Стратегічний аналіз

Витрати з оплати праці відшкодовуються підприємством за рахунок прибутків від реалізації продукції, виконаних робіт і послуг, що акумулюються на рахунку «Прибутки і збитки». Тому витрати з праці, що ввійшли до складу виробництва, разом із матеріальними і грошовими витратами, відносяться в графу «Прибутки і збитки» із компенсуванням їх за графою «Незавершене виробництво».

Будь-який бізнес в економічній системі розглядається як самостійна одиниця діяльності, незалежно від власників капіталу. Він повинен мати план дій з переліком фінансових показників, основним з яких є прибуток. Щоб спланувати прибуток, підприємство повинно насамперед точно спрогнозувати свої прибутки і витрати, бути впевненим в тому, що воно зможе реалізувати певну кількість своєї продукції за визначеною ціною, точно знати вартість виробництва і збуту кожного виробу. Відсутність такого роду інформації свідчить про ризикованість діяльності підприємства.

Прогнозна фінансова звітність є інформаційним орієнтиром для діяльності підприємства, спрямованої на досягнення поставленої мети. Історична звітність відображає вихідний фінансовий стан, прогнозована звітність -- майбутній дохід, витрати і прибуток, які використовуються у фінансовій моделі, та майбутній фінансовий стан підприємства.

Таким чином, прогнозована фінансова звітність є інформаційною базою керування підприємством. Робота менеджера полягає у формулюванні стратегії розвитку бізнесу, забезпеченні прогнозною інформацією і прогнозною фінансовою звітністю.

Прогнозна та історична фінансова звітності складаються з бухгалтерського балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів і представлені у прогнозній балансовій моделі. При аналізі сегментів господарських операцій зі створення стартового капіталу, заміни устаткування, оренди, руху запасів і трудових витрат було встановлено, яким чином кожна операція вписується в балансове рівняння і відбивається на фінансовій структурі бізнесу.

Прогнозована балансова модель проста за формою, але містить всю аналітичну інформацію, необхідну для складання форм фінансової звітності, прогнозного аналізу структури активів та зобов'язань. Так, наприклад, у початковому і прогнозному балансах активи і зобов'язання розташовуються від більш до менш довгострокових, спочатку наводяться позаоборотні активи, а потім оборотні засоби; запаси, що відносяться до поточних активів, передують більш ліквідним активам -- дебіторській заборгованості і грошовим коштам. Аналогічно, капітал та довгострокові зобов'язання розташовуються перед поточними зобов'язаннями. Оскільки у графі «Прибутки і збитки» наведено прибутки і витрати прогнозованого періоду, вона дається в розділі зобов'язань останньою. Прогнозований період часу не тільки передбачає розмір прибутку, а й порядок його використання.

Прибуток -- це показник економічного зростання масштабів основної діяльності підприємства за певний період. За даними прогнозної балансової моделі операцій на майбутній рік, прогнозний фінансовий результат має такий вигляд:

Наведена прогнозна балансова модель розроблена на наступний рік. Зі зміною умов бізнесу корегуються вихідні прогнозовані дані і відповідно до цього змінюється прогнозний баланс та звіт про фінансові результати. Прогнозні балансові моделі можна розробляти і на коротші періоди часу -- квартал, місяць.

Певної уваги заслуговує методика прогнозування руху грошових коштів (грошового потоку).

Прогнозування грошового потоку є основою управління коштами підприємства. Воно показує кількісну потребу в грошових коштах, допомагає визначити, яку частину вільних коштів можна інвестувати і на який термін, дає змогу заздалегідь визначити потребу в кредитах, надаючи в такий спосіб можливість фінансовій службі підприємства одержувати кредит на найвигідніших умовах.

Прогнозування прибутків, балансу і руху грошових коштів дає змогу сформувати загальну картину фінансового стану підприємства на будь-який період часу, а також визначити можливі фінансові потреби, що випливають з операцій, передбачених у плані.

9.3 Аналіз статей проектованого звіту про фінансові результати

Прогноз обсягів реалізації продукції є першим показником, який включається у проектований звіт про фінансові результати. Метою його складання є визначення суми нерозподіленого прибутку, який отримує підприємство протягом наступного року.

У більшості випадків проектований звіт про фінансові результати складається з допомогою методу процента від продажу. При цьому береться припущення про пропорційне зростання обсягу реалізації ( валового доходу) і змінних або сукупних витрат.

Одним з основних завдань, які вирішуються під час підготовки проектованого звіту про фінансові результати, є визначення тієї частини ДНФ, що може бути утворена з внутрішніх джерел протягом наступного часового періоду.

Серед власних джерел фінансування варто виділяти чистий прибуток і накопичені амортизаційні відрахування. Найскладнішим завданням є прогнозування величини чистого прибутку, частина якого є джерелом покриття майбутніх фінансових потреб.

Для того, щоб правильно скласти проектований звіт про фінансові результати з допомогою методу процента від податку, необхідно класифікувати його статті на автоматично утворені та регульовані.

Автоматично утворені статті утворюються внаслідок здійснення запланованої виробничої діяльності і змінюються пропорційно обсягу продажу.

Регульовані статті утворюються незалежно від обсягу продажу; для їх кількісного визначення використовуються інші методи. Приблизна класифікація статей звіту про фінансові результати, який відповідає П(С)БО 3 необхідно змінювати на той же відсоток, що й доход від реалізації, а які слід прогнозувати окремо.

Класифікація статей проектованого звіту про фінансові результати

Важливим під час проведення аналізу є визначення прогнозованої ціни для кожного виду продукції.

Доход від реалізації включає у себе ПДВ, акциз та інші непрямі податки.

Дохід від реалізації продукції за мінусом ПДВ та акцизного збору утворює чистий доход від реалізації. Чистий прибуток, який утворюється шляхом зменшення присудку до оподаткування на величину податку на прибуток, стосовно якого залишається незмінною, не може розглядатися як кінцевий показник проектованого звіту про фінансові результати. Його необхідно змінити на величину оголошених дивідендів для визначення відношення доповнення до нерозподілених прибутків. Ця величина у подальшому додається до статі “Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)” проектованого балансу.

Для цілей стратегічного планування прогнозована величина прогнозованого прибутку, а також співвідношення темпів його збільшення (зменшення) з темпами зміни обсягу реалізації продукції є надзвичайно важливими показниками, від яких залежить прийняття рішень щодо стратегії прийняття витрат, цінової і дивідендної стратегій.

Разом з тим потрібно вміти застосовувати й інші методи прогнозування, наприклад, метод лінійної регресії.

Для отримання точних результатів з допомогою лінійної регресії необхідно мати дані про обсяги реалізації продукції та інші статті звіту про фінансові результати, між якими спостерігається лінійний зв'язок. Часові ряди доцільно формувати з даних як мінімум за п'ять років, а при можливості за десять-двадцять.

Для кожного показника, про який можна сказати, що він лінійно пов'язаний з обсягом реалізації продукції необхідно розрахувати рівняння лінійної регресії:

У = ах + b,

у - показник прямо пов'язаний з доходом від реалізації продукції;

х - доход від реалізації продукції;

а- коефіцієнти регресії;

b- Вільний член рівняння.

Рівняння лінійної регресії можна легко отримати з допомогою відповідних програмних засобів, якими забезпечені практично всі сучасні персональні комп'ютери.

За допомогою лінійної регресії можна уточнити показники проектованої фінансової звітності. Хоча ми розглянули лише лінійний зв'язок, на практиці можна без проблем застосовувати і моделі нелінійної регресії.

Трудомісткість прогнозування на основі лінійної регресії в сучасних умовах успішно компенсується широкими можливостями комп'ютерної техніки і проектів прикладних програм.

9.4 Аналіз статей проектованого балансу

Після завершення підготовки проектованого звіту про фінансові результати (які є загальним фінансовим планом доходів і витрат на наступний період), складається проектований баланс. Метою його складання є оцінка майбутнього фінансового стану підприємства.

Стратегічний аналіз показників проектованого балансу доцільно починати з вивчення припущень, використаних під час його підготовки. Якщо для отриманого першого прогнозу було застосовано метод процента від продажу, припускається, що при максимальному використанні обсягів реалізації має пропорційно зростати низка статей балансу, зокрема нематеріальні активи, основні засоби, запаси, дебіторська і кредиторська заборгованості, грошові кошти. Подібне припущення має раціональну основу, оскільки для забезпечення більших обсягів виробництва потрібні нові основні фонди; для забезпечення реалізації більшості кількості товарів необхідно збільшувати товарні запаси.

Статті проектованого балансу прийнято класифікувати за ознакою залежності від обсягів продажу на автоматично утворені і регульовані.

Загальні правила складання проектованого балансу на основі автоматично утворених і регульованих статей є такими:

§ вищий рівень продажу потрібно підкріплювати вищими рівнями активів;

§ деяке зростання активів може бути профінансовано за рахунок автоматичного

збільшення поточних зобов'язань, нерозподілених прибутків і накопичених платежів;

§ будь-яка нестача має фінансуватися із зовнішніх джерел шляхом отримання позик; продажу акцій нового випуску.

До складу регульованих статей проектованого балансу доцільно включати статті, які вимагають прийняття окремих рішень.

Для того, щоб скласти проектований баланс необхідно згрупувати статті балансу і розрахувати їхні прогнозовані значення на основі двох головних порушень:

1) якщо обсяг реалізації повинен зростати на 16%, то пропорційно повинні зростати утворені статті балансу;

2) наявні активи максимально ефективно використовувалися у минулому році.

Ці припущення є загальними і досить не точними, але вони дозволяють спростити розрахунок статей проектованого балансу.

Прогнозні значення статей балансу можна суттєво уточнити, використовуючи різноманітні джерела управлінської інформації.

Кожне підприємство має власні стратегічні і тактичні плани розвитку бізнесу, які передбачають придбання чи продаж окремих активів або цілих господарських підрозділів разом з усім майном і зобов'язаннями.

Постатейне проектування балансу та його аналіз здійснюється за певними правилами, які розробляються різними підприємствами індивідуально. Деякі правила можна назвати універсальними, оскільки вони є придатними для використання.

Наприклад, у прогнозуванні основних фондів застосовують коефіцієнт оборотності основних фондів (який визначається як середній за декілька років).

Сукупну вартість, на яку потрібно змінити основні фонди в наступному періоді часто визначають з допомогою прийому коригування надлишку продукції. Його суть полягає у врахуванні частини основних фондів, які використовуються недоцільно.

Не менш важливим завданням стратегічного аналізу є прогнозування величини запасів. Для цього доцільно використати коефіцієнт оборотності матеріальних запасів. Реальний прогноз матеріальних запасів завжди враховує можливі зміни політики постачання і збуту продукції підприємства. Поряд з перевіркою прогнозу запасів доцільно звернути увагу на величину дебіторської заборгованості і розглянути резерви їх зменшення.

Прогнозування дебіторської заборгованості здійснюється переважно на основі аналізу дебіторських розрахунків у минулому. При цьому використовується коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості, який характеризує інтенсивність стягнення дебіторської заборгованості або середній період інкасації готівки. Прийняття стратегічних управлінських рішень стосовно запасів або дебіторської заборгованості неможливе без прогнозування грошових коштів та поточних фінансових інвестицій. Аналогічно проводиться аналіз правильності формування статей пасиву проектованого балансу. Необхідно звернути увагу насамперед на поточні зобов'язання, які вважаються автоматично утвореними статтями. Потрібно також пересвідчитися у реальності отриманих нових позик, випуску та розміщення акцій, розглянути можливі рішення керівництва щодо зміни структури поточних зобов'язань.

Для досягнення рівноваги між активом і пасивом після коригування основних засобів, запасів, грошових коштів, дебіторської та кредиторської заборгованості і поточних зобов'язань за розрахунками з оплати праці було переглянуто попереднє рішення про розподіл ДНФ.

Отже, стратегічний аналіз фінансових потреб потрібно поводити дуже ретельно, з використанням різних методичних прийомів, припущень і підходів. Проектований звіт про фінансові результати і проектований баланс дозволяють приймати важливі стратегічні рішення на основі кількісних оцінок.

ТЕМА 10. СТРАТЕГІЧНИЙ АНАЛІЗ ІНВЕСТИЦІЙ

10.1 Методи аналізу грошових потоків у довгостроковому періоді

Стратегічний аналіз будь-якого інвестиційного проекту в першу чергу здійснюється за такими грошовими потоками, які цей проект породжує.

Грошовий потік - це будь-який платіж, здійснений або отриманий.

При аналізі звертають увагу на три найважливіші характеристики грошових потоків:

1) величину;

2) напрям;

3) час.

Головне завдання яке вирішується при цьому - це порівняння грошових потоків альтернативних інвестиційних проектів і вибір серед них оптимального.

При співставленні очікуваних грошових потоків у довгостроковому грошовому періоді використовується концепція вартості грошей у часі і метод дисконтування грошових потоків.

Концепція вартості грошей у часі пояснюється тим, що гроші коштують сьогодні більше, ніж у майбутньому. Можна виділити три головні причини цього явища:

1. гроші, які є в наявності сьогодні, можна інвестувати, під проценти, внаслідок чого у майбутньому грошей стане більше;

2. купівельна спроможність грошей з часом зменшується через інфляцію;

3. не можна бути повністю впевненим у тому, що в майбутньому гроші будуть отримані. У той же час, коли сьогодні гроші вже є “на руках” - це об'єктивна реальність.

Сукупність грошових потоків може бути відома завчасно з тим чи іншим ступенем визначеності. Чим вищий рівень визначеності, тим меншим є ризик, пов'язаний з даним інвестиційним проектом.

Різні інвестиції можуть відрізнятися як за величиною грошових потоків, так і за часом їх здійснення, необхідно вибрати єдині критерії їх порівняльної оцінки та співставлення.

Для цього концепції грошей у часі використовуються такі поняття як:

- приведена (поточна) вартість;

- майбутня вартість;

- дисконтування грошових потоків і складні проценти.

Приведена (поточна) вартість - це вартість грошових потоків, які належать до різних грошових періодів, у єдиному часовому еквіваленті, тобто вартість на поточний момент.

якщо грошові потоки виражені у різних валютах при перерахунку їх потрібно привести в одну базову валюту, так і платежі здійснені або отримані в різний час необхідно перерахувати у поточну вартість. При перерахунку валюти ми використовуємо обмінний курс, а при перерахунку грошей - дисконтування - це можлива вартість грошей при їх використанні в інвестиціях. При розрахунку приведеної вартості потрібно спочатку розрахувати складні відсотки - це відсотки, нараховані на реінвестовані відсотки (отримали доходи у вигляді відсотків, по депозитних вкладах).

Приведена вартість розраховується за допомогою рівняння:

PV = CFt / (1 + kt)t, (10.1)

де PV - приведена вартість грошового потоку;

CFt - отримані грошові коштів в момент часу t;

t - момент часу;

kt - ставка дисконтування, що застосовується до грошового потоку.

Для різних грошових потоків застосовується різна ставка дисконтування, але у більшості за однією ставкою.

Можна вважати, що всі грошові потоки мають деяку приведену вартість. Оскільки ці приведені вартості віднесені до одного і того ж моменту часу, тобто до поточного моменту, вони можуть бути співставлені за величиною і додані. Суму приведених вартостей n грошових потоків розраховують за формулою

PV = УCFt / (1 + kt)t. (10.2)

При аналізі інвестиційних проектів, крім грошових потоків, враховуються також початкові затрати.

Різниця між сумою приведених вартостей грошових потоків, породженою певною інвестицією і початковими затратами називається чистою поточною вартістю, яка позначається NPV абревіатурою. Вона визначається за формулою

NVP = УCFt / (1 + kt)t - Іо, (10.3)

де NVP - чиста поточна (приведена) вартість;

FV = PV (1+r)t, (10.4)

де r - процентна ставка;

1) по-перше, обидва варіанти довгострокових інвестицій повинні мати однаковий термін, можна періоди вибрати в три роки;

2) по- друге, необхідно вирішити проблему різної періодичності нарахування відсотків:

FVm = PV (1 + r/m)mЧt (10.5)

m - символ періодів у році m = 12 місяців.

10.2 Оцінка інвестиційних проектів з допомогою показника економічної доданої вартості

Серед показників оцінки результативності фінансово-інвестиційної діяльності компаній, популярнішим є показник економічна додана вартість EVA, що розраховується як різниця між чистим операційним прибутком після оподаткування і вартістю використаного для його отримання капіталу компанії. Вартість капіталу визначається на основі мінімальної очікуваної ставки і розраховується як за акціонерами, так і з кредиторами.

Показник EVA розраховується:

EVA = NOPAT - Kw Ч C (10.6)

NOPATR - чистий операційний прибуток, після сплати податків, але до сплати відсотків;

Kw - середньозважена вартість капіталу;

С - вартісна оцінка капіталу, що визначається як різниця між сукупною вартість активів і короткотерміновими зобов'язаннями/

EVA застосовується у комбінації з такими інструментами стратегічного аналізу як матриця ринкової привабливості і конкурентних позицій.

EVA виправляє існуючі у традиційній фінансовій звітності перекручення шляхом внесення більш, ніж 150 поправок. Переважно поправки вносяться для загальної спрямованості традиційної фінансової звітності на інтереси інвестора.

Перелік найістотніших коригувань прибутку і величини капіталу:

1. капіталізовані нематеріальні активи - частина нематеріальних активів забезпечують отримання вигід у майбутньому. Вартість таких активів повинна капіталізуватися, а не списуватися на витрати;

2. відтерміновані податки - загальна сума податків додається до величини капіталу;

3. різноманітні резерви. Наприклад, резерв LIFD показує різницю між оцінкою запасів за методом LIFD та оцінкою за методом FIFD.

4. амортизація гудвілу. При розрахунку EVA необхідно вимірювати дохід, який генерує кошти, вкладені у підприємство. Тому під час розрахунку величини капіталу до неї додається нагромаджена амортизація гудвілу.

Якщо підприємство є прибутковим, на певний погляд здається, що власник правильно керує своїм капіталом. Насправді так само, як інші фінансові показники, EVA в процесі аналізу можна “розкласти” на декілька частин, які разом складають загальну величину. Ця особливість дозволяє “прив'язати” створення вартості до певних груп людей або підрозділів і, таким чином, отримати певний критерій для диференціювання винагороди за працю в межах компанії.

Показник EVA збільшується, коли на підприємстві удосконалюють бізнес-процеси; інвестують стратегічні ресурси у проекти, спрямовані на зростання прибутковості і частки ринку; підвищують ефективність управління активами (продаж непрофільних активів, збиткових, скорочення термінів повернення дебіторської заборгованості і запасів); оптимізують структуру капіталу з метою зниження його середньозваженої вартості.

Таким чином впровадження EVA дозволяє не тільки оцінювати ефективність існуючих і привабливість майбутніх EVA інвестиційних проектів, але й стимулювати менеджерів, працювати для збільшення добробуту акціонерів у довгостроковій перспективі, а не для максимізації прибутку поточного року.

10.3 Стратегічний аналіз доцільності інвестицій у розвиток стратегічного господарського підрозділу (СГП)

Стратегічний аналіз інвестиційних проектів тісно пов'язаний не тільки з визначенням чистої приведеної вартості, дисконтуванням грошових потоків та калькулюванням EVA, але із розрахунком імовірності отримання очікуваного результату від інвестування коштів. Визнання як оптимального того проекту, який має найбільше значення чистої приведеної вартості або найменший термін окупності - це найбільшою мірою підхід фінансового аналізу, а не стратегічного.

З погляду аналітиків, який проводить стратегічний аналіз інвестиційних проектів, головним критерієм є ринковий, а не фінансовий результат.

Горизонт фінансового і стратегічного планування суттєво відрізняється. Якщо для фінансового планування основний часовий період - один рік, то стратегічний аналіз може визначати цілі на декілька років вперед. Тому, якщо СГП у звітному році отримав збитки і можливо буде збитковим ще два, три роки із стратегічного погляду це цілком прийнято, звичайно, за умови, що підрозділ за цей час добре зміцнив свої позиції, став домінуючим лідером.

Для стратегічного аналізу найважливіших інвестиційних проектів необхідно застосовувати підходи, відмінні від методу чистої приведеної вартості чи терміну окупності. Одним з альтернативних методів стратегічного аналізу є оцінка ринкового результату інвестиційного проекту з допомогою імовірнісних підходів, зокрема ланцюгів Маркова і матриць переходу системи.

Визначаючи доцільність інвестицій, використовують формулу

Р (А1 + А2 +…+ Аn) = P(А1) + P(А2) +…+ P(Аn), (10.7)

де Р (А1 + А2 +…+ Аn) - імовірність появи однієї з несумісних подій (досягнення однієї з альтернативних позицій в моделі BCG) А1, А2, або Аn;

P(А1), P(А1), P(Аn) - імовірності виникнення подій А1, А2, або Аn.

Оцінки А1, А2, або Аn можуть виникати в різній послідовності протягом періоду, який підлягає дослідженню. Ланцюги Маркова дозволяють розглядати зміну структури сукупності як імовірнісний процес: імовірність знаходження одиниці в тому чи іншому стані на певний час визначається характером розподілу ймовірностей знаходження її в окремих станах протягом минулих періодів та ймовірностей зміни цих станів до теперішнього моменту часу або етапу розвитку. Ланцюгом Маркова називають послідовність випробувань, у кожному з яких система приймає тільки одне з k становищ повної групи, причому умовна імовірність pij(s) того, що в s-му випробуванні система буде знаходитися в стані j за умови, що після (s-1)-го випробування вона знаходиться в стані i не залежить від результатів інших, раніше проведених випробувань. Наприклад, тривимірна матриця ланцюгів Маркова може мати вигляд

P =

Процедуру стратегічного аналізу, побудовану на використанні ланцюгів Маркова і матриць переходів, найкраще виконувати за допомогою комп'ютера. Найбільший недолік запропонованої методики - це не складність обчислень, а невизначеність щодо перехідних ймовірностей, які потрібно якось долати. Найкраще це можна зробити за допомогою експертних методів дослідження, поєднаних з ґрунтовним аналізом ретроспективної інформації за минулі роки.

Размещено на Allbest.ru