Система зниження ціни на будівельну продукцію ТЗОВ "ГРОД"

2. Ведення житлового та промислового будівництва, ремонт, реставрація, та реконструкція житлових та адміністративних будинків і промислових споруд, а також їх експлуатація;

3. Придбання, ремонт, реконструкція та експлуатація та реалізація об'єктів житлового соціально-культурного та виробничо-технічного призначення, нерухомого майна, в тому числі об'єктів санаторно-курортного оздоровлення;

4. Реконструкція та експлуатація спортивних, оздоровчих, туристичних об'єктів, комплексів;

5. Монтаж, наладка, ремонт електро-радіообладнання, засобів зв'язку та кабельного телебачення, ліній електропередач, електронних сигналізуючих пристроїв та їх обслуговування;

6. Пусконалагоджувальні роботи електротехнічного та технічного обладнання, автоматичних та інших ліній, вентиляційного обладнання систем кондиціювання повітря, їх експлуатація;

7. Організація майстерень по ремонту радіо-телеапартури;

8. Пусконалагоджувальні роботи електротехнічного та технічного обладнання, автоматичних та інших ліній, вентиляційного обладнання та систем кондиціювання повітря, їх експлуатація;

9. Виконання проектно-конструкторських, інженерно-пошукових, графічних, художніх, дизайнерських робіт, науково-технічні послуги впровадження новітніх технологій;

10. Розробка, виготовлення, випробування, налагодження дослідних зразків та партій виробів (продукції).

Товариство має: самостійний баланс; власні розрахунковий та інші рахунки в банках; та діє на підставі повного господарського розрахунку та самофінансування, набуває майнові та особисті немайнові права, несе відповідні обов'язки, укладає договори, виступає в суді, господарському та третейському суді від свого імені, має відокремлене майно, печатку зі своїм найменуванням, печатки підрозділів, штампи (кутовий, малий та інші), фірмову марку та торговий знак, які затверджуються правлінням Товариства і реєструються в Торговельно-промисловій палаті; емблеми, товарний знак та інші атрибути. Майно Товариства складається з основних засобів та обігових коштів, а також цінностей, вартість яких відображена в балансі Товариства.

Товариство є власником:

- майна, переданого йому засновником та учасниками у власність;

- продукції, виробленої Товариством у результаті господарської діяльності, одержаних доходів;

- доброчинних внесків українських та іноземних юридичних та фізичних осіб;

- іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Ризик випадкової загибелі або пошкодження майна, що є власністю Товариства або що передане йому в користування, несе Товариство.

Товариства здійснює володіння, користування і розпорядження своїм майном відповідно до мети своєї діяльності. Товариство має право продавати, передавати безкоштовно, обмінювати, передавати в оренду юридичним особам та громадянам засоби виробництва та інші матеріальні цінності, використовувати та відчужувати їх іншим способом, якщо це не суперечить чинному законодавству та даному статуту. Товариство має право укладати угоди (контракти), зокрема угоди купівлі-продажу, підряду, оренди, страхування майна, перевезень, зберігання, доручення і комісії тощо, набувати майнові та особисті немайнові права, мати обов'язки, виступати в суді, господарському та третейському суді.

Прибуток Товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку Товариства сплачуються відсотки по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні Товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрямки його використання. Порядок розподілу чистого прибутку та покриття збитків визначається вищим органом Товариства відповідно до Статуту та чинного законодавства України. Товариство створює:

· резервний (страховий) фонд;

· фонд розвитку виробництва;

· фонд соціального забезпечення;

· інші фонди, що створюються за рішенням вищого органу Товариства.

2.2 Аналіз результатів діяльності та структури витрат підприємства

Визначення ціни за витратами будівельної організації найпоширеніше у практиці ціноутворення. Формула розрахунку цін визначається як собівартість плюс нормативний прибуток.

Собівартість - це грошова форма витрат на: підготовку виробництва, виготовлення і збут продукції. Відображаючи рівень витрат на виробництво, собівартість комплексно характеризує ступінь використання усіх ресурсів підприємства, а значить, і рівень техніки, технології та організації виробництва. Чим краще працює підприємство, інтенсивніше використовує виробничі ресурси, успішніше удосконалює техніку, технологію і організацію виробництва, тим нижча собівартість продукції. Тому собівартість є одним з важливих показників ефективності виробництва. Собівартість продукції має тісний зв'язок з ціною. Цей показник є базою для визначення ціни товару, оскільки доцільно випускати лише таку продукцію, ринкова ціна якої є вищою за її собівартість і забезпечує виробникові прибутковість (рентабельність) виробництва на бажаному рівні [11].

При обчисленні собівартості продукції важливе значення має визначення складу витрат, які в неї включаються. Як відомо, витрати підприємства відшкодовуються за рахунок двох власних джерел: собівартості і прибутку. Тому питання про склад витрат, які включаються у собівартість, є питання їх розмежування між зазначеними джерелами відшкодування. Загальний принцип цього розмежування полягає в тому, що через собівартість повинні відшкодовуватися витрати підприємства, що забезпечують просте відтворення усіх факторів виробництва; предметів, засобів праці, робочої сили і природних ресурсів. Оскільки основною складовою ціни є витрати, то у даній ситуації доцільно провести аналізування витрат підприємства

В системі управління економічною діяльністю товариства найбільш складним та важким елементів являється управління витратами обігу. Це обумовлено тим, що управління витратами - це динамічний процес, який полягає у досягненні високого економічного результату діяльності товариства. Воно не зводиться лише до зниження затрат, а поширюється на всі елементи управління[18]. Об'єктивною необхідністю подолання кризових явищ у національній економіці, рішення проблем формування механізмів, спрямованих на удосконалення внутрішнього стану підприємства й потребуючих безупинного пошуку нових форм і методів господарювання, відповідних організаційних структур, методів управління витратами й самим торговим підприємством, розробки нової ринкової поведінки, спрямованої на стабілізацію витрат та подальше економічне зростання.

Процес управління витратами - це координування та регулювання діяльності усіх підрозділів товариства. Ефективність управління, в першу чергу, залежить від наявності інформаційного забезпечення, зорієнтованого на задоволення потреб управлінських структур. Відсутність інформації про доцільність витрат, їх склад та динаміку, наявні резерви підприємства є серйозною перешкодою для раціонального використання ресурсів та забезпечення конкурентоспроможності продукції на ринку. Тому в умовах переходу економіки України до ринкових відносин особливо актуальною є проблема управління витратами як процесу розробки і прийняття управлінських рішень [20].

До інформаційної бази для здійснення ефективного управління витратами належить фінансові документи, які формують поточну фінансову та статистичну звітність підприємства, а також усю документацію, яка напряму пов'язана з процесом виробничо-господарської діяльності підприємства.

Основною метою управління витратами є ефективне використання ресурсів, їх економія, максимізація віддачі на всіх етапах виробничого процесу, за всіма напрямами і сферами діяльності. Керівництву підприємства необхідно навчитися прогнозувати обсяги витрат для управління. Одна з найчастіше повторюваних помилок - неправильне визначення витрат, що підлягають скороченню. У процесі формування ефективної стратегії управління витратами потрібно визначити і проаналізувати ситуацію, що склалась на підприємстві, а також проаналізувати всі можливі шляхи її вирішення.

Аналіз стану фінансово-господарської діяльності ТзОВ „ГРОД” проведено на основі даних бухгалтерського обліку даного підприємства, а зокрема:

· форма №1 „Баланс підприємства”;

· форма №2 „Звіт про фінансові результати”;

· форма №3 „Звіт про рух грошових коштів”;

· статистична звітність і інші.

За допомогою наданої інформації підприємства за декілька років дає нам можливість виявити динаміку зміни фінансово-економічних показників, а зокрема: прибутку, доходу, руху грошової готівки. Дозволяє нам також спостерігати за структурними змінами які відбулися у майні підприємства, характер цих змін (в позитивну чи негативну сторону для підприємства). У таблиці 2.1 зображено динаміку виробничо-господарських і фінансово-економічних показників діяльності ТзОВ „ГРОД” за 2009-2010рр..



Таблиця 2.1 Оцінка економічної діяльності підприємства ТзОВ „ГРОД” за 2009-2010рр.

№	Показники	Значення за фінансовою звітністю
		2009 рік	2010 рік
1	2	3	4
1	Чистий дохід, тис. грн.	1269	2034,1
2	Собівартість реалізованої продукції(товарів, робіт, послуг)за виробничою собівартістю, тис. грн.	1185,1	1870,2
3	Валовий прибуток, тис. грн.	83,9	163,9
4	Адміністративні витрати, тис. грн.	232,1	307,2
5	Витрати на збут	10	-
6	Прибуток від операційної діяльності	63,5	108,7
7	Маржинальний прибуток	83,9	163,9
8	Обсяги виконаних робіт, тис. м. кв.	5,1	5,2
9	Ціна за м. кв. виконаних робіт, тис. грн.	3,9	4,1
10	Чистий прибуток, тис. грн.	62,92	122,92
11	Чистий дохід на 1 тис. грн. виробничих витрат собівартості реалізованої продукції, грн.	1071	1088
12	Виробничі витрати собівартості реалізованої продукції на 1 тис. грн. чистого доходу, грн..	934	919
13	Операційні витрати, тис. грн.	1427,2	2177,4
14	Операційні витрати на м. кв. виконаних робіт	279	325
15	Постійні витрати, тис. грн.	242,1	307,2
16	Постійні витрати на м. кв. виконаних робіт	47	58
17	Операційний леверидж	1,32	1,51

Аналізуючи дані таблиці 2.1. видно що товариство виконуючи обсяг робіт на 5,1 тис. кв. м. в 2009 році, а також обсяг робіт на 5,2 тис. кв. м. у 2010 році товариство забезпечує собі можливість повністю покривати свої витрати, а при зростанні обсягів реалізації виконання певних робіт отримувати певну суму прибутку. Для покращення фінансового стану підприємства і зменшення рівня беззбитковості, потрібно створити таку ситуацію на підприємстві, яка надасть можливість зменшити адміністративні витрати та витрати на збут.

Спостерігається також зростання коефіцієнта операційного левериджу на підприємстві, що дає можливість прискорити темпи приросту операційного прибутку відносно темпів приросту об'єму реалізації продукції. Іншими словами, при однакових темпах приросту об'єму реалізації продукції підприємство, яке має більший коефіцієнт операційного левериджу, при інших рівних умовах завжди буде більшою мірою нарощувати суму свого операційного прибутку порівняно з підприємством із меншим значенням цього коефіцієнта.

У процесі своєї виробничої діяльності підприємство проводить безліч фінансово-господарських операцій і постійно несе витрати, пов'язані з їх проведенням. Одні групи витрат безпосередньо пов'язані зі здійсненням конкретної операції (із конкретним об'єктом витрат), інші -- мають загальний характер і необхідні для забезпечення функціонування підприємства в цілому. Усі витрати -- і матеріальні, і трудові, і фінансові -- підприємство здійснює для забезпечення своєї виробничої діяльності [12].

Операційні витрати є основною складовою витрат підприємства. До них входять виробнича собівартість реалізованої продукції, адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати. До виробничої собівартості включають:

· прямі матеріальні витрати;

· прямі витрати на оплату праці;

· інші прямі витрати;

· загально-виробничі витрати.

До складу прямих матеріальних витрат входять вартість сировини та основних матеріалів, що є основою продукції, яку виробляють, купівельних напівфабрикатів, комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Прямі витрати на оплату праці -- це заробітна плата та інші виплати робітникам, які займаються виробництвом продукції, виконанням робіт або наданням послуг. До складу інших прямих витрат входять усі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація виробничих основних засобів тощо.

До складу загально-виробничих витрат включають: витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи та медичне страхування апарату управління; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо); амортизацію основних засобів та нематеріальних активів загально-виробничого призначення; витрати на утримання, експлуатацію, ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загально-виробничого призначення; витрати на вдосконалення технології та організації виробництва; витрати на опалення, освітлення, водопостачання та інше утримання виробничих приміщень і інше [32].

До адміністративних витрат відносять такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: загальні корпоративні витрати; витрати на службові відрядження та утримання апарату управління підприємством, а також іншого загальногосподарського персоналу; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання; амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; інші витрати загально-господарського призначення.

Витрати на збут -- це витрати, пов'язані з реалізацією продукції, тобто витрати: на оплату праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; на рекламу та дослідження ринку (маркетинг); інші витрати, пов'язані зі збутом продукції. До інших операційних витрат належать: витрати на дослідження та розробки; втрати від знецінення запасів; визнані штрафи, пеня, неустойка; інші витрати операційної діяльності.

До фінансових витрат належать процентні та інші витрати підприємства, пов'язані із залученням позикового капіталу.

До складу інших витрат включають витрати (крім фінансових), які виникають під час фінансово-господарської діяльності підприємства, але не пов'язані безпосередньо з виробництвом та реалізацією продукції. Це: собівартість реалізованих фінансових інвестицій; собівартість реалізованих необоротних активів; собівартість реалізованих майнових комплексів; втрати від не операційних курсових різниць; витрати на ліквідацію необоротних активів; залишкова вартість ліквідованих (списаних) необоротних активів; інші витрати [32].

Отже аналіз операційних витрат при здійснені виробничо-господарської діяльності за статтями калькуляції вважається також важливим. Структури витрат за економічними елементами надає можливість визначити основні (ключові) елементи у загальній сукупності всіх складових витрат, надає можливість у майбутньому знаходити нові шляхи для їхнього зменшення. Коли підприємство випускає два або більше видів продукції, не дає можливість аналізувати виробничу собівартість одиниці продукції. Через те, що кожен елемент витрат, хоч і є однорідним за економічною суттю, але він не є однорідний з боку витрат виробництва до окремих об'єктів діяльності підприємства.

Таблиця 2.2 Динаміка структури операційних витрат за елементами на ТзОВ „ГРОД” за 2009-2010рр.

Елементи витрат	2009 рік	2010 рік	Приріст, %	Питома частка, %
				2009р.	2010р.
Матеріальні затрати, тис. грн.	762	1252,8	64,41	51,11	54,02
Витрати на оплату праці, тис. грн..	329,4	557,5	69,25	22,09	24,04
Відрахування на соціальні заходи, тис. грн.	129,9	204,6	57,51	8,71	8,82
Амортизація, тис. грн.	81,4	79,3	-2,5	5,46	3,42
Інші операційні витрати, тис. грн.	188,1	225	19,62	12,62	9,7
Разом, тис. грн.	1490,8	2319,2	55,57	100,00	100,00



Отже спостерігається зростання операційних витрат у 2010 році порівняно з 2009 роком, приріс даних витрат загалом становить 55,57%. Дане зростання спостерігається через такі елементи витрат зокрема: матеріальні витрати зросли на 64,41%; витрат на оплату праці - на 69,25%; відрахування на соціальні заходи - на 57,51%; та інших операційних витрат - на 19,62%. Також у 2010 році спостерігається незначне зменшення амортизаційних відрахувань.

Найбільшу питому вагу у структурі операційних витрат протягом двох аналізованих періодів займають матеріальні затрати у 2009 році питома частка їх становила 51,11% і в 2010 році матеріальні затрати зросли до 54,02 % в загальні структурі даних витрат. Товариству потрібно вживати певні заходи що до зменшення даних затрат, зокрема:

· проводити пошук нових постачальників сировини, при чому якість даних матеріалів мають відповідати попереднім, а ціна відповідно має бути меншою;

· укладати договори з постачальниками, на надання товариству пільг або знижок на деякі види матеріалів;

· проводити певні розрахунки чи доцільніше підприємству буде збільшувати запаси матеріалів, чи їхнє зменшення.

Також значну питому частку в операційних витратах становить витрати на оплату праці. У 2009 році дана питома частка становить 22,09%, у наступному році спостерігається зростання і становить 24,04%. Дані витрати можна зменшити за рахунок:

· підвищення продуктивності праці, тобто краще стимулювання працівників (надбавки, премії);

· здійснення ефективної системи контролювання роботи працівників;

· відповідність заробітної плати працівників до рівня відповідальності посади або обсягу виконаної роботи працівником.

Наступна за величною питомої частки у сукупності операційних витрат посідає інші операційні витрати. У 2009 році їхня частка становила 12,62%, а в 2010 році спостерігається зменшення їхньої часки у загальній структурі операційних витрат і вони становили 9,7%. Висока питома вага вказаних витрат свідчить про суттєві прорахунки у веденні господарства, адже у практиці ці витрати зазвичай не перевищують 5-7%. Товариству необхідно контролювати зокрема витрати на відрядження, послуги зв'язку, виплату матеріальної допомоги, плата за розрахунково-касове обслуговування.

Найменшу питому частку становлять: амортизація, яка в 2009 році становила 5,46%, і спостерігається зменшення у 2010 році і становить 3,42% в загальній структурі; відрахування на соціальні заходи в 2009 році становили 8,71% а в 2010 році спостерігається незначне зростання і становить 8,82%. Дані елементи мають незначну частку, і вони знаходяться в дозволених межах і їхнє зменшення не буде відігравати значної ролі.

Також доцільно в процесі аналізу досліджувати витрати на обслуговування виробництва та його управління, які формуються за статтями виробничої собівартості „Загальновиробничі витрати” (табл.2.3).

Таблиця 2.3 Аналіз та оцінка загально виробничих витрат на ТзОВ ”ГРОД” за 2009-2010рр.

№	Статті витрат	2009 рік	2010 рік	Відхилення
		сума тис. грн.	%	сума тис. Грн..	%	+,-	%	пунктів в структурі
1	Управління виробництвом	367	35,1	489	30,0	122	33,2	-5,1
2	Амортизація	68	6,5	72	4,4	4	5,9	-2,1
3	Утримання основних засобів	105	10,1	96	5,9	-9	-8,6	-4,2
4	Вдосконалення технології й організації виробництва	48	4,6	246	15,1	198	4,1р.	10,5
5	Утримання виробничих приміщень	295	28,2	316	19,4	21	7,1	-8,8
6	Обслуговування виробничого процесу	84	8,0	207	12,7	123	1,5р.	4,7
7	Охорона праці, техніка безпеки, охорона навколишнього середовища	46	4,4	158	9,7	112	2,4р.	5,3
8	Інші витрати	32	3,1	47	2,8	15	46,9	-0,3
9	Разом	1045	100,0	1631	100,0	586	56,1	0

При аналізі загально виробничих витрат, також потрібно враховувати комплексний характер формування даних витрат, об'єднавши в їхньому складі різних за зв'язком із обсягом виробництва витрат. „Загальновиробничі витрати” безперечно складається із певної кількості окремих елементів, тобто виникає необхідність відображати дані витрати самостійними статтями калькуляції [31].

Провівши певні розрахунки з статтями виробничих витрат спостерігається тенденція до зростання загальновиробничих витрат, зростання відбулося на суму 586 тис. грн., або на 56,1% за питомою вагою в структурі виробничих витрат. В структурі загальновиробничих витрат найбільшу питому вагу протягом двох аналізованих періодів має управління виробництвом в 2009 році становило 35,1%, а в 2010 році спостерігається його зменшення і даний показник становив 30%. Також значну частку займає утримання виробничих приміщень в 2009 році становило 28,2% в загальній структурі загально виробничих витрат, а в 2010 році спостерігається тенденція до зменшення і становить 19,4%. В 2010 році зросли витрати на вдосконалення технології й організації виробництва на суму 198 тис. грн. (зросли в 4,1 рази)в порівнянні з 2009 роком, тобто спостерігаються зростання витрат на вдосконалення технології й організації виробництва. Важливе місце також надається витратам пов'язаних з охороною праці, техніки безпеки та охорони навколишнього середовища, дані витрати зросли на 112 тис. грн., тобто вони збільшились у порівнянні з попереднім періодом в 2,4 рази. Це означає що відбувається приріст обсягів виробництва і внаслідок чого виникає потреба в додаткових коштах для забезпечення відповідних умов праці і охорони навколишнього середовища.

В загальногосподарських витрат основне місце належить адміністративним витратам, оскільки вони пов'язані з управлінням підприємством як цілісним комплексом (заробітна плата, страхування, додаткові виплати, виплати за навчання тощо; амортизація адміністративних приміщень та обладнання, витрати на їх утримання -- оренда, податки, страхування, знос, ремонт, комунальні послуги; амортизація нематеріальних активів; оплата за юридичні, аудиторські, медичні та інші послуги; загальні витрати, витрати на реєстрацію підприємства тощо).

Таблиця 2.4 Аналіз та оцінка адміністративних витрат на ТзОВ „ГРОД” за 2009-2010рр.

№	Статті витрат	2009 рік	2010 рік	Відхилення
		сума тис. грн.	%	сума тис. грн..	%	+,-	%	пунктів в структурі
1	Корпоративні витрати	175,2	10,45	247,2	11,7	72,0	41,1	0,6
2	Утримання апарату управління	600,0	35,8	640,0	30,4	40,0	6,7	-5,8
3	Службові відрядження	67,4	4,0	44,0	2,1	-23,4	-34,7	-1,8
4	Утримання основних засобів	295,8	17,7	314,9	14,9	19,1	6,5	-2,8
5	Винагороди за професійні послуги	144,7	8,6	270,5	12,8	125,8	86,9	3,1
6	Витрати на зв'язок	137,3	8,2	199,4	9,5	62,1	45,2	0,8
7	Амортизація нематеріальних активів	4,1	0,2	7,2	0,3	3,1	75,6	0
8	Податки та збори	189,2	11,3	289,4	13,7	100,2	53,1	1,6
9	Інші витрати	61,7	3,7	94,3	4,5	32,6	52,8	0,5
10	Разом	1675,4	100,0	2106,9	100,0	431,5	25,7	0

В таблиці 2.4 спостерігається зростання адміністративних витрат на 431,5 тис. грн., або витрати зросли на 25,7% порівняно з минулим роком. Дане зростання спричинене за рахунок значного приросту за статтями: винагороди за професійні послуги, їх величина збільшилась у 2009 році в порівнянні з попереднім періодом на 125,8 тис. грн., або вони зросли на 86,9% в порівнянні з попереднім періодом; виплати податків та зборів зросла у 2010 році в порівнянні з 2005 роком на 100,2 тис. грн. (зросли на 53,1%). Також спостерігається, що в структурі адміністративних витрат найбільш питому вагу займають витрати на утримання апарату управління в 2009 році вони становлять 35,8%, а в 2010 році спостерігається зменшення даного показника і він становив 30,4% в загальній структурі витрат. Також значна частка витрат в загальній сумі витрат припадає на утримання основних засобів в 2009 році вони становили 295,8 тис. грн. (17,7%) і в 2010 році спостерігається зростання і становить 314,9 тис. грн. але в загальній сумі витрат його частка зменшується і становить 14,9%. Спостерігається зростання також податків та зборів вони зросли на 100,2 тис. грн., або зросли відповідно до минулого року на 1,6%.

Аналіз фінансово-господарської діяльності та стану активів та зобов'язань відіграє в ринкових умовах важливу роль. Аналіз фінансового стану необхідний для поліпшення організації фінансів та підвищення ефективності їх використання в процесі господарської діяльності. Зміст аналізу полягає у вивченні розміщення і використання засобів виробництва, платоспроможності підприємства тощо. Основні фінансові показники діяльності ТзОВ „ГРОД” подано у таблиці 2.5.

Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності К>0,2 впродовж двох аналізованих періодів достатнє, для того щоб підприємство своєчасно розрахувалось за своїми боргами з кредиторами. Отже товариство характеризується високим рівнем покриття зобов'язань його активами, строк перетворення яких на гроші відповідає строку погашення зобов'язань, спостерігається позитивна тенденція зміни даного показника.

Коефіцієнт термінової ліквідності показує можливість підприємства погасити всі свої короткострокові зобов'язання у разі його критичного становища, коли не буде можливості продати запаси. Значення даного показника, перевищує нормативне значення 0,8, що є також позитивною тенденцією для даного товариства і спостерігається позитивна тенденція зміни даного показника.

Таблиця 2.5 Основні фінансові показники діяльності ТзОВ ”ГРОД” за 2009-2010роки

Назва показника	2009 рік	2010 рік	Приріст	Приріст, %
Показники ліквідності
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,3302	0,6579	0,5276	99,14
Коефіцієнт термінової ліквідності	1,5594	1,7758	0,2164	13,88
Коефіцієнт поточної ліквідності	1,7160	2,0509	0,3349	19,52
Коефіцієнт покриття	1,8903	1,9437	0,0534	2,82
Показники структури капіталу
Коефіцієнт фінансової незалежності	0,9118	0,9339	0,0222	2,43
Сумарні зобов'язання до активів	0,0882	0,0661	-0,0222	-25,11
Сумарні зобов'язання до власного капіталу	0,0968	0,0707	-0,0260	-26,89
Довгострокові зобов'язання до активів	0,0000	0,0000	0,0000
Довгострокові зобов'язання до необоротних активів	0,0000	0,0000	0,0000
Показники рентабельності
Рентабельність продажів, %	30,0393	30,6324	0,5931	5,91
Рентабельність власного капіталу, %	12,0697	13,2891	1,2194	10,10
Рентабельність поточних активів, %	72,6847	91,5878	18,9031	26,01
Рентабельність необоротних активів, %	12,9683	14,3565	1,3882	10,70
Рентабельність інвестицій, %	12,0697	13,2891	1,2194	10,10
Показники ділової активності
Оборотність робочого капіталу, раз	16,8107	17,3518	0,5403	0,54
Оборотність основних засобів, раз	1,2918	1,3503	0,0585	4,53
Оборотність активів, раз	1,0962	1,1673	0,0711	6,49
Оборотність запасів, раз	85,2680	92,4770	7,2090	8,45
Період погашення дебіторської заборгованості, дні	42,4920	24,8454	-17,6466	-41,53

Коефіцієнт поточної ліквідності характеризує загальну забезпеченість товариства власними коштами для ведення господарської діяльності та своєчасного виконання термінових зобов'язань. В 2009 році спостерігається незадовільна поточна ліквідність оскільки даний показник не перевищує нормативного значення 2, але в 2010 році становище значно покращилось і значення показника становило 2,0509, тобто забезпеченість власними коштами значно зросла товариства у даному році.

Коефіцієнт покриття показує, скільки грошових одиниць оборотних засобів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових зобов'язань. Значення даного коефіцієнта покриття у межах 1 - 1,5 свідчить про те, що товариство має можливість своєчасно ліквідовувати борги протягом аналізованих періодів.

Протягом двох періодів значення показника фінансової незалежності зростає і наближається до 1, це дає змогу зробити висновок, що підприємство в майбутньому буде фінансуватися виключно за власні кошти. Протягом двох аналізованих періодів товариство використовує залучені кошти, але в незначному обсязі. Позитивною тенденцією спостерігається те, що сумарні зобов'язання по відношенню активів так і власного капіталу зменшуються протягом двох періодів, хоча значення даних коефіцієнтів є незначними.

Рентабельність продажів товариства, що відображає частку чистого прибутку в об'ємі продажів, у 2010 році зросла на 5,91%, дане зростання відбулось за рахунок зростання обсягів збуту продукції товариства. Також спостерігається зростання рентабельності власного капіталу підприємства, вона характеризує ефективність використання вкладених в підприємство засобів, зростання склало 13,29% по відношенню до минулого року. Спостерігається і зростання рентабельності поточних активів, що є також позитивним результатом діяльності підприємства і дане зростання склало 91,59% в порівнянні з попереднім роком. Також спостерігається зростання рентабельності необоротних активів, у порівнянні з попереднім роком величина зростання показника становить 14,36%.

Показники ділової активності також показують, що підприємство характеризується позитивним станом, тобто спостерігається зростання оборотності робочого капіталу, запасів, основних засобів і активів, а також спостерігається зменшення періоду погашення дебіторської заборгованості.

Також можна по результатам проведеного аналізу зробити наступні висновки:

- підсумок балансу товариства у 2010 році збільшився на 5206,1 тис.грн. або на 19,38%, що свідчить про зростання виробничо-господарської діяльності товариства;

- спостерігається тенденція до зростання суми чистого прибутку товариства;

- за проаналізовані два періоди товариство одержує прибуток, зростання якого дає можливість стверджувати про наявність внутрішніх резервів поповнення оборотних коштів;

- позитивна фінансова стійкість товариства характеризується незначним рівнем залученням позикового капіталу;

- спостерігається зменшення термінів погашення дебіторської заборгованості, отже поліпшується ділова активність товариства.

2.3 Аналіз ефективності управління витратами на підприємстві

Ефективність управління витратами вимірюється величиною прибутку (доходу), отриманого від реалізації продукції, виконання робіт чи надання послуг. Збільшення прибутку (доходу) свідчить про підвищення ефективності господарювання в цілому, у тому числі і управління витратами, а його зменшення, навпаки, про зниження такої ефективності.

Витрати виробництва як предмет управління ними повинні розглядатися з позицій активного і своєчасного впливу на них з метою зниження рівня непродуктивних витрат, уникнення втрат виробництва, зниження впливу факторів, які підвищують витрати виробництва і знижують ефективність роботи підприємств [30].

Одним із напрямів підвищення ефективності управління витратами слід вважати, безперечно, формування її комплексної системи. Важливими умовами формування системи управління витратами виробництва мають стати такі:

- оперативне забезпечення інформацією адміністрації підприємств, яка необхідна для прийняття ними управлінських рішень з питань регулювання витрат виробництва з урахуванням економічних наслідків прийнятих рішень і їх впливу на ефективність роботи підприємства;

- спостереження і контроль за фактичним рівнем витрат у відповідності з визначеними у плановій або нормативній документації величинами;

- виявлення відхилень фактичних витрат від установлених нормативів і оцінка їх впливу на показники ефективності виробництва;

- систематизація інформації управлінського обліку виробничої діяльності підприємств;

- вироблення заходів щодо зниження витрат виробництва по забезпеченню заданих параметрів ефективності: рентабельності виробництва, якості продукції, прибутковості роботи підприємства, забезпечення стабільності його фінансового стану.

До складу завдань комплексної системи управління витратами можна віднести збір, нагромадження, контроль і аналіз витрат не лише на стадії виготовлення продукції, а на усіх без винятку стадіях життєвого циклу продукту.

В умовах ринкової економіки товаровиробники зацікавлені у зниженні витрат, оскільки це прямо пов'язано з бізнесом, прибутковістю роботи їх фірм. Разом з тим зниження витрат виробництва не повинно негативно вплинути на якість продукції, ефективність виробництва. Тому питання зниження витрат виробництва розглядаються в сукупності з іншими важливими показниками ефективності господарювання. При цьому ефективність управління витратами виробництва підвищується тоді, коли результати виробництва: обсяги виробництва, прибуток збільшуються вищими темпами ніж зростають витрати. Саме такий критерій - випередження темпів зростання результатів над темпами зростання витрат - приймається за основу при виробленні управлінських рішень.

До узагальнюючих показників ефективності та аналізу витрат підприємства можна віднести наступні [15,с.74,78-77]:

- виробничу собівартість виготовленої продукції, наданих послуг та виконаних робіт в цілому та за статями витрат підприємства та його структурних підрозділів;

- собівартість реалізованої продукції(товарів, робіт, послуг);

- адміністративні витрати;

- витрати на збут;

- витрати від операційної, фінансової, інвестиційної діяльності, надзвичайних подій, податку на прибуток, виплати дивідендів, покриття збитків;

- операційні витрати за елементами витрат;

- окремі елементи та статті витрат.

Важливим інструментом оцінки планування та управління діяльністю підприємства виступають економічні показники. На підприємствах існує певна система економічних показників ефективності формування витрат до яких можна віднести [32]:

1. Коефіцієнт покриття виробничих витрат, показує, скільки валової продукції створюється на підприємстві за рахунок 1 грн. операційних витрат:

КППВ = Валова продукція / Операційні витрати (2.1)

2. Коефіцієнт окупності виробничих витрат, показує, які витрати несе підприємство, щоб одержати 1 грн. валової продукції:

КОВВ = Операційні витрати / Валова продукція (2.2)



3. Коефіцієнт покриття реалізованих виробничих витрат, показує, скільки чистого доходу створює підприємству 1 грн. виробничих витрат:

КПРВВ = Чистий дохід / Собівартість продукції (2.3)

4. Коефіцієнт покриття постійних витрат, допомагає визначити, скільки чистого доходу створює 1 грн. постійних витрат:

КППВ = Чистий дохід / (Адміністративні витрати + Витрати на збут) (2.4)

5. Коефіцієнт окупності постійних витрат, показує постійні витрати, які несе підприємство, щоб одержати 1 грн. чистого доходу:

КОПВ = (Адміністративні витрати + Витрати на збут) / Чистий дохід (2.5)

6. Коефіцієнт ефективності загальногосподарського управління, показує скільки валової продукції створює підприємству 1 грн. адміністративних витрат:

КЕЗУ = Валова продукція / Адміністративні витрати (2.6)

7. Коефіцієнт валової віддачі адміністративних витрат, показує рівень навантаження операційних витрат на 1 грн. адміністративних витрат:

КВВАВ = Адміністративні витрати / Валова продукція (2.7)

8. Коефіцієнт ефективності постійних витрат, дає змогу визначити, скільки валової продукції створює 1 грн. постійних витрат:

КЕПВ = Валова продукція /(Адмін. витрати + Витрати на збут) (2.8)

9. Коефіцієнт валової віддачі постійних витрат, показує, які постійні витрати несе підприємство, щоб одержати 1 грн. валової продукції:

КВВПВ = (Адмін. витрати + Витрати на збут) / Валова продукція (2.9)

10. Коефіцієнт координації у співвідношенні змінних та постійних витратах, дає змогу визначити, скільки змінних витрат припадає на 1 грн. постійних витрат:

КК = (Адмін. витрати + Витрати на збут) / (Операційні витрати - Витрати на збут - Адмін. витрати) (2.10)

11. Коефіцієнт координації у співвідношенні постійних та змінних витрат, показує, скільки постійних витрат припадає на 1 грн. змінних витрат:

КК на 1 грн. = (Операційні витрати - Витрати на збут - Адмін. витрати) / (Адмін. витрати + Витрати на збут) (2.11)

12. Коефіцієнт ефективності змінних витрат, дає змогу визначити, скільки валової продукції створює 1 грн. змінних витрат:

КЕЗВ = (Валова продукція) / (Операційні витрати - Витрати на збут -Адмін. витрати) (2.12)

13. Коефіцієнт валової віддачі змінних витрат, дає змогу визначити, які змінні витрати несе підприємство, щоб одержати 1 грн. валової продукції:



КВВЗВ = (Операційні витрати - Витрати на збут - Адмін. витрати) / (Валова продукція) (2.13)

14. Коефіцієнт окупності чистого доходу, показує скільки чистого доходу необхідно підприємству, щоб створити 1 грн. валового прибутку:

КОЧД = Чистий дохід / Валовий прибуток (збиток) (2.14)

15. Валова рентабельність (прибутковість) чистого доходу, показує, скільки одержує підприємство валового прибутку з 1 грн. чистого доходу:

РВ = Валовий прибуток (збиток) / Чистий дохід (2.15)

Оцінку та аналіз усіх вище перерахованих економічних показників проводиться одночасно з комплексним техніко-економічним аналізом роботи підприємства, що передбачає вивчення рівня техніки й організації виробництва та праці, використання виробничих потужностей і матеріальних ресурсів. На цій основі виявляють внутрішньовиробничі резерви і розробляють організаційно-технічні заходи підвищення економічної ефективності виробництва.

Здійснимо аналіз та оцінку витрат будівельної компанії ТзОВ „ГРОД” на основі звіту про фінансові результати (див.табл. 2.6).

Таблиця 2.6 Аналіз показників ефективності управління витратами на ТзОВ „ГРОД”

№	Показник	За попередній період	За звітний період	Різниця відхилень показників
1	2	3	4	5
1	Коефіцієнт покриття виробничих витрат	0,51	0,51	-
2	Коефіцієнт окупності виробничих витрат	1,96	1,95	-0,01
3	Коефіцієнт покриття реалізованих виробничих витрат	1,07	1,09	0,02
4	Коефіцієнт покриття постійних витрат	5,47	6,62	1,15
5	Коефіцієнт окупності постійних витрат	0,18	0,15	-0,03
6	Коефіцієнт ефективності загальногосподарського управління	3,28	3,97	0,69
7	Коефіцієнт валової віддачі адміністративних витрат	0,30	0,25	-0,05
8	Коефіцієнт ефективності постійних витрат	3,28	3,97	0,69
9	Коефіцієнт валової віддачі постійних витрат	0,30	0,25	-0,05
10	Коефіцієнт координації у співвідношенні змінних і постійних витрат	5,42	6,74	1,32
11	Коефіцієнт координації у співвідношенні постійних і змінних витрат	0,18	0,15	-0,03
12	Коефіцієнт ефективності змінних витрат	0,60	0,59	-0,01
13	Коефіцієнт валової віддачі змінних витрат	1,65	1,69	0,04
14	Коефіцієнт окупності чистого доходу	15,13	12,41	-2,72

Розрахувавши дані вище наведених економічних показників, що дають можливість охарактеризувати ефективність управління витратами на ТзОВ «ГРОД», можна здійснити порівняльний аналіз відхилень за два проаналізовані періоди наведених коефіцієнтів, а саме:

- впродовж двох аналізованих періодів коефіцієнт покриття виробничих витрат не змінювався і становить 0,51. Отже одна гривня операційних витрат створює ту ж саму кількість валової продукції на підприємстві за обидва періоди;

- коефіцієнт окупності виробничих витрат суттєвих змін не зазнав, що дає можливість нам стверджувати, що дане підприємство несе однакові витрати для одержання однієї гривні валової продукції;

- коефіцієнт покриття реалізованих виробничих витрат на підприємстві у 2010 році зріс на 0,02. Отже ефективність однієї гривні виробничих затрат принесла більшу величину чистого доходу у 2010 році в порівнянні з 2009 роком;

- в звітному періоді коефіцієнт покриття постійних витрат зріс на 1,15 в порівнянні з попереднім періодом;

- коефіцієнт окупності постійних витрат у звітному періоді скоротився на 0,03, що також є позитивною стороною для товариства, оскільки зменшилась роль постійних витрат у формуванні однієї гривні чистого доходу;

- коефіцієнт ефективності загальногосподарського управління у звітному періоді в порівнянні з минулим роком зріс на 0,62, тобто одна гривня адміністративних витрат створює більшу величину валової продукції на 0,62;

- зменшився на 0,05 коефіцієнт валової віддачі адміністративних витрат, це відбулось через те, що у звітному періоді величина адміністративних витрат в порівнянні з попереднім зросла на 75,1 грн.;

- коефіцієнт ефективності постійних витрат має позитивну зміну для товариства, у 2010 році в порівнянні з 2009 роком зріс на 0,69;

- спостерігається скорочення коефіцієнта валової віддачі постійних витрат 0,05. Тобто величина постійних витрат у формуванні однієї гривні валової продукції зменшилася за рахунок ефективного управління обслуговування виробничим процесом;

- також спостерігається позитивна тенденція коефіцієнта координації у співвідношенні змінних і постійних витрат у звітному періоді збільшився на 1,32, за рахунок значного збільшення обсягу виконаних робіт;

- коефіцієнт координації у співвідношенні постійних та змінних витрат зменшився на 0,03, це відбулося за рахунок зменшення величини постійних витрат через ефективність управління виробничим процесом;

- незмінним залишається коефіцієнт ефективності змінних витрат за обидва аналізовані періоди становить 0,59;

- спостерігається скорочення коефіцієнта окупності чистого доходу на 2,72 це відбулося за рахунок збільшення величини валового прибутку;

- позитивним є зростання коефіцієнта рентабельності (прибутковості) чистого доходу у звітному періоді відносно попереднього зріс на 0,01, що дає змогу стверджувати про успішне ведення виробничо - господарської діяльності підприємства.

Відображення перелічених значень коефіцієнтів забезпечує отримання необхідної інформації для того, щоб управляти витратами підприємства і оцінювати його діяльність шляхом визначення фінансових результатів.

Усі з перелічених коефіцієнтів обліку витрат необхідно розглядати як сукупність взаємопов'язаних послідовних, організаційних, логічних, розрахункових операцій і процедур формування інформації про витрати, зумовлений змінами у функціонуванні підприємства в умовах ринку і спрямований на вирішення певних цільових завдань, а саме:

- удосконалення бухгалтерського обліку витрат виробництва та надання достовірної і достатньою мірою повної інформації юридичним і фізичним особам, які мають юридичні стосунки з підприємствами, або мають намір їх мати у перспективі

- для контролю за достовірністю перерахованих податків;

- для оцінки результатів господарювання;

- для оцінки результатів роботи підприємств, формування інформації для владних структур і інших користувачів, які досліджують і оцінюють результати господарювання на різних рівнях національної економіки тощо;

- удосконалення обліку витрат передбачає виявлення факторів виробництва, які негативно впливають на рівень витрат та розробку заходів по їх ліквідації.

У практичній діяльності реалізація заходів щодо зниження витрат виробництва дуже часто вимагає додаткових витрат на удосконалення технологічних процесів, введення додаткових контрольних, облікових операцій. У тих випадках необхідно здійснювати техніко-економічні розрахунки, на основі яких оцінюється доцільність управлінських рішень. Такі питання є досить чітко розроблені в системах управління виробничо-господарською діяльністю зарубіжних фірм. Зниження витрат на виробництво при забезпеченні високоякісної продукції є фактором підвищення ефективності виробництва, додатковою можливістю зниження цін на продукцію і досягнення пріоритетів на ринках її збуту.

В умовах перехідної економіки України більшість державних і недержавних підприємств не зацікавлені у зниженні витрат виробництва, оскільки досягнення такої мети є досить трудомістким процесом, реалізація якого потребує здійснення значного обсягу робіт щодо впровадження науково обґрунтованих норм і нормативів обліку витрат і контролю за їх ефективним формуванням. Послаблення державного контролю і підвищення самостійності керівників підприємств вирішувати питання, пов'язані з управлінням виробництвом, у тому числі і витратами, сприяло тому, що більшість підприємств працюють на межі банкрутства, тобто коли витрати виробництва майже дорівнюють доходам від виробничо-господарської діяльності, а прибуток підприємств мінімальний.

У той час як питання раціональності здійснення витрат залишаються поза увагою владних структур. На теперішній час державою не визначені ефективні важелі впливу на інтереси підприємств у напрямах зниження витрат виробництва.

Отже, на період, коли важелі ринкової економіки ще не проявилися у повному обсязі в напрямах створення таких умов, які сприяють ефективному формуванню витрат виробництва на підприємствах державної і недержавної форм власності, держава повинна виробити стратегію ефективного використання ресурсів і взяти на себе контроль за її реалізацією.



РОЗДІЛ 3. ОБГРУНТУВАННЯ НАПРЯМКІВ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА ТА РОЗРАХУНОК НИЖНЬОЇ МЕЖІ ЦІН НА БУДІВЕЛЬНУ ПРОДУКЦІЮ

3.1 Напрямки диверсифікації та конкурентне середовище проекту

На нашу думку підприємству потрібно диверсифікувати свою діяльність, що дасть можливість відкрити перед ним нові перспективні напрямки, а також допоможе посилити свої позиції у будівельній галузі даного регіону.

Ще зовсім недавно альтернативи збірному залізобетону в житловому будівництві практично не було, а сьогодні в світі існує велика кількість технологій виробництва більш економічних, екологічно чистих та теплозберігаючих будівельних матеріалів, з допомогою яких можна вирішувати проблему масової забудови. Поступово ці технології впроваджуються і в Україні, з їх допомогою виготовляються різні будівельні блоки. Отже потрібно дослідити ринок будівельних матеріалів, які основні нововведення відбулися в даній галузі.

Спостерігаючи ситуацію, яка склалась на будівельному риноку в Україні, слід зауважити, що сьогодні виготовляється широкий асортимент будівельних блоків, з найрізноманітніших матеріалів. Найрозповсюдженішими з них є бетонні блоки для фундаментів піноблоки для стін, керамзитобетонні блоки, виготовлені за технологією вібропресування і блоки з ніздрюватого бетону.

Цей будівельний матеріал користуєтья особливою популярністю в Німеччині, Нідерландах, Скандинавських країнах, Чехії. Причому в Чехії блоки з нього називають “біоблоками”, оскільки в якості вихідної сировини використовуються тільки екологічно чисті природні компоненти: гашене вапно, пісок і вода, при порівняно невеликому вмісті цементу [41].

Якщо розглядати властивості пінобетону, варто відмітити його хорошу теплоізоляцію та звукоізоляцію, низьке водопоглинання, малий коефіцієнт усадки, стійкість до змінного замерзання, розмерзання і васоку пожежну стійкість.

Пінобетон дуже технологічний при вкладанні. Блоки з пінобетону мають досить великий розмір, при невеликій вазі. Наприклад, блок розміром 600х300х250 важить не більше 18 кг, що дозволяє зменшити витрати праці. Бригада з трьох осіб може зібрати будинок з піноблоків, площею 120 м³, всього за 10-12 робочих днів.

Цей матеріал використовується для утеплення дахів - густиною до 300-400 кг/м³, для виробництва будівельних блоків 700-800 кг/м³, для виготовлення армованих і неармованих перегородок, стінових панелей, перекриття - 1200-1400 кг/м³. Тобто даний матеріал і вироби з нього можуть бути використані як конструкційний, так і теплоізоляційний матеріал.

Враховуючи те, що будь-яке перевезення будівельних блоків значно впливає на вартість, зрозуміло в бік подорожчання, тому окремих операторів, що займаються їх реалізацією практично немає. Реалізація даної продукції здійснюється відділами збуту підприємствами-виробниками. Деякі з виробників будівельних блоків, маючи транспорт, надають послуги і з доставки, що значно спрощує процедуру купівлі продукції.

За оцінкою спеціалістів, будівельні блоки - розповсюджений і дуже популярний будівельний матеріал. Сьогодні він вже широко використовується в малоповерховому будівництві - котеджів, гаражів, садових і дачних будинків.

Окрім цього, використовуючи пустотні блоки з застосуванням різних наповнювачів, можна досягти хороших теплоізоляційних властивостей, тому блоки затосовують і в якості традиційного, перевіреного часом утеплювача. При використанні теплоізоляційних блоків, стіни споруджуваних приміщень і споруд стають значно тепліші при тій самій товщині.

Застосовуючи стінові блоки, можна знизити витрати приблизно на 30% і збільшити швидкість кладки. Враховуючи ці моменти, варто чекати використання будівельних блоків в багатоповерховому будівництві, а відповідно і ріст потреби в цих матеріалах.

Використання у сучасному будівництві дрібноштучних блоків з ніздрюватого бетону повязано з енергозбереженням, зниженням маси обєктів, що будуються, зменшенням трудомісткості будівництва і відсутністю мокрих процесів при оздобленні стін. Саме сукупність цих факторів визначає зростаючий обсяг їх використання в світовій практиці житлового будівництва. В багатьох європейських країнах автоклавні ніздюватобетонні матеріали вже давно стали одним з основних стінових матеріалів при будівництві малоповерхових та висотних каркасних опалювальних приміщень. Обсяг виробництва дрібноштучних нізрюватобетонних виробів, з розрахунку на тисячу жителів, в 2009 році складає: в Польщі - 167, Швеції - 280, Естонії - 290, Білорусі - 110, Латвії - 100, Литві - 60. В Україні рівень виробництва цих виробів може досягати сьогодні більше 20 м³, але в дійсності складає до 4 м³ (рис 3.1) [48].

Рис. 3.1 Обсяг виробництва дрібноштучних ніздрюватобетонних виробів в розрахунку на душу населення, м³.



Це на порядок нижче можливого обсягу використання в сучасному житловому будівництві. Значно зростаюча потреба в ніздрюватобетонних блоках пояснюється такими факторами [36]:

- високими фізико-технічними властивостями виробів і широкою можливістю використання їх в різних галузях будівництва;

- підвищенням теплотехнічних вимог до огороджувальних конструкцій житлових і громадських споруд, що будуються;

- збільшенням обсягу будівництва індивідуальних малоповерхових та висотних каркасно-монолітних будинків з використанням в конструкціях стін дрібноштучних нізрюватобетонних блоків.

З ціллю задоволення існуючого попиту на ці вироби деякі підприємства почали розвивати виробництво ніздрюватобетонних блоків з використанням пінобетонної технології. Цей ніздрюватий матеріал відрізняється рядом технологічних переваг у порівнянні з газобетоном. В період масового виробництва збірного залізобетону технологія пінобетону була неправомірно призупинена в розвитку, як в науковому, так і у виробничому.

В останній час зявилось багато інформації про пінобетон, але тільки про його переваги. Вплив технологічних недоліків на фізико-механічні властивості бетону та виготовлюваних виробів не розглядається. Пінобетонна технологія не виключає можливості виготовлення дрібноштучних ніздрюватобетонних виробів в заводських умовах, але технологічні переваги цього матеріалу ефективніше використовувати в будівельних умовах. Це можливість приготування суміші при звичайній температурі, транспортування поризованої суміші на велику відстань та монолітної укладки в масив, що формується.

Використання пінобетонної технології для виготовлення дрібноштучних виробів повязане з відповідними недоліками. Це негативна дія піно-утворювачів на гідратацію вяжучого, яка приводить до зменшення швидкості набору структурної міцності пінобетонної суміші. В технологічному аспекті це впливає на збільшення часу витримки до зняття опалубки (4-8 год) і часу до початку тепловологої обробки виробів (4-12 год) або на підвищення питомих витрат високомарочного цементу. Тому до піноутворювачів, в залежності від використовуваного методу приготування пінобетонної суміші, виду обладнання та сировинних матеріалів, що використовуються, висувається ряд відповідних вимог. Сукупність багатофакторних вимог у пінобетонній технології, їх точне дотриманняі визначає якість виготовлюваних виробів [38].