Система зниження ціни на будівельну продукцію ТЗОВ "ГРОД"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЦІНОУТВОРЕННЯ НА БУДІВЕЛЬНУ ПРОДУКЦІЮ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Поняття цінової політики та методи встановлення цін у будівельній організації

1.2 Принципи формування цінової політики підприємства

1.3 Особливості ціноутворення та ціноутворюючі фактори на об'єкти будівництва в Україні

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОГО СТАНУ ТА ВИРОБНИЧИХ МОЖЛИВОСТЕЙ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Загальна характеристика підприємства та сфери його діяльності

2.2 Аналіз результатів діяльності та структури витрат підприємства

2.3 Аналіз ефективності управління витратами на підприємстві

РОЗДІЛ 3. ОБГРУНТУВАННЯ НАПРЯМКІВ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА ТА РОЗРАХУНОК НИЖНЬОЇ МЕЖІ ЦІН НА БУДІВЕЛЬНУ ПРОДУКЦІЮ

3.1 Напрямки диверсифікації та конкурентне середовище проекту

3.2 Характеристика та ресурсне забезпечення виробництва

3.3 Розрахунок витрат та калькуляція собівартості продукції

РОЗДІЛ 4. ФОРМУВАННЯ ОПТИМАЛЬНИХ ЦІН НА ПРОДУКЦІЮ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИБРАНИХ НАПРЯМКІВ

4.1 Цінова стратегія та формування цін на будівельну продукцію підприємства

4.2 Аналіз ефективності напрямків диверсифікації з врахуванням невизначеності майбутніх грошових потоків

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



ВСТУП

Кожна будівельна організація, фірма, перш ніж розпочати будівництво, визначає, яку ціну встановити на будівельну продукцію, який прибуток або дохід вона зможе отримати.

Прибуток будівельної організації, фірми залежить від двох показників: ціни будівельної продукції і витрат на її виробництво. Ціна продукції на ринку є наслідком взаємодії попиту й пропозиції. Під впливом законів ринкового ціноутворення в умовах вільної конкуренції ціна продукції не може бути більшою чи меншою за бажанням виробника або покупця, вона вирівнюється у точці рівноваги попиту й пропозиції автоматично. Інша справа - витрати на виробництво продукції, тобто витрати виробництва. Вони можуть збільшуватися або зменшуватися залежно від обсягу трудових чи матеріальних ресурсів, що витрачаються, рівня техніки, організації виробництва й інших факторів.

Таким чином, витрати виробництва та реалізації (собівартість продукції, робіт) - це вартісна оцінка природних ресурсів, сировини, матеріалів, пального, енергії, основних виробничих фондів, трудових ресурсів, що використовуються в процесі виробництва продукції, а також інших витрат на її виробництво та реалізацію.

Для будівельних організацій, які працюють в умовах ринку, незалежно від форм власності питання про ціни на будівельну продукцію має дуже велике значення. Перебуваючи у тісному взаємозв'язку з усіма змінними маркетингу, ціни визначають рентабельність будівельної організації, її життєздатність і фінансову стабільність. Від цін значно залежить досягнення економічних і комерційних результатів. Правильна або помилкова цінова політика має тривалий вплив на всю виробничо-інвестиційну діяльність будівельної організації. ціна продукція диверсифікація

Правильна методика встановлення цін, розумна цінова політика, послідовна реалізація глибоко обґрунтованої цінової стратегії - необхідні компоненти успішної діяльності будь-якої будівельної організації у жорстких умовах ринку.

Ціни завжди відігравали провідну роль в економічному розвитку країни. Перехід від централізованої до ринкової економіки зумовив суттєві зміни як у принципах ціноутворення, так і в методах формування цін. Встановлення ціни на продукцію є досить складним і трудомістким завданням у процесі ціноутворення на підприємстві. Саме ціна акумулює в собі рівень успіху підприємства, що знаходить своє вираження в обсягах продажу та величині прибутку від реалізації продукції.

Взаємозв'язок ціни і прибутку очевидний, і чим більший рівень ціни на продукцію, тим більша величина прибутку від реалізації і навпаки. З іншого боку, в умовах ринку дешевшу продукцію набагато легше реалізувати, і за той самий проміжок часу вона продаватиметься у більшому обсязі, ніж дорожчі аналоги. Все це потребує об'єктивного підходу до дослідження процесу ціноутворення на підприємстві з урахуванням особливостей змін маркетингового середовища та ринкової ситуації. Ускладнення процесу ціноутворення та відсутність у багатьох випадках в керівництва та спеціалістів теоретичних навичок встановлення цін приводить до серйозних помилок при їхньому визначенні, що негативно впливає на фінансові результати діяльності підприємств. Глибокі знання механізму формування ринкових цін дають змогу чітко визначитись відносно вибору стратегічного напрямку та тактичних підходів у процесі розробки цінової політики та її ефективного проведення при реалізації продукції на ринку.

Інформаційною базою дипломної роботи є спостереження експертів та їх бачення вирішення проблеми ціноутворення у будівельній галузі.

Метою магістерської кваліфікаційної роботи є виявлення шляхів зменшення ціни на продукцію ТзОВ «ГРОД» за рахунок використання нововведень, які використовуються у будівельній галузі.

У відповідності до поставленої мети, визначено основні завдання даного дослідження, а саме:

1. Розкрити сутність ціни, методи встановлення та особливості ціноутворення у будівництві;

2. Оцінити рівень фінансово-господарського стану і також стан виробничих можливостей ТзОВ «ГРОД»;

3. Провести аналіз нововведень у будівельній галузі та вибору проекту, який може застосувати у своїй діяльності товариство;

4. Обґрунтувати встановлення оптимальних цін на будівельно продукцію та визначити ефекти від впровадження обраного напряму.

Об'єктом дослідження є система зниження ціни на будівельну продукцію ТзОВ «ГРОД».

Предмет дослідження - оцінювання можливості зниження ціна продукцію яку виробляє ТзОВ «ГРОД».



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЦІНОУТВОРЕННЯ НА БУДІВЕЛЬНУ ПРОДУКЦІЮ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Поняття цінової політики та методи встановлення цін у будівельній організації

Ціна - фундаментальна економічна категорія, яка означає кількість грошей, за яку продавець згоден продати, а покупець готовий купити одиницю товару. Під ціновою політикою розуміють визначення рівня цін і можливих варіантів їх зміни залежно від цілей і завдань, що вирішуються будівельною організацією у короткостроковому плані й у перспективі. Розробка цінової політики є однією з основних функцій маркетингу, тому в рамках загальної цінової політики рішення щодо цін пов'язується з цільовим ринком будівельної організації, змістом і структурою маркетингу [8, ст. 34].

Ринкова ціна на будматеріали встановлюється безпосередньо на ринку будресурсів під впливом співвідношення попиту і пропозиції. Іноді таку ціну називають вільною; вона не встановлюється спеціальними органами, не нав'язується згори.

Систему цін прийнято класифікувати згідно визначених ознак.

За характером обороту:

- оптові, за якими підприємство реалізує вироблену продукцію іншим підприємствам та збутовим організаціям;

- закупівельні, за якими реалізується сільськогосподарська продукція виробниками (фермерськими господарствами та населенням) державним та комерційним організаціям для подальшої переробки;

- роздрібні, за якими товари реалізуються в роздрібній торговій сітці населенню.

На будівельну продукцію існує декілька різновидностей цін:[32, ст. 12]

- кошторисна вартість - граничний розмір витрат на будівництво кожного конкретного об'єкта;

- прейскурантна ціна - середня кошторисна вартість одиниці кінцевої продукції типового будівельного об'єкту [17, ст. 52];

- договірна ціна - ціна встановлюється при підписанні договору між замовником та підрядчиком.

Ціноутворення в будівництві має індивідуальний характер: ціна кожного виду будівельної продукції визначається на основі кошторису (калькуляції). У ціні враховується вплив природнокліматичних факторів, регіональних відмінностей в економічних умовах, особливості конкретних видів будівельної продукції [4].

Ціни на будівельну продукцію визначаються на основі проектних матеріалів: креслень, специфікацій і т. д. Кошторисна документація є складовою частиною проекту.

Рівень кошторисної вартості регулюється кошторисними нормами, які враховують усереднені умови і методи виконання робіт. Кошторисна нормування є самостійним важливим напрямком ціноутворення в будівництві.

При формуванні цін на будівельну продукцію застосовують витратні методи - шляхом послідовного калькулювання витрат визначаються кошторисні ціни на виробничі ресурси, види робіт, об'єкти і на будівництво в цілому.

Стосовно до кошторисної документації використовуються два види понять: кошторис і кошторисний розрахунок. Кошторис складається на основі обсягів робіт, які визначені у складі робочої документації (РД) або робочих креслень (РК). Кошторисні розрахунки складаються в тих випадках, коли обсяги робіт і розміри витрат ще остаточно не визначилися і підлягають уточненню на підставі РД або в ході будівництва.

Оцінка будівельної продукції здійснюється інвестором (замовником) і підрядником в ході укладення та виконання договору підряду (контракту) на будівництво. На замовлення інвесторів розробляються інвесторські кошториси (розрахунки, калькуляції витрат, стартові ціни). Вони призначені для попередньої оцінки замовником вартості будівництва на різних етапах його підготовки. Для обґрунтування пропозицій за договірною ціною будівельної продукції підрядна організація складає розрахунки (кошторису, калькуляції собівартості) підрядника.

Кошторисна вартість будівництва - сума грошових коштів, необхідних для здійснення будівництва (реконструкції, капітального ремонту), що визначається у відповідності з проектними матеріалами. Кошторисна вартість будівництва є основою для визначення розміру інвестицій, фінансування будівництва, формування договірних цін на будівельну продукцію, розрахунків за виконані підрядні будівельно-монтажні роботи, ремонтно-будівельні роботи та ін, оплати витрат з придбання обладнання і доставки його до будівництва, а також відшкодування інших витрат, пов'язаних з будівництвом. Виходячи з кошторисної вартості і договірних цін на будівельну продукцію, ведеться облік та звітність, проводиться оцінка діяльності будівельно-монтажних організацій і замовників, формується у встановленому порядку балансова вартість вводяться в дію основних фондів [26, ст. 78].

Відхилення ціни від вартості відбувається не за вказівкою чиновників, а внаслідок співвідношення попиту і пропозиції. Монопольна ціна, встановлена державою або нав'язана приватним монополістом, не має нічого спільного з ринковою ціною. В умовах адміністративно-командної економіки ціни втратили свою регулюючу роль. Наслідком цього став хронічний дефіцит багатьох будівельних матеріалів у минулому [10, ст. 11].

Ціна є важелем встановлення пропорцій у господарстві в умовах конкуренції. Якщо в країні панує монополія державної власності на засоби виробництва, ціна втрачає роль регулятора економіки, перестає бути поряд з конкурентною боротьбою рушійною силою розвитку виробництва.

Ринкова ціна не може бути встановлена урядовим декретом чи указом президента країни. Для цього мають бути об'єктивні умови [27, ст. 67]:

- демонополізація економіки на основі проведення приватизації;

- наявність конкурентного середовища;

- створення необхідних умов для підприємництва, розвитку всіх легальних форм господарювання.

Якщо абстрагуватись від інших чинників або розглядати ціноутворення, як кажуть, «за інших однакових умов», то ціна залежить від вартості товару, збільшення вартості веде до збільшення ціни і навпаки.

Як відомо, величина вартості товару змінюється прямо пропорційно до кількості часу, витраченого на його виробництво, і обернено пропорційно -- до продуктивності праці.

В умовах ринкової економіки кожний керівник підприємства, кожний підприємець знає, що підвищення продуктивності праці формує індивідуальну вартість товару нижчу, ніж суспільне необхідна. І певний час підприємства, які досягають таких результатів, можуть реалізувати товар за ціною, вищою, ніж індивідуальна вартість. Це забезпечує їм надлишковий прибуток. Однак підвищення суспільної продуктивності праці в певній галузі виробництва об'єктивно веде до зниження вартості та відповідно - ціни [22, ст. 43].

Основні чинники зростання продуктивності праці є одночасно і чинниками зниження ціни.

До них слід віднести:

· зростання технічної оснащеності праці;

· підвищення культурно-технічного рівня і кваліфікації працівників;

· поліпшення організації виробництва і праці;

· використання матеріальної заінтересованості.

Визначальний вплив на активність дії перелічених чинників має науково-технічний прогрес. Найсприятливіші умови для зниження цін мають ті країни, в яких успішно реалізуються головні напрями науково-технічного прогресу: прискорений розвиток науки, виникнення нових знарядь праці та застосування нової технології, поява нових предметів праці.

Співвідношення попиту і пропозиції на ринку будматеріалів весь час змінюється. Є зміни, які мають сталий характер. Наприклад, пропозиція будівельної продукції для зовнішніх робіт взимку в нашій країні зменшується. Однак попит на будівельні матеріали для внутрішніх будівельних робіт великий і взимку. Внаслідок такого співвідношення попиту і пропозиції на будівельні матеріали для внутрішніх робіт в зимовий період ціни на них підвищуються.

Отже, коли попит великий, а пропозиція недостатня, ціни зростають, і навпаки. У всіх випадках скорочення виробництва товарів призводить до підвищення цін (якщо попит на такі товари не зменшився) [13, ст. 125].

Є чинники, що знижують попит населення на товари, а отже, зумовлюють зниження ціни товару (за умови, що пропозиція товарів залишилась незмінною). Знижуються ціни на товари і через моральну зношеність товарів.

На ціни впливають насиченість потреб у деяких товарах, купівельна спроможність. Так, збільшення чисельності безробітних призводить до зменшення купівельної спроможності населення, а отже, до зниження деяких цін.

До чинників, що збільшують попит на товари і водночас зумовлюють зниження цін, слід віднести: зростання обсягів виробництва, безоплатне надання матеріальних благ за рахунок суспільних фондів споживання, поліпшення якості товарів без збільшення витрат, вміла організація реклами тощо [12, ст. 23].

В умовах ринкової економіки при встановленні ціни, крім економічних чинників, має враховуватись і психологія покупця. Встановлено, що деякі споживачі розглядають ціну як показник якості товару або будматеріалів. Тому підвищення ціни іноді, як це не парадоксально, веде не до зменшення, а до збільшення попиту на товар.

Для деяких товарів, які мають відому товарну марку, користуються особливим попитом покупців, встановлюють так звані престижні надбавки на ціни. Такий прийом використовують для деяких вин, сортів пива, парфум. Іноді надбавка в кілька разів перевищує вартість товару.

З практики торгівлі відомо, що на покупця впливає та обставина, з якої цифри починається ціна. Припустімо, що коли замість 300 дол. встановити ціну 299 дол., то це відчутно підвищує попит. Через це в рекламних оголошеннях для залучення покупців, як правило, оголошуються ціни, виражені непарними числами.

Як ми вже знаємо, є різні типи ринку: ринок чистої конкуренції, ринок монополістичної конкуренції, олігопольний ринок. Цінова політика продавця багато в чому залежить від типу ринку [28, ст. 17].

В умовах ринку чистої конкуренції коли реалізується однорідний за якістю товар (цемент певної марки, пшениця певного сорту), ціна повністю залежить від співвідношення попиту і пропозиції. Коливання в розмірі цін дуже незначне. Продавець не може маневрувати цінами (ні підвищувати, ні знижувати), спеціальна цінова стратегія, по суті, не потрібна [2, ст. 8].

В умовах ринку монополістичної конкуренції існує багато варіантів цін на товари, що задовільняють певну потребу споживача.

Коли існує невелика кількість продавців, ціна товару в основному залежить від дій конкурентів. Продавець повинен чітко реагувати на них. Можливості збільшення або зменшення цін обмежені.

І, нарешті, в монополії де існує один продавець, ціна регулюється монополістом. Однак на такому ринку на ціну має впливати державне регулювання.

Той факт, що в умовах ринку ціна встановлюється об'єктивно внаслідок співвідношення попиту і пропозиції, не викликає сумнівів. Однак не треба вважати, що виробник будматеріалів сподівається тільки на ціну, яку йому запропонує ринок, а сам ніякої участі в ціноутворенні не бере. Виробник будматеріалів, підприємець використовує методику розрахунку вихідних цін, тобто базисних цін, або цін пропозиції. Будматеріали пропонуються покупцям саме за такими цінами. А вже під час купівлі-продажу виникає (під впливом співвідношення попиту і пропозиції), за якою і реалізуються будматеріали [15, ст. 22].

Методика розрахунку вихідних цін включає постановку завдання ціноутворення, оцінку витрат закладу, врахування попиту на будматеріали, аналіз цін і будматеріалів конкурентів, вибір методу ціноутворення.

Основним завданням ціноутворення є покриття витрат вироблення будматеріалів і одержання прибутку. Це випливає з особливостей ринкової економіки, де, як правило, панує гостра конкуренція, у якій виживає той, хто має найвищу норму прибутку. Отже, завданням підприємства, фірми при встановленні ціни є максимізація поточного прибутку [25, ст. 79].

Ціна дає змогу фірмі захопити лідерство на ринку. Сутність його полягає в завоюванні значної частки на ринку. Цього досягають завдяки зниженню цін або виробництву будматеріалів високої якості.

Зниження ціни має певну мінімальну межу - покриття витрат з виробництва будматеріалів, розподілу і збуту, включаючи справедливу норму прибутку. Якщо фірма за допомогою ціни не покриває витрат вироблення будматеріалів, то воно через певний час зазнає банкрутства.

У зв'язку з цим потрібна правильна оцінка усіх витрат. Витрати як елемент ціни тісно пов'язані з функціонально-вартісним аналізом. Для того щоб успішно використовувати ціну як важіль конкурентної боротьби, виробник будматеріалів повинен весь час шукати шляхи до зниження витрат вироблення будматеріалів. Функціонально-вартісний аналіз дає змогу значно знизити витрати виробництва. А якщо індивідуальна вартість менша, ніж ринкова (суспільно необхідна), то виробник, реалізуючи будматеріалівии за ринковими цінами, одержує надлишковий прибуток, який дає йому значні переваги перед конкурентами [29, ст. 118].

При встановленні ціни треба враховувати попит, що склався на цей вид будматеріалів. Підвищення ціни може зменшити купівельну спроможність покупців, а отже, і попит на будматеріалів. Практика ринкової економіки свідчить про необхідність вивчення і вимірювання попиту. Для цього оцінюють попит при різних цінах. Такий аналіз показує, що зниження ціни підвищує попит, але до певної межі. Є рівень ціни, після якого попит не зростає, а починає падати. Покупець починає з підозрою ставитися до дешевого будматеріалу, вважаючи, що він низької якості й може завдати йому шкоди.

Слід ураховувати також еластичність попиту на будматеріали, про який ми вже говорили. Виробники повинні знати, що якщо будматеріал втрачає еластичність попиту, треба знижувати ціни [24, ст. 56].

Отже, можна зробити висновок: якщо мінімальна ціна визначається витратами виробництва, то максимальна ціна залежить від попиту на цей будматеріал.

Однак на діапазон цін впливають й інші причини.

На рівень цін підприємства, фірми впливають ціни конкурентів. Виробник повинен знати ціни і якість будматеріалів своїх конкурентів. Для цього використовують різні способи: порівняння цін за допомогою прейскурантів, закупівля устаткування і перевірка його якості, вивчення думки покупців про якість будматеріалів конкурентів та рівень цін на будматеріалів.

Якщо встановлено, що якість будматеріалу не поступається якості будматеріалу конкурентів, встановлюють ціну, близьку до ціни будматеріалу конкурентів. Якщо будматеріал за якістю кращий, ніж будматеріали конкурентів, можна встановити вищу ціну.

Поширеним методом розробки загальної цінової політики є багато етапний підхід до встановлення цін. Метод включає п'ять етапів, кожен з яких обмежує наступний етап: визначення цільового ринку, аналіз елементів стратегії маркетингу, визначення загальної цінової політики, розробка цінової стратегії і встановлення цін. Перші три етапи роблять наголос на побудові загальної цінової політики, останні два концентруються на конкретних рішеннях і їх реалізації.

Далі виділяють три основні мети ціноутворення, які будівельна організація може вибирати: засновані на реалізації будівельної продукції, на прибутках і на дійсному становищі організації. У першому випадку будівельна організація зацікавлена у зростанні обсягів реалізації продукції (робіт), у другому - у максимізації прибутку, отриманні достатнього доходу, оптимізації доходу від інвестицій. Якщо мета ціноутворення ґрунтується на сучасному становищі, будівельна організація прагне забезпечити собі беззбиткове існування [32 ст. 65].

Політика ціноутворення, як будь-яка планова діяльність, починається з чіткого визначення цілей і закінчується адаптацією або механізмом коригування. Важливо, щоб рішення у цьому питанні пов'язувалось із загальною програмою маркетингу будівельної організації. Це робиться на етапі визначення загальної цінової політики [22].

Перед розробкою стратегії формування ціни будівельна організація повинна проаналізувати всі зовнішні та внутрішні фактори, від яких залежать ціни. Виділяються чотири основні фактори, що найбільше впливають на встановлення ціни: інвестори (замовники), уряд, конкуренти, витрати виробництва [9].

Хоч ринкова ціна не є наслідком розрахунку за формулою, ринковий механізм ціноутворення на будівельну продукцію не заперечує необхідності попереднього (кошторисного) розрахунку цін на основі моделей ціноутворення. Виробник (підрядник) і споживач (замовник) у процесі неприхованого, а найчастіше прихованого торгу, виходять із певних міркувань, передумов, умов, які виражаються у вигляді оцінок, своєрідних попередніх, приблизних цін. Для виробників продукції (робіт, послуг) попередня, розрахункова цінова прикидка необхідна ще у процесі проектування будівельної продукції, щоб потім не «прогоріти» під час реалізації. Тобто, необхідно мати прогнозні, розрахункові базові ціни, які можна отримати, використовуючи моделі ціноутворення, подані як методики і формули.

Отже, не заперечуючи ідеї ринкової, договірної ціни у будівництві, викладемо найхарактерніші та поширені підходи до розрахунку цін. Знати ці методи необхідно також тому, що шлях до ринку в будівництві дуже довгий, і на цьому шляху ціни, які визначаються згідно розрахунку кошторисної вартості по затверджених державою нормах і правилах, не скоро поступляться своїми позиціями (рис. 1.1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис 1.1 Система методів ціноутворення

Будівельна організація, проводячи ту чи іншу цінову політику, має право у ринкових умовах користуватися різними методами розрахунку цін на будівельну продукцію. Виділяються кілька методів розрахунку.

1. Розрахунок ціни методом «середні витрати плюс прибуток». Це - найпростіший метод ціноутворення і полягає він у нарахуванні певної процентної націнки на собівартість будівельної продукції. Різниця у розмірі націнок відображає відмінності у вартості будинків, споруд, видів робіт, обсягах їх реалізації у грошовому виразі.

Визначення ціни за витратами будівельної організації (виробника) найпоширеніше у практиці ціноутворення. Формула розрахунку цін за цією моделлю така:

Ц = С + П±Н, (1.1)

де С - собівартість будівельної продукції (робіт);

П - нормативний або розрахунковий прибуток;

Н - надбавки (знижки) до ціни, наприклад ПДВ.

Цей метод ціноутворення зручний за своєю простотою і дає змогу обходитися без складних розрахунків і досліджень ринкової ситуації. Але застосовувати його можна тільки тоді, коли немає конкурентів і вони в найближчі роки на ринку не передбачаються. В іншому випадку такий метод ціноутворення може виявитися дуже небезпечним, якщо на ринку з'являться конкуренти зі значно нижчим рівнем витрат на виробництво, їм неважко буде встановити на будівництво аналогічних будинків більш низькі ціни й швидко витіснити неконкурентоспроможну будівельну організацію (фірму) з ринку підрядних робіт тому, що остання не зможе так знизити ціни - не дозволить рівень собівартості. У цій методиці не враховуються особливості поточного попиту й конкуренції, що не дає змогу вийти на оптимальну ціну. Однак вона у перехідний період до ринку залишається популярною з ряду причин. По-перше, виробник (підрядник) більше знає про витрати, ніж про попит. Прив'язуючи ціни до витрат, підрядник для себе спрощує проблему ціноутворення, бо йому не треба часто коригувати кошторисну вартість залежно від зміни умов будівництва і коливань цін на будівельні матеріали та конструкції. По-друге, якщо цим методом користуються всі будівельні організації у регіоні, то цінова конкуренція зводиться до мінімуму.

2. Розрахунок ціни на основі аналізу беззбитковості й забезпечення цільового прибутку. У будівельній організації прагнуть установити ціну, яка забезпечила б бажану величину прибутку. Цей метод ціноутворення ґрунтується на графіку беззбитковості. На такому графіку наведено загальні витрати й очікувані загальні надходження при різних обсягах реалізації будівельної продукції (робіт) (див. рис. 1.2).

При такому методі від будівельної організації вимагається розгляд різних варіантів цін, їх вплив на обсяг реалізації, необхідних для подолання рівня беззбитковості та отримання цільового прибутку, а також аналізу ймовірності досягнення всього цього при кожній можливій ціні продукції (робіт).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.2. Зміни прибутку будівельної організації згідно із зростанням обсягу виробництва

На рисунку відображено зміну прибутку будівельної організації із зростанням обсягу виробництва, лінії загального доходу та загальних витрат є прямими. Це свідчить про припущення при аналізі того, що додаткові обсяги продукції (робіт) можуть бути реалізовані по одній і тій же ціні. Графіки лише показують, яким буде дохід при постійній ціні, якщо обсяги робіт необмежено зростатимуть. Гіпотеза про те, що необмежені обсяги продукції (робіт) можна реалізувати без зміни ціни, не відповідає реальності відносно обсягу будівельно-монтажних робіт, хоча це може виявитися здійсненним для короткого періоду або невеликого обсягу робіт.

Якщо з'єднати на одному полі дві криві, то можна отримати графік, що показує при якому рівні ціни може бути проданий весь обсяг продукції і, відповідно, балансуючу (рівноважну) ціну попиту і пропозиції.

Цей метод доцільно використовувати у випадку, якщо ринок нової продукції чутливий до зміни цін, тобто дане підприємство може впливати на зміну обсягів реалізації, змінюючи ціну своєї продукції. При цьому найбільш поширеним критерієм оптимізації ціни є критерій максимуму прибутку від реалізації сукупного обсягу продукції даного виду. Графічну ілюстрацію методу визначення оптимальної ціни продукції Цопт та оптимального обсягу її реалізації згідно даного критерію наведено на рис.1.3.

Таким чином, оптимальна ціна у даному випадку встановлюється з умови досягнення підприємством максимального прибутку від виробництва і реалізації продукції, що визначається за формулою:

П = Ц * N(Ц) - П_в - З_в *N(Ц) max, (1.2)

де N(Ц) - функція, що показує залежність обсягів реалізації від ціни продукції підприємства.

3. Метод орієнтації на ціни конкурентів (цінового лідера), що отримав назву «безглузде слідування за конкурентом». Його смисл нескладний: визначається, хто на ринку будівельної продукції є лідером по обсягах реалізації (продажу) й користується найбільшою репутацією. Потім рівень його цін розповсюджується на власну аналогічну будівельну продукцію. Цей метод прийнятний для малих будівельних фірм, що не можуть самі проводити власні маркетингові дослідження і тому покладаються на кваліфікацію маркетологів фірм-лідерів, які формують політику цін на ринку [14].

Але у назві цього методу є прикметник «безглузде». Справа в тому, що, обравши цей метод ціноутворення, мала фірма міцно прив'язує себе до фірми-лідера і втрачає самостійність у комерційних рішеннях. Ця залежність для малої фірми може виявитися навіть небезпечною, якщо фірма-лідер, спираючись на проведену модернізацію, раптом почне зниження цін. У такому випадку мала фірма не зможе й далі утримуватися у фарватері, а до альтернативної комерційної стратегії мала фірма, де звикли жити чужим розумом, буде не готова.

4. Метод завищення цін, які встановлюються підрядником. У ринкових умовах можна зіткнутися із ситуацією, коли на будівельну продукцію встановлюються підрядником дуже високі ціни, що не відповідають її споживним якостям. Цим методом користуються монопольні будівельні організації, які встановлюють монопольні ціни вищі ціни виробництва: монопольні організації встановлюють якнайвищі ціни на будівельну продукцію і якнайменші ціни на будівельні матеріали, вироби, конструкції, обладнання, меблі й інвентар, що купують в інших фірм.

Для запобігання необґрунтованого завищення цін на будівельну продукцію підрядним організаціям установлюється показник граничного рівня рентабельності. З прибутку, що відповідає перевищенню граничного рівня рентабельності, вони повинні сплачувати в бюджет підвищений податок. У податковому законодавстві доцільно обмежувати доходність будівельних організацій-монополістів граничним рівнем рентабельності [35].

5. Установлення ціни на основі рівня поточних цін. Основним орієнтиром при цьому є ціни конкурентів. Будівельна організація (фірма) може визначити ціну нижчу рівня своїх конкурентів, на рівні або вищу - усе залежить від того, яку поставлено мету і яку цінову політику вона проводить.

6. Встановлення ціни на основі закритих торгів. Конкурентне ціноутворення застосовується у випадках боротьби фірм за підряди під час торгів. При певній ціні фірми відштовхуються від очікуваних цінових пропозицій конкурентів. Щоб завоювати контракт, фірмі необхідно запропонувати ціну нижчу, ніж у інших, але не нижчу собівартості.

До розглянутих методів ціноутворення можна додати визначення цін та оптимальних обсягів виробництва на основі правил рівності граничного доходу граничним витратам. Цей метод найрозповсюдженіший у розвинутих ринкових країнах, тому що дозволяє фірмам у короткостроковому й довгостроковому періодах максимізувати прибуток або мінімізувати збитки.

1.2 Принципи формування цінової політики підприємства

Процедуру розроблення цінової політики, а відтак і визначення на її основі конкретних рівнів цін, побудовано на зведенні різних чинників, здатних вплинути на умови збуту і прибутковість операцій фірми за різних варіантів цін на продукт.

Цінова політика впливає на комерційні успіхи підприємства. Тому перш ніж розробити цінову політику, підприємству необхідно проаналізувати усі чинники, що впливають на вибір конкретної цінової політики. До таких чинників належать:

· попит;

· цінова політика держави;

· життєвий цикл товару;

· модель ринку;

· канали товарообігу;

· конкуренція;

· витрати;

· методи ціноутворення;

· маркетингова стратегія підприємства.

Цінова політика являє собою інтегровану систему, куди входять: взаємозв'язок цін на товари в рамках асортименту, використання спеціальних знижок і змін цін, співвідношення своїх цін і цін конкурентів, методи формування цін на нові товари [40].

Для розроблення відповідної цінової політики підприємство повинно чітко визначити цілі ціноутворення. Вони випливають з аналізу становища підприємства на ринку і його загальних цілей на цьому ринку. Отже, цілі ціноутворення не повинні розглядатися як окремо взяті. Вони покликані сприяти успішному здійсненню маркетингової стратегії підприємства.

Обираючи цілі цінової політики, спрямовані на досягнення лідерства за якістю товарів, підприємства прагнуть перевершити конкурентів шляхом максимального підвищення якісних характеристик виробів. Поліпшення якості товарів означає і підвищення ціни на них. І якщо таке підвищення розглядається споживачами як цілком припустиме, то підприємство може з успіхом відійти від конкурентної боротьби [34, ст.7].

До числа основних принципів формування цінової політики відносяться:

1) забезпечення ув'язування цінової політики підприємства з загальною стратегією торговельного менеджменту і пріоритетними цілями розвитку обороту. Цінова політика повинна розглядатися як найважливіша складова частина стратегії розвитку торговельного підприємства на окремих етапах її реалізації. Стосовно цілям розвитку товарообігу мети формування цінової політики носять підлеглий характер;

2) забезпечення ув'язування цінової політики підприємства з кон'юнктурою споживчого ринку й особливостями обраної ринкової ніші. Таке ув'язування дозволяє врахувати не тільки умови формування цін на товар у відповідних сегментах споживчого ринку, але і характер вимог до цієї ціни окремих категорій роздрібних покупців;

3) забезпечення комплексності підходу до встановленого рівня торговельної надбавки на товар у сполученні з рівнем торговельного обслуговування покупців;

4) здійснення активної цінової політики на ринку. Активні форми цієї політики визначаються такими факторами, як самостійність підходів до встановлення цін і торговельних надбавок, диференціацією до підходу формуванню цін;

5) забезпечення високого динамізму цінової політики. Цей динамізм забезпечується швидкістю реагування розробленої цінової політики на зміну внутрішніх умов розвитку торговельного підприємства і факторів зовнішнього середовища, тобто своєчасності перегляду окремих її параметрів в ув'язуванні з динамікою споживчого ринку [29, ст.76].

Фактори цінової політики тісно зв'язані з факторами, що безпосередньо впливають на сам рівень цін. Звичайно вони вибудовуються приблизно в наступній послідовності:

1) витрати виробництва - чим вони нижче, тим більший діапазон зміни ціни може бути допущений на ринку. Можна навіть сказати, що це центральний, хоча і не єдиний фактор, що впливає на рівень ціни;

2) ціни конкурентів-експортерів у дану країну - чим вони нижче, тим сутужніше проникати на ці ринки.

3) ціни місцевих фірм-конкурентів;

4) величина попиту;

5) транспортні витрати;

6) надбавки і знижки на користь посередника;

7) різні мита і збори;

8) реклама й інші елементи стимулювання збуту.

У такий спосіб до ціни варто відноситися як до дуже тонкого механізму регулювання ринку, у якому принцип золотої середини надзвичайно важливий для будь-якого продавця і будь-якого товару.

Модель розрахунку цін ґрунтується на визначеній послідовності дій. Альтернативні підходи містять у собі наступні методи визначення цін:

1) на основі витрат виробництва;

2) з орієнтацією на попит;

3) з орієнтацією на конкуренцію;

4) з орієнтацією на рівновагу витрат і стан ринку.

Цінова стратегія підприємства на даному етапі його розвитку підпорядкована в основному витратним методам встановлення ціни на свою продукцію. Хоча ці методи не являються досить ефективними у ринкових умовах діяльності підприємства, в умовах нашої економіки їх ігнорувати все ж таки не можливо, тому що велику роль у отриманні прибутків від реалізації продукції займають витрати на її виробництво, тобто собівартість. Тому для отримання найбільшого економічного ефекту необхідний синтез цих методів з новим ринковим підходом у формуванні цінової політики підприємства. Одержання найбільшого ефекту з найменшими витратами, економія трудових, матеріальних і фінансових ресурсів значно залежить від того, як вирішує підприємство питання зниження собівартості продукції [38].

Собівартість продукції знаходиться у взаємозв'язку з показниками ефективності виробництва. Вона відбиває велику частину вартості продукції і залежить від зміни умов виробництва і реалізації продукції. Істотний вплив на рівень витрат роблять техніко-економічні чинники виробництва. Цей вплив виявляється в залежності від змін у техніці, технології, організації виробництва, у структурі і якості продукції і від розміру витрат на її виробництво. В даний час при аналізі фактичної собівартості продукції, виявленні резервів і економічного ефекту від її зниження використовується розрахунок по економічних чинниках. У цілому собівартість продукції укладається з матеріальних витрат, витрат на виплату заробітної плати робочим і комплексними статтями витрат.

Збільшення або зменшення витрат по кожному елементі викликає або подорожчання, або зниження собівартості продукції. Тому при аналізі треба перевірити витрати сировини, матеріалів, палива й електроенергії, витрати на заробітну плату, цехові, загальнозаводські й інші витрати. Аналіз комплексних витрат дозволяє виявити додаткові резерви зниження витрат на виробництво продукції, факторів, що найбільше впливають на підвищення ефективності виробництва [14, ст.32].

В кінцевому результаті ціна товару визначається ринком, на неї значно впливає відношення попиту та пропозиції і вона представляє собою компроміс між бажанням продавця і можливостями покупця. Проте, витоком формування продажної ціни є калькуляція. Незважаючи на докорінні зміни в системі ціноутворення через певну лібералізацію, калькуляційний метод формування цін залишається головним, оскільки ціна має забезпечувати покриття всіх витрат і крім цього ще й отримання прибутку. Якщо розрахована калькуляційним методом ціна вища тієї, що склалася на ринку, слід шукати шляхи зниження витрат чи взагалі відмовитися від виробництва даного товару.

Попередньо розраховуються дві ціни кожного товару, виробництво якого передбачається в наступному році: продажна, яка забезпечує виробнику нормальні умови відтворення і мінімальна, яка компенсує підприємству витрати при мінімальному прибутку. Якщо укладається контракт, здійснюється велике замовлення, то замовники мають право ознайомитися з калькуляціями виробника. Виробник в свою чергу може відмовитися від представлення калькуляційних звітів, замовник в такому випадку - від придбання товару, ціна якого видається йому явно завищеною [44].

Крім калькуляційного застосовуються також і інші методи формування цін на вироби, що тільки починають випускатись: параметричний, що базується на залежності ціни від головного параметру виробу (потужності, швидкодії, вантажопідйомності і т.п.); статистичний, основа якого - аналіз динамічного ряду цін аналогічних чи споріднених виробів. Але, слід відмітити, що при всіх умовах ціна повинна компенсувати витрати виробника, тому використання калькуляцій - просто необхідний процес в ціноутворенні.

Практична реалізація самостійності підприємств з питань встановлення цін на товари (продукцію, роботи, послуги), які реалізуються, передбачає розробку його цінової політики, яка являє собою систему рішень підприємства, пов'язаних з визначенням рівня цін (рис. 1.3) [16, ст.45].

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.3 Зміст цінової політики підприємства

1.3 Особливості ціноутворення та ціноутворюючі фактори на об'єкти будівництва в Україні

В умовах ринкового господарювання ціна на будівельну продукцію визначається замовником (інвестором) і будівельною організацією (підрядником) на рівноправній основі у процесі укладання договору (контракту) підряду на будівництво конкретного об'єкта. Для цього розробляється проектно-кошторисна документація на будівництво й уточнюються оцінки пропозицій замовника (інвестора) та підрядника, враховується вплив зовнішніх умов на ціну. Проектно-кошторисна документація визначає кошторисну вартість будівництва [7].

До складу проектно-кошторисної документації на будівництво входять такі документи:

* зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва й зведення витрат;

* об'єктні й локальні кошториси (кошторисні розрахунки);

* кошторисні розрахунки на окремі види робіт [17].

Кошторисна документація складається у певній послідовності, з поступовим переходом від малих до більших елементів будівництва, якими є: вид робіт(витрат) - об'єкт - пусковий комплекс - черга будівництва - будівництво (будова) в цілому.

Щодо складання проектно-кошторисної документації, то слід мати на увазі наступні поняття.

Об'єкт будівництва - це будинок, що стоїть окремо (виробничий корпус чи цех, склад, клуб тощо), або споруда (міст, тунель, платформа, гребля тощо) з усіма віднесеними до них будовами (галереями, естакадами), обладнанням, меблями, інвентарем, підсобними і допоміжними будовами, а також суміжними до нього інженерними мережами і загально майданчиковими роботами (вертикальне планування, благоустрій, озеленення і т. д.).

Об'єктом будівництва може бути та сукупність будинків і споруд, що мають загальне технологічне або інше призначення (блок цехів, котельна разом зі складом пального, кілька резервуарів, група водозабірних, очисних або інших споруд).

При будівництві підприємств, виробничих або житлово-громадських комплексів окремими об'єктами є зовнішні мережі з обслуговуючими та допоміжними спорудами до них (водопостачання, каналізація, теплофікація, газифікація, енергопостачання тощо), під'їзні дороги, внутрішньозаводські або внутрішньо квартальні дороги, інші загально майданчикові роботи [47].

Пусковий комплекс - група об'єктів (або їх частин), що є частиною будови або її черги, введення яких в експлуатацію забезпечує випуск продукції або надання послуг, визначених у проекті, і передбачені діючим законодавством умови праці для обслуговуючого персоналу, охорони навколишнього середовища й задовільні санітарно-епідеміологічні умови експлуатації [33].

Черга будівництва - частина будівництва, що складається з одного або кількох пускових комплексів групи будинків, споруд і будов, введення яких в експлуатацію забезпечує випуск продукції або надання послуг, передбачених у проекті.

Будова - це сукупність будинків і споруд різного призначення, зведення (розширення, реконструкція або ремонт) яких здійснюється на обсяг продукції, визначений у перед проектних обґрунтуваннях інвестицій, за єдиною проектно-кошторисною документацією, об'єднаною зведеним розрахунком або зведенням витрат.

Якщо на будівельному майданчику по проекту зводиться тільки один об'єкт основного призначення, без будівництва підсобних і допоміжних об'єктів (наприклад, у промисловості - приміщення цеху основного призначення; на транспорті - приміщення залізничного вокзалу; у житлово-громадському будівництві - житловий будинок, школа, театр тощо), то поняття «об'єкт» може співпадати з поняттям «будова» [10].

При визначенні ціни конкретного об'єкта будівництва враховуються такі ринкові фактори ціноутворення [36]:

* рівень попиту на будівельну продукцію;

* еластичність попиту (міра реакції однієї величини на зміну іншої - вона показує, на скільки процентів зміниться одна змінна економічна величина при зміні іншої на один процент;

* можлива реакція ринку;

* державне регулювання ціноутворення (наприклад на продукцію трестів-монополістів);

* рівень цін на аналогічну будівельну продукцію конкурентів та ін.;

* кон'юнктура ринку: ціни на будівельні матеріали, вироби й конструкції;

* ставки заробітної плати;

* витрати на експлуатацію будівельних машин та обладнання, транспортні витрати й ін.

Найбільш повну класифікацію ціноутворюючих факторів на будівельну продукцію подано на рис. 1.4 [38].

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.4 Класифікація ціноутворюючих факторів

Підставою для визначення ціни будівельної продукції є:

* кошториси інвесторів (розрахунки, калькуляції витрат) на стадії розробки перед проектної або проектно-кошторисної документації за замовленням інвесторів;

* розрахунки будівельної організації (кошториси, калькуляції витрат виробництва) на стадії підготовки до укладання договору підряду, зокрема при підрядних торгах на основі тендерної документації, що передається інвестором [21].

Вартість будови за договором (контрактом) підряду визначається договірною (вільною) ціною. Договірна ціна будови розраховується згідно з базисним рівнем кошторисної вартості будівельно-монтажних робіт і додаткових витрат підрядних будівельних організацій, що викликані переходом до ринкової економіки.

Договірна ціна визначається на будову в цілому з розподілом її по об'єктах і пускових комплексах, які входять до складу будови, а також на окремі комплекси та види робіт, що доручаються субпідрядним організаціям[46].

Договірна ціна застосовується для визначення у внутрішньо будівельних титульних списках будов та окремих об'єктів витрат підрядника на будівельні й монтажні роботи, прогнозування вартості підрядних робіт, а також розрахунків між замовниками та підрядниками за виконані роботи.

Договірні ціни на продукцію будівництва формуються генпідрядником і замовником (інвестором) із залученням субпідрядних організацій при підписанні або уточненні контрактів на підрядні роботи.

В умовах ринкових відносин узгодження договірних цін може відбуватись як на переговорах між замовником і підрядником, так і в процесі проведення конкурсів (тендерів) у будівництві[39].

Договірні ціни можуть установлюватися твердими (незмінними) та динамічними (рухомими).

Тверда ціна - це незмінна ціна до кінця будівництва, яку встановлено до початку будівництва на торгах або договором підряду на увесь обсяг будівництва. Як правило, такі ціни встановлюються на обсяг робіт, який закінчується протягом року[41].

При встановленні твердих договірних цін можуть включатися витрати по страхуванню ризиків, які забезпечують захист майнової зацікавленості учасників контракту в обґрунтованих та узгоджених замовником (інвестором) розмірах, але не більше двох процентів.

Усю відповідальність за перевитрату коштів несе підрядна організація. Підрядник, який перевищив тверду ціну, не має права вимагати від замовника відшкодування допущеної перевитрати.

Динамічна (рухома) договірна ціна - це фіксована в момент укладання договору підряду приблизна сума коштів, яка далі належить до перегляду, якщо умови у процесі виконання будівельних робіт змінюються. Вона застосовується у випадках, коли важко наперед визначити вартість робіт за договором підряду. Якщо внаслідок об'єктивних причин (рівень інфляції, застосування надбавок, дія економічного регулювання вартісних показників тощо) підрядник змушений відмовитися від фіксованої суми за договором підряду в бік подорожчання, то замовник має право, коли це передбачено договором, відшкодувати підрядникові допущені перевитрати [19].

Основою для визначення договірних цін є затверджені у встановленому порядку зведені кошторисні розрахунки, локальні й об'єктні кошториси, а також кошторисні норми на конструктивні елементи і види робіт; вартісні показники продукції й послуг для будівництва.

Відповідальність за обґрунтованість і правильність договірних цін покладається на керівників організації-замовника та підрядних організацій.

Для упередження необґрунтованого зростання договірних цін на будівельну продукцію і послуги підрядним організаціям установлюється показник граничного ріння рентабельності - до 30 %. З прибутку, що відповідає перевищенню граничного рівня рентабельності, вони сплачують до бюджету податок за підвищеною ставкою [23].

До складу договірної ціни включаються [1;6]:

* базисна кошторисна вартість будівельно-монтажних робіт, які підлягають виконанню генеральним підрядником відповідно до контракту;

* інші витрати, що входять до базисної кошторисної вартості будівництва за гл. 9 «Зведеного кошторисного розрахунку»;

* частина резерву коштів, що враховані у зведеному кошторисному розрахунку, на непередбачені роботи й витрати, які включаються в обсяг підрядних робіт у встановлених ДБН VI-16-98, частина І розмірах від базисної кошторисної вартості будівельно-монтажних робіт [3];

* базисна кошторисна вартість пусконалагоджувальних робіт (основних робіт й інших витрат), яка відноситься до діяльності підрядника;

* витрати, доплати, знижки, що викликані формуванням ринкових відносин. Основні з них такі:

а) збільшення (зменшення) вартості матеріалів; основної заробітної плати робітників; вартості експлуатації машин і механізмів, що входять до складу прямих витрат, понад урахованих у базисній кошторисній вартості та у гл. 9 «Зведеного кошторисного розрахунку», - в узгоджених між замовником і підрядником розмірах [7];

б) збільшення (зменшення) величини накладних витрат, понад урахованих у базисній кошторисній вартості та у гл. 9 «Зведеного кошторисного розрахунку», - в узгоджених між замовником і підрядником розмірах;

в) збільшення (зменшення) величини планових нагромаджень, понад урахованих у базисній кошторисній вартості будівельно-монтажних робіт та у гл. 9 «Зведеного кошторисного розрахунку» [5];

г) сума амортизаційних відрахувань по основних фондах і нематеріальних активах підрядної організації - в узгоджених розмірах;

д) земельний податок за користування ділянками, на яких розташовуються будинки і споруди, що знаходяться на балансі підрядних організацій;

е) збільшення (зменшення) обов'язкових відрахувань, зборів, платежів, передбачених діючим законодавством.

Договірними цінами можуть також ураховуватися збільшення витрат на покриття збитків житлово-комунального господарства по об'єктах соціальної сфери, що знаходяться на балансі підрядних організацій.



РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОГО СТАНУ ТА ВИРОБНИЧИХ МОЖЛИВОСТЕЙ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Загальна характеристика підприємства та сфери його діяльності

Товариство з обмеженою відповідальністю „ГРОД” засновано відповідно до наказу Української державної будівельної корпорації „Укрбуд” від 01.02.94р. №58. Право юридичної особи Товариство набуває з моменту державної реєстрації. Товариство з обмеженою відповідальністю за своїми зобов'язаннями відповідає належним йому майном. І ця відповідальність є, за загальним правилом, повною (відшкодування всіх заподіяних збитків), якщо тільки за даним видом зобов'язань не передбачено обмеженої відповідальності. Поняття ж "обмежена відповідальність" тут означає, що при зверненні стягнення на майно товариства за його боргами, пайовик втрачає лише свій пай (внесок), а на решту його майна ця відповідальність не поширюється (наприклад, при банкрутстві товариства).

Метою діяльності Товариства є підвищення рентабельності виробництва та послуг, ріст прибутковості діяльності Товариства, вдосконалення на базі впровадження прогресивних технологій і розширення масштабів виробництва номенклатури та обсягу послуг, забезпечення надійності, якості та ефективності виконання прийнятих замовлень і договірних зобов'язань, зміцнення прямих зв'язків Товариства з суміжниками і споживачами його продукції та послуг.

Предметом діяльності Товариства є:

1. Проектування, будівництво, обслуговування та експлуатація об'єктів соціально-культурного, комунального, побутового, сервісного, виробничого та промислового значення;