Ліквідація підприємства ВАТ "Вібросепаратор"

Вводиться інформація про показник в спеціальне вікно програми, яке називається «новий коефіцієнт» (рис.2.1):

Рис.2.2. Введення моделі Альтмана в автоматизовану систему

Останній рядок потребує особливої уваги, оскільки від правильності введення формули в систему буде залежати і результат розрахунку, і кінцеві висновки про ступінь загрози банкрутства підприємства.

Для того, щоб система сприймала введену формулу існує певний порядок внесення її. Так, наприклад, кожна форма фінансової звітності, звідки беруться дані зашифрована у системі певною літерою. Так, форма №1 «Баланс» в середовище програми вводиться літерою В, а форма №2 «Звіт про фінансові результати» - літерою F. Звітний період в формулах визначається цифрою 3, яка ставиться після В або F і перед кодом рядка. Попередній період позначається цифрою 4, яка ставиться після В або F і перед кодом рядка.

Введемо п'ятифакторну модель Альтмана (рис.2.2)

Рис.2.2. П'ятифакторна модель Альтмана

Натиснувши «ок» бачимо, що вони з'являються в таблиці (рис.2.3):

Рис.2.3. Шаблон для електронного аналізу вірогідності банкрутства

Для того, щоб аналіз за даними підприємства став можливим у системі необхідно ввести у систему форми фінансової звітності. Так, баланс підприємства (форма №1) в системі буде мати наступний вигляд (рис.2.4):

Рис.2.4. Баланс ВАТ «Вібросепаратор»

Крім балансу розрахунок введених показників потребує інформаційних даних зі звіту про фінансові результати (рис.2.5). Зауважимо, до речі, що представлена програма може бути використана і для автоматизації організаційно-економічної характеристики підприємства, оскільки включає стандартні таблиці показників такої оцінки.

Рис.2.5. Звіт про фінансові результати ВАТ «Вібросепаратор»

Крім того, використання її на підприємстві сьогодні буде доречним та вірним управлінським рішенням, оскільки вона досить сильно полегшить аналітичну роботу, а головне залучення її у роботу підприємства безкоштовне.

Справа у вікні є клавіша «розрахувати». Коли ми натиснемо її отримаємо результати розрахунків за всіма показниками, які ми ввели у дану систему і зможемо порівняти їх з результатами розрахунків аналітичного розділу.

Всі результати розрахунків співпадають, єдина різниця може бути у закругленнях, оскільки система всі дані округляє лише до сотих.

Дана система дійсно може вважатись системою вдосконалення аналізу, оскільки вона може бути використана підприємством в будь-який час за необхідністю, вона безкоштовна і не потребує додаткових затрат підприємства на її впровадження, вона економить робочий час та у зручній формі подає необхідні результати. Використання її підприємством може покращити загальний рівень ефективності управління інформаційними даними та допоможе постійно слідкувати за фінансовим станом підприємства та вірогідністю загрози йому банкрутства.

Рис.2.6. Результати аналізу вірогідності банкрутства на основі програми «Фінансист»

Таким чином, все вищевикладене вказує на безперечні переваги даної програми та на необхідність впровадження визначених методик проведеного аналізу в діяльність підприємства.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Аналізуючи вищевикладене можна зробити наступні висновки:

1. Невід'ємною частиною ринкового господарювання є інститут банкрутства (неплатоспроможності). Він є потужним стимулом для ефективної роботи суб'єктів господарської діяльності, при цьому виступає гарантом одночасно інтересів кредиторів, держави в цілому та розпорядника ринку в особистості.

Існування цього інституту обумовлено перш за все тим, що існує необхідність рішення проблем, пов'язаних з нездатністю суб'єкта підприємницької діяльності виконувати свої грошові зобов'язання перед кредиторами. Його значення полягає в тому, що, з одного боку, з господарського обороту при ліквідації виключаються неплатоспроможні суб'єкти, що сприяє оздоровленню ринку, а з іншого -- цей інститут дозволяє підприємствам, закладам, організаціям досягнути фінансової стабільності та добробуту, за умови дотримання норм закону.

2. В залежності від особливостей функціонування підприємств, їх місця в системі господарських зв'язків, ролі, яку вони відіграють в регіональному господарському комплексі та у відповідній галузі, можуть бути запропоновані різні процедури: продаж підприємства в цілому; перетворення його в акціонерне товариство та продаж контрольного пакету на інвестиційних торгах, комерційному аукціоні або конкурсі; застосування процедур зовнішнього керування; продаж на інвестиційних торгах з одночасною реструктуризацією капіталу; диверсифікація виробництв; ліквідація підприємства як юридичної особи з можливим збереженням самостійних активів підприємства, які мають значення, шляхом продажу їх єдиним майновим лотом в процесі конкурсного провадження; реструктуризація в рамках санації на підставі недержавних коштів.

3. Досвід роботи Агентства з питань попередження банкрутства підприємств (зараз департамент з банкрутства та санації Міністерства економіки України) та організацій свідчить, що у випадку своєчасного та грамотного застосування процедур банкрутства у відношенні підприємств-боржників вдається досягнути зниження кредиторської заборгованості, в тому числі і по заборгованості підприємства своїм робітникам по заробітній платі.

Необхідно відмітити, що процедура банкрутства застосовується як до державних, так і підприємств інших форм власності. Кваліфікована реалізація існуючого законодавства про неспроможність та неплатоспроможність підприємств дозволяє здійснити реорганізацію, перепрофілювання на виробництво продукції, яка користується платоспроможним попитом, залучання інвестицій в підприємства, в кінцевому підсумку -- економічне оздоровлення в макромасштабі.

4. Об'єктом нашого дослідження було обрано ВАТ «Вібросепаратор».

Об'єктом дослідження було обрано ВАТ «Вібросепаратор».

аналіз динаміки і структури балансу показав, що підприємство розширює свою господарську діяльність, однак цей процес відбувається в більшій мірі за рахунок позичених ресурсів. Зростання позикового капіталу може призвести до негативних наслідків для підприємства. Аналіз відповідних показників свідчить, що майновий стан підприємства не є задовільним. Основні засоби в 2011 р. були зношені на 56,3 %, а оновлення основних засобів є досить незначним. На основі розрахунку показників ліквідності, можемо стверджувати, що підприємство досить погано забезпечене ліквідними коштами. Так, коефіцієнти абсолютної та швидкої ліквідності протягом аналізованого періоду становили 0,01 та 0,55 станом на 2011 рік і не знаходилися в допустимих межах. Таким чином, підприємство має дуже високі зобов'язання, які можна покрити лише за умови продажу всіх оборотних активів підприємства. В той же час підприємство є фінансово стійким, але має великі проблеми із власними зобов'язаннями, які при подальшому їх зростанні, можуть викликати серйозні проблеми із забезпеченням належного рівня фінансової стабільності. Необхідно відмітити, що на підприємстві склалася ситуація, коли погашення власної заборгованості відбувається в середньому на 37 днів раніше, ніж погашається дебіторська заборгованість, що призводить до браку коштів на підприємстві на час сплати власних зобов'язань. Таким чином, підприємство має розробити ефективну політику погашення кредиторської та дебіторської заборгованості так, щоб отримання коштів відбувалося раніше, ніж необхідно погашати власну заборговність. Показники рентабельності свідчать, що протягом всього аналізованого періоду підприємство є збитковим. Але, необхідно відмітити, що в даній галузі станом на 2011 рік нараховувалося близько 41 % збиткових підприємств.

Оцінити ступінь кризового стану на підприємстві дозволяє проведена діагностика. Так, згідно експрес-діагностики, а саме за допомогою коефіцієнту Бівера, підприємство через неотримання прибутку є фінансово нестійким (коефіцієнт Бівера у 2011 році становив (-0,19)). В той же час, хоча дисримінантні моделі діагностики банкрутства визначили низьку ймовірність до банкрутства, кризова ситуація на підприємстві все одно існує, оскільки протягом 2009 - 2011 рр. отримувало збитки.

Так, для ВАТ «Вібросепаратор» перш ніж починати на підприємстві зміни, що мають на меті вихід підприємства з кризи, забезпечення його ефективного функціонування і розвитку, необхідно визначити і проаналізувати причини того, що підприємство опинилось у кризовому становищі і працює неефективно. Проведений аналіз дозволяє зробити висновок, що підприємство має певні проблеми, що перш за все пов'язано з загальним кризовим станом економіки. Також серед основних причин кризи можна виділити: неефективне управління ресурсами підприємства та залучення коштів, значна за обсягом заборгованість підприємства, брак ліквідних коштів, неефективна політика використання кредиторської та дебіторської заборгованостей, фізичний та моральний знос основних фондів.

Таким чином, заходи антикрикризового управління для підприємства мають базуватись на ліквідації основних причин, що призвели до кризи. Першочерговим завданням має стати зменшення суми поточних зобов'язань шляхом зменшення дебіторської заборгованості та виконання зобов'язань перед працівниками, бюджетом та органами страхування. Важливо необхідним є вироблення ефективної стратегії погашення дебіторської та кредиторської заборгованостей, що можливо за рахунок факторингу, взаємозаліку, обліку або дисконту векселів та використання комплексу процедур з примусового стягнення заборгованості. Наступним етапом є удосконалення менеджменту підприємства, яке включає різноманітні методи щодо збільшення товарообігу та ефективності роботи персоналу. В той же час необхідним є оновлення основних засобів, що можливе за рахунок лізингу та зміни технологій виробництва. Впровадження даних заходів дозволить ВАТ «Вібросепаратор» не тільки зменшити суму збитків, а й отримувати прибутки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України від 28.06.1996 р. Офіційне видання. Урядовий кур'єр, 1996, 07, 13.07.96 №129 - 130.

2. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. з наступними змінами. - Офіційний вісник України, 2003, N 11 (28.03.2003), ст. 462.

3. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. з наступними змінами. - Офіційний вісник України, 2003, N 11 (28.03.2003), ст. 461.

4. «Про поновлення платоспроможності підприємства або визнання його банкрутом» Закон України від 14.05.1992 р. з наступними змінами. - Відомості Верховної Ради України, 1992, N 31 (04.08.92), ст. 440.

5. Басалюк Т.В. Визнання недійсними заінтересованих угод боржника в процедурі банкрутства. // Вісник господарського судочинства. - К. 2005.- №4.- С. 187- 191.

6. Барбашова Н., Сгара Є. Мирова угода в процедурі банкрутства: роль економіко-правових факторів // Право України.-- 2009. -- № 1.-- С.42- 47.

7. Бланк И. А. Основи финансового менеджмента. Т2. - К.: Ника-Центр, 1999. - 512с. - (Серия «Библиотека финансового менеджера»; Вып. 3).

8. Бутирський А.А. Місце та роль мораторію на задоволення вимог кредиторів у процедурах банкрутства. // Вісник господарського судочинства. - К. 2011.- №2. - С. 34- 40.

9. Джунь В.В. Проблемні питання вдосконалення організації провадження у справах про банкрутство. // Вісник господарського судочинства. - К. 2011.- №2. - С. 184- 191.

10. Кращенко Д. Банкротство предприятий: его признаки //Право и экономика.- 2011. - № 6. - С. 15-18.

11. Ляпунова Н. Стійка фінансова неспроможність як ознака приховування банкрутства. // Вісник Академії правових наук України. - Х., 2010.- №3(22). - С.176- 181.

12. Орловский Ю.П. Банкротство предприятий и право трудового коллектива//Право и экономика. -- 2007. - № 5 -- 6. - С. 34-41.

13. Поляков Б.Н. Процедура банкротства. - . К., 2009 - с. 546.

14. Селіванов А.О. Правові проблеми щодо поновлення платоспроможності підприємств: колізії між законодавством і судовою практикою. // Вісник Верховного Суду України. - К. 2005. - №8.- С. 28- 32.

15. Селіванов А.О. Процедура «штучного банкрутства» підприємств: колізії у законодавстві та практика господарських судів. // Вісник господарського судочинства. - К. 2005.- №2. - С .137- 144.

16. Скворцов М.Н. Як запобігти банкрутству підприємства? Від виживання до процвітання. -- К.: Будівельник, 2011. -- 143 с.

17. Терещенко О. О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: навчальний посібник. -- К.:КНЕУ, 2000. -- 410 с.

18. Фролова О.Г. Об'єктивні ознаки доведення до банкрутства. // Вісник господарського судочинства. - К. 2011.- №8. - С .227- 236.

Размещено на Allbest.ru