Ліквідація підприємства ВАТ "Вібросепаратор"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1.Теоретичні аспекти ліквідації підприємства

1.1 Порядок ліквідації підприємства у зв'язку з банкрутством

1.2 Провадження у справах про банкрутство

1.3 Ліквідаційна процедура

1.4 Припинення провадження у справі про банкрутство

Розділ 2. Аналіз процедури ліквідації ват «Вібросепаратор»

2.1 Загальна організно-економічна характеристика ВАТ «Вібросепаратор»

2.2 Оцінка фінансово-економічного стану, ймовірності банкрутства та процедура ліквідації ВАТ «Вібросепаратор»

2.3 Використання інформаційних технологій при визначенні ймовірності банкрутства ВАТ «Вібросепаратор»

Висновки та пропозиції

Список використаних джерел

Додатки



ВСТУП

Актуальність теми курсової роботи. Ухвалення нового Податкового кодексу створює кардинально нові умови для ведення бізнесу в Україні. Безумовно, потрібен певен період часу для того, щоб підприємці змогли адаптуватися до них. І зрозуміло, що в ході цієї адаптації, не всі суб'єкти господарської діяльності (підприємства, товариства та ін.) зможуть пристосуватися до нових умов, відповідно перед ними постане питання про їх ліквідацію, зокрема і перед тими, які здійснюють господарську діяльність у форму юридичних осіб різних видів.

Якщо розглядати правові аспекти ліквідації юридичних осіб за законодавством України, слід відмітити, що дана процедура є достатньо тривалою та складною. Вона потребує глибоких юридичних знань та фахової підготовки. Для її здійснення варто звернутися до юристів, які мають достатній досвід відповідних процедур і які можуть здійснити ліквідацію юридичної особи максимально ефективно з точки зору часових, фінансових та інших ресурсів.

У вітчизняному законодавстві (Цивільний та Господарський кодекси) відсутнє визначення поняття «ліквідація юридичних осіб». Науковці, говорячи про ліквідацію юридичних осіб, визначають її як: «регламентовану законом процедуру, результатом якої є припинення діяльності юридичної особи». Крім того, говорячи про поняття ліквідації, слід розмежовувати ліквідацію юридичних осіб у зв'язку з припиненням діяльності і ліквідацію юридичних осіб у зв'язку з банкрутством. Обидва види відрізняються за процедурними аспектами проведення ліквідації та правовими підставами їх здійснення.

Ліквідація юридичних осіб є однією з форм припинення їх діяльності, поряд із реорганізацією (злиття, приєднання, поділ, перетворення), що передбачено в ст. 110 ЦК України та ст. 59 ГК України. Її ключовою відмінністю від реорганізації є те, що в результаті ліквідації суб'єкта господарської діяльності його права й обов'язки припиняються і не можуть бути передані в порядку правонаступництва.

Теоретичну основу дослідження склали праці вчених - представників господарського та цивільного права, в яких висвітлювалися питання припинення і ліквідації підприємств (суб'єктів господарського права, суб'єктів господарювання, юридичних осіб), правонаступництва у правовідносинах. Серед них, зокрема, праці Б. Б. Черепахіна, О. М. Вінник, В. С. Щербини, О. О. Кота, І. М. Кучеренко, І. В. Спасибо-Фатєєвої, О. В. Титової та ін.

Актуальність і необхідність дослідження питань ліквідації вітчизняних підприємств обумовили вибір теми курсової роботи, визначили її мету, завдання і структуру.

Метою курсової роботи є дослідження процедури ліквідації підприємства.

Досягнення поставленої мети в курсовій роботі вирішувалось через розв'язання таких методологічних і практичних завдань:

- розглянути порядок ліквідації підприємства у зв'язку з банкрутством;

- вивчити особливості провадження у справах про банкрутство;

- дослідити ліквідаційну процедуру;

- розглянути особливості припинення провадження у справі про банкрутство.

- здійснити загальну організаційно-економічну характеристику ВАТ «Вібросепаратор»;

- оцінити фінансово-економічний стан та ймовірність банкрутства та процедура його ліквідації;

- дослідити шляхи використання інформаційних технологій при визначенні ймовірності банкрутства ВАТ «Вібросепаратор».

Предметом дослідження є методологічні, методичні та прикладні аспекти процедури ліквідації підприємства.

Об'єктом дослідження є фінансова діяльність ВАТ «Вібросепаратор».

Період дослідження - 2009 -2011 роки.

ліквідація підприємство банкрутство



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЛІКВІДАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Порядок ліквідації підприємства у зв'язку з банкрутством

Умови та показник відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури визначається Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 30 червня 2000 р. [4]

Банкрутство - визнана господарським судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як шляхом застосування ліквідаційної процедури.

Ліквідація підприємства у зв'язку з банкрутством представляє особливий інтерес для підприємців, бухгалтерів, аудиторів. Це пов'язано, передусім, з недосконалістю законодавства у цій сфері, що породжує на практиці безліч проблем.

Банкрутство завжди зачіпає інтереси дуже багатьох осіб [10, с.15]:

- підприємств-кредиторів, які повинні встигнути заявити свої вимоги і претензії для того, щоб вони були враховані при погашенні боргів за рахунок майна банкрута;

- найманих працівників, з якими у першу чергу мають бути здійснені розрахунки, а також яким забезпечені певні гарантії при звільненні;

- підприємств, що можуть виступити в ролі санаторів і тому зацікавлені у створенні досконалого механізму банкрутства.

Банкрутство - складний процес, який може бути охарактеризований з різних боків: юридичного, управлінського, організаційного, фінансового, обліково-аналітичного тощо. Власне, процедура банкрутства є кінцевою стадією невдалого функціонування підприємства, якій, зазвичай, передують стадії нормальної ритмічної роботи і фінансових ускладнень. Банкрутство рідко буває несподіваним, особливо для досвідчених фінансистів та менеджерів, які намагаються регулярно відслідковувати тенденції у розвитку власних підприємств і найбільш важливих контрагентів та конкурентів.

Нерівномірний розвиток економіки і, тим більше, окремих її частин, зміна обсягів виробництва і збуту, значне падіння виробництва, що характеризується як кризова ситуація, слід розглядати не як збіг незадовільних ситуацій (хоча для окремого підприємства це буде саме так), а як деяку загальну закономірність, властиву ринковій економіці [10, с.15].

Кризові ситуації, що виникають в результаті відсутності відповідних профілактичних заходів, можуть призвести до надмірної розбалансованості економіки підприємства і нездатності продовження фінансового забезпечення виробничого процесу, що кваліфікується як банкрутство підприємства.

Запобігання цьому стану потребує застосування спеціальних процедур або припинення діяльності даного підприємства та його ліквідації, що, як свідчить світова практика, також не можна вважати випадковістю. Банкрутство значної частини фірм, особливо нових, зафіксовано в усіх країнах, де ведеться така статистика. Наприклад, англійські дослідники підкреслюють, що близько 70-80 % нових фірм припиняють свою діяльність в кінці другого року існування. З закономірностями ринкової економіки і пов'язаний характер життєвого циклу підприємства, який також характеризує виникнення кризових ситуацій і банкрутств. Для кожного підприємства існує межа зростання обсягів діяльності, причому одні й ті ж процеси можуть виступати і стимуляторами розвитку, і факторами, які стримують розвиток.

Американські дослідники зафіксували визначену закономірність виникнення кризових ситуацій і банкрутств: по-перше, періодичне виникнення кризових ситуацій на всіх стадіях життєвого циклу підприємства, а, по-друге, математично визначена тривалість циклів падіння та зростання, характерних для фірм малого і середнього бізнесу. Наприклад, фаза зростання досліджуваних американських фірм в середньому триває 3 роки (від 1,1 до 7,7 років), а фаза падіння - 2,8 роки (від 1 року до 4 років).

Ринкова економіка, яка протягом багатьох десятиліть і століть є основою розвитку західних країн, розробила визначену систему контролю, діагностики і по можливості захисту підприємств від повного краху, або систему банкрутства і підтримки підприємства (рис.1.1).

Універсальність цієї системи робить її придатною для застосування в Україні, однак слід враховувати особливості національної економічної політики, механізм захисту підприємств і запобігання їх від банкрутства.

Система банкрутства включає в себе цілий ряд логічних причинно-наслідкових організаційних і методичних процедур, які забезпечуються державними органами влади [10, с.16].

Вихідним пунктом системи є встановлення принципів і цілей, які повинні бути досягнуті в результаті функціонування її механізмів.

Рис.1.1. Система банкрутства підприємств в ринковій економіці західних країн

Основна ланка цієї системи - об'єктивна необхідність в доведенні структури виробництва до реального платоспроможного попиту, що формується ринком.

Мета створення і приведення в дію системи банкрутства в Україні - необхідність структурної перебудови всього народного господарства відповідно до ринкового попиту населення за умови досягнення прибуткової діяльності основних структур, які виробляють товари та послуги.

Як свідчить світова практика, досягнення цієї мети відбувається при дотриманні наступних основних принципів (рис.1.2).

Рис.1.2. Цілі і принципи системи банкрутства

Цей перелік принципів функціонування системи банкрутства спрямований на зберігання підприємств, які мають шанси на виживання і пристосування до потреб ринку [10, с.16].

Причини кризових ситуацій, як зазначалось, містяться безпосередньо в ринковому господарстві. Проаналізуємо фактори, що обумовлюють виникнення кризових ситуацій.

Успіхи і невдачі діяльності підприємства слід розглядати як взаємодію цілого ряду факторів - зовнішніх (на які підприємство не може впливати) і внутрішніх (які залежать від організації роботи самого підприємства) (рис.1.3). Здатність підприємства пристосовуватись до зміни зовнішніх (соціальних) і внутрішніх (технологічних) факторів є гарантією не лише виживання, але і розквіту.

До зовнішніх факторів, що впливають на діяльність підприємства, належать [16, с.84]:

- розмір і структура потреб населення;

- рівень доходів і накопичень населення, а отже і його купівельна спроможність;

- політична стабільність і спрямованість внутрішньої політики;

- розвиток науки і техніки, який визначає всі складові процесу виробництва товарів і його конкурентоздатність;

На фінансовий стан більшості підприємств негативно впливають наслідки загальноекономічного падіння, інфляція, а також зміни в сфері державного регулювання, що є характерним для нашої країни останнім часом.

Зрозуміло, що ведення боротьби з кризою національного масштабу окремим підприємством неможливе, але здійснення ним гнучкої політики допомагає зменшити негативні наслідки загального падіння в економіці.

Рис.1.3. Основні фактори виникнення кризових ситуацій і банкрутства

Внутрішні фактори, які визначають розвиток підприємства і є результатом його роботи, в загальному вигляді можна згрупувати наступним чином [16, с.87]:

- філософія підприємства;

- принципи його діяльності;

- ресурси і їх використання;

- якість і рівень застосування маркетингу.

В свою чергу, кожна з вищенаведених груп містить багато конкретних факторів, діючих на кожному підприємстві вибірково.

Наприклад, до 90% невдач невеликих американських фірм пов'язано з недосвідченістю менеджерів, некомпетентністю керівництва, його невідповідністю об'єктивним умовам, що склалися. Невдачі підприємств України також пов'язані з впливом цих факторів.

Іншими внутрішніми факторами, які посилюють кризову ситуацію підприємства, є наступні [16, с.88]:

- різке збільшення рівня витрат виробництва і збуту товарів в зв'язку з нераціональною структурою управління, застосуванням дорогих технологій, засобів і предметів праці тощо;

Як відзначають західні спеціалісти, в класичній ринковій економіці зовнішні фактори обумовлюють 1/3, а внутрішні - 2/3 всіх банкрутств. Однак, слід зазначити, що для сучасної України характерною є зворотна пропорційність впливу цих факторів. Політична й економічна нестабільність, порушення регулювання фінансового механізму та інфляційні процеси слід віднести до найбільш значних факторів, які погіршують кризову ситуацію на українських підприємствах.

1.2 Провадження у справах про банкрутство

Підставою для порушення справи про банкрутство є письмова заява кого-небудь із кредиторів, самого боржника, органів державної податкової служби або державної контрольно-ревізійної служби в господарський суд [9, с.184].

Кредитором є громадянин або юридична особа, що має підтверджені належними документами майнові вимоги до боржника, крім кредиторів, майнові вимоги яких цілком забезпечені заставою.

Справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безперечні вимоги кредитора до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, що не були задовільнені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їхнього погашення терміну.

Боржник може звернутися до господарського суду за власною ініціативою у випадку його фінансової неспроможності або загрози такої неспроможності. До заяви боржника додаються список його кредиторів і боржників, бухгалтерський баланс та інша інформація про його фінансове і майнове становище. Вірогідність і повнота бухгалтерського балансу й іншої інформації про фінансове і майнове становище боржника повинна бути підтверджена аудитором (аудиторською фірмою) незалежно від приводу, за яким порушена справа. Також боржник, у випадку подачі заяви, повинен одночасно із заявою подати план санації відповідно до вимог Закону.

Цією нормою (звертанням боржника до господарського суду) законодавство України наближається до американської концепції банкрутства. Суб'єкт підприємницької діяльності через використання інституту банкрутства отримує можливість на санацію, реорганізацію своєї справи і відновлення фінансово-господарської діяльності [9, с.184].

Після прийому заяви, господарський суд не пізніше п'яти днів із дня її надходження, виносить і надсилає сторонам і державному органові з питань банкрутства постанову про порушення справи. У цій постанові вказується про прийняття заяви до розгляду, про введення процедури розпорядження майном боржника, призначення розпорядника майна, дату проведення підготовчого засідання суду, що відбувається не пізніше ніж на тридцятий день із дня прийняття заяви про банкрутство.

Господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників провадження в справі про банкрутство або зі своєї ініціативи вжити заходи щодо забезпечення грошових вимог кредиторів, а саме [9, с.185]:

- накладати арешт на все або частину майна чи коштів, що належать боржникові; зобов'язати боржника передати цінні папери, валютні цінності на збереження третім особам;

- забороняти без згоди розпорядника майна укладати і здійснювати угоди, пов'язані з передачею нерухомого майна в оренду, заставу, із внесенням цього майна як внесок у статутний фонд господарських товариств;

- забороняти угоди, пов'язані з одержанням і видачею кредитів, гарантій.

З метою виявлення всіх кредиторів і осіб, які бажають взяти участь у санації боржника, суддя зобов'язує заявника подати в офіційні друковані органи в десятиденний термін за його рахунок оголошення про порушення справи про банкрутство. Газетне оголошення повинно містити повне найменування боржника, його поштову адресу, банківські реквізити, найменування й адресу господарського суду, номер справи, відомості про розпорядника майна.

Щоб забезпечити майнові інтереси кредиторів, у постанові господарського суду про порушення провадження в справі про банкрутство або в постанові, прийнятій на підготовчому засіданні, призначається розпорядник майна.
Розпорядником майна може бути суб'єкт підприємницької діяльності (фізична особа), яка має вищу юридичну (економічну) освіту або володіє спеціальними знаннями, не є зацікавленою особою щодо боржника і кредиторів і має ліцензію арбітражного керуючого. В обов'язки розпорядника майна входить: розглядати разом з посадовими особами боржника копії заяв кредиторів про грошові вимоги до боржника; вести реєстр вимог кредиторів; повідомляти кредиторів про результати розгляду їх вимог боржником (визнання або відмова визнання вимог боржником); уживати заходів для захисту майна боржника; аналізувати фінансову, господарську й інвестиційну діяльність боржника, його становище на товарних ринках; виявляти ознаки фіктивного банкрутства; проводити збори кредиторів; надавати державному органові з питань банкрутства відомості для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушена справа про банкрутство; надавати господарському суду відомості про фінансове становище боржника, пропозиції щодо відновлення платоспроможності боржника тощо [9, с.185].

При здійсненні своїх повноважень розпорядник майна зобов'язаний діяти сумлінно, беручи до уваги інтереси боржника і його кредиторів. Але він не має права втручатися в оперативно-господарську діяльність, тому що його призначення не є підставою для припинення повноважень керівника або керівного органу боржника (за винятком того випадку, коли господарський суд виносить постанову про припинення повноважень керівників).

На попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів і тих вимог, що не були включені розпорядником майна до цього реєстру. За результатами попереднього засідання господарський суд виносить постанову, в якій вказує розмір визнаних судом вимог кредиторів і призначає дату проведення зборів кредиторів.

На зборах кредиторів створюється комітет кредиторів, приймається рішення про вибори членів комітету кредиторів, визначається кількісний склад комітету кредиторів, визначаються його повноваження тощо. До компетенції комітету кредиторів відносяться рішення щодо: виборів голови комітету; скликання зборів кредиторів; підготовки і укладання мирової угоди; внесення пропозицій господарського суду щодо продовження або скорочення терміну процедури розпорядження майном боржника або санації; звертання в арбітражний суд із клопотанням про початок процедури санації, визнання боржника банкрутом і початку ліквідаційної процедури тощо.

На будь-якій стадії ведення справи про банкрутство між боржником і кредитором може бути укладена мирна угода [6, с.42]. Під мирною розуміється домовленість між боржником і кредиторами щодо відстрочки або розстрочки, а також списання кредиторами боргів боржника, що оформляється угодою сторін.

Рішення про висновок мирної угоди приймається комітетом кредиторів і керівником боржника або арбітражним керуючим (санатором, ліквідатором).

Мирна угода полягає в писемній формі і підлягає твердженню господарським судом, про що вказується в постанові господарського суду про припинення виробництва в справі про банкрутство [6, с.42].

1.3 Ліквідаційна процедура

Ліквідація -- припинення діяльності суб'єкта підприємницької ді-яльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здій-снення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу майна банкрута.

Це завершальна процедура, і вийти з неї можна лише через ми-рову угоду. Процедура ліквідації відкривається у разі [13, с.162]:

- коли комітет кредиторів клопоче про уведення такої процедури;

- коли результати санації виявилися незадовільними;

- коли суд застосовує спрощені процедури банкрутства;

- банкрутства громадян -- суб'єктів підприємницької діяльності.

Загальний строк ліквідаційної процедури не може перевищувати 12 місяців. При необхідності суд може продовжити цей термін на 6 місяців.

Етапи ліквідаційної процедури [13, с.162]:

- уведення процедури;

- виявлення та оцінка ліквідаційної маси;

- реалізація майна боржника;

- задоволення вимог кредиторів;

- затвердження звіту ліквідатора.

Протягом 5 днів з дня винесення постанови господарського суду про визнання боржника банкрутом ліквідатор зобов'язаний подати в офіційний друкований орган інформацію про визнання боржника банкрутом. У місячний термін з дня публікації поточні кредитори повинні звернутися до суду із заявою своїх претензій до боржника.

З прийняттям постанови про визнання банкрутом підприємство набуває нового правового статусу - статусу банкрута. Підприємни-цька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу; строк виконання усіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), від-сотків та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута; відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю.

Черговість спрямування коштів, одержаних від продажу майна банкрута, на задоволення вимог кредиторів встановлена ст. 31 За-кону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», згідно з якою [13, с.163]: у першу чергу задовольняються вимоги, забезпечені заставою, ви-плати вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі, а також витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в гос-подарському суді та роботою ліквідаційної комісії; у другу чергу -- вимоги, що виникли із зобов'язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута (за винятком повернення вне-сків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства), зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здо-ров'ю громадян, шляхом капіталізації відповідних платежів у поряд-ку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а також вимоги громадян-довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єк-тів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довіри-телів (вкладників); у третю чергу -- вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язко-вих платежів); у четверту чергу -- вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі й вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у проце-дурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації борж-ника; у п'яту чергу -- вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства; далі по черзі задовольняються інші вимоги.

Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надхо-дження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повно-го задоволення вимог попередньої черги.

У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банк-рута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задо-вольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному креди-торові однієї черги.

Вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними. Так само вважаються погашеними вимоги, не визнані госпо-дарським судом, не заявлені взагалі та не задоволені за недо-статністю майна [13, с.164].

Якщо після завершення ліквідаційної процедури в юридичної осо-би -- банкрута не залишилося майна, то суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи -- банкрута. Якщо майна банкрута ви-стачило для задоволення вимог кредиторів, то він вважається таким, що не має боргів і може здійснювати підприємницьку діяльність

1.4 Припинення провадження у справі про банкрутство

Господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство, якщо: боржник не включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України або до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності; подано заяву про визнання банкрутом ліквідованої або реорганізованої (крім реорганізації у формі перетворення) юридичної особи; у провадженні господарського суду є справа про банкрутство того ж боржника; затверджено звіт керуючого санацією боржника; затверджено мирову угоду; затверджено звіт ліквідатора; боржник виконав усі зобов'язання перед кредиторами; кредитори не висунули вимог до боржника після порушення провадження у справі про банкрутство за заявою боржника [17, с.78].

Про припинення провадження у справі про банкрутство виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.



РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ПРОЦЕДУРИ ЛІКВІДАЦІЇ ВАТ «ВІБРОСЕПАРАТОР»

2.1 Загальна організаційно-економічна характеристика

Об'єктом дослідження було обрано відкрите акціонерне товариство «Вібросепаратор».

Завод був заснований в 1858 році, як підприємство харчової промисловості. У 1913 р. до складу підприємства входили: паровий млин, маслобійний і миловарені заводи, ковбасний цех. До випуску млинарсько-елеваторного устаткування завод приступив в 1958 році. Його нову продукцію складали зерноочисні машини типу ЗОН.

У 1960 році підприємство перейменоване в Житомирський механічний завод. У 1986 році завод приступив до випуску віброцентробіжних зерноочисних сепараторів, збільшивши об'єм і гамму продукції, що випускається.

У 1986 році введений в дію другий виробничий майданчик. У 1988 році Житомирський механічний завод перейменований на завод «Вібросепаратор».

Адреса: Україна, 1001, м. Житомир, вул. Баранова, 93

Веб-сторінка: 1288.ukrindustrial.com.

Середньооблікова чисельність працівників у 2011 році склала 257 осіб, в тому числі, які працюють на умовах неповного робочого часу - 3 особи.

ВАТ «Вібросепаратор» здійснює такі види діяльності:

- виробництво інших машин та устаткування для сільського та лісового господарства;

- ремонт, технічне обслуговування і монтаж інших машин та устаткування для сільського та лісового господарства;

- монтаж машин та устаткування спеціального призначення, не віднесених до інших угруповань.

Необхідно зазначити, що протягом аналізованого періоду всі аналізовані показники підприємства зростають у 2010 році майже у 2 рази (а валовий прибуток навіть в 3 рази), тоді як у 2011 році спадають в середньому на 77%.

Тобто, у 2010 році підприємство мало найбільші показники продаж та доходу і результати показників підприємства покращувались, а в 2011 значний вплив здійснила фінансова криза, яка перш за все, доторкнулась і до підприємства, і до покупців його продукції.

Так, чистий прибуток у 2011 році в порівнянні з 2010 зменшився на 1683 тис. грн., тоді як з 2011 роком - зріс майже у 2 рази.

Необхідно також зазначити основних конкурентів підприємства в Україні. Так, серед них можна виділити «Мельінвест-Україна» і «Вороніжсільмаш», які мають середній ступінь впливу на дане підприємство.

Основна продукція підприємства - сепаратори, контейнери для відходів, машини для сільськогосподарського виробництва та машинні вузли, які виробляються на базі вітчизняної сировини.

Серед факторів, що впливають на діяльність підприємства можна виділити: фінансово-економічні - споживачами продукції ВАТ «Вібросепаратор» є сільськогосподарські підприємства, які також знаходяться в скрутному становищі і не мають достатніх фінансових ресурсів для оновлення своїх основних засобів; виробничо-технологічні - значний фізичний та моральний знос основних фондів, відсутність коштів на їх оновлення; екологічні - вплив погодних умов на врожай продукції сільськогосподарських підприємств.

Основні фінансові показники діяльності підприємства наведені в табл. 2.1.

Аналізовані дані свідчать, що 2010 рік для підприємства був найбільш вдалим. Так, станом на 2010 р. підприємство мало найвищі показники виручки, валового та чистого прибутку за аналізований період, що можна пояснити зростанням обсягу реалізованої продукції. Але, в 2011 році об'єми реалізованої продукції підприємства знову йдуть на спад, в основному через наслідки фінансової кризи для споживачів даної продукції. Так, у 2011 році в порівнянні з 2009 обсяги доходу від реалізації зросли на 56,7%, а в порівнянні з 2010 зменшилися на 19%. В той же час, незважаючи на деяке пожвавлення, значення чистого прибутку все одно залишалися від'ємними. Так, чистий збиток у 2011 році становив 1851 тис. грн., що на 45% менше ніж у 2009 і у 10 разів більше за відповідне значення 2010 року.

Таблиця 2.1 - Основні фінансово-економічні показники діяльності ВАТ «Вібросепаратор» за період 2009 - 2011 рр., тис. грн.

Показник	Рік	Відхилення 2011 до 2009р.
	2009	2010	2011	+/-	%
Дохід (виручка) від реалізації продукції	15173,00	29406,00	23774,00	8601,00	56,69
Валовий прибуток	1922,00	6185,00	3834,00	1912,00	99,48
Чистий збиток	-3371,50	-168,00	-1851,00	1520,50	45,10
Середньорічна вартість основних засобів	10358,25	9989,00	15318,00	4959,75	47,88
Фондовіддача	1,31	2,65	1,39	0,08	6,11
Рентабельність діяльності підприємства	-0,13	-0,13	-0,20	-0,07	-53,85
Власні оборотні кошти	2799,8	2808	1261	-1538,80	-54,96

В той же час, середньорічна вартість основних засобів у 2011 році зросла на 48%, в основному внаслідок дооцінки основних засобів. Фондовіддача показує суму виручки, що отримує підприємство з 1 грн. вкладених в основні засоби. Так, найвищий показник фондовіддачі у 2010 році, в основному за рахунок виручки, а зменшення показнику у 2011 році можна пояснити зменшенням об'єму виручки та зростанням вартості основних засобів.

Динаміка власних оборотних коштів має негативну тенденцію, так у 2011 році цей показник склав 1261 тис. грн., що на 55 % менше, ніж у попередніх роках. Рентабельність діяльності підприємства протягом трьох років залишалася від'ємною, і станом на 2011 рік становила (-0,20), і означає, що на 1 грн. чистого доходу припадає 0,2 грн. збитків, тобто діяльність збиткова.

Для встановлення причин кризового стану та вибору характеру реорганізаційних заходів необхідно провести аналіз фінансового стану підприємства. Такий аналіз припускає послідовну оцінку різних фінансових показників діяльності підприємства: динаміки і структури валюти балансу, власних коштів, дебіторської і кредиторської заборгованості, структури активів, оборотних коштів, прибутковості і т. д. [17].

Так, валюта балансу за аналізований період постійно зростає, і в 2011 році перевищила відповідне значення 2009 року на 92,52%, або на 18036 тис. грн. Це свідчить про те, що підприємство поступово розширює свою діяльність, яке відбувається за рахунок як позикових, так і власних ресурсів. Необхідно зазначити, що протягом аналізованого періоду необоротні активи зросли на 105 % (в основному за рахунок придбання обладнання у 2011 році), а оборотні активи - на 77,79 %, в основному через зростання дебіторської заборгованості. В той же час, обсяги власного капіталу зростають в 2011 році на 74%, а зобов'язання - на 138 %. Також необхідно відмітити, що частка власного капіталу в структурі балансу скоротилася з 66,79% у 2009 році до 60,38% у 2011 році, що має негативну тенденцію, але не є критичним.

Наступним етапом є проведення аналізу майнового стану за показниками, наведеними в табл.2.2.

Таблиця 2.2 - Основні показники майнового стану ВАТ «Вібросепаратор» за період 2009 - 2011 рр.

Показник	Рік	Відхилення 2011 до 2009р.
	2009	2010	2011	+/-	%
Фондомісткість	2,121	1,101	1,654	-0,473	-22,123
Коефіцієнт зносу	0,643	0,667	0,562	-0,081	-11,882
Коефіцієнт оновлення основних засобів	0,014	0,013	0,014	0,000	-2,556
Коефіцієнт вибуття основних засобів	0,003	0,006	0,008	0,006	222,606
Коефіцієнт приросту основних засобів	0,012	0,007	0,006	-0,006	-50,755

Згідно наведених розрахунків можна зробити висновок, що майновий стан підприємства не є задовільним. Фондомісткість досить висока, хоча і має тенденцію до зниження. Основні засоби в 2011 р. були зношені на 56,3 %, а коефіцієнт оновлення основних засобів протягом всього аналізованого періоду хоч і має додатні значення, але введення нових засобів є досить незначним в порівнянні з вартістю основних засобів. Також необхідно відмити, що протягом аналізованого періоду коефіцієнт приросту основних засобів все ж залишався позитивним.

Однак високий рівень зносу основних засобів не можна вважати причиною кризового стану підприємства, бо в середньому за галуззю «виробництво машин та устаткування сільського та лісового господарства» рівень зносу основних засобів складає 54,2% і понад сто фінансово стійких підприємств галузі мають більш зношене обладнання.

2.2 Оцінка фінансово-економічного стану та ймовірності банкрутства та процедура його ліквідації

Важливе значення для платоспроможності підприємства має наявність ліквідних коштів в разі необхідності негайного покриття поточних зобов'язань. Так, для аналізу наявності ліквідних коштів на підприємстві використовують показники, представлені в табл.2.3.

Таблиця 2.3 - Показники ліквідності ВАТ «Вібросепаратор» за період 2009 - 2011

Показник	Рік	Відхилення 2011 до 2009р.
	2009	2010	2011	+/-	%
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,01	0,00	0,01	0,00	-17,37
Коефіцієнт швидкої ліквідності	0,33	0,26	0,55	0,22	65,71
Коефіцієнт покриття	1,45	1,31	1,09	-0,37	-25,26

На основі розрахунків, можемо стверджувати, що підприємство досить погано забезпечене ліквідними коштами. Так, коефіцієнти абсолютної та швидкої ліквідності протягом аналізованого періоду не знаходилися в допустимих межах. Для забезпечення платоспроможності мінімальне значення коефіцієнту абсолютної ліквідності становить 0,25, в той час як на підприємстві даний показник не перевищує 0,1.

Тобто, «Вібросепаратор» за рахунок грошових коштів та їх еквівалентів здатне покрити лише 10% власних зобов'язань. Аналогічна ситуація з коефіцієнтом швидкої ліквідності, коли за рахунок швидко реалізованих активів підприємство може покрити у 2011 році 55% поточних зобов'язань, в той час, коли оптимальним інтервалом цього показника є 0,6 - 0,8. З розрахованих показників ліквідності підприємства лише значення коефіцієнту покриття входить в допустимі межі (> 1). Даний показник, показує, що за умови продажу підприємством всіх його оборотних активів, воно зможе розрахуватися зі своїми зобов'язаннями, але значення показника протягом 2009 - 2011 рр. зменшилось на 25,26 %, в основному за рахунок зростання зобов'язань.

Також для аналізу наявності ліквідних коштів на підприємстві використовують показники ліквідності балансу (табл.2.4).

Таблиця 2.4 - Аналіз стану ліквідності балансу підприємства за 2011 р.

Активи	Сума, тис. грн.	Відно-шення	Пасиви	Сума, тис. грн.
Найбільш ліквідні активи	149	<	Найбільш термінові пасиви	8461
Активи, що швидко реалізуються	6754	>	Короткострокові пасиви	6254
Активи, що повільно реалізуються	5133	>	Довгострокові пасиви	156
Активи, що важко реалізуються	21554	<	Постійні пасиви	22660

Так, на підприємстві не виконується перша і остання умова ліквідності балансу, що свідчить про те, що баланс підприємства є неліквідним. Основною причиною невиконання нерівності є занадто висока сума зобов'язань, яку необхідно терміново погасити.

В той же час, постійні пасиви не можуть бути покриті навіть за рахунок необоротних активів. Отже, підприємство має вжити заходів по зменшенню суми найбільш термінових зобов'язань та збільшити суму найбільш ліквідних активів. Лише за впровадженні відповідних заходів антикризового управління баланс підприємства може бути абсолютно ліквідним.

Для характеристики фінансової стабільності підприємства проаналізуємо показники фінансової стійкості, які наведені в табл.2.5.

Таблиця 2.5 - Показники фінансової стійкості ВАТ «Вібросепаратор» за період 2009 - 2011 рр.

Показник	Рік	Відхилення 2011 до 2009р.
	2009	2010	2011	+/-	%
Коефіцієнт автономії	0,68	0,59	0,60	-0,07	-10,78
Коефіцієнт фінансування	0,32	0,41	0,66	0,33	103,00
Коефіцієнт фінансової стійкості	3,09	2,42	1,52	-1,57	-50,74
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами	0,31	0,24	0,08	-0,23	-74,67
Коефіцієнт маневреності власного капіталу	0,21	0,22	0,06	-0,16	-73,78

Порівнюючи фактичні значення показників з їх граничними, можемо зробити висновок, що всі показники знаходяться в допустимих межах, що свідчить про фінансову стійкість підприємства. В той же час, проблему для підприємства становить тенденція до зниження показників.

Так, у 2011 році коефіцієнт автономії становив 0,6, а у 2009 - 0,68, що можна пояснити зростанням позикового капіталу. Коефіцієнт фінансування, який показує фінансову залежність підприємства від залучених ресурсів, у 2011 році в порівнянні з 2009 зріс на 103 % і становив 0,66, що відповідає нормативному значенню. В той же час, значення коефіцієнту забезпеченості власними оборотними засобами у 2009 - 2010 роках відповідало нормативному значенню (більше 0,1), але у 2011 - зменшився на 74,67 %, що також пояснюється значним зростанням поточних зобов'язань. Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні засоби, а яка - капіталізована. Тобто, у 2011 році підприємство для фінансування поточної діяльності використало 94 % власного капіталу, тоді як у 2009 - 79 %.

Таким чином, можемо зробити висновок, що підприємство є фінансово стійким, але, в той же час, має великі проблеми із власними зобов'язаннями, які при подальшому їх зростанні, можуть викликати серйозні проблеми із забезпеченням належного рівня фінансової стабільності.

Найважливішими показниками для оцінки фінансового стану підприємства є показники збитковості, які наведені в табл.2.6.

Таблиця 2.6 - Показники аналізу збитковості ВАТ «Вібросепаратор» за період 2009 - 2011 рр.

Показник	Рік	Відхилення 2011 до 2009р.
	2009	2010	2011	+/-	%
Коефіцієнт збитковості діяльності	0,13	0,13	0,20	0,07	53,85
Коефіцієнт збитковості продукції	0,15	-0,04	1,05	0,90	600,00
Коефіцієнт збитковості активів	0,17	0,01	0,06	-0,11	-64,71
Коефіцієнт збитковості власного капіталу	0,23	0,01	0,10	-0,13	-56,52

Протягом всього аналізованого періоду підприємство мало збитки, що свідчить про збитковість даного підприємства. Якщо в 2009 р. на 1 грн. чистого доходу підприємство отримувало 13 коп. збитків, то у 2011 р. зростає до 20 коп. Показники рентабельності продукції та власного капіталу також мають тенденцію до зниження. Це свідчить про те, що ресурси підприємства використовуються неефективно і мають бути перенаправлені у виробництво більш прибуткової продукції. Лише коефіцієнт рентабельності продукції у 2010 році має позитивне значення, за рахунок збільшення об'ємів реалізації продукції, але у 2011 році спостерігається зменшення цього показника на 600 % до значення (-1,05). Найбільше значення серед показників у 2011 році має коефіцієнт збитковості продукції, що характеризує збитковість господарської діяльності підприємства від основної діяльності. В той же час, слід відмітити, що коефіцієнт збитковості активів та власного капіталу мають тенденцію до зменшення, тоді як коефіцієнт збитковості діяльності та продукції - збільшення. Необхідно зазначити, що в галузі у 2011 році було близько 41% збиткових підприємств.

Таким чином, проведений аналіз фінансового стану підприємства свідчить про те, що підприємство недостатньо забезпечене оборотними коштами і не може погасити свої зобов'язання. При цьому посилюється залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування, які створюють загрозу для подальшого нормального функціонування підприємства.

Згідно проведеного аналізу, можна стверджувати, що ВАТ «Вібросепаратор» знаходиться у фінансовій кризі, яку можна класифікувати таким чином: за джерелом виникнення - зумовлена зовнішніми і внутрішніми факторами; за масштабом охоплення - системна фінансова криза; за тривалістю протікання - довгострокова.

Проведений аналіз дозволяє зробити висновок, що підприємство має певні проблеми в 2011 році, що перш за все пов'язані з загальним кризовим станом економіки. Так, аналіз динаміки і структури балансу показав, що підприємство розширює свою господарську діяльність, однак цей процес відбувається в більшій мірі за рахунок позичених ресурсів. Аналіз відповідних показників свідчить, що майновий стан підприємства не є задовільним. Основні засоби в 2011 р. були зношені на 56,3%, а оновлення основних засобів є досить незначним. При розрахунку показників ліквідності, можемо стверджувати, що підприємство досить погано забезпечене ліквідними коштами (коефіцієнти абсолютної та швидкої не знаходилися в допустимих межах). В той же час підприємство є фінансово стійким, але має великі проблеми із власними зобов'язаннями, які при подальшому їх зростанні, можуть викликати серйозні проблеми із забезпеченням належного рівня фінансової стабільності. Необхідно відмітити, що на підприємстві склалася ситуація, коли погашення власної заборгованості відбувається в середньому на 37 днів раніше, ніж погашається дебіторська заборгованість, що призводить до браку коштів на підприємстві на час сплати зобов'язань. Показники рентабельності свідчать, що протягом всього аналізованого періоду підприємство є збитковим.

Фінансова звітність даного підприємства свідчить його збитковість протягом останніх років, але це не означає, що підприємство в подальшому стане банкрутом. Для визначення фінансової незалежності підприємства необхідно провести його діагностику.

Перш за все скористаємося коефіцієнтом Бівера, що використовується для здійснення експрес-діагностики, з метою виявлення ознак формування незадовільної структури балансу. Так, значення показника відображено в табл.2.7.

Таблиця 2.7 - Значення коефіцієнта Бівера для підприємства ВАТ «Вібросепаратор» станом на 2009-2011рр.

Показник	Рік
	2009	2010	2011
Коефіцієнт Бівера	-0,66	-0,10	-0,19

Граничним значенням цього показника є 0,2. Як ми бачимо, протягом останніх трьох років, значення коефіцієнта Бівера було від'ємним, що пояснюється отриманням збитків даним підприємством. Отже, підприємство є фінансово нестійким.

Так, в табл.2.8 наведені результати ймовірності банкрутства за вищезгаданими моделями.

Таблиця 2.8 - Оцінка ймовірності банкрутства для підприємства ВАТ «Вібросепаратор»

Модель діагностики банкрутства	Функція	Граничне значення	Фактичне значення	Ймовірність банкрут-ства
Альтмана-83	2 = 0,717X1 + 0,847X2 + 3,107X3 + 0,42X4 + 0,995X5	1,230	1,623	Низька
Спрінгейта	2 = 1,03X1 + 3,07X2 + 0,4X3 + 0,66X4	0,862	1,101	Низька
Ліса	2 = 0,063X1 + 0,057X2 + 0,092X3 + 0,001X4	0,037	0,002	Висока
Терещенка	2 = 1,04X1 + 0,75X2 + 0,15X3 + 0,42X4 + 1,8X5 - 0,063X6 - 2,16	- 0,550	- 0,530	Низька

У цілому можна зробити висновок, що за усіма методиками діагностики протягом трьох аналізованих років ймовірність банкрутства залишалася низькою, тому що підприємство мало значний за обсягом власний капітал.

Виключення становить модель Ліса, за якою ймовірність збанкрутувати була визначена як висока, що можна пояснити високою питомою вагою коефіцієнта рентабельності активів по нерозподіленому прибутку, який для підприємства мав від'ємне значення.

Також, одним із методів фундаментальної діагностики є визначення ймовірності банкрутства на основі рейтингових систем оцінки фінансового стану. Так, дані системи дають можливість узагальнити результати дослідження з окремих напрямків та отримати якісний висновок стосовно фінансового стану підприємства в цілому.

Однією із систем оцінки фінансового стану для підприємства розрізняють рейтингове число Р. С. Сайфуліна та Г. Г. Кадикова, детальна методика розрахунку якої наведена в додатку 3.

Таким чином, розрахунок рейтингового числа для підприємства ВАТ «Вібросепаратор» станом на 2011 рік наведений у формулі 2.1.

Фактично, при повній відповідності фінансових коефіцієнтів мінімальним нормативним значенням рейтингове число буде дорівнювати 1. Але, якщо значення даного коефіцієнту менше 1 то фінансовий стан підприємства є незадовільним. У даному випадку рейтингове число для ВАТ «Вібросепаратор» складає 0,334, що є свідченням наявності кризової ситуації на підприємстві та високої ймовірності настання неплатоспроможності й банкрутства.

Отже, згідно експрес-діагностики, а саме за допомогою коефіцієнту Бівера, підприємство через неотримання прибутку є фінансово нестійким. В той же час, хоча дисримінантні моделі діагностики банкрутства визначили низьку ймовірність до банкрутства, кризова ситуація на підприємстві все одно існує, оскільки протягом 2009 - 2011 рр. отримувало збитки (згідно звітів про фінансові результати) і згідно низького значення рейтингового числа. Тобто, на підприємстві склалася ситуація, коли одні методи діагностики визначають низький рівень банкрутства, а інші - високий.

Можемо зробити висновок, що підприємство є можливим банкрутом, але при впровадження конкретних заходів воно може вийти з кризового стану. Тому для підприємства першочерговим має стати знаходження основних причин кризи та шляхів їх усунення, з метою подальшого ефективного функціонування.

Процедура ліквідації розпочинається із прийняття рішення про ліквідацію. Для різних юридичних осіб існує різний порядок прийняття такого рішення. Найбільш поширеною організаційно - правовою формою юридичних осіб є господарське товариство і однією з підстав для ліквідації є рішення вищого органу товариства.

Для ВАТ «Вібросепаратор» таким органом є загальні збори акціонерів, а рішення оформляється протоколом. Рішення приймається не менше 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь у зборах, а збори визнаються правомочними, якщо в них прийняли участь акціонери, що мають не менше 60% голосів.

Після прийняття рішення про його ліквідацію негайно письмово у довільній формі повідомлено про це орган, що здійснив державну реєстрацію для внесення до Єдиного державного реєстру відповідного запису. Для цього заявник подав державному реєстратору нотаріально засвідчену копію рішення засновників щодо припинення юридичної особи, а також документ, що підтверджує внесення плати за публікацію повідомлення про прийняття рішення про ліквідацію у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації - газети «Голос України», «Урядовий кур'єр», «Бюлетень державної реєстрації».

Повідомлення про ліквідацію, що опубліковано, містить таку інформацію:

- відомості про юридичну особу (ВАТ «Вібросепаратор», м.Житомир);

- підстави для прийняття рішення щодо припинення ліквідації (за рішенням зборів акціонерів);

- місце і дату внесення запису до ЄДР про прийняття рішення щодо припинення;

- дату призначення та відомості про ліквідаційну комісію чи ліквідатора;

- порядок і строк заявлення кредиторами вимог до юридичної особи, яка припиняється.

Щодо строку заявлення вимог, то він не може бути меншим за два місяці з дня опублікування повідомлення. Тому в повідомленні потрібно зазначати, що претензії кредиторів приймаються протягом двох місяців за адресою підприємства.

З моменту призначення власниками (учасниками або органом, що прийняв рішення про ліквідацію) ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Комісія може виступати в суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Ліквідатором призначено голову правління - Лавренчук В.С. Основне завдaння ліквідаційної комісії - завершення діяльності підприємства з найменшою шкодою як для його засновників , так і для його контрагентів.

Зняття з обліку в податкових органах

Голова ліквідаційної комісії подав до податкової такі документи:

- заяву про припинення за формою 8-ОПП;

- оригінал довідки за формою 4-ОПП (про взяття на облік);

- копію розпорядчого документа про ліквідацію;

- копію розпорядчого документа про утворення ліквідаційної комісії;

У 10-денний термін після подачі заяви подається перший ліквідаційний баланс, після закінчення строку заявлення кредиторами вимог складається проміжний ліквідаційний баланс. Після завершення всіх розрахунків складається ліквідаційний баланс, який затверджується учасниками юридичної особи.

На підставі заяви 8-ОПП податковою приймається рішення про проведення позапланової виїзної перевірки, яка може тривати до одного місяця. Після цього підписано обхідний лист, а це два десятка підписів. Після чого отримано довідку за формою №22-ОПП про відсутність заборгованості, яка діє два місяці. За цей час завершено всі процедури в державного реєстратора.

У Пенсійному фонді, фондах соціального страхування (ФСС) перевірні процедури займають менше часу, ніж в податкової.

Для зняття з обліку ліквідаційній комісії в 10-денний термін з дня прийняття рішення подано до зазначених фондів відповідну заяву. Передбачено такі максимальні строки проведення перевірок :

- Пенсійний фонд - 10 днів;

- ФСС від нещасного випадку - 15 днів;

- ФСС з непрацездатності - 15 днів;

- ФСС на випадок безробіття - 10 днів.

Після проведеної перевірки і за відсутності заборгованості фонди видають довідки про зняття підприємства з свого обліку.

Усі поточні рахунки в установах банку закриваються, крім одного для проведення ліквідаційної процедури. А цей один рахунок закривається не пізніше дати складання акта перевірки податковою інспекцією.

Також отримано довідку із архівної установи про прийняття документів, які підлягають довгостроковому зберіганню.

Внесення запису про припинення

Для внесення до ЄДР запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи ліквідаційна комісія після закінчення процедури ліквідації повинна подала державному реєстратору такі документи:

- заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення юридичної особи у зв'язку з ліквідацією;

- свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи;

- оригінал установчих документів;

- акт ліквідаційної комісії з ліквідаційним балансом, який затверджено рішенням засновників (учасників) або уповноваженого ними органу;

- довідку відповідного органу державної податкової служби про відсутність заборгованості по податках, зборах;

- довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості;

- довідки відповідних органів фондів соціального страхування про відсутність заборгованості;

- довідку архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню.

Державний реєстратор за відсутності підстав для залишення документів без розгляду, у трьохденний строк вніс до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.

Дата цього запису означає повну ліквідацію юридичної особи.

При ліквідації підприємства керівництво здало в органи внутрішніх справ печатки і штампи підприємства для знищення. Для одержання квитанції про знищення подано відповідне клопотання, печатки і штампи, їх відбитки у двох примірниках і документи про оплату послуг.

Знищення печаток було останнім етапом ліквідації підприємства.

2.3 Використання інформаційних технологій при визначенні ймовірності банкрутства

Методика експрес-оцінки вірогідності банкрутства підприємства була описана нами в попередньому розділі роботи. Дану методику можна зробити автоматизованою. Розглянемо яким чином це можливо. Однією із можливостей програми «Фінансист» є те, що в її середовище можна заносити будь-які коефіцієнти та алгоритми їх розрахунку. Єдине, що необхідно для цього - ознайомитись з правилами введення даних в систему. Після введення система зберігає показник та формулу, за якою він був розрахований.