію такої системи повітряного транспорту, яка надійно, безпечно, ефективно та екологічно координує діяльність аеропортів світу. Найважливішими є відносини з Міжнародною організацією цивільної авіації, де міжнародні стандарти для повітряного транспорту вже обговорені й розвинені, ACI захищає інтереси аеропортів при зміні авіаполітики з управління та регулювання і розвиває стандарти та рекомендовані методи в галузях безпеки та навколишнього середовища. Таким чином, підсилюється розвиток аеропортів у взаємодії з авіакомпаніями. ACI забезпечує платформу для управління конструктивними та спільними відносинами з асоціаціями авіакомпаній, урядами і регуляторами по критичних проблемах галузі. ACI пропонує державам - учасникам численні можливості щодо навчання персоналу аеропорту, програму порівняльного аналізу обслуговування клієнтів, інформацію з аналізу статистичних досліджень та практичних публікацій.

Виявлено, що МАО, які діють на регіональному рівні розглядають пропозиції про надання допомоги в питаннях повітряного транспорту, що представляють регіональний інтерес, і надання на прохання держави підтримки у створенні регіональних організацій цивільної авіації та регіональної організації в галузі повітряного транспорту. На національному рівні функції державного регулювання в авіаційній галузі покладено на Міністерство транспорту та зв'язку України (Державіаадміністрацію). Цей центральний орган виконавчої влади відповідає за реалізацію державної політики у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України. Субнаціональний рівень утворюють аеропорти України.

Проаналізувавши тенденції розвитку сучасних міжнародних аеропортів та їх інституціональну взаємодію з міжнародними авіаційними організаціями визначено місце національних аеропортів в глобальному авіаційному середовищі. Метою позиціонування є створення у споживачів такого враження, що перед ними унікальний, єдиний аеропорт, для якого не існує рівноцінної заміни.

Запропоновано методику позиціонування, яка призначена для аналізу й оптимізації іміджу аеропорту в конкурентному середовищі. Вона включає кілька основних аспектів:

1) визначення основних видів аеропортової діяльності за сертифікацією ІСАО (аеропортова діяльність, аеродромне забезпечення польотів, забезпечення обслуговування пасажирів, пошти, вантажу і т.д.);

2) аналіз основних показників діяльності національних аеропортів;

3) визначення позиції аеропортів в «полі ділової активності» світових аналогів, основних переваг і недоліків, що характеризують їх привабливість у свідомості споживача.

Для позиціонування національних аеропортів використано тримірний простір та показники, що відображають специфіку авіаційного транспорту, рівень виконання вимог міжнародних авіаційних інститутів та обсяг міжрегіональних зв'язків аеропорту з країнами світу за допомогою програми Maplesoft Maple 12.02. В якості показників в даному дослідженні використано пасажиропотоки, що проходять через аеропорти, наявність сертифікованих видів діяльності національних аеропортів відповідно до стандартів ІСАО та напрями авіарейсів, що обслуговуються аеропортами. Для того, щоб аеропорт був привабливим і зацікавив світових перспективних авіаперевізників, він має відповідати стандартам ІСАО. У дисертаційному дослідженні звернено увагу саме на сертифіковані види діяльності аеропорту.

Позиціонування аеропортів України показало невідповідність, а в деяких випадках і зовсім відсутність сертифікатів на певні види діяльності, що приводить до віддалення вітчизняних аеропортів від «поля ділової активності» (рис.2). Тому, національним аеропортам необхідно розглянути заходи для збереження функцій з обслуговування існуючих повітряних ліній та заходів, спрямованих на роботу даного аеропорту при обслуговуванні світових авіакомпаній, що приведе до приближення до «поля ділової активності» світових аналогів. Сюди доцільно віднести: фінансові важелі і модернізацію аеропортового комплексу (удосконалення устаткування, подовження смуги, підвищення класу аеродрому), сертифікацію аеропортової діяльності, укладання договорів з авіакомпаніями. Такий розвиток дасть змогу аеропортам збільшити прибуток, покращити свою діяльність і посісти вагоме місце в глобальному авіаційному середовищі за наступними напрямками: розвиток співробітництва з авіакомпаніями; підвищення якості послуг; забезпечення автономності, рентабельності авіаперевезень; створення більш сильної позиції у сфері авіаполітики.

У розділі 3 «Методичні підходи до організації взаємодії міжнародних авіаційних інститутів з аеропортами України» наведено основні наукові результати дослідження, а саме: запропоновано модель взаємодії міжнародних авіаційних організацій з аеропортами України, результатом якої є формування оптимальної координації дій, удосконалено методичні підходи щодо взаємодії МАО з національними аеропортами через реалізацію принципів координації, запропоновано практичні рекомендації щодо впровадження координуючого органу в структуру Державіаадміністрації.

Використавши метод абстрагування в ієрархічній інституціональній системі координації об'єднано рівні: глобальний з регіональним та національний з субнаціональним. Це виправдано тим, що на регіональному рівні авіаційні організації виконують роль посередника, який передає рішення та інформацію з глобального на національний рівень. Взаємодію міжнародних авіаційних організацій з аеропортами України представлено як дворівневу ієрархічну систему, що має тільки один вищий координуючий елемент (МАО) і деяку кількість (1…n) підлеглих йому аеропортів (нижчих елементів). Встановлено, що такий підхід дозволить спростити процес координації між рівнями та при синтезі більш загальної багаторівневої системи її можна використовувати в якості основних модулів. Тоді, функції МАО зводяться до наступного: вибір способу координації; модифікація функцій, що визначають стратегії аеропортів, якщо це необхідно; вибір координуючих впливів після того, як прийняті інші рішення.

Розроблено модель ієрархічної інституціональної системи координації міжнародних авіаційних організацій з аеропортами України (рис.3). Окремі блоки відображають підсистеми, а їх взаємне розташування відображає ієрархічну структуру всієї системи. Модель системи має вищу ланку управління (міжнародні авіаційні організації (С₀)), нижчу ланку (аеропорти (С₁,……,С_n)) і процес управління (Р). Процес (Р) полягає в перетворенні

аеропортами координуючих впливів (сигналів), що надаються інститутами, для досягнення глобальних цілей системи. З метою формалізації задачі процес (Р) виокремлений від процесів основної діяльності аеропортів. В моделі кожен аеропорт розглядається як елемент системи, що приймає рішення, виходом якої є якщо не оптимальне, то задовільне рішення, тоді як МАО оцінюється як підсистема, що містить в собі вирішальний елемент та засоби здійснення отриманих рішень.

Рис. 3. Модель ієрархічної інституціональної системи координації міжнародних авіаційних організацій з аеропортами України

Відзначено два види вертикальної взаємодії між підсистемами. Перший - це передача донизу «командних» сигналів (); сигналів від аеропортів до процесу Р (керуючий вплив), тоді як сигнали від МАО до аеропортів називаються координуючими сигналами (координуючий вплив г_і). Другий вид вертикальної взаємодії - це передача нагору інформаційних сигналів або сигналів зворотного зв'язку управляючим системам ієрархії.

МАО безпосередньо не впливає на процес Р. Проте, будь-який аеропорт може передати інститутам інформацію про хід протікання процесу (w_і).

Визначено, що запропонована модель взаємодії розв'язує три типи задач на глобальному рівні; на рівнях МАО і аеропортів. Сумісність цих цілей або принцип сумісності задач випливає з наступних положень:

1. Підсистемою дворівневої системи є аеропорти, які являються безпосередньо учасниками процесу Р. Якщо має бути досягнута глобальна мета, то її можна отримати реалізуючи завдання, які вирішуються на рівні аеропортів. Поставлені завдання повинні бути координуючі, тобто мати властивість координації щодо вирішуваної глобальної задачі.

2. МАО, здійснюючи координацію, впливають на аеропорти, відстоюючи свої власні інтереси. Координатор формує координуючий сигнал так, щоб досягти здійснення своєї власної мети. У цьому випадку завдання, що вирішуються на рівні аеропортів, повинні бути координуючі по відношенню до завдань, що розв'язуються МАО.

3. Глобальна задача, як правило, лежить поза сферою діяльності даної дворівневої системи. Ні один з вирішальних елементів всередині ієрархії не наділений спеціальними повноваженнями вирішувати глобальну задачу і тим самим переслідувати спільну (глобальну) мету, хоча задача визначена в рамках всього процесу взаємодії. Тому для забезпечення сумісності розв'язуваних завдань (цілей в межах дворівневої системи), координація задач, які вирішуються аеропортами відносно завдань МАО має бути пов'язана з вирішенням конкретної глобальної задачі.

Розглянуто два підходи до процесу визначення оптимального координаційного впливу МАО на вітчизняні аеропорти. Перший підхід заснований на застосуванні принципу координації і призводить до ітеративної процедури, що допускає участь вирішальних елементів обох рівнів. При другому підході задача, що розв'язується на рівні міжнародних авіаційних організацій (задача, яку МАО вирішують для отримання оптимальної координуючої дії) визначається як оптимізаційна задача без будь-якого безпосереднього зв'язку з принципами координації.

Запропонована модель ієрархічної інституціональної системи координації міжнародних авіаційних організацій з аеропортами України відображає специфіку авіаційного транспорту та є універсальною (рис.4). Її унікальність полягає в тому, що в кожному з блоків здійснюється аналіз діяльності аеропортів за основними напрямками функціонування авіаційних інституцій: безпека польотів; авіаційна безпека; охорона навколишнього середовища; ефективність авіаційної діяльності; безперервність авіаційної діяльності; правове регулювання.

Удосконалено методичні підходи щодо використання принципів координації, а саме, принципу прогнозування взаємодії, який використовуються для визначення точності прогнозування; принципу узгодження взаємодії, що дозволяє встановлювати чи досягнуто узгодження у відповідному значенні та принципу оцінки взаємодії. Тобто, застосування принципів координації полягає в тому, що якщо визначена дворівнева система узгоджена за допомогою одного з даних принципів, то можна досить легко сформувати стратегію координації, яка при відповідних умовах дасть оптимальний координуючий вплив.

Визначено та обґрунтовано критерій оптимальності досліджуваної моделі, за допомогою якого оцінюється стратегія координації, що заснована на принципах прогнозування та узгодження взаємодій. В якості критерія оптимальності обрано мінімальну кількість ітерацій формування глобального координуючого впливу в залежності від якості координуючих та зв'язуючих сигналів. Проаналізовано, що для будь-якого обраного координуючого сигналу можна встановити чи будуть при цьому локальні задачі мати оптимальні рішення і чи задовольняється умова координації.

Сформульовані рекомендації щодо створення координаційного органу, який на субнаціональному рівні виконує функції з передачі координуючих сигналів МАО (як від урядових, так і від неурядових інститутів) до аеропортів України. Створення такого органу вирішить проблеми українських аеропортів щодо координуючих та інформаційних сигналів, спрямованих на подальше підвищення рівня безпеки польотів, авіаційної безпеки, ефективності і сталого розвитку міжнародної цивільної авіації, а також будуть ініційовані або посилені конкретні програми і види діяльності, що сприятимуть процвітанню і розвитку світового повітряного транспорту.

Рис. 4. Процес визначення оптимального координаційного впливу МАО на аеропорти України

Запропоновано наступні напрямки взаємодії з аеропортами України: координування шляхом прогнозування, узгодження та оцінки взаємодії; координування шляхом створення конкурентних відносин між аеропортами; координування типу «наділення відповідальністю» для оптимізації координації міжнародних авіаційних організацій.

Отже, дослідження можливості використання ітераційного підходу показало, що МАО можуть так скласти правила поведінки, що застосування даного підходу на рівні аеропортів призводить до глобального оптимізаційного координуючого сигналу. Може виявитися, що МАО, знаючи оптимальне рішення, все ж не зможе безпосередньо забезпечити його реалізацію. Тому вони повинні встановити між аеропортами такі стосунки, щоб останні самі прийшли до оптимального рішення. Математичний аналіз показав, що таке рішення і справді можливо, якщо на рівні аеропортів використовувати даний підхід.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі вирішено науково - практичне завдання щодо удосконалення глобальної інституціональної взаємодії міжнародних авіаційних організацій з аеропортами України за допомогою розробленої та впровадженої науково обґрунтованої моделі ієрархічної інституціональної системи координації взаємодії між суб'єктами, яка забезпечує стійкі конкурентні позиції національних аеропортів в умовах формування глобального ринку авіаперевезень.

1. Диверсифікація міжнародної економічної діяльності України передбачає суттєве нарощування співробітництва міжнародних авіаційних організацій з аеропортами нашої держави. Досліджуючи взаємодію на глобальному рівні, вибір конфігурації системи залежить від конкретних обставин, потреб замовників і багатьох інших факторів, включаючи тип повітряного простору, щільність повітряного руху, пропускну спроможність аеропорту, пасажиропотік тощо. На національному ж рівні взаємодія вітчизняних аеропортів відбувається, як наслідок координації урядових та неурядових міжнародних авіаційних організацій. Досягнувши згоди щодо певних принципів і заходів між інститутами, міжнародна цивільна авіація зможе розвиватися безпечним і упорядкованим чином так, щоб міжнародні повітряні сполучення через аеропорти України могли встановлюватися на основі паритету можливостей і здійснювалися раціонально, економічно для подальшого підвищення рівня безпеки польотів, авіаційної безпеки, ефективності та сталого розвитку аеропортів цивільної авіації, що сприятимуть процвітанню і розвитку світового повітряного транспорту.

2. Запропоновано та обґрунтовано сутність економічної дефініції «ієрархічна інституціональна система координації», яка полягає в тому, що: система складається з сукупності чітко виділених взаємодіючих підсистем; деякі з підсистем є вирішальними елементами, тобто такими, що приймають рішення; елементи, що приймають рішення розташовуються ієрархічно так, щоб деякі з них знаходилися під впливом або управлялися іншими вирішальними елементами. Тобто, при проектуванні ієрархічної інституціональної системи координації починають з управління на нижньому рівні додаючи до неї управління більш високого рівня і здійснюючи тим самим інтеграцію управління всією системою з таким розрахунком, щоб координація співробітництва сприяла ефективній співпраці суб'єкта вищого рівня з аеропортами в межах глобального авіаційного простору.

3. Взаємодія міжнародних авіаційних організацій з аеропортами України відбувається на кожному з наступних рівнів: глобальному, регіональному, національному та субнаціональному. Глобальний рівень передбачає досягнення згоди щодо принципів і заходів, щоб міжнародні повітряні сполучення могли встановлюватися на основі рівності можливостей і здійснювалися раціонально та економічно. На регіональному рівні розглядаються пропозиції щодо надання допомоги при організації повітряних перевезень, що представляють регіональний інтерес держав-членів. Національний рівень відповідає за реалізацію державної політики у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України. Взаємодія між національними аеропортами відбувається на субнаціональному рівні. Відзначено, що МАО на даних рівнях виконують роль міжнародних інститутів по відношенню до аеропортів.

4. Проведено позиціонування національних аеропортів в межах глобальних ринків авіаційних перевезень в тримірному просторі. Критерії, за якими воно проводилося відображають специфіку авіаційного транспорту: сертифіковані ІСАО види аеропортової діяльності, напрямки авіарейсів, що обслуговуються аеропортами та пасажиропотоки, що проходять через аеропорти. Невідповідність, а в деяких випадках і повна відсутність сертифікатів на дані види діяльності, призвели до значного дистанціювання вітчизняних аеропортів від «поля ділової активності», що свідчить про втрату їх конкурентних переваг серед світових аеропортів. За допомогою позиціонування автором визначено пріоритетні напрями співпраці міжнародних авіаційних організацій з аеропортами України.

5. На регіональному рівні авіаційні організації виконують роль посередника, який здійснює транзит рішень та інформаційних потоків з глобального на національний рівень. Відтак використовуючи метод абстрагування в системі доцільно об'єднати два рівні: глобальний з регіональним та національний з субнаціональним. Отже, з точки зору ієрархії взаємодію міжнародних авіаційних організацій з аеропортами України представлено, як дворівневу ієрархічну систему, що має тільки один координуючий елемент - МАО та нижчі елементи - аеропорти. Використання такої системи полягає в двох взаємозалежних модулях, які при синтезі більш загальної багаторівневої системи можна використовувати в якості основних модулів.

6. У дисертаційному дослідженні удосконалено методичні підходи щодо взаємодії МАО з національними аеропортами через реалізацію принципів координації: прогнозування взаємодії; узгодження взаємодії та її оцінки. Прогнозування взаємодії використовується для визначення точності бажаного координуючого впливу на аеропорти України для досягнення глобальної інституціональної взаємодії між елементами системи. Принцип узгодження взаємодії передбачає, що керуючий вплив аеропортів України вирішує поставлену глобальну задачу, коли є відповідне рішення аеропортів і бажані зв'язуючі сигнали узгоджені (співпадають) з фактичними зв'язуючими сигналами. Менеджмент аеропорту трактує зв'язуючий сигнал як додаткову зміну рішення. Вони вирішують свої завдання так, немов би зв'язуючі сигнали можна було вибрати довільно. Узгодження взаємодії дозволяє забезпечити якість прийняття рішень шляхом співпадання прогнозованого координаційного впливу з фактичним.

7. Для ефективного співробітництва міжнародних авіаційних організацій з аеропортами України розроблена модель ієрархічної інституціональної системи координації міжнародних авіаційних організацій з аеропортами України, в основу створення якої покладено ітераційний метод та підхід щодо організації процесу координації дворівневої системи. Вона відображає специфіку авіаційного транспорту та дозволяє сформувати глобальний координуючий вплив на аеропорти, для забезпечення ефективності узгодження дій всіх суб'єктів глобального авіаційного транспорту.

8. За допомогою критерію оптимальності досліджуваної моделі визначена та обґрунтована стратегія координації, що заснована на принципах прогнозування та узгодження взаємодій. В якості критерія оптимальності обрано мінімальну кількість ітерацій формування глобального координуючого впливу в залежності від якості координуючих та зв'язуючих сигналів.

9. На субнаціональному рівні виникає проблема щодо обміну інформації, координаційний орган створюється з метою координації діяльності її членів, розширення їх можливостей, представлення і захисту загальних майнових інтересів. Організаційним принципом його діяльності є представництво своїх членів у постійно діючих Комітетах, сформованих за основними напрямками діяльності наземних комплексів цивільної авіації. Основними видами діяльності координаційного органу є: здійснення інформаційного обслуговування своїх членів; організація навчання та підвищення кваліфікації персоналу; роз'яснення можливостей та перспектив членів координаційного органу; консультування їх у питаннях правових, фінансових, формування комерційної політики; організація обміну досвідом між собою і з міжнародними авіаційними організаціями; представництво інтересів своїх членів в органах державної влади та управління в міжнародних організаціях.