Організація і планування витрат на виробництво соняшника

Собівартість продукції є важливим показником економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. В ньому синтезують всі сторони господарської діяльності, аналізується результат виконання, використання всіх виробничих ресурсів. В процесі виробництва на собівартість соняшнику впливають 2 фактори: витрати на 1 га і урожайність, що видно з таблички 2.14.

Таблиця 2.14 Аналіз впливу факторів на собівартість 1ц соняшнику.

З таблиці 2.13 видно, що собівартість соняшнику в СТОВ "Агрофірмі "Куйбишево"" у 2013р. в порівнянні з 2012р. зросла на 30,4грн., за рахунок витрат на 1 га собівартість знизилась на 25,4грн., а за рахунок урожайності - зросла на 55,8грн. Зростання собівартості несе збитки підприємства, тому підприємство повинно знижувати цей показник, вибираючи шляхи, які йому підходять.

2.3 Послідовність і методи визначення планової собівартості продукції рослинництва

Визначення собівартості ґрунтується на загальних для планування та обліку принципах і знаходить своє відображення в єдності об'єктів калькуляції, статей витрат і методики їх розподілу. В плануванні й обліку розраховуються і використовуються такі показники собівартості:

1) собівартість усієї продукції;

2) собівартість одиниці продукції;

3) витрати на одну грошову одиницю вартості продукції.

Собівартість одиниці продукції визначають діленням собівартості всієї продукції відповідного виду на її обсяг у натуральному вигляді, а витрати на одну грошову одиницю продукції - відношенням собівартості всієї продукції до її обсягу у вартісному виразі.

При визначенні собівартості насамперед уточнюють обсяг виробленої продукції і витрати на її виробництво.

Собівартість одиниці продукції визначається за допомогою певних методів. Їх вибір залежить від особливостей технології та організації виробництва, характеру продукції, що виробляється. В сільськогосподарському виробництві використовуються такі методи:

1. Пряме віднесення витрат на відповідні види продукції. Застосовується в тих галузях, де одержують лише один вид однорідної продукції. Собівартість одиниці продукції при цьому визначають діленням суми понесених витрат на даному об'єкті планування й обліку на загальний обсяг її виробництва (робіт, послуг). Так визначається собівартість центнера зеленої маси, а також собівартість одиниці робіт і послуг допоміжних і обслуговуючих виробництв: 10 т-км, 1 кВт./год., 1 м 3 води.

2. Вилучення із загальної суми витрат побічної продукції, вираженої у грошовій формі. При цьому у тваринництві гній оцінюється за нормативною собівартістю, а такі види побічної продукції, як пух, перо, роги, міражні яйця оцінюються за цінами можливої реалізації (використання). Залишок витрат, що дорівнює різниці між загальною сумою витрат і вартісною оцінкою побічної продукції, відносять на одержаний обсяг основної продукції.

3. Розподіл витрат між видами продукції пропорційно кількісному значенню однієї з головних ознак, спільної для всіх видів одержаної продукції.

4. Коефіцієнтний метод. Застосовується тоді, коли в процесі відповідного виду діяльності одержують понад один вид продукції з наступним визначенням собівартості кожного з них. Витрати між цими видами продукції розподіляються пропорційно їх питомій вазі в загальному обсязі умовної продукції. Її розраховують шляхом переведення за допомогою прийнятих коефіцієнтів усіх видів продукції в основний. Цим методом визначають, наприклад, собівартість продукції вівчарства.

5. Пропорційний метод. Базується на розподілі витрат між окремими видами продукції пропорційно вартості продукції, оціненої за реалізаційними цінами. Так визначається собівартість овочів, льону, конопель та ін.

6. Комбінований метод. Включає два або більше розглянутих вище методів. Наприклад, при визначенні собівартості насінницького зерна в спеціалізованих насінницьких господарствах застосовується метод виключення вартості побічної продукції (соломи) у поєднанні з пропорційним, коли залишок витрат розподіляють за різними класами зерна пропорційно його вартості.

Собівартість 1 ц насіння соняшнику обчислюють так само, як і для зернових. Із загальних витрат виключають вартість побічної продукції (кошики, стебла тощо), оціненої за нормативно-розрахунковими витратами на її заготівлю, а решту суми становить собівартість основної продукції.

Щоб запланувати собівартість соняшнику перш за все потрібно розрахувати витрати на виробництво соняшнику. Витрати розраховуються шляхом додавання різних статей витрат, які розраховані таким чином: нормативи різних статей витрат потрібно помножити на планову площу посіву. Щоб розрахувати витрати на насіння потрібно запланувати посівну площу (необхідно розрахувати нормативну врожайність) планову потребу в насінні і загальну вартість насіння. Тому виконаємо необхідні розрахунки у таблицях 2.15-2.20.

Таблиця 2.15 Розрахунок середньозваженої врожайності.

Середньозважена врожайність соняшника в СТОВ "Агрофірмі "Куйбишево"" становить 18,2 ц/га.

Передбачається приріст урожайності соняшнику - на 10% посівів високоврожайним сортом. Розраховую нормативну врожайність в таблиці 2.16 .

Таблиця 2.16 Розрахунок нормативної врожайності.

Нормативна урожайність соняшнику в СТОВ "Агрофірма "Куйбишево"" буде становити 20 ц/га. Це відбулося за рахунок оновлення сорту. Заплануємо потребу господарства в с. - г. продукції та посівній площі.

Таблиця 2.17 Планова потреба господарства в с.- г. продукції та посівних площі.

Плановий валовий збір соняшника в СТОВ "Агрофірмі "Куйбишево"" становить 24660 ц., а планова площа посіву 1233 га.

Розрахуємо потребу і вартість насіння для СТОВ "Агрофірми "Куйбишево"" в таблиці 2.18.

Таблиця 2.18 Розрахунок потреби і вартості насіння.

Планова потреба господарства в насінні соняшнику становить 123,3 ц., з них 43,3 ц. є у наявності в господарстві, а 80 ц. СТОВ "Агрофірма "Куйбишево"" планує закупити. Загальні витрати на насіння становитимуть 2608660 грн.

Після проведення необхідних розрахунків можна в першу чергу запланувати витрати на виробництво соняшнику, що ми і виконаємо у таблиці 2.19.

Таблиця 2.19 Планування матеріальних витрат на виробництво соняшнику.

В таблиці 2.19 було заплановано загальну суму витрат, яка необхідна для виробництва соняшнику у 2014 році. Ця сума становить 4133634,4 грн. Суми, по статтях витрат, які необхідні на виробництво соняшнику, можна переглянути в таблиці 2.19.

Щоб запланувати собівартість соняшнику, потрібно знати такі дані:

1. Вага насіння після доробки по соняшнику становить 93%.

2. Всього витрат у таблиці 2.19

3. Урожайність побічної продукції соняшнику - 80%.

4. Розрахунково-нормативні витрати на побічну продукцію по соняшнику становлять 8% від загальної суми витрат.

5. Всього витрат на основну продукцію визначається різницею між витратами всього і витратами на побічну продукцію.

Знаючи ці дані можна розрахувати планову собівартість соняшнику у таблиці 2.20.

Таблиця 2.20 Виробництво і собівартість соняшника.

В таблиці 2.20 було розраховано планову собівартість основної і побічної продукції соняшнику. Собівартість 1ц побічної продукції становить 16,8 грн., а основної продукції - 154,2 грн. Якщо підприємство дотримається плану, то в майбутньому воно отримає досить високі прибутки, а якщо не дотримається - отримає збитки, що буде негативним результатом.

3. Значення, резерви і шляхи зниження собівартості продукції рослинництва

Провівши аналіз витрат на виробництво сільськогосподарської продукції, а саме соняшнику, видно, що собівартість соняшнику і деяких інших видів продукції в СТОВ "Агрофірмі "Куйбишево"" досить висока, що говорить про те що підприємство отримує збитки. Тому господарство повинно намагатися знижувати собівартість.

Зниження собівартості продукції вигідне як для кожного підприємства, окремого його підрозділу, так і для суспільства. Низька собівартість забезпечує підприємству привласнення додаткового продукту, розміри якого залежать від обсягів зниження індивідуальної собівартості порівняно з суспільною.

Зниження собівартості - одна з першочергових і актуальних задач суспільства кожної галузі, підприємства. Від рівня собівартості продукції залежить сума прибутку і рівень рентабельності, фінансовий стан підприємства і його платоспроможність темпи розширеного відтворення, рівень закупки і роздрібних цін на сільськогосподарську продукцію.

Особлива актуальність - проблема зниження собівартості набуває на сучасному стані. Пошук резервів її зниження допомагає багатьом господарствам підвищити свою конкурентоспроможність, уникнути банкрутства і вижити в умовах ринкової економіки.

Зниження собівартості продукції є важливою умовою підвищеної економічної ефективності виробництва і забезпечення розширеного відтворення в сільському господарстві. Воно передбачає збільшення виробництва і забезпечення розширеного відтворення в сільському господарстві. Воно передбачає збільшення виробництва сільськогосподарської продукції і зменшення витрат праці і виробничих ресурсів на її одиницю.

Ось перелік шляхів, які будуть ефективними, і принесуть бажаний результат, тобто підприємство знизить собівартість різних видів сільськогосподарської продукції і майбутньому буде отримувати кращі фінансові результати.

Головний шлях зниження собівартості продукції рослинництва - це підвищення урожайності сільськогосподарських культур. Основні витрати по вирощуванню культур здійснюють незалежно від рівня врожайності, а додаткові витрати пов'язані лише з одержанням додаткової продукції. При цьому витрати з розрахунку на одиницю продукції, як правило, зменшуються.

Збільшення виробництва та поліпшення якості продукції за рахунок підвищеної врожайності сільськогосподарських культур відбувається на основі інтенсифікації сільського господарства, яка є важливою умовою зниження собівартості продукції.

Тому фактори, що сприяють інтенсифікації виробництва, можна вважати факторами зниження собівартості продукції. Найважливішими серед них є: ефективне використання землі на основі впровадження науково обґрунтованих систем землеробства та інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарських культур, використання високопродуктивних сортів і гібридів сільськогосподарських культур. Ці та інші заходи вимагають збільшення виробничих витрат на 1 га сільськогосподарських культур, але одночасно сприяють зменшенню собівартості одиниці продукції.

Одним із шляхів зниження собівартості продукції є підвищення продуктивності праці на основі комплексної механізації і автоматизації виробництва, широкого використання прогресивних форм організації і оплати праці. З підвищенням рівня механізації скорочуються затрати праці на одиницю продукції, що сприяє зменшенню витрат на її оплату і зниженню собівартості продукції. Оскільки оплата праці є однією з основних статей витрат у собівартості продукції, підвищення продуктивності праці має вирішальне значення для її зниження. При цьому собівартість продукції знижується лише тоді, коли економія коштів на оплату праці перевищує зростання амортизаційних відрахувань і витрат на поточний ремонт засобів механізації, які впроваджуються у виробництво.

Важливим резервом зниження собівартості продукції є інтенсивне використання машинно-тракторного парку, сільськогосподарських машин, знарядь, транспортних та інших засобів праці. За цих умов зменшуються витрати з розрахунку на одиницю виконаних робіт, що сприяє зниженню собівартості продукції.

Значний резерв зниження собівартості продукції - раціональне використання матеріальних оборотних фондів (насіння, добрив, пального тощо).

Важливим напрямком зниження собівартості продукції є поглиблення спеціалізації сільськогосподарського виробництва і досягнення його оптимальних розмірів відповідно до особливостей природно-економічних умов господарської діяльності сільськогосподарських підприємств.

Раціональне ведення господарства повинно супроводжуватись як загальним зростанням обсягу, так і здешевленням виробництва продукції. Тому велику роль у зниженні собівартості продукції відіграє відіграє такий фактор, як підвищення матеріальної зацікавленості працівників у кінцевих результатах господарської діяльності.

Зниження собівартості продукції забезпечується сукупністю основних напрямків використання внутрішньогосподарських резервів скорочення витрат на виробництво і реалізацію одиницю продукції. Фактори, які забезпечують збільшення і здешевлення виробництва сільськогосподарської продукції, органічно взаємопов'язані і взаємозумовлені. З урахуванням цього в окремих галузях і господарствах розробляють конкретні заходи щодо зниження собівартості.

Висновок

В даній курсовій роботі було досліджено і проаналізовано планування та організацію витрат на виробництво соняшнику.

СТОВ "Агрофірма "Куйбишево"" займається виробництвом сільськогосподарської продукції різних видів, в першу чергу зауважимо, що воно розташоване в сприятливих умовах клімату для даної місцевості, що має пряме відношення урожайності і валового збору сільськогосподарських культур, що в подальшому впливає на собівартість.

Найбільша площа сільськогосподарських угідь в СТОВ "Агрофірмі "Куйбишево"" була у 2011 році і становила 12335 га, а найменшою - у 2013 році - 11159 га. Також у 2011 році площа ріллі становила 100%, у 2012 - 96,3%, а у 2013 - 95%. В порівнянні з 2011 роком, видно, що у 2013 році площа сільськогосподарських угідь знизилася на 9,5%, площа ріллі знизилася на 14,5%.

Аналізуючи структуру посівних площ бачимо, що більшу частину посівних площ у 2011 і 2012 роках становили технічні культури, відповідно 50,3% і 50,2%, а у 2013 - зернові та зернобобові (52,8%). В порівнянні з 2011 р. у 2013 р. загальна площа посівів знизилася на 7,7%. Така культура, як гречка вирощувалася лише в 2011 році, жито і цукровий буряк - у 2011 і 2012 р. р. У 2013 р. в порівнянні з 2011 р. посівна площа кукурудзи і сої зросла відповідно на 90,6% і 168%, а посівні площі озимої пшениці, ячменю і соняшнику знизились відповідно на 39,5%, 59,7% і 13, 4%.

В процесі аналізу урожайності було видно, що протягом трьох років (2011-2013р.р.) урожайність кукурудзи на зерно і соняшника з кожним роком знижувалася, а урожайність озимої пшениці підвищувалася. Також видно, що урожайність озимого жита і цукрового буряка протягом 2011-2012р. р. зросла, а у 2013 році підприємство припинило вирощування цих культур. А урожайність ячменю і соняшнику у 2012р. підвищилася, а у 2013р. стала нижчою, ніж була у 2011р.

Склад трудових ресурсів по підприємству протягом трьох років змінювався. В порівнянні з 2011р. у 2013р. середньооблікова чисельність працівників знизилась на 15,1%, в т. ч. в рослинництві зросла на 61,5%, а в тваринництві знизилась на 46,4%.

Аналізуючи показники продуктивності тваринництва видно, що такі показники, як середньорічний удій на 1 корову та середній добовий приріст ВРХ з кожним роком зростали і у 2013 році становили відповідно 5375,6кг і 535,6грам. Середньодобовий приріст свиней у 2012р. зріс до 342,7грам, а у 2013 знизився до 9,4грам. Також бачимо, що найбільше одержано приплоду на 100 корів у 2013 році і становить 49 голів. Такий показник, як одержано приплоду на основну свиноматку з кожним роком знижувався, а у 2013р. підприємство взагалі не отримало приплоду свиней.

Підприємство має досить велику матеріально технічну базу. Загальна кількість техніки в СТОВ "Агрофірмі "Куйбишево"" становить 241, а кількість справної техніки - 190.

В процесі аналізу грошових надходжень від реалізації продукції було виявлено, що СТОВ "Агрофірма "Куйбишеве"" найбільше отримала грошових надходжень у 2012р., що становить 77256,2тис. грн. У 2013р. найбільше грошових надходжень підприємство отримало від виробництва молока та кукурудзи на зерно, що становить відповідно 44,962% і 12,45%.

Аналізуючи собівартість було виявлено, що в СТОВ "Агрофірмі "Куйбишево"" собівартість 1ц основних видів продукції галузі рослинництва і тваринництва у 2013р. в порівнянні з 2011р. по всіх видах сільськогосподарської продукції зросла. З даної таблиці випливає те, що у 2013р. виробництво сільськогосподарської продукції принесло значні збитки даному підприємству.

Під час визначення структури статей витрат на виробництво соняшнику видно, що в СТОВ "Агрофірмі "Куйбишево"" у 2011р. найбільшу частину займали витрати по оплаті робіт та послуг сторонніх організацій та витрати на мінеральні добрива, у 2012р. - амортизація необоротних активів та витрати на насіння та посадковий матеріал, а у 2013р. - витрати на насіння і посадковий матеріал та витрати по оплаті робіт та послуг сторонніх організацій. В порівнянні з 2011р. у 2013р. такі статті витрат, як мінеральні добрива, нафтопродукти, оплата робіт та послуг сторонніх організацій та прямі витрати на оплату праці знизились відповідно на 12,2%, 19,4%, 30,6% та 20,7%, а насіння та посадковий матеріал, амортизація необоротних активів і відрахування на соціальні заходи зросли на 159,3%, 41,5% і 275,3%.

Під час визначення планової собівартості 1ц соняшнику, перш за все було заплановано урожайність, валовий збір, площу, планову потребу господарства у насінні та вартість насіння. Провівши відповідні розрахунки, було визначено, що середньозважена врожайність соняшника в СТОВ "Агрофірмі "Куйбишево"" становить 18,2 ц/га, а нормативна урожайність соняшнику в СТОВ "Агрофірмі "Куйбишево"" буде становити 20 ц/га. Це відбудеться за рахунок оновлення сорту. Плановий валовий збір соняшника в СТОВ "Агрофірмі "Куйбишево"" становитиме 24660 ц., а планова площа посіву - 1233 га. Планова потреба господарства в насінні соняшнику становить 123,3 ц., з них 43,3 ц. є у наявності в господарстві, а 80 ц. СТОВ "Агрофірма "Куйбишево"" планує закупити. Загальні витрати на насіння становитимуть 2608660 грн.

Потім було визначено загальну суму витрат, яка необхідна для виробництва соняшнику у 2014 році. Ця сума становить 4133634,4 грн.

Останнім етапом в процесі планування собівартості соняшника було визначення собівартості основної і побічної продукції соняшника. Собівартість 1ц побічної продукції становить 16,8 грн., а основної продукції - 154,2 грн. Якщо підприємство дотримається плану, то в майбутньому воно отримає досить високі прибутки, а якщо не дотримається - отримає збитки, що буде негативним результатом. Господарство повинне докладати значні зусилля, щоб покращити свою діяльність і її результати, адже на даний момент СТОВ "Агрофірма "Куйбишево"" працює неефективно, отримує значні збитки.

Список використаної літератури

1. Конституція України, 21.02.2014.

2. Земельний кодекс, 25.10.01.

3. Господарський кодекс, 16.01.03.

4. Про власність: Закон України від 07.02.91. №697

5. Про селянське (фермерське) господарство: Закон України від 20.12.91.№2004 із змінами і доповненнями.

6. Про колективні договори і угоди: Закон України від 01.07.93№3356.

7. Про оплату працю: Закон України від 24.03.95№108.

8. Установчі документи по створенню приватних сільськогосподарських підприємств з орендними відносинами акціонерних товариств. - К. Інститут аграрної економіки УААН,2000.

9. С. І. Михайлов, В.В. Ярова, Г.В. Заєць Економіка аграрного підприємства. - К: Український центр духовності, 2004.- 187-203с.

10. Pidruchniki. ws http://pidruchniki.ws/ekonomika/shlyahi_znizhennya_sobivartosti_produktsiyi; http://pidruchniki.ws/1810071341894/ekonomika/analiz_obgruntovanosti_vikonannya_koshtorisu_byudzhetu_vitrat_virobnichoyi_diyalnosti_pidpriyemstva

11. StudentBooks.com.ua http://studentbooks.com.ua/content/view/734/39/1/4/

12. Наукова бібліотека http://pulib.if.ua/part/1752

Размещено на Allbest.ru