Організація і планування витрат на виробництво соняшника

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

1. Економічна характеристика витрат, пов'язаних з виробництвом продукції рослинництва

1.1 Суть витрат і собівартості продукції

1.2 Види собівартості. Рівень і структура собівартості продукції рослинництва

1.3 Послідовність і методи визначення собівартості сільськогосподарської продукції

2. Аналіз собівартості продукції рослинництва

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

2.2 Аналіз структури і дотримання кошторису витрат в рослинництві

2.3 Послідовність і методи визначення планової собівартості продукції рослинництва

3. Значення, резерви і шляхи зниження собівартості продукції рослинництва

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Темою даної курсової роботи є: "Організація і планування витрат на виробництво соняшника". Головною метою організації і планування витрат на виробництво соняшнику є:

· розкриття суті витрат і собівартості соняшника;

· визначення організаційно-економічної характеристики підприємства;

· аналіз структури і дотримання кошторису на виробництво соняшнику;

· визначення послідовності і методів визначення планової собівартості соняшника;

· визначення значення, резервів і шляхів зниження собівартості продукції рослинництва (соняшнику).

Актуальність цієї теми полягає в тому, що Україна належить до тих країн, де традиційно вирощуються олійні культури і насамперед, соняшник, який входить до структури сівозмін природно-кліматичних зон Степу, центрального та східного Лісостепу.

Соняшник - основна олійна культура в нашій країні. У складі всіх олійних він займає 70% посівної площі і 85% валового збору. На соняшникову олію придбає близько 98% загального виробництва в Україні. В багатьох аграрних підприємствах соняшник забезпечує 40-60% прибутку від рослинництва. Соняшникова олія має високі смакові якості й за засвоюваністю та калорійністю значно вища від інших жирів. Досвід багатьох країн свідчить, що споживання тваринних жирів зменшується. Це пояснюється тим, що рослинні жири порівняно з тваринними більш корисні для здоров'я людини. Вживають олію соняшникову безпосередньо в їжу, при виробництві маргарину, консервів, кондитерських виробів. Нижчі її сорти застосовують при виготовленні оліфи, фарби, лаків, мила, стеарину, лінолеуму тощо. економічний кошторис собівартість

При переробці насіння соняшнику на олію як побічну продукцію одержують близько 33% макухи, в якій міститься 33-35% білка, 5-7% жиру, багато мінеральних солей і вітамінів. Кошики соняшнику, вихід яких дорівнює 56 - 60% врожаю насіння, після обмолоту згодовують великій рогатій худобі та вівцям. За поживністю вони прирівнюються до сіна. Лузга насіння соняшнику, вихід якої становить 16 - 22% маси насіння, є сировиною для виробництва етилового спирту, кормових дріжджів та фурфуролу, що використовується для виробництва пластичних мас, штучних волокон та іншої продукції.

Соняшник, крім того, є джерелом одержання високопоживних кормів. Зелену масу його в суміші з бобовими, кукурудзою застосовують для годівлі великої рогатої худоби, а також для силосування. З 1 га посіву соняшнику за врожайності 20 ц/га можна одержати до 10 ц олії, 8 ц шроту або макухи, 12 ц сухих кошиків, 4 ц лузги, 35-40 кг меду.

У культурі соняшник відомий давно, але на європейському континенті, в тому числі в Україні, його спочатку вирощувати як декоративну рослину, а насіння використовували як ласощі, дещо пізні - як сурогат кави і вже пізніше - як олійну культуру. Найбільші посівні площі цієї культури мають Луганська, Дніпропетровська, Миколаївська, Одеська, Черкаська, Кіровоградська, Запорізька, Полтавська області України. Стабільно високі врожаї соняшнику одержують господарства Вінницької, Дніпропетровської, Донецької., Кіровоградської та Полтавської областей. З цих господарств багато тих, які отримують до 40 і більше ц з кожного гектара.

Особливу роль у збільшенні виробництва соняшнику відіграли селекційні досягнення колишнього СРСР, зокрема у підвищенні вмісту жиру в ядрі від 36 до 50% і більше та зменшенні вмісту лушпиння від 35 до 25% від маси насіння. Такі якісні зміни у хімічному складі насіння сприяти підвищенню уваги до культури, поліпшенню економічних показників вирощування.

Соняшник - просапна культура, вимоглива до тепла, агротехніки і удобрення. Розміщують його в одному полі сівозміни так, щоб повторно вирощувати на тому самому місці не раніше як через 7-8 років. Це зумовлено потребою захисту рослин від вовчка, насіння якого зберігає здатність до проростання до 7 років. Кращими попередниками соняшнику є озима пшениця, бобові і кукурудза.

При написанні курсової роботи будуть використовуватися матеріали річних звітів за 2011-2013р.р. СТОВ "Агрофірми "Куйбишево", а саме форма 1 "Баланс", форма 2 "Звіт про фінансові результати", форма 3 "Звіт про рух грошових коштів", форма 4 "Звіт про власний капітал" і форма 50 с/г "Основні економічні показники діяльності сільськогосподарських підприємств".

1. Економічна характеристика витрат, пов'язаних з виробництвом продукції рослинництва

1.1 Суть витрат і собівартості продукції

Перехід до нових умов господарювання на основі ринкових відносин ставить перед сільськогосподарськими підприємствами нові завдання щодо підвищення ефективності господарювання. Для товаровиробника важливо знати не тільки обсяг виробленої продукції, а й скільки витрачено матеріальних засобів і праці, яка собівартість цієї продукції, наскільки ефективна та чи інша галузь виробництва. Тому важливе значення серед економічних показників ефективності має собівартість продукції.

Собівартість продукції - важливий узагальнюючий економічний показник виробничо-фінансової діяльності підприємства. На практиці її обчислення необхідне для об'єктивної оцінки господарської діяльності підприємства в цілому, окремих його підрозділів та видів продукції, для розрахунку чистого доходу, прибутку і рівня рентабельності, які залежать від собівартості. Рівень собівартості лежить в основі можливого зниження цін на продукцію і промислові товари. Крім того, показник собівартості є основою для раціонального розміщення і спеціалізації виробництва госпрозрахунку. Її використовують для аналізу господарської діяльності підприємств, вона дозволяє порівнювати ефективність різних технологій вирощування сільськогосподарських культур, що дає змогу знаходити напрями раціонального використання земельних угідь, трудових ресурсів, основних і оборотних засобів.

Теорія виробничих витрат і собівартості продукції є однією з основних в економічній науці, що вивчає функціонування ринкової системи. Рівень виробничих витрат безпосередньо пов'язаний з різноманітними аспектами виробничих процесів підприємств, його розмірами, галузевою структурою, технологією виробництва, сумами кредитів і податків, ціноутворення на продукцію сільського господарства, рівнем прибутковості. Існування категорії собівартості об'єктивно визначається наявністю товарно-грошових відносин і дією закону у сфері як виробництва, так і обігу. Тому собівартість проявляється в обох сферах.

У сільському господарстві, як і в інших галузях народного господарства, виробництво продукції пов'язано з використанням виробничих ресурсів галузі - трудових, земельних, водних, матеріальних, в процесі якого вони частково або повністю споживаються і переносяться на новостворену продукцію. Сукупність спожитих і перенесених на продукцію виробничих ресурсів становить витрати виробництва. Розрізняють суспільні витрати і витрати виробництва певного підприємства.

Суспільні витрати - це сукупність витрат суспільства в цілому на виробництво того чи іншого виду продукції. Вони становлять вартість продукту, що включає: вартість спожитих засобів виробництва (с), вартість продукту, створеного необхідною працею (V), і вартість продукту, створеного додатковою працею (М). Суспільні витрати виробництва характеризують середні його умови, розмір та співвідношення їх частин у сільському господарстві і залежать від розвитку продуктивних сил держави, технічної оснащеності і продуктивності. Поряд із суспільними витратами існують індивідуальні витрати сільськогосподарських підприємств. Кожне підприємство здійснює витрати, пов'язані з виробництвом сільськогосподарської продукції. Вся сукупність живої праці і матеріальних засобів на виробництво і реалізацію продукції становлять витрати підприємства. Зокрема, вони несуть витрати, що складаються з витрат на оплату праці та вартості спожитих матеріальних ресурсів, а також вартості спожитих у процесі виробництва матеріалів. Крім наведених елементів, до індивідуальних витрат виробництва входять додаткові витрати, не пов'язані з виробничою діяльністю, та обов'язкові платежі. В умовах товарно-грошових відносин витрати сільськогосподарських підприємств набувають форми собівартості продукції.

Собівартість - це грошовий вираз поточних витрат підприємства на виробництво і реалізацію одиниці продукції. Вона обчислюється як відношення витрат підприємства до обсягу виробленої продукції. Таким чином, собівартість як економічна категорія об'єднує всі витрати підприємства в грошовій формі, відшкодування яких необхідне для здійснення процесу відтворення. Вона показує, в що обходиться кожному виробнику виробництво і збут продукції. Водночас величина минулої праці, спожитої в процесі виробництва, як правило, більша витрат, включених до собівартості продукції підприємства. Зокрема, не враховується вартість води на зрошувальних системах, амортизація багатьох інженерних споруд та ін., тобто величина вартості спожитих засобів виробництва не збігається з витратами, включеними до собівартості продукції.

Затрати живої праці враховують в собівартість у розмірі фактичної її оплати. Значна частина витрат по відтворенню робочої сили, здійснювана за рахунок суспільних фондів споживання, також не включається до собівартості продукції конкретного підприємства.

Величина собівартості різних видів сільськогосподарської продукції визначається переважно рівнем сукупних витрат уречевленої і живої праці.

Зміни, що відбуваються у структурі АПК України, в тому числі в сільськогосподарському виробництві, зумовлюють зміни і в рівні собівартості продукції. При цьому необхідно мати на увазі, що на рівень собівартості сільськогосподарської продукції впливає комплекс взаємопов'язаних природно-економічних умов виробництва: родючість ґрунту і клімат; зміни в розміщенні виробництва продукції; рівень спеціалізації та агропромислової інтеграції; ступінь забезпеченості засобами виробництва та їх використання; ціни на основні й оборотні засоби виробництва; тарифи та послуги; продуктивність праці та рівень її оплати, організаційні форми виробництва.

У приватних сільськогосподарських підприємствах спостерігається останнім часом підвищення собівартості продукції.

Аналіз факторів і причин, що впливають і формують величину собівартості продукції, свідчать про наявність у сучасних умовах двох протилежних тенденцій. Собівартість продукції збільшується за рахунок значного зростання затрат уречевленої праці - амортизаційних відрахувань на засоби виробництва та їх поточного ремонту, палива і мастильних матеріалів, мінеральних добрив, хімікатів, причому в основному в зв'язку з підвищенням цін на них. Крім того, собівартість збільшується в результаті випереджаючого зростання заробітної плати порівняно зі зростанням продуктивності праці.

Одночасно діють фактори, які призводять до зниження собівартості: підвищення урожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тварин та праці на основі інтенсифікації виробництва, вдосконалення форм організації та поглиблення спеціалізації і міжгосподарської кооперації. Проте переважає тенденція до зростання собівартості продукції. Основна причина цього в більшості випадків полягає в тому, що приріст урожайності відстає від загальної величини витрат на 1 га посівної площі, та в інфляційних процесах, що відбуваються в економіці держави, а також в тому, що в останні роки склався диспаритет цін на продукцію сільського господарства і промислову.

Значне підвищення собівартості продукції рослинництва спостерігається у метеорологічно-несприятливі роки, коли знижується врожайність сільськогосподарських культур (2002, 2003 р. р.).

Рівень витрат виробництва в рослинництві, як і врожайність культур, формуються під впливом зональних природно-економічних умов розвитку сільськогосподарського виробництва. Тому рівень собівартості продукції має значні зональні відмінності. Зокрема, найдешевше зерно одержують на півдні та в Лісостеповій зоні України. Вирощування картоплі значно дешевше в зоні Полісся, а овочів -у південних районах.

Для більш детального і глибокого дослідження формування окремих витрат при виробництві різних видів сільськогосподарської продукції та виявлення резервів їх зниження необхідно розглянути їх структуру.

Під структурою собівартості розуміють процентне співвідношення окремих статей витрат у собівартості одиниці продукції. Вона залежить від особливостей окремих сільськогосподарських галузей та їх виробничої спеціалізації, рівня технічної оснащеності і організації виробництва.

Структура собівартості основних видів продукції сільського господарства в господарствах останнім часом постійно змінюється. За структурою собівартості розрізняють продукцію трудомістку (переважають витрати на оплату праці) і матеріаломістку (переважають матеріальні витрати). Високою трудомісткістю відзначається виробництво цукрових буряків, овочів, льону, а також зерно і картопля матеріаломісткі.

Вивчення структури собівартості дає змогу з'ясувати економічне значення окремих статей витрат і основні фактори, під впливом яких формуються її рівень і динаміка. У розподілі витрат на виробництво сільськогосподарської продукції за статтями відображають позитивні й негативні тенденції розвитку галузей. Структуру собівартості основних видів продукції рослинництва розглянемо на прикладі СТОВ "Агрофірма "Куйбишево"" Оржицького району Полтавської області.

Таблиця 1.1

Структура собівартості основних видів продукції рослинництва.

Статті витрат	Пшениця	Соняшник
	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Затрати всього, в т.ч.	13 701,60	100	4344,3	100
1. Насіння	871,7	6,4	489,8	11,3
2. Добрива	3038,2	22,2	400,9	9,2
3. Нафтопродукти	1079	7,9	391,3	9,0
4. Роботи і послуги	891,4	6,5	398,6	9,2
5. Амортизація	814,2	5,9	515,6	11,9
6. Відрахування на соціальні заходи	173,6	1,3	41,8	1,0
7. Оплата праці	469,3	3,4	113,1	2,6
8. Загальновиробничі витрати	6364,2	46,4	1993,2	45,9

Як бачимо, в структурі собівартості продукції рослинництва найбільшу питому вагу ставлять добрива і загальновиробничі витрати.

Для виявлення резервів зниження собівартості продукції на основі впровадження науково - обґрунтованих нормативів різних нормативів різних елементів виробничих витрат треба вивчити також динаміку розмірів окремих статей витрат з розрахунку на 1ц продукції, на 1га посіву сільськогосподарських культур. Вивчення їх динаміки і порівняння з нормативами дасть знову встановити тенденції у зміні рівня собівартості і можливі шляхи його зниження.

1.2 Види собівартості. Рівень і структура собівартості продукції рослинництва

Собівартість як економічна категорія проявляється в показнику індивідуальної собівартості продукції кожного підприємства, а узагальнений її вираз - у показнику собівартості продукції галузі. На підставі цього в сільському господарстві розрізняють собівартість індивідуальну і галузеву. Індивідуальна відображає витрати окремого підприємства або його підрозділів. Галузева розраховується як середньозважена величина індивідуальних витрат підприємства району, області, зони, держави в цілому і є грошовим виразом частини суспільної вартості продукції.

Залежно від характеру витрат, які включають до собівартості продукції, у практичній діяльності підприємств розрізняють виробничу і повну(комерційну) собівартість. До виробничої собівартості відносять витрати, пов'язані з виробництвом та внутрігосподарським транспортуванням продукції до місця зберігання. Крім того, кожний виробник несе певні витрати по збуту продукції. Собівартість, розраховану з урахуванням витрат по її збуту, називають повною або комерційною.

Виробничу і повну собівартість залежно від часу розрахунку та джерел даних поділяють на нормативну і фактичну. Нормативну собівартість розраховують, виходячи з нормативних витрат на виробництво продукції. Розрахунок планових витрат здійснюється як по підприємству в цілому, так і по його виробничих підрозділах. При цьому використовують норми і нормативи, розроблені по природно-кліматичних зонах областей з урахуванням спеціалізації та інших природно-технічних і економічних умов. Розрахунки проводять у відповідності з технологічними картами, на відповідні культури, види худоби, птиці та ін., які містять перелік робіт і матеріально-технічних засобів, необхідних для їх виконання.

Визначають також очікувану, або провізорну, собівартість, яка є різновидом планово-нормативної. Її визначають станом на 1 жовтня звітного року. При цьому за три квартали беруть фактичні витрати і вихід продукції, а за останній квартал року - очікувані дані.

Наприкінці року при складанні річного звіту обліковують фактичну собівартість, яку розраховують на підставі фактичних витрат на виробництво продукції.

Різниця між плановою і фактичною собівартістю полягає тільки в тому, що в першій враховують очікувані, нормативи витрат, а в другій - фактичні. В плановій собівартості не враховані додаткові витрати і витрати, пов'язані з відхиленням від прийнятої технології виробництва продукції.

Крім собівартості одиниці продукції, розраховують собівартість виконання одиниці робіт: у допоміжних виробництвах обліковують собівартість 1 кВТ год. електроенергії, 1 т/км. перевезень, 1 коне-дня та ін.

Рівень собівартості продукції рослинництва і тваринництва формується під впливом розміру витрат та обсягу виробленої продукції. На собівартість значно впливають якість земельних угідь господарства, ціни, за якими сільськогосподарські підприємства купують засоби виробництва - трактори, комбайни, автомобілі, обладнання, сільськогосподарські машини, добрива тощо.

У процесі виробництва продукції аграрних підприємств здійснюють найрізноманітніші витрати. Вони неоднорідні за своїм складом і економічним змістом. Правильна їх класифікація відіграє велику роль у плануванні, обліку й аналізі собівартості продукції.

Ресурси, що беруть участь у процесі виробництва, різняться за природою їх створення, особливостями функціонування і періодом часу, протягом якого вони використовуються у процесі виробництва. Так, до витрат, пов'язаних з функціонуванням землі як виробничого ресурсу, можуть входити плата за землю, орендна плата за користування нею. До витрат, пов'язаних з використанням трудових ресурсів, - заробітна плата працівників. Функціонування основних засобів виробництва зумовлює такі витрати, як амортизація, капітальний і поточний ремонт будівель, споруд, машин і обладнання.

Особливість формування виробничих витрат пов'язана з періодом часу і формою їх участі у виробничому процесі. У зв'язку з цим виробничі витрати поділяються на постійні і змінні. Постійні - це ті, що безпосередньо не пов'язані з обсягом виробництва продукції (робіт, послуг). Вони залишаються сталими і при максимальному рівні виробництва, а також в умовах, коли виробництво взагалі зупинено. Наприклад, до постійних виробничих витрат можуть бути віднесені плата за землю або фіксована орендна плата за користування нею; амортизаційні відрахування на повне відновлення, проценти за банківські кредити. Особливістю постійних витрат є те, що їх інколи важко розділити між видами продукції, на виробництво якої вони понесені. У зв'язку з цим у зарубіжній практиці постійні витрати фермерських господарств не розподіляють між окремими видами продукції і враховують тільки при визначенні прибутку.

До змінних витрат належать оплата праці, вартість використаних кормів, насіння й садивного матеріалу, органічних і мінеральних добрив, пестицидів, транспортних робіт тощо.

До складу собівартості продукції сільського господарства відносять такі витрати: на виконання виробничих ситуацій, зумовлених технологією і організацією виробництва; на утримання і ремонт основних засобів; на проведення агрозоотехнічних та інженерних заходів з метою підвищення продуктивності землеробства, поліпшення якості продукції, зростання продуктивності праці, економічного використання матеріальних ресурсів; поточні витрати на заходи з охорони навколишнього середовища, охорони праці, професійної підготовки і підвищеної кваліфікації працівників; на протипожежну і сторожову охорону виробничих об'єктів; на організацію та управління виробництвом.

До собівартості продукції включають також відрахування на соціальне страхування; платежі по державному обов'язковому страхуванню майна сільськогосподарських підприємств; відрахування профспілковій організації на проведення культурно-масової і фізкультурної роботи; витрати по винахідництву і раціоналізації та ін.

Витрати на заходи по поліпшенню землі, здійснювані у встановленому порядку за рахунок власних оборотних коштів сільськогосподарського підприємства, плануються і враховуються як витрати майбутніх періодів і включаються до собівартості сільськогосподарської продукції протягом ряду років, виходячи з конкретних для окремих заходів строків їх дії чи використання.

За економічним значенням у створенні продукції виробничі витрати поділяються на основні та витрати на організацію і управління виробництвом. Основні витрати безпосередньо пов'язані з технологічним процесом, без них виробництво певного виду продукції неможливе.

Витрати на організацію і управління виробництвом визначають по окремих виробничих підрозділах і підприємству в цілому. Це бригадні (фермерські) і цехові витрати.

Бригадні (фермерські) витрати включають: оплату праці з нарахуваннями на соціальне страхування працівників апарату управління та іншого персоналу; амортизацію і витрати на утримання і ремонт будівель, споруд та інвентарю, витрати на охорону праці та інші, пов'язані з організацією та управлінням виробництва у відповідних підрозділах і цехах підприємства. Ці витрати включаються у собівартість лише тієї продукції, яка виробляється в даній бригаді (фермі) і цеху.

Собівартість продукції формується з різних за економічним значенням статей витрат, які характеризують її склад і структуру. Структуру собівартості продукції визначають відсотковим співвідношенням окремих статей витрат у загальних витратах виробництва. Вона залежить від особливостей окремих галузей, спеціалізації підприємства, рівня його технічної оснащеності та організації виробництва (таблиця 1.1).

Собівартість окремих видів продукції, яку одержують від відповідних культур, обчислюють на основі витрат, віднесених на дану культуру. Усі витрати за способом включення в собівартість продукції поділяються на прямі і непрямі (розподілювані). Прямі витрати безпосередньо відносять на відповідні культури, а непрямі - розподіляються на ці об'єкти планування та обліку.

До прямих витрат належить переважна частина основних витрат (наприклад у рослинництві - оплата праці, вартість добрив і засоби захисту рослин, витрати на утримання основних засобів галузі, страхові платежі та ін.).

Непрямі витрати пов'язані з виробництвом кількох видів продукції, тому вони не можуть бути віднесені на один продукт, а розподіляються між ними за відповідною методикою.

1.3 Послідовність і методи визначення собівартості сільськогосподарської продукції

Обчислення собівартості окремих видів сільськогосподарської продукції ґрунтується на загальних принципах планування і обліку витрат, які вимагають єдності об'єктів калькуляції, статей витрат і методики їх розподілу між різними продуктами. Це забезпечує необхідні умови для правильного та ідентичного обчислення собівартості окремих видів продукції в сільськогосподарських підприємствах, дає можливість аналізувати її рівень у динаміці та порівняно з іншими господарствами, за планом встановлювати причини відхилень і розробляти заходи щодо зниження собівартості.

У плануванні обліку собівартості продукції використовують такі показники: собівартість усієї продукції, собівартість одиниці продукції, витрати на 100 грн. вартості продукції. Собівартість одиниці продукції обчислюється діленням витрат на всю продукцію відповідного виду до її обсягу у натуральному виразі, а витрати на 100 грн. вартості продукції - з відношення собівартості всієї продукції до її обсягу у вартісному виразі.

Облік витрат на виробництво і вихід продукції ведеться в рослинництві по окремих культурах (групах культур). Сума всіх прямих і розподілюваних витрат становить її загальний обсяг по кожному з об'єктів облік. При вирощуванні сільськогосподарських культур господарства одержують, як правило, не один, а декілька видів продукції - основну, супутню і побічну.

Основною продукцією є (зерно, цукрові буряки, картопля, тощо), для одержання якої організоване відповідне виробництво. Якщо в одній галузі виробляється два і більше основних продуктів, вони є супутніми. Біологічні особливості рослин зумовлюють одержання поряд з основною побічної продукції (соломи і полови зернових, гички цукрових буряків, тощо).

Для обчислення собівартості одиниці сільськогосподарської продукції після встановлення об'єкта калькуляції визначають кількість виробленої продукції і загальну суму витрат на вирощування окремих сільськогосподарських культур.

Для обчислення собівартості продукції загальна сума витрат розподіляється між окремими видами продукції. При цьому використовують такі методи розподілу витрат і обчислення собівартості продукції.

Метод прямого віднесення витрат на відповідні види продукції використовується в тих галузях, де в процесі виробництва одержують один вид продукції. При цьому собівартість одиниці продукції визначають діленням суми витрат по даному об'єкту обліку на загальний обсяг виробленої однорідної продукції. Цим методом обчислюють собівартість 1 ц картоплі, зеленої маси кукурудзи і однорічних трав, а також одиниці робіт і послуг обслуговуючих виробництв.

Метод виключення вартості побічної продукції із загальної суми витрат. При цьому побічна продукція (солома, стебла кукурудзи, кошики, гичка тощо) оцінюється за нормативною собівартістю або фактичними витратами на її збирання, перевезення і заготівлю. Після вирахування вартості побічної продукції із загальної суми витрат решту її відносять на обсяг виробленої основної продукції.

Метод розподілу витрат між видами продукції пропорційно до кількісного значення однієї з ознак, спільної для даних видів продукції. Такими ознаками можуть бути вміст в окремих видах продукції повноцінного зерна, поживних речовин і т.і. Цей метод використовується при обчисленні собівартості зернових відходів, нестандартних овочів, картоплі, фруктів та ягід з урахуванням їх поживних якостей та інших характерних особливостей.

Метод оцінки витрат на окремі види продукції експертним шляхом і вираження їх у певних відносних показниках. Наприклад, 1 голова приплоду оцінюється в розмірі 60 кормо-днів утримання тварин.

Метод розподілу витрат за допомогою коефіцієнтів, які встановлюються централізовано. При їх визначенні витрати на одиницю одного з видів продукції приймаються за одиницю, а щодо інших видів продукції виражаються відповідним коефіцієнтом. Таким чином усі види продукції переводять в основну, визначають її загальний обсяг та обчислюють собівартість основної продукції. Витрати на окремі види продукції розподіляються пропорційно до їх частки в загальному обсязі умовної продукції.

Метод розподілу витрат пропорційно до вартості окремих видів продукції в оцінці за реалізаційними цінами використовують при обчисленні продукції овочівництва, льонарства, вівчарства та інших галузей.

Собівартість сільськогосподарської продукції, робіт і послуг визначається в певній послідовності. Це пов'язано з тим, що продукція і послуги одних галузей і виробництв споживаються іншими в процесі господарської діяльності. Спочатку визначають собівартість робіт допоміжних виробництв: в автомобільному вантажному транспорті - одного тонно-кілометра вантажних перевезень; у транспортних роботах тракторів - одного тонно-кілометра вантажних перевезень або одного еталонного гектара роботи; в гужовому транспорті - одного робочого дня; в електропостачанні - одного кіловат-години електроенергії. Послуги цих виробництв практично повністю споживаються в галузях господарства і їх витрати відносять на собівартість сільськогосподарської продукції. Після розподілу витрат допоміжних виробництв за об'єктами обліку визначають собівартість продукції рослинництва, а потім тваринництва.

2. Аналіз собівартості продукції рослинництва

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

Об'єктом дослідження є сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Куйбишево". Діяльність підприємства регулюється статутом, установчим договором, Господарським Кодексом України, Кодексом законів про працю та іншими законодавчими актами згідно чинного законодавства.

Підприємство є об'єктом господарювання з правами і обов'язками юридичної особи. Підприємство діє на принципах повного господарського розрахунку, забезпечує соціальний розвиток і стимулювання працівників за рахунок накопичених засобів, несе повну відповідальність за результатами власної господарської діяльності і виконання покладених на себе зобов'язань перед постачальниками і споживачами, бюджетом, банками, а також перед трудовим колективом згідно чинного законодавства.

Підприємство створене і діє у вигляді сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю. Підприємство здійснює облік всієї своєї діяльності, контроль за ходом виробництва продукції і послуг, веде оперативний бухгалтерський облік і статистичну звітність в порядку встановленому законодавством.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Куйбишево" зареєстроване як юридична особа 30 травня 1997 року. Засновниками товариства є три юридичні особи:

· Товариство з обмеженою відповідальністю "Оржицький цукровий завод", код ЄДРПОУ 05463791;

· Товариство з обмеженою відповідальністю "Украгробізнес", код ЄДРПОУ 35758853;

· Публічне акціонерне товариство "Укррос", код ЄДРПОУ 34876145.

Учасниками товариства є підприємства-засновники, а також саме сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю СТОВ "Агрофірма "Куйбишево". Учасники товариства несуть відповідальність у межах своїх внесків. Учасники зобов`язані внести відповідні внески до Статутного фонду. Розмір Статутного фонду становить 11 916 205 гривень і формується з майна і грошових коштів засновників.

СТОВ "Агрофірма "Куйбишево" знаходиться за адресою: Вулиця Спортивна, будинок 13, село Куйбишево, Оржицького району, Полтавської області. Відстань до районного центру смт. Оржиця становить 35 кілометрів, а до обласного центру м. Полтави - 180 кілометрів. Відстань до найближчого елеватора - с. Лазірки (16 км), м. Гребінка (24 км).

Центральна садиба знаходиться в селі Куйбишево. До СТОВ "Агрофірми "Куйбишево" входять 17 населених пунктів, а саме: с. Куйбишево, с. Нове, с. Тимки, с. Хоружівка, с. Несено-Іржавець, с. Іванівка, с. Біївці, с. Єнківці, с. Горобії, с. Новаки, с. Пишне, с. Калайденці, с. Хитці, с. Халепці, с. Лушники, с. Клепачі, с. Яблунево.

СТОВ "Агрофірма "Куйбишево" займається змішаною сільськогосподарською діяльністю. Товариство має право, в межах чинного законодавства, займатися зовнішньоекономічною діяльністю по всіх передбачених Статутом видів діяльності, зокрема:

- експорт та імпорт товарів народного споживання, обладнання, машин та механізмів, транспортних засобів та будівельних матеріалів;

- експорт та імпорт сільськогосподарської продукції;

- експорт та імпорт сировини як для власних потреб, так і не для власного виробництва.

Територія підприємства розташована лісостеповій фізико-географічній зоні. Рельєф на землеволодіннях СТОВ "Агрофірми "Куйбишево" рівнинний і знаходиться на території Придніпровської низовини та Полтавської рівнини. Ґрунти на яких вирощуються сільськогосподарські культури господарства - чорноземи. Клімат в якому розташоване підприємство є помірно- континентальним. Середньорічні температури: літня +28 °C, зимова ? 12 °C. Середня кількість опадів 480-505 мм. Рівнинна територія, помірний континентальний клімат з достатньою кількістю тепла та вологи, чорноземні ґрунти, обумовили врівноважену динаміку природних процесів.

Загальна земельна площа протягом 2011 - 2013р.р. змінювалась. Це ми можемо побачити переглянувши таблицю 2.1.

Таблиця 2.1 Структура земельних угідь господарства.

Види угідь	2011 р.	2012 р.	2013 р.	2013 р. в % до 2011 р.
	га	%	га	%	га	%
Загальна земельна площа, в т.ч.	12335	100	11976	100	11159	100	90,5
Сільськогосподарські угіддя з них:	12335	100	11976	100	11159	100	90,5
Рілля	12335	100	11529	96,3	10551	95	85,5
Інші види угідь	-	-	447	3,7	608	5	-

З таблиці 2.1 видно, що найбільша площа сільськогосподарських угідь була у 2011 році і становила 12335 га, а найменшою - у 2013 році - 11159 га. Також ми бачимо, що у 2011 році площа ріллі становила 100%, у 2012 - 96,3%, а у 2013 - 95%. В порівнянні з 2011 роком, видно, що у 2013 році площа сільськогосподарських угідь знизилася на 9,5%, площа ріллі знизилася на 14,5%.

Розглянемо структуру посівних площ сільськогосподарських культур СТОВ "Агрофірми "Куйбишево"" протягом 2011-2013 р. р.

Таблиця 2.2 Структура посівних площ в господарстві.

Культури та групи	2011 р.	2012 р.	2013 р.	2013 р. в % до 2011 р.
	га	%	га	%	га	%
Зернові та зернобобові в т.ч.	4953	49,7	4609	49,8	4859	52,8	98,1
Озима пшениця	2487	24,9	3163	34,2	1505	16,4	60,5
Озиме жито	46	0,5	41	0,5	-	-	-
Ячмінь	736	7,4	318	3,4	223	2,4	30,3
Кукурудза	1643	16,5	1087	11,7	3131	34	190,6
Гречка	41	0,4	-	-	-	-	-
Технічні культури в т.ч	5009	50,3	4643	50,2	4338	47,2	86,6
Цукровий буряк	2278	22,9	2095	22,6	-	-	-
Соняшник	1695	17	852	9,3	1559	17	91,9
Соя	1036	10,4	1696	18,3	2779	30,2	268,2
Всього посівів	9962	100	9252	100	9197	100	92,3

У таблиці 2.2 видно, що більшу частину посівних площ у 2011 і 2012 роках становили технічні культури, відповідно 50,3% і 50,2%, а у 2013 - зернові та зернобобові (52,8%). В порівнянні з 2011 р. у 2013 р. загальна площа посівів знизилася на 7,7%. Така культура, як гречка вирощувалася лише в 2011 році, жито і цукровий буряк - у 2011 і 2012 р. р. У 2013 р. в порівнянні з 2011 р. посівна площа кукурудзи і сої зросла відповідно на 90,6% і 168%, а посівні площі озимої пшениці, ячменю і соняшнику знизились відповідно на 39,5%, 59,7% і 13, 4%.

Урожайність відіграє важливу роль у процесі вирощування сільськогосподарських культур, тому розглянемо таблицю 2.3 у якій наведені дані по урожайності сільськогосподарських культур, які вирощуються в СТОВ "Агрофірмі "Куйбишево" протягом 2011-2013 років.

Таблиця 2.3 Урожайність сільськогосподарських культур.

Назва культур	Урожайність, ц./га.
	2011р.	2012р.	2013р.
Озиме жито	22,8	20	-
Озима пшениця	22	35	43,7
Ячмінь	19	29,2	14,7
Кукурудза на зерно	72,1	47,9	36,5
Соняшник	21,7	16,3	15,5
Цукровий буряк	255	409,3	-
Соя	16	16,1	11,9

З таблиці 2.3 видно, що протягом трьох років (2011-2013р.р.) урожайність кукурудзи на зерно і соняшника з кожним роком знижувалася, а урожайність озимої пшениці підвищувалася. Також видно, що урожайність озимого жита і цукрового буряка протягом 2011-2013р. р. зросла, а у 2013 році підприємство припинило вирощування цих культур. А урожайність ячменю і соняшнику у 2012р. підвищилася, а у 2013р. стала нижчою, ніж була у 2011р.

Розглянемо склад трудових ресурсів СТОВ "Агрофірми "Куйбишево" протягом 2011-2013р. р. в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4 Структура трудових ресурсів підприємства, чол.

Види угідь	2011 р	2012 р	2013 р	2013 р в % до 2011 р
	чол.	%	чол.	%	чол.	%
Середньооблікова чисельність працівників, зайнятих у с.-г. виробництві	750	100	657	100	637	100	84,9
В тому числі в рослинництві	218	29,1	391	59,5	352	55,3	161,5
В тваринництві	532	70,9	266	40,5	285	44,7	53,6

В порівнянні з 2011р. у 2013р. середньооблікова чисельність працівників знизилась на 15,1%, в т. ч. в рослинництві зросла на 61,5%, а в тваринництві знизилась на 46,4%.

СТОВ "Агрофірма "Куйбишево"" - це досить велике підприємство, яке має значну земельну площу і досить широкий склад трудових ресурсів, тому проаналізуємо ряд показників, які наведені в таблиці "Показники забезпеченості підприємства виробничими фондами".

Таблиця 2.5 Показники забезпеченості підприємства виробничими фондами.

Показники	2011 р.	2012 р.	2013 р.	2013 р. в % до 2011 р.
Енергоозброєності, к. с.	2154,4	2459,4	2536,6	117,7
Енергозабезпеченості, к. с.	131	140,2	144,8	110,5
Фондозабезпеченість, тис. грн.	3,4	5,7	5	147,1
Фондоозброєність, тис. грн.	56,1	100	87,1	155,3
Фондомісткості,тис. грн.	0,3	0,6	0,5	166,7
Фондовіддачі, тис. грн.	3,1	1,7	2	64,5

З таблиці 2.5 видно, що СТОВ "Агрофірма "Куйбишево"" в порівнянні з 2011р. в 2013р. стала на 17,7% більш енергоозброєною і на 10,5% більш енергозабезпеченою. У 2013р. відносно 2011р. такі показники, як фондозабезпеченість, фондоозброєність, фондомісткість зросли відповідно на 47,1%, 55,3% і 66,7%, а фондовіддача знизилась на 35,5%. СТОВ "Агрофірма "Куйбишево"" займається не тільки вирощування сільськогосподарських культур, а й розведенням великої рогатої худоби і свиней. У 2013 році поголів'я корів становило 1519голів, бичків - 49голів, а телиць - 725 голів. Поголів'я свиней у 2011році становило 8423голови, з них 390 голів становили основні свиноматки, а у 2013 році поголів'я свиней знизилось до 758 голів. З кожним роком поголів'я свиней в СТОВ "Агрофірмі "Куйбишево"" знижується, адже підприємство прийняло рішення припинити займатися розведенням свиней, і поступово йде до цієї мети.

Таблиця 2.6 Основні показники продуктивності тваринництва.

Показники продуктивності	Одиниці виміру	Показники
		2011р.	2012р.	2013р.
Середньорічний удій на 1 корову	кг.	4051,9	4833,8	5375,6
Середній добовий приріст ВРХ.	грам	386,1	490,1	535,6
Середній добовий приріст свиней	грам	224,8	342,7	9,4
Одержання приплоду на 100 корів	гол.	46	40	49
Одержання приплоду на основну свиноматку	гол.	21	10	-

З таблиці 2.6 "Основні показники продуктивності тваринництва" обчислені такі показники, як середньорічний удій на 1 корову та середній добовий приріст ВРХ з кожним роком зростали і у 2013 році становили відповідно 5375,6кг і 535,6грам. Середньодобовий приріст свиней у 2012р. зріс до 342,7грам, а у 2013 знизився до 9,4грам. Також видно, що найбільше одержано приплоду на 100 корів у 2013 році і становить 49 голів. Такий показник, як одержано приплоду на основну свиноматку з кожним роком знижувався, а у 2013р. підприємство взагалі не отримало приплоду свиней.

СТОВ "Агрофірма "Куйбишево" має досить широку матеріально-технічну базу. Однією зі складової, якої є машинно-тракторний парк, який також є досить значним. В цьому можна пересвідчитись переглянувши таблицю "Склад машинно-тракторного парку".

Таблиця 2.7 Склад машинно-тракторного парку.

Назва показників	Наявно	В т. ч. справних	Коефіцієнт готовності
Трактори	75	56	0,75
Вантажні автомобілі	69	52	0,75
Зернозбиральні комбайни	12	12	1
Кормо- і силосозбиральні комбайни	2	2	1
Кукурудзозбиральні комбайни	8	8	1
Жниварки валкові	5	5	1
Косарки тракторні	6	4	0,66
Граблі тракторні	6	6	1
Прес-підбирачі	12	10	0,83
Плуги	14	9	0,64
Культиватори	32	26	0,81
Всього	241	190	-

З таблиці 2.7 видно, що загальна кількість техніки становить 241, а кількість справної техніки - 190. Окрім техніки переліченої в таблиці 2.7 підприємство має :

ь Молочно-товарні ферми;

ь Склади різного призначення;

ь Ангари;

ь Адмінбудівлі;

ь Млин-крупорушку-олійницю;

ь Вагові;

ь Гуртожитки;

ь Магазини;

ь Хімсклади;

ь Хлібопекарні і багато іншого.

Щоб проаналізувати виробничо-фінансову діяльність СТОВ "Агрофірми "Куйбишево" потрібно розрахувати структуру грошових надходжень від реалізації продукції протягом 2011-2013р. р., собівартість виробленої продукції по підприємству за три останніх роки, собівартість основних видів продукції в галузі рослинництва і тваринництва протягом останніх трьох років і показники фінасово-господарської діяльності підприємства. Це буде відображено у таблицях 2.8-2.11.

Таблиця 2.8 Структура грошових надходжень від реалізації продукції на підприємстві.

Види продукції та галузі	2011 р.	2012 р.	2013 р.
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Зернові та зернобобові в	3982,3	9,3	29136,4	37,714	17478,7	26,25
Цукровий буряк	-	-	373,8	-	-	-
Соняшник	9023,0	21	5025,3	7	5703,6	8,65
Кукурудза на зерно	1119,7	2,6	9253,9	11,967	8284,2	12,45
Інша продукція рослинництва	29,1	0,07	4,0	0,005	50,0	0,075
Разом по рослинництву	14154,1	32,97	43793,4	56,686	31516,5	47,290
Молоко	17566,8	41	19480,0	25,215	29964,6	44,962
М'ясо - ВРХ	1369,4	3,21	2878,3	3,726	4117,3	6,178
-Свиней	9013,7	21,1	11094,9	14,361	1046,1	1,570
Інша продукція тваринництва	791,0	1,81	9,6	0,012	-	-
Разом по тваринництву	28740,9	67,03	33462,8	43,314	35128	52,710
Всього	42895	100	77256,2	100	66644,5	100

З таблиці 2.8 видно, що СТОВ "Агрофірма "Куйбишеве" найбільше отримала грошових надходжень у 2012р., що становить 77256,2 тис. грн. У 2013р. найбільше грошових надходжень підприємство отримало від виробництва молока та кукурудзи на зерно, що становить відповідно 44,962% і 12,45%. Розглянемо показники собівартості сільськогосподарської продукції на весь обсяг виробленої продукції та на 1ц виробленої продукції.

Таблиця 2.9 Собівартість виробленої продукції по підприємству за три останніх роки, тис. грн.

Види продукції	2011 р.	2012 р.	2013 р.	2013 р. в % до 2011 р.
Разом по рослинництву	46422,4	65367,1	53800,1	115,9
Озима пшениця	4905,3	14560,6	8137,8	165,9
Озиме жито	50,4	149,9	-	-
Ячмінь	1363,4	1007,3	868,8	63,7
Кукурудза на зерно	5355	7897,5	21550,9	402,4
Цукровий буряк	24721,1	29783,4	-	-
Соняшник	6861,2	4601	8703,9	126,9
Соя	3166	7367,4	14538,7	459,2
Разом по тваринництву	33267	43024	47080,5	141,5
Молоко	17717,8	22793	29491,8	166,5
Приріст ВРХ	5977,2	12441	16876,2	282,3
Приріст свиней	9497,2	7763	681,3	7,2
Мед	74,8	27	31,2	41,7
Разом по господарству	79689,4	108391,1	100880,6	126,6

З таблиці 2.9 видно, що в СТОВ "Агрофірмі "Куйбишево"" в порівнянні з 2011р. у 2013р. собівартість виробленої продукції зросла по озимій пшениці, кукурудзі на зерно, соняшнику, сої, молоку та приросту ВРХ відповідно на 65,9%, 302,4%, 26,9%, 359,2%, 66,5% та 182,3%, а по інших видах сільськогосподарської продукції знизилась. Зростання собівартості негативно впливає на фінансові результати від діяльності підприємства, тобто або підприємство отримує дуже низький прибуток, або отримує збиток.

Таблиця 2.10 Собівартість основних видів продукції в галузі рослинництва і тваринництва.

Види продукції	Собівартість 1ц. (грн.)	2013 р. в % до 2011 р.
	2011 р.	2012 р.	2013 р.
Озима пшениця	89,5	131,6	123,7	138,2
Озиме жито	48	181,4	-	-
Кукурудза на зерно	45,2	151,7	188,6	417,3
Ячмінь	97,4	105,6	264,6	271,7
Цукровий буряк	42,6	34,7	-	-
Соняшник	186,8	331	361,4	193,5
Соя	191,3	270	436,3	228,1
Молоко	287,3	300	344,4	119,9
Приріст ВРХ	2559,8	3825,6	5051,2	197,3
Приріст свиней	1374,4	1386,3	26203,8	1906,6
Мед	24,9	9,2	103,5	415,7

З таблиці видно, що в СТОВ "Агрофірмі "Куйбишево"" собівартість 1ц основних видів продуктів галузі рослинництва і тваринництва у 2013р. в порівнянні з 2011р. по всіх видах сільськогосподарської продукції зросла. З даної таблиці випливає те, що у 2013р. виробництво сільськогосподарської продукції принесло значні збитки даному підприємству.

Для узагальнюючої характеристики фінансово-господарської діяльності СТОВ "Агрофірми "Куйбишево"" ми розрахуємо наступні 14 показників, які наведені у таблиці 2.11.

Таблиця 2.11 Показники фінансово-господарської діяльності підприємства.

№п/п	Показники	Один. виміру	Сума
			2011 р.	2012 р.	2013 р.
	Вартість валової продукції по собівартості	тис. грн.	107992,7	144642,2	128560,6
	Розмір валового прибутку(збиток)	тис. грн.	-2635	4802	-11830
	в т.ч. на 100 га. с.-г. угідь	грн.	-220	388,7	-1060,1
	Вартість валової продукції на 1 людино - годину	грн.	79,1	121	110,9
	Вартість валової продукції на 1 середньорічного працівника	грн.	143990,3	220155,6	201822
	Вартість валової продукції на 100 грн. осн. виробничих фондів	грн.	256,5	220,3	231,7
	Середньорічна заробітна плата 1 працівника	грн.	26545,5	32322,2	16659,2
	Оплата праці 1 людино - дня	грн.	56,6	59,4	64,1
	Розмір грошових надходжень	тис. грн.	42895	77256,2	66644,5
	Чистий прибуток (+) збиток (-)	тис. грн.	-21099	-12296	-30040
	в т. ч. на 100 га с/г угідь	грн.	-1761,8	-996,8	-2692
	на 100 га. ріллі	грн.	-1830,1	-996,8	-2847,1
	Вартість валової продукції на 1 грн. основних виробничих фондів	тис. грн.	3,1	1,7	2
	Вартість основних виробничих фондів на 1 грн. валової продукції	тис. грн.	0,3	0,6	0,5
	Коефіцієнт оборотності		1,5	1,3	2,1
	Рівень рентабельності	%	-31,2	-15	-23,6
	Норма прибутку	%	-50,1	-18,7	-54,1

З таблиці бачимо, що в даному господарстві показники фінансово-господарської діяльності підприємства є негативними. Перш за все видно, що протягом трьох років підприємство отримувало збиток, також коефіцієнт оборотності є досить високим. Ці та інші показники в таблиці 2.11 показують, що дане підприємство працює неефективно і йому потрібно вдосконалювати свою діяльність.

2.2 Аналіз структури і дотримання кошторису витрат в рослинництві

Кожне підприємство в процесі своєї діяльності несе різні види витрат і відрахувань. Найчастіше - це такі витрати:

v Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт та послуг);

v Адміністративні витрати;

v Витрати на збут;

v Інші операційні витрати.

Крім цих витрат підприємство має і інші. Основні з яких наведені у таблиці "Аналіз структури та динаміки витрат". Також у даній таблиці можна проаналізувати динаміку витрат протягом 2011- 2013р. р.

Таблиця 2.12 Аналіз структури та динаміки витрат.

Види витрат і відрахувань	2011р.	2012р.	2013р.	Відхилення(+;-)
	Сума, тис. грн.	Питома вага,%	Сума, тис. грн.	Питома вага,%	Сума, тис. грн.	Питома вага,%	Абсолютне, тис. грн.	2013р. у % до 2011р.
Податок на додану вартість	13374	11,1	17221	13,8	-	-	-	-
Інші вирахування з доходу	1809	1,5	6	0,005	-	-	-	-
Собівартість реалізованої продукції(товарів, робіт, послуг)	67696	56,3	82166	66,295	127207	82	45041	187,9
Адміністративні витрати	7695	6,4	9466	7,6	8709	5,66	-757	113,2
Витрати на збут	855	0,7	306	0,2	140	0,09	-166	16,4
Інші операційні витрати	28475	23,7	14160	11,4	18994	12,25	4834	66,7
Фінансові витрати	314	0,3	-	-	-	-	-	-
Надзвичайні витрати	-	-	848	0,7	-	-	-	-
Всього витрат і відрахувань	120218	100	124173	100	155050	100	30877	129

З таблиці 2.12 видно, що в СТОВ "Агрофірмі "Куйбишево" у 2013р. не було таких витрат, як податок на додану вартість та інші вирахування з доходу. Фінансові витрати і надзвичайні витрати здійснювались підприємством лише у 2011р. і 2012р. відповідно. Отже, в порівнянні з 2011р. у 2013р. в СТОВ "Агрофірмі "Куйбишево" собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) та адміністративні витрати зросли відповідно на 87,9% та 13,2%, а витрати на збут і інші операційні витрати знизились відповідно на 83,6% та 33,3%. Також бачимо, що в порівнянні з 2012р. у 2013р. собівартість реалізованої продукції та інші операційні витрати зросли відповідно на 45041 тис. грн. та 4834 тис. грн., а адміністративні витрати і витрати на збут знизились на 757 тис. грн. і 166 тис. грн. відповідно. Підвищення витрат негативно впливає на фінансовий результат діяльності підприємства, тому СТОВ "Агрофірма "Куйбишево" повинна намагатися знижувати свої витрати, наприклад, шляхом економного використання оборотних фондів, вдосконалення системи управління виробництвом і підвищувати продуктивність праці.

Сумарний обсяг витрат виробничої та інших видів операційної діяльності визначається їх кошторисом (бюджетом), який складається чи обліковується в цілому стосовно суб'єкта господарювання на обумовлений період. Кошторис операційної діяльності підприємства відображає по елементний показ витрат, оскільки цим досягається їх сумування незалежно від виду діяльності або виду продукції, що виробляється (робіт, послуг). За кошторисом можна дати оцінку повноти покриття витрат матеріальних, трудових, фінансових та інших ресурсів за визначений період діяльності підприємства.

Суттєвим моментом управління діяльністю підприємства є контроль за дотриманням кошторисних (планових) значень витрат на виробництво продукції. У процесі контролю необхідно проаналізувати структуру витрат і виявити їх відхилення за економічними елементами. Визначаючи кошторис (собівартість) продукції потрібно проаналізувати статті витрат, які необхідні для виробництва соняшнику, що ми і зробимо виконавши таблицю 2.13.

Таблиця 2.13 Аналіз витрат на виробництво соняшнику.

Статті і елементи витрат	2011р.	2012р.	2013р.	Відхилення +; -
	Тис. грн.	%	Тис. грн.	%	Тис. грн.	%	Тис. грн.	2013р. у % до 2011р.
1.Прямі матеріальні витрати, з них:	3613,1	52,7	2494,7	54,2	4755,4	54,6	2260,7	131,6
Насіння та посадковий матеріал	371,6	5,42	489,8	10,6	963,4	11,1	473,6	259,3
Мінеральні добрива	929,1	13,54	400,9	8,7	815,3	9,4	414,4	87,8
Нафтопродукти	760,9	11,09	391,3	8,5	613,6	7,0	222,3	80,6
Оплата робіт та послуг сторонніх організацій	1016,8	14,82	398,6	8,7	705,9	8,1	307,3	69,4
Решта матеріальних витрат	534,7	7,79	814,1	17,7	1657,2	19,0	843,1	309,9
2.Прямі витрати на оплату праці	174,4	2,5	113,1	2,5	138,3	1,6	25,2	79,3
продовження таблиці 2.13
3.Інші прямі витрати та загальновиробничі витрати, з них:	3073,7	44,8	1993,2	43,3	3810,2	43,8	1817	124,0
Амортизація необоротних активів	281,5	4,10	515,6	11,2	398,2	4,6	-117,4	141,5
Відрахування на соціальні заходи	63,9	0,93	41,8	0,9	239,8	2,8	198	375,3
Решта ін. прямих та загальновиробничих витрат	2728,3	39,76	1435,8	31,2	3172,2	36,4	1736,4	116,3
Всього витрат	6861,2	100	4601	100	8703,9	100	4102,9	126,9

З даної таблиці, бачимо, що в СТОВ "Агрофірмі "Куйбишево" у 2011р. найбільшу частину займали витрати по оплаті робіт та послуг сторонніх організацій та витрати на мінеральні добрива, у 2012р. - амортизація необоротних активів та витрати на насіння та посадковий матеріал, а у 2013р. - витрати на насіння і посадковий матеріал та витрати по оплаті робіт та послуг сторонніх організацій. В порівнянні з 2011р. у 2013р. такі статті витрат, як мінеральні добрива, нафтопродукти, оплата робіт та послуг сторонніх організацій та прямі витрати на оплату праці знизились відповідно на 12,2%, 19,4%, 30,6% та 20,7%, а насіння та посадковий матеріал, амортизація необоротних активів і відрахування на соціальні заходи зросли на 159,3%, 41,5% і 275,3%. Зростання витрат показує негативний результат, адже коли зростають витрати, зростає собівартість, а прибутки підприємства знижуються.